|
Книга Суддiв Ізраїльських
|
Судjй їсрaилевыхъ
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Після смерти Ісуса запитували сини Ізраїлеві Господа, говорячи: хто з нас першим піде на хананеян — воювати з ними? | И# бhсть по скончaніи їисyсовэ, и3 вопрошaху сhнове ї}лєвы гDа, глаг0люще: кто2 взhдетъ нaмъ къ хананeю воев0да, рaтовати на ни1хъ; |
|
2
|
2
|
| І сказав Господь: Іуда піде; ось, Я віддаю землю в руки його. | И# речE гDь: їyда взhдетъ: сE, дaхъ зeмлю въ рyку є3гw2. |
|
3
|
3
|
| Іуда ж сказав Симеону, братові своєму: ввійди зі мною в жереб мій, і будемо воювати з хананеянами; і я ввійду з тобою у твій жереб. І пішов з ним Симеон. | И# речE їyда къ сmмеHну брaту своемY: взhди со мн0ю въ жрeбій м0й, и3 њполчи1мсz на хананeа: и3 пойдY и3 ѓзъ съ тоб0ю въ жрeбій тв0й. И# п0йде съ ни1мъ сmмеHнъ. |
|
4
|
4
|
| І пішов Іуда, і віддав Господь хананеян і ферезеян у руки їх, і убили вони з них під Везеком десять тисяч чоловік. | И# взhде їyда, и3 предадE гDь хананeа и3 ферезeа въ рyцэ и4хъ: и3 и3зби1ша и5хъ въ везeцэ до десzти2 тhсzщъ мужeй. |
|
5
|
5
|
| У Везеку зустрілися вони з Адоні-Везеком, воювали з ним і розбили хананеян і ферезеян. | И# њбрэт0ша ґдwнівезeка въ везeцэ, и3 сэк0шасz съ ни1мъ: и3 и3зби1ша хананeа и3 ферезeа. |
|
6
|
6
|
| Адоні-Везек побіг, але вони погналися за ним і впіймали його і відсікли великі пальці на руках його і на ногах його. | И# побэжE ґдwнівезeкъ: и3 гнaша в8слёдъ є3гw2, и3 ћша є3го2, и3 tсэк0ша краи6 рyкъ є3гw2 и3 краи6 н0гъ є3гw2. |
|
7
|
7
|
| Тоді сказав Адоні-Везек: сімдесят царів з відсіченими на руках і на ногах їхніх великими пальцями збирали [крихти] під столом моїм; як робив я, так і мені відплатив Бог. І привели його в Єрусалим, і він помер там. | И# речE ґдwнівезeкъ: седми1десzти царє1мъ њбсэк0хъ краи6 рyкъ и4хъ и3 краи6 н0гъ и4хъ, и3 бhша собирaюще (t крупи1цъ) под8 трапeзою моeю: ћкоже u5бо сотвори1хъ, тaкw воздадe ми бGъ. И# привед0ша є3го2 во їеrли1мъ, и3 ќмре тaмw. |
|
8
|
8
|
| І воювали сини Іудині проти Єрусалима і взяли його, й уразили його мечем і місто віддали вогню. | И# воевaша сhнове ї{дины на їеrли1мъ, и3 взsша є3го2, и3 порази1ша є3го2 џстріемъ мечA, и3 грaдъ сожг0ша nгнeмъ. |
|
9
|
9
|
| Потім пішли сини Іудині воювати з хананеянами, які жили на горах і на полуденній землі і на низинних місцях. | И# по си1хъ снид0ша сhнове ї{дины воевaти на хананeа живyщаго въ г0рнэй къ ю4гу и3 въ рaвнэй. |
|
10
|
10
|
| І пішов Іуда на хананеян, які жили в Хевроні [ім’я ж Хеврону було раніше Кириаф-Арби], і розбив Шешая, Ахимана і Фалмая [з роду Єнакового]. | И# п0йде їyда на хананeа живyщаго въ хеврHнэ. И# и3зhде хеврHнъ со страны2: и4мz же бЁ хеврHну прeжде каріаfарв0къ-сeферъ: и3 ўби1ша сесjна и3 ґхімaна и3 fолмjа, р0ды є3нaкwвы. |
|
11
|
11
|
| Звідти пішов він проти жителів Давира; ім’я Давира було раніше Кириаф-Сефер. | И# взыд0ша tтyду къ живyщымъ въ давjрэ: и4мz же давjру бЁ прeжде каріаfсeферъ, грaдъ пи1сменъ. |
|
12
|
12
|
| І сказав Халев: хто розіб’є Кириаф-Сефер і візьме його, тому віддам Ахсу, дочку мою, за дружину. | И# речE халeвъ: и4же ѓще порази1тъ грaдъ пи1сменъ и3 в0зметъ є3го2, дaмъ є3мY ґсхaнь дщeрь мою2 въ женY. |
|
13
|
13
|
| І взяв його Гофониїл, син Кеназа, молодшого брата Халевового, і Халев віддав за дружину йому Ахсу, дочку свою. | И# взS є3го2 гоfоніи1лъ сhнъ кенeза брaта халeвова ю3нёйшій, и3 дадE є3мY халeвъ ґсхaнь дщeрь свою2 въ женY. |
|
14
|
14
|
| Коли належало їй іти, Гофониїл навчив її просити у батька її поле, і вона зійшла з осла. Халев сказав їй: що тобі? | И# бhсть внегдA tходи1ти є4й, и3 подви1же ю5 гоfоніи1лъ проси1ти ў nтцA своегw2 селA, и3 роптaше (сэдsщи) на nслsти, и3 вопіsше со nслsти: на зeмлю ю4жную tдaлъ мS є3си2. И# речE є4й халeвъ: чт0 ти є4сть; |
|
15
|
15
|
| [Ахса] сказала йому: дай мені благословення; ти дав мені землю полуденну, дай мені і джерела води. І дав їй [Халев за бажанням її] джерела верхні і джерела нижні. | И# речE є3мY ґсхaнь: дaждь ми2 благословeніе: ћкw на зeмлю ю4жную tдaлъ є3си2 мS, да дaси мнЁ и3 и3схHдища водн†z. И# дадE є4й халeвъ по сeрдцу є3S и3схHдища вhшнихъ и3 и3схHдища ни1жнихъ. |
|
16
|
16
|
| І сини [Іофора] кенеянина, тестя Мойсеєвого, пішли з міста Пальм із синами Іудиними в пустелю Іудину, що на південь від Арада, і прийшли й оселилися серед народу. | И# сhнове їоf0ра кінeева, ќжика мwmсeова, взыд0ша t грaда фінjческа къ сынHмъ ї{динымъ въ пустhню сyщую на ю4гъ їyды ко и3сх0ду ґред0ву, и3 поид0ша, и3 всели1шасz съ людьми2. |
|
17
|
17
|
| І пішов Іуда із Симеоном, братом своїм, і розбили хананеян, які жили в Цефафі, і піддали його закляттю, і тому називається місто це Хорма. | И# п0йде їyда съ сmмеHномъ брaтомъ свои1мъ, и3 и3зби2 хананeа живyщаго въ сефefэ, и3 потреби1ша є3го2: и3 прозвaша и4мz грaду потреблeніе. |
|
18
|
18
|
| Іуда взяв також Газу з передмістями її, Аскалон з передмістями його, і Екрон з передмістями його [і Азот з околицями його]. | И# взS їyда гaзу и3 предёлъ є3S, и3 ґскалHна и3 предёлъ є3гw2, и3 ґккарHнъ и3 предёлъ є3гw2, и3 ґзHтъ и3 њкрє1стнаz є3гw2. |
|
19
|
19
|
| Господь був з Іудою, і він оволодів горою; але жителів долини не міг прогнати, тому що в них були залізні колісниці. | И# бsше гDь со їyдою. И# взS г0ру, ћкw не возмог0ша потреби1ти живyщихъ во ю3д0ли, занE рихaвъ противостA и5мъ, и3 колесни6цы желBзныz бsху ты6мъ. |
|
20
|
20
|
| І віддали Халеву Хеврон, як говорив Мойсей, [і одержав він там у спадщину три міста синів Єнакових] і вигнав звідти трьох синів Єнакових. | И# дaша халeву хеврHнъ, ћкоже глаг0ла мwmсeй: и3 наслёдствова тaмw три2 грaды сынHвъ є3нaковыхъ, и3 и3згнA tтyду три2 сhны є3нaкwвы. |
|
21
|
21
|
| Але ієвусеїв, які жили в Єрусалимі, не вигнали сини Веніамінові, і живуть ієвусеями з синами Веніаміна в Єрусалимі до цього дня. | И# їевусeа живyщаго во їеrли1мэ не и3згнaша сhнове веніамjнwвы, и3 живsше їевусeй съ сынми2 веніам‡ни во їеrли1мэ дaже до сегw2 днE. |
|
22
|
22
|
| І сини Йосифа пішли також на Вефиль, і Господь був з ними. | И# взыд0ша сhнове їw6сифли и3 сjи въ веfи1ль: и3 гDь бsше съ ни1ми. |
|
23
|
23
|
| [І зупинилися] й оглядали сини Йосифові Вефиль [ім’я ж місту було раніше Луз]. | И# њполчи1шасz, и3 соглsдаша (сhнове їHсифwвы) веfи1ль: и4мz же бЁ прeжде грaду лyза. |
|
24
|
24
|
| І побачили вартові чоловіка, який йде з міста, [і взяли його] і сказали йому: покажи нам вхід у місто, і зробимо тобі милість. | И# ви1дэша стрегyщіи мyжа и3сходsщаго и3з8 грaда, и3 ћша є3го2 и3 рек0ша є3мY: покажи2 нaмъ вх0дъ во грaдъ, и3 сотвори1мъ съ тоб0ю ми1лость. |
|
25
|
25
|
| Він показав їм вхід у місто, і розбили вони місто мечем, а чоловіка цього і всіх родичів його відпустили. | И# показA и5мъ вх0дъ грaдный: и3 порази1ша грaдъ џстріемъ мечA, мyжа же и3 ср0дство є3гw2 tпусти1ша. |
|
26
|
26
|
| Чоловік цей пішов у землю хеттеян, і побудував [там] місто і нарік ім’я йому Луз. Це ім’я його по цей день. | И# tи1де мyжъ въ зeмлю хеттіи1мъ, и3 создA тaмw грaдъ, и3 прозвA и4мz є3мY лyза: сіE и4мz є3мY дaже до днE сегw2. |
|
27
|
27
|
| І Манассія не вигнав жителів Бефсана [який є Скифополь] і залежних від нього міст, Фаанаха і залежних від нього міст, жителів Дора і залежних від нього міст, жителів Івлеама і залежних від нього міст, жителів Мегиддона і залежних від нього міст; і залишилися хананеяни жити в землі цій. | И# не разори2 манассjй веfсaна, и4же є4сть скЂfскій грaдъ, нижE дщeрей є3гw2, нижE њкрeстныхъ (предBлъ) є3гw2, нижE fанaха, нижE дщeрей є3гw2, нижE живyщихъ въ дHрэ, нижE дщeрей є3гw2, нижE живyщихъ во їевлaмэ, нижE њкрeстныхъ є3гw2, нижE дщeрей є3гw2, и3 живyщихъ въ магеддHнэ, нижE њкрeстныхъ є3гw2 и3 дщeрей є3гw2. И# начA хананeй жи1ти на земли2 сeй. |
|
28
|
28
|
| Коли Ізраїль прийшов у силу, тоді зробив він хананеян данниками, але вигнати не вигнав їх. | И# бhсть є3гдA ўкрэпи1сz ї}ль, и3 сотвори2 хананeа дaнника: и3згнaніемъ же не и3згнA є3го2. |
|
29
|
29
|
| І Єфрем не вигнав хананеян, які живуть у Газері; і жили хананеяни серед них у Газері [і платили їм данину]. | И# є3фрeмъ не и3згнA хананeа живyщаго въ газeрэ: и3 живsше хананeй средЁ є3гw2 въ газeрэ, и3 бhсть є3мY въ дaнника. |
|
30
|
30
|
| І Завулон не вигнав жителів Китрона і жителів Наглола, і жили хананеяни серед них і платили їм данину. | И# завулHнъ не и3згнA живyщихъ въ хеврHнэ и3 живyщихъ во ґммaнэ: и3 всели1сz хананeй посредЁ и4хъ и3 бhсть є3мY дaнникъ. |
|
31
|
31
|
| І Асир не вигнав жителів Акко [які платили йому данину, і жителів Дора] і жителів Сидона й Ахлава, Ахзива, Хелви, Афека і Рехова. | И# ґси1ръ не и3згнA живyщихъ во ґкхHрэ, (и3 бhсть є3мY дaнникъ,) ни живyщихъ въ дHрэ, ни живyщихъ въ сідHнэ, ни живyщихъ въ далaфэ и3 во ґхазjвэ, и3 во є4лвэ и3 во ґфeкэ и3 въ роHвэ. |
|
32
|
32
|
| І жив Асир серед хананеян, жителів землі тієї, бо не вигнав їх. | И# всели1сz ґси1ръ посредЁ хананeа живyщагw на земли2 (т0й), занE не возм0же и3згнaти є3го2. |
|
33
|
33
|
| І Неффалим не вигнав жителів Вефсамиса і жителів Бефанафа і жив серед хананеян, жителів землі тієї; жителі ж Вефсамиса і Бефанафа були його данниками. | И# нефfалjмъ не и3згнA живyщихъ въ веfсамЂсэ, нижE живyщихъ въ веfанaхэ: и3 всели1сz нефfалjмъ средЁ хананeа живyщагw на земли2 (сeй): живyщіи же въ веfсамЂсэ и3 въ веfанaхэ бhша є3мY дaнницы. |
|
34
|
34
|
| І притисли аморреяни синів Данових у горах, бо не давали їм сходити в долину. | И# ўтэсни2 ґморрeй сhны дaнwвы въ горЁ, ћкw не попусти2 и5мъ низходи1ти во ю3д0ль. |
|
35
|
35
|
| І залишилися аморреяни жити на горі Херес [де ведмеді і лисиці], в Аїалоні і Шаалвимі; але рука синів Йосифових подолала [аморреян], і стали вони данниками їх. | И# начA ґморрeй жи1ти въ горЁ чрeпнэй, и3дёже медвBди и3 лиси6цы, въ мmрсінHнэ и3 въ салавjнэ: и3 њтzготЁ рукA д0му їHсифлz на ґморрeа, и3 бhсть є3мY дaнникъ. |
|
36
|
36
|
| Межі аморреян від узвишшя Акравим і від Сели простягалися і далі. | И# предёлъ ґморрeйскій їдумeй t восх0да ґкравjнz, t кaмене и3 вhше. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| І прийшов ангел Господній з Галгала в Бохим [і у Вефиль до дому Ізраїлевого] і сказав [їм: так говорить Господь]: Я вивів вас з Єгипту і ввів вас у землю, про яку клявся батькам вашим [дати вам], і сказав Я: «не порушу завіту Мого з вами повік; | И# взhде ѓгGлъ гDень t галгaлъ къ мёсту плaча и3 къ веfи1лю и3 къ д0му ї}леву, и3 речE къ ни6мъ: сі‰ гlетъ гDь: и3звед0хъ вaсъ и3з8 є3гЂпта, и3 введ0хъ вaсъ въ зeмлю, є4юже клsхсz nтцє1мъ вaшымъ дaти вaмъ: и3 рек0хъ: не разорю2 завёта моегw2, и4же съ вaми, во вёки: |
|
2
|
2
|
| і ви не вступайте в союз з жителями землі цієї; [богам їх не поклоняйтеся, ідолів їх розбийте,] жертовники їх зруйнуйте». Але ви не послухали голосу Мого. Що ви це зробили? | и3 вы2 не завэщaйте завёта съ сэдsщими на земли2 сeй, нижE богHмъ и4хъ да поклонитeсz, но и3зв†zннаz и4хъ сокруши1те, и3 nлтари6 и4хъ раскопaйте: и3 не послyшасте глaса моегw2, ћкw сі‰ сотвори1сте: |
|
3
|
3
|
| І тому говорю Я: [не стану вже переселяти людей цих, яких Я хотів вигнати,] не вижену їх від вас, і будуть вони вам петлею, і боги їх будуть для вас сіттю. | и3 ѓзъ рёхъ: не приложY пресели1ти людjй, и5хже рёхъ и3згнaти, нижE tимY и4хъ t лицA вaшегw, и3 бyдутъ вaмъ въ тeрніе, и3 б0зи и4хъ бyдутъ вaмъ въ соблaзнъ. |
|
4
|
4
|
| Коли ангел Господній сказав слова ці всім синам Ізраїлевим, то народ підняв голосне волання і заплакав. | И# бhсть є3гдA глаг0ла ѓгGлъ гDень словесA сі‰ ко всBмъ сынHмъ ї}лєвымъ, и3 воздвиг0ша лю1діе глaсъ св0й, и3 восплaкашасz. |
|
5
|
5
|
| Від цього і називають те місце Бохим*. Там принесли вони жертву Господу. | И# сегw2 рaди прозвaсz и4мz мёсту томY плaчь: и3 пожр0ша тaмw гDеви. |
|
6
|
6
|
| Коли Ісус розпустив народ, і пішли сини Ізраїлеві, [кожен у свій дім і] кожен у свій наділ, щоб одержати в спадщину землю, | И# tпусти2 їисyсъ лю1ди, и3 tид0ша сhнове ї}лєвы кjйждо въ д0мы сво‰ и3 кjйждо въ наслёдіе своE наслёдити зeмлю. |
|
7
|
7
|
| тоді народ служив Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили усі великі діла Господні, які Він зробив Ізраїлю. | И# раб0таша лю1діе гDеви во вс‰ дни6 їисyсwвы и3 во вс‰ дни6 старёйшинъ, є3ли1цы пожи1ша мнHги дни6 со їисyсомъ, є3ли1цы разумёша всE дёло гDне вели1кое, є4же сотвори2 ї}лю. |
|
8
|
8
|
| Але коли помер Ісус, син Навина, раб Господній, будучи ста десяти років, | И# скончaсz їисyсъ сhнъ наvи1нъ рaбъ гDень, сhнъ стA и3 десzти2 лётъ. |
|
9
|
9
|
| і поховали його в межах наділу його у Фамнаф-Сараі, на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша; | И# погреб0ша є3го2 въ предёлэхъ наслёдіz є3гw2 въ fамнаfарeсэ, въ горЁ є3фрeмли, t сёвера горы2 гаaсъ: |
|
10
|
10
|
| і коли весь народ той відійшов до батьків своїх, і постав після них інший рід, який не знав Господа і діл Його, які Він чинив Ізраїлю, — | и3 вeсь р0дъ w4нъ приложи1шасz ко nтцє1мъ свои6мъ. И# востA р0дъ другjй по си1хъ, и5же не познaша гDа и3 дёла, є4же сотвори2 во ї}ли. |
|
11
|
11
|
| тоді сини Ізраїлеві стали чинити зле перед очима Господа і стали служити Ваалу; | И# сотвори1ша сhнове ї}лєвы ѕл0е пред8 гDемъ и3 послужи1ша ваaлу, |
|
12
|
12
|
| залишили Господа Бога батьків своїх, Який вивів їх із землі Єгипетської, і звернулися до інших богів, богів народів, які оточували їх, і стали поклонятися їм, і роздратували Господа; | и3 њстaвиша гDа бGа nтє1цъ свои1хъ, и3звeдшаго и5хъ и3з8 земли2 є3гЂпетски, и3 поид0ша в8слёдъ богHвъ и3нhхъ, t богHвъ kзhческихъ, и5же w4крестъ и4хъ, и3 поклони1шасz и5мъ: и3 разгнёваша гDа, |
|
13
|
13
|
| залишили Господа і стали служити Ваалу й Астарті. | и3 њстaвиша є3го2, и3 послужи1ша ваaлу и3 ґстaртwмъ. |
|
14
|
14
|
| І запалав гнів Господа на Ізраїля, і віддав їх у руки грабіжників, і грабували їх; і віддав їх у руки ворогів, які оточували їх, і не могли вже устояти перед ворогами своїми. | И# разгнёвасz ћростію гDь на ї}лz и3 предадE є3го2 въ рyки плэнsющихъ, и3 плэни1ша и5хъ: и3 tдадE и5хъ въ рyки врагHвъ и4хъ, и5же w4крестъ и4хъ, и3 не возмог0ша ктомY противостaти пред8 лицeмъ врагHвъ свои1хъ, во всёхъ въ ни1хже прохождaху. |
|
15
|
15
|
| Куди б вони не пішли, рука Господня скрізь була їм на зло, як говорив їм Господь і як клявся їм Господь. І їм було дуже скрутно. | И# рукA гDнz бsше на ни1хъ во ѕл†z, ћкоже гlа гDь и3 ћкоже клsтсz гDь и5мъ, и3 њѕл0би и5хъ ѕэлw2. |
|
16
|
16
|
| І поставив [їм] Господь суддів, які рятували їх від рук грабіжників їхніх; | И# возстaви (и5мъ) гDь судіи6, и3 и3збaви и5хъ гDь t руки2 плэнsющихъ |. |
|
17
|
17
|
| але і суддів вони не слухали, а ходили блудно вслід інших богів і поклонялися їм [і дратували Господа], швидко ухилилися від путі, якою ходили батьки їхні, підкорюючись заповідям Господнім. Вони так не робили. | Но и3 судjй не послyшаша, ћкw соблуди1ша в8слёдъ богHвъ и3нhхъ и3 поклони1шасz и5мъ, и3 разгнёваша гDа: и3 ўклони1шасz съ пути2 ск0рw, по немyже ходи1ша nтцы2 и4хъ послyшати зaповэдій гDнихъ: не сотвори1ша тaкw. |
|
18
|
18
|
| Коли Господь поставляв їм суддів, то Сам Господь був із суддею і рятував їх від ворогів їхніх в усі дні судді: бо жалів їх Господь, коли чув стогін їхній від тих, що гнітили і пригноблювали їх. | И# ћкw возстaви и5мъ гDь судjй, и3 бsше гDь съ судіeю, и3 спасE | t руки2 врагHвъ и4хъ во вс‰ дни6 судіи2: ћкw ўмили1сz гDь t воздыхaніz и4хъ, t лицA вою1ющихъ на нS и3 њѕлоблsющихъ |. |
|
19
|
19
|
| Але як тільки помирав суддя, вони знову робили гірше за батьків своїх, ухиляючись до інших богів, слугуючи їм і поклоняючись їм. Не відставали від діл своїх і [не відступали] від непокірливої путі своєї. | И# бhсть є3гдA ўмирaше судіS, и3 tвращaхусz, и3 пaки растлэвaхусz пaче nтє1цъ свои1хъ, и3дyще в8слёдъ богHвъ и3нhхъ служи1ти и5мъ и3 покланsтисz и5мъ: не tверг0ша начинaній свои1хъ и3 не tступи1ша t путjй свои1хъ жест0кихъ. |
|
20
|
20
|
| І запалав гнів Господній на Ізраїля, і сказав Він: за те, що народ цей переступає завіт Мій, який Я уклав з батьками їх, і не слухає голосу Мого, | И# разгнёвасz ћростію гDь на ї}лz и3 речE: понeже њстaви р0дъ сeй завётъ м0й, є3г0же заповёдахъ nтцє1мъ и4хъ, и3 не послyшаша глaса моегw2, |
|
21
|
21
|
| і Я не стану вже виганяти від них жодного з тих народів, яких залишив Ісус, [син Навина, на землі,] коли помирав, — | и3 ѓзъ не приложY и3згнaти мyжа t лицA и4хъ t си1хъ kзhкwвъ, и5хже њстaви їисyсъ сhнъ наvи1нъ на земли2 и3 ќмре, |
|
22
|
22
|
| щоб спокушати ними Ізраїля: чи стануть вони триматися путі Господньої і ходити по ній, як додержували батьки їхні, чи ні? | є4же и3скушaти въ ни1хъ ї}лz, ѓще сохранsтъ пyть гDень ходи1ти въ нeмъ, ћкоже сохрани1ша nтцы2 и4хъ, и3ли2 ни2. |
|
23
|
23
|
| І залишив Господь народи ці і не вигнав їх невдовзі і не віддав їх у руки Ісуса. | И# њстaви гDь kзhки сі‰ не и3стреби1ти и4хъ вск0рэ, и3 не предадE и4хъ въ рyку їисyсову. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Ось ті народи, яких залишив Господь, щоб спокушати ними ізраїльтян, усіх, які не знали про всі війни ханаанські, — | И# сі‰ kзhки, ±же њстaви гDь, да и3скyситъ и4ми ї}лz, вс‰ невёдущыz брaней ханаaнскихъ, |
|
2
|
2
|
| для того тільки, щоб знали й училися війні наступні роди синів Ізраїлевих, які раніше не знали її: | т0кмw рaди родHвъ сынHвъ ї}левыхъ, є4же научи1ти | брaни, nбaче и5же прeжде и4хъ не ўвёдаша и4хъ: |
|
3
|
3
|
| п’ять власників филистимських, усі хананеї і, сидоняни й евеї, які живуть на горі Ливан, від гори Ваал-Ермона до входу в Емаф. | пsть воев0дствъ и3ноплемeнническихъ, и3 всего2 хананeа и3 сідHніz, и3 є3veа живyщаго въ лівaнэ t горы2 ваaлъ-є3рмHнъ до лавwемafа. |
|
4
|
4
|
| Вони були залишені, щоб спокушати ними ізраїльтян і довідатися, чи підкорюються вони заповідям Господнім, які Він заповів батькам їхнім через Мойсея. | И# бhсть да и3скyситъ и4ми ї}лz, да ўвёсть, ѓще послyшаютъ зaповэдій гDнихъ, ±же заповёда nтцє1мъ и4хъ рук0ю мwmсeовою. |
|
5
|
5
|
| І жили сини Ізраїлеві серед хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, евеїв, [гергесеїв] та ієвусеїв, | И# сhнове ї}лєвы њбитaша посредЁ хананeа и3 хеттeа, и3 ґморрeа и3 ферезeа, и3 є3veа и3 гергесeа и3 їевусeа, |
|
6
|
6
|
| і брали дочок їхніх собі за дружин, і своїх дочок віддавали за синів їхніх, і служили богам їх. | и3 поsша дщє1ри и4хъ себЁ въ жєны2, и3 дщє1ри сво‰ дaша сынHмъ и4хъ, и3 послужи1ша богHмъ и4хъ. |
|
7
|
7
|
| І зробили сини Ізраїлеві зле перед очима Господа, і забули Господа Бога свого, і служили Ваалу й Астарті. | И# сотвори1ша сhнове ї}лєвы ѕл0е пред8 гDемъ и3 забhша гDа бGа своего2, и3 послужи1ша ваaлу и3 дубрaвамъ. |
|
8
|
8
|
| І запалав гнів Господній на Ізраїля, і віддав їх у руки Хусарсафема, царя Месопотамського, і служили сини Ізраїлеві Хусарсафему вісім років. | И# разгнёвасz ћростію гDь на ї}лz и3 предадE и5хъ въ рyки хусарсаfeма царS месопотaміи сЂрскіz: и3 раб0таша сhнове ї}лєвы хусарсаfeму лётъ џсмь. |
|
9
|
9
|
| Тоді заволали сини Ізраїлеві до Господа, і поставив Господь спасителя синам Ізраїлевим, який спас їх, Гофониїла, сина Кеназа, молодшого брата Халевового. | И# возопи1ша сhнове ї}лєвы ко гDу. И# возстaви гDь спаси1телz ї}лю, и3 спасE и5хъ, гоfоніи1ла, сhна кенeза брaта халeвова ю3нёйшаго є3гw2. |
|
10
|
10
|
| На ньому був Дух Господній, і був він суддею Ізраїля. Він вийшов на війну [проти Хусарсафема], і віддав Господь у руки його Хусарсафема, царя Месопотамського, і перемогла рука його Хусарсафема. | И# бhсть на нeмъ д¦ъ гDень, и3 суди2 ї}лz. И# и3зhде на рaть къ хусарсаfeму: и3 предадE гDь въ рyцэ є3гw2 хусарсаfeма царS сЂрска, и3 ўкрэпи1сz рукA є3гw2 над8 хусарсаfeмомъ. |
|
11
|
11
|
| І спочивала земля сорок років. І помер Гофониїл, син Кеназа. | И# бhсть въ пок0и землS четhредесzть лётъ. И# ќмре гоfоніи1лъ сhнъ кенeзовъ. |
|
12
|
12
|
| Сини Ізраїлеві знову стали робити зле перед очима Господа, і укріпив Господь Еглона, царя Моавитського, проти ізраїльтян, за те, що вони робили лихе перед очима Господа. | И# приложи1ша сhнове ї}лєвы сотвори1ти ѕл0е пред8 гDемъ: и3 ўкрэпи2 гDь є3глHма царS мwaвлz на ї}лz, занeже сотвори1ша ѕл0е пред8 гDемъ. |
|
13
|
13
|
| Він зібрав до себе [усіх] аммонитян і амаликитян, і пішов і уразив Ізраїля, й оволоділи вони містом Пальм. | И# собрA къ себЁ вс‰ сhны ґммw6ни и3 ґмали1кwвы: и3 и4де, и3 порази2 ї}лz, и3 взS грaдъ фjніческъ. |
|
14
|
14
|
| І служили сини Ізраїлеві Еглону, царю Моавитському, вісімнадцять років. | И# раб0таша сhнове ї}лєвы є3глHму царю2 мwaвлю лётъ nсмьнaдесzть. |
|
15
|
15
|
| Тоді воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і Господь поставив їм спасителя Аода, сина Гери, сина Ієминиєвого, який був лівшою. І послали сини Ізраїлеві з ним дари Еглону, царю Моавитському. | И# возопи1ша сhнове ї}лєвы ко гDу: и3 возстaви и5мъ гDь спаси1телz, ґHда сhна гирaнz, сhна їеменjина, мyжа nбодеснорyчна: и3 послaша сhнове ї}лєвы дaры рук0ю є3гw2 є3глHму царю2 мwaвлю. |
|
16
|
16
|
| Аод зробив собі меч із двома вістрями, довжиною в лікоть, і підперезав його під плащем своїм до правого стегна, | И# сотвори2 себЁ ґHдъ н0жъ nбоюдуo1стръ, на пsдь є3ди1ну долготA є3гw2, и3 припоsса є3го2 под8 ри1зу по бедрЁ деснёй своeй. |
|
17
|
17
|
| [і прийшов,] і підніс дари Еглону, царю Моавитському; Еглон же був чоловіком дуже повним. | И# и4де, и3 принесE дaры є3глHму царю2 мwaвлю: є3глHмъ же мyжъ добротэлeсенъ бЁ ѕэлw2. |
|
18
|
18
|
| Коли підніс Аод усі дари і випровадив людей, які принесли дари, | И# бhсть є3гдA скончA ґHдъ приносS дaры, и3 tслA носsщихъ дaры: |
|
19
|
19
|
| то сам повернувся від ідолів, що у Галгалі, і сказав: у мене є таємне слово до тебе, царю. Він сказав: тихіше! І вийшли від нього всі, хто стояв при ньому. | и3 є3глHмъ њбрати1сz t јдwлъ и5же въ галгaлэхъ. И# речE ґHдъ: сл0во мнЁ є4сть къ тебЁ тaйно, царю2. И# речE є3глHмъ къ немY: молчи2. И# tслA t себє2 всёхъ предстоsщихъ пред8 ни1мъ. |
|
20
|
20
|
| Аод увійшов до нього: він сидів у прохолодній світлиці, що була в нього окремо. І сказав Аод: у мене є до тебе, [царю,] слово Боже. [Еглон] встав зі стільця [перед ним]. | И# ґHдъ вни1де къ немY. Сeй же сэдsше въ г0рницэ лётнэй своeй є3ди1нъ. И# речE ґHдъ: сл0во б9іе мнЁ къ тебЁ, царю2. И# востA є3глHмъ со прест0ла бли1з8 є3гw2. |
|
21
|
21
|
| [Коли він встав,] Аод простяг ліву руку свою і взяв меч із правого стегна свого і встромив його в живіт його, | И# бhсть є3гдA востA, и3 прострE ґHдъ рyку лёвую свою2, и3 и3звлечE н0жъ, и4же над8 стегн0мъ є3гw2 деснhмъ, и3 вонзE во чрeво є3глHмово: |
|
22
|
22
|
| так що ввійшло за вістрям і руків’я, і жир закрив вістря, тому що Аод не вийняв меча з живота його, і він пройшов до задньої частини. | и3 вти1сне и3 рукоsть за џстріемъ, и3 заключи2 тyкъ за џстріемъ, ћкw не и3звлечE ножA и3з8 чрeва є3гw2, (и3 и3зhде лайно2). |
|
23
|
23
|
| І вийшов Аод за поріг, і зачинив за собою двері світлиці, і замкнув. | И# и3зhде ґHдъ въ притв0ръ, и3 пр0йде стрегyщихъ, и3 затвори2 двє1ри г0рницы за соб0ю и3 заключи2, |
|
24
|
24
|
| Коли він вийшов, раби Еглона прийшли і бачать, ось, двері світлиці замкнуті, і говорять: мабуть, він з необхідности у прохолодній кімнаті. | и3 сaмъ и3зhде. И# раби2 є3гw2 пріид0ша и3 ўзрёша, и3 сE, двє1ри г0рницы заключє1ны, и3 рёша: є3дA ў потрeбы сэди1тъ во tлучeніи л0жа; |
|
25
|
25
|
| Чекали досить довго, але бачачи, що ніхто не відмикає дверей світлиці, взяли ключ і відімкнули, і ось, господар їхній лежить на землі мертвий. | И# преждaша д0ндеже посрами1шасz: и3 сE, не бhсть tверзazй двє1ри г0рницы. И# взsша клю1чь, и3 tверз0ша: и3 сE, господи1нъ и4хъ лежи1тъ на земли2 мeртвъ. |
|
26
|
26
|
| Поки вони дивувалися, Аод тим часом пішов, [і ніхто про нього не думав,] пройшов повз ідолів і врятувався в Сеїраф. | И# ґHдъ спасeсz внегдA смущaхусz, и3 не бЁ помышлsющагw њ нeмъ: ґ џнъ прeйде јдwлы, и3 спасeсz въ сетірHfэ. |
|
27
|
27
|
| Прийшовши ж [у землю Ізраїлеву, Аод] засурмив трубою на горі Єфремовій, і зійшли з ним сини Ізраїлеві з гори, і він ішов перед ними. | И# бhсть є3гдA пріи1де ґHдъ въ зeмлю ї}леву, и3 воструби2 р0гомъ въ горЁ є3фрeмли: и3 снид0ша съ ни1мъ съ горы2 сhнове ї}лєвы, и3 т0й пред8 ни1ми. |
|
28
|
28
|
| І сказав їм: ідіть за мною, бо віддав Господь [Бог] ворогів ваших моавитян у руки ваші. І пішли за ним, і захопили переправу через Йордан до Моаву, і не давали нікому переходити. | И# речE къ ни6мъ: и3ди1те в8слёдъ менє2, ћкw предадE гDь бGъ враги2 нaшz мwaвлzны въ рyки нaшz. И# и3д0ша в8слёдъ є3гw2, и3 предвзsша прех0ды їoрдaна мwaвлz, и3 ни є3ди1ному мyжу попусти1ша преити2. |
|
29
|
29
|
| І вбили в той час моавитян близько десяти тисяч чоловік, усе здорових і сильних, і ніхто не втік. | И# и3зби1ша мwaва въ то2 врeмz ћкw дeсzть тhсzщъ мужeй, вс‰ в0ины, и5же въ ни1хъ, и3 всsкаго мyжа си1льна: и3 ни є3ди1нъ мyжъ спасeсz. |
|
30
|
30
|
| Так підкорилися в той день моавитяни Ізраїлю, і спочивала земля вісімдесят років. [І був Аод суддею їх до самої смерти.] | И# премэни1сz мwaвъ въ т0й дeнь под8 рyку ї}леву, и3 бhсть въ пок0и землS џсмьдесzтъ лётъ: и3 суди2 и5хъ ґHдъ д0ндеже ќмре. |
|
31
|
31
|
| Після нього був Самегар, син Анафів, який шістсот чоловік филистимлян побив волячим рожном; і він також спас Ізраїля. | И# по нeмъ востA самегaръ сhнъ ґнafовъ: и3 и3зби2 и3ноплемeнникwвъ шeсть сHтъ мужeй рaломъ вол0вымъ: и3 спасE и3 сeй ї}лz. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Коли помер Аод, сини Ізраїлеві стали знову робити зле перед очима Господа. | И# приложи1ша сhнове ї}лєвы сотвори1ти ѕл0е пред8 гDемъ: и3 ґHдъ ќмре. |
|
2
|
2
|
| І віддав їх Господь у руки Іавина, царя Ханаанського, який царював у Асорі; воєначальником у нього був Сисара, який жив у Харошеф-Гоїмі. | И# tдадE и5хъ гDь въ рyку їавjна царS ханаaнска, и4же цaрствова во ґсHрэ. И# воев0да си1лы є3гw2 сісaра, и3 т0й живsше во ґрісHfэ kзhкwвъ. |
|
3
|
3
|
| І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, тому що в нього було дев’ятсот залізних колісниць, і він жорстоко гнітив синів Ізраїлевих двадцять років. | И# возопи1ша сhнове ї}лєвы ко гDу, ћкw дeвzть сHтъ колесни1цъ желёзныхъ бsше є3мY: и3 т0й њѕл0би ї}лz ѕэлw2 лётъ двaдесzть. |
|
4
|
4
|
| У той час була суддею Ізраїля Девора пророчиця, дружина Лапидофова; | И# деввHра, женA прор0чица, женA лафідHfова, сіS судsше ї}лю въ то2 врeмz: |
|
5
|
5
|
| вона жила під Пальмою Девориною, між Рамою і Вефилем, на горі Єфремовій; і приходили до неї [туди] сини Ізраїлеві на суд. | и3 сіS живsше под8 фjнікомъ деввHра междY рaмою и3 междY веfи1лемъ, въ горЁ є3фрeмли: и3 восхождaху сhнове ї}лєвы къ нeй тaмw на сyдъ. |
|
6
|
6
|
| [Девора] послала і покликала Варака, сина Авиноамового, з Кедеса Неффалимового, і сказала йому: повеліває [тобі] Господь Бог Ізраїлів: піди, піднімись на гору Фавор і візьми з собою десять тисяч чоловік із синів Неффалимових і синів Завулонових; | И# послA деввHра, и3 призвA варaка сhна ґвінеeмлz и3з8 кедeса нефfалjмова, и3 речE къ немY: не заповёда ли тебЁ гDь бGъ ї}левъ; и3 п0йдеши въ г0ру fавHръ, и3 п0ймеши съ соб0ю дeсzть тhсzщъ мужeй t сынHвъ нефfалjмлихъ и3 t сынHвъ завулHнихъ: |
|
7
|
7
|
| а Я приведу до тебе, до потоку Киссону, Сисару, воєначальника Іавинового, і колісниці його і багатолюдне [військо] його, і віддам його в руки твої. | и3 приведY къ тебЁ въ водотeчь кісHнь сісaру воев0ду си1лы їавjни, и3 колєсни1цы є3гw2, и3 мн0жество (вHй) є3гw2, и3 предaмъ є3го2 въ рyки тво‰. |
|
8
|
8
|
| Варак сказав їй: якщо ти підеш зі мною, піду; а якщо не підеш зі мною, не піду; [тому що я не знаю дня, в який пошле Господь ангела зі мною]. | И# речE къ нeй варaкъ: ѓще п0йдеши со мн0ю, пойдY, и3 ѓще не п0йдеши со мн0ю, не пойдY: ћкw не вёмъ днE, въ џньже благоустр0итъ гDь ѓгGла со мн0ю. |
|
9
|
9
|
| Вона сказала [йому]: піти піду з тобою; тільки [знай, що] не тобі вже буде слава в цьому поході, в який ти йдеш; але в руки жінки віддасть Господь Сисару. І встала Девора і пішла з Вараком у Кедес. | И# речE деввHра къ немY: и3дyщи пойдY съ тоб0ю: nбaче вёждь, ћкw не бyдетъ тебЁ слaва на пути2, въ џньже ты2 и4деши: понeже въ рyку жeнску предaстъ гDь сісaру. И# востA деввHра и3 п0йде съ варaкомъ до кaдиса. |
|
10
|
10
|
| Варак скликав завулонян і неффалимлян у Кедес, і пішли слідом за ним десять тисяч чоловік, і Девора пішла з ним. | И# воззвA варaкъ завулHна и3 нефfалjма до кaдиса, и3 поид0ша в8слёдъ є3гw2 дeсzть тhсzщъ мужeй, и3 и4де съ ни1мъ деввHра. |
|
11
|
11
|
| Хевер кенеянин відокремився тоді від кенеян, синів Ховава, родича Мойсеєвого, і розкинув намет свій біля діброви в Цааннимі біля Кедеса. | И# хавeръ кінeй tлучи1сz t кeны и3 t сынHвъ їwвaва, ќжика мwmсeова: и3 потчE кyщу свою2 под8 дyбомъ почивaющихъ, и4же є4сть при кедeсэ. |
|
12
|
12
|
| І донесли Сисарі, що Варак, син Авиноамів, піднявся на гору Фавор. | И# возвэсти1ша сісaрэ, ћкw взhде варaкъ сhнъ ґвінеeмль на г0ру fавHръ. |
|
13
|
13
|
| Сисара скликав усі колісниці свої, дев’ятсот залізних колісниць, і весь народ, який у нього, з Харошеф-Гоїма до потоку Киссону. | И# созвA сісaра вс‰ колєсни1цы сво‰, дeвzть сHтъ колесни1цъ желёзныхъ, и3 вс‰ лю1ди и5же съ ни1мъ, t ґрісHfа kзhкwвъ въ водотeчь кісHнь. |
|
14
|
14
|
| І сказала Девора Вараку: встань, тому що це той день, в який Господь віддасть Сисару в руки твої; Сам Господь піде перед тобою. І зійшов Варак з гори Фавор, і за ним десять тисяч чоловік. | И# речE деввHра къ варaку: востaни, ћкw сeй дeнь, въ џньже предадE гDь сісaру въ рyку твою2, занE гDь и3зhдетъ пред8 тоб0ю. И# сни1де варaкъ съ горы2 fавHръ, и3 дeсzть тhсzщъ мужeй в8слёдъ є3гw2. |
|
15
|
15
|
| Тоді Господь привів у замішання Сисару і всі колісниці його і все ополчення його від меча Варака, і зійшов Сисара з колісниці [своєї] і побіг пішки. | И# сотрE гDь сісaру и3 вс‰ колєсни1цы є3гw2 и3 вeсь п0лкъ є3гw2 џстріемъ мечA пред8 варaкомъ. И# сни1де сісaра съ колесни1цы своеS и3 побэжE ногaми свои1ми. |
|
16
|
16
|
| Варак переслідував колісниці [його] і ополчення до Харошеф-Гоїма, і загинуло все ополчення Сисарине від меча, не залишилося нікого. | И# варaкъ гонsй в8слёдъ колесни1цъ є3гw2 и3 в8слёдъ полкA, дaже до дубрaвы kзhкwвъ. И# падE вeсь п0лкъ сісaринъ џстріемъ мечA: не њстaсz ни є3ди1нъ. |
|
17
|
17
|
| Сисара ж утік пішки у намет Іаїлі, дружини Хевіра кенеянина; тому що між Іавином, царем Асорським, і домом Хевера кенеянина був мир. | И# сісaра ўбэжE ногaми свои1ми въ кyщу їаи1ли, жены2 хавeра кінeева: ћкw ми1ръ бsше междY їавjномъ царeмъ ґсHрскимъ и3 междY д0момъ хавeра кінeева. |
|
18
|
18
|
| І вийшла Іаїль назустріч Сисарі і сказала йому: зайди, господарю мій, зайди до мене, не бійся. Він зайшов до неї в намет, і вона покрила його килимом [своїм]. | И# и3зhде їаи1ль во срётеніе сісaрэ и3 речE къ немY: ўклони1сz, господи1не м0й, ўклони1сz ко мнЁ, не б0йсz. И# ўклони1сz къ нeй въ кyщу: и3 покры2 є3го2 nдeждею своeю. |
|
19
|
19
|
| [Сисара] сказав їй: дай мені трохи води напитися, я пити хочу. Вона розв’язала міх з молоком, і напоїла його і знову покрила його. | И# речE сісaра къ нeй: нап0й мS мaлw воды2, ћкw возжаждaхъ. И# tрэши2 мёхъ млeчный, и3 напои2 є3го2, и3 покры2 є3го2. |
|
20
|
20
|
| [Сисара] сказав їй: стань біля дверей намету, і якщо хто прийде і запитає в тебе і скаже: «чи немає тут кого?», ти скажи: «ні». | И# речE къ нeй сісaра: стaни во двeрехъ кyщи, и3 бyдетъ ѓще кто2 пріи1детъ къ тебЁ, и3 вопр0ситъ тS, и3 речeтъ: є4сть ли здЁ мyжъ; и3 речeши: нёсть. |
|
21
|
21
|
| Іаїль, дружина Хеверова, взяла кіл від намету, і взяла молот у руку свою, і підійшла до нього тихенько, і встромила кіл у скроню його так, що приколола до землі; а він спав від утоми — і помер. | И# взS їаи1ль, женA хавeрова, к0лъ кyщный, и3 взS млaтъ въ рyку свою2, и3 вни1де къ немY ти1хw, и3 водрузи2 к0лъ во скрaніи є3гw2, и3 пронзE до земли2: и3 сeй ўтрyждсz спaше, и3 и4здше. |
|
22
|
22
|
| І ось, Варак женеться за Сисарою. Іаїль вийшла назустріч йому і сказала йому: ввійди, я покажу тобі людину, яку ти шукаєш. Він увійшов до неї, і ось, Сисара лежить мертвим, і кіл у скроні його. | И# сE, варaкъ гонsй сісaру. И# и3зhде їаи1ль во срётеніе є3мY и3 речE є3мY: пріиди2, и3 покажY тебЁ мyжа, є3г0же ты2 и4щеши. И# вни1де къ нeй, и3 сE, сісaра лежaше мeртвъ, и3 к0лъ во скрaніи є3гw2. |
|
23
|
23
|
| І смирив [Господь] Бог у той день Іавина, царя Ханаанського, перед синами Ізраїлевими. | И# покори2 гDь бGъ въ т0й дeнь їавjна царS ханаaнz пред8 сы6ны ї}левыми: |
|
24
|
24
|
| Рука синів Ізраїлевих посилювалася більше і більше над Іавином, царем Ханаанським, доки не знищили вони Іавина, царя Ханаанського. | и3 хождaше рукA сынHвъ ї}левыхъ ходsщи, и3 њжесточи1сz на їавjна царS ханаaнска, д0ндеже и3стреби1ша є3го2. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| У той день заспівали Девора і Варак, син Авиноамів, цими словами: | И# воспЁ деввHра и3 варaкъ сhнъ ґвінеeмовъ въ т0й дeнь, и3 речE: |
|
2
|
2
|
| Ізраїль помстився, народ показав ревність; прославте Господа! | внегдA начaти вождHмъ во ї}ли, въ произволeніи людjй, благослови1те гDа. |
|
3
|
3
|
| Слухайте, царі, прислухайтеся, вельможі: я Господу, я співаю, воздаю хвалу Господу Богу Ізраїлевому. | Ўслhшите, цaріе, и3 внуши1те, кн‰зи: ѓзъ гDеви воспою2 и3 пою2 бGу ї}леву. |
|
4
|
4
|
| Коли виходив Ти, Господи, від Сеїра, коли йшов з поля Едомського, тоді земля тряслася, і небо капало, і хмари проливали воду; | ГDи, во и3сх0дэ твоeмъ t сиjра, внегдA воздвизaтисz тебЁ t селA є3дHмова, землS потрzсeсz, и3 нeбо возмути1сz, и3 w4блацы и3скaпаша в0ду: |
|
5
|
5
|
| гори танули від лиця Господа, навіть цей Синай від лиця Господа Бога Ізраїлевого. | г0ры подвиг0шасz t лицA гDа є3лwJ, тaz сінA t лицA гDа бGа ї}лева. |
|
6
|
6
|
| У дні Самегара, сина Анафового, у дні Іаїлі, були порожні дороги, і ті, що ходили раніше путями прямими, ходили тоді обхідними дорогами. | Во дни6 самегaра сhна ґнafова, во дни6 їаи1ли, њскудёша путіE, и3 и3д0ша въ пути6 кри6вы, и3 и3д0ша въ пути6 развращє1нны: |
|
7
|
7
|
| Не стало мешканців у селищах у Ізраїля, не стало, доки не повстала я, Девора, доки не повстала я, мати в Ізраїлі. | њскудёша живyщіи во ї}ли, њскудёша д0ндеже востA деввHра, д0ндеже востA мaти во ї}ли: |
|
8
|
8
|
| Обрали нових богів, тому війна біля воріт. Чи видні були щит і спис у сорока тисяч Ізраїля? | и3збрaша б0ги нHвы, ћкw хлёбъ ћченъ, тогдA воевaша грaды кнzзeй: щи1тъ не kви1сz, нижE копіE въ четhредесzти тhсzщахъ во ї}ли. |
|
9
|
9
|
| Серце моє до вас, начальники Ізраїлеві, до ревнителів серед народу; прославте Господа! | Сeрдце моE на ўчинє1ннаz во ї}ли: си1льніи людjй, благослови1те гDа. |
|
10
|
10
|
| Ті, хто їздить на ослицях білих, ті, що сидять на килимах і ходять по дорозі, співайте пісню! | Э$здzщіи на nслsтехъ бёлыхъ въ полyдне, и3 сэдsщіи на суди1щи, и3 ходsщіи на пути6 с0нмwвъ, провэщaйте. |
|
11
|
11
|
| Серед голосів, що збирають стада, біля колодязів, нехай співають хвалу Господу, хвалу вождям Ізраїля! Тоді виступив до воріт народ Господній. | Глaсъ плeщущихъ посредЁ веселsщихсz: тaмw дадsтъ прaвду. ГDи, пр†вды ўкрэпи2 во ї}ли: тогдA разыд0шасz во грaды сво‰ лю1діе гDни. |
|
12
|
12
|
| Піднесися, піднесися, Деворо! піднесися, піднесися! співай пісню! Постань, Вараку! і веди полонених твоїх, сину Авиноамів! | Востaни, востaни, деввHра: востaни, востaни, глаг0ли съ пёснію: востaни, варaче, и3 плэни2 плёнъ тв0й, сhне ґвінеeмль. |
|
13
|
13
|
| Тоді небагатьом із сильних підкорив Він народ; Господь підпорядкував мені хоробрих. | ТогдA возвели1чисz си1ла є3гw2: гDь смири2 мнЁ крёпльшыz менє2. |
|
14
|
14
|
| Від Єфрема прийшли ті, хто вкорінився в Амалика; за тобою Веніамін, серед народу твого; від Махира йшли начальники, і від Завулона — ті, хто володіє тростиною писаря. | Лю1діе є3фрє1мли ўтоми1ша и5хъ въ доли1нэ: брaтъ тв0й веніамjнъ въ лю1дехъ твои1хъ: t менє2 махjръ снид0ша взыскyющіи, и3 t завулHна ўкрэплsющіисz въ ски1птрэ повэствовaніz пи1сменника. |
|
15
|
15
|
| І князі Іссахарові з Деворою, й Іссахар так само, як Варак, кинувся в долину пішки. В племенах Рувимових велика розбіжність. | И# нач†лницы во їссахaрэ съ деввHрою и3 варaкомъ: тaкw варaкъ tпусти2 пёшихъ свои1хъ въ доли1ну, въ раздэлє1ніz руви1мwва, вели6ка и3спыт†ніz сeрдца. |
|
16
|
16
|
| Чого сидиш ти між кошарами, слухаючи бекання отар? В племенах Рувимових велика розбіжність. | Вскyю ми2 сэди1ши посредЁ мосфаfeмwвъ, слhшати звиздaніе воставaющихъ проити2 въ раздэлє1ніz руви6млz; вє1ліz и3спыт†ніz сeрдца. |
|
17
|
17
|
| Галаад живе спокійно за Йорданом, і Дану чого боятися з кораблями? Асир сидить на березі моря й біля пристаней своїх живе спокійно. | Галаaдъ, њб8 nнY странY їoрдaна всели1сz: и3 дaнъ, вскyю њбитaеши въ кораблeхъ; ґси1ръ њбитA при брeзэхъ морски1хъ, и3 въ раздэлeніихъ свои1хъ всели1сz. |
|
18
|
18
|
| Завулон — народ, який прирік душу свою на смерть, і Неффалим — на висотах поля. | ЗавулHнъ, лю1діе ўкори1ша дyшу свою2 на смeрть: и3 нефfалjмъ на высотaхъ селA. |
|
19
|
19
|
| Прийшли царі, зітнулися, тоді воювали царі ханаанські у Фанааху біля вод Мегиддонських, але не одержали ніякого срібла. | И# пріид0ша къ немY цaріе, и3 њполчи1шасz, тогдA воевaша цaріе ханаaнстіи во fанаaхэ, ў воды2 магеддw2: мн0жества сребрA не взsша. |
|
20
|
20
|
| З неба воювали, зірки з путей своїх воювали із Сисарою. | T небесE њполчи1шасz ѕвёзды, t чи1на своегw2 њполчи1шасz съ сісaрою. |
|
21
|
21
|
| Потік Киссон потягнув їх, потік Кедумим, потік Киссон. Зневажай, душе моя, силу! | Водотeчь кісHновъ и3звeрже и5хъ, водотeчь кадимjнъ, водотeчь кісHновъ: поперeтъ є3го2 душA моS си1льнаz. |
|
22
|
22
|
| Тоді ламалися копита кінські від утечі, від утечі сильних його. | ТогдA tсэк0шасz кwпhта кHнскаz t топтaніz си1льныхъ є3гw2. |
|
23
|
23
|
| Прокляніть Мероз, говорить ангел Господній, прокляніть, прокляніть жителів його за те, що не прийшли на допомогу Господу, на допомогу Господу з хоробрими. | Проклинaйте мазHра, речE ѓгGлъ гDень, проклsтіемъ проклени1те живyщихъ въ нeмъ, ћкw не пріид0ша въ п0мощь гDню, въ п0мощь (гDню) въ си1льныхъ. |
|
24
|
24
|
| Нехай буде благословенна між жонами Іаїль, дружина Хевера кенеянина, між жонами в наметах нехай буде благословенна! | Да благослови1тсz въ женaхъ їаи1ль, женA хавeра кінeева, t жeнъ въ кyщи да благослови1тсz: |
|
25
|
25
|
| Води просив він: молока подала вона, у чаші коштовній принесла молока кращого. | воды2 проси2 ў неS, и3 дадE є3мY млеко2 въ чaши: преимyщихъ принесE мaсло крaвіе: |
|
26
|
26
|
| [Ліву] руку свою простягнула до кола, а праву свою до молота робітників; ударила Сисару, вразила голову його, розбила і проколола скроню його. | рyку свою2 лёвую къ колY прострE, и3 десни1цу свою2 ко млaту раб0тающихъ, и3 ўби2 сісaру: разби2 главY є3гw2, и3 порази2, прободE скр†ніz є3гw2: |
|
27
|
27
|
| До ніг її схилився, упав і лежав, до ніг її схилився, упав; де схилився, там і впав убитий. | междY ногaма є3S повали1сz: падE ўтруждeнъ, и3 ќмре посредЁ н0гъ є3S, и3 тaмw падE бёднэ. |
|
28
|
28
|
| У вікно виглядає і волає мати Сисарина крізь ґрати: чому довго не йде кіннота його, чому баряться колеса колісниць його? | Nк0нцемъ взирaше мaти сісaрина, nкн0мъ сквозЁ решeтку, что2 замeдли колесни1ца є3гw2 пріити2; вскyю ўмeдлиша стопы6 колесни1цъ є3гw2; |
|
29
|
29
|
| Розумні з її жінок відповідають їй, і сама вона відповідає на слова свої: | Мyдріи начaлствующіи є3S tвэщaша є4й, и3 самA tвэщавaше словесA сво‰ себЁ: |
|
30
|
30
|
| мабуть, вони знайшли, ділять здобич, по дівчині, по дві дівчини на кожного воїна, у здобич отримано різнобарвний одяг Сисарі, отримано у здобич різнобарвний одяг, вишитий з обох боків, знятий з плечей полоненого. | не њбрsщутъ ли є3гw2 раздэлsюща кwрhсти, ўдружaюща другHмъ на главY мyжа си1льна; кwрhсти шaрwвъ сісaрэ, кwрhсти шaрwвъ разли1чіz, шaры и3спещрeнныхъ, сі‰ вhи є3гw2 кwрhсти. |
|
31
|
31
|
| Так нехай загинуть усі вороги Твої, Господи! Ті ж, що люблять Його, нехай будуть, як сонце, що сходить у всій силі своїй! — І спочивала земля сорок років. | Тaкw да поги1бнутъ вси2 врази2 твои2, гDи: и3 лю1бzщіи є3го2, ћкоже вост0къ с0лнца въ си1лэ своeй. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Сини Ізраїлеві стали знову чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки мадіанитян на сім років. | И# сотвори1ша сhнове ї}лєвы ѕл0е пред8 гDемъ, и3 предадE и5хъ гDь въ рyку мадіaмлю сeдмь лётъ. |
|
2
|
2
|
| Важка була рука мадіанитян над Ізраїлем, і сини Ізраїлеві зробили собі від мадіанитян ущелини в горах і печери й укріплення. | И# ўкрэпи1сz рукA мадіaмлz на ї}лz: и3 сотвори1ша себЁ сhнове ї}лєвы t лицA мадіaмлz њгр†ды въ горaхъ и3 въ пещeрахъ и3 въ твердhнехъ. |
|
3
|
3
|
| Коли посіє Ізраїль, прийдуть мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу і ходять у них; | И# бhсть є3гдA сёzше мyжъ ї}левъ, и3 восхождaше мадіaмъ и3 ґмали1къ и3 сhнове вост0чніи, и3 восхождaху на него2, |
|
4
|
4
|
| і стоять у них наметами, і винищують плоди землі до самої Гази, і не залишають для прохарчування Ізраїлю ні вівці, ні вола, ні осла. | и3 њполчaхусz на ни1хъ, и3 разорsху плоды2 земны6z, д0ндеже вни1ти въ гaзу: и3 не њставлsху бытіS жи1зненнагw во ї}ли, и3 стaдъ и3 телцA и3 nслA: |
|
5
|
5
|
| Тому що вони приходили з худобою своєю і з наметами своїми, приходили такою безліччю, як сарана; їм і верблюдам їхнім не було числа, і ходили по землі Ізраїлевій, щоб спустошувати її. | ћкw сaми и3 ск0ти и4хъ восхождaху, и3 кyщы и4хъ преношaху, и3 прихождaху ћкw прyзи мн0жествомъ, и3 самBмъ и3 велблю1дwмъ и4хъ не бsше числA: и3 прихождaху на зeмлю ї}леву разори1ти ю5. |
|
6
|
6
|
| І дуже зубожів Ізраїль від мадіанитян, і воззвали сини Ізраїлеві до Господа. | И# њбнищA ї}ль ѕэлw2 t лицA мадіaмлz. |
|
7
|
7
|
| І коли воззвали сини Ізраїлеві до Господа на мадіанитян, | И# возопи1ша сhнове ї}лєвы ко гDу: и3 бhсть є3гдA возопи1ша сhнове ї}лєвы ко гDу мадіaма рaди, |
|
8
|
8
|
| послав Господь пророка до синів Ізраїлевих, і сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: Я вивів вас з Єгипту, вивів вас з дому рабства; | и3 послA гDь мyжа прbр0ка къ сынHмъ ї}лєвымъ, и3 речE и5мъ: сі‰ гlетъ гDь бGъ ї}левъ: ѓзъ є4смь и3зведhй вaсъ и3з8 є3гЂпта, и3 и3звед0хъ вaсъ и3з8 д0му раб0ты: |
|
9
|
9
|
| визволив вас з руки єгиптян і з руки всіх, що гнобили вас, прогнав їх від вас, і дав вам землю їх, | и3 и3збaвихъ вaсъ t руки2 є3гЂпетскіz и3 t руки2 всёхъ стужaющихъ вaмъ: и3 и3згнaхъ | t лицA вaшегw, и3 дaхъ вaмъ зeмлю и4хъ, |
|
10
|
10
|
| і сказав вам: «Я — Господь Бог ваш; не шануйте богів аморрейських, у землі яких ви живете»; але ви не послухали голосу Мого. | и3 рек0хъ вaмъ: ѓзъ є4смь гDь бGъ вaшъ, не ўб0йтесz богHвъ ґморрeйскихъ, въ ни1хже вы2 живетE въ земли2 и4хъ: и3 не послyшасте глaса моегw2. |
|
11
|
11
|
| І прийшов ангел Господній і сів у Офрі під дубом, що належав Іоасу, нащадкові Авиазеровому; син його Гедеон вибивав тоді пшеницю в точилі, щоб сховати від мадіанитян. | И# пріи1де ѓгGлъ гDень, и3 сёде под8 дyбомъ, и4же є4сть во є3фрafэ, и4же бhсть їwaса nтцA є3зрJ. И# гедеHнъ сhнъ є3гw2 млачaше пшени1цу на гумнЁ є3гw2, бэжaти t лицA мадіaмлz. |
|
12
|
12
|
| І явився йому ангел Господній і сказав йому: Господь з тобою, чоловіче сильний! | И# kви1сz є3мY ѓгGлъ гDень и3 речE къ немY: гDь съ тоб0ю, си1льный крёпостію. |
|
13
|
13
|
| Гедеон сказав йому: господарю мій! якщо Господь з нами, то чого сталася з нами уся ця [біда]? і де всі чудеса Його, про які розповідали нам батьки наші, говорячи: «з Єгипту вивів нас Господь»? Нині залишив нас Господь і віддав нас у руки мадіанитян. | И# речE къ немY гедеHнъ: во мнЁ, гDи м0й: и3 ѓще є4сть гDь съ нaми, и3 вскyю њбрэт0ша ны2 вс‰ ѕл†z сі‰; и3 гдЁ сyть вс‰ чудесA є3гw2, є3ли6ка повёдаша нaмъ nтцы2 нaши, глаг0люще: не и3з8 є3гЂпта ли и3зведE нaсъ гDь; и3 нн7э tвeрже нaсъ гDь и3 предадE нaсъ въ рyку мадіaмлю. |
|
14
|
14
|
| Господь, споглянувши на нього, сказав: іди з цією силою твоєю і спаси Ізраїля від руки мадіанитян; Я посилаю тебе. | И# воззрЁ на него2 ѓгGлъ гDень и3 речE є3мY: и3ди2 въ крёпости твоeй сeй, и3 спасeши ї}лz t руки2 мадіaмли: и3 сE, послaхъ тS. |
|
15
|
15
|
| [Гедеон] сказав йому: Господи! як спасу я Ізраїля? ось, і плем’я моє в коліні Манассіїному найбідніше, і я в домі батька мого молодший. | И# речE къ немY гедеHнъ: во мнЁ, гDи, въ чес0мъ спасY ї}лz; сE, тhсzща моS хyждша въ манассjи, и3 ѓзъ є4смь мнjй въ домY nтцA моегw2. |
|
16
|
16
|
| І сказав йому Господь: Я буду з тобою, і ти подолаєш мадіанитян, як одну людину. | И# речE къ немY гDь: понeже ѓзъ бyду съ тоб0ю, и3 и3збіeши мадіaма ћкw мyжа є3ди1наго. |
|
17
|
17
|
| [Гедеон] сказав Йому: якщо я знайшов благодать перед очима Твоїми, то зроби мені знамення, що Ти говориш зі мною: | И# речE къ немY гедеHнъ: и3 ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, и3 да сотвори1ши мнЁ днeсь знaменіе, ћкw ты2 глаг0леши со мн0ю: |
|
18
|
18
|
