|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
|
|
Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум.
|
|
|
2
|
|
|
Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш?
|
|
|
3
|
|
|
Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат.
|
|
|
4
|
|
|
Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений.
|
|
|
5
|
|
|
Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали.
|
|
|
6
|
|
|
Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому.
|
|
|
7
|
|
|
Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його.
|
|
|
8
|
|
|
Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич.
|
|
|
9
|
|
|
Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок.
|
|
|
10
|
|
|
І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її.
|
|
|
11
|
|
|
Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його.
|
|
|
12
|
|
|
Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його.
|
|
|
13
|
|
|
Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього,
|
|
|
14
|
|
|
і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря?
|
|
|
15
|
|
|
Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує.
|
|
|
16
|
|
|
За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його.
|
|
|
17
|
|
|
Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади?
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.