Завантаження...
Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт

Порівняти:

Глава 18
Глава 18
1
1
Въ то́й ча́съ приступи́ша ученицы́ ко Іису́су, глаго́люще: кто́ у́бо бо́лій є́сть въ Ца́рствіи Небе́снѣмъ? У той час ученики приступили до Ісуса і кажуть: хто більший у Царстві Небесному?
2
2
И призва́въ Іису́съ отроча́, поста́ви є́ посредѣ́ и́хъ Ісус, покликавши дитя, поставив його посеред них
3
3
и рече́: ами́нь глаго́лю ва́мъ, а́ще не обратите́ся и бу́дете я́ко дѣ́ти, не вни́дете въ Ца́рство Небе́сноє: і сказав: істинно кажу вам: якщо ви не навернетесь і не будете як діти, не ввійдете у Царство Небесне.
4
4
и́же у́бо смири́тся я́ко отроча́ сіє́, то́й є́сть бо́лій во Ца́рствіи Небе́снѣмъ: Отже, хто упокориться, як дитя це, той і більший у Царстві Небесному.
5
5
и и́же а́ще пріи́метъ отроча́ таково́ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: І хто прийме одне таке дитя в ім’я Моє, той Мене приймає;
6
6
а и́же а́ще соблазни́тъ єди́наго ма́лыхъ си́хъ вѣ́рующихъ въ Мя́, у́не є́сть єму́, да обѣ́сится же́рновъ осе́лскій на вы́и єго́, и пото́нетъ въ пучи́нѣ морстѣ́й. а хто спокусить одного з малих цих, що вірують у Мене, тому краще було б, якби повісили йому жорно млинове на шию і потопили його в морській глибині.
7
7
Го́ре мі́ру от собла́знъ: ну́жда бо є́сть пріити́ собла́зномъ: оба́че го́ре человѣ́ку тому́, и́мже собла́знъ прихо́дитъ. Горе світові від спокус, бо потрібно, щоб прийшли спокуси; але горе такій людині, через яку спокуса приходить.
8
8
А́ще ли рука́ твоя́ или́ нога́ твоя́ соблажня́етъ тя́, отсѣцы́ ю́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ є́сть вни́ти въ живо́тъ хро́му или́ бѣ́дну , не́же двѣ́ ру́цѣ и двѣ́ но́зѣ иму́щу вве́ржену бы́ти во о́гнь вѣ́чный: Якщо рука твоя чи нога твоя спокушає тебе, відсічи її і кинь від себе: краще тобі ввійти в життя без руки чи без ноги, ніж, дві руки і дві ноги маючи, бути вкинутим у вогонь вічний.
9
9
и а́ще о́ко твоє́ соблажня́етъ тя́, изми́ є́ и ве́рзи от себе́: добрѣ́йше ти́ є́сть со єди́нѣмъ о́комъ въ живо́тъ вни́ти, не́же двѣ́ о́цѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну о́гненную. Коли око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе: краще тобі з одним оком у життя увійти, аніж з двома очима бути вкинутим у геєну вогненну.
10
10
Блюди́те, да не пре́зрите єди́наго [от] ма́лыхъ си́хъ: глаго́лю бо ва́мъ, я́ко А́нгели и́хъ на небесѣ́хъ вы́ну ви́дятъ лице́ Отца́ Моєго́ Небе́снаго. Стережіться, щоб ви не зневажили жодного з цих малих: бо кажу вам, що ангели їхні на небесах повсякчас бачать лице Отця Мого Небесного.
11
11
Пріи́де бо Сы́нъ Человѣ́ческій [взыска́ти и] спасти́ поги́бшаго. Бо Син Людський прийшов знайти і спасти загибле.
12
12
Что́ ва́мъ мни́тся? А́ще бу́детъ нѣ́коєму человѣ́ку сто́ ове́цъ, и заблу́дитъ єди́на от ни́хъ: не оста́витъ ли де́вятьдесятъ и де́вять въ гора́хъ и ше́дъ и́щетъ заблу́ждшія? Як вам здається, коли буде в якогось чоловіка сто овець, і одна з них заблукає, чи не покине він у горах дев’яносто дев’ять і не піде шукати ту, що заблукала?
13
13
и а́ще бу́детъ обрѣсти́ ю́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко ра́дуєтся о не́й па́че, не́же о девяти́десятихъ и девяти́ не заблу́ждшихъ. І якщо трапиться знайти її, істинно кажу вам, він радіє за неї більше, ніж за дев’яносто дев’ять, що не заблукали.
14
14
Та́ко нѣ́сть во́ля предъ Отце́мъ ва́шимъ Небе́снымъ, да поги́бнетъ єди́нъ от ма́лыхъ си́хъ. Так само немає волі Отця вашого Небесного, щоб загинув один з малих цих.
15
15
А́ще же согрѣши́тъ къ тебѣ́ бра́тъ тво́й, иди́ и обличи́ єго́ между́ тобо́ю и тѣ́мъ єди́нѣмъ: а́ще тебе́ послу́шаєтъ, пріобрѣ́лъ єси́ бра́та твоєго́: Якщо ж згрішить проти тебе брат твій, піди і викрий його між тобою і ним одним. Якщо послухає тебе, то придбав ти брата твого.
16
16
а́ще ли тебе́ не послу́шаєтъ, поими́ съ собо́ю єще́ єди́наго или́ два́, да при устѣ́хъ двою́ или́ тріє́хъ свидѣ́телей ста́нетъ вся́къ глаго́лъ: Якщо ж тебе не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб устами двох чи трьох свідків підтвердилося кожне слово.
17
17
