|
Глава 11
|
|
|
1
|
|
| Отже, питаю: «Hевже Бог відкинув народ Свій?» Зовсім ні. Бо і я ізраїльтянин із потомства Авраамового, з коліна Веніамінового. | |
|
2
|
|
| Hе відкинув Бог народу Свого, який Він наперед знав. Хіба не знаєте, що говорить Писання про Іллю? Як він скаржиться Богові на Ізраїля, кажучи: | |
|
3
|
|
| «Господи! Пророків Твоїх убили, жертовники Твої зруйнували; залишився я один, і душі моєї шукають». | |
|
4
|
|
| Що ж говорить йому Божа відповідь? «Я залишив Собі сім тисяч чоловік, які не схилили коліна перед Ваалом». | |
|
5
|
|
| Так і тепер, після обрання благодаті, зберігся останок. | |
|
6
|
|
| Але якщо за благодаттю, то не за діла; інакше благодать не була б уже благодаттю. А якщо за діла, то це вже не благодать; інакше діло вже не є діло. | |
|
7
|
|
| Що ж? Ізраїль, чого шукав, того не одержав; обрані ж одержали, а інші озлобилися, | |
|
8
|
|
| як написано: «Бог дав їм духа нечутливости, очі, якими не бачать, вуха, якими не чують, аж до цього дня». | |
|
9
|
|
| І Давид говорить: «Хай буде трапеза їхньою сіттю, і тенетами, і петлею на відплату їм; | |
|
10
|
|
| нехай потьмаряться очі їхні, щоб не бачили; і хребет їхній нехай назавжди зігнеться». | |
|
11
|
|
| Отже, питаю: «Hевже вони спіткнулися, щоб зовсім упасти?» Зовсім ні. Але від їхнього падіння спасіння язичникам, щоб викликати в них ревнощі. | |
|
12
|
|
| Якщо ж падіння їхнє — багатство світові і занепад їхній — багатство язичникам, то тим більше повнота їхня. | |
|
13
|
|
| Вам кажу, язичникам. Як апостол язичників, я прославляю служіння моє. | |
|
14
|
|
| Чи не збуджу ревнощів у моїх рідних по плоті і чи не спасу декого з них? | |
|
15
|
|
| Бо якщо відторгнення їх є примирення світу, то чим буде прийняття їх, як не життям з мертвих? | |
|
16
|
|
| Якщо початок святий, то й ціле; і коли корінь святий, то й гілля. | |
|
17
|
|
| Коли ж деякі з гілок відломилися, а ти, будучи дикою оливою, прищепився на їхнє місце і став причасником кореня та соку оливи, | |
|
18
|
|
| то не хвалися перед гілками. Якщо ж хвалишся, то згадай, що не ти корінь підтримуєш, а корінь тебе. | |
|
19
|
|
| Скажеш: «Гілки відломилися, щоб мені прищепитися». | |
|
20
|
|
| Добре. Вони відломилися невір’ям, а ти тримаєшся вірою: не величайся, але бійся. | |
|
21
|
|
| Бо якщо Бог не пощадив природних гілок, то, гляди, чи пощадить і тебе. | |
|
22
|
|
| Отже, бачиш і суворість Божу: суворість до тих, що відпали, а благість до тебе, якщо ти перебуватимеш у благості Божій, інакше й ти будеш відсічений. | |
|
23
|
|
| Але і ті, якщо не перебуватимуть у невір’ї, прищепляться, бо Бог має силу знову прищепити їх. | |
|
24
|
|
| Бо коли ти, відсічений від дикої за природою оливи, прищепився до доброї оливи, то тим більше ці, природні, прищепляться до своєї оливи. | |
|
25
|
|
| Бо я не хочу, щоб ви, браття, не знали цієї таємниці, — щоб ви не думали про себе, — що засліплення Ізраїля сталося частково, доки не ввійде повна кількість язичників; | |
|
26
|
|
| таким чином весь Ізраїль спасеться, як написано: «Прийде від Сиону визволитель і відверне нечестя від Якова. | |
|
27
|
|
| Такий їм від Мене заповіт, коли зніму з них гріхи їхнi». | |
|
28
|
|
| Щодо благовістя, то вони вороги заради вас; а щодо обрання — улюбленці Божі заради отців. | |
|
29
|
|
| Бо дари і покликання Божі непорушні. | |
|
30
|
|
| Як і ви колись противилися Богові, а нині помилувані через непокору їхню, | |
|
31
|
|
| так і вони тепер противляться заради вашого помилування, щоб і вони самі були помилувані. | |
|
32
|
|
| Бо всіх Бог тримав у непокорі, щоб усіх помилувати. | |
|
33
|
|
| О, глибино багатства, і премудрости, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його і недослідимі путі Його! | |
|
34
|
|
| Бо хто пізнав розум Господній? Або хто був порадником Йому? | |
|
35
|
|
| Або хто дав Йому наперед, щоб Він мав віддати? | |
|
36
|
|
| Бо все від Hього, Hим і для Hього, Йому слава повіки, амінь. |
