|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Горе місту крови! все воно повне обману і вбивства; не припиняється у ньому грабіжництво. | |
|
2
|
|
| Чутні ляскіт бича і стукіт коліс, що крутяться, іржання коня і гуркіт колісниці, що скаче. | |
|
3
|
|
| Мчить кіннота, виблискує меч і блищать списи; убитих безліч і купи трупів: немає кінця трупам, спотикаються об трупи їх. | |
|
4
|
|
| Це — за численні блудодіяння розпусниці приємної зовнішности, майстерної у чародійстві, яка блудодіяннями своїми продає народи і чаклуваннями своїми — племена. | |
|
5
|
|
| Ось, Я — на тебе! — говорить Господь Саваоф. І підніму на лице твоє краї одягу твого і покажу народам наготу твою і царствам сором твій. | |
|
6
|
|
| І закидаю тебе мерзотами, зроблю тебе ганебною і виставлю тебе на позорище. | |
|
7
|
|
| І буде те, що всякий, побачивши тебе, побіжить від тебе і скаже: «розорена Ниневія! Хто пошкодує за нею? де знайду я утішителів для тебе?» | |
|
8
|
|
| Хіба ти краще за Но-Аммона, що знаходиться між ріками, оточений водою, валом якого було море, і море служило стіною його? | |
|
9
|
|
| Ефіопія і Єгипет з незлічимою безліччю інших служили йому підкріпленням; копти і лівійці приходили на допомогу тобі. | |
|
10
|
|
| Але і він переселений, пішов у полон; навіть і немовлята його розбиті на перехрестях усіх вулиць, а щодо знатних його кидали жереб, і всі вельможі його закуті ланцюгами. | |
|
11
|
|
| Так і ти – сп’янієш і сховаєшся; так і ти будеш шукати захисту від ворога. | |
|
12
|
|
| Усі укріплення твої подібні до смоковниці зі стиглими плодами: якщо труснути їх, то вони впадуть прямо у рот того, хто бажає їсти. | |
|
13
|
|
| Ось, і народ твій, як жінки у тебе: ворогам твоїм навстіж відчиняться ворота землі твоєї, вогонь пожере запори твої. | |
|
14
|
|
| Начерпай води на час облоги; зміцнюй укріплення твої; піди у багно, топчи глину, полагоди піч для випалювання цеглин. | |
|
15
|
|
| Там пожере тебе вогонь, посіче тебе меч, поїсть тебе, як гусінь, хоч би ти розмножилася, як гусінь, розмножилася, як сарана. | |
|
16
|
|
| Купців у тебе стало більше, ніж зірок на небі; але ця сарана розсіється і полетить. | |
|
17
|
|
| Князі твої — як сарана, і воєначальники твої — як рої мошок, які під час холоду гніздяться у щілинах стін, і коли зійде сонце, то розлітаються, і не узнаєш місця, де вони були. | |
|
18
|
|
| Сплять пастирі твої, царю Ассирійський, спочивають вельможі твої; народ твій розсіявся по горах, і немає кому зібрати його. | |
|
19
|
|
| Немає лікування для рани твоєї, болюча виразка твоя. Усі, хто почув звістку про тебе, будуть плескати у долоні за тебе, бо на кого не простягалася безупинно злість твоя? |
