|
Книга Руфі
|
Рyfь
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| У ті дні, коли управляли судді, настав голод на землі. І пішов один чоловік з Вифлеєма Юдейського зі своєю дружиною і двома синами своїми жити на полях моавитських. | И# бhсть внегдA судsху судіи6, бhсть глaдъ на земли2. И# и4де мyжъ t виfлеeма їyдина њбитaти въ селЁ мwaвли, сaмъ и3 женA є3гw2, и3 двA сhны є3гw2: |
|
2
|
2
|
| Ім’я чоловіка того Елимелех, ім’я дружини його Ноєминь, а імена двох синів його Махлон і Хилеон; вони були ефрафяни з Вифлеєма Юдейського. І прийшли вони на поля моавитські і залишилися там. | и4мz же мyжеви є3лімелeхъ, и4мz же женЁ є3гw2 ноеммjнь и3 и4мz двэмA сын0ма є3гw2 маалHнъ и3 хелеHнъ, є3фраfeйстіи t виfлеeма їyдина. И# пріид0ша въ село2 мwaвле, и3 бёша тaмw. |
|
3
|
3
|
| І помер Елимелех, чоловік Ноємині, і залишилася вона з двома синами своїми. | И# ќмре є3лімелeхъ мyжъ ноеммjнинъ, и3 њстaсz nнA и3 џба сhны є3S: |
|
4
|
4
|
| Вони взяли собі дружин з моавитянок, ім’я однієї Орфа, а ім’я другої Руф, і жили там близько десяти років. | и3 поsста себЁ жєны2 мwав‡тскіz: и4мz є3ди1нэй nрфA и3 и4мz вторёй рyfь: и3 жи1ша тaмw до десzти2 лётъ. |
|
5
|
5
|
| Але потім і обидва [сини її], Махлон і Хилеон, померли, і залишилася та жінка після обох своїх синів і після чоловіка свого. | И# ўмр0ста џба сhны є3S, маалHнъ и3 хелеHнъ, и3 њстaсz женA t мyжа своегw2 и3 t nбои1хъ сынHвъ є3S. |
|
6
|
6
|
| І встала вона з невістками своїми і пішла назад з полів моавитських, бо почула на полях моавитських, що Бог відвідав народ Свій і дав їм хліб. | И# востA nнA и3 џбэ снwхи2 є3S, и3 возврати1шасz съ селA мwaвлz: занE ўслhша на селЁ мwaвли, ћкw присэти2 гDь людjй свои1хъ дaти и5мъ хлёбы. |
|
7
|
7
|
| І вийшла вона з того місця, в якому жила, і обидві невістки її з нею. Коли вони йшли по дорозі, повертаючись в землю Юдейську, | И# tи1де t мёста, и3дёже бЁ, nнA и3 џбэ снwхи2 є3S съ нeю, и3 и3дsху въ пyть возврати1тисz въ зeмлю їyдину. |
|
8
|
8
|
| Ноєминь сказала двом невісткам своїм: ідіть, повернетеся кожна в дім матері своєї; нехай сотворить Господь з вами милість, як ви чинили з померлими і зі мною! | И# речE ноеммjнь nбёма снохaма свои1ма: и3ди1те u5бо, возврати1тесz кazждо въ д0мъ nтцA своегw2: да сотвори1тъ гDь съ вaми ми1лость, ћкоже сотвори1сте со ўмeршими и3 со мн0ю: |
|
9
|
9
|
| хай дасть вам Господь, щоб ви знайшли пристановище кожна в домі свого чоловіка! І поцілувала їх. Але вони підняли крик і плакали | да дaстъ гDь бGъ вaмъ њбрэсти2 пок0й к0ейждо въ домY мyжа своегw2. И# цэловA |: nни1 же воздвиг0ша глaсы сво‰ и3 плaкашасz, |
|
10
|
10
|
| і сказали: ні, ми з тобою повернемося до народу твого. | и3 рек0ша є4й: ни2, но и4демъ съ тоб0ю въ лю1ди тво‰. |
|
11
|
11
|
| Ноєминь же сказала: повертайтеся, дочки мої; навіщо вам іти зі мною? Хіба ще є в мене сини в моїй утробі, які були б вам чоловіками? | И# речE ноеммjнь: њбрати1тесz u5бо, дщє1ри мои2, вскyю и4дете со мн0ю; и3ли2 є3щE мнЁ сhнове во ўтр0бэ моeй, и3 бyдутъ вaмъ м{жи; |
|
12
|
12
|