| не йди звідси, доки я не прийду до Тебе і не принесу дара мого і не запропоную Тобі. Він сказав: Я залишуся до повернення твого. | не tиди2 tсю1ду, д0ндеже пріити2 мнЁ къ тебЁ, и3 принесY жeртву мою2, и3 пожрY пред8 тоб0ю. И# речE: ѓзъ є4смь, премeдлю, д0ндеже њбрати1шисz ты2. |
|
19
|
19
|
| Гедеон пішов і приготував козеня й опрісноків з ефи борошна; м’ясо поклав у кошик, а юшку влив у горщик і приніс до Нього під дуб і запропонував. | И# гедеHнъ вни1де, и3 сотвори2 к0злище t к0зъ, и3 чeтверть їфJ муки2 њпрэсн0кwвъ, и3 мzсA вложи2 въ к0шницу, и3 ю3хY вліS въ горнeцъ: и3 и3знесE къ немY под8 дyбъ, и3 поклони1сz. |
|
20
|
20
|
| І сказав йому ангел Божий: візьми м’ясо й опрісноки, і поклади на цей камінь, і вилий юшку. Він так і зробив. | И# речE къ немY ѓгGлъ гDень: возми2 мzсA и3 хлёбы прBсныz, и3 положи2 ў кaмене џнагw, и3 ю3хY бли1з8 и3злjй. И# сотвори2 тaкw. |
|
21
|
21
|
| Ангел Господній простяг кінець жезла, який був у руці його, доторкнувся до м’яса й опрісноків; і вийшов вогонь з каменя і поїв м’ясо й опрісноки; і ангел Господній зник з очей його. | И# прострE ѓгGлъ гDень конeцъ жезлA, и4же въ руцЁ є3гw2, и3 прикоснyсz мzсHмъ и3 хлёбwмъ прBснымъ: и3 возгорёсz џгнь и3з8 кaмене, и3 поzдE мzсA и3 њпрэсн0ки: и3 ѓгGлъ гDень tи1де t nчeй є3гw2. |
|
22
|
22
|
| І побачив Гедеон, що це ангел Господній, і сказав Гедеон: горе мені, Владико Господи! тому що я бачив ангела Господнього лицем до лиця. | И# ви1дэ гедеHнъ, ћкw ѓгGлъ є4сть гDень, и3 речE гедеHнъ: ўвы2 мнЁ, гDи, гDи, ћкw ви1дэхъ ѓгGла гDнz лицeмъ къ лицY. |
|
23
|
23
|
| Господь сказав йому: мир тобі, не бійся, не помреш. | И# речE є3мY гDь: ми1ръ тебЁ, не б0йсz, не ќмреши. |
|
24
|
24
|
| І влаштував там Гедеон жертовник Господу і назвав його: Ієгова Шалом*. Він ще до цього дня в Офрі Авиєзеровій. | И# создA тaмw гедеHнъ жeртвенникъ гDу, и3 назвA є3го2 ми1ръ гDень, дaже до днE сегw2, є3щE сyщу є3мY во є3фрafэ nтцA є3зрJ. |
|
25
|
25
|
| У ту ніч сказав йому Господь: візьми тельця зі стада батька твого й другого тельця семирічного, і зруйнуй жертовник Ваала, який у батька твого, і зрубай священне дерево, яке при ньому, | И# бhсть въ тY н0щь, и3 речE є3мY гDь: возми2 телцA ўпитaннаго (t скотHвъ) nтцA твоегw2, и3 телцA вторaго седми2 лётъ, и3 разори1ши nлтaрь ваaловъ, и4же є4сть nтцA твоегw2, и3 дубрaву, ћже ў негw2, да посэчeши: |
|
26
|
26
|
| і постав жертовник Господу Богу твоєму, [який явився тобі] на вершині скелі цієї, у порядку, і візьми другого тельця і принеси у всепалення на дровах дерева, яке зрубаєш. | и3 да согради1ши nлтaрь гDеви бGу твоемY kви1вшемусz тебЁ на верхY (горы2) маwзJ во предчи1ніи: и3 да п0ймеши телцA вторaго и3 вознесeши всесожжє1ніz на дрeвэхъ дубрaвы, ю4же посэчeши. |
|
27
|
27
|
| Гедеон взяв десять чоловік з рабів своїх і зробив, як говорив йому Господь; але оскільки зробити це вдень він боявся через домашніх батька свого і жителів міста, то зробив уночі. | И# поS гедеHнъ дeсzть мужeй t рабHвъ свои1хъ, и3 сотвори2, ћкоже заповёда є3мY гDь. И# бhсть ћкw ўбоsсz д0му nтцA своегw2 и3 мужeй грaда, є4же сотвори1ти во дни2, и3 сотвори2 н0щію. |
|
28
|
28
|
| Зранку встали жителі міста, і ось, жертовник Ваала зруйнований, і дерево при ньому зрубано, і другий телець принесений у всепалення на новоспорудженому жертовнику. | И# њбyтреневаша мyжіе грaдстіи заyтра: и3 сE, раск0панъ nлтaрь ваaловъ, и3 дубрaва ћже ў негw2 посёчена, и3 ви1дэша телцA вторaго вознесeна на всесожжeніе на nлтaрь новосограждeнный. |
|
29
|
29
|
| І говорили одне одному: хто це зробив? Шукали, розпитували і сказали: Гедеон, син Іоасів, зробив це. | И# речE мyжъ къ бли1жнему своемY: кто2 сотвори2 вeщь сію2; И# вопрошaху и3 и3скaху, и3 познaша, ћкw гедеHнъ сhнъ їwaсовъ сотвори2 вeщь сію2. |
|
30
|
30
|
| І сказали жителі міста Іоасу: виведи сина твого; він повинен померти за те, що зруйнував жертовник Ваала і зрубав дерево, яке було при ньому. | И# рек0ша мyжіе грaдстіи ко їwaсу: и3зведи2 сhна твоего2, и3 да ќмретъ, ћкw раскопA nлтaрь ваaловъ и3 ћкw посэчE дубрaву ћже над8 ни1мъ. |
|
31
|
31
|
| Іоас сказав усім, хто приступив до нього: чи вам заступатися за Ваала, чи вам захищати його? хто заступиться за нього, той буде відданий на смерть в цей самий ранок; якщо він бог, то нехай сам заступиться за себе, проти того, хто зруйнував його жертовник. | И# речE їwaсъ къ мужє1мъ востaвшымъ на него2: є3дA вы2 нн7э сyдъ глаг0лете њ ваaлэ; и3ли2 вы2 є3го2 спасетE; и4же ѓще кто2 сотвори2 њби1ду, да ќмретъ до заyтріz: ѓще бGъ є4сть, да мсти1тъ себЁ, ћкw раскопA nлтaрь є3гw2. |
|
32
|
32
|
| І став називати його з того дня Ієроваалом, тому що сказав: нехай Ваал сам судиться з ним за те, що він зруйнував жертовник його. | И# прозвA є3го2 въ т0й дeнь їероваaломъ, глаг0лz: да tмсти1тъ на нeмъ ваaлъ, ћкw раскопA nлтaрь є3гw2. |
|
33
|
33
|
| Тим часом усі мадіанитяни й амаликитяни і жителі сходу зібралися разом, перейшли [ріку] і стали станом у долині Ізреельській. | И# вeсь мадіaмъ и3 ґмали1къ и3 сhнове вост0кwвъ снид0шасz вкyпэ, и3 преид0ша (рэкY), и3 њполчи1шасz въ доли1нэ їезраeль. |
|
34
|
34
|
| І Дух Господній надихнув Гедеона; він засурмив трубою, і скликане було плем’я Авиєзерове, щоб іти за ним. | И# д¦ъ б9ій ўкрэпи2 гедеHна, и3 воструби2 р0гомъ, и3 возопи2 ґвіезeръ в8слёдъ є3гw2. |
|
35
|
35
|
| І послав послів по всьому коліну Манассіїному, і воно погодилося йти за ним; також послав послів до Асира, Завулона і Неффалима, і ці прийшли назустріч їм. | И# послA послы2 ко всемY манассjю, и3 созвaсz и3 сeй в8слёдъ є3гw2. Посeмъ послA послы2 во ґси1ръ и3 въ завулHнъ и3 въ нефfалjмъ, и3 взыд0ша во срётеніе и5мъ. |
|
36
|
36
|
| І сказав Гедеон Богу: якщо Ти спасеш Ізраїля рукою моєю, як говорив Ти, | И# речE гедеHнъ къ бGу: ѓще ты2 спасaеши рук0ю моeю ї}лz, ћкоже гlалъ є3си2, |
|
37
|
37
|
| то ось, я розстелю тут на току стрижену вовну: якщо роса буде тільки на вовні, а на усій землі сухо, то буду знати, що спасеш рукою моєю Ізраїля, як говорив Ти. | сE, ѓзъ положY руно2 џвчее на гумнЁ: и3 ѓще бyдетъ росA на рунЁ т0чію, и3 по всeй земли2 сyша, ўразумёю, ћкw спасeши рук0ю моeю ї}лz, ћкоже гlалъ є3си2. |
|
38
|
38
|
| Так і сталося: на другий день, вставши рано, він став віджимати вовну і віджав з вовни роси цілу чашу води. | И# бhсть тaкw: и3 ўрaни гедеHнъ наyтріе, и3 и3сцэди2 руно2, и3 и3стечE росA и3з8 рунA, и3сп0лненъ nкрjнъ воды2. |
|
39
|
39
|
| І сказав Гедеон Богові: не прогнівайся на мене, якщо ще раз скажу і ще тільки один раз зроблю випробування над вовною: нехай буде сухо на одній тільки вовні, а на всій землі нехай буде роса. | И# речE гедеHнъ къ бGу: да не разгнёваетсz ћрость твоS на мS, и3 возглаг0лю є3щE є3ди1ною, и3 и3скушY є3щE є3ди1ною рун0мъ: да бyдетъ сyша на рунЁ т0кмw, и3 по всeй земли2 да бyдетъ росA. |
|
40
|
40
|
| Бог так і зробив у ту ніч: тільки на вовні було сухо, а на всій землі була роса. | И# сотвори2 бGъ тaкw въ нощи2 т0й: и3 бhсть сyша на рунЁ т0кмw, и3 по всeй земли2 бhсть росA. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Ієроваал, він же і Гедеон, встав зранку і весь народ, який був з ним, і розташувалися станом біля джерела Харода; мадіамський же стан був від нього на північ біля пагорба Море? на долині. | И# њбyтренева їероваaлъ, сeй є4сть гедеHнъ, и3 вси2 лю1діе и5же съ ни1мъ, и3 њполчи1шасz ў и3ст0чника ґрaдъ: и3 п0лкъ мадіaмль и3 ґмали1ковъ бsше є3мY съ сёвера на х0лмэ мwсE гаваafъ-ґмwрE въ доли1нэ. |
|
2
|
2
|
| І сказав Господь Гедеону: народу з тобою занадто багато, не можу Я віддати мадіанитян у руки їх, щоб не загордився Ізраїль переді Мною і не сказав: «моя рука спасла мене»; | И# речE гDь къ гедеHну: мн0зи лю1діе и5же съ тоб0ю, сегw2 рaди не предaмъ мадіaма въ рyку и4хъ, да не когдA похвaлитсz ї}ль на мS, глаг0лz: рукA моS спасe мz: |
|
3
|
3
|
| отже, виголоси голосно до народу і скажи: «хто боязкий і несміливий, той нехай повернеться і йде назад з гори Галаада». І повернулося народу двадцять дві тисячі, а десять тисяч залишилося. | и3 нн7э рцы2 во ќшы лю1демъ, глаг0лz: кто2 боzзли1въ и3 ўжaстивъ, да возврати1тсz и3 да tи1детъ t горы2 галаaдовы. И# возврати1шасz t людjй двaдесzть двЁ тhсzщы, и3 дeсzть тhсzщъ њстaшасz. |
|
4
|
4
|
| І сказав Господь Гедеону: все ще багато народу; веди їх до води, там Я виберу з них тобі; про кого Я скажу: «нехай іде з тобою», той і нехай іде з тобою; а про кого скажу тобі: «не повинен іти з тобою», той нехай і не йде. | И# речE гDь къ гедеHну: є3щE лю1діе мн0зи сyть: сведи2 | на в0ду, и3 и3скушY тебЁ и5хъ тaмw: и3 бyдетъ є3г0же ѓще рекY тебЁ, сeй да и4детъ съ тоб0ю, т0й да п0йдетъ съ тоб0ю: и3 всsкъ є3г0же ѓще рекY тебЁ, сeй да не п0йдетъ съ тоб0ю, т0й да не п0йдетъ съ тоб0ю. |
|
5
|
5
|
| Він привів народ до води. І сказав Господь Гедеону: хто буде хлебтати воду язиком своїм, як хлебче пес, того постав окремо, також і тих усіх, які будуть схилятися на коліна свої і пити. | И# сведE лю1ди на в0ду, и3 речE гDь къ гедеHну: всsкъ и4же пол0четъ љзhкомъ свои1мъ t воды2, ћкоже л0четъ пeсъ, да постaвиши є3го2 nс0бь: и3 всsкъ и4же на кwлёну падeтъ пи1ти, tлучи2 є3го2 nс0бь. |
|
6
|
6
|
| І було число тих, хто хлебтали ротом своїм з руки, триста чоловік; весь же інший народ схилявся на коліна свої пити воду. | И# бhсть число2 въ г0рстехъ локaвшихъ љзhкомъ три1ста мужeй: и3 вси2 њстaвшіи лю1діе преклони1шасz на кwлёна сво‰ пи1ти в0ду. |
|
7
|
7
|
| І сказав Господь Гедеону: трьомастами тими, що хлебтали, Я спасу вас і віддам мадіанитян у руки ваші, а весь народ нехай іде, кожен у своє місце. | И# речE гDь къ гедеHну: треми2 сты6 мужeй локaвшими в0ду спасY вaсъ, и3 предaмъ мадіaма въ рyку твою2: и3 вси2 лю1діе да п0йдутъ, кjйждо на мёсто своE. |
|
8
|
8
|
| І взяли вони у народу запас їжі собі і труби їхні, і відпустив Гедеон усіх ізраїльтян по наметах і затримав у себе триста чоловік; стан же мадіамський був у нього внизу в долині. | И# взsша себЁ брaшно t людjй въ рyку свою2 и3 р0ги сво‰: и3 всsкаго мyжа ї}лтеска tпусти2 коег0ждо въ кyщу свою2, ґ три1ста мужeй ўдержA: п0лкъ же мадіaмль бsше ни1же є3гw2 въ доли1нэ. |
|
9
|
9
|
| У ту ніч сказав йому Господь: встань, зійди в стан, Я віддаю його в руки твої; | И# бhсть въ тY н0щь, и3 речE къ немY гDь: востaвъ сни1ди tсю1ду ск0рw въ п0лкъ, ћкw предaхъ и5хъ въ рyку твою2: |
|
10
|
10
|
| якщо ж ти боїшся йти один, то піди в стан ти і Фура, слуга твій; | и3 ѓще бои1шисz ты2 сни1ти, сни1ди ты2 и3 фарA рaбъ тв0й въ п0лкъ, |
|
11
|
11
|
| і почуєш, що говорять, і тоді укріпляться руки твої, і підеш у стан. І зійшов він і Фура, слуга його, до самого полку озброєних, які були в стані. | и3 ўслhшиши, что2 возглаг0лютъ: и3 по сeмъ ўкрэпsтсz рyцэ твои2, и3 сни1деши въ п0лкъ. И# сни1де сaмъ и3 фарA рaбъ є3гw2 въ чaсть пzтьдесsтникwвъ, и5же бhша въ полцЁ. |
|
12
|
12
|
| Мадіанитяни ж і амаликитяни і всі жителі сходу розташувалися на долині в такій безлічі, як сарана; верблюдам їх не було числа, багато було їх, як піску на березі моря. | И# мадіaмъ и3 ґмали1къ и3 вси2 сhнове вост0кwвъ стоsху въ доли1нэ ћкw прyзи мн0жествомъ, и3 велблю1дwмъ и4хъ не бsше числA, но бsху ћкw пес0къ на краи2 морстёмъ мн0жествомъ. |
|
13
|
13
|
| Гедеон прийшов. І ось, один розповідає іншому сон і говорить: снилося мені, начебто круглий ячмінний хліб котився по стану мадіамському і, прикотившись до намету, вдарив у нього так, що він упав, перекинув його, і намет розпався. | И# вни1де гедеHнъ, и3 сE, мyжъ повёдаше с0нъ п0другу своемY, и3 речE: сeй с0нъ є3г0же ви1дэхъ, и3 сE, тёсто хлёба ћчна валsющеесz въ полцЁ мадіaмли, и3 привали1сz къ кyщи мадіaмли, и3 поби2 ю5, и3 преврати2 ю5, и3 падE кyща. |
|
14
|
14
|
| Інший сказав у відповідь йому: це не що інше, як меч Гедеона, сина Іоасового, ізраїльтянина; віддав Бог у руки його мадіанитян і весь стан. | И# tвэщA п0другъ є3гw2 и3 речE: нёсть (сіE тёсто), но мeчь гедеHна сhна їwaсова мyжа ї}лева: предадE бGъ въ рyку є3гw2 мадіaма и3 вeсь п0лкъ. |
|
15
|
15
|
| Гедеон, почувши розповідь про сон і тлумачення його, вклонився [Господу] і повернувся в стан ізраїльський і сказав: вставайте! віддав Господь у руки ваші стан мадіамський. | И# бhсть ћкw ўслhша гедеHнъ повёданіе снA и3 разсуждeніе є3гw2, и3 поклони1сz гDеви, и3 возврати1сz въ п0лкъ ї}левъ и3 речE: востaните, ћкw предадE гDь въ рyки нaшz п0лкъ мадіaмль. |
|
16
|
16
|
| І розділив триста чоловік на три загони і дав у руки всім їм труби і порожні глечики і в глечики світильники. | И# раздэли2 три1ста мужeй на три2 нач†лства, и3 вдадE р0ги въ рyцэ всBмъ, и3 водон0сы тщы2, и3 свэщы2 средЁ водон0сwвъ, |
|
17
|
17
|
| І сказав їм: дивіться на мене і робіть те саме; ось, я підійду до стану, і що буду робити, те і ви робіть; | и3 речE и5мъ: менE смотри1те, и3 тaкожде твори1те: и3 сE, ѓзъ вни1ду въ чaсть полкA, и3 бyдетъ ћкоже сотворю2, тaкожде сотвори1те: |
|
18
|
18
|
| коли я і ті, що знаходяться зі мною, засурмимо трубами, сурміть і ви трубами вашими навколо всього стану і кричіть: [меч] Господа і Гедеона! | и3 ѓзъ вострублю2 р0гомъ, и3 вси2 и5же со мн0ю, да вострyбите и3 вы2 въ р0ги w4крестъ всегw2 полкA, и3 да речeте: (мeчь) бGу и3 гедеHну. |
|
19
|
19
|
| І підійшов Гедеон і сто чоловік з ним до стану, на початку середньої сторожі, і розбудили вартових, і засурмили трубами і розбили глечики, що були в руках їхніх. | И# вни1де гедеHнъ и3 сто2 мужeй и5же съ ни1мъ въ чaсть полкA въ начaлэ стрaжи срeдніz: и3 ўбужeніемъ возбуди1ша стрегyщихъ, и3 воструби1ша въ р0ги, и3 срази1ша водон0сы и5же въ рукaхъ и4хъ. |
|
20
|
20
|
| І засурмили всі три загони трубами, і розбили глечики, і тримали в лівій руці своїй світильники, а в правій руці труби, і сурмили, і кричали: меч Господа і Гедеона! | И# воструби1ша три2 нач†лства въ р0ги и3 сокруши1ша водон0сы, и3 ўдержaша въ лёвыхъ рукaхъ свои1хъ свэщы2, и3 въ деснhхъ рукaхъ и4хъ р0ги, въ нsже труби1ти: и3 возопи1ша: мeчь гDеви и3 гедеHну. |
|
21
|
21
|
| І стояв кожен на своєму місці навколо стану; і стали бігати в усьому стані, і кричали, і кинулися втікати. | И# стaша кjйждо њ себЁ w4крестъ полкA: и3 смzтeсz вeсь п0лкъ, и3 возопи1ша, и3 побэг0ша. |
|
22
|
22
|
| У той час як триста чоловік сурмили трубами, повернув Господь меч один на одного в усьому стані, і побігло ополчення до Бефшитти, до Царери, до межі Авелмехоли, поблизу Табафи. | И# воструби1ша въ три1ста рогHвъ: и3 положи2 гDь мeчь мyжа на п0друга є3гw2 во всeмъ полцЁ, и3 пробэжE п0лкъ до виfасeтта, и3 собрaсz до страны2 ґвелмаyла и3 къ тавafу. |
|
23
|
23
|
| І скликали ізраїльтян з коліна Неффалимового, Асирового і всього коліна Манассіїного, і погналися за мадіанитянами. | И# возопи1ша мyжіе ї}лтестіи t нефfалjма и3 t ґси1ра и3 t всегw2 манассjи, и3 погнaша в8слёдъ мадіaма. |
|
24
|
24
|
| Гедеон же послав послів на всю гору Єфремову сказати: вийдіть назустріч мадіанитянам і перехопіть у них переправу через воду до Бефвари і Йордан. І скликали всіх єфремлян, і перехопили вони переправи через воду до Бефвари і Йордан; | И# послA послы2 гедеHнъ во всю2 г0ру є3фрeмлю, глаг0лz: сни1дите во срётеніе мадіaму и3 ўдержи1те и5мъ в0ду до веfирA и3 їoрдaна. И# воззвA всsкъ мyжъ є3фрeмль, и3 пред8tsша в0ду до веfирA и3 їoрдaна, |
|
25
|
25
|
| і впіймали двох князів мадіамських: Орива і Зива, і вбили Орива в Цур-Ориві, а Зива в Ієкев-Зиві і переслідували мадіанитян; голови ж Орива і Зива принесли до Гедеона за Йордан. | и3 ћша двA кн‰зz маді†млz, њри1ва и3 зи1ва: и3 ўби1ша њри1ва въ сyрэ, и3 зи1ва ўби1ша во їакефзи1вэ: и3 погнaша мадіaма, и3 главY њри1ва и3 зи1ва принес0ша къ гедеHну t џноz страны2 їoрдaна. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| І сказали йому єфремляни: навіщо ти це зробив, чому не покликав нас, коли йшов воювати з мадіанитянами? І сильно сварилися з ним. | И# рек0ша къ гедеHну мyжіе є3фрє1мли: что2 сіE сотвори1лъ є3си2 нaмъ, ћкw не позвaлъ є3си2 нaсъ, є3гдA ходи1лъ воевaти на мадіaма; И# прsхусz съ ни1мъ си1льнw. |
|
2
|
2
|
| [Гедеон] відповів їм: чи зробив я щось таке, як ви нині? Чи не краще Єфрем добирав виноград, ніж Авиєзер збирав? | И# речE къ ни6мъ (гедеHнъ): что2 сотвори1хъ нн7э ћкоже вы2; не лyчше ли гроздeцъ є3фрeмль, нeжели њбрaніе віногрaда ґвіезeрова; |
|
3
|
3
|
| У ваші руки віддав Бог князів мадіамських Орива і Зива, і що міг зробити я такого, як ви? Тоді заспокоївся дух їх проти нього, коли сказав він їм такі слова. | въ рyку вaшу предадE гDь кн‰зи маді†мли, њри1ва и3 зи1ва: и3 что2 возмог0хъ сотвори1ти ћкоже вы2; ТогдA ўтоли1сz дyхъ и4хъ t негw2, є3гдA глаг0ла и5мъ сл0во сіE. |
|
4
|
4
|
| І прийшов Гедеон до Йордану, і перейшов сам і триста чоловік, які були з ним. Вони були стомлені [і голодні], переслідуючи ворогів. | И# пріи1де гедеHнъ ко їoрдaну, и3 прeйде сaмъ и3 и5же съ ни1мъ три1ста мужeй, ѓлчни и3 ўтруждeни гонsще. |
|
5
|
5
|
| І сказав він жителям Сокхофа: дайте хліба народу, який іде за мною; вони стомилися, а я переслідую Зевея і Салмана, царів мадіамських. | И# речE мужє1мъ сокхw6fскимъ: дади1те хлёбы на пи1щу мужє1мъ си6мъ и5же со мн0ю, ћкw ѓлчни сyть: ѓзъ же гоню2 в8слёдъ зевeа и3 салмaна, царeй мадіaмскихъ. |
|
6
|
6
|
| Князі Сокхофа сказали: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам війську твоєму давати хліб? | И# рек0ша кн‰зи сокхHfстіи: є3дA рукA зевeа и3 салмaна нн7э въ руцЁ твоeй, ћкw дади1мъ в0ємъ твои6мъ хлёбы; |
|
7
|
7
|
| І сказав Гедеон: за це, коли віддасть Господь Зевея і Салмана в руки мої, я роздеру тіло ваше терням пустельним і молотильними зубчастими дошками. | И# речE гедеHнъ: не тaкw: но є3гдA предaстъ гDь зевeа и3 салмaна въ рyку мою2, ѓзъ сотрY плHти вaшz тeрніемъ пустhннымъ и3 волчцaми. |
|
8
|
8
|
| Звідти пішов він у Пенуел і те саме сказав жителям його, і жителі Пенуела відповіли йому те саме, що відповідали жителі Сокхофа. | И# взhде tтyду во фануи1лъ и3 глаг0ла къ ни6мъ тaкожде. И# tвэщaша є3мY мyжіе фануи6ли, ћкоже tвэщaша є3мY мyжіе сокхHfстіи. |
|
9
|
9
|
| Він сказав жителям Пенуела: коли я повернуся у мирі, зруйную вежу цю. | И# речE гедеHнъ мужє1мъ фануи6лскимъ, глаг0лz: є3гдA возвращyсz съ ми1ромъ, раскопaю ст0лпъ сeй. |
|
10
|
10
|
| Зевей же і Салман були в Каркорі і з ними їхнє ополчення до п’ятнадцяти тисяч, усе, що залишилося з усього ополчення жителів сходу; загинуло ж сто двадцять тисяч чоловік, які оголюють меч. | И# зевeй и3 салмaнъ бhша въ каркaрэ, и3 п0лкъ и4хъ съ ни1ми до пzтьнaдесzти тhсzщъ (мужeй) њстaвшихсz t всегw2 полкA сынHвъ вост0чныхъ: и3 ўмeршихъ бsше сто2 и3 двaдесzть тhсzщъ мужeй держaщихъ nрyжіе. |
|
11
|
11
|
| Гедеон пішов до тих, що живуть у наметах на схід від Нови й Іогбеги й уразив стан, коли стан спочивав безтурботно. | И# взhде гедеHнъ путeмъ живyщихъ въ кyщахъ t вост0кwвъ прsмw нaвы и3 їегевaла: и3 и3зби2 п0лкъ, п0лкъ же бsше надeженъ. |
|
12
|
12
|
| Зевей і Салман побігли; він погнався за ними і схопив обох царів мадіамських, Зевея і Салмана, і весь стан привів у замішання. | И# побэг0ста зевeй и3 салмaнъ: и3 гнA в8слёдъ и4хъ, и3 поимA џба цар‰ маді†млz, зевeа и3 салмaна, и3 вeсь п0лкъ и4хъ смzтE. |
|
13
|
13
|
| І повернувся Гедеон, син Іоаса, з війни з узвишшя Хереса. | И# возврати1сz гедеHнъ сhнъ їwaсовъ t рaти прeжде восх0да с0лнца, |
|
14
|
14
|
| І захопив юнака з жителів Сокхофа і випитав у нього; і він написав йому князів і старійшин сокхофських сімдесят сім чоловік. | и3 ћтъ џтрочища t мужeй сокхHfскихъ и3 вопроси2 є3го2: и3 вписA t негw2 и3менA кнzзeй сокхHfскихъ и3 старёйшинъ и4хъ, седми1десzти и3 седми2 мужeй. |
|
15
|
15
|
| І прийшов він до жителів сокхофських, і сказав: ось Зевей і Салман, за яких ви насміялися з мене, говорячи: хіба рука Зевея і Салмана вже у твоїй руці, щоб нам давати хліб людям твоїм, які стомилися? | И# пріи1де гедеHнъ ко кнzзє1мъ сокхw6fскимъ и3 речE и5мъ: сE, зевeй и3 салмaнъ, и4хже рaди ўкори1сте мS, глаг0люще: є3дA рукA зевeа и3 салмaна нн7э въ руцЁ твоeй, ћкw дади1мъ мужє1мъ твои6мъ ўтрyждшымсz хлёбы; |
|
16
|
16
|
| І взяв старійшин міста і терен пустельний і зубчасті молотильні дошки і покарав ними жителів Сокхофа; | И# поS кн‰зи и3 старBйшины грaда, и3 тeрніе t пустhни и3 волчцы2, и3 сотрE и4ми мyжы сокхw6fски: |
|
17
|
17
|
| і вежу Пенуельську зруйнував, і перебив жителів міста. | и3 ст0лпъ фануи1левъ раскопA, и3 и3зби2 мyжы гр†дскіz. |
|
18
|
18
|
| І сказав Зевею і Салману: якими були ті, яких ви вбили на Фаворі? Вони сказали: вони були такі, як ти, кожен мав вигляд синів царських. | И# речE къ зевeю и3 салмaну: какови2 мyжіе, и5хже и3зби1сте въ fавHрэ; И# рёша: ћкоже ты2, тaкw nни2, под0бенъ ты2 є3си2 и5мъ, ћкw под0біе сынHвъ царeвыхъ. |
|
19
|
19
|
| [Гедеон] сказав: це були брати мої, сини матері моєї. Живий Господь! якби ви залишили їх живими, я не убив би вас. | И# речE гедеHнъ: брaтіz мо‰ и3 сhнове мaтере моеS сyть: жи1въ гDь, ѓще бhсте живи1ли и5хъ, не ўби1лъ бhхъ вaсъ. |
|
20
|
20
|
| І сказав Ієферу, первісткові своєму: встань, убий їх. Але юнак не витяг меча свого, тому що боявся, оскільки був ще молодим. | И# речE їеfeру пeрвенцу своемY: востaвъ ўбjй и5хъ. И# не и3звлечE џтрочищь мечA своегw2: занE ўбоsсz, ћкw млaдъ бsше. |
|
21
|
21
|
| І сказали Зевей і Салман: встань сам і убий нас, тому що за людиною і сила її. І встав Гедеон, і убив Зевея і Салмана, і взяв пряжки, що були на шиях верблюдів їхніх. | И# речE зевeй и3 салмaнъ: востaни u5бо ты2, и3 сопроти1висz нaмъ: занE ћкw мyжъ си1ла є3гw2. И# востA гедеHнъ, и3 ўби2 зевeа и3 салмaна: и3 взS ўкрашє1ніz, ±же на вhzхъ велблю1дwвъ и4хъ. |
|
22
|
22
|
| І сказали ізраїльтяни Гедеону: володій нами ти і син твій і син сина твого, тому що ти спас нас від руки мадіанитян. | И# рек0ша мyжіе ї}лстіи ко гедеHну: владёй нaми и3 ты2, и3 сhнове твои2, и3 сhнове сынHвъ твои1хъ, ћкw ты2 спaслъ є3си2 нaсъ t руки2 мадіaмли. |
|
23
|
23
|
| Гедеон сказав їм: ні я не буду володіти вами, ні мій син не буде володіти вами; Господь нехай володіє вами. | И# речE къ ни6мъ гедеHнъ: не воз8wбладaю ѓзъ вaми, и3 не воз8wбладaетъ сhнъ м0й вaми: гDь да владёетъ вaми. |
|
24
|
24
|
| І сказав їм Гедеон: прошу у вас одного, дайте мені кожен по серзі зі здобичі своєї. [Бо у ворогів багато було золотих серг, тому що вони були ізмаїльтяни.] | И# речE къ ни6мъ гедеHнъ: попрошY ў вaсъ прошeніz, и3 да дaстъ мнЁ всsкъ мyжъ ўсерsзь t плёна своегw2: ћкw ўсер‰зи зл†ты (мн0зи) бsху и5мъ, занE їсмaилтzне бsху. |
|
25
|
25
|
| Вони сказали: дамо. І розстелили одяг і кидали туди кожен по серзі зі здобичі своєї. | И# рек0ша: даю1ще дади1мъ. И# прострE ри1зу, и3 вверг0ша тY мyжіе по ўсерsзю t плёна своегw2. |
|
26
|
26
|
| Ваги у золотих сергах, які він випросив, було тисяча сімсот золотих [сиклів], крім пряжок, ґудзиків і пурпурового одягу, що були на царях мадіамських, і крім [золотих] ланцюжків, що були на шиї у верблюдів їхніх. | И# бhсть вёсъ ўсер‰зь златhхъ, и5хже и3спроси2, тhсzща и3 сeдмь сHтъ с‡кль злaта, кромЁ плени1цъ и3 мони1стъ (*є3нфHfовыхъ), и3 ри1зъ багрsныхъ, ±же на царeхъ мадіaмлихъ, и3 кромЁ чепeй златhхъ, ±же на вhzхъ велблю1дwвъ и4хъ. |
|
27
|
27
|
| З цього зробив Гедеон ефод і поклав його у своєму місті, в Офрі, і стали всі ізраїльтяни блудно ходити туди за ним, і був він сіттю Гедеону і всьому дому його. | И# сотвори2 t ни1хъ гедеHнъ є3фyдъ [Грeч.: є3пwмjсъ, славeн.: нарaмникъ.], и3 постaви є3го2 во грaдэ своeмъ во є3фрafэ. И# соблуди2 вeсь ї}ль по нeмъ тaмw: и3 бhсть гедеHну и3 всемY є3гw2 д0му въ соблaзнъ. |
|
28
|
28
|
| Так підкорилися мадіанитяни синам Ізраїля і не стали вже піднімати голови своєї, і спочивала земля сорок років у дні Гедеона. | И# смири1сz мадіaмъ пред8 сы6ны ї}левыми, и3 не приложи1ша воздви1гнути главы2 своеS. И# бhсть въ пок0и землS четhредесzть лётъ, во дни6 гедеHнwвы. |
|
29
|
29
|
| І пішов Ієроваал, син Іоасів, і жив у домі своєму. | И# и4де їероваaлъ сhнъ їwaсовъ, и3 сёде въ домY своeмъ. |
|
30
|
30
|
| У Гедеона було сімдесят синів, які народилися від стегон його, тому що в нього багато було дружин. | И# гедеHну бhша сeдмьдесzтъ сынHвъ, и3зшeдшіи t чрeслъ є3гw2, ћкw жєны2 бsху мнHги є3мY. |
|
31
|
31
|
| Також і наложниця, яка жила в Сихемі, народила йому сина, і він дав йому ім’я Авимелех. | И# подл0жница є3гw2 ћже въ сікjмэ и3 сіS роди2 є3мY сhна, и3 наречE и4мz є3мY ґвімелeхъ. |
|
32
|
32
|
| І помер Гедеон, син Іоаса, у глибокій старості, і похований був у гробі батька свого Іоаса, в Офрі Авиєзеровій. | И# ќмре гедеHнъ сhнъ їwaсовъ въ стaрости блaзэ, и3 погребeсz во гр0бэ їwaса nтцA своегw2, во є3фрafэ, nтцA є3зрjева. |
|
33
|
33
|
| Коли помер Гедеон, сини Ізраїлеві знову стали блудно ходити вслід Ваалу і поставили собі богом Ваалверифа; | И# бhсть є3гдA ќмре гедеHнъ, и3 соврати1шасz сhнове ї}лєвы и3 соблуди1ша в8слёдъ ваалjма, и3 сотвори1ша себЁ со ваалверjfомъ завётъ, да и5мъ бyдетъ б0гъ: |
|
34
|
34
|
| і не згадували сини Ізраїлеві Господа Бога свого, Який спас їх від руки всіх ворогів, які оточували їх; | и3 не воспомzнyша сhнове ї}лєвы гDа бGа своегw2, и3збaвльшагw и5хъ и3з8 руки2 всёхъ вр†гъ и4хъ њкрeстныхъ: |
|
35
|
35
|
| і дому Ієровааловому, або Гедеоновому, не зробили милости за всі благодіяння, які він зробив Ізраїлю. | и3 не сотвори1ша ми1лости съ д0момъ їероваaловымъ, сeй є4сть гедеHнъ, по всeй благостhни є3гw2, ю4же сотвори2 со ї}лемъ. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Авимелех, син Ієроваалів, пішов у Сихем до братів матері своєї і говорив їм і всьому племені батька матері своєї, і сказав: | И# п0йде ґвімелeхъ сhнъ їероваaловъ въ сmхeмъ ко брaтіи мaтере своеS и3 глаг0ла къ ни6мъ и3 ко всемY ср0дству д0му nтцA мaтере своеS, глаг0лz: |
|
2
|
2
|
| скажіть усім жителям сихемським: що краще для вас, щоб володіли вами всі сімдесят синів Ієроваалових, чи щоб володів один? і згадайте, що я кість ваша і плоть ваша. | глаг0лите во ќшы всёхъ мужeй сmхeмскихъ: что2 лyчше вaмъ, є4же владёти вaми седми1десzти мужє1мъ всBмъ сынHмъ їероваaлwвымъ, и3ли2 владёти вaми мyжу є3ди1ному; и3 помzни1те, ћкw к0сть вaша и3 пл0ть вaша є4смь ѓзъ. |
|
3
|
3
|
| Брати матері його сказали всі ці слова його жителям сихемським; і прихилилося серце їхнє до Авимелеха, бо говорили вони: він брат наш. | И# глаг0лаша брaтіz мaтере є3гw2 њ нeмъ во ќшы всёхъ мужeй сmхeмскихъ вс‰ словесA сі‰. И# ўклони1сz сeрдце и4хъ в8слёдъ ґвімелeха, рек0ша бо: брaтъ нaшъ є4сть. |
|
4
|
4
|
| І дали йому сімдесят сиклів срібла з дому Ваалверифа; Авимелех найняв за них бездільних і свавільних людей, які й пішли за ним. | И# дaша є3мY сeдмьдесzтъ срeбрєникъ t д0му ваалверjfа: и3 наS и4ми ґвімелeхъ мужeй прaздныхъ и3 скитaющихсz, и3 поид0ша в8слёдъ є3гw2. |
|
5
|
5
|
| І прийшов він у дім батька свого в Офру й убив братів своїх, сімдесят синів Ієроваалових, на одному камені. Залишився тільки Іофам, молодший син Ієроваалів, тому що сховався. | И# вни1де въ д0мъ nтцA своегw2 во є3фрafу, и3 и3зби2 брaтію свою2, сhны їероваaлwвы, сeдмьдесzтъ мужeй, на кaмени є3ди1нэмъ, и3 њстaсz їwаfaмъ сhнъ їероваaль ю3нёйшій, занE скрhсz. |
|
6
|
6
|
| І зібралися всі жителі сихемські і весь дім Милло, і пішли і поставили царем Авимелеха біля дуба, що поблизу Сихема. | И# собрaшасz вси2 мyжіе сmхeмстіи и3 вeсь д0мъ маaловъ, и3 поид0ша, и3 постaвиша ґвімелeха царeмъ ў дyба стaна, и4же въ сmхeмэхъ. |
|
7
|
7
|
| Коли розповіли про це Іофаму, він пішов і став на вершині гори Гаризим і, піднесши голос свій, кричав і говорив їм: послухайте мене, жителі Сихема, і послухає вас Бог! | И# повёдаша їwаfaму, и3 п0йде, и3 стA на версЁ горы2 гарізjнъ: и3 воздви1же глaсъ св0й, и3 воззвA, и3 речE и5мъ: послyшайте менE, мyжіе сmхeмстіи, и3 да ўслhшитъ вaсъ бGъ. |
|
8
|
8
|
| Пішли колись дерева помазати над собою царя і сказали маслиновому дереву: царюй над нами. | И#дyще и3д0ша древA помaзати себЁ царS и3 рёша мaсличинэ: бyди нaмъ цaрь. |
|
9
|
9
|
| Маслина сказала їм: чи залишу я жир мій, яким ушановують богів і людей і чи піду блукати по деревах? | И# речE и5мъ мaсличина: є3дA њстaвивши тyчность мою2, ю4же во мнЁ прослaви бGъ и3 человёцы, пойдY владёти древaми; |
|
10
|
10
|
| І сказали дерева смоковниці: йди ти, царюй над нами. | И# рек0ша древA смок0вницэ: пріиди2, цaрствуй над8 нaми. |
|
11
|
11
|
| Смоковниця сказала їм: чи залишу я солодкість мою і гарний плід мій і чи піду блукати по деревах? | И# речE и5мъ смок0вница: є3дA њстaвивши мою2 слaдость и3 пл0дъ м0й благjй, пойдY владёти древaми; |
|
12
|
12
|
| І сказали дерева виноградній лозі: йди ти, царюй над нами. | И# рек0ша древA къ лозЁ віногрaднэй: пріиди2, бyди нaмъ цaрь. |
|
13
|
13
|
| Виноградна лоза сказала їм: чи залишу я сік мій, який веселить богів і людей, і чи піду блукати по деревах? | И# речE и5мъ лозA віногрaднаz: є3дA њстaвивши віно2 моE, веселsщее бGа и3 человёки, пойдY владёти древaми; |
|
14
|
14
|
| Нарешті сказали всі дерева терну: йди ти, царюй над нами. | И# рек0ша вс‰ древA тeрнію: пріиди2, бyди нaмъ цaрь. |
|
15
|
15
|
| Терен сказав деревам: якщо ви дійсно поставляєте мене царем над собою, то йдіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з терну і спалить кедри ливанські. | И# речE тeрніе ко древaмъ: ѓще по и4стинэ помазyете себЁ царS менE над8 вaми, пріиди1те и3 вни1дите под8 сёнь мою2: ѓще ли же ни2, да и3зhдетъ џгнь и3з8 тeрніz и3 поsстъ кeдры лів†нскіz. |
|
16
|
16
|
| Отже, дивіться, чи істино і чи справедливо ви зробили, поставивши Авимелеха царем? І чи добре ви зробили з Ієроваалом і домом його, і чи відповідно до його благодіянь вчинили ви? | И# нн7э ѓще по и4стинэ и3 по совершeнству сотвори1сте, и3 постaвисте ґвімелeха царeмъ, и3 ѓще блaго сотвори1сте со їероваaломъ и3 съ д0момъ є3гw2, и3 ѓще по воздаsнію руки2 є3гw2 сотвори1сте є3мY, |
|
17
|
17
|
| За вас батько мій воював, не щадив життя свого і визволив вас від руки мадіанитян; | ћкоже воевA nтeцъ м0й по вaсъ, и3 повeрже дyшу свою2 въ странY, и3 и3збaви вaсъ t руки2 мадіaмли: |
|
18
|
18
|
| а ви тепер повстали проти дому батька мого, й убили сімдесят синів батька мого на одному камені, і поставили царем над жителями сихемськими Авимелеха, сина рабині його, тому що він брат ваш. | и3 вы2 востaсте на д0мъ nтцA моегw2 днeсь и3 и3зби1сте сhны є3гw2, сeдмьдесzтъ мужeй, на є3ди1нэмъ кaмени, и3 постaвисте царeмъ ґвімелeха сhна рабhни є3гw2 над8 м{жи сікjмскими, ћкw брaтъ вaшъ є4сть: |
|
19
|
19
|
| Якщо ви нині за істиною і за правдою вчинили з Ієроваалом і домом його, то [нехай буде на вас благословення і] радуйтеся за Авимелеха, і він нехай радується за вас; | и3 ѓще по и4стинэ и3 по совершeнству сотвори1сте со їероваaломъ и3 д0момъ є3гw2 днeсь, благословeни вы2 бyдите, и3 возвесели1тесz њ ґвімелeсэ, и3 т0й њ вaсъ да возвесели1тсz: |
|
20
|
20
|
| якщо ж ні, то нехай вийде вогонь від Авимелеха і нехай спалить жителів сихемських і весь дім Милло і нехай вийде вогонь від жителів сихемських і від дому Милло, і нехай попалить Авимелеха. | ѓще же ни2, да и3зhдетъ џгнь t ґвімелeха и3 поsстъ мyжы сік‡мски и3 д0мъ мааллHнь: и3 да и3зhдетъ џгнь t мужeй сікjмскихъ и3 t д0му мааллHнz и3 да поsстъ ґвімелeха. |
|
21
|
21
|
| І побіг Іофам, і втік і пішов у Беер, і жив там, ховаючись від брата свого Авимелеха. | И# и3збэжE їwаfaмъ, и3 побэжE, и3 п0йде въ ви1ру, и3 всели1сz тaмw t лицA ґвімелeха брaта своегw2. |
|
22
|
22
|
| Авимелех же царював над Ізраїлем три роки. | И# њбладA ґвімелeхъ во ї}ли три2 лBта. |
|
23
|
23
|
| І послав Бог злого духа на Авимелеха і на жителів Сихема, і не стали підкорятися жителі сихемські Авимелеху, | И# послA бGъ дyхъ ѕ0лъ междY ґвімелeхомъ и3 междY м{жи сікjмскими: и3 возгнушaшасz мyжіе сікjмстіи д0момъ ґвімелeховымъ, |
|
24
|
24
|
| щоб у такий спосіб звершилася помста за сімдесят синів Ієроваалових, і кров їхня повернулася на Авимелеха, брата їхнього, який убив їх, і на жителів сихемських, які укріпили руки його, щоб убити братів своїх. | є4же навести2 непрaвду седми1десzти сынHвъ їероваaлихъ и3 крHви и4хъ возложи1ти на ґвімелeха брaта и4хъ, и4же ўби2 и5хъ, и3 на мyжы сік‡мски, ћкw ўкрэпи1ша рyцэ є3гw2 и3зби1ти брaтію свою2: |
|
25
|
25
|
| Жителі сихемські посадили проти нього в засідку людей на вершинах гір, які грабували кожного, хто проходив мимо них по дорозі. Про це донесено було Авимелеху. | и3 постaвиша нaнь мyжіе сікjмстіи подс†ды на версёхъ г0ръ, и3 разграблsху всёхъ и3дyщихъ къ ни6мъ на пути2. И# возвэсти1сz сіE ґвімелeху. |
|
26
|
26
|
| Прийшов же і Гаал, син Еведів, з братами своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, і жителі сихемські поклалися на нього. | И# пріи1де гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 брaтіz є3гw2, и3 преид0ша въ сікjму, и3 ўповaша на него2 мyжіе сікjмстіи: |
|
27
|
27
|
| І вийшли в поле, і збирали виноград свій, і давили в точилах, і справляли свята, ходили в дім бога свого, і їли і пили, і проклинали Авимелеха. | и3 и3зыд0ша на село2, и3 њбрaша віногрaды сво‰, и3 и3згнет0ша, и3 сотвори1ша ли1ки: и3 ходи1ша во хрaмъ богHвъ свои1хъ, и3 kд0ша и3 пи1ша, кленyще ґвімелeха. |
|
28
|
28
|
| Гаал, син Еведів, говорив: хто Авимелех і що Сихем, щоб ми служили йому? Чи не син він Ієроваалів, і чи не Зевул головначальник його? Служіть краще нащадкам Еммора, батька Сихемового, а йому чому ми повинні служити? | И# речE гаaлъ сhнъ ґвeдовъ: кто2 є4сть ґвімелeхъ, и3 кто2 є4сть сhнъ сmхeмль, ћкw да пораб0таемъ є3мY; не сhнъ ли їероваaль, и3 зевyлъ стрaжъ є3гw2 рaбъ є3гw2 съ м{жи є3ммHра nтцA сmхeмлz; и3 почто2 и4мамы раб0тати є3мY; |
|
29
|
29
|
| Якби хто дав народ цей у руки мої, я прогнав би Авимелеха. І сказано було Авимелеху: примнож військо твоє і виходь. | и3 кто2 дaстъ лю1ди сі‰ въ рyку мою2; и3 престaвлю ґвімелeха, и3 рекY ко ґвімелeху: ўмн0жи си1лу твою2, и3 и3зhди. |
|
30
|
30
|
| Зевул, начальник міста, почув слова Гаала, сина Еведового, і запалав гнів його. | И# ўслhша зевyлъ кнsзь грaда словесA гаaла сhна ґвeдова, и3 разгнёвасz ћростію: |
|
31
|
31
|
| Він хитрим способом відправляє послів до Авимелеха, щоб сказати: ось, Гаал, син Еведів, і брати його прийшли в Сихем, і ось, вони підбурюють проти тебе місто; | и3 послA послы2 ко ґвімелeху w4тай, глаг0лz: сE, гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 брaтіz є3гw2 пріид0ша въ сmхeму, и3 сE, сjи њбсэдsтъ на тS грaдъ: |
|
32
|
32
|
| отже, встань уночі, ти і народ, який знаходиться з тобою, і постав засідку в полі; | и3 нн7э востaни н0щію ты2 и3 лю1діе и5же съ тоб0ю, и3 засsди до заyтріz на селЁ: |
|
33
|
33
|
| вранці ж, при сходженні сонця, встань рано і підійди до міста; і коли він і народ, який з ним, вийдуть до тебе, тоді роби з ними, що може рука твоя. | и3 бyдетъ рaнw, є3гдA взhдетъ с0лнце, њбyтрэеши и3 протsгнешисz ко грaду: и3 сE, т0й и3 лю1діе и5же съ ни1мъ и3зhдутъ къ тебЁ, и3 сотвори1ши є3мY, є3ли1кw возм0жетъ рукA твоS. |
|
34
|
34
|
| І встав уночі Авимелех і весь народ, який знаходився з ним, і поставили в засідку біля Сихема чотири загони. | И# востA ґвімелeхъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ, н0щію, и3 засэд0ша на сmхeмъ на четhри ч†сти. |
|
35
|
35
|
| [Вранці] Гаал, син Еведів, вийшов і став біля воріт міських; і встав Авимелех і народ, який був з ним, із засідки. | И# бhсть заyтра, и3 и3зhде гаaлъ сhнъ ґвeдовъ и3 стA пред8 двeрію врaтъ грaдскихъ. И# востA ґвімелeхъ и3 лю1діе, и5же съ ни1мъ, t засaды. |
|
36
|
36
|
| Гаал, побачивши народ, говорить Зевулу: ось, народ спускається з вершини гір. А Зевул сказав йому: тінь гір тобі здається людьми. | И# ви1дэ гаaлъ сhнъ ґвeдовъ лю1ди и3 речE къ зевyлу: сE, нар0дъ людjй и3сх0дитъ съ верхHвъ г0ръ. И# речE къ немY зевyлъ: стёнь г0ръ ты2 ви1диши ћкw мyжы. |
|
37
|
37
|
| Гаал знову говорив і сказав: ось, народ спускається з узвишшя, і один загін іде від дуба Меонним. | И# приложи2 є3щE гаaлъ глаг0лати и3 речE: сE, лю1діе и3сх0дzтъ при м0ри t высоты2 земли2, и3 п0лкъ є3ди1нъ и4детъ путeмъ дубрaвы маwненjмъ. |
|
38
|
38
|
| І сказав йому Зевул: де вуста твої, які говорили: «хто Авимелех, щоб ми служили йому?» Це той народ, який ти зневажав; виходь тепер і воюй з ним. | И# речE къ немY зевyлъ: и3 гдЁ сyть нн7э ўстA тво‰ глагHлющаz: кто2 є4сть ґвімелeхъ, ћкw пораб0таемъ є3мY; не сjи ли сyть лю1діе, ±же ты2 ўничт0жилъ є3си2; и3зhди u5бо нн7э, и3 њполчи1сz проти1ву и4хъ. |
|
39
|
39
|
| І пішов Гаал попереду жителів сихемських і воював з Авимелехом. | И# и3зhде гаaлъ пред8 мyжы сmхє1мски, и3 њполчи1сz проти1ву ґвімелeху: |
|
40
|
40
|
| І погнався за ним Авимелех, і побіг він від нього, і багато впало убитих до самих воріт міста. | и3 погнA є3го2 ґвімелeхъ, и3 побэжE t лицA є3гw2: и3 пад0ша ћзвенніи мн0зи дaже до врaтъ грaдскихъ. |
|
41
|
41
|
| І залишився Авимелех в Арумі, а Гаала і братів його Зевул вигнав, щоб вони не жили в Сихемі. | И# вни1де ґвімелeхъ во ґрjму: и3 зевyлъ и3згнA гаaла и3 брaтію є3гw2, да не живyтъ въ сmхeмэ. |
|
42
|
42
|
| На другий день вийшов народ у поле, і донесли про це Авимелеху. | И# бhсть наyтріе, и3 и3зыд0ша лю1діе на п0ле, и3 повёдаша ґвімелeху: |
|
43
|
43
|
| Він узяв свій народ і розділив його на три загони і поставив у засідку в полі. І, побачивши, що народ вийшов з міста, повстав на них і побив їх. | и3 взS людjй, и3 раздэли2 и5хъ на три2 ч†сти, и3 засsде на селЁ: и3 ви1дэ, и3 сE, лю1діе и3зыд0ша и3з8 грaда, и3 востA на нS, и3 и3зби2 и5хъ. |
|
44
|
44
|
| Тим часом як Авимелех і загони, які були з ним, підійшли і стали біля воріт міських, інші два загони напали на всіх, хто був у полі, й убивали їх. | И# ґвімелeхъ и3 нач†лницы, и5же съ ни1мъ, протzг0шасz и3 стaша ў двeрій врaтъ грaдскихъ: и3 двЁ ч†сти проліsшасz на вс‰, ±же на селЁ, и3 и3зби1ша |. |
|
45
|
45
|
| І бився Авимелех з містом увесь той день, і взяв місто, і перебив людей, які були в ньому, і зруйнував місто і засіяв його сіллю. | Ґвімелeхъ же добывaше грaда вeсь дeнь т0й, и3 взS грaдъ, и3 лю1ди и5же въ нeмъ и3зби2, и3 разори2 грaдъ, и3 посёz въ нeмъ с0ль. |
|
46
|
46
|
| Почувши про це, всі, хто був у вежі сихемській, пішли у вежу капища Ваал-Верифа. | И# ўслhшаша сіE вси2 мyжіе столпA сmхeмлz и3 внид0ша въ твeрдь д0му (б0га) веfилверjfъ. |
|
47
|
47
|
| Авимелеху донесли, що зібралися там усі, хто був раніше у вежі сихемській. | И# возвэсти1сz ґвімелeху, ћкw собрaшасz вси2 мyжіе столпA сmхeмска. |
|
48
|
48
|
| І пішов Авимелех на гору Селмон, сам і весь народ, який був з ним, і взяв Авимелех сокири із собою і нарубав сучків з дерев, і поклав на плечі свої, і сказав людям, які були з ним: ви бачили, що я робив; скоріше робіть і ви те саме, що я. | И# взhде ґвімелeхъ на г0ру селмHнъ сaмъ и3 вси2 лю1діе, и5же съ ни1мъ: и3 взS ґвімелeхъ сэки1ру въ рyку свою2, и3 ўсэчE вётвь t дрeва, и3 воздви1же ю5, и3 возложи2 на рaму свою2: и3 речE лю1демъ и5же съ ни1мъ: є4же ви1дэсте мS творsща, сотвори1те ск0рw ћкоже и3 ѓзъ. |
|
49
|
49
|
| І нарубав кожен з усього народу сучків, і пішли за Авимелехом, і поклали до вежі, і спалили за допомогою їх вежу вогнем, і померли всі, хто був у вежі сихемській, близько тисячі чоловіків і жінок. | И# ўсэк0ша вси2 лю1діе вBтвіz и3 взsша, и3 поид0ша в8слёдъ ґвімелeха, и3 возложи1ша на твердhню, и3 запали1ша на ни1хъ твердhню nгнeмъ: и3 и3зомр0ша вси2 лю1діе столпA сmхeмска до тhсzщи мужeй и3 жeнъ. |
|
50
|
50
|
| Потім пішов Авимелех у Тевец і обложив Тевец і взяв його. | И# и4де ґвімелeхъ въ fиви1съ и3 њбсsде є3го2, и3 взS є3го2: |
|
51
|
51
|
| Посеред міста була міцна вежа, і втекли туди всі чоловіки і жінки і всі жителі міста, і замкнулися і зійшли на покрівлю вежі. | и3 ст0лпъ бЁ твeрдъ средЁ грaда, и3 вбэг0ша тY вси2 мyжіе и3 жєны2 и3 вси2 старBйшины грaда, и3 заключи1шасz, и3 взыд0ша на кр0въ столпA: |
|
52
|
52
|
| Авимелех прийшов до вежі й оточив її і підійшов до дверей вежі, щоб спалити її вогнем. | и3 пріи1де ґвімелeхъ до столпA, и3 супроти1вишасz є3мY: и3 приступи2 ґвімелeхъ ко вратHмъ столпA, є4же запали1ти є3го2 nгнeмъ: |
|
53
|
53
|
| Тоді одна жінка кинула уламок жорна на голову Авимелеху і проломила йому череп. | и3 свeрже женA є3ди1на ўл0мокъ жерн0вный на главY ґвімелeха, и3 сокруши2 є3мY тeмz: |
|
54
|
54
|
| [Авимелех] негайно покликав отрока, зброєносця свого, і сказав йому: оголи меч твій і умертви мене, щоб не сказали про мене: жінка убила його. І проколов його отрок його, і він помер. | и3 возопи2 ск0рw ґвімелeхъ ко џтроку носsщему сосyды є3гw2 и3 речE є3мY: и3звлецы2 мeчь тв0й и3 ўбjй мS, да не рекyтъ, ћкw женA ўби2 є3го2. И# прободE є3го2 џтрокъ є3гw2, и3 ќмре. |
|
55
|
55
|
| Ізраїльтяни, бачачи, що помер Авимелех, пішли кожен у своє місце. | И# ви1дэша мyжіе ї}лстіи, ћкw ќмре ґвімелeхъ: и3 tид0ша кjйждо на своE мёсто. |
|
56
|
56
|
| Так воздав Бог Авимелеху за злодіяння, які він зробив батькові своєму, убивши сімдесят братів своїх. | И# воздадE бGъ ѕло2 ґвімелeху, є4же сотвори2 nтцY своемY, ўби1въ сeдмьдесzтъ брaтій свои1хъ: |
|
57
|
57
|
| І всі злодіяння жителів сихемських повернув Бог на голову їх; і спостигло їх прокляття Іофама, сина Ієроваалового. | и3 всsку ѕл0бу мужeй сmхeмлихъ њбрати2 бGъ на главы6 и4хъ: и3 взhде на нS клsтва їwаfaма сhна їероваaлz. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Після Авимелеха постав для спасіння Ізраїля Фола, син Фуї, сина Додового, з коліна Іссахарового. Він жив у Шамирі на горі Єфремовій. | И# востA по ґвімелeсэ спасти2 ї}лz fwлA сhнъ фуи2, сhнъ брaта nтцA є3гw2, мyжъ t їссахaра: и3 сeй живsше въ самjрэ въ горЁ є3фрeмовэ, |
|
2
|
2
|
| Він був суддею Ізраїля двадцять три роки, і помер, і похований у Шамирі. | и3 суди2 ї}лz лётъ двaдесzть три2, и3 ќмре, и3 погребeнъ бhсть въ самjрэ. |
|
3
|
3
|
| Після нього постав Іаїр з Галаада і був суддею Ізраїля двадцять два роки. | И# востA по нeмъ їаjръ галаадjтинъ, и3 суди2 ї}лz лётъ двaдесzть двA: |
|
4
|
4
|
| У нього було тридцять [два] сини, які їздили на тридцятьох [двох] молодих ослах, і тридцять [два] міста було в них; до цього дня їх називають селищами Іаїра, що в землі Галаадській. | и3 бhша є3мY сhнове три1десzть двA э4здzщіи на три1десzти двyхъ nслёхъ: и3 грaды и5мъ три1десzть двA: и3 прозывaху и5хъ грaды їаjрwвы, дaже до днeсь, и5же сyть въ земли2 галаaдовэ: |
|
5
|
5
|
| І помер Іаїр і був похований у Камоні. | и3 ќмре їаjръ, и3 погребeнъ бhсть въ камHнэ. |
|
6
|
6
|
| Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа і служили Ваалу й Астарті, і богам арамейським, і богам сидонським, і богам моавитським, і богам аммонитським, і богам филистимським; а Господа залишили і не служили Йому. | И# приложи1ша сhнове ї}лєвы твори1ти ѕл0е пред8 гDемъ и3 послужи1ша ваалjмамъ и3 ґстарHfамъ и3 богHмъ с›рскимъ и3 богHмъ сідw6нскимъ и3 богHмъ мw†влскимъ и3 богHмъ сынHвъ ґммHнихъ и3 богHмъ и3ноплемeнникwвъ: и3 њстaвиша гDа и3 не раб0таша є3мY. |
|
7
|
7
|
| І запалав гнів Господа на Ізраїля, і Він віддав їх у руки филистимлян і в руки аммонитян; | И# разгнёвасz гDь ћростію на ї}лz и3 предадE и5хъ въ рyку фmлістjмску и3 въ рyку сынHвъ ґммHнихъ. |
|
8
|
8
|
| вони утискували і мучили синів Ізраїлевих з того року вісімнадцять років, усіх синів Ізраїлевих по той бік Йордану в землі Аморрейській, що у Галааді. | И# њѕл0биша, и3 сокруши1ша сынHвъ ї}левыхъ въ то2 врeмz nсмьнaдесzть лётъ, всёхъ сынHвъ ї}левыхъ, и5же њб8 nнY странY їoрдaна въ земли2 ґморрeа и4же въ галаaдэ. |
|
9
|
9
|
| Нарешті аммонитяни перейшли Йордан, щоб вести війну з Іудою і Веніаміном і з домом Єфремовим. І дуже тісно було синам Ізраїля. | И# преид0ша сhнове ґммw6ни їoрдaнъ воевaти на їyду и3 веніамjна и3 на д0мъ є3фрeмовъ: и3 њскорблeни бhша сhнове ї}лєвы ѕэлw2. |
|
10
|
10
|
| І воззвали сини Ізраїлеві до Господа, і говорили: згрішили ми перед Тобою, тому що залишили Бога нашого і служили Ваалу. | И# возопи1ша сhнове ї}лєвы ко гDу, глаг0люще: согрэши1хомъ тебЁ, ћкw њстaвихомъ бGа нaшего и3 раб0тахомъ ваалjму. |
|
11
|
11
|
| І сказав Господь синам Ізраїлевим: чи не пригнічували вас єгиптяни, й аморреяни, й аммонитяни, і филистимляни, | И# речE гDь къ сынHмъ ї}лєвымъ: не t є3гЂпта ли и3 t ґморрeа и3 t сынHвъ ґммHнихъ и3 t фmлістjма |
|
12
|
12
|
| і сидоняни, й амаликитяни, і моавитяни, і коли ви взивали до Мене, чи не спасав Я вас від рук їх? | и3 t сідHнzнъ и3 t ґмали1ка и3 t мадіaма, и5же стужи1ша вaмъ, и3 возопи1сте ко мнЁ, и3 сп7с0хъ вы2 t руки2 и4хъ; |
|
13
|
13
|
| А ви залишили Мене і стали служити іншим богам; за те Я вже не буду спасати вас: | вh же њстaвисте менE и3 раб0тасте богHмъ и3ны6мъ: сегw2 рaди не приложY спcти2 вaсъ: |
|
14
|
14
|
| підіть, взивайте до богів, яких ви обрали, нехай вони спасають вас у скрутний для вас час. | и3ди1те и3 возопjйте къ богHмъ, и5хже и3збрaсте себЁ, и3 тjи да спасyтъ вы2 во врeмz ск0рби вaшеz. |
|
15
|
15
|
| І сказали сини Ізраїлеві Господу: згрішили ми; роби з нами все, що Тобі завгодно, тільки визволи нас нині. | И# рёша сhнове ї}лєвы ко гDу: согрэши1хомъ, сотвори2 ты2 нaмъ по всемY, є3ли1кw ўг0дно пред8 nчи1ма твои1ма: т0чію и3збaви нaсъ въ сeй дeнь. |
|
16
|
16
|
| І відкинули від себе чужих богів і стали служити [тільки] Господу. І не потерпіла душа Його страждання Ізраїлевого. | И# и3зверг0ша б0ги чужды6z t среды2 себє2 и3 послужи1ша гDеви є3ди1ному: и3 сжалёсz дш7A є3гw2 њ ўтруждeніи ї}левэ. |
|
17
|
17
|
| Аммонитяни зібралися і розташувалися станом біля Галаада; зібралися також сини Ізраїлеві і стали станом у Массифі. | И# взыд0ша сhнове ґммw6ни, и3 њполчи1шасz въ галаaдэ: и3 собрaшасz и3 сhнове ї}лєвы, и3 њполчи1шасz въ массифЁ. |
|
18
|
18
|
| Народ і князі галаадські сказали одне одному: хто почне війну проти аммонитян, той буде начальником над усіма жителями галаадськими. | И# рёша лю1діе кн‰зи галаaдстіи кjйждо ко бли1жнему своемY: мyжъ, и4же нaчнетъ би1тисz съ сынми2 ґммHновыми, т0й бyдетъ кнsзь всBмъ живyщымъ въ галаaдэ. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Ієффай галаадитянин був людиною хороброю. Він був сином блудниці; від Галаада народився Ієффай. | И# бsше їефfaй галаадjтzнинъ си1ленъ крёпостію: и3 т0й бhсть сhнъ жены2 блудни1цы, ћже роди2 галаaду їефfaz. |
|
2
|
2
|
| І дружина Галаадова народила йому синів. Коли змужніли сини дружини, прогнали вони Ієффая, сказавши йому: ти не спадкоємець у домі батька нашого, тому що ти син іншої жінки. | И# роди2 женA галаaдова сынHвъ є3мY: и3 возмужaша сhнове жены2 и3 и3згнaша їефfaz, и3 рек0ша є3мY: не наслёдиши въ домY nтцA нaшегw, ћкw сhнъ жены2 блyдныz є3си2 ты2. |
|
3
|
3
|
| І втік Ієффай від братів своїх і жив у землі Тов; і зібралися до Ієффая бездільні люди і виходили з ним. | И# tбэжE їефfaй t лицA брaтіи своеS и3 всели1сz въ земли2 тHвъ: и3 собирaхусz ко їефfaю мyжіе прaздни, и3 хождaху съ ни1мъ. |
|
4
|
4
|
| Через деякий час аммонитяни пішли війною на Ізраїля. | И# бhсть по днeхъ си1хъ, и3 воевaша сhнове ґммw6ни на ї}лz. |
|
5
|
5
|
| Під час війни аммонитян з ізраїльтянами прийшли старійшини галаадські взяти Ієффая із землі Тов | И# є3гдA воевaша сhнове ґммw6ни на ї}лz, и3 поид0ша старBйшины галаaдwвы поsти їефfaz t земли2 тHвъ, |
|
6
|
6
|
| і сказали Ієффаю: прийди, будь у нас вождем, і ми будемо воювати з аммонитянами. | и3 рек0ша ко їефfaю: пріиди2 и3 бyди нaмъ начaлникъ, и3 њполчи1мсz на сhны ґммw6ни. |
|
7
|
7
|
| Ієффай сказав старійшинам галаадським: чи не ви зненавиділи мене і вигнали з дому батька мого? навіщо ж прийшли до мене нині, коли ви в біді? | И# речE їефfaй старёйшинамъ гала†дскимъ: не вh ли возненави1дэсте мS, и3 и3згнaсте мS и3з8 д0му nтцA моегw2, и3 tпусти1сте мS t себє2; и3 почто2 пріид0сте ко мнЁ нн7э, є3гдA нyжду воз8имёсте; |
|
8
|
8
|
| Старійшини галаадські сказали Ієффаю: для того ми тепер прийшли до тебе, щоб ти пішов з нами й воював з аммонитянами і був у нас начальником усіх жителів галаадських. | И# рек0ша старBйшины галаaдстіи ко їефfaю: сегw2 рaди нн7э пріид0хомъ къ тебЁ, да п0йдеши съ нaми, и3 њполчи1мсz на сhны ґммw6ни: и3 бyдеши нaмъ кнsзь всBмъ живyщымъ въ галаaдэ. |
|
9
|
9
|
| І сказав Ієффай старійшинам галаадським: якщо ви повернете мене, щоб воювати з аммонитянами, і Господь віддасть їх мені, то чи залишуся я у вас начальником? | И# речE їефfaй ко старёйшинамъ галаaдwвымъ: ѓще возвращaете мS њполчи1тисz на сhны ґммw6ни, и3 предaстъ и5хъ гDь предо мн0ю, и3 ѓзъ вaмъ бyду ли кнsзь; |
|
10
|
10
|
| Старійшини галаадські сказали Ієффаю: Господь нехай буде свідком між нами, що ми зробимо за словом твоїм! | И# рек0ша старBйшины галаaдстіи ко їефfaю: гDь да бyдетъ п0слухъ междY нaми, ѓще по сл0ву твоемY тaкw не сотвори1мъ. |
|
11
|
11
|
| І пішов Ієффай зі старійшинами галаадськими, і народ поставив його над собою начальником і вождем, і Ієффай виголосив усі слова свої перед лицем Господа в Массифі. | И# п0йде їефfaй со старёйшинами галаaдскими, и3 постaвиша є3го2 лю1діе над8 соб0ю главY и3 кнsзz: и3 глаг0ла їефfaй вс‰ словесA сво‰ пред8 гDемъ въ массифЁ. |
|
12
|
12
|
| І послав Ієффай послів до царя Аммонитського сказати: що тобі до мене, чому ти прийшов до мене воювати на землі моїй? | И# послA їефfaй послы2 къ царю2 сынHвъ ґммHнихъ, глаг0лz: что2 мнЁ и3 тебЁ, ћкw пришeлъ є3си2 ко мнЁ воевaти на земли2 моeй; |
|
13
|
13
|
| Цар Аммонитський сказав послам Ієффая: Ізраїль, коли йшов з Єгипту, взяв землю мою від Арнона до Іавока і Йордану; отже, поверни мені її з миром [і я відступлю]. | И# речE цaрь сынHвъ ґммHнихъ къ послHмъ їефfaєвымъ: ћкw взS ї}ль зeмлю мою2, є3гдA и3зhде и3з8 є3гЂпта, t ґрнHна дaже до їав0ка и3 до їoрдaна: и3 нн7э возврати2 ю5 съ ми1ромъ, и3 tидY. |
|
14
|
14
|
| [І повернулися посли до Ієффая.] Ієффай удруге послав послів до царя Аммонитського, | И# возврати1шасz послы2 ко їефfaю. И# приложи2 є3щE їефfaй, и3 послA послы2 къ царю2 сынHвъ ґммHнихъ, и3 рек0ша є3мY: |
|
15
|
15
|
| сказати йому: так говорить Ієффай: Ізраїль не забирав землі Моавитської і землі Аммонитської; | тaкw глаг0летъ їефfaй: не взS ї}ль земли2 мwaвли и3 земли2 сынHвъ ґммHнихъ, |
|
16
|
16
|
| бо коли йшли з Єгипту, Ізраїль пішов у пустелю до Червоного моря і прийшов у Кадес; | понeже є3гдA и3схождaше и3з8 є3гЂпта, п0йде ї}ль по пустhни до м0рz чермнaгw, и3 пріи1де до кaдиса: |
|
17
|
17
|
| звідти послав Ізраїль послів до царя Едомського сказати: «дозволь мені пройти землею твоєю»; але цар Едомський не послухав; і до царя Моавитського він посилав, але і той не погодився; тому Ізраїль залишався в Кадесі. | и3 послA ї}ль послы2 къ царю2 є3дHмску, глаг0лz: да прейдY сквозЁ зeмлю твою2: и3 не послyша цaрь є3дHмскъ: тaкожде посылA и3 къ царю2 мwaвску, и3 не восхотЁ: и3 сёде ї}ль въ кaдисэ: |
|
18
|
18
|
| І пішов пустелею, й оминув землю Едомську і землю Моавитську, і, прийшовши до східної межі землі Моавитської, розташувався станом за Арноном; але не входив у межі Моавитські, тому що Арнон є межа Моава. | и3 и4де пустhнею, и3 њбhде зeмлю є3дHмлю и3 зeмлю мwaвлю, и3 пріи1де на вост0ки с0лнца земли2 мwaвли, и3 њполчи1сz њб8 nнY странY ґрнHна, и3 не вни1де въ предёлы мw†вли, ћкw ґрнHнъ бsше предёлъ мwaвль: |
|
19
|
19
|
| І послав Ізраїль послів до Сигона, царя Аморрейського, царя Есевонського, і сказав йому Ізраїль: дозволь нам пройти землею твоєю в своє місце. | и3 послA ї}ль послы2 къ сиHну царю2 ґморрeйску, царю2 є3севHнску, и3 речE къ немY ї}ль: да прeйдемъ по земли2 твоeй до мёста нaшегw: |
|
20
|
20
|
| Але Сигон не погодився пропустити Ізраїля через межі свої, і зібрав Сигон весь народ свій, і розташувався станом у Іааці, і воював з Ізраїлем. | и3 не восхотЁ сиHнъ ї}лю преити2 по предёлwмъ свои6мъ, и3 собрA сиHнъ вс‰ лю1ди сво‰, и3 њполчи1сz во їaсэ, и3 воевA на ї}лz: |
|
21
|
21
|
| І віддав Господь Бог Ізраїлів Сигона і весь народ його в руки Ізраїля, і він розбив їх; і одержав Ізраїль у спадщину всю землю Аморрея, що жив у землі тій; | и3 предадE гDь бGъ ї}левъ сиHна и3 вс‰ лю1ди є3гw2 въ рyки ї}лz, и3 и3зби2 и5хъ: |
|
22
|
22
|
| і одержали вони у спадщину всі землі Аморрея від Арнона до Іавока і від пустелі до Йордану. | и3 наслёдова ї}ль всю2 зeмлю ґморрeа живyщагw на земли2 т0й: и3 взS вeсь предёлъ ґморрeйскъ t ґрнHна дaже до їав0ка, и3 t пустhни до їoрдaна: |
|
23
|
23
|
| Отже, Господь Бог Ізраїлів прогнав Аморрея від імені народу Свого Ізраїля, а ти хочеш узяти його спадщину? | и3 нн7э гDь бGъ ї}левъ и3згнA ґморрeа t лицA людjй свои1хъ ї}лz, и3 тh ли х0щеши наслёдити є3го2; |
|
24
|
24
|
| Чи не володієш ти тим, що дав тобі Хамос, бог твій? І ми володіємо всім тим, що дав нам у спадщину Господь Бог наш. | ни2, но є3ли1кw дадE въ наслёдіе тебЁ хамHсъ б0гъ тв0й, сі‰ да наслёдиши: ґ всёхъ, и5хже и3згнA гDь бGъ нaшъ t лицA нaшегw, сі‰ мы2 наслёдимъ: |
|
25
|
25
|
| Хіба ти кращий за Валака, сина Сепфорового, царя Моавитського? Чи сварився він з Ізраїлем, або воював з ними? | и3 нн7э є3дA лyчшій є3си2 ты2 валaка сhна сепфHрова, царS мwaвлz; не брaнію ли борsшесz со ї}лемъ, и3ли2 вою1z воевA є3го2; |
|
26
|
26
|
| Ізраїль уже живе триста років у Есевоні й у залежних від нього містах, у Ароері і залежних від нього містах, і в усіх містах, що біля Арнона; чому ви в той час не віднімали [їх]? | є3гдA всели1сz ї}ль во є3севHнэ и3 въ предёлэхъ є3гw2, и3 во ґрои1рэ и3 въ предёлэхъ є3гw2, и3 во всёхъ градёхъ, и5же ў їoрдaна, три1ста лётъ, и3 почто2 не и3збaвилъ є3си2 и4хъ во врeмz џно; |
|
27
|
27
|
| А я не винен перед тобою, і ти робиш мені зло, виступивши проти мене війною. Господь Суддя нехай буде нині суддею між синами Ізраїля і між аммонитянами! | ѓзъ же не согрэши1хъ тебЁ, и3 ты2 твори1ши со мн0ю ѕло2, вою1z на мS: да сyдитъ гDь судsй днeсь междY сы6ны ї}левыми и3 междY сы6ны ґммw6ни. |
|
28
|
28
|
| Але цар Аммонитський не послухав слів Ієффая, з якими він посилав до нього. | И# не послyша цaрь сынHвъ ґммHнихъ словeсъ їефfaевыхъ, ±же посылaше къ немY. |
|
29
|
29
|
| І був на Ієффаєві Дух Господній, і пройшов він Галаад і Манассію, і пройшов Массифу галаадську, і з Массифи галаадської пішов до аммонитян. | И# бhсть на їефfaи д¦ъ гDень, и3 прeйде галаaда и3 манассjю, и3 прeйде стражбY галаaдову, и3 t стражбы2 галаaдовы и4де на џну странY сынHвъ ґммHнихъ. |
|
30
|
30
|
| І дав Ієффай обітницю Господу і сказав: якщо Ти віддаси аммонитян у руки мої, | И# њбэщA їефfaй њбётъ гDеви и3 речE: ѓще предaніемъ предaси сhны ґммw6ни въ рyку мою2, |
|
31
|
31
|
| то після повернення мого з миром від аммонитян, що вийде з воріт дому мого назустріч мені, буде Господу, і принесу це у всепалення. | и3 бyдетъ и3сходsй, и4же ѓще и3зhдетъ и3з8 врaтъ д0му моегw2 во срётеніе мнЁ, є3гдA возвращyсz съ ми1ромъ t сынHвъ ґммHнихъ, и3 бyдетъ гDеви, и3 вознесY є3го2 во всесожжeніе. |
|
32
|
32
|
| І прийшов Ієффай до аммонитян — воювати з ними, і віддав їх Господь у руки його; | И# пріи1де їефfaй къ сынHмъ ґммw6нимъ воевaти на нS: и3 предадE | гDь въ рyцэ є3гw2 |
|
33
|
33
|
| і вразив їх поразкою дуже великою, від Ароера до Минифа двадцять міст, і до Авель-Керамима, і підкорилися аммонитяни синам Ізраїлевим. | и3 и3зби2 и5хъ t ґрои1ра, д0ндеже пріити2 въ менjfъ, двaдесzть градHвъ, и3 дaже до ґвeлz віногрaдwвъ, ћзвою вели1кою ѕэлw2. И# покорeни бhша сhнове ґммw6ни пред8 лицeмъ сынHвъ ї}левыхъ. |
|
34
|
34
|
| І прийшов Ієффай у Массифу в дім свій, і ось, дочка його виходить назустріч йому з тимпанами і бубнами: вона була в нього тільки одна, і не було в нього ще ні сина, ні дочки. | И# пріи1де їефfaй въ массифY въ д0мъ св0й: и3 сE, дщeрь є3гw2 и3схождaше во срётеніе є3гw2 съ тmмп†ны и3 ли6ки: и3 сіS бsше є3динор0дна є3мY возлю1бленна: и3 не бЁ є3мY сhна, ни другjz дщeре, кромЁ є3S. |
|
35
|
35
|
| Коли він побачив її, роздер одяг свій і сказав: ох, дочко моя! ти вбила мене; і ти серед порушників спокою мого! я відкрив [про тебе] вуста мої перед Господом і не можу відректися. | И# бhсть є3гдA ўви1дэ ю5 сaмъ, растерзA ри6зы сво‰ и3 речE: q, дщи2 моS, смущaющи смути1ла мS є3си2: и3 ты2 нн7э въ претыкaніе былA є3си2 пред8 nчи1ма мои1ма: ѓзъ бо tверз0хъ ўстA мо‰ на тS ко гDу и3 не возмогY вспsть возврати1ти. |
|
36
|
36
|
| Вона сказала йому: батьку мій! ти відкрив вуста твої перед Господом — і роби зі мною те, що вимовили вуста твої, коли Господь звершив через тебе помсту ворогам твоїм аммонитянам. | И# речE къ немY: џтче, ѓще tвeрзлъ є3си2 ўстA тво‰ ко гDу, сотвори2 мнЁ, ћкоже и3зhде и3зо ќстъ твои1хъ, занeже сотвори2 тебЁ гDь мeсть врагHмъ твои6мъ t сынHвъ ґммHнихъ. |
|
37
|
37
|
| І сказала батькові своєму: зроби мені тільки ось що: відпусти мене на два місяці; я піду, зійду на гори й оплачу дівоцтво моє з подругами моїми. | И# речE ко nтцY своемY: сотвори2, џтче м0й, сіE сл0во: њстaви мS двA мBсzца, да пойдY и3 взhду на г0ры и3 плaчусz дёвства моегw2 ѓзъ и3 други6ни мои2. |
|
38
|
38
|
| Він сказав: піди. І відпустив її на два місяці. Вона пішла з подругами своїми й оплакувала дівоцтво своє в горах. | И# речE: и3ди2. И# tпусти2 ю5 на двA мBсzца: и3 и4де самA и3 други6ни є3S, и3 плaкасz дёвства своегw2 на горaхъ. |
|
39
|
39
|
| Коли минуло два місяці вона повернулася до батька свого, і він звершив над нею обітницю свою, яку дав, і вона не пізнала чоловіка. І ввійшло у звичай у Ізраїля, | И# бhсть въ концЁ двою2 мBсzцу, и3 возврати1сz ко nтцY своемY: и3 сотвори2 на нeй њбётъ св0й, и4мже њбэщaсz: и3 сіS не познA мyжа. И# бhсть въ повелёніе во ї}ли: |
|
40
|
40
|
| що щорічно дочки Ізраїлеві ходили оплакувати дочку Ієффая галаадянина, чотири дні на рік. | t днjй до днjй и3схождaху дщє1ри ї}лєвы плaкати њ дщeри їефfaz галаадjтина четhри дни6 въ лётэ. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Єфремляни зібралися і перейшли в Севину і сказали Ієффаю: для чого ти ходив воювати з аммонитянами, а нас не покликав із собою? ми спалимо дім твій вогнем і з тобою разом. | И# собрaшасz мyжіе є3фрє1мли и3 пріид0ша въ сефjну, и3 рёша їефfaю: почто2 ходи1лъ є3си2 њполчи1тисz на сhны ґммw6ни, и3 нaсъ не позвaлъ є3си2 и3ти2 съ тоб0ю; д0мъ тв0й съ тоб0ю сожжeмъ nгнeмъ. |
|
2
|
2
|
| Ієффай сказав їм: я і народ мій мали з аммонитянами велику сварку; я кликав вас, але ви не спасли мене від рук їх; | И# речE къ ни6мъ їефfaй: и3мёхъ прю2 ѓзъ и3 лю1діе мои2, и3 сhнове ґммw6ни њскорби1ша менE ѕэлw2: и3 воззвaхъ вaсъ, и3 не и3збaвисте менE t руки2 и4хъ: |
|
3
|
3
|
| бачачи, що ви не спасаєте мене, я піддав небезпеці життя моє і пішов на аммонитян, і віддав їх Господь у руки мої; навіщо ж ви прийшли нині воювати зі мною? | и3 ви1дэхъ, ћкw не бsше спасaющагw, и3 положи1хъ дyшу мою2 въ рyку мою2, и3 пріид0хъ къ сынHмъ ґммw6нимъ, и3 предадE | гDь въ рyку мою2: и3 вскyю пріид0сте ко мнЁ днeсь, њполчи1ти ли сz на мS; |
|
4
|
4
|
| І зібрав Ієффай усіх жителів галаадських і воював з єфремлянами, і розбили жителі галаадські єфремлян, говорячи: ви утікачі Єфремові, Галаад же серед Єфрема і серед Манассії. | И# собрA їефfaй вс‰ мyжы гала†дски и3 њполчи1сz на є3фрeма: и3 и3зби1ша мyжіе галаaдстіи є3фрeма, понeже глаг0лаху: ўцэлёвшіи t є3фрeма, вы2 галаaдъ средЁ є3фрeма и3 средЁ манассjи. |
|
5
|
5
|
| І перехопили галаадитяни переправу через Йордан від єфремлян, і коли хто з уцілілих єфремлян говорив: «дозвольте мені переправитися», то жителі галаадські говорили йому: чи не єфремлянин ти? Він говорив: ні. | И# засsде галаaдъ прох0ды ў їoрдaна є3фрeмwвы. И# бhсть є3гдA рёша ўцэлёвшіи t є3фрeма: прeйдемъ: и3 рек0ша и5мъ мyжіе галаaдстіи: є3дa ли t є3фрeма вы2; И# рёша: нёсмы. |
|
6
|
6
|
| Вони говорили йому: «скажи: шибболет», а він говорив: «сибболет», і не міг інакше вимовити. Тоді вони, узявши його, заколювали біля переправи через Йордан. І загинуло в той час єфремлян сорок дві тисячі. | И# рёша и5мъ: рцhте, клaсъ. И# не ўпрaвиша рещи2 тaкw: и3 и3мaху и5хъ, и3 закалaху ў прех0дwвъ їoрдaнихъ: и3 пад0ша въ то2 врeмz t є3фрeма четhредесzть и3 двЁ тhсzщы. |
|
7
|
7
|
| Ієффай був суддею Ізраїля шість років, і помер Ієффай галаадитянин і похований в одному з міст галаадських. | И# суди2 їефfaй ї}леви лётъ шeсть: и3 ќмре їефfaй галаадjтинъ, и3 погребeнъ бhсть во грaдэ своeмъ въ галаaдэ. |
|
8
|
8
|
| Після нього був суддею Ізраїля Есевон з Вифлеєма. | И# суди2 по нeмъ ї}леви є3севHнъ t виfлеeма: |
|
9
|
9
|
| У нього було тридцять синів, і тридцять дочок відпустив він з дому [заміж], а тридцять дочок узяв зі сторони за синів своїх, і був суддею Ізраїля сім років. | и3 бhша є3мY три1десzть сhны и3 три1десzть дщє1ри, ±же tдадE в0нъ (мужє1мъ), и3 три1десzть жeнъ приведE сынHмъ свои6мъ tвнЁ: и3 суди2 ї}леви сeдмь лётъ: |
|
10
|
10
|
| І помер Есевон і похований у Вифлеємі. | и3 ќмре є3севHнъ, и3 погребeнъ бhсть въ виfлеeмэ. |
|
11
|
11
|
| Після нього був суддею Ізраїля Елон завулонянин і судив Ізраїль десять років. | И# суди2 по нeмъ ї}леви є3лHнъ завулHнzнинъ дeсzть лётъ: |
|
12
|
12
|
| І помер Елон завулонянин і похований в Аїалоні, в землі Завулоновій. | и3 ќмре є3лHнъ завулHнzнинъ, и3 погребeнъ бhсть во є3лjмэ въ земли2 завулHни. |
|
13
|
13
|
| Після нього був суддею Ізраїля Авдон, син Гиллела, пирафонянин. | И# суди2 по нeмъ ї}леви ґвдHнъ сhнъ є3лли1ховъ фараfwнjтинъ: |
|
14
|
14
|
| У нього було сорок синів і тридцять онуків, які їздили на сімдесяти молодих ослах; він судив Ізраїль вісім років. | и3 бhша є3мY четhредесzть сhнове и3 три1десzть внyцы, э4здzщіи на седми1десzти nслёхъ: и3 суди2 ї}леви џсмь лётъ: |
|
15
|
15
|
| І помер Авдон, син Гиллела, пирафонянин, і похований у Пирафоні в землі Єфремовій, на горі Амаликовій. | и3 ќмре ґвдHнъ сhнъ є3лли1ховъ фараfwнjтинъ, и3 погребeнъ бhсть въ фараfHнэ, въ земли2 є3фрeмли, въ горЁ ґмали1ковэ. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Сини Ізраїлеві продовжували чинити зле перед очима Господа, і віддав їх Господь у руки филистимлян на сорок років. | И# приложи1ша є3щE сhнове ї}лєвы твори1ти ѕло2 пред8 гDемъ: и3 предадE | гDь въ рyку фmлістjмску четhредесzть лётъ. |
|
2
|
2
|
| У той час був чоловік з Цори, із племені Данового, на ім’я Маной; дружина його була неплідна і не народжувала. | И# бsше мyжъ є3ди1нъ t сараи2, t плeмене дaнова, и4мz же є3мY манHе: и3 женA є3мY бsше непл0ды и3 не раждaше. |
|
3
|
3
|
| І явився ангел Господній дружині і сказав їй: ось, ти неплідна і не народжуєш; але зачнеш, і народиш сина; | И# kви1сz ѓгGлъ гDень къ женЁ и3 речE къ нeй: сE, ты2 непл0ды и3 не раждaла є3си2, и3 зачнeши и3 роди1ши сhна: |
|
4
|
4
|
| отже, бережися, не пий вина і сикера, і не їж нічого нечистого; | и3 нн7э блюди1сz, и3 не пjй вінA и3 сікeра, и3 не ћждь всsкагw нечи1стагw: |
|
5
|
5
|
| бо ось, ти зачнеш і народиш сина, і бритва не торкнеться голови його, тому що від самої утроби немовля це буде назореєм Божим, і він почне спасати Ізраїля від руки филистимлян. | ћкw сE, ты2 во ўтр0бэ пріи1меши и3 роди1ши сhна: и3 желёзо на главY є3гw2 не взhдетъ, ћкw назwрeй бGови бyдетъ сіE nтрочA t чрeва: и3 сeй нaчнетъ спасaти ї}лz и3з8 руки2 фmлістjмли. |
|
6
|
6
|
| Дружина прийшла і сказала чоловіку своєму: чоловік Божий приходив до мене, вигляд якого, як вигляд ангела Божого, дуже величний; я не запитала його, звідки він, і він не сказав мені імені свого; | И# вни1де женA и3 речE мyжу своемY, глаг0лющи: человёкъ б9ій пріи1де ко мнЁ, и3 w4бразъ є3гw2 ћкw w4бразъ ѓгGла б9іz, стрaшенъ ѕэлw2: и3 вопрошaхъ є3го2, tкyду є3си2; и3 и4мене своегw2 не повёда ми2, |
|
7
|
7
|
| він сказав мені: «ось, ти зачнеш і народиш сина; отже, не пий вина і сикера і не їж нічого нечистого, бо немовля від самої утроби до смерти своєї буде назореєм Божим». | и3 речE мнЁ: сE, ты2 во ўтр0бэ зачнeши и3 роди1ши сhна: и3 нн7э не пjй вінA, ни сікeра, и3 не ћждь всsкагw нечи1стагw, ћкw назwрeй бGу бyдетъ џтрочищь t ўтр0бы дaже до днE смeрти своеS. |
|
8
|
8
|
| Маной помолився Господу і сказав: Господи! нехай прийде знову до нас чоловік Божий, якого посилав Ти, і навчить нас, що нам робити з дитиною, яка має народитися. | И# помоли1сz манHе ко гDу и3 речE: во мнЁ, гDи, человёкъ б9ій, є3г0же послaлъ є3си2, да пріи1детъ є3щE къ нaмъ и3 настaвитъ ны2, что2 сотвори1мъ nтрочaти раждaющемусz. |
|
9
|
9
|
| І почув Бог голос Маноя, і ангел Божий знову прийшов до дружини, коли вона була на полі, і Маноя, чоловіка її, не було з нею. | И# послyша бGъ моли1твы манHевы: и3 пріи1де пaки ѓгGлъ б9ій къ женЁ, сіs же сэдsше на селЁ, и3 манHе мyжъ є3S не бsше съ нeю. |
|
10
|
10
|
| Дружина негайно побігла і сповістила чоловіка свого і сказала йому: ось, явився мені чоловік, який приходив до мене тоді. | И# потщaсz женA, и3 тeкши ск0рw повёда мyжу своемY, и3 речE къ немY: сE, kви1сz мнЁ мyжъ, и4же приходи1лъ въ дeнь w4нъ ко мнЁ. |
|
11
|
11
|
| Маной встав і пішов з дружиною своєю, і прийшов до того чоловіка і сказав йому: чи ти той чоловік, який говорив із цією жінкою? [Ангел] сказав: я. | И# востaвъ и4де манHе в8слёдъ жены2 своеS, и3 пріи1де къ мyжу и3 речE є3мY: тh ли є3си2 мyжъ глаг0лавый къ женЁ (моeй); И# речE ѓгGлъ: ѓзъ. |
|
12
|
12
|
| І сказав Маной: отже, якщо сповниться слово твоє, як нам поводитися з дитиною цією і що робити з нею? | И# речE манHе: нн7э u5бо да пріи1детъ сл0во твоE, кjй бyдетъ сyдъ nтрочaте, и3 что2 дэлA є3гw2; |
|
13
|
13
|
| Ангел Господній сказав Маною: нехай він остерігається усього, про що я сказав дружині; | И# речE ѓгGлъ гDень къ манHю: t всёхъ, ±же глаг0лахъ къ женЁ, да сохрани1тсz: |
|
14
|
14
|
| нехай не їсть нічого, що вирощує виноградна лоза; нехай не п’є вина і сикера і не їсть нічого нечистого і дотримує всього, що я наказав їй. | t всегw2, є4же и3сх0дитъ и3з8 віногрaда, да не ћстъ, и3 вінA и3 сікeра да не піeтъ, и3 всsкагw нечи1стагw да не ћстъ: и3 вс‰, є3ли6ка заповёдахъ є4й, да храни1тъ. |
|
15
|
15
|
| І сказав Маной ангелу Господньому: дозволь затримати тебе, доки ми приготуємо для тебе козеня. | И# речE манHе ко ѓгGлу гDню: да ўдержи1мъ тS здЁ, и3 сотвори1мъ пред8 тоб0ю к0злище t к0зъ. |
|
16
|
16
|
| Ангел Господній сказав Маною: хоча б ти й затримав мене, але я не буду їсти хліба твого; якщо ж хочеш звершити всепалення Господу, то принеси його. Маной же не знав, що це ангел Господній. | И# речE ѓгGлъ гDень къ манHю: ѓще мS понyдиши, не бyду ћсти хлёба твоегw2: но ѓще сотвори1ши всесожжeніе гDеви, то2 вознеси2 є5. Не вёдzше бо манHе, ћкw ѓгGлъ гDень т0й. |
|
17
|
17
|
| І сказав Маной ангелу Господньому: як твоє ім’я? щоб нам прославити тебе, коли сповниться слово твоє. | И# речE манHе ко ѓгGлу гDню: что2 и4мz твоE; да є3гдA сбyдетсz сл0во твоE, прослaвимъ тS. |
|
18
|
18
|
| Ангел Господній сказав йому: для чого ти запитуєш про ім’я моє? воно чудне. | И# речE є3мY ѓгGлъ гDень: почто2 сіE вопрошaеши и4мене моегw2; и3 то2 є4сть чyдно. |
|
19
|
19
|
| І взяв Маной козеня і хлібне приношення і приніс Господу на камені. І зробив Він чудо, яке бачили Маной і дружина його. | И# взS манHе к0злища t к0зъ и3 жeртву, и3 вознесE на кaмень гDеви ч{днаz творsщему: манHе же и3 женA є3гw2 зрsста. |
|
20
|
20
|
| Коли полум’я стало підніматися від жертовника до неба, ангел Господній піднявся в полум’ї жертовника. Бачачи це, Маной і дружина його впали лицем на землю. | И# бhсть є3гдA плaмень взhде вhше nлтарS дaже до небесE, и3 взhде ѓгGлъ гDень въ плaмени nлтарS: манHе же и3 женA є3гw2 смотрsста, и3 пад0ста лицeмъ свои1мъ на зeмлю. |
|
21
|
21
|
| І невидимим став ангел Господній Маною і дружині його. Тоді Маной зрозумів, що це ангел Господній. | И# не приложи2 ктомY ѓгGлъ гDень kви1тисz манHю и3 женЁ є3гw2. ТогдA ўвёдэ манHе, ћкw ѓгGлъ гDень є4сть. |
|
22
|
22
|
| І сказав Маной дружині своїй: мабуть, ми помремо, тому що бачили ми Бога. | И# речE манHе къ женЁ своeй: смeртію ќмремъ, ћкw бGа ви1дэхомъ. |
|
23
|
23
|
| Дружина його сказала йому: якби Господь хотів умертвити нас, то не прийняв би від наших рук всепалення і хлібне приношення, і не показав би нам усього того, і тепер не відкрив би нам цього. | И# речE є3мY женA є3гw2: ѓще бы хотёлъ гDь ўмертви1ти нaсъ, не бы2 взsлъ t рyкъ нaшихъ всесожжeніz и3 жeртвы, и3 не бы2 показaлъ нaмъ си1хъ всёхъ, и3 не бы2 слы6шана сі‰ сотвори1лъ нaмъ ћкоже нн7э. |
|
24
|
24
|
| І народила дружина сина, і нарекла ім’я йому: Самсон. І росла дитина, і благословляв її Господь. | И# роди2 женA сhна, и3 наречE и4мz є3мY самpHнъ. И# возмужA nтрочA, и3 блгcви2 є5 гDь: |
|
25
|
25
|
| І почав Дух Господній діяти в ній у стані Дановому, між Цорою й Естаолом. | и3 начA д¦ъ гDень ходи1ти съ ни1мъ въ полцЁ дaновэ, посредЁ сараи2 и3 посредЁ є3сfа0ла. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| І пішов Самсон у Фимнафу і побачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських [і вона сподобалася йому]. | И# сни1де самpHнъ во fамнafу и3 ви1дэ женY во fамнafэ t дщeрей фmлістjмскихъ, и3 ўг0дна бhсть пред8 ни1мъ. |
|
2
|
2
|
| Він пішов і оголосив батькові своєму і матері своїй і сказав: я бачив у Фимнафі жінку з дочок филистимських; візьміть її мені за дружину. | И# взhде и3 повёда nтцY своемY и3 мaтери своeй, и3 речE: женY ви1дэхъ во fамнafэ t дщeрей фmлістjмскихъ, и3 нн7э поими1те ю5 мнЁ въ женY. |
|
3
|
3
|
| Батько і мати його сказали йому: хіба немає жінок між дочками братів твоїх і в усьому народі моєму, що ти йдеш узяти дружину у филистимлян необрізаних? І сказав Самсон батькові своєму: її візьми мені, тому що вона мені сподобалася. | И# речE є3мY nтeцъ є3гw2 и3 мaти є3гw2: є3дA нёсть дщeрей t брaтіи твоеS и3 t всёхъ людjй мои1хъ жены2, ћкw ты2 и4деши поsти женY t дщeрей и3ноплемeнникwвъ неwбрёзанныхъ; И# речE самpHнъ ко nтцY своемY: сію2 поими2 мнЁ, ћкw тA ўг0дна є4сть пред8 nчи1ма мои1ма. |
|
4
|
4
|
| Батько його і мати його не знали, що це від Господа, і що він шукає випадку помститися филистимлянам. А в той час филистимляни панували над Ізраїлем. | Nтeцъ же є3гw2 и3 мaти є3гw2 не разумёша, ћкw сіE t гDа є4сть, ћкw tмщeніz џнъ и4щетъ t фmлістjмлzнъ: въ т0 бо врeмz владsху фmлістjмлzне сы6ны ї}левыми. |
|
5
|
5
|
| І пішов Самсон з батьком своїм і з матір’ю своєю у Фимнафу, і коли підходили до виноградників фимнафських, ось, молодий лев, рикаючи, йде назустріч йому. | И# сни1де самpHнъ и3 nтeцъ є3гw2 и3 мaти є3гw2 во fамнafу, и3 пріид0ша до віногрaда fамнafа: и3 сE, льви1чищь рыкaющь во срётеніе є3мY. |
|
6
|
6
|
| І зійшов на нього Дух Господній, і він роздер лева, як козеня; а в руці в нього нічого не було. І не сказав батькові своєму і матері своїй, що він зробив. | И# сни1де на него2 д¦ъ гDень, и3 растерзA є3го2 ћкw к0злища t к0зъ, и3 ничт0же бsше въ рукY є3гw2: и3 не повёда nтцY своемY и3 мaтери своeй, є4же сотвори2. |
|
7
|
7
|
| І прийшов і поговорив з жінкою, і вона сподобалася Самсону. | И# поид0ша и3 рек0ша женЁ, и3 ўг0дна бhсть пред8 nчи1ма самpHна. |
|
8
|
8
|
| Через кілька днів знову пішов він, щоб узяти її, і зайшов подивитися на труп лева, і ось, рій бджіл у трупі лев’ячому і мед. | И# возврати1сz по днeхъ поsти ю5, и3 њбрати1сz ви1дэти трyпъ льв0въ, и3 сE, р0й пчeлъ во ўстёхъ льв0выхъ и3 мeдъ: |
|
9
|
9
|
| Він узяв його в руки свої і пішов, і їв дорогою; і коли прийшов до батька свого і матері своєї, дав і їм, і вони їли; але не сказав їм, що з лев’ячого трупа взяв мед цей. | и3 и3з8S є3го2 t ќстъ є3гw2 въ рyцэ свои2, и3 и3дsше и3дhй и3 kдhй: и3 п0йде ко nтцY своемY и3 мaтери своeй, и3 дадE и5мъ, и3 kд0ша: и3 не повёда и5мъ, ћкw t ќстъ льв0выхъ и3з8S сeй мeдъ. |
|
10
|
10
|
| І прийшов батько його до жінки, і зробив там Самсон [семиденний] бенкет, як зазвичай роблять наречені. | И# сни1де nтeцъ є3гw2 къ женЁ, и3 сотвори2 самpHнъ тaмw пи1ръ сeдмь днjй, ћкw тaкw творsтъ ю4ношы: |
|
11
|
11
|
| І коли побачили його там, вибрали тридцять шлюбних друзів, які були б при ньому. | и3 бhсть внегдA боsтисz и5мъ є3гw2, пристaвиша къ немY три1десzть другHвъ, и3 бhша съ ни1мъ: |
|
12
|
12
|
| І сказав їм Самсон: загадаю я вам загадку; якщо ви відгадаєте мені її за сім днів бенкету і відгадаєте правильно, то я дам вам тридцять синдонів* і тридцять змін одягу; | и3 речE и5мъ самpHнъ: предлагaю нн7э вaмъ гадaніе, и3 ѓще tгадaюще повёдите мнЁ сіE въ сeдмь днjй пи1ра и3 њбрsщете, дaмъ вaмъ три1десzть понsвъ и3 три1десzть ри1зъ nдeждъ: |
|
13
|
13
|
| якщо ж не зможете відгадати мені, то ви дайте мені тридцять синдонів і тридцять змін одягу. Вони сказали йому: загадай загадку твою, послухаємо. | ѓще же не возм0жете сіE повёдати мнЁ, дади1те вы2 мнЁ три1десzть понsвъ и3 три1десzть ри1зъ и3змённыхъ. И# рек0ша є3мY: предложи2 гадaніе твоE, и3 ўслhшимъ є5. |
|
14
|
14
|
| І сказав їм: з того, що поїдає, вийшло те, що їдять, і з сильного вийшло солодке. І не могли відгадати загадки за три дні. | И# глаг0ла и5мъ: t kдyщагw kд0мое и3зhде, и3 t крёпкагw и3зhде слaдкое. И# не мог0ша повёдати гадaніz до трeхъ днjй. |
|
15
|
15
|
| В сьомий день сказали вони дружині Самсоновій: умов чоловіка твого, щоб він розгадав нам загадку; інакше спалимо вогнем тебе і дім батька твого; хіба ви покликали нас, щоб обібрати нас? | И# бhсть въ дeнь четвeртый, и3 рек0ша женЁ самpHновэ: прельсти2 мyжа своего2, и3 да повёсть тебЁ гадaніе, да не сожжeмъ тS и3 д0мъ nтцA твоегw2 nгнeмъ: и3ли2 њуб0жити призвaсте ны2; |
|
16
|
16
|
| І плакала дружина Самсонова перед ним і говорила: ти ненавидиш мене і не любиш; ти загадав загадку синам народу мого, а мені не розгадаєш її. Він сказав їй: батькові моєму і матері моїй не розгадав її; і чи тобі розгадаю? | И# плaкасz женA самpHнова пред8 ни1мъ и3 речE: рaзвэ возненави1дэлъ є3си2 менE и3 не возлюби1лъ є3си2 менE, ћкw гадaніz, є4же є3си2 предложи1лъ сынHмъ людjй мои1хъ, не повёдалъ є3си2 є3гw2 мнЁ. И# речE є4й самpHнъ: сE, nтцY моемY и3 мaтери моeй не повёдахъ сегw2, и3 тебё ли повёмъ; |
|
17
|
17
|
| І плакала вона перед ним сім днів, у які продовжувався в них бенкет. Нарешті в сьомий день розгадав їй, бо вона наполегливо просила його. А вона розгадала загадку синам народу свого. | И# плaкасz пред8 ни1мъ сeдмь днjй, въ нsже бЁ и5мъ пи1ръ. И# бhсть въ дeнь седмhй, и3 повёда є4й, ћкw стужи2 є3мY: и3 тA повёда сынHмъ людjй свои1хъ. |
|
18
|
18
|
| І в сьомий день до заходу сонця сказали йому громадяни: що солодше за мед, і що сильніше за лева! Він сказав їм: якби ви не орали на моїй телиці, то не відгадали б моєї загадки. | И# рек0ша є3мY мyжіе грaдстіи въ дeнь седмhй прeжде зашeствіz с0лнца: что2 слaждше мeда; и3 что2 крёплэе львA; И# речE и5мъ самpHнъ: ѓще не бhсте њрaли ю4ницею моeю, не бhсте ўвёдали гадaніz моегw2. |
|
19
|
19
|
| І зійшов на нього Дух Господній, і пішов він в Аскалон, і, убивши там тридцять чоловік, зняв з них одяг, і віддав зміну одягу їхнього тим, що розгадали загадку. І запалав гнів його, і пішов він у дім батька свого. | И# нападE на него2 д¦ъ гDень, и3 сни1де во ґскалHнъ, и3 и3зби2 тaмw три1десzть мужeй, и3 взS ри6зы и4хъ, и3 дадE ри6зы повёдавшымъ гадaніе. И# разгнёвасz ћростію самpHнъ, и3 взhде въ д0мъ nтцA своегw2. |
|
20
|
20
|
| А дружина Самсонова вийшла за шлюбного друга його, який був при ньому другом. | Женa же самpHнова и4де за и3нaго мyжа, и4же бhсть є3ди1нъ t другHвъ є3гw2. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Через кілька днів, під час жнив пшениці, прийшов Самсон побачитися з дружиною своєю, принісши з собою козеня; і коли сказав: «увійду до дружини моєї в спальню», батько її не дав йому ввійти. | И# бhсть по днeхъ во дни6 жaтвы пшени1цы, и3 посэти2 самpHнъ женY свою2, несhй к0злище t к0зъ, и3 речE: да вни1ду къ женЁ моeй въ л0жницу. И# не дадE є3мY nтeцъ є3S вни1ти. |
|
2
|
2
|
| І сказав батько її: я подумав, що ти зненавидів її, і я віддав її другові твоєму; ось, менша сестра красивіша за неї; нехай вона буде тобі замість неї. | И# речE nтeцъ є3S, глаг0лz: рёхъ, ћкw ненави1дz возненави1дэлъ є3си2 ю5, и3 tдaхъ ю5 є3ди1ному t другHвъ твои1хъ: не сe ли сестрA є3S мeншаz добрёйши є3S є4сть; да бyдетъ тебЁ нн7э вмёстw є3S. |
|
3
|
3
|
| Але Самсон сказав їм: тепер я буду правим перед филистимлянами, якщо зроблю їм зло. | И# речE є3мY самpHнъ: чи1стъ є4смь нн7э t фmлістjмлzнъ, ћкw сотворю2 ѓзъ съ ни1ми ѕло2. |
|
4
|
4
|
| І пішов Самсон, і впіймав триста лисиць, і взяв смолоскипи, і зв’язав хвіст із хвостом, і прив’язав по смолоскипу між двома хвостами; | И# п0йде самpHнъ, и3 ћтъ три1ста лиси1цъ, и3 взS свэщы2, и3 свzзA w4шибъ ко w4шибу, и3 ўстр0и є3ди1ну свэщY междY двэмA w4шибома: |
|
5
|
5
|
| і запалив смолоскипи, і пустив їх на жниво филистимське, і випалив і копиці і нежатий хліб, і виноградні сади й оливкові. | и3 разжжE џгнь въ свэщaхъ, и3 пусти2 | въ ни6вы фmліст‡мски: и3 запали2 ни6вы t гумeнъ и3 дaже до клaсwвъ простhхъ и3 до віногрaда и3 мaсличіz. |
|
6
|
6
|
| І говорили филистимляни: хто це зробив? І сказали: Самсон, зять фимнафянина, бо цей узяв дружину його і віддав другові його. І пішли филистимляни і спалили вогнем її і [дім] батька її. | И# рек0ша и3ноплемє1нницы: кто2 сотвори2 сі‰; И# рек0ша: самpHнъ зsть fамнаfeевъ, ћкw взS женY є3гw2 и3 дадE ю5 є3ди1ному t другHвъ є3гw2. И# взыд0ша и3ноплемє1нницы и3 сожг0ша ю5 и3 д0мъ nтцA є3S nгнeмъ. |
|
7
|
7
|
| Самсон сказав їм: хоча ви зробили це, але я помщуся вам самим і тоді тільки заспокоюсь. | И# речE и5мъ самpHнъ: ѓще и3 сотвори1сте вы2 тaкw є4й, ѓзъ не благоизв0лю, но tмщeніе моE є3ди1ному комyждо вaсъ сотворю2, и3 посeмъ почjю. |
|
8
|
8
|
| І перебив він їм гомілки і стегна, і пішов і засів в ущелині скелі Етама. | И# порази2 и4хъ г0лєни до бeдръ ћзвою вeліею: и3 сни1де, и3 всели1сz ў водотeчи въ пещeрэ кaмене и3тaма. |
|
9
|
9
|
| І пішли филистимляни, і розташувалися станом в Іудеї, і розтягнулися до Лехи. | И# и3зыд0ша фmлістjмлzне, и3 њполчи1шасz во їyдэ, и3 разсёzшасz въ лехJ. |
|
10
|
10
|
| І сказали жителі Іудеї: за що ви вийшли проти нас? Вони сказали: ми прийшли зв’язати Самсона, щоб учинити з ним, як він учинив з нами. | И# речE и5мъ всsкъ мyжъ їyдинъ: почто2 пріид0сте на ны2; И# рек0ша и3ноплемє1нницы: свzзaти самpHна пріид0хомъ и3 сотвори1ти є3мY, ћкоже сотвори2 нaмъ. |
|
11
|
11
|
| І пішли три тисячі чоловік з Іудеї до ущелини скелі Етама і сказали Самсону: хіба ти не знаєш, що филистимляни панують над нами? що це ти зробив нам? Він сказав їм: Як вони зі мною вчинили, так і я вчинив з ними. | И# снид0ша три2 тhсzщы мужeй t їyды къ пещeрэ кaмене и3тaма и3 рек0ша къ самpHну: не вёси ли, ћкw владёютъ нaми фmлістjмлzне; и3 вскyю сі‰ сотвори1лъ є3си2 нaмъ; И# речE и5мъ самpHнъ: ћкоже ми2 сотвори1ша, тaкw сотвори1хъ и5мъ. |
|
12
|
12
|
| І сказали йому: ми прийшли зв’язати тебе, щоб віддати тебе в руки филистимлянам. І сказав їм Самсон: покляніться мені, що ви не уб’єте мене. | И# рек0ша є3мY: свzзaти тебE пріид0хомъ и3 предaти тS въ рyцэ и3ноплемeнникwмъ. И# речE и5мъ самpHнъ: клени1тесz мнЁ, да не ўбіeте менE вы2. |
|
13
|
13
|
| І сказали йому: ні, ми тільки зв’яжемо тебе і віддамо тебе в руки їхні, а умертвити не умертвимо. І зв’язали його двома новими мотузками і повели його з ущелини. | И# рек0ша є3мY, глаг0люще: ни2, но т0кмw соyзомъ свsжемъ тS и3 предади1мъ тS въ рyки и4хъ, смeртію же не ўмертви1мъ тебE. И# свzзaша є3го2 двэмA ќжы н0выми и3 и3звед0ша є3го2 t кaмене тогw2. |
|
14
|
14
|
| Коли він підійшов до Леха, филистимляни з криком зустріли його. І зійшов на нього Дух Господній, і мотузки, що були на руках його, зробилися, як перегорілий льон, і упали пута з рук його. | И# т0й пріи1де до чeлюсти: и3ноплемє1нницы же воскли1кнуша и3 тек0ша проти1ву є3мY. И# сни1де на него2 д¦ъ гDень, и3 бhша ќжz на мhшцахъ є3гw2 ћкw и3згрeбіе, є3гдA зажжeтсz nгнeмъ: и3 разрэши1шасz ќзы є3гw2 t рукY є3гw2: |
|
15
|
15
|
| Знайшов він свіжу ослячу щелепу і, простягнувши руку свою, взяв її, і вбив нею тисячу чоловік. | и3 њбрёте чeлюсть џслю повeржену, и3 прострE рyку свою2, и3 взS ю5: и3 и3зби2 є4ю тhсzщу мужeй. |
|
16
|
16
|
| І сказав Самсон: щелепою ослячою юрбу, дві юрби, щелепою ослячою убив я тисячу чоловік. | И# речE самpHнъ: чeлюстію џслею потреблsz потреби1хъ и5хъ, ћкw чeлюстію џслею и3зби1хъ тhсzщу мужeй. |
|
17
|
17
|
| Сказавши це, кинув щелепу з рук своїх і назвав те місце: Рамаф-Лехи*. | И# бhсть є3гдA престA глаг0лz, и3 повeрже чeлюсть t руки2 своеS: и3 наречE мёсто т0е и3збіeніе чeлюстное. |
|
18
|
18
|
| І відчув сильну спрагу і воззвав до Господа і сказав: Ти зробив рукою раба Твого велике спасіння це; а тепер помру я від спраги, і потраплю в руки необрізаних. | И# возжаждA ѕэлw2, и3 возопи2 ко гDу, и3 речE: ты2 бlговоли1лъ є3си2 въ рyцэ рабA твоегw2 спасeніе вели1кое сіE, и3 нн7э ўмирaю жaждею, и3 впадY въ рyки неwбрёзанныхъ. |
|
19
|
19
|
| І розверз Бог щілину в Леху, і потекла з неї вода. Він напився, і повернувся дух його, і він ожив; від того і наречено ім’я місцю цьому: «Джерело того, хто взиває», яке у Леху до цього дня. | И# развeрзе бGъ ћзву на чeлюсти, и3 и3зhде и3з8 неS водA, и3 пи2: и3 возврати1сz дyхъ є3гw2, и3 њживE: сегw2 рaди прозвaсz и4мz є4й и3ст0чникъ призывaющагw, и4же є4сть въ чeлюсти, дaже до днE сегw2. |
|
20
|
20
|
| І був він суддею Ізраїля в дні филистимлян двадцять років. | И# суди2 ї}лю во дни6 фmлістjмлzнъ двaдесzть лётъ. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Прийшов одного разу Самсон у Газу і, побачивши там блудницю, увійшов до неї. | И# и4де самpHнъ въ гaзу, и3 ви1дэ тaмw женY блудни1цу и3 вни1де къ нeй. |
|
2
|
2
|
| Жителям Гази сказали: Самсон прийшов сюди. І ходили вони навкруги, і підстерігали його всю ніч біля воріт міста, і ховалися всю ніч, говорячи: до світла ранкового почекаємо, і вб’ємо його. | И# повёдаша гaзzнwмъ, глаг0люще: пріи1де самpHнъ сёмw. И# њбыд0ша и3 подсэд0ша є3мY всю2 н0щь ў врaтъ грaдныхъ, и3 ўтаи1шасz всю2 н0щь, глаг0люще: д0ндеже њсвэтaетъ ќтро, и3 ўбіeмъ є3го2. |
|
3
|
3
|
| А Самсон спав до півночі; опівночі ж, уставши, схопив двері міських воріт з обома одвірками, підняв їх разом із запором, поклав на плечі свої і відніс їх на вершину гори, яка на шляху до Хеврона, [і поклав їх там]. | И# спA самpHнъ до полyнощи: и3 востA въ полyнощи, и3 восхи1ти двє1ри ў врaтъ грaда со nбёими вереsми, и3 под8S w4ныz съ зав0рою, и3 возложи2 | на рaмена сво‰, и3 вознесE | на вeрхъ горы2, ћже пред8 лицeмъ хеврHна, и3 положи2 и5хъ тaмw. |
|
4
|
4
|
| Після того полюбив він одну жінку, яка жила в долині Сорек; ім’я їй Даліда. | И# бhсть по сeмъ, и3 возлюби2 женY t водотeчи сwри1ховы: и4мz же є4й далjда. |
|
5
|
5
|
| До неї прийшли власники филистимські і говорять їй: умов його, і вивідай, у чому велика сила його і як нам здолати його, щоб зв’язати його й упокорити його; а ми дамо тобі за те кожен тисячу сто сиклів срібла. | И# взыд0ша къ нeй кн‰зи и3ноплемє1нничи и3 рек0ша є4й: прельсти2 є3го2, и3 ви1ждь, въ чeмъ є4сть крёпость є3гw2 вели1каz, и3 чи1мъ прем0жемъ є3го2, и3 свsжемъ є3го2, ћкw смири1ти є3го2: и3 мы2 тебЁ дади1мъ кjйждо тhсzщу и3 сто2 срeбреникwвъ. |
|
6
|
6
|
| І сказала Даліда Самсону: скажи мені, в чому велика сила твоя і чим зв’язати тебе, щоб упокорити тебе? | И# речE далjда къ самpHну: повёждь ми2 нн7э, въ чeмъ крёпость твоS (тaкw) вели1каz, и3 чи1мъ свsжешисz и3 смири1шисz; |
|
7
|
7
|
| Самсон сказав їй: якщо зв’яжуть мене сімома сирими тятивами, які не висушені, то я зроблюся безсилим і буду як і інші люди. | И# речE є4й самpHнъ: ѓще свsжутъ мS седмію2 тzтивaми сырhми неистлёвшими, и3 и3знемогY, и3 бyду ћкw є3ди1нъ t человBкъ. |
|
8
|
8
|
| І принесли їй власники филистимські сім сирих тятив, які не висохли, і вона зв’язала його ними. | И# принес0ша є4й кн‰зи t и3ноплемє1нникъ сeдмь тzти1въ м0крыхъ неистлёвшихъ, и3 свzзA є3го2 и4ми: |
|
9
|
9
|
| [Тим часом один таємно сидів у неї в спальні.] І сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. Він розірвав тятиви, як розривають нитку з клоччя, коли перепалить її вогонь. І не пізнана сила його. | и3 подсaда є3мY сэдsше въ хрaминэ. И# речE є3мY: и3ноплемє1нницы на тS, самpHне. И# раст0рже тzтивы6, ѓки бы кто2 раст0ргнулъ соскaніе и3згрeбій, є3гдA к0снетсz є3мY џгнь: и3 не ўвёдасz крёпость є3гw2. |
|
10
|
10
|
| І сказала Даліда Самсону: ось, ти обманув мене і говорив мені неправду; скажи ж тепер мені, чим зв’язати тебе? | И# речE далjда къ самpHну: сE, прельсти1лъ є3си2 мS, глаг0лz ко мнЁ лжY: нн7э u5бо повёждь ми2, чи1мъ свsжешисz; |
|
11
|
11
|
| Він сказав їй: якщо зв’яжуть мене новими мотузками, що не були в ділі, то я зроблюся безсилим і буду, як інші люди. | И# речE къ нeй: ѓще вsжуще свsжутъ мS ќжы н0выми, и4миже не дёлано, и3 и3знемогY, и3 бyду ћкw є3ди1нъ t человBкъ. |
|
12
|
12
|
| Даліда взяла нові мотузки і зв’язала його і сказала йому: Самсоне! Филистимляни йдуть на тебе. [Тим часом один таємно сидів у спальні.] І зірвав він їх з рук своїх, як нитки. | И# взS далjда ќжы нHвы и3 свzзA є3го2 и4ми, и3 речE є3мY: и3ноплемє1нницы на тS, самpHне. Подсaда же сэдsше въ хрaминэ. И# раст0рже | t рукY своє1ю ѓки ни1ть. |
|
13
|
13
|
| І сказала Даліда Самсону: все ти обманюєш мене і говориш мені неправду; скажи мені, чим би зв’язати тебе? Він сказав їй: якщо ти увіткнеш сім кіс голови моєї в тканину і приб’єш її цвяхом до ткальної колоди, [то я буду безсилим, як і інші люди]. | И# речE далjда къ самpHну: дaже до нн7э прельщaлъ мS є3си2 и3 глаг0лалъ ко мнЁ лжY: повёждь ми2 u5бо, чи1мъ свsжешисz; И# речE є4й: ѓще сплетeши сeдмь плени1цъ вл†съ главы2 моеS спрzдeніемъ и3 вбіeши к0ломъ въ стёну, и3 бyду нeмощенъ ћкw є3ди1нъ t человBкъ. |
|
14
|
14
|
| [І приспала його Даліда на колінах своїх. І коли він заснув, узяла Даліда сім кіс голови його,] і прикріпила їх до колоди, і сказала йому: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого і висмикнув ткальну колоду разом із тканиною; [і не пізнана сила його]. | И# ўспи2 далjда є3го2 на колёнэхъ свои1хъ, и3 бhсть внегдA ўснyти є3мY, взS далjда сeдмь плени1цъ вл†съ главы2 є3гw2 и3 сплетE спрzдeніемъ и3 вонзE к0ломъ въ стёну, и3 речE: и3ноплемє1нницы на тS, самpHне. И# возбнY t снA своегw2 и3 и3ст0рже к0лъ сплетeніемъ и3з8 стэны2, и3 не ўвёдасz крёпость є3гw2. |
|
15
|
15
|
| І сказала йому [Даліда]: як же ти говориш: «люблю тебе», а серце твоє не зі мною? ось, ти тричі обманув мене, і не сказав мені, в чому велика сила твоя. | И# речE къ немY далjда: кaкw глаг0леши, возлюби1хъ тS, и3 сeрдце твоE нёсть со мн0ю; сE, трeтіе прельсти1лъ є3си2 мS, и3 не повёдалъ є3си2 мнЁ, въ чeмъ крёпость твоS вели1каz. |
|
16
|
16
|
| І оскільки вона словами своїми тяготила його кожного дня і мучила його, то душі його стало важко до смерти. | И# бhсть є3гдA стужи2 є3мY словесы2 свои1ми по вс‰ дни6, и3 ўбэди2 є3го2, и3 и3знем0же дaже до ўмeртвіz. |
|
17
|
17
|
| І він відкрив їй усе серце своє, і сказав їй: бритва не торкалася голови моєї, тому що я назорей Божий від утроби матері моєї; якщо ж обстригти мене, то відступить від мене сила моя; я зроблюся слабким і буду, як інші люди. | И# повёда є4й всE сeрдце своE, и3 речE къ нeй: желёзо не взhде на главY мою2, ћкw назwрeй є4смь ѓзъ гDу t ўтр0бы мaтере моеS: ѓще u5бо њбрjюсz, tстyпитъ t менє2 крёпость моS, и3 и3знемогY, и3 бyду ћкоже вси2 человёцы. |
|
18
|
18
|
| Даліда, бачачи, що він відкрив їй усе серце своє, послала і покликала власників филистимських, сказавши їм: йдіть тепер; він відкрив мені все серце своє. І прийшли до неї власники филистимські і принесли срібло в руках своїх. | И# ви1дэ далjда, ћкw повёда є4й всE сeрдце своE, послA и3 призвA кн‰зи и3ноплемє1нничи, глаг0лющи: взhдите є3щE є3ди1ною, ћкw повёда ми2 всE сeрдце своE. И# взыд0ша къ нeй вси2 кн‰зи и3ноплемє1нничи, и3 принес0ша сребро2 въ рукaхъ свои1хъ. |
|
19
|
19
|
| І приспала його [Даліда] на колінах своїх, і покликала чоловіка, і веліла йому обстригти сім кіс голови його. І почав він слабнути, і відступила від нього сила його. | И# ўспи2 далjда самpHна на колёнэхъ свои1хъ: и3 призвA стригачA, и3 њстрижE сeдмь плени1цъ вл†съ главы2 є3гw2: и3 начA смирsтисz, и3 tступи2 крёпость є3гw2 t негw2. |
|
20
|
20
|
| Вона сказала: филистимляни йдуть на тебе, Самсоне! Він пробудився від сну свого, і сказав: піду, як і раніше, і визволюся. А не знав, що Господь відступив від нього. | И# речE далjда: и3ноплемє1нницы на тS, самpHне. И# возбуди1сz t снA своегw2 и3 речE: и3зhду ћкоже и3 прeжде, и3 њтрzсyсz. И# не разумЁ, ћкw гDь tступи2 t негw2. |
|
21
|
21
|
| Филистимляни взяли його і викололи йому очі, привели його в Газу й скували його двома мідними ланцюгами, і він молов у в’язниці. | И# ћша є3го2 и3ноплемє1нницы, и3 и3збод0ша є3мY џчи, и3 введ0ша є3го2 въ гaзу, и3 њковaша є3го2 п{ты мBдzны: и3 бsше мелS въ хрaминэ темни1чнэй. |
|
22
|
22
|
| Тим часом волосся на голові його почало рости, де воно було обстрижене. | И# начaша власы2 главы2 є3гw2 расти2 по њстрижeніи. |
|
23
|
23
|
| Власники филистимські зібралися, щоб принести велику жертву Дагону, богу своєму, і повеселитися, і сказали: бог наш віддав Самсона, ворога нашого, в руки наші. | И# кн‰зи и3ноплемє1нничи собрaшасz пожрeти жeртву вели1ку дагHну б0гу своемY и3 возвесели1тисz, и3 рек0ша: предадE б0гъ нaшъ въ рyки нaшz самpHна врагA нaшего. |
|
24
|
24
|
| Також і народ, бачачи його, прославляв бога свого, говорячи: бог наш видав у руки наші ворога нашого, і спустошувача землі нашої, який убив багатьох з нас. | И# ви1дэша є3го2 лю1діе, и3 похвали1ша б0га своего2, ћкw рёша: предадE б0гъ нaшъ въ рyки нaшz врагA нaшего, њпустоши1вшаго зeмлю нaшу, и3 и4же ўмн0жи ћзвенныхъ нaшихъ. |
|
25
|
25
|
| І коли розвеселилося серце їхнє, сказали: покличте Самсона [з в’язниці], нехай він забавляє нас. І покликали Самсона з в’язниці, і він забавляв їх, [і били його по обличчю] і поставили його між стовпами. | И# бhсть є3гдA возблажA сeрдце и4хъ, и3 рек0ша: призови1те самpHна и3з8 д0му темни1чнагw, и3 да и3грaетъ пред8 нaми. И# призвaша самpHна и3з8 д0му темни1чнагw, и3 и3грaше пред8 ни1ми: и3 заушaху є3го2, и3 постaвиша є3го2 междY стwлпы2. |
|
26
|
26
|
| І сказав Самсон юнакові, який водив його за руку: підведи мене, щоб обмацати мені стовпи, на яких утверджений дім, і притулитися до них. [Юнак так і зробив.] | И# речE самpHнъ ко ю4ноши держaщему є3го2 за рyку: њстaви менE, да њсzжY столпы2, на ни1хже д0мъ сeй ўтверждeнъ є4сть, и3 њпрyсz на ни1хъ. Ю$ноша же сотвори2 тaкw. |
|
27
|
27
|
| Дім же був повен чоловіків і жінок; там були всі власники филистимські, і на покрівлі було до трьох тисяч чоловіків і жінок, які дивилися на Самсона, що забавляв їх. | Д0мъ же бsше п0лнъ мужeй и3 жeнъ, и3 тaмw вси2 кн‰зи и3ноплемє1нничи: на кр0вэ же т0мъ до трeхъ тhсzщъ мужeй и3 жeнъ, зрsще ругaемаго самpHна. |
|
28
|
28
|
| І воззвав Самсон до Господа і сказав: Господи Боже! згадай мене і зміцни мене тільки тепер, о Боже! щоб мені за один раз помститися филистимлянам за два ока мої. | И# воззвA самpHнъ ко гDу и3 речE: ґдwнаJ гDи, гDи си1лъ, помzни1 мz нн7э, и3 ўкрэпи1 мz є3щE є3ди1ною, б9е, да воздaмъ мщeніе є3ди1но за двA w4ка мо‰ фmлістjмwмъ. |
|
29
|
29
|
| І зрушив Самсон з місця два середніх стовпи, на яких був утверджений дім, упершись у них, в один правою рукою своєю, а в другий лівою. | И# nб8S самpHнъ џба столп† срє1дніz, на ни1хже хрaмина бsше ўтверждeна, и3 њпрeсz на ни1хъ, держS є3ди1нъ рук0ю десн0ю, ґ другjй лёвою. |
|
30
|
30
|
| І сказав Самсон: помри, душе моя, з филистимлянами! Й уперся з усією силою, й обвалився дім на власників і на весь народ, що був у ньому. І було померлих, яких умертвив [Самсон] у смерті своїй, більше, ніж він умертвив за життя своє. | И# речE самpHнъ: да ќмретъ душA моS со и3ноплемє1нники. И# преклони1сz крёпостію, и3 падE хрaмина на кн‰зи и3 на вс‰ лю1ди и5же въ нeй: и3 бhсть мeртвыхъ, и5хже ўмертви2 самpHнъ при смeрти своeй, мн0жае нeже и5хже ўмертви2 въ животЁ своeмъ. |
|
31
|
31
|
| І прийшли брати його і весь дім батька його, і взяли його, і пішли і поховали його між Цорою й Естаолом, у гробі Маноя, батька його. Він був суддею Ізраїля двадцять років. [Після Самсона постав Емегар, син Енана, й убив з іноплемінників шістсот чоловік, крім худоби. І він спас Ізраїля.] | И# снид0ша брaтіz є3гw2 и3 вeсь д0мъ nтцA є3гw2, и3 взsша є3го2: и3 взыд0ша, и3 погреб0ша є3го2 междY сараи2 и3 междY є3сfа0ломъ во гр0бэ манHz nтцA є3гw2. И# сeй суди2 ї}лю лётъ двaдесzть. (И# востA по самpHнэ є3мегaръ сhнъ є3нaнь, и3 ўби2 t и3ноплемeнникwвъ шeсть сHтъ мужeй кромЁ скотA, и3 спасE и3 џнъ ї}лz.) |
|
Глава 17
|
Главa з7i
|
|
1
|
1
|
| Був хтось на горі Єфремовій, на ім’я Миха. | И# бhсть мyжъ t горы2 є3фрeмли, и3 и4мz є3мY мjха: |
|
2
|
2
|
| Він сказав матері своїй: тисяча сто сиклів срібла, які в тебе взяті і за які ти при мені проголосила прокляття, це срібло в мене, я взяв його. Мати його сказала: благословенний син мій у Господа! | и3 речE мaтери своeй: тhсzща и3 сто2 срeбреникwвъ и5же ўкрaдєны ў тебє2, и3 заклинaла мS є3си2 и3 глаг0лала є3си2 во ќшы мои2: сE, сребро2 ў менє2, ѓзъ взsхъ є5. И# речE мaти є3гw2: благословeнъ сhнъ м0й гDеви. |
|
3
|
3
|
| І повернув він матері своїй тисячу сто сиклів срібла. І сказала мати його: це срібло я від себе присвятила Господу для [тебе,] сина мого, щоб зробити з нього ідола і відлитого кумира; отже, віддаю це тобі. | И# tдадE тhсzщу и3 сто2 срeбреникwвъ мaтери своeй. И# речE мaти є3гw2: њсвzщaющи њсвzти1хъ сребро2 гDеви t руки2 моеS, тебЁ сhнови моемY сотвори1ти (кумjръ) и3звazнъ и3 сліsнъ, и3 нн7э tдaмъ є5 тебЁ. |
|
4
|
4
|
| Але він повернув срібло матері своїй. Мати його взяла двісті сиклів срібла і віддала їх плавильникові. Він зробив з них ідола і відлитого кумира, який і знаходився в домі Михи. | И# tдадE сребро2 мaтери своeй. И# взS мaти є3гw2 двёсти срeбреникwвъ и3 дадE и5хъ сребродёлю, и3 сотвори2 т0е (кумjръ) и3звazнъ и3 сліsнъ: и3 бhсть въ домY мjхи. |
|
5
|
5
|
| І був у Михи дім Божий. І зробив він ефод і терафим і посвятив одного із синів своїх, щоб він був у нього священиком. | И# д0мъ мjхинъ є3мY д0мъ б9ій. И# сотвори2 є3фyдъ [Грeч.: є3пwмjсъ, славeн.: нарaмникъ.] и3 fерафjнъ [јдwли]: и3 нап0лни рyку є3ди1ному t сынHвъ свои1хъ, и3 бhсть є3мY жрeцъ. |
|
6
|
6
|
| У ті дні не було царя в Ізраїля; кожен робив те, що йому здавалося справедливим. | Въ ты6z же дни6 не бsше царS во ї}ли: кjйждо мyжъ, є4же прaво ви1дzшесz пред8 nчи1ма є3гw2, творsше. |
|
7
|
7
|
| Один юнак з Вифлеєма Юдейського, з коліна Іудиного, левит, тоді жив там; | И# бhсть ю4ноша t виfлеeма їyдина и3 t р0да плeмене їyдина, и3 сeй леvjтинъ, и3 њбитaше тaмw: |
|
8
|
8
|
| цей чоловік пішов з міста Вифлеєма Юдейського, щоб пожити, де трапиться, і йдучи дорогою, прийшов на гору Єфремову до дому Михи. | и3 п0йде сeй мyжъ t грaда виfлеeма їyдина њбитaти, и3дёже њбрsщетъ мёсто: и3 пріи1де до горы2 є3фрeмли и3 дaже до д0му мjхина, є4же сотвори1ти пyть св0й. |
|
9
|
9
|
| І сказав йому Миха: звідки ти йдеш? Він сказав йому: я левит з Вифлеєма Юдейського і йду пожити, де трапиться. | И# речE є3мY мjха: tкyду и4деши; И# речE є3мY леvjтинъ: ѓзъ є4смь t виfлеeма їyдина, и3 и3дY њбитaти, и3дёже њбрsщу мёсто. |
|
10
|
10
|
| І сказав йому Миха: залишся у мене і будь у мене отцем і священиком; я буду давати тобі по десять сиклів срібла на рік, потрібний одяг і їжу. | И# речE є3мY мjха: сэди2 со мн0ю и3 бyди ми2 nтeцъ и3 жрeцъ, и3 ѓзъ дaмъ тебЁ срeбреникwвъ дeсzть въ г0дъ и3 дв0и ри6зы, и3 ±же на житіE тебЁ. |
|
11
|
11
|
| Левит пішов до нього і погодився левит залишитися у цієї людини, і був юнак у нього, як один із синів його. | И# п0йде леvjтъ, и3 начA њбитaти ў мyжа. И# бhсть ю4ноша є3мY ћкw є3ди1нъ t сынHвъ є3гw2. |
|
12
|
12
|
| Миха посвятив левита, і цей юнак був у нього священиком і жив у домі Михи. | И# нап0лни мjха рyку леvjтину, и3 бhсть є3мY ю4ноша жрeцъ, и3 бsше въ домY мjхи. |
|
13
|
13
|
| І сказав Миха: тепер я знаю, що Господь буде мені благодіяти, тому що левит у мене священиком. | И# речE мjха: нн7э ўвёдэхъ, ћкw бlгосотвори1тъ мнЁ гDь, ћкw бhсть мнЁ леvjтинъ жрeцъ. |
|
Глава 18
|
Главa }i
|
|
1
|
1
|
| У ті дні не було царя в Ізраїля; і в ті дні коліно Данове шукало собі наділ, де б оселитися, тому що до того часу не випало йому повного наділу між колінами Ізраїлевими. | Въ ты6z дни6 не бsше царS во ї}ли: и3 въ ты6z дни6 плeмz дaново и3скaше себЁ наслёдіz всели1тисz, ћкw не падE є3мY наслёдіе до днjй џныхъ средЁ племeнъ сынHвъ ї}левыхъ. |
|
2
|
2
|
| І послали сини Дана від племені свого п’ять чоловік, мужів сильних, з Цори й Естаола, щоб оглянути землю й дізнатися про неї, і сказали їм: підіть, узнайте землю. Вони прийшли на гору Єфремову до дому Михи і ночували там. | И# послaша сhнове дaнwвы t с0нмwвъ свои1хъ пsть мужeй t чaсти своеS, мyжы си6льны t сараи2 и3 є3сfа0ла, соглsдати зeмлю и3 и3зслёдити ю5, и3 рек0ша къ ни6мъ: и3ди1те и3 и3зслёдите зeмлю. И# пріид0ша до горы2 є3фрeмли, до д0му мjхина, и3 стaша тaмw въ домY мjхи. |
|
3
|
3
|
| Перебуваючи біля дому Михи, впізнали вони голос молодого левита і зайшли туди і запитали його: хто тебе привів сюди? що ти тут робиш і навіщо ти тут? | И# тjи познaша глaсъ ю4ноши леvjтина, и3 ўклони1шасz тaмw, и3 рек0ша є3мY: кто2 тS приведE сёмw; и3 что2 твори1ши въ мёстэ сeмъ; и3 что2 тебЁ здЁ; |
|
4
|
4
|
| Він сказав їм: те і те зробив для мене Миха, найняв мене, і я в нього священиком. | И# речE и5мъ: си1це и3 си1це сотвори2 мнЁ мjха, и3 наS мS, и3 бhхъ є3мY жрeцъ. |
|
5
|
5
|
| Вони сказали йому: запитай Бога, щоб знати нам, чи успішною буде путь наша, в яку ми йдемо. | И# рек0ша є3мY: вопроси2 u5бо бGа, и3 ўвёмы, ѓще благопоспэши1тсz пyть нaшъ, въ џньже мы2 и4демъ. |
|
6
|
6
|
| Священик сказав їм: ідіть з миром; перед Господом путь ваша, в яку ви йдете. | И# речE и5мъ жрeцъ: и3ди1те съ ми1ромъ: пред8 гDемъ пyть вaшъ, въ џньже и4дете. |
|
7
|
7
|
| І пішли ті п’ять чоловіків, і прийшли в Лаїс, і побачили народ, який у ньому, що він живе спокійно, за звичаєм сидонян, тихий і безтурботний, і що не було в землі тій, щоб хто кривдив у чому або мав би владу: від сидонян вони жили далеко, і ні з ким не було у них ніякої справи. | И# и3д0ша пsть мyжіе и3 пріид0ша въ лаjсъ: и3 ви1дэша людjй живyщихъ въ нeмъ, сэдsщихъ со ўповaніемъ по њбhчаю сідHнzнъ, въ тишинЁ и3 надeждэ, и3 не бЁ ўстрашazй, и3ли2 посрамлszй словесE на земли2, наслёдникъ и3стzзyzй сокрHвища: занE далeче бsху t сідHнzнъ, и3 не и3мsху словесE съ кjимъ либо человёкомъ. |
|
8
|
8
|
| І повернулися [ті п’ять чоловік] до братів своїх у Цору й Естаол, і сказали їм брати їхні: з чим ви? | И# пріид0ша пsть мужeй ко брaтіи своeй въ сараю2 и3 є3сfа0лъ и3 рек0ша брaтіи своeй: что2 вы2 сэдитE; |
|
9
|
9
|
| Вони сказали: встанемо і підемо на них; ми бачили землю, вона дуже добра; а ви задумалися: не баріться йти і взяти в спадщину ту землю; | И# рёша: востaните, и3 взhдемъ на нS, занE ви1дэхомъ зeмлю, и3 сE, благA ѕэлw2, и3 вы2 молчи1те: не њблэни1тесz и3ти2 и3 вни1ти є4же наслёдити зeмлю: |
|
10
|
10
|
| коли підете ви, прийдете до народу безтурботного, і земля та велика; Бог віддає її в руки ваші; це таке місце, де немає ні в чому нестатку, що виникає від землі. | и3 є3гдA пріи1дете, вни1дете въ лю1ди живyщыz со ўповaніемъ, ґ землS прострaнна: ћкw предадE ю5 бGъ въ рyки вaшz, мёсто на нeмже нёсть скyдости во всeмъ є4же на земли2. |
|
11
|
11
|
| І вирушили звідти з коліна Данового, з Цори й Естаола, шістсот чоловіків, оперезавшись військовою зброєю. | И# воздвиг0шасz tтyду t плeмене дaнова, t сараи2 и3 є3сfа0ла, шeсть сHтъ мужeй препоsсани во nрyжіе њполчeніz, |
|
12
|
12
|
| Вони пішли і стали станом у Кириаф-Іаримі, в Юдеї. Тому і називають те місце станом Дановим до цього дня. Він позаду Кириаф-Іарима. | и3 взыд0ша и3 њполчи1шасz въ каріаfіарjмэ во їyдэ: сегw2 рaди наречeсz мёсто то2 п0лкъ дaновъ и3 до сегw2 днE: сE созади2 каріаfіарjма. |
|
13
|
13
|
| Звідти вирушили вони на гору Єфремову і прийшли до дому Михи. | И# преид0ша tтyду въ г0ру є3фрeмлю и3 пріид0ша до д0му мjхина. |
|
14
|
14
|
| І сказали ті п’ять чоловіків, що ходили оглядати землю Лаїс, братам своїм: чи знаєте, що в одному з домів цих є ефод, терафим, ідол і відлитий кумир? отже, подумайте, що зробити. | И# tвэщaша пsть мужeй ходи1вшіи соглsдати зeмлю лаjсъ и3 рек0ша ко брaтіи своeй: разумёсте ли, ћкw є4сть въ домY сeмъ є3фyдъ и3 fерафjнъ, и3 и3звazно и3 сліsно; и3 нн7э ўвёдите, что2 сотворитE. |
|
15
|
15
|
| І зайшли туди, і ввійшли в дім молодого левита, у дім Михи, і вітали його. | И# ўклони1шасz тaмw и3 внид0ша въ д0мъ ю4ноши леvjтина, въ д0мъ мjхинъ, и3 вопроси1ша є3го2 въ ми1рэ. |
|
16
|
16
|
| А шістсот чоловік із синів Данових, оперезані військовою зброєю, стояли біля воріт. | И# шeсть сHтъ мужeй препоsсани во nрyжіе њполчeніz своегw2, стоsще ў двeрій врaтныхъ, и5же t сынHвъ дaновыхъ. |
|
17
|
17
|
| П’ять же чоловік, які ходили оглядати землю, пішли, увійшли туди, взяли ідола й ефод і терафим і відлитого кумира. Священик стояв біля воріт з тими шістьмастами людьми, оперезаними військовою зброєю. | И# взыд0ша пsть мужeй ходи1вшихъ соглsдати зeмлю: и3 вшeдше тaмw взsша и3звazно, и3 є3фyдъ и3 fерафjнъ, и3 сліsное: жрeцъ же стоsше ў двeрій врaтныхъ, и3 шeсть сHтъ мужeй препоsсани во nрyжіе в0инско: |
|
18
|
18
|
| Коли вони ввійшли в дім Михи і взяли ідола, ефод, терафим і відлитого кумира, священик сказав їм: що ви робите? | и3 сjи внид0ша въ д0мъ мjхинъ и3 взsша є3фyдъ и3 fерафjнъ, и3 сліsно и3 и3звazно. И# речE къ ни6мъ жрeцъ: что2 вы2 творитE; |
|
19
|
19
|
| Вони сказали йому: мовчи, поклади руку твою на вуста твої й іди з нами і будь у нас отцем і священиком; чи краще тобі бути священиком у домі однієї людини, ніж бути священиком у коліні або в племені Ізраїлевому? | И# рёша є3мY: ўмолчи2, положи2 рyку твою2 на ўстA тво‰ и3 пойди2 съ нaми, и3 бyди нaмъ nтeцъ и3 жрeцъ: є3дA ќне є4сть тебЁ бhти жерцY є3ди1нагw мyжа д0му, нeжели бhти жерцY плeмени и3 д0му и3 с0нма ї}лева; |
|
20
|
20
|
| Священик зрадів, взяв ефод, терафим і ідола [і відлитого кумира], і пішов з народом. | И# возблажA сeрдце жрeческо, и3 взS є3фyдъ и3 fерафjнъ, и3 и3звazное и3 сліsное, и3 вни1де посредЁ людjй. |
|
21
|
21
|
| Вони обернулися і пішли, і відпустили дітей, худобу і майно вперед. | И# возврати1шасz и3 tид0ша, и3 пусти1ша пред8 соб0ю ч†да и3 притzжaніе своE честн0е. |
|
22
|
22
|
| Коли вони віддалилися від дому Михи, [Миха і] мешканці домів, сусідніх з домом Михи, зібралися і погналися за синами Дана, | Ўдали1вшымсz же и5мъ t д0му мjхина, и3 сE, мjха и3 мyжіе и5же въ жили1щахъ, ±же съ д0момъ мjхинымъ бhша, воззвaша и3 постиг0ша сhны дaнwвы, |
|
23
|
23
|
| і кричали синам Дана. [Сини Данові] обернулися і сказали Миху: чого тобі, що ти так кричиш? | и3 возопи1ша къ сынHмъ дaнwвымъ: и3 њбрати1ша сhнове дaнwвы ли1ца сво‰ и3 рёша къ мjхэ: что2 є4сть тебЁ, ћкw воззвaлъ є3си2; |
|
24
|
24
|
| [Миха] сказав: ви взяли богів моїх, яких я зробив, і священика, і пішли; чого ще більше? як же ви говорите: чого тобі? | И# речE мjха: ћкw и3звazное моE, є4же сотвори1хъ, взsсте, и3 жерцA, и3 поид0сте: и3 что2 мнЁ є3щE; и3 что2 сіE глаг0лете мнЁ: что2 вопіeши; |
|
25
|
25
|
| Сини Данові сказали йому: мовчи, щоб ми не чули голосу твого; інакше деякі з нас, розгнівавшись, нападуть на вас, і ти погубиш себе і родину твою. | И# рек0ша є3мY сhнове дaнwвы: да не ўслhшитсz нн7э глaсъ тв0й в8слёдъ нaсъ, да не востaнутъ на вы2 мyжіе лю1тою душeю, и3 положи1ши дyшу твою2 и3 дyшу д0му твоегw2. |
|
26
|
26
|
| І пішли сини Данові шляхом своїм; Миха ж, бачачи, що вони сильніші за нього, пішов назад і повернувся в дім свій. | И# и3д0ша сhнове дaнwвы въ пyть св0й. И# ви1дэ мjха, ћкw си1льнэйшіи сyть пaче є3гw2, и3 возврати1сz въ д0мъ св0й. |
|
27
|
27
|
| А [сини Данові] узяли те, що зробив Миха, і священика, який був у нього, і пішли в Лаїс, проти народу спокійного і безтурботного, і знищили його мечем, а місто спалили вогнем. | И# сhнове дaнwвы взsша, є3ли6ка сотвори2 мjха, и3 жерцA, и4же бsше ў негw2, и3 пріид0ша въ лаjсъ, къ лю1демъ молчaщымъ и3 ўповaющымъ надeждею, и3 и3зби1ша и5хъ џстріемъ мечA, и3 грaдъ сожг0ша nгнeмъ: |
|
28
|
28
|
| Нікому було допомогти, тому що він був віддалений від Сидона і ні з ким не мав справи. [Місто це] знаходилося в долині, що поблизу Беф-Рехова. І побудували знову місто й оселилися в ньому, | и3 не бsше и3збавлszй, ћкw далeче бsху t сідHнzнъ, и3 словесE не бsше и5мъ съ человёкомъ: и3 сeй (грaдъ бhсть) во ўд0ліи д0му роHвлz: и3 согради1ша грaдъ и3 всели1шасz въ нeмъ, |
|
29
|
29
|
| і нарекли ім’я місту: Дан, за ім’ям батька свого Дана, сина Ізраїлевого; а раніше ім’я місту тому було: Лаїс. | и3 нарек0ша грaду и4мz дaнъ, во и4мz дaна nтцA своегw2, и4же роди1сz ї}лю: и3 бsше прeжде и4мz грaду лаjсъ. |
|
30
|
30
|
| І поставили в себе сини Данові ідола; Іонафан же, син Гирсона, сина Манассії, сам і сини його були священиками в коліні Дановім до дня переселення жителів тієї землі; | И# постaвиша себЁ сhнове дaнwвы и3звazное: їwнаfaнъ же сhнъ гирсHнь сhнъ манассjинъ, т0й и3 сhнове є3гw2 бsху жерцы2 плeмени дaнову до днE преселeніz земли2: |
|
31
|
31
|
| і мали у себе ідола, зробленого Михою, весь той час, коли дім Божий знаходився в Силомі. | и3 постaвиша себЁ и3звazное, є4же сотвори2 мjха, во вс‰ дни6, въ нsже бsше д0мъ б9ій въ силHмэ. |
|
Глава 19
|
Главa f7i
|
|
1
|
1
|
| У ті дні, коли не було царя в Ізраїля, жив один левит на схилі гори Єфремової. Він узяв собі наложницю з Вифлеєма Юдейського. | И# бhсть въ ты6z дни6 не бsше царS во ї}ли: и3 бhсть мyжъ леvjтинъ живhй во странЁ горы2 є3фрeмовы, и3 поS себЁ женY подл0жницу t виfлеeма їyдина: |
|
2
|
2
|
| Наложниця його посварилася з ним і пішла від нього в дім батька свого у Вифлеєм Юдейський і була там чотири місяці. | и3 разгнёвасz нaнь подл0жница є3гw2, и3 tи1де t негw2 въ д0мъ nтцA своегw2 въ виfлеeмъ їyдинъ, и3 бЁ тaмw четhри мцcы: |
|
3
|
3
|
| Чоловік її встав і пішов за нею, щоб поговорити до серця її і повернути її до себе. З ним був слуга його і пара ослів. Вона ввела його в дім батька свого. | и3 востA мyжъ є3S и3 и4де в8слёдъ є3S глаг0лати въ сeрдце є3S, њбрати1ти ю5 къ себЁ и3 привести2 пaки къ себЁ: и3 џтрокъ є3гw2 съ ни1мъ, и3 дв0е nслsтъ: nнa же введE є3го2 въ д0мъ nтцA своегw2: |
|
4
|
4
|
| Батько цієї молодої жінки, побачивши його, з радістю зустрів його, і затримав його тесть його, батько молодої жінки. І пробув він у нього три дні; вони їли і пили і ночували там. | и3 ви1дэ є3го2 nтeцъ nтрокови1цы и3 и3зhде съ весeліемъ во срётеніе є3гw2, и3 ўдержA є3го2 тeсть є3гw2 nтeцъ nтрокови1цы, и3 пребhсть съ ни1мъ три2 дни6, и3 kд0ша и3 пи1ша, и3 спaша тaмw. |
|
5
|
5
|
| На четвертий день встали вони рано, і він встав, щоб іти. І сказав батько молодої жінки зятеві своєму: підкріпи серце твоє шматком хліба, і потім підете. | И# бhсть въ дeнь четвeртый, и3 њб8yтрэша заyтра, и3 востA поити2. И# речE nтeцъ nтрокови1цы къ зsтю своемY: ўкрэпи2 сeрдце твоE ўкрyхомъ хлёба, и3 по сeмъ п0йдете. |
|
6
|
6
|
| Вони залишилися, і обоє разом їли і пили. І сказав батько молодої жінки чоловікові тому: залишися ще на ніч, і нехай повеселиться серце твоє. | И# сэд0ша, и3 kд0ша џба вкyпэ и3 пи1ша. И# речE nтeцъ nтрокови1цы къ мyжу: и3ди2 нн7э и3 преспи2, и3 возблажaетъ сeрдце твоE. |
|
7
|
7
|
| Чоловік той устав, було, щоб іти, але тесть його ублагав його, і він знову ночував там. | И# востA мyжъ поити2: и3 понyди є3го2 тeсть є3гw2, и3 сёде, и3 пребhсть тaмw. |
|
8
|
8
|
| На п’ятий день устав він вранці, щоб іти. І сказав батько молодої жінки тієї: підкріпи серце твоє [хлібом], і забаріться, доки схилиться день. І їли обоє вони [і пили]. | И# востA рaнw въ пsтый дeнь да и4детъ. И# речE nтeцъ nтрокови1цы: ўкрэпи2 u5бо сeрдце твоE хлёбомъ, и3 пребyди д0ндеже преклони1тсz дeнь. И# kд0ша и3 пи1ша џба. |
|
9
|
9
|
| І встав той чоловік, щоб іти, сам він, наложниця його і слуга його. І сказав йому тесть його, батько молодої жінки: ось, день схилився до вечора, ночуйте, будь ласка; ось, день незабаром закінчиться, ночуй тут, нехай повеселиться серце твоє; завтра рано встанете в дорогу вашу, і підеш у дім твій. | И# востA мyжъ да и4детъ сaмъ и3 подл0жница є3гw2 и3 џтрокъ є3гw2. И# речE є3мY тeсть є3гw2 nтeцъ nтрокови1цы: сE, ўжE преклони1сz дeнь къ вeчеру, пребyди здЁ, и3 возблажaетъ сeрдце твоE, и3 њб8yтрэете ќтрw въ пyть вaшъ, и3 tи1деши въ селeніе своE. |
|
10
|
10
|
| Але чоловік не погодився ночувати, встав і пішов; і прийшов до Ієвуса, що нині Єрусалим; з ним пара нав’ючених ослів і наложниця його з ним. | И# не и3зв0ли мyжъ пребhти, и3 востA и3 tи1де: и3 пріи1де дaже прsмw їевyсу, сeй є4сть їеrли1мъ, и3 съ ни1мъ дв0е nслsтъ съ бремены2, и3 подл0жница є3гw2 съ ни1мъ. |
|
11
|
11
|
| Коли вони були біля Ієвуса, день уже дуже схилився. І сказав слуга господарю своєму: зайдемо в це місто ієвусеїв і заночуємо в ньому. | И# пріид0ша до їевyса, и3 дeнь преклони1сz къ вeчеру ѕэлw2: и3 речE џтрокъ ко господи1ну своемY: грzди2 u5бо, да ўклони1мсz во грaдъ сeй їевyсъ и3 пребyдемъ въ нeмъ. |
|
12
|
12
|
| Господар його сказав йому: ні, не підемо в місто іноплемінників, які не з синів Ізраїлевих, але дійдемо до Гиви. | И# речE къ немY господи1нъ є3гw2: не ўклони1мсz во грaдъ чyждь, въ нeмже нёсть t сынHвъ ї}левыхъ, но прeйдемъ до гаваHна. |
|
13
|
13
|
| І сказав слузі своєму: дійдемо до одного з цих місць і заночуємо в Гиві або в Рамі. | И# речE ко џтроку своемY: грzди2, да пристyпимъ ко є3ди1ному t мёстъ гаваHнскихъ и3 пребyдемъ въ гаваHнэ и3ли2 въ рaмэ. |
|
14
|
14
|
| І пішли, і йшли, і зайшло сонце біля Гиви Веніамінової. | И# минyша, и3 и3д0ша, и3 зaйде и5мъ с0лнце бли1з8 гаваHна, и4же є4сть веніамjнь: |
|
15
|
15
|
| І повернули вони туди, щоб піти заночувати в Гиві. І прийшов він і сів на вулиці в місті; але ніхто не запрошував їх у дім для ночівлі. | и3 ўклони1шасz тaмw вни1ти превитaти въ гаваHнэ, и3 внид0ша и3 сэд0ша на ст0гнахъ грaда: и3 не бЁ мyжъ вводsй и5хъ въ д0мъ превитaти. |
|
16
|
16
|
| І ось, іде один старий з роботи своєї з поля ввечері; він був родом з гори Єфремової і жив у Гиві. Жителі ж місця цього були синами Веніаміновими. | И# сE, мyжъ стaръ и3дsше съ дёла своегw2 и3з8 п0лz въ вeчеръ, и3 сeй мyжъ t горы2 є3фрeмли, и3 т0й њбитaше въ гаваHнэ: и3 мyжіе мёста сhнове веніам‡ни. |
|
17
|
17
|
| Він, піднявши очі свої, побачив перехожого на вулиці міській. І сказав старий: куди йдеш? і звідки ти прийшов? | И# возвeдъ џчи свои2, ви1дэ мyжа пyтника на ст0гнахъ грaдныхъ, и3 речE мyжъ стaрецъ: кaмw и4деши и3 tкyду грzдeши; |
|
18
|
18
|
| Він сказав йому: ми йдемо з Вифлеєма Юдейського на гору Єфремову, звідки я; я ходив у Вифлеєм Юдейський, а тепер іду до дому Господа; і ніхто не запрошує мене в дім; | И# речE къ немY: грzдeмъ мы2 t виfлеeма їyдина дaже до стрaнъ горы2 є3фрeмли, toнyдуже ѓзъ є4смь: и3 ходи1хъ до виfлеeма їyдина, и3 и3дY ѓзъ въ д0мъ м0й: и3 нёсть мyжа вводsщагw мS въ д0мъ: |
|
19
|
19
|
| у нас є і солома і корм для ослів наших; також хліб і вино для мене і для раби твоєї і для цього слуги є в рабів твоїх; ні у чому немає нестатку. | ґ плeвы и3 пи1ща nслsтwмъ нaшымъ є4сть, и3 мнЁ хлёбъ и3 віно2 є4сть, и3 nтрокови1цэ и3 џтроку: рабHмъ твои6мъ нёсть скyдно ни коеS вeщи. |
|
20
|
20
|
| Старий сказав йому: будь спокійним: весь нестаток твій на мені, тільки не ночуй на вулиці. | И# речE мyжъ стaръ: ми1ръ тебЁ: и3 вeсь недостaтокъ тв0й на мнЁ, nбaче на ст0гнахъ не лsзи. |
|
21
|
21
|
| І ввів його в дім свій і дав корм ослам [його], а самі вони обмили ноги свої і їли і пили. | И# введE є3го2 въ д0мъ св0й, и3 дадE мёсто nслsтwмъ є3гw2: и3 њмhша н0ги сво‰, и3 kд0ша и3 пи1ша. |
|
22
|
22
|
| Тоді як вони розвеселили серця свої, ось, жителі міста, люди розпусні, оточили дім, стукали в двері і говорили старому, господареві дому: виведи чоловіка, який увійшов у дім твій, ми пізнаємо його. | Е#гдa же возвесели1сz сeрдце и4хъ, и3 сE, мyжіе грaдстіи сhнове беззак0нникwвъ њбыд0ша д0мъ бію1ще въ двє1ри, и3 рёша мyжу господи1ну д0му стaрцу, глаг0люще: и3зведи2 мyжа и4же вни1де въ д0мъ тв0й, да познaемъ є3го2. |
|
23
|
23
|
| Господар дому вийшов до них і сказав їм: ні, брати мої, не чиніть зла, коли чоловік цей ввійшов у дім мій, не робіть цього безумства; | И# и3зhде къ ни6мъ мyжъ господи1нъ д0му и3 речE: ни2, брaтіz, не сотвори1те ѕлA мyжу семY повнегдA вни1ти є3мY въ д0мъ м0й, и3 не сотвори1те безyміz сегw2: |
|
24
|
24
|
| ось у мене дочка дівчина, і в нього наложниця, виведу я їх, смиріть їх і робіть з ними, що вам завгодно; а з чоловіком цим не робіть цього безумства. | сE, дщeрь моS дёва, и3 подл0жница є3гw2: и3зведY и5хъ, и3 смири1те и5хъ, и3 сотвори1те и5мъ є4же блaго пред8 nчи1ма вaшима: ґ мyжу семY не сотвори1те словесE безyміz сегw2. |
|
25
|
25
|
| Але вони не хотіли слухати його. Тоді чоловік узяв свою наложницю і вивів до них на вулицю. Вони пізнали її, і глумилися над нею всю ніч до ранку. І відпустили її з появою зорі. | И# не и3зв0лиша мyжіе послyшати є3гw2. И# взS мyжъ подл0жницу є3гw2 и3 и3зведE ю5 къ ни6мъ в0нъ: и3 познaша ю5 и3 ругaшасz над8 нeю всю2 н0щь дaже до ќтра, и3 tпусти1ша ю5, є3гдA взhде денни1ца. |
|
26
|
26
|
| І прийшла жінка перед появою зорі, і впала біля дверей дому тієї людини, у якої був господар її, і лежала до світла. | И# пріи1де женA къ заyтрію, и3 падE ў двeрій д0му, и3дёже бsше мyжъ є3S, до разсвэтaніz. |
|
27
|
27
|
| Господар її встав зранку, відчинив двері дому і вийшов, щоб іти в дорогу свою: і ось, наложниця його лежить біля дверей дому, і руки її на порозі. | И# востA мyжъ є3S заyтра, и3 tвeрзе двє1ри д0му и3 и3зhде поити2 въ пyть св0й: и3 сE, женA є3гw2 подл0жница лежaше при двeрехъ д0му, и3 рyцэ є3S на преддвeріи. |
|
28
|
28
|
| Він сказав їй: вставай, підемо. Але відповіді не було, [тому що вона померла]. Він поклав її на осла, встав і пішов у своє місце. | И# речE къ нeй: востaни, да и4демъ. И# не tвэщA є3мY, бsше бо мертвA. И# возложи2 ю5 на nслS, и3 востA мyжъ и3 п0йде на мёсто своE. |
|
29
|
29
|
| Прийшовши в дім свій, він узяв ніж і, взявши наложницю свою, розрізав її за членами її на дванадцять частин і послав в усі краї Ізраїлеві. | И# пріи1де въ д0мъ св0й, и3 взS н0жъ, и3 взS подл0жницу свою2, и3 раздроби2 ю5 по ўдесeмъ є3S на дванaдесzть частeй, и3 послA | во вс‰ племенA ї}лєва. |
|
30
|
30
|
| Всякий, хто бачив це, говорив: не бувало і не бачено було подібного до цього від дня виходу синів Ізраїлевих із землі Єгипетської до цього дня. [Посланим же від себе людям він дав наказ і сказав: так говоріть усьому Ізраїлю: чи бувало коли подібне до цього?] Зверніть увагу на це, порадьтеся і скажіть. | И# бhсть всsкъ ви1дzщій глаг0лаше: не бhсть, ни ви1дэно бЁ си1це t днE и3зшeствіz сынHвъ ї}левыхъ t земли2 є3гЂпетскіz дaже до днE сегw2. И# заповёда мужє1мъ, и5хже послA, глаг0лz: си1це глаг0лите ко всемY ї}лю: ѓще бhсть по словеси2 семY; ўстaвите сaми себЁ њ нeй совётъ и3 глаг0лите. |
|
Глава 20
|
Главa к7
|
|
1
|
1
|
| І вийшли всі сини Ізраїлеві, і зібралася вся громада, як одна людина, від Дана до Вирсавії, і земля Галаадська перед Господом у Массифу. | И# и3зыд0ша вси2 сhнове ї}лєвы, и3 собрaшасz вeсь с0нмъ ћкw є3ди1нъ мyжъ, t дaна и3 до вирсавjи, и3 землS галаaдска къ гDеви въ массифY, |
|
2
|
2
|
| І зібралися [перед Господом] начальники всього народу, всі коліна Ізраїлеві, на зібрання народу Божого, чотириста тисяч піших, що оголюють меч. | и3 стaша пред8 лицeмъ гDнимъ вс‰ племенA ї}лєва въ с0нмэ людjй б9іихъ, четhреста тhсzщъ мужeй пёшихъ воздвизaющихъ nр{жіz. |
|
3
|
3
|
| І сини Веніамінові почули, що сини Ізраїлеві прийшли в Массифу. І сказали сини Ізраїлеві: скажіть, як відбувалося це зло? | И# ўслhшаша сhнове веніам‡ни, ћкw взыд0ша сhнове ї}лєвы въ массифY, и3 рек0ша сhнове ї}лєвы: глаг0лите, гдЁ бhсть ѕл0ба сіS; |
|
4
|
4
|
| Левит, чоловік тієї убитої жінки, відповів і сказав: я з наложницею моєю прийшов ночувати в Гиву Веніамінову; | И# tвэщA мyжъ леvjтинъ, мyжъ жены2 ўморeныz, глаг0лz: въ гаваHнъ веніамjнь пріид0хъ ѓзъ и3 подл0жница моS витaти: |
|
5
|
5
|
| і повстали на мене жителі Гиви й оточили через мене дім уночі; мене мали намір убити, і наложницю мою замучили, [наглумившись над нею,] так, що вона померла; | и3 востaша на мS мyжіе гаваHнстіи и3 њбыд0ша мS во дворЁ н0щію, и3 хотёша мS ўби1ти, и3 подл0жницу мою2 њби1дэша и3 њбругaша, и3 ќмре: |
|
6
|
6
|
| я взяв наложницю мою, розрізав її і послав її в усі області володіння Ізраїлевого, тому що вони зробили беззаконня і соромітну справу в Ізраїлі; | и3 взsхъ подл0жницу мою2 и3 раздроби1хъ ю5, и3 послaхъ ю5 во вс‰ предёлы наслёдіz ї}лева, ћкw сотвори1ша безyміе во ї}ли: |
|
7
|
7
|
| ось усі ви, сини Ізраїлеві, розгляньте цю справу і вирішіть тут. | сE, вси2 вы2 сhнове ї}лєвы, дади1те себЁ сл0во и3 совётъ здЁ. |
|
8
|
8
|
| І повстав весь народ, як одна людина, і сказав: не підемо ніхто в намет свій і не повернемося ніхто в дім свій; | И# востaша вси2 лю1діе ћкw є3ди1нъ мyжъ, глаг0люще: не tи1детъ мyжъ въ селeніе своE, и3 не возврати1тсz мyжъ въ д0мъ св0й: |
|
9
|
9
|
| і ось що ми зробимо нині з Гивою: [підемо] на неї за жеребом; | и3 нн7э сл0во сіE, є4же сотвори1мъ гаваHну: взhдемъ на него2 по жрeбію, |
|
10
|
10
|
| і візьмемо по десять чоловік зі ста від усіх колін Ізраїлевих, по сто від тисячі і по тисячі від десяти тисяч, щоб вони принесли харчові припаси для народу, який піде проти Гиви Веніамінової, покарати її за соромітну справу, яку вона зробила в Ізраїлі. | т0кмw в0змемъ по десzти2 мужeй t стA во всёхъ племенёхъ ї}левыхъ, и3 сто2 t тhсzщи, и3 тhсzща t тмы2, взsти брaшно лю1демъ и3сходsщымъ въ гаваю2 веніамjню, сотвори1ти є3мY по всемY согрэшeнію, є4же сотвори2 во ї}ли. |
|
11
|
11
|
| І зібралися всі ізраїльтяни проти міста одностайно, як одна людина. | И# собрaшасz вси2 мyжіе ї}лєвы ко грaду, ћкw є3ди1нъ мyжъ и3з8 градHвъ и3сходsще, |
|
12
|
12
|
| І послали коліна Ізраїлеві в усе коліно Веніамінове сказати: яка це мерзенна справа зроблена у вас! | и3 послaша племенA ї}лєва мужeй во всE плeмz веніамjне, глаг0люще: кaz ѕл0ба сіS бhвшаz въ вaсъ; |
|
13
|
13
|
| Видайте розбещених тих людей, що у Гиві; ми умертвимо їх і викорінимо зло з Ізраїля. Але сини Веніамінові не хотіли послухати голосу братів своїх, синів Ізраїлевих; | и3 нн7э дади1те мужeй беззак0нныхъ, и5же въ гаваи2, сынHвъ веліaловыхъ, и3 ўмертви1мъ и5хъ, и3 њчи1стимъ ѕло2 t ї}лz. И# не и3зв0лиша сhнове веніам‡ни послyшати глaса брaтіи своеS сынHвъ ї}левыхъ. |
|
14
|
14
|
| а зібралися сини Веніамінові з міст у Гиву, щоб піти війною проти синів Ізраїлевих. | И# собрaшасz сhнове веніам‡ни t градHвъ свои1хъ въ гаваю2, и3зhти на брaнь къ сынHмъ ї}лєвымъ. |
|
15
|
15
|
| І налічилося у той день синів Веніамінових, тих, що зібралися з міст, двадцять шість тисяч чоловік, що оголюють меч; крім того, з жителів Гиви нараховано сімсот добірних; | И# сочт0шасz сhнове веніам‡ни t градHвъ въ т0й дeнь двaдесzть и3 пsть тhсzщъ мужeй воздвизaющихъ nр{жіz, кромЁ живyщихъ въ гаваи2: |
|
16
|
16
|
| з усього народу цього було сімсот чоловік добірних, які були лівші, і всі ці, кидаючи з пращ камені у волосину, не кидали мимо. | и4хже сочтeсz сeдмь сHтъ мужeй и3збрaнныхъ t всёхъ людjй nбодеснорyчныхъ: сjи вси2 прaщницы мeщуще кaменіе ко влaсу и3 не погрэшaюще. |
|
17
|
17
|
| Ізраїльтян же, крім синів Веніамінових, нарахували чотириста тисяч чоловік, які оголюють меч; усі вони були здатні до війни. | И# всёхъ мужeй ї}левыхъ сочтeсz, кромЁ сынHвъ веніамjновыхъ, четhреста тhсzщъ мужeй воздвизaющихъ nрyжіе: вси2 сjи мyжіе в0ини. |
|
18
|
18
|
| І встали і пішли в дім Божий, і запитали Бога і сказали сини Ізраїлеві: хто з нас першим піде на війну із синами Веніаміна? І сказав Господь: Іуда [піде] попереду. | И# востaша, и3 взыд0ша въ веfи1ль, и3 вопроси1ша бGа, и3 рек0ша сhнове ї}лєвы: кто2 t нaсъ взhдетъ въ начaлэ воевaти на сhны веніам‡ни; И# речE гDь: їyда въ начaлэ да взhдетъ в0ждь. |
|
19
|
19
|
| І встали сини Ізраїлеві вранці і розташувалися станом біля Гиви; | И# востaша сhнове ї}лєвы заyтра и3 њполчи1шасz на гаваю2. |
|
20
|
20
|
| і виступили ізраїльтяни на війну проти Веніаміна, і стали сини Ізраїлеві в бойовий порядок біля Гиви. | И# и3зhде всsкъ мyжъ ї}левъ на брaнь съ веніамjномъ, и3 срази1шасz съ ни1ми мyжіе ї}лєвы на брaни ў гаваи2. |
|
21
|
21
|
| І вийшли сини Веніамінові з Гиви і поклали в той день двадцять дві тисячі ізраїльтян на землю. | И# и3зыд0ша сhнове веніамjнwвы и3з8 гаваи2, и3 и3зби1ша во ї}ли въ т0й дeнь двaдесzть двЁ тhсzщы мужeй на земли2. |
|
22
|
22
|
| Але народ Ізраїльський підбадьорився, і знову стали в бойовий порядок на тім місці, де стояли минулого дня. | И# ўкрэпи1сz всsкъ мyжъ ї}левъ, и3 приложи1ша сни1тисz на брaнь на мёсто, и3дёже снид0шасz въ дeнь пeрвый. |
|
23
|
23
|
| І пішли сини Ізраїлеві, і плакали перед Господом до вечора, і запитували Господа: чи вступати мені ще у війну з синами Веніаміна, брата мого? Господь сказав: ідіть проти нього. | И# взыд0ша сhнове ї}лєвы и3 плaкашасz пред8 гDемъ до вeчера, и3 вопроси1ша гDа, глаг0люще: ѓще приложи1мъ є3щE приступи1ти на брaнь къ сынHмъ веніам‡нимъ брaтіzмъ нaшымъ; И# речE гDь: взhдите къ ни6мъ. |
|
24
|
24
|
| І підступили сини Ізраїлеві до синів Веніаміна на другий день. | И# пріид0ша сhнове ї}лєвы къ сынHмъ веніам‡нимъ въ дeнь вторhй. |
|
25
|
25
|
| Веніамін вийшов проти них з Гиви на другий день, і ще поклали на землю із синів Ізраїлевих вісімнадцять тисяч чоловік, що оголюють меч. | И# и3зыд0ша сhнове веніам‡ни проти1ву и5мъ t гаваи2 въ дeнь вторhй, и3 и3зби1ша є3щE t сынHвъ ї}левыхъ nсмьнaдесzть тhсzщъ мужeй на земли2: сjи вси2 воздвизaющіи nрyжіе. |
|
26
|
26
|
| Тоді всі сини Ізраїлеві і весь народ пішли і прийшли в дім Божий і, сидячи там, плакали перед Господом, і постились у той день до вечора, і принесли всепалення і мирні жертви перед Господом. | И# взыд0ша вси2 сhнове ї}лєвы и3 вси2 лю1діе, и3 пріид0ша въ веfи1ль, и3 плaкашасz, и3 сэд0ша тaмw пред8 гDемъ, и3 пости1шасz въ т0й дeнь дaже до вeчера: |
|
27
|
27
|
| І запитували сини Ізраїлеві Господа [у той час ковчег завіту Божого знаходився там, | и3 вознес0ша всесожжeніе спасeніz пред8 гDемъ, ћкw тaмw ківHтъ завёта гDа бGа во дни6 w4ны, |
|
28
|
28
|
| і Финеєс, син Єлеазара, сина Ааронового, стояв перед ним]: чи виходити мені ще на війну із синами Веніаміна, брата мого, чи ні? Господь сказав: ідіть; Я завтра віддам його в руки ваші. | и3 фінеeсъ сhнъ є3леазaра сhна ґарHнz предстоS пред8 ни1мъ въ ты6z дни6. И# вопроси1ша сhнове ї}лєвы гDа, глаг0люще: ѓще приложи1мъ взhти є3щE на брaнь къ сынHмъ веніам‡нимъ брaтіzмъ нaшымъ, и3ли2 њстaвимъ; И# речE гDь: взhдите, заyтра предaмъ и5хъ въ рyки вaшz. |
|
29
|
29
|
| І поставив Ізраїль засідку навколо Гиви. | И# постaвиша сhнове ї}лєвы подсaду w4крестъ гаваи2. |
|
30
|
30
|
| І пішли сини Ізраїлеві на синів Веніаміна на третій день і стали в бойовий порядок перед Гивою, як раніше. | И# взыд0ша сhнове ї}лєвы къ сынHмъ веніам‡нимъ въ дeнь трeтій: и3 њполчи1шасz на гаваю2 ћкw є3ди1ною и3 є3ди1ною. |
|
31
|
31
|
| Сини Веніамінові виступили проти народу і віддалилися від міста, і почали, як раніше, вбивати з народу на дорогах, з яких одна йде до Вефиля, а друга до Гиви полем, і вбили до тридцяти чоловік з ізраїльтян. | И# и3зыд0ша сhнове веніам‡ни проти1ву лю1демъ и3 протzг0шасz и3з8 грaда, и3 начaша ўбивaти людjй ўsзвленыхъ, ћкоже пeрвое и3 втор0е на путeхъ, t ни1хже є4сть є3ди1нъ сходsй въ веfи1ль, ґ другjй въ гаваю2 на селЁ, ћкw три1десzть мужeй во ї}ли. |
|
32
|
32
|
| І сказали сини Веніамінові: вони падають перед нами, як і раніше. А сини Ізраїлеві сказали: побіжимо від них і відволічемо їх від міста на дороги. [І зробили так.] | И# рек0ша сhнове веніам‡ни: пaдаютъ пред8 нaми ћкоже и3 прeжде. И# сhнове ї}лєвы рек0ша: побэжи1мъ и3 tт0ргнемъ и5хъ t грaда на пути2. И# сотвори1ша тaкw. |
|
33
|
33
|
| І всі ізраїльтяни встали зі свого місця і вишикувалися у Ваал-Фамарі. І засідка Ізраїлева кинулася зі свого місця із західного боку Гиви. | И# вси2 мyжіе ї}лєвы востaша t мёста своегw2 и3 снид0шасz въ ваaлъ-fамaрэ: подсaда же ї}лева нахождaше t мёста своегw2 t зaпада гаваи2. |
|
34
|
34
|
| І прийшли до Гиви десять тисяч чоловік добірних з усього Ізраїлю, і почався жорстокий бій; але сини Веніаміна не знали, що має бути їм біда. | И# пріид0ша проти1ву гаваи2 дeсzть тhсzщъ мужeй и3збрaнныхъ t всегw2 ї}лz, и3 брaнь бsше тzжкA: и3 тjи не разумёша, ћкw постизaетъ и5хъ ѕло2. |
|
35
|
35
|
| І вразив Господь Веніаміна перед ізраїльтянами, і поклали в той день ізраїльтяни з синів Веніаміна двадцять п’ять тисяч сто чоловік, які оголювали меч. | И# порази2 гDь веніамjна пред8 сы6ны ї}левыми: и3 и3зби1ша сhнове ї}лєвы t веніамjна въ т0й дeнь двaдесzть пsть тhсzщъ и3 сто2 мужeй: сjи вси2 воздвизaху nрyжіе. |
|
36
|
36
|
| Коли сини Веніаміна побачили, що вони розбиті, тоді ізраїльтяни поступилися місцем синам Веніаміна, бо сподівалися на засідку, яку вони поставили біля Гиви. | И# ви1дэша сhнове веніам‡ни, ћкw поражeни сyть. И# дaша мёсто сhнове ї}лєвы веніамjну, понeже ўповaша на подсaду, ю4же подсади1ша ў гаваи2: |
|
37
|
37
|
| Засідка ж поспішила і кинулася до Гиви, і вступила і вразила все місто мечем. | и3 подви1жесz подсaда, и3 ўстреми1сz на гаваю2, и3 и3зби1ша вeсь грaдъ џстріемъ мечA. |
|
38
|
38
|
| Ізраїльтяни поставили із засідкою умовним знаком до нападу дим, що піднімається з міста. | И# ї}лтzне и3мsху знaменіе съ подсaдою брaни, kви1ти знaменіе дhма и3з8 грaда. |
|
39
|
39
|
| Отже, коли ізраїльтяни відступили з місця бою, і Веніамін почав уражати й убив ізраїльтян до тридцяти чоловік і говорив: «знову падають вони перед нами, як і в попередньому бою», | И# возврати1сz ї}ль на брaнь, и3 веніамjнъ начA ўбивaти ћзвеныхъ во ї}ли до три1десzти мужeй, ћкw рек0ша: пaки падeніемъ пaдаютъ пред8 нaми, ћкоже и3 пeрваz брaнь. |
|
40
|
40
|
| тоді почав підніматися з міста дим стовпом. Веніамін озирнувся назад, і ось, дим від усього міста піднімається до неба. | И# знaменіе взhде наипaче над8 грaдомъ, ѓки ст0лпъ дhма: и3 њзрёсz веніамjнъ вспsть, и3 сE, взhде скончaніе грaда до небеси2. |
|
41
|
41
|
| Ізраїльтяни повернулися, а Веніамін злякався, тому що побачив, що прийшла його загибель. | И# мyжъ ї}левъ возврати1сz: и3 потщaшасz мyжіе веніам‡ни, ви1дэша бо, ћкw пости1же и5хъ ѕло2, |
|
42
|
42
|
| І побігли вони від ізраїльтян по дорозі до пустелі; але військо переслідувало їх, і ті, що виходили з міст, убивали їх там; | и3 побэг0ша пред8 сы6ны ї}левыми на пyть пустhни, брaнь же пости1же и5хъ, и3 и5же и3з8 градHвъ и3збивaша и5хъ средЁ себє2: |
|
43
|
43
|
| оточили Веніаміна, і переслідували його до Менухи й уражали до самого східного боку Гиви. | и3 побивaху веніамjна, и3 гнaша є3го2 t нуA в8слёдъ є3гw2 до гаваи2 без8 њпочивaніz, и3 порази1ша є3го2 дaже проти1ву гаваи2 на вост0къ с0лнца. |
|
44
|
44
|
| І упало з синів Веніаміна вісімнадцять тисяч чоловік, людей сильних. | И# пад0ша t веніамjна nсмьнaдесzть тhсzщъ мужeй, сjи вси2 мyжіе си1льніи. |
|
45
|
45
|
| [Ті, що залишилися,] повернулися і побігли до пустелі, до скелі Риммона, й убили ще [ізраїльтяни] на дорогах п’ять тисяч чоловік; і гналися за ними до Гидома і ще вбили з них дві тисячі чоловік. | И# њзрёшасz њстaвшіи, и3 побэг0ша въ пустhню къ кaменю реммHню: и3 пожaша t ни1хъ сhнове ї}лєвы по стезsмъ ћкw стeбліе пsть тhсzщъ мужeй, и3 гнaша в8слёдъ и4хъ до гадаaма и3 и3зби1ша t ни1хъ двЁ тhсzщы мужeй. |
|
46
|
46
|
| Усіх же синів Веніамінових, які упали в той день, було двадцять п’ять тисяч чоловік, які оголювали меч, і всі вони були людьми сильними. | И# бhсть всёхъ пaдшихъ t веніамjна въ т0й дeнь двaдесzть пsть тhсzщъ мужeй воздвизaющихъ nрyжіе, вси2 сjи мyжіе си1льніи. |
|
47
|
47
|
| І повернулися [ті, що залишилися,] і втекли в пустелю, до скелі Риммона, шістсот чоловік, і залишалися там у кам’яній горі Риммоні чотири місяці. | И# њзрёшасz њстaвшіи, и3 вбэг0ша въ пустhню къ кaменю реммHню шeсть сHтъ мужeй, и3 сэдёша въ кaмени реммHни четhри мцcы. |
|
48
|
48
|
| Ізраїльтяни ж знову пішли до синів Веніамінових і вразили їх мечем, і людей у місті, і худобу, й усе, що тільки зустрічалося [у всіх містах], і все, що знаходилося на дорозі міста, спалили вогнем. | Сhнове же ї}лєвы возврати1шасz къ сынHмъ веніам‡нимъ, и3 и3зби1ша | nрyжіемъ t грaда внЁ, дaже и3 до скотA, и3 всE є4же њбрётесz во всёхъ градёхъ, и3 грaды вс‰ њбрётшыzсz пожг0ша nгнeмъ. |
|
Глава 21
|
Главa к7а
|
|
1
|
1
|
| І поклялися ізраїльтяни в Массифі, говорячи: ніхто з нас не віддасть дочки своєї синам Веніаміна заміж. | И# сhнове ї}лєвы клsшасz въ массифЁ, глаг0люще: мyжъ t нaсъ да не дaстъ веніамjну дщeре своеS въ женY. |
|
2
|
2
|
| І прийшов народ у дім Божий, і сиділи там до вечора перед Богом, і підняли голосне волання, і сильно плакали, | И# пріид0ша лю1діе въ веfи1ль и3 сэдёша тaмw до вeчера пред8 бGомъ: и3 воздвиг0ша глaсъ св0й, и3 плaкашасz плaчемъ вeліимъ, и3 рек0ша: |
|
3
|
3
|
| і сказали: Господи, Боже Ізраїлів! для чого трапилося це в Ізраїлі, що не стало тепер у Ізраїля одного коліна? | вскyю, гDи б9е ї}левъ, бhсть си1це днeсь во ї}ли, є4же њскудёти t ї}лz плeмени є3ди1ному; |
|
4
|
4
|
| На другий день устав народ вранці, і спорудили там жертовник, і принесли всепалення і мирні жертви. | И# бhсть на ќтріz, и3 њбyтрэша лю1діе, и3 согради1ша тaмw nлтaрь, и3 вознес0ша всесожжeніе спасeніz, и3 рек0ша сhнове ї}лєвы: |
|
5
|
5
|
| І сказали сини Ізраїлеві: хто не приходив на зібрання перед Господом з усіх колін Ізраїлевих? Бо велике прокляття було проголошено на тих, які не прийшли перед Господом у Массифу, і було сказано, що ті віддані будуть на смерть. | кто2 не взhде въ с0нмъ t всёхъ племeнъ ї}левыхъ ко гDу; Ћкw вели1ка клsтва бsше не вшeдшымъ ко гDу въ массифY, глаг0люще: смeртію да ќмретъ. |
|
6
|
6
|
| І зласкавилися сини Ізраїлеві над Веніаміном, братом своїм, і сказали: нині відсічене одне коліно від Ізраїля; | И# ўмили1шасz сhнове ї}лєвы њ веніамjнэ брaтэ своeмъ, и3 рек0ша: и3зсёчено днeсь є3ди1но плeмz t ї}лz: |
|
7
|
7
|
| як вчинити нам з тими, що залишилися з них, стосовно дружин, коли ми поклялися Господом не давати їм дружин з дочок наших? | что2 сотвори1мъ њстaвшымсz њ женaхъ; и3 мы2 клsхомсz гDемъ не дaти и5мъ t дщeрей нaшихъ въ жєны2. |
|
8
|
8
|
| І сказали: чи немає кого з колін Ізраїлевих, хто не приходив перед Господом у Массифу? І виявилося, що з Іависа галаадського ніхто не приходив перед Господом у стан на зібрання. | И# рек0ша: кто2 є3ди1нъ t племeнъ ї}левыхъ, и4же не взhде ко гDу въ массифY; И# сE, ни є3ди1нъ пріи1де въ п0лкъ t їавjса галаaдова въ с0нмъ. |
|
9
|
9
|
| І оглянули народ, і ось, не було там жодного з жителів Іависа галаадського. | И# соглsдаша людjй, и3 сE, не бsше тaмw мyжа t живyщихъ во їавjсэ галаaдовэ. |
|
10
|
10
|
| І послала туди громада дванадцять тисяч чоловік, чоловіків сильних, і дали їм наказ, говорячи: йдіть і знищіть жителів Іависа галаадського мечем, і жінок і дітей; | И# послaша тaмw с0нмъ дванaдесzть тhсzщъ мужeй t сынHвъ си1лы и3 заповёдаша и5мъ, глаг0люще: и3ди1те и3 и3збjйте живyщыz во їавjсэ галаaдовэ nрyжіемъ жєны2 и3 нар0ды: |
|
11
|
11
|
| і ось що зробіть: усякого чоловіка і всяку жінку, що пізнала ложе чоловікове, піддайте закляттю, [а дівчат залишайте живими. І зробили так]. | и3 сіE сотвори1те: всsкъ мyжескій п0лъ и3 всsку женY, познaвшую л0же мyжеско, побіeте: дэви6цы же снабди1те. И# сотвори1ша тaкw. |
|
12
|
12
|
| І знайшли вони між жителями Іависа галаадського чотириста дівчат, які не пізнали ложа чоловікового, і привели їх у стан у Силом, що в землі Ханаанській. | И# њбрэт0ша t живyщихъ во їавjсэ галаaдовэ четhре ст† nтрокови1цъ дёвъ, ±же не познaша л0жа мyжеска: и3 привед0ша | въ п0лкъ въ силHмъ, и4же є4сть въ земли2 ханаaни. |
|
13
|
13
|
| І послала вся громада переговорити із синами Веніаміна, які були в скелі Риммоні, і оголосила їм мир. | И# послaша вeсь с0нмъ и3 глаг0лаша къ сынHмъ веніамjнwвымъ, и5же въ кaмени реммHни, и3 призвaша и5хъ съ ми1ромъ. |
|
14
|
14
|
| Тоді повернулися сини Веніаміна [до ізраїльтян], і дали їм [ізраїльтяни] дружин, яких залишили в живих з жінок Іависа галаадського; але виявилося, що цього було недостатньо. | И# возврати1сz веніамjнъ къ сынHмъ ї}лєвымъ въ то2 врeмz, и3 дaша и5мъ сhнове ї}лєвы жєны2, ±же жи1во сохрани1ша t дщeрей їавjса галаaдова: и3 ўг0дно бhсть и5мъ тaкw. |
|
15
|
15
|
| Народ же жалкував за Веніаміном, що Господь не зберіг цілости колін Ізраїлевих. | И# лю1діе ўмили1шасz њ веніамjнэ, ћкw сотвори2 гDь и3стреблeніе въ племенёхъ ї}левыхъ. |
|
16
|
16
|
| І сказали старійшини громади: що нам робити з тими, що залишилися, стосовно дружин, бо знищені жінки у Веніаміна? | И# рек0ша старBйшины с0нма: что2 сотвори1мъ њстaвшымъ њ женaхъ; ћкw поги1бе t веніамjна женA: |
|
17
|
17
|
| І сказали: спадкоємна земля нехай залишається синам Веніаміна, які вціліли, щоб не зникло коліно від Ізраїля; | и3 кaкw бyдетъ наслёдіе ўцэлёвшихъ t веніамjна, да не поги1бнетъ плeмz t ї}лz; |
|
18
|
18
|
| але ми не можемо дати їм дружин з дочок наших; тому що сини Ізраїлеві поклялися, говорячи: проклятий, хто дасть дружину Веніаміну. | и3 мы2 не возм0жемъ дaти и5мъ жeнъ t дщeрей нaшихъ, ћкw клsшасz сhнове ї}лєвы, глаг0люще: пр0клzтъ даsй женY веніамjну. |
|
19
|
19
|
| І сказали: ось, щороку буває свято Господнє у Силомі, що на північ від Вефиля і на схід від дороги, яка веде від Вефиля в Сихем, і на південь від Левони. | И# рек0ша: сE, прaздникъ гDень въ силHмэ t днjй во дни6, и4же є4сть t сёвера веfи1лz, на вост0къ с0лнца на пути2 восходsщемъ t веfи1лz въ сmхeмъ, и3 t ю4га левHны. |
|
20
|
20
|
| І наказали синам Веніаміна і сказали: підіть і засядьте у виноградниках, | И# заповёдаша сынHмъ веніам‡нимъ, глаг0люще: и3ди1те и3 засsдите въ віногрaдэхъ, |
|
21
|
21
|
| і дивіться, коли вийдуть дівчата силомські танцювати в хороводах, тоді вийдіть з виноградників і захопіть собі кожен дружину з дівчат силомських і йдіть у землю Веніамінову; | и3 ќзрите, и3 сE, є3гдA и3зhдутъ дщє1ри живyщихъ въ силHмэ плzсaти въ ли1ки, да и3зhдете и3з8 віногрaдwвъ и3 восхи1тите мyжъ женY себЁ t дщeрей силHмлихъ, и3 и3ди1те на зeмлю веніамjню: |
|
22
|
22
|
| і коли прийдуть батьки їхні, або брати їхні зі скаргою до нас, ми скажемо їм: простіть нас за них, бо ми не взяли для кожного з них дружини на війні, і ви не дали їм; тепер ви винні. | и3 бyдетъ є3гдA пріи1дутъ nтцы2 и4хъ и3ли2 брaтіz и4хъ суди1тисz къ нaмъ, и3 речeмъ и5мъ: поми1луйте нaсъ и4ми, ћкw не взS мyжъ жены2 своеS въ полцЁ: понeже вы2 не дaли є3стE и5мъ ћкw жрeбій, согрэши1сте. |
|
23
|
23
|
| Сини Веніаміна так і зробили, і взяли дружин за числом своїм з тих, що були у хороводі, яких вони викрали, і пішли і повернулися в наділ свій, і побудували міста і стали жити в них. | И# сотвори1ша тaкw сhнове веніам‡ни, и3 поsша жєны2 по числY своемY t плsшущихъ, ±же восхи1тиша: и3 tид0ша и3 возврати1шасz въ наслёдіе своE, и3 создaша грaды и3 всели1шасz въ ни1хъ. |
|
24
|
24
|
| У той же час ізраїльтяни розійшлися звідти кожен у коліно своє й у плем’я своє, і пішли звідти кожен у наділ свій. | И# tид0ша tтyду сhнове ї}лєвы въ то2 врeмz, мyжъ во плeмz своE и3 въ р0дъ св0й: и3 и3зhде tтyду мyжъ въ наслёдіе своE. И# въ ты6z дни6 не бsше царS во ї}ли: мyжъ є4же ўг0дно пред8 nчи1ма є3гw2, творsше. |
|
25
|
|
| У ті дні не було царя в Ізраїлі; кожен робив те, що йому здавалося справедливим. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
