|
Книга Премудрости Ісуса, сина Сирахового*
|
Сірахъ*
|
| * Перекладена з грецької. | |
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
0
|
0
|
Передмова*Багато що і велике дане нам через закон, пророків та інших письменників, які йшли за ними, за що слід прославляти народ ізраїльський за освіченість і мудрість; і не тільки ті, що самі вивчають, повинні ставати розумними, але і ті, що знаходяться поза [Палестиною] і старанно займаються [писанням], можуть приносити користь словом і писанням. Тому дід мій Ісус, більше за інших займаючись вивченням закону, пророків та інших отцівських книг і набувши достатніх у них навичок, зважився і сам написати дещо, що відноситься до освіти і мудрости, щоб любителі навчання, вникаючи і у цю [книгу], ще більше досягали успіхів у житті за законом. Отже, прошу вас, читайте [цю книгу] прихильно й уважно і майте поблажливість до того, що в деяких місцях ми, можливо, погрішили, трудячись над перекладом: бо неоднаковий зміст має те, що читається по-єврейськи, коли перекладене буде на іншу мову, — і не тільки ця [книга], але навіть закон, пророцтва та інші книги мають чималу різницю у змісті, якщо читати їх у оригіналі. Прибувши у Єгипет у тридцять восьмому році при царі Евергеті [Птоломеї] і пробувши там, я знайшов чималу різницю в освіті [між палестинськими і єгипетськими євреями], і визнав за вкрай необхідне і самому прикласти старанність до того, щоб перекласти цю книгу. Багато безсонної праці і знань поклав я у цей час, щоб довести книгу до кінця і зробити її доступною і тим, які, знаходячись на чужині, бажають учитися і пристосовують свої звичаї до того, щоб жити за законом. |
Понeже мнHгаz и3 вєли1каz нaмъ чрез8 зак0нъ и3 прbр0ки и3 и3нhхъ послёдовавшихъ и5мъ дан† бhша, њ ни1хже подобaетъ хвали1ти ї}лz наказaніz и3 премyдрости рaди, и3 ћкw не т0кмw сaми чтyще д0лжни разyмными бhти, но да и3 и3нострaнныхъ возм0гутъ прилёжнw ўчaщесz п0льзовати, и3 глаг0люще и3 пи1шуще: дёдъ м0й їисyсъ мн0жайше себE вдaвъ въ чтeніе зак0на же и3 прbр0кwвъ и3 и3нhхъ nтeческихъ кни1гъ, и3 въ си1хъ дов0лное и3скyсство стzжaвъ, понyдисz и3 сaмъ написaти нёчто t надлежaщихъ къ наказaнію и3 премyдрости, да прилёжнw ўчaщіисz, и3 си1хъ прич†стницы бhвше, мн0гw пaче ўспёютъ въ зак0ннэмъ житіи2. Бyдите u5бо ўмолeнни, да со благоволeніемъ и3 внимaніемъ чтeте, и3 прощeніе подaсте, ѓще въ нёкіихъ возмни1мсz недов0лни бhти во и3столковaніи люботрyднw и3з8wбрётенныхъ рэчeній: не рaвную бо си1лу и4мутъ т† въ себЁ, ±же є3врeйски глаг0лєма сyть, є3гдA преведyтсz на и4ный љзhкъ: не т0кмw же сі‰, но и3 сaмый зак0нъ и3 прbр0чєства и3 пр0чыz кни6ги не мaлое и3мёютъ рaзнство въ себЁ чтHмыz. Въ три1десzть бо nсмёмъ лётэ при є3vергeтэ цари2 пришeдъ во є3гЂпетъ и3 премeдливъ, њбрэт0хъ немaлагw наказaніz сви1токъ, за нyждэйшее вмэни1хъ сaмъ привнести2 нёкое тщaніе и3 трудолю1біе къ преведeнію тоS кни1ги, мн0гое бдёніе и3 и3скyсство привнeсъ въ разстоsніи врeмене, къ концY приводS кни1гу и3здaти, и3 въ преселeніи хотsщымъ ўчи1тисz, пред8уготовлsющымъ нрaвы зак0ннw жи1телствовати. |
|
1
|
1
|
| Усяка премудрість — від Господа і з Ним перебуває повік. | Всsка премyдрость t гDа и3 съ ни1мъ є4сть во вёкъ. |
|
2
|
2
|
| Пісок морів і краплі дощу і дні вічности хто обчислить? | ПескA морскaго, и3 к†пли дождє1вныz, и3 дни6 вёка кто2 и3зочтeтъ; |
|
3
|
3
|
| Висоту неба і широту землі, і безодню і премудрість хто дослідить? | ВысотY небесE и3 широтY земли2, и3 бeздну и3 премyдрость кто2 и3зслёдитъ; |
|
4
|
4
|
| Перш за все з’явилася Премудрість, і розуміння мудрости — від віку. | Прeжде всёхъ создaсz премdрость, и3 рaзумъ мyдрости t вёка. |
|
5
|
5
|
| Джерело премудрости — слово Бога Всевишнього, і хід її — вічні заповіді. | И#ст0чникъ премyдрости сл0во б9іе въ вhшнихъ, и3 шє1ствіz є3S зaпwвэди вBчныz. |
|
6
|
6
|
| Кому відкритий корінь премудрости? і хто пізнав мистецтво її? | К0рень премyдрости комY tкрhсz; и3 кwвaрства є3S кто2 разумЁ; |
|
7
|
7
|
| Один є премудрий, дуже страшний, Який сидить на престолі Своєму, Господь. | Е#ди1нъ є4сть премdръ, стрaшенъ ѕэлw2, сэдsй на пrт0лэ своeмъ, гDь. |
|
8
|
8
|
| Він породив її і бачив і виміряв її | Сaмъ создA ю5, и3 ви1дэ, и3 сочтE ю5, |
|
9
|
9
|
| і вилив її на всі діла Свої | и3 и3зліS ю5 на вс‰ дэлA сво‰, |
|
10
|
10
|
| і на всяку плоть за даром Своїм, і особливо наділив нею тих, хто любить Його. | со всsкою пл0тію по даsнію своемY, и3 даровA ю5 лю1бzщымъ є3го2. |
|
11
|
11
|
| Страх Господній — слава і честь, і веселість і вінець радости. | Стрaхъ гDень слaва и3 похвалA, и3 весeліе и3 вэнeцъ рaдости. |
|
12
|
12
|
| Страх Господній насолодить серце і дасть веселість і радість і довголіття. | Стрaхъ гDень возвесели1тъ сeрдце и3 дaстъ весeліе и3 рaдость и3 долгодeнствіе. |
|
13
|
13
|
| Тому, хто боїться Господа, благо буде наостанок, і в день смерти своєї він одержить благословення. Страх Господній — дар від Господа і поставляє на стежках любови. | Боsщемусz гDа блaго бyдетъ на послёдокъ, и3 въ дeнь скончaніz своегw2 њбрsщетъ благодaть. Стрaхъ гDень дaръ t гDа и3 на стезsхъ люблeніz поставлsетъ. |
|
14
|
14
|
| Любов до Господа — славна премудрість, і до кого благоволить Він, розділяє її за Своїм розсудом. | Люблeніе гDа преслaвнаz премyдрость, и3 и5мже kвлsетсz, раздэлsетъ себE въ вёдэніе є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Початок премудрости — боятися Бога, і з вірними вона утвориться разом в утробі. Серед людей вона утвердила собі вічну основу і сімені їхньому ввіриться. | Начaло премyдрости боsтисz гDа, и3 съ вёрными въ ложеснёхъ создaсz и5мъ: съ человBки њсновaніе вёка ўгнэзди2 и3 съ сёменемъ и4хъ ўвёритсz. |
|
16
|
16
|
| Повнота премудрости — боятися Господа; вона напуває їх від плодів своїх: | И#сполнeніе премyдрости є4же боsтисz гDа, и3 ўпои1тъ и5хъ t плодHвъ є3S: |
|
17
|
17
|
| весь дім їх вона наповнить усім, чого бажають, і комори їх — плодами своїми. | вeсь д0мъ и4хъ и3сп0лнитъ желaній свои1хъ и3 сосyды t жи6тъ є3S. |
|
18
|
18
|
| Вінець премудрости — страх Господній, який вирощує мир і неушкоджене здоров’я; але те й інше — дари Бога, Який поширює славу тих, хто любить Його. | Вэнeцъ мyдрости стрaхъ гDень, возцвэтazй ми1ръ и3 здрaвіе и3зцэлeніz: nбоs же сyть дaры б9іи, и3 разширsетъ весeліе лю1бzщымъ є3го2. |
|
19
|
19
|
| Він бачив її і виміряв, пролив, як дощ, відання і розумне знання і підніс славу тих, що володіють нею. | И# ви1дэ и3 сочтE ю5: худ0жество и3 вёдэніе рaзума њдожди2, и3 слaву держaщихъ ю5 вознесE. |
|
20
|
20
|
| Корінь премудрости — боятися Господа, а гілки її — довголіття. | К0рень премyдрости є4же боsтисz гDа, и3 вBтви є3S долгодeнствіе. |
|
21
|
21
|
| Страх Господній відганяє гріхи; хто ж не має страху, той не може виправдатися. | Стрaхъ гDень tрэsетъ грэхи2: пребывazй же въ нeмъ tвращaетъ гнёвъ. |
|
22
|
22
|
| Не може бути виправданий несправедливий гнів, бо сам рух гніву є падіння для людини. | Не м0жетъ ћрость непрaведнаz њправди1тисz: ўстремлeніе бо ћрости є3гw2 падeніе є3мY. |
|
23
|
23
|
| Терплячий до часу утримається і потім винагороджується веселістю. | До врeмене стерпи1тъ долготерпэли1вый, и3 послэди2 воздaстъ є3мY весeліе: |
|
24
|
24
|
| До часу він приховає слова свої, і вуста вірних розкажуть про розсудливість його. | до врeмене скрhетъ словесA сво‰, и3 ўстнЁ вёрныхъ и3сповёдzтъ рaзумъ є3гw2. |
|
25
|
25
|
| У скарбницях премудрости — притчі розуму, грішникові ж страх Господній ненависний. | Въ сокр0вищихъ премyдрости при1тча вёдэніz: мeрзость же грёшнику бGочeстіе. |
|
26
|
26
|
| Якщо бажаєш премудрости, дотримуйся заповіді, і Господь подасть її тобі, | Возжелёвъ премyдрости, соблюди2 зaпwвэди, и3 гDь подaстъ ю5 тебЁ: |
|
27
|
27
|
| бо премудрість і знання є страх перед Господом, і благоугодження Йому — віра і лагідність. | премyдрость бо и3 наказaніе стрaхъ гDень, и3 благоволeніе є3гw2 вёра и3 кр0тость. |
|
28
|
28
|
| Не будь недовірливим до страху перед Господом і не приступай до Нього з роздвоєним серцем. | Не сумнэвaйсz њ стрaсэ гDни и3 не приступи2 къ немY сeрдцемъ раздвоeнымъ. |
|
29
|
29
|
| Не лицемір перед вустами інших і будь уважний до вуст твоїх. | Не лицемёрствуй пред8 ўсты6 человёческими и3 ўстнaмъ твои6мъ вонми2. |
|
30
|
30
|
| Не піднось себе, щоб не впасти і не накликати нечестя на душу твою, бо Господь відкриє таємниці твої й принизить тебе серед зібрання за те, що ти не приступив щиро до страху Господнього, і серце твоє повне лукавства. | Не возноси1сz, да не падeши и3 наведeши души2 твоeй безчeстіе, и3 tкрhетъ гDь т†йнаz тво‰ и3 посредЁ с0нма низложи1тъ тS: ћкw не приступи1лъ є3си2 во и4стинэ ко стрaху гDню, и3 сeрдце твоE и3сп0лнено лукaвства. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! якщо ти приступаєш служити Господу Богу, то приготуй душу твою до спокуси: | Чaдо, ѓще приступaеши раб0тати гDеви бGу, ўгот0ви дyшу твою2 во и3скушeніе: |
|
2
|
2
|
| управ серце твоє і будь твердим, і не знічуйся під час відвідування; | ўпрaви сeрдце твоE и3 потерпи2, и3 не ск0ръ бyди во врeмz наведeніz: |
|
3
|
3
|
| приліпися до Нього і не відступай, щоб звеличитися тобі наостанок. | прилэпи1сz є3мY и3 не tступи2, да возрастeши на послёдокъ тв0й. |
|
4
|
4
|
| Усе, що станеться з тобою, приймай охоче, і в мінливостях твого приниження будь довготерплячим, | ВсE є3ли1ко ѓще нанесeно ти2 бyдетъ, пріими2 и3 во и3змэнeніи смирeніz твоегw2 долготерпи2: |
|
5
|
5
|
| бо золото випробовується у вогні, а люди, угодні Богу, у горнилі приниження. | ћкw во nгни2 и3скушaетсz злaто, и3 человёцы пріsтни въ пещи2 смирeніz. |
|
6
|
6
|
| Віруй Йому, і Він захистить тебе; управ путі твої і надійся на Нього. | Вёруй є3мY, и3 застyпитъ тS, и3 ўпрaви пути6 тво‰ и3 ўповaй нaнь. |
|
7
|
7
|
| Ті, хто боїться Господа! очікуйте милости Його і не ухиляйтеся від Нього, щоб не упасти. | Боsщіисz гDа, пожди1те млcти є3гw2 и3 не ўклони1тесz, да не падeте. |
|
8
|
8
|
| Хто боїться Господа! віруйте Йому, і не загине нагорода ваша. | Боsщіисz гDа, вёруйте є3мY, и3 не и4мать tпaсти мздA вaша. |
|
9
|
9
|
| Ті, хто боїться Господа! сподівайтеся на благе, на радість вічну і милості. | Боsщіисz гDа, надёйтесz на благ†z и3 на весeліе вёка и3 ми6лости. |
|
10
|
10
|
| Гляньте на давні роди і подивіться: хто вірив Господу — і був посоромлений? або хто перебував у страху Його — і був залишений? або хто волав до Нього, і Він знехтував його? | Воззри1те на дрє1вніz р0ды и3 ви1дите, кто2 вёрова гDеви и3 постыдёсz; и3ли2 кто2 пребhсть во стрaсэ є3гw2 и3 њстaвисz; и3ли2 кто2 призвA є3го2, и3 презрЁ и5; |
|
11
|
11
|
| Бо Господь співстраждальний і милостивий і прощає гріхи, і спасає під час скорботи. | ЗанE щeдръ и3 млcтивъ гDь, и3 њставлsетъ грэхи2, и3 сп7сaетъ во врeмz ск0рби. |
|
12
|
12
|
| Горе серцям боязким і рукам ослабленим і грішникові, який ходить по двох стежках! | Г0ре сердцaмъ страшли6вымъ и3 рукaмъ њслaблєнымъ, и3 грёшнику ходsщу на двЁ стєзи2. |
|
13
|
13
|
| Горе серцю розслабленому! бо воно не вірує, і за те не буде захищене. | Г0ре сeрдцу њслaблену, ћкw не вёруетъ: сегw2 рaди покровeно не бyдетъ. |
|
14
|
14
|
| Горе вам, що втратили терпіння! що ви будете робити, коли Господь відвідає? | Г0ре вaмъ погyбльшымъ терпёніе: и3 что2 сотворитE, є3гдA посэти1тъ гDь; |
|
15
|
15
|
| Ті, хто боїться Господа, не будуть недовірливі до слів Його, і ті, що люблять Його, збережуть путі Його. | Боsщіисz гDа не сумнэвaютсz њ гlг0лэхъ є3гw2, и3 лю1бzщіи є3го2 сохранsтъ пути6 є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Ті, хто боїться Господа, будуть шукати благовоління Його, і ті, що люблять Його, наситяться законом. | Боsщіисz гDа пои1щутъ бlговолeніz є3гw2, и3 лю1бzщіи є3го2 и3сп0лнzтсz зак0на. |
|
17
|
17
|
| Ті, хто боїться Господа, підготують серця свої й смирять перед Ним душі свої, говорячи: | Боsщіисz гDа ўгот0вzтъ сердцA сво‰ и3 пред8 ни1мъ смирsтъ дyшы сво‰, (глаг0люще:) |
|
18
|
18
|
| упадемо у руки Господа, а не у руки людей; бо яка велич Його, така і милість Його. | да впадeмъ въ рyцэ гDни, ґ не въ рyцэ человёчєски, ћкw бо вели1чество є3гw2, тaкw и3 млcть є3гw2. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Діти, послухайте мене, батька, і чиніть так, щоб вам спастися, | МенE nтцA послyшайте, ч†да, и3 си1це твори1те, да спасeтесz: |
|
2
|
2
|
| бо Господь підняв батька над дітьми й утвердив суд матері над синами. | гDь бо прослaви nтцA на чaдэхъ и3 сyдъ мaтере ўтверди2 на сынёхъ. |
|
3
|
3
|
| Хто шанує батька, той очиститься від гріхів, | Чтhй nтцA њчи1ститъ грэхи2, |
|
4
|
4
|
| і хто поважає матір свою — як той, хто знаходить скарб. | и3 ћкw сокр0вищствуzй прославлszй мaтерь свою2. |
|
5
|
5
|
| Хто поважає батька, той буде мати радість від дітей своїх і у день молитви своєї буде почутий. | Чтhй nтцA возвесели1тсz њ чaдэхъ и3 въ дeнь мольбы2 своеS ўслhшанъ бyдетъ. |
|
6
|
6
|
| Хто поважає батька, буде довгоденствувати, і слухняний Господу заспокоїть матір свою. | Прославлszй nтцA долгодeнствовати бyдетъ, и3 послyшаzй гDа ўпок0итъ мaтерь свою2. |
|
7
|
7
|
| Хто боїться Господа, той вшанує батька і, як владикам, послужить тим, що народили його. | Боsйсz гDа почти1тъ nтцA и3 ћкw владhкамъ послyжитъ роди1вшымъ є3го2. |
|
8
|
8
|
| Ділом і словом шануй батька твого і матір, щоб прийшло на тебе благословення від них, | Дёломъ и3 сл0вомъ чти2 nтцA твоего2 и3 мaтерь, да нaйдетъ ти2 благословeніе t ни1хъ. |
|
9
|
9
|
| бо благословення батька утверджує доми дітей, а клятва матері руйнує дощенту. | Благословeніе бо џтчее ўтверждaетъ д0мы ч†дъ, клsтва же мaтернz и3скоренsетъ до њсновaніz. |
|
10
|
10
|
| Не шукай слави у нечесті батька твого, бо не слава тобі нечестя батька. | Не слaвисz въ безчeстіи nтцA твоегw2, нёсть бо ти2 слaва џтчее безчeстіе: |
|
11
|
11
|
| Слава людини — від чести батька її, і ганьба дітям — мати у неславі. | слaва бо человёку t чeсти nтцA є3гw2, и3 поношeніе чaдwмъ мaти въ безслaвіи. |
|
12
|
12
|
| Сину! прийми батька твого в старості його і не засмучуй його в житті його. | Чaдо, заступи2 въ стaрости nтцA твоего2 и3 не њскорби2 є3го2 въ животЁ є3гw2: |
|
13
|
13
|
| Хоча б він і збіднів розумом, май поблажливість і не нехтуй його у повноті сили твоєї, | ѓще и3 рaзумомъ њскудэвaетъ, прощeніе и3мёй и3 не њбезчeсти є3го2 всeю крёпостію твоeю. |
|
14
|
14
|
| бо милосердя до батька не забуте; незважаючи на гріхи твої, добробут твій примножиться. | Ми1лость бо џтча не забвeна бyдетъ, и3 проти1ву грэхHвъ присози1ждетсz тебЁ: |
|
15
|
15
|
| У день скорботи твоєї згадається про тебе: як лід від теплоти, розв’яжуться гріхи твої. | въ дeнь ск0рби твоеS воспомsнетъ тS: ћкоже лeдъ t зн0z, тaкw растaютъ грэси2 твои2. |
|
16
|
16
|
| Хто залишає батька, той — те саме, що богохульник, і проклятий від Господа той, хто дратує матір свою. | К0ль хyленъ њставлszй nтцA, и3 пр0клzтъ гDемъ раздражazй мaтерь свою2. |
|
17
|
17
|
| Сину мій! веди діла твої з лагідністю, і буде любити тебе богоугодна людина. | Чaдо, въ кр0тости дэлA тво‰ препровождaй, и3 человёкомъ пріsтнымъ возлю1бленъ бyдеши. |
|
18
|
18
|
| Скільки ти великий, стільки смиряйся, і знайдеш благодать у Господа. | Е#ли1кw вели1къ є3си2, толи1кw смирsйсz, и3 пред8 гDемъ њбрsщеши благодaть. |
|
19
|
19
|
| Багато високих і славних, але таємниці відкриваються смиренним, | Мн0зи сyть выс0цы и3 слaвни: но крHткимъ tкрывaютсz т†йны, |
|
20
|
20
|
| бо велика могутність Господа, і Він смиренними прославляється. | ћкw вeліz си1ла гDнz, и3 смирeнными слaвитсz. |
|
21
|
21
|
| Понад міру важкого для себе не шукай, і що понад сили твої, того не випробовуй. | Вhшшихъ себє2 не и3щи2 и3 крёпльшихъ себє2 не и3спытyй. |
|
22
|
22
|
| Що заповідано тобі, про те розмірковуй; бо не потрібно тобі те, що приховано. | Я%же ти2 повєлённа, сі‰ разумэвaй: нёсть бо ти2 потрeба тaйныхъ. |
|
23
|
23
|
| При багатьох заняттях твоїх, про зайве не піклуйся: тобі відкрито дуже багато з людського знання; | Во и3збhтцэхъ дёлъ твои1хъ не любопhтствуй: в‰щшаz бо рaзума человёческагw пок†зана ти2 сyть: |
|
24
|
24
|
| тому що багатьох ввели в оману їх припущення, і лукаві мрії похитнули розум їх. | мнHги бо прельсти2 мнёніе и4хъ, и3 мнёніе лукaвно погуби2 мhсль и4хъ. |
|
25
|
25
|
| Хто любить небезпеку, той впаде у неї; | И# любsй бёдство впадeтъ въ нE: |
|
26
|
26
|
| вперте серце напослідок потерпить зло: | сeрдце жeстоко њѕл0битсz на послёдокъ: |
|
27
|
27
|
| вперте серце буде обтяжене скорботами, і грішник прикладе гріхи до гріхів. | сeрдце жeстоко њтzготи1тсz болёзньми, и3 грёшникъ приложи1тъ грэхи2 на грэхи2. |
|
28
|
28
|
| Випробування не служать лікуванням для гордого, тому що зла рослина укорінилася у ньому. | Въ наведeніи величaвагw нёсть и3зцэлeніz: сaдъ бо лукaвствіz вкорени1сz въ нeмъ. |
|
29
|
29
|
| Серце розумного обміркує притчу, й уважне вухо є бажання мудрого. | Сeрдце разуми1вагw ўразумёетъ при1тчу, и3 ќхо слhшателz вожделёніе премyдрагw. |
|
30
|
30
|
| Вода погасить полум’я вогню, і милостиня очистить гріхи. | Џгнь горsщь ўгаси1тъ водA, и3 ми1лостынz њчи1ститъ грэхи2. |
|
31
|
31
|
| Хто відплачує за благодіяння, той помишляє про майбутнє і під час падіння знайде опору. | Воздаsй благод†ти п0мнимь бывaетъ по си1хъ и3 во врeмz падeніz своегw2 њбрsщетъ ўтверждeніе. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! не відмовляй у їжі убогому і не стомлюй чеканням очей нужденних; | Чaдо, животA ни1щагw не лиши2 и3 не tвращaй nчeсъ t просsщагw, |
|
2
|
2
|
| не засмути душі голодної і не завдавай жалю людині в її убогості; | души2 ѓлчущіz не њскорби2 и3 не разгнёвай мyжа въ нищетЁ є3гw2, |
|
3
|
3
|
| не бентеж серця уже засмученого і не відкладай подавати нужденному; | сeрдца раздражeнагw не превозмути2 и3 не продолжaй даsніz трeбующему, |
|
4
|
4
|
| не відмовляй пригнобленому, що благає про допомогу, і не відвертай лиця твого від убогого; | рабA скорбsща не tрёй и3 не tврати2 лицA твоегw2 t ни1щагw, |
|
5
|
5
|
| не відвертай очей від того, хто благає, і не давай людині приводу проклинати тебе; | t трeбующагw не tврати2 nчeсъ и3 не дaждь мёста человёку клsти тS: |
|
6
|
6
|
| бо коли він у тузі душі своєї буде проклинати тебе, Той, Хто створив його, почує моління його. | кленyщагw бо тS въ г0рести души2 своеS мольбY ўслhшитъ сотвори1вый є3го2. |
|
7
|
7
|
| У зібранні намагайся бути приємним і перед вищим нахиляй твою голову; | Пріsтна соб0рищу твори2 себE и3 кнsзю смирsй главY твою2, |
|
8
|
8
|
| прихиляй вухо твоє до убогого і відповідай йому ласкаво, з лагідністю; | приклони2 ќхо твоE къ ни1щему и3 tвэщaй є3мY ми6рнаz въ кр0тости, |
|
9
|
9
|
| рятуй скривдженого від руки того, хто ображає, і не будь легкодухим, коли судиш; | и3зми2 њби1димаго и3з8 руки2 њби1дzщаго и3 не малодyшествуй, є3гдA сyдиши, |
|
10
|
10
|
| сиротам будь як батько і матері їх — замість чоловіка: | бyди си6рымъ ћкw nтeцъ и3 вмёстw мyжа мaтери и4хъ: |
|
11
|
11
|
| і будеш як син Вишнього, і Він полюбить тебе більше, ніж мати твоя. | и3 бyдеши ћкw сhнъ вhшнzгw, и3 возлю1битъ тS пaче нeже мaти твоS. |
|
12
|
12
|
| Премудрість підносить синів своїх і підтримує тих, хто шукає її: | Премyдрость сhны сво‰ вознесE и3 заступaетъ и4щущихъ є3S: |
|
13
|
13
|
| хто любить її, любить життя, і ті, що шукають її з раннього ранку, сповняться радости: | любsй ю5 лю1битъ жи1знь, и3 ќтренюющіи къ нeй и3сп0лнzтсz весeліz: |
|
14
|
14
|
| хто володіє нею, той успадкує славу, і, куди б не пішов, Господь благословить його; | держaйсz є3S наслёдитъ слaву, и3 и3дёже вх0дитъ, блгcви1тъ є3го2 гDь: |
|
15
|
15
|
| ті, що служать їй, служать Святому, і тих, хто любить її, любить Господь; | служaщіи є4й послyжатъ с™0му, и3 лю1бzщихъ ю5 лю1битъ гDь: |
|
16
|
16
|
| хто слухняний їй, той буде судити народи, і хто прислуховується до неї, буде жити надійно; | слyшаzй є3S суди1ти и4мать kзhки, и3 внимazй є4й всели1тсz надёzвсz. |
|
17
|
17
|
| хто ввіриться їй, той успадкує її, і нащадки його будуть володіти нею: | Ѓще ўвёруеши, наслёдиши ю5, и3 во њдержaніи бyдутъ р0ды є3гw2: |
|
18
|
18
|
| бо спочатку вона піде з ним путями звивистими, наведе на нього страх і боязнь | ћкw стр0потнw х0дитъ съ ни1мъ въ пeрвыхъ, боsзнь же и3 стрaхъ наведeтъ нaнь |
|
19
|
19
|
| і буде мучити його своїм водінням, доки не упевниться у душі його і не випробує його своїми уставами; | и3 помyчитъ є3го2 въ наказaніи своeмъ, д0ндеже вёру и4метъ души2 є3гw2 и3 и3скyситъ є3го2 во њправдaніихъ свои1хъ, |
|
20
|
20
|
| але потім вона вийде до нього на прямій путі й обрадує його | и3 пaки возврати1тсz прsмw къ немY и3 возвесели1тъ є3го2 |
|
21
|
21
|
| і відкриє йому таємниці свої. | и3 tкрhетъ є3мY т†йны сво‰: |
|
22
|
22
|
| Якщо він зійде з путі, вона залишає його і віддає його у руки падіння його. | ѓще заблyдитъ, њстaвитъ є3го2 и3 предaстъ є3го2 въ рyцэ падeніz є3гw2. |
|
23
|
23
|
| Спостерігай час і бережи себе від зла — | Блюди2 врeмz и3 храни1сz t лукaвагw, |
|
24
|
24
|
| і не посоромишся за душу твою: | и3 њ души2 твоeй не постыди1сz: |
|
25
|
25
|
| є сором, що веде до гріха, і є сором — слава і благодать. | є4сть бо стhдъ наводsй грёхъ, и3 є4сть стhдъ слaва и3 благодaть. |
|
26
|
26
|
| Не будь упереджений проти душі твоєї і не соромся на шкоду тобі. | Не пріими2 лицA на дyшу твою2 и3 не срамлsйсz њ падeніи твоeмъ. |
|
27
|
27
|
| Не утримуй слова, коли воно може допомогти: | Не возбрани2 словесE во врeмz спасeніz: |
|
28
|
28
|
| бо у слові пізнається мудрість, і у мові язика — знання. | въ словеси1 бо познaна бyдетъ премyдрость, и3 наказaніе въ глаг0лэхъ љзhка. |
|
29
|
29
|
| Не супереч істині й соромся твого неуцтва. | Не прерэкaй проти1ву и4стины и3 њ ненаказaніи твоeмъ срамлsйсz: |
|
30
|
30
|
| Не соромся сповідувати гріхи твої і не стримуй плину ріки. | не стыди1сz и3сповёдати грэхи2 тво‰ и3 не воспzщaй быстрины2 рэчнhz. |
|
31
|
31
|
| Не підкоряйся людині нерозумній, і не дивися на сильного. | И# не подстели1сz мyжу бyю и3 не њбини1сz лицA си1льнагw. |
|
32
|
32
|
| Подвизайся за істину до смерти, і Господь Бог поборе за тебе. | Дaже до смeрти подвизaйсz њ и4стинэ, и3 гDь бGъ поб0ретъ по тебЁ. |
|
33
|
33
|
| Не будь швидким на язик твій, і лінивим та недбалим у ділах твоїх. | Не бyди ск0ръ љзhкомъ твои1мъ, лэни1въ же и3 слaбъ въ дёлэхъ твои1хъ. |
|
34
|
34
|
| Не будь, як лев, у домі твоєму і підозрілим до домашніх твоїх. | Не бyди ћкw лeвъ въ домY твоeмъ и3 жестоконеи1стовъ въ рабёхъ твои1хъ. |
|
35
|
35
|
| Нехай не буде рука твоя розпростертою до прийняття і стисненою при віддачі. | Не бyди рукA твоS простeрта на взsтіе, ґ на tдаsніе согбeна. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Не покладайся на майно твоє і не говори: «вистачить на життя моє». | Не ўповaй на и3мBніz тво‰ и3 не и3 рцы2: довHлна ми2 сyть. |
|
2
|
2
|
| Не йди за потягом душі твоєї і кріпости твоєї, щоб ходити у похотях серця твого, | Не послёдуй души2 твоeй и3 крёпости твоeй, є4же ходи1ти въ п0хотехъ сeрдца твоегw2, |
|
3
|
3
|
| і не говори: «хто владний у ділах моїх?», бо Господь неодмінно помститься за зухвалість твою. | и3 не рцы2: кт0 мz прем0жетъ; гDь бо мстsй tмсти1тъ ти2. |
|
4
|
4
|
| Не говори: «я грішив, і що мені було?», бо Господь довготерпеливий. | Не рцы2: согрэши1хъ, и3 чт0 ми бhсть; гDь бо є4сть долготерпэли1въ. |
|
5
|
5
|
| При думці про умилостивлення не будь безстрашний, щоб додавати гріх до гріхів | Њ њчищeніи безстрaшенъ не бyди, прилагaти грэхи2 на грэхи2, |
|
6
|
6
|
| і не говори: «милосердя Його велике, Він простить безліч гріхів моїх»; | не рцы2: щедр0та є3гw2 мн0га є4сть, мн0жество грэхHвъ мои1хъ њчcтитъ: |
|
7
|
7
|
| бо милосердя і гнів у Нього, і на грішниках перебуває лють Його. | млcть бо и3 гнёвъ ў негw2, и3 на грёшницэхъ почjетъ ћрость є3гw2. |
|
8
|
8
|
| Не барися звернутися до Господа, і не відкладай із дня на день: | Не мeдли њбрати1тисz ко гDу и3 не tлагaй дeнь t днE: |
|
9
|
9
|
| бо раптово найде гнів Господа, і ти загинеш під час помсти. | внезaпу бо и3зhдетъ гнёвъ гDень, и3 во врeмz мє1сти поги1бнеши. |
|
10
|
10
|
| Не покладайся на майно неправедне, бо воно не принесе тобі користи у день відвідування. | Не ўповaй на и3мBніz непрaвєдна: ни чи1мже бо ўп0льзуютъ въ дeнь наведeніz. |
|
11
|
11
|
| Не вій при всякому вітрі і не ходи всякою стежкою: такий — двоязичний грішник. | Не вёй себE всsкимъ вётромъ и3 не ходи2 всsкимъ путeмъ: си1це грёшникъ двоzзhченъ. |
|
12
|
12
|
| Будь твердий у твоєму переконанні, й одне нехай буде твоє слово. | Бyди ўтверждeнъ въ рaзумэ твоeмъ, и3 є3ди1но бyди сл0во твоE. |
|
13
|
13
|
| Будь швидкий до слухання, й обдумано давай відповідь. | Бyди ск0ръ въ слyшаніи твоeмъ, и3 съ долготерпёніемъ tвэщавaй tвётъ. |
|
14
|
14
|
| Якщо маєш знання, то відповідай ближньому, а якщо ні, то рука твоя нехай буде на вустах твоїх. | Ѓще є4сть въ тебЁ рaзумъ, tвэщaй и4скреннему: ѓще же ни2, то2 бyди рукA твоS на ўстёхъ твои1хъ. |
|
15
|
15
|
| У словах — слава і нечестя, і язик людини буває падінням її. | Слaва и3 безчeстіе въ бесёдэ и3 љзhкъ человёчь падeніе є3мY. |
|
16
|
16
|
| Не набудь слави обмовника, і не будь підступним язиком твоїм: | Не слови2 шепотни1къ и3 љзhкомъ твои1мъ не ўловлsй: |
|
17
|
17
|
| бо на злодії — сором, і на двоязичному — зле осудження. | на тaти бо стyдъ є4сть и3 заз0ръ лукaвъ над8 двоzзhчнымъ. |
|
18
|
18
|
| Не будь нерозумним ні у великому, ні у малому. | Њ вели1цэ и3 њ мaлэ не неразумэвaй. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| І не ставай ворогом з друга, бо погане ім’я одержує у частку сором і ганьбу; так — і грішник двоязичний. | И# вмёстw дрyга не бyди врaгъ, и4мz бо лукaво стyдъ и3 поношeніе наслёдитъ: си1це грёшникъ двоzзhченъ. |
|
2
|
2
|
| Не піднось себе у помислах душі твоєї, щоб душа твоя не була розтерзана, як віл: | Не возноси2 себE совётомъ души2 твоеS, да не расхищeна бyдетъ ѓки ю3нeцъ душA твоS: |
|
3
|
3
|
| листя твоє ти знищиш і плоди твої погубиш, і залишишся, як сухе дерево. | ли1ствіе твоE поsси и3 плоды2 тво‰ погуби1ши и3 њстaвиши себE ћкw дрeво сyхо. |
|
4
|
4
|
| Душа лукава погубить свого власника і зробить його посміховиськом ворогів. | ДушA лукaва погуби1тъ стzжaвшаго ю5 и3 порaдованіе врагHмъ сотвори1тъ є3го2. |
|
5
|
5
|
| Солодкі вуста примножать друзів, і добромовний язик примножить приязнь. | Гортaнь слaдокъ ўмн0житъ дрyги сво‰, и3 љзhкъ доброглаг0ливъ ўмн0житъ добры6 бесBды. |
|
6
|
6
|
| Тих, хто живе з тобою у мирі, нехай буде багато, а радником твоїм — один з тисячі. | Ми1рствующіи съ тоб0ю да бyдутъ мн0зи, совBтницы же твои2 є3ди1нъ t тhсzщъ. |
|
7
|
7
|
| Якщо хочеш придбати друга, набувай його після випробування і не скоро довіряйся йому. | Ѓще стsжеши дрyга, во и3скушeніи стzжи2 є3го2 и3 не ск0рw ўвёрисz є3мY: |
|
8
|
8
|
| Буває друг у потрібний для нього час, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї; | є4сть бо дрyгъ во врeмz своE и3 не пребyдетъ во врeмz ск0рби твоеS, |
|
9
|
9
|
| і буває друг, який перетворюється на ворога і відкриє сварку на ганьбу твою. | и3 є4сть дрyгъ премэнszйсz во врагA и3 свaръ поношeніz твоегw2 tкрhетъ, |
|
10
|
10
|
| Буває другом учасник у трапезі, і не залишиться з тобою у день скорботи твоєї. | и3 є4сть дрyгъ џбщникъ трапeзамъ и3 не пребyдетъ во врeмz ск0рби твоеS: |
|
11
|
11
|
| У маєтку твоєму він буде як ти, і зухвало буде поводитися з домашніми твоїми; | и3 во благи1хъ твои1хъ бyдетъ ћкоже ты2 и3 на рабы6 тво‰ дeрзнетъ: |
|
12
|
12
|
| але якщо ти будеш принижений, він буде проти тебе і сховається від лиця твого. | ѓще смирeнъ бyдеши, бyдетъ на тS и3 t лицA твоегw2 скрhетсz. |
|
13
|
13
|
| Віддаляйся від ворогів твоїх і будь обачний з друзями твоїми. | T врагHвъ твои1хъ tлучи1сz и3 t другHвъ твои1хъ внимaй. |
|
14
|
14
|
| Вірний друг — міцний захист: хто знайшов його, знайшов скарб. | Дрyгъ вёренъ кр0въ крёпокъ: њбрэтhй же є3го2 њбрёте сокр0вище. |
|
15
|
15
|
| Вірному другові немає ціни, і немає міри доброті його. | Дрyгу вёрну нёсть и3змёны, и3 нёсть мёрила добр0тэ є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Вірний друг — лікування для життя, і ті, що бояться Господа, знайдуть його. | Дрyгъ вёренъ врачевaніе житію2, и3 боsщіисz гDа њбрsщутъ є3го2. |
|
17
|
17
|
| Хто боїться Господа, направляє дружбу свою так, що, який він сам, таким стає і друг його. | Боsйсz гDа ўправлsетъ дрyжбу свою2, ћкоже бо сaмъ, тaкw и3 и4скренній є3гw2. |
|
18
|
18
|
| Сину мій! від юности твоєї віддайся навчанню, і до сивини твоєї знайдеш мудрість. | Чaдо, t ю4ности твоеS и3збери2 наказaніе, и3 дaже до сэди1нъ њбрsщеши премyдрость. |
|
19
|
19
|
| Приступай до неї як той, що оре і сіє, й очікуй добрих плодів її: | Ћкоже њрsй и3 сёzй приступи2 къ нeй и3 жди2 благи1хъ плодHвъ є3S: |
|
20
|
20
|
| бо недовгий час потрудишся в обробленні її, і скоро будеш їсти плоди її. | въ дёланіи бо є3S мaлw потруди1шисz и3 ск0рw ћсти бyдеши плоды2 є3S. |
|
21
|
21
|
| Для невігласів вона дуже сувора, і нерозумний не залишиться з нею: | К0ль стр0потна є4сть ѕэлw2 ненак†заннымъ, и3 не пребyдетъ въ нeй безyмный: |
|
22
|
22
|
| вона буде на ньому як важкий камінь випробування, і він не забариться скинути її. | ћкоже кaмень и3скушeніz крёпокъ бyдетъ на нeмъ, и3 не замeдлитъ tврещи2 є3S. |
|
23
|
23
|
| Премудрість відповідає імені своєму, і небагатьом відкривається. | Премyдрость бо по и4мени є3S є4сть и3 не мнHгимъ є4сть ћвна. |
|
24
|
24
|
| Послухай, сину мій, і прийми думку мою, і не відкинь поради моєї. | Слhши, чaдо, и3 пріими2 в0лю мою2, и3 не tвeржи совёта моегw2: |
|
25
|
25
|
| Наклади на ноги твої пута її і на шию твою ланцюг її. | и3 введи2 н0зэ твои2 во њкHвы є3S и3 въ гри1вну є3S вhю твою2: |
|
26
|
26
|
| Підстав їй плече твоє, і носи її і не тяготися кайданами її. | подложи2 рaмо твоE и3 носи2 ю5, и3 не гнушaйсz ќзами є3S: |
|
27
|
27
|
| Наблизься до неї всією душею твоєю, і всією силою твоєю дотримуйся шляхів її. | всeю душeю твоeю приступи2 къ нeй и3 всeю си1лою твоeю соблюди2 пути6 є3S. |
|
28
|
28
|
| Досліджуй і шукай, і вона буде пізнана тобою і, зробившись володарем її, не залишай її; | И#зслёди и3 взыщи2, и3 познaна ти2 бyдетъ, и3 є4мьсz за ню2 не њстaви є3S: |
|
29
|
29
|
| бо нарешті ти знайдеш у ній заспокоєння, і вона обернеться на радість тобі. | на послёдокъ бо њбрsщеши пок0й є3S, и3 њбрати1тсz тебЁ на весeліе. |
|
30
|
30
|
| Пута її будуть тобі міцним захистом, і ланцюги її — славним одягом; | И# бyдутъ ти2 п{та є3S на пок0й крёпости и3 гри6вны є3S на њдэsніе слaвы. |
|
31
|
31
|
| бо на ній прикраса золота, і пута її — гіацинтові нитки. | Красотa бо злaта є4сть на нeй, и3 ќзы є3S и3зви1тіе v3акjнfово: |
|
32
|
32
|
| Як у одежу слави, ти облачишся в неї і покладеш її на себе як вінець радости. | во nдeжду слaвы њблечeшисz є4ю, и3 вэнeцъ рaдости возложи1ши на сS. |
|
33
|
33
|
| Сину мій! якщо ти побажаєш її, то навчишся, і якщо віддасися їй душею твоєю, то будеш до всього здатний. | Ѓще восх0щеши, чaдо, накaзанъ бyдеши, и3 ѓще вдaси дyшу твою2, хи1тръ бyдеши: |
|
34
|
34
|
| Якщо з любов’ю будеш слухати її, то зрозумієш її, і якщо прихилиш вухо твоє, то будеш мудрий. | ѓще возлю1биши слyшати, пріи1меши, и3 ѓще приклони1ши ќхо твоE, премyдръ бyдеши. |
|
35
|
35
|
| Бувай у зібранні старців, і хто мудрий, приліпися до того; люби слухати всяку священну повість, і притчі розумні нехай не вислизають від тебе. | Во мн0жествэ старёйшинъ ставaй, и3 ѓще кто2 премyдръ, томY прилэпи1сz. всsку п0вэсть бжcтвенную восхощи2 слhшати, и3 при6тчи рaзума да не ўбэжaтъ тебє2. |
|
36
|
36
|
| Якщо побачиш розумного, ходи до нього з раннього ранку, і нехай нога твоя стирає пороги дверей його. | Ѓще ќзриши разyмна, ќтренюй къ немY, и3 степє1ни двeрій є3гw2 да трeтъ ногA твоS. |
|
37
|
37
|
| Розмірковуй над повеліннями Господа і завжди повчайся у заповідях Його: Він укріпить твоє серце, і бажання премудрости дасться тобі. | Размышлsй въ повелёніихъ гDнихъ и3 въ зaповэдехъ є3гw2 поучaйсz пrнw: т0й ўтверди1тъ сeрдце твоE, и3 желaніе премyдрости дано2 ти2 бyдетъ. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Не роби зла, і тебе не осягне зло; | Не твори2 ѕлA, и3 не пости1гнетъ тS ѕло2: |
|
2
|
2
|
| віддаляйся від неправди, і вона ухилиться від тебе. | tступи2 t непрaвды, и3 ўклони1тсz t тебє2. |
|
3
|
3
|
| Сину мій! не сій на борознах неправди, і не будеш у сім разів більше пожинати з них. | Сhне, не сёй на браздaхъ непр†вды и3 не и4маши пожaти и5хъ седмери1цею. |
|
4
|
4
|
| Не проси у Господа влади, й у царя — почесного місця. | Не проси2 ў гDа владhчества, нижE t царS сэдaлища слaвы. |
|
5
|
5
|
| Не виправдовуй себе перед Господом, і не мудруй перед царем. | Не њправдaй себE пред8 бGомъ и3 пред8 царeмъ не мудри1сz. |
|
6
|
6
|
| Не домагайся стати суддею, щоб не виявитися тобі неспроможним сокрушити неправду, щоб не убоятися коли-небудь лиця сильного і не покласти тіні на правоту твою. | Не и3щи2, да бyдеши судіS, є3гдA не возм0жеши tsти непр†вды: да не когдA ўбои1шисz лицA си1льнагw и3 положи1ши соблaзнъ въ прaвости твоeй. |
|
7
|
7
|
| Не гріши проти міської громади, і не опускай себе перед народом. | Не согрэшaй во мн0жествэ грaда и3 не низлагaй себE въ нар0дэ. |
|
8
|
8
|
| Не додавай гріха до гріха, бо і за один не залишишся непокараним. | Не свzжи2 двaжды грэхA, и3 во є3ди1нэмъ бо не непови1ненъ бyдеши. |
|
9
|
9
|
| Не говори: «Він спогляне на безліч дарів моїх, і, коли я принесу їх Богу Вишньому, Він прийме». | Не рцы2: на мн0жество дарHвъ мои1хъ воззри1тъ, и3 приносsщу ми2 бGу вhшнему, пріи1метъ. |
|
10
|
10
|
| Не будь слабкодухим у молитві твоїй і не нехтуй подавати милостиню. | Не малодyшествуй въ моли1твэ твоeй и3 ми1лостыню твори1ти не прeзри. |
|
11
|
11
|
| Не насміхайся над людиною, яка знаходиться у тузі душевній її; бо є Той, Хто смиряє і підносить. | Не ругaйсz человёку сyщу въ г0рести души2 є3гw2: є4сть бо смирszй и3 возносsй. |
|
12
|
12
|
