1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глvа, к~а”
|
Глава 21
|
|
1
|
1
|
|
И$ сїя ѓ^правда'нїа и^ сђды положи преD ни'ми,
|
І ось закони, які ти оголосиш їм:
|
|
2
|
2
|
|
а%ще притя'жеши раb е^врњ'инъ, шесть лTњ да ти работа'етъ. а^ въ сеDмое лњто эTпђсти'ши е^го свобо'дъ тђне`”
|
якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма;
|
|
3
|
3
|
|
А/ще са'мъ е^ді'нъ вни'детъ т^о е^ді'нъ і^ и^зы'детъ, а%ще ли и^ жена` вни'детъ с нимъ, т^о и^ жена` эTи'детъ с нимъ”
|
якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його;
|
|
4
|
4
|
|
А/ще ли господиn дастъ е^мђ женђ`, и^ родитъ е^мђ сн~ъ и^л^и дще'рь, жена` и^ дњти да бђ'дђтъ господи'нђ е^го, а^ самъ е^ді'нъ. да эTи'детъ”
|
якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;
|
|
5
|
5
|
|
А/ще ли эTвњщавъ рабъ речетъ, възлюбиX гдsна мое^го и^ женђ мою` и^ дњти мои`. не эTхождђ` свобо'денъ.
|
але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, —
|
|
6
|
6
|
|
да приведеT и& господиn е^го преD сђди'ще бж~їе. тогда же приведеT е^го преD две'ри на стоя'ла, и^ да провръти'тъ е^мђ` ё^хо гдsнъ е^го ши'ломъ, и^ да работа'етъ е^мђ въ' вњки”
|
то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
|
|
7
|
7
|
|
А/ще кт^о прода'стъ свою дще'рь в рабыню, и^ да не эTи'детъ, ја%коже эTхо'дятъ рабыня.
|
Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;
|
|
8
|
8
|
|
а%ще же не ё^годи'тъ пред# ѓ^чи'ма господи'на свое^го ја%же е^мђ помы'сливъ ѓ^бњща, да эTпђ'стиT ю&. ја%зы'кђ же чюже'мђ гдsнъ да не прода'стъ ея`, понеже погордњ ею`”
|
якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її;
|
|
9
|
9
|
|
А/ще лиy сн~ђ свое^мђ ѓ^бещалъ ея`, по ѓ^правле'нїю дще'рню да сътвори'тъ е'й.
|
якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок;
|
|
10
|
10
|
|
а%ще ли и'нђ по'иметъ себњ, и^ потре'бныа и^ ри'зы и^ вњ'но ея` да'стъ е'й. не ё^меншитъ,
|
якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;
|
|
11
|
11
|
|
а%ще ли сего` трое^го не твори'тъ е'й,да эTи'детъ бес цњны` тђне`”
|
а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
|
|
12
|
12
|
|
И$ а'ще кого кт^о ё^да'ритъ и^ ё^мретъ, смр~тїю да ё^мреT и^ то'й”
|
Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть;
|
|
13
|
13
|
|
А/ще ли не хотя`, н^о б~ъ бђ'детъ предалъ въ рђцњ е^го, то да'мъ т^и мњсто, в неже бњжи'тъ тамо ё^би'выи”
|
але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];
|
|
14
|
14
|
|
А/ще ли кт^о приложи'тъ ё^би'ти бли'жнего свое^го ѓ^та'и, прибњгнетъ къ ѓ^лта'рю, и^ эT ѓ^лта'ря мое^го възмется ё^мрњти”
|
а якщо хто з наміром умертвить ближнього підступно [і прибіжить до жертовника], то і від жертовника Мого бери його на смерть.
|
|
15
|
15
|
|
И$же биеT эTц~а свое^го, и^л^и мт~рь, смр~тїю да ё'мретъ,
|
Хто вдарить батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
|
|
16
|
16
|
|
иже а%ще кт^о злорњ'читъ эTц~ђ и^л^и мтр~и смр~тїю да ё^мреT”
|
Хто украде людину [із синів Ізраїлевих] і [поневоливши її] продасть її, або знайдеться вона в руках у нього, то слід віддати його на смерть.
|
|
17
|
17
|
|
И$ аще кт^о ё^ кого` ё^кра'детъ сн~овъ і^и~левъ, и^ съѓ^долњвъ семђ` прода'сть и&, и^ ја^ви'тся нань, смр~тїю да сконча'ется”
|
Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
|
|
18
|
18
|
|
А/ще же свари'тася дв^а мђжа. и^ ё^да'ритъ е^ді'нъ дрђга'го ка'менемъ, и^ли пя'стїю, и^ не ё^мретъ, н^о сей ля'жетъ на ѓ%дрњ,
|
Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,
|
|
19
|
19
|
|
а%ще же въста'въ мђжь. и^ похо'дит# ѓ^ жезлњ, чистъ е^го ё^да'ривыи, то'чїю на дњ'ланїе е^го да да'стъ и^ на цњлбђ”
|
то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його.
|
|
20
|
20
|
|
А@ще же кт^о би'етъ раба` свое^го, и^л^и рабђ` свою жезло'мъ, и^ ё'мретъ эT рђки е^го, сђдо'мъ да ся м#ститъ ё^би'ти.
|
А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним;
|
|
21
|
21
|
|
а%ще ли пребђдеT дн~ь и^ли дв^а, да не м#сти'тся е^мђ, сребро б^о е^го е^мђ е^сть”
|
але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
|
|
22
|
22
|
|
А/ще ся би'юще дв^а мђжи, и^ ё^рази'та женђ непра'знDђ, и^зы'детъ младе'неw ея^ не ѓ^бли'ченъ желњдбою да жьлњдетъ, ја%коже заде'жеT мђжъ жены' с подобо'ю да эTда'сть цњнђ
|
Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках;
|
|
23
|
23
|
|
а%ще ли ѓ^бли'ченъ бђ'детъ, да да'стъ дш~ђ за' дш~ђ”
|
а якщо буде пошкодження, то віддай душу за душу,
|
|
24
|
24
|
|
ѓко въ ѓ^чесњ мњсто. рђкђ въ рђ'кђ мњсто, зђбъ въ зђ'ба мњсто. нога` въ ноги`
|
око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу,
|
|
25
|
25
|
|
мњсто. иZженїе въ иZженїа мњсто. вреD вреда мњсто, ја%звђ въ ја^звђ мњсто”
|
обпалення за обпалення, рану за рану, удар за удар.
|
|
26
|
26
|
|
А/ще ли кт^о и^стъкнеT ѓ'ко рабђ свое^мђ, и^ли ѓ^ко рабы'ни своей, и^ ѓ^слњпи'тъ. свободъ да эTпђститъ я& въ ѓ^ка мњсто иX”
|
Якщо хто раба свого ударить в око, або служницю свою в око, і пошкодить його, нехай відпустить їх на волю за око;
|
|
27
|
27
|
|
А/ще зђбъ рабђ свое^мђ, и^л^и зђбъ рабњ свое'й, и^зби'ет#, свобоD да эTпђстиT я& въ зђ'ба мњсто и^хъ”
|
і якщо виб’є зуб рабу своєму, або рабі своїй, нехай відпустить їх на волю за зуб.
|
|
28
|
28
|
|
А/ще во'лъ ё^боде'тъ мђжа, и^л^и женђ, и^ ё^мретъ, ка'менїемъ да ся поби'етъ во'лъ то'й, и^ да не ја%дяT мя'са е^го. а^ господиn вола` чи'стъ бђ'детъ”
|
Якщо віл забодає чоловіка або жінку до смерті, то вола побити камінням і м’яса його не їсти; а господар вола не винний;
|
|
29
|
29
|
|
А/щеy во'лъ бодли'въ бђ'детъ пр'ъвње вчера'шнего и^ третїя'го дн~е, и^ гл~ютъ гдsнђ е^го, и^ не и^згђ'битъ е^го, и^ ё^бодетъ мђжа и^л^и женђ` во'лъ да ся погђби'тъ. а^ гдsнъ е^го, да ё^мреT”
|
але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;
|
|
30
|
30
|
|
А/ще ли винђ` заде'жђтъ е^мђ, да да'стъ винђ` за дш~ђ свою, е^лико заде'жђтъ е^мђ”
|
якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього.
|
|
31
|
31
|
|
И$ а'ще сн~а и^л^и дще'рь ё^боде'тъ, то по семђже ѓ^пра'вленїю да сътворя'тъ е^мђ”
|
Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним.
|
|
32
|
32
|
|
А/ще ли раба`, и^л^и рабђ`, ё^бодетъ во'лъ, сребра`, л~ дидра'гмь, да да'стъ гдsнђ и^хъ, а^ во'лъ ка'менїемъ да ся побі'етъ”
|
Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
|
|
33
|
33
|
|
А/ще кт^о эTвр'ьзетъ кла'дязь, и^л^и и^скопа'етъ я%мђ, и^ не покры'етъ ея` и^ впаде'тся в ню теля, и^л^и ѓ^сля`,
|
Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел,
|
|
34
|
34
|
|
гдsнъ ја%мы эTдастъ гдsнђ ско'тїю цњнђ`, а^ ё^мръшее е^мђ да бђ'дет#”
|
то господар ями повинен заплатити, віддати срібло господарю їх, а труп буде його.
|
|
35
|
35
|
|
А/ще чїй во'лъ ё^бодетъ вола` по'дрђга свое^го и^ ё^мретъ, да прода'стъся во'лъ живы'и, и^ раздњли'та цњнђ е^го и^ во'ла ё^мръшего да раздњли'та”
|
Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл;
|
|
36
|
36
|
|
А/ще же зна'ютъ вола` ја^ко бодли'въ еs прежде вчера'шнего, и^ третїа'го дн~е и^ сђть гл~али гдsнђ е^го, и то'й не брежеT и& и^л^и не ё^бїетъ е^го, да да'стъ во'лъ въ вола мњсто, мр~твыи же е^мђ да бђ'деть”
|
а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.
|
