Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Порівняти:

Глава 25
Глава 25
1
1
Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́мъ дѣ́вамъ, я́же прія́ша свѣти́лники своя́ и изыдо́ша въ срѣ́теніє жениху́: Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
2
2
пя́ть же бѣ́ от ни́хъ мудры́ и пя́ть юро́дивы. П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
3
3
Юро́дивыя же, пріє́мшя свѣти́лники своя́, не взя́ша съ собо́ю єле́а: Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
4
4
му́дрыя же прія́ша єле́й въ сосу́дѣхъ со свѣти́лники свои́ми: Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
5
5
косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся́ и спа́ху. А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
6
6
Полу́нощи же во́пль бы́сть: се́, жени́хъ гряде́тъ, исходи́те въ срѣ́теніє єго́. Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
7
7
Тогда́ воста́ша вся́ дѣ́вы ты́я и украси́ша свѣти́лники своя́. Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
8
8
Юро́дивыя же му́дрымъ рѣ́ша: дади́те на́мъ от єле́а ва́шего, я́ко свѣти́лницы на́ши угаса́ютъ. Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
9
9
Отвѣща́ша же му́дрыя, глаго́люща: єда́ ка́ко не доста́нетъ на́мъ и ва́мъ: иди́те же па́че къ продаю́щымъ и купи́те себѣ́. А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
10
10
Иду́щымъ же и́мъ купи́ти, пріи́де жени́хъ: и гото́выя внидо́ша съ ни́мъ на бра́ки, и затворе́ны бы́ша две́ри. Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
11
11
Послѣди́ же пріидо́ша и про́чыя дѣ́вы, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи на́мъ. Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
12
12
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, не вѣ́мъ ва́съ. Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
13
13
Бди́те у́бо, я́ко не вѣ́сте дне́ ни часа́, въ о́ньже Сы́нъ Человѣ́ческій пріи́детъ. Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
14
14
Я́коже бо человѣ́къ нѣ́кій отходя́ призва́ своя́ рабы́ и предаде́ и́мъ имѣ́ніє своє́: Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
15
15
и о́вому у́бо даде́ пя́ть тала́нтъ, о́вому же два́, о́вому же єди́нъ, кому́ждо проти́ву си́лы єго́: и отъи́де а́біє. одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
16
16
Ше́дъ же пріє́мый пя́ть тала́нтъ, дѣ́ла въ ни́хъ и сотвори́ другі́я пя́ть тала́нтъ: Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
17
17
та́кожде и и́же два́, приобрѣ́те и то́й друга́я два́: Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
18
18
пріє́мый же єди́нъ, ше́дъ вкопа́ [его́] въ зе́млю и скры́ сребро́ господи́на своєго́. А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
19
19
По мно́зѣ же вре́мени пріи́де господи́нъ ра́бъ тѣ́хъ и стяза́ся съ ни́ми о словеси́. Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
20
20
И присту́пль пя́ть тала́нтъ пріє́мый, принесе́ другі́я пя́ть тала́нтъ, глаго́ля: го́споди, пя́ть тала́нтъ ми́ єси́ пре́далъ: се́, другі́я пя́ть тала́нтъ приобрѣто́хъ и́ми. Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
21
21
Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брѣ, ра́бе благі́й и вѣ́рный: о ма́лѣ бы́лъ єси́ вѣ́ренъ, надъ мно́гими тя́ поста́влю: вни́ди въ ра́дость го́спода твоєго́. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
22
22
Присту́пль же и и́же два́ тала́нта пріє́мый, рече́: го́споди, два́ тала́нта ми́ єси́ пре́далъ: се́, друга́я два́ тала́нта приобрѣто́хъ и́ма. Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
23
23
Рече́ [же] єму́ госпо́дь єго́: до́брѣ, ра́бе благі́й и вѣ́рный: о ма́лѣ [ми́] бы́лъ єси́ вѣ́ренъ, надъ мно́гими тя́ поста́влю: вни́ди въ ра́дость го́спода твоєго́. Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
24
24
Присту́пль же и пріє́мый єди́нъ тала́нтъ, рече́: го́споди, вѣ́дяхъ тя́, я́ко же́стокъ єси́ человѣ́къ, жне́ши, идѣ́же не сѣ́ялъ єси́, и собира́єши идѣ́же не расточи́лъ єси́: Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25
