|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
| Внемли́те ми́лостыни ва́шея не твори́ти предъ человѣ́ки, да ви́дими бу́дете и́ми: а́ще ли же ни́, мзды́ не и́мате от Отца́ ва́шего, И́же є́сть на небесѣ́хъ. | Стережіться, не творіть милостині вашої перед людьми для того, щоб вони бачили вас: інакше не буде вам нагороди від Отця вашого Небесного. |
|
2
|
2
|
| Єгда́ у́бо твори́ши ми́лостыню, не воструби́ предъ собо́ю, я́коже лицемѣ́ри творя́тъ въ со́нмищихъ и въ сто́гнахъ, я́ко да просла́вятся от человѣ́къ. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, воспріє́млютъ мзду́ свою́. | Отже, коли твориш милостиню, не сурми перед собою, як роблять лицеміри в синагогах і на вулицях, щоб прославляли їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
3
|
3
|
| Тебѣ́ же творя́щу ми́лостыню, да не увѣ́сть шу́йца твоя́, что́ твори́тъ десни́ца твоя́, | У тебе ж, як твориш милостиню, нехай ліва рука твоя не знає, що робить правиця твоя, |
|
4
|
4
|
| я́ко да бу́детъ ми́лостыня твоя́ въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, то́й возда́стъ тебѣ́ я́вѣ. | щоб милостиня твоя була потаємною; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
5
|
5
|
| И єгда́ мо́лишися, не бу́ди я́коже лицемѣ́ри, я́ко лю́бятъ въ со́нмищихъ и въ сто́гнахъ путі́й стоя́ще моли́тися, я́ко да явя́тся человѣ́комъ. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспріє́млютъ мзду́ свою́. | І, коли молишся, не будь як лицеміри, які люблять молитися у синагогах і на перехрестях, зупиняючись, щоб бачили їх люди. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
6
|
6
|
| Ты́ же, єгда́ мо́лишися, вни́ди въ клѣ́ть твою́, и затвори́въ две́ри твоя́, помоли́ся Отцу́ твоєму́, И́же въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ́ я́вѣ. | Ти ж, коли молишся, увійди до кімнати твоєї і, зачинивши двері твої, помолись Отцю твоєму, Який у таїні, і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
7
|
7
|
| Моля́щеся же не ли́шше глаго́лите, я́коже язы́чницы: мня́тъ бо, я́ко во многоглаго́ланіи своє́мъ услы́шани бу́дутъ: | А молячись, не говоріть зайвого, як язичники, бо вони думають, що в багатослів’ї своєму почуті будуть. |
|
8
|
8
|
| не подо́битеся у́бо и́мъ: вѣ́сть бо Оте́цъ ва́шъ, и́хже тре́буєте, пре́жде проше́нія ва́шего. | Не уподібнюйтесь їм, бо знає Отець ваш, чого ви потребуєте, раніше за ваше прохання до Нього. |
|
9
|
9
|
| Си́це у́бо моли́теся вы́: О́тче на́шъ, И́же єси́ на небесѣ́хъ, да святи́тся и́мя Твоє́: | Моліться ж так: Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться ім’я Твоє; |
|
10
|
10
|
| да пріи́детъ Ца́рствіє Твоє́: да бу́детъ во́ля Твоя́, я́ко на небеси́, и на земли́: | нехай прийде Царство Твоє; нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. |
|
11
|
11
|
| хлѣ́бъ на́шъ насу́щный да́ждь на́мъ дне́сь: | Хліб наш насущний дай нам сьогодні; |
|
12
|
12
|
| и оста́ви на́мъ до́лги на́шя, я́ко и мы́ оставля́емъ должнико́мъ на́шымъ: | І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим; |
|
13
|
13
|
| и не введи́ на́съ въ напа́сть, но изба́ви на́съ от лука́ваго: я́ко Твоє́ є́сть Ца́рствіє и си́ла и сла́ва во вѣ́ки. Ами́нь. | І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь. |
|
14
|
14
|
| А́ще бо отпуща́єте человѣ́комъ согрѣше́нія и́хъ, отпу́ститъ и ва́мъ Оте́цъ ва́шъ Небе́сный: | Бо якщо ви прощатимете людям провини їхні, то простить і вам Отець ваш Небесний. |
|
15
|
15
|
| а́ще ли не отпуща́єте человѣ́комъ согрѣше́нія и́хъ, ни Оте́цъ ва́шъ отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́ній ва́шихъ. | А коли не будете прощати людям провин їхніх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших. |
|
16
|
16
|
| Єгда́ же постите́ся, не бу́дите я́коже лицемѣ́ри сѣ́тующе: помрача́ютъ бо ли́ца своя́, я́ко да явя́тся человѣ́комъ постя́щеся. Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко воспріє́млютъ мзду́ свою́. | Коли ж постите, не будьте сумні, як лицеміри, бо вони потьмарюють обличчя свої, щоб показати людям, що постять вони. Істинно кажу вам: вони вже мають нагороду свою. |
|
17
|
17
|
| Ты́ же постя́ся пома́жи главу́ твою́, и лице́ твоє́ умы́й, | Ти ж, коли постиш, намасти голову твою і вмий обличчя твоє, |
|
18
|
18
|
| я́ко да не яви́шися человѣ́комъ постя́ся, но Отцу́ твоєму́, И́же въ та́йнѣ: и Оте́цъ тво́й, ви́дяй въ та́йнѣ, возда́стъ тебѣ́ я́вѣ. | щоб не показувати людям, що ти постиш, але Отцю твоєму, — Який у таїні; і Отець твій, Який бачить таємне, воздасть тобі явно. |
|
19
|
19
|
| Не скрыва́йте себѣ́ сокро́вищъ на земли́, идѣ́же че́рвь и тля́ тли́тъ, и идѣ́же та́тіє подко́пываютъ и кра́дутъ: | Не збирайте собі скарбів на землі, де черв і тля точать і де злодії підкопують і крадуть. |
|
20
|
20
|
| скрыва́йте же себѣ́ сокро́вище на небеси́, идѣ́же ни че́рвь, ни тля́ тли́тъ, и идѣ́же та́тіє не подко́пываютъ, ни кра́дутъ: | Збирайте ж собі скарби на небі, де ні черв, ні тля не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, |
|
21
|
21
|
| идѣ́же бо є́сть сокро́вище ва́ше, ту́ бу́детъ и се́рдце ва́ше. | бо де скарб ваш, там буде й серце ваше. |
|
22
|
22
|
| Свѣти́лникъ тѣ́лу є́сть о́ко. А́ще у́бо бу́детъ о́ко твоє́ про́сто, все́ тѣ́ло твоє́ свѣ́тло бу́детъ: | Світильником тіла є око. Отже, якщо око твоє буде чистим, то і все тіло твоє буде світлим; |
|
23
|
23
|
| а́ще ли о́ко твоє́ лука́во бу́детъ, все́ тѣ́ло твоє́ те́мно бу́детъ. А́ще у́бо свѣ́тъ, и́же въ тебѣ́, тма́ є́сть, то́ тма́ кольми́? | коли ж око твоє буде нечистим, то і все тіло твоє темним буде. Отже, якщо світло, що в тобі, є темрявою, то яка ж тоді темрява? |
|
24
|
24
|
| Никто́же мо́жетъ двѣма́ господи́нома рабо́тати: лю́бо єди́наго возлю́битъ, а друга́го возненави́дитъ: или́ єди́наго держи́тся, о друзѣ́мъ же неради́ти на́чнетъ. Не мо́жете Бо́гу рабо́тати и мамо́нѣ. | Ніхто не може двом господарям служити: бо або одного полюбить, а другого буде ненавидіти; або одного триматиметься, а другим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні*. |
|
25
|
25
|
| Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: не пецы́теся душе́ю ва́шею, что́ я́сте, или́ что́ піє́те: ни тѣ́ломъ ва́шимъ, во что́ облече́теся. Не душа́ ли бо́лши є́сть пи́щи, и тѣ́ло оде́жди? | Задля цього кажу вам: не піклуйтеся для душі вашої, що вам їсти чи пити, ні для тіла вашого, у що вдягнутися. Чи душа не більша за їжу, а тіло — за одяг? |
|
26
|
26
|
| Воззри́те на пти́цы небе́сныя, я́ко не сѣ́ютъ, ни жну́тъ, ни собира́ютъ въ жи́тницы, и Оте́цъ ва́шъ Небе́сный пита́єтъ и́хъ. Не вы́ ли па́че лу́чши и́хъ єсте́? | Погляньте на птахів небесних: вони не сіють, не жнуть, не збирають у житниці; і Отець ваш Небесний годує їх. Хіба ж ви не набагато кращі за них? |
|
27
|
27
|
| Кто́ же от ва́съ пекі́йся мо́жетъ приложи́ти во́зрасту своєму́ ла́коть єди́нъ? | Та й хто з вас, турбуючись, може додати собі зросту хоч на один лікоть? |
|
28
|
28
|
| И о оде́жди что́ пече́теся? Смотри́те крі́нъ се́лныхъ, ка́ко расту́тъ: не тружда́ются, ни пряду́тъ: | І про одяг чого піклуєтесь? Подивіться на лілеї польові, як вони ростуть: не трудяться і не прядуть; |
|
29
|
29
|
| глаго́лю же ва́мъ, я́ко ни Соломо́нъ во все́й сла́вѣ своє́й облече́ся, я́ко єди́нъ от си́хъ: | кажу ж вам: що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як кожна з них; |
|
30
|
30
|
| а́ще же сѣ́но се́лноє, дне́сь су́ще и у́трѣ въ пе́щь вмета́ємо, Бо́гъ та́ко одѣва́єтъ, не мно́го ли па́че ва́съ, маловѣ́ри? | якщо ж траву польову, що сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так зодягає, то хіба не набагато краще зодягне вас, маловіри! |
|
31
|
31
|
| Не пецы́теся у́бо, глаго́люще: что́ я́мы, или́ что́ піє́мъ, или́ чи́мъ оде́ждемся? | Тож не турбуйтеся і не кажіть: що нам їсти? чи що пити? або: у що одягтися? |
|
32
|
32
|
| Всѣ́хъ бо си́хъ язы́цы и́щутъ: вѣ́сть бо Оте́цъ ва́шъ Небе́сный, я́ко тре́буєте си́хъ всѣ́хъ. | Бо всього цього язичники шукають; знає бо Отець ваш Небесний, що ви маєте потребу в усьому цьому. |
|
33
|
33
|
| Ищи́те же пре́жде Ца́рствія Бо́жія и пра́вды Єго́, и сія́ вся́ приложа́тся ва́мъ. | Шукайте ж спершу Царства Божого і правди Його, і все це додасться вам. |
|
34
|
34
|
| Не пецы́теся у́бо на у́трей, у́треній бо собо́ю пече́тся: довлѣ́етъ дне́ви зло́ба єго́. | Отже, не піклуйтеся про завтрашній день, бо завтра саме за себе піклуватиметься. Досить кожному дневі своїх турбот. |
