|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
| Узрѣ́въ же наро́ды, взы́де на гору́: и сѣ́дшу Єму́, приступи́ша къ Нему́ ученицы́ Єго́. | Побачивши народ, Він зійшов на гору; і, коли сів, приступили до Нього ученики Його. |
|
2
|
2
|
| И отве́рзъ уста́ Своя́, уча́ше и́хъ, глаго́ля: | І, відкривши уста Свої, навчав їх, промовляючи: |
|
3
|
3
|
| блаже́ни ни́щіи ду́хомъ: я́ко тѣ́хъ є́сть Ца́рствіє Небе́сноє. | Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. |
|
4
|
4
|
| Блаже́ни пла́чущіи: я́ко ті́и утѣ́шатся. | Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться. |
|
5
|
5
|
| Блаже́ни кро́тцыи: я́ко ті́и наслѣ́дятъ зе́млю. | Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. |
|
6
|
6
|
| Блаже́ни а́лчущіи и жа́ждущіи пра́вды: я́ко ті́и насы́тятся. | Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. |
|
7
|
7
|
| Блаже́ни ми́лостивіи: я́ко ті́и поми́ловани бу́дутъ. | Блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть. |
|
8
|
8
|
| Блаже́ни чи́стіи се́рдцемъ: я́ко ті́и Бо́га у́зрятъ. | Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. |
|
9
|
9
|
| Блаже́ни миротво́рцы: я́ко ті́и сы́нове Бо́жіи нареку́тся. | Блаженні миротворці, бо вони синами Божими назвуться. |
|
10
|
10
|
| Блаже́ни изгна́ни пра́вды ра́ди: я́ко тѣ́хъ є́сть Ца́рствіє Небе́сноє. | Блаженні гнані за правду, бо їхнє є Царство Небесне. |
|
11
|
11
|
| Блаже́ни єсте́, єгда́ поно́сятъ ва́мъ, и иждену́тъ, и реку́тъ вся́къ зо́лъ глаго́лъ на вы́ лжу́ще, Мене́ ра́ди: | Блаженні ви, коли ганьбитимуть вас і гнатимуть, і зводитимуть на вас усяке лихослів’я та наклепи — Мене ради. |
|
12
|
12
|
| ра́дуйтеся и весели́теся, я́ко мзда́ ва́ша мно́га на небесѣ́хъ: та́ко бо изгна́ша проро́ки, и́же [бѣ́ша] пре́жде ва́съ. | Радуйтесь і веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах. Так гнали і пророків, які були до вас. |
|
13
|
13
|
| Вы́ єсте́ со́ль земли́: а́ще же со́ль обуя́етъ, чи́мъ осоли́тся? Ни во что́же бу́детъ ктому́, то́чію да изсы́пана бу́детъ во́нъ и попира́єма человѣ́ки. | Ви — сіль землі. Якщо ж сіль втратить силу, то чим зробиш її солоною? Вона вже ні до чого не придатна, хіба що бути викинутою геть на потоптання людям. |
|
14
|
14
|
| Вы́ єсте́ свѣ́тъ мі́ра: не мо́жетъ гра́дъ укры́тися верху́ горы́ стоя́: | Ви — світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. |
|
15
|
15
|
| ниже́ вжига́ютъ свѣти́лника и поставля́ютъ єго́ подъ спу́домъ, но на свѣ́щницѣ, и свѣ́титъ всѣ́мъ, и́же въ хра́минѣ [су́ть]. | І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, — і світить всім у домі. |
|
16
|
16
|
| Та́ко да просвѣти́тся свѣ́тъ ва́шъ предъ человѣ́ки, я́ко да ви́дятъ ва́ша до́брая дѣла́ и просла́вятъ Отца́ ва́шего, И́же на небесѣ́хъ. | Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного. |
|
17
|
17
|
| [Да] не мни́те, я́ко пріидо́хъ разори́ти зако́нъ, или́ проро́ки: не пріидо́хъ разори́ти, но испо́лнити. | Не думайте, що Я прийшов порушити Закон або Пророків: не порушити прийшов Я, а виконати. |
|
18
|
18
|
| Ами́нь бо глаго́лю ва́мъ: до́ндеже пре́йдетъ не́бо и земля́, Іо́та єди́на, или́ єди́на черта́ не пре́йдетъ от зако́на, до́ндеже вся́ бу́дутъ. | Бо істинно кажу вам: доки існуватимуть небо і земля, жодна йота чи жодна риска не перейде із закону, поки не здійсниться все. |
|
19
|
19
|
| И́же а́ще разори́тъ єди́ну за́повѣдій си́хъ ма́лыхъ и научи́тъ та́ко человѣ́ки, мні́й нарече́тся въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ: а и́же сотвори́тъ и научи́тъ, се́й ве́лій нарече́тся въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ. | Отже, якщо хто порушить одну з цих заповідей найменших і навчить того людей, той найменшим назветься в Царстві Небесному; а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному. |
|
20
|
20
|
| Глаго́лю бо ва́мъ, я́ко а́ще не избу́детъ пра́вда ва́ша па́че кни́жникъ и фарісе́й, не вни́дете въ Ца́рствіє Небе́сноє. | Кажу бо вам, якщо праведність ваша не перевершить праведности книжників і фарисеїв, то ви не ввійдете до Царства Небесного. |
|
21
|
21
|
| Слы́шасте, я́ко рече́но бы́сть дре́внимъ: не убіє́ши: и́же [бо] а́ще убіє́тъ, пови́ненъ є́сть суду́. | Ви чули, що було сказано древнім: не вбивай, а хто уб’є, підлягає суду. |
|
22
|
22
|
| А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ гнѣ́ваяйся на бра́та своєго́ всу́є пови́ненъ є́сть суду́: и́же бо а́ще рече́тъ бра́ту своєму́: рака́, пови́ненъ є́сть со́нмищу: а и́же рече́тъ: уро́де, пови́ненъ є́сть геє́ннѣ о́гненнѣй. | Я ж кажу вам, що всякий, хто гнівається на брата свого даремно, підлягає суду; а хто скаже на брата свого: «рака»*, підлягає синедріону*; а хто скаже: «потвора», підлягає геєні вогненній. |
|
23
|
23
|
| А́ще у́бо принесе́ши да́ръ тво́й ко олтарю́ и ту́ помяне́ши, я́ко бра́тъ тво́й и́мать нѣ́что на тя́: | Отже, коли ти принесеш дар твій до жертовника і там згадаєш, що брат твій має щось проти тебе, |
|
24
|
24
|
| оста́ви ту́ да́ръ тво́й предъ олтаре́мъ и ше́дъ пре́жде смири́ся съ бра́томъ твои́мъ, и тогда́ прише́дъ принеси́ да́ръ тво́й. | залиш там дар твій перед жертовником і піди перше помирися з братом твоїм, і тоді прийди й принеси дар твій. |
|
25
|
25
|
| Бу́ди увѣщава́яся съ сопе́рникомъ твои́мъ ско́ро, до́ндеже єси́ на пути́ съ ни́мъ, да не преда́стъ тебе́ сопе́рникъ судіи́, и судія́ тя́ преда́стъ слузѣ́, и въ темни́цу вве́рженъ бу́деши: | Мирися з суперником твоїм швидко, доки ти в дорозі з ним, щоб суперник не віддав тебе судді, а суддя не віддав би тебе слузі, і не вкинули б тебе у в’язницю. |
|
26
|
26
|
| ами́нь глаго́лю тебѣ́: не изы́деши отту́ду, до́ндеже возда́си послѣ́дній кодра́нтъ. | Істинно кажу тобі: ти не вийдеш звідти, поки не віддаси останній кодрант*. |
|
27
|
27
|
| Слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не прелюбы́ сотвори́ши. | Ви чули, що було сказано древнім: не чини перелюбу. |
|
28
|
28
|
| А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ, и́же воззри́тъ на жену́ ко є́же вожделѣ́ти єя́, уже́ любодѣ́йствова съ не́ю въ се́рдцы своє́мъ: | А Я кажу вам, що всякий, хто погляне на жінку, жадаючи її, вже вчинив перелюб з нею в серці своєму. |
|
29
|
29
|
| а́ще же о́ко твоє́ десно́є соблажня́етъ тя́, изми́ є́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ є́сть, да поги́бнетъ єди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твоє́ вве́ржено бу́детъ въ геє́нну [о́гненную]: | Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну вогненну. |
|
30
|
30
|
| и а́ще десна́я твоя́ рука́ соблажня́етъ тя́, усѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: у́не бо ти́ є́сть, да поги́бнетъ єди́нъ от у́дъ твои́хъ, а не все́ тѣ́ло твоє́ вве́ржено бу́детъ въ геє́нну. | І коли правиця твоя спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе: бо краще для тебе, щоб загинув один з членів твоїх, аніж щоб усе тіло твоє було ввергнуте в геєну. |
|
31
|
31
|
| Рече́но же бы́сть, я́ко и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́, да да́стъ є́й кни́гу распу́стную. | Сказано також: коли хто розводиться з жінкою своєю, нехай дасть їй лист про розлучення. |
|
32
|
32
|
| А́зъ же глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́къ отпуща́яй жену́ свою́, ра́звѣ словесе́ любодѣ́йнаго, твори́тъ ю́ прелюбодѣ́йствовати: и и́же пущени́цу по́йметъ, прелюбодѣ́йствуєтъ. | А Я кажу вам: хто розведеться з жінкою своєю, хіба що через її любодійство, призводить її до перелюбства, і хто візьме шлюб з розлученою, той перелюбствує. |
|
33
|
33
|
| Па́ки слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть дре́внимъ: не во лжу́ клене́шися, возда́си же Го́сподеви кля́твы твоя́. | Ще чули ви, що було сказано древнім: не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви твої. |
|
34
|
34
|
| А́зъ же глаго́лю ва́мъ не кля́тися вся́ко: ни не́бомъ, я́ко престо́лъ є́сть Бо́жій: | А Я кажу вам — не клястися зовсім: ні небом, бо воно є престолом Божим; |
|
35
|
35
|
| ни земле́ю, я́ко подно́жіє є́сть нога́ма Єго́: ни Ієрусали́момъ, я́ко гра́дъ є́сть вели́каго Царя́: | ні землею, бо вона є підніжжям ніг Його; ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя. |
|
36
|
36
|
| ниже́ главо́ю твоє́ю клени́ся, я́ко не мо́жеши вла́са єди́наго бѣ́ла или́ че́рна сотвори́ти: | І головою твоєю не клянися, бо не можеш жодної волосини білою або чорною зробити. |
|
37
|
37
|
| бу́ди же сло́во ва́ше: є́й, є́й: ни́, ни́: ли́шше же сею́ от непрія́зни є́сть. | Нехай буде слово ваше: так — так; ні — ні, а що зверх цього, те від лукавого. |
|
38
|
38
|
| Слы́шасте, я́ко рѣче́но бы́сть: о́ко за о́ко, и зу́бъ за зу́бъ. | Ви чули, що було сказано: око за око і зуб за зуб. |
|
39
|
39
|
| А́зъ же глаго́лю ва́мъ не проти́витися злу́: но а́ще тя́ кто́ уда́ритъ въ десну́ю твою́ лани́ту, обрати́ єму́ и другу́ю: | А Я кажу вам не противитися злу. Але якщо тебе хто вдарить у праву твою щоку, підстав йому і другу. |
|
40
|
40
|
| и хотя́щему суди́тися съ тобо́ю и ри́зу твою́ взя́ти, отпусти́ єму́ и срачи́цу: | І тому, хто захоче судитися з тобою і верхній одяг твій взяти, віддай йому і сорочку. |
|
41
|
41
|
| и а́ще кто́ тя́ по́йметъ по си́лѣ по́прище єди́но, иди́ съ ни́мъ два́. | І хто примусить тебе іти з ним одне поприще, іди з ним два. |
|
42
|
42
|
| Прося́щему у тебе́ да́й, и хотя́щаго от тебе́ зая́ти не отврати́. | Тому, хто просить у тебе, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся. |
|
43
|
43
|
| Слы́шасте, я́ко рѣче́но є́сть: возлю́биши и́скренняго твоєго́ и возненави́диши врага́ твоєго́. | Ви чули, що було сказано: люби ближнього твого і ненавидь ворога твого. |
|
44
|
44
|
| А́зъ же глаго́лю ва́мъ: люби́те враги́ ва́шя, благослови́те клену́щыя вы́, добро́ твори́те ненави́дящымъ ва́съ, и моли́теся за творя́щихъ ва́мъ напа́сть и изгоня́щыя вы́, | А Я кажу вам: любіть ворогів ваших, благословляйте тих, хто проклинає вас, добро творіть тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто кривдить і гонить вас, |
|
45
|
45
|
| я́ко да бу́дете сы́нове Отца́ ва́шего, И́же є́сть на небесѣ́хъ: я́ко со́лнце Своє́ сія́етъ на злы́я и благі́я и дожди́тъ на пра́ведныя и на непра́ведныя. | щоб ви були синами Отця вашого Небесного, бо Він сонцем Своїм осяває злих і добрих і посилає дощ на праведних і на неправедних. |
|
46
|
46
|
| А́ще бо лю́бите лю́бящихъ ва́съ, ку́ю мзду́ и́мате? Не и мытари́ ли то́жде творя́тъ? | Бо коли ви любите тих, хто любить вас, яка вам нагорода? Чи не те саме і митарі роблять? |
|
47
|
47
|
| И а́ще цѣлу́єте дру́ги ва́шя то́кмо, что́ ли́шше творите́? Не и язы́чницы ли та́кожде творя́тъ? | І коли ви вітаєте тільки друзів ваших, що особливого робите? Чи не так само і язичники чинять? |
|
48
|
48
|
| Бу́дите у́бо вы́ соверше́ни, я́коже Оте́цъ ва́шъ Небе́сный соверше́нъ є́сть. | Отже, будьте досконалі, як Отець ваш Небесний досконалий. |
