|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| И бы́сть, єгда́ соверши́ Іису́съ заповѣ́дая обѣмана́десяте ученико́ма Свои́ма, пре́йде отту́ду учи́ти и проповѣ́дати во градѣ́хъ и́хъ. | І сталося, коли Ісус закінчив наставляти дванадцятьох учеників Своїх, то пішов звідти, щоб учити й проповідувати в містах їхніх. |
|
2
|
2
|
| Іоа́ннъ же слы́шавъ во узи́лищи дѣла́ Христо́ва, посла́ два́ от учени́къ свои́хъ, | Іоан же, почувши у в’язниці про діла Христові, послав двох з учнів своїх |
|
3
|
3
|
| рече́ Єму́: Ты́ ли єси́ Гряды́й, или́ ино́го ча́ємъ? | запитати Його: чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам іншого чекати? |
|
4
|
4
|
| И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́ма: ше́дша возвѣсти́та Іоа́ннови, я́же слы́шита и ви́дита: | І сказав їм Ісус у відповідь: підіть та розкажіть Іоанові, що чуєте і бачите: |
|
5
|
5
|
| слѣпі́и прозира́ютъ и хро́міи хо́дятъ, прокаже́нніи очища́ются и глусі́и слы́шатъ, ме́ртвіи востаю́тъ и ни́щіи благовѣству́ютъ: | сліпі прозрівають і криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві воскресають і убогі благовістять; |
|
6
|
6
|
| и блаже́нъ є́сть, и́же а́ще не соблазни́тся о Мнѣ́. | і блаженний той, хто не спокуситься через Мене. |
|
7
|
7
|
| Тѣ́ма же исходя́щема, нача́тъ Іису́съ наро́домъ глаго́лати о Іоа́ннѣ: чесо́ изыдо́сте въ пусты́ню ви́дѣти? Тро́сть ли вѣ́тромъ коле́блему? | Коли ж вони відійшли, Ісус почав говорити людям про Іоана: на що дивитися ходили ви в пустелю? Чи на тростину, що вітер колише? |
|
8
|
8
|
| Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Человѣ́ка ли въ мя́гки ри́зы облече́нна? Се́, и́же мя́гкая нося́щіи, въ домѣ́хъ ца́рскихъ су́ть. | На що ж дивитися ходили ви? Чи на людину, вдягнену в м’який одяг? Ті, що носять м’який одяг, у палацах царських живуть. |
|
9
|
9
|
| Но чесо́ изыдо́сте ви́дѣти? Проро́ка ли? Є́й, глаго́лю ва́мъ, и ли́шше проро́ка. | На що ж дивитися ходили ви? На пророка? Так, кажу вам, більш як пророка. |
|
10
|
10
|
| Се́й бо є́сть, о не́мже є́сть пи́сано: се́, А́зъ посыла́ю А́нгела Моєго́ предъ лице́мъ Твои́мъ, и́же угото́витъ пу́ть Тво́й предъ Тобо́ю. | Цей бо є той, про якого написано: ось Я посилаю ангела Мого перед лицем Твоїм, який приготує дорогу Твою перед Тобою. |
|
11
|
11
|
| Ами́нь глаго́лю ва́мъ, не воста́ въ рожде́нныхъ жена́ми бо́лій Іоа́нна Крести́теля: мні́й же во Ца́рствіи Небе́снѣмъ бо́лій єго́ є́сть. | Істинно кажу вам: не було серед народжених жінками більшого за Іоана Хрестителя; але найменший у Царстві Небесному більший за нього. |
|
12
|
12
|
| От дні́й же Іоа́нна Крести́теля досе́лѣ Ца́рствіє Небе́сноє ну́дится , и ну́ждницы восхища́ютъ є́: | Від днів же Іоана Хрестителя донині Царство Небесне силою здобувається, і хто докладає зусилля, здобуває його, |
|
13
|
13
|
| вси́ бо проро́цы и зако́нъ до Іоа́нна прореко́ша. | бо всі пророки і закон провіщали до Іоана. |
|
14
|
14
|
| И а́ще хо́щете прія́ти, то́й є́сть Иліа́ хотя́й пріити́: | І коли хочете знати, він є Ілля, що має прийти. |
|
15
|
15
|
| имѣ́яй у́шы слы́шати да слы́шитъ. | Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! |
|
16
|
16
|
| Кому́ же уподо́блю ро́дъ се́й? Подо́бенъ є́сть дѣ́темъ сѣдя́щымъ на то́ржищихъ, и возглаша́ющымъ друго́мъ свои́мъ | Кому ж уподібню рід цей? Він подібний до дітей, що сидять на вулиці і, звертаючись до своїх товаришів, |
|
17
|
17
|
| и глаго́лющымъ: писка́хомъ ва́мъ, и не пляса́сте: пла́кахомъ ва́мъ, и не рыда́сте. | кажуть: ми грали вам на сопілках, та ви не танцювали; ми співали вам жалібних пісень, та ви не ридали. |
|
18
|
18
|
| Пріи́де бо Іоа́ннъ ни яды́й, ни пія́й: и глаго́лютъ: бѣ́са и́мать. | Бо прийшов Іоан, який не їсть, не п’є; і кажуть: біса має. |
|
19
|
19
|
| Пріи́де Сы́нъ Человѣ́ческій яды́й и пія́й: и глаго́лютъ: се́, человѣ́къ я́дца и вінопі́йца, мытаре́мъ дру́гъ и грѣ́шникомъ. И оправди́ся прему́дрость от ча́дъ свои́хъ. | Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, і кажуть: цей чоловік, який любить їсти й пити вино, митарям друг і грішникам. І виправдалась премудрість від синів своїх. |
|
20
|
20
|
| Тогда́ нача́тъ Іису́съ поноша́ти градово́мъ, въ ни́хже бы́ша мно́жайшыя си́лы Єго́, зане́ не пока́яшася: | Тоді почав Ісус докоряти містам, у яких явлено було найбільше чудес Його, за те, що вони не покаялися. |
|
21
|
21
|
| го́ре тебѣ́, Хорази́не, го́ре тебѣ́, Виѳсаи́до: я́ко а́ще въ Ти́рѣ и Сидо́нѣ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ ва́съ, дре́вле у́бо во вре́тищи и пе́пелѣ пока́ялися бы́ша: | Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вифсаїдо! Бо якби у Тирі та Сидоні сталися чудеса, що явлені були у вас, то вони давно покаялися б у веретищі й попелі. |
|
22
|
22
|
| оба́че глаго́лю ва́мъ Ти́ру и Сидо́ну отра́днѣе бу́детъ въ де́нь су́дный, не́же ва́мъ. | Але кажу вам: Тиру й Сидону відрадніше буде в день судний, ніж вам. |
|
23
|
23
|
| И ты́, Капернау́ме, и́же до небе́съ вознесы́йся, до а́да сни́деши: зане́ а́ще въ Cодо́мѣхъ бы́ша си́лы бы́ли бы́вшыя въ тебѣ́, пребы́ли у́бо бы́ша до дне́шняго дне́: | І ти, Капернауме, що до небес піднісся, до пекла зійдеш, бо якби в Содомі сталися чудеса, що явлені були в тобі, то зостався б він до сьогоднішнього дня. |
|
24
|
24
|
| оба́че глаго́лю ва́мъ, я́ко земли́ Cодо́мстѣй отра́днѣе бу́детъ въ де́нь су́дный, не́же тебѣ́. | Але кажу вам, що землі Содомській відрадніше буде в день судний, ніж тобі. |
|
25
|
25
|
| Въ то́ вре́мя отвѣща́въ Іису́съ рече́: исповѣ́даютися, О́тче, Го́споди небесе́ и земли́, я́ко утаи́лъ єси́ сія́ от прему́дрыхъ и разу́мныхъ и откры́лъ єси́ та́ младе́нцемъ: | Продовжуючи далі, Ісус сказав: славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що Ти втаїв це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам. |
|
26
|
26
|
| е́й, О́тче, я́ко та́ко бы́сть благоволе́ніє предъ Тобо́ю. | Так, Отче, бо таке було Твоє благовоління. |
|
27
|
27
|
| Вся́ Мнѣ́ пре́дана су́ть Отце́мъ Мои́мъ: и никто́же зна́єтъ Сы́на, то́кмо Оте́цъ: ни Отца́ кто́ зна́єтъ, то́кмо Сы́нъ, и єму́же а́ще во́литъ Сы́нъ откры́ти. | Усе Мені передано Отцем Моїм, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; і Отця ніхто не знає, тільки Син, і той, кому Син схоче відкрити. |
|
28
|
28
|
| Пріиди́те ко Мнѣ́ вси́ тружда́ющіися и обремене́нніи, и А́зъ упоко́ю вы́: | Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас; |
|
29
|
29
|
| воз ми́те и́го Моє́ на себе́ и научи́теся от Мене́, я́ко кро́токъ є́смь и смире́нъ се́рдцемъ: и обря́щете поко́й душа́мъ ва́шымъ: | візьміть ярмо Моє на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим; |
|
30
|
30
|
| и́го бо Моє́ благо, и бре́мя Моє́ легко́ є́сть. | бо ярмо Моє — благо, і тягар Мій легкий. |