| Повертайтеся, дочки мої, йдіть, бо я вже стара, щоб бути одруженою. Та якби я й сказала: «є у мене ще надія», і навіть якби я у цю ж ніч була з чоловіком і потім народила синів, — | возврати1тесz u5бо, дщє1ри мои2 и3 tиди1те, ћкw состарёхсz, и3 не бyду мyжу: ѓще же бhхъ и3 реклA, ћкw ў менє2 є4сть надeжда, да бyду мyжу и3 рождY сhны, |
|
13
|
13
|
| то чи можна вам чекати, поки вони виросли б? чи можна вам баритися і не виходити заміж? Ні, дочки мої, я дуже уболіваю за вас, бо рука Господня відвідала мене. | вh ли пождeте и4хъ, д0ндеже возрастyтъ; и3 вh ли ўдержитeсz, да не бyдете и3н0му мyжу; ни2, дщє1ри мои2, ћкw г0рько бhсть мнЁ пaче вaсъ, ћкw и3зhде на мS рукA гDнz. |
|
14
|
14
|
| Вони підняли крик і знову стали плакати. І Орфа попрощалася зі свекрухою своєю [і повернулася до народу свого], а Руф залишилася з нею. | И# воздвиг0ша глaсы сво‰, и3 плaкаша пaки. И# цэловA nрфA свекр0вь свою2, и3 возврати1сz въ лю1ди сво‰, рyfь же послёдова є4й. |
|
15
|
15
|
| [Ноєминь] сказала [Руфі]: ось, невістка твоя повернулася до народу свого і до своїх богів; повернись і ти слідом за невісткою твоєю. | И# речE ноеммjнь къ рyfэ: сE, возврати1сz ћтровь твоS къ лю1демъ свои6мъ и3 къ богHмъ свои6мъ, возврати1сz u5бо и3 ты2 в8слёдъ ћтрове своеS. |
|
16
|
16
|
| Але Руф сказала: не примушуй мене залишити тебе і повернутися від тебе; але куди ти підеш, туди і я піду, і де ти жити будеш, там і я буду жити; народ твій буде моїм народом, і твій Бог — моїм Богом; | И# речE рyfь: не срsщи менE то2, є4же њстaвити тебE и3ли2 њбрати1тисz мнЁ t тебє2, но и3дёже и4деши ты2, и3 ѓзъ пойдY, и3 и3дёже водвори1шисz ты2, водворю1сz и3 ѓзъ: лю1діе твои2 лю1діе мои2, и3 бGъ тв0й бGъ м0й: |
|
17
|
17
|
| і де ти помреш, там і я помру і похована буду; нехай те і те зробить мені Господь, і ще більше зробить; смерть одна розлучить мене з тобою. | и3 и3дёже ѓще ќмреши, ўмрY и3 тaмw погребyсz: тaкw да сотвори1тъ мнЁ гDь, и3 сі‰ да приложи1тъ, ћкw смeрть разлучи1тъ междY мн0ю и3 тоб0ю. |
|
18
|
18
|
| [Ноєминь,] бачачи, що вона твердо вирішила йти з нею, перестала умовляти її. | Ви1дэвши же ноеммjнь, ћкw ўкрэпи1сz nнA и3ти2 съ нeю, ўмолчE глаг0лати къ нeй ктомY. |
|
19
|
19
|
| І йшли обидві вони, доки не прийшли у Вифлеєм. Коли прийшли вони у Вифлеєм, усе місто прийшло в рух від них, і говорили: це Ноєминь? | И#д0стэ же џбэ, д0ндеже пріид0стэ въ виfлеeмъ. И# бhсть є3гдA пріид0стэ nни2 въ виfлеeмъ, и3 возгласи2 вeсь грaдъ њ ни1хъ, и3 рек0ша: є3дA сіS є4сть ноеммjнь; |
|
20
|
20
|
| Вона сказала їм: не називайте мене Ноєминню*, а називайте мене Марою*, тому що Вседержитель послав мені велику біду; | И# речE къ ни6мъ: не зови1те u5бо менE ноеммjнь, но зови1те менE горькA: ћкw и3сп0лни мS г0рести вседержи1тель ѕэлw2: |
|
21
|
21
|
| я вийшла звідси зі статком, а повернув мене Господь з порожніми руками; навіщо називати мене Ноєминню, коли Господь змусив мене страждати, і Вседержитель послав мені нещастя? | ѓзъ и3сп0лнь tид0хъ, и3 нн7э тщY мS возврати2 гDь: и3 вскyю мS нарицaете ноеммjнь, гDь смири1 мz и3 вседержи1тель њѕл0би мS; |
