Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Порівняти:

Глава 12
Глава 12
1
1
Въ то́ вре́мя и́де Іису́съ въ суббо́ты сквозѣ́ сѣ́янія: ученицы́ же Єго́ взалка́ша и нача́ша востерза́ти кла́сы и я́сти. У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти.
2
2
Фарисе́є же ви́дѣвше рѣ́ша Єму́: се́, ученицы́ Твои́ творя́тъ, єго́же не досто́итъ твори́ти въ суббо́ту. Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу.
3
3
О́нъ же рече́ и́мъ: нѣ́сте ли чли́, что́ сотвори́ Дави́дъ, єгда́ взалка́ са́мъ и су́щіи съ ни́мъ? Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним?
4
4
Ка́ко вни́де въ хра́мъ Бо́жій и хлѣ́бы предложе́нія снѣде́, и́хже не досто́йно бѣ́ єму́ я́сти, ни су́щымъ съ ни́мъ, то́кмо ієре́ємъ єди́нымъ? Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам?
5
5
Или́ нѣ́сте чли́ въ зако́нѣ, я́ко въ суббо́ты свяще́нницы въ це́ркви суббо́ты скверня́тъ и непови́нни су́ть? Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні?
6
6
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко це́ркве бо́лѣ є́сть здѣ́: Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму.
7
7
а́ще ли бы́сте вѣ́дали, что́ є́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы, николи́же у́бо бы́сте осужда́ли непови́нныхъ: Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних.
8
8
Госпо́дь бо є́сть и суббо́ты Сы́нъ Человѣ́ческій. Бо Син Людський є господарем і суботи.
9
9
И преше́дъ отту́ду, пріи́де на со́нмище и́хъ. І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги.
10
10
И се́, человѣ́къ бѣ́ ту́, ру́ку имы́й су́ху. И вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́итъ въ суббо́ты цѣли́ти? Да на Него́ возглаго́лютъ. І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його.
11
11
О́нъ же рече́ и́мъ: кто́ є́сть от ва́съ человѣ́къ, и́же и́мать овча́ єди́но, и а́ще впаде́тъ сіє́ въ суббо́ты въ я́му, не и́метъ ли є́ и и́зметъ? Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її?
12
12
Кольми́ у́бо лу́чши є́сть человѣ́къ овча́те? Тѣ́мже досто́итъ въ суббо́ты добро́ твори́ти. Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити.
13
13
Тогда́ глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся цѣла́ я́ко друга́я. Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга.
14
14
Фарисе́є же ше́дше совѣ́тъ сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погубя́тъ. Іису́съ же разумѣ́въ отъи́де отту́ду. Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти.
15
15
И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи, и исцѣли́ и́хъ всѣ́хъ: І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх.
16
16
и запрети́ и́мъ, да не я́вѣ Єго́ творя́тъ: І заборонив, щоб не являли Його.
17
17
я́ко да сбу́дется рече́нноє Іса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить:
18
18
се́, О́трокъ Мо́й, Єго́же изво́лихъ, Возлю́бленный Мо́й, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́: положу́ Ду́хъ Мо́й на Не́мъ, и су́дъ язы́комъ возвѣсти́тъ: це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд.
19
19
не пререче́тъ, ни возопіє́тъ, ниже́ услы́шитъ кто́ на распу́тіихъ гла́са Єго́: Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його;
20
20
тро́сти сокруше́нны не прело́митъ и ле́на вне́мшася не угаси́тъ, до́ндеже изведе́тъ въ побѣ́ду су́дъ: тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги;
21
21
и на и́мя Єго́ язы́цы упова́ти и́мутъ. і на ім’я Його уповатимуть народи.
22
22
Тогда́ приведо́ша къ Нему́ бѣсну́ющася слѣ́па и нѣ́ма: и исцѣли́ єго́, я́ко слѣпо́му и нѣмо́му глаго́лати и гля́дати. Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити.
23
23
И дивля́хуся вси́ наро́ди глаго́люще: єда́ Се́й є́сть [Христо́съ] Сы́нъ Дави́довъ? І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів?
24
24
Фарисе́є же слы́шавше рѣ́ша: Се́й не изго́нитъ бѣ́сы, то́кмо о веєльзеву́лѣ кня́зи бѣсо́встѣмъ. Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського.
25
25
Вѣ́дый же Іису́съ мы́сли и́хъ, рече́ и́мъ: вся́коє ца́рство раздѣ́льшеєся на ся́ запустѣ́етъ, и вся́къ гра́дъ или́ до́мъ раздѣли́выйся на ся́ не ста́нетъ. Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять.
26
26
И а́ще сатана́ сатану́ изго́нитъ, на ся́ раздѣли́лся є́сть: ка́ко у́бо ста́нетъ ца́рство єго́? І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його?
