|
Глава 7
|
|
|
1
|
|
| Хіба ви не знаєте, браття [бо кажу тим, що знають закон], що закон має владу над людиною, доки вона живе. | |
|
2
|
|
| Заміжня жінка зв’язана законом із живим чоловіком; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону заміжжя. | |
|
3
|
|
| Тому, якщо при живому чоловікові вийде за іншого, зветься перелюбницею; коли ж помре чоловік, вона вільна від закону і не буде перелюбницею, вийшовши за іншого чоловіка. | |
|
4
|
|
| Так і ви, браття мої, померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. | |
|
5
|
|
| Бо, коли ми жили за плоттю, тоді пристрасті гріховні, виявлені законом, діяли в членах наших, щоб приносити плід смерти; | |
|
6
|
|
| але тепер, коли ми померли для закону, яким були зв’язані, ми звільнилися від нього, щоб нам служити Богові в оновленні духу, а не за старою буквою. | |
|
7
|
|
| Що ж скажемо? Hевже від закону гріх? Зовсім ні. Але я не пізнав гріх інакше, як через закон. Бо я не знав би і жадання, якби закон не говорив: «Hе пожадай». | |
|
8
|
|
| Але гріх, узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання: бо без закону гріх мертвий. | |
|
9
|
|
| Я жив колись без закону; але коли прийшла заповідь, то гріх ожив, | |
|
10
|
|
| а я помер; отак заповідь, що мала бути для життя, послужила мені на смерть, | |
|
11
|
|
| тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і нею умертвив. | |
|
12
|
|
| Тому закон святий і заповідь свята, і праведна, і добра. | |
|
13
|
|
| Отже, невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні. Але гріх виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми грішним завдяки заповіді. | |
|
14
|
|
| Бо ми знаємо, що закон духовний, а я плотський, проданий гріху. | |
|
15
|
|
| Бо не розумію, що роблю: тому що не те роблю, що хочу, а що ненавиджу, те роблю. | |
|
16
|
|
| Коли ж роблю те, чого не хочу, то згоджуюсь із законом, що він добрий, | |
|
17
|
|
| а тому не я вже роблю те, а той гріх, що живе в мені. | |
|
18
|
|
| Бо знаю, що не живе в мені, тобто в моєму тілі, добре; бо бажання добра є в мені, але щоб зробити таке, того не знаходжу. | |
|
19
|
|
| Добра, якого хочу, не роблю, а зло, якого не хочу, роблю. | |
|
20
|
|
| Якщо ж роблю те, чого не хочу, вже не я роблю те, але гріх, що живе в мені. | |
|
21
|
|
| Тож я знаходжу закон, що‚ коли хочу робити добро, лежить у мені зло. | |
|
22
|
|
| Бо за внутрішньою людиною знаходжу насолоду в законі Божому; | |
|
23
|
|
| але в членах моїх бачу інший закон, що протиборствує законові розуму мого і бере мене в полон закону гріховного, який перебуває в членах моїх. | |
|
24
|
|
| Бідна я людина! Хто визволить мене від цього тіла смерти? | |
|
25
|
|
| Дякую Богові моєму через Ісуса Христа, Господа нашого. Отже, той же самий я розумом моїм служу законові Божому, а тілом — законові гріха. |
