1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глvа, е~”
|
Глава 5
|
|
1
|
1
|
|
По с'ем же въни'де мољ=сїи, і^ а^а^ро'нъ, къ фараѓ'нђ, и^ реко'ста е^мђ” Си'це гл~етъ г~ь б~ъ і^ил~евъ. эTпёсти` лю'ди моя, да тре'бђ положаT м^и въ пђсты'ни”
|
Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі.
|
|
2
|
2
|
|
Рече же фараѓ'нъ кт^ото'и е^сть е^гоже а%зъ послђшаю гла'са,ја%ко эTпђсти'ти и%маM сн~ы і^ил~евы, не вњмъ г~а і^ил~я не эTпђщђ”
|
Але фараон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив [синів] Ізраїля? я не знаю Господа й Ізраїля не відпущу.
|
|
3
|
3
|
|
Рекоста е^мђ. бг~ъ е^вре'искїи, повелњ намъ, да и^демъ пђтемъ три дн~и въ пђстыню, и^ положи'мъ тре'бђ г~ђ б~ђ нашемђ, да не когда` слђчиTся на'мъ смертоно'сїе и^ли ра'ть”
|
Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем.
|
|
4
|
4
|
|
Рече же и^ма цр~ь е^гљ=петскїи, въскђю м^и, мољ=сїи, і^ а^а^ро'нъ, ѓ^браща'ета лю'ди моя эT дњлъ и^хъ, и^дњта же кождо ва'съ на дњло свое”
|
І сказав їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу.
|
|
5
|
5
|
|
И$ рече фараѓ'нъ, с^е нн~њ ё^мно'жишася лю'дїе сїи на земли`, не полегчи'мъ и^мъ дњлесы`”
|
І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.
|
|
6
|
6
|
|
Заповњда же фараѓ'нъ приста'вникомъ дњлесъ лю'дъскыхъ и^ кни'гочїамъ гл~я. эTсе'лњ
|
І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи:
|
|
7
|
7
|
|
не мози'те даја^ти плњ'въ лю'демъ къ зда'нїю пли'нъџомъ ја^коже вчера` и^ тре'тїего дн~е и^ нн~њ. н^о сами шеDше да събира'юT плњ'вы,
|
не давайте надалі народу соломи для вироблення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому,
|
|
8
|
8
|
|
и^ заро'къ зда'нїя плинъџе'ннаго ја%же сътворя'тъ, да творяT вс^я дн~и” Приложи'те, а^ не ё^емли'те ничто'же, празныя б^о дњю^тъ, и^ сего ради гл~ютъ да и'демъ и^ положимъ требђ б~ђ нашемђ.
|
а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому;
|
|
9
|
9
|
|
ѓ^тягчи'те дњ'ла людемъ симъ, да ся и'ми пекђтъ, и^не помы'слятъ мы'сльми свои'ми
|
дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами.
|
|
10
|
10
|
|
сђесло'вїя” Тща'хђ же ся приста'вницы, и^ кни'гочїя, и^ гл~ахђ людемъ рекђще” Се гл~ет# фараѓ'нъ, эTселњ не дамъ ваM плњв# но шеDше
|
І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи;
|
|
11
|
11
|
|
са'ми себњ събира'ите плњвы, и^деже ѓ^бря'щете. и^ заро'къ зда'нїя да дае'те, не ё%имет# б^о ся эT завњта ва'шего, ни ма'ложе”
|
самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується.
|
|
12
|
12
|
|
И$ разыдо'шася вс^и лю'дїе по все'и земли` е^гљ=петъстњи, да съберђтъ тро'стїе на плњвы”
|
І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи.
|
|
13
|
13
|
|
Приста'вницы же нђжда'хђ и^хъ, гл~юще, скончева'ите дњла ваша заро'чнаа на вся'къ дн~ь ја%коже и^ е^гда` плњвы даја%хоM вамъ”
|
Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома.
|
|
14
|
14
|
|
И$ даја%ше же раны кни'гочїя наро'дђ сн~овъ і^ил~евыхъ, и^же бњша приста'вленїи и^хъ эT преста'вникъ фараѓ'новыхъ гл~юще, почт^о не сконча'сте. заро'ка вашего пли'нџеннаго ја%коже вчера` и^ третїего дн~е та'коже и^ днsе”
|
А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір?
|
|
15
|
15
|
|
ВъшеDше же кни'гочїя сн~овъ і^ил~евъ, възопи'ша ко фараѓ'нђ гл~юще, почт^отакотвори'ши рабо'мъ твои^м#
|
І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми?
|
|
16
|
16
|
|
плевелъ не дадя'тъ рабомъ твои^мъ веля'т же намъ пли'нџы твори'ти. се же раби` твои` мђ'чими сђть, кри'вдђ твори'ши людемъ свои^мъ”
|
соломи не дають рабам твоїм, а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму.
|
|
17
|
17
|
|
И$ рече и^мъ ја^коже пра'здныя дње^те пра'здныя и^ гл~ете, и^ сего ради гл~ете, ја%ко да и'демъ и^ положи'мъ тре'бђ б~ђ нашемђ”
|
Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: підемо, принесемо жертву Господу.
|
|
18
|
18
|
|
Нн~њ ё^бо дњ'лаите шеDше, а^ плњвъ не дамъ вамъ, заро'к же зда'нїя плинџе'ннаго да дае'те”
|
Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте.
|
|
19
|
19
|
|
Видя'хђ же кни'гочїя сн~овъ і^ил~евыхъ себе быти въ злњ`, гл~ще не съста'нется плинџъ заро'ка дн~и.
|
І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день.
|
|
20
|
20
|
|
Стрњто'ста же и^хъ мољ=сїи, і^ а^а^роn и^дђща эT фараѓ'на,
|
І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них,
|
|
21
|
21
|
|
и^ рњша и^ма, ви'ждь вамъ б~ъ, и^ сђди` ва'ма, ја%ко ѓ^гнђси'сте насъ преD фараѓ'номъ. и^ прDе мђжми` е^го, дати ме'чъ въ рђцњ ё^би'ти насъ”
|
і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас.
|
|
22
|
22
|
|
Възвра'ти же ся мољ=сїи къ г~ђ, и^ реq. молю' ти ся г~и, почто` вреди` лю'ди сїя, въскђ'ю же м^я посла`.
|
І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене?
|
|
23
|
23
|
|
эTнели'же бо въхождђ` къ фараѓ'нђ. гл~ати твои'мъ и%менемъ, ѓ%нъже вреди` лю'ди твоя`. и^ не и^зба'ви людїи твои^хъ”
|
бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж, — Ти не визволив народ Твій.
|
