|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| И призва́ обана́десять ученики́ Своя́, даде́ и́мъ вла́сть на ду́сѣхъ нечи́стыхъ, я́ко да изго́нятъ и́хъ, и цѣли́ти вся́къ неду́гъ и вся́ку болѣ́знь. | Прикликавши дванадцять учеників Своїх, Він дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяли їх і зціляли всяку недугу і всяку неміч. |
|
2
|
2
|
| Два на́десятихъ же апо́столовъ имена́ су́ть сія́: пе́рвый Си́монъ, и́же нарица́єтся Пе́тръ, и Андре́й бра́тъ єго́: Іа́ковъ Зеведе́євъ и Іоа́ннъ бра́тъ єго́: | Дванадцяти ж апостолів імена такі: перший Симон, що зветься Петром, і Андрій, брат його, Яків Зеведеїв та Іоан, брат його, |
|
3
|
3
|
| Фили́ппъ и Варѳоломе́й: Ѳома́ и Матѳе́й мыта́рь: Іа́ковъ Алфе́євъ и Левве́й, нарѣче́нный Ѳадде́й: | Филип і Варфоломій, Фома і Матфей-митар, Яків Алфеїв і Леввей, прозваний Фадеєм, |
|
4
|
4
|
| Си́монъ Канани́тъ и Іу́да Іскаріо́тскій, и́же и предаде́ Єго́. | Симон Кананіт та Іуда Іскаріотський, який і зрадив Його. |
|
5
|
5
|
| Сія́ обана́десять посла́ Іису́съ, заповѣ́да и́мъ, глаго́ля: на пу́ть язы́къ не иди́те и во гра́дъ Самаря́нскій не вни́дите: | Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, промовляючи: на путь до язичників не ходіть і в місто самарянське не входьте; |
|
6
|
6
|
| иди́те же па́че ко овца́мъ поги́бшымъ до́му Изра́илева: | а йдіть краще до овець загиблих дому Ізраїлевого; |
|
7
|
7
|
| ходя́ще же проповѣ́дуйте, глаго́люще, я́ко прибли́жися Ца́рствіє Небе́сноє: | ходячи ж, проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне; |
|
8
|
8
|
| боля́щыя исцѣля́йте, прокаже́нныя очища́йте, ме́ртвыя воскреша́йте, бѣ́сы изгоня́йте: ту́не прія́сте, ту́не дади́те. | хворих зціляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте: задарма одержали, задарма давайте. |
|
9
|
9
|
| Не стяжи́те зла́та, ни сребра́, ни мѣ́ди при поясѣ́хъ ва́шихъ, | Не беріть з собою ні золота, ні срібла, ані міді у пояси свої, |
|
10
|
10
|
| ни пи́ры въ пу́ть, ни двою́ ри́зу, ни сапо́гъ, ни жезла́: досто́инъ бо є́сть дѣ́латель мзды́ своєя́. | ні торбини на дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ані посоха, бо той, хто трудиться, достойний нагороди своєї. |
|
11
|
11
|
| Въ о́ньже а́ще [коли́ждо] гра́дъ или́ ве́сь вни́дете, испыта́йте, кто́ въ не́мъ досто́инъ є́сть, и ту́ пребу́дите, до́ндеже изы́дете: | В яке б місто або селище не ввійшли ви, довідуйтесь, хто в ньому достойний є, і там залишайтесь, доки не вийдете; |
|
12
|
12
|
| входя́ще же въ до́мъ цѣлу́йте єго́, глаго́люще: ми́ръ до́му сему́: | а входячи в дім, привітайте його, кажучи: мир дому цьому. |
|
13
|
13
|
| и а́ще у́бо бу́детъ до́мъ досто́инъ, пріи́детъ ми́ръ ва́шъ на́нь: а́ще ли же не бу́детъ досто́инъ, ми́ръ ва́шъ къ ва́мъ возврати́тся. | І якщо буде дім достойний, то мир ваш зійде на нього; якщо ж не буде достойний, то мир ваш до вас повернеться. |
|
14
|
14
|
| И и́же а́ще не пріи́метъ ва́съ, ниже́ послу́шаєтъ слове́съ ва́шихъ, исходя́ще изъ до́му или́ изъ гра́да того́, оттряси́те пра́хъ но́гъ ва́шихъ: | А коли хто не прийме вас і не послухає слів ваших, то, виходячи з дому чи з міста того, обтрусіть порох з ніг ваших. |
|
15
|
15
|
| ами́нь глаго́лю ва́мъ: отра́днѣе бу́детъ земли́ Cодо́мстѣй и Гомо́ррстѣй въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́. | Істинно кажу вам: відрадніше буде землі Содомській і Гоморрській у день судний, аніж місту тому. |
|
16
|
16
|
| Се́, А́зъ посыла́ю ва́съ я́ко о́вцы посредѣ́ волко́въ: бу́дите у́бо му́дри я́ко змія́, и цѣ́ли я́ко го́лубіє. | Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків: отже, будьте мудрі, як змії, і лагідні, як голуби. |
|
17
|
17
|
| Внемли́те же от человѣ́къ: предадя́тъ бо вы́ на со́нмы, и на собо́рищихъ и́хъ бію́тъ ва́съ, | Остерігайтеся ж людей: бо вони видаватимуть вас на судилища і в своїх синагогах битимуть вас, |
|
18
|
18
|
| и предъ влады́ки же и цари́ веде́ни бу́дете Мене́ ра́ди, во свидѣ́телство и́мъ и язы́комъ. | і поведуть вас до правителів і царів заради Мене на свідчення їм та язичникам. |
|
19
|
19
|
| Єгда́ же предаю́тъ вы́, не пецы́теся, ка́ко или́ что́ возглаго́лете: да́стбося ва́мъ въ то́й ча́съ, что́ возглаго́лете: | Коли ж видаватимуть вас, не турбуйтеся, як або що говорити; бо в той час дано буде вам, що сказати, |
|
20
|
20
|
| не вы́ бо бу́дете глаго́лющіи, но Ду́хъ Отца́ ва́шего глаго́ляй въ ва́съ. | бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого говоритиме у вас. |
|
21
|
21
|
| Преда́стъ же бра́тъ бра́та на сме́рть, и оте́цъ ча́до: и воста́нутъ ча́да на роди́тели и убію́тъ и́хъ: | Видасть же брат брата на смерть і батько сина; і повстануть діти на батьків і уб’ють їх; |
|
22
|
22
|
| и бу́дете ненави́дими всѣ́ми и́мене Моєго́ ра́ди: претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́нъ бу́детъ. | і будуть вас ненавидіти всі за ім’я Моє; а хто витерпить до кінця, той спасенний буде. |
|
23
|
23
|
| Єгда́ же го́нятъ вы́ во гра́дѣ се́мъ, бѣ́гайте въ другі́й. Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: не и́мате сконча́ти гра́ды Изра́илевы, до́ндеже пріи́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій. | Коли ж гнатимуть вас в одному місті, біжіть у інше. Бо істинно кажу вам: не встигнете обійти ще міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський. |
|
24
|
24
|
| Нѣ́сть учени́къ надъ учи́теля [своєго́], ниже́ ра́бъ надъ господи́на своєго́: | Учень не вищий за вчителя і слуга не вищий за господаря свого. |
|
25
|
25
|
| довлѣ́етъ ученику́, да бу́детъ я́ко учи́тель єго́, и ра́бъ я́ко госпо́дь єго́. А́ще господи́на до́му веєльзеву́ла нареко́ша, кольми́ па́че дома́шнія єго́? | Досить для учня, щоб він був як учитель його, і для слуги, щоб він був як господар його. Якщо господаря дому назвали Вельзевулом, то чи не тим більше — домашніх його? |
|
26
|
26
|
| Не убо́йтеся у́бо и́хъ: ничто́же бо є́сть покрове́но, є́же не откры́єтся, и та́йно, є́же не увѣ́дѣно бу́детъ. | Отже, не бійтесь їх, бо нема нічого прихованого, що не відкрилося б, і потайного, що не стало б відомим. |
|
27
|
27
|
| Є́же глаго́лю ва́мъ во тмѣ́, рцы́те во свѣ́тѣ: и є́же во у́шы слы́шите, проповѣ́дите на кро́вѣхъ. | Що кажу вам у темряві, говоріть при світлі, і що чуєте на вухо, проповідуйте на покрівлях. |
|
28
|
28
|