| Не вигадуй неправди на брата твого, і не роби того самого проти друга. | Не њри2 лжи2 на брaта твоего2, нижE дрyгу т0жде твори2. |
|
13
|
13
|
| Не бажай говорити яку б то не було неправду; бо повторення її не послужить до блага. | Не восхощи2 лгaти всsкіz лжи2: ўчащeніе бо є3S не на блaго. |
|
14
|
14
|
| Перед зібранням старших не будь багатослівним, і не повторюй слова у проханні твоєму. | Не бyди велерёчивъ во мн0жествэ стaрєцъ и3 не повтори2 сл0ва въ моли1твэ твоeй. |
|
15
|
15
|
| Не відвертайся від важкої роботи і від землеробства, яке встановлене від Вишнього. | Не возненави1ди трyднагw дёла и3 земледёліz t вhшнzгw с0здана. |
|
16
|
16
|
| Не приєднуйся до безлічі грішників. | Не привмэнsй себE ко мн0жеству грёшникwвъ. |
|
17
|
17
|
| Глибоко смири душу твою. | Смири2 дyшу твою2 ѕэлw2. |
|
18
|
18
|
| Пам’ятай, що гнів не забариться, | Помzни2, ћкw гнёвъ не замeдлитъ, |
|
19
|
19
|
| що покарання нечестивому — вогонь і черва. | понeже мeсть нечести1вагw џгнь и3 чeрвь. |
|
20
|
20
|
| Не міняй друга на скарб, і брата єдинокровного — на золото офирське. | Не и3змэни2 дрyга ни на что2, ни брaта пrна на злaтэ сwфjрстэмъ. |
|
21
|
21
|
| Не залишай розумної і доброї дружини, бо достоїнство її коштовніше за золото. | Не tступaй t жены2 премyдры и3 блaги, и4бо благодaть є3S пaче злaта. |
|
22
|
22
|
| Не кривдь раба, який трудиться старанно, ні найманця, відданого тобі душею. | Не њѕл0би рабA дёлающа во и4стинэ, нижE наeмника вдаю1ща дyшу свою2. |
|
23
|
23
|
| Розумного раба нехай любить душа твоя, і не відмов йому у свободі. | РабA разуми1ва да лю1битъ душA твоS, и3 не лиши2 є3го2 своб0ды. |
|
24
|
24
|
| Є у тебе худоба? спостерігай за нею, і якщо вона корисна тобі, нехай залишається у тебе. | Е$сть ли ти2 ск0тъ, призирaй є3го2, и3 ѓще ти2 бyдетъ потрeбенъ, да пребyдетъ ти2. |
|
25
|
25
|
| Є у тебе сини? навчай їх, і з юности нагинай шию їх. | Сyть ли ти2 ч†да, накажи2 | и3 преклони2 t ю4ности вhю и4хъ. |
|
26
|
26
|
| Є у тебе дочки? май піклування про тіло їх, і не показуй їм веселого лиця твого. | Сyть ли ти2 дщє1ри, внимaй тёлу и4хъ и3 не kвлsй весeлагw къ ни6мъ лицA твоегw2. |
|
27
|
27
|
| Видай дочку заміж, і зробиш велику справу, і подаруй її чоловіку розумному. | Вhдай дщeрь, и3 бyдеши соверши1вый дёло вели1ко: и3 мyжеви разуми1ву дaждь ю5. |
|
28
|
28
|
| Є у тебе дружина до душі? не відганяй її. | Е$сть ли ти2 женA по души2, не и3зжени2 є3S. |
|
29
|
29
|
| Усім серцем шануй батька твого і не забувай породильних болістей матері твоєї. | Всёмъ сeрдцемъ твои1мъ прославлsй nтцA твоего2 и3 мaтернихъ болёзней не забyди: |
|
30
|
30
|
| Пам’ятай, що ти народжений від них: і що можеш ти віддати їм, як вони тобі? | помzни2, ћкw тёма рождeнъ є3си2, и3 что2 и4ма воздaси, ћкоже џна тебЁ; |
|
31
|
31
|
| Усією душею твоєю благоговій перед Господом і поважай священиків Його. | Всeю душeю твоeю благоговёй гDеви и3 їерє1и є3гw2 чти2. |
|
32
|
32
|
| Усією силою люби Творця твого, і не залишай служителів Його. | Всeю си1лою (твоeю) возлюби2 сотв0ршаго тS и3 служи1телей є3гw2 не њстaви. |
|
33
|
33
|
| Бійся Господа, і шануй священика, і давай йому частину, як заповідано тобі: | Б0йсz гDа и3 прослaви їерeа, и3 дaждь чaсть є3мY, ћкоже заповёдано ти2: |
|
34
|
34
|
| початки, і за гріх, і пожертву пліч, і жертву освячення, і початки святих. | начaтки, и3 њ согрэшeніи, и3 даsніе мhшцей, и3 жeртву с™hни, и3 начaтокъ с™hхъ. |
|
35
|
35
|
| І до бідного простягай руку твою, щоб благословення твоє було довершене. | И# ни1щему простри2 рyку твою2, да соверши1тсz благословeніе твоE. |
|
36
|
36
|
| Милість даяння нехай буде до всякого, хто живе, але і померлого не позбавляй милости. | Благодaть даsніz пред8 всsкимъ живhмъ (да бyдетъ), и3 над8 мертвецeмъ не возбрани2 благодaти. |
|
37
|
37
|
| Не віддаляйся від тих, що плачуть, і з тими, хто сумує, сумуй. | Не ўстранsйсz t плaчущихъ и3 съ сётующими сётуй. |
|
38
|
38
|
| Не лінуйся відвідувати хворого, бо за це ти будеш улюбленим. | Не лэни1сz посэщaти болsща: си1ми бо возлю1бленъ бyдеши. |
|
39
|
39
|
| У всіх ділах твоїх пам’ятай про кінець твій, і повік не згрішиш. | Во всёхъ словесёхъ твои1хъ поминaй послBднzz тво‰, и3 во вёки не согрэши1ши. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Не сварися з людиною сильною, щоб коли-небудь не впасти в її руки. | Не свари1сz съ человёкомъ си1льнымъ, и3 да не когдA впадeши въ рyцэ є3гw2. |
|
2
|
2
|
| Не заводь тяжби з людиною багатою, щоб вона не мала переваги над тобою; | Не тzжи1сz съ человёкомъ богaтымъ, да не когдA њтzготи1тъ ти2 мёру: |
|
3
|
3
|
| бо золото багатьох погубило, і схиляло серця царів. | мн0гихъ бо погуби2 злaто, и3 сердцA ц†рскаz преклони2. |
|
4
|
4
|
| Не сперечайся з людиною, зухвалою на язик, і не підкладай дров у вогонь її. | Не свари1сz съ человёкомъ љзhчнымъ и3 не накладaй на џгнь є3гw2 др0въ. |
|
5
|
5
|
| Не жартуй з невігласом, щоб не піддалися нечестю твої предки. | Не и3грaй съ ненакaзаннымъ, да не пріи1мутъ безчeстіz прароди1теліе твои2. |
|
6
|
6
|
| Не докоряй людині, яка навертається від гріха: пам’ятай, що усі ми знаходимося під єпитиміями. | Не поноси2 человёку њбращaющусz t грэхA: помzни2, ћкw вси2 є3смы2 во є3пітіміaхъ. |
|
7
|
7
|
| Не зневажай людини у старості її, бо і ми старіємо. | Не безчeсти человёка въ стaрости є3гw2: и4бо и3 ты2 сaмъ состарёешисz. |
|
8
|
8
|
| Не радій смерті людини, хоч би вона була найбільш ворожою тобі: пам’ятай, що усі ми помремо. | Не рaдуйсz њ мертвецЁ бhвшемъ враждeбнэйшемъ тебЁ: помzни2, ћкw вси2 ўмирaемъ. |
|
9
|
9
|
| Не нехтуй повістю мудрих і вправляйся у притчах їх; | Не прeзри п0вэсти премyдрыхъ и3 въ при1тчахъ и4хъ живи2: |
|
10
|
10
|
| бо від них навчишся віданню і — як служити сильним. | ћкw t ни1хъ навhкнеши наказaнію и3 служи1ти вельм0жамъ ўд0бнw. |
|
11
|
11
|
| Не віддаляйся від повісти старців, бо і вони навчилися від батьків своїх, | Не tступaй t п0вэсти стaрцєвъ: и4бо тjи навык0ша t nтє1цъ свои1хъ: |
|
12
|
12
|
| і ти навчишся від них розважливости і — яку у випадку потреби дати відповідь. | ћкw t ни1хъ навhкнеши рaзуму и3 во врeмz потрeбно дaти tвётъ. |
|
13
|
13
|
| Не розпалюй вугілля грішника, щоб не згоріти від полум’я вогню його, | Не возгнэщaй ќгліz грёшнику, да не сгори1ши nгнeмъ плaмене є3гw2. |
|
14
|
14
|
| і не повставай проти нахаби, щоб він не засів засідкою у вустах твоїх. | Не востaни на лицE досади1телево, да не присэди1тъ ћкw навётникъ ўстHмъ твои6мъ. |
|
15
|
15
|
| Не давай у борг людині, яка сильніша за тебе; а якщо даси, то вважай, що ти втратив. | Взаи1мъ не дaй человёку крёпльшу тебє2, и3 ѓще дaси, бyди ћкоже погуби1вый. |
|
16
|
16
|
| Не заручайся понад силу твою; а якщо заручишся, піклуйся, як зобов’язаний заплатити. | Не поручaйсz вhше си1лы твоеS: и3 ѓще поручи1шисz, ћкw воздаsй пецhсz. |
|
17
|
17
|
| Не судися із суддею, тому що його будуть судити за його пошаною. | Не свари1сz со судіeю: по разсуждeнію бо є3гw2 бyдутъ суди1ти є3мY. |
|
18
|
18
|
| З відважним не вирушай у путь, щоб він не був тобі за тягар; бо він буде робити за своєю сваволею, і ти можеш загинути від його нерозсудливости. | Съ дeрзымъ не ходи2 на пyть, ћкw да не њтzготи1тсz на тS: т0й бо сотвори1тъ по в0ли своeй, и3 съ бyйствомъ є3гw2 поги1бнеши. |
|
19
|
19
|
| Не заводь сварки із запальним і не йди з ним через пустелю; тому що кров — як ніщо в очах його, і де немає допомоги, він уразить тебе. | Съ ћростивымъ не свари1сz и3 не и3ди2 съ ни1мъ сквозЁ пустhню: пред8 nчи1ма бо є3гw2 кр0вь ћкw ничт0же є4сть, и3 и3дёже нёсть п0мощи, тaмw низложи1тъ тS. |
|
20
|
20
|
| Не радься з дурним, бо він не може промовчати про справу. | Съ бyимъ совёта не твори2: не возм0жетъ бо сл0ва ўдержaти. |
|
21
|
21
|
| При чужому не роби таємного, бо не знаєш, що він зробить. | Пред8 чужи1мъ не твори2 тaйнагw: не вёси бо, что2 роди1тъ ти2. |
|
22
|
22
|
| Не відкривай усякій людині твого серця, щоб вона по-лихому не віддячила тобі. | Всsкому человёку не kвлsй сeрдца твоегw2, да не воздaстъ ти2 благодaти л0жныz. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Не будь ревнивий до дружини серця твого, і не подавай їй поганого уроку проти тебе самого. | Не ревнyй женЁ нёдра твоегw2, нижE научи2 на тебE самаго2 ўчeнію лукaву. |
|
2
|
2
|
| Не віддавай дружині душі твоєї, щоб вона не повстала проти влади твоєї. | Не дaждь женЁ души2 твоеS, є4же превзhти є4й над8 крёпость твою2. |
|
3
|
3
|
| Не виходь назустріч розпусній жінці, щоб як-небудь не потрапити у тенета її. | Не срэтaй жены2 блудни1цы, да не кaкw впадeши въ сBти є3S. |
|
4
|
4
|
| Не залишайся довго зі співачкою, щоб не зачаруватися тобі мистецтвом її. | Къ спэвaющей не примэшaйсz, да не кaкw ўвsзнеши въ начинaніихъ є3S. |
|
5
|
5
|
| Не задивляйся на дівчину, щоб не спокуситися привабливістю її. | Дёвы не назирaй, да не когдA соблазни1шисz въ красотЁ є3S. |
|
6
|
6
|
| Не віддавай душі твоєї блудницям, щоб не погубити спадщини твоєї. | Не дaждь блудни1цамъ души2 твоеS, да не погуби1ши наслёдіz твоегw2. |
|
7
|
7
|
| Не дивися на всі боки на вулицях міста і не броди по порожніх місцях його. | Не њбзирaй ст0гнъ грaда и3 въ пустhхъ є3гw2 не заблуждaй. |
|
8
|
8
|
| Відвертай око твоє від жінки благовидої і не задивляйся на чужу красу: | Tврати2 џко твоE t жены2 крaсныz и3 не назирaй чуждhz добр0ты: |
|
9
|
9
|
| багато хто збився зі шляху через красу жіночу; від неї, як вогонь, загоряється любов. | добр0тою жeнскою мн0зи прельсти1шасz, и3 t сеS п0хоть ћкw џгнь разгарaетсz. |
|
10
|
10
|
| Зовсім не сиди з жінкою заміжньою і не залишайся з нею на бенкеті за вином, | Съ мужaтицею tню1дъ не сэди2 и3 не мeдли съ нeю въ вінЁ: |
|
11
|
11
|
| щоб не схилилася до неї душа твоя, і щоб ти не зламався духом на погибель. | да не когдA приклони1тсz душA твоS на ню2, и3 дyхомъ твои1мъ поползнeшисz въ пaгубу. |
|
12
|
12
|
| Не залишай старого друга, бо новий не може зрівнятися з ним; | Не њставлsй дрyга стaрагw, н0вый бо нёсть т0ченъ є3мY: |
|
13
|
13
|
| друг новий — те саме, що вино нове: коли воно зробиться старим, із задоволенням будеш пити його. | віно2 н0вое дрyгъ н0въ: ѓще њбетшaетъ, съ весeліемъ и3спіeши є3го2. |
|
14
|
14
|
| Не заздри славі грішника, бо не знаєш, який буде кінець його. | Не ревнyй слaвэ грёшника: не вёси бо, к0е бyдетъ превращeніе є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Не схвалюй того, що схвалюють нечестиві: пам’ятай, що вони до самого пекла не виправляться. | Не соизв0ли и3зволeніємъ нечести1выхъ: помzни2, ћкw дaже до ѓда не њправдsтсz. |
|
16
|
16
|
| Тримай себе далі від чоловіка, який має владу умертвляти, і ти не будеш бентежитися страхом смерти; | Далeче tступи2 t человёка, и4же и4мать влaсть ўбивaти, и3 не ўбои1шисz стрaха смeртна: |
|
17
|
17
|
| а якщо зближуєшся з ним, не помилися, щоб він не позбавив тебе життя: | и3 ѓще пристyпиши, не согрэшaй, да не tи1метъ животA твоегw2: |
|
18
|
18
|
| знай, що ти посеред сітей ідеш і по зубцях міських стін проходиш. | познавaй, ћкw посредЁ сётей минyеши и3 по забрaлwмъ грaда х0диши. |
|
19
|
19
|
| За силою твоєю узнавай ближніх і радься з мудрими. | По крёпости твоeй разсмотрsй и4скреннzго и3 со премyдрыми совётуй. |
|
20
|
20
|
| Розмірковування твоє нехай буде з розумними, і всяка бесіда твоя — у законі Вишнього. | Съ разуми1выми бyди размышлeніе твоE, и3 всS п0вэсть твоS въ зак0нэ вhшнzгw. |
|
21
|
21
|
| Нехай вечеряють з тобою мужі праведні, і слава твоя нехай буде у страху Господньому. | Мyжіе првdніи да вечерsютъ съ тоб0ю, и3 во стрaсэ гDни бyди хвалA твоS. |
|
22
|
22
|
| Вироби хваляться за рукою художника, а правитель народу вважається мудрим за словами його. | T руки2 худ0жникwвъ дёло похвалeно бывaетъ, и3 в0ждь людjй премyдръ въ словеси2 своeмъ. |
|
23
|
23
|
| Бояться в місті зухвалого на язик, і ненавидять необачного у словах. | Стрaшенъ во грaдэ своeмъ мyжъ љзhченъ, и3 дeрзый въ словеси2 своeмъ возненави1дэнъ бyдетъ. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Мудрий правитель навчить народ свій, і правління розумного буде благоупорядковане. | Премyдръ судіS наказyетъ лю1ди сво‰, и3 владhчество разуми1вагw благочи1нно бyдетъ. |
|
2
|
2
|
| Який правитель народу, такі і службовці при ньому; і який начальник над містом, такі й усі, що живуть у ньому. | Ћкоже судіS людjй свои1хъ, тaкw и3 слузи2 є3гw2, и3 ћкоже владhка грaда, тaкw и3 вси2 живyщіи въ нeмъ. |
|
3
|
3
|
| Цар ненавчений погубить народ свій, а при розсудливості сильних облаштується місто. | Цaрь ненакaзаный погуби1тъ лю1ди сво‰: и3 грaдъ насели1тсz премyдростію си1льныхъ. |
|
4
|
4
|
| У руках Господа влада над землею, і людину потрібну Він вчасно воздвигне на ній. | Въ руцЁ гDни влaсть земли2, и3 потрeбнаго воздви1гнетъ во врeмz на нeй. |
|
5
|
5
|
| У руці Господа благоуспішність людини, і на лиці книжника Він закарбує славу Свою. | Въ руцЁ гDни благ0е шeствіе мyжа, и3 на лицы2 кни1жника возложи1тъ слaву свою2. |
|
6
|
6
|
| Не гнівайся за всяку образу на ближнього, і нікого не ображай ділом. | Во всsцэй непрaвдэ не держи2 гнёва на и4скреннzго и3 не твори2 ни к0егw въ дёлэхъ досаждeніz. |
|
7
|
7
|
| Гордість ненависна і Господу і людям, і злочинна проти обох. | Возненави1дэна пред8 бGомъ и3 человBки гордhнz и3 t nбои1хъ сотвори1тъ непрaвєднаz. |
|
8
|
8
|
| Володарювання переходить від народу до народу через несправедливість, образи і користолюбство. | Цaрство t kзhка въ kзhкъ прев0дитсz, рaди непрaвды и3 досаждeніz и3 и3мёній льсти1выхъ. |
|
9
|
9
|
| Чого гордиться земля і попіл? | Почто2 горди1тсz землS и3 пeпелъ; |
|
10
|
10
|
| І за життя вивергаються нутрощі його. | Ћкw въ животЁ и3зверг0хъ ўтр0бу є3гw2. |
|
11
|
11
|
| Тривалу хворобу лікар нехтує: | Д0лгую болёзнь tсэцaетъ врaчь: |
|
12
|
12
|
| і ось, нині цар, а завтра помирає. | и3 цaрь днeсь, ґ ќтрw ќмретъ. |
|
13
|
13
|
| Коли ж людина помре, то спадщиною її стають плазуни, звірі і черва. | И$бо є3гдA ќмретъ человёкъ, наслёдитъ гaды и3 ѕвBри и3 чeрвіе. |
|
14
|
14
|
| Початок гордости — віддалення людини від Господа і відступ серця його від Творця його; | Начaло гордhни человёку tступлeніе t гDа, и3 є3гдA t сотв0ршаго и5 tвращaетсz сeрдце є3гw2: |
|
15
|
15
|
| бо початок гріха — гордість, і хто опанований нею, вивергає мерзоти; | ћкw начaло грэхA гордhнz, и3 держaй ю5 и3зрhгнетъ сквeрну. |
|
16
|
16
|
| і за це Господь посилає на нього страшні покарання й остаточно скидає його. | Сегw2 рaди њбезслaви гDь въ наведeніихъ ѕHлъ и3 низврати2 и5хъ до концA: |
|
17
|
17
|
| Господь руйнує престоли володарів і посаджує лагідних на місце їх. | прест0лы кнzзeй низложи2 гDь и3 посади2 крHткіz вмёстw и4хъ, |
|
18
|
18
|
| Господь вириває з корінням народи і насаджує, замість них, смиренних. | корє1ніz kзhкwвъ г0рдыхъ и3ст0рже гDь и3 насади2 смирє1нныz вмёстw и4хъ, |
|
19
|
19
|
| Господь спустошує країни народів і руйнує їх до основ землі. | страны6 kзhкwвъ низврати2 гDь и3 погуби2 и5хъ до њсновaніz земли2, |
|
20
|
20
|
| Він висушує їх, і губить людей і знищує із землі пам’ять їх. | и3зсуши2 t ни1хъ и3 погуби2 и5хъ и3 потреби2 t земли2 пaмzть и4хъ. |
|
21
|
21
|
| Гордість не створена для людей, ні лють гніву — для народжених жінками. | Не созданA бhсть человёкwмъ гордhнz, ни гнёвъ ћрости рождeніємъ жeнъ. |
|
22
|
22
|
| Сім’я шановане яке? — Сім’я людське. Сім’я шановане яке? — Ті, що бояться Господа. | Сёмz честн0е к0е; сёмz человёческое. сёмz честн0е к0е; боsщіисz гDа. |
|
23
|
23
|
| Сім’я безчесне яке? — Сім’я людське. Сім’я безчесне яке? — Ті, що переступають заповіді. | Сёмz безчeстное к0е; сёмz человёческое. сёмz безчeстное к0е; преступaющіи зaпwвэди. |
|
24
|
24
|
| Старший між братами — у повазі у них, так і ті, що бояться Господа, — в очах Його. | ПосредЁ брaтіи старёйшина и4хъ чeстенъ, и3 боsщіисz гDа пред8 nчи1ма є3гw2. |
|
25
|
25
|
| Чи багатий хто і славний, чи бідний, похвала їх — страх Господній. | Богaтъ и3 слaвенъ и3 ни1щь, похвалA и4хъ стрaхъ гDень. |
|
26
|
26
|
| Несправедливо — нечестити розумного бідного, і не слід прославляти чоловіка грішного. | Непрaведно є4сть ўкорsти ни1ща разуми1ва, и3 не подобaетъ слaвити мyжа грёшника. |
|
27
|
27
|
| Шановані вельможа, суддя і володар, але немає з них більшого за того, хто боїться Господа. | Вельм0жа и3 судіS и3 си1льный слaвни бyдутъ, и3 нёсть t ни1хъ ни є3ди1нъ вsщшій боsщагwсz гDа. |
|
28
|
28
|
| Рабові мудрому будуть служити вільні, і розумна людина, будучи наставлювана ним, не буде нарікати. | РабY разуми1ву своб0дніи послyжатъ, и3 мyжъ хи1тръ не пор0пщетъ наказyемь. |
|
29
|
29
|
| Не мудруй багато, щоб робити справу твою, і не хвалися у час нестатку. | Не мудри1сz твори1ти дёла своегw2, и3 не слaви себE во врeмz туги2 твоеS. |
|
30
|
30
|
| Краще той, хто трудиться і має в усьому статок, ніж той, хто без діла ходить і хвалиться, але має потребу у хлібі. | Лyчше дёлаzй и3 и3з8oби1луzй во всeмъ, нeже слaвzйсz и3 лишazйсz хлёба. |
|
31
|
31
|
| Сину мій! лагідністю прославляй душу твою і віддавай їй шану за її достоїнством. | Чaдо, кр0тостію прослaви дyшу твою2 и3 дaждь є4й чeсть по дост0инству є3S. |
|
32
|
32
|
| Хто буде виправдовувати того, хто грішить проти душі своєї? І хто буде хвалити того, хто ганьбить життя своє? | Согрэшaющаго на дyшу свою2 кто2 њправди1тъ; и3 кто2 прослaвитъ безчeствующа жив0тъ св0й; |
|
33
|
33
|
| Бідного шанують за знання його, а багатого — за його багатство: | Ни1щій слaвимь є4сть вёжества рaди своегw2, и3 богaтый слaвимь є4сть богaтства рaди своегw2. |
|
34
|
34
|
| шанований же у бідності наскільки більше буде шанований у багатстві? А безславний у багатстві наскільки буде безславніший у бідності? | Прославлsемый же въ нищетЁ, ґ въ богaтствэ кольми2 пaче; безслaвный же въ богaтствэ, ґ въ нищетЁ кольми2 пaче; |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Мудрість смиренного піднесе голову його і посадить його серед вельмож. | Премyдрость смирeннагw вознесeтъ главY є3гw2 и3 посредЁ вельм0жъ посади1тъ є3го2. |
|
2
|
2
|
| Не хвали людину за красу її, і не май відрази до людини за зовнішність її. | Не похвали2 человёка во красотЁ є3гw2, и3 не бyди ти2 мeрзокъ человёкъ видёніемъ свои1мъ. |
|
3
|
3
|
| Мала бджола між тими, що літають, але плід її — найкращий із солодощів. | МалA є4сть въ пернaтыхъ пчелA, и3 начaтокъ слaдостей пл0дъ є3S. |
|
4
|
4
|
| Не хвалися пишністю одягу і не величайся у день слави: бо дивні діла Господа, і таємні діла Його між людьми. | Во њдёzніи ри1зъ не похвали1сz и3 въ дeнь слaвы не превозноси1сz: ћкw ди6вна дэлA гDнz и3 т†йна дэлA є3гw2 пред8 челwвёки. |
|
5
|
5
|
| Багато хто з володарів сидів на землі, той же, про кого не думали, носив вінець. | Мн0зи мучи1теліе сэд0ша на земли2, нечaемый же ўвzзeсz вэнцeмъ. |
|
6
|
6
|
| Багато хто із сильних піддався крайньому нечестю, і славні віддані були у руки інших. | Мн0зи си1льніи ўкорeни бhша ѕэлw2, и3 слaвніи прeдани бhша въ рyки и3нёхъ. |
|
7
|
7
|
| Перше, ніж дослідиш, не осуджуй; довідайся раніше, і тоді дорікай. | Пeрвэе нeже и3спытaеши, не порицaй, ўразумёй прeжде и3 тогдA запрещaй. |
|
8
|
8
|
| Перше, ніж вислухаєш, не відповідай, і серед розмови не перебивай. | Прeжде нeже ўслhшиши, не tвэщавaй, и3 не влагaйсz въ средY бесёды. |
|
9
|
9
|
| Не сперечайся про справу, для тебе непотрібну, і не сиди на суді грішників. | Њ вeщи, ћже ти2 нёсть на потрeбу, не тzжи1сz, и3 на судЁ грёшникwвъ не сэдaй. |
|
10
|
10
|
| Сину мій! не берися за безліч справ: при безлічі справ не залишишся без провини. І якщо будеш гнатися за ними, не досягнеш, і, тікаючи, не втечеш. | Чaдо, дэ‰ніz тво‰ да не бyдутъ њ мн0зэ: ѓще ўмн0жиши, не бyдеши непови1ненъ, и3 ѓще сE г0ниши, не пости1гнеши, и3 не ўтечeши бэжaщь. |
|
11
|
11
|
| Хтось трудиться, напружує сили, поспішає, і тим більше відстає. | Е$сть труждazйсz и3 потsсz и3 тщaсz, и3 толи1кw пaче лишaетсz. |
|
12
|
12
|
| Інший млявий, потребує допомоги, слабкосилий і багатіє убогістю; | Е$сть слaбъ и3 трeбуzй заступлeніz, лишazйсz си1лы, и3 нищет0ю и3з8oби1луетъ: |
|
13
|
13
|
| але очі Господа звернені на нього на благо йому, і Він підняв його від приниження його і підніс голову його, і багато хто дивувався, дивлячись на нього. | и3 џчи гDни призрёста є3мY во благ†z, и3 воздви1же и5 t смирeніz є3гw2, и3 вознесE главY є3гw2, и3 диви1шасz њ нeмъ мн0зи. |
|
14
|
14
|
| Добре і зле, життя і смерть, бідність і багатство — від Господа. | Благ†z и3 ѕл†z, жив0тъ и3 смeрть, нищетA и3 богaтство t гDа сyть. |
|
15
|
15
|
| Даяння Господа надано благочестивим, і благовоління Його буде благоуспішним для них повік. | Даsніе гDне пребывaетъ бlгочести6вымъ, и3 бlговолeніе є3гw2 бlгопоспэши1тсz во вёкъ. |
|
16
|
16
|
| Хтось робиться багатим від обачливости й ощадливости своєї, і це частина нагороди його, | Е$сть богатsйсz ўдержaніемъ и3 скyпостію своeю, и3 сіS чaсть мзды2 є3гw2, |
|
17
|
17
|
| коли він скаже: «я знайшов спокій і тепер насолоджуюся моїми благами». | внегдA рещи2 є3мY: њбрэт0хъ пок0й и3 нн7э ћмъ t бл†гъ мои1хъ. |
|
18
|
18
|
| І не знає він, скільки мине часу до того, коли він залишить їх іншим і помре. | И# не вёсть, к0е врeмz пріи1детъ, и3 њстaвитъ | и3нBмъ, и3 ќмретъ. |
|
19
|
19
|
| Твердо стій у завіті твоєму і перебувай у ньому і постарій у справі твоїй. | Ст0й въ завётэ твоeмъ и3 пребывaй въ нeмъ, и3 въ дёлэ твоeмъ њбетшaй. |
|
20
|
20
|
| Не дивуйся ділам грішника, віруй Господу, і перебувай у труді твоєму: | Не диви1сz дэлHмъ грёшника, вёруй же гDеви и3 пребывaй въ трудЁ твоeмъ: |
|
21
|
21
|
| бо легко в очах Господа — швидко і раптово збагатити бідного. | ћкw ўд0бно є4сть пред8 nчи1ма гDнима внезaпу њбогати1ти ни1щаго. |
|
22
|
22
|
| Благословення Господа — нагорода благочестивого, і невдовзі процвітає він благословенням Його. | Блгcвeніе гDне на мздЁ благочести1вагw, и3 въ чaсъ ск0ръ процвэтeтъ блгcвeніе є3гw2. |
|
23
|
23
|
| Не говори: «що мені ще потрібно? і які віднині можу мати ще блага?» | Не рцы2: кaz ми2 потрeба є4сть, и3 к†z tнн7э бyдутъ ми2 благ†z; |
|
24
|
24
|
| Не говори: «достатньо у мене, і яке віднині можу я потерпіти зло?» | Не рцы2: довHлна ми2 сyть, и3 чи1мъ tсeлэ њѕл0бленъ бyду; |
|
25
|
25
|
| У дні щастя буває забуття про нещастя, й у дні нещастя не згадається про щастя. | Въ дeнь благи1хъ забвeніе ѕлhхъ, въ дeнь же ѕлhхъ не воспомzнyтсz благ†z: |
|
26
|
26
|
| Легко для Господа — у день смерти воздати людині за ділами її. | ћкw ўд0бно є4сть пред8 бGомъ, въ дeнь смeрти воздaти человёку по дэлHмъ є3гw2. |
|
27
|
27
|
| Хвилинне страждання спричиняє забуття утіх, і під час кончини людини відкриваються діла її. | Њѕлоблeніе врeмене забhтіе твори1тъ слaдости, и3 въ скончaніи человёка tкрhтіе дёлъ є3гw2. |
|
28
|
28
|
| Раніше смерти не називай нікого блаженним; людина пізнається у дітях своїх. | Прeжде смeрти не блажи2 ни ког0же, и3 въ чaдэхъ свои1хъ познaнъ бyдетъ мyжъ. |
|
29
|
29
|
| Не всяку людину вводь у дім твій, бо багато замірів у підступного. | Не всsкаго человёка вводи2 въ д0мъ тв0й: мнHги бо сyть кHзни льсти1вагw. |
|
30
|
30
|
| Як мисливський птах у пастці, таке серце гордовитого: він, як вивідувач, підглядає падіння; | Ћкоже рsбка ўловлeнаz въ клётцэ (њбглsдаетъ), тaкw сeрдце г0рдагw, и3 ћкоже соглsдникъ назирaетъ падeніz: |
|
31
|
31
|
| перетворюючи добро на зло, він будує підступи і на людей обраних кладе пляму. | д0брое бо на ѕло2 њбращaz, подсaду твори1тъ и3 на дHбрыz дётєли возложи1тъ пор0къ. |
|
32
|
32
|
| Від іскри вогню примножуються вуглини, і людина грішна будує підступи на кров. | T и4скры џгненныz ўмножaетсz ќгліе, и3 человёкъ грёшникъ на кр0вь присэди1тъ. |
|
33
|
33
|
| Остерігайся лиходія, — бо він будує зло, — щоб він коли-небудь не поклав на тобі плями повік. | Блюди1сz t ѕлодёz, ѕл0 бо содэвaетъ, да не когдA пор0къ дaстъ ти2 во вёкъ. |
|
34
|
34
|
| Осели у домі твоєму чужого, і він розладнає тебе смутами і зробить тебе чужим для твоїх. | Всели2 чуждaго въ д0мъ тв0й, и3 разврати1тъ тS мzтeжемъ и3 чyжда тS сотвори1тъ t твои1хъ ти2. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Якщо ти робиш добро, знай, кому робиш, і буде подяка за твої благодіяння. | Ѓще добро2 твори1ши, разумёй, комY твори1ши, и3 бyдетъ благодaть благи6мъ твои6мъ. |
|
2
|
2
|
| Роби добро благочестивому, й одержиш нагороду, і якщо не від нього, то від Всевишнього. | Добро2 сотвори2 благочести1вому, и3 њбрsщеши воздаsніе, и3 ѓще не t негw2, то2 t вhшнzгw. |
|
3
|
3
|
| Немає добра для того, хто постійно займається злом і хто не подає милостині. | Не бyдетъ добро2 прилэжaщему во ѕлhхъ и3 не подаю1щему ми1лостыни. |
|
4
|
4
|
| Давай благочестивому, і не допомагай грішникові. | Дaждь благочести1вому и3 не заступaй грёшника. |
|
5
|
5
|
| Роби добро смиренному, і не давай нечестивому: замикай від нього хліб і не давай йому, щоб він через те не переміг тебе; | Добро2 сотвори2 смирeнному и3 не дaждь нечести1вому: возбрани2 хлёбы тво‰ и3 не дaждь є3мY, да не тёми тS прем0жетъ: |
|
6
|
6
|
| бо ти одержав би подвійне зло за все добро, яке зробив би йому; бо і Всевишній ненавидить грішників і нечестивим відплачує помстою. | суг{ба бо ѕл† њбрsщеши во всёхъ благи1хъ, ±же ѓще сотвори1ши є3мY: ћкw и3 вhшній возненави1дэ грёшники и3 нечести6вымъ воздaстъ мeсть. |
|
7
|
7
|
| Давай доброму, і не допомагай грішнику. | Дaждь благ0му и3 не заступaй грёшника. |
|
8
|
8
|
| Друг не пізнається у щасті, і ворог не приховається у нещасті. | Не познaнъ бyдетъ во благи1хъ дрyгъ и3 не скрhетсz во ѕлhхъ врaгъ. |
|
9
|
9
|
| При щасті людини вороги його сумують, а у нещасті його і друг розійдеться з ним. | Е#гдA во благи1хъ бyдетъ мyжъ, врази2 є3гw2 во печaли сyть, во ѕлhхъ же є3гw2 и3 дрyгъ разлучи1тсz. |
|
10
|
10
|
| Не вір ворогові твоєму повік, бо, як іржавіє мідь, так і злоба його: | Не и3ми2 вёры врагY твоемY во вёки: ћкоже бо мёдь ржaвэетъ, тaкw и3 ѕл0ба є3гw2: |
|
11
|
11
|
| хоч би він смирився і ходив зігнувшись, будь уважний душею твоєю й остерігайся його, і будеш перед ним, як чисте дзеркало, і дізнаєшся, що він не до кінця очистився від іржі; | и3 ѓще смири1тсz и3 п0йдетъ пони1кнувъ, настaви дyшу твою2 и3 храни1сz t негw2, и3 бyдеши є3мY ћкw њчищeно зерцaло, и3 ўразумёеши, ћкw не до концA њторжaвэ: |
|
12
|
12
|
| не став його поруч з собою, щоб він, скинувши тебе, не став на твоє місце; не саджай його праворуч себе, щоб він коли-небудь не став домагатися твого сідалища, і ти нарешті зрозумієш слова мої і зі скорботою згадаєш про наставляння мої. | не постaви є3го2 при себЁ, да не когдA и3зри1нувъ тS стaнетъ на мёстэ твоeмъ: не посади2 є3го2 њдеснyю себє2, да не пои1щетъ когдA сэдaлища твоегw2, и3 на послёдокъ ўразумёеши словесA мо‰ и3 њ глаг0лэхъ мои1хъ ўмили1шисz. |
|
13
|
13
|
| Хто пошкодує за ужаленим заклинателем змій і за всіма, хто наближається до диких звірів? Так і про того, хто зближується з грішником і приєднується до гріхів його: | Кто2 поми1луетъ њбаsнника ѕмjемъ ўсёкнена и3 всёхъ приступaющихъ ко ѕвэрє1мъ; тaкожде ходsщаго съ мyжемъ грёшникомъ и3 примэшaющагосz грэхHмъ є3гw2: |
|
14
|
14
|
| до часу він залишиться з тобою, але якщо ти завагаєшся, він не встоїть. | чaсъ съ тоб0ю пребyдетъ, и3 ѓще ўклони1шисz, не стерпи1тъ. |
|
15
|
15
|
| Устами своїми ворог усолодить тебе, але у серці своєму замишляє вкинути тебе в яму: очима своїми ворог буде плакати, а коли знайде випадок, не насититься кров’ю. | Ўстнaма свои1ма ўслади1тъ врaгъ, и3 мн0гw пошeпчетъ и3 речeтъ добро2 глаг0лz: nчи1ма свои1ма прослези1тсz, ґ сeрдцемъ свои1мъ ўсовётуетъ ври1нути тS въ р0въ, и3 є3гдA њбрsщетъ врeмz, не насhтитсz кр0ве. |
|
16
|
16
|
| Якщо зустрінеться з тобою нещастя, ти знайдеш його там раніше за себе, | Ѓще срsщутъ тS ѕл†z, тY њбрsщеши є3го2 пeрвэе себє2, |
|
17
|
17
|
| і він, начебто бажаючи допомогти, підставить тобі ногу: | и3 ћкw помагazй подсэчeтъ пsту твою2: |
|
18
|
18
|
| буде кивати головою і плескати руками, багато чого буде шепотіти, і змінить лице своє. | покивaетъ глав0ю своeю и3 восплeщетъ рукaма свои1ма, и3 мн0гw пошeпчетъ и3 и3змэни1тъ лицE своE. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Хто доторкається до смоли, той очорниться, і хто входить у спілкування з гордим, зробиться подібним до нього. | Касazйсz смолЁ њчерни1тсz, и3 приwбщazйсz г0рдому т0ченъ є3мY бyдетъ. |
|
2
|
2
|
| Не піднімай тягаря понад твою силу, і не входь у спілкування з тим, хто сильніший і багатший за тебе. | Брeмене пaче себє2 не воздви1жи, и3 крёпльшу и3 богатёйшу себє2 не приwбщaйсz. |
|
3
|
3
|
| Яке спілкування у горщика з казаном? Цей штовхне його, і він розіб’ється. | К0е причaстіе горнцY съ котл0мъ; сeй прирази1тсz, и3 т0й сокруши1тсz. |
|
4
|
4
|
| Багатій скривдив, і сам же погрожує; бідняк скривджений, і сам же упрошує. | Богaтый њби1ду сотвори2, и3 сaмъ приразгнёвасz: ни1щій же њби1димь бhсть, и3 сaмъ приум0литсz. |
|
5
|
5
|
| Якщо ти вигідний для нього, він використає тебе; а якщо зубожієш, він залишить тебе. | Ѓще потрeбенъ бyдеши, ўпотреблsетъ тS: ѓще же лишeнъ бyдеши, њстaвитъ тS. |
|
6
|
6
|
| Якщо ти достатній, він буде жити з тобою і виснажить тебе, а сам не уболіватиме. | Ѓще и4маши, поживeтъ съ тоб0ю и3 и3стощи1тъ тS, сaмъ же не поболи1тъ. |
|
7
|
7
|
| Має він у тобі потребу, — буде лестити тобі, буде посміхатися тобі й запевняти тебе, ласкаво буде говорити з тобою і скаже: «чи не потрібно тобі чого?» | Ѓще вострeбуетъ тS, прельсти1тъ тS и3 возсмэeттисz и3 дaстъ ти2 надeжду, возглаг0летъ ти2 д0брэ |
|
8
|
8
|
| Своїми пригощеннями він буде присоромлювати тебе, доки, двічі або тричі пограбувавши тебе, не насміється нарешті з тебе. | и3 речeтъ ти2: є4сть ли ти2 что2 потрeбно; и3 посрами1тъ тS брaшномъ свои1мъ, д0ндеже и3стощи1тъ тS двaщи и3ли2 три1щи, и3 на послёдокъ поругaеттисz. |
|
9
|
9
|
| Після того він, побачивши тебе, ухилиться від тебе і буде кивати головою при зустрічі з тобою. | Пот0мъ ќзритъ тS и3 њстaвитъ тS и3 глав0ю своeю покивaетъ на тS. |
|
10
|
10
|
| Спостерігай, щоб тобі не бути обманутим | Внимaй, да не заблуди1ши |
|
11
|
11
|
| і не бути приниженим у твоїх веселощах. | и3 да не смири1шисz во весeліи твоeмъ. |
|
12
|
12
|
| Коли сильний буде запрошувати тебе, ухиляйся, і тим більше він буде запрошувати тебе. | Е#гдa тS си1льный призовeтъ, tступaй, и3 толи1кw пaче призовeтъ тS. |
|
13
|
13
|
| Не будь нав’язливим, щоб не відштовхнули тебе, і не занадто віддаляйся, щоб не забули про тебе. | Не приближaйсz, да не tриновeнъ бyдеши, и3 не ст0й tдалeче, да не забвeнъ бyдеши. |
|
14
|
14
|
| Не дозволяй собі говорити з ним, як з рівним тобі, і не вір занадто багатьом словам його; бо довгою розмовою він буде спокушати тебе і, ніби жартуючи, вивідувати тебе. | Не належи2 бесёдовати съ ни1мъ и3 не вёруй мн0жайшымъ словесє1мъ є3гw2: мн0гою бо бесёдою и3скyситъ тS и3 ћкw смэsсz и3спытaетъ т†йнаz тво‰. |
|
15
|
15
|
| Немилостивий до себе той, хто не утримує себе у словах своїх, і він не убереже себе від образи і від пут. | Неми1лостивъ є4сть не соблюдazй словeсъ и3 не пощади1тъ (њслaбити) њѕлоблeніz твоегw2 и3 ќзъ. |
|
16
|
16
|
| Будь обережний і дуже уважний, бо ти ходиш з падінням твоїм. | Блюди1сz и3 внимaй ѕэлw2, ћкw съ падeніемъ твои1мъ х0диши: |
|
17
|
17
|
| Почувши це уві сні твоєму, не засинай. | слhшай сі‰ во снЁ твоeмъ, б0дрствуй. |
|
18
|
18
|
| У все життя люби Господа і взивай до Нього про спасіння твоє. | Во всeмъ житіи2 люби2 гDа и3 призывaй є3го2 во спасeніе твоE. |
|
19
|
19
|
| Усяка тварина любить подібне собі, і всяка людина — ближнього свого. | Всsко жив0тно лю1битъ под0бное себЁ, и3 всsкъ человёкъ и4скреннzго своего2: |
|
20
|
20
|
| Усяка плоть з’єднується за родом своїм, і людина приліплюється до подібного собі. | всsка пл0ть по р0ду собирaетсz, и3 под0бному себЁ прилэпи1тсz мyжъ. |
|
21
|
21
|
| Яке спілкування у вовка з ягням? Так і у грішника — з благочестивим. | К0е nбщeніе в0лку со ѓгнцемъ; тaкw грёшнику со благочести1вымъ. |
|
22
|
22
|
| Який мир у гієни із собакою? І який мир у багатого з бідним? | Кjй ми1ръ гmeнэ со пс0мъ; и3 кjй ми1ръ богaтому со ўб0гимъ; |
|
23
|
23
|
| Ловитва у левів — дикі осли у пустелі, так пасовища багатих — бідні. | Л0въ львHвъ nнaгри въ пустhни, тaкожде п†жити бог†тымъ ўб0зіи. |
|
24
|
24
|
| Огидне для гордого смирення: так огидний для багатого бідний. | Мeрзость г0рдому смирeніе, си1це мeрзость богaтому ни1щій. |
|
25
|
25
|
| Коли похитнеться багатий, він підтримується друзями; а коли впаде бідний, то відштовхується і друзями. | Богaтъ колeблzйсz подтверждaетсz t другHвъ: ўб0гій же падhй tрёzнъ бyдетъ t другHвъ. |
|
26
|
26
|
| Коли спіткає нещастя багатого, у нього багато помічників; сказав безглуздя, і виправдали його. | Богaту поползнyвшусz мн0зи заст{пницы, возглаг0ла нелBпаz, и3 њправдaша є3го2: |
|
27
|
27
|
| Спіткало нещастя бідняка, і ще сварять його; сказав розумно, і його не слухають. | ўб0гій поползнyсz, и3 воспрети1ша є3мY, провэщA рaзумъ, и3 не дaша є3мY мёста. |
|
28
|
28
|
| Заговорив багатий, — і всі замовкли і звеличили промову його до хмар; | Богaтый возглаг0ла, и3 вси2 ўмолчaша и3 сл0во є3гw2 вознес0ша дaже до w4блакъ: |
|
29
|
29
|
| заговорив бідний, і говорять: «це хто такий?» І якщо він спіткнеться, то зовсім скинуть його. | ўб0гій возглаг0ла, и3 рёша: кто2 сeй є4сть; и3 ѓще преткнeтсz, низвратsтъ є3го2. |
|
30
|
30
|
| Добре багатство, у якому немає гріха, і зла бідність у вустах нечестивого. | Добро2 є4сть богaтство, въ нeмже нёсть грэхA, и3 ѕлA є4сть нищетA во ўстёхъ нечести1вагw. |
|
31
|
31
|
| Серце людини змінює лице її або на добре, або на лихе. | Сeрдце человёческо и3змэнsетъ лицE є3гw2, и3ли2 на добро2 и3ли2 на ѕло2. |
|
32
|
32
|
| Ознака серця у щасті — обличчя веселе, а вигадування притч поєднано з напруженим розмірковуванням. | Слёдъ сeрдца во благи1хъ лицE вeселое, и3 и3з8wбрётеніе при1тчей размышлeніе со труд0мъ. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Блаженна людина, яка не згрішила вустами своїми і не вражена була сумом гріха. | Блажeнъ мyжъ, и4же не поползнyсz ўстнaма свои1ма и3 не ўzзви1сz печaлію грэхA. |
