Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Порівняти:

Глава 26
Глава 26
1
1
И бы́сть, єгда́ сконча́ Іису́съ вся́ словеса́ сія́, рече́ ученико́мъ Свои́мъ: Коли Ісус скінчив усі ці слова, то сказав ученикам Своїм:
2
2
вѣ́сте, я́ко по двою́ дню́ Па́сха бу́детъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ на пропя́тіє. ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський виданий буде на розп’яття.
3
3
Тогда́ собра́шася архієре́є и кни́жницы и ста́рцы людсті́и во дво́ръ архієре́овъ, глаго́лемаго Каіа́фы, Тоді зібралися первосвященики, і книжники, і старійшини народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа,
4
4
и совѣща́ша, да Іису́са ле́стію и́мутъ и убію́тъ: і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.
5
5
глаго́лаху же: но не въ пра́здникъ, да не молва́ бу́детъ въ лю́дехъ. Але говорили: тільки не у свято, щоб не було заворушення в народі.
6
6
Іису́су же бы́вшу въ Виѳа́ніи, въ дому́ Си́мона прокаже́ннаго, Коли ж Ісус був у Вифанії, в домі Симона прокаженого,
7
7
приступи́ къ Нему́ жена́, сткля́ницу ми́ра иму́щи многоцѣ́ннаго, и возлива́ше на главу́ Єго́ возлежа́ща. підійшла до Нього жінка з посудиною дорогоцінного мира і зливала Йому, що возлежав, на голову.
8
8
Ви́дѣвше же ученицы́ Єго́ негодова́ша, глаго́люще: чесо́ ра́ди ги́бель сія́ [бы́сть]? Побачивши це, ученики Його ремствували і говорили: для чого таке марнотратство?
9
9
можа́ше бо сіє́ ми́ро продано́ бы́ти на мно́зѣ и да́тися ни́щымъ. Бо можна було б це миро продати за велику ціну і роздати вбогим.
10
10
Разумѣ́въ же Іису́съ рече́ и́мъ: что́ тружда́єте жену́? Дѣ́ло бо добро́ содѣ́ла о Мнѣ́: Ісус же, зрозумівши це, сказав їм: навіщо бентежите жінку? Вона добре діло зробила для Мене.
11
11
всегда́ бо ни́щыя и́мате съ собо́ю, Мене́ же не всегда́ и́мате: Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди маєте.
12
12
возлія́вши бо сія́ ми́ро сіє́ на тѣ́ло Моє́, на погребе́ніє Мя́ сотвори́: Зливши миро це на тіло Моє, до погребіння Мене приготувала.
13
13
ами́нь глаго́лю ва́мъ: идѣ́же а́ще проповѣ́дано бу́детъ Єва́нгеліє сіє́ во все́мъ мі́рѣ, рече́тся и є́же сотвори́ сія́, въ па́мять єя́. Істинно кажу вам: де тільки буде проповідане Євангеліє це по всьому світу, сказано буде про те, що вона зробила, в пам’ять її.
14
14
Тогда́ ше́дъ єди́нъ от обоюна́десяте, глаго́лемый Іу́да Іскаріо́тскій, ко архієре́омъ, Тоді один з дванадцятьох, званий Іудою Іскаріотом, пішов до первосвящеників
15
15
рече́: что́ ми хо́щете да́ти, и а́зъ ва́мъ преда́мъ Єго́? Они́ же поста́виша єму́ три́десять сре́бреникъ: і сказав: що хочете дати мені, — і я вам видам Його? Вони запропонували йому тридцять срібників.
16
16
и отто́лѣ иска́ше удо́бна вре́мене, да Єго́ преда́стъ. І відтоді він шукав нагоди, щоб видати Його.
17
17
Въ пе́рвый же де́нь опрѣсно́чный приступи́ша ученицы́ ко Іису́су, глаго́люще Єму́: гдѣ́ хо́щеши угото́ваємъ Ти́ я́сти па́сху? Першого ж дня опрісноків ученики приступили до Ісуса і сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували Тобі їсти паску?
18
18
О́нъ же рече́: иди́те во гра́дъ ко о́нсицѣ, и рцы́те єму́: Учи́тель глаго́летъ: вре́мя Моє́ бли́зъ є́сть: у тебе́ сотворю́ па́сху со ученики́ Мои́ми. Він сказав: підіть у місто до такого-то і скажіть йому: Учитель говорить: час Мій близько; у тебе справлю Пасху з учениками Моїми.
19
19
И сотвори́ша ученицы́, я́коже повелѣ́ и́мъ Іису́съ, и угото́ваша па́сху. Ученики зробили, як звелів їм Ісус, і приготували паску.
20
20
Ве́черу же бы́вшу, возлежа́ше со обѣмана́десяте ученико́ма: Коли ж настав вечір, Він возліг з дванадцятьма учениками.
21
21
и яду́щымъ и́мъ, рече́: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко єди́нъ от ва́съ преда́стъ Мя́. І коли вони їли, сказав: істинно кажу вам, що один з вас зрадить Мене.
22
22
И скорбя́ще зѣло́, нача́ша глаго́лати Єму́ єди́нъ кі́йждо и́хъ: єда́ а́зъ є́смь, Го́споди? Вони дуже засмутились і почали говорити Йому, кожен з них: чи не я, Господи?
23
23
О́нъ же отвѣща́въ рече́: омочи́вый со Мно́ю въ соли́ло ру́ку, то́й Мя́ преда́стъ: Він же сказав у відповідь: хто вмочить зі Мною руку в блюдо, той зрадить Мене.
24
24
Сы́нъ у́бо Человѣ́ческій и́детъ, я́коже є́сть пи́сано о Не́мъ: го́ре же человѣ́ку тому́, и́мже Сы́нъ Человѣ́ческій преда́стся: добро́ бы бы́ло єму́, а́ще не бы́ роди́лся человѣ́къ то́й. Син же Людський іде, як писано про Нього, але горе тій людині, якою Син Людський буде зраджений: краще було б не народитися людині тій.
25
25
Отвѣща́въ же Іу́да предая́й Єго́, рече́: єда́ а́зъ є́смь, Равви́? Глаго́ла єму́: ты́ ре́клъ єси́. При цьому Іуда, що зрадив Його, сказав: чи не я, Учителю? Ісус говорить йому: ти сказав.
26
26
Яду́щымъ же и́мъ, пріє́мь Іису́съ хлѣ́бъ и благослови́въ преломи́, и дая́ше ученико́мъ, и рече́: пріими́те, яди́те: сіє́ є́сть Тѣ́ло Моє́. І коли вони їли, Ісус узяв хліб і, благословивши, переламав і, роздаючи ученикам, сказав: прийміть, споживайте, це є Тіло Моє.
27
27
И пріє́мъ ча́шу и хвалу́ возда́въ, даде́ и́мъ, глаго́ля: пі́йте от нея́ вси́: І, взявши чашу та воздавши хвалу, подав їм і сказав: пийте з неї всі,
28
28
сія́ бо є́сть Кро́вь Моя́, Но́ваго Завѣ́та, я́же за мно́гія излива́єма во оставле́ніє грѣхо́въ. бо це є Кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.
29
29
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко не и́мамъ пи́ти отны́нѣ от сего́ плода́ ло́знаго, до дне́ того́, єгда́ є́ пію́ съ ва́ми но́во во Ца́рствіи Отца́ Моєго́. Кажу ж вам, що віднині не буду пити від цього плоду виноградного до того дня, коли питиму з вами його новим у Царстві Отця Мого.
30
30
И воспѣ́вше изыдо́ша въ го́ру Єлео́нску. І, проспівавши, пішли на гору Елеонську.
31
31
Тогда́ глаго́ла и́мъ Іису́съ: вси́ вы́ соблазните́ся о Мнѣ́ въ но́щь сію́: пи́сано бо є́сть: поражу́ па́стыря, и разы́дутся о́вцы ста́да: Тоді говорить їм Ісус: всі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: уражу пастиря, і розбіжаться вівці отари.
32
32
по воскресе́ніи же Моє́мъ варя́ю вы́ въ Галіле́и. По воскресінні ж Моїм випереджу вас у Галилеї.
33
33
Отвѣща́въ же Пе́тръ рече́ Єму́: а́ще и вси́ соблазня́тся о Тебѣ́, а́зъ никогда́же соблажню́ся. Петро сказав Йому у відповідь: якщо і всі спокусяться Тобою, то я ніколи не спокушусь.
34
34
Рече́ єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, я́ко въ сію́ но́щь, пре́жде да́же але́кторъ не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́. Ісус сказав йому: істинно кажу тобі, що в цю ніч, перше ніж проспіває півень, ти тричі зречешся Мене.