|
22
|
22
|
| І повернулася Ноєминь, і з нею невістка її Руф моавитянка, яка прийшла з полів моавитських, і прийшли вони у Вифлеєм на початку жнив ячменю. | И# возврати1сz ноеммjнь и3 рyfь мwавjтінz снохA є3S съ нeю, њбращaющыzсz съ селA мwaвлz: и3 пріид0стэ въ виfлеeмъ въ начaлэ жaтвы kчмeнz. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| У Ноємині був родич з боку чоловіка її, людина дуже знатна, з племені Елимелехового, ім’я йому Вооз. | И# бЁ мyжъ знaемый мyжу ноеммjню: мyжъ же си1ленъ t р0да є3лімелeхова, и4мz же є3мY во0зъ. |
|
2
|
2
|
| І сказала Руф моавитянка Ноємині: піду я на поле і буду підбирати колосся за слідами того, у кого знайду благовоління. Вона сказала їй: іди, дочко моя. | И# речE рyfь мwавjтінz къ ноеммjни: да и3дY u5бо на ни1ву и3 соберY клaсы вслёдствующи, и3дёже ѓще њбрsщу благодaть пред8 nчи1ма є3гw2. Речe же є4й: и3ди2, дщи2 (моS). |
|
3
|
3
|
| Вона пішла, і прийшла, і підбирала в полі колосся за женцями. І трапилося, що та частина поля належала Воозу, який із племені Елимелехового. | И# и4де, и3 пришeдши собирaше на ни1вэ вслёдствующи жaтелємъ: и3 пріи1де по слyчаю въ чaсть ни1вы во0зовы, и4же t ср0дства є3лімелeхова. |
|
4
|
4
|
| І ось, Вооз прийшов з Вифлеєма і сказав женцям: Господь з вами! Вони сказали йому: нехай благословить тебе Господь! | И# сE, во0зъ пріи1де t виfлеeма и3 речE жнyщымъ: гDь съ вaми. И# рёша є3мY: да блгcви1тъ тS гDь. |
|
5
|
5
|
| І сказав Вооз слузі своєму, приставленому до женців: чия це молода жінка? | И# речE во0зъ џтроку своемY стоsщему над8 жaтєли: чіS nтрокови1ца сіS; |
|
6
|
6
|
| Слуга, приставлений до женців, відповів і сказав: ця молода жінка — моавитянка, яка прийшла з Ноєминню з полів моавитських; | И# tвэщA џтрокъ стоsй над8 жнyщими, и3 речE: nтрокови1ца мwавjтінz є4сть, пришeдшаz съ ноеммjною t селA мwaвлz: |
|
7
|
7
|
| вона сказала: «буду я підбирати і збирати між снопами за женцями»; і прийшла, і знаходиться тут від самого ранку досі; мало буває вона вдома. | и3 речE: да соберY нн7э и3 сложY въ снопёхъ по слёду жнyщихъ: и3 пріи1де, и3 стA t ќтра дaже и3 до вeчера, и3 ни мaлw почи2 на ни1вэ. |
|
8
|
8
|
| І сказав Вооз Руфі: послухай, дочко моя, не ходи підбирати на іншому полі і не переходь звідси, але будь тут з моїми служницями; | И# речE во0зъ къ рyfэ: слhши, дщи2, не ходи2 собирaти на ни1ву и4ну, и3 ты2 да не tи1деши tсю1ду: но здЁ прилэпи1сz ко nтрокови1цамъ мои6мъ, |
|
9
|
9
|
| нехай в очах твоїх буде те поле, де вони жнуть, і ходи за ними; ось, я наказав слугам моїм не чіпати тебе; коли захочеш пити, йди до сосудів і пий, звідки черпають слуги мої. | и3 џчи твои2 да бyдутъ на ни1вэ, и3дёже жнyтъ, и3 да х0диши в8слёдъ и4хъ: сE, заповёдахъ nтрокHмъ не коснyтисz тебЁ: и3 є3гдA возжaждеши, и3 да и4деши къ сосyдwмъ, и3 піeши tню1дуже чeрплютъ џтроцы. |
|
10
|
10
|
| Вона впала на лице своє і вклонилася до землі і сказала йому: чим здобула я в очах твоїх милість, що ти приймаєш мене, хоча я і чужинка? | И# падE (nтрокови1ца) ни1цъ и3 поклони1сz до земли2, и3 речE є3мY: что2 ћкw њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, є4же познaти мS, ѓзъ же є4смь стрaнна; |
|
11
|
11
|
| Вооз відповів і сказав їй: мені сказано все, що зробила ти для свекрухи своєї після смерти чоловіка твого, що ти залишила твого батька і твою матір і твою батьківщину і прийшла до народу, якого ти не знала вчора і третього дня; | И# tвэщA во0зъ и3 речE къ нeй: возвэщeніемъ возвэсти1сz мнЁ, є3ли6ка сотвори1ла є3си2 со свекр0вію твоeю по ўмeртвіи мyжа твоегw2, и3 кaкw њстaвила є3си2 nтцA твоего2 и3 мaтерь твою2 и3 зeмлю рождeніz твоегw2, и3 пришлA є3си2 въ лю1ди, и4хже не вёдала t вчерA и3 трeтіzгw днE: |
|
12
|
12
|
| нехай воздасть Господь за цю справу твою, і нехай буде тобі повна нагорода від Господа Бога Ізраїлевого, до Якого ти прийшла, щоб заспокоїтися під Його крилами! | да воздaстъ гDь дёло твоE, и3 да бyдетъ мздA твоS и3сп0лнь t гDа бGа ї}лева, къ немyже пришлA є3си2 ўповaти под8 крил0ма є3гw2. |
|
13
|
13
|
| Вона сказала: нехай буду я в милості перед очима твоїми, господарю мій! Ти втішив мене і говорив до серця раби твоєї, тим часом як я не варта жодної з рабинь твоїх. | Nнa же речE: њбрэт0хъ благодaть пред8 nчи1ма твои1ма, господи1не м0й, ћкw ўтёшилъ мS є3си2, и3 ћкw глаг0лалъ є3си2 въ сeрдце рабы2 твоеS, и3 сE, ѓзъ бyду ћкw є3ди1на t рабhнь твои1хъ. |
|
14
|
14
|
| І сказав їй Вооз: час обіду; прийди сюди і їж хліб і вмочуй шматок твій в оцет. І сіла вона біля женців. Він подав їй хліба; вона їла, наїлася, і ще залишилося. | И# речE є4й во0зъ: ўжE чaсъ ћсти, прибли1жисz u5бо сёмw, да ћси хлёбъ м0й, и3 њмочи2 ўкрyхъ тв0й во џцетъ. И# сsде рyfь t страны2 жaтелей: и3 подадE є4й во0зъ прsжмо, и3 kдE и3 насhтисz, и3 њстA: |
|
15
|
15
|
| І встала, щоб підбирати. Вооз дав наказ слугам своїм, сказавши: нехай підбирає вона і між снопами, і не кривдьте її; | и3 востA собирaти. И# заповёда во0зъ nтрокHмъ свои6мъ, глаг0лz: средЁ снопHвъ да собирaетъ, и3 не посрами1те ю5: |
|
16
|
16
|
| та й від снопів відкидайте їй і залишайте, нехай вона підбирає [і їсть], і не сваріть її. | и3 носsще носи1те є4й, и3 tлагaюще tлагaйте є4й t снопHвъ, и3 њстaвите ю5 собирaти и3 ћсти, и3 не возбрани1те є4й. |
|
17
|
17
|
| Так підбирала вона на полі до вечора і вимолотила зібране, і вийшло близько ефи ячменю. | И# собирA до вeчера на ни1вэ, и3 и3змлати2 є4же собрA, и3 бhсть ћкw їфJ мёра kчмeнz: |
|
18
|
18
|
| Узявши це, вона пішла в місто, і свекруха її побачила, що вона набрала. І вийняла [Руф з пазухи своєї] і дала їй те, що залишила, наївшись сама. | и3 взS, и3 пріи1де во грaдъ. И# ви1дэ свекр0вь є3S є4же собрA: и3 и3з8eмши рyfь t нёдръ свои1хъ, дадE свекр0ви своeй, є4же њстaвила, t ни1хже насhтисz. |
|
19
|
19
|
| І сказала їй свекруха її: де ти збирала сьогодні і де працювала? нехай буде благословенний той, хто прийняв тебе! [Руф] відкрила свекрусі своїй, у кого вона працювала, і сказала: чоловікові тому, у якого я сьогодні працювала, ім’я Вооз. | И# речE къ нeй свекр0вь є3S: гдЁ є3си2 собирaла днeсь, и3 гдЁ раб0тала; да бyдетъ благословeнъ познaвый тS. И# повёда рyfь свекр0ви своeй, гдЁ раб0тала, и3 речE: и4мz мyжу во0зъ, ў негHже раб0тахъ днeсь. |
|
20
|
20
|
| І сказала Ноєминь невістці своїй: благословенний він від Господа за те, що не позбавив милости своєї ні живих, ні мертвих! І сказала їй Ноєминь: чоловік цей близький до нас; він з наших родичів. | Речe же ноеммjнь снохЁ своeй: блгcвeнъ є4сть гDемъ, ћкw не њстaви ми1лости своеS съ живhми и3 со ўмeршими. И# речE є4й ноеммjнь: ќжикъ є4сть нaмъ мyжъ т0й, и3 є4сть t ќжикъ нaшихъ. |
|
21
|
21
|
| Руф моавитянка сказала [свекрусі своїй]: він навіть сказав мені: будь з моїми служницями, доки не закінчать вони жнива мої. | И# речE рyfь ко свекр0ви своeй: и3 мнЁ ќбw речE: ко nтрокови1цамъ мои6мъ пристaни, д0ндеже скончaютъ всю2 жaтву, ћже є4сть мнЁ. |
|
22
|
22
|
| І сказала Ноєминь невістці своїй Руфі: добре, дочко моя, що ти будеш ходити зі служницями його, і не будуть ображати тебе на іншому полі. | И# речE ноеммjнь къ рyfэ снохЁ своeй: блaго, дщи2, ћкw ходи1ла є3си2 со nтрокови1цами є3гw2, и3 не сопроти1вzтсz тебЁ на и4нэй ни1вэ. |
|
23
|
23
|
| Так була вона зі служницями Воозовими і підбирала [колосся], доки не скінчилися жнива ячменю і жнива пшениці, і жила у свекрухи своєї. | И# пристA рyfь ко nтрокови1цамъ во0зwвымъ собирaти (клaсы), д0ндеже скончaсz жaтва kчмeнz и3 пшени1цы: и3 сёде со свекр0вію своeю. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| І сказала їй Ноєминь, свекруха її: дочко моя, чи не пошукати тобі пристановища, щоб тобі добре було? | Речe же є4й ноеммjнь свекр0вь є3S: дщи2 (моS), не поищy ли тебЁ пок0z, да блaго ти2 бyдетъ; |
|
2
|
2
|
| Ось, Вооз, зі служницями якого ти була, родич наш; ось, він у цю ніч віє на току ячмінь; | и3 нн7э во0зъ не ќжикъ ли нaмъ, и3дёже со nтрокови1цами є3гw2 былA є3си2; сE, т0й вёетъ на гумнЁ kчмeнь сеS н0щи: |
|
3
|
3
|
| умийся, намастися, вдягни на себе [ошатний] одяг твій і піди на тік, але не показуйся йому, доки не скінчить їсти і пити; | тh же и3змhйсz, и3 помaсти лицE твоE, и3 њблецhсz въ ри6зы тво‰ (свBтлыz), и3 и3зhди на гумно2: не kви1сz мyжу, д0ндеже скончaетъ ћсти и3 пи1ти: |
|
4
|
4
|
| коли ж він ляже спати, довідайся про місце, де він ляже; тоді прийдеш і відкриєш біля ніг його і ляжеш; він скаже тобі, що тобі робити. | и3 бyдетъ внегдA ўснyти є3мY, и3 познaеши мёсто, гдЁ лsжетъ, тaмw да вни1деши, и3 tкрhеши ў н0гъ є3гw2, и3 лsжеши: и3 т0й повёсть тебЁ, ±же и4маши твори1ти. |
|
5
|
5
|
| [Руф] сказала їй: зроблю все, що ти сказала мені. | И# речE рyfь къ нeй: вс‰ є3ли6ка речeши мнЁ, сотворю2. |
|
6
|
6
|
| І пішла на тік і зробила все так, як наказувала їй свекруха її. | И# и4де на гумно2, и3 сотвори2 по всемY, є3ли6ка заповёда є4й свекр0вь є3S. |
|
7
|
7
|
| Вооз наївся і напився, і розвеселив серце своє, і пішов і ліг спати біля скирти. І вона прийшла тихенько, відкрила біля ніг його і лягла. | И# kдE во0зъ и3 пи2, и3 возблажA сeрдце є3гw2, и3 и4де спaти со страны2 ст0га: nнa же пріи1де втaй, и3 tкры2 ±же ў н0гъ є3гw2, и3 лsже. |
|
8
|
8
|
| Опівночі він здригнувся, піднявся, і ось, біля ніг його лежить жінка. | И# бhсть въ полyнощи, ўжасeсz мyжъ и3 возмzтeсz, и3 сE, женA лежи1тъ ў н0гъ є3гw2: |
|
9
|
9
|
| І сказав [їй Вооз]: хто ти? Вона сказала: я Руф, раба твоя, простягни крило твоє на рабу твою, тому що ти родич. | и3 речE (є4й во0зъ): кто2 є3си2 ты2; Nнa же речE: ѓзъ є4смь рyfь рабA твоS, да возложи1ши крило2 твоE на рабY твою2, ћкw ќжикъ ты2 є3си2. |
|
10
|
10
|
| [Вооз] сказав: благословенна ти від Господа [Бога], дочко моя! це останнє твоє добре діло зробила ти ще краще за попереднє, що ти не пішла шукати молодих людей, ні бідних, ні багатих; | И# речE во0зъ: блгcвeна ты2 гDемъ бGомъ, дщи2, ћкw разблажи1ла є3си2 ми1лость твою2 послёднюю пaче пeрвыz, є4же не и3ти2 тебЁ в8слёдъ ю4нwтъ, ѓще ўб0гъ, ѓще богaтъ: |
|
11
|
11
|
| отже, дочко моя, не бійся, я зроблю тобі все, що ти сказала; тому що біля всіх воріт народу мого знають, що ти жінка доброчесна; | и3 нн7э, дщи2, не б0йсz: вс‰ є3ли6ка речeши, сотворю2 тебЁ: вёсть бо всE плeмz людjй мои1хъ, ћкw женA си1лы ты2 є3си2: |
|
12
|
12
|
| хоча і правда, що я родич, але є ще родич ближче мене; | и3 нн7э пои1стиннэ ќжикъ є4смь ѓзъ: но є3щE є4сть ќжикъ бли1жшій менє2: |
|
13
|
13
|
| переночуй цю ніч; завтра ж, якщо він прийме тебе, то добре, нехай прийме; а якщо він не захоче прийняти тебе, то я прийму; живий Господь! Спи до ранку. | прележи2 сію2 н0щь, и3 бyдетъ заyтра ѓще пріи1метъ тS, то2 блaго: да п0йметъ: ѓще ли не восх0щетъ поsти тебE, то2 поимy тz ѓзъ, жи1въ гDь: прележи2 до заyтріz. |
|
14
|
14
|
| І спала вона в ногах його до ранку і встала раніше, ніж могли вони розпізнати одне одного. І сказав Вооз: нехай не знають, що жінка приходила на тік. | И# лежA ў н0гъ є3гw2 до заyтріz: nнa же востA, прeжде нeже познaти мyжу п0друга своего2. И# речE во0зъ: да не ўвёстсz, ћкw приходи1ла женA на гумно2. |
|
15
|
15
|
| І сказав їй: подай верхній одяг, що на тобі, потримай його. Вона тримала, і він відміряв [їй] шість мір ячменю, і поклав на неї, і пішов у місто. | И# речE є4й: принеси2 покрывaло є4же на тебЁ, и3 держи2 є5. Nнa же держA є5, и3 намёри є4й шeсть мёръ kчмeнz, и3 задЁ є4й: и3 и4де во грaдъ. |
|
16
|
16
|
| А [Руф] прийшла до свекрухи своєї. Та сказала [їй]: що, дочко моя? Вона переказала їй усе, що зробив їй чоловік той. | И# пріи1де рyfь ко свекр0ви своeй. Nнa же речE є4й: чт0 є3сть, дщи2; И# повёда є4й вс‰, є3ли6ка сотвори2 є4й мyжъ. |
|
17
|
17
|
| І сказала [їй]: ці шість мір ячменю він дав мені і сказав мені: не ходи до свекрухи своєї з порожніми руками. | И# речE є4й: шeсть мёръ си1хъ kчмeнz дадe ми, глаг0ла бо ко мнЁ: да не и4деши тщA ко свекр0ви своeй. |
|
18
|
18
|
