|
Глава 14
|
Глава 14
|
|
1
|
1
|
| У той час почув Ірод четвертовладник чутку про Ісуса | (Зач. 57) В то вре́м'я усли́ша І́род четвертовла́стник слух Ісу́сов |
|
2
|
2
|
| і сказав прислужникам своїм: це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діються ним. | і рече́ отроко́м свої́м: Сей єсть Іоа́нн Крести́тель; Той воскре́се от ме́ртвих, і сего́ ра́ди си́ли ді́ються о Нем. |
|
3
|
3
|
| Бо Ірод узяв Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, | І́род бо єм Іоа́нна, связа́ єго́ і всади́ в темни́цю, Іродіа́ди ра́ди, жени́ Фили́ппа, бра́та своєго́; |
|
4
|
4
|
| тому що Іоан говорив йому: не личить тобі мати її. | глаго́лаше бо єму́ Іоа́нн: не досто́їть ті імі́ти єя́. |
|
5
|
5
|
| І хотів убити його, та побоявся народу, бо вважали його пророком. | І хотя́щь єго́ уби́ти, убоя́ся наро́да, зане́ я́ко проро́ка єго́ імі́яху. |
|
6
|
6
|
| Коли був день народження Ірода, дочка Іродіади танцювала посеред зібрання і догодила Іродові, | Дню же би́вшу рождества́ І́родова пляса́ дщи Іродіа́дина посреді́ і угоди́ І́родові; |
|
7
|
7
|
| тому він поклявся дати їй, чого б вона не попросила. | ті́мже і с кля́твою ізрече́ єй да́ти, єго́же а́ще воспро́сить. |
|
8
|
8
|
| Вона ж, з намови матері своєї, сказала: дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя. | Она́ же нава́ждена ма́терію своє́ю, даждь мі, рече́, зді на блю́ді главу́ Іоа́нна Крести́теля. |
|
9
|
9
|
| І засмутився цар; але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, звелів дати їй. | І печа́лен бисть цар; кля́тви же ра́ди і за возлежа́щих с ним, повелі́ да́ти (єй) |
|
10
|
10
|
| І послав відсікти голову Іоана у в’язниці. | і посла́в усі́кну Іоа́нна в темни́ці. |
|
11
|
11
|
| І принесли голову його на блюді і дали дівчині, а та віднесла матері своїй. | І принесо́ша главу́ єго́ на блю́ді і да́ша діви́ці; і отнесе́ ма́тері своє́й. |
|
12
|
12
|
| Ученики ж його, прийшовши, взяли тіло і поховали його; пішли і сповістили Ісуса. | І присту́пльше ученици́ єго́ взя́ша ті́ло (єго́) і погребо́ша є; і прише́дше возвісти́ша Ісу́сові. |
|
13
|
13
|
| І, почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним з міст пішки. | І сли́шав Ісу́с оти́де отту́ду в кораблі́ в пу́сто мі́сто єди́н [осо́б]; і сли́шавше наро́ди по Нем ідо́ша пі́ши от градо́в. |
|
14
|
14
|
| І, вийшовши, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними і зцілив недужих їхніх. | (Зач. 58) І ізше́д Ісу́с ви́ді мног наро́д, і милосе́рдова о них, і ісціли́ неду́жния їх. |
|
15
|
15
|
| Як настав вечір, приступили до Нього ученики Його і кажуть: місце тут пустинне і час уже пізній; відпусти людей, нехай підуть у селища і куплять собі що їсти. | По́зді же би́вшу, приступи́ша к Нему́ ученици́ Єго́, глаго́люще: пу́сто єсть мі́сто, і час уже́ мину́; отпусти́ наро́ди, да ше́дше в ве́сі ку́п'ять бра́шна себі́. |
|
16
|
16
|
| Ісус же сказав їм: не треба їм іти, дайте ви їм їсти. | Ісу́с же рече́ їм: не тре́бують отити́; даді́те їм ви я́сти. |
|
17
|
17
|
| Вони ж кажуть Йому: у нас тут тільки п’ять хлібів і дві рибини. | Они́ же глаго́лаша Єму́: не і́мами зді то́кмо п'ять хліб і дві ри́бі. |
|
18
|
18
|
| Він сказав: принесіть їх Мені сюди. | Он же рече́: принесі́те Мі їх сі́мо. |
|
19
|
19
|
