|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| Во дни́ же о́ны пріи́де Іоа́ннъ Крести́тель, проповѣ́дая въ пусты́ни Іуде́йстѣй | У ті дні приходить Іоан Хреститель і проповідує в пустелі Юдейській, |
|
2
|
2
|
| и глаго́ля: пока́йтеся, прибли́жибося Ца́рствіє Небе́сноє. | і каже: покайтеся, наблизилось бо Царство Небесне. |
|
3
|
3
|
| Се́й бо є́сть рѣче́нный Іса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: гла́съ вопію́щаго въ пусты́ни: угото́вайте пу́ть Госпо́день, пра́вы твори́те стези́ Єго́. | Бо Він є Той, про Якого сказав пророк Ісая: глас вопіющого в пустелі: приготуйте путь Господеві, прямими зробіть стезі Йому. |
|
4
|
4
|
| Са́мъ же Іоа́ннъ имя́ше ри́зу свою́ от вла́съ велблу́ждь, и по́ясъ усме́нъ о чреслѣ́хъ свои́хъ: снѣ́дь же єго́ бѣ́ пру́жіє и ме́дъ ди́вій. | Сам же Іоан мав одяг з верблюжого волоса і пояс шкіряний на стегнах своїх, а їжею його були акриди* та мед дикий. |
|
5
|
5
|
| Тогда́ исхожда́ше къ нему́ Ієрусали́ма, и вся́ Іуде́а, и вся́ страна́ Іорда́нская, | Тоді виходили до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська; |
|
6
|
6
|
| и креща́хуся во Іорда́нѣ от него́, исповѣ́дающе грѣхи́ своя́. | І хрестилися в Йордані від нього, сповідаючи гріхи свої. |
|
7
|
7
|
| Ви́дѣвъ же [Іоа́ннъ] мно́ги фарісе́и и саддуке́и гряду́щыя на креще́ніє єго́, рече́ и́мъ: рожде́нія єхі́днова, кто́ сказа́ ва́мъ бѣжа́ти от бу́дущаго гнѣ́ва? | А побачивши багато фарисеїв і саддукеїв, що йшли до нього хреститися, Іоан сказав їм: поріддя єхиднове! Хто навчив вас тікати від грядущого гніву? |
|
8
|
8
|
| Сотвори́те у́бо пло́дъ досто́инъ покая́нія, | Створіть же плід, достойний покаяння. |
|
9
|
9
|
| и не начина́йте глаго́лати въ себѣ́: отца́ и́мамы Авраа́ма: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко мо́жетъ Бо́гъ от ка́менія сего́ воздви́гнути ча́да Авраа́му: | І не починайте говорити в собі: отця маємо Авраама. Кажу бо вам, що Бог може з каміння цього звести дітей Авраамові. Вже й сокира біля кореня дерева лежить: |
|
10
|
10
|
| уже́ бо и сѣки́ра при ко́рени дре́ва лежи́тъ: вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́тъ плода́ добра́, посѣка́ємо быва́єтъ и во о́гнь вмета́ємо: | бо всяке дерево, що не приносить доброго плоду, рубають і кидають в огонь. |
|
11
|
11
|
| а́зъ у́бо креща́ю вы́ водо́ю въ покая́ніє: Гряды́й же по мнѣ́ крѣ́плій мене́ є́сть, Єму́же нѣ́смь досто́инъ сапоги́ понести́: То́й вы́ крести́тъ Ду́хомъ Святы́мъ и огне́мъ: | Я хрещу вас водою на покаяння, але Той, Хто гряде після мене, Сильніший за мене; я недостойний понести взуття Його; Він хреститиме вас Духом Святим і вогнем; |
|
12
|
12
|
| Єму́же лопа́та въ руцѣ́ Єго́, и отреби́тъ гумно́ Своє́, и собере́тъ пшени́цу Свою́ въ жи́тницу, пле́вы же сожже́тъ огне́мъ негаса́ющимъ. | Його лопата* в руці у Нього, і Він очистить тік Свій і збере пшеницю Свою в житницю, а полову спалить вогнем невгасимим. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ прихо́дитъ Іису́съ от Галіле́и на Іорда́нъ ко Іоа́нну крести́тися от него́. | Тоді приходить Ісус з Галилеї на Йордан до Іоана хреститися від нього. |
|
14
|
14
|
| Іоа́ннъ же возбраня́ше Єму́, глаго́ля: а́зъ тре́бую Тобо́ю крести́тися, и Ты́ ли гряде́ши ко мнѣ́? | Іоан же стримував Його і говорив: мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі приходити до мене? |
|
15
|
15
|
| Отвѣща́въ же Іису́съ рече́ къ нему́: оста́ви ны́нѣ: та́ко бо подоба́єтъ на́мъ испо́лнити вся́ку пра́вду. Тогда́ оста́ви Єго́. | Але Ісус сказав йому у відповідь: облиш нині, бо так належить нам виконати всяку правду. Тоді Іоан допускає Його. |
|
16
|
16
|
| И крести́вся Іису́съ взы́де а́біє от воды́: и се́, отверзо́шася Єму́ небеса́, и ви́дѣ Ду́ха Бо́жія сходя́ща я́ко го́лубя и гряду́ща на Него́. | І, охрестившись, Ісус вийшов зразу ж з води, — і ось розкрилися Йому небеса, і побачив Іоан Духа Божого, Який сходив, мов голуб, і спускався на Нього. |
|
17
|
17
|
| И се́, гла́съ съ небесе́ глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, о Не́мже благоволи́хъ. | І ось голос лунає з неба, який говорить: Це є Син Мій Улюблений, в Ньому Моє благовоління. |
