|
Глава 14
|
|
|
1
|
|
| У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса | |
|
2
|
|
| і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. | |
|
3
|
|
| Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, | |
|
4
|
|
| тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. | |
|
5
|
|
| І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. | |
|
6
|
|
| Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, | |
|
7
|
|
| тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. | |
|
8
|
|
| Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. | |
|
9
|
|
| І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. | |
|
10
|
|
| І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. | |
|
11
|
|
| І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. | |
|
12
|
|
| Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. | |
|
13
|
|
| І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. | |
|
14
|
|
| І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. | |
|
15
|
|
| Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. | |
|
16
|
|
| Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. | |
|
17
|
|
| Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. | |
|
18
|
|
| Він сказав: принесіть їх Мені сюди. | |
|
19
|
|
| І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. | |
|
20
|
|
| І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; | |
|
21
|
|
| а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. | |
|
22
|
|
| І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. | |
|
23
|
|
| І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. | |
|
24
|
|
| А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. | |
|
25
|
|
| У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. | |
|
26
|
|
| І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. | |
|
27
|
|
| Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. | |
|
28
|
|
| Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. | |
|
29
|
|
| Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. | |
|
30
|
|
| Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! | |
|
31
|
|
| Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? | |
|
32
|
|
| І, як увійшли вони в човен, вітер стих. | |
|
33
|
|
| Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. | |
|
34
|
|
| Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. | |
|
35
|
|
| Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, | |
|
36
|
|
| і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. |