25
и убоя́вся, ше́дъ скры́хъ тала́нтъ тво́й въ земли́: [и] се́, и́маши твоє́. і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
26
26
Отвѣща́въ же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вый ра́бе и лѣни́вый, вѣ́дѣлъ єси́, я́ко жну́ идѣ́же не сѣ́яхъ, и собира́ю идѣ́же не расточи́хъ: Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
27
27
подоба́ше у́бо тебѣ́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́мъ, и прише́дъ а́зъ взя́лъ бы́хъ своє́ съ ли́хвою: тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
28
28
возми́те у́бо от него́ тала́нтъ и дади́те иму́щему де́сять тала́нтъ: Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
29
29
иму́щему бо вездѣ́ дано́ бу́детъ и преизбу́детъ: от неиму́щаго же, и є́же мни́тся имѣ́я, взя́то бу́детъ от него́: Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
30
30
и неключи́маго раба́ вве́рзите во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. Сія́ глаго́ля возгласи́: имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
31
31
Єгда́ же пріи́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій въ сла́вѣ Своє́й и вси́ святі́и А́нгели съ Ни́мъ, тогда́ ся́детъ на престо́лѣ сла́вы Своєя́, Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32
32
и соберу́тся предъ Ни́мъ вси́ язы́цы: и разлучи́тъ и́хъ дру́гъ от дру́га, я́коже па́стырь разлуча́єтъ о́вцы от ко́злищъ: і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
33
33
и поста́витъ о́вцы одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю. І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
34
34
Тогда́ рече́тъ Ца́рь су́щымъ одесну́ю Єго́: пріиди́те, благослове́нніи Отца́ Моєго́, наслѣ́дуйте угото́ванноє ва́мъ Ца́рствіє от сложе́нія мі́ра: Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
35
35
взалка́хся бо, и да́сте Ми́ я́сти: возжада́хся, и напои́сте Мя́: стра́ненъ бѣ́хъ, и введо́сте Мене́: Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
36
36
на́гъ, и одѣ́ясте Мя́: бо́ленъ, и посѣти́сте Мене́: въ темни́цѣ бѣ́хъ, и пріидо́сте ко Мнѣ́. був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
37
37
Тогда́ отвѣща́ютъ Єму́ пра́ведницы, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя́ ви́дѣхомъ а́лчуща, и напита́хомъ? Или́ жа́ждуща, и напои́хомъ? Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
38
38
Когда́ же Тя́ ви́дѣхомъ стра́нна, и введо́хомъ? Или́ на́га, и одѣ́яхомъ? Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
39
39
Когда́ же Тя́ ви́дѣхомъ боля́ща, или́ въ темни́цѣ, и пріидо́хомъ къ Тебѣ́? Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
40
40
И отвѣща́въ Ца́рь рече́тъ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, поне́же сотвори́сте єди́ному си́хъ бра́тій Мои́хъ ме́ншихъ, Мнѣ́ сотвори́сте. І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
41
41
Тогда́ рече́тъ и су́щымъ ошу́юю [Єго́]: иди́те от Мене́, прокля́тіи, во о́гнь вѣ́чный, угото́ванный діа́волу и а́ггеломъ єго́: Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
42
42
взалка́хся бо, и не да́сте Ми́ я́сти: возжада́хся, и не напои́сте Мене́: Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
43
43
стра́ненъ бѣ́хъ, и не введо́сте Мене́: на́гъ, и не одѣ́ясте Мене́: бо́ленъ и въ темни́цѣ, и не посѣти́сте Мене́. був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
44
44
Тогда́ отвѣща́ютъ Єму́ и ті́и, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя́ ви́дѣхомъ а́лчуща, или́ жа́ждуща, или́ стра́нна, или́ на́га, или́ бо́льна, или́ въ темни́цѣ, и не послужи́хомъ Тебѣ́? Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
45
45
Тогда́ отвѣща́єтъ и́мъ, глаго́ля: ами́нь глаго́лю ва́мъ, поне́же не сотвори́сте єди́ному си́хъ ме́ншихъ, ни Мнѣ́ сотвори́сте. Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
46
46
И и́дутъ сі́и въ му́ку вѣ́чную, пра́ведницы же въ живо́тъ вѣ́чный. І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт