|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| Въ то́ вре́мя услы́ша И́родъ четвертовла́стникъ слу́хъ Іису́совъ | У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса |
|
2
|
2
|
| и рече́ отроко́мъ свои́мъ: се́й є́сть Іоа́ннъ Крести́тель: то́й воскре́се от ме́ртвыхъ, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ. | і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. |
|
3
|
3
|
| И́родъ бо є́мь Іоа́нна, связа́ єго́ и всади́ въ темни́цу, Иродіа́ды ра́ди жены́ Фили́ппа бра́та своєго́: | Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, |
|
4
|
4
|
| глаго́лаше бо єму́ Іоа́ннъ: не досто́итъ ти́ имѣ́ти єя́. | тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. |
|
5
|
5
|
| И хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ имѣ́яху. | І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. |
|
6
|
6
|
| Дню́ же бы́вшу рождества́ И́родова, пляса́ дщи́ Иродіа́дина посредѣ́ и угоди́ И́родови: | Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, |
|
7
|
7
|
| тѣ́мже и съ кля́твою изрече́ є́й да́ти, єго́же а́ще воспро́ситъ. | тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. |
|
8
|
8
|
| Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, да́ждь ми́, рече́, здѣ́ на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля. | Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. |
|
9
|
9
|
| И печа́ленъ бы́сть ца́рь: кля́твы же ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ, повелѣ́ да́ти [е́й] | І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. |
|
10
|
10
|
| и посла́въ усѣ́кну Іоа́нна въ темни́цѣ. | І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. |
|
11
|
11
|
| И принесо́ша главу́ єго́ на блю́дѣ и да́ша дѣви́цѣ: и отнесе́ ма́тери своє́й. | І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. |
|
12
|
12
|
| И присту́пльше ученицы́ єго́ взя́ша тѣ́ло [его́] и погребо́ша є́: и прише́дше возвѣсти́ша Іису́сови. | Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. |
|
13
|
13
|
| И слы́шавъ Іису́съ отъи́де отту́ду въ корабли́ въ пу́сто мѣ́сто єди́нъ : и слы́шавше наро́ди по Не́мъ идо́ша пѣ́ши от градо́въ. | І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. |
|
14
|
14
|
| И изше́дъ Іису́съ ви́дѣ мно́гъ наро́дъ, и милосе́рдова о ни́хъ, и исцѣли́ неду́жныя и́хъ. | І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. |
|
15
|
15
|
| По́здѣ же бы́вшу, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́люще: пу́сто є́сть мѣ́сто, и ча́съ уже́ мину́: отпусти́ наро́ды, да ше́дше въ ве́си ку́пятъ бра́шна себѣ́. | Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. |
|
16
|
16
|
| Іису́съ же рече́ и́мъ: не тре́буютъ отити́: дади́те и́мъ вы́ я́сти. | Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. |
|
17
|
17
|
| Они́ же глаго́лаша Єму́: не и́мамы здѣ́ то́кмо пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ. | Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. |
|
18
|
18
|
| О́нъ же рече́: принеси́те Ми́ и́хъ сѣ́мо. | Він сказав: принесіть їх Мені сюди. |
|
19
|
19
|
| И повелѣ́въ наро́домъ возлещи́ на травѣ́, и пріє́мъ пя́ть хлѣ́бъ и о́бѣ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́въ даде́ ученико́мъ хлѣ́бы, ученицы́ же наро́домъ. | І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. |
|
20
|
20
|
| И ядо́ша вси́ и насы́тишася: и взя́ша избы́тки укру́хъ, двана́десять ко́шя испо́лнь: | І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; |
|
21
|
21
|
| яду́щихъ же бѣ́ муже́й я́ко пя́ть ты́сящъ, ра́звѣ же́нъ и дѣте́й. | а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. |
|
22
|
22
|
| И а́біє пону́ди Іису́съ ученики́ Своя́ влѣ́зти въ кора́бль и вари́ти Єго́ на о́номъ полу́ , до́ндеже отпу́ститъ наро́ды. | І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. |
|
23
|
23
|
| И отпусти́въ наро́ды, взы́де на гору́ єди́нъ помоли́тися: по́здѣ же бы́вшу, єди́нъ бѣ́ ту́. | І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. |
|
24
|
24
|
| Кора́бль же бѣ́ посредѣ́ мо́ря вла́яся волна́ми: бѣ́ бо проти́венъ вѣ́тръ. | А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. |
|
25
|
25
|
| Въ четве́ртую же стра́жу но́щи и́де къ ни́мъ Іису́съ, ходя́ по мо́рю. | У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. |
|
26
|
26
|
| И ви́дѣвше Єго́ ученицы́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́къ є́сть: и от стра́ха возопи́ша. | І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. |
|
27
|
27
|
| А́біє же рече́ и́мъ Іису́съ, глаго́ля: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся. | Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. |
|
28
|
28
|
| Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́: Го́споди, а́ще Ты́ єси́, повели́ ми пріити́ къ Тебѣ́ по вода́мъ. О́нъ же рече́: пріиди́. | Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. |
|
29
|
29
|
| И излѣ́зъ изъ корабля́ Пе́тръ, хожда́ше по вода́мъ, пріити́ ко Іису́сови: | Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. |
|
30
|
30
|
| ви́дя же вѣ́тръ крѣ́покъ, убоя́ся, и наче́нъ утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ мя. | Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! |
|
31
|
31
|
| И а́біє Іису́съ просте́ръ ру́ку, я́тъ єго́ и глаго́ла єму́: маловѣ́ре, почто́ усумнѣ́лся єси́? | Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? |
|
32
|
32
|
| И влѣ́зшема и́ма въ кора́бль, преста́ вѣ́тръ. | І, як увійшли вони в човен, вітер стих. |
|
33
|
33
|
| Су́щіи же въ корабли́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: вои́стинну Бо́жій Сы́нъ єси́. | Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. |
|
34
|
34
|
| И преше́дше пріидо́ша въ зе́млю Геннисаре́ѳскую. | Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. |
|
35
|
35
|
| И позна́вше Єго́ му́жіє мѣ́ста того́, посла́ша во всю́ страну́ ту́, и принесо́ша къ Нему́ вся́ боля́щыя: | Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, |
|
36
|
36
|
| и моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снутся вскри́лію ри́зы Єго́: и єли́цы прикосну́шася, спасе́ни бы́ша. | і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. |