| Та сказала: почекай, дочко моя, доки не дізнаєшся, чим скінчиться справа; бо чоловік той не залишиться у спокої, не скінчивши сьогоднішньої справи. | Nнa же речE: сэди2, дщи2, д0ндеже ўвёси, кaкw падeтъ сл0во: не ўмолчи1тъ бо мyжъ, д0ндеже соверши1тсz сл0во днeсь. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Вооз вийшов до воріт і сидів там. І ось, іде мимо родич, про якого говорив Вооз. І сказав йому [Вооз]: зайди сюди і сядь тут. Той зайшов і сів. | И# во0зъ пріи1де ко вратHмъ и3 сёде тaмw: и3 сE, ќжикъ мимоидsше, њ нeмже глаг0ла во0зъ. И# речE є3мY во0зъ: ўклони1всz сsди здЁ. Џнъ же ўклони1сz и3 сёде. |
|
2
|
2
|
| [Вооз] узяв десять чоловік із старійшин міста і сказав: сядьте тут. І вони сіли. | И# поS во0зъ дeсzть мужeй t старёйшинъ грaда, и3 речE: сsдите здЁ. И# сэд0ша. |
|
3
|
3
|
| І сказав [Вооз] родичеві: Ноєминь, яка повернулася з полів моавитських, продає частину поля, що належить братові нашому Елимелеху; | И# речE во0зъ ќжику: чaсть селA, ћже є4сть брaта нaшегw є3лімелeха, ћже дадeсz ноеммjнэ возврати1вшейсz t селA мwaвлz: |
|
4
|
4
|
| я зважився довести до вух твоїх і сказати: купи в присутності тих, що сидять тут, і в присутності старійшин народу мого; якщо хочеш викупити, викуповуй; а якщо не хочеш викупити, скажи мені, і я буду знати; бо, крім тебе, нема кому викупити; а після тебе я. Той сказав: я викуповую. | ѓзъ же рек0хъ: kвлю2 тебЁ сіE во ќхо твоE, глаг0лz, пристzжи2 пред8 сэдsщими и3 пред8 старBйшины людjй мои1хъ: и3 ѓще ќжичествуеши, ќжичествуй: ѓще же не ќжичествуеши, повёждь ми2, да вёдаю: ћкw нёсть рaзвэ тебє2 є4же ќжичествовати бли1жшій, и3 ѓзъ є4смь по тебЁ. Џнъ же речE: ѓзъ є4смь, ќжичествую. |
|
5
|
5
|
| Вооз сказав: якщо ти купиш поле в Ноємині, то повинен купити й у Руфі моавитянки, дружини померлого, і повинен взяти її заміж, щоб відновити ім’я померлого у наділі його. | И# речE во0зъ: въ дeнь въ џньже пристsжеши село2 t руки2 ноеммjни, и3 t рyfы мwавjтzныни жены2 ўмeршагw, и3 сію2 дост0итъ ти2 поsти, да возстaвиши и4мz ўмeршагw въ наслёдіе є3гw2. |
|
6
|
6
|
| І сказав той родич: не можу я взяти її собі, щоб не розладнати свого наділу; прийми її ти, бо я не можу прийняти. | И# речE ќжикъ: не возмогY ќжичествовати себЁ, да не разсhплю наслёдіz моегw2: ќжичествуй себЁ ты2 ќжичество моE, ѓзъ бо не возмогY ќжичествовати. |
|
7
|
7
|
| Раніше такий був звичай у Ізраїля при викупі й при обміні для підтвердження якої-небудь справи: один знімав чобіт свій і давав іншому, [який приймав право родича,] і це було свідченням в Ізраїлі. | И# сіE ўправлeніе бhсть прeжде во ї}ли њ ќжичествованіи и3 њ премэнeніи, є4же ўкрэпи1ти всsкое сл0во: и3 и3ззувaше мyжъ сап0гъ св0й, и3 даsше п0другу своемY ќжичествующу ќжичество є3гw2: и3 сіE бsше свидётелство во ї}ли. |
|
8
|
8
|
| І сказав той родич Воозу: купи собі. І зняв чобіт свій [і дав йому]. | И# речE ќжикъ во0зу: пристzжи2 себЁ ќжичество моE. И# и3ззyвъ сап0гъ св0й, дадE є3мY. |
|
9
|
9
|
| І сказав Вооз старійшинам і всьому народові: ви тепер свідки того, що я купую в Ноємині все Елимелехове і все Хилеонове і Махлонове; | И# речE во0зъ старёйшинамъ и3 всBмъ лю1демъ: свидётелє вы2 днeсь, ћкw пристzжaхъ днeсь вс‰, ±же є3лімелeхwва, и3 вс‰ є3ли6ка сyть хелеHнwва и3 маалHнwва, t руки2 ноеммjни: |
|
10
|
10
|
| також і Руф моавитянку, дружину Махлонову, беру собі за дружину, щоб залишити ім’я померлого у наділі його, і щоб не зникло ім’я померлого між братами його й біля воріт місцеперебування його: ви сьогодні свідки того. | ксемy же рyfь мwавjтzныню женY маалHню поeмлю себЁ въ женY возстaвити и4мz ўмeршагw въ наслёдіе є3гw2, да не поги1бнетъ и4мz ўмeршагw t брaтіи є3гw2 и3 t плeмене людjй є3гw2: свидётелє вы2 днeсь. |
|
11
|
11
|
| І сказав увесь народ, що біля воріт, і старійшини: ми свідки; нехай зробить Господь дружиною, ту, яка входить у дім твій, як Рахиль і як Лію, які обидві створили дім Ізраїлів; придбай багатство в Ефрафі, і нехай славиться ім’я твоє у Вифлеємі; | И# tвэщaша вси2 лю1діе и5же ў врaтъ: свидётелє є3смы2. И# старBйшины рёша: да дaстъ гDь женЁ твоeй, входsщей въ д0мъ тв0й, ћкоже рахи1ли и3 ћкw лjи, ±же создaша џбэ д0мъ ї}левъ, и3 сотвори1ша си1лу во є3фрafэ, и3 бyдетъ и4мz въ виfлеeмэ: |
|
12
|
12
|
| і нехай буде дім твій, як дім Фареса, якого народила Фамар Іуді, від того сімені, яке дасть тобі Господь від цієї молодої жінки. | и3 бyди д0мъ тв0й ћкоже д0мъ фарeсовъ, є3г0же роди2 fамaрь їyдэ, t сёмене твоегw2 дaстъ тебЁ гDь t рабы2 сеS ч†да. |
|
13
|
13
|
| І взяв Вооз Руф, і вона стала його дружиною. І увійшов він до неї, і Господь дав їй вагітність, і вона народила сина. | И# поS во0зъ рyfь, и3 бhсть є3мY женA, и3 вни1де къ нeй: и3 дадE є4й гDь зачaти, и3 роди2 сhна. |
|
14
|
14
|
| І говорили жінки Ноємині: благословенний Господь, що Він не залишив тебе нині без спадкоємця! І нехай буде славне ім’я його в Ізраїлі! | И# рек0ша жєны2 къ ноеммjнэ: блгcвeнъ гDь, и4же не разсhпа ќжика твоегw2 днeсь, и3 прозовeтсz и4мz твоE во ї}ли, |
|
15
|
15
|
| Він буде тобі втіхою і годувальником у старості твоїй, тому що його народила невістка твоя, яка любить тебе, яка для тебе краще за сім синів. | и3 бyдетъ тебЁ во њбращaющаго дyшу и3 въ прекормлeніе стaрости твоеS, ћкw снохA твоS, возлюби1вшаz тебE, роди2 сhна, ћже є4сть благA тебЁ пaче седми2 сынHвъ. |
|
16
|
16
|
| І взяла Ноєминь дитя це, і носила його в обіймах своїх, і була йому нянькою. | И# взS ноеммjнь nтрочA, и3 положи2 є5 на л0нэ своeмъ, и3 бhсть є3мY корми1лица. |
|
17
|
17
|
| Сусідки нарекли йому ім’я і говорили: «у Ноємині народився син», і нарекли йому ім’я: Овид. Він батько Ієссея, батька Давидового. | И# прозвaша сосёди и4мz є3гw2, глаг0люще: роди1сz сhнъ ноеммjнэ. И# нарек0ша и4мz є3мY њви1дъ: сeй є4сть nтeцъ їессeа, nтцA дв7дова. |
|
18
|
18
|
| І ось рід Фаресів: Фарес народив Есрома; | И# сі‰ рwдствA фарeсwва: фарeсъ роди2 є3срHма: |
|
19
|
19
|
| Есром народив Арама; Арам народив Аминадава; | є3срHмъ же роди2 ґрaма: ґрaмъ же роди2 ґмінадaва: |
|
20
|
20
|
| Аминадав народив Наассона; Наассон народив Салмона; | ґмінадaвъ же роди2 наассHна: наассHнъ же роди2 салмHна: |
|
21
|
21
|
| Салмон народив Вооза; Вооз народив Овида; | салмHнъ же роди2 во0за: во0зъ же роди2 њви1да: |
|
22
|
22
|
| Овид народив Ієссея; Ієссей народив Давида. | њви1дъ же роди2 їессeа: їессeй же роди2 дв7да. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
