|
Глава 13
|
Глава 13
|
|
1
|
1
|
| Въ де́нь же то́й изше́дъ Іису́съ изъ до́му, сѣдя́ше при мо́ри. | Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря. |
|
2
|
2
|
| И собра́шася къ Нему́ наро́ди мно́зи, я́коже Єму́ въ кора́бль влѣ́зти и сѣ́сти: и ве́сь наро́дъ на бре́зѣ стоя́ше. | І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі. |
|
3
|
3
|
| И глаго́ла и́мъ при́тчами мно́го, глаго́ля: се́, изы́де сѣ́яй, да сѣ́етъ: | І говорив їм притчами багато, кажучи: ось вийшов сівач сіяти; |
|
4
|
4
|
| и сѣ́ющу єму́, о́ва падо́ша при пути́, и пріидо́ша пти́цы и позоба́ша я́: | І коли він сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи і поклювали його. |
|
5
|
5
|
| друга́я же падо́ша на ка́менныхъ, идѣ́же не имѣ́яху земли́ мно́ги, и а́біє прозябо́ша, зане́ не имѣ́яху глубины́ земли́: | Інше впало на місця кам’янисті, де небагато було землі, і скоро зійшло, бо земля була неглибока. |
|
6
|
6
|
| со́лнцу же возсія́вшу присвя́нуша, и зане́ не имѣ́яху коре́нія, изсхо́ша: | Коли ж зійшло сонце, зів’яло і, оскільки не мало кореня, засохло. |
|
7
|
7
|
| друга́я же падо́ша въ те́рніи, и взы́де те́рніє и подави́ и́хъ: | Інше впало в терня, і виросло терня, і заглушило його; |
|
8
|
8
|
| друга́я же падо́ша на земли́ до́брѣй и дая́ху пло́дъ, о́во у́бо сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во же три́десять: | інше впало на добру землю і дало плід: одно в стократ, а друге в шістдесят, інше в тридцять разів. |
|
9
|
9
|
| имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. | Хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
10
|
10
|
| И приступи́вше ученицы́ [Єго́] реко́ша єму́: почто́ при́тчами глаго́леши и́мъ? | І, приступивши, ученики сказали Йому: чому притчами говориш їм? |
|
11
|
11
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: я́ко ва́мъ дано́ є́сть разумѣ́ти та́йны Ца́рствія Небе́снаго, о́нѣмъ же не дано́ є́сть: | Він сказав їм у відповідь: тому, що вам дано розуміти тайни Царства Небесного, а їм не дано. |
|
12
|
12
|
| и́же бо и́мать, да́стся єму́ и преизбу́детъ [ему́]: а и́же не и́мать, и є́же и́мать, во́змется от него́: | Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має. |
|
13
|
13
|
| сего́ ра́ди въ при́тчахъ глаго́лю и́мъ, я́ко ви́дяще не ви́дятъ, и слы́шаще не слы́шатъ, ни разумѣ́ютъ: | Тому говорю їм притчами, що вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють; |
|
14
|
14
|
| и сбыва́єтся въ ни́хъ проро́чество Іса́іино, глаго́лющеє: слу́хомъ услы́шите, и не и́мате разумѣ́ти: и зря́ще у́зрите, и не и́мате ви́дѣти: | і збувається над ними пророцтво Ісаї, яке говорить: слухом почуєте — і не зрозумієте, і очима дивитись будете — і не побачите. |
|
15
|
15
|
| отолстѣ́ бо се́рдце люді́й си́хъ, и уши́ма тя́жко слы́шаша, и о́чи свои́ смежи́ша, да не когда́ у́зрятъ очи́ма, и уши́ма услы́шатъ, и се́рдцемъ уразумѣ́ютъ, и обратя́тся, и исцѣлю́ и́хъ. | Бо згрубіло серце людей цих, і вухами туго чують, і очі свої стулили, щоб не побачити очима, і не почути вухами, і серцем не зрозуміти, і не навернутися, щоб Я зцілив їх. |
|
16
|
16
|
| Ва́ша же блаже́нна очеса́, я́ко ви́дятъ, и у́ши ва́ши, я́ко слы́шатъ: | Ваші ж очі блаженні, бо бачать, і вуха ваші, бо чують. |
|
17
|
17
|
| ами́нь бо глаго́лю ва́мъ, я́ко мно́зи проро́цы и пра́ведницы вожделѣ́ша ви́дѣти, я́же ви́дите, и не ви́дѣша, и слы́шати, я́же слы́шите, и не слы́шаша. | Бо істинно кажу вам, що багато хто з пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, і не бачили, і чути те, що ви чуєте, і не чули. |
|
18
|
18
|
| Вы́ же услы́шите при́тчу сѣ́ющаго: | Ви ж вислухайте значення притчі про сівача. |
|
19
|
19
|
| вся́кому слы́шащему сло́во Ца́рствія и не разумѣва́ющу, прихо́дитъ лука́вый и восхища́єтъ всѣ́янноє въ се́рдцы єго́: сіє́ є́сть, є́же при пути́ сѣ́янноє. | До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його — це те, що посіяне при дорозі. |
|
20
|
20
|
| А на ка́мени сѣ́янноє, сіє́ є́сть слы́шай сло́во и а́біє съ ра́достію пріє́млетъ є́: | А посіяне на кам’янистих місцях означає того, хто слухає слово і зразу ж з радістю сприймає його, |
|
21
|
21
|
| не и́мать же ко́рене въ себѣ́, но привре́мененъ є́сть: бы́вши же печа́ли или́ гоне́нію словесе́ ра́ди, а́біє соблажня́ется. | але не має кореня в собі, будучи нестійким; коли ж настає скрута або гоніння через слово це, відразу спокушається. |
|
22
|
22
|
| А сѣ́янноє въ те́рніи, се́ є́сть слы́шай сло́во, и печа́ль вѣ́ка сего́ и ле́сть бога́тства подавля́етъ сло́во, и безъ плода́ быва́єтъ. | А посіяне між терням — це той, хто слухає слово, але турботи віку цього і спокуса багатством заглушують слово, і воно буває безплідним. |
|
23
|
23
|
| А сѣ́янноє на до́брѣй земли́, се́ є́сть слы́шай сло́во и разумѣва́я: и́же у́бо пло́дъ прино́ситъ и твори́тъ о́во сто́, о́во же шестьдеся́тъ, о́во три́десять. | Посіяне ж в добру землю — це той, хто слухає слово, і розуміє, і приносить плід, і творить — один у стократ, другий в шістдесят, а інший в тридцять разів. |
|
24
|
24
|
| И́ну при́тчу предложи́ и́мъ, глаго́ля: уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку, сѣ́явшу до́броє сѣ́мя на селѣ́ своє́мъ: | Іншу притчу запропонував їм, кажучи: Царство Небесне подібне до чоловіка, що посіяв добре насіння на полі своїм; |
|
25
|
25
|
| спя́щымъ же человѣ́комъ, пріи́де вра́гъ єго́ и всѣ́я пле́велы посредѣ́ пшени́цы и отъи́де: | коли ж люди спали, прийшов ворог його і насіяв кукіль між пшеницею, і пішов. |
|
26
|
26
|
| егда́ же прозябе́ трава́ и пло́дъ сотвори́, тогда́ яви́шася и пле́веліє. | Коли зійшов посів і показався плід, тоді з’явився і кукіль. |
|
27
|
27
|
| Прише́дше же раби́ господи́на, рѣ́ша єму́: го́споди, не до́броє ли сѣ́мя сѣ́ялъ єси́ на селѣ́ твоє́мъ? Отку́ду у́бо и́мать пле́велы? | Прийшли раби господаря і сказали йому: господарю, чи не добре насіння ти сіяв на полі твоїм? Звідки ж взявся кукіль? |
|
28
|
28
|
| О́нъ же рече́ и́мъ: вра́гъ человѣ́къ сіє́ сотвори́. Раби́ же рѣ́ша єму́: хо́щеши ли у́бо, да ше́дше исплеве́мъ я́? | Він же сказав їм: людина-ворог це зробила. А раби сказали йому: чи не хочеш ти, щоб ми пішли і випололи його? |
|
29
|
29
|
| О́нъ же рече́ [и́мъ]: ни́: да не когда́ восторга́юще пле́велы, восто́ргнете ку́пно съ ни́ми [и] пшени́цу: | Але він сказав: ні, бо, вибираючи кукіль, щоб ви не вирвали разом з ним і пшеницю. |
|
30
|
30
|
| оста́вите расти́ обоє́ ку́пно до жа́твы: и во вре́мя жа́твы реку́ жа́телемъ: собери́те пе́рвѣе пле́велы и свяжи́те и́хъ въ снопы́, я́ко сожещи́ я́: а пшени́цу собери́те въ жи́тницу мою́. | Залиште рости разом те і те до жнив; а в жнива я скажу женцям: зберіть спершу кукіль і зв’яжіть його у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою. |
|
31
|
31
|
| И́ну при́тчу предложи́ и́мъ, глаго́ля: подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє зе́рну гору́шичну, є́же взе́мъ человѣ́къ всѣ́я на селѣ́ своє́мъ, | Іншу притчу запропонував Він їм, кажучи: Царство Небесне подібне до гірчичного зерна, яке взяв чоловік і посіяв на полі своїм. |
|
32
|
32
|
| е́же ма́лѣйше у́бо є́сть от всѣ́хъ сѣ́менъ: єгда́ же возрасте́тъ, бо́лѣе [всѣ́хъ] зе́лій є́сть и быва́єтъ дре́во, я́ко пріити́ пти́цамъ небе́снымъ и вита́ти на вѣ́твехъ єго́. | Воно, хоч і найменше з усіх зерен, але, коли виросте, буває більше за будь-яке зілля і стає деревом, так що птахи небесні прилітають і ховаються у гілках його. |
|
33
|
33
|
| И́ну при́тчу глаго́ла и́мъ: подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє ква́су, єго́же взе́мши жена́ скры́ въ са́тѣхъ тріє́хъ муки́, до́ндеже вскисо́ша вся́. | Іншу притчу сказав Він їм: Царство Небесне подібне до закваски, яку жінка взяла і поклала на три мірки борошна, доки все не вкисне. |
|
34
|
34
|
| Сія́ вся́ глаго́ла Іису́съ въ при́тчахъ наро́домъ, и безъ при́тчи ничесо́же глаго́лаше къ ни́мъ: | Усе це говорив Ісус людям притчами, і без притчі нічого не говорив їм, |
|
35
|
35
|
| я́ко да сбу́дется рече́нноє проро́комъ, глаго́лющимъ: отве́рзу въ при́тчахъ уста́ Моя́: отры́гну сокрове́нная от сложе́нія мі́ра. | щоб збулося сказане через пророка, який говорить: відкрию в притчах уста Мої, сповіщу сокровенне від створення світу. |
|
36
|
36
|
| Тогда́ оста́вль наро́ды, пріи́де въ до́мъ Іису́съ. И приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: скажи́ на́мъ при́тчу пле́велъ се́лныхъ. | Тоді Ісус, залишивши людей, увійшов у дім. І, приступивши до Нього, ученики Його сказали: роз’ясни нам притчу про кукіль на полі. |
|
37
|
37
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: сѣ́явый до́броє сѣ́мя є́сть Сы́нъ Человѣ́ческій: | Він же сказав їм у відповідь: Той, Хто посіяв добре насіння, є Син Людський; |
|
38
|
38
|
| а село́ є́сть мі́ръ: до́броє же сѣ́мя, сі́и су́ть сы́нове Ца́рствія, а пле́веліє су́ть сы́нове непрія́зненніи: | поле — це світ; добре насіння — це сини Царства, а кукіль — сини лукавого; |
|
39
|
39
|
| а вра́гъ всѣ́явый и́хъ є́сть діа́волъ: а жа́тва кончи́на вѣ́ка є́сть: а жа́тели А́нгели су́ть. | ворог, що його посіяв, є диявол; жнива — це кінець світу, а женці — ангели. |
|
40
|
40
|
| Я́коже у́бо собира́ютъ пле́велы и огне́мъ сожига́ютъ, та́ко бу́детъ въ сконча́ніє вѣ́ка сего́: | Отже, як збирають кукіль і спалюють вогнем, так буде при кінці світу цього: |
|
41
|
41
|
| по́слетъ Сы́нъ Человѣ́ческій А́нгелы Своя́, и соберу́тъ от Ца́рствія Єго́ вся́ собла́зны и творя́щихъ беззако́ніє | пошле Син Людський ангелів Своїх, і зберуть з Царства Його всі спокуси і тих, що чинять беззаконня, |
|
42
|
42
|
| и вве́ргутъ и́хъ въ пе́щь о́гненну: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ: | і вкинуть їх у піч вогняну; там буде плач і скрегіт зубів. |
|
43
|
43
|
| тогда́ пра́ведницы просвѣтя́тся я́ко со́лнце въ Ца́рствіи Отца́ и́хъ. Имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. | Тоді праведники засяють, як сонце, в Царстві Отця їхнього. Хто має вуха слухати, нехай слухає! |
|
44
|
44
|
| Па́ки подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє сокро́вищу сокрове́ну на селѣ́, є́же обрѣ́тъ человѣ́къ скры́, и от ра́дости єго́ и́детъ, и вся́, єли́ка и́мать, продає́тъ, и купу́єтъ село́ то́. | Ще Царство Небесне подібне до скарбу, захованого на полі, який знайшов чоловік і приховав, і на радощах іде й продає все, що має, і купує поле те. |
|
45
|
45
|
| Па́ки подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку купцу́, и́щущу до́брыхъ би́серей, | Ще Царство Небесне подібне до купця, який шукає добрі перли, |
|
46
|
46
|
| и́же обрѣ́тъ єди́нъ многоцѣ́ненъ би́серъ, ше́дъ продаде́ вся́, єли́ка имя́ше, и купи́ єго́. | і, знайшовши одну коштовну перлину, іде й продає усе, що має, і купує її. |
|
47
|
47
|
| Па́ки подо́бно є́сть Ца́рствіє Небе́сноє не́воду вве́ржену въ мо́ре и от вся́каго ро́да собра́вшу, | Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усякої всячини; |
|
48
|
48
|
| и́же єгда́ испо́лнися, извлеко́ша и́ на кра́й, и сѣ́дше избра́ша до́брыя въ сосу́ды, а злы́я изверго́ша во́нъ. | коли ж наповнився, його витягли на берег і, сівши, вибрали добре в посуд, а погане викинули геть. |
|
49
|
49
|
| Та́ко бу́детъ въ сконча́ніє вѣ́ка: изы́дутъ А́нгели, и отлуча́тъ злы́я от среды́ пра́ведныхъ, | Так буде при кінці світу: зійдуть ангели, і відлучать злих від праведних, |
|
50
|
50
|
| и вве́ргутъ и́хъ въ пе́щь о́гненную: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. | і вкинуть їх у піч вогняну: там буде плач і скрегіт зубів. |
|
51
|
51
|
| Глаго́ла и́мъ Іису́съ: разумѣ́сте ли сія́ вся́? Глаго́лаша Єму́: є́й, Го́споди. | І каже їм Ісус: чи зрозуміли ви все це? Вони говорять Йому: так, Господи! |
|
52
|
52
|
| О́нъ же рече́ и́мъ: сего́ ра́ди вся́къ кни́жникъ, научи́вся Ца́рствію Небе́сному, подо́бенъ є́сть человѣ́ку домови́ту, и́же изно́ситъ от сокро́вища своєго́ но́вая и ве́тхая. | Він же сказав їм: ось тому кожен книжник, навчений про Царство Небесне, подібний до господаря, який виносить із свого скарбу нове й старе. |
|
53
|
53
|
| И бы́сть, єгда́ сконча́ Іису́съ при́тчи сія́, пре́йде отту́ду. | І, коли скінчив Ісус притчі ці, пішов звідти. |
|
54
|
54
|
| И прише́дъ во оте́чествіє Своє́, уча́ше и́хъ на со́нмищи и́хъ, я́ко диви́тися и́мъ и глаго́лати: отку́ду Сему́ прему́дрость сія́ и си́лы? | І, прийшовши до Своєї батьківщини, вчив їх у синагозі їхній, так що всі дивувалися й говорили: звідки в Ньому премудрість ця і сили? |
|
55
|
55
|
| Не Се́й ли є́сть текто́новъ Сы́нъ? Не Ма́ти ли Єго́ нарица́єтся Маріа́мъ, и бра́тія Єго́ Іа́ковъ и Іосі́й, и Си́монъ и Іу́да? | Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків та Іосія, і Симон, та Іуда? |
|
56
|
56
|
| И сестры́ Єго́ не вся́ ли въ на́съ су́ть? Отку́ду у́бо Сему́ сія́ вся́? | І сестри Його чи не всі між нами? Звідки ж у Нього це все? |
|
57
|
57
|
| И блажня́хуся о Не́мъ. Іису́съ же рече́ и́мъ: нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́чествіи своє́мъ и въ дому́ своє́мъ. | І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм. |
|
58
|
58
|
| И не сотвори́ ту́ си́лъ мно́гихъ за невѣ́рство и́хъ. | І не створив там багатьох чудес через невір’я їхнє. |