|
2
|
2
|
| Блаженний, кого не соромить душа його і хто не втратив надії своєї. | Блажeнъ, є3мyже не зазрЁ душA є3гw2, и3 и4же не спадE t надeжды своеS. |
|
3
|
3
|
| Багатство не є добром для людини скупої. І нащо маєток людині недоброзичливій? | Мyжеви скуп0му не лёпо є4сть богaтство, и3 человёку зави1дливу на что2 и3мёніе; |
|
4
|
4
|
| Хто збирає, віднімаючи у душі своєї, той збирає для інших, і благами його будуть пересичуватися інші. | Собирazй t души2 своеS и3нBмъ собирaетъ, и3 во благи1хъ є3гw2 и3нjи насладsтсz. |
|
5
|
5
|
| Хто злий для себе, для кого буде добрим? І не буде він мати радости від маєтку свого. | И$же себЁ ѕ0лъ, комY д0бръ бyдетъ; и3 не возвесели1тсz во и3мёніи своeмъ. |
|
6
|
6
|
| Немає гірше за людину, яка недоброзичлива до самої себе, і це — винагорода за злість її. | Зави1дzщагw себЁ самомY нёсть ѕлёйша: и3 сіE воздаsніе ѕл0бы є3гw2. |
|
7
|
7
|
| Якщо вона і робить добро, то робить у безпам’ятстві, й опісля виявляє зло своє. | Ѓще и3 добро2 твори1тъ, въ забhтіи твори1тъ и3 на послёдокъ и3з8zви1тъ ѕл0бу свою2. |
|
8
|
8
|
| Злий, хто має заздрі очі, відвертає лице і нехтує душами. | Лукaвъ (є4сть) зави1дzй џкомъ, tвращazй лицE и3 презирazй дyшы. |
|
9
|
9
|
| Очі користолюбця не насичуються якою-небудь частиною, і неправда злого висушує душу. | Џко лихои1мца не насыщaетсz чaсти, и3 њби1да лукaвагw и3зсушaетъ дyшу. |
|
10
|
10
|
| Зле око заздре навіть на хліб і на столі своєму терпить убогість. | Џко лукaво зави1дливо и3 њ хлёбэ, и3 на трапeзэ своeй скyдно. |
|
11
|
11
|
| Сину мій! за статком твоїм роби добро собі і приношення Господу достойно принось. | Чaдо, ћкоже и4маши, добро2 твори2 себЁ, и3 приношє1ніz гDеви дост0йнw приноси2: |
|
12
|
12
|
| Пам’ятай, що смерть не бариться, і завіт пекла не відкритий тобі: | помzни2, ћкw смeрть не замeдлитъ, и3 завётъ ѓдовъ не покaзанъ ти2 бhсть. |
|
13
|
13
|
| перше, ніж помреш, роби добро другові, і за силою твоєю простягай твою руку і давай йому. | Прeжде нeже ќмреши ты2, добро2 твори2 дрyгу и3 по си1лэ твоeй простри2 и3 дaждь є3мY. |
|
14
|
14
|
| Не позбавляй себе доброго дня, і частина доброго бажання нехай не пройде повз тебе. | Не лиши1сz t днE добрA, и3 чaсть желaніz блaга да не прeйдетъ тебE. |
|
15
|
15
|
| Чи не іншим залишиш ти надбання твої і плоди зусиль твоїх для розподілу за жеребом? | Не и3нBмъ ли њстaвиши притzж†ніz тво‰ и3 труды2 тво‰, въ раздэлeніе жрeбіz; |
|
16
|
16
|
| Давай і приймай, і утішай душу твою, | Дaждь и3 возми2, и3 њсвzти2 дyшу твою2: |
|
17
|
17
|
| бо у пеклі не можна знайти утіх. | ћкw нёсть во ѓдэ взыскaти слaдости. |
|
18
|
18
|
| Усяка плоть, як одяг, старіє; бо від віку — визначення: «смертю помреш». | Всsка пл0ть ћкw ри1за њбетшaетъ, завётъ бо t вёка: смeртію ќмреши. |
|
19
|
19
|
| Як зелені листки на густому дереві — одні спадають, а інші виростають: так і рід від плоті і крови — один помирає, а інший народжується. | Ћкw ли1стъ расплощazсz на дрeвэ чaстэ, џвъ ќбw спaдаетъ, другjй же прозzбaетъ: тaкожде и3 р0дъ пл0ти и3 кр0ви, џвъ ќбw ўмирaетъ, џвъ же роди1тсz. |
|
20
|
20
|
| Усяка річ, піддана тлінню, зникає, і той, хто зробив її, помирає з нею. | Всsкое дёло гнію1щее и3зчезaетъ, и3 дёлаzй є5 съ ни1мъ tи1детъ. |
|
21
|
21
|
| Блаженна людина, яка вправляється у мудрості й у розумі своєму повчається святому. | Блажeнъ мyжъ, и4же во премyдрости ќмретъ и3 и4же въ рaзумэ своeмъ поучaетсz с™hни: |
|
22
|
22
|
| Хто розмірковує у серці своєму про путі її, той отримає розуміння і у таємницях її. | размышлszй пути6 є3S въ сeрдцы своeмъ, и3 въ сокровeнныхъ є3S ўразуми1тсz. |
|
23
|
23
|
| Виходь за нею, як ловець, і роби засідку на путях її. | И#зhди в8слёдъ є3S ћкw и3зслёдникъ и3 на путeхъ є3S присэди2. |
|
24
|
24
|
| Хто прихиляється до вікон її, той послухає і біля дверей її. | Приницazй сквозЁ nкHнца є3S и3 при двeрехъ є3S послyшаетъ. |
|
25
|
25
|
| Хто знаходиться поблизу дому її, той увіб’є цвях і в стінах її, поставить намет свій поряд з нею й оселиться в оселі благ. | Њбитazй бли1з8 д0му є3S и3 вбіeтъ к0лъ въ стёны є3S, постaвитъ ски1нію свою2 вскрaй є3S и3 њбитaти бyдетъ во њби1тели благи1хъ, |
|
26
|
26
|
| Він покладе дітей своїх під покрівлею і буде мати нічліг під сінню її. | положи1тъ ч†да сво‰ въ покр0вэ є3S и3 под8 вётвьми є3S водвори1тсz, |
|
27
|
27
|
| Він прикриється нею від спеки і буде жити у славі її. | покрhетсz є4ю t зн0z и3 во слaвэ є3S њбитaти бyдетъ. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Той, хто боїться Господа, буде робити так, і твердий у законі оволодіє нею. | Боsйсz гDа сотвори1тъ сіE, и3 держaйсz зак0на пости1гнетъ ю5. |
|
2
|
2
|
| І вона зустріне його, як мати, і прийме його до себе, як цнотлива дружина; | И# срsщетъ є3го2 ћкw мaти, и3 ћкw женA дёвства пріи1метъ и5: |
|
3
|
3
|
| наситить його хлібом розуму, і водою мудрости напоїть його. | ўхлёбитъ є3го2 хлёбомъ рaзума и3 вод0ю премyдрости напои1тъ и5: |
|
4
|
4
|
| Він утвердиться на ній і не завагається; приліпиться до неї і не посоромиться. | ўтверди1тсz на нeй и3 не преклони1тсz, и3 до неS пристaнетъ и3 не постыди1тсz: |
|
5
|
5
|
| І вона піднесе його над ближніми його, і серед зібрання відкриє вуста його. | и3 вознесeтъ є3го2 пaче и4скреннихъ є3гw2 и3 посредЁ цRкве tвeрзетъ ўстA є3гw2: |
|
6
|
6
|
| Веселощі і вінець радости і вічне ім’я успадкує він. | весeліе и3 вэнeцъ рaдости и3 и4мz вёчно наслёдитъ. |
|
7
|
7
|
| Не осягнуть її люди нерозумні, і грішники не побачать її. | Не пости1гнутъ є3S человёцы неразyмивіи, и3 мyжіе грёшніи не ќзрzтъ є3S: |
|
8
|
8
|
| Далека вона від гордости, і люди неправдиві не подумають про неї. | далeче є4сть t гордhни, и3 мyжіе лжи1віи не и4мутъ помzнyти є3S. |
|
9
|
9
|
| Неприємна похвала в устах грішника, бо не від Господа послана вона. | Не краснA похвалA во ўстёхъ грёшника, ћкw не t гDа посланA бhсть: |
|
10
|
10
|
| Буде похвала сказана мудрістю, і Господь благопоспішить їй. | премyдростію бо речє1на бyдетъ хвалA, и3 гDь бlгопоспэши1тъ є4й. |
|
11
|
11
|
| Не говори: «заради Господа я відступив»; бо, що Він ненавидить, того ти не повинен робити. | Не рцы2, ћкw гDа рaди tступи1хъ: и5хже бо возненави1дэ, да не сотвори1ши. |
|
12
|
12
|
| Не говори: «Він увів мене в оману», бо Він не має потреби у чоловікові грішному. | Не рцы2, ћкw сaмъ мS прельсти2: не трeбуетъ бо мyжа грёшника. |
|
13
|
13
|
| Усяку мерзоту Господь ненавидить, і неприємна вона тим, хто боїться Його. | Всsку мeрзость возненави1дэ гDь, и3 нёсть любeзна боsщымсz є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Він від початку створив людину і залишив її у руках волі її. | Сaмъ и3з8 начaла сотвори2 человёка и3 њстaви є3го2 въ руцЁ произволeніz є3гw2: |
|
15
|
15
|
| Якщо хочеш, дотримуватимешся заповідей і збережеш благоугодну вірність. | ѓще х0щеши, соблюдeши зaпwвэди и3 вёру сотвори1ши благоволeніz. |
|
16
|
16
|
| Він запропонував тобі вогонь і воду: на що хочеш, простягнеш руку твою. | Предложи1лъ ти2 џгнь и3 в0ду, и3 на нeже х0щеши, прострeши рyку твою2. |
|
17
|
17
|
| Перед людиною життя і смерть, і чого вона побажає, те і дасться їй. | Пред8 человёкомъ жив0тъ и3 смeрть, и3 є4же ѓще и3зв0литъ, дaстсz є3мY. |
|
18
|
18
|
| Велика премудрість Господа, міцний Він могутністю і бачить усе. | Ћкw мн0га премyдрость гDнz: крёпокъ си1лою и3 ви1дzй вс‰: |
|
19
|
19
|
| Очі Його — на тих, що бояться Його, і Він знає всяке діло людини. | и3 џчи є3гw2 на боsщихсz є3гw2, и3 т0й познaетъ всsко дёло человёческо. |
|
20
|
20
|
| Нікому не заповів Він чинити нечестиво і нікому не дав дозволу грішити. | Не заповёда ни є3ди1ному же нечeствовати и3 не дадE њслaбы ни є3ди1ному не согрэшaти. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Не бажай багато негідних дітей і не радій за синів нечестивих. Коли вони примножуються, не радій за них, якщо немає у них страху Господнього. | Не желaй ч†дъ мн0жества неключи1мыхъ, нижE весели1сz њ сынёхъ нечести1выхъ: є3гдA ўмн0жатсz, не весели1сz њ ни1хъ, ѓще нёсть стрaха гDнz съ ни1ми. |
|
2
|
2
|
| Не надійся на їх життя і не спирайся на їх кількість. | Не вёруй животY и4хъ и3 не належи2 на мн0жество и4хъ: |
|
3
|
3
|
| Краще один праведник, ніж тисяча грішників, | лyчше бо є3ди1нъ првdникъ, нeжели тhсzща (грBшникъ), |
|
4
|
4
|
| і краще померти бездітним, ніж мати дітей нечестивих, | и3 ўмрeти безчaдному, нeжели и3мёти ч†да нечести6ва: |
|
5
|
5
|
| бо від одного розумного населиться місто, а плем’я беззаконних спустіє. | t є3ди1нагw бо разyмна насели1тсz грaдъ, колёно же беззак0нныхъ запустёетъ. |
|
6
|
6
|
| Багато такого бачило око моє, і ще більше того чуло вухо моє. | МнHга сицев†z ви1дэ џко моE, и3 крBпльшаz си1хъ слhша ќхо моE. |
|
7
|
7
|
| У збіговиську грішників запалає вогонь, як і у народі непокірливому запалювався гнів. | Въ соб0рищи грёшныхъ возгори1тсz џгнь, и3 во kзhцэ непокори1вэ возгори1тсz гнёвъ. |
|
8
|
8
|
| Не умилостивився Він над древніми велетнями, які у надії на силу свою зробилися відступниками; | Не ўмолeнъ бhсть (бGъ) њ дрeвнихъ и3споли1нэхъ, и5же tступи1ша крёпостію своeю: |
|
9
|
9
|
| не пощадив тих, що жили в одному місці з Лотом, якими погребував за їхню гордість; | не пощадЁ њ жили1щи лHтовэ, и4миже возгнушaсz за гордhню и4хъ: |
|
10
|
10
|
| не помилував народу погибельного, який пишався гріхами своїми, | не поми1лова kзhка поги1бельнагw, вознeсшагwсz во грэсёхъ свои1хъ, |
|
11
|
11
|
| так само як і шістсот тисяч чоловік, які об’єдналися у жорстокосерді своєму. І хоч би й один був непокірливий, було б дивно, якби він залишився непокараним; | и3 тaкw шeсть сHтъ тhсzщъ пэшцє1въ, сошeдшихсz въ жестосeрдіи своeмъ. И# ѓще бyдетъ є3ди1нъ жестоковhйный въ лю1дехъ, ди1вно є4сть сіE, ѓще непови1ненъ бyдетъ. |
|
12
|
12
|
| бо і милість і гнів — у владі Його: сильний Він помилувати і вилити гнів. | Млcть бо и3 гнёвъ ў негw2, си1ленъ ўмолeнъ бhти и3 и3зліsти гнёвъ. |
|
13
|
13
|
| Як велика милість Його, так велике і викриття Його. Він судить людину за ділами її. | По мн0зэй млcти є3гw2, тaкw мн0го и3 њбличeніе є3гw2: мyжеви но дэлHмъ є3гw2 сyдитъ. |
|
14
|
14
|
| Не втече від Нього грішник з украденим, і терпіння благочестивого не залишиться марним. | Не ўбэжи1тъ хищeніемъ грёшный, и3 терпёніе благовёрнагw не лишeно бyдетъ. |
|
15
|
15
|
| Усякій милостині Він дасть місце, кожен одержить за ділами своїми. | Всsцэй ми1лостыни сотвори1тъ мёсто: кjйждо бо по дэлHмъ свои6мъ њбрsщетъ. |
|
16
|
16
|
| Не говори: «я сховаюся від Господа; невже з висоти хтось згадає про мене? | Не рцы2, ћкw t гDа скрhюсz, є3дA свhше кт0 мz помzнeтъ; |
|
17
|
17
|
| У великій кількості народу мене не помітять; бо що душа моя у безмежному створінні? | въ лю1дехъ мн0жайшихъ не воспомzнeнъ бyду, чт0 бо є4сть душA моS въ безчи1сленнэй твaри; |
|
18
|
18
|
| Ось, небо і небо небес — Боже, безодня і земля коливаються від відвідання Його. | сE, нб7о и3 нб7о нб7сE б9іz, бeздна и3 землS посэщeніемъ є3гw2 подви1гнутсz: |
|
19
|
19
|
| Однаково ж трясуться від страху гори й основи землі, коли Він споглядає. | вкyпэ г0ры и3 њснов†ніz земли2, є3гдA воззри1тъ на нS, трeпетомъ стрzсyтсz, |
|
20
|
20
|
| І цього не може зрозуміти серце; | и3 њ си1хъ не размhслитъ сeрдце: |
|
21
|
21
|
| а путі Його хто осягне? Як вітер, якого людина не може бачити, так і більша частина діл Його прихована. | и3 пути6 є3гw2 кто2 пости1гнетъ; и3 бyрю ю4же не ќзритъ человёкъ, мнHжайшаz же дёлъ є3гw2 въ сокровeнныхъ: |
|
22
|
22
|
| Хто звістить про діла правосуддя Його? або хто буде очікувати їх? бо далеко це визначення». | дэлA прaвды є3гw2 кто2 возвэсти1тъ; и3ли2 кто2 стерпи1тъ; далeче бо завётъ. |
|
23
|
23
|
| Убогий розумом думає так, і людина нерозумна і той, хто в омані, розмірковує так нерозумно. | Ўмалszйсz сeрдцемъ размышлsетъ сі‰, ґ мyжъ безyменъ и3 заблуждazй размышлsетъ б{zz. |
|
24
|
24
|
| Слухай мене, сину мій, і вчися знання, і слухай серцем твоїм слова мої. | Послyшай менE, чaдо, и3 научи1сz вёдэніz, и3 на словесA мо‰ внимaй сeрдцемъ твои1мъ: |
|
25
|
25
|
| Я показую тобі вчення обмірковане і передаю знання точне. | и3з8zвлsю въ мёрилэ наказaніе и3 со и3спытaніемъ возвэщY вёдэніе. |
|
26
|
26
|
| За визначенням Господа діла Його від початку, і від створення їх Він розділив частини їх. | Суд0мъ гDнимъ дэлA є3гw2 и3з8 начaла, и3 t сотворeніz є3гw2 раздэли2 ч†сти и4хъ: |
|
27
|
27
|
| Навіки влаштував Він діла Свої, і початки їх — у роди їх. Вони не голодніють, не стомлюються і не припиняють своїх дій. | ўкраси2 во вёкъ дэлA сво‰, и3 нач†ла и4хъ въ р0ды и4хъ: нижE взалкaша, нижE ўтруди1шасz, и3 не престaша t дёлъ свои1хъ. |
|
28
|
28
|
| Жодне не гнітить близького йому, | Кjйждо и4скреннzго своего2 не њскорби2, |
|
29
|
29
|
| і повіки не стануть вони проти слова Його. | и3 дaже до вёка не воспроти1вzтсz гlг0лу є3гw2. |
|
30
|
30
|
| І потім споглянув Господь на землю і наповнив її Своїми благами. | И# по си1хъ гDь на зeмлю призрЁ и3 и3сп0лни ю5 t бlгъ свои1хъ: |
|
31
|
31
|
| Душа усього, що живе, покрила лице її, і у неї все повернеться. | душA всsкагw жив0тна покры2 лицE є3S, и3 въ ню2 возвращeніе и4хъ. |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Господь створив людину із землі, і знову повертає її у неї. | ГDь создA t земли2 человёка, и3 пaки возврати2 є3го2 въ ню2. |
|
2
|
2
|
| Визначене число днів і час Він дав їм, і дав їм владу над усім, що на ній. | Дни6 числA и3 врeмz дадE и5мъ, и3 дадE и5мъ влaсть над8 сyщими на нeй. |
|
3
|
3
|
| За природою їх, наділив їх силою і створив їх за образом Своїм, | Ћкоже nни2 сaми, њблечE и5хъ крёпостію, и3 по w4бразу своемY сотвори2 |: |
|
4
|
4
|
| і вклав страх до них у всяку плоть, щоб вони володіли звірами і птахами. | и3 положи2 стрaхъ є3гw2 на всsцэй пл0ти, є4же влaстелствовати ѕвэрьми2 (и3 скwты2) и3 пти1цами. |
|
5
|
5
|
| Він дав їм сенс, мову й очі, і вуха і серце для розмірковування, | Помышлeніе и3 љзhкъ и3 џчи, ќши и3 сeрдце дадE и5мъ размышлsти: |
|
6
|
6
|
| сповнив їх проникливістю розуму і показав їм добро і зло. | худ0жествомъ рaзума и3сп0лни | и3 дHбраz и3 ѕл†z показA и5мъ. |
|
7
|
7
|
| Він поклав око Своє на серця їх, щоб показати їм велич діл Своїх, | Положи1лъ є4сть џко своE на сердцaхъ и4хъ, показaти и5мъ вели1чество дёлъ свои1хъ, |
|
8
|
8
|
| нехай прославляють вони святе ім’я Його і звіщають про велич діл Його. | да и4мz с™hни є3гw2 восхвaлzтъ и3 да повёдаютъ вели1чєства дёлъ є3гw2. |
|
9
|
9
|
| Він приклав їм знання і дав їм у спадщину закон життя; | Приложи1лъ и5мъ худ0жество и3 зак0нъ животA дадE въ наслёдіе и5мъ. |
|
10
|
10
|
| вічний завіт уклав з ними і показав їм суди Свої. | Завётъ вёчный постaви съ ни1ми и3 судбы6 сво‰ показA и5мъ. |
|
11
|
11
|
| Велич слави бачили очі їх, і славу голосу Його чуло вухо їх. | Вели1чество слaвы ви1дэша nчесA и4хъ, и3 слaву глaса и4хъ слhша ќхо и4хъ. |
|
12
|
12
|
| І сказав Він їм: «остерігайтеся всякої неправди»; і заповів кожному з них обов’язок до ближнього. | И# речE и5мъ: внемли1те t всsкіz непрaвды. и3 заповёда и5мъ комyждо њ и4скреннемъ. |
|
13
|
13
|
| Путі їх завжди перед Ним, не сховаються від очей Його. | ПутіE и4хъ пред8 ни1мъ вhну, не ўкрhютсz t џчію є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Кожному народу поставив Він вождя, | Комyждо kзhку ўстр0илъ вождA, |
|
15
|
15
|
| а Ізраїль є наділом Господа. | и3 чaсть гDнz ї}ль є4сть. |
|
16
|
16
|
| Усі діла їх — як сонце перед Ним, і очі Його завжди на путях їх. | Вс‰ дэлA и4хъ ћкw с0лнце пред8 ни1мъ, и3 џчи є3гw2 вhну на путeхъ и4хъ: |
|
17
|
17
|
| Не втаїлися від Нього неправди їх, і всі гріхи їх — перед Господом. | не ўкрhшасz непр†вды и4хъ t негw2, и3 вси2 грэси2 и4хъ пред8 гDемъ. |
|
18
|
18
|
| Милостиня людини — як печатка у Нього, і благодіяння людини збереже Він, як зіницю ока. | Ми1лостынz мyжа ћкw печaть съ ни1мъ, и3 благодaть человёчу ћкw зёницу соблюдeтъ. |
|
19
|
19
|
| Потім Він повстане і воздасть їм, і даток їх на голову їх поверне. | По си1хъ востaнетъ и3 воздaстъ и5мъ, и3 воздаsніе и4хъ на главY и4хъ воздaстъ: |
|
20
|
20
|
| Але тим, хто розкаювався, Він давав навернення і підбадьорював тих, хто слабшав у терпінні. | nбaче кaющымсz дaлъ є4сть возвращeніе и3 ўтёши и3знемогaющихъ терпёніемъ. |
|
21
|
21
|
| Навернися до Господа й облиш гріхи; | Њбрати1сz u5бо ко гDу и3 њстaви грэхи2: |
|
22
|
22
|
| молися перед Ним і зменши твої спотикання. | помоли1сz пред8 лицeмъ и3 ўмaли претык†ніz: |
|
23
|
23
|
| Повернися до Всевишнього, і відвернися від неправди, і сильно зненавидь мерзоту. | восходи2 къ вhшнему и3 tврати1сz t непрaвды, и3 ѕэлw2 возненави1ди мeрзость. |
|
24
|
24
|
| Хто буде хвалити Всевишнього у пеклі, замість тих, хто живе і прославляє Його? | Вhшнzго кто2 восхвaлитъ во ѓдэ, вмёстw живhхъ и3 даю1щихъ и3сповёданіе; |
|
25
|
25
|
| Від мертвого, як від неіснуючого, немає прославлення: | T мертвецA ћкw ничто2 сyщагw погибaетъ и3сповёданіе: |
|
26
|
26
|
| живий і здоровий звеличить Господа. | живhй же и3 здрaвый восхвaлитъ гDа. |
|
27
|
27
|
| Як велике милосердя Господа і примирення з тими, хто навертається до Нього! | К0ль вели1ка млcть гDнz и3 њчищeніе њбращaющымсz къ немY; |
|
28
|
28
|
| Не може бути усього у людині, | Не м0гутъ бо вс‰ бhти въ человёцэхъ: |
|
29
|
29
|
| тому що не безсмертний син людський. | ћкw не безсмeртенъ сhнъ человёческій. |
|
30
|
30
|
| Що світліше за сонце? але і воно затьмарюється. І про лихе буде думати плоть і кров. | Что2 свэтлёе с0лнца; и3 то2 и3зчезaетъ: и3 ѕло2 помhслитъ пл0ть и3 кр0вь. |
|
31
|
31
|
| За силами високих небес Він Сам спостерігає, а люди усі — земля і попіл. | Си1лу высоты2 небeсныz т0й сaмъ назирaетъ, человёцы же вси2 землS и3 пeпелъ. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| Усе взагалі створив Той, Хто живе повіки; Господь один праведний. | Живhй во вёки создA вс‰ џбще. гDь є3ди1нъ њправди1тсz: |
|
2
|
2
|
| Нікому не надав Він пояснювати Його. | никт0же дов0ленъ и3сповёсти дёлъ є3гw2, |
|
3
|
3
|
| І хто може дослідити великі Його? | и3 кто2 и3зслёдитъ вели6чіz є3гw2; |
|
4
|
4
|
| Хто може виміряти силу величі Його? і хто може також проректи милості Його? | Держaву вели1чества є3гw2 кто2 и3зочтeтъ; и3 кто2 приложи1тъ и3сповёдати млcти є3гw2; |
|
5
|
5
|
| Неможливо ні применшити, ні збільшити, і неможливо дослідити дивні діла Господа. | Не лёть ўмaлити, нижE приложи1ти, и3 не лёть и3зслёдити чудeсъ гDнихъ. |
|
6
|
6
|
| Коли людина закінчила б, тоді вона тільки починає, і коли перестане, прийде у здивування. | Е#гдA скончaетъ человёкъ, тогдA начинaетъ, и3 є3гдA престaнетъ, тогдA ўсумни1тсz. |
|
7
|
7
|
| Що є людина і що користь її? що благо її і що зло її? | Что2 є4сть человёкъ; и3 что2 потрeба є3гw2; что2 блaго є3гw2; и3 что2 ѕло2 є3гw2; |
|
8
|
8
|
| Число днів людини — багато, якщо сто років: як крапля води з моря або дрібка піску, так малі літа її у дні вічности. | Число2 днjй человёку мн0го лётъ сто2: ћкw кaплz морскjz воды2 и3 зерно2 пескA, тaкw мaло лётъ въ дeнь вёка. |
|
9
|
9
|
| Тому Господь довготерпеливий до людей і виливає на них милість Свою. | Сегw2 рaди долготерпЁ гDь на ни1хъ и3 и3зліS на нS млcть свою2. |
|
10
|
10
|
| Він бачить і знає, що кінець їх дуже тяжкий, | Ви1дэ и3 познA низвращeніе и4хъ, ћкw ѕло2, |
|
11
|
11
|
| і тому примножує милості Свої. | сегw2 рaди ўмн0жи млcрдіе своE. |
|
12
|
12
|
| Милість людини — до ближнього її, а милість Господа — на всяку плоть. | Ми1лость человёча на и4скреннzго своего2, млcть же гDнz на всsку пл0ть. |
|
13
|
13
|
| Він викриває і напоумляє, і повчає і навертає, як пастир стадо своє. | Њбличazй и3 наказyzй, и3 научazй и3 њбращazй ћкw пaстырь стaдо своE: |
|
14
|
14
|
| Він милує тих, хто приймає напоумлення і ревно навертається до закону Його. | пріeмлющихъ наказaніе ми1луетъ и3 тщaщихсz њ судбaхъ є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Сину мій! при благодійності не роби докорів, і при всякому дарі не ображай словами. | Чaдо, во благи1хъ не дaждь пор0ка, и3 во всsцэмъ даsніи печaли словeсъ. |
|
16
|
16
|
| Чи не прохолоджує роса спеки? так слово — краще, ніж дар. | Не ўстуди1тъ ли зн0z росA; тaкw лyчше сл0во, нeжели даsніе. |
|
17
|
17
|
| Тому чи не вище доброго дару слово? а у людині доброзичливій те й інше. | Не сE ли, сл0во пaче даsніz блaга; nбоs же ў мyжа благодaтна. |
|
18
|
18
|
| Нерозумний немилосердно докоряє, і подаяння від неприхильного висушує очі. | Бyй неблагодaрнw пон0ситъ, и3 даsніе зави1дливагw и3стаевaетъ џчи. |
|
19
|
19
|
| Перше, ніж почнеш говорити, обдумуй, і раніше хвороби турбуйся про себе. | Прeжде нeже возглаг0леши, ўвёждь, и3 прeжде недyга врачyйсz: |
|
20
|
20
|
| Випробовуй себе раніше суду, і під час відвідування знайдеш милість. | прeжде судA и3спытaй себE и3 въ чaсъ посэщeніz њбрsщеши њчищeніе: |
|
21
|
21
|
| Перше, ніж відчуєш слабкість, смиряйся, і під час гріхів покажи навернення. | прeжде дaже въ недyгъ не впадeши, смири1сz, и3 во врeмz грэхHвъ покажи2 њбращeніе. |
|
22
|
22
|
| Ніщо нехай не перешкоджає тобі виконати обітницю благовчасно, і не відкладай виправдання до смерти. | Не воспzти1сz воздaти њбётъ благоврeменнw и3 не њжидaй дaже до смeрти њправдaтисz: |
|
23
|
23
|
| Перше, ніж почнеш молитися, приготуй себе, і не будь як людина, яка спокушає Господа. | прeжде дaже не пом0лишисz, ўгот0ви себE, и3 не бyди ћкw человёкъ и3скушaz гDа. |
|
24
|
24
|
| Пригадуй про гнів у день смерти і про час помсти, коли Господь відверне лице Своє. | Помzни2 гнёвъ въ дeнь скончaніz и3 врeмz мeсти во tвращeніи лицA: |
|
25
|
25
|
| Під час ситости згадуй про час голоду, й у дні багатства — про бідність і нестатки. | помzни2 врeмz глaда во врeмz сhтости, нищетY и3 ўб0жество въ дeнь богaтства. |
|
26
|
26
|
| Від ранку до вечора змінюється час, і все швидкоплинне перед Господом. | T ќтра до вeчера и3змэнsетсz врeмz, и3 вс‰ скHра сyть пред8 гDемъ. |
|
27
|
27
|
| Людина мудра в усьому буде обережна, й у дні гріхів утримається від безтурботности. | Человёкъ премyдръ во всeмъ њпaсенъ бyдетъ и3 во днeхъ грэхHвъ в0нметъ њ согрэшeніи. |
|
28
|
28
|
| Усякий розумний пізнає премудрість і тому, хто знайде її, воздасть хвалу. | Всsкъ разуми1въ познA премyдрость, и3 њбрётшему ю5 дaстъ и3сповёданіе. |
|
29
|
29
|
| Розважливі у словах і самі умудрюються, і виточують змістовні притчі. | Разyмніи въ словесёхъ, и3 тjи ўмудри1шасz и3 ўмн0жиша при6тчи и3спы6тны. воздержaніе души2. |
|
30
|
30
|
| Не ходи услід за похотями твоїми і стримуйся від побажань твоїх. | Вслёдъ п0хотей твои1хъ не ходи2 и3 t похотёній свои1хъ возбранsйсz: |
|
31
|
31
|
| Якщо будеш доставляти душі твоїй приємне для хтивости, то вона зробить тебе потіхою для ворогів твоїх. | ѓще дaси души2 твоeй благоволeніе желaніz, сотвори1тъ тS њбрaдованіе врагHмъ твои6мъ. |
|
32
|
32
|
| Не шукай розваги у великій розкоші і не прив’язуйся до бенкетів. | Не весели1сz њ мн0зэй слaдости и3 не свzзyйсz соoбщeніемъ є3S. |
|
33
|
33
|
| Не зробися жебраком, бенкетуючи на позичені гроші, коли нічого немає у тебе у гаманці. | Не бyди ни1щь пи1ршествуzй t взаи1мства, и3 ничт0 ти бyдетъ въ мэшцЁ. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| Працівник, схильний до пияцтва, не стане багатим, і той, хто ні у що ставить мале, мало-помалу прийде у занепад. | Дёлатель піsнивый не бyдетъ богaтъ, и3 ўничижazй м†лаz по мaлэ ўпадeтъ. |
|
2
|
2
|
| Вино і жінки розбестять розумних, а той, хто зв’язується з блудницями, зробиться ще нахабнішим; | Віно2 и3 жєны2 превратsтъ разуми1выхъ, и3 прилагazйсz любодёйцамъ дeрзшій бyдетъ: |
|
3
|
3
|
| гниль і черва успадкують його, і зухвала душа знищиться. | м0ліе и3 чeрвіе наслёдzтъ є3го2, и3 душA дeрзостнаz и4зметсz. |
|
4
|
4
|
| Хто швидко довіряє, той легковажний, і той, хто грішить, грішить проти душі своєї. | Е$млzй ск0рw вёру лег0къ сeрдцемъ, и3 согрэшazй на дyшу свою2 согрэшaетъ. |
|
5
|
5
|
| Відданий серцем задоволенням буде осуджений, а той, хто противиться похоті, увінчає життя своє. | Веселsйсz сeрдцемъ њ ѕлонрaвіи њбличeнъ бyдетъ, противлszйсz же похотeмъ вэнчaетъ жив0тъ св0й. |
|
6
|
6
|
| Той, хто приборкує язик, буде жити мирно, і хто ненавидить балакучість, зменшить зло. | Њбуздавazй љзhкъ тихоми1рнw поживeтъ, и3 ненави1дzй велерёчіz ўмaлитъ пор0къ. |
|
7
|
7
|
| Ніколи не повторюй слова, і нічого ти не втратиш. | СловесE никогдaже повтори2, и3 ничт0же тебЁ ўмaлитсz. |
|
8
|
8
|
| Ні другові ні недругові не розповідай і, якщо це тобі не гріх, не відкривай; | На дрyга и3 на врагA не повёдай, и3 ѓще не бyдетъ тебЁ грэхA, не tкрывaй: |
|
9
|
9
|
| бо він вислухає тебе, і буде остерігатися тебе, і з часом зненавидить тебе. | слhша бо ў тебє2, и3 соблюдeтъ тS, и3 во врeмz возненави1дитъ тS. |
|
10
|
10
|
| Вислухав ти слово, нехай помре воно з тобою: не бійся, не розірве воно тебе. | Слhшалъ ли є3си2 сл0во, да ќмретъ съ тоб0ю: не ўб0йсz, не раст0ргнетъ тебE. |
|
11
|
11
|
| Дурний від слова терпить таку ж муку, як та, що народжує, — від немовляти. | T лицA словесE поболи1тъ бyй, ћкоже раждaющаz t лицA младeнца. |
|
12
|
12
|
| Що стріла, устромлена у стегно, те слово у серці дурного. | СтрэлA вонзeна въ стегно2 пл0ти, тaкw сл0во во чрeвэ бyzгw. |
|
13
|
13
|
| Розпитай друга твого, можливо, не зробив він того; і якщо зробив, то нехай надалі не робить. | Њбличи2 дрyга, є3гдA є3щE не сотвори1лъ, и3 ѓще сотвори1лъ, да не приложи1тъ ктомY: |
|
14
|
14
|
| Розпитай друга, можливо, не говорив він того; і якщо сказав, те нехай не повторить того. | њбличи2 дрyга, нeгли не речE, и3 ѓще речE є3ди1ножды, да не повтори1тъ: |
|
15
|
15
|
| Розпитай друга, бо часто буває наклеп. | њбличи2 дрyга, мн0гажды бо бывaетъ навётъ. |
|
16
|
16
|
| Не всякому слову вір. | Не всsкому словеси2 є4мли вёры. |
|
17
|
17
|
| Хтось згрішає словом, але не від душі; і хто не згрішав язиком своїм? | Е$сть поползazйсz сл0вомъ, ґ не душeю: и3 кто2 не согрэши2 љзhкомъ свои1мъ; |
|
18
|
18
|
| Розпитай ближнього твого перше, ніж погрожувати йому, і дай місце закону Всевишнього. Усяка мудрість — страх Господній, і в усякій мудрості — виконання закону. | Њбличи2 и4скреннzго своего2 прeжде прещeніz, и3 дaждь мёсто зак0ну вhшнzгw. Всsка премyдрость стрaхъ гDень, и3 во всsцэй премyдрости творeніе зак0на. |
|
19
|
19
|
| І не є мудрість — знання лихого. І немає розуму, де рада грішників. | И# нёсть премyдрость вёдэніе лукaвства, и3 нёсть рaзума, и3дёже совётъ грёшныхъ. |
|
20
|
20
|
| Є лукавство, і це мерзота; і є нерозумний, убогий мудрістю. | Е$сть лукaвство, и3 то2 мeрзость, и3 є4сть безyменъ ўмалszйсz премyдростію. |
|
21
|
21
|
| Краще убогий знанням, але богобоязкий, ніж багатий знанням — і такий, що переступає закон. | Лyчше є4сть ўмалszйсz въ рaзумэ боzзли1вый, нeжели и3збhточествуzй мyдростію и3 преступaz зак0нъ. |
|
22
|
22
|
| Є хитрість вишукана, але вона беззаконна, і є спотворюючий суд, щоб винести вирок. | Е$сть ковaрство и3спhтно, и3 то2 непрaведно, и3 є4сть развращazй благодaть и3звэщaти хотS сyдъ. |
|
23
|
23
|
| Є лукавий, який ходить зігнувшись, сумуючи, але всередині він повен підступу. | Е$сть лукaвствуzй пони1къ чернот0ю, и3 внyтрєннzz є3гw2 и3сп0лнь льсти2: |
|
24
|
24
|
| Він поник лицем і прикидається глухим, але він випередить тебе там, де і не думаєш. | пони1ча лицeмъ и3 притворszйсz глyхъ, и3дёже не познaнъ бhсть, предвари1тъ тS. |
|
25
|
25
|
| І якщо нестача сили перешкодить йому зашкодити тобі, то він зробить тобі зло, коли знайде випадок. | И# ѓще нeмощію крёпости возбранeнъ бyдетъ согрэши1ти, ѓще њбрsщетъ врeмz, ѕло2 сотвори1тъ. |
|
26
|
26
|
| За виглядом пізнається людина, і за виразом обличчя при зустрічі пізнається розумний. | T зрaка познaнъ бyдетъ мyжъ, и3 срётеніемъ лицA познaнъ бyдетъ ќмный. |
|
27
|
27
|
| Одяг і вискалювання зубів і хода людини показують властивість її. | Њдэsніе мyжа и3 смёхъ зубHвъ и3 стwпы2 человёка возвэстsтъ, ±же њ нeмъ. |
|
28
|
28
|
| Буває викриття, але невчасне, і буває, що хтось мовчить — і він розсудливий. | Е$сть њбличeніе, є4же нёсть красно2, и3 є4сть молчaй, и3 т0й мyдръ. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| Набагато краще викрити, ніж сердитися таємно; і той, кого викривають наодинці, застережеться від шкоди. | К0ль добро2 є4сть њбличи1ти, нeжели kри1тисz тaйнw: и3 и3сповёдаzйсz t ўмалeніz возбранeнъ бyдетъ. |
|
2
|
2
|
| Як добре тому, кого викриють, показати розкаяння! | К0ль добро2 њбличeнному kви1ти покаsніе: |
|
3
|
3
|
| Бо він уникне вільного гріха. | сeй бо в0льнагw и3збэжи1тъ грэхA. |
|
4
|
4
|
| Що — побажання євнуха розтлити дівчину, те — той, хто звершує суд з натяжкою. | Желaніе ск0пчо растли1тъ ли дэви1цу; тaкожде творsй нyждею суды2. |
|
5
|
5
|
| Хтось мовчить — і виявляється мудрим; а інший буває ненависним за велику балакучість. | Е$сть молчaй њбрэтazйсz премyдръ, и3 є4сть ненави1димь t мн0гіz бесёды. |
|
6
|
6
|
| Хтось мовчить, бо не має, що відповідати; а інший мовчить, тому що знає час. | Е$сть молчaй, не и4мать бо tвёта: и3 є4сть молчaй вёдый врeмz. |
|
7
|
7
|
| Мудра людина буде мовчати до часу; а марнославний і безрозсудний не буде чекати часу. | Человёкъ премyдръ ўмолчи1тъ до врeмене: продeрзый же и3 безyмный превосх0дитъ врeмz. |
|
8
|
8
|
| Багатомовний стане огидним, і хто захоплює собі право говорити, того зненавидять. | Ўмножazй словесA мeрзокъ бyдетъ, и3 восхищazй влaсть возненави1дэнъ бyдетъ. |
|
9
|
9
|
| Буває успіх людині на зло, а знахідка — на втрату. | Е$сть благопоспёшство во ѕлhхъ мyжеви, и3 є4сть и3з8wбрётеніе на ўмалeніе. |
|
10
|
10
|
| Є даток, який не буде тобі на користь, і є даток, за який буває подвійне воздання. | Е$сть даsніе, є4же ти2 не бyдетъ на п0льзу, и3 є4сть даsніе, є3гHже tдaніе сугyбо. |
|
11
|
11
|
| Буває приниження для слави, а хтось від приниження піднімає голову. | Е$сть ўмалeніе слaвы рaди, и3 є4сть, и4же t смирeніz вознесE главY. |
|
12
|
12
|
| Інший малим купує багато і заплатить за те у сім разів більше. | Е$сть купyzй мнHгаz мaлымъ и3 возвращazй | седмери1цею. |
|
13
|
13
|
| Мудрий у слові стає люб’язним, люб’язності ж нерозумних залишаються даремними. | Премyдрый во словеси2 любeзна сотвори1тъ себE: благwдaти же безyмныхъ и3злію1тсz. |
|
14
|
14
|
| Даяння безумного не буде тобі на користь; бо у нього замість одного багато очей для прийняття. | Даsніе безyмнагw не ўп0льзуетъ ти2, џчи бо є3гw2 вмёстw є3ди1нагw мн0зи ко воспріsтію: |
|
15
|
15
|
| Небагато дасть він, а докоряти буде багато, і розкриє вуста свої, як глашатай. Нині він у борг дає, а завтра зажадає назад: ненависна така людина Господу і людям. | мaлw дaстъ, ґ мн0гw поноси1ти бyдетъ и3 tвeрзетъ ўстA сво‰ ћкw проповёдникъ: днeсь взаи1мъ дaстъ, ґ ќтрw и3стsжетъ: ненави1димь человёкъ таковhй гDу и3 человёкwмъ. |
|
16
|
16
|
| Нерозумний говорить: «немає у мене друга, і немає вдячности за мої благодіяння. Ті, що з’їдають хліб мій, улесливі на язик». | Бyй речeтъ: нёсть ми2 дрyга и3 нёсть хвалы2 благи6мъ мои6мъ: kдyщіи хлёбъ м0й льсти1ви љзhкомъ. |
|
17
|
17
|
| Як часто і як багато хто буде насміхатися з нього! | Коли1кощи и3 коли1цы посмэю1тсz є3мY; |
|
18
|
18
|
| Спотикання від землі краще, ніж від язика. Отже, скоро прийде падіння злих. | Поползновeніе на земли2 лyчше нeже t љзhка: тaкw падeніе ѕлhхъ со тщaніемъ пріи1детъ. |
|
19
|
19
|
| Неприємна людина — дочасна байка; вона завжди буде на вустах невігласів. | Человёкъ безблагодaтенъ бaснь безврeменна: во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ. |
|
20
|
20
|
| Притча з уст нерозумного огидна, бо він не скаже її своєчасно. | T ќстъ бyzгw tвeржена бyдетъ при1тча: не и4мать бо є3S рещи2 во врeмz своE. |
|
21
|
21
|
| Інший утримується від гріха убогістю, й у цій стриманості він не буде журитися. | Е$сть возбранsемый согрэшaти t скyдости, и3 въ пок0и своeмъ не ўмили1тсz. |
|
22
|
22
|
| Хтось губить душу свою через несміливість, і губить її через упередженість до безумного. | Е$сть погублszй дyшу свою2 за стhдъ, и3 t лицA безyмна погуби1тъ ю5. |
|
23
|
23
|
| Інший через сором дає обіцянки другові, і без причини наживає у ньому собі ворога. | Е$сть рaди стыдA њбэщazйсz дрyгови, и3 приwбрёте є3го2 врагA тyне. |
|
24
|
24
|
| Злий порок у людині — неправда; у вустах невігласів вона — завжди. | Пор0къ ѕ0лъ человёку лжA, и3 во ўстёхъ ненакaзанныхъ пrнw бyдетъ. |
|
25
|
25
|
| Краще злодій, ніж той, хто постійно говорить неправду; але обоє вони успадкують загибель. | Ќне є4сть тaть, нeжели пrнw лжaй: џба же пaгубу наслёдzтъ. |
|
26
|
26
|
| Поведінка неправдивої людини — безчесна, і ганьба її завжди з нею. | Њбhчай человёка лжи1ва безчeстіе, и3 стyдъ є3гw2 пrнw съ ни1мъ. |
|
27
|
27
|
| Мудрий словами піднесе себе, і людина розумна сподобається вельможам. | Премyдрый словесы2 произведeтъ себE, и3 человёкъ мyдрый ўг0денъ бyдетъ вельм0жамъ. |
|
28
|
28
|
| Той, хто обробляє землю, збільшить свій стіг, і той, хто догоджає вельможам, одержить помилування у випадку неправди. | Дёлаzй зeмлю вознесeтъ ст0гъ св0й, и3 ўгождazй вельм0жамъ ўми1лостивитъ њ непрaвдэ (своeй). |
|
29
|
29
|
| Частування і подарунки засліплюють очі мудрих і, ніби вузда в устах, відкидають викриття. | МздA и3 дaрове њслэплsютъ џчи премyдрыхъ, и3 ћкоже бразды6 на ўстёхъ tвращaютъ њбличє1ніz. |
|
30
|
30
|
| Прихована мудрість і утаєний скарб — яка користь від обох? | Премyдрость сокровє1на и3 сокр0вище не kвлeно, кaz п0льза є4сть во nбои1хъ; |
|
31
|
31
|
| Краще людина, яка приховує свою дурість, ніж людина, яка приховує свою мудрість. | Лyчше человёкъ скрывazй бyйство своE, нeжели человёкъ скрывazй премyдрость свою2. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| Сину мій! якщо ти згрішив, не примножуй більше гріхів і за попередні молися. | Чaдо, согрэши1лъ ли є3си2, не приложи2 ктомY, и3 њ прeжднихъ твои1хъ помоли1сz. |
|
2
|
2
|