| И не убо́йтеся от убива́ющихъ тѣ́ло, души́ же не могу́щихъ уби́ти: убо́йтеся же па́че могу́щаго и ду́шу и тѣ́ло погуби́ти въ геє́ннѣ. | І не бійтеся тих, що вбивають тіло, а душі не можуть убити; але бійтесь більше Того, Хто може і душу, і тіло погубити в геєні. |
|
29
|
29
|
| Не двѣ́ ли пти́цѣ цѣни́тѣся єди́ному асса́рію? И ни єди́на от ни́хъ паде́тъ на земли́ безъ Отца́ ва́шего: | Чи не дві малі пташки продаються за один асарій*? І жодна з них не впаде на землю без волі Отця вашого; |
|
30
|
30
|
| ва́мъ же и вла́си главні́и вси́ изочте́ни су́ть: | у вас же і волосся на голові все полічено; |
|
31
|
31
|
| не убо́йтеся у́бо: мно́зѣхъ пти́цъ лу́чши єсте́ вы́. | не бійтеся ж: ви дорожчі за багатьох малих пташок. |
|
32
|
32
|
| Вся́къ у́бо и́же исповѣ́сть Мя́ предъ человѣ́ки, исповѣ́мъ єго́ и А́зъ предъ Отце́мъ Мои́мъ, и́же на небесѣ́хъ: | Отже, кожного, хто визнає Мене перед людьми, того визнаю і Я перед Отцем Моїм Небесним. |
|
33
|
33
|
| а и́же отве́ржется Мене́ предъ человѣ́ки, отве́ргуся єго́ и А́зъ предъ Отце́мъ Мои́мъ, и́же на небесѣ́хъ. | А хто зречеться Мене перед людьми, зречуся того і Я перед Отцем Моїм Небесним. |
|
34
|
34
|
| Не мни́те, я́ко пріидо́хъ воврещи́ ми́ръ на зе́млю: не пріидо́хъ воврещи́ ми́ръ, но ме́чь: | Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч. |
|
35
|
35
|
| пріидо́хъ бо разлучи́ти человѣ́ка на отца́ своєго́, и дще́рь на ма́терь свою́, и невѣ́сту на свекро́вь свою́. | Бо Я прийшов розлучити сина з батьком його, і дочку з матір’ю її, і невістку із свекрухою її. |
|
36
|
36
|
| И врази́ человѣ́ку дома́шніи єго́. | І вороги людини — домашні її. |
|
37
|
37
|
| И́же лю́битъ отца́ или́ ма́терь па́че Мене́, нѣ́сть Мене́ досто́инъ: и и́же лю́битъ сы́на или́ дще́рь па́че Мене́, нѣ́сть Мене́ досто́инъ: | Хто любить батька чи матір більше, ніж Мене, недостойний Мене; і хто любить сина чи дочку більше, ніж Мене, недостойний Мене; |
|
38
|
38
|
| и и́же не пріи́метъ креста́ своєго́ и вслѣ́дъ Мене́ гряде́тъ, нѣ́сть Мене́ досто́инъ. | і хто не бере хрест свій і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене. |
|
39
|
39
|
| Обрѣты́й ду́шу свою́ погуби́тъ ю́: а и́же погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щетъ ю́. | Хто зберігає душу свою, загубить її, а хто загубить душу свою заради Мене, збереже її. |
|
40
|
40
|
| И́же ва́съ пріє́млетъ, Мене́ пріє́млетъ: и и́же пріє́млетъ Мене́, пріє́млетъ Посла́вшаго Мя́: | Хто вас приймає, той Мене приймає, а хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене; |
|
41
|
41
|
| пріє́мляй проро́ка во и́мя проро́чо, мзду́ проро́чу пріи́метъ: и пріє́мляй пра́ведника во и́мя пра́ведничо, мзду́ пра́ведничу пріи́метъ: | хто приймає пророка в ім’я пророка, одержить винагороду пророка; і хто приймає праведника в ім’я праведника, одержить винагороду праведника. |
|
42
|
42
|
| и и́же а́ще напои́тъ єди́наго от ма́лыхъ си́хъ ча́шею студены́ воды́ то́кмо, во и́мя ученика́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не погуби́тъ мзды́ своєя́. | І хто напоїть одного з малих цих чашею холодної води, тільки в ім’я ученика, істинно кажу вам, не втратить нагороди своєї. |
