|
Глава 25
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
|
Тогда́ уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє десяти́мъ дѣ́вамъ, я́же прія́ша свѣти́лники своя́ и изыдо́ша въ срѣ́теніє жениху́:
|
Тоді уподібниться Царство Небесне десятьом дівам, які, взявши світильники свої, вийшли назустріч женихові.
|
|
2
|
2
|
|
пя́ть же бѣ́ от ни́хъ мудры́ и пя́ть юро́дивы.
|
П’ять з них були мудрі, а п’ять — нерозумні.
|
|
3
|
3
|
|
Юро́дивыя же, пріє́мшя свѣти́лники своя́, не взя́ша съ собо́ю єле́а:
|
Нерозумні, взявши світильники свої, не взяли з собою оливи.
|
|
4
|
4
|
|
му́дрыя же прія́ша єле́й въ сосу́дѣхъ со свѣти́лники свои́ми:
|
Мудрі ж взяли оливи в посудинах разом із світильниками своїми.
|
|
5
|
5
|
|
косня́щу же жениху́, воздрема́шася вся́ и спа́ху.
|
А оскільки жених забарився, то всі задрімали і поснули.
|
|
6
|
6
|
|
Полу́нощи же во́пль бы́сть: се́, жени́хъ гряде́тъ, исходи́те въ срѣ́теніє єго́.
|
Опівночі ж почувся крик: ось жених іде, виходьте назустріч йому.
|
|
7
|
7
|
|
Тогда́ воста́ша вся́ дѣ́вы ты́я и украси́ша свѣти́лники своя́.
|
Тоді встали всі діви та й приготували світильники свої.
|
|
8
|
8
|
|
Юро́дивыя же му́дрымъ рѣ́ша: дади́те на́мъ от єле́а ва́шего, я́ко свѣти́лницы на́ши угаса́ютъ.
|
Нерозумні ж сказали мудрим: дайте нам вашої оливи, бо світильники наші гаснуть.
|
|
9
|
9
|
|
Отвѣща́ша же му́дрыя, глаго́люща: єда́ ка́ко не доста́нетъ на́мъ и ва́мъ: иди́те же па́че къ продаю́щымъ и купи́те себѣ́.
|
А мудрі відповіли, кажучи: а як і нам, і вам не стане? Ідіть краще до продавців та й купіть собі.
|
|
10
|
10
|
|
Иду́щымъ же и́мъ купи́ти, пріи́де жени́хъ: и гото́выя внидо́ша съ ни́мъ на бра́ки, и затворе́ны бы́ша две́ри.
|
Коли ж пішли вони купувати, прийшов жених, і ті, які були готові, ввійшли з ним на весілля, і двері зачинилися.
|
|
11
|
11
|
|
Послѣди́ же пріидо́ша и про́чыя дѣ́вы, глаго́лющя: го́споди, го́споди, отве́рзи на́мъ.
|
Пізніше прийшли й інші діви і говорять: Господи! Господи! Відчини нам.
|
|
12
|
12
|
|
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, не вѣ́мъ ва́съ.
|
Він же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам: не знаю вас.
|
|
13
|
13
|
|
Бди́те у́бо, я́ко не вѣ́сте дне́ ни часа́, въ о́ньже Сы́нъ Человѣ́ческій пріи́детъ.
|
Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде.
|
|
14
|
14
|
|
Я́коже бо человѣ́къ нѣ́кій отходя́ призва́ своя́ рабы́ и предаде́ и́мъ имѣ́ніє своє́:
|
Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
|
|
15
|
15
|
|
и о́вому у́бо даде́ пя́ть тала́нтъ, о́вому же два́, о́вому же єди́нъ, кому́ждо проти́ву си́лы єго́: и отъи́де а́біє.
|
одному дав п’ять талантів, другому два, іншому ж один, кожному за спроможністю його, і відразу ж виїхав.
|
|
16
|
16
|
|
Ше́дъ же пріє́мый пя́ть тала́нтъ, дѣ́ла въ ни́хъ и сотвори́ другі́я пя́ть тала́нтъ:
|
Той раб, який одержав п’ять талантів, пішов і використав їх на діло, і набув інші п’ять талантів.
|
|
17
|
17
|
|
та́кожде и и́же два́, приобрѣ́те и то́й друга́я два́:
|
Так само і той, який одержав два таланти, набув інші два.
|
|
18
|
18
|
|
пріє́мый же єди́нъ, ше́дъ вкопа́ [єго́] въ зе́млю и скры́ сребро́ господи́на своєго́.
|
А той, який одержав один талант, пішов і закопав його в землю, і заховав срібло господаря свого.
|
|
19
|
19
|
|
По мно́зѣ же вре́мени пріи́де господи́нъ ра́бъ тѣ́хъ и стяза́ся съ ни́ми о словеси́.
|
Коли минуло багато часу, приходить господар рабів тих і вимагає від них звіту.
|
|
20
|
20
|
|
И присту́пль пя́ть тала́нтъ пріє́мый, принесе́ другі́я пя́ть тала́нтъ, глаго́ля: го́споди, пя́ть тала́нтъ ми́ єси́ пре́далъ: се́, другі́я пя́ть тала́нтъ приобрѣто́хъ и́ми.
|
Підійшов той, який одержав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: господарю, п’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів, які я здобув на них.
|
|
21
|
21
|
|
Рече́ же єму́ госпо́дь єго́: до́брѣ, ра́бе благі́й и вѣ́рный: о ма́лѣ бы́лъ єси́ вѣ́ренъ, надъ мно́гими тя́ поста́влю: вни́ди въ ра́дость го́спода твоєго́.
|
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
|
|
22
|
22
|
|
Присту́пль же и и́же два́ тала́нта пріє́мый, рече́: го́споди, два́ тала́нта ми́ єси́ пре́далъ: се́, друга́я два́ тала́нта приобрѣто́хъ и́ма.
|
Підійшов також і той, який одержав два таланти, і сказав: господарю, два таланти ти дав мені; ось інші два таланти, що я здобув на них.
|
|
23
|
23
|
|
Рече́ [же] єму́ госпо́дь єго́: до́брѣ, ра́бе благі́й и вѣ́рный: о ма́лѣ [ми́] бы́лъ єси́ вѣ́ренъ, надъ мно́гими тя́ поста́влю: вни́ди въ ра́дость го́спода твоєго́.
|
Господар його сказав йому: гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого.
|
|
24
|
24
|
|
Присту́пль же и пріє́мый єди́нъ тала́нтъ, рече́: го́споди, вѣ́дяхъ тя́, я́ко же́стокъ єси́ человѣ́къ, жне́ши, идѣ́же не сѣ́ялъ єси́, и собира́єши идѣ́же не расточи́лъ єси́:
|
Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: господарю! Я знав тебе, як жорстоку людину, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
|
|
25
|
25
|
|
и убоя́вся, ше́дъ скры́хъ тала́нтъ тво́й въ земли́: [и] се́, и́маши твоє́.
|
і, побоявшись, пішов і заховав талант твій у землю; ось тобі твоє.
|
|
26
|
26
|
|
Отвѣща́въ же госпо́дь єго́ рече́ єму́: лука́вый ра́бе и лѣни́вый, вѣ́дѣлъ єси́, я́ко жну́ идѣ́же не сѣ́яхъ, и собира́ю идѣ́же не расточи́хъ:
|
Господар його сказав йому у відповідь: лукавий рабе і лінивий! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав;
|
|
27
|
27
|
|
подоба́ше у́бо тебѣ́ вда́ти сребро́ моє́ торжнико́мъ, и прише́дъ а́зъ взя́лъ бы́хъ своє́ съ ли́хвою:
|
тоді треба було тобі віддати срібло моє купцям, і я, прийшовши, одержав би моє з прибутком.
|
|
28
|
28
|
|
возми́те у́бо от него́ тала́нтъ и дади́те иму́щему де́сять тала́нтъ:
|
Отже, візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.
|
|
29
|
29
|
|
иму́щему бо вездѣ́ дано́ бу́детъ и преизбу́детъ: от неиму́щаго же, и є́же мни́тся имѣ́я, взя́то бу́детъ от него́:
|
Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
|
|
30
|
30
|
|
и неключи́маго раба́ вве́рзите во тму́ кромѣ́шнюю: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. Сія́ глаго́ля возгласи́: имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ.
|
А негідного раба вкиньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. Сказавши це, проголосив: хто має вуха слухати, нехай слухає!
|
|
31
|
31
|
|
Єгда́ же пріи́детъ Сы́нъ Человѣ́ческій въ сла́вѣ Своє́й и вси́ святі́и А́нгели съ Ни́мъ, тогда́ ся́детъ на престо́лѣ сла́вы Своєя́,
|
Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
|
|
32
|
32
|
|
и соберу́тся предъ Ни́мъ вси́ язы́цы: и разлучи́тъ и́хъ дру́гъ от дру́га, я́коже па́стырь разлуча́єтъ о́вцы от ко́злищъ:
|
і зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від одних, як пастир відділяє овець від козлів.
|
|
33
|
33
|
|
и поста́витъ о́вцы одесну́ю Себе́, а ко́злища ошу́юю.
|
І поставить овець праворуч Себе, а козлів — ліворуч.
|
|
34
|
34
|
|
Тогда́ рече́тъ Ца́рь су́щымъ одесну́ю Єго́: пріиди́те, благослове́нніи Отца́ Моєго́, наслѣ́дуйте угото́ванноє ва́мъ Ца́рствіє от сложе́нія мі́ра:
|
Тоді скаже Цар тим, які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу.
|
|
35
|
35
|
|
взалка́хся бо, и да́сте Ми́ я́сти: возжада́хся, и напои́сте Мя́: стра́ненъ бѣ́хъ, и введо́сте Мене́:
|
Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене;
|
|
36
|
36
|
|
на́гъ, и одѣ́ясте Мя́: бо́ленъ, и посѣти́сте Мене́: въ темни́цѣ бѣ́хъ, и пріидо́сте ко Мнѣ́.
|
був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене.
|
|
37
|
37
|
|
Тогда́ отвѣща́ютъ Єму́ пра́ведницы, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя́ ви́дѣхомъ а́лчуща, и напита́хомъ? Или́ жа́ждуща, и напои́хомъ?
|
Тоді скажуть Йому праведники у відповідь: Господи!
|
|
38
|
38
|
|
Когда́ же Тя́ ви́дѣхомъ стра́нна, и введо́хомъ? Или́ на́га, и одѣ́яхомъ?
|
Коли ми бачили Тебе голодним, і нагодували? Або спраглим, і напоїли? Коли ми бачили Тебе подорожнім, і прийняли? Або нагим, і зодягли?
|
|
39
|
39
|
|
Когда́ же Тя́ ви́дѣхомъ боля́ща, или́ въ темни́цѣ, и пріидо́хомъ къ Тебѣ́?
|
Коли ми бачили Тебе недужим або у в’язниці, і прийшли до Тебе?
|
|
40
|
40
|
|
И отвѣща́въ Ца́рь рече́тъ и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, поне́же сотвори́сте єди́ному си́хъ бра́тій Мои́хъ ме́ншихъ, Мнѣ́ сотвори́сте.
|
І Цар скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили.
|
|
41
|
41
|
|
Тогда́ рече́тъ и су́щымъ ошу́юю [Єго́]: иди́те от Мене́, прокля́тіи, во о́гнь вѣ́чный, угото́ванный діа́волу и а́ггеломъ єго́:
|
Тоді скаже й тим, які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його.
|
|
42
|
42
|
|
взалка́хся бо, и не да́сте Ми́ я́сти: возжада́хся, и не напои́сте Мене́:
|
Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене;
|
|
43
|
43
|
|
стра́ненъ бѣ́хъ, и не введо́сте Мене́: на́гъ, и не одѣ́ясте Мене́: бо́ленъ и въ темни́цѣ, и не посѣти́сте Мене́.
|
був подорожнім, і не прийняли Мене; був нагим, і не зодягли Мене; недужим і у в’язниці, і не відвідали Мене.
|
|
44
|
44
|
|
Тогда́ отвѣща́ютъ Єму́ и ті́и, глаго́люще: Го́споди, когда́ Тя́ ви́дѣхомъ а́лчуща, или́ жа́ждуща, или́ стра́нна, или́ на́га, или́ бо́льна, или́ въ темни́цѣ, и не послужи́хомъ Тебѣ́?
|
Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: Господи! Коли ж ми бачили Тебе голодним, або спраглим, чи подорожнім, або нагим, або недужим, або у в’язниці і не послужили Тобі?
|
|
45
|
45
|
|
Тогда́ отвѣща́єтъ и́мъ, глаго́ля: ами́нь глаго́лю ва́мъ, поне́же не сотвори́сте єди́ному си́хъ ме́ншихъ, ни Мнѣ́ сотвори́сте.
|
Тоді скаже їм у відповідь: істинно кажу вам: не зробивши цього одному з менших цих, Мені не зробили.
|
|
46
|
46
|
|
И и́дутъ сі́и въ му́ку вѣ́чную, пра́ведницы же въ живо́тъ вѣ́чный.
|
І підуть ці на вічні муки, а праведники в життя вічне.
|