27
27
И а́ще А́зъ о веєльзеву́лѣ изгоню́ бѣ́сы, сы́нове ва́ши о ко́мъ изго́нятъ? Сего́ ра́ди ті́и ва́мъ бу́дутъ судіи́. І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями.
28
28
А́ще ли же А́зъ о Ду́сѣ Бо́жіи изгоню́ бѣ́сы, у́бо пости́же на ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє. Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже.
29
29
Или́ ка́ко мо́жетъ кто́ вни́ти въ до́мъ крѣ́пкаго и сосу́ды єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвѣе свя́жетъ крѣ́пкаго, и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ? Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його.
30
30
И́же нѣ́сть со Мно́ю, на Мя́ є́сть: и и́же не собира́єтъ со Мно́ю, расточа́єтъ. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує.
31
31
Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́къ грѣ́хъ и хула́ отпу́стится человѣ́комъ: а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́стится человѣ́комъ: Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям.
32
32
и и́же а́ще рече́тъ сло́во на Сы́на Человѣ́ческаго, отпу́стится єму́: а и́же рече́тъ на Ду́ха Свята́го, не отпу́стится єму́ ни въ се́й вѣ́къ, ни въ бу́дущій. І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому.
33
33
Или́ сотворите́ дре́во добро́ и пло́дъ єго́ до́бръ: или́ сотворите́ дре́во зло́ и пло́дъ єго́ зо́лъ: от плода́ бо дре́во позна́но бу́детъ. Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду.
34
34
Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли́ су́ще? От избы́тка бо се́рдца уста́ глаго́лютъ. Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста.
35
35
Благі́й человѣ́къ от блага́го сокро́вища изно́ситъ блага́я: и лука́вый человѣ́къ от лука́ваго сокро́вища изно́ситъ лука́вая. Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе.
36
36
Глаго́лю же ва́мъ, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́тъ человѣ́цы, воздадя́тъ о не́мъ сло́во въ де́нь су́дный: Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний:
37
37
от слове́съ бо свои́хъ оправди́шися и от слове́съ свои́хъ осу́дишися. бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений.
38
38
Тогда́ отвѣща́ша нѣ́цыи от кни́жникъ и фарісе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щемъ от Тебе́ зна́меніє ви́дѣти. Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити.
39
39
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́й зна́менія и́щетъ, и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка: Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка.
40
40
я́коже бо бѣ́ Іо́на во чре́вѣ ки́товѣ три́ дни́ и три́ но́щы, та́ко бу́детъ и Сы́нъ Человѣ́ческій въ се́рдцы земли́ три́ дни́ и три́ но́щы. Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі.
41
41
Му́жіє Ниневи́тстіи воста́нутъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дятъ єго́, я́ко пока́яшася про́повѣдію Іо́ниною: и се́, бо́лѣ Іо́ны здѣ́. Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону.
42
42
Цари́ца ю́жская воста́нетъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дитъ и́, я́ко пріи́де от коне́цъ земли́ слы́шати прему́дрость Соломо́нову: и се́, бо́лѣ Соломо́на здѣ́. Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона.
43
43
Єгда́ же нечи́стый ду́хъ изы́детъ от человѣ́ка, прехо́дитъ сквозѣ́ безво́дная мѣ́ста, ищя́ поко́я, и не обрѣта́єтъ: Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить.
44
44
тогда́ рече́тъ: возвращу́ся въ до́мъ мо́й, отню́дуже изыдо́хъ. И прише́дъ обря́щетъ пра́зденъ, помете́нъ и укра́шенъ: Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.
45
45
тогда́ и́детъ и по́йметъ съ собо́ю се́дмь и́ныхъ духо́въ лютѣ́йшихъ себе́, и вше́дше живу́тъ ту́: и бу́дутъ послѣ́дняя человѣ́ку тому́ го́рша пе́рвыхъ. Та́ко бу́детъ и ро́ду сему́ лука́вому. Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому.
46
46
Єще́ же Єму́ глаго́лющу къ наро́домъ, се́, Ма́ти [Єго́] и бра́тія Єго́ стоя́ху внѣ́, и́щуще глаго́лати Єму́. Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.
47
47
Рече́ же нѣ́кій Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ внѣ́ стоя́тъ, хотя́ще глаго́лати Тебѣ́. І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою.
48
48
О́нъ же отвѣща́въ рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто́ є́сть Ма́ти Моя́, и кто́ су́ть бра́тія Моя́? Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої?
49
49
И просте́ръ ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́: І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої;
50
50
и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Отца́ Моєго́, И́же є́сть на небесѣ́хъ, то́й бра́тъ Мо́й, и сестра́, и Ма́ти [Ми́] є́сть. бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт