|
Глава 7
|
Глава 7
|
|
1
|
1
|
| Не суди́те, да не суди́ми бу́дете: | Не судіть, щоб і вас не судили; |
|
2
|
2
|
| и́мже бо судо́мъ су́дите, су́дятъ ва́мъ: и въ ню́же мѣ́ру мѣ́рите, возмѣ́рится ва́мъ. | бо яким судом судите, таким судитимуть і вас, і якою мірою міряєте, такою відміряється й вам. |
|
3
|
3
|
| Что́ же ви́диши суче́цъ, и́же во о́цѣ бра́та твоєго́, бревна́ же, є́же є́сть во о́цѣ твоє́мъ, не чу́єши? | І чому ж ти бачиш скалку в оці брата твого, а колоди, що є в оці твоєму, не відчуваєш? |
|
4
|
4
|
| Или́ ка́ко рече́ши бра́ту твоєму́: оста́ви, да изму́ суче́цъ изъ очесе́ твоєго́: и се́, бревно́ во о́цѣ твоє́мъ? | Або, як скажеш братові твоєму: дай я витягну скалку з ока твого, коли колода в оці твоїм? |
|
5
|
5
|
| Лицемѣ́ре, изми́ пе́рвѣе бревно́ изъ очесе́ твоєго́, и тогда́ у́зриши изъя́ти суче́цъ изъ очесе́ бра́та твоєго́. | Лицеміре, вийми спершу колоду з ока твого, і тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого. |
|
6
|
6
|
| Не дади́те свята́я псо́мъ, ни помета́йте би́серъ ва́шихъ предъ свинія́ми, да не поперу́тъ и́хъ нога́ми свои́ми и вра́щшеся расто́ргнутъ вы́. | Не давайте святого псам і не кидайте перлів ваших перед свиньми, щоб вони не потоптали їх ногами своїми і, обернувшись, не пороздирали й вас. |
|
7
|
7
|
| Проси́те, и да́стся ва́мъ: ищи́те, и обря́щете: толцы́те, и отве́рзется ва́мъ: | Просіть, і дасться вам; шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам; |
|
8
|
8
|
| вся́къ бо прося́й пріє́млетъ, и ищя́й обрѣта́єтъ, и толку́щему отве́рзется. | бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить, і тому, хто стукає, відчиняють. |
|
9
|
9
|
| Или́ кто́ є́сть от ва́съ человѣ́къ, єго́же а́ще воспро́ситъ сы́нъ єго́ хлѣ́ба, єда́ ка́мень пода́стъ єму́? | Чи є між вами така людина, яка, коли син її попросить у неї хліба, подала б йому камінь? |
|
10
|
10
|
| Или́ а́ще ры́бы про́ситъ, єда́ змію́ пода́стъ єму́? | І коли попросить риби, подала б йому змію? |
|
11
|
11
|
| А́ще у́бо вы́, лука́ви су́ще, умѣ́ете дая́нія бла́га дая́ти ча́домъ ва́шымъ, кольми́ па́че Оте́цъ ва́шъ Небе́сный да́стъ бла́га прося́щымъ у Него́. | Отже, якщо ви, будучи злими, вмієте дари добрі давати дітям вашим, тим паче Отець ваш Небесний дасть блага тим, хто просить у Нього. |
|
12
|
12
|
| Вся́ у́бо, єли́ка а́ще хо́щете, да творя́тъ ва́мъ человѣ́цы, та́ко и вы́ твори́те и́мъ: се́ бо є́сть зако́нъ и проро́цы. | Отже, все, чого бажаєте, щоб вам робили люди, так і ви робіть їм, — бо в цьому є Закон і Пророки. |
|
13
|
13
|
| Вни́дите у́зкими враты́: я́ко простра́нная врата́ и широ́кій пу́ть вводя́й въ па́губу, и мно́зи су́ть входя́щіи и́мъ: | Входьте вузькими воротами, бо просторі ворота і широка дорога ведуть до погибелі, і багато хто йде ними. |
|
14
|
14
|
| что́ у́зкая врата́, и тѣ́сный пу́ть вводя́й въ живо́тъ, и ма́ло и́хъ є́сть, и́же обрѣта́ютъ єго́. | А вузькі ворота і тісна дорога ведуть у життя, і мало тих є, хто знаходить їх. |
|
15
|
15
|
| Внемли́те же от лжи́выхъ проро́къ, и́же прихо́дятъ къ ва́мъ во оде́ждахъ о́вчихъ, вну́трь же су́ть во́лцы хи́щницы: | Остерігайтеся лжепророків, які приходять до вас в одежі овечій, а всередині — вовки хижі. |
|
16
|
16
|
| от пло́дъ и́хъ позна́єте и́хъ. Єда́ объе́млютъ от те́рнія гро́зды, или́ от ре́пія смо́квы? | По плодах їхніх пізнаєте їх. Хіба збирають виноград з терня або смокви з будяків? |
|
17
|
17
|
| Та́ко вся́ко дре́во до́броє плоды́ добры́ твори́тъ, а зло́є дре́во плоды́ злы́ твори́тъ: | Так усяке добре дерево і плоди добрі родить, а погане дерево і плоди погані родить. |
|
18
|
18
|
| не мо́жетъ дре́во добро́ плоды́ злы́ твори́ти, ни дре́во зло́ плоды́ добры́ твори́ти. | Не може дерево добре плоди погані родити, ні дерево погане плоди добрі родити. |
|
19
|
19
|
| Вся́ко у́бо дре́во, є́же не твори́тъ плода́ добра́, посѣка́ютъ є́ и во о́гнь вмета́ютъ. | Всяке дерево, що не дає плоду доброго, зрубують і у вогонь кидають. |
|
20
|
20
|
| Тѣ́мже у́бо от пло́дъ и́хъ позна́єте и́хъ. | Тож за їхніми плодами пізнаєте їх. |
|
21
|
21
|
| Не вся́къ глаго́ляй Ми́: Го́споди, Го́споди, вни́детъ въ Ца́рствіє Небе́сноє: но творя́й во́лю Отца́ Моєго́, И́же є́сть на небесѣ́хъ. | Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! — увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. |
|
22
|
22
|
| Мно́зи реку́тъ Мнѣ́ во о́нъ де́нь: Го́споди, Го́споди, не въ Твоє́ ли и́мя проро́чествовахомъ, и Твои́мъ и́менемъ бѣ́сы изгони́хомъ, и Твои́мъ и́менемъ си́лы мно́ги сотвори́хомъ? | Багато хто скаже Мені того дня: Господи! Господи! Чи не Твоїм ім’ям ми пророкували, і чи не Твоїм ім’ям бісів виганяли, і чи не Твоїм ім’ям багато чудес творили? |
|
23
|
23
|
| И тогда́ исповѣ́мъ и́мъ, я́ко николи́же зна́хъ ва́съ: отиди́те от Мене́, дѣ́лающіи беззако́ніє. | І тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас, відійдіть від Мене, хто чинить беззаконня. |
|
24
|
24
|
| Вся́къ у́бо, и́же слы́шитъ словеса́ Моя́ сія́ и твори́тъ я́, уподо́блю єго́ му́жу му́дру, и́же созда́ хра́мину свою́ на ка́мени: | Отже, всякого, хто слухає ці слова Мої і виконує їх, уподібню мужеві мудрому, який збудував будинок свій на камені; |
|
25
|
25
|
| и сни́де до́ждь, и пріидо́ша рѣ́ки, и возвѣ́яша вѣ́три, и нападо́ша на хра́мину ту́: и не паде́ся, основана́ бо бѣ́ на ка́мени. | І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і ринули на будинок той, і він не впав, бо був збудований на камені. |
|
26
|
26
|
| И вся́къ слы́шай словеса́ Моя́ сія́, и не творя́ и́хъ, уподо́бится му́жу уро́диву, и́же созда́ хра́мину свою́ на песцѣ́: | А всякий, хто слухає ці слова Мої і не виконує їх, уподібниться мужеві нерозумному, який збудував будинок свій на піску; |
|
27
|
27
|
| и сни́де до́ждь, и пріидо́ша рѣ́ки, и возвѣ́яша вѣ́три, и опро́шася хра́минѣ то́й, и паде́ся: и бѣ́ разруше́ніє єя́ ве́ліє. | І пішов дощ, і розлилися річки, і знялися вітри, і налягли на будинок той; і він упав, і руйнування його було велике. |
|
28
|
28
|
| И бы́сть єгда́ сконча́ Іису́съ словеса́ сія́, дивля́хуся наро́ди о уче́ніи Єго́: | І коли Ісус скінчив слова ці, народ дивувався вченню Його, |
|
29
|
29
|
| бѣ́ бо учя́ и́хъ я́ко вла́сть имѣ́я, и не я́ко кни́жницы [и фарісе́є]. | бо Він учив їх, як Той, Хто має владу, а не як книжники і фарисеї. |
