|
Глава 16
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И приступи́ша [къ Нему́] фарісе́є и саддуке́є, искуша́юще проси́ша Єго́ зна́меніє съ небесе́ показа́ти и́мъ. | І приступили до Нього фарисеї і саддукеї і, спокушаючи Його, просили показати їм знамення з неба. |
|
2
|
2
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ве́черу бы́вшу, глаго́лете: ве́дро, чермну́єтбося не́бо: | Він же сказав їм у відповідь: увечері ви говорите: буде погода, бо небо червоне; |
|
3
|
3
|
| и у́тру: дне́сь зима́, чермну́єтбося дряселу́я не́бо. Лицемѣ́ри, лице́ у́бо небесе́ умѣ́ете разсужда́ти, зна́меній же времено́мъ не мо́жете [искуси́ти]. | А вранці: сьогодні негода, бо небо багряне. Лицеміри! Розпізнавати лице неба ви вмієте, а знамення часу не можете. |
|
4
|
4
|
| Ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́йный зна́менія и́щетъ: и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка. И оста́вль и́хъ, отъи́де. | Рід лукавий і перелюбний знамення шукає, і знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. І, залишивши їх, відійшов. |
|
5
|
5
|
| И преше́дше ученицы́ Єго́ на о́нъ по́лъ, забы́ша хлѣ́бы взя́ти. | Переправившись на той бік, ученики Його забули взяти хлібів. |
|
6
|
6
|
| Іису́съ же рече́ и́мъ: внемли́те и блюди́теся от ква́са фарісе́йска и саддуке́йска. | Ісус сказав їм: пильнуйте і стережіться закваски фарисейської та саддукейської. |
|
7
|
7
|
| Они́ же помышля́ху въ себѣ́, глаго́люще: я́ко хлѣ́бы не взя́хомъ. | Вони ж розмірковували над цим і говорили: ми ж хлібів не взяли. |
|
8
|
8
|
| Разумѣ́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: что́ мы́слите въ себѣ́, маловѣ́ри, я́ко хлѣ́бы не взя́сте? | Зрозумівши те, Ісус сказав їм: що помишляєте про себе, маловіри, що хлібів не взяли? |
|
9
|
9
|
| Не у́ ли разумѣ́ете, ниже́ по́мните пя́ть хлѣ́бы пяти́мъ ты́сящамъ, и коли́ко ко́шъ взя́сте? | Хіба ще не розумієте і не пам’ятаєте про п’ять хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали? |
|
10
|
10
|
| Ни ли се́дмь хлѣ́бы четы́ремъ ты́сящамъ, и коли́ко ко́шницъ взя́сте? | Ані про сім хлібів на чотири тисячі, і скільки кошиків ви зібрали? |
|
11
|
11
|
| Ка́ко не разумѣ́ете, я́ко не о хлѣ́бѣхъ рѣ́хъ ва́мъ внима́ти, [но] от ква́са фарісе́йска и саддуке́йска? | Як не розумієте, що не про хліб сказав Я вам: стережіться закваски фарисейської та саддукейської? |
|
12
|
12
|
| Тогда́ разумѣ́ша, я́ко не рече́ храни́тися от ква́са хлѣ́бнаго, но от уче́нія фарісе́йска и саддуке́йска. | Тоді вони зрозуміли, що Він говорив їм стерегтися не хлібної закваски, а вчення фарисейського та саддукейського. |
|
13
|
13
|
| Прише́дъ же Іису́съ во страны́ Кесарі́и Фили́пповы, вопроша́ше ученики́ Своя́, глаго́ля: кого́ Мя глаго́лютъ человѣ́цы бы́ти, Сы́на Человѣ́ческаго? | Коли Ісус прийшов у землі Кесарії Филипової, то спитав учеників Своїх: за кого люди вважають Мене, Сина Людського? |
|
14
|
14
|
| Они́ же рѣ́ша: о́ви у́бо Іоа́нна Крести́теля, ині́и же Илію́, друзі́и же Ієремі́ю или́ єди́наго от проро́къ. | Вони відповіли: одні — за Іоана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків. |
|
15
|
15
|
| Глаго́ла и́мъ [Іису́съ]: вы́ же кого́ Мя глаго́лете бы́ти? | Він говорить їм: а ви за кого Мене вважаєте? |
|
16
|
16
|
| Отвѣща́въ же Си́монъ Пе́тръ рече́: Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́га жива́го. | Симон же Петро, відповідаючи, сказав: Ти є Христос, Син Бога Живого. |
|
17
|
17
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ єму́: блаже́нъ єси́, Си́моне, ва́ръ Іо́на, я́ко пло́ть и кро́вь не яви́ тебѣ́, но Оте́цъ Мо́й, и́же на небесѣ́хъ: | Тоді Ісус сказав йому у відповідь: блажен ти, Симоне, сину Іонин, бо не плоть і не кров* відкрили тобі це, а Отець Мій, Який на небесах; |
|
18
|
18
|
| и А́зъ же тебѣ́ глаго́лю, я́ко ты́ єси́ Пе́тръ, и на се́мъ ка́мени сози́жду Це́рковь Мою́, и врата́ а́дова не одолѣ́ютъ є́й: | і Я кажу тобі: ти Петро*, тобто «камінь», і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не здолають її. |
|
19
|
19
|
| и да́мъ ти́ ключи́ Ца́рства Небе́снаго: и є́же а́ще свя́жеши на земли́, бу́детъ свя́зано на небесѣ́хъ: и є́же а́ще разрѣши́ши на земли́, бу́детъ разрѣше́но на небесѣ́хъ. | І дам тобі ключі Царства Небесного; і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах. |
|
20
|
20
|
| Тогда́ запрети́ Іису́съ ученико́мъ Свои́мъ, да ни кому́же реку́тъ, я́ко Се́й є́сть Іису́съ Христо́съ. | Тоді Ісус наказав ученикам Своїм, щоб нікому не говорили, що Він є Ісус Христос. |
|
21
|
21
|
| Отто́лѣ нача́тъ Іису́съ ска́зовати ученико́мъ Свои́мъ, я́ко подоба́єтъ Єму́ ити́ во Ієрусали́мъ и мно́го пострада́ти от ста́рецъ и архієре́й и кни́жникъ, и убіє́ну бы́ти, и въ тре́тій де́нь воста́ти. | З того часу Ісус почав відкривати Своїм ученикам, що Йому належить іти до Єрусалима і багато постраждати від старійшин і первосвящеників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути. |
|
22
|
22
|
| И поє́мь Єго́ Пе́тръ, нача́тъ прерѣца́ти Єму́ глаго́ля: милосе́рдъ Ты́, Го́споди: не и́мать бы́ти Тебѣ́ сіє́. | І, відізвавши Його, Петро почав заперечувати Йому: будь милосердний до Себе, Господи! Нехай не буде цього з Тобою! |
|
23
|
23
|
| О́нъ же обра́щься рече́ Петро́ви: иди́ за Мно́ю, сатано́, собла́знъ Ми́ єси́: я́ко не мы́слиши я́же [су́ть] Бо́жія, но человѣ́ческая. | Він же, обернувшись, сказав Петрові: відійди від Мене, сатано! Ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське. |
|
24
|
24
|
| Тогда́ Іису́съ рече́ ученико́мъ Свои́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ по Мнѣ́ ити́, да отве́ржется себе́ и во́зметъ кре́стъ сво́й и по Мнѣ́ гряде́тъ: | Тоді Ісус сказав ученикам Своїм: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та йде за Мною. |
|
25
|
25
|
| и́же бо а́ще хо́щетъ ду́шу свою́ спасти́, погуби́тъ ю́: и и́же а́ще погуби́тъ ду́шу свою́ Мене́ ра́ди, обря́щетъ ю́: | Бо хто хоче душу* свою зберегти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її. |
|
26
|
26
|
| ка́я бо по́льза человѣ́ку, а́ще мі́ръ ве́сь пріобря́щетъ, ду́шу же свою́ отщети́тъ? Или́ что́ да́стъ человѣ́къ измѣ́ну за ду́шу свою́? | Яка бо користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? |
|
27
|
27
|
| Пріити́ бо и́мать Сы́нъ Человѣ́ческій во сла́вѣ Отца́ Своєго́ со А́нгелы Свои́ми, и тогда́ возда́стъ кому́ждо по дѣя́ніємъ єго́: | Бо прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми і тоді віддасть кожному за ділами його. |
|
28
|
28
|
| ами́нь глаго́лю ва́мъ, [я́ко] су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща во Ца́рствіи Своє́мъ. | Істинно кажу вам: є деякі з тих, що стоять тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своїм. |