35
35
Глаго́ла єму́ Пе́тръ: а́ще ми́ є́сть и умре́ти съ Тобо́ю, не отве́ргуся Тебе́. Та́кожде и вси́ ученицы́ рѣ́ша. Говорить Йому Петро: хоч би мені довелось і вмерти з Тобою, не зречуся Тебе. Подібне говорили і всі ученики.
36
36
Тогда́ пріи́де съ ни́ми Іису́съ въ ве́сь, нарица́ємую Геѳсима́ніа, и глаго́ла ученико́мъ: сѣди́те ту́, до́ндеже ше́дъ помолю́ся та́мо. Потім приходить з ними Ісус у місцевість, що зветься Гефсиманією, і говорить ученикам: посидьте тут, поки Я піду та помолюся там.
37
37
И поє́мъ Петра́ и о́ба сы́на Зеведе́ова, нача́тъ скорбѣ́ти и тужи́ти. І, взявши з Собою Петра і обох синів Зеведеєвих, почав сумувати й тужити.
38
38
Тогда́ глаго́ла и́мъ Іису́съ: приско́рбна є́сть душа́ Моя́ до сме́рти: пожди́те здѣ́ и бди́те со Мно́ю. Тоді говорить їм Ісус: сумна душа Моя смертельно; почекайте тут і пильнуйте зі Мною.
39
39
И преше́дъ ма́ло, паде́ на лицы́ Своє́мъ, моля́ся и глаго́ля: О́тче Мо́й, а́ще возмо́жно є́сть, да мимои́детъ от Мене́ ча́ша сія́: оба́че не я́коже А́зъ хощу́, но я́коже Ты́. І, відійшовши трохи, упав Він долілиць, молився і говорив: Отче Мій! Якщо можливо, нехай обійде Мене чаша ця; втім, не як Я хочу, а як Ти.
40
40
И прише́дъ ко ученико́мъ, и обрѣ́те и́хъ спя́щихъ, и глаго́ла Петро́ви: та́ко ли не возмого́сте єди́наго часа́ побдѣ́ти со Мно́ю? І приходить до учеників, і знаходить їх сплячими, і говорить Петрові: то не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?
41
41
Бди́те и моли́теся, да не вни́дете въ напа́сть: ду́хъ у́бо бо́дръ, пло́ть же немощна́. Пильнуйте й моліться, щоб не зазнати спокуси: дух бадьорий, плоть же немічна.
42
42
Па́ки втори́цею ше́дъ помоли́ся, глаго́ля: О́тче Мо́й, а́ще не мо́жетъ сія́ ча́ша мимоити́ от Мене́, а́ще не пію́ єя́, бу́ди во́ля Твоя́. Знову відійшовши, вдруге молився, кажучи: Отче Мій! Якщо не може чаша ця обминути Мене, щоб Мені не пити її, нехай буде воля Твоя.
43
43
И прише́дъ обрѣ́те и́хъ па́ки спя́щихъ: бѣ́ста бо и́мъ о́чи отяготѣ́нѣ. І, прийшовши, знаходить їх знову сплячими, бо в них очі обважніли.
44
44
И оста́вль и́хъ, ше́дъ па́ки, помоли́ся трети́цею, то́жде сло́во ре́къ. І, залишивши їх, знову відійшов і помолився втретє, сказавши те саме слово.
45
45
Тогда́ пріи́де ко ученико́мъ Свои́мъ и глаго́ла и́мъ: спи́те про́чеє и почива́йте: се́, прибли́жися ча́съ, и Сы́нъ Человѣ́ческій предає́тся въ ру́ки грѣ́шниковъ: Тоді приходить до учеників Своїх і говорить їм: ви все ще спите і відпочиваєте; ось наблизився час, і Син Людський видається в руки грішників.
46
46
воста́ните, и́демъ: се́, прибли́жися предая́й Мя́. Встаньте, підемо, ось наблизився той, хто зраджує Мене.
47
47
И єще́ Єму́ глаго́лющу, се́, Іу́да, єди́нъ от обоюна́десяте, пріи́де, и съ ни́мъ наро́дъ мно́гъ со ору́жіємъ и дреко́льми, от архієре́й и ста́рецъ людски́хъ. І, коли Він ще говорив, ось прийшов Іуда, один з дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами та киями, від первосвящеників і старійшин людських.
48
48
Предая́й же Єго́ даде́ и́мъ зна́меніє, глаго́ля: Єго́же а́ще лобжу́, То́й є́сть: ими́те Єго́. Зрадник же Його подав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, Той і є, беріть Його.
49
49
И а́біє присту́пль ко Іису́сови, рече́: ра́дуйся, Равви́. И облобыза́ Єго́. І, відразу ж підійшовши до Ісуса, сказав: радуйся, Учителю! І поцілував Його.
50
50
Іису́съ же рече́ єму́: дру́же, [твори́,] на не́же єси́ прише́лъ . Тогда́ присту́пльше возложи́ша ру́цѣ на Іису́са и я́ша Єго́. Ісус же сказав йому: друже, для чого ти прийшов? Тоді підійшли, наклали руки на Ісуса і взяли Його.
51
51
И се́, єди́нъ от су́щихъ со Іису́сомъ, просте́ръ ру́ку, извлече́ но́жъ сво́й, и уда́ри раба́ архієре́ова, и урѣ́за єму́ у́хо. І ось один з тих, що були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив меч свій і, вдаривши раба первосвященика, відсік йому вухо.
52
52
Тогда́ глаго́ла єму́ Іису́съ: возврати́ но́жъ тво́й въ мѣ́сто єго́: вси́ бо пріє́мшіи но́жъ ноже́мъ поги́бнутъ: Тоді Ісус говорить йому: поверни меч твій на його місце, бо всі, хто візьме меч, від меча і загинуть;
53
53
или́ мни́тся ти́, я́ко не могу́ ны́нѣ умоли́ти Отца́ Моєго́, и предста́витъ Ми́ вя́щше не́же двана́десяте легео́на А́нгелъ? чи думаєш, що Я не можу тепер ублагати Отця Мого, і Він дасть Мені більш як дванадцять легіонів ангелів?
54
54
Ка́ко у́бо сбу́дутся Писа́нія, я́ко та́ко подоба́єтъ бы́ти? Як же тоді збудуться Писання, що так повинно бути?
55
55
Въ то́й ча́съ рече́ Іису́съ наро́домъ: я́ко на разбо́йника ли изыдо́сте со ору́жіємъ и дреко́льми я́ти Мя́? По вся́ дни́ при ва́съ сѣдѣ́хъ учя́ въ це́ркви, и не я́сте Мене́. Тоді сказав Ісус до народу: ніби на розбійника вийшли ви з мечами та киями, щоб узяти Мене; кожного дня сидів Я з вами, навчаючи в храмі, і ви не брали Мене.
56
56
Се́ же все́ бы́сть, да сбу́дутся Писа́нія проро́ческая. Тогда́ ученицы́ вси́ оста́вльше Єго́ бѣжа́ша. Це ж усе сталося, щоб збулися Писання пророків. Тоді всі ученики, покинувши Його, розбіглися.
57
57
[Во́ини] же є́мше Іису́са ведо́ша къ Каіа́фѣ архієре́ови, идѣ́же кни́жницы и ста́рцы собра́шася. А воїни, які взяли Ісуса, повели Його до Каяфи, первосвященика, де зібралися книжники і старійшини.
58
58
Пе́тръ же идя́ше по Не́мъ издале́ча до двора́ архієре́ова: и вше́дъ вну́трь, сѣдя́ше со слуга́ми, ви́дѣти кончи́ну. Петро ж ішов за Ним здаля, до двору первосвященика; і, ввійшовши всередину, сів із слугами, щоб бачити кінець.
59
59
Архієре́є же и ста́рцы и со́нмъ ве́сь иска́ху лжесвидѣ́телства на Іису́са, я́ко да убію́тъ Єго́, Первосвященики і старійшини, і весь синедріон* шукали лжесвідчення проти Ісуса, щоб убити Його,
60
60
и не обрѣта́ху: и мно́гимъ лжесвидѣ́телемъ присту́пльшымъ, не обрѣто́ша. По́слѣжде же приступи́вша два́ лжесвидѣ́теля, і не знаходили; і, хоч багато лжесвідків приходило, не знайшли. Але, наостанок, прийшли два лжесвідки
61
61
рѣ́ста: Се́й рече́: могу́ разори́ти це́рковь Бо́жію и треми́ де́нми созда́ти ю́. і сказали: Він говорив: можу зруйнувати храм Божий і за три дні збудувати його.
