|
Глава 12
|
Глава 12
|
|
1
|
1
|
| Въ то́ вре́мя и́де Іису́съ въ суббо́ты сквозѣ́ сѣ́янія: ученицы́ же Єго́ взалка́ша и нача́ша востерза́ти кла́сы и я́сти. | У той час проходив Ісус у суботу засіяними ланами; ученики ж Його зголодніли і почали зривати колоски та їсти. |
|
2
|
2
|
| Фарисе́є же ви́дѣвше рѣ́ша Єму́: се́, ученицы́ Твои́ творя́тъ, єго́же не досто́итъ твори́ти въ суббо́ту. | Фарисеї ж, побачивши це, сказали Йому: ось ученики Твої роблять те, чого не годиться робити в суботу. |
|
3
|
3
|
| О́нъ же рече́ и́мъ: нѣ́сте ли чли́, что́ сотвори́ Дави́дъ, єгда́ взалка́ са́мъ и су́щіи съ ни́мъ? | Він же сказав їм: хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, що були з ним? |
|
4
|
4
|
| Ка́ко вни́де въ хра́мъ Бо́жій и хлѣ́бы предложе́нія снѣде́, и́хже не досто́йно бѣ́ єму́ я́сти, ни су́щымъ съ ни́мъ, то́кмо ієре́ємъ єди́нымъ? | Як він увійшов у храм Божий і їв хліби принесення, яких не можна було їсти ні йому, ні тим, що з ним були, а тільки одним священикам? |
|
5
|
5
|
| Или́ нѣ́сте чли́ въ зако́нѣ, я́ко въ суббо́ты свяще́нницы въ це́ркви суббо́ты скверня́тъ и непови́нни су́ть? | Або хіба ви не читали в законі, що по суботах священики в храмі порушують суботу, однак невинні? |
|
6
|
6
|
| Глаго́лю же ва́мъ, я́ко це́ркве бо́лѣ є́сть здѣ́: | Говорю ж вам, що тут Той, Хто більший від храму. |
|
7
|
7
|
| а́ще ли бы́сте вѣ́дали, что́ є́сть: ми́лости хощу́, а не же́ртвы, николи́же у́бо бы́сте осужда́ли непови́нныхъ: | Коли б ви знали, що значить: милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинних. |
|
8
|
8
|
| Госпо́дь бо є́сть и суббо́ты Сы́нъ Человѣ́ческій. | Бо Син Людський є господарем і суботи. |
|
9
|
9
|
| И преше́дъ отту́ду, пріи́де на со́нмище и́хъ. | І відійшовши звідти, прийшов Він до їхньої синагоги. |
|
10
|
10
|
| И се́, человѣ́къ бѣ́ ту́, ру́ку имы́й су́ху. И вопроси́ша Єго́, глаго́люще: а́ще досто́итъ въ суббо́ты цѣли́ти? Да на Него́ возглаго́лютъ. | І ось був там чоловік, що мав суху руку, і спитали Його, чи дозволено зціляти в суботу, щоб звинуватити Його. |
|
11
|
11
|
| О́нъ же рече́ и́мъ: кто́ є́сть от ва́съ человѣ́къ, и́же и́мать овча́ єди́но, и а́ще впаде́тъ сіє́ въ суббо́ты въ я́му, не и́метъ ли є́ и и́зметъ? | Він же сказав їм: чи є між вами людина, яка, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в суботу в яму, не візьме і не витягне її? |
|
12
|
12
|
| Кольми́ у́бо лу́чши є́сть человѣ́къ овча́те? Тѣ́мже досто́итъ въ суббо́ты добро́ твори́ти. | Наскільки ж людина краща за вівцю! Отже, дозволено в суботу добро творити. |
|
13
|
13
|
| Тогда́ глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся цѣла́ я́ко друга́я. | Тоді каже чоловікові тому: простягни руку твою. Той простягнув, і стала вона здоровою, як і друга. |
|
14
|
14
|
| Фарисе́є же ше́дше совѣ́тъ сотвори́ша на Него́, ка́ко Єго́ погубя́тъ. Іису́съ же разумѣ́въ отъи́де отту́ду. | Фарисеї ж, вийшовши, радилися проти Нього, як би Його погубити. Але Ісус, дізнавшись, пішов звідти. |
|
15
|
15
|
| И по Не́мъ идо́ша наро́ди мно́зи, и исцѣли́ и́хъ всѣ́хъ: | І пішло за Ним багато народу, і Він зцілив їх усіх. |
|
16
|
16
|
| и запрети́ и́мъ, да не я́вѣ Єго́ творя́тъ: | І заборонив, щоб не являли Його. |
|
17
|
17
|
| я́ко да сбу́дется рече́нноє Іса́іємъ проро́комъ, глаго́лющимъ: | Щоб справдилося сказане Ісайєю пророком, який говорить: |
|
18
|
18
|
| се́, О́трокъ Мо́й, Єго́же изво́лихъ, Возлю́бленный Мо́й, На́ньже благоволи́ душа́ Моя́: положу́ Ду́хъ Мо́й на Не́мъ, и су́дъ язы́комъ возвѣсти́тъ: | це Отрок Мій, Якого Я обрав. Улюблений Мій, до Якого благоволить душа Моя. Покладу Дух Мій на Нього, і Він провістить народам суд. |
|
19
|
19
|
| не пререче́тъ, ни возопіє́тъ, ниже́ услы́шитъ кто́ на распу́тіихъ гла́са Єго́: | Не буде ні суперечити, ні кричати, і ніхто не почує на перехрестях голосу Його; |
|
20
|
20
|
| тро́сти сокруше́нны не прело́митъ и ле́на вне́мшася не угаси́тъ, до́ндеже изведе́тъ въ побѣ́ду су́дъ: | тростини надломленої не переломить, і льону тліючого не загасить, доки не доведе суду до перемоги; |
|
21
|
21
|
| и на и́мя Єго́ язы́цы упова́ти и́мутъ. | і на ім’я Його уповатимуть народи. |
|
22
|
22
|
| Тогда́ приведо́ша къ Нему́ бѣсну́ющася слѣ́па и нѣ́ма: и исцѣли́ єго́, я́ко слѣпо́му и нѣмо́му глаго́лати и гля́дати. | Тоді привели до Нього біснуватого — сліпого і німого; і Він зцілив його, так що сліпий і німий став говорити й бачити. |
|
23
|
23
|
| И дивля́хуся вси́ наро́ди глаго́люще: єда́ Се́й є́сть [Христо́съ] Сы́нъ Дави́довъ? | І дивувався весь народ і говорив: чи не Цей є Христос, Син Давидів? |
|
24
|
24
|
| Фарисе́є же слы́шавше рѣ́ша: Се́й не изго́нитъ бѣ́сы, то́кмо о веєльзеву́лѣ кня́зи бѣсо́встѣмъ. | Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як силою Вельзевула, князя бісівського. |
|
25
|
25
|
| Вѣ́дый же Іису́съ мы́сли и́хъ, рече́ и́мъ: вся́коє ца́рство раздѣ́льшеєся на ся́ запустѣ́етъ, и вся́къ гра́дъ или́ до́мъ раздѣли́выйся на ся́ не ста́нетъ. | Але Ісус, знаючи думки їхні, сказав їм: усяке царство, що розділилося в собі, запустіє; і всяке місто чи дім, що розділилися у собі, не встоять. |
|
26
|
26
|
| И а́ще сатана́ сатану́ изго́нитъ, на ся́ раздѣли́лся є́сть: ка́ко у́бо ста́нетъ ца́рство єго́? | І якщо сатана сатану виганяє, то він розділився в собі, як же встоїть царство його? |
|
27
|
27
|
| И а́ще А́зъ о веєльзеву́лѣ изгоню́ бѣ́сы, сы́нове ва́ши о ко́мъ изго́нятъ? Сего́ ра́ди ті́и ва́мъ бу́дутъ судіи́. | І якщо Я силою Вельзевула виганяю бісів, то чиєю силою виганяють сини ваші? Тому вони будуть вам суддями. |
|
28
|
28
|
| А́ще ли же А́зъ о Ду́сѣ Бо́жіи изгоню́ бѣ́сы, у́бо пости́же на ва́съ Ца́рствіє Бо́жіє. | Коли ж Я Духом Божим виганяю бісів, то настало для вас Царство Боже. |
|
29
|
29
|
| Или́ ка́ко мо́жетъ кто́ вни́ти въ до́мъ крѣ́пкаго и сосу́ды єго́ расхи́тити, а́ще не пе́рвѣе свя́жетъ крѣ́пкаго, и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ? | Або як може хто увійти в дім сильного та пограбувати його майно, якщо перше не зв’яже сильного? І тоді розграбує дім його. |
|
30
|
30
|
| И́же нѣ́сть со Мно́ю, на Мя́ є́сть: и и́же не собира́єтъ со Мно́ю, расточа́єтъ. | Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той марнує. |
|
31
|
31
|
| Сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́къ грѣ́хъ и хула́ отпу́стится человѣ́комъ: а я́же на Ду́ха хула́ не отпу́стится человѣ́комъ: | Тому кажу вам: всякий гріх і хула простяться людям, але на Духа хула не проститься людям. |
|
32
|
32
|
| и и́же а́ще рече́тъ сло́во на Сы́на Человѣ́ческаго, отпу́стится єму́: а и́же рече́тъ на Ду́ха Свята́го, не отпу́стится єму́ ни въ се́й вѣ́къ, ни въ бу́дущій. | І коли хто скаже слово на Сина Людського, проститься йому, якщо ж хто скаже на Духа Святого, не проститься йому ні в цьому житті, ні в майбутньому. |
|
33
|
33
|
| Или́ сотворите́ дре́во добро́ и пло́дъ єго́ до́бръ: или́ сотворите́ дре́во зло́ и пло́дъ єго́ зо́лъ: от плода́ бо дре́во позна́но бу́детъ. | Або визнайте дерево добрим і плід його добрим; або визнайте дерево поганим і плід його поганим, бо дерево пізнається з плоду. |
|
34
|
34
|
| Порожде́нія єхи́днова, ка́ко мо́жете добро́ глаго́лати, зли́ су́ще? От избы́тка бо се́рдца уста́ глаго́лютъ. | Поріддя єхиднове, як можете добре говорити, злими будучи? Від повноти бо серця говорять уста. |
|
35
|
35
|
| Благі́й человѣ́къ от блага́го сокро́вища изно́ситъ блага́я: и лука́вый человѣ́къ от лука́ваго сокро́вища изно́ситъ лука́вая. | Добра людина з доброго скарбу* виносить добре, а зла людина зі злого скарбу виносить лихе. |
|
36
|
36
|
| Глаго́лю же ва́мъ, я́ко вся́ко сло́во пра́здноє, є́же а́ще реку́тъ человѣ́цы, воздадя́тъ о не́мъ сло́во въ де́нь су́дный: | Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: |
|
37
|
37
|
| от слове́съ бо свои́хъ оправди́шися и от слове́съ свои́хъ осу́дишися. | бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. |
|
38
|
38
|
| Тогда́ отвѣща́ша нѣ́цыи от кни́жникъ и фарісе́й, глаго́люще: Учи́телю, хо́щемъ от Тебе́ зна́меніє ви́дѣти. | Тоді деякі з книжників і фарисеїв сказали: Учителю, хочемо від Тебе знамення бачити. |
|
39
|
39
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: ро́дъ лука́въ и прелюбодѣ́й зна́менія и́щетъ, и зна́меніє не да́стся єму́, то́кмо зна́меніє Іо́ны проро́ка: | Він же сказав їм у відповідь: рід лукавий і перелюбний знамення шукає, та знамення не дасться йому, крім знамення Іони пророка. |
|
40
|
40
|
| я́коже бо бѣ́ Іо́на во чре́вѣ ки́товѣ три́ дни́ и три́ но́щы, та́ко бу́детъ и Сы́нъ Человѣ́ческій въ се́рдцы земли́ три́ дни́ и три́ но́щы. | Бо як був Іона в утробі кита три дні і три ночі, так буде і Син Людський в серці землі три дні і три ночі. |
|
41
|
41
|
| Му́жіє Ниневи́тстіи воста́нутъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дятъ єго́, я́ко пока́яшася про́повѣдію Іо́ниною: и се́, бо́лѣ Іо́ны здѣ́. | Мужі ниневійські постануть на суд з родом цим і осудять його, бо вони покаялись після проповіді Іониної; а ось тут Більший за Іону. |
|
42
|
42
|
| Цари́ца ю́жская воста́нетъ на су́дъ съ ро́домъ си́мъ и осу́дитъ и́, я́ко пріи́де от коне́цъ земли́ слы́шати прему́дрость Соломо́нову: и се́, бо́лѣ Соломо́на здѣ́. | Цариця південна постане на суд з родом цим і осудить його, бо вона прийшла від краю землі послухати премудрість Соломонову; а ось тут Більший за Соломона. |
|
43
|
43
|
| Єгда́ же нечи́стый ду́хъ изы́детъ от человѣ́ка, прехо́дитъ сквозѣ́ безво́дная мѣ́ста, ищя́ поко́я, и не обрѣта́єтъ: | Коли ж нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. |
|
44
|
44
|
| тогда́ рече́тъ: возвращу́ся въ до́мъ мо́й, отню́дуже изыдо́хъ. И прише́дъ обря́щетъ пра́зденъ, помете́нъ и укра́шенъ: | Тоді каже: повернуся в дім мій, звідки я вийшов. І, прийшовши, знаходить його порожнім, заметеним і прибраним. |
|
45
|
45
|
| тогда́ и́детъ и по́йметъ съ собо́ю се́дмь и́ныхъ духо́въ лютѣ́йшихъ себе́, и вше́дше живу́тъ ту́: и бу́дутъ послѣ́дняя человѣ́ку тому́ го́рша пе́рвыхъ. Та́ко бу́детъ и ро́ду сему́ лука́вому. | Тоді йде і бере з собою сім інших духів, лютіших за себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і буде для тієї людини останнє гірше від першого. Так буде і роду цьому лукавому. |
|
46
|
46
|
| Єще́ же Єму́ глаго́лющу къ наро́домъ, се́, Ма́ти [Єго́] и бра́тія Єго́ стоя́ху внѣ́, и́щуще глаго́лати Єму́. | Коли ж Він ще промовляв до народу, Мати і брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним. |
|
47
|
47
|
| Рече́ же нѣ́кій Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ внѣ́ стоя́тъ, хотя́ще глаго́лати Тебѣ́. | І хтось сказав Йому: он Мати Твоя і брати Твої стоять надворі і бажають говорити з Тобою. |
|
48
|
48
|
| О́нъ же отвѣща́въ рече́ ко глаго́лющему Єму́: кто́ є́сть Ма́ти Моя́, и кто́ су́ть бра́тія Моя́? | Він же відповів тому, хто говорив до Нього: хто Мати Моя і хто брати Мої? |
|
49
|
49
|
| И просте́ръ ру́ку Свою́ на ученики́ Своя́, рече́: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́: | І, показавши рукою Своєю на учеників Своїх, сказав: ось мати Моя і брати Мої; |
|
50
|
50
|
| и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Отца́ Моєго́, И́же є́сть на небесѣ́хъ, то́й бра́тъ Мо́й, и сестра́, и Ма́ти [Ми́] є́сть. | бо хто творитиме волю Отця Мого Небесного, той брат Мій, і сестра, і мати Моя. |
