|
Книга пророка Iсаї
|
И#сaіz
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Видіння Ісаї, сина Амосового, яке він бачив про Юдею та Єрусалим, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії — царів юдейських. | Видёніе, є4же ви1дэ и3сaіа сhнъ ґмHсовъ, є4же ви1дэ на їудeю и3 на їеrли1мъ, въ цaрство nзjи и3 їwаfaма, и3 ґхaза и3 є3зекjи, и5же цaрствоваша во їудeи. |
|
2
|
2
|
| Слухайте, небеса, і слухай, земле, бо Господь говорить: Я виховав і підніс синів, а вони обурилися проти Мене. | Слhши, нб7о, и3 внуши2, землE, ћкw гDь возгlа: сhны роди1хъ и3 возвhсихъ, тjи же tверг0шасz менє2. |
|
3
|
3
|
| Віл знає володаря свого, і осел — ясла господаря свого; а Ізраїль не знає [Мене], народ Мій не розуміє. | ПознA в0лъ стzжaвшаго и5, и3 nсeлъ ћсли господи1на своегw2: ї}ль же менє2 не познA, и3 лю1діе мои2 не разумёша. |
|
4
|
4
|
| На жаль, народ грішний, народ обтяжений беззаконнями, плем’я лиходіїв, сини погибельні! Залишили Господа, знехтували Святого Ізраїлевого, — повернулися назад. | Ўвы2, kзhкъ грёшный, лю1діе и3сп0лнени грэхHвъ, сёмz лукaвое, сhнове беззак0нніи, њстaвисте гDа и3 разгнёвасте с™aго ї}лева, tврати1тесz вспsть. |
|
5
|
5
|
| У що бити ще вас, що продовжуєте свою затятість? Уся голова у виразках, і все серце зачахло. | Что2 є3щE ўzзвлsетесz, прилагaюще беззак0ніе; Всsкаz главA въ болёзнь, и3 всsкое сeрдце въ печaль. |
|
6
|
6
|
| Від підошви ноги до тімені голови немає у нього здорового місця: виразки, плями, гнійні рани, неочищені й необв’язані і не пом’якшені єлеєм. | T н0гъ дaже до главы2 нёсть въ нeмъ цёлости: ни стрyпъ, ни ћзва, ни рaна палsщаzсz: нёсть плaстырz приложи1ти, нижE є3лeа, нижE њбzзaніz. |
|
7
|
7
|
| Земля ваша спустошена; міста ваші спалені вогнем; поля ваші на ваших очах з’їдають чужі; усе спорожніло, як після руйнування чужинцями. | ЗемлS вaша пустA, грaди вaши nгнeмъ пожжeни, странY вaшу пред8 вaми чуждjи поzдaютъ, и3 њпустЁ низвращeна t людjй чужди1хъ. |
|
8
|
8
|
| І залишилася дочка Сиону, як намет у винограднику, як курінь на горо́ді, як обложене місто. | Њстaвитсz дщeрь сіHнz, ћкw кyща въ віногрaдэ и3 ћкw nв0щное храни1лище въ вертогрaдэ, ћкw грaдъ вою1емый. |
|
9
|
9
|
| Якби Господь Саваоф не полишив нам невеликого залишку, то ми були б те саме, що Содом, уподібнилися б Гоморрі. | И# ѓще не бы2 гDь саваHfъ њстaвилъ нaмъ сёмене, ћкw сод0ма ќбw бhли бhхомъ, и3 ћкw гом0рру ўпод0билисz бhхомъ. |
|
10
|
10
|
| Слухайте слово Господнє, князі содомські; слухай закон Бога нашого, народе гоморрський! | Ўслhшите сл0во гDне, кн‰зи сод0мстіи: внемли1те зак0ну б9ію, лю1діе гом0ррстіи. |
|
11
|
11
|
| Для чого Мені безліч жертв ваших? — говорить Господь. Я пересичений всепаленнями баранів і жиром відгодованої худоби, і крови тельців і агнців і козлів не хочу. | Чт0 ми мн0жество жeртвъ вaшихъ, гlетъ гDь; И#сп0лненъ є4смь всесожжeній џвнихъ и3 тyка ѓгнцєвъ, и3 кр0ве ю3нцє1въ и3 козлHвъ не хощY. |
|
12
|
12
|
| Коли ви приходите стати перед лице Моє, хто вимагає від вас, щоб ви топтали двори Мої? | НижE приходи1те kви1тисz ми2: кт0 бо и3зыскA сі‰ и3з8 рyкъ вaшихъ; Ходи1ти по дворY моемY не приложитE. |
|
13
|
13
|
| Не носіть більше дарів марних: куріння огидне для Мене; новомісяч і субот, святкових зібрань не можу терпіти: беззаконня — і святкування! | И# ѓще принесeте ми2 семідaлъ, всyе: кади1ло мeрзость ми2 є4сть. |
|
14
|
14
|
| Новомісяччя ваші і свята ваші ненавидить душа Моя: вони тягар для Мене; Мені тяжко нести їх. | Новомcчій вaшихъ и3 суббHтъ и3 днE вели1кагw не потерплю2: постA и3 прaздности, и3 новомcчій вaшихъ и3 прaздникwвъ вaшихъ ненави1дитъ дш7A моS: бhсте ми2 въ сhтость, ктомY не стерплю2 грэхHвъ вaшихъ. |
|
15
|
15
|
| І коли ви простягаєте руки ваші, Я закриваю від вас очі Мої; і коли ви примножуєте моління ваші, Я не чую: ваші руки повні крови. | Е#гдA прострeте рyки (вaшz) ко мнЁ, tвращY џчи мои2 t вaсъ: и3 ѓще ўмн0жите молeніе, не ўслhшу вaсъ: рyки бо вaшz и3сп0лнєны кр0ве. |
|
16
|
16
|
| Обмийтеся, очистіться; віддаліть злі діяння ваші від очей Моїх; перестаньте чинити зло; | И#змhйтесz, (и3) чи1сти бyдите, tими1те лук†вства t дyшъ вaшихъ пред8 nчи1ма мои1ма, престaните t лукaвствъ вaшихъ. |
|
17
|
17
|
| навчіться чинити добро, шукайте правди, рятуйте пригнобленого, захищайте сироту, заступайтеся за вдову. | Научи1тесz добро2 твори1ти, взыщи1те судA, и3збaвите њби1димаго, суди1те си1ру и3 њправди1те вдови1цу, |
|
18
|
18
|
| Тоді прийдіть — і розсудимо, — говорить Господь. Якщо будуть гріхи ваші, як багряне, — як сніг убілю; якщо будуть червоні, як пурпур, — як вовну убілю. | и3 пріиди1те, и3 и3стsжимсz, гlетъ гDь. И# ѓще бyдутъ грэси2 вaши ћкw багрsное, ћкw снёгъ ўбэлю2: ѓще же бyдутъ ћкw червлeное, ћкw в0лну ўбэлю2. |
|
19
|
19
|
| Якщо захочете і послухаєтеся, то будете споживати блага землі; | И# ѓще х0щете и3 послyшаете менE, благ†z земли2 снёсте: |
|
20
|
20
|
| якщо ж зречетеся і будете чинити опір, то меч пожере вас: бо вуста Господні говорять. | ѓще же не х0щете, нижE послyшаете менE, мeчь вы2 поsстъ: ўстa бо гDнz гlаша сі‰. |
|
21
|
21
|
| Як зробилася блудницею вірна столиця, сповнена правосуддя! Правда жила у ній, а тепер — убивці. | Кaкw бhсть блудни1ца грaдъ вёрный сіHнъ п0лнъ судA; въ нeмже прaвда почивaше, нн7э же (въ нeмъ) ўб‡йцы. |
|
22
|
22
|
| Срібло твоє стало окалиною, вино твоє зіпсоване водою; | Сребро2 вaше неискушeно, корчє1мницы твои2 мэшaютъ віно2 съ вод0ю. |
|
23
|
23
|
| князі твої — законопорушники і спільники злодіїв; усі вони люблять подарунки і ганяються за мздою; не захищають сироту, і справа вдови не доходить до них. | Кн‰зи твои2 не покарsютсz, џбщницы татє1мъ, лю1бzще дaры, гонsще воздаsніе, си6рымъ не судsщіи и3 судY вдови1цъ не внимaющіи. |
|
24
|
24
|
| Тому говорить Господь, Господь Саваоф, Сильний Ізраїлів: о, задовольню Я Себе над супротивниками Моїми й помщуся ворогам Моїм! | Сегw2 рaди тaкw гlетъ вLка гDь саваHfъ: г0ре крBпкимъ во ї}ли: не престaнетъ бо ћрость моS на проти6вныz, и3 сyдъ врагHмъ мои6мъ сотворю2: |
|
25
|
25
|
| І зверну на тебе руку Мою і, як у лузі, очищу з тебе домішки, і відокремлю від тебе все свинцеве; | и3 наведY рyку мою2 на тS, и3 разжегY въ чистотY, непокарsющихсz же погублю2, и3 tимY всёхъ беззак0нныхъ t тебє2, и3 всёхъ г0рдыхъ смирю2. |
|
26
|
26
|
| і знову буду поставляти тобі суддів, як раніше, і радників, як спочатку; тоді будуть говорити про тебе: «місто правди, столиця вірна». | И# пристaвлю судіи6 тво‰ ћкоже прeжде, и3 совётники тво‰ ћкw t начaла: и3 по си1хъ нарэчeшисz грaдъ прaвды, мaти градовHмъ, вёрный сіHнъ. |
|
27
|
27
|
| Сион спасеться правосуддям, і сини його, які навернулися, правдою; | Съ суд0мъ бо спасeтсz плэнeніе є3гw2 и3 съ ми1лостынею. |
|
28
|
28
|
| усім же відступникам і грішникам — погибель, і ті, що залишили Господа, знищаться. | И# сокрушaтсz беззак0нніи и3 грBшницы вкyпэ, и3 њстaвившіи гDа скончaютсz: |
|
29
|
29
|
| Вони будуть посоромлені за діброви, які настільки любі для вас, і посоромлені за сади, які ви обрали собі; | занeже постыдsтсz њ јдwлэхъ свои1хъ, и4хже сaми восхотёша, и3 посрaмzтсz њ садёхъ свои1хъ, и4хже возжелёша. |
|
30
|
30
|
| бо ви будете, як дуб, якого лист обпав, і як сад, у якому немає води. | Бyдутъ бо ћкw теревjнfъ tмeтнувый ли1ствіz (сво‰), и3 ћкw вертогрaдъ не и3мhй воды2. |
|
31
|
31
|
| І сильний буде лахміттям, і діло його — іскрою; і будуть горіти разом, — і ніхто не погасить. | И# бyдетъ крёпость и4хъ ћкw стeбль и3згрeбіz, и3 дBланіz и4хъ ћкw и4скры џгнєнныz, и3 сожгyтсz беззакHнницы и3 грBшницы вкyпэ, и3 не бyдетъ ўгашazй. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Слово, яке було у видінні до Ісаї, сина Амосового, про Юдею та Єрусалим. | Сл0во бhвшее t гDа ко и3сaіи сhну ґмHсову њ їудeи и3 њ їеrли1мэ. |
|
2
|
2
|
| І буде в останні дні, гора дому Господнього буде поставлена у главу гір і підніметься над пагорбами, і потечуть до неї усі народи. | Ћкw бyдетъ въ послBдніz дни6 kвлeна горA гDнz, и3 д0мъ б9ій на версЁ г0ръ, и3 возвhситсz превhше холмHвъ: и3 пріи1дутъ къ нeй вси2 kзhцы. |
|
3
|
3
|
| І підуть багато народів і скажуть: прийдіть, і зійдемо на гору Господню, у дім Бога Якова, і навчить Він нас Своїх шляхів і будемо ходити стежками Його; бо від Сиону вийде закон, і слово Господнє — з Єрусалима. | И# п0йдутъ kзhцы мн0зи и3 рекyтъ: пріиди1те, и3 взhдемъ на г0ру гDню и3 въ д0мъ бGа їaкwвлz, и3 возвэсти1тъ нaмъ пyть св0й, и3 п0йдемъ по немY. T сіHна бо и3зhдетъ зак0нъ, и3 сл0во гDне и3з8 їеrли1ма: |
|
4
|
4
|
| І буде Він судити народи, і викриє багато племен; і перекують мечі свої на орала, і списи свої — на серпи: не підніме народ на народ меча, і не будуть більше вчитися воювати. | и3 суди1ти бyдетъ посредЁ kзы6къ и3 и3з8wбличи1тъ лю1ди мнHги: и3 раскую1тъ мечы2 сво‰ на њр†ла и3 к0піz сво‰ на серпы2, и3 не в0зметъ kзhкъ на kзhкъ мечA, и3 не навhкнутъ ктомY рaтоватисz. |
|
5
|
5
|
| О, доме Якова! Прийдіть, і будемо ходити у світлі Господньому. | И# нн7э, д0ме їaкwвль, пріиди1те, п0йдемъ свётомъ гDнимъ. |
|
6
|
6
|
| Але Ти відкинув народ Твій, дім Якова, тому що вони багато чого перейняли від сходу: і чаклуни у них, як у филистимлян, і з синами чужих вони у спілкуванні. | Њстaви бо лю1ди сво‰, д0мъ їaкwвль: занE ћкоже и3з8 начaла нап0лнисz странA и4хъ волхвовaній, ћкоже и3ноплемeнникwвъ, и3 ч†да мнHга и3ноплемє1ннича роди1шасz и5мъ. |
|
7
|
7
|
| І наповнилася земля його сріблом і золотом, і немає числа скарбам його; і наповнилася земля його конями, і немає числа колісницям його; | Нап0лнисz бо странA и4хъ сребрA и3 злaта, и3 не бsше числA сокр0вищъ и4хъ: и3 нап0лнисz землS и4хъ к0ней, и3 не бsше числA колесни1цъ и4хъ: |
|
8
|
8
|
| і наповнилася земля його ідолами: вони поклоняються ділу рук своїх, тому, що зробили персти їх. | и3 нап0лнисz землS мeрзостей дёлъ рyкъ и4хъ, и3 поклони1шасz тBмъ, ±же сотвори1ша пeрсты и4хъ: |
|
9
|
9
|
| І схилилася людина, і принизився муж, — і Ти не простиш їх. | и3 преклони1сz человёкъ, и3 смири1сz мyжъ, и3 не претерплю2 и5мъ. |
|
10
|
10
|
| Іди у скелю і сховайся у землю від страху Господа і від слави величі Його. | И# нн7э вни1дите въ кaменіе и3 скрhйтесz въ зeмлю t лицA стрaха гDнz и3 t слaвы крёпости є3гw2, є3гдA востaнетъ сокруши1ти зeмлю. |
|
11
|
11
|
| Поникнуть горді погляди людини, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день. | Џчи бо гDни выс0цы, человёкъ же смирeнъ: и3 смири1тсz высотA человёческаz, и3 вознесeтсz гDь є3ди1нъ въ дeнь џный. |
|
12
|
12
|
| Бо гряде день Господа Саваофа на все горде й зарозуміле і на все звеличене, — і воно буде принижене, — | Дeнь бо гDа саваHfа на всsкаго досади1телz и3 гордели1ваго, и3 на всsкаго выс0каго и3 величaваго, и3 смирsтсz: |
|
13
|
13
|
| і на всі кедри ливанські, високі і піднесені, і на всі дуби васанські, | и3 на всsкъ кeдръ лівaнскій выс0кихъ и3 превознесeнныхъ и3 на всsко дрeво жeлудz васaнска, |
|
14
|
14
|
| і на всі високі гори, і на всі підвищені пагорби, | и3 на всsкую г0ру выс0кую и3 на всsкій х0лмъ выс0кій, |
|
15
|
15
|
| і на усяку високу вежу, і на всяку міцну стіну, | и3 на всsкій ст0лпъ выс0къ и3 на всsкую стёну выс0кую, |
|
16
|
16
|
| і на всі кораблі фарсиські, і на всі жадані прикраси їх. | и3 на всsкій корaбль морскjй и3 на всsко видёніе добр0ты кораблeй. |
|
17
|
17
|
| І впаде велич людська, і високе людське принизиться; і один Господь буде високий у той день, | И# смири1тсz всsкій человёкъ, и3 падeтсz высотA человёча, и3 вознесeтсz гDь є3ди1нъ въ дeнь џный. |
|
18
|
18
|
| й ідоли зовсім зникнуть. | И# рукотворє1наz вс‰ скрhютъ, |
|
19
|
19
|
| І ввійдуть люди в ущелини скель і у прірви землі від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. | внeсше въ пещє1ры и3 въ разсBлины кaменій и3 въ вертeпы земны6z, t лицA стрaха гDнz и3 t слaвы крёпости є3гw2, є3гдA востaнетъ сокруши1ти зeмлю. |
|
20
|
20
|
| У той день людина кине кротам і кажанам срібних своїх ідолів і золотих своїх ідолів, яких зробила собі для поклоніння їм, | Въ дeнь бо џный и3зри1нетъ человёкъ мeрзwсти сво‰ златы6z и3 срє1брzныz, ±же сотвори1ша, да покланsютсz сyєтнымъ и3 нетопырє1мъ, |
|
21
|
21
|
| щоб увійти в ущелини скель і у розпадини гір від страху Господа і від слави величі Його, коли Він повстане скрушити землю. | є4же вни1ти въ вертeпы твeрдагw кaмене и3 въ разсBлины кaменій, t лицA стрaха гDнz и3 t слaвы крёпости є3гw2, є3гдA востaнетъ сокруши1ти зeмлю. |
|
22
|
22
|
| Перестаньте ви надіятися на людину, дихання якої у ніздрях її, бо що вона значить? | Њстaвите (u5бо) вaмъ человёка, є3мyже є4сть дыхaніе въ ноздрeхъ є3гw2: ћкw въ чeмъ вмэни1сz сeй; |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Ось, Господь, Господь Саваоф, відніме у Єрусалима і в Іуди посох і тростину, всяке підкріплення хлібом і всяке підкріплення водою, | СE, вLка гDь саваHfъ tи1метъ t їеrли1ма и3 t їудeи крёпкаго и3 крёпкую, крёпость хлёба и3 крёпость воды2, |
|
2
|
2
|
| хороброго вождя і воїна, суддю і пророка, і прозорливця і старця, | и3споли1на и3 крёпкаго, и3 человёка рaтника и3 судію2, и3 прbр0ка и3 смотрели1ваго, и3 стaрца |
|
3
|
3
|
| п’ятдесятника і вельможу і радника, і мудрого художника і майстерного у слові. | и3 пzтьдесzтоначaлника, и3 ди1внаго совётника и3 премyдраго ґрхітeктона и3 разyмнаго послyшателz. |
|
4
|
4
|
| І дам їм отроків у начальники, і діти будуть панувати над ними. | И# постaвлю ю4ношы кн‰зи и4хъ, и3 ругaтеліе госп0дствовати бyдутъ и4ми. |
|
5
|
5
|
| І у народі один буде пригнічуваний іншим, і кожен — ближнім своїм; юнак буде нахабно підноситися над старцем, і простолюдин над вельможею. | И# напaдати и4мутъ лю1діе, человёкъ на человёка, и3 человёкъ на бли1жнzго своего2: прирази1тсz nтрочA къ стaрцу, и3 безчeстный къ честн0му. |
|
6
|
6
|
| Тоді вхопиться людина за брата свого, у сімействі батька свого, і скаже: у тебе є одяг, будь нашим вождем, і нехай будуть ці руїни під рукою твоєю. | Ћкw и4метсz человёкъ брaта своегw2, и3ли2 домaшнzгw nтцA своегw2, глаг0лz: ри1зу и4маши, началов0ждь нaмъ бyди, и3 брaшно моE под8 тоб0ю да бyдетъ. |
|
7
|
7
|
| А він із клятвою скаже: не можу зцілити ран суспільства; і в моєму домі немає ні хліба, ні одягу; не робіть мене вождем народу. | И# tвэщaвъ въ дeнь џный речeтъ: не бyду тв0й началов0ждь, нёсть бо въ домY моeмъ ни хлёба, ни ри1зы: не бyду началов0ждь лю1демъ си6мъ. |
|
8
|
8
|
| Так руйнувався Єрусалим, і упав Іуда, тому що язик їх і діла їх — проти Господа, образливі для очей слави Його. | Ћкw њстaвленъ бhсть їеrли1мъ, и3 їудeа падE, и3 љзhкъ и4хъ со беззак0ніемъ, не покарsющьсz гDеви. |
|
9
|
9
|
| Вираз облич їх свідчить проти них, і про гріх свій вони розповідають відкрито, як содомляни, не приховують: горе душі їх! бо самі на себе накликають зло. | Сегw2 рaди нн7э смири1сz слaва и4хъ, и3 стyдъ лицA и4хъ проти1ву стA и5мъ: грёхъ же св0й ћкw сод0мскій возвэсти1ша и3 kви1ша. Г0ре души2 и4хъ, занE ўмhслиша совётъ лукaвый на себE сами1хъ, |
|
10
|
10
|
| Скажіть праведникові, що благо йому, бо він буде споживати плоди діл своїх; | рeкше: свsжемъ првdнаго, ћкw непотрeбенъ нaмъ є4сть. U5бо плоды2 дёлъ свои1хъ снэдsтъ. |
|
11
|
11
|
| а беззаконникові — горе, бо буде йому відплата за діла рук його. | Г0ре беззак0нному: лук†ваz бо приключaтсz є3мY по дэлHмъ рукY є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Гнобителі народу Мого — діти, і жінки панують над ним. Народе Мій! вожді твої вводять тебе в оману і путь стежок твоїх зіпсували. | Лю1діе мои2, прист†вницы вaши пожинaютъ вaсъ, и3 и3стzзaющіи њбладaютъ вaми: лю1діе мои2, блажaщіи вaсъ льстsтъ вы2 и3 стєзи2 н0гъ вaшихъ возмущaютъ. |
|
13
|
13
|
| Повстав Господь на суд — і стоїть, щоб судити народи. | Но нн7э ўстр0итсz гDь на сyдъ и3 постaвитъ на сyдъ лю1ди сво‰: |
|
14
|
14
|
| Господь вступає у суд зі старійшинами народу Свого і з князями його: ви спустошили виноградник; награбоване у бідного — у ваших домах; | сaмъ гDь на сyдъ пріи1детъ со старBйшины людjй и3 со кн‰зи и4хъ. Вh же почто2 запали1сте віногрaдъ м0й, и3 разграблeніе ўб0гагw въ домёхъ вaшихъ; |
|
15
|
15
|
| навіщо ви утискуєте народ Мій і гнітите бідних? говорить Господь, Господь Саваоф. | почто2 вы2 њби1дите людjй мои1хъ и3 лицE ўб0гихъ посрамлsете; гlетъ гDь саваHfъ. |
|
16
|
16
|
| І сказав Господь: за те, що дочки Сиону гордовиті і ходять, піднявши шию і зваблюючи поглядами, і виступають величною ходою і гримлять ланцюжками на ногах, — | Сі‰ гlетъ гDь: понeже вознес0шасz дщє1ри сіw6ни и3 ходи1ша выс0кою вhею и3 помизaніемъ nчeсъ и3 ступaніемъ н0гъ, кyпнw ри6зы влекyшыz (по д0лу) и3 ногaма кyпнw и3грaющыz: |
|
17
|
17
|
| оголить Господь тім’я дочок Сиону і відкриє Господь сором їх; | и3 смири1тъ гDь нач†лныz дщє1ри сіw6ни, и3 гDь tкрhетъ срамотY и4хъ. |
|
18
|
18
|
| у той день відніме Господь красиві ланцюжки на ногах і зірочки, і півмісяці, | Въ дeнь w4нъ, и3 tи1метъ гDь слaву ри1зъ и4хъ и3 красоты6 и4хъ, и3 вплетє1ніz злат†z (на главЁ) и3 трє1сны ри6зныz, и3 л{ницы гри1вєнныz |
|
19
|
19
|
| серги, і намиста, й опахала, запонки і зап’ястя, і пояси, і сосудці з парфумами, і привіски чарівні, | и3 срачи6цы тHнкіz, и3 красотY лицA и4хъ и3 состроeніе красы2 слaвныz, и3 w4бручи и3 пє1рстни, и3 мwни1ста и3 зап‰стіz и3 худHжныz ўсер‰зи, |
|
20
|
20
|
| персні і кільця в носі, | и3 багрzни6цы и3 пребагр‰наz, и3 ќтварь хрaмную |
|
21
|
21
|
| верхній одяг і нижній, і хустки, і гаманці, | и3 свBтлаz лакw6нскаz, и3 вmсс0ны и3 синєты2, и3 червлєни1цы |
|
22
|
22
|
| світлі тонкі опанчі і пов’язки, і покривала. | и3 вmсс0нъ со злaтомъ и3 синет0ю преты6каны, и3 тwнчи1цы преи6маны злaтомъ: |
|
23
|
23
|
| І буде замість пахощів сморід, і замість пояса буде мотузка, і замість завитого волосся — проплішина, і замість широкої опанчі — вузьке веретище, замість краси — клеймо. | и3 бyдетъ вмёстw вони2 д0брыz смрaдъ, и3 вмёстw п0zса ќжемъ препоsшешисz, и3 вмёстw ўкрашeніz златaгw, є4же на главЁ, плёшь и3мёти бyдеши дёлъ твои1хъ рaди, и3 вмёстw ри1зы багрsныz препоsшешисz врeтищемъ: |
|
24
|
24
|
| Чоловіки твої впадуть від меча, і хоробрі твої — на війні. | и3 сhнъ тв0й добрёйшій, є3г0же лю1биши, мечeмъ падeтъ, и3 крёпцыи вaши мечeмъ падyтъ и3 смирsтсz: |
|
25
|
25
|
| І будуть зітхати і плакати ворота столиці, і буде вона сидіти на землі спустошена. | и3 восплaчутсz храни6лища ќтварей вaшихъ, и3 њстaнешисz є3ди1на и3 њ зeмлю ўдaрена бyдеши. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| І вхопляться сім жінок за одного чоловіка у той день, і скажуть: «свій хліб будемо їсти і свій одяг будемо носити, тільки нехай будемо називатися твоїм ім’ям, — зніми з нас ганьбу». | И# и4мутсz сeдмь жeнъ за мyжа є3ди1наго, глаг0лющz: хлёбъ нaшъ ћсти бyдемъ и3 въ ри6зы нaшz њдэвaтисz, т0чію и4мz твоE да наречeтсz на нaсъ, tими2 ўкори1зну нaшу. |
|
2
|
2
|
| У той день паросток Господа з’явиться у красі і честі, і плід землі — у величі і славі, для уцілілих синів Ізраїля. | Въ дeнь џный возсіsетъ бGъ въ совётэ со слaвою на земли2, є4же вознести2 и3 прослaвити њстaнокъ ї}лz. |
|
3
|
3
|
| Тоді ті, що залишилися на Сионі й уціліли в Єрусалимі, будуть називатися святими, усі вписані у книгу для життя в Єрусалимі, | И# бyдетъ њстaнокъ въ сіHнэ и3 њстaнокъ во їеrли1мэ, с™и нарекyтсz вси2 напи1санніи въ жи1знь во їеrли1мэ: |
|
4
|
4
|
| коли Господь омиє скверну дочок Сиону й очистить кров Єрусалима із середовища його духом суду і духом вогню. | ћкw tмhетъ гDь сквeрну сынHвъ и3 дщeрей сіHнскихъ и3 кр0вь їеrли1мску њчcтитъ t среды2 и4хъ дyхомъ судA и3 дyхомъ зн0z. |
|
5
|
5
|
| І створить Господь над усяким місцем гори́ Сиону і над зібраннями її хмару і дим під час дня і блищання палючого вогню у час ночі; бо над усім шанованим буде покров. | И# пріи1детъ гDь, и3 бyдетъ всE мёсто горы2 сіHни, и3 вс‰ ±же w4крестъ є3S њсэни1тъ w4блакъ во дни6, и3 ћкw дhма и3 свёта џгненна горsща въ нощи2, всeю слaвою покрhетсz: |
|
6
|
6
|
| І буде намет для осінення удень від спеки і для притулку і захисту від непогоди і дощу. | и3 бyдетъ въ сёнь t зн0z и3 въ покр0въ и3 въ сокровeніе t жeстости и3 дождS. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Заспіваю Улюбленому моєму пісню Улюбленого мого про виноградник Його. В Улюбленого мого був виноградник на вершині плодючої гори, | Воспою2 нн7э возлю1бленному пёснь возлю1бленнагw моегw2 віногрaду моемY: віногрaдъ бhсть возлю1бленному въ р0зэ, на мёстэ тyчнэ: |
|
2
|
2
|
| і Він обніс його огорожею, й очистив його від каменів, і насадив у ньому добірні виноградні лози, і побудував вежу посередині його, і викопав у ньому точило, й очікував, що він принесе добрі грона, а він приніс дикі ягоди. | и3 њграждeніемъ њгради1хъ и3 њкопaхъ, и3 насади1хъ л0зу и3збрaнну, и3 создaхъ ст0лпъ посредЁ є3гw2, и3 предточи1ліе и3скопaхъ въ нeмъ, и3 ждaхъ, да сотвори1тъ гр0здіе, и3 сотвори2 тeрніе. |
|
3
|
3
|
| І нині, жителі Єрусалима і мужі Іуди, розсудіть Мене з виноградником Моїм. | И# нн7э, живyщіи во їеrли1мэ и3 человёче їyдинъ, суди1те междY мн0ю и3 віногрaдомъ мои1мъ. |
|
4
|
4
|
| Що ще належало б зробити для виноградника Мого, чого Я не зробив йому? Чому, коли Я очікував, що він принесе добрі грона, він приніс дикі ягоди? | Что2 сотворю2 є3щE віногрaду моемY, и3 не сотвори1хъ є3мY; занeже ждaхъ, да сотвори1тъ гр0здіе, сотвори1 же тeрніе. |
|
5
|
5
|
| Отже, Я скажу вам, що зроблю з виноградником Моїм: відніму в нього огорожу, і буде він спустошеним; зруйную стіни його, і буде потоптаним, | Нн7э ќбw возвэщY вaмъ, что2 ѓзъ сотворю2 віногрaду моемY: tимY њграждeніе є3гw2, и3 бyдетъ въ разграблeніе: и3 разорю2 стёну є3гw2, и3 бyдетъ въ попрaніе. |
|
6
|
6
|
| і залишу його у запустінні: не будуть ні обрізувати, ні обкопувати його, — і заросте він терням і бур’яном, і повелю хмарам не проливати на нього дощ. | И# њстaвлю віногрaдъ м0й, и3 ктомY не њбрёжетсz, нижE покопaетсz, и3 взhдетъ на нeмъ, ћкоже на лzди1нэ, тeрніе: и3 њблакHмъ заповёмъ, є4же не њдожди1ти на него2 дождS. |
|
7
|
7
|
| Виноградник Господа Саваофа є дім Ізраїлів, і мужі Іуди — улюблене насадження Його. І чекав Він правосуддя, але ось — кровопролиття; чекав правди, і ось — волання. | Віногрaдъ бо гDа саваHfа, д0мъ ї}левъ є4сть, и3 человёкъ їyдинъ н0вый сaдъ возлю1бленный: ждaхъ, да сотвори1тъ сyдъ, сотвори1 же беззак0ніе, и3 не прaвду, но в0пль. |
|
8
|
8
|
| Горе вам, хто приєднує дім до дому, хто приєднує поле до поля, так що іншим не залишається місця, начебто ви одні оселені на землі. | Г0ре совокуплsющымъ д0мъ къ д0му и3 село2 къ селY приближaющымъ, да бли1жнему tи1мутъ что2: є3дA вселитeсz є3ди1ни на земли2; |
|
9
|
9
|
| У вуха мої сказав Господь Саваоф: численні доми ці будуть порожні, великі і красиві — без мешканців; | Ўслhшашасz бо во ўшесёхъ гDа саваHfа сі‰: ѓще бо бyдутъ д0мове мн0зи, въ запустёніе бyдутъ вели1цыи и3 д0бріи, и3 не бyдутъ живyщіи въ ни1хъ: |
|
10
|
10
|
| десять ділянок у винограднику дадуть один бат, і хомер посіяного зерна ледь принесе ефу. | и3дёже бо воз8wрю1тъ дeсzть супр{гъ волHвъ, сотвори1тъ корчaгъ є3ди1нъ, и3 сёzй ґртав†съ шeсть сотвори1тъ мBры три2. |
|
11
|
11
|
| Горе тим, які з раннього ранку шукають сикери і до пізнього вечора розгарячають себе вином; | Г0ре востаю1щымъ заyтра и3 сікeръ гонsщымъ, ждyщымъ вeчера: він0 бо сожжeтъ |: |
|
12
|
12
|
| і цитра і гуслі, тимпан і сопілка і вино на бенкетах їх; а на справи Господа вони не дивляться і про діяння рук Його не думають. | со гyсльми бо и3 пэвни1цами, и3 тmмп†ны и3 свирёльми віно2 пію1тъ, на дэлa же гDнz не взирaютъ и3 дёлъ рукY є3гw2 не помышлsютъ. |
|
13
|
13
|
| За те народ мій піде у полон непередбачено, і вельможі його будуть голодувати, і багатії його будуть знемагати від спраги. | U5бо плэнeни бhша лю1діе мои2, за є4же не вёдэти и5мъ гDа, и3 мн0жество бhсть мeртвыхъ глaда рaди и3 жaжди воднhz. |
|
14
|
14
|
| За те пекло розширилося і безмірно розкрило пащу свою: і зійде туди слава їх і багатство їх, і шум їх і все́, що веселить їх. | И# разшири2 ѓдъ дyшу свою2 и3 развeрзе ўстA сво‰, є4же не престaти: и3 сни1дутъ слaвніи и3 вели1цыи и3 богaтіи и3 губи1теліе и4хъ и3 веселsйсz въ нeмъ: |
|
15
|
15
|
| І принизиться людина, і смириться муж, і очі гордих поникнуть; | и3 смири1тсz человёкъ, и3 њбезчeститсz мyжъ, и3 џчи высокоглsдающіи смирsтсz. |
|
16
|
16
|
| а Господь Саваоф звеличиться у суді, і Бог Святий виявить святість Свою у правді. | И# вознесeтсz гDь саваHfъ въ судЁ, и3 бGъ с™hй прослaвитсz въ прaвдэ: |
|
17
|
17
|
| І будуть пастися вівці за своєю волею, і чужі будуть живитися залишеними плідними пасовищами багатих. | и3 ўпасyтсz расхищeнніи ћкw ю3нцы2, и3 пусты6ни плэнeнныхъ ѓгнцы поzдsтъ. |
|
18
|
18
|
| Горе тим, хто тягне на себе беззаконня мотузками суєти, і гріх — ніби ременями колісничними; | Г0ре привлачaющымъ грэхи2 ћкw ќжемъ д0лгимъ, и3 ћкw и4га ю4нична ремeнемъ беззакHніz сво‰, |
|
19
|
19
|
| які говорять: «нехай Він поспішить і прискорить діло Своє, щоб ми бачили, і нехай наблизиться і прийде для виконання ради Святого Ізраїлевого, щоб ми пізнали!» | глаг0лющымъ: ск0рw да прибли1жатсz, ±же сотвори1тъ, да ви1димъ, и3 да пріи1детъ совётъ с™aгw ї}лева, да разумёемъ. |
|
20
|
20
|
| Горе тим, які зло називають добром, і добро — злом, пітьму вважають світлом, і світло — пітьмою, гірке вважають солодким, і солодке — гірким! | Г0ре глаг0лющымъ лукaвое д0брое, и3 д0брое лукaвое, полагaющымъ тмY свётъ, и3 свётъ тмY, полагaющымъ г0рькое слaдкое, и3 слaдкое г0рькое. |
|
21
|
21
|
| Горе тим, які мудрі у своїх очах і розумні перед самими собою! | Г0ре, и5же мyдри въ себЁ сами1хъ и3 пред8 соб0ю разyмни. |
|
22
|
22
|
| Горе тим, які сміливі пити вино і сильні готувати міцний напій, | Г0ре крBпкимъ вaшымъ, віно2 пію1щымъ, и3 вельм0жамъ растворsющымъ сікeръ, |
|
23
|
23
|
| які за подарунки виправдовують винного і правих позбавляють законного! | њправдaющымъ нечести1ва дарHвъ рaди, и3 є4же є4сть првdное првdнагw взeмлющымъ t негw2. |
|
24
|
24
|
| За те, як вогонь з’їдає солому, і полум’я знищує сіно, так зотліє корінь їх, і цвіт їх розвіється, як порох; тому що вони відкинули закон Господа Саваофа і знехтували слово Святого Ізраїлевого. | Сегw2 рaди ћкоже сгори1тъ тр0сть t ќгліz џгненнагw и3 сожжeтсz t плaмене разгорёвшагwсz, к0рень и4хъ ћкw пeрсть бyдетъ, и3 цвётъ и4хъ ћкw прaхъ взhдетъ: не восхотёша бо зак0на гDа саваHfа, но сл0во с™aгw ї}лева раздражи1ша. |
|
25
|
25
|
| За те запалає гнів Господа на народ Його, і простягне Він руку Свою на нього й уразить його, так що здригнуться гори, і трупи їхні будуть як послід на вулицях. І при усьому цьому гнів Його не відвернеться, і рука Його ще буде простягнута. | И# воз8zри1сz гнёвомъ гDь саваHfъ на лю1ди сво‰, и3 наложи2 рyку свою2 на ни1хъ, и3 порази2 и5хъ: и3 раздражи1шасz г0ры, и3 бhша трyпи и4хъ ћкw гн0й посредЁ пути2. И# во всёхъ си1хъ не tврати1сz ћрость є3гw2, но є3щE рукA є3гw2 высокA. |
|
26
|
26
|
| І підніме прапор народам далеким, і дасть знак тому, хто живе на краю землі, — і ось, він легко і скоро прийде; | Воздви1гнетъ ќбw знaменіе во kзhцэхъ сyщихъ далeче и3 позви1ждетъ и5мъ t конє1цъ земли2, и3 сE, ск0рw лeгцэ грzдyтъ: |
|
27
|
27
|
| не буде у нього ні втомленого, ні знеможеного; жоден не задрімає і не засне, і не зніметься пояс зі стегон його, і не розірветься ремінь на взутті його; | не взaлчутъ, ни ўтрудsтсz, ни воздрeмлютъ, ни поспsтъ, ни распоsшутъ п0zсwвъ свои1хъ t чрeслъ свои1хъ, нижE раст0ргнутсz ремє1ни сапогHвъ и4хъ: |
|
28
|
28
|
| стріли його загострені, і всі луки його натягнуті; копита коней його подібні до кременю, і колеса його — як вихор; | и4хже стрёлы nстры6 сyть, и3 лyцы и4хъ напрzжeни: кwпhта к0ней и4хъ ћкw твeрдъ кaмень вмэни1шасz, колeса колесни1цъ и4хъ ћкw бyрz. |
|
29
|
29
|
| ревіння його — як ревіння левиці; він рикає подібно до скимнів, і зареве, і схопить здобич і віднесе, і ніхто не відніме. | Kрsтсz ћкw льв0ве, и3 предстaша ћкw льви6чища: и3 и4метъ, и3 возопіeтъ ћкw ѕвёрь, и3 и3звeржетъ, и3 не бyдетъ teмлющагw и5хъ. |
|
30
|
30
|
| І зареве на нього у той день ніби ревіння розбурханого моря; і спогляне він на землю, і ось — пітьма, горе, і світло померкло у хмарах. | И# возопіeтъ и4хъ рaди въ т0й дeнь, ћкw шyмъ м0рz волнyющасz: и3 воззрsтъ на зeмлю, и3 сE, тмA жeстока въ недоумёніи и4хъ. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. | И# бhсть въ лёто, въ нeже ќмре nзjа цaрь, ви1дэхъ гDа сэдsща на пrт0лэ выс0цэ и3 превознесeннэ, и3 и3сп0лнь д0мъ слaвы є3гw2. |
|
2
|
2
|
| Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. | И# серафjми стоsху w4крестъ є3гw2, шeсть кри1лъ є3ди1ному и3 шeсть кри1лъ друг0му: и3 двэмA ќбw покрывaху ли1ца сво‰, двэмa же покрывaху н0ги сво‰ и3 двэмA летaху. |
|
3
|
3
|
| І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! | И# взывaху дрyгъ ко дрyгу и3 глаг0лаху: с™ъ, с™ъ, с™ъ гDь саваHfъ: и3сп0лнь всS землS слaвы є3гw2. |
|
4
|
4
|
| І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. | И# взsсz наддвeріе t глaса, и4мже вопіsху, и3 д0мъ нап0лнисz дhма. |
|
5
|
5
|
| І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, — і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. | И# рек0хъ: q, њкаsнный ѓзъ, ћкw ўмили1хсz, ћкw человёкъ сhй и3 нечи6сты ўстнЁ и3мhй, посредЁ людjй нечи6стыz ўстнЁ и3мyщихъ ѓзъ живY: и3 цRS гDа саваHfа ви1дэхъ nчи1ма мои1ма. |
|
6
|
6
|
| Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, | И# п0сланъ бhсть ко мнЁ є3ди1нъ t серафjмwвъ, и3 въ руцЁ своeй и3мsше ќгль горsщь, є3г0же клещaми взsтъ t nлтарS, |
|
7
|
7
|
| і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений. | и3 прикоснyсz ўстнaмъ мои6мъ и3 речE: сE, прикоснyсz сіE ўстнaмъ твои6мъ, и3 tи1метъ беззакHніz тво‰ и3 грэхи2 тво‰ њчcтитъ. |
|
8
|
8
|
| І почув я голос Господа, Який говорить: кого Мені послати? і хто піде задля Нас? І я сказав: ось я, пошли мене. | И# слhшахъ глaсъ гDа гlюща: кого2 послю2, и3 кто2 п0йдетъ къ лю1демъ си6мъ; И# рек0хъ: сE, ѓзъ є4смь, посли2 мS. |
|
9
|
9
|
| І сказав Він: іди і скажи цьому народові: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима будете дивитися — і не побачите. | И# речE: и3ди2 и3 рцы2 лю1демъ си6мъ: слyхомъ ўслhшите, и3 не ўразумёете: и3 ви1дzще ќзрите, и3 не ўви1дите: |
|
10
|
10
|
| Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх. | њдебелё бо сeрдце людjй си1хъ, и3 ўши1ма свои1ма тsжкw слhшаша, и3 џчи свои2 смежи1ша, да не когдA ќзрzтъ nчи1ма и3 ўши1ма ўслhшатъ, и3 сeрдцемъ ўразумёютъ и3 њбратsтсz, и3 и3сцэлю2 |. |
|
11
|
11
|
| І сказав я: чи надовго, Господи? Він сказав: доки не опустіють міста, і залишаться без жителів, і доми без людей, і доки земля ця зовсім не спустіє. | И# рек0хъ: док0лэ, гDи; И# речE: д0ндеже њпустёютъ грaди, t є4же ненаселє1нымъ бhти, и3 д0мы, t є4же не бhти человёкwмъ, и3 землS њстaнетсz пустA. |
|
12
|
12
|
| І виселить Господь людей, і велике запустіння буде на цій землі. | И# посeмъ продолжи1тъ бGъ человёки, и3 ўмн0жатсz њстaвльшіисz на земли2. |
|
13
|
13
|
| І якщо ще залишиться десята частина на ній і повернеться, і вона знову буде спустошена; але як від теревинфа і як від дуба, коли вони і зрубані, залишається корінь їх, так святе сíм’я буде коренем її. | И# є3щE на нeй є4сть десzти1на, и3 пaки бyдетъ въ расхищeніе ћкоже теревjнfъ и3 ћкw жeлудь, є3гдA и3спадeтъ и3з8 плю1ски своеS: сёмz с™о стоsніе є3гw2. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| І було у дні Ахаза, сина Іоафамового, сина Озії, царя Юдейського, Рецин, цар Сирійський, і Факей, син Ремаліїн, цар Ізраїльський, пішли проти Єрусалима, щоб завоювати його, але не могли завоювати. | И# бhсть во дни6 ґхaза сhна їwаfaмлz, сhна nзjи, царS їyдина, взhде расjнъ цaрь ґрaмль, и3 факeй сhнъ ромелjевъ, цaрь ї}левъ, на їеrли1мъ, воевaти на него2, и3 не возмог0ша разори1ти є3го2. |
|
2
|
2
|
| І було сповіщено дому Давидовому і сказано: сиріяни розташувалися у землі Єфремовій; і сколихнулося серце його і серце народу його, як колишуться від вітру дерева у лісі. | И# возвэсти1сz въ домY давjдовэ, глаг0лz: совэщaсz ґрaмъ со є3фрeмомъ, и3 ўжасeсz душA є3гw2 и3 душA людjй є3гw2, ћкоже въ дубрaвэ дрeво вётромъ восколeблетсz. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь Ісаї: вийди ти і син твій Шеар-Ясув назустріч Ахазу, до кінця водопроводу верхнього ставка, на дорогу до поля білильного, | И# речE гDь ко и3сaіи: и3зhди во срётеніе ґхaзу ты2 и3 њстaвыйсz їасyвъ сhнъ тв0й, къ купёли г0рнzгw пути2 селA бэли1лнича, |
|
4
|
4
|
| і скажи йому: спостерігай і будь спокійним; не страшися і нехай не сумує серце твоє від двох кінців цих димлячих головешок, від розпаленого гніву Рецина і сиріян і сина Ремаліїного. | и3 речeши є3мY: блюди2, є4же молчaти, и3 не б0йсz, нижE душA твоS да и3знем0жетъ t двою2 дрє1ву главeнь дымsщихсz си1хъ: є3гдa бо гнёвъ ћрости моеS бyдетъ, пaки и3сцэлю2. |
|
5
|
5
|
| Сирія, Єфрем і син Ремаліїн задумали проти тебе зло, говорячи: | Сhнъ же ґрaмль и3 сhнъ ромелjевъ ћкw совэщaста совётъ лукaвый на тS, глаг0люще: |
|
6
|
6
|
| підемо на Юдею й підбуримо її, і оволодіємо нею і поставимо у ній царем сина Тавеїлового. | взhдемъ во їудeю, и3 собесёдовавше съ ни1ми tврати1мъ | къ нaмъ и3 воцари1мъ въ нeй сhна тавеи1лева: |
|
7
|
7
|
| Але Господь Бог так говорить: це не станеться і не збудеться; | сі‰ же гlетъ гDь саваHfъ: не пребyдетъ совётъ сeй, нижE сбyдетсz, |
|
8
|
8
|
| бо глава Сирії — Дамаск, і глава Дамаска — Рецин; а через шістдесят п’ять років Єфрем перестане бути народом; | но главA ґрaму дамaскъ, и3 главA дамaску расjнъ: но є3щE шестьдесsтъ и3 пsть лётъ, њскудёетъ цaрство є3фрeмово t людjй, |
|
9
|
9
|
| і глава Єфрема — Самарія, і глава Самарії — син Ремаліїн. Якщо ви не вірите, то тому, що ви не засвідчені. | главa же є3фрeмови соморHнъ, и3 главA соморHну сhнъ ромелjевъ: и3 ѓще не ўвёрите, нижE и4мате разумёти. |
|
10
|
10
|
| І продовжував Господь говорити до Ахаза, і сказав: | И# приложи2 гDь гlати ко ґхaзу, рекjй: |
|
11
|
11
|
| проси собі знамення у Господа Бога твого: проси або у глибині, або на висоті. | проси2 себЁ знaменіz t гDа бGа твоегw2 во глубинY, и3ли2 въ высотY. |
|
12
|
12
|
| І сказав Ахаз: не буду просити і не буду спокушати Господа. | И# речE ґхaзъ: не и4мамъ проси1ти, нижE и3скушY гDа. |
|
13
|
13
|
| Тоді сказав Ісая: слухайте ж, доме Давидів! хіба мало для вас утруднювати людей, навіщо ви хочете утруднювати і Бога мого? | И# речE (и3сaіа): слhшите u5бо, д0ме давjдовъ: є3дA мaло вaмъ є4сть трyдъ даsти человёкwмъ, и3 кaкw даетE гDеви трyдъ; |
|
14
|
14
|
| Отже, Сам Господь дасть вам знамення: ось, Діва в утробі прийме і народить Сина, і наречуть ім’я Йому: Еммануїл. | Сегw2 рaди дaстъ гDь сaмъ вaмъ знaменіе: сE, дв7а во чрeвэ зачнeтъ и3 роди1тъ сн7а, и3 наречeши и4мz є3мY є3мманyилъ: |
|
15
|
15
|
| Він буде годуватися молоком і медом, доки не буде розуміти відкидати зле й обирати добре; | мaсло и3 мeдъ снёсть, прeжде нeже разумёти є3мY и3зв0лити ѕл†z, и3ли2 и3збрaти благ0е: |
|
16
|
16
|
| бо перш ніж це немовля буде розуміти відкидати зле й обирати добре, земля та, якої ти страхаєшся, буде залишена обома царями її. | занE прeжде нeже разумёти nтрочaти благ0е и3ли2 ѕл0е, tри1нетъ лукaвое, є4же и3збрaти благ0е, и3 њстaвитсz землS, є3sже ты2 бои1шисz, t лицA двyхъ царeй. |
|
17
|
17
|
| Але наведе Господь на тебе і на народ твій і на дім батька твого дні, які не приходили з часу відпадіння Єфрема від Іуди, наведе царя Ассирійського. | Но наведeтъ гDь на тS и3 на лю1ди тво‰ и3 на д0мъ nтцA твоегw2 дни6, и5же є3щE не пришли2, t днE въ џньже tS є3фрeма t їyды, царS ґссmрjйска. |
|
18
|
18
|
| І буде у той день: дасть знак Господь мусі, яка при гирлі ріки Єгипетської, і бджолі, що у землі Ассирійській, — | И# бyдетъ въ т0й дeнь, позви1ждетъ гDь мyхамъ, ±же владёютъ чaстію рэки2 є3гЂпетскіz, и3 пчелЁ, ћже є4сть во странЁ ґссmрjйстэй: |
|
19
|
19
|
| і прилетять і всядуться усі вони по долинах опустілих і по розщелинах скель, і по всіх колючих чагарниках, і по всіх деревах. | и3 пріи1дутъ вси2 и3 почjютъ въ дeбрехъ страны2 и3 въ пещeрахъ кaменныхъ, и3 во вертeпэхъ и3 во всsцэй разсёлинэ и3 во всsцэмъ дрeвэ. |
|
20
|
20
|
| У той день поголить Господь бритвою, найнятою по той бік ріки, царем Ассирійським, голову і волосся на ногах, і навіть відніме бороду. | Въ дeнь џный њбрjетъ гDь бри1твою наsтою њб8 nнY странY рэки2 царS ґссmрjйска, главY и3 власы2 н0гъ, и3 брадY tи1метъ. |
|
21
|
21
|
| І буде у той день: хто буде мати корову і двох овець, | И# бyдетъ въ т0й дeнь, корми1ти бyдетъ человёкъ ю4ницу t волHвъ и3 двЁ џвцэ: |
|
22
|
22
|
| за достатком молока, яке вони дадуть, буде їсти масло; маслом і медом будуть годуватися усі, хто залишився у цій землі. | и3 бyдетъ t мн0жества творeніz млeчнагw, мaсло и3 мeдъ снёсть всsкъ њстaвыйсz на земли2. |
|
23
|
23
|
| І буде у той день: на кожному місці, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібників, буде терня і колючий чагарник. | И# бyдетъ въ т0й дeнь, всsко мёсто, и3дёже ѓще бyдетъ тhсzща л0зъ віногрaда, по тhсzщи с‡кль, въ лzди1ну бyдетъ и3 въ тeрніе: |
|
24
|
24
|
| Зі стрілами і луками будуть ходити туди, бо уся земля буде терням і колючим чагарником. | со стрэл0ю и3 лyкомъ вни1дутъ тaмw, ћкw лzди1ною и3 тeрніемъ бyдетъ всS землS: |
|
25
|
25
|
| І на жодну з гір, які розчищалися сапами, не підеш, боячись терня і колючого чагарника: туди будуть виганяти волів, і дрібна худоба буде топтати їх. | и3 всsка горA њрeмаz воз8wрeтсz, не нaйдетъ тaмw стрaхъ: бyдетъ t лzди1ны и3 t тeрніz пaству nвцaмъ и3 въ попрaніе волY. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*. | И# речE гDь ко мнЁ: пріими2 себЁ сви1токъ н0въ вели1къ и3 напиши2 въ нeмъ писaломъ человёчимъ, є4же ск0рw плэнeніе сотвори1ти корhстей, приспё бо: |
|
2
|
2
|
| І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, — | и3 свидBтели мнЁ сотвори2 вBрны человёки, ўрjю їерeа и3 захaрію сhна варахjина. |
|
3
|
3
|
| і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз, | И# приступи1хъ ко прbр0чицэ, и3 во чрeвэ зачaтъ и3 роди2 сhна. И# речE гDь мнЁ: нарцы2 и4мz є3мY: ск0рw плэни2, нaглw расхи1ти, |
|
4
|
4
|
| бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, мати моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським. | занE прeжде нeже разумёти nтрочaти назвaти nтцA и3ли2 мaтерь, пріи1метъ си1лу дамaскову, и3 кwрhсти самар‡йскіz пред8 царeмъ ґссmрjйскимъ. |
|
5
|
5
|
| І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще: | И# приложи2 гDь гlати ко мнЁ є3щE, гlz: |
|
6
|
6
|
| за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним, | понeже не восхотёша лю1діе сjи воды2 сілwaмли текyщіz ти1сэ, но восхотёша и3мёти рассHна и3 сhна ромелjева царS над8 вaми, |
|
7
|
7
|
| наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх; | сегw2 рaди сE, возв0дитъ гDь на вы2 в0ду рэки2 си1льну и3 мн0гу, царS ґссmрjйска и3 слaву є3гw2: и3 взhдетъ на всsку дeбрь вaшу, и3 њбhдетъ всsку стёну вaшу, |
|
8
|
8
|
| і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле! | и3 tи1метъ t їудeи человёка, и4же возм0жетъ главY воздви1гнути, и3ли2 могyщаго что2 соверши1ти: и3 бyдетъ п0лкъ є3гw2, во є4же нап0лнити ширинY страны2 твоеS, съ нaми бGъ! |
|
9
|
9
|
| Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! | Разумёйте, kзhцы, и3 покарsйтесz, ўслhшите дaже до послёднихъ земли2: могyщіи, покарsйтесz: ѓще бо пaки возм0жете, пaки побёждени бyдете, |
|
10
|
10
|
| Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог! | и3 и4же ѓще совётъ совэщaете, разори1тъ гDь, и3 сл0во, є4же ѓще возглаг0лете, не пребyдетъ въ вaсъ, ћкw съ нaми бGъ. |
|
11
|
11
|
| Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав: | Тaкw гlетъ гDь: крёпкою рук0ю не покарsютсz хождeнію пути2 людjй си1хъ, глаг0люще: |
|
12
|
12
|
| «Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться. | да не когдA рекyтъ: жeстоко: всe бо, є4же ѓще рекyтъ лю1діе сjи, жeстоко є4сть: стрaха же и4хъ не ўб0йтесz, нижE возмzти1тесz. |
|
13
|
13
|
| Господа Саваофа — Його шануйте свято, і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше! | ГDа си1лъ, того2 њсвzти1те, и3 т0й бyдетъ тебЁ въ стрaхъ. |
|
14
|
14
|
| І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима. | И# ѓще бyдеши ўповaz на него2, бyдетъ тебЁ во њсщ7eніе, ґ не ћкоже њ кaмень претыкaніz преткнeшисz, нижE ћкw њ кaмень падeніz: д0мове же ї†кwвли въ прyглэ, и3 въ разд0ліи сэдsщіи во їеrли1мэ. |
|
15
|
15
|
| І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений. | Сегw2 рaди и3знем0гутъ въ ни1хъ мн0зи, и3 падyтъ, и3 сокрушaтсz, и3 прибли1жатсz, и3 ћти бyдутъ человёцы въ твердhни сyще. |
|
16
|
16
|
| Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх». | ТогдA kвлeни бyдутъ печатлёющіи зак0нъ, є4же не ўчи1тисz. |
|
17
|
17
|
| Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього. | И# речeтъ: пождY бGа tврaщшагw лицE своE t д0му їaкwвлz и3 ўповaz бyду нaнь. |
|
18
|
18
|
| Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Саваофа, Який живе на горі Сионі. | СE, ѓзъ и3 дёти, ±же ми2 дадE бGъ: и3 бyдутъ знaмєніz и3 чудесA въ домY ї}левэ t гDа саваHfа, и4же њбитaетъ на горЁ сіHнъ. |
|
19
|
19
|
| І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих? | И# ѓще рекyтъ къ вaмъ: и3зыщи1те чревоволшeбникwвъ и3 t земли2 возглашaющихъ, тщесл0вующихъ, и5же t чрeва глашaютъ, не kзhкъ ли къ бGу своемY взhщетъ; что2 и3спытyютъ мє1ртвыz њ живhхъ; |
|
20
|
20
|
| Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла. | Зак0нъ бо въ п0мощь дадE, да рекyтъ не ћкоже сл0во сіE, зaньже не лёть дaры даsти. |
|
21
|
21
|
| І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого. | И# пріи1детъ на вы2 жeстокъ глaдъ, и3 бyдетъ, є3гдA взaлчете, ск0рбни бyдете и3 ѕло2 речeте кнsзю и3 nтeчеству: |
|
22
|
22
|
| І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він загуснув. | и3 воззрsтъ на нeбо горЁ, и3 на зeмлю ни1зу при1зрzтъ, и3 сE, скyдость тёсна и3 тмA, ск0рбь и3 тэснотA и3 тмA, ћкоже не ви1дэти: и3 не њскудёетъ въ тёснотэ сhй дaже до врeмене. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Час, що минув, принизив землю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку. | СіE прeжде и3спjй, ск0рw твори2, страно2 завулHнz и3 землE нефfалjмлz, и3 пр0чіи при м0ри живyщіи, и3 њб8 nнY странY їoрдaна, галілeа kзhкwвъ. |
|
2
|
2
|
| Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє. | Лю1діе ходsщіи во тмЁ ви1дэша свётъ вeлій: живyщіи во странЁ и3 сёни смeртнэй, свётъ возсіsетъ на вы2. |
|
3
|
3
|
| Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі. | Мн0жайшіи лю1діе, ±же и3звeлъ є3си2, въ весeліи твоeмъ: и3 возвеселsтсz пред8 тоб0ю, ћкоже веселsщіисz въ жaтву, и3 ћкоже веселsтсz дэлsщіи коры6сти. |
|
4
|
4
|
| Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама. | ЗанE tsтсz kрeмъ лежaй на ни1хъ, и3 жeзлъ, и4же на вhи и4хъ: жeзлъ бо и3стzзyющихъ разсhпа гDь, ћкоже въ дeнь, и4же на мадіaма. |
|
5
|
5
|
| Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню. | Ћкw всsкую nдeжду с0бранну лeстію и3 ри1зу съ примирeніемъ tдадyтъ, и3 восхотsтъ, да бhша nгнeмъ сожжeны бhли. |
|
6
|
6
|
| Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*. | Ћкw nтрочA роди1сz нaмъ, сн7ъ, и3 дадeсz нaмъ, є3гHже начaлство бhсть на рaмэ є3гw2: и3 нарицaетсz и4мz є3гw2: вели1ка совёта ѓгGлъ, чyденъ, совётникъ, бGъ крёпкій, властели1нъ, кн7зь ми1ра, nц7ъ бyдущагw вёка: приведy бо ми1ръ на кн‰зи, ми1ръ и3 здрaвіе є3мY. |
|
7
|
7
|
| Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це. | И# вeліе начaлство є3гw2, и3 ми1ра є3гw2 нёсть предёла на пrт0лэ дв7довэ и3 на цrтвэ є3гw2, и3спрaвити є5 и3 заступи1ти є3го2 въ судЁ и3 прaвдэ, tнн7э и3 до вёка: рeвность гDа саваHfа сотвори1тъ сі‰. |
|
8
|
8
|
| Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля, | Смeрть [Е#вр.: сл0во.] послA гDь на їaкwва, и3 пріи1де на ї}лz: |
|
9
|
9
|
| щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять: | и3 ўразумёютъ вси2 лю1діе є3фрeмwвы и3 живyщіи въ самарjи, въ досаждeніи и3 выс0цэмъ сeрдцы глаг0люще: |
|
10
|
10
|
| цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сикомори вирубані — замінимо їх кедрами. | пл‡нfы пад0ша, но пріиди1те, и3зсэчeмъ кaменіе и3 посэчeмъ черни1чіе и3 кeдры, и3 сози1ждемъ себЁ ст0лпъ. |
|
11
|
11
|
| І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть: | И# разруши1тъ бGъ востаю1щыz на г0ру сіHню, и3 враги2 є3гw2 разсhплетъ: |
|
12
|
12
|
| сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. | сmрjю t востHкъ с0лнца и3 є4ллины t зaпада с0лнца, поzдaющыz ї}лz всёми ўсты6. Во всёхъ си1хъ не tврати1сz ћрость є3гw2, но є3щE рукA є3гw2 высокA. |
|
13
|
13
|
| Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає. | И# лю1діе не њбрати1шасz, д0ндеже ћзвени бhша, и3 гDа не взыскaша. |
|
14
|
14
|
| І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день: | И# tsтъ гDь t ї}лz главY и3 w4шибъ, вели1ка и3 мaла, во є3ди1нъ дeнь: |
|
15
|
15
|
| старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст. | стaрца и3 чудsщихсz ли1цамъ, сіE начaло: и3 прор0ка ўчaща беззакHннаz, сeй w4шибъ. |
|
16
|
16
|
| І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть. | И# бyдутъ блажaщіи людjй си1хъ льстsше, и3 льстsтъ, ћкw да поглотsтъ |. |
|
17
|
17
|
| Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. | Сегw2 рaди њ ю4ношахъ и4хъ не возвесели1тсz гDь, и3 сир0тъ и4хъ и3 вдови1цъ и4хъ не поми1луетъ: ћкw вси2 беззак0нніи и3 лукaвіи, и3 вс‰каz ўстA глаг0лютъ непрaвду. Во всёхъ си1хъ не tврати1сz ћрость є3гw2, но є3щE рукA є3гw2 высокA. |
|
18
|
18
|
| Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму. | И# разгори1тсz ћкw џгнь беззак0ніе, и3 ћкw тр0скотъ сухjй поzдeнъ бyдетъ nгнeмъ, и3 разгори1тсz въ чaщахъ дубрaвныхъ и3 поsстъ, ±же w4крестъ холмHвъ вс‰. |
|
19
|
19
|
| Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого. | За ћрость гнёва гDнz сгорЁ всS землS, и3 бyдутъ лю1діе ћкw nгнeмъ пожжeни: человёкъ брaта своегw2 не поми1луетъ, |
|
20
|
20
|
| І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх: | но ўклони1тсz на дeсно, ћкw взaлчетъ, и3 снёсть t шyіихъ, и3 не насhтитсz человёкъ kдhй плHти мhшцы своеS: снёсть бо манассjй є3фрeмово, и3 є3фрeмъ манассjино, ћкw вкyпэ повою1ютъ їyду. |
|
21
|
21
|
| Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. | Во всёхъ си1хъ не tврати1сz ћрость (є3гw2), но є3щE рукA є3гw2 высокA. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення, | Г0ре пи1шущымъ лукaвство: пи1шущіи бо лукaвство пи1шутъ, |
|
2
|
2
|
| щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт. | ўкланsюще сyдъ ўб0гихъ, восхищaюще сyдъ ни1щихъ людjй мои1хъ, ћкw бhти и5мъ вдови1цэ въ расхищeніе и3 сиротЁ въ разграблeніе. |
|
3
|
3
|
| І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше? | И# что2 сотворsтъ въ дeнь посэщeніz; ск0рбь бо вaмъ tдалeче пріи1детъ. И# къ комY прибёгнете, да пом0жетъ вaмъ; И# гдЁ њстaвите слaву вaшу, |
|
4
|
4
|
| Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. | є4же не впaсти въ плэнeніе; И# под8 ўбіeными падyтъ. И# во всёхъ си1хъ не tврати1сz гнёвъ є3гw2, но є3щE рукA є3гw2 высокA. |
|
5
|
5
|
| О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення! | Г0ре ґссmрjємъ, жeзлъ ћрости моеS и3 гнёвъ є4сть въ рукY и4хъ. |
|
6
|
6
|
| Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях. | Гнёвъ м0й послю2 на kзhкъ беззак0ненъ, и3 свои1хъ людjй повелю2 сотвори1ти коры6сти и3 плэнeніе, и3 попрaти грaды и3 положи1ти | въ прaхъ. |
|
7
|
7
|
| Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів. | Сeй же не тaкw помhсли и3 душeю не тaкw возмнЁ: но tстyпитъ ќмъ є3гw2, и3 є4же потреби1ти kзhки не м†лы. |
|
8
|
8
|
| Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої? | И# ѓще рекyтъ є3мY: тh ли є3си2 є3ди1нъ кнsзь; |
|
9
|
9
|
| Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск? | И# речeтъ: не взsхъ ли страны2, ћже вhше вавmлHна и3 халaни, и3дёже ст0лпъ создaнъ, и3 взsхъ ґравjю и3 дамaскъ и3 самарjю; |
|
10
|
10
|
| Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, — | Ћкоже сі‰ взsхъ, и3 вс‰ кнzжє1ніz возмY. Возрыдaйте, и3зв†zннаz во їеrли1мэ и3 въ самарjи: |
|
11
|
11
|
| то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?» | ћкоже бо сотвори1хъ самарjи и3 рукотворє1ннымъ є3S, тaкw сотворю2 и3 їеrли1му и3 кумjрwмъ є3гw2. |
|
12
|
12
|
| І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його. | И# бyдетъ, є3гдA скончaетъ гDь вс‰ творS въ горЁ сіHни и3 во їеrли1мэ, наведeтъ на ќмъ вели1кій, на кнsзz ґссmрjйска и3 на высотY слaвы џчію є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень; | Речe бо: крёпостію руки2 моеS сотворю2, и3 премyдростію рaзума (моегw2) tимY предёлы kзhкwвъ, и3 си1лу и4хъ плэню2, |
|
14
|
14
|
| і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув». | и3 сотрzсY грaды населє1ныz, и3 вселeнную всю2 њб8имY рук0ю моeю ћкw гнэздо2, и3 ћкw њстaвлєнаz ћица возмY: и3 нёсть, и4же ўбэжи1тъ менє2, и3ли2 проти1ву мнЁ речeтъ, и3 tвeрзетъ ўстA и3 глуми1тъ. |
|
15
|
15
|
| Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево! | Е#дA прослaвитсz сэки1ра без8 сэкyщагw є4ю; и3ли2 вознесeтсz пилA без8 влекyщагw ю5; Тaкожде ѓще кто2 в0зметъ жeзлъ, и3ли2 дрeво: и3 не тaкw. |
|
16
|
16
|
| За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню. | Но п0слетъ гDь саваHfъ на твою2 чeсть безчeстіе, и3 на твою2 слaву џгнь горS возгори1тсz. |
|
17
|
17
|
| Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день; | И# бyдетъ свётъ ї}левъ во џгнь, и3 њс™и1тъ є3го2 nгнeмъ горsщимъ, и3 поsстъ ћкw сёно вещество2. |
|
18
|
18
|
| і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий. | Въ т0й дeнь ўгaснутъ г0ры и3 х0лми и3 дубр†вы, и3 поsстъ t души2 дaже до пл0тей: и3 бyдетъ бэжaй, ћкw бэжaй t плaмене горsща: |
|
19
|
19
|
| І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис. | и3 њстaвльшіисz t ни1хъ бyдутъ въ число2, и3 nтрочA мaлое напи1шетъ |. |
|
20
|
20
|
| І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо. | И# бyдетъ въ т0й дeнь, не приложи1тсz ктомY њстaнокъ ї}левъ, и3 спасeнніи ї†кwвли не бyдутъ ктомY ўповaюще на њби1дэвшыz и5хъ, но бyдутъ ўповaюще на бGа с™aго ї}лева и4стиною. |
|
21
|
21
|
| Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного. | И# њбрати1тсz њстaнокъ їaкwвль къ бGу крёпкому. |
|
22
|
22
|
| Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою; | И# ѓще бyдутъ лю1діе ї}лєвы ћкw пес0къ морскjй, њстaнокъ и4хъ спасeтсz: |
|
23
|
23
|
| бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі. | сл0во бо совершaz и3 сокращaz прaвдою, ћкw сл0во сокращeно сотвори1тъ гDь во всeй вселeннэй. |
|
24
|
24
|
| Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет. | Сегw2 рaди сі‰ гlетъ гDь саваHfъ: не б0йтесz, лю1діе мои2, t ґссmрjанъ, живyщіи въ сіHнэ, ћкw жезл0мъ порази1тъ тS: ћзву бо нав0дитъ на тS, є4же ви1дэти пyть є3гЂпта. |
|
25
|
25
|
| Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх. | Е#щe бо мaлw, и3 престaнетъ гнёвъ, ћрость же моS на совётъ и4хъ: |
|
26
|
26
|
| І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет. | и3 воздви1гнетъ бGъ си1лъ на нS ћзву, ћкw ћзву мадіaмлю на мёстэ ск0рби, и3 ћрость є3гw2 на пyть и4же къ м0рю, на пyть и4же во є3гЂпетъ: |
|
27
|
27
|
| І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру. | и3 бyдетъ въ т0й дeнь, tи1метсz и4го є3гw2 t рaмене твоегw2 и3 стрaхъ є3гw2 t тебє2, и3 согніeтъ и4го t рaменъ вaшихъ. |
|
28
|
28
|
| Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси. | Пріи1детъ бо во грaдъ ґггaй, и3 прeйдетъ въ магеддw2, и3 въ махмaсэ положи1тъ сосyды сво‰. |
|
29
|
29
|
| Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася. | И# минeтъ дeбрь, и3 пріи1детъ во ґггaй: стрaхъ пріи1метъ рамY грaдъ саyловъ, |
|
30
|
30
|
| Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф! | побёгнетъ дщeрь галjмлz, ўслhшитсz въ лаісЁ, ўслhшитсz во ґнаfHfэ. |
|
31
|
31
|
| Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати. | И# ўжасeсz мадеми1на и3 живyщіи во гіви1мэ. |
|
32
|
32
|
| Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському. | Ўтэшaйте днeсь є4же на пути2 пребhти: ўтэшaйте рук0ю г0ру дщeрь сіHню, и3 х0лми, и5же во їеrли1мэ: |
|
33
|
33
|
| Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю. | сE, вLка гDь саваHfъ смzтeтъ сл†вныz со крёпостію, и3 выс0ціи ўкори1зною сокрушaтсz, и3 выс0цыи смирsтсz, |
|
34
|
34
|
| І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього. | и3 падyтъ выс0цыи мечeмъ, лівaнъ же съ выс0кими падeтсz. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| І вийде паросток від кореня Ієссеєвого, і гілка виросте від кореня його; | И# и3зhдетъ жeзлъ и3з8 к0рене їессeова, и3 цвётъ t к0рене є3гw2 взhдетъ: |
|
2
|
2
|
| і спочине на ньому Дух Господній, дух премудрости і розуму, дух ради і кріпкости, дух вíдання і благочестя; | и3 почjетъ на нeмъ д¦ъ б9ій, д¦ъ премdрости и3 рaзума, д¦ъ совёта и3 крёпости, д¦ъ вёдэніz и3 бlгочeстіz: |
|
3
|
3
|
| і страхом Господнім сповниться, і буде судити не за поглядом очей Своїх, і не за слухом вух Своїх вирішувати діла. | и3сп0лнитъ є3го2 д¦ъ стрaха б9іz: не бо слaвэ суди1ти и4мать, нижE по глаг0ланію њбличи1тъ, |
|
4
|
4
|
| Він буде судити бідних за правдою, і діла страдників землі вирішувати за істиною; і жезлом уст Своїх уразить землю, і духом уст Своїх уб’є нечестивого. | но сyдитъ прaвдою смирeнному сyдъ и3 њбличи1тъ прaвостію смирє1нныz земли2, и3 порази1тъ зeмлю сл0вомъ ќстъ свои1хъ и3 д¦омъ ўстeнъ ўбіeтъ нечести1ваго: |
|
5
|
5
|
| І буде опоясанням стегон Його правда, і опоясанням крижів Його — істина. | и3 бyдетъ препоsсанъ прaвдою њ чрeслэхъ свои1хъ и3 и4стиною њбви1тъ по рeбрамъ свои6мъ: |
|
6
|
6
|
| Тоді вовк буде жити разом з ягням, і барс буде лежати разом з козеням; і теля, і молодий лев, і віл будуть разом, і мале дитя буде водити їх. | и3 пасти1сz бyдутъ вкyпэ в0лкъ со ѓгнцемъ, и3 рhсь почjетъ со к0злищемъ, и3 телeцъ и3 ю3нeцъ и3 лeвъ вкyпэ пасти1сz бyдутъ, и3 nтрочA мaло поведeтъ |: |
|
7
|
7
|
| І корова буде пастися з ведмедицею, і дитинчата їх будуть лежати разом, і лев, як віл, буде їсти солому. | и3 в0лъ и3 медвёдь вкyпэ пасти1сz бyдутъ, и3 вкyпэ дёти и4хъ бyдутъ, и3 лeвъ ѓки в0лъ ћсти бyдетъ плє1вы: |
|
8
|
8
|
| І немовля буде гратися над норою аспида, і дитя простягне руку свою на гніздо змії. | и3 nтрочA млaдо на пещє1ры ѓспідwвъ и3 на л0же и3счaдій ѓспідскихъ рyку возложи1тъ: |
|
9
|
9
|
| Не будуть робити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, бо земля буде наповнена віданням Господа, як води наповнюють море. | и3 не сотворsтъ ѕлA, ни возм0гутъ погуби1ти ни ког0же на горЁ с™ёй моeй: ћкw нап0лнисz всS землS вёдэніz гDнz, ѓки водA мн0га покры2 м0ре. |
|
10
|
10
|
| І буде у той день: до кореня Ієссеєвого, який стане, як знамено для народів, навернуться язичники, — і спокій його буде слава. | И# бyдетъ въ дeнь џный к0рень їессeовъ, и3 востаsй владёти kзы6ки, на того2 kзhцы ўповaти бyдутъ: и3 бyдетъ пок0й є3гw2 чeсть. |
|
11
|
11
|
| І буде у той день: Господь знову простягне руку Свою, щоб повернути Собі залишок народу Свого, який залишиться в Ассура, і в Єгипті, і в Патросі, й у Хуса, і в Елама, й у Сеннаарі, й у Емафі, й на островах моря, | И# бyдетъ въ дeнь џный, приложи1тъ гDь показaти рyку свою2, є4же возревновaти по њстaнку пр0чему людjй, и4же ѓще њстaнетъ t ґссmрjwвъ и3 t є3гЂпта, и3 вавmлHна и3 t є3fі0піи, и3 t є3ламjтwвъ и3 t вост0кwвъ с0лнца, и3 t ґравjи и3 t nстровHвъ морски1хъ. |
|
12
|
12
|
| І підніме знамено язичникам, і збере вигнанців Ізраїля, і розсіяних юдеїв скличе від чотирьох кінців землі. | И# воздви1гнетъ знaменіе въ kзhки, и3 соберeтъ поги1бшыz ї}лєвы, и3 расточє1нныz ї{дины соберeтъ t четhрехъ кри1лъ земли2. |
|
13
|
13
|
| І припиниться заздрість Єфрема, і ті, що ворогують проти Іуди, будуть знищені. Єфрем не буде заздрити Іуді, й Іуда не буде пригноблювати Єфрема. | И# tи1метсz рeвность є3фрeмова, и3 врази2 ї{дины поги1бнутъ: є3фрeмъ не возревнyетъ їyдэ, и3 їyда не њскорби1тъ є3фрeма. |
|
14
|
14
|
| І полетять через плечі филистимлян на захід, пограбують усіх дітей Сходу; на Едома і Моава накладуть руку свою, і діти Аммона будуть підданими їм. | И# полетsтъ въ кораблeхъ и3ноплемeнничихъ, м0ре кyпнw плэнsтъ, и3 сyщихъ t востHкъ с0лнца, и3 їдумeю: и3 на мwaва пeрвэе рyки возложaтъ, сhнове же ґммw6ни пeрвіи покорsтсz. |
|
15
|
15
|
| І висушить Господь затоку моря Єгипетського, і простягне руку Свою на ріку в сильному вітрі Своєму, і розіб’є її на сім струмків, так що у сандаліях можуть переходити її. | И# њпустоши1тъ гDь м0ре є3гЂпетское и3 возложи1тъ рyку свою2 на рэкY дyхомъ преси1льнымъ: и3 порази1тъ на сeдмь дeбрій, ћкоже преходи1ти ю5 во њбувeніи: |
|
16
|
16
|
| Тоді для залишку народу Його, що залишиться в Ассура, буде велика дорога, як це було для Ізраїля, коли він виходив із землі Єгипетської. | и3 бyдетъ прошeствіе лю1демъ мои6мъ њстaвшымъ во є3гЂптэ, и3 бyдетъ ї}лю, ћкоже въ дeнь, є3гдA и3зhде t земли2 є3гЂпетскіz. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| І скажеш у той день: славлю Тебе, Господи; Ти гнівався на мене, але відвернув гнів Твій і утішив мене. | И# речeши въ дeнь џный: благословлю2 тS, гDи, ћкw разгнёвалсz є3си2 на мS, и3 tврати1лъ є3си2 ћрость твою2 (t менє2), и3 поми1ловалъ мS є3си2. |
|
2
|
2
|
| Ось, Бог — спасіння моє: уповаю на Нього і не боюся; бо Господь — сила моя, і спів мій — Господь; і Він був мені на спасіння. | СE, бGъ м0й сп7съ м0й, ўповaz бyду на него2 и3 не ўбою1сz: занE слaва моS и3 похвалA моS гDь, и3 бhсть ми2 во спcніе. |
|
3
|
3
|
| І у радості будете черпати воду із джерел спасіння, | И# почерпи1те в0ду со весeліемъ t и3стHчникъ спасeніz. |
|
4
|
4
|
| і скажете у той день: славте Господа, закликайте ім’я Його; сповіщайте у народах діла Його; нагадуйте, що велике ім’я Його; | И# речeши въ дeнь џный: хвали1те гDа, восп0йте и4мz є3гw2, возвэсти1те во kзhцэхъ сл†внаz є3гw2, поминaйте, ћкw вознесeсz и4мz є3гw2. |
|
5
|
5
|
| співайте Господу, бо Він створив велике, — нехай знають це по усій землі. | Хвали1те и4мz гDне, ћкw высHкаz сотвори2: возвэсти1те сі‰ по всeй земли2. |
|
6
|
6
|
| Веселися і радуйся, жителько Сиону, бо великий посеред тебе Святий Ізраїлів. | Весели1тесz и3 рaдуйтесz, живyщіи въ сіHнэ, ћкw вознесeсz с™hй ї}левъ посредЁ тебє2. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про Вавилон, яке прорік Ісая, син Амосів. | Видёніе на вавmлHна, є4же ви1дэ и3сaіа сhнъ ґмHсовъ. |
|
2
|
2
|
| Підніміть знамено на відкритій горі, піднесіть голос; махніть їм рукою, щоб ішли у ворота володарів. | На горЁ п0льнэй воздви1гните знaменіе, вознеси1те глaсъ и5мъ, не б0йтесz, поущaйте рук0ю, tвeрзите, кн‰зи. |
|
3
|
3
|
| Я дав повеління обраним Моїм і закликав для звершення гніву Мого сильних Моїх, які торжествують у величі Моїй. | Ѓзъ повелэвaю, њсвzщeнни сyть: и3 ѓзъ ведY и5хъ, и3споли1ни и4дутъ и3сп0лнити ћрость мою2 рaдующесz, вкyпэ и3 ўкарsюще. |
|
4
|
4
|
| Великий шум на горах, ніби від багатолюдного народу, бунтівний шум царств і народів, які зібралися разом: Господь Саваоф оглядає бойове військо. | Глaсъ kзhкwвъ мн0гихъ на горaхъ, под0бенъ kзhкwвъ мн0гихъ, глaсъ царeй и3 kзhкwвъ собрaвшихсz: гDь саваHfъ заповёда kзhку nружеб0рцу |
|
5
|
5
|
| Ідуть з далекої країни, від краю неба, Господь і знаряддя гніву Його, щоб скрушити усю землю. | пріити2 t земли2 и3здалeча, t крaz њсновaніz небесE, гDь и3 nружеб0рцы є3гw2, растли1ти всю2 вселeнную. |
|
6
|
6
|
| Ридайте, бо день Господа близький, іде як руйнівна сила від Всемогутнього. | Рыдaйте: бли1з8 бо дeнь гDень, и3 сокрушeніе t бGа пріи1детъ: |
|
7
|
7
|
| Від того руки у всіх опустилися, і серце у кожної людини розтануло. | сегw2 рaди всsка рукA разслабёетъ, и3 всsка душA человёча ўбои1тсz, |
|
8
|
8
|
| Жахнулися, судома і болі схопили їх; мучаться, як та, що народжує, зі здивуванням дивляться одне на одного, обличчя у них розгорілися. | и3 смzтyтсz послы2, и3 бwлёзни пріи1мутъ | ћкw жены2 раждaющіz: и3 поскорбsтъ дрyгъ ко дрyгу, и3 ўжaснутсz, и3 лицE своE ћкw плaмень и3змэнsтъ. |
|
9
|
9
|
| Ось, приходить день Господа лютий, з гнівом і палаючою люттю, щоб зробити землю пустелею і знищити з неї грішників її. | Сe бо, дeнь гDень грzдeтъ неисцёльный, ћрости и3 гнёва, положи1ти вселeнную (всю2) пyсту и3 грёшники погуби1ти t неS. |
|
10
|
10
|
| Зірки небесні і світила не дають від себе світла; сонце меркне при сході своєму, і місяць не сяє світлом своїм. | Ѕвёзды бо небє1сныz и3 њрjwнъ и3 всE ўкрашeніе небeсное свёта своегw2 не дадsтъ, и3 помрачи1тсz с0лнце возсіzвaющее, и3 лунA не дaстъ свёта своегw2. |
|
11
|
11
|
| Я покараю світ за зло, і нечестивих — за беззаконня їхні, і покладу кінець зарозумілости гордих, і принижу пихатість гнобителів; | И# заповёмъ всeй вселeннэй ѕл†z и3 нечести6вымъ грэхи2 и4хъ, и3 погублю2 ўкори1зну беззак0нныхъ и3 ўкори1зну г0рдыхъ смирю2: |
|
12
|
12
|
| зроблю те, що люди будуть дорожчі за чисте золото, і мужі — дорожчі за золото офирське. | и3 бyдутъ њстaвшіи честнjи пaче, нeжели злaто нежжeное, и3 человёкъ чeстенъ бyдетъ пaче, нeжели кaмень, и4же t суфjра. |
|
13
|
13
|
| Для цього потрясу небо, і земля зрушиться з місця свого у люті Господа Саваофа, у день палаючого гніву Його. | Раз8zри1тсz бо нeбо, и3 землS потрzсeтсz t њсновaній свои1хъ, за ћрость гнёва гDа саваHfа въ дeнь, въ џньже пріи1детъ ћрость є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Тоді кожен, як переслідувана сарна і як покинуті вівці, повернеться до народу свого, і кожен побіжить у свою землю. | И# бyдутъ њстaвшіи ћкw сeрна бэжaщаz и3 ћкw nвцA заблуди1вшаz, и3 не бyдетъ собирazй, ћкw человёку въ лю1ди сво‰ возврати1тисz, и3 человёкъ во странY свою2 побёгнетъ. |
|
15
|
15
|
| Але хто попадеться, буде проколотий, і кого схоплять, той упаде від меча. | И$же бо ѓще плэни1тсz, порази1тсz, и3 и5же с0брани сyть, мечeмъ падyтъ. |
|
16
|
16
|
| І немовлята їхні будуть розбиті на очах їхніх; доми їхні будуть розграбовані і дружини їхні знечещені. | И# ч†да и4хъ пред8 ни1ми разбію1тъ, и3 д0мы и4хъ плэнsтъ, и3 жєны2 и4хъ п0ймутъ. |
|
17
|
17
|
| Ось, Я підніму проти них мидян, які не цінують срібла і не мають пристрасти до золота. | СE, ѓзъ возбуждaю на вы2 ми1дwвъ, и5же сребрA не вмэнsютъ, нижE злaта трeбуютъ: |
|
18
|
18
|
| Луки їхні уразять юнаків і не пощадять плоду утроби: око їх не зласкавиться над дітьми. | стрэл‰ніz ю4ношєскаz сокрушaтъ, и3 ч†дъ вaшихъ не поми1луютъ, нижE пощадsтъ ч†дъ твои1хъ џчи и4хъ. |
|
19
|
19
|
| І Вавилон, краса царств, гордість халдеїв, буде знищений Богом, як Содом і Гоморра, | И# бyдетъ вавmлHнъ, и4же нарицaетсz слaвный t царS халдeйска, ћкоже разсhпа бGъ сод0му и3 гом0рру, |
|
20
|
20
|
| не заселиться ніколи, й у роди родів не буде жителів у ньому; не розкине аравитянин намету свого, і пастухи зі стадами не будуть відпочивати там. | не насели1тсz въ вёчное врeмz, и3 не вни1дутъ въ џнь чрез8 мнHгіz р0ды, нижE пр0йдутъ є3го2 ґрaвлzне, нижE пастуси2 почjютъ въ нeмъ. |
|
21
|
21
|
| Але будуть жити у ньому звірі пустелі, і доми наповняться пугачами; і страуси оселяться, і кошлаті будуть скакати там. | И# почjютъ тaмw ѕвёріе, и3 нап0лнzтсz д0мове шyма, и3 почjютъ тY сjрини, и3 бёси тaмw восплsшутъ, |
|
22
|
22
|
| Шакали будуть вити у палацах їхніх, і гієни — у розважальних домах. | и3 nнокентavры тaмw вселsтсz, и3 вогнэздsтсz є3жeве въ домёхъ и4хъ. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Близький час його, і не забаряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова. | Ск0рw и4детъ и3 не ўмeдлитъ: и3 поми1луетъ гDь їaкwва и3 и3зберeтъ пaки ї}лz, и3 почjютъ на земли2 своeй, и3 пришлeцъ приложи1тсz къ ни6мъ и3 приложи1тсz къ д0му їaкwвлю, |
|
2
|
2
|
| І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми. | и3 п0ймутъ и5хъ kзhцы и3 введyтъ на мёсто и4хъ, и3 наслёдzтъ и3 ўмн0жатсz на земли2 б9іи въ рабы6 и3 рабы6ни: и3 бyдутъ плэнeни плэни1вшіи |, и3 њбладaни бyдутъ њбладaвшіи и4ми. |
|
3
|
3
|
| І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений, | И# бyдетъ въ т0й дeнь, ўпок0итъ тS гDь t болёзни и3 ћрости твоеS и3 t раб0ты жест0кіz, є4юже раб0талъ є3си2 и5мъ. |
|
4
|
4
|
| ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво! | И# пріи1меши плaчь сeй [Е#вр.: при1тчу сію2.] на царS вавmлHнска и3 речeши въ т0й дeнь: кaкw престA и3стzзyzй и3 престA понуждazй; |
|
5
|
5
|
| Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик, | Сокруши2 бGъ kрeмъ грёшникwвъ, kрeмъ кнzзeй, |
|
6
|
6
|
| який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням. | порази1въ kзhкъ ћростію, ћзвою неисцёльною, поражazй kзhкъ ћзвою ћрости, є4юже не пощадЁ, почи2 ўповaющи. |
|
7
|
7
|
| Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости; | ВсS землS вопіeтъ со весeліемъ, |
|
8
|
8
|
| і кипариси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас». | и3 древA лівaнwва возвесели1шасz њ тебЁ и3 кeдръ лівaнскій: њнeлэже ты2 ўснyлъ є3си2, не взhде посэкazй нaсъ. |
|
9
|
9
|
| Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх. | Ѓдъ д0лэ њгорчи1сz, срётъ тS: востaша съ тоб0ю вси2 и3споли1ни њбладaвшіи землeю, подвизaвшіи t прест0лwвъ свои1хъ всёхъ царeй kзhческихъ. |
|
10
|
10
|
| Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас! | Вси2 tвэщaютъ и3 рекyтъ тебЁ: и3 ты2 плэнeнъ є3си2, ћкоже и3 мы2: и3 въ нaсъ вмэнeнъ є3си2. |
|
11
|
11
|
| У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій. | Сни1де слaва твоS во ѓдъ, мн0гое весeліе твоE: под8 тоб0ю постeлютъ гни1лость, и3 покр0въ тв0й чeрвь. |
|
12
|
12
|
| Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи. | Кaкw спадE съ небесE денни1ца восходsщаz заyтра; сокруши1сz на земли2 посылazй ко всBмъ kзhкwмъ. |
|
13
|
13
|
| А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі; | Тh же рeклъ є3си2 во ўмЁ твоeмъ: на нeбо взhду, вhше ѕвёздъ небeсныхъ постaвлю прест0лъ м0й, сsду на горЁ выс0цэ, на горaхъ выс0кихъ, ±же къ сёверу: |
|
14
|
14
|
| зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього». | взhду вhше w4блакъ, бyду под0бенъ вhшнему. |
|
15
|
15
|
| Але скинутий у пекло, у глибини пекельні. | Нн7э же во ѓдъ сни1деши и3 во њснwвaніz земли2. |
|
16
|
16
|
| Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства, | Ви1дэвшіи тS ўдивsтсz њ тебЁ и3 рекyтъ: сeй человёкъ раздражazй зeмлю, потрzсazй цари6, |
|
17
|
17
|
| всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?». | положи1вый вселeнную всю2 пyсту и3 грaды є3S разсhпа, плэнeныхъ не разрэши2. |
|
18
|
18
|
| Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці; | Вси2 цaріе kзhкwвъ ўсп0ша въ чeсти, кjйждо въ домY своeмъ. |
|
19
|
19
|
| а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп, | Тh же повeрженъ бyдеши въ горaхъ, ћкw мертвeцъ мeрзкій со мн0гими мертвєцы2 и3зсёчеными мечeмъ, сходsщими во ѓдъ. |
|
20
|
20
|
| не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв. | Ћкоже ри1за въ кр0ви намочeна не бyдетъ чистA, тaкожде и3 ты2 не бyдеши чи1стъ, занE зeмлю мою2 погуби1лъ є3си2 и3 лю1ди мо‰ и3зби1лъ є3си2: не пребyдеши въ вёчное врeмz, сёмz ѕл0е. |
|
21
|
21
|
| Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами. | Ўгот0ви ч†да тво‰ на ўбіeніе грэхaми nтцA твоегw2, да востaнутъ и3 наслёдzтъ зeмлю и3 нап0лнzтъ зeмлю рaтьми. |
|
22
|
22
|
| І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь. | И# востaну на нS, гlетъ гDь саваHfъ, и3 погублю2 и4мz и4хъ, и3 њстaнокъ, и3 сёмz: сі‰ гlетъ гDь. |
|
23
|
23
|
| І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф. | И# положY вавmлHна пyста, ћкw вогнэзди1тисz є3жє1мъ, и3 бyдетъ ни во чт0же: и3 положY и5 брeніz пр0пасть въ пaгубу. |
|
24
|
24
|
| З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться, | Сі‰ гlетъ гDь саваHfъ: ћкоже гlахъ, тaкw бyдетъ, и3 ћкоже совэщaхъ, тaкw пребyдетъ, |
|
25
|
25
|
| щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх. | є4же погуби1ти ґссmрjанъ на земли2 моeй и3 на горaхъ мои1хъ: и3 бyдутъ въ попрaніе, и3 tи1метсz t ни1хъ kрeмъ и4хъ, и3 слaва [Е#вр.: брeмz.] и4хъ t рaменъ и4хъ tи1метсz. |
|
26
|
26
|
| Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи, | Сeй совётъ, є3г0же совэщA гDь на всю2 вселeнную, и3 сіS рукA на вс‰ kзhки вселeнныz: |
|
27
|
27
|
| бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її? | ±же бо бGъ с™hй совэщA, кто2 разори1тъ; и3 рyку є3гw2 выс0кую кто2 tврати1тъ; |
|
28
|
28
|
| У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово: | Въ лёто, въ нeже ќмре ґхaзъ цaрь, бhсть глаг0лъ сeй: |
|
29
|
29
|
| не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон. | не рaдуйтесz, вси2 и3ноплемє1нницы, сокруши1сz бо kрeмъ бію1щагw вы2: t сёмене бо ѕміи1на и3зhдутъ и3сч†діz ѓспідwвъ, и3 и3сч†діz и4хъ и3зhдутъ ѕміи6 парsщіи: |
|
30
|
30
|
| Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій. | и3 ўпасyтсz ўб0зіи и4мъ, ни1щіи же человёцы въ ми1рэ почjютъ: и3 потреби1тъ глaдомъ сёмz твоE, и3 њстaнокъ тв0й и3збіeтъ. |
|
31
|
31
|
| Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх. | Восплaчитесz, вратA градHвъ, да возопію1тъ грaды смzтeнніи, и3ноплемє1нницы вси2, занE дhмъ t сёвера и4детъ, и3 нёсть, и4же пребyдетъ. |
|
32
|
32
|
| Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його. | И# что2 tвэщaютъ цaріе kзhкwвъ; ћкw гDь њсновA сіHна, и3 тёмъ спасyтсz смирeнніи людjй є3гw2. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про Моав. — Так! уночі буде зруйнований Ар-Моав і знищений; так! уночі буде зруйнований Кир-Моав і знищений! | Сл0во на мwавjтскую зeмлю. Н0щію поги1бнетъ мwавjтска землS, н0щію бо поги1бнетъ стэнA мwавjтскаz. |
|
2
|
2
|
| Він піднімається до Баїта і Дивона, піднімається на висоти, щоб плакати; Моав ридає над Нево́ і Медевою; у всіх них обстрижені голови, в усіх поголені бороди. | Плaчитесz њ себЁ, поги1бнетъ бо и3 дивHнъ, и3дёже трeбище вaше: тaмw взhдете плaкатисz над8 навavомъ мwавjтскимъ. Плaчитесz, на всsцэй главЁ плёшь, вс‰ мы6шцы њбсёчєны, |
|
3
|
3
|
| На вулицях його опоясуються веретищем; на покрівлях його і площах його усе ридає, потопає у сльозах. | на ст0гнахъ є3гw2 препоsшитесz во врє1тища, и3 восплaчитесz на хрaминахъ є3гw2 и3 на ќлицахъ є3гw2 и3 на ст0гнахъ є3гw2, вси2 возрыдaйте съ плaчемъ. |
|
4
|
4
|
| І волає Есевон і Елеала; голос їх чується до самої Іааци; за ними і воїни Моава ридають; душа його збурена в ньому. | Ћкw возопи2 є3севHнъ и3 є3леалA, дaже до їассы2 ўслhшасz глaсъ и4хъ: сегw2 рaди чрє1сла мwавjтіды вопію1тъ, душA є3S ўвёсть. |
|
5
|
5
|
| Ридає серце моє за Моавом; біжать з нього до Сигора, до третьої Егли; піднімаються на Лухит з плачем; по дорозі Хоронаїмській здіймають страшний крик; | Сeрдце мwавjтіды вопіeтъ въ нeй дaже до сигHра: ю4ница бо є4сть трилётна. Въ возшeствіи же луjfа къ тебЁ плaчущесz взhдутъ путeмъ ґрwніи1млимъ: вопіeтъ сотрeніе и3 трyсъ. |
|
6
|
6
|
| тому що води Нимрима вичерпалися, луки засохли, трава вигоріла, не стало зелені. | ВодA немрjмлz пустA бyдетъ, и3 травA є3S њскудёетъ: травh бо зелeны не бyдетъ. |
|
7
|
7
|
| Тому вони залишки запасів і те, що збережено ними, переносять за ріку Аравійську. | Е#дA и3 си1це спасeтсz; наведy бо на дeбрь ґрaвлzнъ, и3 в0змутъ ю5: |
|
8
|
8
|
| Бо волання по усіх краях Моава, до Еглаїма плач його і до Беер-Елима плач його; | прeйде бо в0пль предёлъ земли2 мwавjтскіz до ґгаллjма, и3 плaчь є3S дaже до клaдzзz є3лjмлz. |
|
9
|
9
|
| тому що води Димона наповнилися кров’ю, і Я наведу на Димон ще нове — левів на тих, що втекли з Моава, і на тих, що залишилися у країні. | Водa бо дімHнz нап0лнитсz кр0ве: наведy бо на дімHна ґрaвлzны, и3 возмY сёмz мwaвле и3 ґріи1лево и3 њстaнокъ ґдами1нь. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Посилайте агнців володарю землі з Сели у пустелі на гору дочки Сиону; | Послю2 ѓки гaды на зeмлю: є3дA кaмень пyстъ є4сть горA дщeре сіHни [посли1те ѓгнцы владyщему землeю t кaмене пустhни къ горЁ дщeре сіHни]; |
|
2
|
2
|
| бо до мандрівного птаха, викинутого з гнізда, будуть подібні дочки Моава біля бродів Арнонських. | Бyдеши бо ѓки пти1цы парsщіz птенeцъ tsтый, дщи2 мwaвлz, пот0мъ же ґрнHнъ [Е#вр.: въ прохождeніи ґрнHна.] мн0жайше совэщавaй. |
|
3
|
3
|
| «Збери раду, ухвали рішення; осіни нас серед полудня, як уночі, тінню твоєю, укрий вигнаних, не видай тих, що блукають. | Сотвори1те покр0въ плaча є3S пrнw: въ полyденнэй тмЁ бэгyтъ, ўжаснyшасz: да не tведeшисz, |
|
4
|
4
|
| Нехай поживуть у тебе мої вигнані моавитяни; будь їм покровом від грабіжника: бо гнобителя не стане, грабунок припиниться, ті, що топчуть, зникнуть із землі. | њбитaти бyдутъ въ тебЁ бэглецы2 мw†вли: бyдутъ въ покровeніе вaмъ t лицA гонsщагw, ћкw tsсz п0мощь твоS, и3 кнsзь поги1бе попирazй t земли2. |
|
5
|
5
|
| Й утвердиться престіл милістю, і сяде на ньому в істині, у наметі Давидовому, суддя, що шукає правди і прагне правосуддя». | И# и3спрaвитсz съ ми1лостію прест0лъ, и3 сsдетъ на нeмъ со и4стиною во ски1ніи давjдовэ, судS и3 взыскaz сyдъ и3 ўскорsz прaвду. |
|
6
|
6
|
| «Чули ми про гордість Моава, гордість надмірну, про пихатість його і зарозумілость і шаленість його: нещира мова його». | Слhшахомъ ўкори1зну мwaвлю, ўкори1тель (бhсть) ѕэлw2, гордhню tsхъ: не тaкw волхвовaніе твоE, не тaкw. |
|
7
|
7
|
| Тому заридає Моав за Моавом, — усі будуть ридати; стогніть за твердинями Кирхарешета: вони зовсім зруйновані. | Восплaчетсz мwaвъ, въ мwавjтідэ бо вси2 восплaчутсz: живyщымъ же въ сefэ помышлє1ніz, и3 не ўсрами1шисz. |
|
8
|
8
|
| Поля есевонські зубожіли, також і виноградник севамський; володарі народів знищили кращі лози його, які досягали Іазера, розстилалися по пустелі; пагони їх розширювалися, переходили за море. | ПолS є3севw6нz возрыдaютъ, віногрaдъ севамaнь: пожирaющіи kзhкwвъ, попери1те віногрaды є3гw2, дaже до їази1ра: не совокупи1тесz, њбходи1те пустhню, п0сланніи њстaшасz, проид0ша бо м0ре. |
|
9
|
9
|
| Тому і я буду плакати за лозою севамською плачем Іазера, буду обливати тебе сльозами моїми, Есевон і Елеала; бо під час збирання винограду твого і під час жнив твоїх немає більше гучної радости. | Сегw2 рaди восплaчусz ћкw плaчемъ їази1ровымъ њ віногрaдэ севамaни: древA тво‰ посэчE є3севHнъ и3 є3ліалA, ћкw на жaтву твою2 и3 на њб8имaніе вінA поперY, и3 вс‰ падyтсz. |
|
10
|
10
|
| Зникли з плодючої землі веселощі і радість, і у виноградниках не співають, не торжествують; виноградар не топче винограду у точилах: Я припинив радість. | И# tи1метсz рaдость и3 весeліе t віногрaдwвъ, и3 въ віногрaдэхъ твои1хъ не возрaдуютсz, и3 не и3згнетyтъ вінA въ точи1лэхъ, престaло бо є4сть: |
|
11
|
11
|
| Від того нутрощі мої стогнуть за Моавом, як гуслі, і серце моє — за Кирхарешетом. | сегw2 рaди чрeво моE на мwaва ѓки гyсли возгласи1тъ, и3 внyтрєннzz мо‰ ѓки стёну њбнови1лъ є3си2. |
|
12
|
12
|
| Хоч і з’явиться Моав, і буде до втоми подвизатися на висотах, і прийде до святилища свого помолитися, але ніщо не допоможе. | И# бyдетъ въ посрамлeніе тебЁ, ћкw ўтруди1сz мwaвъ њ трeбищихъ, и3 вни1детъ въ рукотворє1ннаz сво‰, да пом0литсz, и3 не возм0гутъ и3збaвити є3го2. |
|
13
|
13
|
| Ось слово, яке прорік Господь про Моав здавна. | СіE сл0во є4же гlа гDь на мwaва, є3гдA возгlа. |
|
14
|
14
|
| Нині ж так говорить Господь: через три роки, рахуючи роками найманства, велич Моава буде принижена з усією великою багатолюдністю, і залишок буде дуже малий і незначний. | И# нн7э глаг0лю: въ тріeхъ лётэхъ лётъ наeмника њбезчeститсz слaва мwaвлz во всeмъ богaтствэ мн0зэ, и3 њстaвитсz ўмaленъ и3 нечeстенъ. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про Дамаск. — Ось, Дамаск виключається з числа міст і буде купою руїн. | Сл0во, є4же на дамaскъ. СE, дамaскъ в0зметсz t градHвъ бyдетъ въ падeніе. |
|
2
|
2
|
| Міста ароерські будуть покинуті, — залишаться для стад, які будуть відпочивати там, і нікому буде лякати їх. | Њстaвленъ въ вёкъ, въ л0же стадaмъ и3 въ пок0й, и3 не бyдетъ tгонszй. |
|
3
|
3
|
| Не стане твердині Єфремової і царства Дамаскського зі всією Сирією; з ними буде те саме, що зі славою синів Ізраїля, — говорить Господь Саваоф. | И# ксемY не бyдетъ ўкрэплeнъ, є4же вбёгнути тaмw є3фрeму: и3 ксемY не бyдетъ цaрство въ дамaсцэ, и3 њстaнокъ сЂрzнъ поги1бнетъ: нёси бо ты2 лyчшій t сынHвъ ї}левыхъ и3 слaвы и4хъ: сі‰ гlетъ гDь саваHfъ. |
|
4
|
4
|
| І буде у той день: умалиться слава Якова, і повне тіло його стане худим. | Бyдетъ въ т0й дeнь помрачeніе слaвы їaкwвли, и3 т{чнаz слaвы є3гw2 потрzсyтсz. |
|
5
|
5
|
| Те саме буде, що після збору хліба женцем, коли рука його пожне колосся, і коли зберуть колосся у долині Рефаїмській. | И# бyдетъ, ћкоже ѓще кто2 собирaетъ жaтву стоsщую, и3 сёмz клaсwвъ пожинaетъ: и3 бyдетъ, ћкоже ѓще кто2 собирaетъ клaсы въ дeбри твeрдэ. |
|
6
|
6
|
| І залишаться у нього, як буває при оббиванні маслин, дві-три ягоди на самій вершині, або чотири-п’ять на плодючих гілках, — говорить Господь, Бог Ізраїлів. | И# њстaнетсz въ нeй стeбліе, и3ли2 ѓки зeрна м†слична двЁ и3ли2 три2 на версЁ выс0цэ, и3ли2 четhре и3ли2 пsть на вётвіи є3S њстaнутъ: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ. |
|
7
|
7
|
| У той день зверне людина погляд свій до Творця свого, і очі її будуть спрямовані до Святого Ізраїлевого; | Въ т0й дeнь ўповaz бyдетъ человёкъ на сотв0ршаго и5, и3 џчи є3гw2 ко с™0му ї}леву воззрsтъ, |
|
8
|
8
|
| і не гляне на жертовники, на діло рук своїх, і не подивиться на те, що зробили пальці її, на ідолів Астарти і Ваала. | и3 не бyдутъ ўповaюще на трє1бища, нижE на дэлA рyкъ свои1хъ, ±же сотвори1ша пeрсты и4хъ, и3 не бyдутъ смотри1ти на дубр†вы, нижE на мeрзwсти и4хъ. |
|
9
|
9
|
| У той день укріплені міста будуть, як руїни у лісах і на вершинах гір, залишені перед синами Ізраїля, — і буде порожньо. | Въ т0й дeнь бyдутъ грaди твои2 њстaвлени, ћкоже њстaвиша ґморрeє и3 є3veє t лицA сынHвъ ї}левыхъ: и3 бyдутъ пyсти, |
|
10
|
10
|
| Бо ти забув Бога спасіння твого, і не згадував про скелю притулку твого; від того розвів розважальні сади і насадив живці від чужої лози. | занE њстaвилъ є3си2 бGа сп7са твоего2 и3 гDа пом0щника твоего2 не помzнyлъ є3си2: сегw2 рaди насади1ши сaдъ невёренъ и3 сёмz невёрно. |
|
11
|
11
|
| У день насадження твого ти піклувався, щоб воно росло і щоб посіяне тобою рано розцвіло; але у день збирання не купа жни́ва буде, але скорбота жорстока. | Въ џньже бо дeнь ѓще насади1ши, прельсти1шисz: ґ є4же ѓще заyтра посёеши, то2 процвэтeтъ на жaтву, во џньже дeнь наслёдиши, и3 ѓки nтeцъ человёчь наслёдіе дaси сынHмъ твои6мъ. |
|
12
|
12
|
| На жаль! шум народів багатьох! шумлять вони, як шумить море. Ревіння племен! вони ревуть, як ревуть сильні води. | Q, лю1тэ мн0жеству kзhкwвъ мн0гихъ! ѓки м0ре волнyющеесz, тaкw смzтeтесz, и3 хребeтъ kзhкwвъ мн0гихъ ћкw водA возшуми1тъ: |
|
13
|
13
|
| Ревуть народи, як ревуть сильні води; але Він пригрозив їм і вони далеко побігли, і були гнані, як порох по горах від вітру і як пил від вихору. | ѓки водA мн0га kзhцы мн0зи, ѓки (шyмъ) воды2 мн0гіz нyждею носи1мыz: и3 tвeржетъ є3го2 и3 далeче поженeтъ є3го2, ѓки прaхъ плeвный вёющихъ проти1ву вётра, и3 ћкw прaхъ колeсный бyрz возносsщаz. |
|
14
|
14
|
| Вечір — і ось жах! і раніше ранку вже немає його. Така доля грабіжників наших, жереб руйнівників наших. | Къ вeчеру, и3 бyдетъ плaчь: прeжде заyтріz, и3 не бyдетъ: сіS чaсть плэни1вшихъ ны2, и3 жрeбій наслёдившихъ нaсъ. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| Горе землі, яка осіняє крилами по той бік рік ефіопських, | Г0ре корабє1лнымъ кри1ламъ земли2, ±же њб8 nнY странY рёкъ є3fі0пскихъ. |
|
2
|
2
|
| і посилає послів по морю, у папірусних суднах по водах! Ідіть, швидкі посли, до народу міцного і бадьорого, до народу страшного від початку і донині, до народу рослого і який усе топче, землю якого розрізають ріки. | Посылazй по м0рю послы2 въ зал0гъ и3 посл†ніz кни6жнаz верхY воды2: п0йдутъ бо вBстницы лeгцы ко kзhку выс0ку и3 къ лю1демъ стр†ннымъ и3 стрwпти1вымъ. Кто2 дaлэе и4хъ; kзhкъ безнадeженъ и3 попрaнъ. |
|
3
|
3
|
| Усі ви, що населяєте всесвіт і живете на землі! дивіться, коли знамено підніметься на горах, і, коли засурмить труба, слухайте! | Нн7э рёки зємнhz вс‰ ѓки странA населeна насели1тсz, странA и4хъ ѓки знaменіе t горы2 воздви1гнетсz, ѓки глaсъ трубы2 ўслhшанъ бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| Бо так Господь сказав мені: Я спокійно дивлюся з оселі Моєї, як світла теплота після дощу, як хмара роси під час жнивної спеки. | Ћкw тaкw ми2 речE гDь: ўтверждeніе бyдетъ въ моeмъ грaдэ, ѓки свётъ зн0z полyденнагw и3 ѓки w4блакъ р0сный въ дeнь жaтвы бyдетъ. |
|
5
|
5
|
| Бо раніше збирання винограду, коли він відцвіте, і грона почнуть дозрівати, Він обріже ножем гілки і відкине, і відрубає гілля. | Прeжде жaтвы, є3гдA соверши1тсz цвётъ, и3 грeзнъ произhдетъ по цвётэ недозрёлъ: и3 tи1метъ гр0здіе мaлое серпaми и3 л0зіе tи1метъ и3 посэчeтъ, |
|
6
|
6
|
| І залишать усе хижим птахам на горах і звірам польовим; і птахи будуть проводити там літо, а всі звірі польові будуть зимувати там. | и3 њстaвитъ вкyпэ пти1цамъ небє1снымъ и3 ѕвэрє1мъ земны6мъ: и3 соберyтсz на нS пти6цы небє1сныz, и3 вси2 ѕвёріе земли2 нaнь пріи1дутъ. |
|
7
|
7
|
| У той час буде принесений дар Господу Саваофу від народу міцного і бадьорого, від народу страшного від початку і донині, від народу рослого, і який усе́ топче, землю якого розрізають ріки, — до місця імені Господа Саваофа, на гору Сион. | Въ то2 врeмz принесyтсz дaры гDу саваHfу t людjй њскорблeныхъ и3 tт0рженыхъ и3 t людjй вели1кихъ, tнн7э и3 въ вёчное врeмz: kзhкъ надёющьсz и3 попрaнъ, и4же є4сть въ ч†сти рёчнэй страны2 своеS, на мёсто, и3дёже и4мz гDа саваHfа, на г0ру сіHню. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про Єгипет. — Ось, Господь сидить на хмарі легкій і гряде в Єгипет. І затремтять від лиця Його ідоли єгипетські, і серце Єгипту розтане у ньому. | Видёніе на є3гЂпта. СE, гDь сэди1тъ на w4блацэ лeгцэ и3 пріи1детъ во є3гЂпетъ, и3 потрzсyтсz рукотворє1ннаz є3гЂпєтскаz t лицA є3гw2, и3 сердцA и4хъ разслaбнутъ въ ни1хъ. |
|
2
|
2
|
| Я озброю єгиптян проти єгиптян; і будуть битися брат проти брата і друг проти друга, місто з містом, царство з царством. | И# востaнутъ є3гЂптzне на є3гЂптzны, и3 воoружи1тсz человёкъ на брaта своего2, и3 всsкъ на бли1жнzго своего2, востaнетъ грaдъ на грaдъ и3 зак0нъ на зак0нъ. |
|
3
|
3
|
| І дух Єгипту знеможе у ньому, і зруйную раду його, і вдадуться вони до ідолів і до чаклунів, і до тих, що викликають мертвих, і до ворожбитів. | И# возмzтeтсz дyхъ є3гЂптzнъ въ ни1хъ, и3 совётъ и4хъ разсhплю, и3 вопр0сzтъ богHвъ свои1хъ и3 кумjрwвъ свои1хъ, и3 гласsщихъ t земли2 и3 чревоволшeбникwвъ. |
|
4
|
4
|
| І віддам єгиптян до рук володаря жорстокого, і лютий цар буде панувати над ними, говорить Господь, Господь Саваоф. | И# предaмъ є3гЂпетъ въ рyцэ человёкwвъ влaстелей жeстокихъ, и3 цaріе жeстоцы њбладaти бyдутъ и4ми: сі‰ гlетъ гDь саваHfъ. |
|
5
|
5
|
| І виснажаться води у морі і ріка вичерпається і висохне; | И# и3спію1тъ є3гЂптzне в0ду, ћже при м0ри, ґ рэкA њскудёетъ и3 и4зсхнетъ. |
|
6
|
6
|
| і збідніють ріки, і канали єгипетські обміліють і висохнуть; очерет і тростина зав’януть. | И# њскудёютъ рёки и3 ровє1нницы рёчніи: и3 и4зсхнетъ вeсь с0нмъ воднhй, и3 во всsцэмъ лyзэ тр0стнэмъ и3 си1тнэмъ, |
|
7
|
7
|
| Поля біля ріки, по берегах ріки, і все, посіяне біля ріки, засохне, розвіється і зникне. | и3 ѕлaкъ зелeный вeсь и4же w4крестъ рэки2, и3 всE сёемое при рэцЁ п0схнетъ вётромъ растлённо. |
|
8
|
8
|
| І заплачуть рибалки, і заридають усі, хто кидає вудку в ріку, і ті, що ставлять сіті у воді, засмутяться, | И# возстенsтъ рhбаріе, и3 возстенsтъ вси2 мeщущіи ќдицу въ рэкY, и3 мeщущіи нeводы и3 мeщущіи сBти возрыдaютъ. |
|
9
|
9
|
| і будуть збентежені ті, що обробляють льон, і ткачі білих полотен; | И# стyдъ пріи1метъ дёлающихъ лeнъ расчeсаный и3 дёлающихъ вmсс0нъ, и3 бyдутъ дёлающіи | въ болёзни, |
|
10
|
10
|
| і будуть роздерті сіті, й усі, які мають насадки для живої риби, впадуть духом. | и3 вси2 творsщіи сікeру њпечaлzтсz и3 поболsтъ душaми. |
|
11
|
11
|
| Так! збожеволіли князі цоанські; рада мудрих радників фараонових стала безглуздою. Як скажете ви фараонові: «я син мудреців, син царів древніх?» | И# ю3р0диви бyдутъ кн‰зи танeсwвы: мyдріи царє1вы совBтницы, совётъ и4хъ њб8юр0дэетъ. Кaкw речeте царю2: сhнове смhсленыхъ мы2, сhнове царeй дрeвнихъ; |
|
12
|
12
|
| Де вони? де твої мудреці? нехай вони тепер скажуть тобі; нехай довідаються, що́ Господь Саваоф визначив про Єгипет. | ГдЁ сyть нн7э мyдріи твои2, и3 да возвэстsтъ тебЁ и3 рекyтъ: что2 совэщA гDь саваHfъ на є3гЂпетъ; |
|
13
|
13
|
| Збожеволіли князі цоанські; впали в оману князі мемфиські, і звів Єгипет з путі глав племен його. | Њскудёша кн‰зи танeсwвы, и3 вознес0шасz кн‰зи мемфjтстіи, и3 прельстsтъ є3гЂпта по племенHмъ. |
|
14
|
14
|
| Господь послав у нього дух сп’яніння; і вони ввели Єгипет в оману в усіх ділах його, подібно до того, як п’яний бродить по блювотині своїй. | ГDь бо раствори2 и5мъ дyхъ прельщeніz, и3 прельсти1ша є3гЂпта всёми дэлесы2 свои1ми, ћкоже прельщaетсz піsный и3 кyпнw блю1ющь. |
|
15
|
15
|
| І не буде в Єгипті такого діла, яке вміли б зробити голова і хвіст, пальма і тростина. | И# не бyдетъ є3гЂптzнwмъ дёла, є4же бы сотвори1ло главY и3 w4шибъ, и3 начaло и3 конeцъ. |
|
16
|
16
|
| У той день єгиптяни будуть подібні до жінок, і затремтять і убояться руху руки Господа Саваофа, яку Він підніме на них. | Въ т0й дeнь бyдутъ є3гЂптzне ѓки жєны2 во стрaсэ и3 трeпете t лицA руки2 гDа саваHfа, ю4же т0й возложи1тъ на нS. |
|
17
|
17
|
| Земля Іудина зробиться жахом для Єгипту; хто згадає про неї, той затремтить від визначення Господа Саваофа, яке Він ухвалив про нього. | И# бyдетъ странA їудeйска во стрaхъ є3гЂптzнwмъ: всsкъ, и4же ѓще воспомzнeтъ ю5 и5мъ, ўбоsтсz совёта рaди, є3г0же совэщA гDь саваHfъ нaнь. |
|
18
|
18
|
| У той день п’ять міст у землі Єгипетській будуть говорити мовою ханаанською і клястися Господом Саваофом; одне назветься містом сонця. | Въ т0й дeнь бyдетъ пsть градHвъ во є3гЂптэ, глаг0лющихъ љзhкомъ ханаанjтскимъ и3 кленyщихсz и4менемъ гDа саваHfа: грaдъ ґседeкъ прозовeтсz є3ди1нъ грaдъ. |
|
19
|
19
|
| У той день жертовник Господу буде посередині землі Єгипетської, і пам’ятник Господу — біля меж її. | Въ т0й дeнь бyдетъ жeртвенникъ гDеви въ земли2 є3гЂпетстэй и3 ст0лпъ въ предёлэхъ є3гw2 гDеви. |
|
20
|
20
|
| І буде він знаменням і свідченням про Господа Саваофа у землі Єгипетській, тому що вони воззвуть до Господа з причини гнобителів, і Він пошле їм спасителя і заступника, і визволить їх. | И# бyдетъ въ знaменіе во вёкъ гDеви въ земли2 є3гЂпетстэй: ћкw возопію1тъ ко гDу на њскорблsющыz и5хъ, и3 п0слетъ и5мъ гDь человёка, и4же спасeтъ |, судsй спасeтъ |. |
|
21
|
21
|
| І Господь явить Себе в Єгипті; і єгиптяни у той день пізнають Господа і принесуть жертви і дари, і дадуть обітниці Господу, і виконають. | И# познaнъ бyдетъ гDь є3гЂптzнwмъ: и3 ўвёдzтъ є3гЂптzне гDа въ т0й дeнь и3 сотворsтъ жє1ртвы и3 дaры, и3 њбэщaютъ њбёты гDеви и3 воздадsтъ. |
|
22
|
22
|
| І уразить Господь Єгипет; уразить і зцілить; вони навернуться до Господа, і Він почує їх, і зцілить їх. | И# порази1тъ гDь є3гЂптzнъ ћзвою вели1кою и3 и3сцэли1тъ и5хъ цэльб0ю, и3 њбратsтсz ко гDеви, и3 ўслhшитъ и5хъ и3 и3сцэли1тъ и5хъ цэльб0ю. |
|
23
|
23
|
| У той день з Єгипту в Ассирію буде велика дорога, і буде приходити Ассур у Єгипет, і єгиптяни — в Ассирію; і єгиптяни разом з ассиріянами будуть служити Господу. | Въ т0й дeнь бyдетъ пyть t є3гЂпта ко ґссmрjанwмъ, и3 вни1дутъ ґссmрjане во є3гЂпетъ, и3 є3гЂптzне п0йдутъ ко ґссmрjанwмъ, и3 пораб0таютъ є3гЂптzне ґссmрjанwмъ. |
|
24
|
24
|
| В той день Ізраїль буде третім з Єгиптом і Ассирією; благословення буде посеред землі, | Въ т0й дeнь бyдетъ ї}ль трeтій во є3гЂптzнэхъ и3 во ґссmрjанэхъ, благословeнъ на земли2, |
|
25
|
25
|
| яку благословить Господь Саваоф, говорячи: благословенний народ Мій — єгиптяни, і діла рук Моїх — ассиріяни, і спадщина Моя — Ізраїль. | ю4же блгcви2 гDь саваHfъ, гlz: блгcвeни лю1діе мои2, и5же во є3гЂптэ и3 и5же во ґссmрjахъ, и3 наслёдіе моE ї}ль. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| У рік, коли Тартан прийшов до Азота, бувши посланим від Саргона, царя Ассирійського, і воював проти Азота, і взяв його, | Въ лёто, въ нeже вни1де танаfaнъ во ґзHтъ, є3гдA п0сланъ бhсть t ґрны2, царS ґссmрjйскагw, и3 воевA на ґзHтъ и3 взS є3го2, |
|
2
|
2
|
| у той самий час Господь сказав Ісаї, синові Амосовому, так: піди і зніми веретище зі стегон твоїх і скинь сандалії твої з ніг твоїх. Він так і зробив: ходив нагий і босий. | тогдA речE гDь ко и3сaіи сhну ґмHсову, гlz: и3ди2 и3 свeрзи врeтище со чрeслъ свои1хъ, и3 санд†ліz тво‰ и3ззyй съ н0гъ твои1хъ, и3 сотвори2 си1це, ходS нaгъ и3 б0съ. |
|
3
|
3
|
| І сказав Господь: як раб Мій Ісая ходив нагий і босий три роки, на вказівку і знамення про Єгипет і Ефіопію, | И# речE гDь: ћкоже ходи1лъ рaбъ м0й и3сaіа нaгъ и3 б0съ три2 лBта, три2 лBта бyдутъ знaмєніz и3 чудесA є3гЂптzнwмъ и3 є3fі0плzнwмъ: |
|
4
|
4
|
| так поведе цар Ассирійський полонених з Єгипту і переселенців з Ефіопії, молодих і старих, нагими і босими і з оголеними стегнами, для посоромлення Єгипту. | ћкw тaкожде tведeтъ цaрь ґссmрjйскъ плёнъ є3гЂпетскъ и3 є3fі0пскъ, ю4ношы и3 стaрцы, нaги и3 б0сы, tкровє1ны во стыдёніе є3гЂпту. |
|
5
|
5
|
| Тоді жахнуться і засоромляться через Ефіопію, надію свою, і через Єгипет, яким хвалилися. | И# постыдsтсz побэждeни є3гЂптzне њ є3fі0плzнэхъ, на ни1хже ўповaху є3гЂптzне, бsху бо и5мъ слaва. |
|
6
|
6
|
| І скажуть у той день жителі цієї країни: ось які ті, на яких ми надіялися і до яких зверталися по допомогу, щоб урятуватися від царя Ассирійського! і як урятувалися б ми? | И# рекyтъ живyщіи на џстровэ сeмъ въ дeнь џный: сE, мы2 бёхомъ ўповaюще бэжaти къ ни6мъ на п0мощь, и4же не мог0ша спасти1сz t царS ґссmрjйска, и3 кaкw мы2 спасeмсz; |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про пустелю приморську. — Як бурі на півдні носяться, йде він від пустелі, із землі страшної. | Видёніе пустhни. Ћкоже бyрz сквозЁ пустhню прох0дитъ, t пустhни и3сходsщаz и3з8 земли2, |
|
2
|
2
|
| Грізне видіння показане мені: грабіжник грабує, спустошувач спустошує; піднімайся, Еламе, облягай, Миде! усім стогнанням я покладу кінець. | стрaшно видёніе и3 жeстоко повёдасz мнЁ: преступazй преступaетъ, и3 беззак0ннуzй беззак0нствуетъ: на мS є3ламjтє, и3 послы2 пeрсстіи на мS и4дутъ: нн7э воздохнY и3 ўтёшу себE. |
|
3
|
3
|
| Від цього стегна мої трясуться; муки схопили мене, як муки тієї, що народжує. Я схвильований від того, що чую; я збентежений від того, що бачу. | Сегw2 рaди нап0лнишасz чрє1сла мо‰ разслаблeніz, и3 бwлёзни пріsша мS ѓки раждaющую: непрaвдовахъ є4же не слhшати, потщaхсz є4же не ви1дэти. |
|
4
|
4
|
| Серце моє тремтить; дрож б’є мене; відрадна ніч моя перетворилася на жах для мене. | Сeрдце моE заблуждaетъ, и3 беззак0ніе погружaетъ мS, душA моS стои1тъ во стрaсэ. |
|
5
|
5
|
| Готують стіл, розстилають покривала, — їдять, п’ють. «Вставайте, князі, мажте щити!» | Ўгот0вите трапeзу, kди1те, пjйте: востaвше, кн‰зи, ўгот0вите щиты2, |
|
6
|
6
|
| Бо так сказав мені Господь: піди, постав сторожа; нехай він розповідає, що побачить. | ћкw тaкw речE гDь ко мнЁ: шeдъ постaви себЁ стрaжа, и3 є4же ѓще ќзриши, возвэсти2. |
|
7
|
7
|
| І побачив він вершників на конях, вершників на ослах, вершників на верблюдах, що їхали попарно; і вслухався він старанно, з великою увагою, — | И# ўзрёхъ всaдники кHнныz двA, всaдника на nслsти и3 всaдника на велблю1дэ. Послyшай слyшаніемъ мн0гимъ |
|
8
|
8
|
| і закричав, як лев: господарю мій! на сторожі стояв я весь день, і на місці моєму залишався цілі ночі: | и3 призови2 ўрjю на стрaжбу гDню. И# речE: стоsхъ вhну дeнь, и3 ў п0лчища ѓзъ стоsхъ всю2 н0щь, |
|
9
|
9
|
| і ось, їдуть люди, вершники на конях попарно. Потім він виголосив і сказав: упав, упав Вавилон, і всі ідоли богів його лежать на землі розбиті. | и3 сE, сaмъ грzдeтъ (мyжъ) всaдникъ двок0нный, и3 tвэщaвъ речE: падE, падE вавmлHнъ, и3 вси2 кумjры є3гw2 и3 вс‰ рукотворє1ннаz є3гw2 сокруши1шасz на земли2. |
|
10
|
10
|
| О, вимолочений мій і син току мого! Що чув я від Господа Саваофа, Бога Ізраїлевого, те і сповістив вам. | Послyшайте, њстaвшіисz, и3 болёзнующіи, ўслhшите: є4же слhшахъ t гDа саваHfа, бGъ ї}левъ возвэсти2 нaмъ. |
|
11
|
11
|
| Пророцтво про Думу. — Кричать до мене із Сеїра: сторож! скільки ночі? сторож! скільки ночі? | Видёніе на їдумeю. Ко мнЁ зови2 t сиjра: стреги1те забр†ла. |
|
12
|
12
|
| Сторож відповідає: наближається ранок, але ще ніч. Якщо ви наполегливо запитуєте, то наверніться і приходьте. | СтрегY заyтра и3 н0щію. Ѓще и4щеши, и3щи2 и3 ў менє2 њбитaй. |
|
13
|
13
|
| Пророцтво про Аравію. — У лісі аравійському ночуйте, каравани деданські! | Въ дубрaвэ въ вeчеръ преспи1ши, и3ли2 на пути2 дедaновэ. |
|
14
|
14
|
| Хто живе у землі Фемайській! несіть воду назустріч спраглим; з хлібом зустрічайте тих, що біжать, | Во срётеніе жaждущему в0ду принеси1те, живyщіи во странЁ fемaновэ, со хлBбы срэтaйте бэжaщыz мн0жества рaди ўбіeнныхъ |
|
15
|
15
|
| бо вони від мечів біжать, від меча оголеного і від лука натягнутого, і від лютости війни. | и3 мн0жества рaди заблуждaющихъ, и3 мн0жества рaди мечeй и3 мн0жества рaди лукHвъ напрzжeнныхъ, и3 мн0жества рaди пaдшихъ на сёчи. |
|
16
|
16
|
| Бо так сказав мені Господь: ще рік, рівний року найманця, і вся слава Кидарова щезне, | Ћкw си1це речE гDь ко мнЁ: є3щE лёто (є3ди1но), ћкоже лёто наeмника, њскудёетъ слaва сынHвъ кидaрскихъ, |
|
17
|
17
|
| і луків у хоробрих синів Кидара залишиться небагато: так сказав Господь, Бог Ізраїлів. | и3 њстaнокъ лукHвъ си1льныхъ сынHвъ кидaрскихъ бyдетъ мaлъ, ћкw гDь бGъ ї}левъ гlа. |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про долину видіння. — Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі? | Видёніе дeбри сіHни. Что2 бhсть тебЁ, ћкw нн7э возлэз0сте вси2 на хр†мины тщє1тныz; |
|
2
|
2
|
| Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли; | Нап0лнисz грaдъ вопію1щихъ, ўsзвленніи твои2 не мечьми2 ўzзвлeни, нижE мертвецы2 твои2 ўмерщвлeни рaтію: |
|
3
|
3
|
| усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли. | вси2 кн‰зи твои2 побэг0ша, и3 плэнeнніи жeстоцэ сyть свsзани, и3 крёпцыи въ тебЁ далeче tбэжaша. |
|
4
|
4
|
| Тому говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого. | Сегw2 рaди рек0хъ: њстaвите менE, да г0рцэ восплaчусz: не належи1те ўтэшaти мS њ сокрушeніи дщeре р0да моегw2: |
|
5
|
5
|
| Бо день сум’яття і потоптання і збентеження у долині видіння від Господа, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори. | ћкw дeнь мzтeжа и3 пaгубы и3 попрaніz, и3 смzтeніе t гDа саваHfа: въ дeбри сіHни скитaютсz, t мaла дaже до вели1ка скитaютсz по горaмъ. |
|
6
|
6
|
| І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит. | Е#ламjтє же взsша тyлы, и3 всaдницы человёцы на к0нехъ, и3 соб0ръ њполчeніz. |
|
7
|
7
|
| І ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт, | И# бyдутъ и3збр†нны дє1бри тво‰, нап0лнzтсz колесни1цъ, кHнницы же застyпzтъ вратA тво‰ |
|
8
|
8
|
| і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому. | и3 tкрhютъ вратA ї{дина, и3 воззрsтъ въ т0й дeнь во и3збр†нныz д0мы грaда, |
|
9
|
9
|
| Але ви бачите, що багато проламів у стіні міста Давидового, і збираєте во́ди у нижньому ставку; | и3 tкрhютъ сокровє1ннаz домHвъ краегрaдіz давjдова, и3 ќзрzтъ, ћкw мн0жайшіи сyть, и3 ћкw tврати1ша в0ду дрeвніz купёли во грaдъ, |
|
10
|
10
|
| і відзначаєте доми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну; | и3 ћкw разори1ша д0мы їеrли6мли на ўтверждeніе стэнЁ грaднэй. |
|
11
|
11
|
| і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод старого ставка. А на Того, Хто це робить, не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це. | И# сотвори1сте себЁ в0ду междY двэмA стэнaма, внутрьyду купёли дрeвніz, и3 не воззрёсте на сотвори1вшаго ю5 и3спeрва, и3 согрaждшагw ю5 не ви1дэсте. |
|
12
|
12
|
| І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем. | И# призвA гDь, гDь саваHfъ въ т0й дeнь плaчь и3 рыдaніе, и3 њстрижeніе и3 препоsсаніе во врє1тища: |
|
13
|
13
|
| Але ось, веселощі і радість! Убивають волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: «будемо їсти і пити, бо завтра помремо!» | тjи же сотвори1ша рaдость и3 весeліе, закалaюще телцы2 и3 жрyще џвцы, ћкw ћсти мzсA и3 пи1ти віно2, глаг0люще: да ћмы и3 піeмъ, ќтрэ бо ќмремъ. |
|
14
|
14
|
| І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф. | И# tкровє1нна сі‰ сyть во ќшію гDа саваHfа, ћкw не њстaвитсz вaмъ т0й грёхъ, д0ндеже ќмрете. |
|
15
|
15
|
| Так сказав Господь, Господь Саваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника палацу [і скажи йому]: | Си1це гlетъ гDь саваHfъ: и3ди2 въ кyщу ко сомнaну строи1телю д0му и3 рцы2 є3мY: |
|
16
|
16
|
| що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю? — Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі. | что2 ты2 здЁ, и3 что2 тебЁ здЁ, ћкw и3стесaлъ є3си2 себЁ здЁ гр0бъ и3 сотвори1лъ є3си2 себЁ на выс0цэ гр0бъ, и3 написaлъ є3си2 себЁ на кaмени кyщу; |
|
17
|
17
|
| Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок; | СE, нн7э гDь саваHfъ и3звeржетъ и3 сотрeтъ мyжа, и3 tи1метъ ќтварь твою2 и3 вэнeцъ тв0й слaвный, |
|
18
|
18
|
| згорнувши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти помреш, і там чудові колісниці твої будуть ганьбою для дому господаря твого. | и3 повeржетъ тS во странY вели1ку и3 безмёрну, и3 тaмw ќмреши: и3 положи1тъ колесни1цу твою2 д0брую въ безчeстіе и3 д0мъ кнsзz твоегw2 въ попрaніе: |
|
19
|
19
|
| І зіштовхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого. | и3 и3звeржешисz t строи1телства твоегw2 и3 t степeне твоегw2. |
|
20
|
20
|
| І буде у той день, прикличу раба Мого Елиакима, сина Хелкиїного, | И# бyдетъ въ т0й дeнь, и3 призовY рабA моего2 є3ліакjма сhна хелкjева |
|
21
|
21
|
| і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жителів Єрусалима і для дому Іудиного. | и3 њблекY є3го2 во ќтварь твою2, и3 вэнeцъ тв0й дaмъ є3мY и3 держaву твою2, и3 строи1телство твоE дaмъ въ рyцэ є3гw2, и3 бyдетъ ћкw nтeцъ живyщымъ во їеrли1мэ и3 живyщымъ во їудeи. |
|
22
|
22
|
| І ключ дому Давидового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить. | И# дaмъ є3мY слaву давjдову, и3 њбвладёетъ, и3 не бyдетъ противоглаг0лющагw: и3 дaмъ є3мY клю1чь д0му давjдова на рaмо є3гw2, и3 tвeрзетъ, и3 не бyдетъ затворsющагw, и3 затв0ритъ, и3 не бyдетъ tверзaющагw. |
|
23
|
23
|
| І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сідалище слави для дома батька свого. | И# постaвлю є3го2 кнsзz на мёстэ вёрнэ, и3 бyдетъ на прест0лэ слaвы д0му nтцA своегw2. |
|
24
|
24
|
| І буде висіти на ньому вся слава дому батька його, дітей та онуків, усього домашнього начиння до останніх музичних інструментів. | И# бyдетъ ўповazй на него2 всsкъ слaвный въ домY nтцA є3гw2, t мaла дaже до вели1ка: и3 бyдутъ зави1сzще на нeмъ. |
|
25
|
25
|
| У той день, — говорить Господь Саваоф, — похитнеться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить. | Въ т0й дeнь, сі‰ гlетъ гDь саваHfъ, подви1гнетсz человёкъ ўтверждeнъ на мёстэ вёрнэ, и3 tи1метсz, и3 падeтъ, и3 потреби1тсz слaва, ћже на нeмъ, ћкw гDь гlа. |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| Пророцтво про Тир. — Ридайте, кораблі Фарсиса, бо він зруйнований; немає домів, і нема кому входити у доми. Так їм сповіщено із землі Киттийської. | Видёніе на тЂра. Плaчитесz, корабли6 кархид0нстіи, ћкw поги1бе, и3 ктомY не и4дутъ t земли2 китіeйскіz, tведeсz плэнeнъ. |
|
2
|
2
|
| Замовкніть, мешканці острова, який наповнювали купці сидонські, що плавають по морю. | КомY под0бни бhша живyщіи во џстровэ, купцы2 фjнічестіи, преходsщіи м0ре; |
|
3
|
3
|
| По великих водах привозили в нього насіння Сихора, жниво великої ріки, і був він торговищем народів. | Въ водЁ мн0зэ сёмz купeческо, ѓки жaтвэ вноси1мэй купцы2 kзhчестіи. |
|
4
|
4
|
| Посоромся, Сидоне; бо ось що говорить море, сила морська: «як би не мучилося я пологами і не народжувало, і не виховувало юнаків, не вирощувало дівчат». | Ўсрами1сz, сідHне, речE м0ре. Крёпость же морскaz речE: не болёхъ, ни породи1хъ, ни вскорми1хъ ю4ношъ, нижE вознес0хъ дэви1цъ. |
|
5
|
5
|
| Коли звістка дійде до єгиптян, здригнуться вони, почувши про Тир. | Е#гдa же слhшано бyдетъ во є3гЂптэ, пріи1метъ | болёзнь њ тЂрэ. |
|
6
|
6
|
| Переселяйтеся у Фарсис, ридайте, мешканці острова! | И#ди1те въ кархид0нъ, плaчитесz, живyщіи во џстровэ сeмъ. |
|
7
|
7
|
| Чи це ваше радісне місто, початок якого від днів древніх? Ноги його несуть його блукати у країні далекій. | Не сіe ли бЁ величaніе вaмъ и3спeрва, прeжде нeже прeдану бhти є3мY; |
|
8
|
8
|
| Хто визначив це Тиру, який роздавав вінці, якого купці були князями, торговці — знаменитостями землі? | Кто2 сі‰ совэщA на тЂра; є3дA хyждшій є4сть, и3ли2 не крёпкій є4сть; купцы2 є3гw2 слaвніи кн‰зи земли2. |
|
9
|
9
|
| Господь Саваоф визначив це, щоб посоромити гордовитість усякої слави, щоб принизити всі знаменитості землі. | ГDь саваHfъ совэщA разсhпати всsкую гордhню слaвныхъ и3 њбезчeстити всsкое слaвное на земли2. |
|
10
|
10
|
| Ходи по землі твоїй, дочко Фарсиса, як ріка: немає більше перепони. | Дёлай зeмлю твою2, и4бо корабли6 ктомY не пріи1дутъ t кархид0на. |
|
11
|
11
|
| Він простяг руку Свою на море, потряс царства; Господь дав повеління про Ханаана зруйнувати укріплення його | И# рукA твоS ктомY не ўкрэпёетъ по м0рю, разгнэвлsющаz царeй. ГDь саваHfъ заповёда њ ханаaнэ, є4же погуби1ти крёпость є3гw2. |
|
12
|
12
|
| і сказав: ти не будеш більше радіти, осоромлена дівчино, дочко Сидона! Вставай, іди в Киттим, але і там не буде тобі спокою. | И# рекyтъ: ктомY не приложи1те ўкарsти и3 њби1дэти дщeрь сідHню: и3 ѓще tи1деши ко китіи1wмъ, нижE тaмw бyдетъ тебЁ пок0й: |
|
13
|
13
|
| Ось земля халдеїв. Цього народу раніше не було; Ассур поклав йому початок з мешканців пустель. Вони ставлять вежі свої, руйнують палаци його, перетворюють його на руїни. | и3 въ зeмлю халдeйску, но и3 тA њпустёла t ґссmрjанъ, ћкw стэнA є3S падeсz. |
|
14
|
14
|
| Ридайте, кораблі фарсиські! Бо твердиня ваша розорена. | Плaчитесz, корабли6 кархид0нстіи, ћкw поги1бе твердhнz вaша. |
|
15
|
15
|
| І буде в той день, забудуть Тир на сімдесят років, мірою днів одного царя. Після закінчення ж сімдесяти років з Тиром буде те саме, що співають про блудницю: | И# бyдетъ въ т0й дeнь, њстaвленъ бyдетъ тЂръ сeдмьдесzтъ лётъ, ћкоже врeмz (є3ди1нагw) царS, ћкw врeмz человёческо: и3 по седми1десzтихъ лётэхъ бyдетъ тЂръ ћкw пёснь блудни1цы. |
|
16
|
16
|
| «візьми цитру, ходи по місту, забута блуднице! Грай складно, співай багато пісень, щоб згадали про тебе». | Возми2 гyсли, њбыди2 грaдъ, блудни1ца забвeнаz, д0брэ погуди2, мн0гw восп0й, да пaмzть твоS бyдетъ. |
|
17
|
17
|
| І буде, після закінчення сімдесяти років, Господь відвідає Тир; і він знову почне одержувати прибуток свій і буде блудодіяти з усіма царствами земними по всьому всесвіту. | И# бyдетъ по седми1десzтихъ лётэхъ, присэщeніе сотвори1тъ бGъ тЂру, и3 пaки возстaвитсz на прeжднее и3 бyдетъ т0ржище всBмъ цaрствамъ вселeнныz на лицы2 земли2. |
|
18
|
18
|
| Але торгівля його і прибуток його будуть присвячувані Господу; не будуть замкнені і покладені в комори, бо до тих, що живуть перед лицем Господа, буде переходити прибуток від торгівлі його, щоб вони їли до ситости і мали одяг міцний. | И# бyдетъ є3гw2 кyплz и3 мздA с™о гDеви, не и5мъ с0брано бyдетъ, но живyщымъ пред8 гDемъ, всS кyплz є3гw2, ћсти и3 пи1ти и3 нап0лнитисz, и3 въ сhтость, на пaмzть пред8 гDемъ. |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Ось, Господь спустошує землю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній. | СE, гDь разсhплетъ вселeнную и3 њпустоши1тъ ю5, и3 tкрhетъ лицE є3S и3 расточи1тъ живyщыz на нeй. |
|
2
|
2
|
| І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст. | И# бyдутъ лю1діе ѓки жрeцъ, и3 рaбъ ѓки господи1нъ, и3 рабA ѓки госпожA: бyдетъ купyzй ћкw продаsй, и3 взаи1мъ є4млzй ѓки заимодaвецъ, и3 д0лжный ѓки є3мyже є4сть д0лженъ. |
|
3
|
3
|
| Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це. | Тлёніемъ и3стлёетъ землS, и3 расхищeніемъ расхищeна бyдетъ землS: ўстa бо гDнz гlаша сі‰. |
|
4
|
4
|
| Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі. | Восплaкасz землS, и3 растлённа бhсть вселeннаz, восплaкашасz выс0цыи земли2. |
|
5
|
5
|
| І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт. | Землs бо беззак0ніе сотвори2 живyщихъ рaди на нeй, понeже преступи1ша зак0нъ и3 и3змэни1ша зaпwвэди, разруши1ша завётъ вёчный. |
|
6
|
6
|
| За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей. | Сегw2 рaди проклsтіе поsстъ зeмлю, ћкw согрэши1ша живyщіи на нeй: сегw2 рaди ўб0зи бyдутъ живyщіи на земли2, и3 њстaнетсz человёкwвъ мaлw. |
|
7
|
7
|
| Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем. | Восплaчетсz віно2, возрыдaетъ віногрaдъ, возстенyтъ вси2 рaдующіисz душeю. |
|
8
|
8
|
| Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів; | Престaло є4сть весeліе тmмпaнwвъ, престA высокодeрзость и3 богaтство нечести1выхъ, престaлъ є4сть глaсъ гyслей: |
|
9
|
9
|
| уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її. | ўсрами1шасz, не пи1ша вінA, горькA бhсть сікeра пію1щымъ. |
|
10
|
10
|
| Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти. | ЊпустЁ всsкъ грaдъ, заключи1тъ хрaмъ, є4же не вни1ти. |
|
11
|
11
|
| Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі. | Плaчитесz њ вінЁ всю1ду, престaла є4сть рaдость всS земнaz, tи1де всS рaдость земли2. |
|
12
|
12
|
| У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися. | И# њстaнутъ грaди пyсти, и3 д0мове њстaвлени поги1бнутъ. |
|
13
|
13
|
| А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання. | Сі‰ вс‰ бyдутъ на земли2 среди2 kзhкwвъ: ћкоже ѓще кто2 њтрzсaетъ мaсличину, тaкw њтрzсyтъ и5хъ: и3 (ћкоже) ѓще њстaнетъ t њб8имaніz віногрaда, |
|
14
|
14
|
| Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря. | сjи глaсомъ возопію1тъ: њстaвшіисz же на земли2 возрaдуютсz со слaвою гDнею, возмzтeтсz водA морскaz. |
|
15
|
15
|
| Отже, славте Господа на сході, на островах морських — ім’я Господа, Бога Ізраїлевого. | Сегw2 рaди слaва гDнz во џстровэхъ бyдетъ морски1хъ, и4мz гDне прослaвлено бyдетъ. |
|
16
|
16
|
| Від краю землі ми чуємо пісню: «Слава Праведному!» І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії злодійствують, і злодійствують лиходії як злочинники. | ГDи б9е ї}левъ, t кри1лъ земнhхъ чудесA слhшахомъ, надeжда бlгочести1вому: и3 рекyтъ: (г0ре хyлzщымъ, и5же хyлzтъ зак0нъ,) г0ре престyпникwмъ, и5же преступaютъ зак0нъ. |
|
17
|
17
|
| Жах і яма і петля для тебе, жителю землі! | Стрaхъ и3 пр0пасть и3 сёть на вaсъ живyщихъ на земли2. |
|
18
|
18
|
| Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти розкриються, і основи землі потрясуться. | И# бyдетъ, бэжaй стрaха впадeтъ въ пр0пасть, и3 и3злaзzй и3з8 пр0пасти и4метсz въ сёть: ћкw џкна съ небесE tверз0шасz, и3 потрzсyтсz њснwвaніz земн†z. |
|
19
|
19
|
| Земля розтрощується, земля розпадається, земля сильно трясеться; | Мzтeжемъ возмzтeтсz землS, и3 скyдостію њскудёетъ землS. |
|
20
|
20
|
| хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане. | Преклони1сz и3 потрzсeсz землS ѓки nв0щное храни1лище, и3 ѓки піsнъ и3 шyменъ падeтъ и3 не возм0жетъ востaти, преwдолё бо на нeй беззак0ніе. |
|
21
|
21
|
| І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі. | И# бyдетъ въ т0й дeнь, наведeтъ гDь на ќтварь небeсную рyку и3 на цари6 земны6z. |
|
22
|
22
|
| І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані. | И# соберyтъ собрaніе є3S и3 затворsтъ въ твє1рди и3 въ тємни1цы: мн0зэми рHды бyдетъ посэщeніе и4хъ. |
|
23
|
23
|
| І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава. | И# и3стaетъ плjнfа и3 падeтъ стэнA, и3 ўстыди1тсz лунA и3 посрами1тсz с0лнце: ћкw воц7ри1тсz гDь въ сіHнэ и3 во їеrли1мэ и3 пред8 старBйшины слaвенъ бyдетъ. |
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
| Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь. | ГDи б9е м0й, прослaвлю тS, воспою2 и4мz твоE, ћкw сотвори1лъ є3си2 ч{днаz дэлA, совётъ дрeвній и4стинный: да бyдетъ, гDи. |
|
2
|
2
|
| Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене. | Ћкw положи1лъ є3си2 грaды въ пeрсть, грaды твє1рдыz, є4же пaсти њсновaніємъ и4хъ, нечести1выхъ грaдъ да же сози1ждетсz во вёкъ. |
|
3
|
3
|
| Тому будуть прославляти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе, | Сегw2 рaди благословsтъ тS лю1діе ни1щіи, и3 грaди человёкwвъ њби1димыхъ возблагословsтъ тS. |
|
4
|
4
|
| бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни. | Бhлъ бо є3си2 всsкому грaду смирeнному пом0щникъ, и3 и3знемогaющымъ за њскудёніе покр0въ, t человBкъ ѕлhхъ и3збaвиши и5хъ: покр0въ жaждущихъ, и3 дyхъ человёкwвъ њби1димыхъ. |
|
5
|
5
|
| Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів. | Ѓки человёцы малодyшніи жaждущіи въ сіHнэ, ћкw и3збaвиши и5хъ t человBкъ нечести1выхъ, и5мже нaсъ прeдалъ є3си2. |
|
6
|
6
|
| І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин; | И# сотвори1тъ гDь саваHfъ всBмъ kзhкwмъ: на горЁ сeй и3спію1тъ рaдость, и3спію1тъ віно2, |
|
7
|
7
|
| і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. | помaжутсz мЂромъ на горЁ сeй: предaждь сі‰ вс‰ kзhкwмъ: т0й бо совётъ на вс‰ kзhки. |
|
8
|
8
|
| Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. | ПожрE смeрть [Е#вр.: пожeрта бyдетъ смeрть] возм0гши, и3 пaки tsтъ гDь бGъ всsкую слeзу t всsкагw лицA: поношeніе людjй tsтъ t всеS земли2, ўстa бо гDнz гlаша (сі‰). |
|
9
|
9
|
| І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його! | И# рекyтъ въ дeнь џный: сE, бGъ нaшъ, нaньже ўповaхомъ, и3 сп7сeтъ нaсъ: сeй гDь, потерпёхомъ є3го2, и3 возрaдовахомсz и3 возвесели1хомсz њ спcніи нaшемъ. |
|
10
|
10
|
| Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною. | Пок0й дaстъ бGъ на горЁ сeй, и3 поперeтсz мwавjтіда, ћкоже т0пчутъ т0къ колесни1цами. |
|
11
|
11
|
| І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його. | И# воздви1гнетъ рyцэ свои2, ћкоже и3 т0й смири2, є4же погуби1ти: и3 смири1тъ гордhню є3гw2, на нsже рyцэ возложи2. |
|
12
|
12
|
| І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох. | И# высотY ўбёжища њгрaды твоеS смири1тъ, и3 њбни1зитсz дaже до земли2. |
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
| У той день будуть співати пісню цю у землі Іудиній: місто міцне у нас; спасіння дав Він замість стіни і валу. | Въ т0й дeнь воспою1тъ пёснь сію2 въ земли2 їудeйстэй, глаг0люще: сE, грaдъ крёпокъ, и3 спасeніе нaмъ положи1тъ стёну и3 њграждeніе. |
|
2
|
2
|
| Відчиніть ворота; нехай увійде народ праведний, який зберігає істину. | Tвeрзите вратA, да вни1дутъ лю1діе хранsщіи прaвду и3 хранsщіи и4стину, |
|
3
|
3
|
| Твердого духом Ти зберігаєш у довершеному мирі, бо на Тебе уповає він. | пріeмлющіи и4стину и3 хранsщіи ми1ръ. |
|
4
|
4
|
| Уповайте на Господа повіки, бо Господь Бог є твердиня вічна: | Ћкw на тS надёzніемъ надёzшасz, гDи, во вёкъ, б9е вели1кій, вёчный, |
|
5
|
5
|
| Він скидає тих, що жили на висоті, місто, що високо стояло; повалив його, повалив на землю, кинув його у порох. | и4же смири1въ низвeлъ є3си2 живyщыz въ выс0кихъ: грaды крBпкіz разори1ши и3 њбни1зиши | дaже до земли2. |
|
6
|
6
|
| Нога топче його, ноги бідного, стопи убогих. | И# поперyтъ | н0ги кр0ткихъ и3 смирeнныхъ. |
|
7
|
7
|
| Путь праведника пряма; Ти вирівнюєш шлях праведника. | Пyть бlгочести1выхъ прaвъ бhсть, и3 приугот0ванъ пyть бlгочести1выхъ. |
|
8
|
8
|
| І на путі судів Твоїх, Господи, ми уповали на Тебе; до імені Твого і до спогадів про Тебе прагнула душа наша. | Пyть бо гDень сyдъ: ўповaхомъ на и4мz твоE и3 пaмzть, є3sже желaетъ душA нaша. |
|
9
|
9
|
| Душею моєю я прагнув до Тебе вночі, і духом моїм я буду шукати Тебе у нутрощах моїх з раннього ранку, бо коли суди Твої звершуються на землі, тоді ті, що живуть у мирі, навчаються правди. | T н0щи ќтренюетъ дyхъ м0й къ тебЁ, б9е, занE свётъ повелBніz тво‰ на земли2: прaвдэ научи1тесz, живyщіи на земли2. |
|
10
|
10
|
| Якщо нечестивий буде помилуваний, то не навчиться він правди, — буде лиходійствувати у землі правих і не буде дивитися на велич Господа. | Престa бо нечести1вый: всsкъ, и4же не научи1тсz прaвдэ на земли2, и4стины не сотвори1тъ: да в0зметсz нечести1вый, да не ви1дитъ слaвы гDни. |
|
11
|
11
|
| Господи! рука Твоя була високо піднята, але вони не бачили її; побачать і посоромляться ті, що ненавидять народ Твій; вогонь пожере ворогів Твоїх. | ГDи, высокA твоS мhшца, и3 не вёдэша, разумёвше же постыдsтсz: рeвность пріи1метъ лю1ди ненак†занныz, и3 нн7э џгнь супостaты поsстъ. |
|
12
|
12
|
| Господи! Ти даруєш нам мир; бо і всі діла наші Ти влаштовуєш для нас. | ГDи б9е нaшъ, ми1ръ дaждь нaмъ, вс‰ бо воздaлъ є3си2 нaмъ. |
|
13
|
13
|
| Господи Боже наш! інші владики, крім Тебе, панували над нами; але через Тебе тільки ми славимо ім’я Твоє. | ГDи б9е нaшъ, стzжи1 ны: гDи, рaзвэ тебє2 и3н0гw не вёмы: и4мz твоE и3менyемъ. |
|
14
|
14
|
| Мертві не оживуть; рефаїми не встануть, тому що Ти відвідав і знищив їх, і знищив усяку пам’ять про них. | Мeртвіи же животA не и4мутъ ви1дэти, нижE врaчеве воскресsтъ: сегw2 рaди навeлъ є3си2 и3 погуби1лъ є3си2, и3 взsлъ є3си2 всsкъ мyжескъ п0лъ и4хъ. |
|
15
|
15
|
| Ти примножив народ, Господи, примножив народ, — прославив Себе, поширив усі краї землі. | Приложи2 и5мъ ѕл†, гDи, приложи2 ѕл† сл†внымъ земли2. |
|
16
|
16
|
| Господи! у біді він шукав Тебе; проливав тихе моління, коли покарання Твоє осягало його. | ГDи, въ ск0рби помzнyхомъ тS, въ ск0рби мaлэ наказaніе твоE нaмъ. |
|
17
|
17
|
| Як вагітна жінка, коли настає час пологів, мучиться, волає від болю свого, так були ми перед Тобою, Господи. | И# ћкw болsщаz приближaетсz роди1ти и3 въ болёзни своeй воскричA, тaкw бhхомъ возлю1бленному твоемY. |
|
18
|
18
|
| Були вагітні, мучилися, — і народжували ніби вітер; спасіння не надали землі, й інші жителі всесвіту не упали. | Стрaха рaди твоегw2, гDи, во чрeвэ пріsхомъ и3 поболёхомъ, и3 роди1хомъ дyхъ спcніz твоегw2, є3г0же сотвори1хомъ на земли2: не падeмсz, но падyтсz вси2 живyщіи на земли2. |
|
19
|
19
|
| Оживуть мерці Твої, повстануть мертві тіла! Оживайте і торжествуйте, повалені у порох: бо роса Твоя — роса рослин, і земля вивергне мерців. | Воскрeснутъ мeртвіи и3 востaнутъ и5же во гробёхъ, и3 возрaдуютсz и5же на земли2: росa бо, ћже t тебє2, и3сцэлeніе и5мъ є4сть, землs же нечести1выхъ падeтъ. |
|
20
|
20
|
| Піди, народе мій, увійди у покої твої і замкни за собою двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів; | И#ди1те, лю1діе мои2, вни1дите во хрaмину вaшу, затвори1те двє1ри сво‰, ўкрhйтесz мaлw є3ли1кw є3ли1кw, д0ндеже мимои1детъ гнёвъ гDень. |
|
21
|
21
|
| бо ось, Господь виходить з оселі Своєї покарати мешканців землі за їхнє беззаконня, і земля відкриє поглинену нею кров і вже не сховає убитих своїх. | Сe бо, гDь t с™aгw (мёста) нав0дитъ гнёвъ на живyщыz на земли2: и3 tкрhетъ землS кр0вь свою2 и3 не покрhетъ и3збіeныхъ. |
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
| У той день уразить Господь мечем Своїм тяжким, і великим і міцним, левіафана, змія, що прямо біжить, і левіафана, змія, що вигинається, й уб’є чудовисько морське. | Въ т0й дeнь наведeтъ гDь мeчь с™hй и3 вели1кій и3 крёпкій на дрaконта ѕмjа бэжaща, на дрaконта ѕмjа лукaваго, и3 ўбіeтъ дрaконта сyщаго въ м0ри. |
|
2
|
2
|
| У той день оспівайте його — улюблений виноградник: | Въ т0й дeнь віногрaдъ д0брый, желaніе пёти над8 ни1мъ: |
|
3
|
3
|
| Я, Господь, охоронитель його, кожної миті напуваю його; вночі і вдень стережу його, щоб ніхто не увірвався в нього. | ѓзъ грaдъ крёпкій, грaдъ вою1емый, всyе напою2 є3го2: плэнeнъ бо бyдетъ н0щію, въ дeнь же падeтсz стэнA є3гw2: нёсть тогw2, и4же не в0зметъ є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Гніву немає у Мене. Але якби хто протиставив Мені у ньому бур’ян і терня, Я війною піду проти нього, випалю його зовсім. | Кт0 мz пристaвитъ стрещи2 стeбліе на ни1вэ; рaди вражды2 сеS tри1нухъ и5. U5бо сегw2 рaди сотвори2 гDь бGъ вс‰, є3ли6ка совэщA. |
|
5
|
5
|
| Хіба удасться до захисту Мого й укладе мир зі Мною? тоді нехай укладе мир зі Мною. | И# сгорёхъ, возопію1тъ живyщіи въ нeмъ: сотвори1мъ ми1ръ є3мY, сотвори1мъ ми1ръ, |
|
6
|
6
|
| У грядущі дні укоріниться Яків, дасть паросток і розцвіте Ізраїль; і наповниться плодами вселенна. | приход‰щаz ч†да ї†кwвлz: прозsбнетъ и3 процвэтeтъ ї}ль, и3 нап0лнитсz вселeннаz плодA є3гw2. |
|
7
|
7
|
| Чи так Він уражав його, як уражав тих, що уражали його? Чи так убивав його, як убиті ті, що убивали його? | Е#дA ћкоже т0й порази2, и3 сaмъ си1це ўzзви1тсz; и3 ћкоже сaмъ ўби2, тaкожде ўбіeнъ бyдетъ; |
|
8
|
8
|
| Мірою Ти карав його, коли відкидав його; викинув його сильним подувом Своїм, ніби у день східного вітру. | Сварsсz и3 ўкорsz tпyститъ |: не тh ли бhлъ є3си2 помышлsz дyхомъ жeстокимъ, ўби1ти | дyхомъ ћрости; |
|
9
|
9
|
| І через це загладиться беззаконня Якова; і плодом цього буде зняття гріха з нього, коли усі камені жертовників він перетворить на шматки вапна, і не будуть уже стояти діброви й ідоли сонця. | Сегw2 рaди tи1метсz беззак0ніе їaкwвле, и3 сіE є4сть блгcвeніе є3гw2, є3гдA tимY грёхъ є3гw2, є3гдA положaтъ всE кaменіе трeбищъ сокрушeно ѓки прaхъ др0бный: и3 не пребyдутъ древесA и4хъ, и3 кумjры и4хъ бyдутъ посёчени, ѓки дубрaва далeче. |
|
10
|
10
|
| Бо укріплене місто спорожніє, оселі будуть покинуті й обезлюднені, як пустеля. Там буде пастися теля, і там воно буде спочивати і об’їдати гілки його. | Њбитaющее стaдо tпущeнно бyдетъ, ѓки стaдо њстaвленое: и3 бyдетъ мн0го врeмz въ пaжить, и3 тaмw почjютъ стадA. |
|
11
|
11
|
| Коли гілки його засохнуть, їх обламають; жінки прийдуть і спалять їх. Оскільки це народ безрозсудний, то не пожаліє його Творець його, і не помилує його Творець його. | И# по врeмени не бyдетъ въ нeмъ всsкагw ѕлaка, занeже и4зсхнетъ: жєны2 грzдyщыz съ поз0рища, пріиди1те: не сyть бо лю1діе и3мyще смhсла, сегw2 рaди не ўщeдритъ сотвори1вый |, нижE создaвый и5хъ поми1луетъ. |
|
12
|
12
|
| Але буде у той день: Господь потрясе усе́ від великої ріки до потоку Єгипетського, і ви, сини Ізраїля, будете зібрані один до одного; | И# бyдетъ въ т0й дeнь, загради1тъ гDь њ ровeнника рёчнагw, дaже до рінокорyры [Е#вр.: водотeчи є3гЂпетскіz.] (грaда): вh же собери1те сhны ї}лєвы по є3ди1ному. |
|
13
|
13
|
| і буде у той день: засурмить велика труба, і прийдуть заблудлі в Ассирійській землі і вигнані у землю Єгипетську і поклоняться Господу на горі святій у Єрусалимі. | И# бyдетъ въ т0й дeнь, вострyбzтъ труб0ю вели1кою, и3 пріи1дутъ погублsеміи во странЁ ґссmрjйстэй и3 погублsеміи во є3гЂптэ, и3 покл0нzтсz гDеви на горЁ с™ёй во їеrли1мэ. |
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
| Горе вінку гордости п’яних єфремлян, зів’ялій квітці красивого вбрання його, яка на вершині плодючої долини уражених вином! | Г0ре вэнцY гордhни, наи6мницы є3фрeмwвы, цвётъ tпадhй t слaвы, на версЁ горы2 тyчныz піsніи без8 вінA. |
|
2
|
2
|
| Ось, міцний і сильний у Господа, як злива з градом і згубний вихор, як розлита повінь бурхливих вод, із силою валить його на землю. | СE, крэпкA и3 жeстока ћрость гDнz, ѓки грaдъ низпущaемый не и3мhй кр0ва, наси1льнw низпущaемый: ћкоже воды2 мн0гое мн0жество влекyщее странY, земли2 сотвори1тъ пок0й рукaма, |
|
3
|
3
|
| Ногами топчеться вінок гордости п’яних єфремлян. | и3 ногaма поперeтсz вэнeцъ гордhни, наи6мницы є3фрeмwвы. |
|
4
|
4
|
| І з зів’ялою квіткою красивого убрання його, яка на вершині плодючої долини, відбувається те саме, що буває із дозрілою раніше часу смоквою, яку, як тільки хто побачить, негайно бере у руку і проковтує її. | И# бyдетъ цвётъ tпадhй t надeжды слaвы на версЁ горы2 выс0кіz, ѓки рaнній пл0дъ см0квинъ: ви1дэвый є3го2, прeжде взsтіz въ рyцэ свои2, восх0щетъ поглоти1ти є3го2. |
|
5
|
5
|
| У той день Господь Саваоф буде чудовим вінцем і славною діадемою для залишку народу Свого, | Въ т0й дeнь бyдетъ гDь саваHfъ вэнeцъ надeжди, сплетeный слaвою њстaвшымсz лю1демъ. |
|
6
|
6
|
| і духом правосуддя для того, хто сидить на судилищі, і мужністю для тих, що відбивають ворога біля воріт. | И# њстaвzтсz дyхомъ сyднымъ на сyдъ, и3 крёпость возбранsющихъ погублsти. |
|
7
|
7
|
| Але і ці хитаються від вина і збиваються зі шляху від сикери; священик і пророк спотикаються від міцних напоїв; переможені вином, збожеволіли від сикери, у видінні помиляються, у судженні спотикаються. | Сjи бо він0мъ сyть прельщeни: прельсти1шасz сікeры рaди, жрeцъ и3 прор0къ и3зступи1ша ўмA t сікeры, пожє1рты бhша він0мъ, потрzс0шасz t піsнства сікeры, прельсти1шасz: сіE є4сть привидёніе. |
|
8
|
8
|
| Бо усі столи наповнені гидкою блювотиною, немає чистого місця. — | Проклsтіе поsстъ сeй совётъ, сeй бо совётъ рaди лихои1мства. |
|
9
|
9
|
| А говорять: «кого хоче він учити вíдання? і кого врозумлювати проповіддю? віднятих від грудного молока, відлучених від сосків матері? | КомY возвэсти1хомъ ѕл†z и3 комY повёдахомъ вёсть; и5же tдоeніи (сyть) t млекA, tт0рженніи t сосцA. |
|
10
|
10
|
| Бо усе заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи і там трохи». | Печaли на печaль њжидaй, надeжды къ надeжди, є3щE мaлw, є3щE мaлw, |
|
11
|
11
|
| За те белькотливими вустами і чужою мовою будуть говорити до цього народу. | ћкw хyдостію ўстeнъ, љзhкомъ и3нhмъ возглаг0лютъ лю1демъ си6мъ, рекyще и5мъ: |
|
12
|
12
|
| Їм говорили: «ось — спокій, дайте спокій натрудженому, і ось — заспокоєння». Але вони не хотіли слухати. | сeй пок0й ѓлчному и3 сіE сокрушeніе, и3 не восхотёша слhшати. |
|
13
|
13
|
| І стало у них словом Господа: заповідь на заповідь, заповідь на заповідь, правило на правило, правило на правило, тут трохи, там трохи, — так що вони підуть, і упадуть горілиць, і розіб’ються, і потраплять у сітку і будуть уловлені. | И# бyдетъ и5мъ сл0во гDа бGа, печaль къ печaли, надeжда къ надeжди, є3щE мaлw, є3щE мaлw, да и4дутъ и3 падyтсz вспsть и3 въ бэдY впадyтъ, и3 сокрушaтсz и3 плэнeни бyдутъ. |
|
14
|
14
|
| Отже, слухайте слово Господнє, хульники, правителі народу цього, який у Єрусалимі. | Сегw2 рaди ўслhшите сл0во гDне, мyжіе њѕл0бленніи и3 кн‰зи людjй сyщихъ во їеrли1мэ. |
|
15
|
15
|
| Тому що ви говорите: «ми уклали союз зі смертю і з пеклом зробили договір: коли всевражаючий бич буде проходити, він не дійде до нас, — тому що неправду зробили ми притулком для себе, і обманом прикриємо себе». | Ћкw рек0сте: сотвори1хомъ завётъ со ѓдомъ и3 со смeртію сложeніе: бyрz носи1ма ѓще мимои1детъ, не пріи1детъ на нaсъ: положи1хомъ лжY надeжду нaшу и3 лжeю покрhемсz. |
|
16
|
16
|
| Тому так говорить Господь Бог: ось, Я покладаю в основу на Сионі камінь, — камінь випробуваний, наріжний, дорогоцінний, міцно утверджений: віруючий у нього не посоромиться. | Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, ѓзъ полагaю во њсновaніе сіHну кaмень многоцёненъ, и3збрaнъ, краеуг0ленъ, чтcенъ, во њсновaніе є3мY, и3 вёруzй въ џнь не постыди1тсz: |
|
17
|
17
|
| І поставлю суд мірилом і правду терезами; і градом знищиться притулок неправди, і води потоплять місце приховування. | и3 положY сyдъ въ надeжду, млcть же моS на мёрилэхъ, и3 ўповaвшіи вотщE на лжY, ћкw не минeтъ вaсъ бyрz: |
|
18
|
18
|
| І союз ваш зі смертю зруйнується, і договір ваш із пеклом не встоїть. Коли піде всевражаючий бич, ви будете потоптані. | и3 не tи1метъ t вaсъ завёта смeртнагw, и3 надeжда вaша, ћже ко ѓду, не пребyдетъ. Бyрz и3дyщаz ѓще нaйдетъ, бyдете є4й въ попрaніе: |
|
19
|
19
|
| Як тільки він піде, схопить вас; ходити ж буде щоранку, день і ніч, і одна чутка про нього буде вселяти жах. | є3гдA мимои1детъ, в0зметъ вaсъ: ћкw по всsко ќтро преходи1ти бyдетъ въ дeнь, и3 въ нощи2 бyдетъ надeжда ѕлA. Научи1тесz слhшати, ўтэснsеміи: |
|
20
|
20
|
| Занадто коротка буде постіль, щоб простягнутися; занадто вузькою і ковдра, щоб загорнутися у неї. | не м0жемъ рaтовати, сaми же и3знемогaемъ, є4же собрaтисz нaмъ. |
|
21
|
21
|
| Бо повстане Господь, як на горі Перацимі; розгнівається, як на долині Гаваонській, щоб зробити діло Своє, надзвичайне діло, і звершити дію Свою, дивну Свою дію. | Ћкоже горA на нечести1выхъ востaнетъ гDь, и3 бyдетъ (ћкоже) въ дeбри гаваHнстэй, съ ћростію сотвори1тъ дэлA сво‰, г0рести дёло: ћрость же є3гw2 чyждw ўпотреби1тсz, и3 погублeніе є3гw2 стрaнно. |
|
22
|
22
|
| Отже, не кощунствуйте, щоб кайдани ваші не стали міцнішими; бо я чув від Господа, Бога Саваофа, що знищення визначене для усієї землі. | И# вы2 не рaдуйтесz, нижE да возм0гутъ вaши ќзы: занE сконч†ны и3 сокращє1ны вє1щи слhшахъ t гDа саваHfа, ±же сотвори1тъ над8 всeю землeю. |
|
23
|
23
|
| Прихиліть вухо, і послухайте мого голосу; будьте уважні, і вислухайте промову мою. | Внуши1те и3 слhшите глaсъ м0й, внемли1те и3 слhшите словесA мо‰. |
|
24
|
24
|
| Чи завжди хлібороб оре для посіву, борознить і боронить землю свою? | Е#дA вeсь дeнь бyдетъ њрsй њрaти; и3ли2 сёмz ўгот0витъ прeжде воздёланіz земли2; |
|
25
|
25
|
| Ні; коли вирівняє поверхню її, він сіє чорнуху, або розсипає кмин, або розкидає пшеницю рядами, і ячмінь у визначеному місці, і просо поряд з ним. | Не є3гдa ли ўмzгчи1тъ [ўравни1тъ] лицE є3S, тогдA всёетъ мaлw чернyхи и3 кmмjна, пот0мъ же сёетъ пшени1цу и3 kчмeнь и3 пр0со въ предёлэхъ твои1хъ; |
|
26
|
26
|
| І такого порядку вчить його Бог його; Він наставляє його. | И# научи1шисz судY бGа твоегw2 и3 возрaдуешисz. |
|
27
|
27
|
| Бо не молотять чорнуху котком зубцюватим, і коліс молотильних не катають по кмину; але палкою вибивають чорнуху, і кмин — палкою. | И$бо не съ жeстокостію њчищaетсz чернyха, нижE к0ло колесни1чное њбhдетъ кmмjна, но жезл0мъ и3стрzсaетсz чернyха, кmмjнъ же со хлёбомъ снёстсz. |
|
28
|
28
|
| Зерновий хліб вимолочують, але не розбивають його; і водять по ньому молотильні колеса з конями їх, але не розтирають його. | Не во вёкъ бо ѓзъ разгнёваюсz на вы2, нижE глaсъ гнёва моегw2 поперeтъ вaсъ. |
|
29
|
29
|
| І це походить від Господа Саваофа: дивні долі Його, велика премудрість Його! | И# сі‰ t гDа саваHfа и3зыд0ша чудесA: совётуйте, вознеси1те тщeтное ўтэшeніе. |
|
Глава 29
|
Главa к7f
|
|
1
|
1
|
| Горе Ариїлу, Ариїлу, місту, в якому жив Давид! прикладіть рік до року; нехай заколюють жертви. | Г0ре грaду ґріи1лу, нaньже давjдъ воевA. Собери1те жи6та t г0да до г0да, снёсте бо вкyпэ съ мwaвомъ: |
|
2
|
2
|
| Але Я стисну Ариїл, і буде плач і нарікання; і він залишиться у Мене, як Ариїл. | њѕл0блю бо ґріи1ла, и3 бyдетъ крёпость є3гw2 и3 богaтство мнЁ: |
|
3
|
3
|
| Я розташуюся станом навколо тебе і стисну тебе сторожею спостерігачів, і збудую проти тебе укріплення. | и3 њбсsду тS ѓки давjдъ, и3 постaвлю w4крестъ тебє2 nстр0гъ, и3 сограждY столпы2. |
|
4
|
4
|
| І будеш принижений, із землі будеш говорити, і глуха буде мова твоя з-під пороху, і голос твій буде, як голос утробомовця, і з-під пороху шепотіти буде голос твій. | И# смирsтсz словесA тво‰ до земли2, и3 въ зeмлю вни1дутъ словесA тво‰: и3 бyдетъ глaсъ тв0й ѓки гласsщихъ t земли2, и3 ко земли2 и3знем0жетъ глaсъ тв0й. |
|
5
|
5
|
| Безліч ворогів буде у тебе, як дрібний пил, і полчище лютих, як пліва, що розлітається; і це звершиться раптово, в одну мить. | И# бyдетъ ћкw пeрсть t колесE богaтство нечести1выхъ, и3 ѓки прaхъ летsй мн0жество ўтэснsющихъ тS, и3 бyдетъ ѓки чертA внезaпу t гDа саваHfа. |
|
6
|
6
|
| Господь Саваоф відвідає тебе громом і землетрусом, і сильним голосом, бурею і вихром, і полум’ям усепожерливого вогню. | Присэщeніе бо бyдетъ со гр0момъ и3 съ трyсомъ и3 глaсомъ вели1кимъ, бyрz нес0ма и3 плaмень џгненный поzдazй. |
|
7
|
7
|
| І як сон, як нічне сновидіння, буде безліч усіх народів, які воюють проти Ариїла, й усіх, що виступили проти нього й укріплень його і тих, що стиснули його. | И# бyдетъ ѓки с0ніе ви1дzй во снЁ н0щію, богaтство всёхъ kзhкwвъ, є3ли1цы воевaша на ґріи1ла, и3 вси2, и5же воевaша на їеrли1ма, и3 вси2 с0бранніи нaнь и3 њѕлоблsющіи є3го2. |
|
8
|
8
|
| І як голодному сниться, ніби він їсть, але пробуджується, і душа його голодна; і як спраглому сниться, ніби він п’є, але пробуджується, і ось він знемагає, і душа його спрагла: те саме буде і з безліччю усіх народів, які воюють проти гори Сион. | И# бyдутъ ѓки во снЁ kдyщіи и3 пію1щіи, и3 востaвшымъ, т0щь и4хъ с0нъ: и3 ћкоже во снЁ жaждай ѓки піsй, воспрzнyвъ же є3щE жaждетъ, душa же є3гw2 вотщE надёzсz: тaкw бyдетъ богaтство всёхъ kзhкwвъ, є3ли1цы воевaша на г0ру сіHню. |
|
9
|
9
|
| Чудуйтеся і дивуйтеся: вони осліпили інших, і самі осліпли; вони п’яні, але не від вина, — хитаються, але не від сикери; | Разслабёйте и3 ўжасни1тесz, и3 ўпjйтесz не сікeромъ, ни він0мъ, |
|
10
|
10
|
| бо навів на вас Господь дух приспання і зімкнув очі ваші, пророки, і закрив ваші голови, прозорливці. | ћкw напои2 вaсъ гDь дyхомъ ўмилeніz, и3 смежи1тъ џчи и4хъ и3 прор0кwвъ и4хъ и3 кнzзeй и4хъ, ви1дzщихъ сокровє1ннаz. |
|
11
|
11
|
| І всяке пророцтво для вас те саме, що слова в запечатаній книзі, яку подають тому, хто вміє читати книгу, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «не можу, тому що вона запечатана». | И# бyдутъ вaмъ вс‰ сі‰ словесA, ѓки словесA кни1ги запечатлённыz сеS, ю4же ѓще дадyтъ человёку вёдущему пис†ніz, глаг0люще: прочти2 сіE. И# речeтъ: не могY прочести2, запечатлённа бо. |
|
12
|
12
|
| І передають книгу тому, хто читати не вміє, і говорять: «прочитай її»; і той відповідає: «я не вмію читати». | И# дaстсz кни1га сіS въ рyцэ человёку не вёдущему пис†ніz, и3 речeтсz є3мY: прочти2 сіE. И# речeтъ: не вёмъ пис†ніz. |
|
13
|
13
|
| І сказав Господь: оскільки цей народ наближається до Мене вустами своїми, і язиком своїм шанує Мене, серце ж його далеко відстоїть від Мене, і благоговіння їх переді Мною є вивчення заповідей людських; | И# речE гDь: приближaютсz мнЁ лю1діе сjи ўсты6 свои1ми и3 ўстнaми свои1ми почитaютъ мS, сeрдце же и4хъ далeче tстои1тъ t менє2: всyе же почитaютъ мS, ўчaще зaповэдемъ человёчєскимъ и3 ўчeніємъ. |
|
14
|
14
|
| то ось, Я ще незвичайно вчиню з цим народом, чудно і дивно, так що мудрість мудреців його загине, і розуму у розумних його не стане. | Сегw2 рaди сE, ѓзъ приложY, є4же пресели1ти лю1ди сі‰, и3 престaвлю |, и3 погублю2 премyдрость премyдрыхъ и3 рaзумъ разyмныхъ сокрhю. |
|
15
|
15
|
| Горе тим, які думають сховатися у глибині, щоб намір свій приховати від Господа, які роблять діла свої у мороці й говорять: «хто побачить нас? і хто пізнає нас?» | Г0ре творsщымъ глуб0кw совётъ, ґ не гDемъ: г0ре въ тaйнэ совётъ творsщымъ, и3 бyдутъ во тмЁ дэлA и4хъ, и3 рекyтъ: кт0 ны ви1дэ, и3 кт0 ны ўразумёетъ, ±же мы2 твори1мъ; |
|
16
|
16
|
| Яка нерозсудливість! Хіба можна вважати гончара глиною? Чи скаже витвір про того, хто зробив його: «не він зробив мене»? і чи скаже твір про художника свого: «він не розуміє»? | Не ћкоже ли брeніе скудeльника вмэнитeсz; Е#дA речeтъ здaніе создaвшему є5: не ты2 мS создaлъ є3си2; и3ли2 творeніе сотв0ршему: не разyмнw мS сотвори1лъ є3си2; |
|
17
|
17
|
| Ще трохи, дуже трохи, і Ливан чи не перетвориться на сад, а сад чи не будуть вважати за ліс? | Не є3щe ли мaлw, и3 приложи1тсz лівaнъ, ѓки горA хермeль, и3 хермeль въ дубрaву вмэни1тсz; |
|
18
|
18
|
| І у той день глухі почують слова книги, і прозріють із пітьми і мороку очі сліпих. | И# ўслhшатъ въ дeнь џный глусjи словесA кни1ги (сеS), и3 и5же во тмЁ и3 и5же во мглЁ џчи слэпhхъ ќзрzтъ. |
|
19
|
19
|
| І стражденні більше і більше будуть радіти у Господі, і бідні люди будуть торжествувати за Святого Ізраїля, | И# возрaдуютсz ни1щіи рaди гDа въ весeліи, и3 tчazвшіисz человёцы и3сп0лнzтсz весeліz. |
|
20
|
20
|
| бо не буде більше кривдника, і хульник зникне, і будуть знищені усі поборники неправди, | И#счезE беззак0нникъ, и3 поги1бе г0рдый, и3 потреби1шасz вси2 беззак0ннующіи во ѕл0бэ |
|
21
|
21
|
| які заплутують людину у словах, і тому, хто вимагає суду, біля воріт розставляють сіті, і відштовхують правого. | и3 творsщіи согрэшaти человёки во сл0вэ: всBмъ же њбличaющымъ во вратёхъ претыкaніе положaтъ, понeже соврати1ша въ непрaвдахъ првdнаго. |
|
22
|
22
|
| Тому так говорить про дім Якова Господь, Який відкупив Авраама: тоді Яків не буде у соромі, і лице його більше не зблідне. | Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь на д0мъ їaкwвль, є3г0же њпредэли2 t ґвраaма: не нн7э постыди1тсz їaкwвъ, нижE нн7э лицE своE и3змэни1тъ ї}ль: |
|
23
|
23
|
| Бо коли побачить у себе дітей своїх, діла рук Моїх, то вони свято будуть шанувати ім’я Моє і свято шанувати Святого Яковового, і благоговіти перед Богом Ізраїлевим. | но є3гдA ўви1дzтъ ч†да и4хъ дэлA мо‰, менє2 рaди њсвzтsтъ и4мz моE и3 њсвzтsтъ с™aго їaкwвлz, и3 бGа ї}лева ўбоsтсz. |
|
24
|
24
|
| Тоді ті, що блукають духом, пізнають мудрість, і непокірливі навчаться послуху. | И# ўразумёютъ заблуждaющіи дyхомъ смhслъ, и3 р0пщущіи научaтсz послyшати, и3 љзhцы нэмотствyющіи научaтсz глаг0лати ми1ръ. |
|
Глава 30
|
Главa l
|
|
1
|
1
|
| Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха: | Г0ре, ч†да tступи6вшаz, сі‰ гlетъ гDь: сотвори1сте совётъ не мн0ю и3 завёты не д¦омъ мои1мъ, приложи1ти грэхи2 ко грэхHмъ: |
|
2
|
2
|
| не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту. | и3дyщіи сни1ти во є3гЂпетъ, менe же не вопроси1ша, є4же п0мощь и3мёти t фараHна и3 заступлeніе t є3гЂптzнъ. |
|
3
|
3
|
| Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям; | Бyдетъ бо вaмъ покр0въ фараHновъ въ постыдёніе и3 ўповaющымъ на є3гЂпетъ ўкори1зна: |
|
4
|
4
|
| тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса. | ћкw сyть въ тaнэ старBйшины є3гw2, и3 вBстницы є3гw2 ѕли2. |
|
5
|
5
|
| Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором. | ВотщE потрудsтсz людjй рaди, и5же не ўп0льзуютъ и4хъ, нижE на п0мощь, нижE на п0льзу, но на стyдъ и3 на ўкори1зну. |
|
6
|
6
|
| Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм користи. | Видёніе четверон0гихъ, и5же въ пустhни. 6 Въ печaли и3 въ тэснотЁ лeвъ и3 льви1чищь: tтyду ѓспіды и3 плeмz ѓспідwвъ парsщихъ, и5же везsху на nслёхъ и3 на велблю1дэхъ богaтство своE ко kзhку, и4же не пом0жетъ и5мъ въ п0мощь, но на стyдъ и3 ўкори1зну. |
|
7
|
7
|
| Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно. | Е#гЂптzне вотщE и3 всyе ўспёютъ вaмъ: возвэсти2 и5мъ, ћкw тщeтно ўтэшeніе вaше сіE. |
|
8
|
8
|
| Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки. | Нн7э u5бо сёдъ напиши2 сі‰ на дскЁ и3 въ кни1гу: ћкw бyдутъ сі‰ во дни6 времeнъ и3 дaже до вёка. |
|
9
|
9
|
| Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього, | Ћкw лю1діе непокори1ви сyть, сhнове лжи1віи, и5же не похотёша слhшати зак0на б9іz, |
|
10
|
10
|
| які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне; | глаг0люще прbр0кwмъ: не повёдайте нaмъ: и3 видBніz ви1дzщымъ: не глаг0лите нaмъ, но нaмъ глаг0лите и3 возвэщaйте нaмъ и3н0е прельщeніе |
|
11
|
11
|
| зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого». | и3 соврати1те нaсъ съ пути2 сегw2: tими1те t нaсъ пyть сeй и3 tими1те t нaсъ сyдъ ї}левъ [Е#вр.: с™0е ї}лево.]. |
|
12
|
12
|
| Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово це, а сподіваєтеся на обман і неправду, і спираєтеся на те: | Тогw2 рaди си1це гlетъ гDь с™hй ї}левъ: понeже не покори1стесz словесє1мъ си6мъ и3 надёzстесz на лжY, и3 ћкw пороптaсте и3 ўповaюще бhсте на сл0во сіE, |
|
13
|
13
|
| то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить. | сегw2 рaди бyдетъ вaмъ грёхъ сeй, ѓки стэнA пaдающаz внезaпу грaда твeрда плэнeна, є3гHже ѓбіе настои1тъ падeніе: |
|
14
|
14
|
| І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми; | и3 падeніе є3гw2 бyдетъ ћкw сокрушeніе сосyда гли1нzна, t гли1ны др0бны, ћкw не м0жно њбрэсти2 въ ни1хъ чрeпа, и4мже џгнь в0змеши и3 въ џньже вліeши воды2 мaлw. |
|
15
|
15
|
| бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли | Тaкw гlетъ гDь, гDь с™hй ї}левъ: є3гдA возврати1всz возд0хнеши, тогдA спасeшисz и3 ўразумёеши, гдЁ є3си2 бhлъ: є3гдA ўповaлъ є3си2 на сyєтнаz, тщeтна крёпость вaша бhсть, и3 не хотёсте послyшати, |
|
16
|
16
|
| і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі. | но рек0сте: на к0нехъ побёгнемъ. Тогw2 рaди побёгнете. И# рек0сте: на лeгкихъ всaдницы бyдемъ. Тогw2 рaди лeгцы бyдутъ гонsщіи вaсъ. |
|
17
|
17
|
| Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі. | T глaса є3ди1нагw побёгнутъ тhсzща, и3 t глaса пzти2 побёгнутъ мн0зи, д0ндеже њстaвлени бyдете ѓки щ0гла на горЁ и3 ћкw знaмz носsй на холмЁ. |
|
18
|
18
|
| І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього! | И# пaки пождeтъ бGъ, є4же ўщeдрити вaсъ, и3 сегw2 рaди вознесeтсz є4же поми1ловати вaсъ: занE судіS гDь бGъ вaшъ є4сть, и3 гдЁ њстaвите слaву вaшу; блажeни вси2 пребывaющіи въ нeмъ. |
|
19
|
19
|
| Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі. | ЗанE лю1діе с™jи въ сіHнэ вселsтсz, їеrли1мъ же плaчемъ восплaкасz: поми1луй мS. Поми1луетъ тS, є3гдA ўзрЁ глaсъ в0плz твоегw2, послyша тебE. |
|
20
|
20
|
| І дасть вам Господь хліб у горі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх; | И# дaстъ гDь вaмъ хлёбъ печaли и3 в0ду тёсную, и3 ктомY не прибли1жатсz къ тебЁ льстsщіи тS: ћкw џчи твои2 ќзрzтъ прельщaющихъ тS, |
|
21
|
21
|
| і вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч. | и3 ўшесA тво‰ ўслhшатъ словесA созади2 тебE прельщaющихъ, и5же глаг0лютъ: сeй пyть, поиди1мъ по немY и3ли2 на дeсно, и3ли2 на лёво. |
|
22
|
22
|
| Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси. | И# tвeржеши кумjры посрeбрєнныz, и3 позлащє1нныz раздроби1ши, и3 развёеши ћкw в0ду жены2 мёсzчныz, и3 ѓки мwтhла tвeржеши |. |
|
23
|
23
|
| І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах. | ТогдA бyдетъ д0ждь сёмени земли2 твоеS, и3 хлёбъ жи1та земли2 твоеS бyдетъ и3з8oби1ленъ и3 тyченъ, и3 напасyтсz ск0ти твои2 въ т0й дeнь на мёстэ тyчнэ и3 прострaннэ. |
|
24
|
24
|
| І воли й осли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом. | Ю#нцы2 вaши и3 вол0ве дёлающіи зeмлю наzдsтсz плeвъ смёшенныхъ со kчмeнемъ и3звёzнымъ. |
|
25
|
25
|
| І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день великої поразки, коли упадуть вежі. | И# бyдетъ на всsцэй горЁ выс0цэ и3 на всsцэмъ х0лмэ вознесeннэ водA текyщаz въ дeнь џный, є3гдA поги1бнутъ мн0зи, и3 є3гдA падyтсz столпи2: |
|
26
|
26
|
| І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки. | и3 бyдетъ свётъ луны2 ѓки свётъ с0лнца, и3 свётъ с0лнечный бyдетъ седмери1цею въ т0й дeнь, є3гдA и3сцэли1тъ гDь сокрушeніе людjй свои1хъ и3 болёзнь ћзвы твоеS и3сцэли1тъ. |
|
27
|
27
|
| Ось, ім’я Господа йде здаля, горить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає, | СE, и4мz гDне и4детъ врeменемъ мн0гимъ, горsщаz ћрость є3гw2: со слaвою сл0во ўстeнъ є3гw2, сл0во гнёва п0лно, и3 гнёвъ ћрости ћкw џгнь поsстъ: |
|
28
|
28
|
| і подих Його, як потік, що розлився, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани. | и3 дyхъ є3гw2 ѓки водA въ дeбри влекyщи пріи1детъ дaже до вhи и3 раздэли1тсz, є4же смути1ти kзhки њ прельщeніи сyетнэмъ, и3 поженeтъ | прeлесть тщA, и3 в0зметъ | пред8 лицeмъ и4хъ. |
|
29
|
29
|
| А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої. | Е#дA пrнw подобaетъ вaмъ рaдоватисz и3 входи1ти во с™†z мо‰ всегдA, ѓки прaзднующымъ и3 ћкw веселsщымсz вни1ти со сопёлію въ г0ру гDню къ бGу ї}леву; |
|
30
|
30
|
| І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді. | И# слhшану сотвори1тъ гDь слaву глaса своегw2, и3 ћрость мhшцы своеS показaти, съ ћростію и3 гнёвомъ, и3 со плaменемъ поzдaющимъ возгреми1тъ ѕёлнw, и3 ћкw водA и3 грaдъ низходsщь нyждею. |
|
31
|
31
|
| Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений. | Глaсомъ бо гDнимъ побэждeни бyдутъ ґссmрjане ћзвою, є4юже ѓще порази1тъ |. |
|
32
|
32
|
| І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде проти нього війною спустошливою. | И# бyдетъ є3мY w4крестъ, toнyдуже бЁ и4хъ надeжда п0мощи, на ню1же т0й ўповaше: тjи со тmмп†ны и3 гyсльми рaтовати бyдутъ нaнь t премэнeніz. |
|
33
|
33
|
| Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його. | Тh бо прeжде днjй и3стsзанъ бyдеши: є3дA и3 тебЁ ўгот0васz цaрствовати; дeбрь глуб0кую, древесA леж†ща, џгнь и3 древA мнHга, ћрость гDнz ѓки дeбрь жyпеломъ горsщаz. |
|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
| Горе тим, які йдуть у Єгипет по допомогу, сподіваються на коней і покладаються на колісниці, тому що їх багато, і на вершників, тому що вони дуже сильні, а на Святого Ізраїлевого не дивляться і до Господа не прибігають! | Г0ре сходsщымъ во є3гЂпетъ п0мощи рaди, ўповaющымъ на к0ни и3 на колесни6цы: сyть бо мнHга, и3 к0нническое мн0жество мн0го ѕэлw2: и3 не бёша ўповaюще на с™aго ї}лева, и3 бGа не взыскaша. |
|
2
|
2
|
| Але премудрий Він; і наведе біду, і не скасує слів Своїх; повстане проти дому нечестивих і проти допомоги тих, що чинять беззаконня. | Т0йже премdрэ наведE на ни1хъ ѕл†z, и3 сл0во є3гw2 не tри1нетсz, и3 востaнетъ на д0мы человёкwвъ ѕлhхъ и3 на надeжду и4хъ тщeтную, |
|
3
|
3
|
| І єгиптяни — люди, а не Бог; і коні їхні — плоть, а не дух. І простягне руку Свою Господь, і спіткнеться захисник, і упаде той, кого захищають, і усі разом загинуть. | є3гЂптzнина человёка, ґ не бGа, кHнски плHти, и3 не бyдетъ п0мощи: гDь же наведeтъ рyку свою2 на нS, и3 ўтрудsтсz помагaющіи, и3 вси2 вкyпэ поги1бнутъ. |
|
4
|
4
|
| Бо так сказав мені Господь: як лев, як скимен, який реве над своєю здобиччю, хоч би багато пастухів кричало на нього, від крику їхнього не здригнеться і безлічі їх не поступиться, — так Господь Саваоф зійде воювати за гору Сион і за пагорб його. | Занeже тaкw речE мнЁ гDь: ћкоже возревeтъ лeвъ, и3ли2 льви1чищь њ лови1твэ, ю4же и4метъ, и3 возопіeтъ над8 нeю, д0ндеже нап0лнzтсz г0ры глaса є3гw2, и3 побэди1шасz и3 мн0жества ћрости ўбоsшасz: тaкw гDь саваHfъ сни1детъ на г0ру сіHню и3 на г0ры є3гw2 воевaти. |
|
5
|
5
|
| Як птахи — пташенят, так Господь Саваоф покриє Єрусалим, захистить і визволить, пощадить і спасе. | Ћкоже пти6цы парsщыz, си1це защи1титъ гDь саваHfъ њ їеrли1мэ, защи1титъ и3 и3збaвитъ, и3 снабди1тъ и3 сп7сeтъ. |
|
6
|
6
|
| Наверніться до Того, від Якого вас стільки відпало, сини Ізраїля! | Њбрати1тесz, совэщавaющіи глуб0къ совётъ и3 беззак0ненъ, сhнове ї}лєвы: |
|
7
|
7
|
| У той день відкине кожна людина своїх срібних ідолів і золотих своїх ідолів, яких руки ваші зробили вам на гріх. | ћкw въ т0й дeнь tвeргутъ человёцы рукотворє1ннаz сво‰ срє1брzнаz и3 рукотворє1ннаz злат†z, ±же сотвори1ша рyки и4хъ. |
|
8
|
8
|
| І Ассур упаде не від людського меча, і не людський меч уразить його, — він уникне меча, і юнаки його будуть податтю. | И# падeтъ ґссyръ не мечeмъ человёческимъ, ни мeчь мyжескій поsстъ є3го2, и3 побёгнетъ не t лицA мечA: ю4нwты же бyдутъ въ побэждeніе. |
|
9
|
9
|
| І від страху пробіжить повз укріплення своє; і князі його будуть лякатися прапора, — говорить Господь, Якого вогонь на Сионі і горно в Єрусалимі. | Кaменіемъ бо њб8и1мутсz ћкw nстр0гомъ и3 побэждeни бyдутъ, ґ бэжaй плэнeнъ бyдетъ. Сі‰ гlетъ гDь: (бlжeнъ,) и4же и3мёетъ плeмz въ сіHнэ и3 ю4жики во їеrли1мэ. |
|
Глава 32
|
Главa lв
|
|
1
|
1
|
| Ось, Цар буде царювати за правдою, і князі будуть правити за законом; | Сe бо, цRь првdный воц7ри1тсz, и3 кн‰зи со суд0мъ владёти начнyтъ. |
|
2
|
2
|
| і кожен з них буде як захист від вітру і покрив від негоди, як джерела вод у степу, як тінь від високої скелі у землі спраглій. | И# бyдетъ человёкъ сокрывazй словесA сво‰, и3 скрhетсz, ѓки t воды2 носи1мыz: и3 kви1тсz въ сіHнэ ћкw рэкA текyщаz слaвнаz въ земли2 жaждущей. |
|
3
|
3
|
| І очі тих, що бачать, не будуть закриватися, і вуха тих, що чують, будуть слухати. | И# ксемY не бyдутъ ўповaюще на человёки, но ќшы вдадsтъ на слhшаніе, |
|
4
|
4
|
| І серце легковажних буде вміти міркувати; і недорікуваті будуть говорити ясно. | и3 сeрдце и3знем0гшихъ в0нметъ послyшати, и3 љзhцы нэмотствyющіи ск0рw научaтсz глаг0лати ми1ръ: |
|
5
|
5
|
| Невігласа уже не будуть називати шановним, і про підступного не скажуть, що він чесний. | и3 ксемY не рекyтъ ю3р0дивому владёти, и3 ксемY не рекyтъ слуги6 твои2: молчи2. |
|
6
|
6
|
| Бо невіглас говорить дурне, і серце його думає про беззаконне, щоб діяти лицемірно і промовляти хулу на Господа, душу голодного позбавляти хліба і віднімати питво у спраглих. | Ю#р0дъ бо ю3рHдиваz и3зрэчeтъ, и3 сeрдце є3гw2 тщє1тнаz ўразумёетъ, є4же совершaти беззакHннаz и3 глаг0лати на гDа прeлесть, є4же растли1ти дyшы ѓлчныz и3 дyшы жaждущыz тщы2 сотвори1ти. |
|
7
|
7
|
| У підступного і дії згубні: він задумує підступи, щоб згубити бідного словами неправди, хоч би бідний був і правий. | Совётъ бо ѕлhхъ беззакHннаz совэщавaетъ, растли1ти смирє1нныz словесы2 непрaведными и3 разсhпати словесA смирeнныхъ на судЁ. |
|
8
|
8
|
| А чесний і думає про чесне і твердо стоїть у всьому, що чесне. | Благочести1віи же смhсленнэ совэщaша, и3 т0й совётъ пребyдетъ. |
|
9
|
9
|
| Жінки недбалі! встаньте, послухайте голосу мого; дочки безтурботні! прихиліть слух до моїх слів. | Жєны2 бог†тыz, востaните и3 ўслhшите глaсъ м0й: дщє1ри, съ надeждею слhшите словесA мо‰: |
|
10
|
10
|
| Ще кілька днів понад рік, і жахнетеся, недбалі! бо не буде оббирання винограду, і час жнив не настане. | днS лётнzгw пaмzть сотвори1те въ болёзни съ надeждею: потреби1сz њб8имaніе вjнное, престA сёzніе, и3 (собирaніе) ктомY не пріи1детъ. |
|
11
|
11
|
| Здригніться, безтурботні! жахніться, недбалі! скиньте одяг, оголіться й опояшіть стегна. | Ўжасни1тесz, сжaлитесz, ўповaвшыz, совлецhтесz, н†ги бyдите, препоsшите чрє1сла сво‰ во врє1тища |
|
12
|
12
|
| Будуть бити себе у груди за прекрасні поля, за плідну виноградну лозу. | и3 въ пє1рси бjйтесz њ селЁ желaемэмъ и3 њ віногрaднэмъ рождeніи. |
|
13
|
13
|
| На землі народу мого будуть рости терни і бур’ян, також і на усіх домах веселощів у радісному місті; | На земли2 людjй мои1хъ тeрніе и3 бhліе возни1кнетъ, и3 t всегw2 д0му рaдость восхи1титсz: грaдъ богaтъ, |
|
14
|
14
|
| бо палаци будуть залишені; гамірливе місто буде покинуте; Офел і вежа назавжди будуть служити, замість печер, притулком диких ослів і стад, що пасуться, | д0мове њстaвленніи, богaтство грaда и3 д0мы вожделёніz њстaвzтъ: и3 бyдутъ вє1си пещє1ры до вёка, рaдость nслHмъ ди6віимъ, п†ствы пастухHвъ: |
|
15
|
15
|
| доки не виллється на нас Дух звище, і пустеля не зробиться садом, а сад не будуть вважати лісом. | д0ндеже нaйдетъ на ны2 д¦ъ t вhшнzгw, и3 бyдетъ пустhнz въ хермeль, ґ хермeль въ дубрaву вмэни1тсz. |
|
16
|
16
|
| Тоді суд установиться у цій пустелі, і правосуддя буде перебувати на плодоносному полі. | И# почjетъ въ пустhни сyдъ, и3 прaвда въ карми1лэ всели1тсz: |
|
17
|
17
|
| І справою правди буде мир, і плодом правосуддя — спокій і безпека навіки. | и3 бyдутъ дэлA прaвды ми1ръ, и3 њдержи1тъ прaвда пок0й, и3 ўповaюще бyдутъ до вёка: |
|
18
|
18
|
| Тоді народ мій буде жити в оселях миру й у селищах безпечних, і у покоях блаженних. | и3 вселsтсz лю1діе є3гw2 во грaдэ ми1ра и3 њбитaти бyдутъ ўповaюще, и3 почjютъ съ богaтствомъ. |
|
19
|
19
|
| І град буде падати на ліс, і місто спуститься у долину. | Грaдъ же, ѓще сни1детъ, то2 не на вы2 пріи1детъ: и3 бyдутъ живyщіи въ дубрaвахъ ўповaюще, ћкоже сyщіи на полsхъ. |
|
20
|
20
|
| Блаженні ви, що сієте біля усіх вод і посилаєте туди вола й осла. | Блажeни сёющіи при всsцэй водЁ, и3дёже в0лъ и3 nсeлъ попирaетъ. |
|
Глава 33
|
Главa lг
|
|
1
|
1
|
| Горе тобі, спустошувач, який не був спустошуваним, і грабіжник, якого не грабували! Коли закінчиш спустошування, будеш спустошений і ти; коли припиниш грабунки, розграбують і тебе. | Г0ре њби1дzщымъ вaсъ! вaсъ никт0же и3з8wби1дитъ, и3 tвергazй вaсъ не tвeржетъ: плэнeни бyдутъ tметaющіи (вaсъ) и3 предадsтсz, и3 ћкw м0ліе въ ри1зэ, тaкw побэждeни бyдутъ. |
|
2
|
2
|
| Господи! помилуй нас; на Тебе уповаємо ми; будь нашою силою з раннього ранку і спасінням нашим у час тисняви. | ГDи, поми1луй ны2, на тs бо ўповaхомъ: бhсть плeмz непокарsющихсz въ пaгубу, спcніе же нaше во врeмz печaли. |
|
3
|
3
|
| Від грізного гласу Твого побіжать народи; коли повстанеш, розсіються племена, | Глaсомъ стрaха твоегw2 ўжас0шасz лю1діе t стрaха твоегw2, и3 разсёzшасz kзhцы. |
|
4
|
4
|
| і будуть збирати здобич вашу, як збирає гусінь; кинуться на неї, як кидається сарана. | Нн7э же соберyтсz кwрhсти вaшz мaлагw и3 вели1кагw: ћкоже ѓще кто2 соберeтъ прyги, тaкw наругaютсz вaмъ. |
|
5
|
5
|
| Високий Господь, Який живе у вишніх; Він наповнить Сион судом і правдою. | С™ъ бGъ живhй въ вhшнихъ, нап0лнисz сіHнъ судA и3 прaвды. |
|
6
|
6
|
| І настануть безпечні часи твої, повнота спасіння, мудрости і відання; страх Господній буде скарбом твоїм. | Въ зак0нэ предадsтсz, въ сокр0вищихъ спcніе нaше, тaмw премyдрость и3 хи1трость и3 бlгочeстіе ко гDеви: сі‰ сyть сокрHвища прaвды. |
|
7
|
7
|
| Ось, сильні їхні кричать на вулицях; посли для миру гірко плачуть. | СE, нн7э во стрaсэ вaшемъ тjи ўбоsтсz: и4хже боsстесz, возопію1тъ t вaсъ: вBстницы бо п0слани бyдутъ г0рцэ плaчущесz, просsще ми1ра. |
|
8
|
8
|
| Спорожніли дороги; не стало подорожніх; він порушив договір, зруйнував міста, — ні у що ставить людей. | Њпустёютъ бо си1хъ путіE: престA стрaхъ kзhкwвъ, и3 завётъ и4же къ ни6мъ взeмлетсz, и3 не вмэнитE и4хъ въ человёки. |
|
9
|
9
|
| Земля нарікає, сохне; Ливан посоромлений, зів’янув; Сарон схожий став на пустелю, й оголені від листя свого Васан і Кармил. | Восплaкасz землS, посрaмленъ лівaнъ, блaто бhсть сaрwнь: kвлeна бyдетъ галілeа и3 хермeль. |
|
10
|
10
|
| Нині Я повстану, — говорить Господь, — нині піднімуся, нині піднесуся. | Нн7э воскrну, гlетъ гDь, нн7э прослaвлюсz, нн7э вознесyсz. |
|
11
|
11
|
| Ви вагітні сіном, розродіться соломою; дихання ваше — вогонь, який пожере вас. | Нн7э ќзрите, нн7э њщутитE, тщeтна бyдетъ крёпость дyха вaшегw: џгнь вы2 поsстъ. |
|
12
|
12
|
| І будуть народи, як розпалене вапно, як зрубане терня, будуть спалені у вогні. | И# бyдутъ kзhцы пожжeни, ѓки тeрніе на ни1вэ размeтано и3 пожжeно. |
|
13
|
13
|
| Слухайте, далекі, що зроблю Я; і ви, ближні, пізнайте могутність Мою. | Ўслhшатъ дaльніи, ±же сотвори1хъ, (гlетъ гDь,) ўвёдzтъ приближaющіисz крёпость мою2. |
|
14
|
14
|
| Злякалися грішники на Сионі; тремтіння оволоділо нечестивими: «хто з нас може жити при вогні, що пожирає? хто з нас може жити при вічному полум’ї?» | Tступи1ша, и5же въ сіHнэ, беззакHнницы, пріи1метъ трeпетъ нечести6выz: кто2 возвэсти1тъ вaмъ, ћкw џгнь гори1тъ; кто2 возвэсти1тъ вaмъ мёсто вёчное; |
|
15
|
15
|
| Той, хто ходить у правді і говорить істину; хто нехтує користь від утиску, утримує руки свої від хабарів, затикає вуха свої, щоб не чути про кровопролиття, і закриває очі свої, щоб не бачити зла; | Ходsй въ прaвдэ, глаг0лzй прaвый пyть, ненави1дzй беззак0ніz и3 непрaвды и3 рyцэ tтрzсazй t дарHвъ: њтzгчавazй ќшы, да не ўслhшитъ судA кр0ве: смежazй џчи, да не ќзритъ непрaвды, |
|
16
|
16
|
| той буде жити на висотах; притулок його — неприступні скелі; хліб буде даний йому; вода у нього не висохне. | сeй всели1тсz во выс0цэ пещeрэ кaмене крёпкагw: хлёбъ є3мY дaстсz, и3 водA є3гw2 вёрна. |
|
17
|
17
|
| Очі твої побачать Царя у красі Його, побачать землю віддалену; | ЦRS со слaвою ќзрите, и3 џчи вaши ќзрzтъ зeмлю и3здалeча, |
|
18
|
18
|
| серце твоє буде тільки згадувати про жахи: «де той, хто робив перепис? де той, хто зважував данину? де той, хто оглядав вежі?» | душA вaша поучи1тсz стрaху гDню: гдЁ сyть книгHчіи; гдЁ сyть совэщавaющіи; гдЁ є4сть и3считazй питaємыz м†лы и3 вели6ки лю1ди; |
|
19
|
19
|
| Не побачиш більше народу лютого, народу з глухою, нерозбірливою мовою, з мовою дивною, незрозумілою. | И%мже не совэщaше, нижE вёдzше глуб0кій глaсъ и3мyщагw, ћкw не слhшати лю1демъ ўничтожє1нымъ, и3 нёсть слhшащему смhсла. |
|
20
|
20
|
| Поглянь на Сион, місто святкових зібрань наших; очі твої побачать Єрусалим, житло мирне, непохитну скинію; стовпи її ніколи не викоріняться, і жоден шнур її не порветься. | СE, сіHнъ грaдъ, спасeніе нaше, џчи твои2 ќзрzтъ, їеrли1ме, грaде богaтый, кyщы не поколeблютсz, нижE подви1гнутсz к0ліе хрaмины є3гw2 въ вёчное врeмz, и3 ќжz є3гw2 не прет0ргнутсz. |
|
21
|
21
|
| Там у нас великий Господь буде замість рік, замість широких каналів; туди не ввійде жодне веслове судно, і не пройде великий корабель. | Ћкw и4мz гDне вели1ко вaмъ є4сть, мёсто вaмъ бyдетъ, рёки и3 ровє1нницы шир0цы и3 прострaнни: не п0йдеши по семY пути2, нижE п0йдетъ корaбль пловyщь: |
|
22
|
22
|
| Бо Господь — суддя наш, Господь — законодавець наш, Господь — цар наш; Він спасе нас. | бGъ бо м0й вели1къ є4сть: не минeтъ менE гDь судіS нaшъ, гDь кн7зь нaшъ, гDь цRь нaшъ, гDь т0й нaсъ сп7сeтъ. |
|
23
|
23
|
| Ослабли мотузки твої, не можуть утримати щогли і натягнути вітрила. Тоді буде великий розподіл здобичі, так що і кульгаві підуть на грабунок. | Прервaшасz ќжz тво‰, ћкw не ўкрэпи1шасz: щ0гла твоS преклони1сz, не распyститъ вётрилъ, не воздви1гнетъ знaменіz, д0ндеже предaстсz на плэнeніе: тёмже мн0зи хромjи плёнъ сотворsтъ, |
|
24
|
24
|
| І жоден з жителів не скаже: «я хворий»; народу, який живе там, будуть відпущені гріхи. | и3 не рекyтъ: труждaемсz, лю1діе живyщіи въ ни1хъ, њстaвисz бо и5мъ грёхъ. |
|
Глава 34
|
Главa lд
|
|
1
|
1
|
| Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній! | Приступи1те, kзhцы, и3 ўслhшите, кн‰зи: да слhшитъ землS и3 живyщіи на нeй, вселeннаz и3 лю1діе, и5же на нeй. |
|
2
|
2
|
| Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення. | ЗанE ћрость гDнz на вс‰ kзhки и3 гнёвъ на число2 и4хъ, є4же погуби1ти и5хъ и3 предaти | на заклaніе. |
|
3
|
3
|
| І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої. | И# ћзвеніи и4хъ повeргнутсz и3 мертвецы2, и3 взhдетъ и4хъ смрaдъ, и3 нам0кнутъ г0ры кр0вію и4хъ: |
|
4
|
4
|
| І зотліє все небесне воїнство*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці. | и3 и3стaютъ вс‰ си6лы небє1сныz, и3 свіeтсz нeбо ѓки сви1токъ, и3 вс‰ ѕвёзды спадyтъ ћкw ли1ствіе съ лозы2, и3 ћкоже спaдаетъ ли1ствіе смок0вницы. |
|
5
|
5
|
| Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю. | Ўпи1сz мeчь м0й на небеси2: сE, на їдумeю сни1детъ и3 на лю1ди п†губныz съ суд0мъ. |
|
6
|
6
|
| Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома. | Мeчь гDень нап0лнисz кр0ве, растолстЁ тyкомъ, t кр0ве козлHвъ и3 ѓгнцєвъ и3 t тyка козлHвъ и3 nвнHвъ: ћкw жeртва гDеви въ вос0рэ, и3 заклaніе вeліе во їдумeи. |
|
7
|
7
|
| І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром. | И# падyтъ съ ни1ми си1льніи, и3 nвны2 и3 ю3нцы2, и3 ўпіeтсz землS t кр0ве и3 t тyка и4хъ насhтитсz: |
|
8
|
8
|
| Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион. | дeнь бо судA гDнz, и3 лёто воздаsніz судA сіHнz. |
|
9
|
9
|
| І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою: | И# њбратsтсz дє1бри є3гw2 въ смолY, и3 землS є3гw2 въ жyпелъ, |
|
10
|
10
|
| не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній; | и3 бyдетъ землS є3гw2 горsщи ћкw смолA днeмъ и3 н0щію, и3 не ўгaснетъ въ вёчное врeмz, и3 взhдетъ дhмъ є3S выс0цэ, въ р0ды сво‰ њпустёетъ. |
|
11
|
11
|
| і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протягнуть по ній шнур руйнування і висок знищення. | И# во врeмz мн0го пти6цы и3 є4жеве, сwвы2 и3 врaнове возгнэздsтсz въ нeмъ: и3 возложaтъ нaнь ќже землемёрно пустhни, и3 nнокентavри вселsтсz въ нeмъ. |
|
12
|
12
|
| Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо. | Кн‰зи є3гw2 не бyдутъ: цaріе бо и3 вельмHжи є3гw2 бyдутъ въ пaгубу. |
|
13
|
13
|
| І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів. | И# возни1кнутъ во градёхъ и4хъ тернHваz древесA и3 во твердhнехъ є3гw2, и3 бyдутъ селє1ніz сjринwмъ сели6ща струfі0нwмъ: |
|
14
|
14
|
| І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій. | и3 срsщутсz бёси со nнокент†vры и3 возопію1тъ дрyгъ ко дрyгу, тY почjютъ nнокентavри, њбрётше себЁ покHища: |
|
15
|
15
|
| Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного. | тaмw возгнэзди1тсz є4жь, и3 сохрани1тъ землS дёти є3гw2 со ўтверждeніемъ: тaмw є3лє1ни срэт0шасz и3 ўви1дэша ли1ца дрyгъ дрyга. |
|
16
|
16
|
| Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх. | Числ0мъ преид0ша, и3 є3ди1нъ t ни1хъ не поги1бе, дрyгъ дрyга не взыскA, ћкw гDь заповёда и5мъ, и3 д¦ъ є3гw2 собрA |. |
|
17
|
17
|
| І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній. | И# т0й вeржетъ и5мъ жрє1біz, и3 рукA є3гw2 раздэли2 пасти1сz: въ вёчное врeмz наслёдите, въ р0ды родHвъ почjютъ въ нeмъ. |
|
Глава 35
|
Главa lє
|
|
1
|
1
|
| Звеселиться пустеля і суха земля, і зрадіє країна ненаселена і розцвіте як нарцис; | Рaдуйсz, пустhнz жaждущаz, да весели1тсz пустhнz и3 да цвэтeтъ ћкw крjнъ. |
|
2
|
2
|
| чудово буде цвісти і радіти, буде торжествувати і тріумфувати; слава Ливану дасться їй, пишнота Кармила і Сарона; вони побачать славу Господа, велич Бога нашого. | И# процвэтeтъ и3 возвесели1тсz пустhнz їoрдaнова: и3 слaва лівaнова дадeсz є4й, и3 чeсть карми1лова, и3 ќзрzтъ лю1діе мои2 слaву гDню и3 высотY б9ію. |
|
3
|
3
|
| Укріпіть ослаблені руки й утвердіть коліна тремтячі; | Ўкрэпи1тесz, рyцэ њслaблєныz и3 кwлёна разслaблєнаz: |
|
4
|
4
|
| скажіть боязким душею: будьте тверді, не бійтеся; ось Бог ваш, прийде помста, воздаяння Боже; Він прийде і спасе вас. | ўтёшитесz, малодyшніи ўм0мъ, ўкрэпи1тесz, не б0йтесz: сE, бGъ нaшъ сyдъ воздаeтъ и3 воздaстъ, т0й пріи1детъ и3 сп7сeтъ нaсъ. |
|
5
|
5
|
| Тоді прозріють очі сліпих, і вуха глухих відкриються. | ТогдA tвeрзутсz џчи слэпhхъ, и3 ќши глухи1хъ ўслhшатъ. |
|
6
|
6
|
| Тоді кульгавий скакатиме, як олень, і язик німого буде співати; бо проб’ються води у пустелі, і у степу — потоки. | ТогдA ск0читъ хромhй ћкw є3лeнь, и3 ћсенъ бyдетъ љзhкъ гугни1выхъ: ћкw прот0ржесz водA въ пустhни и3 дeбрь въ земли2 жaждущей. |
|
7
|
7
|
| І перетвориться примара вод на озеро, і спрагла земля — на джерела вод; у житло шакалів, де вони спочивають, буде місцем для тростини й очерету. | И# безв0днаz бyдетъ во є3зeра, и3 на жaждущей земли2 и3ст0чникъ воднhй бyдетъ: тaмw бyдетъ весeліе пти1цамъ, и3 сели1тва тр0сти, и3 лyзи. |
|
8
|
8
|
| І буде там велика дорога, і путь по ній назветься шляхом святим: нечистий не буде ходити по ньому; але він буде для них одних; ті, що йдуть цим шляхом, навіть і недосвідчені, не заблукають. | И# тaмw бyдетъ пyть чи1стъ, и3 пyть с™ъ нарэчeтсz: и3 не прeйдетъ тaмw нечи1стый, нижE бyдетъ тaмw пyть нечи1стъ: разсёzнніи же п0йдутъ по немY и3 не заблyдzтъ. |
|
9
|
9
|
| Лева не буде там, і хижий звір не зійде на нього; його не знайдеться там, а будуть ходити відкуплені. | И# не бyдетъ тaмw львA, ни t ѕвэрeй ѕлhхъ не взhдетъ нaнь, нижE њбрsщетсz тaмw, но п0йдутъ по немY и3збaвленніи: |
|
10
|
10
|
| І повернуться визволені Господом, прийдуть на Сион з радісними вигуками; і радість вічна буде над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі, а сум і зітхання відійдуть. | и3 с0бранніи гDемъ њбратsтсz и3 пріи1дутъ въ сіHнъ съ рaдостію, и3 рaдость вёчнаz над8 глав0ю и4хъ: над8 глав0ю бо и4хъ хвалA и3 весeліе, и3 рaдость пріи1метъ |, tбэжE болёзнь и3 печaль и3 воздыхaніе. |
|
Глава 36
|
Главa lѕ
|
|
1
|
1
|
| І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх укріплених міст Юдеї і узяв їх. | И# бhсть во четвертоенaдесzть лёто цaрствующу є3зекjи, взhде сеннахирjмъ цaрь ґссmрjйскъ на грaды твє1рды їудє1йски и3 взS w4ныz. |
|
2
|
2
|
| І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єрусалим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного. | И# послA цaрь ґссmрjйскъ раpaка t лахjса во їеrли1мъ ко царю2 є3зекjи съ си1лою вели1кою, и3 стA ў водовaжды купёли вhшніz на пути2 селA кнафeова [бэли1лнича]. |
|
3
|
3
|
| І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач. | И# и3зhде къ немY є3ліакjмъ сhнъ хелкjевъ домострои1тель, и3 сомнaсъ книг0чій, и3 їwaхъ сhнъ ґсaфовъ памzтопи1сецъ. |
|
4
|
4
|
| І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти уповаєш? | И# речE и5мъ раpaкъ: рцhте є3зекjи: сі‰ глаг0летъ цaрь вели1кій, цaрь ґссmрjйскъ: на что2 ўповaеши; |
|
5
|
5
|
| Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що відійшов від мене? | є3дA совётомъ и3 словесы2 ќстными би1тва бывaетъ; и3 нн7э на кого2 ўповaеши, ћкw не покарsешисz мнЁ; |
|
6
|
6
|
| Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто зіпреться на неї, ввійде тому у руку і проколе її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього. | сE, ўповaеши на жeзлъ тр0стzнъ сокрушeнный сeй, на є3гЂпетъ, на нег0же ѓще њпрeтсz мyжъ, вни1детъ въ рyку є3гw2 и3 прободeтъ ю5: тaкw є4сть фараHнъ цaрь є3гЂпетскій, и3 вси2 ўповaющіи на него2: |
|
7
|
7
|
| А якщо скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»? | ѓще же глаг0лете, на гDа бGа нaшего ўповaемъ: не сeй ли є4сть, є3гHже разори2 є3зекjа высHкаz и3 трє1бища є3гw2, и3 заповёда їyдэ и3 їеrли1му: пред8 nлтарeмъ си1мъ поклони1тесz; |
|
8
|
8
|
| Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них? | нн7э соедини1тесz господи1ну моемY царю2 ґссmрjйску, и3 дaмъ вaмъ двЁ тhсzщы к0ней, ѓще м0жете дaти всэдaющыz на ни1хъ: |
|
9
|
9
|
| І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней? | и3 кaкw м0жете tврати1ти лицE воев0ды є3ди1нагw; раби2 сyть, и5же ўповaютъ на є3гЂптzнъ, на к0ней и3 всaдникwвъ: |
|
10
|
10
|
| Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її. | и3 нн7э є3дA без8 гDа пріид0хомъ на странY сію2, воевaти на ню2; гDь речE ко мнЁ: взhди на зeмлю сію2 и3 погуби2 ю5. |
|
11
|
11
|
| І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні. | И# речE къ немY є3ліакjмъ и3 сомнaсъ книг0чій и3 їwaхъ: глаг0ли къ рабHмъ твои6мъ сЂрски, разумёемъ бо мы2, ґ не глаг0ли къ нaмъ їудeйски: и3 вскyю глаг0леши во ќшы человёкwмъ сэдsщымъ на стэнЁ; |
|
12
|
12
|
| І сказав Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами. | И# речE къ ни6мъ раpaкъ: є3дA ко господи1ну вaшему, и3ли2 къ вaмъ послa мz господи1нъ м0й глаг0лати словесA сі‰; не къ человёкwмъ ли сэдsщымъ на њгрaдэ, да kдsтъ моты6ла и3 пію1тъ м0чь съ вaми вкyпэ; |
|
13
|
13
|
| І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! | И# стA раpaкъ, и3 возопи2 глaсомъ вeліимъ їудeйски и3 речE: слhшите словесA царS вели1кагw, царS ґссmрjйска: |
|
14
|
14
|
| Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас; | сі‰ глаг0летъ цaрь: да не прельщaетъ вaсъ є3зекjа словесы2, не м0жетъ и3збaвити вaсъ: |
|
15
|
15
|
| і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського». | и3 да не глаг0летъ вaмъ є3зекjа, ћкw и3збaвитъ вы2 бGъ, и3 не предaстсz грaдъ сeй въ рyцэ царS ґссmрjйска: |
|
16
|
16
|
| Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, | не слyшайте є3зекjи: сі‰ глаг0летъ цaрь ґссmрjйскій: ѓще х0щете благословeни бhти, и3зыди1те ко мнЁ и3 kди1те кjйждо віногрaдъ св0й и3 смHкви, и3 пjйте t пот0ка вaшегw, |
|
17
|
17
|
| доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників. | д0ндеже пріидY и3 поимY вы2 въ зeмлю, ћже ѓки вaша землS, землS пшени1цы и3 вінA и3 хлёбwвъ и3 віногрaдwвъ: |
|
18
|
18
|
| Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? | да не прельщaетъ вaсъ є3зекjа, глаг0лz: бGъ вaшъ и3збaвитъ вы2: є3дA и3збaвиша б0зи kзhчестіи, кjйждо странY свою2 t руки2 царS ґссmрjйска; |
|
19
|
19
|
| Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували вони Самарію від руки моєї? | гдЁ є4сть б0гъ є3мafовъ и3 ґрфafовъ; и3 гдЁ б0гъ грaда сепфарjма; є3дA возмог0ша и3збaвити самарjю t руки2 моеS; |
|
20
|
20
|
| Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї? | кто2 t богHвъ всёхъ kзhкwвъ си1хъ, и4же и3збaви зeмлю свою2 t руки2 моеS, ћкw и3збaвитъ бGъ їеrли1ма t руки2 моеS; |
|
21
|
21
|
| Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому. | И# ўмолк0ша, и3 никт0же tвэщA є3мY словесE, повелёніz рaди царeва, да никт0же tвэщaетъ. |
|
22
|
22
|
| І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака. | И# вни1де є3ліакjмъ сhнъ хелкjевъ домострои1тель, и3 сомнaсъ книг0чій си1лы, и3 їwaхъ сhнъ ґсaфовъ памzтопи1сецъ ко є3зекjи въ растeрзаныхъ ри1захъ и3 повёдаша є3мY словесA раpaкwва. |
|
Глава 37
|
Главa lз
|
|
1
|
1
|
| Коли почув це цар Єзекія, те роздер одяг свій і покрився веретищем, і пішов у дім Господній; | И# бhсть є3гдA ўслhша цaрь є3зекjа, растерзA ри6зы и3 њблечeсz во врeтище и3 вни1де во хрaмъ гDень: |
|
2
|
2
|
| і послав Елиакима, начальника палацу, і Севну писаря, і старших священиків, покритих веретищами, до пророка Ісаї, сина Амосового. | и3 послA є3ліакjма домострои1телz, и3 с0мну книг0чіz, и3 старBйшины жрeчєски њболчє1ны во врє1тища ко и3сaіи прbр0ку сhну ґмHсову. |
|
3
|
3
|
| І вони сказали йому: так говорить Єзекія: день скорботи і покарання і посоромлення день цей, бо немовлята дійшли до отвору утроби материнської, а сили немає родити. | И# рек0ша є3мY: сі‰ глаг0летъ є3зекjа: дeнь печaли и3 ўкори1зны и3 њбличeніz и3 гнёва днeшній дeнь, понeже пріи1де болёзнь раждaющей, крёпости же не и3мёетъ роди1ти: |
|
4
|
4
|
| Можливо, почує Господь Бог твій слова Рабсака, якого послав цар Ассирійський, господар його, хулити Бога живого і ганьбити словами, які чув Господь, Бог твій; піднеси ж молитву про тих, що залишилися, які перебувають ще у живих. | да ўслhшитъ гDь бGъ тв0й словесA раpaкwва, ±же послA цaрь ґссmрjйскій, господи1нъ є3гw2, ўкарsти бGа живaго и3 поноси1ти словесы2, ±же слhша гDь бGъ тв0й, и3 да пом0лишисz ко гDеви бGу твоемY њ њстaвшихсz си1хъ. |
|
5
|
5
|
| І прийшли слуги царя Єзекії до Ісаї. | И# пріид0ша џтроцы царS є3зекjи ко и3сaіи. |
|
6
|
6
|
| І сказав їм Ісая: так скажіть господарю вашому: так говорить Господь: не бійся слів, які чув ти, якими ганьбили Мене слуги царя Ассирійського. | И# речE и5мъ и3сaіа: си1це рцhте ко господи1ну вaшему: сі‰ гlетъ гDь: не ўб0йсz t словeсъ, ±же є3си2 слhшалъ, и4миже ўкори1ша мS послы2 царS ґссmрjйска: |
|
7
|
7
|
| Ось, Я пошлю на нього дух, і він почує звістку, і повернеться у землю свою, і Я вражу його мечем у землі його. | сE, ѓзъ вложY въ него2 дyхъ, и3 ўслhшавъ вёсть возврати1тсz во странY свою2 и3 падeтъ мечeмъ на своeй земли2. |
|
8
|
8
|
| І повернувся Рабсак і знайшов царя Ассирійського, що воював проти Ливни; бо він чув, що той відійшов від Лахиса. | И# возврати1сz раpaкъ и3 њбрёте царS ґссmрjйскаго њблежaща ловнY: и3 ўслhша цaрь ґссmрjйскъ, ћкw tи1де t лахjса, |
|
9
|
9
|
| І почув він про Тиргака, царя Ефіопського; йому сказали: ось, він вийшов воювати з тобою. Почувши це, він послав послів до Єзекії, сказавши: | и3 и3зhде fаракA цaрь є3fі0пскій воевaти нaнь: и3 ўслhшавъ возврати1сz и3 послA послы2 ко є3зекjи, глаг0лz: |
|
10
|
10
|
| так скажіть Єзекії, царю Юдейському: нехай не обманює тебе Бог твій, на Якого ти уповаєш, думаючи: «не буде відданий Єрусалим до рук царя Ассирійського». | си1це рцhте є3зекjи царю2 їудeйску: да не прельщaетъ бGъ тв0й тебE, на нег0же ўповaz є3си2, глаг0лz, ћкw не предaстсz їеrли1мъ въ рyцэ царS ґссmрjйска: |
|
11
|
11
|
| Ось, ти чув, що зробили царі ассирійські з усіма землями, поклавши на них закляття; чи ти вцілієш? | и3ли2 не слhшалъ є3си2 ты2, что2 сотвори1ша цaріе ґссmрjйстіи, кaкw всю2 зeмлю погуби1ша, и3 тh ли и3збaвишисz; |
|
12
|
12
|
| Боги народів, яких розорили батьки мої, чи спасли їх, чи спасли Гозан і Харан, і Рецеф, і синів Едена, що у Фалассарі? | є3дA и3збaвиша си1хъ б0зи kзhчестіи, и5хже погуби1ша nтцы2 мои2, гwзaнъ и3 харрaнъ и3 расeмъ, и5же сyть во странЁ fеемafи; |
|
13
|
13
|
| Де цар Емафа і цар Арпада, і цар міста Сепарваїма, Ени та Івви? | гдЁ сyть цaріе є3мafwвы, и3 гдЁ ґрфafwвы, и3 гдЁ грaда є3пфаруeма, ґнагугaна; |
|
14
|
14
|
| І узяв Єзекія лист із руки послів і прочитав його, і пішов у дім Господній, і розгорнув його Єзекія перед лицем Господнім; | И# взS є3зекjа кни1гу t послHвъ и3 прочтE ю5, и3 вни1де во хрaмъ гDень и3 tвeрзе ю5 пред8 гDемъ. |
|
15
|
15
|
| і молився Єзекія перед лицем Господнім і говорив: | И# помоли1сz є3зекjа ко гDеви, глаг0лz: |
|
16
|
16
|
| Господи Саваофе, Боже Ізраїлів, що сидиш на херувимах! Ти один Бог усіх царств землі; Ти створив небо і землю. | гDи саваHfъ, б9е ї}левъ, сэдsй на херувjмэхъ, ты2 є3си2 бGъ є3ди1нъ цRь всsкагw цaрства вселeнныz, ты2 сотвори1лъ є3си2 нeбо и3 зeмлю: |
|
17
|
17
|
| Прихили, Господи, вухо Твоє і почуй; відкрий, Господи, очі Твої і подивись, і почуй слова Сеннахирима, який послав ганьбити Тебе, Бога живого. | приклони2, гDи, ќхо твоE, ўслhши, гDи, tвeрзи, гDи, џчи твои2, при1зри, гDи, и3 ви1ждь и3 слhши вс‰ словесA сеннахир‡млz, ±же послA ўкарsти бGа живaго: |
|
18
|
18
|
| Правда, о, Господи! царі ассирійські спустошили усі країни і землі їх | пои1стиннэ бо, гDи, пyсту сотвори1ша цaріе ґссmрjйстіи всю2 зeмлю и3 страны6 и4хъ, |
|
19
|
19
|
| і покидали богів їх у вогонь; але це були не боги, а витвори рук людських, дерево і камінь, тому і знищили їх. | и3 вверг0ша кумjры и4хъ во џгнь, не бёша бо б0зи, но дэлA рyкъ человёческихъ, древA и3 кaменіе, и3 погуби1ша |: |
|
20
|
20
|
| І нині, Господи Боже наш, спаси нас від руки його; і дізнаються усі царства землі, що Ти, Господи, Бог один. | нн7э же, гDи б9е нaшъ, сп7си1 ны t руки2 и4хъ, да ўвёдzтъ вс‰ ц†рствіz земн†z, ћкw ты2 є3си2 (гDь) бGъ є3ди1нъ. |
|
21
|
21
|
| І послав Ісая, син Амосів, до Єзекії сказати: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: про що ти молився Мені проти Сеннахирима, царя Ассирійського, — | И# п0сланъ бhсть и3сaіа сhнъ ґмHсовъ ко є3зекjи и3 речE є3мY: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: слhшахъ, њ ни1хже моли1лсz є3си2 ко мнЁ њ сеннахирjмэ цари2 ґссmрjйстэмъ. |
|
22
|
22
|
| ось слово, яке Господь прорік про нього: знехтує тебе, посміється з тебе дівствена дочка Сиону, похитає вслід тобі головою дочка Єрусалима. | СіE сл0во, є4же гlа њ нeмъ бGъ: похyли тS и3 поругaсz тебЁ дэви1ца дщи2 сіHнz, на тS глав0ю покивA дщи2 їеrли1млz: |
|
23
|
23
|
| Кого ти хулив і ганьбив? і на кого підняв голос і підніс так високо очі твої? на Святого Ізраїлевого. | кого2 ўкори1лъ и3 разгнёвалъ є3си2; и3ли2 къ комY возвhсилъ є3си2 глaсъ тв0й, и3 не воздви1глъ є3си2 на высотY nчeсъ твои1хъ; ко с™0му ї}леву! |
|
24
|
24
|
| Через рабів твоїх ти хулив Господа і сказав: «з безліччю колісниць моїх я зійшов на висоту гір, на ребра Ливану, і зрубав високі кедри його, відмінні кипариси його, і прийшов на саму вершину його, у гай саду його; | ћкw послaми ўкори1лъ є3си2 гDа, тh бо рeклъ є3си2: мн0жествомъ колесни1цъ ѓзъ взыд0хъ на высотY г0ръ и3 на послBднzz лівaна, и3 посэк0хъ высотY кeдра є3гw2 и3 добр0ту кmпарjсову, и3 внид0хъ въ высотY чaсти дубрaвныz |
|
25
|
25
|
| і відкопував я, і пив воду; й осушу ступнями ніг моїх усі ріки єгипетські». | и3 положи1хъ м0стъ, и3 њпустоши1хъ в0ды и3 всE собрaніе водн0е: |
|
26
|
26
|
| Хіба не чув ти, що Я здавна зробив це, у давні дні наперед накреслив це, а нині виконав тим, що ти спустошуєш міцні міста, перетворюючи їх на купи руїн? | не слhшалъ ли є3си2 и3здрeвле си1хъ, ±же ѓзъ сотвори1хъ; t дрeвнихъ днjй совэщaхъ, нн7э же показaхъ њпустоши1ти kзhки въ твердhнехъ и3 живyщыz во твeрдыхъ градёхъ: |
|
27
|
27
|
| І жителі їх зробилися слабкосилі, тремтять і залишаються в соромі; вони стали як трава на полі і ніжна зелень, як проріст на покрівлях і обпалений хліб, перше ніж виколосився. | њпусти1хъ рyцэ, и3 и3зсх0ша и3 бhша ѓки сyхо сёно на кр0вэхъ и3 ѓки тр0скотъ: |
|
28
|
28
|
| Чи сядеш ти, чи вийдеш, чи ввійдеш, Я знаю все, знаю і зухвалість твою проти Мене. | нн7э же пок0й тв0й и3 и3сх0дъ тв0й и3 вх0дъ тв0й ѓзъ вёмъ, |
|
29
|
29
|
| За твою зухвалість проти Мене і за те, що пихатість твоя дійшла до вух Моїх, Я вкладу кільце Моє у ніздрі твої і вудила Мої в рот твій, і поверну тебе назад тією ж дорогою, якою ти прийшов. | ћрость же твоS, є4юже разгнёвалсz є3си2, и3 њгорчeніе твоE взhде ко мнЁ, и3 вложY броздY въ нHздри тво‰ и3 ўздY во ўстA тво‰, и3 возвращy тz путeмъ, и4мже є3си2 пришeлъ. |
|
30
|
30
|
| І ось, тобі, Єзекіє, знамення: їжте у цей рік те, що виросло від упалого зерна, і на другий рік — самородне; а на третій рік сійте і жніть, і садіть виноградні сади, і їжте плоди їх. | Сіe же тебЁ знaменіе: ћждь сегw2 лёта, є4же є3си2 всёzлъ, ґ во втор0е лёто, є4же t себє2 растeтъ: ґ въ трeтіе насёzвше п0жнете и3 насадитE віногрaды и3 снёсте плоды2 и4хъ: |
|
31
|
31
|
| І уцілілий у домі Іуди залишок пустить знову корінь унизу і принесе плід угорі, | и3 бyдутъ њстaвшіи во їудeи, прорастsтъ корeніе д0лу и3 сотворsтъ въ вeрхъ пл0дъ, |
|
32
|
32
|
| бо з Єрусалима вийде залишок, і спасіння — від гори Сиону. Ревність Господа Саваофа зробить це. | ћкw t їеrли1ма бyдутъ њстaвшіисz и3 спaсшіисz t горы2 сіHни: рeвность гDа саваHfа сотвори1тъ сі‰. |
|
33
|
33
|
| Тому так говорить Господь про царя Ассирійського: «не увійде він у це місто і не кине туди стріли́, і не приступить до нього зі щитом, і не насипле проти нього валу. | Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь на царS ґссmрjйска: не вни1детъ въ сeй грaдъ, нижE пyститъ нaнь стрэлY, нижE возложи1тъ нaнь щитA, нижE њгради1тъ w4крестъ є3гw2 њграждeніz: |
|
34
|
34
|
| Тією ж дорогою, якою прийшов, повернеться, а у місто це не ввійде, — говорить Господь. | но путeмъ, и4мже пріи1де, тёмже возврати1тсz, и3 во грaдъ сeй не вни1детъ. Сі‰ гlетъ гDь: |
|
35
|
35
|
| Я буду охороняти місто це, щоб спасти його заради Себе і заради Давида, раба Мого». | защищY грaдъ сeй, є4же спcти2 є3го2 менє2 рaди и3 рaди давjда рабA моегw2. |
|
36
|
36
|
| І вийшов ангел Господній і вразив у стані ассирійському сто вісімдесят п’ять тисяч чоловік. І встали вранці, і ось, усі тіла мертві. | И# и3зhде ѓгGлъ гDень и3 и3зби2 t полкA ґссmрjйска сто2 џсмьдесzтъ пsть тhсzщъ. И# востaвше заyтра, њбрэт0ша вс‰ тэлесA мє1ртва. |
|
37
|
37
|
| І відступив, і пішов, і повернувся Сеннахирим, цар Ассирійський, і жив у Ниневії. | И# tи1де возврaщьсz сеннахирjмъ цaрь ґссmрjйскій и3 всели1сz во нінеvjи. |
|
38
|
38
|
| І коли він поклонявся у домі Нисроха, бога свого, Адрамелех і Шарецер, сини його, убили його мечем, а самі втекли у землю Араратську. І став царем Асардан, син його, замість нього. | И# внегдA покланsтисz є3мY въ домY насарaху nтечествоначaлнику своемY, ґдрамелeхъ и3 сарасaръ сhнове є3гw2 ўби1ста є3го2 мечьми2, сaми же ўбэжaста во ґрмeнію. И# воцари1сz ґсордaнъ сhнъ є3гw2 вмёстw є3гw2. |
|
Глава 38
|
Главa lи
|
|
1
|
1
|
| У ті дні Єзекія занедужав смертельно. І прийшов до нього пророк Ісая, син Амосів, і сказав йому: так говорить Господь: зроби заповіт для дому твого, бо ти помреш, не видужаєш. | Бhсть же въ то2 врeмz, разболёсz є3зекjа до смeрти. И# пріи1де къ немY и3сaіа прbр0къ сhнъ ґмHсовъ и3 речE къ немY: сі‰ гlетъ гDь: ўстр0й њ д0мэ твоeмъ, ўмирaеши бо ты2 и3 не бyдеши жи1въ. |
|
2
|
2
|
| Тоді Єзекія відвернувся лицем до стіни і молився Господу, говорячи: | И# њбрати2 є3зекjа лицE своE ко стэнЁ и3 помоли1сz ко гDеви глаг0лz: |
|
3
|
3
|
| «о, Господи! пом’яни, що я ходив перед лицем Твоїм вірно і з відданим Тобі серцем і робив угодне в очах Твоїх». І заплакав Єзекія сильно. | помzни2, гDь, кaкw ходи1хъ пред8 тоб0ю со и4стиною и3 сeрдцемъ и4стиннымъ, и3 ўгHднаz пред8 тоб0ю сотвори1хъ. И# плaкасz є3зекjа плaчемъ вели1кимъ. |
|
4
|
4
|
| І було слово Господнє до Ісаї, і сказано: | И# бhсть сл0во гDне ко и3сaіи гlz: |
|
5
|
5
|
| піди і скажи Єзекії: так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: Я почув молитву твою, побачив сльози твої, і ось, Я додам до днів твоїх п’ятнадцять років, | и3ди2 и3 рцы2 є3зекjи: тaкw гlетъ гDь бGъ давjда nтцA твоегw2: ўслhшахъ моли1тву твою2 и3 ви1дэхъ слeзы тво‰, сE, прилагaю къ лётwмъ твои6мъ лётъ пzтьнaдесzть, |
|
6
|
6
|
| і від руки царя Ассирійського спасу тебе і місто це і захищу місто це. | и3 t руки2 царS ґссmрjйска и3збaвлю тS и3 грaдъ сeй, и3 защищY њ грaдэ сeмъ: |
|
7
|
7
|
| І ось тобі знамення від Господа, що Господь виконає слово, яке Він прорік. | сіe же тебЁ знaменіе t гDа, ћкw бGъ сотвори1тъ гlг0лъ сeй, ћкоже гlа: |
|
8
|
8
|
| Ось, я поверну назад на десять ступенів сонячну тінь, яка пройшла по ступенях Ахазових. І повернулося сонце на десять ступенів по ступенях, по яких воно сходило. | сE, ѓзъ возвращY сёнь степeней, и4миже сни1де с0лнце дeсzть степeней д0му nтцA твоегw2, возвращY с0лнце дeсzть степeней, и4миже сни1де сёнь. И# взhде с0лнце дeсzть степeней, и4миже сни1де сёнь. |
|
9
|
9
|
| Молитва Єзекії, царя Юдейського, коли він хворий був і видужав від хвороби: | Моли1тва є3зекjи царS їудeйска, є3гдA болЁ и3 востA t недyга своегw2. |
|
10
|
10
|
| «Я сказав у собі: у переполовення днів моїх повинен я іти у врата пекла; я позбавлений залишку років моїх. | Ѓзъ рек0хъ въ высотЁ днjй мои1хъ: пойдY во вратA ѓдwва, њстaвлю лBта прHчаz. |
|
11
|
11
|
| Я говорив: не побачу я Господа, Господа на землі живих; не побачу більше людини між тими, що живуть у мирі; | Рек0хъ: ктомY не ўзрю2 спcніz б9іz на земли2 живhхъ, ктомY не ўзрю2 спcніz ї}лева на земли2, ктомY не ўзрю2 человёка со живyщими: |
|
12
|
12
|
| оселя моя знімається з місця і несеться від мене, як курінь пастуший; я повинен відрізати подібно до ткача життя моє; Він відріже мене від основи; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. | њстaхъ t сродствA моегw2, њстaвихъ пр0чее животA моегw2, и3зhде и3 tи1де t менє2 ѓки разрушazй кyщу поткнyвый: ѓки платно2 дyхъ м0й во мнЁ бhсть, ткaтелницэ приближaющейсz tрёзати. |
|
13
|
13
|
| Я чекав до ранку; подібно до лева, Він скрушав усі кістки мої; день і ніч я чекав, що Ти пошлеш мені кончину. | Въ т0й дeнь прeданъ бhхъ до заyтра ѓки львY, тaкw сокруши2 вс‰ кHсти мо‰: t днe бо до н0щи прeданъ бhхъ. |
|
14
|
14
|
| Як журавель, як ластівка видавав я звуки, тужив як голуб; сумно дивилися очі мої до неба: Господи! тяжко мені; спаси мене. | Ћкw лaстовица, тaкw возопію2, и3 ћкw г0лубь, тaкw поучyсz: и3счез0стэ бо џчи мои2, є4же взирaти на высотY небeсную ко гDу, и4же и3збaви мS и3 tS болёзнь души2 моеS: |
|
15
|
15
|
| Що скажу я? Він сказав мені, Він і зробив. Тихо буду проводити усі роки життя мого, пам’ятаючи гіркоту душі моєї. | и3 т0й сотвори2 путев0дство во вс‰ лBта мо‰. |
|
16
|
16
|
| Господи! так живуть, і в усьому цьому життя мого духу; Ти зцілиш мене, даруєш мені життя. | ГDи, њ т0й бо возвэсти1сz тебЁ, и3 воздви1глъ є3си2 дыхaніе моE, и3 ўтёшивсz њжи1хъ. |
|
17
|
17
|
| Ось, на благо мені була сильна гіркота, і Ти визволив душу мою від рову погибелі, кинув усі гріхи мої за хребет Свій. | И#збaвилъ бо є3си2 дyшу мою2, да не поги1бнетъ, и3 завeрглъ є3си2 за мS вс‰ грэхи2 мо‰. |
|
18
|
18
|
| Бо не пекло славить Тебе, не смерть вихваляє Тебе, не ті, що зійшли у могилу, уповають на істину Твою. | Не похвaлzтъ бо тебE, и5же во ѓдэ, ни ўмeршіи возблагословsтъ тS, и3 не надёютсz, и5же во ѓдэ, млcти твоеS. |
|
19
|
19
|
| Живий, тільки живий прославить Тебе, як я нині: батько сповістить дітям істину Твою. | Живjи же возблагословsтъ тS, ћкоже и3 ѓзъ: tднeсь бо дёти сотворю2, ±же возвэстsтъ прaвду твою2, |
|
20
|
20
|
| Господь спасе мене; і ми в усі дні життя нашого зі звуками струн моїх будемо співати пісні у домі Господньому». | гDи спcніz моегw2: и3 не престaну благословs тz съ пёснію вс‰ дни6 животA моегw2 прsмw д0му б9ію. |
|
21
|
21
|
| І сказав Ісая: нехай принесуть пласт смокв і обкладуть ним нарив; і він стане здоровим. | И# речE и3сaіа ко є3зекjи: возми2 t см0квій и3 сотри2, и3 приложи2 плaстырь на ћзву и3 здрaвъ бyдеши. |
|
22
|
22
|
| А Єзекія сказав: яке знамення, що я буду ходити у дім Господній? | И# речE є3зекjа: сіE знaменіе, ћкw взhду въ д0мъ б9ій. |
|
Глава 39
|
Главa lf
|
|
1
|
1
|
| У той час Меродах Валадан, син Валадана, цар Вавилонський, надіслав Єзекії лист і дари, бо чув, що він був хворий і одужав. | Въ то2 врeмz послA меродaхъ валадaнъ сhнъ валадaновъ, цaрь вавmлHнскій, пис†ніz и3 послы2 и3 дaры є3зекjи: слhша бо, ћкw болёлъ є4сть до смeрти и3 востA. |
|
2
|
2
|
| І зрадів посланим Єзекія, і показав їм дім скарбів своїх, срібло і золото, й аромати, і дорогоцінні масті, весь збройовий свій дім і усе, що знаходилося у скарбницях його; нічого не залишилося, чого не показав би їм Єзекія у домі своєму і в усьому володінні своєму. | И# њбрaдовасz њ ни1хъ є3зекjа рaдостію вели1кою, и3 показA и5мъ д0мъ ґрwмaтwвъ и3 мЂра, и3 стaкти и3 fmміaма, и3 сребрA и3 злaта, и3 вс‰ д0мы сосyдwвъ сокр0вищныхъ, и3 вс‰ є3ли6ка бsху во сокр0вищихъ є3гw2: и3 не њстA ничт0же, є3гHже не показA и5мъ є3зекjа въ домY своeмъ и3 во всeй w4бласти своeй. |
|
3
|
3
|
| І прийшов пророк Ісая до царя Єзекії і сказав йому: що говорили ці люди? і звідки вони приходили до тебе? Єзекія сказав: з далекої землі приходили вони до мене, з Вавилона. | И# пріи1де и3сaіа прbр0къ ко є3зекjи царю2 и3 речE къ немY: что2 глаг0лютъ сjи мyжіе, и3 tкyду пріид0ша къ тебЁ; И# речE є3зекjа: t земли2 далeкіz пріид0ша ко мнЁ, t вавmлHна. |
|
4
|
4
|
| І сказав Ісая: що бачили вони у домі твоєму? Єзекія сказав: бачили все, що є у домі моєму; нічого не залишилося у скарбницях моїх, чого я не показав би їм. | И# речE и3сaіа: что2 ви1дэша въ домY твоeмъ; И# речE є3зекjа: вс‰, є3ли6ка въ домY моeмъ, ви1дэша, и3 нёсть въ домY моeмъ, є3гHже бы не ви1дэли, но и3 ±же въ сокр0вищихъ мои1хъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав Ісая Єзекії: вислухай слово Господа Саваофа: | И# речE є3мY и3сaіа: послyшай словесE гDа саваHfа: |
|
6
|
6
|
| ось, прийдуть дні, і все, що є у домі твоєму і що зібрали батьки твої до цього дня, буде віднесене у Вавилон; нічого не залишиться, — говорить Господь. | сE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 в0змутъ вс‰, ±же въ домY твоeмъ, и3 є3ли6ка собрaша nтцы2 твои2 дaже до днE сегw2, въ вавmлHнъ прeйдутъ, и3 ничес0же њстaвzтъ: |
|
7
|
7
|
| І візьмуть із синів твоїх, які народяться від тебе, яких ти народиш, — і вони будуть євнухами у палаці царя Вавилонського. | речE гDь, ћкw и3 t ч†дъ твои1хъ, и5хже роди1лъ є3си2, п0ймутъ и3 сотворsтъ кaженики въ домY царS вавmлHнска. |
|
8
|
8
|
| І сказав Єзекія Ісаї: благе слово Господнє, яке ти прорік; тому що, — додав він, — мир і добробут будуть у дні мої. | И# речE є3зекjа ко и3сaіи: бlго сл0во гDне, є4же гlа: да бyдетъ нн7э ми1ръ и3 прaвда во дни6 мо‰. |
|
Глава 40
|
Главa м7
|
|
1
|
1
|
| Утішайте, утішайте народ Мій, — говорить Бог ваш; | Ўтэшaйте, ўтэшaйте лю1ди мо‰, гlетъ бGъ: |
|
2
|
2
|
| говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої. | свzщeнницы, глаг0лите въ сeрдце їеrли1му, ўтэшaйте и5, ћкw нап0лнисz смирeніе є3гw2, разрэши1сz грёхъ є3гw2, ћкw пріsтъ t рyки гDни суг{бы грэхи2 сво‰. |
|
3
|
3
|
| Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому; | Глaсъ вопію1щагw въ пустhни: ўгот0вайте пyть гDень, пр†вы сотвори1те стєзи2 бGа нaшегw: |
|
4
|
4
|
| усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими; | всsка дeбрь нап0лнитсz, и3 всsка горA и3 х0лмъ смири1тсz, и3 бyдутъ вс‰ стр0пwтнаz въ прaво, и3 џстраz въ пути6 гл†дки. |
|
5
|
5
|
| і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вуста Господні вирекли це. | И# kви1тсz слaва гDнz, и3 ќзритъ всsка пл0ть спcніе б9іе, ћкw гDь гlа. |
|
6
|
6
|
| Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її — як цвіт польовий. | Глaсъ вопію1щагw: возопjй. И# рек0хъ: что2 возопію2; всsка пл0ть сёно, и3 всsка слaва человёча ћкw цвётъ травнhй: |
|
7
|
7
|
| Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава. | и4зсше травA, и3 цвётъ tпадE, |
|
8
|
8
|
| Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме вічно. | гlг0лъ же бGа нaшегw пребывaетъ во вёки. |
|
9
|
9
|
| Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іудиним: ось Бог ваш! | На г0ру выс0ку взhди, благовэствyzй сіHну, возвhси крёпостію глaсъ тв0й, благовэствyzй їеrли1му: возвhсите, не б0йтесz. Рцы2 градHмъ ї{динымъ: |
|
10
|
10
|
| Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед лицем Його. | сE, бGъ вaшъ, сE, гDь, гDь со крёпостію и4детъ, и3 мhшца є3гw2 со влaстію: сE, мздA є3гw2 съ ни1мъ, и3 дёло є3гw2 пред8 ни1мъ: |
|
11
|
11
|
| Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних. | ѓки пaстырь ўпасeтъ пaству свою2, и3 мhшцею своeю соберeтъ ѓгнцы, и3 и3мyщыz во ўтр0бэ ўтёшитъ. |
|
12
|
12
|
| Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби? | Кто2 и3змёри г0рстію в0ду и3 нeбо пsдію и3 всю2 зeмлю г0рстію; кто2 постaви г0ры въ мёрилэ и3 х0лмы въ вёсэ; |
|
13
|
13
|
| Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його? | кто2 ўразумЁ ќмъ гDень, и3 кто2 совётникъ є3мY бhсть, и4же научaетъ є3го2; |
|
14
|
14
|
| З ким радиться Він, і хто напоумляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вказує Йому путь мудрости? | и3ли2 съ ки1мъ совётова, и3 настaви и5; и3ли2 кто2 показA є3мY сyдъ; и3ли2 пyть разумёніz кто2 показA є3мY; и3ли2 кто2 прeжде дадE є3мY, и3 воздaстсz є3мY; |
|
15
|
15
|
| Ось народи — як крапля з відра, і вважаються як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він. | Ѓще вси2 kзhцы, ѓки кaплz t кaди, и3 ћкw претzжeніе вёса вмэни1шасz, и3 ѓки плюновeніе вмэнsтсz; |
|
16
|
16
|
| І Ливану недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому — для всепалення. | Дубрaва же лівaнова не дов0лна на сожжeніе, и3 вс‰ четверонHгаz не довHлна на всесожжeніе. |
|
17
|
17
|
| Усі народи перед Ним як ніщо, — менше за нікчемність і порожнечу вважаються у Нього. | И# вси2 kзhцы ћкw ничт0же сyть, и3 въ ничт0же вмэни1шасz. |
|
18
|
18
|
| Отже, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому? | КомY ўпод0бисте гDа, и3 к0ему под0бію ўпод0бисте є3го2; |
|
19
|
19
|
| Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки. | Е#дA w4бразъ сотвори2 древодёлатель, и3ли2 злaтарь сліsвъ злaто позлати2 є3го2, и3ли2 под0біемъ сотвори2 є3го2; |
|
20
|
20
|
| А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо. | Дрeво бо негнію1щее и3збирaетъ древодёлатель и3 мyдрэ и4щетъ, кaкw постaвитъ w4бразъ є3гw2, и3 да не поколeблетсz. |
|
21
|
21
|
| Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі? | Не разумёсте ли, не слhшасте ли, не возвэсти1сz ли вaмъ и3спeрва; не разумёсте ли њснов†ніz земли2; |
|
22
|
22
|
| Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, — як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла. | Содержaй крyгъ земли2, и3 живyщіи на нeй ѓки прyзи: постaвивый нeбо ћкw камaру и3 простeръ є5, ћкw ски1нію њбитaти: |
|
23
|
23
|
| Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі. | даsй кн‰зи ѓки ничт0же владёти, и3 зeмлю ѓки ничт0же сотвори2. |
|
24
|
24
|
| Ледь вони посаджені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому. | Не насадsтъ бо, нижE насёютъ, и3 не вкорени1тсz въ земли2 корeніе и4хъ: дхнY на ни1хъ вётръ, и3 и3зсх0ша, и3 бyрz ѓки стeбліе в0зметъ и5хъ. |
|
25
|
25
|
| До кого ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте? — говорить Святий. | Нн7э u5бо комy мz ўпод0бисте, и3 вознесyсz; речE с™hй. |
|
26
|
26
|
| Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває. | Воззри1те на высотY nчи1ма вaшима и3 ви1дите, кто2 сотвори2 сі‰ вс‰: носsй по числY ќтварь свою2, и3 вс‰ по и4мени прозовeтъ t мн0гіz слaвы и3 въ держaвэ крёпости своеS: ничт0же ўтаи1сz t тебє2. |
|
27
|
27
|
| Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»? | Е#дa бо речeши, їaкwве, и3 что2 глаг0лалъ є3си2, ї}лю: ўтаи1сz пyть м0й t бGа, и3 бGъ м0й сyдъ tS, и3 tступи2; |
|
28
|
28
|
| Хіба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий. | И# нн7э не ўразумёлъ ли є3си2; ни ли2 слhшалъ є3си2; бGъ вёчный, бGъ ўстр0ивый концы6 земли2, не взaлчетъ, нижE ўтруди1тсz, нижE є4сть и3з8wбрётеніе премdрости є3гw2, |
|
29
|
29
|
| Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність. | даsй ѓлчущымъ крёпость и3 неболёзнєннымъ печaль. |
|
30
|
30
|
| Стомлюються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають, | Взaлчутъ бо ю3нёйшіи, и3 ўтрудsтсz ю4нwты, и3 и3збрaнніи не крёпцы бyдутъ: |
|
31
|
31
|
| а ті, що надіються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть — і не втомляться, підуть — і не зморяться. | терпsщіи же гDа и3змэнsтъ крёпость, њкрылaтэютъ ѓки nрли2, потекyтъ и3 не ўтрудsтсz, п0йдутъ и3 не взaлчутъ. |
|
Глава 41
|
Главa м7а
|
|
1
|
1
|
| Замовкніть переді Мною, острови, і народи нехай оновлять свої сили; нехай вони наблизяться і скажуть: «станьмо разом на суд». | Њбновлsйтесz ко мнЁ, џстрови, кн‰зи бо и3змэнsтъ крёпость: да прибли1жатсz и3 да глаг0лютъ вкyпэ, тогдA сyдъ да возвэщaютъ. |
|
2
|
2
|
| Хто воздвиг від сходу мужа правди, закликав його йти за собою, віддав йому народи і підкорив царів? Він обернув їх мечем своїм на порох, луком своїм на солому, яку розносить вітром. | Кто2 возстaви t востHкъ прaвду, призвA ю5 къ ногaмъ свои6мъ, и3 п0йдетъ; дaстъ пред8 kзhки, и3 цари6 ўжаси1тъ: и3 повeржетъ на зeмлю мечы2 и4хъ, и3 ѓки стeбліе tвeржени лyцы и4хъ, |
|
3
|
3
|
| Він жене їх, іде спокійно дорогою, якою ніколи не ходив ногами своїми. | и3 проженeтъ |, и3 пр0йдетъ съ ми1ромъ пyть н0гъ є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Хто зробив і звершив це? Той, Хто від початку викликає пологи; Я — Господь перший, і в останніх — Я той самий. | Кто2 содёла и3 сотвори2 сі‰; призвA ю5 призывazй ю5 t начaла родHвъ. Ѓзъ бGъ пeрвый, и3 въ грzд{щаz ѓзъ є4смь. |
|
5
|
5
|
| Побачили острови і жахнулися, краї землі затріпотіли. Вони зблизилися і зійшлися; | Ви1дэша kзhцы и3 ўбоsшасz, концы6 земнjи прибли1жишасz и3 пріид0ша вкyпэ. |
|
6
|
6
|
| кожен допомагає своєму товаришеві і говорить своєму братові: «кріпися!» | Судsй кjйждо бли1жнему, и3 брaту помощи2, и3 речeтъ: |
|
7
|
7
|
| Коваль підбадьорює плавильника, той, який розгладжує листи молотом, — того, хто кує на ковадлі, говорячи про спайку: «гарна»; і зміцнює цвяхами, щоб було твердо. | превозм0же мyжъ древодёлатель, и3 ковaчь біsй млaтомъ, вкyпэ проковazй: nвогдA ќбw речeтъ: спаsніе добро2 є4сть, ўтверди1ша | гвоздьми2, положaтъ |, и3 не подви1гнутсz. |
|
8
|
8
|
| А ти, Ізраїль, раб Мій, Яків, якого Я обрав, сíм’я Авраама, друга Мого, — | Тh же, ї}лю, рaбе м0й, їaкwве, є3г0же и3збрaхъ, сёмz ґвраaмле, є3г0же возлюби1хъ, |
|
9
|
9
|
| ти, якого Я взяв від країв землі і покликав від кінців її, і сказав тобі: «ти Мій раб, Я обрав тебе і не відкину тебе»: | є3г0же поsхъ t конє1цъ земли2, и3 t стрaжбъ є3S призвaхъ тS, и3 рек0хъ ти2: рaбъ м0й є3си2, и3збрaхъ тS, и3 не њстaвихъ тебE: |
|
10
|
10
|
| не бійся, бо Я з тобою; не знічуйся, бо Я Бог твій; Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримаю тебе правицею правди Моєї. | не б0йсz, съ тоб0ю бо є4смь, не прельщaю: ѓзъ бо є4смь бGъ тв0й, ўкрэпи1вый тS, и3 помог0хъ ти2, и3 ўтверди1хъ тS десни1цею моeю првdною: |
|
11
|
11
|
| Ось, у соромі й посоромленні залишаться всі, роздратовані проти тебе; будуть як ніщо і загинуть ті, що сперечаються з тобою. | сE, постыдsтсz и3 посрaмzтсz вси2 сопротивлsющіисz тебЁ, бyдутъ бо ћкw не сyщіи, и3 поги1бнутъ вси2 сопє1рницы твои2: |
|
12
|
12
|
| Будеш шукати їх, і не знайдеш їх, які ворогують проти тебе; ті, що борються з тобою, будуть як ніщо, зовсім ніщо; | взhщеши и5хъ, и3 не њбрsщеши человёкwвъ, и5же поругaютсz тебЁ: бyдутъ бо ѓки не бhвшіи и3 не бyдутъ рaтующіи тебE. |
|
13
|
13
|
| бо Я Господь, Бог твій; тримаю тебе за праву руку твою, говорю тобі: «не бійся, Я допомагаю тобі». | Ћкw ѓзъ бGъ тв0й держaй десни1цу твою2, гlzй тебЁ: |
|
14
|
14
|
| Не бійся, черв’як Яків, малолюдний Ізраїль, — Я допомагаю тобі, говорить Господь і Відкупитель твій, Святий Ізраїлів. | не б0йсz, їaкwве, мaлый ї}лю, ѓзъ помог0хъ ти2, гlетъ бGъ тв0й, и3збавлszй тS с™hй ї}левъ: |
|
15
|
15
|
| Ось, Я зробив тебе гострим молотилом, новим, зубцюватим; ти будеш молотити і розтирати гори, і пагорби зробиш, як полову. | сE, сотвори1хъ тS ѓки колeса колєсни1чнаz нHваz, стир†ющаz ѓки пилA, и3 сотрeши г0ры, и3 и3стончи1ши х0лмы, и3 ѓки прaхъ положи1ши, |
|
16
|
16
|
| Ти будеш віяти їх, і вітер рознесе їх, і вихор розвіє їх; а ти зрадієш у Господі, будеш хвалитися Святим Ізраїлевим. | и3 и3звёеши, и3 вётръ в0зметъ |, и3 бyрz развёетъ |: тh же возвесели1шисz во с™hхъ ї}левыхъ. |
|
17
|
17
|
| Бідні й убогі шукають води, і немає її; язик їх сохне від спраги: Я, Господь, почую їх, Я, Бог Ізраїлів, не залишу їх. | И# возрaдуютсz ўб0зіи и3 неимyщіи: пои1щутъ бо воды2, и3 не бyдетъ, љзhкъ и4хъ t жaжди и4зсше. Ѓзъ гDь бGъ, ѓзъ ўслhшу и5хъ, бGъ ї}левъ, и3 не њстaвлю и4хъ, |
|
18
|
18
|
| Відкрию на горах ріки і серед долин джерела; пустелю зроблю озером і суху землю — джерелами води; | но tвeрзу на горaхъ рёки и3 среди2 п0лz и3ст0чники, сотворю2 пустhню въ лyги водны6z и3 жaждущую зeмлю въ водотeчы, |
|
19
|
19
|
| посаджу в пустелі кедр, ситим і мирту й оливу; насаджу в степу кипарис, явір і бук разом, | положY въ безв0дную зeмлю кeдръ и3 смeрчіе, и3 мmрсjну и3 кmпарjсъ и3 топ0лю: |
|
20
|
20
|
| щоб побачили і пізнали, і розглянули й зрозуміли, що рука Господня зробила це, і Святий Ізраїлів створив це. | да ќзрzтъ и3 ўразумёютъ, и3 помhслzтъ и3 ўвёдzтъ вкyпэ, ћкw рукA гDнz сотвори2 сі‰ вс‰, и3 с™hй ї}левъ показA. |
|
21
|
21
|
| Подайте справу вашу, — говорить Господь; наведіть ваші докази, говорить Цар Якова. | Приближaетсz сyдъ вaшъ, гlетъ гDь бGъ: прибли1жишасz совёти вaши, гlетъ цRь їaкwвль. |
|
22
|
22
|
| Нехай вони подадуть і скажуть нам, що відбудеться; нехай сповістять що-небудь раніше, ніж воно відбулося, і ми вникнемо розумом своїм і дізнаємось, як воно закінчилося, або нехай наперед сповістять нам про майбутнє. | Да прибли1жатсz и3 возвэстsтъ вaмъ, ±же сбyдутсz, и3ли2 ±же прeжде бhша, рцhте: и3 пристaвимъ ќмъ и3 ўразумёемъ, что2 послBднzz и3 б{дущаz: рцhте нaмъ, |
|
23
|
23
|
| Скажіть, що відбудеться у майбутньому, і ми будемо знати, що ви боги, або зробіть що-небудь, чи добре, чи лихе, щоб ми здивувалися і разом з вами побачили. | возвэсти1те нaмъ грzд{щаz на послёдокъ, и3 ўвёмы, ћкw б0зи є3стE: блaго сотвори1те и3 ѕло2 сотвори1те, и3 почуди1мсz и3 ќзримъ вкyпэ. |
|
24
|
24
|
| Але ви ніщо, і діло ваше ніщо; мерзота той, хто обирає вас. | Ћкw tкyду є3стE вы2, и3 tкyду дёло вaше; t земли2 мeрзость и3збрaша вaсъ. |
|
25
|
25
|
| Я воздвиг його від півночі, і він прийде; від сходу сонця буде прикликати ім’я Моє і топтати владик, як бруд, і топтати, як гончар глину. | Ѓзъ же возстaвихъ, и5же t сёвера и3 и5же t востHкъ с0лнечныхъ, прозовyтсz и4менемъ мои1мъ: да пріи1дутъ кн‰зи, и3 ћкw брeніе скудeльника и3 ћкw скудeльникъ т0пчущь брeніе, тaкw попрaни бyдете. |
|
26
|
26
|
| Хто звістив про це спочатку, щоб нам знати, і задовго перед тим, щоб нам можна було сказати: «правда»? Але ніхто не сказав, ніхто не сповістив, ніхто не чув слів ваших. | Кт0 бо возвэсти1тъ, ±же и3спeрва, да ўвёмы, ±же напреди2, и3 речeмъ, ћкw и4стинна сyть; нёсть предглаг0лющагw, ни слhшащагw словeсъ вaшихъ. |
|
27
|
27
|
| Я перший сказав Сиону: «ось воно!» і дав Єрусалиму благовісника. | Начaло сіHну дaмъ и3 їеrли1ма ўтёшу на пути2. |
|
28
|
28
|
| Отже, Я дивився, і не було нікого, і між ними не знайшлося радника, щоб Я міг запитати їх, і вони дали відповідь. | T kзы6къ бо, сE, ни є3ди1нъ: и3 t кум‡ръ и4хъ нёсть возвэщazй. И# ѓще вопрошY и5хъ, tкyду є3стE, не tвэщaютъ ми2. |
|
29
|
29
|
| Ось, усі вони ніщо, нікчемні й діла їх; вітер і порожнеча ідоли їх. | Сyть бо творsщіи вaсъ и3 всyе прельщaющіи вaсъ. |
|
Глава 42
|
Главa м7в
|
|
1
|
1
|
| Ось, Отрок Мій, Якого Я тримаю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд; | Їaкwвъ џтрокъ м0й, воспріимY и5: ї}ль и3збрaнный м0й, пріsтъ є3го2 дш7A моS, дaхъ д¦ъ м0й нaнь, сyдъ kзhкwмъ возвэсти1тъ: |
|
2
|
2
|
| не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях; | не возопіeтъ, нижE њслaбитъ, нижE ўслhшитсz внЁ глaсъ є3гw2: |
|
3
|
3
|
| тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною; | тр0сти сокрушeны не сотрeтъ и3 льнA курsщасz не ўгаси1тъ, но во и4стину и3знесeтъ сyдъ: |
|
4
|
4
|
| не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови*. | возсіsетъ и3 не потyхнетъ, д0ндеже положи1тъ на земли2 сyдъ, и3 на и4мz є3гw2 kзhцы ўповaти и4мутъ. |
|
5
|
5
|
| Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній. | Тaкw гlетъ гDь бGъ, сотвори1вый нeбо и3 водрузи1вый є5, ўтверждeй зeмлю и3 ±же на нeй, и3 даsй дыхaніе лю1демъ, и5же на нeй, и3 дyхъ ходsщымъ на нeй: |
|
6
|
6
|
| Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників, | ѓзъ гDь бGъ призвaхъ тS въ прaвдэ, и3 ўдержY за рyку твою2 и3 ўкрэплю1 тz: и3 дaхъ тS въ завётъ р0да ї}лева, во свётъ kзhкwвъ, |
|
7
|
7
|
| щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі, — з темниць. | tвeрсти џчи слэпhхъ, и3звести2 t ќзъ св‰занныz и3 и3з8 д0му темни1цы и3 сэдsщыz во тмЁ. |
|
8
|
8
|
| Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам. | Ѓзъ гDь бGъ, сіE моE є4сть и4мz, слaвы моеS и3н0му не дaмъ, нижE добродётелей мои1хъ и3стук†ннымъ. |
|
9
|
9
|
| Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам. | Я%же и3з8 начaла, сE, пріид0ша, и3 нHваz, ±же ѓзъ возвэщY, и3 прeжде нeже возвэсти1ти, kви1шасz вaмъ. |
|
10
|
10
|
| Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них. | Восп0йте гDеви пёснь н0ву: начaлство є3гw2, прослaвите и4мz є3гw2 t конє1цъ земли2, сходsщіи въ м0ре и3 плaвающіи по немY, џстрови и3 живyщіи на ни1хъ. |
|
11
|
11
|
| Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір. | Возвесели1сz, пустhне, и3 вє1си є3S, придвHріz, и3 живyщіи въ кидaрэ: возвеселsтсz живyщіи на кaмени, t крaz г0ръ возопію1тъ, |
|
12
|
12
|
| Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на островах. | дадsтъ бGу слaву, добродётєли є3гw2 во џстровэхъ возвэстsтъ. |
|
13
|
13
|
| Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх. | ГDь бGъ си1лъ и3зhдетъ и3 сокруши1тъ рaть, воздви1гнетъ рвeніе и3 возопіeтъ на враги2 сво‰ со крёпостію. |
|
14
|
14
|
| Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе; | Молчaхъ, є3дA и3 всегдA ўмолчY и3 потерплю2; Терпёхъ ћкw раждaющаz, и3стреблю2 и3 и3зсушY вкyпэ, |
|
15
|
15
|
| спустошу гори і пагорби, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера; | њпустошY г0ры и3 х0лмы, и3 всsку травY и4хъ и3зсушY, и3 положY рёки во џстровы, и3 лyги и3зсушY: |
|
16
|
16
|
| і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи — прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх. | и3 наведY слэпы6z на пyть, є3гHже не ви1дэша, и3 по стезsмъ, и4хже не знaша, ходи1ти сотворю2 и5мъ: сотворю2 и5мъ тмY во свётъ и3 стр0пwтнаz въ пр†ваz: сі‰ гlг0лы сотворю2, и3 не њстaвлю и4хъ. |
|
17
|
17
|
| Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: «ви наші боги». | Тjи же возврати1шасz вспsть: посрами1тесz стыдёніемъ, ўповaющіи на и3зв†zннаz, глаг0лющіи слі‰ннымъ: вы2 є3стE б0зи нaши. |
|
18
|
18
|
| Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити. | Глусjи, ўслhшите, и3 слэпjи, прозри1те ви1дэти. |
|
19
|
19
|
| Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа? | И# кто2 слёпъ, рaзвэ раби2 мои2; и3 глyси, рaзвэ владёющіи и4ми; и3 њслэп0ша раби2 б9іи. |
|
20
|
20
|
| Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув. | Ви1дэсте мн0гажды, и3 не сохрани1сте: tвє1рсты ќшы (и3мyще), и3 не слhшасте. |
|
21
|
21
|
| Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон. | ГDь бGъ восхотЁ, да њправди1тсz и3 возвели1читъ хвалY. |
|
22
|
22
|
| Але це народ розорений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: «віддай назад!» | И# ви1дэхъ, и3 бhша лю1діе расхищeни и3 разгрaблени: пругл0 бо въ л0жахъ вездЁ, и3 въ домёхъ вкyпэ, и3дёже скрhша |, бhша въ плёнъ: и3 не бhсть и3з8имazй разграблeніz и3 не бЁ глаг0лющагw: tдaждь. |
|
23
|
23
|
| Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього? | Кто2 въ вaсъ, и4же внуши1тъ сі‰; и3 ўслhшитъ во грzд{щаz. |
|
24
|
24
|
| Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його. | Кто2 дадE на разграблeніе їaкwва, и3 ї}лz плэнsющымъ є3го2; не бGъ ли, є3мyже согрэши1ша и3 не восхотёша въ путeхъ є3гw2 ходи1ти, ни слyшати зак0на є3гw2; |
|
25
|
25
|
| І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем. | И# наведE на нS гнёвъ ћрости своеS, и3 ўкрэпи1сz на нS рaть, и3 палsщіи и5хъ w4крестъ, и3 не ўвёдэша кjйждо и4хъ, нижE положи1ша на ўмЁ. |
|
Глава 43
|
Главa м7г
|
|
1
|
1
|
| Нині ж так говорить Господь, Який створив тебе, Якове, і Який упорядкував тебе, Ізраїлю, не бійся, тому що Я відкупив тебе, назвав тебе на ім’я твоє; ти Мій. | И# нн7э си1це гlетъ гDь бGъ сотвори1вый тS, їaкwве, и3 создaвый тS, ї}лю: не б0йсz, ћкw и3збaвихъ тS, прозвaхъ тS и4менемъ твои1мъ: м0й є3си2 ты2. |
|
2
|
2
|
| Чи будеш переходити через води, Я з тобою, — чи через ріки, вони не потоплять тебе; чи підеш через вогонь, не обпалишся, і полум’я не обпече тебе. | И# ѓще прех0диши сквозЁ в0ду, съ тоб0ю є4смь, и3 рёки не покрhютъ тебE: и3 ѓще сквозЁ џгнь пр0йдеши, не сожжeшисz, и3 плaмень не њпали1тъ тебE, |
|
3
|
3
|
| Бо Я Господь, Бог твій, Святий Ізраїлів, Спаситель твій; у викуп за тебе віддав Єгипет, Ефіопію і Савею за тебе. | ћкw ѓзъ гDь бGъ тв0й, с™hй ї}левъ, сп7сazй тS: сотвори1хъ премёну твою2 є3гЂпетъ и3 є3fі0пію, и3 сои1ну за тS. |
|
4
|
4
|
| Оскільки ти дорогий в очах Моїх, коштовний, і Я полюбив тебе, то віддам інших людей за тебе, і народи за душу твою. | Tнeлиже чeстенъ бhлъ є3си2 предо мн0ю, прослaвилсz є3си2, и3 ѓзъ тS возлюби1хъ, и3 дaмъ человёки за тебE и3 кн‰зи за главY твою2. |
|
5
|
5
|
| Не бійся, бо Я з тобою; від сходу приведу плем’я твоє і від заходу зберу тебе. | Не б0йсz, ћкw съ тоб0ю є4смь: t востHкъ приведY сёмz твоE и3 t з†падъ соберy тz: |
|
6
|
6
|
| Півночі скажу: «віддай»; і півдню: «не утримуй; веди синів Моїх здалеку і дочок Моїх від країв землі, | рекY сёверу: приведи2: и3 лjву: не возбранsй, приведи2 сhны мо‰ t земли2 дaльніz и3 дщє1ри мо‰ t крaєвъ земнhхъ, |
|
7
|
7
|
| кожного, хто називається Моїм ім’ям, кого Я створив для слави Моєї, утворив і впорядкував. | всёхъ, є3ли1цы нарицaютсz и4менемъ мои1мъ: во слaвэ бо моeй ўстр0ихъ є3го2 и3 создaхъ є3го2 и3 сотвори1хъ и5. |
|
8
|
8
|
| Виведи народ сліпий, хоч у нього є очі, і глухий, хоч у нього є вуха». | И# и3звед0хъ лю1ди слёпы, и3 џчи сyть тaкожде слёпы, и3 глyси ќшы и3мyщіи. |
|
9
|
9
|
| Нехай усі народи зберуться разом, і з’єднаються племена. Хто між ними передбачив це? нехай звістять, що було від початку; нехай представлять свідків від себе і виправдаються, щоб можна було почути і сказати: «правда!» | Вси2 kзhцы собрaшасz вкyпэ, и3 соберyтсz кн‰зи t ни1хъ. Кто2 возвэсти1тъ сі‰; и3ли2 ±же и3спeрва кто2 возвэсти1тъ вaмъ; да приведyтъ свидBтели сво‰ и3 њправдsтсz, и3 да ўслhшатъ и3 да рекyтъ и4стину. |
|
10
|
10
|
| А Мої свідки, говорить Господь, ви і раб Мій, якого Я обрав, щоб ви знали і вірили Мені, і розуміли, що це Я: раніше Мене не було Бога і після Мене не буде. | Бyдите ми2 свидётеліе, и3 ѓзъ свидётель, гlетъ гDь бGъ, и3 џтрокъ м0й, є3г0же и3збрaхъ, да ўвёсте и3 вёруете ми2 и3 ўразумёете, ћкw ѓзъ є4смь: прeжде менє2 не бhсть и4нъ бGъ, и3 по мнЁ не бyдетъ. |
|
11
|
11
|
| Я, Я Господь, і немає Спасителя, крім Мене. | Ѓзъ бGъ, и3 нёсть рaзвэ менє2 сп7сazй. |
|
12
|
12
|
| Я передрік і спас і сповістив; а іншого немає у вас, і ви — свідки Мої, говорить Господь, що Я Бог; | Ѓзъ возвэсти1хъ и3 сп7с0хъ, ўкори1хъ, и3 не бЁ въ вaсъ чуждjй: вы2 мнЁ свидётеліе, и3 ѓзъ свидётель, гlетъ гDь бGъ, |
|
13
|
13
|
| від початку днів Я Той самий, і ніхто не спасе від руки Моєї; Я зроблю, і хто скасує це? | є3щE t начaла, и3 нёсть и3з8имazй t рукY моє1ю: сотворю2, и3 кто2 tврати1тъ є5; |
|
14
|
14
|
| Так говорить Господь, Відкупитель ваш, Святий Ізраїлів: заради вас Я послав у Вавилон і скрушив усі запори і халдеїв, які величалися кораблями. | Тaкw гlетъ гDь бGъ, и3збавлszй вaсъ, с™hй ї}левъ: вaсъ рaди послю2 въ вавmлHнъ и3 воздви1гну вс‰ бэжaщыz, и3 халдeє въ кораблeхъ свsжутсz. |
|
15
|
15
|
| Я Господь, Святий ваш, Творець Ізраїля, Цар ваш. | Ѓзъ гDь бGъ с™hй вaшъ, показaвый ї}лz царS вaшего. |
|
16
|
16
|
| Так говорить Господь, Який відкрив у море дорогу, у великих водах шлях, | Си1це гlетъ гDь, даsй пyть по м0рю и3 по водЁ си1льнэ стезю2: |
|
17
|
17
|
| Хто вивів колісниці і коней, військо і силу; усі лягли разом, не встали; потухли як світильня, згасли. | и3зводsй колєсни1цы и3 к0ни и3 нар0дъ си1ленъ: но ўсп0ша и3 не востaнутъ, ўгас0ша ѓки лeнъ ўгашeнъ. |
|
18
|
18
|
| Але ви не згадуєте минулого і про давнє не помишляєте. | Не поминaйте пeрвыхъ, и3 вeтхихъ не помышлsйте, |
|
19
|
19
|
| Ось, Я творю нове; нині ж воно явиться; невже ви і цього не хочете знати? Я прокладу дорогу в степу, ріки у пустелі. | сE, ѓзъ творю2 нHваz, ±же нн7э возсіsютъ, и3 ўвёсте |: и3 сотворю2 въ пустhни пyть и3 въ безв0днэй рёки. |
|
20
|
20
|
| Польові звірі прославлять Мене, шакали і страуси, тому що Я у пустелях дам воду, ріки у сухому степу, щоб напувати обраний народ Мій. | Возблагословsтъ мS ѕвёріе сeлніи, сjрини и3 дщє1ри стрyfwвы: ћкw дaхъ въ пустhни в0ду и3 рёки въ безв0днэй, напои1ти р0дъ м0й и3збрaнный, |
|
21
|
21
|
| Цей народ Я утворив для Себе; він буде звіщати славу Мою. | лю1ди мо‰, ±же снабдёхъ, добродётєли мо‰ повёдати. |
|
22
|
22
|
| А ти, Якове, не волав до Мене; ти, Ізраїлю, не трудився для Мене. | Не нн7э призвaхъ тебE, їaкwве, нижE труди1тисz сотвори1хъ тS, ї}лю. |
|
23
|
23
|
| Ти не приносив Мені агнців твоїх у всепалення і жертвами твоїми не шанував Мене. Я не змушував тебе служити Мені хлібним приношенням і не обтяжував тебе фіміамом. | Не принeслъ є3си2 мнЁ nвeцъ твои1хъ всесожжeніz твоегw2, ни въ жeртвахъ твои1хъ прослaвилъ мS є3си2, не пораб0тихъ тS въ жeртвахъ, нижE ўтруждeна сотвори1хъ тS въ лівaнэ: |
|
24
|
24
|
| Ти не купував Мені запашної трави за срібло і жиром жертв твоїх не насичував Мене; але ти гріхами твоїми утруднював Мене, беззаконнями твоїми обтяжував Мене. | не купи1лъ є3си2 мнЁ на сребро2 fmміaма, нижE тyка трeбъ твои1хъ возжелaхъ, но во грэсёхъ твои1хъ стaлъ є3си2 предо мн0ю и3 въ непрaвдахъ твои1хъ. |
|
25
|
25
|
| Я, Я Сам згладжую злочини твої заради Себе Самого і гріхів твоїх не пом’яну: | Ѓзъ є4смь, ѓзъ є4смь заглаждazй беззакHніz тво‰ менє2 рaди и3 грэхи2 тво‰, и3 не помzнY. |
|
26
|
26
|
| пригадай Мені; станемо судитися; говори ти, щоб виправдатися. | Тh же помzни2, и3 да сyдимсz: глаг0ли ты2 беззакHніz тво‰ прeжде, да њправди1шисz. |
|
27
|
27
|
| Праотець твій згрішив, і заступники твої відступили від Мене. | Nтцы2 вaши пeрвіи согрэши1ша, и3 кн‰зи вaши беззак0нноваша на мS. |
|
28
|
28
|
| За те Я предстоятелей святилища позбавив священства і Якова віддав на закляття й Ізраїля на ганьбу. | И# њскверни1ша кн‰зи с™†z мо‰, и3 дaхъ погуби1ти їaкwва и3 ї}лz во ўкори1зну. |
|
Глава 44
|
Главa м7д
|
|
1
|
1
|
| А нині слухай, Якове, рабе Мій, і Ізраїлю, якого Я обрав. | Нн7э же слhши, рaбе м0й їaкwве, и3 ї}лю, є3г0же и3збрaхъ. |
|
2
|
2
|
| Так говорить Господь, Який створив тебе й утворив тебе, Який допомагає тобі від утроби матері: не бійся, рабе Мій, Якове, й улюблений [Ізраїлю], якого Я обрав; | Си1це гlетъ гDь бGъ сотвори1вый тS и3 создaвый тS и3з8 ўтр0бы: є3щE пом0жетъ ти2: не б0йсz, рaбе м0й їaкwве, и3 возлю1бленный ї}лю, є3г0же и3збрaхъ. |
|
3
|
3
|
| бо Я виллю во́ди на спрагле і потоки на висохле; виллю дух Мій на плем’я твоє і благословення Моє на нащадків твоїх. | Ћкw ѓзъ дaмъ в0ду въ жaжду ходsщымъ въ безв0днэй, наложY д¦ъ м0й на сёмz твоE и3 блгcвє1ніz мо‰ на ч†да тво‰, |
|
4
|
4
|
| І будуть рости між травою, як і ви при потоках вод. | и3 прозsбнутъ ѓки травA посредЁ воды2 и3 ћкw вeрба при водЁ текyщей. |
|
5
|
5
|
| Один скаже: «я Господній», інший назветься ім’ям Якова; а ще інший напише рукою своєю: «я Господній», і прозветься ім’ям Ізраїля. | Сeй речeтъ: б9ій є4смь: и3 сeй возопіeтъ њ и4мени їaкwвли, и3 другjй напи1шетъ рук0ю своeю: б9ій є4смь: и3 њ и4мени ї}левэ возопіeтъ. |
|
6
|
6
|
| Так говорить Господь, Цар Ізраїля, і Відкупитель його, Господь Саваоф: Я перший і Я останній, і, крім Мене, немає Бога, | Си1це гlетъ бGъ цRь ї}левъ, и3 и3збавлeй є3го2 бGъ саваHfъ: ѓзъ пeрвый и3 ѓзъ по си1хъ, кромЁ менє2 нёсть бGа: |
|
7
|
7
|
| бо хто як Я? Нехай він розповість, сповістить і в порядку представить Мені усе з того часу, коли Я утворив народ древній, або нехай звістять про те, що настає, і про майбутнє. | кто2 ћкоже ѓзъ; да стaнетъ и3 да призовeтъ, и3 да возвэсти1тъ и3 да ўгот0витъ ми2, tнeлэже сотвори1хъ человёка во вёкъ, и3 грzд{щаz прeжде нeже пріити2 и5мъ, да возвэстsтъ вaмъ. |
|
8
|
8
|
| Не бійтеся і не страшіться: чи не здавна Я звістив тобі і пророкував? І ви Мої свідки. Чи є Бог, крім Мене? немає іншої твердині, ніякої не знаю. | Не ўкрывaйтесz, нижE заблуждaйте: не и3спeрва ли внуши1сте, и3 возвэсти1хъ вaмъ; свидётеліе вы2 є3стE, ѓще є4сть бGъ рaзвэ менє2. |
|
9
|
9
|
| Ті, що роблять ідолів, усі нікчемні, і найжаданіші їхні не приносять ніякої користи, і вони самі собі свідки у тім. Вони не бачать і не розуміють, і тому будуть посоромлені. | И# не послyшаша тогдA созидaющіи, и3 ваsющіи вси2 тщeтни, творsщіи жел†ніz сво‰, ±же не ўп0льзуютъ и5хъ: |
|
10
|
10
|
| Хто зробив бога і відлив ідола, який не приносить ніякої користи? | но посрaмzтсz вси2 созидaющіи б0га и3 ваsющіи вси2 неполє1знаz. |
|
11
|
11
|
| Усі, хто бере участь у цьому, будуть посоромлені, бо і художники самі з людей же; нехай усі вони зберуться і стануть; вони злякаються, й усі будуть посоромлені. | И# вси2, tню1дуже бhша, и3зсх0ша: и3 глусjи t человBкъ да соберyтсz вси2 и3 да стaнутъ вкyпэ, и3 да посрaмzтсz и3 ўстыдsтсz вкyпэ. |
|
12
|
12
|
| Коваль робить із заліза сокиру і працює на вугіллі, молотами обробляє її і трудиться над нею сильною рукою своєю до того, що стає голодний і безсилий, не п’є води і знемагає. | Ћкw наwстри2 древодёлатель сёчиво, тесл0ю содёла џное, и3 свeрдломъ состaви є5, и3 длaтомъ и3здолбE є5, и3 содёла є5 крёпостію мhшцы своеS: и3 взaлчетъ, и3 и3знем0жетъ, и3 не напіeтсz воды2. |
|
13
|
13
|
| Тесля [вибравши дерево], накреслює на ньому лінію, гострим знаряддям робить на ньому обрис, потім оброблює його різцем і округлює його, і витворює з нього образ людини, красивої на вигляд, щоб поставити його у домі. | И# и3збрaвъ древодёлz дрeво, постaви є5 въ мёру, и3 клeемъ состр0и є5, и3 сотвори2 є5 ѓки w4бразъ мyжескъ и3 ѓки красотY человёчу, постaвити є5 въ домY. |
|
14
|
14
|
| Він рубає собі кедри, бере сосну і дуб, які вибере між деревами в лісі, саджає ясен, а дощ вирощує його. | ПосэчE дрeво въ дубрaвэ, є4же насади2 гDь, с0сну, и3 д0ждь возрасти2, |
|
15
|
15
|
| І це служить людині паливом, і частину з цього вживає вона на те, щоб їй було тепло, і розводить вогонь, і пече хліб. І з того самого робить бога, і поклоняється йому, робить ідола, і падає перед ним. | да бyдетъ человёкwмъ на жжeніе: и3 взsвъ t негw2, согрёсz, и3 и3зжeгше |, и3спек0ша и4ми хлёбы, и3з8 њстaвшагw же сотвори1ша б0ги и3 покланsютсz и5мъ: сотвори2 є5 и3звazнное, и3 прекланsетсz и5мъ. |
|
16
|
16
|
| Частину дерева спалює у вогні, іншою частиною варить м’ясо для їжі, смажить печеню і їсть досита, а також гріється і говорить: «добре, я зігрівся; відчув вогонь». | П0лъ є3гw2 сожжE nгнeмъ, и3 п0лъ є3гw2 сожжE на ќгліе, и3 и3спечE въ ни1хъ хлёбы, и3 на ни1хъ и3спечE мsсо, и3 kдE, и3 насhтисz, и3 согрёвсz речE: слaдкw мнЁ, ћкw согрёхсz и3 ви1дэхъ џгнь. |
|
17
|
17
|
| А з залишків від того робить бога, ідола свого, поклоняється йому, падає перед ним і молиться йому, і говорить: «спаси мене, бо ти бог мій». | И#з8 њстaвшагw же сотвори2 б0га и3звazнна, прекланsетсz є3мY и3 покланsетсz, и3 м0литсz є3мY глаг0лz: и3збaви мS, ћкw б0гъ м0й є3си2 ты2. |
|
18
|
18
|
| Не знають і не розуміють вони: Він закрив очі їхні, щоб не бачили, і серця їхні, щоб не розуміли. | Не ўвёдаша смhслити, ћкw њтемнёша џчи и4хъ, є4же ви1дэти и3 разумёти сeрдцемъ свои1мъ. |
|
19
|
19
|
| І не візьме він цього до свого серця, і немає у нього стільки знання і глузду, щоб сказати: «половину його я спалив у вогні і на вугіллі його спік хліб, засмажив м’ясо і з’їв; а із залишку його чи не зроблю я мерзоту? чи буду поклонятися шматку дерева?» | И# не помhсли въ души2 своeй, ни ўвёдэ смышлeніемъ, ћкw п0лъ є3гw2 сожжE nгнeмъ, и3 и3спечE на ќгліехъ є3гw2 хлёбы, и3 и3спeкъ мzсA снэдE, и3 њстaвшее є3гw2 въ мeрзость сотвори2, и3 покланsютсz є3мY. |
|
20
|
20
|
| Він ганяється за пилом; обмануте серце ввело його в оману, і він не може звільнити душу свою і сказати: «чи не обман у правій руці моїй?» | Ўвёждь, ћкw пeпелъ є4сть сeрдце и4хъ, и3 прельщaютсz, и3 ни є3ди1нъ м0жетъ души2 своеS и3збaвити: ви1дите, не рцhте, ћкw лжA въ десни1цэ моeй. |
|
21
|
21
|
| Пам’ятай це, Якове й Ізраїлю, бо ти раб Мій; Я утворив тебе: раб Мій ти, Ізраїль, не забувай Мене. | Помzни2 сі‰, їaкwве и3 ї}лю, ћкw рaбъ м0й є3си2 ты2, сотвори1хъ тS рабA моего2, и3 ты2, ї}лю, не забывaй менE. |
|
22
|
22
|
| Згладжу беззаконня твої, як туман, і гріхи твої, як хмару; звернися до Мене, бо Я відкупив тебе. | Сe бо, tsхъ ћкw w4блакъ беззакHніz тво‰ и3 ћкw примрaкъ грэхи2 тво‰: њбрати1сz ко мнЁ, и3 и3збaвлю тS. |
|
23
|
23
|
| Торжествуйте, небеса, бо Господь створив це. Викликуйте, глибини землі; шуміть з радости, гори, ліс і всі дерева у ньому; бо відкупив Господь Якова і прославиться в Ізраїлі. | Возвесели1тесz, небесA, ћкw поми1лова бGъ ї}лz: воструби1те, њснов†ніz земн†z, возопjйте, г0ры, весeліе, х0лми и3 вс‰ древесA, ±же на ни1хъ: ћкw и3збaви бGъ їaкwва, и3 ї}ль прослaвитсz. |
|
24
|
24
|
| Так говорить Господь, Який відкупив тебе й утворив тебе від утроби материнської: Я Господь, Який створив усе, один розпростер небеса і Своєю силою розстелив землю, | Си1це гlетъ гDь и3збавлszй тS и3 создaвый тS t чрeва: ѓзъ гDь совершazй вс‰, распростр0хъ нeбо є3ди1нъ и3 ўтверди1хъ зeмлю. |
|
25
|
25
|
| Який робить нікчемними знамення лжепророків і виявляє безумство чарівників, мудреців проганяє назад і знання їх робить дурістю, | Кто2 и4нъ разсhплетъ знaмєніz чревоволшeбникwвъ и3 волшбы6 t сeрдца, tвращazй м{дрыz вспsть и3 совёты и4хъ њбуszй, |
|
26
|
26
|
| Який утверджує слово раба Свого і здійснює висловлювання Своїх посланців, Який говорить Єрусалиму: «ти будеш населений», і містам Іудиним: «ви будете побудовані, й руїни його Я відновлю», | и3 ўставлsz глаг0лъ рабA своегw2, и3 совётъ вёстникwвъ свои1хъ и4стиненъ творsй; гlzй їеrли1му: насели1шисz: и3 градHмъ їудє1йскимъ: возградитeсz, и3 пусты6ни є3гw2 просіsютъ, |
|
27
|
27
|
| Який безодні говорить: «висохни!» і ріки твої Я висушу, | гlzй бeзднэ: њпустёеши, и3 рёки тво‰ и3зсушY, |
|
28
|
28
|
| Який говорить про Кира: пастир Мій, і він виконає усю волю Мою і скаже Єрусалиму: «ти будеш побудований!» і храму: «ти будеш заснований!» | гlzй кЂру смhслити, и3 вс‰ вHли мо‰ сотвори1тъ: гlzй їеrли1му: возгради1шисz, и3 хрaмъ с™hй м0й њсную2. |
|
Глава 45
|
Главa м7є
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь помазаникові Своєму Киру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і зніму пояси зі стегон царів, щоб відчинялися для тебе двері, й ворота не зачинялися; | Си1це гlетъ гDь бGъ помaзанному моемY кЂру, є3г0же ўдержaхъ за десни1цу, повинyти пред8 ни1мъ kзhки, и3 крёпость царeй разрушY, tвeрзу пред8 ни1мъ вратA, и3 грaди не затворsтсz: |
|
2
|
2
|
| Я піду перед тобою і гори вирівняю, мідні двері розтрощу і запори залізні зламаю; | ѓзъ пред8 тоб0ю пойдY и3 г0ры ўравню2, вратA мBдzнаz сокрушY и3 верєи2 желBзныz сломлю2, |
|
3
|
3
|
| і віддам тобі збережені у тайні скарби і приховані багатства, щоб ти пізнав, що Я Господь, який називає тебе на ім’я, Бог Ізраїлів. | и3 дaмъ ти2 сокрHвища тє1мнаz сокровє1ннаz: неви6димаz tвeрзу тебЁ, да ўвёси, ћкw ѓзъ гDь бGъ тв0й прозывaz и4мz твоE, бGъ ї}левъ. |
|
4
|
4
|
| Заради Якова, раба Мого, й Ізраїля, обраного Мого, Я назвав тебе на ім’я, вшанував тебе, хоча ти не знав Мене. | Рaди рабA моегw2 їaкwва и3 ї}лz и3збрaннагw моегw2, ѓзъ прозовY тS и4менемъ твои1мъ и3 пріимy тz: |
|
5
|
5
|
| Я Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене; Я перепоясав тебе, хоча ти не знав Мене, | тh же не познaлъ є3си2 менE, ћкw ѓзъ гDь бGъ, и3 нёсть рaзвэ менє2 є3щE бGа: ўкрэпи1хъ тS, и3 не познaлъ є3си2 менE, |
|
6
|
6
|
| щоб дізналися від сходу сонця і від заходу, що немає, крім Мене; Я Господь, і немає іншого. | да бhша ўвёдэли, и5же t востHкъ с0лнечныхъ и3 и5же t з†падъ, ћкw нёсть бGъ рaзвэ менє2: ѓзъ гDь бGъ, и3 нёсть є3щE. |
|
7
|
7
|
| Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це. | Ѓзъ ўстр0ивый свётъ и3 сотвори1вый тмY, творsй ми1ръ и3 зи1ждzй ѕл†z, ѓзъ гDь бGъ, творsй сі‰ вс‰. |
|
8
|
8
|
| Кропіть, небеса, звище, і хмари нехай проливають правду; нехай розкриється земля і приносить спасіння, і нехай виростає разом правда. Я, Господь, творю це. | Да возрaдуетсz нeбо свhше, и3 w4блацы да кропsтъ прaвду: да прозsбнетъ землS, и3 да прорасти1тъ ми1лость, и3 прaвду да прозsбнетъ вкyпэ: ѓзъ є4смь гDь создaвый тS. |
|
9
|
9
|
| Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок з черепків земних! Чи скаже глина гончару: «що ти робиш?» і твоя справа чи скаже про тебе: «у нього немає рук»? | Что2 лyчшее ўстр0ихъ ћкw гли1ну скудeльничу; є3дA њрsй њрaти бyдетъ зeмлю вeсь дeнь; є3дA речeтъ брeніе скудeльнику: что2 твори1ши, ћкw не дёлаеши, нижE и4маши рyкъ, є3дA tвэщaетъ здaніе создaвшему є5; |
|
10
|
10
|
| Горе тому, хто говорить батькові: «навіщо ти породив мене на світ?», а матері: «навіщо ти народила мене?» | є3дA глаг0летъ nтцY: что2 роди1ши; и3 мaтери: что2 чревоболи1ши; |
|
11
|
11
|
| Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх? | Ћкw тaкw гlетъ гDь бGъ, с™hй ї}левъ, сотвори1вый грzд{щаz: вопроси1те менE њ сынёхъ мои1хъ и3 њ дщeрехъ мои1хъ, и3 њ дёлэхъ рукY моє1ю заповёдите мнЁ. |
|
12
|
12
|
| Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я. | Ѓзъ сотвори1хъ зeмлю и3 человёка на нeй, ѓзъ рук0ю моeю ўтверди1хъ нeбо, ѓзъ всBмъ ѕвэздaмъ заповёдахъ. |
|
13
|
13
|
| Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф. | Ѓзъ возстaвихъ є3го2 со прaвдою царS, и3 вси2 путіE є3гw2 пр†вы: сeй сози1ждетъ грaдъ м0й и3 плэнeніе людjй мои1хъ возврати1тъ, не по мздЁ, ни по дарHмъ, речE гDь саваHfъ. |
|
14
|
14
|
| Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога. | Тaкw гlетъ гDь саваHfъ: ўтруди1сz є3гЂпетъ и3 к{пли є3fіHпскіz, и3 саваjмстіи мyжіе выс0цыи къ тебЁ прeйдутъ и3 тебЁ бyдутъ раби2, и3 в8слёдъ тебє2 п0йдутъ свsзани ќзами ручнhми, и3 прeйдутъ къ тебЁ и3 покл0нzтсz тебЁ, и3 въ тебЁ пом0лzтсz, ћкw въ тебЁ бGъ є4сть, и3 рекyтъ: нёсть бGа рaзвэ тебє2: |
|
15
|
15
|
| Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель. | тh бо є3си2 бGъ, и3 не вёдэхомъ, бGъ ї}левъ сп7съ. |
|
16
|
16
|
| Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом підуть і всі, що роблять ідолів. | Постыдsтсz и3 посрaмzтсz вси2 проти1вzщіисz є3мY и3 п0йдутъ въ студЁ: њбновлsйтесz ко мнЁ, џстрови. |
|
17
|
17
|
| Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку. | Ї}ль спасaетсz t гDа спcніемъ вёчнымъ: не постыдsтсz, ни посрaмzтсz дaже до вёка ктомY. |
|
18
|
18
|
| Бо так говорить Господь, Який створив небеса, Він, Бог, Який утворив землю і створив її; Він утвердив її, не марно створив її; Він утворив її для проживання: Я Господь, і немає іншого. | ЗанE тaкw гlетъ гDь сотвори1вый нeбо, сeй бGъ показaвый зeмлю и3 сотвори1вый ю5, т0й раздэли2 ю5, не вотщE сотвори2 ю5, но на вселeніе создA ю5: ѓзъ є4смь гDь, и3 нёсть ктомY. |
|
19
|
19
|
| Не таємно Я говорив, не у темному місці землі; не говорив Я племені Якова: «марно шукаєте Мене». Я Господь, Який проголошує правду, Який відкриває істину. | Не w4тай гlахъ, ни въ тeмнэ мёстэ земли2: не рек0хъ плeмени їaкwвлю: сyетнагw взыщи1те. Ѓзъ є4смь, ѓзъ є4смь гDь гlzй прaвду и3 возвэщazй и4стину. |
|
20
|
20
|
| Зберіться і прийдіть, наблизьтеся усі, уцілілі з народів. Невігласи ті, які носять дерев’яного свого ідола і моляться богу, який не спасає. | Собери1тесz и3 пріиди1те, совэщaйтесz вкyпэ, спасaеміи t kзы6къ. Не разумёша воздви1жущіи дрeво и3звazніе своE и3 молsщесz богHмъ, и5же не спасaютъ. |
|
21
|
21
|
| Оголосіть і скажіть, порадившись між собою: хто звістив це з давніх часів, наперед сказав це? Чи не Я Господь? і немає іншого Бога, крім Мене, Бога праведного і спасительного немає, крім Мене. | Ѓще возвэстsтъ, да прибли1жатсz, да ўвёдzтъ вкyпэ, кто2 слы6шана сотвори2 сі‰ и3спeрва; ТогдA возвэсти1сz вaмъ: ѓзъ бGъ, и3 нёсть и3н0гw рaзвэ менє2, првdнъ и3 сп7си1тель, нёсть кромЁ менє2. |
|
22
|
22
|
| До Мене наверніться, і будете спасенні, усі кінці землі, бо я Бог, і немає іншого. | Њбрати1тесz ко мнЁ и3 спасeтесz, и5же t крaz земнaгw: ѓзъ є4смь бGъ, и3 нёсть и3н0гw. |
|
23
|
23
|
| Мною клянуся: з уст Моїх виходить правда, слово незмінне, що переді Мною схилиться усяке коліно, Мною буде клястися усякий язик. | Кленyсz мн0ю сами1мъ, ѓще не и3зhдетъ и3зо ќстъ мои1хъ прaвда, словесA мо‰ не возвратsтсz: ћкw мнЁ покл0нитсz всsко колёно, и3 и3сповёстсz всsкъ љзhкъ бGови, глаг0лz: |
|
24
|
24
|
| Тільки у Господа, — будуть говорити про Мене, — правда і сила; до Нього прийдуть і посоромляться усі, що ворогували проти Нього. | прaвда и3 слaва къ немY пріи1детъ: и3 посрaмzтсz вси2 tлучaющіисz. |
|
25
|
25
|
| Господом буде виправдане і прославлене усе плем’я Ізраїлеве. | T гDа њправдsтсz, и3 њ бз7э прослaвитсz всE сёмz сынHвъ ї}левыхъ. |
|
Глава 46
|
Главa м7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Упав Вил, звалився Нево́; ідоли їх — на худобі і в’ючних тваринах; ваша ноша зробилася тягарем для стомлених тварин. | ПадE ви1лъ, сокруши1сz дагHнъ, бhша ва‰ніz и4хъ во ѕвBри и3 ск0ты: н0сите | св‰зана ћкw брeмz труждaющемусz и3 разслабёвшу, |
|
2
|
2
|
| Звалилися, упали разом; не могли захистити тих, які носили, і самі пішли у полон. | и3 ѓлчущу и3 не могyщу вкyпэ, и5же не возм0гутъ спасти1сz t рaти, сaми же плэнeни привед0шасz. |
|
3
|
3
|
| Послухайте мене, доме Яковів і весь залишок дому Ізраїлевого, прийняті Мною від утроби, носимі Мною від утроби материнської: | Послyшайте менE, д0ме їaкwвль и3 вeсь њстaнокъ ї}левъ, носи1міи t чрeва и3 наказyеміи t дётска дaже до стaрости: |
|
4
|
4
|
| і до старости вашої Я той самий буду, і до сивини вашої Я ж буду носити вас; Я створив і буду носити, підтримувати й охороняти вас. | ѓзъ є4смь, и3 д0ндеже состарёетесz, ѓзъ є4смь, ѓзъ терплю2 вaмъ, ѓзъ сотвори1хъ и3 ѓзъ понесY, ѓзъ под8имY и3 сп7сy вы. |
|
5
|
5
|
| До кого уподібните Мене, і з ким порівняєте, і з ким звірите, щоб ми були подібні? | КомY мS ўпод0бисте; ви1дите, ўхи1трите, заблуждaющіи, |
|
6
|
6
|
| Висипають золото з гаманця і зважують срібло на терезах, і наймають срібляра, щоб він зробив з нього бога; кланяються йому і падають перед ним; | слагaющіи злaто и3з8 мёха, и3 сребро2 вёсомъ поставлsютъ въ мёрилэ, и3 наeмше злaтарz сотвори1ша рукотворє1ннаz, и3 прекл0ншесz покланsютсz и5мъ: |
|
7
|
7
|
| піднімають його на плечі, несуть його і ставлять його на своє місце; він стоїть, з місця свого не рухається; кричать до нього, — він не відповідає, не спасає від лиха. | воздви1жутъ | на рaмэхъ и3 х0дzтъ: ѓще же положaтъ | на мёстэ своeмъ, тY лежaтъ, нижE подви1жутсz: и3 и4же ѓще возопіeтъ къ ни6мъ, не ўслhшатъ, t бёдъ не спасyтъ є3гw2. |
|
8
|
8
|
| Згадайте це і покажіть себе мужами; прийміть це, відступники, до серця; | Помzни1те сі‰ и3 возстени1те, покaйтесz, прельсти1вшіисz, њбрати1тесz сeрдцемъ |
|
9
|
9
|
| згадайте, що було раніше, від початку віку, бо Я Бог, і немає іншого Бога, і немає подібного до Мене. | и3 помzни1те пє1рваz t вёка, ћкw ѓзъ є4смь бGъ, и3 нёсть є3щE рaзвэ менє2: |
|
10
|
10
|
| Я звіщаю від початку, що буде у кінці, і від давніх часів те, що ще не сталося, говорю: Моя рада відбудеться, й усе, що Мені вгодно, Я зроблю. | возвэщazй пeрвэе послBднzz, прeжде нeже бhти и5мъ, и3 ѓбіе сбhшасz: и3 рек0хъ: вeсь совётъ м0й стaнетъ, и3 вс‰, є3ли6ка совэщaхъ, сотворю2. |
|
11
|
11
|
| Я прикликав орла від сходу, з далекої країни, виконавця визначення Мого. Я сказав, і приведу це до виконання; накреслив наперед, і зроблю. | Призывazй t востHкъ пти1цу, и3 t земли2 и3здалeча, њ ни1хже совэщaхъ: рек0хъ и3 привед0хъ, создaхъ и3 сотвори1хъ, привед0хъ и5 и3 бlгопоспэши1хъ пyть є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Послухайте Мене, жорстокі серцем, далекі від правди: | Послyшайте менE, погyбльшіи сeрдце, сyщіи далeче t прaвды: |
|
13
|
13
|
| Я наблизив правду Мою, вона не далеко, і спасіння Моє не забариться; і дам Сиону спасіння, Ізраїлю славу Мою. | прибли1жихъ прaвду мою2, и3 не ўдали1тсz, и3 спcніе, є4же t менє2, не ўмeдлю: дaхъ въ сіHнэ спcніе ї}лю во прославлeніе. |
|
Глава 47
|
Главa м7з
|
|
1
|
1
|
| Зійди і сядь на порох, дівчино, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною. | Сни1ди, сsди на земли2, дёво, дщи2 вавmлHнz, вни1ди во тмY [По и3ны6мъ: сsди на зeмлю.], дщи2 халдeйска, ћкw не приложи1ши ксемY прозывaтисz мzгкA и3 ю4на. |
|
2
|
2
|
| Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки: | Возми2 жeрновы, мели2 мукY, tкрhй покрывaло твоE, tкрhй сэди6ны, возсучи2 г0лєни, прейди2 рёки: |
|
3
|
3
|
| відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого. | tкрhетсz стyдъ тв0й, kвsтсz ўкори6зны тво‰, прaведное t тебє2 возмY, ктомY не предaмъ человёкwмъ. |
|
4
|
4
|
| Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів. | РечE и3збaвивый тS гDь саваHfъ, и4мz є3мY с™hй ї}левъ: |
|
5
|
5
|
| Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств. | сsди ўмилeна, вни1ди во тмY, дщи2 халдeйска, ксемY не прозовeшисz крёпость цaрства. |
|
6
|
6
|
| Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє. | Разгнёвахсz на лю1ди мо‰, њскверни1ла є3си2 наслёдіе моE: ѓзъ вдaхъ | въ рyку твою2, тh же не далA и5мъ ми1лости, стaрчій kрeмъ њтzгчи1ла є3си2 ѕэлw2 |
|
7
|
7
|
| І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля. | и3 реклA є3си2: въ вёкъ бyду владhчица: не помhслила є3си2 си1хъ въ сeрдцы твоeмъ, нижE помzнyла є3си2 послёднихъ: |
|
8
|
8
|
| Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей». | нн7э же слhши сіE, ю4наz, сэдsщаz, ўповaющаz, глаг0лющаz въ сeрдцы своeмъ: ѓзъ є4смь, и3 нёсть и3нhz, не сsду вдов0ю и3 не познaю сиротствA. |
|
9
|
9
|
| Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; повною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх. | Нн7э же пріи1дутъ на тS двA сі‰ внезaпу во є3ди1нъ дeнь, безчaдіе и3 вдовство2 внезaпу пріи1детъ на тS, въ волшeбствэ твоeмъ и3 въ крёпости волхвHвъ твои1хъ ѕэлw2, |
|
10
|
10
|
| Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене». | въ надёzніи ѕл0бы твоеS: тh бо реклA є3си2: ѓзъ є4смь, и3 нёсть и3нhz: ўвёждь, ћкw смышлeніе си1хъ и3 блужeніе твоE бyдетъ тебЁ срaмъ: и3 реклA є3си2 сeрдцемъ свои1мъ: ѓзъ є4смь, и3 нёсть и3нhz. |
|
11
|
11
|
| І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. | И# пріи1детъ на тS пaгуба, и3 не ўвёси, пр0пасть, и3 впадeши въ ню2: и3 пріи1детъ на тS печaль, и3 не возм0жеши чистA бhти: и3 пріи1детъ на тS внезaпу пaгуба, и3 не ўвёси. |
|
12
|
12
|
| Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш. | Стaни нн7э съ волхвы6 твои1ми и3 со мн0гими ч†ры твои1ми, и5мже научи1ласz є3си2 и3з8 ю4ности твоеS, ѓще возм0гутъ ти2 помощи2. |
|
13
|
13
|
| Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. | Ўтруди1ласz є3си2 въ совётэхъ твои1хъ: да стaнутъ нн7э и3 спасyтъ тS ѕвэздочeтцы небесE, смотрsющіи ѕвёздъ, да возвэстsтъ ти2, что2 и4мать на тS пріити2. |
|
14
|
14
|
| Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. | СE, вси2 ћкw хврaстіе nгнeмъ погорsтъ и3 не и3з8и1мутъ души2 своеS и3з8 плaмене, понeже и4маши ќгліе џгненное, сsди на ни1хъ. |
|
15
|
15
|
| Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе. | Сjи бyдутъ тебЁ п0мощь: труди1ласz є3си2 въ преложeніи t ю4ности, человёкъ сaмъ въ себЁ прельсти1сz, тебё же не бyдетъ спасeніz. |
|
Глава 48
|
Главa м7и
|
|
1
|
1
|
| Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся ім’ям Ізраїля і походите від джерела Іудиного, клянетеся ім’ям Господа і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоча не за істиною і не за правдою. | Ўслhшите сі‰, д0ме їaкwвль, прозвaнніи и4менемъ ї}левымъ и3 и3зшeдшіи и3з8 їyды, кленyщіисz и4менемъ гDа бGа ї}лева, поминaющіи не со и4стиною, нижE со прaвдою, |
|
2
|
2
|
| Бо вони називають себе тими, хто походить від святого міста і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваоф — ім’я Йому. | и3 придержaщіисz и4мени грaда с™aгw, и3 њ бз7э ї}левэ подтверждaющіисz: гDь саваHfъ и4мz є3мY. |
|
3
|
3
|
| Минуле Я задовго оголошував; з Моїх уст виходило воно, і Я звіщав це і раптово робив, і все збувалося. | Прє1жднzz є3щE возвэсти1хъ, и3 и3з8 ќстъ мои1хъ и3зыд0ша, и3 слhшано бhсть: внезaпу сотвори1хъ, и3 нaйде. |
|
4
|
4
|
| Я знав, що ти впертий, і що у шиї твоїй жили залізні, і чоло твоє — мідне; | Вёмъ, ћкw жeстокъ є3си2, и3 жи1ла желёзна вhz твоS, и3 чело2 твоE мёдzно. |
|
5
|
5
|
| тому й оголошував тобі задовго до того, як це приходило, і пред’являв тобі, щоб ти не сказав: «ідол мій зробив це, й істукан мій і вирізьблений мій повелів цьому бути». | И# возвэсти1хъ ти2, ±же дрeвле, прeжде нeже пріити2 на тS: слы6шана тебЁ сотвори1хъ, да не когдA речeши, ћкw јдwли мнЁ сі‰ сотвори1ша, и3 не рцы2, ћкw и3зв†zннаz и3 слі‰ннаz заповёдаша мнЁ. |
|
6
|
6
|
| Ти чув, — подивися на усе це! і невже ви не визнаєте́ цього? А нині Я звіщаю тобі нове і таємне, і ти не знав цього. | Слhшасте вс‰, и3 вы2 не разумёсте: но и3 слы6шана тебЁ сотвори1хъ нHваz tнн7э, ±же и4мутъ бhти: |
|
7
|
7
|
| Воно відбулося нині, а не задовго і не за день, і ти не чув про те, щоб ти не сказав: «ось! я знав це». | и3 не рeклъ є3си2: нн7э бывaютъ, ґ не прeжде, и3 не въ прє1ждніz дни6 слhшалъ є3си2 сі‰: не рцы2: є4й, вёмъ сі‰. |
|
8
|
8
|
| Ти і не чув і не знав про це, і вухо твоє не було раніше відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш віроломно, і від самої утроби материнської ти прозваний відступником. | Не вёдэлъ є3си2, нижE разумёлъ є3си2, нижE и3спeрва tверз0хъ ўшесA тво‰: вёдэхъ бо, ћкw tвергaz tри1неши и3 беззак0нникъ є3щE t чрeва прозовeшисz. |
|
9
|
9
|
| Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе. | И$мене моегw2 рaди покажy ти ћрость мою2, и3 сл†внаz мо‰ наведY на тS, да не потреблю2 тебE. |
|
10
|
10
|
| Ось, Я розплавив тебе, але не як срібло; випробував тебе у горнилі страждання. | СE, продaхъ тS не сребрA рaди: и3з8sхъ же тS и3з8 пeщи ўб0жества. |
|
11
|
11
|
| Заради Себе, заради Себе Самого роблю це, — бо яке було б нарікання на ім’я Моє! слави Моєї не дам іншому. | Менє2 рaди сотворю2 ти2, ћкw моE и4мz њсквернsетсz, и3 слaвы моеS и3н0му не дaмъ. |
|
12
|
12
|
| Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той же, Я перший і Я останній. | Послyшай менE, їaкwве и3 ї}лю, є3г0же ѓзъ призывaю: ѓзъ є4смь пeрвый и3 ѓзъ є4смь во вёкъ. |
|
13
|
13
|
| Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса; покличу їх, і вони постануть разом. | И# рукA моS њсновA зeмлю, и3 десни1ца моS ўтверди2 нeбо: призовY |, и3 стaнетъ вкyпэ, |
|
14
|
14
|
| Зберіться усі і слухайте: хто між ними передрік це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і виявить силу Його над халдеями. | и3 соберyтсz вси2 и3 ўслhшатъ: кто2 и5мъ возвэсти2 сі‰; любS тS сотвори1хъ в0лю твою2 над8 вавmлHномъ, є4же tsти плeмz халдeйско. |
|
15
|
15
|
| Я, Я сказав, і прикликав його; Я привів його, і путь його буде благоуспішною. | Ѓзъ гlахъ, ѓзъ призвaхъ, привед0хъ и5, и3 благопоспэши1тъ пyть є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Приступіть до Мене, слухайте це: Я і спочатку говорив не таємно; з того часу, як це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його. | Приступи1те ко мнЁ и3 слhшите сі‰, и3спeрва не w4тай гlахъ: є3гдA бывaху, тaмw бёхъ, и3 нн7э гDь гDь послa мz и3 д¦ъ є3гw2. |
|
17
|
17
|
| Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти. | Тaкw гlетъ гDь, и3збaвивый тS, с™hй ї}левъ: ѓзъ є4смь гDь бGъ тв0й, научи1хъ тS, є4же њбрэсти2 тебЁ пyть, по немyже п0йдеши. |
|
18
|
18
|
| О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські. | И# ѓще бы є3си2 послyшалъ зaповэдій мои1хъ, то2 бhлъ бы ќбw ѓки рэкA ми1ръ тв0й, и3 прaвда твоS ћкw волнA морскaz, |
|
19
|
19
|
| І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною. | и3 бhло бы ћкw пес0къ сёмz твоE, и3 и3сч†діz чрeва твоегw2 ћкw пeрсть земли2: нижE нн7э потреби1шисz, нижE поги1бнетъ и4мz твоE предо мн0ю. |
|
20
|
20
|
| Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова». | И#зhди t вавmлHна, бэжaй t халдeєвъ: глaсъ рaдости возвэсти1те, и3 да слhшано бyдетъ сіE, возвэсти1те дaже до послёднихъ земли2, глаг0лите: и3збaви гDь рабA своего2 їaкwва. |
|
21
|
21
|
| І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води. | И# ѓще вжaждутъ, пустhнею проведeтъ и5хъ и3 в0ду и3з8 кaмене и3зведeтъ и5мъ: разсsдетсz кaмень, и3 потечeтъ водA, и3 и3спію1тъ лю1діе мои2. |
|
22
|
22
|
| Нечестивим же немає миру, — говорить Господь. | Нёсть рaдоватисz нечести6вымъ, гlетъ гDь. |
|
Глава 49
|
Главa м7f
|
|
1
|
1
|
| Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє; | Послyшайте менE, џстрови, и3 внемли1те, kзhцы. Врeменемъ мн0гимъ стоsти бyдетъ, гlетъ гDь: t чрeва мaтере моеS наречE и4мz моE, |
|
2
|
2
|
| і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене; | и3 положи2 ўстA мо‰ ћкw мeчь џстръ, и3 под8 кр0вомъ руки2 своеS скры2 мS: положи2 мS ћкw стрэлY и3збрaнну, и3 въ тyлэ своeмъ скры2 мS, |
|
3
|
3
|
| і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся. | и3 речE ми2: рaбъ м0й є3си2 ты2, ї}лю, и3 въ тебЁ прослaвлюсz. |
|
4
|
4
|
| А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого. | Ѓзъ же рек0хъ: вотщE труди1хсz, всyе и3 ни во что2 дaхъ крёпость мою2: сегw2 рaди сyдъ м0й пред8 гDемъ и3 трyдъ м0й пред8 бGомъ мои1мъ. |
|
5
|
5
|
| І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій — сила Моя. | И# нн7э тaкw гlетъ гDь, создaвый мS t чрeва рабA себЁ, є4же собрaти їaкwва къ немY и3 ї}лz: соберyсz и3 прослaвлюсz пред8 гDемъ, и3 бGъ м0й бyдетъ мнЁ крёпость. |
|
6
|
6
|
| І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі. | И# речe ми: вeліе ти2 є4сть, є4же назвaтисz тебЁ раб0мъ мои1мъ, є4же возстaвити племенA ї†кwвлz и3 разсёzніе ї}лево њбрати1ти: сE, дaхъ тS въ завётъ р0да, во свётъ kзhкwмъ, є4же бhти тебЁ во спcніе дaже до послёднихъ земли2. |
|
7
|
7
|
| Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого ганьбить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний, заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе. | Тaкw гlетъ гDь, и3збaвивый тS бGъ ї}левъ: њсвzти1те ўничижaющаго дyшу свою2, гнушaемаго t kзы6къ рабHвъ кнsжескихъ: цaріе ќзрzтъ є3го2, и3 востaнутъ кн‰зи и3 покл0нzтсz є3мY гDа рaди, ћкw вёренъ є4сть с™hй ї}левъ, и3 и3збрaхъ тS. |
|
8
|
8
|
| Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені, | Тaкw гlетъ гDь: во врeмz пріsтно послyшахъ тебE и3 въ дeнь спcніz помог0хъ ти2, и3 сотвори1хъ тS и3 дaхъ тS въ завётъ вёчный kзhкwвъ, є4же ўстр0ити зeмлю и3 наслёдити наслBдіz пустhни, |
|
9
|
9
|
| сказати в’язням: «виходьте», і тим, що у темряві: «покажіться». Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні; | гlюща сyщымъ во ќзахъ: и3зыди1те, и3 сyщымъ во тмЁ: tкрhйтесz. На всёхъ путeхъ пасти1сz бyдутъ, и3 на всёхъ стезsхъ пaжить и4хъ: |
|
10
|
10
|
| не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод. | не взaлчутъ, нижE вжaждутъ, нижE порази1тъ и5хъ зн0й, нижE с0лнце, но ми1луzй и4хъ ўтёшитъ и5хъ и3 сквозЁ и3ст0чники водны6z проведeтъ и5хъ. |
|
11
|
11
|
| І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті. | И# положY всsку г0ру въ пyть и3 всsку стезю2 въ пaству и5мъ. |
|
12
|
12
|
| Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим. | СE, сjи и3здалeча пріи1дутъ, сjи t сёвера и3 t м0рz, и3нjи же t земли2 пeрсскіz. |
|
13
|
13
|
| Радуйтеся, небеса, і веселися, земле, і викликуйте, гори, з радости; бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх. | Рaдуйтесz, небесA, и3 весели1сz, землE, да tрhгнутъ г0ры весeліе и3 х0лми прaвду, ћкw поми1лова бGъ лю1ди сво‰ и3 смирє1нныz людjй свои1хъ ўтёши. |
|
14
|
14
|
| А Сион говорив: «залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!» | Речe же сіHнъ: њстaви мS гDь, и3 бGъ забh мz. |
|
15
|
15
|
| Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе. | Е#дA забyдетъ женA nтрочA своE, є4же не поми1ловати и3сч†діz чрeва своегw2; ѓще же и3 забyдетъ си1хъ женA, но ѓзъ не забyду тебE, гlетъ гDь. |
|
16
|
16
|
| Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною. | СE, на рукaхъ мои1хъ написaхъ стёны тво‰, и3 предо мн0ю є3си2 пrнw, |
|
17
|
17
|
| Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе. | и3 вск0рэ возгради1шисz, t ни1хже разори1лсz є3си2, и3 њпустоши1вшіи тS и3зhдутъ и3з8 тебє2. |
|
18
|
18
|
| Зведи очі твої і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, — усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядишся ними, як наречена. | Возведи2 w4крестъ џчи твои2 и3 ви1ждь вс‰, сE, собрaшасz и3 пріид0ша къ тебЁ, живY ѓзъ, гlетъ гDь: ћкw всёми и4ми ѓки въ красотY њблечeшисz и3 њбложи1ши себE и4ми ћкw ќтварію невёста. |
|
19
|
19
|
| Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе. | Понeже пуст†z тво‰ и3 разсы6панаz и3 п†дшаz нн7э ўтэснёютъ t њбитaющихъ, и3 ўдалsтсz t тебє2 поглощaющіи тS. |
|
20
|
20
|
| Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: «тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити». | Рекyтъ бо во ќшы твои2 сhнове твои2, и5хже бhлъ погуби1лъ є3си2: тёсно ми2 мёсто, сотвори1 ми мёсто, да вселю1сz. |
|
21
|
21
|
| І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були? | И# речeши въ сeрдцы своeмъ: кто2 мнЁ породи2 си1хъ; ѓзъ же безчaдна и3 вдовA, си1хъ же кто2 воспитA мнЁ; ѓзъ же њстaхсz є3ди1на, сjи же мнЁ гдЁ бhша; |
|
22
|
22
|
| Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах. | Тaкw гlетъ гDь гDь: сE, воздвизaю на kзhки рyку мою2 и3 на џстровы воздви1гну знaменіе моE, и3 приведyтъ сhны тво‰ въ л0нэ и3 дщє1ри тво‰ на плещaхъ в0змутъ. |
|
23
|
23
|
| І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться. | И# бyдутъ цaріе корми1теліе твои2, и3 кнzги6ни и4хъ корми6лицы тво‰: до лицA земли2 покл0нzтсz тебЁ и3 прaхъ н0гъ твои1хъ њбли1жутъ, и3 ўвёси, ћкw ѓзъ гDь бGъ, и3 не посрaмzтсz терпsщіи мS. |
|
24
|
24
|
| Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон? | Е#дA в0зметъ кто2 t и3споли1на кwрhсти; и3 ѓще кто2 плэни1тъ непрaведнэ, спасeтлисz; |
|
25
|
25
|
| Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу; | ЗанE тaкw гlетъ гDь: ѓще кто2 плэни1тъ и3споли1на, в0зметъ кwрhсти: взeмлzй же t крёпкагw спасeтсz: ѓзъ же прю2 твою2 разсуждY и3 ѓзъ сhны тво‰ и3збaвлю: |
|
26
|
26
|
| і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів. | и3 њскорби1вшіи тебE снэдsтъ пл0ть свою2 и3 и3спію1тъ ћкw віно2 н0во кр0вь свою2, и3 ўпію1тсz: и3 ўвёсть всsка пл0ть, ћкw ѓзъ гDь и3збaвивый тS и3 заступazй крёпость їaкwвлю. |
|
Глава 50
|
Главa н7
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь: де розвідний лист вашої матері, з яким Я відпустив її? або якому з Моїх позикодавців Я продав вас? Ось, ви продані за гріхи ваші, і за злочини ваші відпущена мати ваша. | Тaкw гlетъ гDь: кaz кни1га tпущeніz мaтере вaшеz, є4юже tпусти1хъ ю5; и3ли2 к0ему заимодaвцу продaхъ вы2; сE, грэхми2 вaшими продaстесz, и3 беззак0ній рaди вaшихъ tпусти1хъ мaтерь вaшу. |
|
2
|
2
|
| Чому, коли Я приходив, нікого не було, і коли Я кликав, ніхто не відповідав? Хіба рука Моя короткою стала для того, щоб визволяти, чи немає сили у Мені, щоб спасати? Ось, забороною Моєю Я висушую море, перетворюю ріки на пустелю; риби у них гниють від нестачі води і помирають від спраги. | Что2 ћкw пріид0хъ, и3 не бsше человёка; звaхъ, и3 не бЁ послyшающагw; є3дA не м0жетъ рукA моS и3збaвити, и3ли2 не могY и3з8sти; сE, запрещeніемъ мои1мъ њпустошY м0ре и3 положY рёки п{сты, и3 и4зсхнутъ ры6бы и4хъ не сyщей водЁ и3 ќмрутъ жaждею: |
|
3
|
3
|
| Я одягаю небеса мороком, і веретище роблю покровом їх. | њблекY нeбо во тмY и3 положY ѓки врeтище nдeжду є3гw2. |
|
4
|
4
|
| Господь Бог дав Мені язик мудрих, щоб Я міг словом підкріплювати того, хто знемагає; щоранку Він пробуджує, пробуджує вухо Моє, щоб Я слухав, подібно до учнів. | ГDь гDь даeтъ мнЁ љзhкъ научeніz, є4же разумёти, є3гдA подобaетъ рещи2 сл0во: положи1 мz ќтрw ќтрw, приложи1 ми ќхо, є4же слhшати, |
|
5
|
5
|
| Господь Бог відкрив Мені вухо, і Я не заперечив, не відступив назад. | и3 наказaніе гDне tверзaетъ ќшы мои2: ѓзъ же не проти1влюсz, ни противоглаг0лю. |
|
6
|
6
|
| Я віддав хребет Мій тим, що б’ють, і щоки Мої тим, що уражають; лиця Мого не закривав від наруг і обплювання. | Плещы2 мои2 вдaхъ на р†ны и3 лани6тэ мои2 на заушє1ніz, лицa же моегw2 не tврати1хъ t студA заплевaній, |
|
7
|
7
|
| І Господь Бог допомагає Мені: тому Я не соромлюся, тому Я тримаю лице Моє, як кремінь, і знаю, що не залишуся у соромі. | и3 гDь гDь пом0щникъ ми2 бhсть: сегw2 рaди не ўсрами1хсz, но положи1хъ лицE своE ѓки твeрдый кaмень и3 разумёхъ, ћкw не постыждyсz: |
|
8
|
8
|
| Близько Той, Хто виправдовує Мене: хто хоче змагатися зі Мною? станьмо разом. Хто хоче судитися зі Мною? нехай підійде до Мене. | занE приближaетсz њправдaвый мS. Кто2 прsйсz со мн0ю; да сопротивостaнетъ мнЁ кyпнw. И# кто2 судsйсz со мн0ю; да прибли1житсz ко мнЁ. |
|
9
|
9
|
| Ось, Господь Бог допомагає Мені: хто осудить Мене? Ось, усі вони, як одяг, постаріють; міль з’їсть їх. | СE, гDь гDь пом0жетъ ми2: кто2 њѕл0битъ мS; СE, вси2 вы2 ћкw ри1за њбетшaете, и3 ћкw м0ліе и3з8sстъ вы2. |
|
10
|
10
|
| Хто з вас боїться Господа, слухається гласу Раба Його? Хто ходить у мороці, без світла, нехай уповає на ім’я Господа і нехай утверджується у Бозі своєму. | Кто2 въ вaсъ боsйсz гDа; да послyшаетъ глaса џтрока є3гw2. Ходsщіи во тмЁ, и3 нёсть и5мъ свёта, надёйтесz на и4мz гDне и3 ўтверди1тесz њ бз7э. |
|
11
|
11
|
| Ось, усі ви, що запалюєте вогонь, озброєні запалювальними стрілами, — йдіть у полум’я вогню вашого і стріл, розжарених вами! Це буде вам від руки Моєї; у муках помрете. | СE, вси2 вы2 џгнь раждизaете ўкрэплsете плaмень: ходи1те свётомъ nгнS вaшегw и3 плaменемъ, є3г0же разжег0сте. Менє2 рaди бhша сі‰ вaмъ, въ печaли ќспнете. |
|
Глава 51
|
Главa н7а
|
|
1
|
1
|
| Послухайте Мене ті, що прагнуть до правди, що шукають Господа! Гляньте на скелю, з якої ви висічені, у глибину рову, з якого ви витягнуті. | Послyшайте менE, гонsщіи прaвду и3 взыскaющіи гDа, воззри1те на твeрдый кaмень, є3г0же и3зсэк0сте [Е#вр.: и3з8 негHже и3зсёчени бhсте.], и3 въ ю3д0ль пот0ка, ю4же и3скопaсте [Е#вр.: и3з8 неsже и3ск0пани бhсте.]. |
|
2
|
2
|
| Подивіться на Авраама, батька вашого, і на Сарру, яка народила вас: бо Я прикликав його одного і благословив його, і розмножив його. | Воззри1те на ґвраaма nтцA вaшего и3 на сaрру породи1вшую вы2: ћкw є3ди1нъ бЁ, и3 призвaхъ є3го2, и3 бlгослови1хъ є3го2, и3 возлюби1хъ є3го2, и3 ўмн0жихъ є3го2. |
|
3
|
3
|
| Так, Господь утішить Сион, утішить усі руїни його і зробить пустелі його, як рай, і степ його, як сад Господа; радість і веселість буде у ньому, славослів’я і піснеспіви. | И# тебE нн7э ўтёшу, сіHне, и3 ўтёшихъ вс‰ пусты6ни є3гw2, и3 постaвлю пустhню є3гw2 ћкw рaй, и3 ±же ко зaпадwмъ є3гw2 ѓки рaй гDень: рaдость и3 весeліе њбрsщутъ въ нeмъ, и3сповёданіе и3 глaсъ хвалeніz. |
|
4
|
4
|
| Послухайте Мене, народе Мій, і плем’я Моє, прихиліть вухо до Мене! бо від Мене вийде закон, і суд Мій поставлю світлом для народів. | Послyшайте менE, лю1діе мои2, послyшайте, и3 цaріе, ко мнЁ внуши1те: ћкw зак0нъ t менє2 и3зhдетъ, и3 сyдъ м0й во свётъ kзhкwмъ. |
|
5
|
5
|
| Правда Моя близька; спасіння Моє сходить і сила Моя буде судити народи; острови будуть уповати на Мене і сподіватися на силу Мою. | Приближaетсz ск0рw прaвда моS, и3 и3зhдетъ ћкw свётъ спcніе моE, и3 на мhшцу мою2 kзhцы надёzтисz бyдутъ: менE џстрови њжидaти и3 на мhшцу мою2 ўповaти бyдутъ. |
|
6
|
6
|
| Підніміть очі ваші до небес, і подивіться на землю вниз: бо небеса зникнуть, як дим, і земля постаріє, як одяг, і жителі її також вимруть; а Моє спасіння буде перебувати вічно, і правда Моя не перестане. | Воздви1гните на нeбо џчи вaши и3 воззри1те на зeмлю д0лу, понeже нeбо ћкw дhмъ ўтверди1сz, и3 землS ћкw ри1за њбетшaетъ, живyщіи же на земли2 ћкоже сі‰ и3з0мрутъ, спcніе же моE во вёкъ бyдетъ, и3 прaвда моS не њскудёетъ. |
|
7
|
7
|
| Послухайте Мене ті, що знають правду, народ, у якого в серці закон Мій! Не бійтеся ганьби від людей, і лихослів’я їх не страшіться. | Послyшайте менE, вёдzщіи сyдъ, лю1діе мои2, и5мже зак0нъ м0й въ сeрдцы вaшемъ, не б0йтесz ўкорeніz человёча и3 похулeнію и4хъ не покарsйтесz. |
|
8
|
8
|
| Бо, як одяг, з’їсть їх міль і, як вовну, з’їсть їх черва; а правда Моя перебуватиме повік, і спасіння Моє — у роди родів. | Ћкоже бо ри1за снэдeна бyдетъ врeменемъ, и3 ћкw сукно2 и3з8sстсz мольми2, прaвда же моS во вёки бyдетъ и3 спcніе моE въ р0ды родHвъ. |
|
9
|
9
|
| Повстань, повстань, одягнись міцністю, сила Господня! Повстань, як у дні древні, у роди давні! Чи не ти убила Раава, вразила крокодила? | Востaни, востaни, їеrли1ме, и3 њблецhсz во крёпость мhшцы твоеS, востaни ћкw въ начaлэ днE, ћкw р0дъ вёка: не тh ли є3си2 побэди1лъ г0рдаго и3 раст0ргнулъ ѕмjа; |
|
10
|
10
|
| Чи не ти висушила море, во́ди великої безодні, перетворила глибини моря на дорогу, щоб пройшли відкуплені? | Не ты2 и3 є3си2 њпустошazй м0ре, в0ду бeздны мн0гу; положи1вый глубины6 морск‡z пyть прох0да и3з8‰тымъ и3 и3збaвлєнымъ; |
|
11
|
11
|
| І повернуться визволені Господом і прийдуть на Сион зі співом, і радість вічна над головою їх; вони знайдуть радість і веселощі: печаль і зітхання віддаляться. | ГDемъ бо возвратsтсz и3 пріи1дутъ въ сіHнъ съ рaдостію и3 со весeліемъ вёчнымъ: на главё бо и4хъ весeліе и3 хвалA, и3 рaдость пріи1метъ |: tбэжE болёзнь и3 печaль и3 воздыхaніе. |
|
12
|
12
|
| Я, Я Сам — Утішитель ваш. Хто ти, що боїшся людини, яка помирає, і сина людського, який те саме, що трава, | Ѓзъ є4смь, ѓзъ є4смь ўтэшazй тS: разумёй, кто2 сhй ўбоsлсz є3си2 человёка смeртна и3 сhна человёча, и5же ћкw травA и3зсх0ша, |
|
13
|
13
|
| і забуваєш Господа, Творця свого, Який розпростер небеса і заснував землю; і безперестанно, кожного дня страшишся люті гнобителя, ніби він готовий був знищити? Але де лють гнобителя? | и3 забhлъ є3си2 бGа создaвшаго тS, сотв0ршаго нeбо и3 њсновaвшаго зeмлю: и3 боsлсz є3си2 пrнw во вс‰ дни6 лицA ћрости стужaющагw тебЁ: кaкw бо восхотЁ взsти тS, и3 нн7э гдЁ ћрость стужaющагw тебЁ; |
|
14
|
14
|
| Скоро буде визволений полонений, і не помре в ямі і не буде мати потреби у хлібі. | Внегдa бо спасти1сz тебЁ, не стaнетъ, нижE ўмeдлитъ: |
|
15
|
15
|
| Я Господь, Бог твій, Який збурює море, так що хвилі його ревуть: Господь Саваоф — ім’я Його. | ћкw ѓзъ бGъ тв0й, возмущazй м0ре и3 творsй шyмъ волнaмъ є3гw2: гDь саваHfъ и4мz мнЁ. |
|
16
|
16
|
| І Я вкладу слова Мої у вуста твої, і тінню руки Моєї покрию тебе, щоб упорядкувати небеса й утвердити землю і сказати Сиону: «ти Мій народ». | ПоложY словесA мо‰ во ўстA тво‰ и3 под8 сёнію руки2 моеS покрhю тS, є4юже постaвихъ нeбо и3 њсновaхъ зeмлю: и3 речeтъ сіHну: лю1діе мои2 є3стE вы2. |
|
17
|
17
|
| Пробудися, пробудися, встань, Єрусалиме, ти, який з руки Господа випив чашу люті Його, випив до дна чашу сп’яніння, осушив. | Востaни, востaни, воскrни2, їеrли1ме, и3спи1вый чaшу ћрости t руки2 гDни: чaшу бо падeніz, фіaлъ ћрости и3спи1лъ и3 и3стощи1лъ є3си2, |
|
18
|
18
|
| Нікому було вести його з усіх синів, породжених ним, і нікому було підтримати його за руку з усіх синів, яких він виростив. | и3 не бhсть ўтэшazй тебE t всёхъ ч†дъ твои1хъ, ±же роди1лъ є3си2, и3 не бhсть под8eмлющагw руки2 твоеS, нижE t всёхъ сынHвъ твои1хъ, и5хже вознeслъ є3си2. |
|
19
|
19
|
| Тебе спостигли дві біди, хто пошкодує про тебе? — спустошення і знищення, голод і меч: ким я втішу тебе? | ДвA сі‰ проти6вна тебЁ, кто2 сожалёетъ тебЁ; падeніе и3 сокрушeніе, глaдъ и3 мeчь, кто2 ўтёшитъ тS; |
|
20
|
20
|
| Сини твої знемогли, лежать на розі усіх вулиць, як сарна в тенетах, сповнені гніву Господа, заборони Бога твого. | Сhнове твои2 њбнищaвшіи, сэдsще на краи2 всsкагw и3сх0да, ћкw свeкла недоварeнаz, и3сп0лнени ћрости гDни, разслaблени гDемъ бGомъ. |
|
21
|
21
|
| Отже, вислухай це, страдник і сп’янілий, але не від вина. | Сегw2 рaди слhши, смирeнный и3 ўпи1выйсz не він0мъ: |
|
22
|
22
|
| Так говорить Господь твій, Господь і Бог твій, Який мститься за Свій народ: ось, Я беру з руки твоєї чашу сп’яніння, дріжджі з чаші люті Моєї: ти не будеш уже пити їх, | тaкw гlетъ гDь бGъ судsй лю1демъ свои6мъ: сE, взsхъ t руки2 твоеS чaшу падeніz, фіaлъ ћрости моеS, и3 не приложи1ши ксемY пи1ти є3S: |
|
23
|
23
|
| і подам її у руки мучителям твоїм, які говорили тобі: «впади ниць, щоб нам пройти по тобі»; і ти хребет твій робив ніби землею й вулицею для тих, що проходили. | и3 вложY ю5 въ рyцэ преwби1дэвшихъ тS и3 смири1вшихъ тS, и5же рек0ша души2 твоeй: преклони1сz, да минeмъ: и3 положи1лъ є3си2 рaвнw земли2 плещы2 тво‰ tвнЁ мимоходsщымъ. |
|
Глава 52
|
Главa н7в
|
|
1
|
1
|
| Повстань, повстань, одягнись у силу твою, Сионе! Одягнись в одяг величі твоєї, Єрусалиме, місто святе! бо вже не буде більше входити у тебе необрізаний і нечистий. | Востaни, востaни, сіHне, њблецhсz во крёпость твою2, сіHне, и3 ты2 њблецhсz во слaву твою2, їеrли1ме, грaде с™hй, ктомY не приложи1тъ проити2 сквозЁ тS неwбрёзанный и3 нечи1стый. |
|
2
|
2
|
| Струси із себе порох; встань, полонений Єрусалиме! зніми ланцюги із шиї твоєї, полонена дочко Сиону! | И#стрzси2 прaхъ и3 востaни, сsди, їеrли1ме, совлецы2 ќзу вhи твоеS, плэнeнаz дщи2 сіHнz. |
|
3
|
3
|
| бо так говорить Господь: за ніщо були ви продані, і без срібла будете викуплені; | Ћкw сі‰ гlетъ гDь: тyне пр0дани бhсте, и3 не сребр0мъ и3збaвитесz. |
|
4
|
4
|
| бо так говорить Господь Бог: народ Мій ходив колись у Єгипет, щоб там пожити, й Ассур тіснив його ні за що. | Тaкw гlетъ гDь: во є3гЂпетъ снид0ша лю1діе мои2 прeжде, є4же пришeлцємъ бhти тaмw, и3 во ґссmрjю нyждею tвед0шасz. |
|
5
|
5
|
| І тепер що у Мене тут? говорить Господь; народ Мій узятий задарма, володарі їхні шаленіють, — говорить Господь, — і постійно, кожного дня ім’я Моє неславиться. | И# нн7э что2 здЁ є3стE; сі‰ гlетъ гDь: ћкw взsшасz лю1діе мои2 тyне, чуди1тесz и3 плaчитесz. Тaкw гlетъ гDь: вaсъ рaди пrнw и4мz моE хyлитсz во kзhцэхъ. |
|
6
|
6
|
| Тому народ Мій пізна́є ім’я Моє; тому дізнається у той день, що Я той самий, Який сказав: «ось Я!» | Сегw2 рaди познaютъ лю1діе мои2 и4мz моE въ т0й дeнь, ћкw ѓзъ є4смь сaмъ гlzй, тY є4смь. |
|
7
|
7
|
| Які прекрасні на горах ноги благовісника, що сповіщає мир, благовістить радість, проповідує спасіння, який говорить Сиону: «воцарився Бог твій!» | К0ль красны6 на горaхъ н0ги благовэствyющихъ ми1ръ, благовэствyющихъ благ†z, ћкw слhшано сотворю2 спасeніе твоE, глаг0лz: сіHне, воц7ри1тсz бGъ тв0й. |
|
8
|
8
|
| Голос вартових твоїх — вони піднесли голос і всі разом радіють, бо своїми очима бачать, що Господь повертається у Сион. | Ћкw глaсъ хранsщихъ тS вознесeсz, и3 глaсомъ вкyпэ возрaдуютсz: ћкw џчи ко nчесє1мъ воззрsтъ, є3гдA поми1луетъ гDь сіHна. |
|
9
|
9
|
| Торжествуйте, співайте разом, руїни Єрусалима, бо утішив Господь народ Свій, відкупив Єрусалим. | Да tрhгнутъ весeліе вкyпэ пусты6ни їеrли6мскіz, ћкw поми1лова гDь людjй свои1хъ и3 и3збaви їеrли1ма: |
|
10
|
10
|
| Оголив Господь святу правицю Свою перед очима всіх народів; і всі краї землі побачать спасіння Бога нашого. | и3 tкрhетъ гDь мhшцу свою2 с™yю пред8 всёми kзы6ки, и3 ќзрzтъ вси2 концы6 земли2 спcніе, є4же t бGа нaшегw. |
|
11
|
11
|
| Ідіть, ідіть, виходьте звідти; не доторкайтеся до нечистого; виходьте із середовища його, очистіть себе ті, що носите сосуди Господні! | Tступи1те, tступи1те, и3зыди1те tсю1ду и3 нечистотЁ не прикасaйтесz, и3зыди1те t среды2 є3гw2, tлучи1тесz, носsщіи сосyды гDни: |
|
12
|
12
|
| бо ви вийдете неквапливо, і не побіжите; тому що попереду вас піде Господь, і Бог Ізраїлів буде стражем позаду вас. | ћкw не съ мzтeжемъ и3зhдете, нижE ўбэжaніемъ п0йдете: п0йдетъ бо пред8 вaми гDь, и3 собирazй вы2 гDь бGъ ї}левъ. |
|
13
|
13
|
| Ось, раб Мій буде благоуспішний, підніметься і піднесеться, і звеличиться. | СE, ўразумёетъ џтрокъ м0й и3 вознесeтсz и3 прослaвитсz ѕэлw2. |
|
14
|
14
|
| Як багато хто дивувався, дивлячись на Тебе, — настільки був спотворений більше за будь-яку людину лик Його, і вигляд Його — більше за синів людських! | Ћкоже ўжaснутсz њ тебЁ мн0зи, тaкw њбезслaвитсz t человBкъ ви1дъ тв0й, и3 слaва твоS t сынHвъ человёческихъ. |
|
15
|
15
|
| Так багато народів приведе Він у здивування; царі закриють перед Ним уста свої, тому що вони побачать те, про що не було говорено їм, і узнають те, чого не чули. | Тaкw ўдивsтсz kзhцы мн0зи њ нeмъ, и3 заградsтъ цaріе ўстA сво‰: ћкw, и5мже не возвэсти1сz њ нeмъ, ќзрzтъ, и3 и5же не слhшаша, ўразумёютъ. |
|
Глава 53
|
Главa н7г
|
|
1
|
1
|
| [Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня? | ГDи, кто2 вёрова слyху нaшему, и3 мhшца гDнz комY tкрhсz; |
|
2
|
2
|
| Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього. | Возвэсти1хомъ, ћкw nтрочA пред8 ни1мъ ћкw к0рень въ земли2 жaждущей, нёсть ви1да є3мY, нижE слaвы: и3 ви1дэхомъ є3го2, и3 не и3мsше ви1да, ни добр0ты: |
|
3
|
3
|
| Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його. | но ви1дъ є3гw2 безчeстенъ, ўмaленъ пaче всёхъ сынHвъ человёческихъ: человёкъ въ ћзвэ сhй и3 вёдый терпёти болёзнь, ћкw tврати1сz лицE є3гw2, безчeстно бhсть, и3 не вмэни1сz. |
|
4
|
4
|
| Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом. | Сeй грэхи2 нaшz н0ситъ и3 њ нaсъ болёзнуетъ, и3 мы2 вмэни1хомъ є3го2 бhти въ трудЁ и3 въ ћзвэ t бGа и3 во њѕлоблeніи. |
|
5
|
5
|
| Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися. | Т0й же ћзвенъ бhсть за грэхи2 нaшz и3 мyченъ бhсть за беззакHніz н†ша, наказaніе ми1ра нaшегw на нeмъ, ћзвою є3гw2 мы2 и3сцэлёхомъ. |
|
6
|
6
|
| Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас. | Вси2 ћкw џвцы заблуди1хомъ: человёкъ t пути2 своегw2 заблуди2, и3 гDь предадE є3го2 грBхъ рaди нaшихъ. |
|
7
|
7
|
| Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх. | И# т0й, занE њѕл0бленъ бhсть, не tверзaетъ ќстъ свои1хъ: ћкw nвчA на заколeніе ведeсz, и3 ћкw ѓгнецъ пред8 стригyщимъ є3го2 безглaсенъ, тaкw не tверзaетъ ќстъ свои1хъ. |
|
8
|
8
|
| Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту. | Во смирeніи є3гw2 сyдъ є3гw2 взsтсz: р0дъ же є3гw2 кто2 и3сповёсть; ћкw взeмлетсz t земли2 жив0тъ є3гw2, рaди беззак0ній людjй мои1хъ ведeсz на смeрть. |
|
9
|
9
|
| Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його. | И# дaмъ лук†выz вмёстw погребeніz є3гw2 и3 бог†тыz вмёстw см7рти є3гw2: ћкw беззак0ніz не сотвори2, нижE њбрётесz лeсть во ўстёхъ є3гw2. |
|
10
|
10
|
| Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його. | И# гDь х0щетъ њчcтити є3го2 t ћзвы: ѓще дaстсz њ грэсЁ, душA вaша ќзритъ сёмz долгожив0тное. |
|
11
|
11
|
| На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе. | И# х0щетъ гDь рук0ю своeю tsти болёзнь t души2 є3гw2, kви1ти є3мY свётъ и3 создaти рaзумомъ, њправдaти првdнаго блaгw служaща мнHгимъ, и3 грэхи2 и4хъ т0й понесeтъ. |
|
12
|
12
|
| Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником. | Сегw2 рaди т0й наслёдитъ мн0гихъ и3 крёпкихъ раздэли1тъ кwрhсти, занE преданA бhсть на смeрть дш7A є3гw2, и3 со беззак0нными вмэни1сz, и3 т0й грэхи2 мн0гихъ вознесE и3 за беззакHніz и4хъ прeданъ бhсть. |
|
Глава 54
|
Главa н7д
|
|
1
|
1
|
| Звеселись, неплідна, яка не народжує; викликни і виголоси, яка не мучилася пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка, — говорить Господь. | Возвесели1сz, непл0ды, нераждaющаz, возгласи2 и3 возопjй, нечревоболёвшаz, ћкw мнHга ч†да пустhz пaче, нeжели и3мyщіz мyжа. |
|
2
|
2
|
| Розшир місце намету твого, розшир покрівлі осель твоїх; не соромся, пусти довше шнури твої і утверди кілки твої; | Речe бо гDь: разшири2 мёсто кyщи твоеS и3 покр0вwвъ твои1хъ, водрузи2, не пощади2, продолжи2 ќжz тво‰ и3 к0ліе твоE ўкрэпи2, |
|
3
|
3
|
| бо ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста. | є3щE на дeсно и3 на лёво простри2: и3 сёмz твоE kзhки наслёдитъ, и3 грaды њпустёвшыz насели1ши. |
|
4
|
4
|
| Не бійся, бо не будеш посоромлена; не знічуйся, бо не будеш у нарузі: ти забудеш посоромлення юности твоєї і не будеш більше згадувати про безславність удівства твого. | Не б0йсz, ћкw посрaмлена є3си2, нижE ўстыди1сz, ћкw ўкорeна є3си2: понeже срамотY вёчную забyдеши и3 ўкори1зны вдовствA твоегw2 не помzнeши ктомY. |
|
5
|
5
|
| Тому що твій Творець є чоловік твій; Господь Саваоф — ім’я Його; і Відкупитель твій — Святий Ізраїлів: Богом усієї землі назветься Він. | Ћкw гDь творsй тS, гDь саваHfъ и4мz є3мY: и3 и3збaвивый тS, с™hй бGъ ї}левъ, всeй земли2 прозовeтсz. |
|
6
|
6
|
| Бо як дружину, залишену і скорботну духом, закликає тебе Господь, і як дружину юности, яка була відкинута, — говорить Бог твій. | Не ћкw женY њстaвлену и3 малодyшну призвa тz гDь, нижE ћкw женY и3з8 ю4ности возненави1дэну, речE бGъ тв0й. |
|
7
|
7
|
| На малий час Я залишив тебе, але з великою милістю прийму тебе. | На врeмz мaло њстaвихъ тS, ґ съ млcтію вели1кою поми1лую тS: |
|
8
|
8
|
| У полум’ї гніву Я приховав від тебе лице Моє на час, але вічною милістю помилую тебе, — говорить Відкупитель твій, Господь. | во ћрости мaлэ tврати1хъ лицE моE t тебє2, но млcтію вёчною поми1лую тS, речE и3збaвивый тS гDь. |
|
9
|
9
|
| Бо це для Мене, як води Ноя: як Я поклявся, що води Ноя не прийдуть більше на землю, так поклявся не гніватися на тебе і не дорікати тобі. | T воды2, ћже при нHи, сіE ми2 є4сть, ћкоже клsхсz є3мY во врeмz џно на зeмлю, не разгнёватисz њ тебЁ ктомY, нижE во прещeніи твоeмъ |
|
10
|
10
|
| Гори зрушаться і пагорби захитаються, — а милість Моя не відступить від тебе, і завіт миру Мого не похитнеться, — говорить Господь, Який милує тебе. | г0ры престaвити, и3 х0лми твои2 не предви1гнутсz: тaкw нижE, ћже t менє2 къ тебЁ, млcть њскудёетъ, нижE завётъ ми1ра твоегw2 престaвитсz: речe бо млcтивъ къ тебЁ гDь. |
|
11
|
11
|
| Бідна, яку кидає буря, безутішна! Ось, Я покладу камені твої на рубіні і зроблю основу твою із сапфірів; | Смирeннаz и3 колeблемаz не и3мёла є3си2 ўтэшeніz: сE, ѓзъ ўготовлsю тебЁ ѓнfраxъ кaмень тв0й и3 на њсновaніе твоE сапфjръ: |
|
12
|
12
|
| і зроблю вікна твої з рубінів і ворота твої — з перлин, і всю огорожу твою — із коштовних каменів. | и3 положY забр†ла тво‰ їaспісъ, и3 вратA тво‰ кaменіе крmстaлла, и3 њграждeніе твоE кaменіе и3збрaнное, |
|
13
|
13
|
| І всі сини твої будуть навчені Господом, і великий мир буде у синів твоїх. | и3 вс‰ сhны тво‰ научє1ны бGомъ, и3 во мн0зэ ми1рэ ч†да тво‰. |
|
14
|
14
|
| Ти утвердишся правдою, будеш далека від гноблення, бо тобі боятися немає чого, і від жаху, бо він не наблизиться до тебе. | И# прaвдою возгради1шисz: ўдали1сz t непрaведнагw, и3 не ўбои1шисz, и3 трeпетъ не прибли1житсz тебЁ. |
|
15
|
15
|
| Ось, будуть озброюватися проти тебе, але не від Мене; хто б не озброївся проти тебе, впаде. | СE, пришeлцы пріи1дутъ къ тебЁ мн0ю и3 вселsтсz ў тебє2 и3 къ тебЁ прибёгнутъ. |
|
16
|
16
|
| Ось, Я створив коваля, який роздуває вугілля у вогні і робить знаряддя для своєї справи, — і Я творю губителя для знищування. | СE, ѓзъ создaхъ тS, не ћкоже кузнeцъ раздувazй ќгліе и3 и3зносS сосyдъ на дёло: ѓзъ же создaхъ тS не на пaгубу, є4же и3стли1ти. |
|
17
|
17
|
| Жодне знаряддя, зроблене проти тебе, не буде успішним; і всякий язик, який буде змагатися з тобою на суді, — ти звинуватиш. Це є спадщина рабів Господа, виправдання їх від Мене, — говорить Господь. | Всsкъ сосyдъ содёланъ на тS не бlгопоспэшY, и3 всsкъ глaсъ, и4же на тS востaнетъ на прю2, њдолёеши и5мъ всBмъ: пови1нніи же твои2 бyдутъ въ нeмъ. Е$сть наслёдіе служaщымъ гDеви, и3 вы2 бyдете мнЁ првdни, гlетъ гDь. |
|
Глава 55
|
Главa н7є
|
|
1
|
1
|
| Спраглі! йдіть усі до вод; навіть і ви, у яких немає срібла, йдіть, купуйте і споживайте; йдіть, купуйте без срібла і без плати вино і молоко. | Жaждущіи, и3ди1те на в0ду, и3 є3ли1цы не и4мате сребрA, шeдше купи1те, и3 kди1те (и3 пjйте) без8 сребрA и3 цэны2 віно2 и3 тyкъ. |
|
2
|
2
|
| Для чого вам відважувати срібло за те, що не хліб, і надбане трудами своїми за те, що не насичує? Послухайте Мене уважно і споживайте благо, і душа ваша нехай насолодиться жиром. | Вскyю цэнитE сребро2 не въ хлёбы, и3 трyдъ вaшъ не въ сhтость; Послyшайте менE, и3 снёсте благ†z, и3 наслади1тсz во благи1хъ душA вaша. |
|
3
|
3
|
| Прихиліть вухо ваше і прийдіть до Мене: послухайте, і жива буде душа ваша, — і дам вам завіт вічний, незмінні милості, обіцяні Давиду. | Внемли1те ўши1ма вaшима и3 послёдуйте путє1мъ мои6мъ: послyшайте менE, и3 живA бyдетъ во благи1хъ душA вaша, и3 завэщaю вaмъ завётъ вёченъ, преподHбнаz давjдwва вBрнаz. |
|
4
|
4
|
| Ось, Я дав Його свідком для народів, вождем і наставником народам. | СE, свидётелство во kзhцэхъ дaхъ є3го2, кнsзz и3 повели1телz kзhкwмъ. |
|
5
|
5
|
| Ось, ти прикличеш народ, якого ти не знав, і народи, які тебе не знали, поспішать до тебе заради Господа Бога твого і заради Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. | СE, kзhцы, и5же не вёдzху тебE, призовyтъ тS, и3 лю1діе, и5же не познaша тебE, ко тебЁ прибёгнутъ рaди гDа бGа твоегw2, с™aгw ї}лева, ћкw прослaви тS. |
|
6
|
6
|
| Шукайте Господа, коли можна знайти Його; прикликайте Його, коли Він близько. | Взыщи1те гDа, и3 внегдA њбрэсти2 вaмъ того2, призови1те: є3гдa же прибли1житсz къ вaмъ, |
|
7
|
7
|
| Нехай залишить нечестивий путь свій і беззаконник — думки свої, і нехай навернеться до Господа, і Він помилує його, і до Бога нашого, бо Він многомилостивий. | да њстaвитъ нечести1вый пути6 сво‰, и3 мyжъ беззак0ненъ совёты сво‰, и3 да њбрати1тсz ко гDу, и3 поми1лованъ бyдетъ, ћкw попремн0гу њстaвитъ грёхи вaшz. |
|
8
|
8
|
| Мої думки — не ваші думки, ні ваші путі — путі Мої, говорить Господь. | Не сyть бо совёти мои2 ћкоже совёти вaши, нижE ћкоже путіE вaши путіE мои2, гlетъ гDь. |
|
9
|
9
|
| Але, як небо вище за землю, так путі Мої вищі за путі ваші, і думки Мої вищі за думки ваші. | Но ћкоже tстои1тъ нeбо t земли2, тaкw tстои1тъ пyть м0й t путjй вaшихъ, и3 помышлє1ніz в†ша t мhсли моеS. |
|
10
|
10
|
| Як дощ і сніг сходить з неба і туди не повертається, але напуває землю і робить її здатною родити і вирощувати, щоб вона давала насіння тому, хто сіє, і хліб тому, хто їсть, — | Ћкоже бо ѓще сни1детъ д0ждь и3ли2 снёгъ съ небесE, и3 не возврати1тсz, д0ндеже напои1тъ зeмлю, и3 роди1тъ, и3 прозsбнетъ, и3 дaстъ сёмz сёющему и3 хлёбъ въ снёдь: |
|
11
|
11
|
| так і слово Моє, яке виходить з уст Моїх, — воно не повертається до Мене марним, але виконує те, що Мені угодно, і звершує те, для чого Я послав його. | тaкw бyдетъ гlг0лъ м0й, и4же ѓще и3зhдетъ и3з8 ќстъ мои1хъ, не возврати1тсz ко мнЁ т0щь, д0ндеже соверши1тъ (вс‰), є3ли6ка восхотёхъ, и3 поспэшY пути6 тво‰ и3 зaпwвэди мо‰. |
|
12
|
12
|
| Отже, ви вийдете з веселощами і будете випроваджені з миром; гори і пагорби будуть співати перед вами пісню, і всі дерева у полі рукоплескати вам. | Со весeліемъ бо и3зhдете и3 съ рaдостію научитeсz: г0ры бо и3 х0лми возскaчутъ ждyще вaсъ съ рaдостію, и3 вс‰ древесA сє1лнаz восплeщутъ вётвьми: |
|
13
|
13
|
| Замість терня виросте кипарис; замість кропиви виросте мирт; і це буде на славу Господа, у знамення вічне, незламне. | и3 вмёстw дрaчіz взhдетъ кmпарjсъ, и3 вмёстw кропи1вы взhдетъ мmрсjна: и3 бyдетъ гDь во и4мz и3 во знaменіе вёчное, и3 не њскудёетъ. |
|
Глава 56
|
Главa н7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь: зберігайте суд і чиніть правду; бо близько спасіння Моє й одкровення правди Моєї. | Сі‰ гlетъ гDь: сохрани1те сyдъ и3 сотвори1те прaвду, прибли1жисz бо спcніе моE пріити2 и3 млcть моS tкрhтисz. |
|
2
|
2
|
| Блажен муж, який робить це, і син людський, який міцно тримається цього, який зберігає суботу від осквернення й оберігає руку свою, щоб не зробити ніякого зла. | Блажeнъ мyжъ творsй сі‰, и3 человёкъ держaйсz и4хъ, и3 хранsй суббw6ты не њсквернsти, и3 блюдhй рyцэ свои2 не твори1ти непрaвды. |
|
3
|
3
|
| Нехай не говорить син іноплемінника, який приєднався до Господа: «Господь зовсім відокремив мене від Свого народу», і нехай не говорить євнух: «ось я сухе дерево». | Да не глаг0летъ и3ноплемeнникъ приложи1выйсz ко гDеви: є3дA tлучи1тъ мS гDь t людjй свои1хъ; и3 да не глаг0летъ кaженикъ, ћкw ѓзъ є4смь дрeво сyхо. |
|
4
|
4
|
| Бо Господь так говорить про євнухів: які зберігають Мої суботи й обирають угодне Мені, і міцно тримаються завіту Мого, — | Сі‰ гlетъ гDь кaженикwмъ: є3ли1цы сохранsтъ суббw6ты мо‰ и3 и3зберyтъ, ±же ѓзъ хощY, и3 содержaтъ завётъ м0й, |
|
5
|
5
|
| тим дам Я у домі Моєму й у стінах Моїх місце й ім’я краще, ніж синам і дочкам; дам їм вічне ім’я, яке не знищиться. | дaмъ и5мъ въ домY моeмъ и3 во њгрaдэ моeй мёсто и3мени1то, лyчшее t сынHвъ и3 дщeрей, и4мz вёчно дaмъ и5мъ, и3 не њскудёетъ: |
|
6
|
6
|
| І синів іноплемінників, які приєдналися до Господа, щоб служити Йому і любити ім’я Господа, бути рабами Його, усіх, що зберігають суботу від осквернення її і твердо тримаються завіту Мого, | и3 и3ноплемeнникwмъ приложи1вшымсz гDеви раб0тати є3мY и3 люби1ти и4мz гDне, є4же бhти є3мY въ рабы6 и3 рабы6ни, и3 вс‰ снабдsщыz суббw6ты мо‰ не њсквернsти и3 держaщыz завётъ м0й, |
|
7
|
7
|
| Я приведу на святу гору Мою й обрадую їх у Моєму домі молитви; всепалення їхні й жертви їхні будуть благоприємні на жертовнику Моєму, бо дім Мій назветься домом молитви для усіх народів. | введY | въ г0ру с™yю мою2 и3 возвеселю2 | въ домY мlтвы моеS: всесожжє1ніz и4хъ и3 жє1ртвы и4хъ бyдутъ прі‰тны на трeбницэ моeмъ: д0мъ бо м0й д0мъ моли1твы наречeтсz всBмъ kзhкwмъ, |
|
8
|
8
|
| Господь Бог, Який збирає розсіяних ізраїльтян, говорить: до зібраних у нього Я буду ще збирати інших. | гlетъ гDь, собирazй разсBzныz ї}лєвы, ћкw соберY къ немY соб0ръ. |
|
9
|
9
|
| Усі звірі польові, усі звірі лісові! йдіть їсти. | Вси2 ѕвёріе ди1віи, пріиди1те, kди1те, вси2 ѕвёріе дубрaвніи. |
|
10
|
10
|
| Вартові їхні сліпі усі й невігласи: усі вони німі пси, що не можуть гавкати, що марять лежачи, що люблять спати. | Ви1дите, ћкw вси2 њслэп0ша, не разумёша смhслити, вси2 пси2 нэмjи не возм0гутъ лazти, ви1дzще сны2 на л0жи, лю1бzще дремaти, |
|
11
|
11
|
| І це пси, жадібні душею, які не знають ситости; і це пастирі безглузді: усі дивляться на свою дорогу, кожен до останнього, на свою користь; | и3 пси2 безстyдніи душeю, не вёдzще сhтости: и3 сyть лукaви, не вёдzще смhсла, вси2 путє1мъ свои6мъ послёдоваша, кjйждо ўклони1шасz въ лихои1мство своE, t пeрвагw и3 до послёднzгw. |
|
12
|
12
|
| приходьте, говорять, я дістану вина, і ми нап’ємося сикери; і завтра те саме буде, що сьогодні, та ще й більше. | Пріиди1те, да в0змемъ віно2 и3 нап0лнимсz піsнства, и3 бyдетъ ћкw днeсь, тaкw и3 заyтра, и3 мн0гw мн0жае. |
|
Глава 57
|
Главa н7з
|
|
1
|
1
|
| Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла. | Ви1дите, кaкw прaведный поги1бе, и3 никт0же не пріeмлетъ сeрдцемъ, и3 мyжіе прaведніи взeмлютсz, и3 никт0же разумёетъ: t лицa бо непрaвды взsсz прaведный. |
|
2
|
2
|
| Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх. | Бyдетъ съ ми1ромъ погребeніе є3гw2, взsсz t среды2. |
|
3
|
3
|
| Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці! | Вh же пріиди1те сёмw, сhнове беззак0нніи, сёмz прелюбодёєвъ и3 блудни1цы: |
|
4
|
4
|
| З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди, | въ чeмъ ўслаждaстесz и3 на кого2 tверз0сте ўстA в†ша; и3 на кого2 и3зсyнусте љзhкъ вaшъ; не вh ли є3стE ч†да пaгубы, сёмz беззак0нно, |
|
5
|
5
|
| розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель? | молsщіисz кумjрwмъ под8 дрeвіемъ чaстымъ, закалaюще ч†да сво‰ въ дeбрехъ посредЁ кaменіz; |
|
6
|
6
|
| У гладеньких каменях струмків доля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим? | То2 твоS чaсть, сeй тв0й жрeбій, и3 тBмъ проліsлъ є3си2 возлі‰ніz, и3 тBмъ принeслъ є3си2 жє1ртвы: t си1хъ u5бо не разгнёваюсz ли; |
|
7
|
7
|
| На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву. | На горЁ выс0цэ и3 превознесeннэ, тaмw твоE л0же, и3 тaмw вознeслъ є3си2 трє1бы тво‰: |
|
8
|
8
|
| За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце. | и3 за подв0zми двeрій твои1хъ положи1лъ є3си2 пaмzть твою2: мhслилъ є3си2, ћкw ѓще t менє2 tступи1ши, б0лэе нёчто воз8имёеши: возлюби1лъ є3си2 спsщыz съ тоб0ю, |
|
9
|
9
|
| Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пекла. | и3 ўмн0жилъ є3си2 блужeніе твоE съ ни1ми, и3 мнHги сотвори1лъ, и5же далeче t тебє2, и3 послaлъ є3си2 послы2 за предёлы тво‰, и3 смири1лсz є3си2 дaже до ѓда. |
|
10
|
10
|
| Від довгого шляху твого стомлювалася, але не говорила: «надія загублена!»; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення. | Мн0гими путьми2 твои1ми труди1лсz є3си2, и3 не рeклъ є3си2: престaну крэпsщьсz, ћкw сотвори1лъ є3си2 сі‰, сегw2 рaди не помоли1лсz ми2 є3си2 ты2. |
|
11
|
11
|
| Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому довго, ти перестала боятися Мене? | Кого2 благопочeтъ ўбоsлсz є3си2, и3 солгaлъ ми2, и3 не помzнyлъ є3си2 менE, нижE пріsлъ мS є3си2 во ќмъ, нижE въ сeрдце твоE; и3 ѓзъ тS ви1дz, презирaю, и3 не ўбоsлсz є3си2 менE. |
|
12
|
12
|
| Я покажу правду твою і діла твої, — і вони будуть не на користь тобі. | И# ѓзъ возвэщY прaвду твою2 и3 ѕлHбы тво‰, ±же не ўспёютъ тебЁ: |
|
13
|
13
|
| Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? — усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю. | є3гдA возопіeши, да и3збaвzтъ тS во печaлехъ твои1хъ: сі‰ бо вс‰ вётръ в0зметъ, и3 tнесeтъ бyрz: ґ держaщіисz менє2 стsжутъ зeмлю и3 наслёдzтъ г0ру с™yю мою2. |
|
14
|
14
|
| І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого. | И# рекyтъ: њчи1стите пред8 лицeмъ є3гw2 пути6 и3 tими1те претык†ніz t пути2 людjй мои1хъ. |
|
15
|
15
|
| Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених. | Сі‰ гlетъ гDь вhшній, и4же живeтъ во выс0кихъ во вёкъ, с™hй во с™hхъ и4мz є3мY, вhшній, во с™hхъ почивazй, и3 малод{шнымъ даsй долготерпёніе и3 даsй жив0тъ сокрушє1нымъ сeрдцемъ: |
|
16
|
16
|
| Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене. | не во вёкъ tмщY вaмъ, ни всегдA гнёватисz бyду на вы2: д¦ъ бо t менє2 и3зhдетъ, и3 всsкое дыхaніе ѓзъ сотвори1хъ. |
|
17
|
17
|
| За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурювався; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця. | За грёхъ мaлw что2 њпечaлихъ є3го2 и3 порази1хъ є3го2 и3 tврати1хъ лицE моE t негw2: и3 њпечaлисz и3 п0йде дрsхлъ во путeхъ свои1хъ. |
|
18
|
18
|
| Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його. | Пути6 є3гw2 ви1дэхъ и3 и3сцэли1хъ є3го2, и3 ўтёшихъ є3го2 и3 дaхъ є3мY ўтэшeніе и4стинно, |
|
19
|
19
|
| Я виконаю слово: мир, мир далекому і ближньому, — говорить Господь, — і зцілю його. | ми1ръ на ми1ръ далeче и3 бли1з8 сyщымъ: и3 речE гDь: и3сцэлю2 |. |
|
20
|
20
|
| А нечестиві — як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і во́ди якого викидають мул і бруд. | Непрaведніи же возволнyютсz и3 почи1ти не возм0гутъ. |
|
21
|
21
|
| Немає миру нечестивим, — говорить Бог мій. | Нёсть рaдоватисz нечєсти1вымъ, речE гDь бGъ. |
|
Глава 58
|
Главa н7и
|
|
1
|
1
|
| Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його. | Возопjй крёпостію и3 не пощади2: ћкw трубY возвhси глaсъ тв0й и3 возвэсти2 лю1демъ мои6мъ грэхи2 и4хъ и3 д0му їaкwвлю беззакHніz и4хъ. |
|
2
|
2
|
| Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога: | МенE дeнь t днE и4щутъ и3 разумёти пути6 мо‰ желaютъ, ћкw лю1діе прaвду сотвори1вшіи и3 судA бGа своегw2 не њстaвившіи: пр0сzтъ нн7э ў менє2 судA првdна и3 прибли1житисz ко гDу желaютъ, глаг0люще: |
|
3
|
3
|
| «Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших. | что2 ћкw пости1хомсz, и3 не ўви1дэлъ є3си2; смири1хомъ дyшы нaшz, и3 не ўвёдэлъ є3си2; Во дни6 бо пощeній вaшихъ њбрэтaете вHли вaшz, и3 вс‰ подр{чныz вaшz томитE: |
|
4
|
4
|
| Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті. | ѓще въ судёхъ и3 свaрэхъ поститeсz и3 біeте пzстьми2 смирeннаго, вскyю мнЁ поститeсz ћкоже днeсь, є4же ўслhшану бhти съ в0племъ глaсу вaшему; |
|
5
|
5
|
| Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як тростину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу? | Не сицевaгw постA ѓзъ и3збрaхъ, и3 днE, є4же смири1ти человёку дyшу свою2: нижE ѓще слzчeши ћкw сeрпъ вhю твою2, и3 врeтище и3 пeпелъ постeлеши, нижE тaкw наречeте п0стъ пріsтенъ. |
|
6
|
6
|
| Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо; | Не таковaгw (бо) постA ѓзъ и3збрaхъ, гlетъ гDь: но разрэшaй всsкъ соyзъ непрaвды, разрушaй њбдолжє1ніz наси1льныхъ писaній, tпусти2 сокрушє1нныz во своб0ду и3 всsкое писaніе непрaведное раздери2: |
|
7
|
7
|
| розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся. | раздроблsй ѓлчущымъ хлёбъ тв0й и3 ни1щыz безкрHвныz введи2 въ д0мъ тв0й: ѓще ви1диши нaга, њдёй, и3 t св0йственныхъ плeмене твоегw2 не прeзри. |
|
8
|
8
|
| Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе. | ТогдA развeрзетсz рaнw свётъ тв0й, и3 и3сцэлє1ніz тво‰ ск0рw возсіsютъ, и3 пред8и1детъ пред8 тоб0ю прaвда твоS, и3 слaва б9іz њб8и1метъ тS. |
|
9
|
9
|
| Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе, | ТогдA воззовeши, и3 бGъ ўслhшитъ тS, и3 є3щE глаг0лющу ти2, речeтъ: сE, пріид0хъ. Ѓще tи1меши t себє2 соyзъ и3 рукобіeніе и3 глаг0лъ роптaніz |
|
10
|
10
|
| і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень; | и3 дaси ѓлчущему хлёбъ t души2 твоеS и3 дyшу смирeнную насhтиши, тогдA возсіsетъ во тмЁ свётъ тв0й, и3 тмA твоS бyдетъ ћкw полyдне, |
|
11
|
11
|
| і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають. | и3 бyдетъ бGъ тв0й съ тоб0ю пrнw: и3 насhтишисz, ћкоже желaетъ душA твоS, и3 кHсти тво‰ ўтучнёютъ, и3 бyдутъ ћкw вертогрaдъ напоeнъ, и3 ћкw и3ст0чникъ, є3мyже не њскудЁ водA: и3 кHсти тво‰ прозsбнутъ ћкw травA, и3 разботёютъ, и3 наслёдzтъ р0ды родHвъ. |
|
12
|
12
|
| І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення. | И# сози1ждутсz пусты6ни тво‰ вBчныz, и3 бyдутъ њснов†ніz тво‰ вBчнаz родHмъ родHвъ: и3 прозовeшисz здaтель њгрaдъ, и3 стєзи2 тво‰ посредЁ ўпок0иши. |
|
13
|
13
|
| Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш називати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, — | Ѓще tврати1ши н0гу твою2 t суббHтъ, є4же не твори1ти хотёній твои1хъ въ дeнь с™hй, и3 прозовeши суббw6ты слaдwстны, с™ы бGови твоемY: не воздви1гнеши ноги2 своеS на дёло, нижE возглаг0леши словесE во гнёвэ и3з8 ќстъ твои1хъ, |
|
14
|
14
|
| то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це. | и3 бyдеши ўповaz на гDа, и3 возведeтъ тS на благwты2 зємнhz, и3 ўхлёбитъ тS наслёдіемъ їaкwва nтцA твоегw2: ўстa бо гDнz гlаша сі‰. |
|
Глава 59
|
Главa н7f
|
|
1
|
1
|
| Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути. | Е#дA не м0жетъ рукA гDнz спcти2; и3ли2 њтzгчи1лъ є4сть слyхъ св0й, є4же не ўслhшати; |
|
2
|
2
|
| Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути. | Но грэси2 вaши разлучaютъ междY вaми и3 междY бGомъ, и3 грBхъ рaди вaшихъ tврати2 лицE своE t вaсъ, є4же не поми1ловати. |
|
3
|
3
|
| Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду. | Рyцэ во вaши њсквернє1нэ кр0вію, и3 пeрсты вaши во грэсёхъ, ўстнё же вaши возглаг0лаша беззак0ніе, и3 љзhкъ вaшъ непрaвдэ поучaетсz. |
|
4
|
4
|
| Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство; | Никт0же глаг0летъ прaвды, нижE є4сть сyдъ и4стиненъ: ўповaютъ на сyєтнаz и3 глаг0лютъ тщє1тнаz, ћкw зачинaютъ трyдъ и3 раждaютъ беззак0ніе. |
|
5
|
5
|
| висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна. | Ћица ѓспідска разби1ша и3 постaвъ паучи1нный ткyтъ, и3 хотsй t ћицъ и4хъ ћсти, разби1въ зaпортокъ (є3гw2), њбрёте и3 въ нeмъ васілjска. |
|
6
|
6
|
| Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх. | Постaвъ и4хъ не бyдетъ на ри1зу, и3 не њдeждутсz t дёлъ свои1хъ: дэлa бо и4хъ дэлA беззак0ніz. |
|
7
|
7
|
| Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх. | Н0зэ же и4хъ на ѕло2 текyтъ, ск0ри проліsти кр0вь, и3 мы6сли и4хъ мы6сли њ ўбjйствахъ: сокрушeніе и3 бёдность во путeхъ и4хъ, |
|
8
|
8
|
| Путі миру вони не знають, і немає суду на стежках їхніх; путі їхні викривлені, і ніхто, який іде ними, не знає миру. | и3 пути2 ми1рнагw не познaша, и3 нёсть судA во путeхъ и4хъ: стєзи1 бо и4хъ развращє1ны, по ни1хже х0дzтъ, и3 не вёдzтъ ми1ра. |
|
9
|
9
|
| Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці. | Тогw2 рaди tступи2 t ни1хъ сyдъ, и3 не пости1гнетъ и4хъ прaвда: ждyщымъ и5мъ свёта, бhсть и5мъ тмA, ждyще зари2 во мрaцэ ходи1ша. |
|
10
|
10
|
| Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві. | Њсsжутъ ћкw слэпjи стёну, ћкw сyще без8 nчeсъ њсzзaти бyдутъ, и3 падyтсz въ полyдни ћкw въ полyнощи, ћкw ўмирaюще возстенyтъ |
|
11
|
11
|
| Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас. | ћкw медвёдь, и3 ћкw г0лубь вкyпэ п0йдутъ. Ждaхомъ судA, и3 нёсть, спасeніе далeче tступи2 t нaсъ. |
|
12
|
12
|
| Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо. | Мн0го бо беззак0ніе нaше пред8 тоб0ю, и3 грэси2 нaши проти1ву стaша нaмъ: беззакHніz бо н†ша въ нaсъ, и3 непр†вды нaшz ўразумёхомъ: |
|
13
|
13
|
| Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова. | нечeствовахомъ и3 солгaхомъ и3 tступи1хомъ t послёдованіz бGа нaшегw: глаг0лахомъ непрaвду и3 не покори1хомсz, во ўтр0бэ зачaхомъ и3 поучи1хомсz t сeрдца нaшегw словесє1мъ непрaвєднымъ: |
|
14
|
14
|
| І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотикнулася на площі, і чесність не може увійти. | и3 њстaвихомъ созади2 сyдъ, и3 прaвда далeче tступи2 t нaсъ: ћкw и3знем0же во путeхъ и4хъ и4стина, и3 прaвымъ (путeмъ) не возмог0ша прейти2: |
|
15
|
15
|
| І не стало істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду. | и3 и4стина взsсz, и3 престaвиша ќмъ св0й є4же смhслити. И# ви1дэ гDь и3 негодовA, ћкw не бsше судA: |
|
16
|
16
|
| І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його. | и3 ви1дэ, и3 не бsше мyжа, и3 помhсли, и3 не бsше и3збавлsющагw: и3 мсти2 и5мъ мhшцею своeю, и3 поми1лованіемъ ўтверди2. |
|
17
|
17
|
| І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голову Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе ревністю, як плащем. | И# њдёzсz прaвдою ћкw щит0мъ, и3 возложи2 шлeмъ спасeніz на главY, и3 њблечeсz въ ри1зу tмщeніz, и3 nдeждею своeю: |
|
18
|
18
|
| Мірою відплати, за цією мірою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помстою, островам віддасть належне. | ћкw воздавazй воздаsніе ўкори1зну супостaтwмъ. |
|
19
|
19
|
| І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сонця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його. | И# ўбоsтсz, и5же t з†падъ, и4мене гDнz, и3 и5же t востHкъ с0лнца, и4мене є3гw2 слaвнагw: пріи1детъ бо ћкw рэкA наси1льнаz гнёвъ t гDа, пріи1детъ со ћростію. |
|
20
|
20
|
| І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь. | И# пріи1детъ сіHна рaди и3збавлszй, и3 tврати1тъ нечeстіе t їaкwва. |
|
21
|
21
|
| І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку. | И# сeй и5мъ и4же t менє2 завётъ, речE гDь: д¦ъ м0й, и4же є4сть въ тебЁ, и3 гlг0лы, ±же ѓзъ дaхъ во ўстA тво‰, не њскудёютъ t ќстъ твои1хъ и3 t ќстъ сёмене твоегw2: речe бо гDь tнн7э и3 во вёкъ. |
|
Глава 60
|
Главa …
|
|
1
|
1
|
| Восстань, світися, [Єрусалиме], бо прийшло світло твоє, і слава Господня зійшла над тобою. | Свэти1сz, свэти1сz, їеrли1ме, пріи1де бо тв0й свётъ, и3 слaва гDнz на тебЁ возсіS. |
|
2
|
2
|
| Бо ось, темрява покриє землю, і морок — народи; а над тобою засяє Господь, і слава Його явиться над тобою. | СE, тмA покрhетъ зeмлю, и3 мрaкъ на kзhки, на тебё же kви1тсz гDь, и3 слaва є3гw2 на тебЁ ќзритсz. |
|
3
|
3
|
| І прийдуть народи до світла твого, і царі — до сяйва, яке сходить над тобою. | И# п0йдутъ цaріе свётомъ твои1мъ, и3 kзhцы свётлостію твоeю. |
|
4
|
4
|
| Зведи очі твої і подивися навколо: усі вони збираються, йдуть до тебе; сини твої здалеку йдуть і дочок твоїх на руках несуть. | Возведи2 w4крестъ џчи твои2 и3 ви1ждь собр†наz ч†да тво‰: сE, пріид0ша вси2 сhнове твои2 и3здалeча, и3 дщє1ри тво‰ на рaмэхъ в0змутсz. |
|
5
|
5
|
| Тоді побачиш, і зрадієш, і затремтить і розшириться серце твоє, тому що багатство моря повернеться до тебе, надбання народів прийде до тебе. | ТогдA ќзриши и3 возрaдуешисz, и3 ўбои1шисz и3 ўжaснешисz сeрдцемъ, ћкw преложи1тсz къ тебЁ богaтство морск0е и3 kзhкwвъ и3 людjй: |
|
6
|
6
|
| Безліч верблюдів покриє тебе — дромадери з Мадіама й Ефи; усі вони із Сави прийдуть, принесуть золото і ладан і звістять славу Господа. | и3 пріи1дутъ къ тебЁ стадA велблю6дъ, и3 покрhютъ тS велблю1ди мадіaмстіи и3 гефaрстіи: вси2 t савы2 пріи1дутъ, носsще злaто, и3 лівaнъ принесyтъ и3 кaмень чeстенъ, и3 спcніе гDне благовозвэстsтъ: |
|
7
|
7
|
| Усі вівці кидарські будуть зібрані до тебе; барани неваїофські послужать тобі: зійдуть на вівтар Мій жертвою благоугодною, і Я прославлю дім слави Моєї. | и3 вс‰ џвцы кид†рскіz соберyтсz тебЁ, и3 nвни2 навеHfстіи пріи1дутъ къ тебЁ, и3 вознесyтсz прі‰тнаz на жeртвенникъ м0й, и3 д0мъ мlтвы моеS прослaвитсz. |
|
8
|
8
|
| Хто це летить, як хмари, і як голуби, — до голубників своїх? | Кjи сyть, и5же ћкw w4блацы летsтъ, и3 ћкw г0лубіе со птєнцы2 ко мнЁ; |
|
9
|
9
|
| Так, на Мене чекають острови, і попереду них — кораблі фарсиські, щоб перевезти синів твоїх здалеку і з ними срібло їх і золото їх, в ім’я Господа Бога твого і Святого Ізраїлевого, бо Він прославив тебе. | МенE џстрови ждaша, и3 корабли6 fарсjйстіи во пeрвыхъ, привести2 ч†да тво‰ и3здалeча, и3 сребро2 и3 злaто и4хъ съ ни1ми, и4мене рaди гDнz с™aгw, и3 за є4же с™0му ї}леву слaвну бhти. |
|
10
|
10
|
| Тоді сини іноземців будуть будувати стіни твої, і царі їхні — служити тобі; бо у гніві Моєму Я вражав тебе, але у благоволінні Моєму буду милостивим до тебе. | И# сози1ждутъ сhнове и3нор0дніи стёны тво‰, и3 цaріе и4хъ предстоsти бyдутъ тебЁ: за гнёвъ бо м0й порази1хъ тS и3 за млcть мою2 возлюби1хъ тS. |
|
11
|
11
|
| І будуть завжди відкриті врата твої, не будуть зачинятися ні вдень ні вночі, щоб принесено було до тебе надбання народів і приведені були царі їх. | И# tвeрзутсz вратA тво‰ пrнw, дeнь и3 н0щь не затворsтсz, ввести2 къ тебЁ си1лу kзы6къ и3 цари6 и4хъ ведHмыz. |
|
12
|
12
|
| Бо народ і царства, які не захочуть служити тобі, — загинуть, і такі народи зовсім знищаться. | Kзhцы бо и3 цaріе, и5же не пораб0таютъ ти2, поги1бнутъ, и3 kзhцы запустёніемъ запустёютъ. |
|
13
|
13
|
| Слава Ливану прийде до тебе, кипарис і певг і разом кедр, щоб прикрасити місце святилища Мого, і Я прославлю підніжжя ніг Моїх. | И# слaва лівaнова къ тебЁ пріи1детъ, кmпарjсомъ и3 пevгомъ и3 кeдромъ вкyпэ, прослaвити мёсто с™0е моE, и3 мёсто ногY моє1ю прослaвлю. |
|
14
|
14
|
| І прийдуть до тебе з покірністю сини гнобителів твоїх, і впадуть до стоп ніг твоїх усі, що зневажали тебе, і назвуть тебе містом Господа, Сионом Святого Ізраїлевого. | И# п0йдутъ къ тебЁ боsщесz сhнове смири1вшихъ тS и3 раздражи1вшихъ тS, и3 покл0нzтсz слэдaмъ ногY твоє1ю вси2 прогнёвавшіи тS, и3 наречeшисz грaдъ гDень, сіHнъ с™aгw ї}лева. |
|
15
|
15
|
| Замість того, що ти був залишений і ненавидимий, так що ніхто не проходив через тебе, Я зроблю тебе величчю навіки, радістю у роди родів. | За сіE, ћкw бhлъ є3си2 њстaвленъ и3 возненави1дэнъ и3 не бЁ помагaющагw ти2, положY тS въ рaдость вёчную, весeліе родHмъ родHвъ. |
|
16
|
16
|
| Ти будеш насичуватися молоком народів, і груди царські ссати будеш, і пізнаєш, що Я Господь — Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів. | И# и3зссeши млеко2 kзhкwвъ и3 богaтство царeй снёси, и3 ўразумёеши, ћкw ѓзъ гDь сп7сazй тS и3 и3збавлszй тS бGъ ї}левъ. |
|
17
|
17
|
| Замість міді буду доставляти тобі золото, і замість заліза срібло, і замість дерева мідь, і замість каменів залізо; і поставлю правителем твоїм мир і наглядачами твоїми — правду. | И# вмёстw мёди принесY ти2 злaто, и3 вмёстw желёза принесY ти2 сребро2, и3 вмёстw древeсъ принесY ти2 мёдь, и3 вмёстw кaменіz желёзо: и3 вдaмъ кн‰зи тво‰ въ ми1ръ и3 надзир†тели тво‰ въ прaвду. |
|
18
|
18
|
| Не чутно буде більше насильства в землі твоїй, спустошення і руйнування — у краях твоїх; і будеш називати стіни твої спасінням і ворота твої — славою. | И# не ўслhшитсz посeмъ непрaвда въ земли2 твоeй, ни сокрушeніе, ни бёдность во предёлэхъ твои1хъ, но прозовeтсz спасeніе забр†ла тво‰ и3 вратA тво‰ хвалA. |
|
19
|
19
|
| Не буде уже сонце служити тобі світлом денним, і сяйво місяця — світити тобі; але Господь буде тобі вічним світлом, і Бог твій — славою твоєю. | И# не бyдетъ тебЁ ктомY с0лнце во свётъ днE, нижE восх0дъ луны2 просвэти1тъ твою2 н0щь, но бyдетъ тебЁ гDь свётъ вёчный и3 бGъ слaва твоS. |
|
20
|
20
|
| Не зайде уже сонце твоє, і місяць твій не сховається, бо Господь буде для тебе вічним світлом, і закінчаться дні сумування твого. | Не зaйдетъ бо с0лнце тебЁ, и3 лунA не њскудёетъ тебЁ: бyдетъ бо гDь тебЁ свётъ вёчный, и3 и3сп0лнzтсz днjе рыдaніz твоегw2. |
|
21
|
21
|
| І народ твій весь буде праведний, навіки успадкує землю, — паросток насадження Мого, справу рук Моїх, для прославляння Мого. | И# лю1діе твои2 вси2 прaведніи во вёкъ наслёдzтъ зeмлю, хранsще сaдъ, дэлA рукY є3гw2 въ слaву. |
|
22
|
22
|
| Від малого вийде тисяча, і від найслабшого — сильний народ. Я, Господь, прискорю звершити це у свій час. | Мaлый бyдетъ въ тhсzщы, ґ малёйшій во kзhкъ вели1къ: ѓзъ гDь по врeмени соберY и5хъ. |
|
Глава 61
|
Главa …а
|
|
1
|
1
|
| Дух Господа Бога на Мені, бо Господь помазав Мене благовістити убогим, послав Мене зціляти скрушених серцем, проповідувати полоненим визволення і в’язням відкриття в’язниці,* | Д¦ъ гDень на мнЁ, є3гHже рaди помaза мS, бlговэсти1ти ни1щымъ послa мz, и3сцэли1ти сокрушє1нныz сeрдцемъ, проповёдати плённикwмъ tпущeніе и3 слэпы6мъ прозрёніе, |
|
2
|
2
|
| проповідувати літо Господнє благоприємне і день помсти Бога нашого, утішити усіх засмучених, | нарещи2 лёто гDне пріsтно и3 дeнь воздаsніz, ўтёшити вс‰ плaчущыz, |
|
3
|
3
|
| сповістити тим, що тужать на Сионі, що їм замість попелу дасться прикраса, замість плачу — єлей радости, замість сумного духу — славний одяг, і назвуть їх сильними правдою, насадженням Господа на славу Його. | дaти плaчущымъ сіHна слaву вмёстw пeпела, помaзаніе весeліz плaчущымъ, ўкрашeніе слaвы вмёстw дyха ўнhніz: и3 нарекyтсz р0дове прaвды, насаждeніе гDне во слaву. |
|
4
|
4
|
| І забудують пустелі вікові, відбудують древні руїни і відновлять міста зруйновані, які залишалися в запустінні з давніх родів. | И# сози1ждутъ пусты6ни вBчныz, запустёвшыz прeжде воздви1гнутъ: и3 њбновsтъ грaды пусты6z, њпустошє1нныz въ р0ды. |
|
5
|
5
|
| І прийдуть іноземці і будуть пасти стада ваші; і сини чужоземців будуть вашими хліборобами і вашими виноградарями. | И# пріи1дутъ и3нор0дніи, пасyщіи џвцы тво‰, и3 и3ноплемє1нницы њрaтеліе и3 віногрaдаріе вaши: |
|
6
|
6
|
| А ви будете називатися священиками Господа, служителями Бога нашого будуть іменувати вас; будете користуватися надбанням народів і славитися славою їх. | вh же свzщeнницы гDни наречeтесz, служи1теліе бGа вaшегw, речeтсz вaмъ: крёпость kзы6къ снёсте и3 въ богaтствэ и4хъ чyдни бyдете. |
|
7
|
7
|
| За посоромлення вам буде удвічі; за ганьбу вони будуть радіти своїй частці, тому що у землі своїй удвічі одержать; веселість вічна буде у них. | Си1це зeмлю свою2 втори1цею наслёдzтъ, и3 весeліе вёчное над8 глав0ю и4хъ. |
|
8
|
8
|
| Бо Я, Господь, люблю правосуддя, ненавиджу грабіжництво з насильством і воздам нагороду їм за істиною, і завіт вічний укладу з ними; | Ѓзъ бо є4смь гDь любsй прaвду и3 ненави1дzй граблє1ніz t непрaвды: и3 дaмъ трyдъ и4хъ прaведникwмъ и3 завётъ вёченъ завэщaю и5мъ. |
|
9
|
9
|
| і буде відомо між народами сíм’я їх, і потомство їх — серед племен; усі, що бачать їх, пізнають, що вони сíм’я, благословенне Господом. | И# познaетсz во kзhцэхъ сёмz и4хъ, и3 внyцы и4хъ посредЁ людjй: всsкъ ви1дzй | познaетъ |, ћкw сjи сyть сёмz блгcвeно t бGа, и3 рaдостію возрaдуютсz њ гDэ. |
|
10
|
10
|
| Радістю буду радуватися у Господі, звеселиться душа моя у Бозі моєму: бо Він одягнув мене у ризи спасіння, одежею правди одяг мене, як на нареченого, поклав вінець і, як наречену, прикрасив убранням. | Да возрaдуетсz душA моS њ гDэ: њблечe бо мS въ ри1зу спcніz и3 nдeждею весeліz (њдёz мS): ћкw на женихA возложи2 на мS вэнeцъ, и3 ћкw невёсту ўкраси1 мz красот0ю. |
|
11
|
11
|
| Бо, як земля родить рослини свої, і як сад вирощує посіяне в ньому, так Господь Бог виявить правду і славу перед усіма народами. | И# ћкw землS растsщаz цвётъ св0й, и3 ћкw вертогрaдъ сёмена сво‰ прозzбaетъ: тaкw возрасти1тъ гDь гDь прaвду и3 весeліе пред8 всёми kзы6ки. |
|
Глава 62
|
Главa …в
|
|
1
|
1
|
| Не вмовкну заради Сиону, і заради Єрусалима не заспокоюся, доки не зійде, як світло, правда його, і спасіння його — як запалений світильник. | СіHна рaди не ўмолчY и3 їеrли1ма рaди не попущY, д0ндеже и3зhдетъ ћкw свётъ прaвда моS, и3 спcніе моE ћкw свэти1ло разжжeтсz. |
|
2
|
2
|
| І побачать народи правду твою і всі царі — славу твою, і назвуть тебе новим ім’ям, яке наречуть уста Господа. | И# ќзрzтъ kзhцы прaвду твою2, и3 цaріе слaву твою2, и3 прозовyтъ тS и4менемъ н0вымъ, и4мже гDь наименyетъ є5. |
|
3
|
3
|
| І будеш вінцем слави у руці Господа і царською діадемою на долоні Бога твого. | И# бyдеши вэнeцъ добр0ты въ руцЁ гDни и3 діади1ма цaрствіz въ руцЁ бGа твоегw2: |
|
4
|
4
|
| Не будуть уже називати тебе «залишеним», і землю твою не будуть більше називати «пустелею», але будуть називати тебе: «Моє благовоління до нього», а землю твою — «заміжньою», бо Господь благоволить до тебе, і земля твоя поєднається. | и3 не прозовeшисz ктомY њстaвленъ, и3 землS твоS ктомY не наречeтсz пустA: тебё бо прозовeтсz в0лz моS, и3 землS твоS вселeннаz, ћкw бlговоли2 гDь въ тебЁ, и3 землS твоS вкyпэ насели1тсz. |
|
5
|
5
|
| Як юнак поєднується з дівою, так поєднаються з тобою сини твої; і як наречений радіє за наречену, так буде радіти за тебе Бог твій. | И# ћкоже живsй ю4ноша съ дёвою, тaкw поживyтъ сhнове твои2 съ тоб0ю: и3 бyдетъ ћкоже рaдуетсz жени1хъ њ невёстэ, тaкw возрaдуетсz гDь њ тебЁ. |
|
6
|
6
|
| На стінах твоїх, Єрусалиме, Я поставив вартових, які не будуть умовкати ні вдень, ні вночі. О, ви, що нагадуєте про Господа! не умовкайте, — | И# на стэнaхъ твои1хъ, їеrли1ме, пристaвихъ стрaжы вeсь дeнь и3 всю2 н0щь, и5же до концA не прем0лкнутъ поминaюще гDа. |
|
7
|
7
|
| не умовкайте перед Ним, доки Він не відновить і доки не зробить Єрусалим славою на землі. | Нёсть бо вaмъ под0бенъ: ѓще и3спрaвиши и3 сотвори1ши, їеrли1ме, рaдованіе на земли2. |
|
8
|
8
|
| Господь поклявся правицею Своєю і міцними м’язами Своїми: не дам зерна твого більше в їжу ворогам твоїм, і сини чужих не будуть пити вина твого, над яким ти трудився; | Клsтсz гDь десни1цею своeю и3 крёпостію мhшцы своеS: ѓще ктомY tдaмъ пшени1цу твою2 и3 пи1щу твою2 врагHмъ твои6мъ, и3 ѓще ктомY и3спію1тъ віно2 твоE сhнове чуждjи, њ нeмже труди1лсz є3си2: |
|
9
|
9
|
| але ті, що збирають його, будуть їсти його і славити Господа, і ті, що оббирають виноград, будуть пити вино його у дворах святилища Мого. | но собирaющіи снэдsтъ | и3 похвaлzтъ гDа, и3 њб8имaющіи и3спію1тъ | во дв0рэхъ с™hхъ мои1хъ. |
|
10
|
10
|
| Проходьте, проходьте у ворота, готуйте шлях народу! Рівняйте, рівняйте дорогу, прибирайте камені, підніміть знамено для народів! | И#ди1те враты2 мои1ми и3 пyть сотвори1те лю1демъ мои6мъ, и3 кaменіе, є4же на пути2, размещи1те: воздви1гните знaменіе на kзhки. |
|
11
|
11
|
| Ось, Господь повідомляє до краю землі: скажіть дочці Сиону: гряде Спаситель твій; нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед Ним. | Сe бо, гDь слhшано сотвори2 до послёднихъ земли2: рцhте дщeри сіHновэ: сE, сп7си1тель тв0й грzдeтъ, и3мёzй съ соб0ю мздY и3 дёло своE пред8 лицeмъ свои1мъ. |
|
12
|
12
|
| І назвуть їх народом святим, відкупленим Господом, а тебе назвуть знайденим містом, незалишеним. | И# прозовeтъ | лю1ди с™ы, и3збaвлєны гDемъ: тh же прозовeшисz взhсканъ грaдъ и3 не њстaвленъ. |
|
Глава 63
|
Главa …г
|
|
1
|
1
|
| Хто це йде від Едома, у червлених ризах від Восора, настільки величний у Своєму одязі, Який виступає у повноті сили Своєї? «Я — Який проголошує правду, сильний, щоб спасати». | Кто2 сeй пришeдый t є3дHма, червлє1ны ри6зы є3гw2 t вос0ра, сeй красeнъ во ќтвари, ѕэлw2 съ крёпостію; Ѓзъ гlю прaвду и3 сyдъ спcніz. |
|
2
|
2
|
| Від чого ж одіяння Твоє червоне, і ризи у Тебе, як у того, хто топтав у точилі? | Почто2 червлє1ны ри6зы тво‰ и3 nдє1жды тво‰ ћкw t и3стоптaніz точи1ла; |
|
3
|
3
|
| «Я топтав точило один, і з народів нікого не було зі Мною; і Я топтав їх у гніві Моєму і давив їх у люті Моїй; кров їх бризкала на ризи Мої, і Я заплямував усе одіяння Своє; | И#сп0лненъ и3стоптaніz, и3 t kзы6къ нёсть мyжа со мн0ю: и3 попрaхъ | ћростію моeю, и3 сотр0хъ | ћкw пeрсть, и3 свед0хъ кр0вь и4хъ въ зeмлю и3 вс‰ ри6зы мо‰ њмочи1хъ: |
|
4
|
4
|
| бо день помсти — у серці Моєму, і рік Моїх відкуплених настав. | дeнь бо воздаsніz пріи1де на ни1хъ, и3 лёто и3збавлeніz приспЁ: |
|
5
|
5
|
| Я дивився, і не було помічника; дивувався, що не було того, хто підтримує; але допомогла Мені правиця Моя, і лють Моя — вона підтримала Мене: | и3 воззрёхъ, и3 не бЁ пом0щника: и3 помhслихъ, и3 никт0же заступи2: и3 и3збaви | мhшца моS, и3 ћрость моS настA: |
|
6
|
6
|
| і потоптав Я народи у гніві Моєму, і скрушив їх у люті Моїй, і вилив на землю кров їх». | и3 попрaхъ | гнёвомъ мои1мъ и3 свед0хъ кр0вь и4хъ въ зeмлю. |
|
7
|
7
|
| Пом’яну милості Господні і славу Господню за все, що Господь дарував нам, і велику благість Його до дому Ізраїлевого, яку вчинив Він йому за милосердям Своїм і за множеством щедрот Своїх. | Млcть гDню помzнyхъ, добродётєли гDни во всёхъ, и4миже нaмъ воздаeтъ: гDь, судіS бlгъ д0му ї}леву, нав0дитъ нaмъ по млcти своeй и3 по мн0жеству прaвды своеS. |
|
8
|
8
|
| Він сказав: «дійсно вони народ Мій, діти, які не скажуть неправди», і Він був для них Спасителем. | И# речE: не лю1діе ли мои2; ч†да, и3 не tвeргнутсz. И# бhсть и5мъ во спcніе t всsкіz ск0рби и4хъ. |
|
9
|
9
|
| У всякій скорботі їх Він не залишав їх, і ангел лиця Його спасав їх; з любови Своєї і благосердя Свого Він відкупив їх, узяв і носив їх в усі дні давні. | Не ходaтай, нижE ѓгGлъ, но сaмъ гDь сп7сE и5хъ, занE лю1битъ и5хъ и3 щади1тъ и5хъ: сaмъ и3збaви и5хъ и3 воспріsтъ и5хъ и3 вознесE и5хъ во вс‰ дни6 вёка. |
|
10
|
10
|
| Але вони збурилися і засмутили Святого Духа Його; тому Він обернувся на ворога їх: Сам воював проти них. | Тjи же не покори1шасz и3 разгнёваша д¦а с™aго є3гw2, и3 њбрати1сz и5мъ на враждY, и3 т0й воевA на нS. |
|
11
|
11
|
| Тоді народ Його згадав давні дні, Мойсеєві: де Той, Який вивів їх з моря з пастирем овець Своїх? де Той, Який уклав у серце його Святого Духа Свого, | И# помzнY дни6 вBчныz: гдЁ возведhй t земли2 [Въ нёк.: t м0рz.] пaстырz nвeцъ свои1хъ; гдЁ є4сть вложи1вый въ ни1хъ д¦а с™aго; |
|
12
|
12
|
| Який вів Мойсея за праву руку величною правицею Своєю, розділив перед ними води, щоб зробити Собі вічне ім’я, | Возвeдшаz десни1цею мwmсeа, мhшца слaвы є3гw2 раздэли2 в0ду пред8 лицeмъ є3гw2 сотвори1ти є3мY и4мz вёчно, |
|
13
|
13
|
| Який вів їх через безодні, як коня по степу, і вони не спотикалися? | проведE и5хъ сквозЁ бeздну, ћкоже конS сквозЁ пустhню, и3 не ўтруди1шасz, |
|
14
|
14
|
| Як стадо сходить у долину, Дух Господній вів їх до спокою. Так вів Ти народ Твій, щоб зробити Собі славне ім’я. | и3 ћкw скоты2 по п0лю, и3 сни1де д¦ъ t гDа и3 настaви и5хъ: тaкw провeлъ є3си2 лю1ди тво‰ сотвори1ти тебЁ самомY и4мz слaвно. |
|
15
|
15
|
| Споглянь з небес і подивися з оселі святині Твоєї і слави Твоєї: де ревність Твоя і могутність Твоя? — благосердя Твоє і милості Твої до мене утримані. | Њбрати1сz, гDи, t нб7сE и3 ви1ждь t д0му с™aгw твоегw2 и3 слaвы твоеS: гдЁ є4сть рeвность твоS и3 крёпость твоS; гдЁ є4сть мн0жество млcти твоеS и3 щедр0тъ твои1хъ, ћкw терпёлъ є3си2 нaмъ; |
|
16
|
16
|
| Тільки Ти — Отець наш; бо Авраам не впізнає нас, і Ізраїль не визнає нас своїми; Ти, Господи, Отець наш, від віку ім’я Твоє: «Відкупитель наш». | Тh бо є3си2 nц7ъ нaшъ, понeже ґвраaмъ не ўвёдэ нaсъ, и3 ї}ль не познA нaсъ, но ты2, гDи, nц7ъ нaшъ, и3збaви ны2, и3спeрва и4мz твоE на нaсъ є4сть. |
|
17
|
17
|
| Для чого, Господи, Ти попустив нам звестися зі шляхів Твоїх, озлобитися серцю нашому, щоб не боятися Тебе? обернися заради рабів Твоїх, заради колін спадщини Твоєї. | Что2 ўклони1лъ є3си2 нaсъ, гDи, t пути2 твоегw2; и3 њжесточи1лъ є3си2 сердцA н†ша, є4же не боsтисz тебє2; Њбрати1сz рaди р†бъ твои1хъ, рaди племeнъ достоsніz твоегw2, |
|
18
|
18
|
| Короткий час володів ним народ святині Твоєї: вороги наші потоптали святилище Твоє. | да (понE) мaлw наслёдимъ горы2 с™hz твоеS. Проти6вницы нaши попрaша с™hню твою2: |
|
19
|
19
|
| Ми зробилися такими, над якими Ти ніби ніколи не володарював і над якими не іменувалося ім’я Твоє. | бhхомъ ћкw и3спeрва, є3гдA не владёлъ є3си2 нaми, нижE бЁ нарэчeно и4мz твоE на нaсъ. |
|
Глава 64
|
Главa …д
|
|
1
|
1
|
| О, якби Ти розірвав небеса і зійшов! гори розтанули б від лиця Твого, | Ѓще tвeрзеши нб7о, трeпетъ пріи1мутъ t тебє2 г0ры и3 растaютъ, |
|
2
|
2
|
| як від вогню, який розплавляє, як від того, хто кип’ятить воду, щоб ім’я Твоє зробити відомим ворогам Твоїм; від лиця Твого здригнулися б народи. | ћкw тaетъ в0скъ t лицA nгнS, и3 попали1тъ џгнь супостaты, и3 kвлeно бyдетъ и4мz твоE въ сопроти1вныхъ твои1хъ: t лицA твоегw2 kзhцы возмzтyтсz: |
|
3
|
3
|
| Коли Ти звершував страшні діла, для нас несподівані, і сходив, — гори танули від лиця Твого. | є3гдA сотвори1ши сл†внаz, трeпетъ пріи1мутъ t тебє2 г0ры. |
|
4
|
4
|
| Бо від віку не чули, не слухали вухом, і ніяке око не бачило іншого бога, крім Тебе, Який стільки зробив би для тих, що надіються на нього. | T вёка не слhшахомъ, нижE џчи нaши ви1дэша бGа, рaзвэ тебє2, и3 дэлA тво‰, ±же сотвори1ши ждyщымъ млcти. |
|
5
|
5
|
| Ти милостиво зустрічав того, хто радіє і чинить правду, хто поминає Тебе на путях Твоїх. Але ось, Ти прогнівався, тому що ми здавна грішили; і як же ми будемо спасені? | Млcть бо срsщетъ творsщихъ прaвду, и3 пути6 тво‰ помzнyтсz: сE, ты2 разгнёвалсz є3си2, и3 мы2 согрэши1хомъ. |
|
6
|
6
|
| Усі ми зробилися — як нечистий, і вся праведність наша — як забруднений одяг; і всі ми зблякли, як лист, і беззаконня наші, як вітер, несуть нас. | Сегw2 рaди заблуди1хомъ и3 бhхомъ ћкw нечи1сти вси2 мы2, ћкоже п0ртъ нечи6стыz всS прaвда нaша, и3 tпад0хомъ ћкw ли1ствіе беззак0ній рaди нaшихъ: тaкw вётръ восхи1титъ нaсъ. |
|
7
|
7
|
| І немає того, хто прикликає ім’я Твоє, хто поклав би міцно триматися за Тебе; тому Ти сховав від нас лице Твоє і залишив нас гинути від беззаконь наших. | И# нёсть призывazй и4мz твоE и3 помzнyвый ўдержaти тS: ћкw tврати1лъ є3си2 лицE твоE t нaсъ и3 прeдалъ ны2 є3си2 беззак0ній рaди нaшихъ. |
|
8
|
8
|
| Але нині, Господи, Ти — Отець наш; ми — глина, а Ти — утворитель наш, і всі ми — діло руки Твоєї. | И# нн7э, гDи, nц7ъ нaшъ є3си2 ты2, мh же брeніе, дэлA рукY твоє1ю вси2: |
|
9
|
9
|
| Не гнівайся, Господи, без міри, і не вічно пам’ятай беззаконня. Споглянь же: ми усі народ Твій. | не прогнёвайсz на ны2 ѕэлw2 и3 не помzни2 во врeмz беззак0ній нaшихъ, и3 нн7э при1зри, ћкw лю1діе твои2 вси2 мы2. |
|
10
|
10
|
| Міста святині Твоєї зробилися пустелею; пустелею став Сион; Єрусалим спустошений. | Грaдъ с™и1лища твоегw2 бhсть пyстъ, сіHнъ ћкоже пустhнz бhсть, їеrли1мъ на проклsтіе: |
|
11
|
11
|
| Дім освячення нашого і слави нашої, де батьки наші прославляли Тебе, спалений вогнем, і всі коштовності наші розграбовані. | д0мъ с™hй нaшъ и3 слaва, ю4же благослови1ша nтцы2 нaши, бhсть nгнeмъ пожжeнъ, и3 вс‰ сл†внаz н†ша кyпнw пад0ша. |
|
12
|
12
|
| Після цього чи будеш ще стримуватися, Господи, чи будеш мовчати і карати нас без міри? | И# t всёхъ си1хъ терпёлъ є3си2, гDи, и3 молчaлъ, и3 смири1лъ є3си2 ны2 ѕэлw2. |
|
Глава 65
|
Главa …є
|
|
1
|
1
|
| Я відкрився тим, що не запитували про Мене; Мене знайшли ті, що не шукали Мене. «Ось Я! ось Я!» — говорив Я народу, який не іменувався ім’ям Моїм. | Kвлeнъ бhхъ не и4щущымъ менE, њбрэт0хсz не вопрошaющымъ њ мнЁ, рек0хъ: сE, є4смь: kзhку, и5же не призвaша и4мене моегw2. |
|
2
|
2
|
| Кожного дня простягав Я руки Мої до народу непокірливого, який ходив шляхом недобрим, за своїми помислами, — | Простр0хъ рyцэ мои2 вeсь дeнь къ лю1демъ не покарsющымсz и3 проти1ву глаг0лющымъ, и5же не ходи1ша путeмъ и4стиннымъ, но в8слёдъ грэхHвъ свои1хъ. |
|
3
|
3
|
| до народу, який постійно ображає Мене у лице, приносить жертви у дібровах і спалює фіміам на черепках, | Лю1діе сjи разгнэвлsющіи мS пред8 лицeмъ мои1мъ пrнw: тjи жє1ртвы прин0сzтъ въ вертогрaдэхъ и3 кадsтъ во чрeпэхъ бэсHмъ, и5же не сyть, |
|
4
|
4
|
| сидить у гробах і ночує у печерах; їсть свиняче м’ясо, і мерзенне вариво у посудинах у нього; | и3 во гробёхъ и3 во пещeрахъ лежaтъ с0ній рaди, и5же kдsтъ мzсA свин†z и3 ю3хY трeбъ, њсквернeни сосyди и4хъ вси2: |
|
5
|
5
|
| який говорить: «зупинися, не підходь до мене, тому що я святий для тебе». Вони — дим для нюху Мого, вогонь, що горить кожного дня. | и5же глаг0лютъ: tиди2 t менє2, не прикосни1сz мнЁ, ћкw чи1стъ є4смь. Сeй дhмъ ћрости моеS, џгнь гори1тъ въ нeмъ вс‰ дни6. |
|
6
|
6
|
| Ось що написано перед лицем Моїм: не змовчу, але воздам, воздам у надра їх | СE, написaсz предо мн0ю: не ўмолчY, д0ндеже tдaмъ въ нBдра и5мъ грэхи2 и4хъ и3 грэхи2 nтє1цъ и4хъ, гlетъ гDь: |
|
7
|
7
|
| беззаконня ваші, — говорить Господь, — і разом беззаконня батьків ваших, які курили фіміам на горах, і на пагорбах ганьбили Мене; і відміряю у надра їх попередні діяння їх. | и5же кадsху на горaхъ и3 на х0лмэхъ ўкори1ша мS, tдaмъ дэлA и4хъ въ нBдра и5мъ. |
|
8
|
8
|
| Так говорить Господь: коли у виноградному гроні знаходиться сік, тоді говорять: «не пошкодь його, тому що у ньому благословення»; те саме зроблю Я і заради рабів Моїх, щоб не усіх погубити. | Тaкw гlетъ гDь: и4мже w4бразомъ њбрэтaетсz ћгода на грeзнэ, и3 рекyтъ: не погуби2 є3гw2, ћкw блгcвeніе є4сть въ нeмъ: тaкw сотворю2 служaщагw ми2 рaди, не и4мамъ всёхъ погуби1ти рaди є3гw2: |
|
9
|
9
|
| І виведу від Якова сíм’я, і від Іуди спадкоємця гір Моїх, і успадкують це обрані Мої, і раби Мої будуть жити там. | и3 и3зведY и3з8 їaкwва сёмz и3 и3з8 їyды, и3 наслёдитъ г0ру с™yю мою2, и3 наслёдzтъ и3збрaнніи мои2 и3 раби2 мои2 и3 вселsтсz тaмw. |
|
10
|
10
|
| І буде Сарон пасовищем для овець і долина Ахор — місцем спочинку для волів народу Мого, який знайшов Мене. | И# бyдутъ во дубрaвэ њгр†ды стадHмъ, и3 ю3д0ль ґхHрскаz въ пок0ище говsдwвъ лю1демъ мои6мъ, и5же взыскaша менE. |
|
11
|
11
|
| А вас, які залишили Господа, забули святу гору Мою, готуєте трапезу для Гада і розчиняєте повну чашу для Мени,* — | Вh же, њстaвившіи мS и3 забывaющіи г0ру с™yю мою2, и3 ўготовлsющіи дeмwну трапeзу и3 и3сполнsющіи щaстію растворeніе, |
|
12
|
12
|
| вас прирікаю Я до меча, і всі ви схилитеся на заколення: тому що Я кликав, і ви не відповідали; говорив, і ви не слухали, але робили лихе в очах Моїх і обирали те, що було неугодно Мені. | ѓзъ предaмъ вaсъ под8 мeчь, вси2 заклaніемъ падeте: ћкw звaхъ вaсъ, и3 не послyшасте, гlахъ, и3 преслyшасте и3 сотвори1сте лукaвое предо мн0ю, и3 ±же не хотёхъ, и3збрaсте. |
|
13
|
13
|
| Тому так говорить Господь Бог: ось, раби Мої будуть їсти, а ви будете голодувати; раби Мої будуть пити, а ви будете знемагати від спраги; | Сегw2 рaди тaкw гlетъ гDь: сE, раб0тающіи ми2 ћсти бyдутъ, вh же взaлчете: сE, раб0тающіи ми2 пи1ти бyдутъ, вh же возжaждете: |
|
14
|
14
|
| раби Мої будуть веселитися, а ви будете у соромі; раби Мої будуть співати від сердечної радости, а ви будете кричати від сердечної скорботи і ридати від скрушення духу. | сE, раб0тающіи ми2 возрaдуютсz, вh же посрамитeсz: сE, раб0тающіи ми2 возвеселsтсz въ весeліи сeрдца, вh же возопіeте въ болёзни сeрдца вaшегw и3 t сокрушeніz дyха восплaчетесz. |
|
15
|
15
|
| І залишите ім’я ваше обраним Моїм для прокляття; і вб’є тебе Господь Бог, а рабів Своїх назве іншим ім’ям, | Њстaвите бо и4мz вaше въ насыщeніе и3збр†ннымъ мои6мъ, вaсъ же и3збіeтъ гDь: раб0тающымъ же мнЁ наречeтсz и4мz н0вое, |
|
16
|
16
|
| яким хто буде благословляти себе на землі, буде благословлятися Богом істини; і хто буде клястися на землі, буде клястися Богом істини, — тому що колишні скорботи будуть забуті і приховані від очей Моїх. | є4же блгcви1тсz на земли2, благословsтъ бо бGа и4стиннаго: и3 кленyщіисz на земли2 клsтисz бyдутъ бGомъ и4стиннымъ, забyдутъ бо печaль свою2 пeрвую, и3 не взhдетъ и5мъ на сeрдце. |
|
17
|
17
|
| Бо ось, Я творю нове небо і нову землю, і попередні уже не будуть згадувані і не прийдуть на серце. | Бyдетъ бо нeбо н0во и3 землS новA, и3 не помzнyтъ прeжнихъ, нижE взhдутъ на сeрдце и4хъ, |
|
18
|
18
|
| А ви будете веселитися і радіти повіки за те, що Я творю: бо ось, Я творю Єрусалим веселістю і народ його радістю. | но рaдость и3 весeліе њбрsщутъ на нeй, ћкw сE, ѓзъ творю2 весeліе їеrли1му и3 лю1демъ мои6мъ рaдость. |
|
19
|
19
|
| І буду радуватися за Єрусалим і веселитися за народ Мій; і не почуєте у ньому більше голосу плачу і голосу волання. | И# возвеселю1сz њ їеrли1мэ и3 возрaдуюсz њ лю1дехъ мои1хъ, и3 ксемY не ўслhшитсz въ нeмъ глaсъ плaча, ни глaсъ в0плz, |
|
20
|
20
|
| Там не буде більше малолітнього і старця, який не досягнув би повноти днів своїх; бо столітній буде помирати юнаком, але столітній грішник буде проклятим. | нижE бyдетъ тaмw младeнецъ, ни стaрецъ, и4же не и3сп0лнитъ лётъ свои1хъ: бyдетъ бо ю4ный стA лётъ, ўмирazй же грёшникъ стA лётъ и3 пр0клzтъ бyдетъ. |
|
21
|
21
|
| І буду будувати доми і жити у них, і насаджувати виноградники і їсти плоди їх. | И# сози1ждутъ д0мы и3 сaми вселsтсz, и3 насадsтъ віногрaды и3 сaми снэдsтъ плоды2 и4хъ. |
|
22
|
22
|
| Не будуть будувати, щоб інший жив, не будуть насаджувати, щоб інший їв; бо дні народу Мого будуть, як дні дерева, й обрані Мої довго будуть користуватися плодами рук своїх. | Не сози1ждутъ, да и3нjи вселsтсz, и3 не насадsтъ, да и3нjи снэдsтъ: ћкоже бо днjе дрeва жи1зни, бyдутъ днjе людjй мои1хъ: дэлa бо трудHвъ и4хъ њбетшaютъ. |
|
23
|
23
|
| Не будуть трудитися марно і народжувати дітей на горе; бо будуть сіменем, благословенним від Господа, і нащадки їх з ними. | И#збрaнніи же мои2 не и4мутъ труди1тисz вотщE, нижE породsтъ ч†дъ на проклsтіе, ћкw сёмz блгcвeно є4сть бGомъ, и3 внyцы и4хъ съ ни1ми бyдутъ. |
|
24
|
24
|
| І буде, перше ніж вони будуть взивати, Я відповім; вони ще будуть говорити, і Я уже почую. | И# бyдетъ, прeжде нeже воззвaти и5мъ, ѓзъ ўслhшу и5хъ, є3щE глаг0лющымъ и5мъ, рекY: чт0 є3сть; |
|
25
|
25
|
| Вовк і ягня будуть пастися разом, і лев, як віл, буде їсти солому, а для змія порох буде їжею: вони не будуть чинити зла і шкоди на усій святій горі Моїй, — говорить Господь. | ТогдA в0лцы и3 ѓгнцы и4мутъ пасти1сz вкyпэ, и3 лeвъ ћкw в0лъ снёсть плє1вы, и3 ѕміS зeмлю ћкw хлёбъ: не повредsтъ, нижE погубsтъ на горЁ с™ёй моeй, гlетъ гDь. |
|
Глава 66
|
Главa …ѕ
|
|
1
|
1
|
| Так говорить Господь: небо — престіл Мій, а земля — підніжжя ніг Моїх; де ж побудуєте ви дім для Мене, і де місце спокою Мого? | Тaкw гlетъ гDь: нб7о пrт0лъ м0й, землs же подн0жіе ногY моє1ю: кjй д0мъ сози1ждете ми2, и3 к0е мёсто пок0ища моегw2; |
|
2
|
2
|
| Бо усе це створила рука Моя, і усе це було, — говорить Господь. А ось на кого Я спогляну: на смиренного і скрушеного духом і на того, хто тріпоче перед словом Моїм. | Вс‰ бо сі‰ сотвори2 рукA моS, и3 сі‰ сyть вс‰ мо‰, гlетъ гDь. И# на кого2 воззрю2, т0кмw на кр0ткаго и3 молчали1ваго и3 трепeщущаго словeсъ мои1хъ; |
|
3
|
3
|
| [Беззаконник же,] який заколює вола — те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить агнця у жертву — те саме, що хто задушив пса; хто приносить семидал — те саме, що той, хто приносить свинячу кров; хто курить фіміам [у пам’ять] — те саме, що той, хто молиться ідолу; і як вони обрали власні свої шляхи, і душа їх знаходить задоволення у мерзотах їхніх, — | Беззак0нникъ же жрsй ми2 телцA, ћкw ўбивazй псA: и3 приносsй семідaлъ, ћкw кр0вь свинyю: даsй лівaнъ въ пaмzть, ѓки хyлникъ. И# тjи и3збрaша пути6 сво‰, и3 мeрзwсти и4хъ, ±же душA и4хъ и3зв0ли. |
|
4
|
4
|
| так і Я вживу їх спокусу і наведу на них жахливе для них: тому що Я кликав, і ніхто не відповідав, говорив, і вони не слухали, а робили лихе в очах Моїх і обирали те, що неугодно Мені. | И# ѓзъ и3зберY поруг†ніz и4хъ и3 грэхи2 и4хъ воздaмъ и5мъ: ћкw звaхъ и5хъ, и3 не послyшаша менE, гlахъ, и3 преслyшаша и3 сотвори1ша ѕл0е предо мн0ю, и3 ±же не хотёхъ, и3збрaша. |
|
5
|
5
|
| Вислухайте слово Господа ви, що тремтите перед словом Його: ваші брати, які ненавидять вас і виганяють вас за ім’я Моє, говорять: «нехай явить Себе у славі Господь, і ми подивимося на радість вашу». Але вони будуть посоромлені. | Ўслhшите гlг0лъ гDень, трепeщущіи словесE є3гw2: рцhте, брaтіz, ненави1дzщымъ вaсъ и3 гнушaющымсz, да и4мz гDне прослaвитсz и3 kви1тсz во весeліи и4хъ, и3 nни2 посрaмzтсz. |
|
6
|
6
|
| Ось, шум з міста, голос із храму, голос Господа, Який відомщає ворогам Своїм. | Глaсъ в0плz t грaда, глaсъ t хрaма, глaсъ гDа воздаю1щагw воздаsніе сопроти1вzщымсz. |
|
7
|
7
|
| Ще не мучилася пологами, а народила; раніше ніж настали болі її, розрішилася сином. | Прeжде нeже чревоболёти є4й, роди2, прeжде нeже пріити2 трудY чревоболёніz, и3збэжE и3 породи2 мyжескъ п0лъ. |
|
8
|
8
|
| Хто чув таке? хто бачив подібне до цього? чи виникала країна в один день? чи народжувався народ в один раз, як Сион, ледь почав пологами мучитися, породив синів своїх? | Кто2 слhша сицев0е, и3 кто2 ви1дэ си1це; ѓще родилA землS съ болёзнію во є3ди1нъ дeнь; и3ли2 и3 роди1сz kзhкъ вeсь кyпнw, ћкw поболЁ и3 роди2 сіHнъ дёти сво‰; |
|
9
|
9
|
| Чи доведу Я до пологів, і не дам народити? — говорить Господь. Або, даючи силу народити, чи закрию утробу? — говорить Бог твій. | Ѓзъ же дaхъ чazніе сіE, и3 не помzнyлъ є3си2 менE, речE гDь. Не сe ли, ѓзъ родsщую и3 непл0дную сотвори1хъ; речE бGъ тв0й. |
|
10
|
10
|
| Звеселіться з Єрусалимом і радійте за нього усі, хто любить його! радійте з ним радістю усі, хто сумував за нього, | Весели1сz, їеrли1ме, и3 торжествyйте въ нeмъ, вси2 лю1бzщіи є3го2 и3 живyщіи въ нeмъ: рaдуйтесz вкyпэ съ ни1мъ рaдостію, вси2 є3ли1цы плaкасте њ нeмъ, |
|
11
|
11
|
| щоб вам годуватися і насичуватися від сосків утішення його, упиватися і насолоджуватися перенасиченням слави його. | да ссeте и3 насhтитесz t сосцA ўтэшeніz є3гw2, да ссaвше насладитeсz t вх0да слaвы є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Бо так говорить Господь: ось, Я направляю до нього мир як ріку, і багатство народів — як потік, що розливається для насолоди вашої; на руках будуть носити вас і на колінах пестити. | Ћкw сі‰ гlетъ гDь: сE, ѓзъ ўкланsю на нS ѓки рэкY ми1ра, и3 ѓки пот0къ наводнsемый слaву kзhкwвъ: дёти и4хъ на рaмена вз‰ты бyдутъ и3 на колBну ўтёшатсz. |
|
13
|
13
|
| Як утішає когось мати його, так утішу Я вас, і ви будете втішені в Єрусалимі. | Ћкоже ѓще кого2 мaти ўтэшaетъ, тaкw и3 ѓзъ ўтёшу вы2, и3 во їеrли1мэ ўтёшитесz |
|
14
|
14
|
| І побачите це, і зрадіє серце ваше, і кістки ваші розцвітуть, як молода зелень, і відкриється рука Господа рабам Його, а на ворогів Своїх Він розгнівається. | и3 ќзрите, и3 возрaдуетсz сeрдце вaше, и3 кHсти вaшz ћкw травA прозsбнутъ: и3 познaетсz рукA гDнz боsщымсz є3гw2, и3 запрети1тъ непокарsющымсz. |
|
15
|
15
|
| Бо ось, прийде Господь у вогні, і колісниці Його — як вихор, щоб вилити гнів Свій з люттю і покарання Своє з палаючим вогнем. | Сe бо, гDь ћкw џгнь пріи1детъ, и3 ћкw бyрz колєсни1цы є3гw2, воздaти ћростію tмщeніе своE и3 прещeніе во плaмени џгненнэ: |
|
16
|
16
|
| Бо Господь з вогнем і мечем Своїм зробить суд над усякою плоттю, і багато буде вражених Господом. | nгнeмъ бо гDнимъ суди1тисz бyдетъ всS землS, и3 мечeмъ є3гw2 всsка пл0ть: мн0зи ћзвени бyдутъ t гDа. |
|
17
|
17
|
| Ті, які освячують і очищають себе у дібровах, один за одним, їдять свиняче м’ясо і мерзоти і мишей, — усі загинуть, — говорить Господь. | Њчищaющіисz и3 њсвzщaющіисz во вертогрaдэхъ и3 въ преддвeріихъ kдyщіи мsсо свин0е и3 мeрзwсти и3 мhшы вкyпэ поги1бнутъ, речE гDь. |
|
18
|
18
|
| Бо Я знаю діяння їх і думки їх; і ось, прийду зібрати всі народи і язики, і вони прийдуть і побачать славу Мою. | И# ѓзъ дэлA и4хъ и3 помышлeніе и4хъ вёмъ, и3 грzдY собрaти вс‰ нар0ды и3 kзhки, и3 пріи1дутъ и3 ќзрzтъ слaву мою2: |
|
19
|
19
|
| І покладу на них знамення, і пошлю зі спасенних від них до народів: у Фарсис, до Пула і Луда, до тих, що натягують лук, до Тубала і Явана, на далекі острови, які не чули про Мене і не бачили слави Моєї: і вони сповістять народам славу Мою | и3 њстaвлю на ни1хъ знaменіе, и3 послю2 t ни1хъ спасeныхъ во kзhки, во fарсjсъ и3 въ фyдъ, и3 въ лyдъ и3 въ мос0хъ, и3 въ fовeль и3 во є3ллaду, и3 во џстровы д†льніz, и5же не слhшаша и4мене моегw2, нижE ви1дэша слaву мою2: и3 возвэстsтъ слaву мою2 во kзhцэхъ, |
|
20
|
20
|
| і представлять усіх братів ваших від усіх народів у дар Господу на конях і колісницях, і на ношах, і на мулах, і на швидких верблюдах, на святу гору Мою, в Єрусалим, — говорить Господь, — подібно до того, як сини Ізраїлеві приносять дар у дім Господа у чистому сосуді. | и3 приведyтъ брaтію вaшу t всёхъ kзы6къ дaръ гDеви, съ к0ньми и3 колесни1цами и3 съ носи1лами мскHвъ, под8 сёньми во с™hй грaдъ їеrли1мъ, речE гDь, ѓки бы принесли2 сhнове ї}лєвы жє1ртвы сво‰ мнЁ со pалмы6 въ д0мъ гDень: |
|
21
|
21
|
| З них буду брати також у священики і левити, — говорить Господь. | и3 t тёхъ поимY себЁ жерцы2 и3 леvjты, речE гDь. |
|
22
|
22
|
| Бо, як нове небо і нова земля, які Я створю, завжди будуть перед лицем Моїм, — говорить Господь, — так буде і сíм’я ваше й ім’я ваше. | Ћкоже бо нeбо н0во и3 землS новA, ±же ѓзъ творю2, пребывaютъ предо мн0ю, гlетъ гDь, тaкw стaнетъ сёмz вaше и3 и4мz вaше: |
|
23
|
23
|
| Тоді з місяця у місяць і з суботи у суботу буде приходити усяка плоть перед лице Моє на поклоніння, говорить Господь. | и3 бyдетъ мцcъ t мцcа, и3 суббHта t суббHты, пріи1детъ всsка пл0ть поклони1тисz предо мн0ю во їеrли1мъ, речE гDь: |
|
24
|
24
|
| І будуть виходити і побачать трупи людей, які відступили від Мене: бо черва їх не помре, і вогонь їх не згасне; і будуть вони мерзотою для усякої плоті. | и3 и3зhдутъ и3 ќзрzтъ трyпы человёкwвъ преступи1вшихъ мнЁ: чeрвь бо и4хъ не скончaетсz, и3 џгнь и4хъ не ўгaснетъ, и3 бyдутъ въ поз0ръ всsцэй пл0ти. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