62
62
И воста́въ архієре́й рече́ Єму́: ничесо́же ли отвѣщава́єши, что́ сі́и на Тя́ свидѣ́телствуютъ? І, вставши, первосвященик сказав Йому: чому ж нічого не відповідаєш, що вони проти Тебе свідчать?
63
63
Іису́съ же молча́ше. И отвѣща́въ архієре́й рече́ Єму́: заклина́ю Тя́ Бо́гомъ живы́мъ, да рече́ши на́мъ, а́ще Ты́ єси́ Христо́съ, Сы́нъ Бо́жій? Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: заклинаю Тебе Богом Живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий?
64
64
Глаго́ла єму́ Іису́съ: ты́ ре́клъ єси́: оба́че глаго́лю ва́мъ: отсе́лѣ у́зрите Сы́на Человѣ́ческаго сѣдя́ща одесну́ю си́лы и гряду́ща на о́блацѣхъ небе́сныхъ. Ісус говорить йому: ти сказав; але скажу вам: віднині побачите Сина Людського, Який сидить праворуч Сили і гряде на хмарах небесних.
65
65
Тогда́ архієре́й растерза́ ри́зы своя́, глаго́ля, я́ко хулу́ глаго́ла: что́ єще́ тре́буємъ свидѣ́телей? Се́, ны́нѣ слы́шасте хулу́ Єго́: Тоді первосвященик роздер одяг свій і сказав: Він богохульствує! Навіщо нам ще свідки? Ось тільки що ви чули хулу Його!
66
66
что́ ва́мъ мни́тся? Они́ же отвѣща́вше рѣ́ша: пови́ненъ є́сть сме́рти. Як вам здається? Вони ж сказали у відповідь: повинен смерті.
67
67
Тогда́ заплева́ша лице́ Єго́ и па́кости Єму́ дѣ́яху : о́віи же за лани́ту уда́риша , Тоді плювали Йому в лице і знущалися з Нього, а деякі били Його по щоках
68
68
глаго́люще: прорцы́ на́мъ, Христе́, кто́ є́сть ударе́й Тя́? і говорили: проречи нам, Христе, хто вдарив Тебе?
69
69
Пе́тръ же внѣ́ сѣдя́ше во дворѣ́. И приступи́ къ нему́ єди́на рабы́ня, глаго́лющи: и ты́ бы́лъ єси́ со Іису́сомъ Галіле́йскимъ. Петро ж сидів у дворі. І підійшла до нього одна служниця і сказала: і ти був з Ісусом Галилейським.
70
70
О́нъ же отве́ржеся предъ всѣ́ми, глаго́ля: не вѣ́мъ, что́ глаго́леши. Він же відрікся перед усіма, кажучи: не знаю, що ти говориш.
71
71
Изше́дшу же єму́ ко врато́мъ, узрѣ́ єго́ друга́я, и глаго́ла су́щымъ та́мо: и се́й бѣ́ со Іису́сомъ Назоре́омъ. Коли ж він виходив за ворота, побачила його інша і говорить тим, що були там: і цей був з Ісусом Назореєм.
72
72
И па́ки отве́ржеся съ кля́твою, я́ко не зна́ю Человѣ́ка. І він знову відрікся з клятвою: не знаю Цього Чоловіка.
73
73
Пома́лѣ же приступи́вше стоя́щіи, рѣ́ша Петро́ви: вои́стинну и ты́ от ни́хъ єси́, и́бо бесѣ́да твоя́ я́вѣ тя́ твори́тъ. Трохи згодом підійшли ті, що стояли там, і сказали Петрові: справді і ти з них, бо і мова твоя викриває тебе.
74
74
Тогда́ нача́тъ роти́тися и кля́тися, я́ко не зна́ю Человѣ́ка. И а́біє пѣ́тель возгласи́. Тоді він почав божитися й клястися, що не знає Цього Чоловіка. І раптом заспівав півень.
75
75
И помяну́ Пе́тръ глаго́лъ Іису́совъ, рече́нный єму́, я́ко пре́жде да́же пѣ́тель не возгласи́тъ, трикра́ты отве́ржешися Мене́. И изше́дъ во́нъ пла́кася го́рько. І згадав Петро слово, сказане йому Ісусом: перше ніж проспіває півень, тричі зречешся Мене! І, вийшовши геть, плакав гірко.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт