|
Глава 24
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| И изше́дъ Іису́съ идя́ше от це́ркве. И приступи́ша [къ Нему́] ученицы́ Єго́ показа́ти Єму́ зда́нія церко́вная. | І, вийшовши, Ісус пішов від храму; і підійшли до Нього ученики Його, щоб показати Йому будівлі храму. |
|
2
|
2
|
| Іису́съ же рече́ и́мъ: не ви́дите ли вся́ сія́? Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не и́мать оста́ти здѣ́ ка́мень на ка́мени, и́же не разори́тся. | Ісус же сказав їм: чи бачите все це? Істинно кажу вам: не залишиться тут каменя на камені, все буде зруйновано. |
|
3
|
3
|
| Сѣдя́щу же Єму́ на горѣ́ Єлео́нстѣй, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ на єди́нѣ, глаго́люще: рцы́ на́мъ, когда́ сія́ бу́дутъ? И что́ є́сть зна́меніє Твоєго́ прише́ствія и кончи́на вѣ́ка? | Коли ж сидів Він на горі Елеонській, то приступили до Нього ученики на самоті і спитали: скажи нам, коли це буде і яке знамення Твого пришестя і кінця віку? |
|
4
|
4
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: блюди́те, да никто́же ва́съ прельсти́тъ: | Ісус сказав їм у відповідь: стережіться, щоб хто не спокусив вас, |
|
5
|
5
|
| мно́зи бо пріи́дутъ во и́мя Моє́, глаго́люще: а́зъ є́смь Христо́съ: и мно́ги прельстя́тъ. | бо багато хто прийде під іменем Моїм і казатиме: «я Христос», і багатьох спокусять. |
|
6
|
6
|
| Услы́шати же и́мате бра́ни и слы́шанія бра́немъ. Зри́те, не ужаса́йтеся, подоба́єтъ бо всѣ́мъ [си́мъ] бы́ти: но не тогда́ є́сть кончи́на. | Також почуєте про війни і чутки про війни. Глядіть, не жахайтесь, бо належить усьому тому бути, та це ще не кінець. |
|
7
|
7
|
| Воста́нетъ бо язы́къ на язы́къ, и ца́рство на ца́рство: и бу́дутъ гла́ди и па́губы и тру́си по мѣ́стомъ: | Постане бо народ на народ, і царство на царство; і будуть голод, моровиці і землетруси у різних місцях; |
|
8
|
8
|
| вся́ же сія́ нача́ло болѣ́знемъ. | усе ж це — лиш початок хвороб. |
|
9
|
9
|
| Тогда́ предадя́тъ вы́ въ ско́рби и убію́тъ вы́: и бу́дете ненави́дими всѣ́ми язы́ки и́мене Моєго́ ра́ди. | Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас; і вас зненавидять усі народи через ім’я Моє. |
|
10
|
10
|
| И тогда́ соблазня́тся мно́зи, и дру́гъ дру́га предадя́тъ, и возненави́дятъ дру́гъ дру́га: | І тоді багато хто спокуситься, і видаватимуть один одного, і зненавидять один одного; |
|
11
|
11
|
| и мно́зи лжепроро́цы воста́нутъ и прельстя́тъ мно́гія: | і багато лжепророків з’явиться і багатьох спокусять; |
|
12
|
12
|
| и за умноже́ніє беззако́нія, изся́кнетъ любы́ мно́гихъ. | і через збільшення беззаконь охолоне любов у багатьох. |
|
13
|
13
|
| Претерпѣ́вый же до конца́, то́й спасе́тся. | Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. |
|
14
|
14
|
| И проповѣ́стся сіє́ Єва́нгеліє Ца́рствія по все́й вселе́ннѣй, во свидѣ́телство всѣ́мъ язы́комъ: и тогда́ пріи́детъ кончи́на. | І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! |
|
15
|
15
|
| Єгда́ у́бо у́зрите ме́рзость запустѣ́нія, рече́нную Даніи́ломъ проро́комъ, стоя́щу на мѣ́стѣ святѣ: и́же чте́тъ, да разумѣ́етъ: | Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — |
|
16
|
16
|
| тогда́ су́щіи во Іуде́и да бѣжа́тъ на го́ры: | тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. |
|
17
|
17
|
| [и] и́же на кро́вѣ, да не схо́дитъ взя́ти я́же въ дому́ єго́: | І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; |
|
18
|
18
|
| и и́же на селѣ́, да не возврати́тся вспя́ть взя́ти ри́зъ свои́хъ. | і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. |
|
19
|
19
|
| Го́ре же непра́зднымъ и доя́щымъ въ ты́я дни́. | Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! |
|
20
|
20
|
| Моли́теся же, да не бу́детъ бѣ́гство ва́ше въ зимѣ́, ни въ суббо́ту. | Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, |
|
21
|
21
|
| Бу́детъ бо тогда́ ско́рбь ве́лія, якова́же не была́ от нача́ла мі́ра досе́лѣ, ниже́ и́мать бы́ти. | бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. |
|
22
|
22
|
| И а́ще не бы́ша прекрати́лися дні́є о́ны, не бы́ у́бо спасла́ся вся́ка пло́ть: избра́нныхъ же ра́ди прекратя́тся дні́є о́ны. | І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. |
|
23
|
23
|
| Тогда́ а́ще кто́ рече́тъ ва́мъ: се́, здѣ́ Христо́съ, или́ о́ндѣ: не ими́те вѣ́ры: | Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. |
|
24
|
24
|
| воста́нутъ бо лжехри́сти и лжепроро́цы и дадя́тъ зна́менія ве́лія и чудеса́, я́коже прельсти́ти, а́ще возмо́жно, и избра́нныя. | Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. |
|
25
|
25
|
| Се́, пре́жде рѣ́хъ ва́мъ. | Ось Я наперед сказав вам. |
|
26
|
26
|
| А́ще у́бо реку́тъ ва́мъ: се́, въ пусты́ни є́сть, не изыди́те: се́, въ сокро́вищихъ, не ими́те вѣ́ры: | Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. |
|
27
|
27
|
| я́коже бо мо́лнія исхо́дитъ от восто́къ и явля́ется до за́падъ, та́ко бу́детъ прише́ствіє Сы́на Человѣ́ческаго: | Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. |
|
28
|
28
|
| идѣ́же бо а́ще бу́детъ тру́пъ, та́мо соберу́тся орли́. | Бо де буде труп, там зберуться орли. |
|
29
|
29
|
| А́біє же, по ско́рби дні́й тѣ́хъ, со́лнце поме́ркнетъ, и луна́ не да́стъ свѣ́та своєго́, и звѣ́зды спаду́тъ съ небесе́, и си́лы небе́сныя подви́гнутся: | І враз, після скорботи тих днів, сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються. |
|
30
|
30
|
| и тогда́ яви́тся зна́меніє Сы́на Человѣ́ческаго на небеси́: и тогда́ воспла́чутся вся́ колѣ́на земна́я и у́зрятъ Сы́на Человѣ́ческаго гряду́ща на о́блацѣхъ небе́сныхъ съ си́лою и сла́вою мно́гою: | І тоді з’явиться знамення Сина Людського на небі; і заплачуть всі племена земні і побачать Сина Людського, Який гряде на хмарах небесних з силою і славою великою. |
|
31
|
31
|
| и по́слетъ А́нгелы Своя́ съ тру́бнымъ гла́сомъ ве́ліимъ, и соберу́тъ избра́нныя Єго́ от четы́рехъ вѣ́тръ, от коне́цъ небе́съ до коне́цъ и́хъ. | І пошле ангелів Своїх з сурмою гучноголосою; і зберуть обраних Його від чотирьох вітрів, від краю небес до кінця їх. |
|
32
|
32
|
| От смоко́вницы же научи́теся при́тчи: єгда́ уже́ ва́ія єя́ бу́дутъ мла́да, и ли́ствіє прозя́бнетъ, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть жа́тва: | Від смоковниці навчіться притчі: коли гілля її стає вже м’яким і пускає листя, то знаєте, що близько літо. |
|
33
|
33
|
| та́ко и вы́, єгда́ ви́дите сія́ вся́, вѣ́дите, я́ко бли́зъ є́сть, при две́рехъ. | Так само і ви: коли побачите все це, знайте, що близько, при дверях. |
|
34
|
34
|
| Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не мимои́детъ ро́дъ се́й, до́ндеже вся́ сія́ бу́дутъ: | Істинно кажу вам: не перейде рід цей, як усе це буде. |
|
35
|
35
|
| не́бо и земля́ мимои́детъ, словеса́ же Моя́ не мимои́дутъ. | Небо і земля перейдуть, слова ж Мої не перейдуть. |
|
36
|
36
|
| О дни́ же то́мъ и часѣ́ никто́же вѣ́сть, ни А́нгели небе́сніи, то́кмо Оте́цъ Мо́й єди́нъ: | Про день же той і годину ніхто не знає, ні ангели небесні, а тільки Отець Мій один. |
|
37
|
37
|
| я́коже [бо бы́сть во] дни́ Но́євы, та́ко бу́детъ и прише́ствіє Сы́на Человѣ́ческаго: | Але, як було у дні Ноя, так буде і в пришестя Сина Людського; |
|
38
|
38
|
| я́коже бо бѣ́ху во дни́ пре́жде пото́па яду́ще и пію́ще, женя́щеся и посяга́юще, до него́же дне́ вни́де Но́є въ ковче́гъ, | бо, як у дні перед потопом їли, пили, женились і виходили заміж аж до того дня, як увійшов Ной у ковчег, |
|
39
|
39
|
| и не увѣ́дѣша, до́ндеже пріи́де вода́ и взя́тъ вся́: та́ко бу́детъ и прише́ствіє Сы́на Человѣ́ческаго: | і не думали, поки не прийшов потоп і не забрав усіх, — так буде і в пришестя Сина Людського. |
|
40
|
40
|
| тогда́ два́ бу́дета на селѣ́: єди́нъ поє́млется, а другі́й оставля́ется: | Тоді з двох, що будуть у полі, одного буде забрано, а другого залишено; |
|
41
|
41
|
| двѣ́ ме́лющѣ въ же́рновахъ: єди́на поє́млется, и єди́на оставля́ется. | дві, що мелють на жорнах: одну буде забрано, а другу залишено. |
|
42
|
42
|
| Бди́те у́бо, я́ко не вѣ́сте, въ кі́й ча́съ Госпо́дь ва́шъ пріи́детъ. | Отже, пильнуйте, бо не знаєте, в яку годину Господь ваш прийде. |
|
43
|
43
|
| Сіє́ же вѣ́дите, я́ко а́ще бы вѣ́далъ до́му влады́ка, въ ку́ю стра́жу та́ть пріи́детъ, бдѣ́лъ у́бо бы и не бы́ да́лъ подкопа́ти хра́ма своєго́. | Але це ви знайте, що, якби знав господар дому, у яку сторожу прийде злодій, то пильнував би і не дав би підкопати дому свого. |
|
44
|
44
|
| Сего́ ра́ди и вы́ бу́дите гото́ви: я́ко, въ о́ньже ча́съ не мните́, Сы́нъ Человѣ́ческій пріи́детъ. | Тому і ви будьте готові, бо в ту годину, про яку й не думаєте, прийде Син Людський. |
|
45
|
45
|
| Кто́ у́бо є́сть вѣ́рный ра́бъ и му́дрый, єго́же поста́витъ господи́нъ єго́ надъ до́момъ свои́мъ, є́же дая́ти и́мъ пи́щу во вре́мя [и́хъ]? | Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого господар його поставить над слугами своїми, щоб давати їм їжу вчасно? |
|
46
|
46
|
| блаже́нъ ра́бъ то́й, єго́же, прише́дъ господи́нъ єго́, обря́щетъ та́ко творя́ща: | Блажен той раб, господар якого, прийшовши, знайде, що він робить так. |
|
47
|
47
|
| ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко надъ всѣ́мъ имѣ́ніємъ свои́мъ поста́витъ єго́. | Істинно кажу вам, що над усім добром своїм поставить його. |
|
48
|
48
|
| А́ще ли же рече́тъ злы́й ра́бъ то́й въ се́рдцы своє́мъ: косни́тъ господи́нъ мо́й пріити́, | Якщо ж раб той, будучи злим, скаже в серці своїм: не скоро прийде господар мій, |
|
49
|
49
|
| и на́чнетъ би́ти клевре́ты своя́, я́сти же и пи́ти съ пія́ницами: | і почне бити товаришів своїх, їсти й пити з п’яницями, — |
|
50
|
50
|
| пріи́детъ господи́нъ раба́ того́ въ де́нь, въ о́ньже не ча́єтъ, и въ ча́съ, въ о́ньже не вѣ́сть, | то прийде господар раба того в той день, в який він не сподівається, і в годину, про яку не знає. |
|
51
|
51
|
| и расте́шетъ єго́ полма́, и ча́сть єго́ съ невѣ́рными положи́тъ: ту́ бу́детъ пла́чь и скре́жетъ зубо́мъ. | І розсіче його і визначить йому одну долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів. |