а́ще же не послу́шаєтъ и́хъ, повѣ́ждь це́ркви: а́ще же и це́рковь преслу́шаєтъ, бу́ди тебѣ́ я́коже язы́чникъ и мыта́рь. Якщо ж не послухає їх, скажи церкві; якщо ж і церкви не послухає, то нехай він буде тобі як язичник і митар.
18
18
Ами́нь [бо] глаго́лю ва́мъ: єли́ка а́ще свя́жете на земли́, бу́дутъ свя́зана на небеси́: и єли́ка а́ще разрѣшите́ на земли́, бу́дутъ разрѣше́на на небесѣ́хъ. Істинно кажу вам: що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що розв’яжете на землі, те буде розв’язане на небі.
19
19
Па́ки ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко а́ще два́ от ва́съ совѣща́єта на земли́ о вся́цѣй ве́щи, єя́же а́ще про́сита, бу́детъ и́ма от Отца́ Моєго́, И́же на небесѣ́хъ: Істинно також кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного;
20
20
идѣ́же бо єста́ два́ или́ тріє́ со́брани во и́мя Моє́, ту́ є́смь посредѣ́ и́хъ. бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.
21
21
Тогда́ присту́пль къ Нему́ Пе́тръ рече́: Го́споди, колькра́ты а́ще согрѣши́тъ въ мя́ бра́тъ мо́й, и отпущу́ ли єму́ до се́дмь кра́тъ? Тоді Петро підійшов до Нього і сказав: Господи, скільки разів прощати брату моєму, який згрішить проти мене? Чи до семи разів?
22
22
Глаго́ла єму́ Іису́съ: не глаго́лю тебѣ́: до се́дмь кра́тъ, но до се́дмьдесятъ кра́тъ седмери́цею. Ісус говорить йому: не кажу тобі — до семи, але до сімдесяти разів по сім.
23
23
Сего́ ра́ди уподо́бися Ца́рствіє Небе́сноє человѣ́ку царю́, и́же восхотѣ́ стяза́тися о словеси́ съ рабы́ свои́ми. Тому Царство Небесне подібне до царя, який захотів порахуватися з рабами своїми;
24
24
Наче́ншу же єму́ стяза́тися, приведо́ша єму́ єди́наго должника́ тмо́ю тала́нтъ: коли він почав рахуватися, привели до нього одного боржника, який винен був йому десять тисяч талантів*;
25
25
не иму́щу же єму́ возда́ти, повелѣ́ и́ госпо́дь єго́ прода́ти, и жену́ єго́, и ча́да, и вся́, єли́ка имѣ́яше, и отда́ти. а оскільки він не мав чим заплатити, то господар звелів продати його, і жінку його, і дітей, і все, що він мав, і віддати.
26
26
Па́дъ у́бо ра́бъ то́й, кла́няшеся єму́, глаго́ля: го́споди, потерпи́ на мнѣ́, и вся́ ти́ возда́мъ. Тоді раб той упав і, кланяючись йому, говорив: господарю, потерпи мені, і все тобі віддам.
27
27
Милосе́рдовавъ же госпо́дь раба́ того́, прости́ єго́ и до́лгъ отпусти́ єму́. Господар змилосердився над рабом тим, простив його і борг відпустив йому.
28
28
Изше́дъ же ра́бъ то́й, обрѣ́те єди́наго [от] клевре́тъ свои́хъ, и́же бѣ́ до́лженъ єму́ сто́мъ пѣ́нязь: и є́мь єго́ давля́ше, глаго́ля: отда́ждь ми́, и́мже [ми́] єси́ до́лженъ. Раб же той, вийшовши, зустрів одного з товаришів своїх, який був винен йому сто динаріїв*, і, схопивши його, душив і казав: віддай мені, що винен.
29
29
Па́дъ у́бо клевре́тъ єго́ на но́зѣ єго́, моля́ше єго́, глаго́ля: потерпи́ на мнѣ́, и вся́ возда́мъ ти́. Тоді товариш його впав до ніг його, благав його і говорив: потерпи мені, і все віддам тобі.
30
30
О́нъ же не хотя́ше, но ве́дъ всади́ єго́ въ темни́цу, до́ндеже возда́стъ до́лжноє. Але той не захотів, а повів і посадив його у в’язницю, доки не віддасть боргу.
31
31
Ви́дѣвше же клевре́ти єго́ бы́вшая, сжа́лиша си́ зѣло́ и прише́дше сказа́ша господи́ну своєму́ вся́ бы́вшая. Товариші його, побачивши таке, дуже засмутилися і, прийшовши, розповіли своєму господареві все, що сталося.
32
32
Тогда́ призва́въ єго́ господи́нъ єго́, глаго́ла єму́: ра́бе лука́вый, ве́сь до́лгъ о́нъ отпусти́хъ тебѣ́, поне́же умоли́лъ мя́ єси́: Тоді господар покликав його і каже: рабе лукавий! Весь той борг я простив тобі, бо ти ублагав мене.
33
33
не подоба́ше ли и тебѣ́ поми́ловати клевре́та твоєго́, я́коже и а́зъ тя́ поми́ловахъ? Чи не належало й тобі помилувати товариша твого, як і я помилував тебе?
34
34
И прогнѣ́вався госпо́дь єго́, предаде́ єго́ мучи́телемъ, до́ндеже возда́стъ ве́сь до́лгъ сво́й. І, розгнівавшись, господар віддав його мучителям, доки не віддасть йому всього боргу.
35
35
Та́ко и Оте́цъ Мо́й Небе́сный сотвори́тъ ва́мъ, а́ще не отпустите́ кі́йждо бра́ту своєму́ от серде́цъ ва́шихъ прегрѣше́нія и́хъ. Так і Отець Мій Небесний учинить з вами, якщо кожен з вас не простить від серця свого братові своєму провини його.

Старий Заповіт

•  •  •  • 

Новий Заповіт