| Біжи від гріха, як від лиця змія; бо, якщо підійдеш до нього, він ужалить тебе. | Ћкоже t лицA ѕміи1на, бэжи2 t грэхA: ѓще бо пристyпиши къ немY, ўгрhзнетъ тS: |
|
3
|
3
|
| Зуби його — зуби лев’ячі, які умертвляють душі людей. | зyбы львHвы зyбы є3гw2, ўбивaющіи дyшы человBчи. |
|
4
|
4
|
| Усяке беззаконня як двогострий меч: рані від нього немає зцілення. | Ћкw мeчь nбою1ду џстръ всsко беззак0ніе, рaнэ є3гw2 нёсть и3зцэлeніz. |
|
5
|
5
|
| Залякування і насильства спустошать багатство: так спорожніє і дім зарозумілого. | Прещeніе и3 досаждeніе њпустошaтъ богaтство: тaкw и3 д0мъ г0рдыхъ запустёетъ. |
|
6
|
6
|
| Моління з уст убогого — тільки до вух його; але суд над ним поспішно наближається. | Молeніе ни1щагw и3з8 ќстъ до ќшію є3гw2, и3 сyдъ є3гw2 со тщaніемъ грzдeтъ. |
|
7
|
7
|
| Той, хто ненавидить викриття, йде слідами грішника, а хто боїться Господа, навернеться серцем. | Ненави1дzй њбличeніz послёдуетъ грёшнику, и3 боsйсz гDа њбрати1тсz сeрдцемъ. |
|
8
|
8
|
| Здалеку впізнається сильний на язик; але розумний бачить, де той спотикається. | Познaнъ є4сть и3здалeча си1льный љзhкомъ, и3 разyмивый вёсть, є3гдA поползaетсz. |
|
9
|
9
|
| Хто будує дім свій на чужі гроші — те саме, що той, хто збирає каміння для своєї могили. | Созидazй д0мъ св0й и3мёніемъ чужди1мъ, ћкоже собирazй кaменіе на гр0бъ себЁ. |
|
10
|
10
|
| Збіговисько беззаконних — купа паклі, і кінець їх — полум’я вогняне. | И#згрє1біz сHбрана соб0рище беззак0нникwвъ, и3 кончи1на и4хъ плaмень џгненъ. |
|
11
|
11
|
| Шлях грішників вимощений камінням, але на кінці його — безодня пекла. | Пyть грёшникwвъ ўглаждeнъ t кaменіz, ґ на послёдокъ є3гw2 р0въ ѓдовъ. |
|
12
|
12
|
| Хто дотримується закону, той володіє своїми думками, | Сохранszй зак0нъ содержи1тъ помышлeніе своE, |
|
13
|
13
|
| і здійснення страху Господнього — мудрість. | и3 совершeніе стрaха гDнz премyдрость. |
|
14
|
14
|
| Не навчиться той, хто нездатен; | Не накaжетсz, и4же не є4сть ковaренъ: |
|
15
|
15
|
| але є здатність, що множить гіркоту. | є4сть бо ковaрство ўмножaющее г0ресть. |
|
16
|
16
|
| Знання мудрого збільшується подібно до повені, і порада його, — як джерело життя. | Рaзумъ премyдрагw ћкw пот0пъ ўмн0житсz, и3 совётъ є3гw2 ћкw и3ст0чникъ животA. |
|
17
|
17
|
| Серце дурного подібне до розбитої посудини, і не утримає у собі ніякого знання. | Ўтр0ба бyzгw ћкw сосyдъ сокрушeнъ и3 всsкагw рaзума не ўдержи1тъ. |
|
18
|
18
|
| Якщо мудре слово почує розумний, то він похвалить його і прикладе до себе. Почув його легковажний, і воно не сподобалося йому, і він кинув його за себе. | Сл0во премyдро ѓще ўслhшитъ разyмный, восхвaлитъ є5 и3 къ немY приложи1тъ: ўслhша є5 бyй, и3 не ўг0дно є3мY бhсть, и3 њбрати2 є5 за плещы2 сво‰. |
|
19
|
19
|
| Мова дурного — як тягар на шляху, в устах же розумного знаходять приємність. | П0вэсть бyzгw ћкw брeмz на пути2: во ўстнaхъ же разyмнагw њбрsщетсz благодaть. |
|
20
|
20
|
| Промов розумного будуть шукати у зібранні, і над словами його будуть розмірковувати у серці. | ЎстA премyдрагw взhщутсz въ собрaніи, и3 словесA є3гw2 размышлє1на бyдутъ въ сeрдцы. |
|
21
|
21
|
| Як зруйнований дім, так мудрість дурному, і знання нерозумного — безглузді слова. | Ћкоже д0мъ разорeнъ, тaкw бyzгw премyдрость, и3 рaзумъ неразyмнагw неиспы6тны глаг0лы. |
|
22
|
22
|
| Наставляння для безумних — кайдани на ногах, і як ланцюги на правій руці. | П{та на ногaхъ неразумэвaющымъ наказaніz, и3 ћкw ручнjи њкHвы на руцЁ деснёй. |
|
23
|
23
|
| Нерозумний, сміючись, підносить голос свій, а муж розсудливий ледь тихо усміхнеться. | Бyй во смёхэ возн0ситъ глaсъ св0й, мyжъ же разyмный є3двA ти1хw њсклaбитсz. |
|
24
|
24
|
| Як золоте убрання — наставляння для розумного, і як коштовна прикраса на правій руці. | Ћкоже ќтварь златaz мyдрому наказaніе, и3 ћкоже w4бручь на деснёй мhшцэ є3гw2. |
|
25
|
25
|
| Нога нерозумного поспішає у чужий дім, але людина вельми досвідчена посоромиться людей; | НогA бyzгw скорA въ д0мъ, человёкъ же многоискyсный ўсрами1тсz t лицA. |
|
26
|
26
|
| нерозумний крізь двері заглядає у дім, а людина вихована зупиниться поза; | Безyмный двeрьми прини1четъ во хрaмину, мyжъ же накaзанъ внЁ стaнетъ. |
|
27
|
27
|
| невігластво людини — підслуховувати біля дверей, розсудливий же засмутиться такою безсоромністю. | Ненаказaніе человёку слyшати при двeрехъ, мyдрый же њтzготи1тсz безчeстіемъ. |
|
28
|
28
|
| Вуста багатомовних розповідають чуже, а слова розсудливих зважуються на терезах. | ЎстнЁ многорёчивыхъ не сво‰ си2 повёдzтъ, словесa же мyдрыхъ въ мёрилэхъ стaнутъ. |
|
29
|
29
|
| У вустах нерозумних — серце їх, вуста ж мудрих — у серці їх. | Во ўстёхъ бyихъ сeрдце и4хъ, въ сeрдцы же премyдрыхъ ўстA и4хъ. |
|
30
|
30
|
| Коли нечестивий проклинає сатану, то проклинає свою душу. | Кленyщу нечести1вому сатанY, сaмъ кленeтъ свою2 дyшу. |
|
31
|
31
|
| Навушник оскверняє свою душу, і його будуть ненавидіти скрізь, де тільки буде жити. | Скверни1тъ свою2 дyшу шепотли1вый, и3 гдё либо жи1ти и4мать, возненави1дэнъ бyдетъ. |
|
Глава 22
|
Главa к7в
|
|
1
|
1
|
| До брудного каменя подібний лінивий: усякий освистить безславність його. | Кaмени нечи1стому ўпод0бисz лэни1вый, и3 всsкъ позви1ждетъ њ безчeстіи є3гw2: |
|
2
|
2
|
| До волового посліду подібний лінивий: усякий, хто підняв його, обтрусить руку. | кaлу вол0вію приложи1сz лэни1вый, всsкъ взeмлzй є3го2 њтрzсeтъ рyку. |
|
3
|
3
|
| Сором батькові народження невихованого сина, дочка ж невихована народжується на приниження. | Стyдъ nтцY ненакaзанъ сhнъ, дщи1 же на ўмалeніе бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| Розумна дочка знаходить собі чоловіка, а безсоромна — печаль тому, хто її породив. | Дщeрь мyдраz наслёдитъ мyжа своего2, ґ несрамлsющаzсz печaль nтцY. |
|
5
|
5
|
| Нахабна ганьбить батька і чоловіка, і в обох буде у презирстві. | NтцA и3 мyжа посрамлsетъ продeрзаz, и3 t nбою2 безчeстіе пріи1метъ. |
|
6
|
6
|
| Невчасна розповідь — те саме, що музика під час суму; покарання ж і навчання мудрости годиться всякому часу. | Ћкw мусікjа во плaчи безврeменнаz п0вэсть: р†ны же и3 наказaніе во всsко врeмz премyдрости. |
|
7
|
7
|
| Хто повчає нерозумного — те саме, що той, хто склеює черепки, або пробуджує сплячого від глибокого сну. | Ћкw слэплszй чрeпіе, тaкw ўчaй бyzго и3 возбуждazй спsщаго t глуб0кагw снA: |
|
8
|
8
|
| Хто розповідає що-небудь нерозумному — те саме, що той, хто розповідає дрімотному, який після закінчення запитує: «що?» | повёдаетъ дрeмлющему повёдаzй бyему, и3 на концы2 речeтъ: чт0 є3сть; |
|
9
|
9
|
| Плач над померлим, тому що світло зникло для нього; плач і над нерозумним, бо розум зник для нього. | Над8 мeртвымъ плaчисz, и3зчезe бо свётъ: и3 над8 бyимъ плaчисz, и3зчезe бо рaзумъ. |
|
10
|
10
|
| Менше плач над померлим, тому що він упокоївся, а зле життя нерозумного — гірше за смерть. | Сладчaе плaчисz над8 мeртвымъ, ћкw почи1лъ є4сть: бyzгw же лyчше смeрть, нeже жив0тъ ѕ0лъ. |
|
11
|
11
|
| Плач за померлим — сім днів, а за нерозумним і нечестивим — усі дні життя його. | Сётованіе њ мертвецЁ сeдмь днjй, њ бyемъ же и3 нечести1вэмъ вс‰ дни6 животA є3гw2. |
|
12
|
12
|
| З безрозсудним багато не говори, і до нерозумного не ходи; | Со безyмнымъ не мн0жи словeсъ и3 ко неразyмиву не ходи2: |
|
13
|
13
|
| бережися від нього, щоб не мати неприємности і не забруднити себе зіткненням з ним; | храни1сz t негw2, да не пріи1меши трудA и3 не њскверни1шисz во њтрzсeніи є3гw2: |
|
14
|
14
|
| ухилися від нього і знайдеш спокій і не будеш засмучений безумством його. | ўклони1сz t негw2, и3 њбрsщеши пок0й, и3 не ўнhеши безyміемъ є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Що важче за свинець? і яке ім’я йому, як не дурний? | Пaче џлова что2 тzжчaе бывaетъ; и3 что2 є3мY и4мz, т0кмw бyй; |
|
16
|
16
|
| Легше понести пісок і сіль, і брилу заліза, ніж людину безглузду. | Пес0къ и3 с0ль и3 рудY желёза легчaе понести2, нeже человёка неразyмива. |
|
17
|
17
|
| Як дерев’яна зв’язка у домі, міцно влаштована, не дає йому розпадатися при струсі, так серце, утверджене на обдуманій раді, не завагається у час страху. | Сключeніе древsно свsзано на созидaніе хрaмины во трzсeніи не раст0ргнетсz: тaкожде и3 сeрдце ўтверждeно на размышлeніи совёта во врeмz стрaха не ўстраши1тсz. |
|
18
|
18
|
| Серце, утверджене на розумному міркуванні, — як ліпна прикраса на витесаній стіні. | Сeрдце њсн0вано на размышлeніи рaзума, ћкw ўкрашeніе пес0чное на тeсанэй стэнЁ. |
|
19
|
19
|
| Підпорка, поставлена на висоті, не встоїть проти вітру: | Ћкw nстр0зи на высотЁ лежaщіи проти1ву вётру не стерпsтъ: |
|
20
|
20
|
| так боязке серце, при дурному міркуванні, не устоїть проти страху. | тaкw сeрдце страшли1во во размышлeніи бyzгw проти1ву всsкому стрaху не стерпи1тъ. |
|
21
|
21
|
| Хто наносить удар оку, викликає сльози, а хто наносить удар серцю, збуджує почуття болісне. | Ўбодazй џко и3сточи1тъ слeзы, и3 ўбодazй въ сeрдце и3з8zвлsетъ чyвство. |
|
22
|
22
|
| Хто кидає камінь у птахів, віджене їх; а хто паплюжить друга, розірве дружбу. | Вергazй кaмень на пти6цы tженeтъ |: и3 и4же пон0ситъ дрyга, разори1тъ дрyжбу. |
|
23
|
23
|
| Якщо ти на друга витяг меч, не впадай у відчай, бо можливе повернення дружби. | На дрyга ѓще и3звлечeши мeчь, не tчаzвaйсz, є4сть бо возврaтъ (любвE): |
|
24
|
24
|
| Якщо ти відкрив уста проти друга, не бійся, бо можливе примирення. | на дрyга ѓще tвeрзеши ўстA, не ўб0йсz, є4сть бо примирeніе: |
|
25
|
25
|
| Тільки ганьблення, гордість, відкриття таємниці і підступне лиходійство можуть відігнати усякого друга. | кромЁ поношeніz и3 гордhни, и3 tкровeніz тaйны и3 ћзвы лeстныz, си1хъ бо рaди tбэжи1тъ всsкъ дрyгъ. |
|
26
|
26
|
| Здобувай довіру ближнього в убогості його, щоб радіти разом з ним у багатстві його; | Вёру стzжи2 въ нищетЁ со и4скреннимъ, да во благи1хъ є3гw2 вкyпэ возвесели1шисz: |
|
27
|
27
|
| залишайся з ним під час скорботи, щоб мати участь у його спадщині. | во врeмz ск0рби пребывaй съ ни1мъ, да въ наслёдіи є3гw2 сонаслёдиши. |
|
28
|
28
|
| Раніше полум’я буває у печі пара і дим: так раніше кровопролиття — сварки. | Прeжде nгнS пeщнаz пaра и3 дhмъ: тaкw прeжде кровeй ўкори1зна. |
|
29
|
29
|
| Захищати друга я не посоромлюсь і не сховаюся від лиця його; | Дрyга заступaти не ўсрамлю1сz и3 t лицA є3гw2 не скрhюсz: |
|
30
|
30
|
| а якщо скоїться зі мною через нього зло, то усякий, хто почує, буде остерігатися його. | ѓще ми2 приключaтсz и3 ѕл†z є3гw2 рaди, всsкъ слhшай сохрани1тсz t негw2. |
|
31
|
31
|
| Хто дасть мені варту до вуст моїх і печатку розсудливости на вуста мої, щоб мені не впасти через них, і щоб язик мій не погубив мене! | Кто2 дaстъ ми2 во ўстA мо‰ храни1лище и3 на ўстнЁ мои2 печaть разyмну, да не падyсz t ни1хъ, и3 љзhкъ м0й да не погуби1тъ мS; |
|
Глава 23
|
Главa к7г
|
|
1
|
1
|
| Господи, Отче і Владико життя мого! Не залиш мене на волю їх і не допусти мене впасти через них. | ГDи џ§е и3 вLко животA моегw2, не њстaви менE въ совётэ и4хъ и3 не дaждь ми2 впaсти въ нS. |
|
2
|
2
|
| Хто приставить бич до помислів моїх і до серця мого наставника у мудрості, щоб вони не щадили провин моїх і не потурали оманам їх; | Кто2 возложи1тъ на помышлeніе моE р†ны и3 на сeрдце моE наказaніе премyдрости, да њ неразyміихъ мои1хъ не пощадsтъ, и3 да не прeйдутъ грэси2 и4хъ; |
|
3
|
3
|
| щоб не примножувалися провини мої і не збільшувалися хиби мої; щоб не впасти мені перед супротивниками, і щоб не порадів наді мною ворог мій? | Ћкw да не ўмн0жатсz невBдэніz мо‰ и3 грэси2 мои2 премн0зи да не бyдутъ, и3 падyсz пред8 супост†ты, и3 порaдуетмисz врaгъ м0й. |
|
4
|
4
|
| Господи, Отче і Боже життя мого! Не дай мені возношення очей, і хтивість відверни від мене. | ГDи џ§е и3 б9е животA моегw2, не дaждь возношeніz nчи1ма мои1ма и3 вожделёніе tврати2 t менє2. |
|
5
|
5
|
| Побажання утроби і похіть нехай не оволодіють мною, і не віддай мене безсоромній душі. | Чрeва п0хоть и3 блудодэ‰ніz да не њб8и1мутъ мS, и3 безстyднэй души2 не предaждь менE. |
|
6
|
6
|
| Вислухайте, діти, наставлення для вуст: той, хто дотримується його, не буде уловлений своїми вустами. | Послyшайте, ч†да, наказaніz ќстъ: хранsй бо не ћтъ бyдетъ ўстнaма свои1ма. |
|
7
|
7
|
| Уловлений буде ними грішник, і зломовний і гордовитий спіткнуться через них. | Ўстнaма свои1ма ћтъ бyдетъ грёшникъ, и3 клеветни1къ и3 г0рдый поп0лзнетсz въ ни1хъ. |
|
8
|
8
|
| Не привчай вуст твоїх до клятви | Заклинaнію не њбучaй ќстъ свои1хъ |
|
9
|
9
|
| і не перетворюй на звичку вживати в клятві ім’я Святого. | и3 клsтисz и4менемъ с™hмъ не навыкaй. |
|
10
|
10
|
| Бо, як раб, який постійно піддається покаранню, не урятовується від ран, так і той, хто клянеться безперестанно ім’ям Святого, не очиститься від гріха. | Ћкоже бо рaбъ и3стzзyемь чaстw t р†нъ не ўмaлитсz, тaкожде и3 кленhйсz и4менемъ с™hмъ всегдA t грэхA не њчи1ститсz. |
|
11
|
11
|
| Людина, яка часто клянеться, сповниться беззаконням, і не відступить від дому її бич. | Мyжъ кленhйсz мн0гw и3сп0лнитсz беззак0ніz, и3 не tстyпитъ t д0му є3гw2 ћзва: |
|
12
|
12
|
| Якщо вона згрішить, гріх її на ній; і якщо вона недбайлива, то подвійно згрішить; | ѓще согрэши1тъ, грёхъ є3гw2 на нeмъ, и3 ѓще прeзритъ, сугyбw согрэши1тъ: |
|
13
|
13
|
| і якщо вона клялася марно, то не виправдається, і дім її наповниться нещастями. | и3 ѓще вотщE клsсz, не њправди1тсz, и3сп0лнитсz бо д0мъ є3гw2 нападeніz. |
|
14
|
14
|
| Є слова, наділені смертю: нехай не знайдуться вони у спадщині Якова! | Е$сть бесёда њблечeна смeртію: да не њбрsщетсz во наслёдіи їaкwвли: |
|
15
|
15
|
| Бо від благочестивих усе це буде віддалене, і вони не заплутаються у гріхах. | t благочести1выхъ бо вс‰ сі‰ tстyпzтъ, и3 во грэхи2 не впадyтсz. |
|
16
|
16
|
| Не привчай твоїх уст до грубої нечемности, бо при ній бувають гріховні слова. | Въ ненаказaніи неключи1мэмъ не њбучaй ќстъ свои1хъ: є4сть бо въ нeмъ сл0во грэхA. |
|
17
|
17
|
| Пам’ятай про батька і про матір твою, коли сидиш серед вельмож, | Помzни2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2, посредЁ бо вельм0жъ сэди1ши: |
|
18
|
18
|
| щоб тобі не забутися перед ними і за звичкою не зробити дурниці, і не побажати, що краще б ти не народився, і не проклясти дня народження твого. | да не кaкw забвeнъ бyдеши пред8 ни1ми, и3 њбhчаемъ свои1мъ њбуsеши и3 пох0щеши, дабы2 ты2 не роди1лсz, и3 дeнь рождeніz твоегw2 прокленeши. |
|
19
|
19
|
| Людина, яка звикає до лихослів’я, в усі дні свої не навчиться. | Человёкъ њбучazсz словесє1мъ поношeніz во всёхъ днeхъ свои1хъ не научи1тсz. |
|
20
|
20
|
| Дві якості примножують гріхи, а третя накликає гнів: | ДвA ви6да ўмножaютъ грэхи2 и3 трeтій нав0дитъ гнёвъ: |
|
21
|
21
|
| душа гаряча, як палаючий вогонь, не згасне, поки не виснажиться; | душA теплA, ћкw џгнь горsщь, не ўгaснетъ, д0ндеже поглощенA бyдетъ: |
|
22
|
22
|
| людина, що розпусничає у тілі плоті своєї, не припинить, поки не прогорить вогонь. | человёкъ блудни1къ въ тёлэ пл0ти своеS не престaнетъ, д0ндеже возжжeтъ џгнь. |
|
23
|
23
|
| Блудникові солодкий усякий хліб: він не перестане, доки не помре. | Человёку блyдну всsкъ хлёбъ слaдокъ, не престaнетъ, д0ндеже ќмретъ. |
|
24
|
24
|
| Чоловік, який грішить проти свого ложа, говорить у душі своїй: «хто бачить мене? | Человёкъ преступazй л0же своE, глаг0лz въ души2 своeй: кто2 мS ви1дитъ; |
|
25
|
25
|
| Навколо мене пітьма, і стіни закривають мене, і ніхто не бачить мене: чого мені боятися? Всевишній не пом’яне гріхів моїх». | тмA w4крестъ менє2, и3 стёны закрывaютъ мS, и3 никт0же мS ви1дитъ, когw2 ўбою1сz; грэхHвъ мои1хъ не воспомsнетъ вhшній. |
|
26
|
26
|
| Страх його — тільки очі людські, | И# џчи человёчестіи стрaхъ є3гw2: |
|
27
|
27
|
| і не знає він того, що очі Господа у десять тисяч крат світліші за сонце | и3 не разумЁ, ћкw џчи гDни тмaми тeмъ крaтъ свэтлёйшіи с0лнца сyть, |
|
28
|
28
|
| і дивляться на всі путі людські, і проходять у місця таємні. | прозирaющіи вс‰ пути6 человёчєскіz и3 разсматрsющіи въ тaйныхъ мёстэхъ: |
|
29
|
29
|
| Йому відомо було все до того, ніж коли створене було, так само як і після звершення. | прeжде нeже создан† бhша, вс‰ ўвBдэна є3мY, тaкожде и3 по скончaніи. |
|
30
|
30
|
| Така людина буде покарана на вулицях міста і буде застигнута там, де не думала. | Сeй на путeхъ грaда tмщeнъ бyдетъ, и3 и3дёже не надёzшесz, ћтъ бyдетъ. |
|
31
|
31
|
| Так і дружина, яка залишила чоловіка і народила спадкоємця від чужого: | Тaкожде и3 женA њстaвльшаz мyжа своего2 и3 пріeмлющаz наслёдника t и3н0гw: |
|
32
|
32
|
| бо, по-перше, вона не скорилася закону Всевишнього, по-друге, згрішила проти свого чоловіка і, по-третє, у блуді перелюбствувала і народила дітей від чужого чоловіка. | пeрвое бо t зак0на вhшнzгw tступи2, и3 втор0е мyжу своемY согрэши2, и3 трeтіе блуд0мъ прелюбодёйствова, t чуждaгw мyжа ч†да сотвори2: |
|
33
|
33
|
| Вона буде виведена перед зібранням, і щодо дітей її буде дослідження. | сіS пред8 соб0ръ и3зведeна бyдетъ, и3 на чaдэхъ є3S посэщeніе бyдетъ: |
|
34
|
34
|
| Діти її не вкоріняться, і гілки її не дадуть плоду. | не ўкоренsтсz ч†да є3S въ к0рень, и3 вBтви є3S не сотворsтъ плодA: |
|
35
|
35
|
| Вона залишить пам’ять про себе на прокляття, і ганьба її не згладиться. | и3 њстaвитъ на клsтву пaмzть свою2, и3 поношeніе є3S не потреби1тсz. |
|
36
|
36
|
| Ті, хто залишився, пізнають, що немає нічого кращого за страх Господній, і немає нічого солодшого, як виконувати заповіді Господні. | И# ўразумёютъ њстaвльшіисz, ћкw ничт0же лyчше стрaха гDнz, и3 ничт0же сладчaе, т0кмw внимaти зaповэдемъ гDнимъ. |
|
37
|
37
|
| Велика слава — йти за Господом, а бути тобі прийнятим Ним — довголіття. | Слaва вeліz є4же послёдовати бGу, долготa же днjй є4же пріsту тебЁ бhти t негw2. |
|
Глава 24
|
Главa к7д
|
|
1
|
1
|
| Премудрість прославить себе і серед народу свого буде звеличена. | Премyдрость похвaлитъ дyшу свою2 и3 посредЁ людjй свои1хъ восхвaлитсz. |
|
2
|
2
|
| У церкві Всевишнього вона відкриє вуста свої, і перед воїнством Його буде прославляти себе: | Въ цRкви вhшнzгw tвeрзетъ ўстA сво‰ и3 прsмw си1лэ є3гw2 восхвaлитсz: |
|
3
|
3
|
| «я вийшла з уст Всевишнього і, подібно до хмари, покрила землю; | ѓзъ и3з8 ќстъ вhшнzгw и3зыд0хъ и3 ћкw мглA покрhхъ зeмлю, |
|
4
|
4
|
| я поставила скинію на висоті, і престіл мій — у стовпі хмарному; | ѓзъ на выс0кихъ всели1хсz, и3 прест0лъ м0й во столпЁ w4блачнэ, |
|
5
|
5
|
| я одна обійшла коло небесне і ходила у глибині безодні; | крyгъ нбcный њбыд0хъ є3ди1на и3 во глубинЁ бeздны походи1хъ, |
|
6
|
6
|
| у хвилях моря і по всій землі й у всякому народі та племені мала я володіння: | в0лну морскyю и3 всю2 зeмлю, и3 вс‰ лю1ди и3 kзhкъ стzжaхъ, |
|
7
|
7
|
| між усіма ними я шукала заспокоєння, і у чиїй спадщині оселитися мені. | со всёми си1ми пок0z взыскaхъ, и3 во наслёдіи чіeмъ водворю1сz; |
|
8
|
8
|
| Тоді Творець усіх повелів мені, і Той, Хто породив мене, указав мені спокійне житло і сказав: | ТогдA заповёда ми2 создaтель всёхъ, и3 создaвый мS препок0и ски1нію мою2 и3 речE: |
|
9
|
9
|
| оселися в Якові і прийми спадщину в Ізраїлі. | во їaкwвэ всели1сz и3 во ї}ли наслёдствуй. |
|
10
|
10
|
| Раніше віку від початку Він породив мене, і я не помру повіки. | Прeжде вёка и3з8 начaла создA мS, и3 дaже до вёка не њскудёю. |
|
11
|
11
|
| Я служила перед Ним у святій скинії і так утвердилася у Сионі. | Во ски1ніи с™ёй пред8 ни1мъ послужи1хъ и3 тaкw въ сіHнэ ўтверди1хсz: |
|
12
|
12
|
| Він дав мені також спокій в улюбленому місті, і у Єрусалимі — влада моя. | во грaдэ возлю1бленнэмъ тaкожде мS препок0и, и3 во їеrли1мэ влaсть моS: |
|
13
|
13
|
| І вкорінилася я у прославленому народі, у спадкоємному наділі Господа. | и3 ўкорени1хсz въ лю1дехъ прослaвленныхъ, въ чaсти гDни наслёдіz є3гw2. |
|
14
|
14
|
| Я піднеслася, як кедр на Ливані і як кипарис на горах ермонських; | Ћкw кeдръ вознес0хсz въ лівaнэ и3 ћкw кmпарjсъ на горaхъ ґермHнскихъ, |
|
15
|
15
|
| я піднеслася, як пальма в Енгадді і як рожеві кущі у Єрихоні; | ћкw фjніxъ возвhсихсz на брeзэхъ и3 ћкw сaдъ ши1пковый во їеріхHнэ, |
|
16
|
16
|
| я, як красива олива у долині і як платан, піднеслася. | ћкw мaслина благолёпна на п0ли, и3 вознес0хсz ћкw ћворъ: |
|
17
|
17
|
| Як кориця й аспалаф, я виточила ароматний запах і, як відмінна смирна, поширила пахощі, | ћкоже кори1ца и3 ћкw ґспалafъ ґрwмaтwвъ дaхъ воню2, и3 ћкw смЂрна и3збрaнна и3здaхъ благоухaніе, |
|
18
|
18
|
| як халвані, онікс і стакті і як пахощі ладану у скинії. | ћкw халвaни и3 џнmxъ и3 стaкти, и3 ћкw лівaново курeніе во ски1ніи. |
|
19
|
19
|
| Я розпростерла свої віти, як теревинф, і віти мої — віти слави і благодаті. | Ѓзъ ћкw теревjнfъ распростр0хъ вBтвіz мо‰, и3 вBтви мо‰ вBтви слaвы и3 благодaти: |
|
20
|
20
|
| Я — як виноградна лоза, що виточує благодать, і квіти мої — плід слави і багатства. | ѓзъ ћкw віногрaдъ прорасти1хъ благодaть, и3 цвёти мои2 пл0дъ слaвы и3 богaтства. |
|
21
|
21
|
| Приступіть до мене, хто бажає мене, і насичуйтеся плодами моїми; | Приступи1те ко мнЁ, желaющіи менE, и3 t плодHвъ мои1хъ насhтитесz: |
|
22
|
22
|
| бо спогад про мене солодший за мед, і володіння мною приємніше за медовий стільник. | пaмzть бо моS сладкA пaче мeда, и3 наслёдіе моE пaче с0та мeдвена. |
|
23
|
23
|
| Ті, що споживають мене, ще будуть жадати, і ті, що п’ють мене, ще будуть відчувати жагу. | Kдyщіи мS є3щE взaлчутъ, и3 пію1щіи мS є3щE вжaждутсz: |
|
24
|
24
|
| Хто слухає мене, не посоромиться, і хто трудиться зі мною, не згрішить. | слyшаzй менE не посрами1тсz и3 дёлающіи ў менє2 не согрэшaтъ. |
|
25
|
25
|
| Усе це — книга завіту Бога Всевишнього, | Сі‰ вс‰ кни1га завёта бGа вhшнzгw, |
|
26
|
26
|
| закон, який заповів Мойсей як спадщину сонмам Якова. | зак0нъ, є3г0же заповёда мwmсeй, наслёдіе с0нмwмъ ї†кwвлимъ: |
|
27
|
27
|
| Він насичує мудрістю, як Фисон і як Тигр у дні новин; | насыщaz ћкw фісHнъ премyдростію и3 ћкw тjгръ во дни6 новопл0дій, |
|
28
|
28
|
| він наповнює розумом, як Євфрат і як Йордан у дні жнив; | и3сполнszй ћкw є3vфрaтъ рaзума и3 ћкоже їoрдaнъ во днeхъ жaтвы, |
|
29
|
29
|
| він розливає вчення, як світло і як Гион у час збирання винограду. | kвлszй ћкw свётъ наказaніе и3 ћкоже гиHнъ во дни6 њб8имaніz вінA. |
|
30
|
30
|
| Перша людина не досягла повного пізнання її; не дослідить її також і остання; | Не скончA пeрвый ўразумёти є3S, тaкожде и3 послёдній не и3зслёди є3S: |
|
31
|
31
|
| бо думки її повніші за море, і наміри її глибші за велику безодню. | и4бо пaче м0рz ўмн0жисz размышлeніе є3S, и3 совётъ є3S пaче бeздны вeліz. |
|
32
|
32
|
| І я, як канал з ріки і як водопровід, вийшла у рай. | И# ѓзъ ћкw раскопaніе и3з8 рэки2 и3 ћкоже водотeчіе и3зыд0хъ въ рaй. |
|
33
|
33
|
| Я сказала: поллю мій сад і напою мої грядки. | Рёхъ: напою2 м0й вертогрaдъ и3 ўпою2 себЁ лyгъ: |
|
34
|
34
|
| І ось, канал мій зробився рікою, і ріка моя зробилася морем. | и3 сE, раскопaніе ми2 бhсть рэк0ю, и3 рэкA моS бhсть м0ремъ. |
|
35
|
35
|
| І буду я сяяти вченням, як ранкове світло, і далеко виявлю його; | Понeже наказaніе ћкw ќтро просвэщY и3 проzвлю2 є5 дaже до далeче: |
|
36
|
36
|
| і буду я виливати вчення, як пророцтво, і залишу його у роди вічні». | є3щE ўчeніе ћкоже прbр0чество и3злію2 и3 њстaвлю є5 въ р0ды вBчны. |
|
37
|
37
|
| Бачите, що я трудився не для себе одного, але для усіх, хто шукає премудрости. | Ви1дите, ћкw не себЁ є3ди1ному труди1хсz, но всBмъ и4щущымъ є3S. |
|
Глава 25
|
Главa к7є
|
|
1
|
1
|
| Трьома я прикрасилася і стала прекрасною перед Господом і людьми: | Треми2 ўкраси1хсz и3 стaхъ краснA пред8 гDемъ и3 челwвёки: |
|
2
|
2
|
| це — однодумність між братами і любов між ближніми, і дружина і чоловік, які у згоді живуть між собою. | є3диномhсліемъ брaтій и3 люб0вію и4скреннихъ, и3 мyжъ и3 женA междY соб0ю соглaсни. |
|
3
|
3
|
| І три роди людей зненавиділа душа моя, і дуже огидне для мене життя їх: | Три2 же ви1ды возненави1дэ душA моS, и3 ѕэлw2 ми2 њмерзЁ жив0тъ и4хъ: |
|
4
|
4
|
| гордовитого жебрака, неправдивого багатія і старого перелюбника, який слабшає розумом. | ўб0га г0рда, и3 богaта лжи1ва, и3 стaра прелюбодёz ўмалsющагосz ўм0мъ. |
|
5
|
5
|
| Чого не зібрав ти в юності, — як же можеш придбати у старості твоїй? | Я%же въ ю4ности не собрaлъ є3си2, то2 кaкw м0жеши њбрэсти2 въ стaрости твоeй; |
|
6
|
6
|
| Як пристойно сивинам судити, і старцям — уміти давати пораду! | К0ль є4сть красeнъ сэди1намъ сyдъ, и3 старёйшымъ разумёти совётъ; |
|
7
|
7
|
| Як прекрасна мудрість старців і як личать людям поважним розсудливість і рада! | К0ль краснA ст†рымъ премyдрость и3 сл†внымъ разумёніе и3 совётъ; |
|
8
|
8
|
| Вінець старців — багатобічна досвідченість, і хвала їх — страх Господній. | Вэнeцъ стaрцємъ многоразли1чное и3скyсство, и3 похвалeніе и4хъ стрaхъ гDень. |
|
9
|
9
|
| Дев’ять помислів похвалив я у серці, а десяте висловлю язиком: | Дeвzть помышлeній ўблажи1хъ въ сeрдцы моeмъ, ґ десsтое и3зрекY љзhкомъ: |
|
10
|
10
|
| це людина, яка радіє за дітей і за життя бачить падіння ворогів. | человёкъ веселsйсz њ чaдэхъ, живsй и3 зрsй падeніе врагHвъ. |
|
11
|
11
|
| Блаженний, хто живе з дружиною розумною, хто не грішить язиком і не служить недостойному себе. | Блажeнъ живsй со жен0ю разyмною, и3 и4же љзhкомъ (свои1мъ) не поползнyсz, и3 и4же не пораб0та недост0йному себЁ. |
|
12
|
12
|
| Блаженний, хто придбав мудрість і передає її у вуха слухачів. | Блажeнъ, и4же њбрёте мyдрость и3 повёдаzй во ќши послyшающихъ. |
|
13
|
13
|
| Який великий той, хто знайшов премудрість! але він не вищий за того, хто боїться Господа. | К0ль вели1къ, и4же мyдрость њбрёте, но нёсть пaче боsщагwсz гDа. |
|
14
|
14
|
| Страх Господній усе перевершує, і хто має його, з ким може бути порівняний? | Стрaхъ гDень пaче всегw2 пред8успЁ, держaй є3го2 комY ўпод0битсz; |
|
15
|
15
|
| Можна перенести всяку рану, тільки не рану сердечну, і всяку злість, тільки не злість жіночу, | Всsка ћзва и3 не ћзва сердeчнаz и3 всsкое лукaвство и3 не лукaвство жeнское: |
|
16
|
16
|
| усякий напад, тільки не напад від тих, що ненавидять, і всяку помсту, тільки не помсту ворогів; | всsкое нападeніе и3 не нападeніе ненави1дzщихъ, и3 всsкое мщeніе и3 не tмщeніе врагHвъ. |
|
17
|
17
|
| немає голови отруйнішої за голову змії, і немає люті сильнішої за лють ворога. | Нёсть главы2 пaче главы2 ѕміи1ны, и3 нёсть ћрости пaче ћрости врaжіz. |
|
18
|
18
|
| Погоджуся краще жити з левом і драконом, ніж жити зі злою дружиною. | Лyчше жи1ти со льв0мъ и3 ѕмjемъ, нeже жи1ти со жен0ю лукaвою. |
|
19
|
19
|
| Злість дружини змінює погляд її і робить лице її похмурим, як у ведмедя. | Лукaвство жены2 и3змэнsетъ зрaкъ є3S и3 њмрачaетъ лицE своE ћкw врeтище: |
|
20
|
20
|
| Сяде чоловік її серед друзів своїх і, почувши про неї, гірко зітхне. | посредЁ и4скреннихъ свои1хъ возлsжетъ мyжъ є3S, и3 слhшавъ возд0хнетъ г0рькw. |
|
21
|
21
|
| Усяка злість мала у порівнянні зі злістю дружини; жереб грішника нехай упаде на неї. | МалA є4сть всsка ѕл0ба проти1ву ѕл0бэ жeнстэй: жрeбій грёшника спадeтъ на ню2. |
|
22
|
22
|
| Що сходження по піску для ніг старого, те сварлива дружина для тихого чоловіка. | Ћкоже восхождeніе по пескY ногaма стaрагw, тaкw женA љзhчна мyжу молчали1ву. |
|
23
|
23
|
| Не задивляйся на красу жіночу і не будь хтивим до дружини. | Не сматрsй на красотY жeнскую и3 жены2 въ п0хоть не пожелaй. |
|
24
|
24
|
| Досада, ганьба і великий сором, коли дружина буде переважати свого чоловіка. | Гнёвъ и3 безстyдіе и3 срамотA вели1ка женA, ѓще њбладaетъ мyжемъ свои1мъ. |
|
25
|
25
|
| Серце зажурене й лице сумне і рана сердечна — зла дружина. | Сeрдце смирeно, и3 лицE дрsхло, и3 ћзва сердeчна женA лукaва: |
|
26
|
26
|
| Опущені руки і розслаблені коліна — дружина, яка не щасливить свого чоловіка. | рyцэ немwщнhz и3 кwлёна разслaблєна, (женA) ћже не блажи1тъ мyжа своего2. |
|
27
|
27
|
| Від жінки початок гріха і через неї усі ми помираємо. | T жены2 начaло грэхA, и3 т0ю ўмирaемъ вси2. |
|
28
|
28
|
| Не давай воді виходу, ні злій дружині — влади; | Не дaждь водЁ прох0да, ни женЁ лукaвэ дерзновeніz: |
|
29
|
29
|
| якщо вона не ходить під рукою твоєю, то відсічи її від плоті твоєї. | ѓще не х0дитъ под8 рук0ю твоeю, tсэцы2 ю5 t пл0ти твоеS. |
|
Глава 26
|
Главa к7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Щасливий чоловік доброї дружини, і число днів його — подвійне. | Жены2 д0брыz блажeнъ є4сть мyжъ, и3 число2 днjй є3гw2 сугyбо. |
|
2
|
2
|
| Дружина доброчесна радує свого чоловіка і літа його наповнить миром; | ЖенA д0блzz весели1тъ мyжа своего2 и3 лBта є3гw2 и3сп0лнитъ ми1ромъ. |
|
3
|
3
|
| добра дружина — щаслива доля: вона дається у наділ тим, хто боїться Господа; | ЖенA добрA чaсть благA, въ чaсти боsщихсz гDа данA бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| з нею у багатого і бідного — серце задоволене й лице повсякчас веселе. | Богaтагw же и3 ўб0гагw сeрдце блaго, во всsко врeмz лицE ти1хо. |
|
5
|
5
|
| Трьох страшиться серце моє, а при четвертому я молюся: | T трeхъ ўбоsсz сeрдце моE, и3 t лицA четвeртагw ўстраши1хсz: |
|
6
|
6
|
| міського лихослів’я, збурення черні й обмовлення на смерть, — усе це жахливо. | предaніz грaда и3 собрaніz нар0да, и3 њболгaніz над8 смeрть, вс‰ тsжєстна. |
|
7
|
7
|
| Хвороба серця і печаль — дружина, ревнива до іншої дружини, | Болёзнь сeрдца и3 сётованіе женA ревни1ва њ женЁ, |
|
8
|
8
|
| і бич язика її, до всіх прискіпливий. | и3 ћзва љзhка всBмъ приwбщaющаzсz. |
|
9
|
9
|
| Ярмо вола, яке рухається туди і сюди, — зла дружина; хто бере її — той подібний до того, хто хапає скорпіона. | Вол0вое и4го дви1жимо женA лукaвна, держaйсz є3S ћкw є4млzйсz скорпjи. |
|
10
|
10
|
| Велика досада — дружина, віддана пияцтву, і вона не приховає свого сорому. | Гнёвъ вели1къ женA піsнчива, и3 студA своегw2 не покрhетъ. |
|
11
|
11
|
| Схильність жінки до блуду пізнається з підняття очей і вій її. | Блyдъ жeнскій въ возвышeніи nчeсъ и3 бровьми2 є3S познaнъ бyдетъ. |
|
12
|
12
|
| Над безсоромною дочкою постав міцну варту, щоб вона, відчувши послаблення, не зловжила собою. | Над8 дщeрію безстyдною ўтверди2 стрaжу, да не попущeніе њбрётши ўпотреби1тъ себE. |
|
13
|
13
|
| Бережися безсоромного ока, і не дивуйся, якщо воно згрішить проти тебе: | Вслёдъ безстyдна џка сохрани1сz и3 не диви1сz, ѓще въ тS согрэши1тъ: |
|
14
|
14
|
| як змучений спрагою подорожній відкриває вуста і п’є всяку найближчу воду, | ћкw жaжденъ пyтникъ tвeрзетъ ўстA и3 t всsкіz воды2 бли1жніz и3спіeтъ, |
|
15
|
15
|
| так вона сяде навпроти всякого намету і перед стрілою відкриє сагайдак. | прsмw всsкагw колA сsдетъ и3 прsмw стрэлы2 tвeрзетъ тyлъ. |
|
16
|
16
|
| Люб’язність дружини насолодить її чоловіка, і розсудливість її зміцнить кістки його. | Благодaть жeнска возвесели1тъ мyжа є3S, и3 кHсти є3гw2 ўтучни1тъ худ0жество є3S. |
|
17
|
17
|
| Лагідна дружина — дар Господа, і немає ціни благовихованій душі. | Даsніе гDне женA молчали1ва, и3 нёсть и3скyпа накaзанныz души2. |
|
18
|
18
|
| Благодать на благодать — дружина сором’язлива, | Благодaть на благодaти женA стыдли1ва, |
|
19
|
19
|
| і немає достойної міри для стриманої душі. | и3 нёсть мёрило всsкое дост0йное воздeржныz души2. |
|
20
|
20
|
| Що сонце, яке сходить на висотах Господніх, | С0лнце восходsщее на выс0кихъ гDнихъ, |
|
21
|
21
|
| те краса доброї дружини в оздобленні дому її; | и3 добр0та жены2 д0брыz въ красотЁ д0му є3S: |
|
22
|
22
|
| що світильник, який сяє на святому свічнику, те краса лиця її у зрілому віці; | свэти1лникъ сіsz на свёщницэ свsтэ, и3 добр0та лицA на в0зрастэ постоsннэмъ. |
|
23
|
23
|
| що золоті стовпи на срібній основі, те прекрасні ноги її на твердих п’ятах. | Столпи2 злaти на подст0лпіихъ срeбрzныхъ, и3 н0зэ крaсни на плеснaхъ д0брэ стоsщихъ. |
|
24
|
24
|
| Від двох було у скорботі серце моє, а при третьому збуджувалося у мені обурення: | Њ двои1хъ печaльно бhсть сeрдце моE, и3 њ трeтіемъ ћрость ми2 нaйде: |
|
25
|
25
|
| якщо воїн терпить від бідности, і розумні мужі бувають у зневазі; | мyжъ борeцъ лишazсz за скудотY, и3 мyжіе разyмиви ѓще tриновeни бyдутъ: |
|
26
|
26
|
| і якщо хто відвертається від праведности до гріха, Господь підготує на того меч. | возвращazсz t прaвды на грёхъ, гDь ўгот0витъ є3го2 на мeчь. |
|
27
|
27
|
| Купець ледь може уникнути гріха, а корчмар не спасеться від гріха. | Е#двA и4зметсz купeцъ t погрэшeніz, и3 не њправди1тсz корчeмникъ t грэхA. |
|
Глава 27
|
Главa к7з
|
|
1
|
1
|
| Багато хто грішив заради маловажливих речей, і той, хто шукає багатства, відвертає очі. | За скyдость мн0зи согрэши1ша, и3 и3щaй њбогатёти tврати1тъ џко. |
|
2
|
2
|
| Посередині скріплень каменів вбивається цвях: так посередині продажу і купівлі входить гріх. | ПосредЁ с0браныхъ кaменій вонзeтсz к0лъ, и3 посредЁ продаsніz и3 кyпли соверши1тсz грёхъ. |
|
3
|
3
|
| Якщо хто не утримується старанно у страху Господньому, то швидко зруйнується дім його. | Ѓще не держи1тсz стрaха гDнz со тщaніемъ, вск0рэ преврати1тсz д0мъ є3гw2. |
|
4
|
4
|
| При трясінні решета залишається сміття: так нечистота людини — при розмірковуванні її. | Трzсeніемъ решетA њстaнетъ смeтіе: тaкожде nтрeби человёчестіи въ помышлeніи є3гw2. |
|
5
|
5
|
| Глиняний посуд випробовується у печі, а випробовування людини — у розмові її. | Сосyды скудє1льничи и3скушaетъ пeщь, и3 и3скушeніе человёческо въ помышлeніи є3гw2. |
|
6
|
6
|
| Догляд за деревом виявляється у плоді його: так у слові — помисли серця людського. | Воздёланіе дрeва kвлsетъ пл0дъ є3гw2: тaкw сл0во помышлeніz въ сeрдцы человёчестэмъ. |
|
7
|
7
|
| Раніше бесіди не хвали людину, тому що вона є випробовуванням людей. | Прeжде бесёды не похвали2 мyжа: сіs бо и3скушeніе (є4сть) человёкwвъ. |
|
8
|
8
|
| Якщо ти ретельно будеш шукати правду, то знайдеш її й одягнешся нею, як подиром слави. | Ѓще г0ниши прaвду, пости1гнеши ю5 и3 њблечeшисz въ ню2 ћкw въ поди1ръ слaвы. |
|
9
|
9
|
| Птахи злітаються до подібних собі, й істина навертається до тих, які вправляються у ній. | Пти6цы съ под0бными себЁ њбитaютъ, и3 и4стина къ творsщымъ ю5 њбрати1тсz. |
|
10
|
10
|
| Як лев підстерігає здобич, так і гріхи — тих, що чинять неправду. | Лeвъ лови1тъ л0въ, тaкожде и3 грэси2 дёлающихъ непрaвду. |
|
11
|
11
|
| Бесіда благочестивого — завжди мудрість, а безумний змінюється, як місяць. | П0вэсть благочести1вагw всегдA премyдрость: безyмный же ћкw лунA и3змэнsетсz. |
|
12
|
12
|
| Серед нерозумних не гай часу, а проводь його постійно серед розсудливих. | ПосредЁ безyмныхъ блюди2 врeмz, посредё же размышлsющихъ ўчащaй. |
|
13
|
13
|
| Бесіда дурнів огидна, і сміх їх — у забаві гріхом. | П0вэсть бyихъ мeрзость, и3 смёхъ и4хъ во ўслаждeніи грэхA. |
|
14
|
14
|
| Марнослів’я тих, хто багато клянеться, підніме сторчма волосся, а суперечка їх заткне вуха. | Бесёда многокленyщагwсz под8и1метъ власы2, и3 свaръ є3гw2 затчeніе ўшeсъ. |
|
15
|
15
|
| Сварка гордовитих — кровопролиття, і лайка їх нестерпна для слуху. | Проли1тіе кр0ве свaръ г0рдыхъ, и3 ўкори1зна и4хъ слyхъ тsжкій. |
|
16
|
16
|
| Той, хто відкриває таємниці, втрачає довіру і не знайде друга до душі собі. | Tкрывazй т†йнаz погублsетъ вёрность и3 не њбрsщетъ дрyга проти1ву души2 своеS. |
|
17
|
17
|
| Люби друга і будь вірний йому; | Возлюби2 дрyга и3 ўвёрисz съ ни1мъ: |
|
18
|
18
|
| а якщо відкриєш таємниці його, не женися більше за ним: | ѓще же tкрhеши т†йны є3гw2, не и4маши гнaти по нeмъ. |
|
19
|
19
|
| бо як людина убиває свого ворога, так ти убив дружбу ближнього; | Ћкоже бо погуби1тъ человёкъ врагA своего2, тaкw погуби1ши дрyжбу и4скреннzгw: |
|
20
|
20
|
| і як ти випустив би з рук своїх птаха, так ти упустив друга і не впіймаєш його; | и3 ћкоже пти1цу и3з8 руки2 твоеS и3спyстиши, тaкw и3спусти1лъ є3си2 и4скреннzго и3 не ўлови1ши є3го2: |
|
21
|
21
|
| не женися за ним, бо він далеко пішов і втік, як сарна з сіті. | не гони1сz за ни1мъ, ћкw далeче tступи2 и3 и3збэжE ћкw сeрна t сёти. |
|
22
|
22
|
| Рану можна перев’язати, і після сварки можливе примирення; | Ћкw стрyпъ є4сть њбzзaти, и3 клеветы2 є4сть и3змёна: |
|
23
|
23
|
| але хто відкрив таємниці, той утратив надію на примирення. | tкрhвый же т†йнаz погуби2 вёрность. |
|
24
|
24
|
| Хто мигає оком, той будує підступи, і ніхто не втримає його від того; | Помизazй џкомъ куeтъ ѕло2, и3 никт0же є3го2 tстaвитъ t тогw2: |
|
25
|
25
|
| перед очима твоїми він буде говорити солодко і буде дивуватися словам твоїм, | пред8 nчи1ма твои1ма ўслади1тъ ўстA сво‰ и3 словесє1мъ твои6мъ подиви1тсz, |
|
26
|
26
|
| а опісля перекрутить вуста свої і у словах твоїх відкриє спокусу; | послэди1 же разврати1тъ ўстA сво‰ и3 въ словесёхъ твои1хъ дaстъ соблaзнъ. |
|
27
|
27
|
| багато чого я ненавиджу, але не стільки, як його; і Господь зненавидить його. | МнHгаz возненави1дэхъ и3 не њбрэт0хъ под0бна є3мY, и3 гDь возненави1дитъ є3го2. |
|
28
|
28
|
| Хто кидає камінь угору, кидає його на свою голову, і підступний удар розділить рани. | Вергazй кaмень на высотY на главY свою2 вергaетъ, и3 ћзва льсти1ва раздерeтъ стрyпы. |
|
29
|
29
|
| Хто риє яму, сам упаде у неї, і хто ставить сіть, сам буде уловлений нею. | И#скоповazй р0въ впадeтсz въ џнь, и3 распростирazй сёть ўвsзнетъ въ нeй. |
|
30
|
30
|
| Хто робить зло, на того обернеться воно, і він не довідається, звідки воно прийшло до нього; | Творsй ѕло2 ввали1тсz въ нE и3 не познaетъ, tкyду пріи1детъ є3мY. |
|
31
|
31
|
| посміяння і ганьба від гордих і помста, як лев, підстереже його. | Поругaніе и3 поношeніе г0рдыхъ, и3 tмщeніе ћкw лeвъ ўлови1тъ и5хъ. |
|
32
|
32
|
| Уловлені будуть сіткою ті, що радіють від падіння благочестивих, і скорбота виснажить їх раніше смерти їх. | Сётію ўл0вzтсz веселsщіисz њ падeніи благовёрныхъ, и3 болёзнь и3знури1тъ | прeжде смeрти и4хъ. |
|
33
|
33
|
| Злість і гнів — теж мерзота, і вони будуть володіти чоловіком грішним. | Гнёвъ и3 ћрость, и3 сі‰ сyть мeрзость, и3 мyжъ грёшникъ њдержaнъ и4ми бyдетъ. |
|
Глава 28
|
Главa к7и
|
|
1
|
1
|
| Мстивий одержить помсту від Господа, Який не забуде гріхів його. | Tмщazй t гDа њбрsщетъ tмщeніе, и3 грэхи2 сво‰ соблюдazй соблюдeтъ. |
|
2
|
2
|
| Прости ближньому твоєму образу, і тоді після молитви твоєї відпустяться гріхи твої. | Њстaви њби1ду и4скреннему твоемY, и3 тогдA пом0льшутисz, грэси2 твои2 разрэшaтсz. |
|
3
|
3
|
| Людина вигодовує гнів до людини, а у Господа просить прощення; | Человёкъ на человёка сохранsетъ гнёвъ, ґ t гDа и4щетъ и3зцэлeніz: |
|
4
|
4
|
| до подібного собі людина не має милосердя, і молиться про гріхи свої; | над8 человёкомъ под0бнымъ себЁ не и4мать ми1лости, ґ њ грэсёхъ свои1хъ м0литсz: |
|
5
|
5
|
| сам, будучи плоттю, почуває злість: хто очистить гріхи його? | сaмъ сhй пл0ть, храни1тъ гнёвъ: кто2 њчи1ститъ грэхи2 є3гw2; |
|
6
|
6
|
| Пам’ятай останнє і припини ворогувати; пам’ятай тління і смерть і дотримуйся заповідей; | Помzни2 послBднzz и3 престaни враждовaти, (помzни2) и3стлёніе и3 смeрть и3 пребывaй въ зaповэдехъ. |
|
7
|
7
|
| пам’ятай заповіді і не тримай зла на ближнього; | Помzни2 зaпwвэди и3 не гнёвайсz на бли1жнzго, |
|
8
|
8
|
| пам’ятай завіт Всевишнього і з презирством стався до неуцтва. | и3 завётъ вhшнzгw и3 презирaй невёжество. |
|
9
|
9
|
| Утримуйся від сварки — і ти зменшиш гріхи; | Ўдалsйсz t свaра и3 ўмaлиши грэхи2: |
|
10
|
10
|
| бо дратівлива людина розпалить сварку; людина грішна збентежить друзів і оселить розбрат між тими, що живуть у мирі. | человёкъ бо ћръ разжизaетъ свaръ, и3 мyжъ грёшникъ возмzтeтъ дрyги и3 посредЁ ми1рныхъ вложи1тъ клеветY. |
|
11
|
11
|
| Яка речовина вогню, так він і запалає; | Kково2 вещество2 nгнS, тaкw возгори1тсz: kковA крёпость свaра, тaкожде и3 џгнь разгори1тсz: |
|
12
|
12
|
| і яка сила людини, такий буде і гнів її, і мірою багатства посилиться лють її. | kковA крёпость человёча, тaкожде ћрость є3гw2 бyдетъ, и3 ћкоже богaтство є3гw2, возвhситъ гнёвъ св0й. |
|
13
|
13
|
| Палка суперечка розпалює вогонь, а палка сварка проливає кров. | Рвeніе ск0рое возжигaетъ џгнь, и3 свaръ нaглый проливaетъ кр0вь. |
|
14
|
14
|
| Якщо подуєш на іскру, вона розгориться, а якщо плюнеш на неї, згасне: те й інше виходить з уст твоїх. | Ѓще подyеши на и4скру, возгори1тсz: и3 ѓще плю1неши на ню2, ўгaснетъ: nбоs же и3зо ќстъ твои1хъ и3сх0дzтъ. |
|
15
|
15
|
| Навушник і двоязичний нехай будуть прокляті, бо вони погубили багатьох, які жили у тиші; | ШепотникA и3 двоzзhчника подобaетъ клsсти: мн0гихъ бо ми1рныхъ погуби1ша. |
|
16
|
16
|
| язик третій багатьох похитнув і виганяв їх від народу до народу, | Љзhкъ трегyбый мнHги потрzсE и3 разлучи2 | t kзhка во kзhкъ, |
|
17
|
17
|
| і руйнував укріплені міста і знищував доми вельмож; | и3 грaды твє1рды разори2 и3 д0мы вельм0жей преврати2: |
|
18
|
18
|
| язик третій вигнав доблесних дружин і позбавив їх трудів їх; | љзhкъ трегyбый жєны2 дHбліz и3згнA и3 лиши2 | t трудHвъ и4хъ: |
|
19
|
19
|
| хто слухає його, той не знайде спокою і не буде жити у тиші. | внeмлzй є3мY не и4мать њбрэсти2 пок0z, нижE всели1тсz со безм0лвіемъ. |
|
20
|
20
|
| Удар бича робить рубці, а удар язика розтрощить кістки; | Ћзва бичнaz стрyпы твори1тъ, ћзва же љзhчнаz сокрушaетъ кHсти. |
|
21
|
21
|
| багато хто упав від вістря меча, але не стільки, скільки полягло від язика; | Мн0зи пад0ша џстріемъ мечA, но не ћкоже пaдшіи љзhкомъ: |
|
22
|
22
|
| щасливий, хто сховався від нього, хто не відчув люті його, хто не тягнув ярма його і не зв’язаний був путами його; | блажeнъ, и4же ўкрhетсz t негw2, и4же не пр0йде въ ћрости є3гw2, и4же не повлечE и4га є3гw2 и3 ќзами є3гw2 не свsзанъ бhсть: |
|
23
|
23
|
| бо ярмо його — ярмо залізне, і пута його — пута мідні, | и4го бо є3гw2 и4го желёзно, и3 ќзы є3гw2 ќзы мBдzны: |
|
24
|
24
|
| смерть люта — смерть його, і саме пекло краще за нього. | смeрть лютA смeрть є3гw2, и3 пaче є3гw2 лyчше є4сть ѓдъ. |
|
25
|
25
|
| Не оволодіє він благочестивими, і не згорять вони у полум’ї його; | Не њбладaетъ благовёрными, и3 въ плaмени є3гw2 не сгорsтъ. |
|
26
|
26
|
| ті, що залишають Господа, впадуть у нього; у них розпалиться він і не згасне: він буде посланий на них, як лев, і, як барс, буде знищувати їх. | Њставлsющіи гDа впадyтсz въ џнь, и3 въ ни1хъ возгори1тсz и3 не ўгaснетъ: п0сланъ бyдетъ на нS ћкw лeвъ, и3 ћкw пaрдъ погуби1тъ |. |
|
27
|
27
|
| Дивись, обгороди володіння твоє терням, | Ви1ждь, њгради2 стzжaніе твоE тeрніемъ, |
|
28
|
28
|
| зв’яжи срібло твоє і золото, | сребро2 твоE и3 злaто твоE свzжи2, |
|
29
|
29
|
| і для слів твоїх зроби вагу і міру, і для вуст твоїх — двері і засув. | и3 словесє1мъ твои6мъ сотвори2 вёсъ и3 мёру, и3 ўстaмъ твои6мъ сотвори2 двeрь и3 зав0ру. |
|
30
|
30
|
| Бережися, щоб не спіткнутися ними і не впасти перед зловмисником. | Внимaй, да не кaкw поползнeшисz и4мъ, нижE падeши прsмw ловsщему. |
|
Глава 29
|
Главa к7f
|
|
1
|
1
|
| Хто чинить милість, той дає у борг ближньому, і хто підтримує його своєю рукою, той дотримується заповіді. | Творsй ми1лость взаи1мъ дaстъ и4скреннему, и3 ўкрэплszй рyку свою2 соблюдaетъ зaпwвэди. |
|
2
|
2
|
| Давай у борг ближньому під час нестатку його і сам своєчасно повертай ближньому. | Дaждь взаи1мъ и4скреннему во врeмz трeбованіz є3гw2 и3 пaки воздaждь и4скреннему во врeмz: |
|
3
|
3
|
| Твердо тримай слово і будь вірний йому — і ти повсякчас знайдеш потрібне для тебе. | ўтверди2 сл0во и3 ўвёрисz съ ни1мъ, и3 во всsко врeмz њбрsщеши потрeбу твою2. |
|
4
|
4
|
| Багато хто вважав позичку знахідкою і засмутив тих, які допомогли йому. | Мн0зи ћкw њбрётеніе возмнёша заимовaніе и3 задaша трyдъ пом0щникwмъ и4хъ: |
|
5
|
5
|
| Доки не одержить, він буде цілувати руку його і через гроші ближнього смирить голос; | д0ндеже в0зметъ, њблобызaетъ рyцэ є3гw2 и3 на и3мёніе и4скреннzгw смири1тъ глaсъ: |
|
6
|
6
|
| а у термін віддачі він буде тягнути час і буде відповідати сумно і скаржитися на час. | и3 во врeмz воздаsніz провлечeтъ врeмz, и3 воздaстъ словесA ўнhніz, и3 врeмz њбвини1тъ. |
|
7
|
7
|
| Якщо він буде у змозі, то ледь половину принесе — і це поставить йому за знахідку; | Ѓще же возм0жетъ воздaти, є3двA полови1ну принесeтъ и3 вмэни1тъ є5 ћкw њбрётеніе: |
|
8
|
8
|
| а якщо буде не у змозі, то позикодавець позбувся своїх грошей і без причини набув собі ворога у ньому: | ѓще же ни2, лиши2 є3го2 и3мёній свои1хъ и3 стzжA є3го2 врагA тyне: |
|
9
|
9
|
| він віддасть йому прокляттями і лихослів’ям і замість поваги віддасть нечестям. | кл‰твы и3 ўкори6зны воздaстъ є3мY и3 вмёстw слaвы воздaстъ є3мY безчeстіе. |
|
10
|
10
|
| Багато хто через таке лукавство ухиляється від позики, побоюючись дарма потерпіти втрату. | Мн0зи ќбw за лукaвство tверг0шасz, и3 лиши1тисz тyне ўбоsшасz. |
|
11
|
11
|
| Але до бідного ти будь поблажливий і з милостинею йому не барися; | Nбaче смирeнному долготерпи2 и3 ми1лостынею не продолжи2 є3гw2: |
|
12
|
12
|
| заради заповіді допоможи бідному й у нестатку його не відпускай його ні з чим. | зaповэди рaди заступи2 ни1щаго, и3 по нищетЁ є3гw2 не tврати2 є3гw2 тщA. |
|
13
|
13
|
| Витрачай срібло для брата і друга і не давай йому заіржавіти під каменем на погибель; | Погуби2 сребро2 брaта рaди и3 дрyга, и3 да не њржaвэетъ под8 кaменемъ во пaгубу. |
|
14
|
14
|
| використовуй скарб твій за заповідями Всевишнього, і він принесе тобі більше користи, ніж золото; | Положи2 сокр0вище своE по зaповэдемъ вhшнzгw, и3 ўп0льзуетъ тS пaче нeжели злaто. |
|
15
|
15
|
| замкни у коморах твоїх милостиню, і вона позбавить тебе усякого нещастя: | Затвори2 ми1лостыню во клётехъ твои1хъ, и3 тA и4зметъ тS t всsкагw њѕлоблeніz: |
|
16
|
16
|
| краще за міцний щит і твердий спис вона захистить тебе проти ворога. | пaче щитA твeрда и3 пaче копіS тsжка, проти1ву врагY поб0ретъ по тебЁ. |
|
17
|
17
|
| Добра людина поручиться за ближнього, а хто втратив сором, той залишить його. | Мyжъ блaгъ спорyчникъ бyдетъ и4скреннему, и3 погуби1вый стhдъ њстaвитъ є3го2. |
|
18
|
18
|
| Не забувай благодіянь поручителя; бо він дав душу свою за тебе. | Благод†ти спорyчника не забyди: дадe бо дyшу свою2 за тS. |
|
19
|
19
|
| Грішник зруйнує майно поручителя, і невдячний у душі залишить свого спасителя. | Д0брое поручeніе tвращaетъ грёшникъ, неблагодaрный же мhслію њстaвитъ и3збaвльшаго и5. |
|
20
|
20
|
| Поручництво призвело до розорення багатьох людей з достатком і похитнуло їх, як хвиля морська; | Поручeніе мн0гихъ погуби2 благоуправлsющихъ и3 поколебA и5хъ ћкw волнA морскaz: |
|
21
|
21
|
| мужів могутніх вигнало з домів, і вони блукали між чужими народами. | мyжы си6льны пресели2, и3 заблуди1ша во kзhцэхъ чужди1хъ. |
|
22
|
22
|
| Грішник, який приймає на себе поручництво і шукає користи, впаде у тяжбу. | Грёшникъ въ поручeніе впaдаетъ, и3 гонsй дэлA чужд†z впадeтъ въ суды2. |
|
23
|
23
|
| Допомагай ближньому за силою твоєю і бережися, щоб тобі не впасти у те саме. | Заступи2 и4скреннzго по си1лэ твоeй, и3 внимaй себЁ, да не впадeши. |
|
24
|
24
|
| Головна потреба для життя — вода і хліб, і одяг і дім, що прикриває наготу. | Начaло житіS человёча водA и3 хлёбъ, и3 ри1за и3 д0мъ покрывazй стyдъ. |
|
25
|
25
|
| Краще життя бідного під дощатою покрівлею, ніж розкішні бенкети у чужих домах. | Лyчше житіE ни1щагw под8 кр0вомъ бервeннымъ, нeжели бр†шна дwбрA въ чужди1хъ. |
|
26
|
26
|
| Будь задоволений малим, як і многим. | Њ мaлэ и3 њ вели1цэ дов0ленъ бyди. |
|
27
|
27
|
| Лихе життя — блукати з дому у дім, і де оселишся, не посмієш і рота відкрити; | Жив0тъ ѕ0лъ и3з8 д0му въ д0мъ, и3 ѓможе пресели1шисz, не tвeрзеши ќстъ свои1хъ: |
|
28
|
28
|
| будеш подавати їжу і питво без подяки, та й зверх того ще почуєш гірке: | ўгости1ши и3 напои1ши неблагодaрныхъ, и3 къ си6мъ ѕло2 ўслhшиши: |
|
29
|
29
|
| «піди сюди, прибулець, приготуй стіл і, якщо є що у тебе, нагодуй мене»; | приступи2, пришeлче, ўкраси2 трапeзу, и3 ѓще что2 въ руцЁ твоeй, ўхлёби мS: |
|
30
|
30
|
| «відійди, прибулець, заради почесної особи: брат прийшов до мене у гості, дім потрібен». | и3зhди, пришeлче, t лицA слaвы, пріи1де бо мнЁ въ гHсти брaтъ, и3 потрeба д0му. |
|
31
|
31
|
| Важкий для людини з почуттям докір за притулок у домі й осудження за послугу. | Тzжк† сі‰ человёку и3мyщу рaзумъ, запрещeніе хрaмины и3 поношeніе заимодaвца. |
|
Глава 30
|
Главa l
|
|
1
|
1
|
| Хто любить свого сина, той нехай частіше карає його, щоб згодом утішатися ним. | Любsй сhна своего2 ўчасти1тъ є3мY р†ны, да возвесели1тсz въ послBднzz сво‰. |
|
2
|
2
|
| Хто наставляє свого сина, той буде мати допомогу від нього і серед знайомих буде хвалитися ним. | Наказyzй сhна своего2 наслади1тсz њ нeмъ и3 посредЁ знaемыхъ њ нeмъ похвaлитсz. |
|
3
|
3
|
| Хто навчає свого сина, той збуджує заздрість у ворога, а перед друзями буде радіти за нього. | Ўчaй сhна своего2 раздражи1тъ врагA и3 пред8 дрyги њ нeмъ возрaдуетсz. |
|
4
|
4
|
| Помер батько його — і ніби не вмирав, тому що залишив після себе подібного до себе; | Ќмре nтeцъ є3гw2, и3 ѓки не ќмре: под0бна бо себЁ њстaви по себЁ. |
|
5
|
5
|
| за життя свого він дивився на нього й утішався, і при смерті своїй не засмутився; | Во житіи2 своeмъ ви1дэ и3 возвесели1сz њ нeмъ и3 при кончи1нэ своeй не њскорби1сz: |
|
6
|
6
|
| для ворогів він залишив у ньому месника, а для друзів — того, хто воздає подяку. | проти1ву врагHмъ њстaви мeстника и3 другHмъ воздаю1ща благодaть. |
|
7
|
7
|
| Поблажливий до сина буде перев’язувати рани його, і при всякому крику його буде тривожитися серце його. | Ўгождazй сhну њбsжетъ стрyпы є3гw2, и3 њ всsцэмъ в0пли возмzтeтсz ўтр0ба є3гw2. |
|
8
|
8
|
| Необ’їжджений кінь буває впертим, а син, залишений на свою волю, стає зухвалим. | К0нь неукрощeнъ свирёпъ бывaетъ, и3 сhнъ самов0льный продeрзъ бyдетъ. |
|
9
|
9
|
| Плекай дитя, і воно злякає тебе; грай з ним, і воно засмутить тебе. | Ласкaй чaдо, и3 ўстраши1тъ тS, и3грaй съ ни1мъ, и3 њпечaлитъ тS. |
|
10
|
10
|
| Не смійся з ним, щоб не горювати з ним і потім не скреготати зубами своїми. | Не смёйсz съ ни1мъ, да не поболи1ши њ нeмъ и3 на послёдокъ сти1снеши зyбы тво‰. |
|
11
|
11
|
| Не давай йому волі в юності і не потурай нерозуму його. | Не дaждь є3мY влaсти въ ю4ности и3 не прeзри невёдэніz є3гw2: |
|
12
|
12
|
| Нагинай шию його в юності і скрушай ребра його, доки воно молоде, щоб, зробившись упертим, воно не вийшло з покори тобі. | слzцы2 вhю є3гw2 въ ю4ности и3 сокруши2 рeбра є3гw2, д0ндеже млaдъ є4сть, да не когдA њжестёвъ не покори1ттисz. |
|
13
|
13
|
| Учи сина твого і трудися над ним, щоб не мати тобі засмучення від непристойних вчинків його. | Накажи2 сhна твоего2 и3 дёлай и4мъ, да не въ безстyдіи є3гw2 поткнeшисz. |
|
14
|
14
|
| Краще бідняк здоровий і міцний силами, ніж багатій з виснаженим тілом; | Лyчше ни1щь здрaвъ и3 крёпокъ въ си1лэ своeй, нeжели богaтъ ўрaненъ тёломъ свои1мъ. |
|
15
|
15
|
| здоров’я і добрий стан тіла дорожче за всяке золото, і міцне тіло краще за незліченне багатство; | Здрaвіе и3 крёпость лyчше є4сть всsкагw злaта, и3 тёло здрaвое, нeжели богaтство безчи1сленное. |
|
16
|
16
|
| немає багатства кращого за тілесне здоров’я, і немає радости вищої за радість сердечну; | Нёсть богaтство лyчше здрaвіz тэлeснагw, и3 нёсть весeліе пaче рaдости сердeчныz. |
|
17
|
17
|
| краще смерть, ніж гірке життя, або хвороба, що постійно триває. | Лyчше є4сть смeрть пaче животA г0рька и3ли2 недyга д0лгагw. |
|
18
|
18
|
| Солодощі, піднесені до зімкнутих уст, те саме, що їжа, поставлена на могилі. | Благ†z и3злі‰ннаz пред8 ўсты6 затворeнными предложє1ніz брaшенъ предлеж†щаz ў гр0ба. |
|
19
|
19
|
| Яка користь ідолу від жертви? він ні їсти, ні нюхати не може: | Кaz п0льза јдwлу t жeртвы; не и4мать бо ћсти, ни њбонsти: |
|
20
|
20
|
| так переслідуваний від Господа, | тaкw гони1мый t гDа, |
|
21
|
21
|
| дивлячись очима і стогнучи, подібний до євнуха, який обіймає дівчину і зітхає. | зрsй nчи1ма и3 стенsй, ћкоже є3vнyхъ њсzзazй дэви1цу и3 воздыхazй. |
|
22
|
22
|
| Не віддавайся суму душею твоєю і не муч себе своєю підозріливістю; | Не вдaждь въ печaль дyшу твою2 и3 не њскорби2 себE совётомъ твои1мъ. |
|
23
|
23
|
| веселощі серця — життя людини, і радість чоловіка — довголіття; | Весeліе сeрдца жив0тъ человёка, и3 рaдованіе мyжа долгодeнствіе. |
|
24
|
24
|
| люби душу твою й утішай серце твоє і віддаляй від себе сум, | Люби2 дyшу твою2 и3 ўтэшaй сeрдце твоE, и3 печaль t себє2 tри1ни далeче: |
|
25
|
25
|
| бо сум багатьох убив, а користи у ньому немає. | мнHги бо печaль ўби2, и3 нёсть п0льзы въ нeй. |
|
26
|
26
|
| Ревнощі і гнів скорочують дні, а турбота — раніше часу приводить старість. | Рвeніе и3 ћрость ўмалsютъ дни6, и3 печaль прeжде врeмене стaрость нав0дитъ. |
|
27
|
27
|
| Відкрите і добре серце піклується і про поживу свою. | Свётло сeрдце и3 блaго њ брaшнэ и3 њ ћди своeй попечeтсz. |
|
Глава 31
|
Главa lа
|
|
1
|
1
|
| Пильнування над багатством виснажує тіло, і турбота про нього відганяє сон. | Бдёніе богaтства растлевaетъ плHти, и3 попечeніе є3гw2 tг0нитъ с0нъ: |
|
2
|
2
|
| Пильна турбота не дає дрімати, і тяжка хвороба відбирає сон. | печaль бдёніz tторгaетъ дремaніе, и3 недyгъ лю1тъ tимaетъ с0нъ. |
|
3
|
3
|
| Потрудився багатий для примноження майна — й у спокої насичується своїми благами. | Труди1тсz богaтый въ собирaніи богaтства и3 въ пок0и насыщaетсz слaдостей свои1хъ: |
|
4
|
4
|
| Потрудився бідний при нестатках у житті — і у спокої залишається убогим. | труди1тсz ўб0гій во ўмалeніи житіS, и3 въ пок0и скyдный бывaетъ. |
|
5
|
5
|
| Хто любить золото, не буде правий, і хто ганяється за тлінням, наповниться ним. | Любsй злaто не њправди1тсz, и3 гонsй растлёніе си1мъ насhтитсz. |
|
6
|
6
|
| Багато хто заради золота зазнав падіння, і загибель його була перед лицем його; | Мн0зи пад0ша злaта рaди, и3 бhсть пaгуба и4хъ прsмw лицY и4хъ. |
|
7
|
7
|
| воно — дерево спотикання для тих, що приносять йому жертви, і всякий нерозумний буде вловлений ним. | Дрeво претыкaніz є4сть всBмъ жрyщымъ є3мY, и3 всsкъ безyмливъ ћтъ бyдетъ и4мъ. |
|
8
|
8
|
| Щасливий багатій, який виявився бездоганним і який не ганявся за золотом. | Блажeнъ богaтый, и4же њбрётесz без8 пор0ка и3 и4же в8слёдъ злaта не и4де. |
|
9
|
9
|
| Хто він? і ми прославимо його; бо він зробив чудо у народі своєму. | Кто2 є4сть сeй; и3 ўблажи1мъ є3го2, сотвори1 бо ди6внаz въ лю1дехъ свои1хъ. |
|
10
|
10
|
| Хто був спокушуваний золотом — і залишився непорочним? Нехай буде це у похвалу йому. | Кто2 и3скушeнъ и4мъ и3 совершeнъ бhсть; и3 бyдетъ на похвалeніе. |
|
11
|
11
|
| Хто міг згрішити — і не згрішав, зробити зло — і не зробив? | Кто2 м0глъ преступи1ти, и3 не преступи2, и3 ѕло2 сотвори1ти, и3 не сотвори2; |
|
12
|
12
|
| Міцним буде багатство його, і про милостині його буде звіщати зібрання. | Ўтвердsтсz благ†z є3гw2, и3 ми1лwстыни є3гw2 и3сповёсть собрaніе. |
|
13
|
13
|
| Коли ти сядеш за багатий стіл, не розкривай на нього гортань твою | Сёлъ ли є3си2 при трапeзэ вели1цэй, не развeрзи на нeй гортaни твоегw2 |
|
14
|
14
|
| і не говори: «багато ж на ньому!» Пам’ятай, що заздре око — зла річ. | и3 не рцы2: мн0гw на нeй є4сть. Помzни2, ћкw ѕло2 є4сть џко лукaво. |
|
15
|
15
|
| Що зі створеного заздрісніше за око? Тому воно плаче за всим, що бачить. | Лукaвнэе џка что2 є4сть с0здано; сегw2 рaди њ к0ей либо вeщи слези1тъ. |
|
16
|
16
|
| Куди воно подивиться, не простягай руки, і не зіштовхуйся з ним у блюді. | И#дёже ѓще ќзриши, не простирaй руки2 и3 не гнэти1сz съ ни1мъ въ соли1ло. |
|
17
|
17
|
| Суди про ближнього по собі і про всяку дію розмірковуй. | Разсуждaй, ±же сyть и4скреннzгw, t тебє2 самaгw, и3 њ всsцэй вeщи размышлsй. |
|
18
|
18
|
| Їж, як людина, що тобі запропоновано, і не пересичуйся, щоб не зненавиділи тебе; | Ћждь ћкw человёкъ предлежaщее ти2 и3 не пресыщaйсz, да не возненави1дэнъ бyдеши. |
|
19
|
19
|
| припиняй їсти першим із ввічливости і не будь жадібним, щоб не стати спокусою; | Престaни пeрвый рaди наказaніz и3 не пресыщaйсz, да не преткнeшисz: |
|
20
|
20
|
| і якщо ти сядеш посеред багатьох, то не простягай руки твоєї раніше них. | и3 ѓще сsдеши посредЁ мн0гихъ, пeрвэе и4хъ не простри2 руки2 твоеS. |
|
21
|
21
|
| Малим задовольняється людина вихована, і тому вона не страждає задишкою на своїй постелі. | К0ль дов0лно человёку накaзанному мaлое, и3 на nдрЁ своeмъ не пострaждетъ ѕлA. |
|
22
|
22
|
| Здоровий сон буває при помірності шлунка: устав рано, і душа його з ним; | С0нъ здрaвый t чрeва ўмёренна: востA заyтра, и3 душA є3гw2 съ ни1мъ: |
|
23
|
23
|
| страждання на безсоння і холера і різь у животі бувають у людини ненаситної. | трyдъ бдёніz и3 холeра и3 чревоболёніе съ мyжемъ ненасhтнымъ. |
|
24
|
24
|
| Якщо ти обтяжив себе стравами, то встань з-за столу і відпочинь. | И# ѓще њтzготи1лсz є3си2 брaшны, востaни t трапeзы и3 почjеши. |
|
25
|
25
|
| Послухай мене, сину мій, і не знехтуй мною, і згодом ти зрозумієш слова мої. | Послyшай менE, чaдо, и3 не ўничижи2 менE, и3 на послёдокъ њбрsщеши словесA мо‰. |
|
26
|
26
|
| В усіх справах твоїх будь обачний, і ніяка хвороба не трапиться з тобою. | Во всёхъ дёлэхъ твои1хъ бyди тщaтеленъ, и3 всsкъ недyгъ не и4мать приступи1ти къ тебЁ. |
|
27
|
27
|
| Щедрого на хліби будуть благословляти вуста, і свідчення про доброту його — вірне; | Щeдраго хлёбами благословsтъ ўстнЁ, и3 послyшество добр0ты є3гw2 вёрно. |
|
28
|
28
|
| проти скупого на хліб буде нарікати місто, і свідчення про скупість його — справедливе. | На скупaго въ хлёбэхъ пор0пщетъ грaдъ, и3 послyшество ѕл0бы є3гw2 и3звёстно. |
|
29
|
29
|
| Проти вина не показуй себе хоробрим, тому що багатьох погубило вино. | Въ вінЁ не мужaйсz, мн0гихъ бо погуби2 віно2. |
|
30
|
30
|
| Піч випробовує міцність леза загартуванням; так вино випробовує серця гордих — пияцтвом. | Пeщь и3скушaетъ желёзо въ калeніи, тaкw віно2 сердцA г0рдыхъ во піsнствэ. |
|
31
|
31
|
| Вино корисне для життя людини, якщо будеш пити його помірно. | Полeзно віно2 животY человёчу, ѓще піeши є5 въ мёру є3гw2. |
|
32
|
32
|
| Що за життя без вина? воно створене на радість людям. | Кjй жив0тъ побэждaемому він0мъ; сіe бо на весeліе человёкwмъ с0здано є4сть. |
|
33
|
33
|
| Відрада серцю й утіха душі — вино, помірно вживане вчасно; | Рaдованіе сeрдца и3 весeліе души2 віно2 піeмо во врeмz прили1чно: |
|
34
|
34
|
| прикрість для душі — вино, коли п’ють його багато, при роздратуванні і сварці. | г0ресть души2 віно2 піeмо мн0го въ рaспри и3 клеветЁ: |
|
35
|
35
|
| Надмірне вживання вина збільшує лють нерозумного до спотикання, зменшуючи міцність його і заподіюючи рани. | ўмножaетъ піsнство ћрость безyмнагw на претыкaніе, ўмалsz крёпость и3 сотворsz стр{піz. |
|
36
|
36
|
| На бенкеті за вином не дорікай ближньому і не принижуй його під час його веселощів; | Въ пи1рэ вінA не њбличaй и4скреннzго и3 не ўничижи2 є3го2 въ весeліи є3гw2: |
|
37
|
37
|
| не говори йому образливих слів і не обтяжуй його вимогами. | словесE пон0сна не рцы2 є3мY и3 не њскорби2 є3го2 во и3стzзaніи. |
|
Глава 32
|
Главa lв
|
|
1
|
1
|
| Якщо поставили тебе старшим на бенкеті, не підносся; будь між іншими як один з них: | Старёйшину ли тS постaвиша, не возноси1сz, но бyди въ ни1хъ ћкw є3ди1нъ t ни1хъ: |
|
2
|
2
|
| подбай про них і потім сідай. І коли усю твою справу виконаєш, тоді займи твоє місце, | попецhсz и4ми, и3 тaкw сsди. И# всю2 потрeбу твою2 сотвори1въ возлsзи, |
|
3
|
3
|
| щоб порадіти на них і за добре розпорядження одержати вінок. | да возвесели1шисz и4хъ рaди и3 красоты2 рaди пріи1меши вэнeцъ. |
|
4
|
4
|
| Розмову веди ти, старший, — тому що це пристойно тобі, — | Глаг0ли, старёйшино, подобaетъ бо ти2, |
|
5
|
5
|
| з ґрунтовним знанням; і не забороняй музику. | и3спhтною хи1тростію и3 не возбрани2 мусікjи: |
|
6
|
6
|
| Коли слухають, не примножуй розмови і дочасно не мудруй. | и3дёже слyшаніе (бyдетъ), не и3зливaй бесёды и3 без8 врeмене не мудри1сz. |
|
7
|
7
|
| Що рубінова печатка у золотій прикрасі, те благозвучність музики на бенкеті за вином; | Печaть ґнfрaxа на ўкрашeніи злaтэ, и3 сладкоглaсіе мусікjєвъ въ пи1ршествэ вінA. |
|
8
|
8
|
| що смарагдова печатка у золотій оправі, те приємність пісень за смачним вином. | Во ўкрашeніи златёмъ печaть смарaгдова, сладкопёніе мусікjєвъ по слaдцэмъ вінЁ. |
|
9
|
9
|
| Говори, юначе, якщо потрібно тобі, ледь слова два, коли тебе запитають, | Глаг0ли, ю4ноше, ѓще тебЁ є4сть потрeба, є3двA двaщи, ѓще вопрошeнъ бyдеши: |
|
10
|
10
|
| говори головне, багато у небагатьох словах. Будь, як знавець і, разом, як той, хто уміє мовчати. | сократи2 сл0во, мaлыми мнHгаz (и3зглаг0ли): бyди ћкw вёдый и3 вкyпэ молчS. |
|
11
|
11
|
| Серед вельмож не рівняйся з ними і, коли говорить інший, ти багато не говори. | ПосредЁ вельм0жъ не рaвенъ твори1сz и3 и3н0му глаг0лющу не многосл0ви. |
|
12
|
12
|
| Грому передує блискавка, а сором’язливого випереджає прихильність. | Прeжде гр0ма предварsетъ м0лніz, и3 прeжде стыдли1вагw предварsетъ благодaть. |
|
13
|
13
|
| Вставай вчасно і не будь останнім; поспішай додому і не зупиняйся. | Во врeмz воставaй, ґ не послэди2 (и3нhхъ), въ д0мъ tиди2 и3 не лэни1сz: |
|
14
|
14
|
| Там забавляйся і роби, що тобі подобається; але не гріши гордим словом. | тaмw и3грaй и3 твори2 помышлє1ніz тво‰, и3 не согрэшaй сл0вомъ г0рдымъ. |
|
15
|
15
|
| І за це благословляй Того, Хто сотворив тебе і насичує тебе Своїми благами. | И# њ си1хъ благослови2 сотв0ршаго тS и3 ўпоевaющаго тS t бlгъ свои1хъ. |
|
16
|
16
|
| Хто боїться Господа, той прийме настановлення, і ті, що з раннього ранку звертаються до Нього, придбають благовоління Його. | Боsйсz гDа пріи1метъ наказaніе, и3 ќтренюющіи њбрsщутъ бlговолeніе. |
|
17
|
17
|
| Той, хто шукає закон, насититься ним, а лицемір спіткнеться через нього. | И#щaй зак0на насhтитсz є3гw2, и3 лицемёрствуzй соблазни1тсz њ нeмъ. |
|
18
|
18
|
| Ті, що бояться Господа, знайдуть суд і, як світло, запалять правосуддя. | Боsщіисz гDа њбрsщутъ сyдъ и3 њправд†ніz ћкw свётъ возжгyтъ. |
|
19
|
19
|
| Чоловік грішний ухиляється від викриття і знаходить вибачення, відповідно до бажання свого. | Человёкъ грёшникъ ўкланsетсz t њбличeніz и3 по в0ли своeй њбрэтaетъ и3звинeніе. |
|
20
|
20
|
| Чоловік розсудливий не зневажає міркування, а безрозсудний і гордий не здригається від страху і після того, як зробив що-небудь без розмірковування. | Мyжъ совётный не прeзритъ размышлeніz, чуждhй же и3 г0рдый не ўбои1тсz стрaха и3 по сотворeніи своeмъ без8 совёта. |
|
21
|
21
|
| Без роздумів не роби нічого, і коли зробиш, не розкаюйся. | Без8 совёта ничес0же твори2, и3 є3гдA сотвори1ши, не раскаzвaйсz. |
|
22
|
22
|
| Не ходи шляхом, де руїни, щоб не спіткнутися об камінь; | На пути2 падeніz не ходи2 и3 не претыкaйсz њ кaменіе: |
|
23
|
23
|
| не покладайся і на рівний шлях; остерігайся навіть дітей твоїх. | не вёруй пути2, въ нeмже не претыкaешисz, и3 t ч†дъ свои1хъ храни1сz. |
|
24
|
24
|
| У всякій справі вір душі твоїй: і це є дотримання заповідей. | Во всsцэмъ дёлэ блaзэ вёруй душeю твоeю, и4бо сіE є4сть соблюдeніе зaповэдій. |
|
25
|
25
|
| Віруючий закону уважний до заповідей, і хто уповає на Господа, не зазнає шкоди. | Вёруzй зак0ну внимaетъ зaповэдемъ, и3 ўповazй на гDа не ўмaлитсz. |
|
Глава 33
|
Главa lг
|
|
1
|
1
|
| З тим, хто боїться Господа, не станеться зла, але й у спокусі Він визволить його. | Боsщагосz гDа не срsщетъ ѕло2: ѓще и3 въ напaсть впадeтъ, пaки и4зметъ є3го2. |
|
2
|
2
|
| Мудрий муж не зненавидить закон, а хто удавано тримається його — як корабель у бурю. | Мyжъ премyдръ не возненави1дитъ зак0на, сумнsйжесz въ нeмъ ћкоже въ бyри корaбль. |
|
3
|
3
|
| Розумна людина вірить закону, і закон для неї вірний, як відповідь урима. | Человёкъ разуми1въ вёру и4метъ зак0ну, и3 зак0нъ є3мY вёренъ, |
|
4
|
4
|
| Приготуй слово — і будеш вислуханий; збери настановлення — і відповідай. | ћкw вопрошeніе прaведныхъ. Пригот0ви сл0во, и3 тaкw ўслhшанъ бyдеши: сочетaй наказaніе и3 тогдA tвэщaй. |
|
5
|
5
|
| Колесо у колісниці — серце нерозумного, і як крутиться вісь — думка його. | К0ло колесни1чное ўтр0ба бyzгw, и3 ћкоже џсь вертsщаzсz помышлeніе є3гw2. |
|
6
|
6
|
| Глузливий друг те саме, що запальний кінь, який під усяким сідоком ірже. | К0нь на kждeніи ћкw дрyгъ лицемёренъ, под8 всsкимъ kздsщимъ ржeтъ. |
|
7
|
7
|
| Чому один день кращий за інший, тоді як кожне денне світло у році виходить від сонця? | Почто2 дeнь днE преспэвaетъ, и3 всsкъ свётъ днE лёта t с0лнца; |
|
8
|
8
|
| Вони розділені премудрістю Господа; Він розрізнив часи і свята: | Рaзумомъ гDнимъ разлучи1стасz, и3 и3змэни2 врeмz и3 прaздники: |
|
9
|
9
|
| деякі з них Він підніс і освятив, а інші поклав у числі звичайних днів. | t ни1хъ вознесE и3 њс™и2, и3 t ни1хъ положи2 въ число2 днjй. |
|
10
|
10
|
| І всі люди з пороху, і Адам був створений із землі; | И# человёцы вси2 t пeрсти, и3 t земли2 с0зданъ бhсть ґдaмъ. |
|
11
|
11
|
| але за всевіданням Своїм Господь поклав різницю між ними і призначив їм різні путі: | Мн0жествомъ вёдэніz гDь раздэли2 | и3 и3змэни2 пути6 и4хъ. |
|
12
|
12
|
| одних з них благословив і підніс, інших освятив і наблизив до Себе, а ще інших прокляв і принизив і зрушив з місця їх. | T ни1хъ блгcви2 и3 вознесE, и3 t ни1хъ њс™и2 и3 къ себЁ прибли1жи, t ни1хъ проклS и3 смири2 и3 соврати2 и5хъ t стоsніz и4хъ. |
|
13
|
13
|
| Як глина у гончара у руці його, і всі долі її в його волі, так люди — у руці Творця їх, і Він воздає їм за судом Своїм. | Ћкw брeніе скудeльника въ руцЁ є3гw2, вси2 путіE є3гw2 по и3зволeнію є3гw2: тaкw человёцы въ руцЁ сотв0ршагw и5хъ, и4мже воздaстъ по судY своемY. |
|
14
|
14
|
| Як навпроти зла — добро, і навпроти смерти — життя, так навпроти благочестивого — грішник. Так дивись і на усі діла Всевишнього: їх по два, одне навпроти другого. | (Ћкw) проти1ву ѕл0му благ0е и3 проти1ву смeрти жив0тъ, тaкw проти1ву благочести1вагw грёшникъ. И# си1це воззри2 во вс‰ дэлA вhшнzгw: дв0е дв0е, є3ди1но проти1ву є3ди1ному. |
|
15
|
15
|
| І я останній ретельно потрудився, як той, що підбирав після збирачів виноград, | Ѓзъ же послёдній бдёхъ и3 наслёдихъ ћкоже t начaтка, ћкоже собирazй в8слёдъ њб8имaтелей віногрaдныхъ. |
|
16
|
16
|
| і з благословення Господа устиг і наповнив точило, як збирач винограду. | Во блгcвeніе гDне достиг0хъ и3 ћкw њб8имaтель нап0лнихъ точи1ло. |
|
17
|
17
|
| Зрозумійте, що я трудився не для себе одного, але для всіх, хто шукає настановлення. | Разсмотри1те, ћкw не себЁ є3ди1ному труди1хсz, но всBмъ и4щущымъ наказaніz. |
|
18
|
18
|
| Послухайте мене, князі народу, і вслухайтеся, начальники зібрання: | Послyшайте менE, вельмHжи людjй, и3 влaстеліе соб0ра, внуши1те. |
|
19
|
19
|
| ні синові, ні дружині, ні братові, ні другові не давай влади над тобою за життя твого; | Сhну и3 женЁ, брaту и3 дрyгу не дaждь влaсти на себЁ въ животЁ своeмъ, |
|
20
|
20
|
| і не віддавай іншому маєтку твого, щоб, розкаявшись, не благати за нього. | и3 не дaждь и3н0му и3мёніz своегw2, да не раскaешисz трeбуzй и5хъ: |
|
21
|
21
|
| Доки ти живий і дихання у тобі, не замінюй себе ніким; | д0ндеже жи1въ є3си2 и3 дыхaніе въ тебЁ, не и3змэни2 себE всsцэй пл0ти: |
|
22
|
22
|
| бо краще, щоб діти просили тебе, ніж тобі дивитися в руки синів твоїх. | лyчше бо є4сть, да тебЁ м0лzтсz ч†да тво‰, нeжели тебЁ зрёти въ рyцэ ч†дъ твои1хъ. |
|
23
|
23
|
| У всіх справах твоїх будь головним, і не клади плями на честь твою. | Во всёхъ дёлэхъ твои1хъ бyди преспэвaz и3 не дaждь пор0ка на слaву твою2. |
|
24
|
24
|
| В кінці днів життя твого і при смерті передай спадщину. | Въ дeнь скончaніz днjй животA твоегw2 и3 во врeмz смeрти твоеS раздэли2 наслёдіе твоE. |
|
25
|
25
|
| Корм, палка і ярмо — для осла; хліб, покарання і справа — для раба. | Пи1ща и3 жeзліе и3 брeмz nслY: хлёбъ и3 наказaніе и3 дёло рабY. |
|
26
|
26
|
| Завантажуй раба роботою — і будеш мати спокій; послаб руки йому — і він буде шукати свободи. | Накажи2 рабA, и3 њбрsщеши пок0й: њслaби рyку є3мY, и3 и3скaти нaчнетъ своб0ды. |
|
27
|
27
|
| Ярмо і ремінь зігнуть шию вола, а для лукавого раба — кайдани і рани; | И$го и3 ремeнь вhю прекланsютъ, и3 рабY лукaву ќзы и3 р†ны. |
|
28
|
28
|
| використовуй його для праці, щоб він не залишався в неробстві, тому що бездіяльність навчила багато чого злого; | Вложи2 є3го2 въ дёло, да не прaзденъ бyдетъ, мн0зэй бо ѕл0бэ научи1ла прaздность: |
|
29
|
29
|
| пристав його до справи, як йому належить, і якщо він не буде коритися, наклади на нього важкі кайдани. | ўстр0й є3го2 въ дёлэхъ, ћкоже подобaетъ є3мY, и3 ѓще не послyшаетъ, всади2 є3го2 во њкHвы. |
|
30
|
30
|
| Але ні на кого не накладай зайвого і нічого не роби необдумано. | И# не бyди и3зли1шенъ над8 всsкою пл0тію, и3 без8 судA не сотвори2 ничесHже. |
|
31
|
31
|
| Якщо є в тебе раб, то нехай буде він як ти, бо ти придбав його кров’ю; | Ѓще ти2 є4сть рaбъ, да бyдетъ ћкоже ты2, понeже кр0вію стzжaлъ є3си2 є3го2: |
|
32
|
32
|
| якщо є в тебе раб, то поводься з ним, як з братом, бо ти будеш мати потребу в ньому, як у душі твоїй; | ѓще ти2 є4сть рaбъ, и3мёй є3го2 ћкоже брaта, понeже ћкw души2 твоеS вострeбуеши є3гw2: |
|
33
|
33
|
| якщо ти будеш кривдити його, і він встане й утече від тебе, то на якій дорозі ти будеш шукати його? | ѓще њѕл0биши є3го2 непрaведнw, и3 востaвъ tбэжи1тъ, кjимъ путeмъ пои1щеши є3гw2; (не вёси.) |
|
Глава 34
|
Главa lд
|
|
1
|
1
|
| Пусті й оманливі надії — у людини безрозсудної, і сонні мрії окриляють дурних. | Тщє1тны надє1жды и3 лжи6вы (сyть) неразyмиву мyжу, и3 сHніz вперsютъ безyмныхъ. |
|
2
|
2
|
| Як той, хто обіймає тінь або женеться за вітром, так той, що вірить сновидінням. | Ћкоже є4млzйсz за стёнь и3 гонsй вётры, тaкожде є4млzй вёру снHмъ: |
|
3
|
3
|
| Сновидіння цілком те саме, що подоба лиця проти лиця. | сіE по семY видёніе снHвъ, прsмw лицY под0біе лицA. |
|
4
|
4
|
| Від нечистого що може бути чистого, і від неправдивого що може бути істинного? | T нечи1стагw что2 њчи1ститсz, и3 t лжи1вагw кaz и4стина; |
|
5
|
5
|
| Ворожба і прикмети і сновидіння — суєта, і серце наповнюється мріями, як у тієї, що народжує. | Волшє1бства и3 њба‰ніz и3 сHніz сyєтна сyть, и3 ћкоже раждaющіz сeрдцу мечт†ніz бывaютъ: |
|
6
|
6
|
| Якщо вони не будуть послані від Всевишнього для напоумлення, не прикладай до них серця твого. | ѓще не t вhшнzгw пHслана бyдутъ на посэщeніе, не вдaждь въ нS сeрдца твоегw2: |
|
7
|
7
|
| Сновидіння ввели багатьох у оману, і ті, що надіялися на них, були піддані падінню. | мн0гихъ бо прельсти1ша сHніz, и3 tпад0ша надёющесz на нS. |
|
8
|
8
|
| Закон виконується без обману, і мудрість у вустах вірних звершується. | Без8 лжи2 соверши1тсz зак0нъ, и3 премyдрость во ўстёхъ вёрныхъ совершeніе. |
|
9
|
9
|
| Чоловік учений знає багато, і багатодосвідчений висловить знання. | Мyжъ ўчeный ўвёда мн0гw, и3 многоискyсный повёсть рaзумъ. |
|
10
|
10
|
| Хто не мав досвіду, той мало знає; а хто подорожував, той примножив знання. | И$же не и3скуси1сz, мaлw вёсть: њбходsй же страны6 ўмн0житъ хи1трость. |
|
11
|
11
|
| Багато чого я бачив у моєму подорожуванні, і я знаю більше, ніж скільки говорю. | Мн0гw ви1дэхъ во њбхождeніи моeмъ, и3 в‰щшаz словeсъ мои1хъ рaзумъ м0й: |
|
12
|
12
|
| Багато разів був я у небезпеці смерти, і рятувався за допомогою досвіду. | мн0гащи дaже до смeрти бёдствовахъ, и3 спасeнъ бhхъ си1хъ рaди. |
|
13
|
13
|
| Дух тих, що бояться Господа, житиме, бо надія їхня — на Того, Хто спасає їх. | Дyхъ боsщихсz гDа поживeтъ, надeжда бо и4хъ на сп7сaющаго |. |
|
14
|
14
|
| Той, хто боїться Господа, нічого не злякається і не убоїться, бо Він — надія його. | Боsйсz гDа ни чегw2 ўбои1тсz и3 не ўстраши1тсz, т0й бо надeжда є3мY. |
|
15
|
15
|
| Блаженна душа того, хто боїться Господа! ким він тримається, і хто опора його? | Боsщемусz гDа блажeнна душA: чи1мъ њдержи1тсz, и3 кто2 є3мY ўтверждeніе; |
|
16
|
16
|
| Очі Господа — на тих, що люблять Його. Він — могутній захист і міцна опора, покров від спеки і покров від полуденного жару, охорона від спотикання і захист від падіння; | Џчи гDни на лю1бzщыz є3го2: защищeніе си1лы и3 ўтверждeніе крёпости, покр0въ t вaра и3 покр0въ въ полyдне, хранeніе t претыкaніz и3 п0мощь t падeніz: |
|
17
|
17
|
| Він підносить душу і просвітлює очі, дає лікування, життя і благословення. | воздвизazй дyшу и3 просвэщazй џчи, и3зцэлeніе даsй, жив0тъ и3 блгcвeніе. |
|
18
|
18
|
| Хто приносить жертву від неправедного наживання, того приношення глузливе, і дари беззаконних неблагоугодні; | И$же прин0ситъ жeртву t непрaвды, приношeніе пор0чно, и3 не сyть во благоволeніе дaры беззак0нныхъ. |
|
19
|
19
|
| не благоволить Всевишній до приношень нечестивих і безліччю жертв не умилостивлюється щодо гріхів їхніх. | Не бlговоли1тъ вhшній њ приношeніи нечести1выхъ, ни мн0жествомъ жeртвъ њчcтитъ грэхи2. |
|
20
|
20
|
| Що той, хто заколює у жертву сина перед батьком його, те саме той, що приносить жертву з майна бідних. | Ћкw жрsй сhна пред8 nтцeмъ є3гw2, тaкw приносsй жє1ртвы t и3мёніz ўб0гихъ. |
|
21
|
21
|
| Хліб нужденних є життя бідних: хто віднімає його, той є кровожер. | Хлёбъ ўбHгимъ жив0тъ ўб0гихъ, лишazй є3гw2 человёкъ кровeй є4сть. |
|
22
|
22
|
| Убиває ближнього той, хто віднімає у нього їжу, і проливає кров той, хто позбавляє найманця плати. | Ўбивaетъ и4скреннzго teмлzй є3мY поживлeніе, и3 проливaетъ кр0вь лишazй мзды2 наeмника. |
|
23
|
23
|
| Коли один будує, а інший руйнує, то що вони одержать для себе, крім стомлення? | Е#ди1нъ созидazй, ґ другjй разорszй, что2 ўспёетъ б0лэе, т0кмw трyдъ; |
|
24
|
24
|
| Коли один молиться, а інший проклинає, чий голос почує Владика? | Е#ди1ному молsщусz, ґ друг0му проклинaющу, к0егw глaсъ ўслhшитъ вLка; |
|
25
|
25
|
| Коли хто обмивається від осквернення мертвим і знову доторкається до нього, яка користь від його обмивання? | Њмывazйсz t мертвецA и3 пaки прикасazйсz є3мY, кaz п0льза є3мY t бaни; |
|
26
|
26
|
| Так людина, яка поститься за гріхи свої і знову йде і робить те саме: хто почує молитву її? і яку користь одержить вона від того, що смирялася? | Тaкw человёкъ постsйсz њ грэсёхъ свои1хъ и3 пaки ходsй и3 т†zжде творsй, мольбY є3гw2 кто2 ўслhшитъ, и3 что2 ўспЁ смирeніемъ свои1мъ; |
|
Глава 35
|
Главa lє
|
|
1
|
1
|
| Хто дотримується закону, той примножує приношення; хто дотримується заповідей, той приносить жертву спасіння. | Соблюдazй зак0нъ ўмножaетъ приношє1ніz, прин0ситъ жeртву спасeніz внимazй зaповэдемъ. |
|
2
|
2
|
| Хто воздає подяку, той приносить семидал; а хто подає милостиню, той приносить жертву хвали. | Воздаsй благодaть ѓки приносsй семідaлъ, и3 творsй ми1лостыню ѓки жрsй жeртву хвалeніz. |
|
3
|
3
|
| Благоугодження Господу — відступ від зла, й умилостивлення Його — відхилення від неправди. | Бlговолeніе гDне є4же tступи1ти t лукaвства, и3 њчищeніе є4сть є4же tступи1ти t непрaвды. |
|
4
|
4
|
| Не являйся перед лице Господа з порожніми руами, бо усе це — за заповіддю. | Не kви1сz пред8 гDемъ т0щь: вс‰ бо сі‰ зaповэди рaди. |
|
5
|
5
|
| Приношення праведного наповнює вівтар, і пахощі його — перед Всевишнім; | Приношeніе прaведнагw ўтучнsетъ nлтaрь, и3 благоухaніе є3гw2 пред8 вhшнимъ: |
|
6
|
6
|
| жертва праведного мужа благоприємна, і пам’ять про неї незабутньою буде. | жeртва мyжа прaведнагw пріsтна, и3 пaмzть є3S не забвeна бyдетъ. |
|
7
|
7
|
| З веселим оком прославляй Господа і не применшуй початків праць твоїх; | Џкомъ благи1мъ прослaви гDа и3 не ўмaли t начaтка рyкъ твои1хъ: |
|
8
|
8
|
| при усякому дарі май лице веселе і в радості присвячуй десятину. | во всsцэмъ даsніи вeсело и3мёй лицE твоE и3 со весeліемъ њсвzти2 десzти1ну. |
|
9
|
9
|
| Давай Всевишньому за дари Його, і з веселим оком — мірою придбання рукою твоєю, | Дaждь вhшнему по даsнію є3гw2, и3 џкомъ благи1мъ приwбрётеніе руки2: |
|
10
|
10
|
| бо Господь є воздаятель і воздасть тобі усемеро. | ћкw гDь воздаsй є4сть и3 седмери1цею воздaстъ ти2. |
|
11
|
11
|
| Не зменшуй дарів, бо Він не прийме їх: і не надійся на неправедну жертву, | Дaра не ўмалsй, и4бо не пріи1метъ, и3 не внимaй жeртвэ непрaведнэй: |
|
12
|
12
|
| бо Господь є суддя, і Він не дивиться на лиця: | ћкw гDь судіS є4сть, и3 нёсть ў негw2 слaвы лицA. |
|
13
|
13
|
| Він не надає переваги якомусь лицю перед бідним і молитву скривдженого почує; | Не пріи1метъ лицA на ўб0га и3 моли1тву њби1димагw ўслhшитъ: |
|
14
|
14
|
| Він не знехтує моління сироти, ні вдови, коли вона буде промовляти прохання своє. | не прeзритъ моли1твы си1рагw, ни вдови1цы, є3гдA и3зліeтъ прошeніе. |
|
15
|
15
|
| Чи не сльози вдови ллються по щоках, і чи не волає вона проти того, хто вимушує їх? | Не слeзы ли вдови6чи по лани1тома текyтъ, и3 в0пль є3S на навeдшаго |; |
|
16
|
16
|
| Хто служить Богу, той буде прийнятий з благоволінням, і молитва його дійде до хмар. | Служaй (бGу) во благоволeніи пріsтъ бyдетъ, и3 моли1тва є3гw2 до w4блакъ д0йдетъ: |
|
17
|
17
|
| Молитва смиренного пройде крізь хмари, і він не утішиться, доки вона не наблизиться до Бога, | моли1тва смирeннагw пр0йде w4блаки, и3 д0ндеже прибли1житсz, не ўтёшитсz, |
|
18
|
18
|
| і не відступить, доки Всевишній не спогляне і не розсудить справедливо і не винесе рішення. | и3 не tстyпитъ, д0ндеже посэти1тъ вhшній, сyдитъ въ прaвду и3 сотвори1тъ сyдъ: |
|
19
|
19
|
| І Господь не забариться і не потерпить, доки не скрушить стегна немилосердних; | и3 гDь не замeдлитъ, нижE и4мать долготерпёти њ ни1хъ, д0ндеже сокруши1тъ чрє1сла неми1лостивыхъ. |
|
20
|
20
|
| Він буде воздавати помсту і народам, доки не знищить сонму гнобителів і не скрушить скіпетрів неправедних, | И# kзhкwмъ воздaстъ мeсть, д0ндеже потреби1тъ мн0жество досади1телей и3 ски1птры непрaведныхъ сокруши1тъ: |
|
21
|
21
|
| доки не воздасть людині за її ділами, і за діла людей — за намірами їхніми, | д0ндеже воздaстъ человёку по дэsніємъ є3гw2, по дэлHмъ человёчєскимъ и3 помышлeніємъ и4хъ: |
|
22
|
22
|
| доки не вчинить суд над народом Своїм і не обрадує їх Своєю милістю. | д0ндеже разсyдитъ суд0мъ лю1ди сво‰ и3 возвесели1тъ | млcтію своeю. |
|
23
|
23
|
| Своєчасна милість під час скорботи, як дощові хмари під час засухи. | К0ль краснA ми1лость во врeмz ск0рби є3гw2, ћкоже w4блацы дождeвніи во врeмz безд0ждіz. |
|
Глава 36
|
Главa lѕ
|
|
1
|
1
|
| Помилуй нас, Владико, Боже усіх, і споглянь, | Поми1луй ны2, вLко, б9е всёхъ, и3 воззри2, |
|
2
|
2
|
| і наведи на всі народи страх Твій. | и3 наложи2 стрaхъ тв0й на вс‰ kзhки: |
|
3
|
3
|
| Воздвигни руку Твою на чужі народи, і нехай пізнають вони могутність Твою. | воздви1гни рyку твою2 на kзhки ч{жды, и3 да ќзрzтъ си1лу твою2. |
|
4
|
4
|
| Як перед ними Ти явив святість Твою у нас, так перед нами яви велич Твою у них, — | Ћкоже пред8 ни1ми њс™и1лсz є3си2 въ нaсъ, тaкожде пред8 нaми возвели1чисz на ни1хъ: |
|
5
|
5
|
| і нехай пізнають вони Тебе, як ми пізнали, що немає Бога, крім Тебе, Господи. | и3 да познaютъ тS, ћкоже и3 мы2 познaхомъ тS, ћкw нёсть бGа рaзвэ тебє2, гDи. |
|
6
|
6
|
| Віднови знамення і сотвори нові чудеса; | Њбнови2 знaмєніz и3 и3змэни2 чудесA, |
|
7
|
7
|
| прослав руку і правицю Твою; воздвигни лють, і пролий гнів; | прослaви рyку и3 мhшцу деснyю (твою2), воздви1гни ћрость и3 и3злjй гнёвъ, |
|
8
|
8
|
| знищи супротивника і знищи ворога; | и3зми2 сопостaта и3 сотри2 врагA, |
|
9
|
9
|
| прискор час і згадай клятву, і нехай сповістять про великі діла Твої. | поспэши2 врeмz и3 помzни2 клsтву, и3 да повёдzтъ вели6чіz тво‰. |
|
10
|
10
|
| Люттю вогню нехай буде знищений той, хто втікає від меча, і ті, що пригноблюють народ Твій, нехай знайдуть загибель. | Гнёвомъ nгнS поzдeнъ да бyдетъ спасazйсz, и3 њѕлоблsющіи людjй твои1хъ да њбрsщутъ пaгубу. |
|
11
|
11
|
| Сокруши голови начальників ворожих, які говорять: «нікого немає, крім нас!» | Сокруши2 главы6 кнzзeй врaжіихъ, глаг0лющихъ: нёсть рaзвэ нaсъ. |
|
12
|
12
|
| Збери усі коліна Якова і зроби їх спадщиною Твоєю, як було спочатку. | Собери2 вс‰ кwлёна ї†кwвлz и3 наслёдствуй и5хъ ћкоже t начaла. |
|
13
|
13
|
| Помилуй, Господи, народ, названий за іменем Твоїм, і Ізраїля, якого Ти нарік первістком. | Поми1луй лю1ди, гDи, нарэчє1нныz и4менемъ твои1мъ, и3 ї}лz, є3г0же пeрвенцемъ нарeклъ є3си2. |
|
14
|
14
|
| Змилосердься над містом святині Твоєї, над Єрусалимом, місцем спокою Твого. | Ўщeдри грaдъ с™hни твоеS, їеrли1мъ, мёсто пок0ища твоегw2. |
|
15
|
15
|
| Наповни Сион хвалою обітниць Твоїх, і Твоєю славою — народ Твій. | И#сп0лни сіHна взsти словесA тво‰, и3 t слaвы твоеS лю1ди тво‰. |
|
16
|
16
|
| Даруй свідчення тим, які від початку були надбанням Твоїм, і воздвигни пророцтва від імені Твого. | Дaждь свидётелство сyщымъ t начaла твaремъ твои6мъ и3 воздви1гни прbр0чєствіz с{щаz њ и4мени твоeмъ: |
|
17
|
17
|
| Даруй нагороду тим, хто надіється на Тебе, і нехай вірують пророкам Твоїм. | дaждь мздY терпsщымъ тебE, и3 прbр0цы твои2 да ўвёрzтсz. |
|
18
|
18
|
| Почуй, Господи, молитву рабів Твоїх, за благословенням Аарона, за народ Твій, — | Ўслhши, гDи, мольбы6 моли1твєнникъ твои1хъ, по бlгословeнію ґарHню њ лю1дехъ твои1хъ, |
|
19
|
19
|
| і пізнають усі, що живуть на землі, що Ти — Господь, Бог віків. | и3 ўразумёютъ вси2 сyщіи на земли2, ћкw ты2 гDь є3си2, бGъ вэкHвъ. |
|
20
|
20
|
| Шлунок приймає у себе всяку їжу, але їжа за їжу краща: | Всsко брaшно ћстъ чрeво: є4сть же брaшно брaшна добрёе. |
|
21
|
21
|
| як гортань відрізняє їжу з дичини, так розумне серце — слова неправдиві. | Гортaнь вкушaетъ бр†шна t л0ва, тaкw сeрдце разуми1во словесA лHжна. |
|
22
|
22
|
| Лукаве серце заподіє сум, але людина великодосвідчена воздасть йому. | Сeрдце стропти1во дaстъ печaль, и3 человёкъ многоискyсный воздaстъ є3мY. |
|
23
|
23
|
| Жінка прийме усякого чоловіка, але дівчина за дівчину краща: | Всsкагw мyжеска п0лу пріи1метъ женA: є4сть же дщeрь дщeре лyчше. |
|
24
|
24
|
| краса дружини веселить лице і бажаніша за усе для чоловіка; | Добр0та жeнска весели1тъ лицE и3 над8 всE желaніе человёческо пред8успэвaетъ: |
|
25
|
25
|
| якщо є на язиці її привітність і лагідність, то чоловік її виходить з ряду синів людських. | ѓще є4сть на љзhцэ є3S ми1лость и3 кр0тость, нёсть мyжъ є3S т0ченъ сынHмъ человёчєскимъ. |
|
26
|
26
|
| Хто узяв дружину, той кладе початок надбанню, здобуває відповідного до нього помічника, опору спокою свого. | Стzжaвый женY начинaетъ и3мёти стzжaніе, пом0щника по себЁ и3 столпA пок0ю. |
|
27
|
27
|
| Де немає огорожі, там розкрадеться майно; а у кого немає дружини, той буде зітхати, поневіряючись: | И#дёже нёсть њгрaды, расхищeно бyдетъ и3мёніе, и3 и3дёже нёсть жены2, возд0хнетъ скитazсz: |
|
28
|
28
|
| бо хто повірить озброєному розбійнику, який блукає з міста у місто? | кт0 бо повёритъ воwружeну разб0йнику преходsщу t грaда во грaдъ; |
|
29
|
29
|
| Так і людині, яка не має осілости і яка зупиняється для ночівлі там, де вона припізниться. | Тaкожде и3 человёку не и3мyщу гнэздA и3 њбитaющу, и3дёже њбвечерsетъ. |
|
Глава 37
|
Главa lз
|
|
1
|
1
|
| Усякий друг може сказати: «і я подружився з ним». Але буває друг тільки за іменем другом. | Всsкъ дрyгъ речeтъ: содружи1хсz є3мY и3 ѓзъ. Но є4сть дрyгъ и4менемъ т0чію дрyгъ. |
|
2
|
2
|
| Чи не є це скорбота до смерти, коли приятель і друг перетворюється на ворога? | Печaль не пребывaетъ ли до смeрти, пріsтель и3 дрyгъ претворszйсz во врагA; |
|
3
|
3
|
| О, зла думка! звідкіля взялася ти, щоб покрити землю підступністю? | Q=^, лукaво помышлeніе, tкyду и3звали1лосz є3си2 покрhти сyшу лeстію; |
|
4
|
4
|
| Приятель радіє, коли веселий друг, а під час скорботи його буде проти нього. | Пріsтель њ весeліи дрyжни срaдуетсz, ґ во врeмz ск0рби проти1венъ бyдетъ: |
|
5
|
5
|
| Приятель допомагає другові у трудах його заради утроби, а у випадку війни візьметься за щит. | пріsтель со дрyгомъ труждaетсz чрeва рaди и3 проти1ву брaни в0зметъ щи1тъ. |
|
6
|
6
|
| Не забувай друга у душі твоїй і не забувай його у маєтку твоєму. | Не забyди дрyга въ души2 твоeй и3 не поминaй є3гw2 во и3мёніи твоeмъ. |
|
7
|
7
|
| Усякий радник хвалить свою пораду, але хтось радить на свою користь; | Всsкъ совётникъ возн0ситъ совётъ, но є4сть совэщazй њ себЁ самёмъ. |
|
8
|
8
|
| від радника охороняй душу твою і наперед довідайся, що йому потрібно; бо, може бути, він буде радити для самого себе; | T совётника храни2 дyшу твою2 и3 разумёй пeрвэе, что2 є3мY потрeба: сaмъ бо себЁ совэщавaетъ: |
|
9
|
9
|
| може бути, він кине на тебе жереб і скаже тобі: «шлях твій добрий»; а сам стане навпроти тебе, щоб подивитися, що трапиться з тобою. | да не когдA возложи1тъ на тS жрeбій и3 речeтъ ти2: д0бръ пyть тв0й: и3 стaнетъ прsмw, ви1дэти, что2 сбyдетсz тебЁ. |
|
10
|
10
|
| Не радься з недоброзичливцем твоїм і від заздрісників твоїх приховуй наміри. | Не совэщавaй съ подзирaющимъ тS и3 t зави1дzщихъ ти2 скрhй совётъ: |
|
11
|
11
|
| Не радься з жінкою про суперницю її і з боязким — про війну, з продавцем — про обмін, з покупцем — про продаж, із заздрим — про подяку, | со жен0ю њ ревнyющей є4й и3 со страшли1вымъ њ брaни, съ купцeмъ њ мёнэ и3 со купyющимъ њ продaжи, со зави1дливымъ њ благодарeніи |
|
12
|
12
|
| з немилосердним — про благодійність, з лінивим — про усяку справу, | и3 съ неми1лостивымъ њ поми1лованіи, съ лэни1вымъ њ всsцэмъ дёлэ |
|
13
|
13
|
| з річним найманцем — про закінчення роботи, з лінивим рабом — про велику роботу: | и3 съ наeмникомъ годовhмъ њ совершeніи, съ раб0мъ лэни1вымъ њ мн0зэ дёланіи. |
|
14
|
14
|
| не покладайся на таких ні при якій нараді, | Не внемли2 си6мъ њ всsцэмъ совэщaніи, |
|
15
|
15
|
| але звертайся завжди тільки до мужа благочестивого, про якого дізнаєшся, що він дотримується заповідей Господніх, | но т0кмw съ мyжемъ благоговёйнымъ пrнw бyди, є3г0же ѓще познaеши соблюдaюща зaпwвэди гDни, |
|
16
|
16
|
| який своєю душею — до душі тобі й, у випадку падіння твого, буде сумувати разом з тобою. | и4же душeю своeю по души2 твоeй, и3 ѓще согрэши1ши, споболи1тъ съ тоб0ю. |
|
17
|
17
|
| Тримайся поради серця твого, бо немає нікого для тебе вірнішого за нього; | И# совётъ сeрдца ўстaви, нёсть бо ти2 вёрнэе є3гw2: |
|
18
|
18
|
| душа людини іноді більше скаже, ніж сім спостерігачів, які сидять на високому місці для спостереження. | душa бо мyжа возвэщaти нёкогда б0лэе њбhче, нeжели сeдмь блюсти1теліе выс0цэ сэдsщіи на стрaжи. |
|
19
|
19
|
| Але при всьому цьому молися Всевишньому, щоб Він управив шлях твій в істині. | И# њ всёхъ си1хъ помоли1сz вhшнему, да ўпрaвитъ во и4стинэ пyть тв0й. |
|
20
|
20
|
| Початок усякої справи — розмірковування, а раніше за усяку дію — рада. | Начaтокъ всsкагw дёла сл0во, и3 прeжде всsкагw дёланіz совётъ. |
|
21
|
21
|
| Виявлення сердечної зміни — лице. Чотири стани виявляються на ньому: добро і зло, життя і смерть, а панує завжди язик. | Слёдъ и3змэнeніz сердeчна лицE. Четhри ч†сти происх0дzтъ: добро2 и3 ѕло2, жив0тъ и3 смeрть: и3 њбладazй и4ми всегдA љзhкъ є4сть. |
|
22
|
22
|
| Якась людина майстерна і багатьох вчить, а для своєї душі некорисна. | Е$сть мyжъ хи1тръ и3 наказaтель мнHгимъ, ґ своeй души2 неключи1мь є4сть. |
|
23
|
23
|
| Інший мудрує у промовах, а буває ненависний, — такий залишиться без усякої споживи; | Е$сть ўмудрszйсz въ словесёхъ ненави1димь: сeй всsкіz пи1щи лишeнъ бyдетъ: |
|
24
|
24
|
| бо не дана йому від Господа благодать, і він позбавлений усякої мудрости. | не данa бо бhсть є3мY t гDа благодaть, ћкw всsкіz премyдрости лишeнъ бhсть. |
|
25
|
25
|
| Хтось мудрий для душі своєї, і плоди знання на вустах його правильні. | Е$сть премyдръ своeй души2, и3 плоды2 рaзума є3гw2 во ўстёхъ вBрны. |
|
26
|
26
|
| Мудрий муж повчає народ свій, і плоди знання його правильні. | Мyжъ премyдръ лю1ди сво‰ накaжетъ, и3 плоды2 рaзума є3гw2 вBрны. |
|
27
|
27
|
| Мудрий муж буде багатим на благословення, і всі, що бачать його, будуть називати його блаженним. | Мyжъ премyдръ и3сп0лнитсz благословeніz, и3 ўблажaтъ є3го2 вси2 зрsщіи. |
|
28
|
28
|
| Життя людини визначається кількістю днів, а дні Ізраїля незліченні. | Жив0тъ мyжа въ числЁ днjй: ґ днjе ї}лєвы безчи1сленни. |
|
29
|
29
|
| Мудрий придбає довіру у свого народу, й ім’я його буде жити повік. | Премyдрый во свои1хъ лю1дехъ наслёдитъ вёру, и3 и4мz є3гw2 жи1во бyдетъ во вёкъ. |
|
30
|
30
|
| Сину мій! протягом життя випробовуй твою душу і спостерігай, що для неї шкідливо, і не давай їй того; | Чaдо, въ животЁ твоeмъ и3скуси2 дyшу твою2 и3 ви1ждь, что2 є4й ѕло2 є4сть, и3 не дaждь є4й. |
|
31
|
31
|
| бо не все корисно для усіх, і не усяка душа до всього схильна. | И$бо не вс‰ всBмъ на п0льзу, и3 не всsка душA во всeмъ благоволи1тъ. |
|
32
|
32
|
| Не пересичуйся всякими солодощами і не кидайся на різні страви, | Не пресыщaйсz во всsцэй слaдости и3 не разливaйсz на (разли1чіе) брaшна, |
|
33
|
33
|
| бо від переїдання буває хвороба, і пересичення доводить до холери; | и4бо во мн0зэхъ брaшнахъ недyгъ бyдетъ, и3 пресыщeніе прибли1житъ дaже до холeры: |
|
34
|
34
|
| від пересичення багато хто помер, а стриманий додасть собі життя. | пресыщeніемъ бо мн0зи ўмр0ша, внимazй же приложи1тъ житіE. |
|
Глава 38
|
Главa lи
|
|
1
|
1
|
| Шануй лікаря честю заради потреби у ньому, бо Господь створив його, | Почитaй врачA проти1ву потрeбъ чeстію є3гw2, и4бо гDь создA є3го2: |
|
2
|
2
|
| і від Вишнього — зцілення, і від царя одержує він дар. | t вhшнzгw бо є4сть и3зцэлeніе, и3 t царS пріи1метъ дaръ. |
|
3
|
3
|
| Знання лікаря піднесе його голову, і між вельможами він буде у пошані. | Худ0жество врачA вознесeтъ главY є3гw2, и3 пред8 вельм0жами ўдиви1мь бyдетъ. |
|
4
|
4
|
| Господь створив із землі зцілення, і розсудлива людина не буде зневажати їх. | ГDь создA t земли2 врачєвaніz, и3 мyжъ мyдрый не возгнушaетсz и4ми. |
|
5
|
5
|
| Чи не від дерева вода зробилася солодкою, щоб пізнана була сила Його? | Не t дрeва ли њслади1сz водA, да познaна бyдетъ си1ла є3гw2; |
|
6
|
6
|
| Для того Він і дав людям знання, щоб прославляли Його у дивних ділах Його: | И# т0й дaлъ є4сть худ0жество человёкwмъ, да слaвитсz въ чудесёхъ свои1хъ: |
|
7
|
7
|
| ними він зціляє людину і знищує хворобу її. | тёми ўврачевA и3 tsтъ бwлёзни и4хъ. |
|
8
|
8
|
| Той, хто готує ліки, робить з них суміш, і заняття його не закінчуються, і через нього буває благо на лиці землі. | Мmровaрецъ си1ми состр0итъ смэшeніе, и3 не скончaютсz дэлA є3гw2, и3 ми1ръ t негw2 є4сть на лицы2 земли2. |
|
9
|
9
|
| Сину мій! у хворобі твоїй не будь недбалий, але молися Господу, і Він зцілить тебе. | Чaдо, въ болёзни твоeй не презирaй, но моли1сz гDеви, и3 т0й тS и3зцэли1тъ: |
|
10
|
10
|
| Залиш гріховне життя і виправи руки твої, і від усякого гріха очисти серце. | tступи2 t прегрэшeніz и3 напрaви рyцэ, и3 t всsкагw грэхA њчи1сти сeрдце (твоE): |
|
11
|
11
|
| Вознеси пахощі й із семидала пам’ятну жертву і зроби приношення повне, ніби ти уже помираєш; | дaждь благоухaніе и3 пaмzть семідaла и3 ўмaсти приношeніе, ѓкибы не пeрвэе приносsй: |
|
12
|
12
|
| і дай місце лікареві, бо і його створив Господь, і нехай не віддаляється він від тебе, бо він потрібен. | и3 дaждь мёсто врачY, гDь бо є3го2 создA: и3 да не ўдали1тсz t тебє2, потрeбенъ бо ти2 є4сть. |
|
13
|
13
|
| У якийсь час і в їхніх руках буває успіх; | Е$сть врeмz, є3гдA въ рукY є3гw2 благоухaніе: |
|
14
|
14
|
| бо і вони моляться Господу, щоб Він допоміг їм подати хворому полегшення і зцілення для продовження життя. | и4бо и3 тjи гDеви м0лzтсz, да ўпрaвитъ и5мъ пок0й и3 и3зцэлeніе рaди њздравлeніz. |
|
15
|
15
|
| Але хто грішить перед Творцем його, нехай упаде у руки лікаря! | Согрэшazй пред8 сотв0ршимъ є3го2 впадeтъ въ рyцэ врачY. |
|
16
|
16
|
| Сину мій! над померлим пролий сльози і, ніби ти зазнав жорстокого нещастя, почни плач; пристойно одягни тіло його і не зневаж поховання його; | Чaдо, над8 мертвецeмъ и3сточи2 слeзы и3 ћкоже ѕлЁ стрaждущь начни2 плaчь: и3 ћкоже дост0итъ є3мY, соскyтай тёло є3гw2 и3 не прeзри погребeніz є3гw2. |
|
17
|
17
|
| гіркий нехай буде плач і ридання тепле, і продовж сумування за ним, за достоїнством його, день або два, щоб запобігти осуду, і тоді втішся від суму; | Г0рекъ сотвори2 плaчь и3 рыдaніе тепло2, и3 сотвори2 сётованіе, ћкоже є3мY дост0итъ, дeнь є3ди1нъ и3 двA хулeніz рaди, и3 ўтёшисz печaли рaди: |
|
18
|
18
|
| бо від суму буває смерть, і сум сердечний виснажить силу. | t печaли бо смeрть бывaетъ, и3 печaль сердeчнаz слsчетъ крёпость. |
|
19
|
19
|
| З нещастям перебуває і сум, і життя убогого важке для серця. | Въ нанесeніи пребывaетъ и3 печaль, и3 житіE ни1щагw въ сeрдцы. |
|
20
|
20
|
| Не віддавай серця твого суму; віддаляй його від себе, згадуючи про кінець. | Не дaждь въ печaль сeрдца твоегw2, њстaви ю5 помzнyвъ послBднzz. |
|
21
|
21
|
| Не забувай про це, бо немає повернення; і йому ти не принесеш користи, а собі зашкодиш. | Не забyди, нёсть бо возвращeніz: и3 є3мY п0льзы не сотвори1ши, и3 себE њѕл0биши. |
|
22
|
22
|
| «Згадуй про вирок наді мною, тому що він також і над тобою: мені учора, а тобі сьогодні». | Помzни2 сyдъ є3гw2, ћкw си1це и3 тв0й: мнЁ вчерA, ґ тебЁ днeсь. |
|
23
|
23
|
| З упокоєнням померлого заспокой і пам’ять про нього, й утішся про нього після відходу душі його. | Въ пок0и мертвецA ўпок0й пaмzть є3гw2, и3 ўтёшисz њ нeмъ во и3сх0дэ дyха є3гw2. |
|
24
|
24
|
| Мудрість книжна здобувається у сприятливий час дозвілля, і хто мало має своїх занять, може придбати мудрість. | Премyдрость кни1жника во благоврeменіи прaзднества, и3 ўмалszйсz дэsніемъ свои1мъ ўпремyдритсz. |
|
25
|
25
|
| Як може зробитися мудрим той, хто править плугом і хвалиться бичем, ганяє волів і зайнятий роботами їх, і у якого розмова тільки про молодих волів? | Чи1мъ ўмудри1тсz держaй њрaло и3 хвалsйсz nстн0мъ, гонsй волы2 и3 њбращazйсz въ дёлэхъ и4хъ, и3 п0вэсть є3гw2 въ сынёхъ ю4нчихъ; |
|
26
|
26
|
| Серце його зайняте тим, щоб проводити борозни, і турбота його — про корм для телиць. | Сeрдце своE дaстъ возрhти бразды6, и3 бдёніе є3гw2 на насыщeніихъ ю4ницъ. |
|
27
|
27
|
| Так і усякий тесля і зодчий, що проводить ніч, як день: хто займається різьбленням, того старанність у тім, щоб урізноманітнити форму; | Тaкw всsкъ древодёлz и3 ґрхітeктwнъ, и4же нHщи ћкw дни6 провождaетъ, дёлаz и3зва‰ніz печaтей, и3 прилэжaніе є3гw2 и3змэни1ти разли1чіе: |
|
28
|
28
|
| серце своє він спрямовує на те, щоб зображення було схоже, і турбота його — про те, щоб закінчити діло у досконалості. | сeрдце своE дaстъ ўпод0бити живописaніе, и3 бдёніе є3гw2 є4же соверши1ти дёло. |
|
29
|
29
|
| Так і ковач, який сидить біля ковадла і думає про виріб із заліза: дим від вогню виснажує його тіло, і з жаром від печі бореться він; | Тaкожде и3 ковaчь сэдS бли1з8 нaковални и3 соглsдаzй дёло желёза: курeніе nгнS ўдручи1тъ тёло є3гw2, и3 теплот0ю пeщи ўтруди1тсz: |
|
30
|
30
|
| звук молота оглушає його слух, і очі його спрямовані на модель посудини; | глaсъ млaта њбнови1тъ ќхо є3гw2, и3 прsмw под0бію сосyда џчи є3гw2: |
|
31
|
31
|
| серце його спрямоване на закінчення діла, і турбота його — про те, щоб обробити його у досконалості. | сeрдце своE вдaстъ на скончaніе дёлъ, и3 бдёніе є3гw2 ўкраси1ти до концA. |
|
32
|
32
|
| Так і гончар, який сидить над своєю справою і ногами своїми крутить колесо, | Тaкожде и3 скудeльникъ сэдS на дёлэ своeмъ и3 вертS ногaма свои1ма к0ло, |
|
33
|
33
|
| який постійно в турботі про справу свою, і у якого обчислена вся робота його: | и4же въ печaли лежи1тъ вhну на дёлэ своeмъ, и3зчислsемо всE дёланіе є3гw2: |
|
34
|
34
|
| рукою своєю він надає форму глині, а ногами пом’якшує її жорсткість; | мhшцею своeю воwбрази1тъ брeніе и3 пред8 ногaма преклони1тъ крёпость є3гw2: |
|
35
|
35
|
| він спрямовує серце до того, щоб добре закінчити посудину, і турбота його — про те, щоб очистити піч. | сeрдце своE вдaстъ скончaти сосyдъ, и3 бдёніе є3гw2 њчи1стити пeщь. |
|
36
|
36
|
| Усі вони покладаються на свої руки, і кожен умудрюється у своїй справі; | Вси2 сjи на рyки сво‰ надёютсz, и3 кjйждо въ дёлэ своeмъ ўмудрsетсz. |
|
37
|
37
|
| без них ні місто не побудується, ні жителі не населяться і не будуть жити в ньому; | Без8 тёхъ не насели1тсz грaдъ, и3 не вселsтсz, ни пох0дzтъ и3 въ соб0рище не в0змутсz: |
|
38
|
38
|
| і однак же вони у зібрання не запрошуються, на судійському сідалищі не сидять і не розмірковують про судові постанови, не вимовляють виправдання й засудження і не займаються притчами; | на прест0лэ же судjй не сsдутъ и3 завёта судY не размhслzтъ, нижE и4мутъ и3звэщaти наказaніz и3 судA, и3 въ при1тчахъ не њбрsщутсz: |
|
39
|
39
|
| але підтримують побут житейський, і молитва їх — про успіх мистецтва їх. | но т0кмw здaніємъ житє1йскимъ прилэжaтъ, и3 молeніе и4хъ въ дёланіи худ0жества. |
|
Глава 39
|
Главa lf
|
|
1
|
1
|
| Тільки той, хто присвячує свою душу розмірковуванню про закон Всевишнього, буде шукати мудрости усіх древніх і вправлятися у пророцтвах: | Т0чію вдаsй дyшу свою2 и3 размышлszй въ зак0нэ вhшнzгw премyдрости всёхъ дрeвнихъ взhщетъ и3 во прbр0чествіихъ поучaтисz бyдетъ: |
|
2
|
2
|
| він буде зважати на сказання мужів іменитих і заглиблюватися у тонкі звороти притч; | пHвэсти мужeй и3мени1тыхъ соблюдeтъ и3 во и3зви6тіz при1тчей совни1детъ, |
|
3
|
3
|
| буде досліджувати таємний зміст висловлювань і займатися загадками притч. | сокровє1ннаz при1тчей и3зhщетъ и3 въ гадaніи при1тчей поживeтъ, |
|
4
|
4
|
| Він буде проходити служіння серед вельмож і являтися перед правителем; | посредЁ вельм0жъ послyжитъ и3 пред8 старёйшину kви1тсz, |
|
5
|
5
|
| буде подорожувати по землі чужих народів, бо випробував добре і зле між людьми. | въ земли2 чужди1хъ kзы6къ пр0йдетъ, добр0 бо и3 ѕло2 въ человёцэхъ и3скуси2. |
|
6
|
6
|
| Серце своє він направить до того, щоб з раннього ранку звертатися до Господа, Який сотворив його, і буде молитися перед Всевишнім; відкриє у молитві вуста свої і буде молитися за гріхи свої. | Сeрдце своE вдaстъ ќтреневати ко гDу сотв0ршему є3го2 и3 пред8 вhшнимъ пом0литсz, и3 tвeрзетъ ўстA сво‰ на моли1тву и3 њ грэсёхъ свои1хъ пом0литсz. |
|
7
|
7
|
| Якщо Господу великому вгодно буде, він сповниться духом розуму, | Ѓще гDь вeлій восх0щетъ, дyхомъ рaзума и3сп0лнитсz: |
|
8
|
8
|
| буде виточувати слова мудрости своєї і у молитві прославляти Господа; | т0й њдожди1тъ глаг0лы премyдрости своеS и3 въ моли1твэ и3сповёстсz гDеви, |
|
9
|
9
|
| благоуправить свою волю і розум і буде розмірковувати про таємниці Господа; | т0й ўпрaвитъ совётъ є3гw2 и3 худ0жество и3 въ сокровeнныхъ є3гw2 размышлsти бyдетъ, |
|
10
|
10
|
| він покаже мудрість свого навчання і буде хвалитися законом завіту Господнього. | т0й и3звэсти1тъ наказaніе ўчeніz є3гw2 и3 въ зак0нэ завёта гDнz похвaлитсz. |
|
11
|
11
|
| Багато хто буде прославляти знання його, і він не буде забутий повік; | Восхвaлzтъ рaзумъ є3гw2 мн0зи, и3 до вёка не поги1бнетъ: |
|
12
|
12
|
| пам’ять про нього не загине, й ім’я його буде жити у роди родів. | не tи1детъ пaмzть є3гw2, и3 и4мz є3гw2 поживeтъ въ р0ды родHвъ: |
|
13
|
13
|
| Народи будуть прославляти його мудрість, і суспільство буде звіщати хвалу його; | премyдрость є3гw2 повёдzтъ kзhцы, и3 хвалY є3гw2 и3сповёсть цRковь. |
|
14
|
14
|
| доки буде жити, він придбає більшу славу, ніж тисячі; а коли спочиє, збільшить її. | Ѓще пребyдетъ, приусв0итъ себЁ, и3 ѓще почjетъ, и4мz њстaвитъ пaче тhсzщъ. |
|
15
|
15
|
| Ще подумавши, розповім, бо я повний, як місяць у повноті своїй. | Е#щE размhсливъ повёмъ, и3 ћкоже луны2 полнотA нап0лнихсz. |
|
16
|
16
|
| Вислухайте мене, благочестиві діти, і ростіть, як троянда, що росте на полі біля потоку; | Послyшайте менE, препод0бніи сhнове, и3 прозsбните ћкw ши1пки произрастaющыz при пот0цэ сeлнэмъ, |
|
17
|
17
|
| виточуйте пахощі, як ливан; | и3 ћкоже лівaнъ дади1те благов0ніе, |
|
18
|
18
|
| цвітіть, як лілея, поширюйте пахощі і співайте пісню; | и3 процвэти1те цвётъ ћкw крjнъ, преподади1те воню2 и3 восп0йте пёснь. |
|
19
|
19
|
| благословляйте Господа в усіх ділах; величайте ім’я Його і прославляйте Його хвалою Його, | Благослови1те гDа во всёхъ дёлэхъ є3гw2, дади1те и4мени є3гw2 вели1чіе и3 и3сповёдайтесz во хвалeніи є3гw2, |
|
20
|
20
|
| піснями вуст і гуслями і, прославляючи, говоріть так: | въ пёснехъ ўстeнъ и3 въ гyслехъ, и3 си1це рцhте во и3сповёданіи: |
|
21
|
21
|
| усі діла Господа дуже доброчинні, і всяке повеління Його у свій час сповниться; | дэлA гDнz вс‰ ћкw дwбрA ѕэлw2, и3 всsко повелёніе во врeмz своE бyдетъ. |
|
22
|
22
|
| і не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе у свій час відкриється. | И# нёсть рещи2: что2 сіE; на что2 сіE; вс‰ бо сі‰ во врeмz своE взы6скана бyдутъ. |
|
23
|
23
|
| За словом Його стала вода, як стіг, і за словами вуст Його з’явилися вмістилища вод. | Сл0вомъ є3гw2 стA водA ћкw ст0гъ, и3 гlг0ломъ ќстъ є3гw2 пріsтєлища вwднaz. |
|
24
|
24
|
| У повеліннях Його — усе Його благовоління, і ніхто не може применшити спасительність їх. | Повелёніемъ є3гw2 всsкое благоволeніе, и3 нёсть, и4же ўмaлитъ спcніе є3гw2. |
|
25
|
25
|
| Перед Ним діла всякої плоті, і неможливо сховатися від очей Його. | ДэлA всsкіz пл0ти пред8 ни1мъ, и3 нёсть ўкрhтисz t nчeсъ є3гw2: |
|
26
|
26
|
| Він передбачає з віку у вік, і нічого немає дивного перед Ним. | t вёка на вёкъ призрЁ, и3 ничт0же є4сть ди1вно пред8 ни1мъ. |
|
27
|
27
|
| Не можна сказати: «що це? для чого це?», бо усе створено для свого вжитку. | Нёсть рещи2: что2 сіE; на что2 сіE; вс‰ бо на потрeбу и4хъ создан† бhша. |
|
28
|
28
|
| Благословення Його покриває, як ріка, і, як потоп, напуває сушу. | Блгcвeніе є3гw2 ћкw рэкA покры2 и3 ћкw пот0къ сyшу напои2: |
|
29
|
29
|
| Але і гніву Його зазнають народи, як колись Він перетворив води на солончаки. | си1це гнёвъ є3гw2 kзhцы наслёдzтъ, ћкw преврати2 в0ду въ слaность. |
|
30
|
30
|
| Путі Його для святих прямі, а для беззаконних вони — спотикання. | ПутіE є3гw2 преподHбнымъ прaви, тaкw беззак0нникwмъ претык†ніz. |
|
31
|
31
|
| Від початку для добрих створене добре, як для грішників — зле. | Благ†z благи6мъ создан† бhша и3з8 начaла, тaкожде грBшнымъ ѕл†z. |
|
32
|
32
|
| Головні з усіх потреб для життя людини — вода, вогонь, залізо, сіль, пшеничне борошно, мед, молоко, виноградний сік, олія й одяг: | Начaло всsкіz потрeбы въ житіE человёку, водA и3 џгнь, и3 желёзо и3 с0ль, и3 семідaлъ пшени1цы и3 млеко2 и3 мeдъ, кр0вь гр0здова и3 мaсло и3 ри1за: |
|
33
|
33
|
| усе це благочестивим служить на користь, а грішникам може обернутися на шкоду. | вс‰ сі‰ благочести6вымъ во благ†z, си1це и3 грёшникwмъ превратsтсz во ѕл†z. |
|
34
|
34
|
| Є вітри, які створені для помсти й у люті своїй посилюють удари свої, | Сyть дyси, и5же с0здани бhша на мeсть и3 ћростію своeю ўтверди1ша р†ны и5мъ: |
|
35
|
35
|
| під час устремління свого виливають силу і задовольняють лють Творця їх. | во врeмz скончaніz и3злію1тъ крёпость и3 ћрость сотв0ршагw и5хъ совершaтъ. |
|
36
|
36
|
| Вогонь і град, голод і смерть — усе це створено для помсти; | Џгнь и3 грaдъ, и3 глaдъ и3 смeрть, вс‰ сі‰ создан† бhша на мeсть: |
|
37
|
37
|
| зуби звірів, і скорпіони, і змії, і меч, який мститься нечестивим загибеллю, — | зyбы ѕвэрeй и3 скwрпjи, и3 є3х‡дны и3 мeчь tмщazй въ поги1бель нечести1выхъ, |
|
38
|
38
|
| зрадіють повелінню Його і готові будуть на землі, коли будуть потрібні, й у свій час не переступлять слова Його. | въ зaповэдехъ є3гw2 возвеселsтсz, и3 на земли2 на потрeбу ўгот0вzтсz, и3 во бременaхъ свои1хъ не и4мутъ прейти2 сл0ва. |
|
39
|
39
|
| Тому я від самого початку вирішив, обміркував і залишив у писанні, | Сегw2 рaди и3спeрва ўтверди1хсz и3 размhслихъ и3 въ писaніи њстaвихъ: |
|
40
|
40
|
| що усі діла Господа прекрасні, і Він дарує усе потрібне у свій час; | вс‰ дэлA гDнz бл†га, и3 всю2 потрeбу во врeмz своE подaстъ: |
|
41
|
41
|
| і не можна сказати: «це гірше за те», бо усе у свій час визнане буде добрим. | и3 нёсть рещи2: сіE сегw2 ѕлёе: вс‰ бо во врeмz на ўгождeніе бyдутъ. |
|
42
|
42
|
| Отже, усім серцем і вустами оспівуйте і благословляйте ім’я Господа. | И# нн7э всёмъ сeрдцемъ и3 ўсты6 восп0йте и3 благослови1те и4мz гDне. |
|
Глава 40
|
Главa м7
|
|
1
|
1
|
| Багато трудів призначено кожній людині, і важке ярмо на синах Адама, з дня виходу з утроби матері їх до дня повернення до матері усіх. | Непрaзднство вeліе создано2 бhсть всsкому человёку, и3 и4го тsжко на сынёхъ ґдaмлихъ, t днE и3сх0да и3з8 чрeва мaтере и4хъ до днE погребeніz въ мaтерь всёхъ. |
|
2
|
2
|
| Думка про очікуване і день смерти породжує у них міркування і страх серця. | Размышлє1ніz и4хъ и3 стрaхъ сердeчный, помышлeніе чazніz, дeнь скончaніz: |
|
3
|
3
|
| Від того, хто сидить на славному престолі і до поваленого на землі і у поросі, | t сэдsщагw на прест0лэ слaвы и3 дaже до смирeннагw на земли2 и3 пeпелэ, |
|
4
|
4
|
| від того, хто носить порфиру і вінець, і до одягненого у руб’я, — | t носsщагw багрzни1цу и3 вэнeцъ и3 дaже до њдэвaющагwсz льнsною, |
|
5
|
5
|
| у всякого досада і ревнощі, і знічення, і занепокоєння, і страх смерти, й обурення, і сварка, і під час заспокоєння на постелі нічний сон бентежить розум його. | ћрость и3 зaвисть, и3 мzтeжъ и3 молвA, и3 стрaхъ смeрти и3 враждA и3 рвeніе, и3 во врeмz пок0z на л0жи с0нъ нощнhй и3змэнsетъ рaзумъ є3гw2: |
|
6
|
6
|
| Мало, майже зовсім не має він спокою, і тому й уві сні він, як удень, насторожі: | мaлw ћкw ничт0же на пок0й, и3 t тогw2 во снёхъ ћкw во днeхъ блюдeніz: |
|
7
|
7
|
| будучи збентеженим серцевими своїми мріями, як той, що утік з поля битви, під час безпеки своєї він пробуджується і не може надивуватися, що нічого не було страшного. | возмущeнъ видёніемъ сeрдца своегw2, ћкw и3збэжaвъ t лицA брaни, во врeмz спасeніz своегw2 востA, и3 дивsсz ни при є3ди1нэмъ же стрaсэ. |
|
8
|
8
|
| Хоч це буває з усякою плоттю, від людини до худоби, але у грішників у сім разів більше за це. | Со всsкою пл0тію t человёка дaже до скотA, и3 на грёшныхъ седмери1цею къ си6мъ: |
|
9
|
9
|
| Смерть, убивство, сварка, меч, нещастя, голод, руйнація й удари, — | смeрть и3 кр0вь, и3 рвeніе и3 nрyжіе, наведє1ніz, глaдъ и3 сокрушeніе и3 р†ны, |
|
10
|
10
|
| усе це — для беззаконних; і потоп був для них. | на беззак0нныхъ создан† бhша сі‰ вс‰, и3 си1хъ рaди бhсть пот0пъ. |
|
11
|
11
|
| Усе, що від землі, повертається у землю, і що з води, повертається у море. | Вс‰, є3ли6ка t земли2, въ зeмлю возвращaютсz, и3 t воды2, въ м0ре возвращaютсz. |
|
12
|
12
|
| Усякий подарунок і несправедливість будуть знищені, а вірність буде стояти повік. | Всsкъ дaръ и3 непрaвда и3стреби1тсz, ґ вёра во вёкъ стоsти бyдетъ. |
|
13
|
13
|
| Маєтки несправедливих, як потік, висохнуть і, як сильний грім при заливному дощі, прогримлять. | И#мёніе непрaведныхъ ћкw рэкA и4зсхнетъ, и3 ћкоже гр0мъ вели1къ въ д0ждь возгреми1тъ. |
|
14
|
14
|
| Хто відкриває руку, той буває веселий; а злочинці остаточно загинуть. | Е#гдA разгнeтъ рyцэ, возвесели1тсz, тaкw преступaющіи до концA и3зчeзнутъ. |
|
15
|
15
|
| Нащадки нечестивих не примножать гілок, і нечисті корені — на стрімкій скелі: | И#зч†діz нечести1выхъ не ўмн0жатъ вётвій, и3 корє1ніz нечи6стаz на твeрдэ кaмени: |
|
16
|
16
|
| осока біля усякої води і на березі ріки скошується раніше усякої іншої трави. | ѕлaкъ над8 всsкою вод0ю и3 на брeзэ рэки2 прeжде всsкіz травы2 и3ст0рженъ бyдетъ. |
|
17
|
17
|
| Доброчинність, як рай, повна благословінь, і милостиня перебуває повік. | Благодaть ћкw рaй во благословeніихъ, и3 ми1лостынz во вёкъ пребывaетъ. |
|
18
|
18
|
| Життя задоволеного своєю долею і трудівника солодке; але перевершує обох той, хто знаходить скарб. | Жив0тъ самодов0лнагw дёлателz ўслади1тсz, и3 пaче nбои1хъ њбрэтazй сокр0вище. |
|
19
|
19
|
| Діти і побудова міста увічнюють ім’я, але кращою за те й інше вважається бездоганна дружина. | Ч†да и3 созидaніе грaда ўтверждaютъ и4мz, и3 пaче nбои1хъ женA непор0чна вмэнsетсz. |
|
20
|
20
|
| Вино і музика веселять серце, але краще за те й інше — любов до мудрости. | Віно2 и3 мусікjа веселsтъ сeрдце, ґ пaче nбои1хъ возлюблeніе премyдрости. |
|
21
|
21
|
| Сопілка і гуслі роблять приємним спів, але краще за них — приємний язик. | Свирёль и3 pалти1рь ўслаждaютъ пёснь, ґ пaче nбои1хъ љзhкъ слaдкій. |
|
22
|
22
|
| Приємність і краса бажані для очей твоїх, але більше тієї й іншої — зелень посіву. | Благодaти и3 добр0ты возжелaетъ џко твоE, ґ пaче nбои1хъ ѕлaка сёмене. |
|
23
|
23
|
| Друг і приятель сходяться часом, але дружина з чоловіком — завжди. | Пріsтель и3 дрyгъ срэт†ющасz во врeмz, ґ пaче nбои1хъ женA съ мyжемъ. |
|
24
|
24
|
| Брати і покровителі — під час скорботи, але вірніше за тих та інших спасає милостиня. | Брaтіz и3 п0мощь во врeмz ск0рби, ґ пaче nбои1хъ ми1лостынz и3збaвитъ. |
|
25
|
25
|
| Золото і срібло утверджують стопи, але надійнішою за те й інше визнається добра порада. | Злaто и3 сребро2 ўтвердsтъ н0гу, ґ пaче nбои1хъ совётъ благоуг0денъ бyдетъ. |
|
26
|
26
|
| Багатство і сила підносять серце, але вищий за те — страх Господній: | И#мёніе и3 крёпость вознесyтъ сeрдце, ґ пaче nбои1хъ стрaхъ гDень: |
|
27
|
27
|
| у страху Господньому немає недоліку, і немає потреби шукати при ньому допомоги; | нёсть во стрaсэ гDни ўмалeніz и3 нёсть въ нeмъ лишeніz п0мощи: |
|
28
|
28
|
| страх Господній — як благословенний рай, і наділяє його усякою славою. | стрaхъ гDень ћкw рaй благословeніz, и3 пaче всsкіz слaвы покры2 є3го2. |
|
29
|
29
|
| Сину мій! не живи життям убогим: краще померти, ніж просити милостиню. | Чaдо, живот0мъ просли1вымъ не живи2: лyчше ўмрeти, нeжели проси1ти. |
|
30
|
30
|
| Хто задивляється на чужий стіл, того життя — не життя: він принижує душу свою чужими стравами; | Мyжъ зрS на чуждyю трапeзу, нёсть жив0тъ є3гw2 въ числЁ животA: њпечaлитъ дyшу свою2 чуждhми брaшны: |
|
31
|
31
|
| але людина розумна і вихована застереже себе від того. | мyжъ же худ0гъ и3 накaзанъ сохрани1тсz. |
|
32
|
32
|
| У вустах безсоромного солодким здається прохання милостині, але в утробі його вогонь запалає. | Во ўстёхъ нестыдли1вагw прошeніе ўслади1тсz, и3 во чрeвэ є3гw2 џгнь возгори1тсz. |
|
Глава 41
|
Главa м7а
|
|
1
|
1
|
| О, смерте! який гіркий спогад про тебе для людини, яка спокійно живе у своїх володіннях, | Q=^ смeрте, к0ль горькA твоS є4сть пaмzть человёку ми1рнw во и3мёніихъ свои1хъ живyщу, |
|
2
|
2
|
| для людини, яка нічим не заклопотана і в усьому щаслива і ще у силах приймати їжу. | мyжеви не пекyщусz и3 благополyчну во всёхъ, и3 є3щE возмогaющу пріsти пи1щу. |
|
3
|
3
|
| О, смерте! утішний твій вирок для людини, яка бідує і знемагає у силах, | Q=^, смeрте, д0бръ сyдъ тв0й є4сть человёку трeбующему и3 ўмалsющусz крёпостію, |
|
4
|
4
|
| для старого й обтяженого турботами про все, для того, хто не має надії і втратив терпіння. | въ послёдней стaрости сyщему и3 пекyщусz њ всёхъ, и3 невёрствующу и3 погуби1вшу терпёніе. |
|
5
|
5
|
| Не бійся смертного вироку: згадай про предків твоїх і нащадків. Це вирок від Господа над усякою плоттю. | Не б0йсz судA смeрти: помzни2 пє1рваz тво‰ и3 послBднzz, сeй бо сyдъ t гDа всsцэй пл0ти. |
|
6
|
6
|
| Отже, для чого ти відвертаєшся від того, що благоугодно Всевишньому? чи десять, чи сто, чи тисяча років, — | И# почто2 tмeщешисz бlговолeніz вhшнzгw; ѓще дeсzть, ѓще сто2, ѓще тhсzща лётъ, |
|
7
|
7
|
| у пеклі немає дослідження про час життя. | нёсть во ѓдэ њбличeніz животA. |
|
8
|
8
|
| Діти грішників бувають дітьми огидними і спілкуються з нечестивими. | Ч†да бывaютъ мє1рзка ч†да грёшникwвъ, и3 жив{щаz въ селeніихъ нечести1выхъ: |
|
9
|
9
|
| Спадщина дітей грішників загине, і разом з племенем їх буде поширюватися безслав’я. | ч†дъ грёшныхъ поги1бнетъ наслёдіе, и3 съ сёменемъ и4хъ вhну поношeніе. |
|
10
|
10
|
| Нечестивому батькові будуть докоряти діти, тому що через нього вони терплять безслав’я. | NтцA нечести1ва ўкорsтъ ч†да, ћкw є3гw2 рaди поношeніе пріи1мутъ. |
|
11
|
11
|
| Горе вам, люди нечестиві, які залишили закон Бога Всевишнього! | Г0ре вaмъ, мyжіе нечести1віи, и4же њстaвисте зак0нъ бGа вhшнzгw: |
|
12
|
12
|
| Коли ви народжуєтеся, то народжуєтеся на прокляття; і коли помираєте, то одержуєте в наділ свій прокляття. | и3 ѓще родитeсz, на клsтву родитeсz: и3 ѓще ќмрете, въ клsтву раздэлeни бyдете. |
|
13
|
13
|
| Усе, що з землі, повернеться у землю: так нечестиві — від прокляття у погибель. | Вс‰, є3ли6ка t земли2, въ зeмлю п0йдутъ: тaкожде нечести1віи t клsтвы въ пaгубу. |
|
14
|
14
|
| Плач людей буває про тіла їхні, але грішників і ім’я недобре згладиться. | Сётованіе человёкwвъ въ тэлесёхъ и4хъ: и4мz же грёшникwвъ неблаг0е потреби1тсz. |
|
15
|
15
|
| Турбуйся про ім’я, тому що воно буде з тобою довше, ніж багато тисяч золота: | Пецhсz њ и4мени, т0 бо ти2 пребывaетъ пaче тhсzщъ вели1кихъ сокр0вищъ злaта. |
|
16
|
16
|
| дням доброго життя є число, але добре ім’я перебуває повік. | Благaгw житіS число2 днjй, и3 д0брое и4мz во вёки пребывaетъ. |
|
17
|
17
|
| Дотримуйтеся, діти, настановлення у мирі; а прихована мудрість і скарб невидимий — яка у них користь? | Наказaніе въ ми1рэ соблюди1те, ч†да: премyдрость же сокровeнна и3 сокр0вище неzвлeнно, кaz п0льза во nбои1хъ; |
|
18
|
18
|
| Краще людина, яка ховає свою дурість, ніж людина, яка ховає свою мудрість. | Лyчше человёкъ скрывazй бyйство своE, нeжели человёкъ скрывazй премyдрость свою2. |
|
19
|
19
|
| Отже, соромтеся того, про що я скажу, | Тёмже u5бо ўсрами1тесz словeсъ мои1хъ: |
|
20
|
20
|
| бо не всякої соромливости добре дотримуватися і не все усіма схвалюється за істиною. | нёсть бо блaго всsкъ срaмъ сохранsти, и3 не вс‰ всBмъ въ вёрэ благоволsтсz. |
|
21
|
21
|
| Соромтеся перед батьком і матір’ю блуду, перед начальником і володарем — брехні; | Стыди1тесz пред8 nтцeмъ и3 мaтерію њ блудЁ и3 пред8 си1льнымъ и3 властели1номъ њ лжи2, |
|
22
|
22
|
| перед суддею і князем — злочину, перед зібранням і народом — беззаконня; | пред8 судіeю и3 кнsземъ њ согрэшeніи, пред8 соб0ромъ и3 людьми2 њ беззак0ніи, |
|
23
|
23
|
| перед товаришем і другом — неправди, перед сусідами — крадіжки: | пред8 џбщникомъ и3 дрyгомъ њ непрaвдэ, и3 на мёстэ, и3дёже живeши, њ татьбЁ, |
|
24
|
24
|
| соромтеся цього і перед істиною Бога і завіту Його. Соромся і спирання ліктями на стіл, обману при позичці і віддачі; | и3 пред8 и4стиною б9іею и3 завётомъ, и3 t њпeртіz лактeй на трапeзэ, t прельщeніz взsтіz и3 даsніz, |
|
25
|
25
|
| соромся мовчання перед тими, що вітають, задивляння на розпусну жінку, відвертання лиця від родича, | и3 t цэлyющихъ њ молчaніи, t видёніz жены2 блудни1цы и3 t tвращeніz ср0днича лицA, |
|
26
|
26
|
| відбирання наділу і дару, помислу на заміжню жінку, залицяння до своєї служниці, | t tsтіz чaсти и3 даsніz и3 t присмотрeніz жены2 мужaты и3 t њбольщeніz рабhни своеS, |
|
27
|
27
|
| і не підходь до постелі її; | и3 не приступи2 ко nдрY є3S: |
|
28
|
28
|
| перед друзями соромся слів докірливих, — і після того, як ти дав, не докоряй, — | пред8 др{ги њ словесёхъ пон0сныхъ, и3 по даsніи не поноси2: |
|
29
|
29
|
| повторення чуток і розголошення слів таємних. І будеш істинно сором’язливий і придбаєш прихильність усякої людини. | t повторeніz и3 сл0ва слhшаніz и3 t tкровeніz словeсъ тaйныхъ: и3 бyдеши стыдли1въ и4стиннw и3 њбрэтazй благодaть пред8 всsкимъ человёкомъ. |
|
Глава 42
|
Главa м7в
|
|
1
|
1
|
| Не соромся ось чого, і з лицемірности не гріши: | Не стыди1сz њ си1хъ и3 не пріими2 лицA, є4же согрэшaти: |
|
2
|
2
|
| не соромся точного виконання закону Всевишнього і завіту, і суду, щоб учинити правосуддя нечестивому, | њ зак0нэ вhшнzгw и3 завётэ, и3 њ судЁ, є4же њправдaти нечести1ваго, |
|
3
|
3
|
| суперечки між товаришем і сторонніми і надання спадщини друзям, | њ словеси2 соoбщника и3 њ пyтницэхъ, и3 њ даsніи наслёдіz другHвъ, |
|
4
|
4
|
| точности у вазі і мірах, — чи багато, чи мало придбаєш, — | њ и4стинэ мёрила и3 вёсwвъ, њ стzжaніи мн0гихъ и3 мaлыхъ, |
|
5
|
5
|
| неупереджености у купівлі і продажу і суворого виховання дітей, і — скривавити ребро злому рабові. | њ разли1чіи продаsніz купцє1въ и3 њ наказaніи мн0зэ ч†дъ, и3 є4же рабY лукaву рeбра њкровaвити. |
|
6
|
6
|
| При злій дружині добре мати печатку, і, де багато рук, там замикай. | На женЁ лукaвэ добро2 (є4сть) печaть, и3 и3дёже мнHги рyки, затвори2. |
|
7
|
7
|
| Коли щось видаєш, видавай за рахунком і вагою і роби всяку видачу і приймання за записом. | Е$же ѓще предaси, въ число2 и3 мёру, дaждь и3 возми2 всE писaніемъ. |
|
8
|
8
|
| Не соромся напоумляти нерозумного і дурного, і старого, який змагається з молодими: і будеш істинно благовихованим і заслужиш схвалення від усякої людини. | Њ наказaніи неразyмива и3 бyzгw, и3 престарёлагw судsщагwсz съ ю4ными, и3 бyдеши накaзанъ и4стиннw и3 и3скушeнъ пред8 всsкимъ живyщимъ. |
|
9
|
9
|
| Дочка для батька — таємна постійна турбота, і піклування про неї відганяє сон: у юності її — як би не відцвіла, а у заміжжі — як би не стала гидкою; | Дщeрь nтцY сокровeнно бдёніе, и3 попечeніе њ нeй tгонsетъ с0нъ: во ю4ности своeй да не когдA презрёетъ и3 сожи1телствующи (съ мyжемъ), да не когдA возненави1дэна бyдетъ: |
|
10
|
10
|
| у дівоцтві — як би не осквернилася і не зробилася вагітною у батьківському домі, у заміжжі — щоб не порушила подружньої вірности й у співжитті з чоловіком не залишилася неплідною. | въ дёвствэ да не когдA њскверни1тсz и3 во џтчихъ є3S непрaздна бyдетъ, и3 съ мyжемъ сyщи да не когдA престyпитъ и3 сожи1телствующи да не когдA непл0ды бyдетъ. |
|
11
|
11
|
| Над безсоромною дочкою посиль нагляд, щоб вона не зробила тебе посміховиськом для ворогів, притчею у місті і докором у народі й не осоромила тебе перед громадою. | Над8 дщeрію безстyдною ўтверди2 стрaжу, да не когдA сотвори1тъ тS њбрaдованіе врагHмъ, бесёду во грaдэ и3 tлучeнаго t людjй, и3 посрами1тъ тS въ нар0дэ мн0зэ. |
|
12
|
12
|
| Не дивися на красу людини і не сиди серед жінок: | Не взирaй на добр0ту всsкагw человёка и3 посредЁ жeнъ не сэди2: |
|
13
|
13
|
| бо як з одягу виходить міль, так від жінки — лукавство жіноче. | t ри1зъ бо и3сх0дитъ м0ліе, и3 t жены2 лукaвство жeнское. |
|
14
|
14
|
| Краще злий чоловік, ніж ласкава жінка, — жінка, яка соромить до ганьблення. | Лyчше ѕл0ба мyжеска, нeжели добродётелнаz женA, и3 женA посрамлsющаz въ поношeніе. |
|
15
|
15
|
| Згадаю тепер про діла Господа і розповім про те, що я бачив. За словом Господа явилися діла Його: | ПомzнY u5бо дэлA гDнz, и3 ±же ви1дэхъ, повёмъ: во словесёхъ гDнихъ дэлA є3гw2: |
|
16
|
16
|
| осяйне сонце дивиться на усе, і всі діла його повні слави Господньої. | с0лнце просвэщaz на вс‰ призрЁ, и3 слaвы є3гw2 и3сп0лнено дёло є3гw2. |
|
17
|
17
|
| І святим не надав Господь провіщати про усі чудеса Його, які утвердив Господь Вседержитель, щоб вселенна стояла твердо на славу Його. | Не сотвори2 ли с™ы6мъ гDь повёдати вс‰ чудесA є3гw2, ±же ўтверди2 гDь вседержи1тель, ўтверди1тисz всемY во слaвэ є3гw2; |
|
18
|
18
|
| Він проникає у безодню і серце і бачить усі звивини їх; бо Господь знає усяке відання і прозирає знання віку, | Бeздну и3 сeрдце и3зслёдова и3 въ ковaрствэхъ и4хъ размhсли: разумЁ бо гDь всsко вёдэніе и3 призрЁ на знaменіе вёка, |
|
19
|
19
|
| звіщаючи минуле і майбутнє і відкриваючи сліди потаємного; | возвэщaz мимошє1дшаz и3 б{дущаz и3 tкрывaz слэды2 тaйныхъ: |
|
20
|
20
|
| не оминає Його ніяка думка і не утаїться від Нього жодне слово. | не прeйде є3гw2 всsко помышлeніе, не ўтаи1сz t негw2 ни є3ди1но сл0во. |
|
21
|
21
|
| Він улаштував великі діла Своєї премудрости і перебуває раніше віку і повік; | Вели6чіz премyдрости своеS ўкраси2: и4же є4сть прeжде вёка и3 во вёкъ, |
|
22
|
22
|
| Він не збільшився і не зменшився і не потребував ніякого радника. | ни приложи1сz, ни ўмaлисz и3 не вострeбова ни є3ди1нагw совётника. |
|
23
|
23
|
| Як жадані усі діла Його, хоча ми можемо бачити їх як тільки іскри! | К0ль вс‰ дэлA є3гw2 вожделBнна, и3 дaже до и4скры є4сть ви1дэти. |
|
24
|
24
|
| Усі вони живуть і перебувають повік для усяких потреб і всі підкорюються Йому. | Вс‰ сі‰ живyтъ и3 пребывaютъ во вёкъ во всёхъ трeбованіихъ, и3 вс‰ послyшаютъ. |
|
25
|
25
|
| Усі вони — удвічі, одне навпроти одного, і нічого не створив Він недосконалим: | Вс‰ суг{ба, є3ди1но проти1ву є3ди1нагw: и3 не сотвори2 ничт0же скyдно. |
|
26
|
26
|
| одне підтримує благо іншого, — і хто насититься видінням слави Його? | Е#ди1но t є3ди1нагw ўтверди2 благ†z: и3 кто2 насhтитсz, зрS слaву є3гw2; |
|
Глава 43
|
Главa м7г
|
|
1
|
1
|
| Велич висоти, твердь чистоти, вигляд неба у славному явленні! | Слaва высоты2, твeрдь чистоты2, зрaкъ небесE въ видёніи слaвы. |
|
2
|
2
|
| Сонце, коли воно являється, звіщає про них при сході: дивне створіння, діло Всевишнього! | С0лнце во kвлeніи возвэщaющее во и3сх0дэ сосyдъ ди1венъ, дёло вhшнzгw. |
|
3
|
3
|
| У полудень воно висушує землю, і перед жаром його хто встоїть? | Въ полyдни своeмъ и3зсушaетъ странY, и3 прsмw вaру є3гw2 кто2 постои1тъ; |
|
4
|
4
|
| Розпалюють горнило для робіт плавильних, але утричі сильніше сонце палить гори: дихаючи полум’ям вогню і блискаючи промінням, воно засліплює очі. | (Ѓки) пeщь дhшущее въ дёлэхъ вaра, трегyбw с0лнце пожигaющее г0ры: воскурє1ніz џгнєннаz и3здhшущее и3 простирaющее лучи6 њмрачaетъ џчи. |
|
5
|
5
|
| Великий Господь, Який створив його, і за словом Його воно поспішно пробігає путь свою. | Вeлій гDь сотвори1вый є5, и3 словесы2 свои1ми ўскори2 шeствіе. |
|
6
|
6
|
| І місяць усім у свій час служить вказівкою часів і знаменням віку: | И# лунA всBмъ во своE врeмz kвлsетъ лBта и3 знaменіе вёка. |
|
7
|
7
|
| від місяця — вказівка свята; світло його зменшується після досягнення ним повноти; | T луны2 знaменіе прaздника: свэти1ло ўмалsющеесz до концA. |
|
8
|
8
|
| місяць називається за ім’ям його; він дивно зростає у своїй зміні; | Мцcъ по и4мени своемY є4сть, возрастaющь ди1внw во и3змэнeніи. |
|
9
|
9
|
| це — глава вишніх устроїв; він сяє на тверді небесній; | Сосyдъ њполчeній на высотЁ, на твeрди небeснэй сіsющь. |
|
10
|
10
|
| краса неба, слава зірок, блискуча прикраса, владика на висотах! | Добр0та небесE, слaва ѕвёздъ, красотA свэтsщисz на выс0кихъ гDнихъ: |
|
11
|
11
|
| За словом Святого зірки стоять за чином і не втомлюються на варті своїй. | словесы2 с™aгw стaнутъ по чи1ну и3 не и4мутъ њслабёти въ стражбaхъ свои1хъ. |
|
12
|
12
|
| Глянь на веселку, і прослав Творця її: прекрасна вона в сяйві своєму! | Ви1ждь дугY и3 благослови2 сотв0ршаго ю5, ѕэлw2 прекрaсна сіsніемъ свои1мъ: |
|
13
|
13
|
| Величним кругом своїм вона обіймає небо; руки Всевишнього розпростерли її. | њкружи2 нeбо њкружeніемъ слaвы, рyцэ вhшнzгw простр0стэ ю5. |
|
14
|
14
|
| Повелінням Його швидко сиплеться сніг, і миттєво блискають блискавки суду Його. | Повелёніемъ є3гw2 потщaсz снёгъ, и3 ўскорsетъ м0лнію судб0ю своeю. |
|
15
|
15
|
| Відкриваються скарбниці і вилітають з них хмари, як птахи. | Сегw2 рaди tверз0шасz сокрHвища, и3 парsтъ w4блацы ћкw пти6цы. |
|
16
|
16
|
| Могутністю Своєю Він зміцнює хмари, і розбиваються камені граду; | Вели1чіемъ свои1мъ ўкрэпи2 w4блаки, и3 сокруши1шасz кaменіе грaдное: |
|
17
|
17
|
| від погляду Його стрясаються гори, і з волі Його віє південний вітер. | и3 воззрёніемъ є3гw2 подви1жутсz г0ры, и3 в0лею є3гw2 возвёетъ ю4гъ. |
|
18
|
18
|
| Голос грому Його приводить у тремтіння землю, і північна буря і вихор. | Глaсъ гр0ма є3гw2 порази2 зeмлю, и3 бyрz сёверова и3 ви1хорь вётра. |
|
19
|
19
|
| Він сипле сніг подібно до того, як летять униз крилаті, і спадання його — як опускається сарана; | Ћкw пти6цы парsщыz сhплетъ снёгъ, и3 ћкоже прyзи садsщіисz спадє1ніz є3гw2. |
|
20
|
20
|
| красі білизни його дивується око, і паданню його дивується серце. | Добр0тэ бёлости є3гw2 подиви1тсz џко, и3 њ дожди2 є3гw2 ўжaснетсz сeрдце. |
|
21
|
21
|
| І як сіль, розсипає Він по землі іній, який, замерзаючи, стає гострим. | И# слaну ћкw с0ль на зeмлю сhплетъ, и3 смeрзшисz бывaетъ на концы2 nстрA. |
|
22
|
22
|
| Подме північний холодний вітер, — і з води робиться лід: він розстилається на всякому вмістилищі вод, і вода одягається ніби у лати; | Студeнъ вётръ сёверный возвёетъ, и3 смeрзнетсz лeдъ t воды2: на всsцэмъ собрaніи воднёмъ њбитaти и4мать, и3 ѓки во броню2 њблечeтсz водA. |
|
23
|
23
|
| покриває гори, і спалює пустелю, і, як вогонь, обпалює траву. | Поsстъ г0ры и3 пусты6ни пожжeтъ, и3 ўгаси1тъ травY ћкw џгнь. |
|
24
|
24
|
| Але швидким зціленням усьому служить туман; роса, яка з’являється, прохолоджує від спеки. | И#зцэлeніе всёхъ со тщaніемъ мглA: росA срэтaющаz t вaра ўтиши1тъ. |
|
25
|
25
|
| Повелінням Своїм Господь приборкує безодню і насаджує на ній острови. | Мhслію є3гw2 престA бeздна, и3 насади2 въ нeй (гDь) џстровы. |
|
26
|
26
|
| Ті, що плавають по морю, розповідають про небезпеку на ньому, і ми дивуємося тому, що чуємо вухами нашими: | Плaвающіи по м0рю повёдаютъ бёдство є3гw2, и3 слyхомъ ўшeсъ нaшихъ чуди1мсz, |
|
27
|
27
|
| бо там надзвичайні і дивні діла, різноманітність усяких тварин, роди чудовиськ. | и3 тaмw (сyть) пресл†вна и3 ч{дна дэлA є3гw2, разли1чіе всsкагw жив0тнагw, создaніе ки1тwвъ. |
|
28
|
28
|
| Через Нього усе успішно досягає свого призначення, і усе тримається словом Його. | И$мъ благополyчный конeцъ св0й получaютъ и3 сл0вомъ є3гw2 составлsютсz всsчєскаz. |
|
29
|
29
|
| Багато чого можемо ми сказати, і однак же не осягнемо Його, і кінець слів: Він є усе. | Мн0гw и4мамы рещи2, и3 не и4мамы пости1гнути, и3 скончaніе словeсъ: всE є4сть т0й. |
|
30
|
30
|
| Де візьмемо силу, щоб прославити Його? бо Він вище за всі діла Свої. | Слaвzще є3го2 гдЁ ўкрэпи1мсz; т0й бо вели1къ пaче всёхъ дёлъ свои1хъ: |
|
31
|
31
|
| Страшний Господь і дуже великий, і дивна могутність Його! | стрaшенъ гDь и3 вели1къ ѕэлw2, и3 чyдно могyтство є3гw2. |
|
32
|
32
|
| Прославляючи Господа, звеличуйте Його, скільки можете, але і потім Він буде величнішим; | Слaвzще гDа вознеси1те, є3ли1кw ѓще м0жете, превзhдетъ бо и3 є3щE: |
|
33
|
33
|
| і величаючи Його, додайте сили: але не трудіться, тому що не осягнете. | возносsще є3го2 ўмн0житесz крёпостію: не труди1тесz, не и4мате бо пости1гнути. |
|
34
|
34
|
| Хто бачив Його, і пояснить? і хто прославить Його, як Він є? | Кто2 ви1дэ є3го2 и3 и3сповёсть; и3 кто2 возвели1читъ є3го2, ћкоже є4сть; |
|
35
|
35
|
| Багато приховано, що набагато більше за це; бо ми бачимо малу частину діл Його. | МнHга сокровє1на сyть в‰щшаz си1хъ: м†лаz бо ви1дэхомъ дёлъ є3гw2. |
|
36
|
36
|
| Усе створив Господь, і благочестивим дарував мудрість. | Вс‰ бо сотвори2 гDь и3 бlгочести1вымъ дадE премyдрость. |
|
Глава 44
|
Главa м7д
|
|
1
|
1
|
| Тепер звеличимо славних мужів і батьків нашого роду: | Восхвaлимъ ќбw мyжы сл†вны и3 nтцы2 нaшz въ бытіи2. |
|
2
|
2
|
| багато славного Господь являв через них, велич Свою від віку; | Мн0гу слaву создA гDь въ ни1хъ вели1чіемъ свои1мъ t вёка. |
|
3
|
3
|
| це були володарі у царствах своїх і мужі, славетні силою; вони давали розумні поради, звіщали у пророцтвах; | Госп0дствующе во цaрствіихъ свои1хъ и3 мyжіе и3мени1ти си1лою, совётующе рaзумомъ свои1мъ, провэщaвшіи во прbр0чествахъ, |
|
4
|
4
|
| вони були керівниками народу у нарадах і у книжному навчанні. | старBйшины людjй въ совётэхъ и3 въ рaзумэ пис†ніz людjй: |
|
5
|
5
|
| Мудрі слова були у повчанні їх; вони винайшли музичні лади і написали гімни; | прем{драz словесA въ наказaніи и4хъ, и4щуще глaса мусікjйска и3 повёдающе пHвэсти во писaніихъ: |
|
6
|
6
|
| люди багаті, обдаровані силою, вони мирно жили в оселях своїх. | мyжіе богaтіи, њбдаровaни крёпостію, ми1рнw живyще въ жили1щихъ свои1хъ. |
|
7
|
7
|
| Усі вони були шановані між племенами своїми і у дні свої були славою. | Вси2 сjи въ р0дэхъ прослaвлени бhша, и3 во днeхъ и4хъ похвалA. |
|
8
|
8
|
| Є між ними такі, які залишили після себе ім’я для звіщення їх похвали, — і є такі, про яких не залишилося пам’яті, які зникли, ніби не існували, і зробилися, ніби не було їх, і діти їхні після них. | Сyть t ни1хъ, и4же њстaвиша и4мz, є4же повёдати хвалы6: и3 сyть, и4хже нёсть пaмzти, и3 погиб0ша ћкw не сyщіи, и3 бhша ћкw не бhвше, и3 ч†да и4хъ по ни1хъ. |
|
9
|
9
|
| Але то були мужі милости, праведні справи яких не забуваються; | Но сjи мyжіе ми1лостивіи, и4хже пр†вды не забвє1ны бhша: |
|
10
|
10
|
| у сімені їх перебуває добра спадщина; нащадки їх — у завітах; | съ сёменемъ и4хъ пребyдетъ д0брое наслёдіе, и3зч†діz и4хъ въ завётэхъ: |
|
11
|
11
|
| сім’я їх буде твердим, і діти їхні — заради них; | њстaсz сёмz и4хъ, и3 ч†да и4хъ по ни1хъ: |
|
12
|
12
|
| сім’я їх перебуватиме до віку, і слава їх не знищиться; | до вёка пребyдетъ сёмz и4хъ, и3 слaва и4хъ не потреби1тсz: |
|
13
|
13
|
| тіла їхні поховані у мирі, й імена їхні живуть у роди; | тэлесA и4хъ въ ми1рэ погребє1на бhша, ґ и3менA и4хъ живyтъ въ р0ды. |
|
14
|
14
|
| народи будуть розповідати про їх мудрість, а Церква буде звіщати їх хвалу. | Премyдрость и4хъ повёдzтъ лю1діе, и3 похвалY и4хъ и3сповёсть цRковь. |
|
15
|
15
|
| Енох догодив Господу і був узятий на небо, — образ покаяння для усіх родів. | Е#нHхъ ўгоди2 гDеви и3 преложи1сz, w4бразъ покаsніz родHмъ. |
|
16
|
16
|
| Ной виявився досконалим, праведним; під час гніву він був умилостивленням; | НHе њбрётесz совершeнъ, прaведенъ, во врeмz гнёва бhсть примирeніе: |
|
17
|
17
|
| тому зробився залишком на землі, коли був потоп; | сегw2 рaди бhсть њстaнокъ земли2, є3гдA бsше пот0пъ. |
|
18
|
18
|
| з ним укладений був вічний завіт, що ніяка плоть не знищиться більше потопом. | Завёты вёчніи положeни бhша съ ни1мъ, да не потреби1тсz пот0помъ всsка пл0ть. |
|
19
|
19
|
| Авраам — великий батько безлічі народів, і не було подібного до нього у славі; | Ґвраaмъ вели1кій nтeцъ мн0жеству kзhкwвъ, и3 не њбрётесz под0бный во слaвэ є3гw2: |
|
20
|
20
|
| він зберіг закон Всевишнього і був у завіті з Ним, | и4же соблюдE зак0нъ вhшнzгw и3 бhсть въ завётэ съ ни1мъ: |
|
21
|
21
|
| і на своїй плоті утвердив завіт й у випробуванні виявився вірним; | и3 на пл0ти є3гw2 ўстaви завётъ и3 во и3скушeніи њбрётесz вёренъ: |
|
22
|
22
|
| тому Господь з клятвою обіцяв йому, що у сімені його благословляться усі народи; | сегw2 рaди клsтвою постaви съ ни1мъ благослови1тисz kзhкwмъ њ сёмени є3гw2, |
|
23
|
23
|
| обіцяв примножити його як порох землі, і піднести сім’я його як зірки, і дати їм спадщину від моря до моря і від ріки до краю землі. | ўмн0жити є3го2 ћкw пeрсть земли2, и3 ћкw ѕвёзды возвhсити сёмz є3гw2, и3 наслёдити и5мъ t м0рz до м0рz и3 t рэки2 до крaz земли2. |
|
24
|
24
|
| Й Ісааку заради Авраама, батька його, Він також підтвердив благословення усіх людей і завіт; | И# њ їсаaцэ ўтверди2 си1це ґвраaма рaди nтцA є3гw2 благословeніе всёхъ человёкwвъ и3 завётъ: |
|
25
|
25
|
| і воно ж спочило на голові Якова: | и3 почи2 на главЁ їaкwвли. |
|
26
|
26
|
| Він ущедрив його Своїми благословеннями і дав йому у спадщину землю, і відокремив ділянки її і розділив між дванадцятьма колінами. | ПознA є3го2 блгcвє1ніи свои1ми и3 дадE є3го2 въ наслёдіе, и3 раздэли2 ч†сти є3гw2 на колёнъ дванaдесzть, |
|
27
|
27
|
| І вивів від нього мужа милости, який придбав любов у очах усякої плоті, | и3 и3зведE t негw2 мyжа ми1лости, њбрётшаго благодaть пред8 nчесы2 всsкіz пл0ти. |
|
Глава 45
|
Главa м7є
|
|
1
|
1
|
| улюбленого Богом і людьми Мойсея, якого пам’ять благословенна. | Возлю1бленный бGомъ и3 челwвёки мwmсeй, є3гHже пaмzть во благословeніихъ. |
|
2
|
2
|
| Він зрівняв його у славі зі святими і звеличив його ділами на страх ворогам; | Ўпод0билъ є4сть є3го2 слaвэ с™hхъ и3 возвели1чи є3го2 во стрaсэ врагHвъ. |
|
3
|
3
|
| Він його словом припиняв дивні знамення, прославив його перед лицем царів, давав через нього повеління до народу його і показав йому від слави Своєї. | Во словесёхъ є3гw2 знaмєніz ўстaви и3 прослaви є3го2 пред8 лицeмъ царeй: заповёда є3мY къ лю1демъ свои6мъ и3 показA є3мY слaву свою2: |
|
4
|
4
|
| За вірність і лагідність його Він освятив його, обрав Собі з усіх людей, | въ вёрэ и3 кр0тости є3гw2 њс™и2 є3го2, и3збрA є3го2 t всsкіz пл0ти. |
|
5
|
5
|
| сподобив його чути голос Його, увів його у морок | Слhшанъ сотвори1лъ є4сть є3мY глaсъ св0й и3 введE є3го2 во мглY, |
|
6
|
6
|
| і дав йому лицем до лиця заповіді, закон життя і відання, щоб він навчив Якова завіту й Ізраїля — постановам Його. | и3 дадE є3мY пред8 лицeмъ зaпwвэди, зак0нъ жи1зни и3 вёдэніz, є4же научи1ти їaкwва завёту и3 судбaмъ є3гw2 ї}лz. |
|
7
|
7
|
| Він підняв Аарона, подібного до нього святого, брата його, з коліна Левіїного, — | ҐарHна возвhси с™а, под0бна є3мY брaта є3гw2 t колёна леvjина, |
|
8
|
8
|
| уклав з ним вічний завіт і дав йому священство у народі; Він благословив його особливою прикрасою й оперезав його поясом слави; | постaви є3мY завётъ вёченъ и3 дадE є3мY їерeйство людjй, ўблажи2 є3го2 благоукрашeніемъ и3 препоsса є3го2 nдeждою слaвы, |
|
9
|
9
|
| Він наділив його вищою прикрасою й облачив його в багатий одяг: | њблечE є3го2 въ совершeніе хвалeніz и3 ўтверди2 є3го2 сосyдами крёпости, |
|
10
|
10
|
| у спідній одяг, в подир та ефод; | њстeгнми и3 поди1ромъ и3 є3пwмjдою, |
|
11
|
11
|
| і оточив його золотими яблуками і дуже багатьма дзвіночками, щоб при ходінні його вони видавали звук, щоб зробити чутним у храмі дзвін для нагадування синам народу Його; | и3 њкружи2 є3го2 шипки6 златhми и3 звонцы6 мн0гими w4крестъ, глашaти глaсъ во ступaніихъ є3гw2, слhшанъ твори1ти глaсъ въ цeркви въ пaмzть сынHмъ людjй свои1хъ: |
|
12
|
12
|
| наділив його одежею святою із золота і гіацинтової вовни і крученого висону мистецької роботи, словом суду, уримом і тумимом, | nдeждою с™0ю, со злaтомъ и3 v3акjнfомъ и3 порфЂрою, дёломъ пестродёлца, сл0вомъ судA, kвлeньми и4стины, |
|
13
|
13
|
| червленим тканням майстерної роботи, коштовними каменями, вирізаними як на печатці, у золотій оправі гранувальної роботи, з вирізаними на пам’ять накресленнями імен за числом колін Ізраїлевих; | и3сткaнною багрsностію, дёломъ худ0жничимъ, кaмєніи многоцёнными, и3зваsньми печaти, въ свzзaніи злaта, дёломъ каменнодёлателz, на пaмzть въ писaніи и3звazннэмъ по числY колёнъ ї}левыхъ: |
|
14
|
14
|
| на кидарі його — золотий вінець, знамення святині, слава достоїнства: велична прикраса, діло мистецтва, приємна для очей. | вэнeцъ злaтъ верхY кідaра, и3з8wбражeніе печaти с™hни, похвалA чeсти, дёло крёпости, вожделBніz nчeсъ краси6ма прекр†сна. |
|
15
|
15
|
| Раніше нього не було цього від віку: | Прeжде є3гw2 не бhша такwвaz до вёка. |
|
16
|
16
|
| хто не належав до його племені, не одягався так, тільки сини його і нащадки його в усі часи. | Не њблечeсz и3ноплемeнникъ, т0чію сhнове є3гw2 и3 внyчата є3гw2 пrнw. |
|
17
|
17
|
| Жертви їх приносяться щодня, завжди по двічі. | Жє1ртвы и4хъ приноси6мы бsху по вс‰ дни6 непрестaннw двaжды. |
|
18
|
18
|
| Мойсей наповнив руки його і помазав його святим єлеєм: | И#сп0лни мwmсeй рyцэ и3 помaза є3го2 є3лeемъ с™hмъ. |
|
19
|
19
|
| йому постановлено у вічний завіт і сімені його на дні неба, щоб вони служили Йому і разом священнодіяли і благословляли народ Його ім’ям Його; | Бhсть є3мY въ завётъ вёченъ, и3 сёмени є3гw2 во днeхъ нeба, служи1ти є3мY вкyпэ и3 свzщeнствовати, и3 благословлsти лю1ди є3гw2 и4менемъ є3гw2. |
|
20
|
20
|
| Він обрав його з усіх живих, щоб приносити Господу жертву, куріння і пахощі у пам’ять умилостивлення за народ свій; | И#збрA є3го2 t всёхъ живhхъ принести2 жeртву гDеви, fmміaмъ и3 благоухaніе на пaмzть, на њчищeніе лю1демъ свои6мъ. |
|
21
|
21
|
| Він дав йому Свої заповіді і владу у постановах судових, щоб навчати Якова одкровень і наставляти Ізраїля у законі Його. | ДадE є3мY зaпwвэди сво‰, влaсть въ завётэхъ судeбъ, научи1ти їaкwва свидёніємъ и3 въ зак0нэ є3гw2 просвэти1ти ї}лz. |
|
22
|
22
|
| Повстали проти нього чужі, і позаздрили йому у пустелі люди, які пристали до Дафана й Авирона, і збіговисько Корея у люті і гніві; | Востaша нaнь чуждjи, и3 возревновaша є3мY въ пустhни мyжіе, и4же при даfaнэ и3 ґвірHнэ, и3 с0нмъ корeовъ въ ћрости и3 гнёвэ. |
|
23
|
23
|
| Господь побачив і Йому неугодне було це, — і вони загинули від люті гніву. | Ви1дэ гDь и3 не бlговоли2, и3 скончaшасz ћростію гнёва: |
|
24
|
24
|
| Він учинив над ними чудо, знищивши їх полум’ям вогню Свого. | сотвори2 въ ни1хъ знaмєніz, погуби1ти | nгнeмъ плaмене. |
|
25
|
25
|
| І примножив славу Аарона і дав йому спадщину — відділив їм початки плодів: | И# приложи2 ґарHнови слaву и3 дадE є3мY наслёдіе: начaтки пeрвыхъ жи6тъ раздэли2 є3мY. |
|
26
|
26
|
| насамперед підготував їм хліб для насичення, бо вони їдять і жертви Господні, які Він дав йому і сімені його; | Хлёбъ въ пeрвыхъ ўгот0ва на сhтость: и4бо жє1ртвы гDни ћсти бyдутъ, ±же дадE є3мY и3 сёмени є3гw2. |
|
27
|
27
|
| але він не повинен мати спадщини на землі народу і немає йому наділу між народом, тому що Він Сам наділ і спадщина його. | Nбaче въ земли2 людjй не наслёдствитъ, и3 въ лю1дехъ не бyдетъ є3мY чaсти: сaмъ бо чaсть є3гw2 и3 наслёдіе. |
|
28
|
28
|
| Також і Финеєс, син Єлеазара, третій за славою, тому що він ревнував за страх Господній і, при відпадінні народу, устояв у доброму настрої душі своєї й умилостивив Господа до Ізраїля; | И# фінеeсъ сhнъ є3леазaровъ трeтій во слaвэ, є3гдA ревновaше стрaху гDню, и3 стA въ превращeніи людjй блaгостію ўсeрдіz души2 своеS, и3 ўмоли2 њ ї}ли. |
|
29
|
29
|
| тому укладено з ним завіт миру, щоб бути йому предстоятелем святих і народу свого, щоб йому і сімені його належало достоїнство священства навіки. | Сегw2 рaди постaвленъ є3мY бhсть завётъ ми1ренъ, предстaтелемъ бhти с™hхъ и3 лю1демъ є3гw2, да бyдетъ є3мY и3 сёмени є3гw2 свzщeнства вели1чество во вёкъ. |
|
30
|
30
|
| Як за завітом з Давидом, сином Ієссея з коліна Іудиного, царська спадщина переходила від сина до сина, так спадщина священства належала Аарону і сімені його. | И# завётъ давjду, сhну їессeову t колёна їyдова, наслёдство царS сhна t сhна є3ди1нагw: достоsніе свzщeнства ґарHну и3 сёмени є3гw2. |
|
31
|
31
|
| Нехай дасть нам Бог мудрість у нашому серці — судити народ Його справедливо, щоб не загинули блага їх і слава їх перебувала у роди їх. | Да дaстъ нaмъ премyдрость въ сердцaхъ нaшихъ суди1ти лю1демъ є3гw2 въ прaвду, да не потребsтсz благ†z и4хъ и3 слaва и4хъ въ р0ды и4хъ. |
|
Глава 46
|
Главa м7ѕ
|
|
1
|
1
|
| Сильний був у битвах Ісус Навин і був спадкоємцем Мойсея у пророцтвах. | Крёпокъ на брaнехъ їисyсъ наvи1нъ и3 преeмникъ мwmсeовъ бhсть во прbр0чествэ: |
|
2
|
2
|
| Відповідно до імені свого, він був великий у спасінні обраних Божих, коли мстився повсталим ворогам, щоб ввести Ізраїля у спадщину його. | и4же бhсть по и4мени своемY вели1къ на спасeніе и3збрaнныхъ є3гw2, мсти1ти востаю1щымъ (нaнь) врагHмъ, ћкw да наслёдствитъ ї}лz. |
|
3
|
3
|
| Як він прославився, коли підняв руки свої і простяг меч на міста! | К0ль прослaвленъ бhсть воздвижeніемъ рyкъ свои1хъ, и3 внегдA простирaше мeчь на грaды. |
|
4
|
4
|
| Хто раніше нього так стояв? Бо він вів битви Господні. | Кто2 прeжде є3гw2 си1це стA; бр†ни бо гDни т0й вождaше. |
|
5
|
5
|
| Чи не його рукою зупинене було сонце, і один день був наче два? | Не рук0ю ли є3гw2 воспzти1сz с0лнце, и3 є3ди1нъ дeнь бhсть ћкw двA; |
|
6
|
6
|
| Він воззвав до Всевишнього Владики, коли з усіх боків стисли його вороги, і великий Господь почув його: | ПризвA вhшнzго си1льна, є3гдA њскорблsху є3го2 врази2 w4крестъ, и3 послyша є3го2 вeлій гDь: кaменіемъ грaднымъ си1лы крёпкіz |
|
7
|
7
|
| каміння граду з могутньою силою кинув Він на ворожий народ і погубив супротивників на схилі гори, | ўстреми2 брaнь на kзhки, и3схождeніемъ погуби2 проти1вники, |
|
8
|
8
|
| щоб язичники пізнали всеозброєння його, що війна його була перед Господом, а він тільки йшов за Всемогутнім. | да познaютъ kзhцы всеoрyжіе є3гw2, ћкw пред8 гDемъ брaнь є3гw2: и4бо послёдова могyтному. |
|
9
|
9
|
| І у дні Мойсея він зробив благодіяння, він і Халев, син Ієфоннії, — тим, що вони протистояли ворогам, утримували народ від гріха й утихомирювали зле ремство. | И# во дни6 мwmсewвы сотвори2 ми1лость сeй и3 халeвъ сhнъ їефоннjинъ, стaти проти1ву врагA, ўдержaти лю1ди t грBхъ и3 ўтоли1ти р0потъ лукaвства: |
|
10
|
10
|
| І вони тільки двоє з шестисот тисяч, які подорожували, були врятовані, щоб ввести народ у спадщину — у землю, яка тече молоком і медом. | и3 т† двA с{ща спасє1на бhста t шести2 сHтъ тhсzщъ пэшцє1въ, ввести2 и5хъ въ наслёдствіе, въ зeмлю точaщую млеко2 и3 мeдъ. |
|
11
|
11
|
| І дав Господь Халеву міць, яка збереглася у ньому до старости, зійти на висоту землі, і сім’я його одержало спадщину, | И# дадE гDь халeву крёпость, и3 дaже до стaрости пребhсть ў негw2, взhти є3мY на высотY земли2, и3 сёмz є3гw2 њбдержA наслёдіе: |
|
12
|
12
|
| щоб бачили усі сини Ізраїлеві, що благо йти за Господом. | ћкw да ви1дzтъ вси2 сhнове ї}лєвы, ћкw добро2 ходи1ти в8слёдъ гDа. |
|
13
|
13
|
| Також і судді, кожен за своїм ім’ям, серце яких не помилялося і які не відверталися від Господа, — нехай буде пам’ять їх у благословеннях! | И# судіи6 кjйждо и4менемъ свои1мъ, є3ли1кихъ не любодёйствова сeрдце, и3 є3ли1цы не tврати1шасz t гDа, и3 пaмzть и4хъ во благословeніихъ: |
|
14
|
14
|
| Нехай процвітуть кості їх від місця свого, | кHсти и4хъ да процвэтyтъ t мёста и4хъ, |
|
15
|
15
|
| й ім’я їх нехай перейде до синів їхніх у прославлянні їх! | и3 и4мz и4хъ премэнsемо на сынёхъ, прослaвлєннымъ бhвшымъ и5мъ. |
|
16
|
16
|
| Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, заснував царство і помазав царів народу своєму; | Возлю1бленъ гDемъ свои1мъ самуи1лъ прbр0къ гDень ўстр0и цaрство и3 помaза кн‰зи над8 людьми2 є3гw2: |
|
17
|
17
|
| він судив народ за законом Господнім, і Господь споглядав на Якова; | зак0номъ гDнимъ суди2 с0нму, и3 посэти2 гDь їaкwва: |
|
18
|
18
|
| за вірою своєю він був істинним пророком, і у словах його визнана вірність видіння. | вёрою своeю и3спhтанъ бhсть прbр0къ, и3 познaнъ бhсть въ вёрэ своeй вёренъ видёніемъ. |
|
19
|
19
|
| Він воззвав до Всемогутнього Господа, коли звідусюди тіснили його вороги, і приніс у жертву молодого агнця, — | И# призвA гDа си1льна, є3гдA њскорблsху є3го2 врази2 є3гw2 w4крестъ, приношeніемъ ѓгнца ссyщагw млеко2: |
|
20
|
20
|
| і Господь загримів з неба й у сильному шумі чутним зробив голос Свій, | и3 возгремЁ съ небесE гDь и3 глaсомъ вeліимъ ўслhшанъ сотвори2 глaсъ св0й: |
|
21
|
21
|
| і знищив вождів тирських і всіх князів филистимських. | и3 потреби2 влады6ки т›рскіz, и3 вс‰ кн‰зи фmліст‡мскіz. |
|
22
|
22
|
| Ще раніше часу вічного упокоєння свого він засвідчив перед Господом і помазаником Його: «майна, ні навіть взуття, я не брав ні від кого», і ніхто не докорив йому. | И# прeжде врeмене ўспeніz вёка свидётелствова пред8 гDемъ и3 хріст0мъ є3гw2: и3мёніz и3 до сапHгъ t всsкіz пл0ти не взsхъ: и3 не сотвори2 є3мY поношeніz (ни є3ди1нъ) человёкъ. |
|
23
|
23
|
| Він пророкував і після смерти своєї, і прорік цареві смерть його, й у пророцтві підняв із землі голос свій, що беззаконний народ знищиться. | И# по ўспeніи своeмъ прbр0чествова и3 показA царeви кончи1ну є3гw2: и3 вознесE t земли2 глaсъ св0й, прbр0чествомъ и3стреби1ти беззак0ніе людjй. |
|
Глава 47
|
Главa м7з
|
|
1
|
1
|
| Після цього з’явився Нафан, щоб пророкувати у дні Давида. | И# по сeмъ востA наfaнъ прbр0чествовати во дни6 давjдwвы. |
|
2
|
2
|
| Як жир, відокремлений від мирної жертви, так Давид від синів Ізраїлевих. | Ћкоже тyкъ tлучeнъ t жeртвы ми1рныz, тaкw давjдъ t сынHвъ ї}левыхъ. |
|
3
|
3
|
| Він грав з левами, як з козенятами, і з ведмедями, як з ягнятами. | Со львы6 и3грaше ћкw съ кHзлищи и3 съ медвёдми ћкw со ѓгнцы џвчими. |
|
4
|
4
|
| В юності своїй чи не убив він велетня, чи не зняв ганьбу з народу, | Во ю4ности своeй не ўби1лъ ли и3споли1на, и3 tsтъ поношeніе t людjй, |
|
5
|
5
|
| коли підняв руку з пращним каменем і подолав гординю Голіафа? | є3гдA прострE рyку съ кaменемъ и3з8 прaщи низложи1ти гордhню голіafову; |
|
6
|
6
|
| Бо він воззвав до Господа Всевишнього, і Він дав силу правиці його — уразити людину, сильну на війні, і піднести ріг народу свого. | Призвa бо гDа вhшнzгw, и3 вдадE въ десни1цу є3гw2 крёпость низложи1ти человёка си1льна на брaни, вознести2 р0гъ людjй свои1хъ. |
|
7
|
7
|
| Так прославив народ його десятками тисяч і звеличив його у благословеннях Господа, як достойний вінець слави, | Си1це во тмaхъ прослaви є3го2 и3 восхвали2 є3го2 во блгcвeніихъ гDнихъ, внегдA носи1ти є3мY вэнeцъ слaвы. |
|
8
|
8
|
| бо він знищив навколишніх ворогів і смирив ворожих филистимлян, — навіть донині скрушив ріг їх. | Потреби1 бо враги2 w4крестъ и3 ўничижи2 фmлістjмлzны проти1вники: дaже доднeсь сокруши2 и5мъ р0гъ. |
|
9
|
9
|
| Після кожного діла свого він приносив подяку Святому Всевишньому словом хвали; | Во всsцэмъ дёлэ своeмъ дадE и3сповёданіе с™0му вhшнему глаг0ломъ слaвы: |
|
10
|
10
|
| від усього серця він оспівував і любив Творця свого. | всёмъ сeрдцемъ свои1мъ восхвали2 и3 возлюби2 сотв0ршаго и5. |
|
11
|
11
|
| І поставив перед жертовником піснеспівців, щоб голосом їх усолоджувати піснеспіви. | И# постaви пэвцы2 прsмw nлтарeви, и3 звyкомъ и4хъ ўслаждaти пёніе. |
|
12
|
12
|
| Він надав святам велич і з точністю визначив часи, щоб вони хвалили святе ім’я Його і з раннього ранку оглашали святилище. | ДадE во прaздницэхъ благолёпіе и3 ўкраси2 временA дaже до скончaніz, внегдA воспэвaти и5мъ и4мz с™0е є3гw2 и3 t ќтра гласи1ти во свzти1лищи. |
|
13
|
13
|
| І Господь відпустив йому гріхи і навіки підніс ріг його і дарував йому завіт царствений і престіл слави в Ізраїлі. | ГDь tS грэхи2 є3гw2 и3 вознесE во вёкъ р0гъ є3гw2, и3 дадE є3мY завётъ цaрскій и3 прест0лъ слaвы во ї}ли. |
|
14
|
14
|
| Після нього постав мудрий син його і заради батька жив щасливо. | По сeмъ востA сhнъ разуми1ченъ и3 сегw2 рaди њбитA въ прострaнствэ: |
|
15
|
15
|
| Соломон царював у мирні дні, тому що Бог заспокоїв його з усіх боків, щоб він побудував дім в ім’я Його і приготував святилище навіки. | соломHнъ воцари1сz во днeхъ ми1ра, ћкw бGъ препок0и w4крестъ, да сози1ждетъ д0мъ во и4мz є3гw2 и3 да ўгот0витъ свzти1лище во вёкъ. |
|
16
|
16
|
| Який мудрий був ти в юності твоїй і, подібно до ріки, повний розуму! | К0ль преумудри1лсz є3си2 во ю4ности своeй и3 нап0лнилсz є3си2 ћкw рэкA рaзума. |
|
17
|
17
|
| Душа твоя покрила землю, і ти наповнив її загадковими притчами; | Зeмлю покры2 душA твоS, и3 и3сп0лнилъ є3си2 при1тчами гадaній: |
|
18
|
18
|
| ім’я твоє пронеслося до віддалених островів, і тебе любили за мир твій; | пр0йде и4мz твоE во џстровы далeче, и3 возлю1бленъ бhлъ є3си2 въ ми1рэ твоeмъ. |
|
19
|
19
|
| за пісні і вислови, за притчі і пояснення тобі дивувалися країни. | Въ пёснехъ и3 паріміaхъ и3 во при1тчахъ и3 во сказaніихъ ўдиви1шасz тебЁ страны6. |
|
20
|
20
|
| В ім’я Господа Бога, найменованого Богом Ізраїля, | И$менемъ гDа бGа, нарэчeннагw бGа ї}лева, |
|
21
|
21
|
| ти зібрав золото, як мідь, і примножив срібло, як свинець. | собрaлъ є3си2 ћкw мёдь злaто и3 ћкw џлово ўмн0жилъ є3си2 сребро2. |
|
22
|
22
|
| Але ти схилив стегна твої до жінок і поневолився ними тілом твоїм; | Вдaлъ є3си2 бокA тво‰ женaмъ и3 пораб0тилсz є3си2 тёломъ твои1мъ: |
|
23
|
23
|
| ти поклав пляму на славу твою й осквернив сім’я твоє так, що навів гнів на дітей твоїх, — і вони гірко оплакували твоє безумство, — що влада розділилася надвоє, і від Єфрема пішло непокірливе царство. | дaлъ є3си2 пор0къ слaвэ твоeй и3 њскверни1лъ є3си2 сёмz твоE, нанести2 гнёвъ на ч†да тво‰, и3 ўмили1тисz њ безyміи твоeмъ: є4же раздэли1тисz на дв0е цaрству, и3 t є3фрeма начaтисz цaрству непокори1ву. |
|
24
|
24
|
| Але Господь не залишить Своєї милости і не зруйнує жодного із діл Своїх, не знищить нащадків обраного Свого і не викорінить сім’я того, хто полюбив Його. | ГDь же не њстaвитъ млcти своеS и3 не растли1тъ t дёлъ свои1хъ, нижE и3стреби1тъ и3збрaннагw своегw2 и3зчaдій и3 сёмz возлюби1вшагw є3го2 не и4зметъ. |
|
25
|
25
|
| І Він дав Якову залишок, і Давиду — корінь від нього. | И# їaкwву дадE њстaнокъ, и3 давjду t негw2 к0рень. |
|
26
|
26
|
| І спочив Соломон з батьками своїми | И# почи2 соломHнъ со nтцы6 свои1ми |
|
27
|
27
|
| і залишив після себе від сімені свого безумство народу, | и3 њстaви по себЁ t сёмене своегw2 лю1демъ безyміе, |
|
28
|
28
|
| убогого розумом Ровоама, який відвернув від себе народ через свої наради, | и3 ўмалsющасz рaзумомъ ровоaма, и4же tстaви лю1ди t совёта своегw2, |
|
29
|
29
|
| й Ієровоама, сина Наватового, який увів у гріх Ізраїля і Єфрему указав шлях гріха. | и3 їеровоaма сhна навaтова, и4же сотвори2 согрэши1ти ї}лю и3 дадE є3фрeму пyть ко грэхY. |
|
30
|
30
|
| І дуже примножилися гріхи їхні, так що вони вигнані були із землі своєї; | И# ўмн0жишасz грэси2 и4хъ ѕэлw2, tступи1ти и5мъ t земли2 своеS: |
|
31
|
31
|
| і замірялися вони на всяке зло, доки не прийшла на них помста. | и3 всsко лукaвство и3зыскaша, д0ндеже мeсть пріи1де на нS. |
|
Глава 48
|
Главa м7и
|
|
1
|
1
|
| І повстав Ілля пророк, як вогонь, і слово його горіло, як світильник. | И# востA и3ліA прbр0къ ћкw џгнь, и3 сл0во є3гw2 ћкw свэщA горsше: |
|
2
|
2
|
| Він навів на них голод і ревністю своєю зменшив число їх; | и4же нанесE на нS глaдъ и3 рeвностію своeю ўмaли |, |
|
3
|
3
|
| словом Господнім він закрив небо і тричі зводив вогонь. | сл0вомъ гDнимъ ўдержA нeбо и3 сведE тaкw три1жды џгнь съ небесE. |
|
4
|
4
|
| Як прославився ти, Іллє, чудесами твоїми, і хто може зрівнятися з тобою у славі! | К0ль прослaвилсz є3си2, и3ліE, чудесы2 твои1ми, и3 кто2 под0бенъ тебЁ похвали1тисz; |
|
5
|
5
|
| Ти воскресив мертвого від смерти і з пекла словом Всевишнього; | Воздви1гнувъ мертвецA t смeрти и3 и3з8 ѓда сл0вомъ вhшнzгw, |
|
6
|
6
|
| ти зводив у загибель царів і знатних з ложа їх; | сведhй цари6 въ пaгубу и3 прослaвлєнныz t nдрA и4хъ, |
|
7
|
7
|
| ти чув на Синаї викриття їх і на Хориві суди помсти; | слhшавый въ сінaи њбличeніе и3 въ хwри1вэ судбы6 tмщeніz, |
|
8
|
8
|
| ти помазав царів на воздаяння і пророків — у спадкоємці собі; | помазyzй цари6 на воздаsніе и3 прbр0ки преeмники по себЁ, |
|
9
|
9
|
| ти захоплений був вогненним вихором на колісниці з вогненними конями; | взsвыйсz ви1хромъ џгненнымъ на колесни1цэ к0ней џгненныхъ, |
|
10
|
10
|
| ти призначений був на викриття у свої часи, щоб утихомирити гнів, раніше ніж перейде він у лють, — навернути серце батька до сина і відновити коліна Якова. | впи1санъ во њбличє1ніz на временA, ўтоли1ти гнёвъ прeжде ћрости и3 њбрати1ти сeрдце џтчее къ сhну и3 ўстр0ити кwлёна ї†кwвлz. |
|
11
|
11
|
| Блаженні ті, що бачили тебе і прикрашені любов’ю, — і ми життям поживемо. | Блажeни ви1дэвшіи тS и3 люб0вію ўкрaшенніи. |
|
12
|
12
|
| Ілля схований був вихором, — і Єлисей сповнився духом його | И$бо мы2 житіeмъ поживeмъ. |
|
13
|
13
|
| й у дні свої не тремтів перед князем, і ніхто не пересилив його; | И#ліA, и4же ви1хромъ покровeнъ бhсть, и3 є3ліссeй и3сп0лнисz дyха є3гw2 и3 во дни6 сво‰ не поколебaсz t кнzзeй, и3 не прем0же є3гw2 никт0же: |
|
14
|
14
|
| ніщо не здолало його, і після успіння його пророкувало тіло його. | всsко сл0во не превзhде є3гw2, и3 во ўспeніи прbр0чествова тёло є3гw2: |
|
15
|
15
|
| І за життя свого творив він чудеса, і після смерти дивні були діла його. | и3 въ житіи2 своeмъ сотвори2 чудесA, и3 во ўмeртвіи ди6вна дэлA є3гw2. |
|
16
|
16
|
| Попри все те, народ не покаявся, і не відступили від гріхів своїх, доки не були полонені із землі своєї і розсіяні по всій землі. | Во всёхъ си1хъ не покazшасz лю1діе и3 не tступи1ша t грBхъ свои1хъ, д0ндеже плэнeни бhша t земли2 своеS и3 расточeни бhша по всeй земли2. |
|
17
|
17
|
| І залишилося дуже мало народу і князь із дому Давидового. | И# њстaсz людjй мaлw, и3 кнsзь въ домY давjдовэ. |
|
18
|
18
|
| Деякі з них робили угодне Богу, а деякі примножували гріхи. | Нёцыи ќбw t ни1хъ сотвори1ша ўг0дное, нёцыи же ўмн0жиша грэхи2. |
|
19
|
19
|
| Єзекія зміцнив місто своє і провів усередину його воду, пробив залізом скелю й улаштував сховища для води. | Е#зекjа ўтверди2 грaдъ св0й и3 введE посредЁ є3гw2 в0ду: и3скопA желёзомъ кaмень и3 создA и3ст0чники водaмъ. |
|
20
|
20
|
| У дні його зробив навалу Сеннахирим і послав до нього Рабсака, який підняв руку свою на Сион і дуже величався у гордості своїй. | Во днeхъ є3гw2 взhде сеннахирjмъ и3 послA раpaка, и3 воздви1же рyку свою2 на сіHна и3 возвели1чисz гордhнею своeю. |
|
21
|
21
|
| Тоді затремтіли серця і руки їх, і вони мучилися, як ті, що народжують; | ТогдA подвиг0шасz сердцA и3 рyцэ и4хъ, и3 поболёша ћкw раждaющыz. |
|
22
|
22
|
| і воззвали вони до Господа милосердного, простягнувши до Нього руки свої, | И# помоли1шасz гDу млcтивому, воздёвше рyки сво‰ къ немY: |
|
23
|
23
|
| і Святий скоро почув їх з неба і визволив їх рукою Ісаї; | и3 с™hй съ нб7сE ск0рw ўслhша | и3 и3збaви | рук0ю и3сaіиною: |
|
24
|
24
|
| Він уразив військо ассиріян, і ангел Його знищив їх, | порази2 полки2 ґссmр‡йскіz, и3 сокруши2 | ѓгGлъ є3гw2. |
|
25
|
25
|
| бо Єзекія робив угодне Господу і міцно тримався шляхів Давида, батька свого, як заповів пророк Ісая, великий і вірний у видіннях своїх. | Сотвори1 бо є3зекjа ўг0дное гDеви и3 ўкрэпи1сz на путeхъ давjда nтцA своегw2, ±же заповёда и3сaіа, прbр0къ вeлій и3 вёренъ въ видёніи своeмъ. |
|
26
|
26
|
| У його дні сонце відступило назад, і він додав життя цареві. | Во днeхъ є3гw2 воспzти1сz с0лнце, и3 приложи2 житіS царeви: |
|
27
|
27
|
| Великим духом своїм він передбачив віддалене майбутнє і втішав тих, що тужили у Сионі; | дyхомъ вeліимъ ви1дэ послBднzz и3 ўтёши сётующыz въ сіHнэ: |
|
28
|
28
|
| до віку сповіщав він майбутнє і потаємне, раніше, ніж воно сповнилося. | дaже до вёка показA б{дущаz и3 сокровє1наz, прeжде нeже пріити2 и5мъ. |
|
Глава 49
|
Главa м7f
|
|
1
|
1
|
| Пам’ять Іосії — як сполука фіміаму, приготована майстерністю мироварника: | Пaмzть їwсjева въ сложeніе fmміaма, и3 состр0еное дёломъ мmровaрника: |
|
2
|
2
|
| в усяких устах вона буде солодка, як мед, і як музика при частуванні вином. | во всsцэхъ ўстёхъ ћкw мeдъ ўслади1тсz, и3 ћкw мусікjа въ пи1рэ вінA. |
|
3
|
3
|
| Він успішно діяв у наверненні народу і знищив мерзоти беззаконня; | Т0й ўпрaвленъ бhсть во њбращeніе людjй и3 tsтъ мeрзwсти беззак0ніz, |
|
4
|
4
|
| він спрямував до Господа серце своє і у дні беззаконних утвердив благочестя. | и3спрaви ко гDу сeрдце своE, во дни6 беззак0нныхъ ўкрэпи2 бlгочeстіе. |
|
5
|
5
|
| Крім Давида, Єзекії та Іосії, усі тяжко згрішили, | КромЁ давjда и3 є3зекjи и3 їwсjи, вси2 прегрэши1ша прегрэшeніемъ, |
|
6
|
6
|
| бо залишили закон Всевишнього; царі юдейські припинилися, | њстaвиша бо зак0нъ вhшнzгw: цaріе ї{дины њскудёша, |
|
7
|
7
|
| бо передали ріг свій іншим і славу свою — чужому народові. | дaша бо р0гъ св0й и3нBмъ и3 слaву свою2 kзhку чуждeму, |
|
8
|
8
|
| Обране місто святині спалене, і вулиці його спустошені, як пророкував Єремія, | сожг0ша и3збрaнъ грaдъ с™hни и3 њпустоши1ша пути6 є3гw2 рук0ю їеремjиною: |
|
9
|
9
|
| якого вони ображали, хоча він ще в утробі був освячений на пророка, щоб викорінювати, вражати і погубляти, так само як будувати і насаджувати. | њѕл0биша бо є3го2, и3 т0й во чрeвэ њсвzщeнъ бhсть прbр0къ и3скорени1ти и3 њѕл0бити и3 погуби1ти, тaкожде создaти и3 насади1ти. |
|
10
|
10
|
| Єзекиїль бачив явлення слави, яку Бог показав йому на херувимській колісниці; | Їезекjиль, и4же ви1дэ видёніе слaвы, ю4же показA є3мY въ колесни1цэ херувjмстэ: |
|
11
|
11
|
| він нагадував про ворогів під образом дощу і сповіщав добре тим, хто виправляв путі свої. | помzнY бо враги2 въ дожди2, и3 благосотвори1ти направлsющымъ пути6. |
|
12
|
12
|
| І дванадцять пророків — нехай процвітуть кості їхні на місці своїм! — утішали Якова і спасали їх вірною надією. | И# nбоюнaдесzте прbр0кwвъ да процвэтyтъ кHсти t мёстъ свои1хъ: ўтёши бо їaкwва и3 и3збaвилъ | вёрою надeжды. |
|
13
|
13
|
| Як звеличимо Зоровавеля? І він — як перстень на правій руці; | Кaкw возвели1чимъ зоровaвелz; и3 сeй ћкw печaть на деснёй руцЁ: |
|
14
|
14
|
| також Ісус, син Іоседека: вони у дні свої побудували дім і відновили святий храм Господу, призначений на вічну славу. | тaкожде їисyсъ сhнъ їwседeковъ: и5же во дни6 сво‰ создaста д0мъ и3 воздвиг0ста цeрковь с™у гDеви, ўгот0вану во слaву вёка. |
|
15
|
15
|
| Велика пам’ять і Неємії, який відбудував нам зруйновані стіни, поставив ворота і запори і відновив зруйновані доми наші. | И# неемjи на мн0зэ (бyди) пaмzть, воздви1гшему нaмъ стёны пaдшыz и3 постaвльшему двє1ри и3 завHры и3 воздви1гшему д0мы пaдшыz нaшz. |
|
16
|
16
|
| Не було на землі нікого зі створених, подібного до Еноха, — бо він був узятий від землі, | Никт0же с0зданъ бhсть так0въ, ћкw є3нHхъ на земли2: т0й бо взsтъ бhсть t земли2. |
|
17
|
17
|
| і не народився такий муж, як Йосиф, глава братів, опора народу, — і кості його були вшановані. | НижE ћкw їHсифъ бhсть мyжъ, в0ждь брaтіи, ўтверждeніе лю1демъ, и3 кHсти є3гw2 посэщє1ны бhша. |
|
18
|
18
|
| Прославилися між людьми Сим і Сиф, але вище за все живе у творінні — Адам. | Си1мъ и3 си1fъ просл†влена бhста въ человёцэхъ, и3 пaче всsкагw жив0тнагw въ твaри ґдaмъ. |
|
Глава 50
|
Главa н7
|
|
1
|
1
|
| Симон, син Онії, великий священик, за життя свого виправив дім і у дні свої укріпив храм: | Сjмwнъ сhнъ nнjинъ їерeй вели1кій, и4же въ животЁ своeмъ состр0и д0мъ и3 во дни6 сво‰ ўтверди2 цeрковь. |
|
2
|
2
|
| ним покладена основа подвійного узвишшя — зведення високої огорожі храму; | И# тёмъ њснованA бhсть высотA сугyба, воздвижeніе выс0ко њграждeніz церк0внагw. |
|
3
|
3
|
| у дні його зменшене водоймище, окружність мідного моря; | Во дни6 є3гw2 ўмaлишасz сосyди воднjи, р0въ ћкw м0рz њкружeніе. |
|
4
|
4
|
| щоб охоронити народ свій від біди, він укріпив місто проти облоги. | Блюдhй лю1ди сво‰ t падeніz и3 ўкрэпи1вый грaдъ во њбсэдeніи. |
|
5
|
5
|
| Яким величним був він серед народу, при виході із завіси храму! | К0ль прослaвленъ бhсть въ сожи1телствэ людjй, во и3сх0дэ д0му катапетaсмы; |
|
6
|
6
|
| Як ранкова зірка серед хмар, як місяць, повний днями, | ћкw ѕвэздA ќтреннzz посредЁ њблакHвъ, ѓки лунA полнA во днeхъ свои1хъ, |
|
7
|
7
|
| як сонце, що сяє над храмом Всевишнього, і як веселка, що сяє у величних хмарах, | ћкw с0лнце сіsющее на цeрковь вhшнzгw, и3 ѓки дугA свэтsщаzсz на w4блацэхъ слaвы: |
|
8
|
8
|
| як цвітіння троянд у весняні дні, як лілеї біля джерел вод, як гілка ливану в літні дні, | ћкw цвётъ ши1пкwвъ во днeхъ весeнныхъ, ћкw крjнъ при и3сх0дищихъ воды2, ћкw стебло2 лівaново во днeхъ жaтвы: |
|
9
|
9
|
| як вогонь з ладаном у кадильниці, | ћкw џгнь и3 лівaнъ на nгни1щи, |
|
10
|
10
|
| як кований із золота сосуд, прикрашений усякими коштовними каменями, | ћкоже сосyдъ злaтъ и3ск0ванъ, ўкрaшенъ всsкимъ кaменіемъ многоцённымъ, |
|
11
|
11
|
| як олива з плодами, і як кипарис, що піднімається до хмар. | ћкw мaслина и3зносsщаz плоды2 и3 ћкw кmпарjсъ возрастazй до w4блакъ. |
|
12
|
12
|
| Коли він приймав чудовий одяг і вдягався в усі величні прикраси, то, при сходженні до святого жертовника, освітлював блиском окружність святилища. | ВнегдA взимaти є3мY nдeжду слaвы и3 њблачaтисz є3мY въ совершeніе хвалeніz, въ восхождeніи nлтарS с™aгw прослaви nдeжду с™hни. |
|
13
|
13
|
| Також, коли він приймав жертовні частини з рук священиків, стоячи біля вогню жертовника, — | Внегдa же пріимaти ч†сти t рyкъ їерeйскихъ, и3 т0й стоsше при nгни1щи nлтарS: |
|
14
|
14
|
| довкола нього був вінець братів, як паростки кедру на Ливані, і вони оточували його як фінікові гілки, | w4крестъ є3гw2 вэнeцъ брaтіи, ћкw прозzбeніе кeдрско въ лівaнэ, и3 њкружи1ша є3го2 ћкw стeбліе фjніково: |
|
15
|
15
|
| і всі сини Аарона у славі своїй, і приношення Господу у руках їх перед усім зібранням Ізраїля. | и3 вси2 сhнове ґарw6ни во слaвэ своeй, и3 приношeніе гDне въ рукaхъ и4хъ пред8 всёмъ соб0ромъ ї}левымъ. |
|
16
|
16
|
| У довершення служб на вівтарі, щоб увінчати приношення Всевишньому Вседержителю, | И# совершeніе служи1телей на nлтарeхъ, є4же ўкраси1ти приношeніе вhшнzгw вседержи1телz, |
|
17
|
17
|
| він простягав свою руку до жертовної чаші, вливав у неї з винограду кров і виливав її до підніжжя жертовника для пахощів Вишньому Всецарю. | прострE на чaшу возліsніz рyку свою2, и3згнетE t кр0ве гр0здныz, возліS на њсновaніе nлтарS въ воню2 благоухaніz вhшнему всёхъ цReви. |
|
18
|
18
|
| Тоді сини Ааронові викликували, сурмили кованими трубами і видавали гучний голос у нагадування перед Всевишнім. | ТогдA возопи1ша сhнове ґарw6ни, трубaми к0ваными воструби1ша, ўслhшанъ сотвори1ша глaсъ вели1къ на пaмzть пред8 вhшнимъ. |
|
19
|
19
|
| Тоді весь народ разом поспішав падати лицем на землю, щоб поклонитися Господу своєму, Вседержителю, Богу Вишньому; | ТогдA вси2 лю1діе џбще приспёша и3 пад0ша ни1цы на земли2 поклони1тисz гDеви своемY вседержи1телю бGу вhшнему: |
|
20
|
20
|
| а піснеспівці вихваляли Його своїми голосами; у великому храмі лунав солодкий спів, | и3 восхвали1ша пэвцы2 гл†сы свои1ми, въ вели1цэмъ глaсэ ўслади1сz пёніе: |
|
21
|
21
|
| і народ молився Господу Всевишньому молитвою перед Милосердним, доки звершувалося славослів’я Господа, — і так закінчували вони службу Йому. | и3 помоли1шасz лю1діе гDу вhшнему моли1твою пред8 млcтивымъ, д0ндеже соверши1сz красотA гDнz, и3 слyжбу свою2 скончaша. |
|
22
|
22
|
| Тоді він, зійшовши, підіймав руки свої на все зібрання синів Ізраїлевих, щоб устами своїми подати благословення Господа і похвалитися ім’ям Його; | ТогдA сошeдъ воздви1же рyки сво‰ на вeсь соб0ръ сынHвъ ї}левыхъ, дaти бlгословeніе гDеви t ўстeнъ свои1хъ и3 и4менемъ є3гw2 похвали1тисz. |
|
23
|
23
|
| народ повторював поклоніння, щоб прийняти благословення від Всевишнього. | И# повтори2 поклонeніе пріsти блгcвeніе t вhшнzгw. |
|
24
|
24
|
| І нині усі благословляйте Бога, Який скрізь робить великі діла, Який продовжив дні наші від утроби і чинить з нами за милістю Своєю: | И# нн7э благословeніе бGа всёхъ, вє1ліz творsщагw є3ди1нагw всю1ду, возносsщагw дни6 нaшz t ложeснъ и3 творsщагw съ нaми по млcти своeй: |
|
25
|
25
|
| нехай дасть Він нам веселість серця, і нехай буде у дні наші мир у Ізраїлі до днів віку; | да дaстъ нaмъ весeліе сeрдца, и3 да бyдетъ ми1ръ во дни6 нaшz во ї}ли ћкоже дни6 вёка: |
|
26
|
26
|
| нехай збереже милість Свою до нас й у свій час нехай визволить нас! | да ўвёритъ съ нaми млcть свою2 и3 во дни6 сво‰ и3збaвитъ ны2. |
|
27
|
27
|
| Двома народами гребує душа моя, а третій не є народ: | ДвA kзы6ка њмерзёста души2 моeй, ґ трeтій нёсть kзhкъ: |
|
28
|
28
|
| це ті, що сидять на горі Сеїр, филистимляни, і нерозумний народ, який живе у Сикимах. | сэдsщіи на горЁ самарjйстэй и3 фmлістjмлzне, и3 лю1діе бyи живyщіи въ сікjмэхъ. |
|
29
|
29
|
| Вчення мудрости і розсудливости окреслив у книзі цій я, Ісус, син Сирахів, єрусалимлянин, який вилив мудрість від серця свого. | Наказaніе рaзума и3 вёдэніz начертA въ кни1зэ сeй їисyсъ сhнъ сірaховъ, їеrли1млzнинъ, и4же њдожди2 премyдрость t сeрдца своегw2. |
|
30
|
30
|
| Блаженний, хто буде вправлятися у цих наставляннях, — і хто покладе їх на серце, той стане мудрим; | Блажeнъ, и4же въ си1хъ поживeтъ, и3 и4же | положи1тъ въ сeрдцы своeмъ, ўпремyдритсz. |
|
31
|
31
|
| а якщо буде виконувати, то усе зможе; бо світло Господнє — путь його. | Ѓще бо сотвори1тъ сі‰, ко всBмъ ўкрэпи1тсz, ћкw свётъ гDень слёдъ є3гw2. |
|
Глава 51
|
Главa н7а
|
|
0
|
|
| Молитва Ісуса, сина Сирахового | |
|
1
|
1
|
| Прославлю Тебе, Господи Царю, і звеличу Тебе, Бога, Спасителя мого; прославляю ім’я Твоє, | Моли1тва їисyса сhна сірaхова. И#сповёмсz тебЁ, гDи цRю2, и3 восхвалю2 тебE, бGа сп7са моего2, и3сповёдаюсz и4мени твоемY, |
|
2
|
2
|
| бо Ти був мені покровителем і помічником | ћкw покрови1тель и3 пом0щникъ бhлъ є3си2 ми2 |
|
3
|
3
|
| і визволив тіло моє від погибелі й від сіті наклепницького язика, від уст, що сплітають неправду; і проти повсталих на мене Ти був мені помічником | и3 и3збaвилъ є3си2 тёло моE t пaгубы и3 t сёти клеветы2 љзhчныz, t ўстeнъ дёлающихъ лжY, и3 на проти1вzщихсz ми2 бhлъ є3си2 пом0щникъ, |
|
4
|
4
|
| і визволив мене, з великої милости і заради імені Твого, від скреготу зубів, готових пожерти мене, | и3 и3збaвилъ мS є3си2 по мн0жеству млcти и4мене твоегw2 t скрежетaніz гот0выхъ снёсти мS, |
|
5
|
5
|
| від руки тих, що шукали душі моєї, від багатьох скорбот, які я мав; | и3з8 руки2 и4щущихъ души2 моеS, t мн0гихъ скорбeй, ±же и3мёхъ, |
|
6
|
6
|
| від задушливого з усіх боків вогню і з середовища полум’я, в якому я не згорів; | t стужaніz џгненнагw w4крестъ и3 t среды2 nгнS, и3дёже не сожег0хсz, |
|
7
|
7
|
| із глибини утроби пекла, від язика нечистого і слова неправдивого, від наклепу перед царем язика неправедного. | и3з8 глубины2 чрeва ѓдова и3 t љзhка нечи1ста и3 словесE л0жна, ко царю2 t њболгaніz љзhка непрaведна. |
|
8
|
8
|
| Душа моя близька була до смерти, | Прибли1жисz дaже до смeрти душA моS, |
|
9
|
9
|
| і життя моє було біля глибини пекла: | и3 жив0тъ м0й бЁ бли1з8 ѓда преисп0днzгw. |
|
10
|
10
|
| з усіх боків оточували мене, і не було того, хто допомагає; шукав я очима заступництва від людей, — і не було його. | Њбдержaша мS tвсю1ду, и3 не бЁ помогaющагw: воззрёхъ на п0мощь человёчу, и3 не бЁ. |
|
11
|
11
|
| І згадав я про Твою, Господи, милість і про діла Твої від віку, | И# помzнyхъ млcть твою2, гDи, и3 дэsніе твоE, є4же t вёка: |
|
12
|
12
|
| що Ти визволяєш тих, хто надіється на Тебе, і спасаєш їх від руки ворогів. | ћкw и3з8имaеши терпsщихъ тS, (гDи,) и3 сп7сaеши и5хъ t рyкъ врaжіихъ. |
|
13
|
13
|
| І я підніс від землі моління моє і молився про спасіння від смерти: | И# вознес0хъ t земли2 молeніе моE и3 њ и3збавлeніи t смeрти помоли1хсz: |
|
14
|
14
|
| воззвав я до Господа, Отця Господа мого, щоб Він не залишив мене у дні скорботи, коли не було допомоги від людей гордовитих. | и3 призвaхъ гDа, nц7A гDа моегw2, не њстaвити менE во дни6 ск0рби, во врeмz г0рдыхъ без8 п0мощи. |
|
15
|
15
|
| Буду хвалити ім’я Твоє безперестанно й оспівувати у славослів’ї, бо молитва моя була почута; | Восхвалю2 и4мz твоE непрестaннw и3 воспою2 тS во и3сповёданіи. И# ўслhшана бhсть моли1тва моS. |
|
16
|
16
|
| Ти спас мене від загибелі і визволив мене від злого часу. | Спcлъ бо мS є3си2 t пaгубы и3 и3з8sлъ є3си2 мS t врeмене лукaвна. |
|
17
|
17
|
| За це я буду прославляти і хвалити Тебе і благословляти ім’я Господа. | Сегw2 рaди и3сповёмсz тебЁ, и3 восхвалю2 тS, и3 бlгословлю2 и4мz твоE, гDи. |
|
18
|
18
|
| Будучи ще юнаком, раніше ніж пішов я подорожувати, відкрито шукав я мудрости у молитві моїй: | Е#щE ю4нъ сhй, прeжде нeже стрaнствовати ми2, и3скaхъ премyдрости ћвэ въ моли1твэ моeй: |
|
19
|
19
|
| перед храмом я молився про неї, і до кінця буду шукати її; ніби від кольору винограду, що зріє; | пред8 цeрковію моли1хсz њ нeй, и3 дaже до послёднихъ взыщY є3S: t цвёта, ћкw зрёющагw гр0зда, |
|
20
|
20
|
| серце моє радіє за неї; нога моя йшла прямим шляхом, я стежив за нею від юности моєї. | возвесели1сz сeрдце моE њ нeй: п0йде ногA моS въ прaвости, t ю4ности моеS и3зслёдихъ ю5. |
|
21
|
21
|
| Потроху нахиляв я вухо моє і приймав її, і знаходив у ній багато наставлянь для себе: | Приклони1хъ мaлw ќхо моE и3 пріsхъ, и3 мн0гое њбрэт0хъ себЁ наказaніе: |
|
22
|
22
|
| мені був успіх у ній. | пред8успёzніе бhсть ми2 въ нeй. |
|
23
|
23
|
| Воздам славу Тому, Хто дає мені мудрість. | Даю1щему мнЁ премdрость воздaмъ слaву. |
|
24
|
24
|
| Я зважився йти за нею, ревнував про добро, і не посоромлюсь. | Ўмhслихъ бо твори1ти ю5, и3 поревновaхъ благ0му, и3 не постыжyсz. |
|
25
|
25
|
| Душа моя подвизалася заради неї, і у ділах моїх я був точний; | Борsшесz душA моS њ нeй, и3 въ творeніи моeмъ и3спытaхъ: |
|
26
|
26
|
| простягав руки мої до висоти й усвідомлював моє неуцтво. | рyцэ мои2 воздёхъ на высотY и3 невBдэніz є3S ўразумёхъ. |
|
27
|
27
|
| Я спрямував до неї душу мою, і серце моє віддав їй із самого початку — | Дyшу мою2 напрaвихъ къ нeй, |
|
28
|
28
|
| і при чистоті досяг її; тому не буду залишений нею. | сeрдце стzжaхъ съ нeю и3спeрва, и3 во њчищeніи њбрэт0хъ ю5: сегw2 рaди не њстaвленъ бyду. |
|
29
|
29
|
| І подвиглися нутрощі мої, щоб шукати її; тому я придбав добре надбання. | И# ўтр0ба моS смzтeсz и4щущи є3S: тёмже стzжaхъ благ0е стzжaніе. |
|
30
|
30
|
| У нагороду мені Бог дав язик, і ним я буду хвалити Його. | ДадE гDь љзhкъ ми2 мздY мою2, и3 тёмъ восхвалю2 є3го2. |
|
31
|
31
|
| Наблизьтеся до мене, ненавчені, й оселіться у домі навчання, | Прибли1житесz ко мнЁ, ненакaзанніи, и3 водвори1тесz въ домY наказaніz. |
|
32
|
32
|
| бо ви маєте потребу у цьому, і душі ваші сильно жадають. | Почто2 лишaетесz, глаг0лете, въ си1хъ, и3 дyши вaшz жaждутъ ѕэлw2; |
|
33
|
33
|
| Я відкриваю вуста мої і говорю: придбайте її собі без срібла; | Tверз0хъ ўстA мо‰ и3 глаг0лахъ: стzжи1те себЁ без8 сребрA (мyдрость): |
|
34
|
34
|
| нахиліть шию вашу під ярмо її, і нехай душа ваша приймає вчення; його можна знайти близько. | вhю вaшу подложи1те под8 и4го, и3 да пріи1метъ душA вaша наказaніе: бли1з8 є4сть њбрэсти2 ю5. |
|
35
|
35
|
| Бачите своїми очима: я трохи потрудився — і знайшов собі велике заспокоєння. | Ви1дите nчи1ма вaшима, ћкw мaлw труди1хсz и3 њбрэт0хъ себЁ мн0гъ пок0й. |
|
36
|
36
|
| Придбайте вчення і за велику кількість срібла, — і ви придбаєте багато золота. | Приwбщи1тесz наказaнію мн0гимъ числ0мъ сребрA, и3 мн0го злaто пристsжете є4ю. |
|
37
|
37
|
| Нехай радіє душа ваша за милість Його, і не соромтеся хвалити Його; | Да возвесели1тсz душA вaша въ млcти є3гw2, и3 да не постыдитeсz въ хвалeніи є3гw2. |
|
38
|
38
|
| робіть свою справу завчасно, і Він у свій час віддасть вашу нагороду. | Дёлайте дёло вaше прeжде врeмене, и3 дaстъ мздY вaшу во врeмz своE. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
