1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глvа, к~в”
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
|
А/$ ще кт^о ё^кра'детъ теля` и^л^и ѓ%вцђ, и^ зако'летъ и&, и^л^и продасть пя'теротеляT да въздастъ въ теля'те мњсто. а^ четы'ри ѓ%вцы въ ѓ%вцы` мњсто”
|
Якщо хто украде вола або вівцю і заколе або продасть, то п’ять волів заплатить за вола і чотири вівці за вівцю.
|
|
2
|
2
|
|
А/ще в поDкопа'нїи заста'нется тать, и^ ја%звенъ ё%мреT, нњсть е^мђ вины` кро'ви е^го
|
Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому;
|
|
3
|
3
|
|
а%ще же възы'детъ сл~нце нань пови'ненъ еs ё^мрњти за него” а^ще ли не и%маT, да ся продаs въ таTбы мњсто”
|
але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним;
|
|
4
|
4
|
|
А/ще ли яT бђдеT и^ ѓ^бря'щется татьбы ѓ'браZ въ рђ'кђ е^го эT ѓ^сля'те до ѓ^вца` жи'во сђгђ'бъ да эTда'стъ.
|
якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.
|
|
5
|
5
|
|
а%ще кт^о и^спђститъ скотъ е^го і^ и^спасетъ нивђ дрђгаго, и^л^и виногра'дъ дрђга свое^го да да'стъ цњнђ эT ни'вы свое^я и^ эT жи'та свое^го” А$ще вс^ю ни'вђ и^спасе'тъ ё%нее ни'вы свое'я, и^ ё'нїе виногра'да свое^го да тя'житъ”
|
Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.
|
|
6
|
6
|
|
А/ще и^сшедъ ѓ%гнь, и^ ѓ^бря'щетъ трънїе, и^ запа'литъ гђмно, и^л^и стоh, и^ли ни'вђ, и^ тя'жиT, ја%же възгнњщъ ѓ%гнь”
|
Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.
|
|
7
|
7
|
|
А/ще же кт^о дастъ дрђгђ сребро, и^л^и сосђдъ съкры'ти, и^ ё^кра'дется, и^з домђ мђж'а того, и^ а'ще ѓ^бря'щется ё^кра'дыи, да възда'стъ сђгђбо.
|
Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі;
|
|
8
|
8
|
|
а%ще ли не ѓ^бря'щеTся та'ть. да прїидетъ гдsнъ до'мђ преD бг~а да ся клене'тъ, а%ще самъ е^го не коры'стовалъ и^ не лђкавъствова, н'а вс^е положе'нїе дрђж'не”
|
а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого.
|
|
9
|
9
|
|
По семђ` словеси` въ крывинђ`, ѓ^ теля'ти, и^ ѓ^сляти, и^ ѓ'вцы`, и^ ѓ^ ри'ѕњ, и^ ѓ^ все'и поги'бели е^ја^же и^менђ'етъ свое'ю прњнїе ё^бо да е^сть преD бг~мъ, да прїидетъ сђдъ ѓ^бо'ю, кого сђдїа пови'нит# да тя'жиT сђгђбо ё^ бли'жнего”
|
Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загублену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму вдвічі.
|
|
10
|
10
|
|
А/ще же кт^о дастъ дрђгђ ѓ^сля`, и^ли те'лецъ, и^л^и ѓ%вцђ, и^л^и вс^якъ скотъ, снабдњти. и^ ё%мретъ, и^л^и поги'бнетъ, и^л^и плњнятъ е&, и^ никто'же не вњсть,
|
Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, —
|
|
11
|
11
|
|
кля'тва да бђдетъ бж~їа междђ` и'ма. а%ще самъ нњсть слђка'вствовалъ, до всего` дрђжнего положе'нїя, и^ та'ко прїемлет# господи'нъ е^го” и^ да не тяжитъ гдsнђ е^го”
|
клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити;
|
|
12
|
12
|
|
А@ще ё^кра'дется эT него, да тя'житъ гдsнђ”
|
а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його;
|
|
13
|
13
|
|
А/ще ѕвњръ сънњлъ, да ведетъ и^хъ на ѕвњроја%динђ, и' да не тя'жетъ”
|
якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.
|
|
14
|
14
|
|
А/ще же кт^о и^спроси'тъ ё^ дрђга и^ погибнетъ, и^л^и ё^мретъ, и^л^и плњни'тся, а^ гдsнъ е^го не бђдетъ с ниM, то'е да тя'житъ,
|
Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкоджена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити;
|
|
15
|
15
|
|
а%ще гдsнъ е^го бђ'детъ с ни'мъ, то да не тя'житъ. а%ще ли нае'мниk е^сть, да бђ'дет# е^мђ въ мздђ` е^го”
|
якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.
|
|
16
|
16
|
|
А/ще же кт^о прельстиT не ѓ^бњща'нђ деви'цђ, и^ бђдетъ с нею` вњ'номъ да вњ'нитъ е^я`, и^ пои'метъ е^я` себњ въ женђ`”
|
Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину;
|
|
17
|
17
|
|
А/ще възбраня'а възбрани'тъ, и^ не хо' щетъ эTц~ъ е^а` да'ти е^мђ въ женђ`, цњнђ` дадя'тъ сребра` эTц~ђ, ја%коже е^сть вњ'но дв~чьско”
|
а якщо батько не погодиться [і не захоче] видати її за нього, нехай заплатить [батькові] стільки срібла, скільки належить на віно дівчатам.
|
|
18
|
18
|
|
Волхвъ да не живеT.
|
Ворожки не залишай у живих.
|
|
19
|
19
|
|
и^ пото'мъ всего съ ското'м# быва'юща, смр~тїю ё^би'ета”
|
Усякий скотоложник нехай буде відданий на смерть.
|
|
20
|
20
|
|
А$ и^же требђ кладеT богоM да потребите и&, н^ото'чїю г~ђ е^ді'номђ
|
Той, хто приносить жертву богам, крім одного Господа, нехай буде знищений.
|
|
21
|
21
|
|
и пришелца не вреди'те, ни сжа'лите е^мђ, пришелцы б^о бњсте въ земли` е^гљ=петъстњи”
|
Прибульця не утискуй і не пригноблюй його, тому що ви самі були прибульцями в землі Єгипетській.
|
|
22
|
22
|
|
И$ вся'коя вдовы`, и^ сироты` не вреди'те,
|
Ні вдови, ні сироти не утискуйте;
|
|
23
|
23
|
|
а%ще бо зло'бою вредите я&, и^ тїи въстена'вше възопію'тъ къ мнњ, слђ'хомъ ё^слы'шђ глаs и^хъ,
|
якщо ж ти утиснеш, то, коли вони будуть волати до Мене, Я почую волання їх,
|
|
24
|
24
|
|
и^ разгнњваюся ја%ростїю и^ побїю в^ы мече'мъ, и^ бђ'дђтъ жены` ваша вдовы`, и^ ча'да ваша сироты`.
|
і запалає гнів Мій, і уб’ю вас мечем, будуть дружини ваші вдовами і діти ваші сиротами.
|
|
25
|
25
|
|
А/ще же даси сребро` вза'емъ братђ ни'щемђ и^же ё^ тебе еs, не бђ'ди тщали'въ е^мђ ни зажеди` е^мђ ли'хвы въ зало'гъ,
|
Якщо даси гроші в борг бідному з народу Мого, то не пригноблюй його і не накладай на нього лихви.
|
|
26
|
26
|
|
и^ а'ще зало'житъ ризђ дрђгъ твои до за'хода сл~нцђ эTда'ждъ е^мђ
|
Якщо візьмеш у заставу одежу ближнього твого, то до заходу сонця поверни її,
|
|
27
|
27
|
|
е^сть б^о ѓ^де'жда е^мђ с^и, е^ді'на ри'за стыде'нїемъ е^го, въ чемъ е^мђ` спа'ти, а%ще бо възопїетъ къ мнњ слђ'хом# ё^слы'шђ, млsтивъ бо е^смь
|
тому що вона є єдиний покров у нього, вона — одіяння тіла його: в чому буде він спати? отже, коли він буде волати до Мене, Я почую, бо Я милосердий.
|
|
28
|
28
|
|
богомъ да не гл~еши зл^а” ни кн~ѕю людїи твои^хъ не рцы зл^а”
|
Суддів не лихослов і начальника в народі твоєму не паплюж.
|
|
29
|
29
|
|
Нача'тоk же эT гђмна` и^ эT точи'ла твое^го да ми принесе'ши. прьвенца сн~овъ твоиX, да ми даси`”
|
Не барися [приносити Мені] початки від току твого і від точила твого; віддавай Мені первістка із синів твоїх;
|
|
30
|
30
|
|
Та'кожде сътвори'ши эT телца твое^го, и^ эT ѓ^вцы` твое^я`, и^ эT ѓ^сля'те твое^го сеDмь дн~їи да бђ'деT ё^ матери, а^ въ ѓ^смы'и же дн~ь эTдаси я& мн^њ”
|
те саме роби з волом твоїм і з вівцею твоєю [і з ослом твоїм]: сім днів нехай вони будуть біля матері своєї, а у восьмий день віддавай їх Мені.
|
|
31
|
31
|
|
Лю'ди ст~и да бђ'дете м^и и^ звњроја%дины да не ја%сте, ўо'мъ же да дастъся”
|
І будете в Мене людьми святими; і м’яса, роздертого звіром у полі, не їжте, псам кидайте його.
|
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