| І звелів народові возлягти на траву і, взявши п’ять хлібів і дві рибини, підняв очі на небо, благословив і, переломивши, дав ученикам хліби, а ученики — народові. | І повелі́в наро́дом возлещи́ на траві́, і приє́м п'ять хліб і о́бі ри́бі, воззрі́в на не́бо, благослови́ і преломи́в даде́ ученико́м хлі́би, ученици́ же наро́дом. |
|
20
|
20
|
| І їли всі і наситились; і набрали залишків дванадцять повних кошиків; | І ядо́ша всі і наси́тишася; і взя́ша ізби́тки укру́х, двана́десять ко́ша іспо́лнь; |
|
21
|
21
|
| а тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок та дітей. | яду́щих же бі муже́й я́ко п'ять ти́сящ, ра́зві жен і діте́й. |
|
22
|
22
|
| І зараз же звелів Ісус ученикам Своїм сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпустить людей. | (Зач. 59) І а́біє пону́ди Ісу́с ученики́ Своя́ влі́зти в кора́бль і вари́ти Єго́ на о́ном полу́ [предити́ Єму́ на он пол], до́ндеже отпу́стить наро́ди. |
|
23
|
23
|
| І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. | І отпусти́в наро́ди, взи́де на гору́ єди́н помоли́тися; по́зді же би́вшу, єди́н бі ту. |
|
24
|
24
|
| А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. | Кора́бль же бі посреді́ мо́ря вла́яся волна́ми; бі бо проти́вен вітр. |
|
25
|
25
|
| У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю. | В четве́ртую же стра́жу но́щі і́де к ним Ісу́с, ходя́ по мо́рю. |
|
26
|
26
|
| І ученики, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали. | І ви́дівше Єго́ ученици́ по мо́рю ходя́ща, смути́шася, глаго́люще, я́ко призра́к єсть; і от стра́ха возопи́ша. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус зараз же заговорив до них і сказав: заспокойтесь! Це Я, не бійтеся. | А́біє же рече́ їм Ісу́с, глаго́ля: дерза́йте; Аз єсьм, не бо́йтеся. |
|
28
|
28
|
| Петро сказав Йому у відповідь: Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. | Отвіща́в же Петр рече́: Го́споди, а́ще Ти єси́, повели́ мі прийти́ к Тебі́ по вода́м. Он же рече́: прийди́. |
|
29
|
29
|
| Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. | І ізлі́з із корабля́ Петр, хожда́ше по вода́м, прийти́ ко Ісу́сові; |
|
30
|
30
|
| Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене! | ви́дя же вітр крі́пок, убоя́ся, і наче́н утопа́ти, возопи́, глаго́ля: Го́споди, спаси́ м'я. |
|
31
|
31
|
| Ісус зараз же простяг руку, підтримав його і говорить йому: маловіре! Чого ти засумнівався? | І а́біє Ісу́с просте́р ру́ку, ят єго́ і глаго́ла єму́: малові́ре, почто́ усумні́лся єси́? |
|
32
|
32
|
| І, як увійшли вони в човен, вітер стих. | І влі́зшема ї́ма в кора́бль, преста́ вітр. |
|
33
|
33
|
| Ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: воістину Ти Син Божий. | Су́щії же в кораблі́ прише́дше поклони́шася Єму́, глаго́люще: воі́стину Бо́жий Син єси́. |
|
34
|
34
|
| Переправившись, вони прибули в землю Генісаретську. | І преше́дше прийдо́ша в зе́млю Геннисаре́фськую. |
|
35
|
35
|
| Жителі того міста, впізнавши Його, дали знати по всій тій околиці, і принесли до Нього всіх недужих, | (Зач. 60) І позна́вше Єго́ му́жіє мі́ста того́, посла́ша во всю страну́ ту, і принесо́ша к Нему́ вся боля́щия; |
|
36
|
36
|
| і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю одежі Його; і ті, що доторкалися, зцілялися. | і моля́ху Єго́, да то́кмо прико́снуться вскри́лію ри́зи Єго́; і єли́ці прикосну́шася, спасе́нні би́ша. |
