|
Глава 21
|
|
|
1
|
|
| І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників | |
|
2
|
|
| і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене. | |
|
3
|
|
| І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх. | |
|
4
|
|
| Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить: | |
|
5
|
|
| скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної. | |
|
6
|
|
| Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус: | |
|
7
|
|
| привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього. | |
|
8
|
|
| Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі. | |
|
9
|
|
| Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! | |
|
10
|
|
| І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий? | |
|
11
|
|
| Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського. | |
|
12
|
|
| І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів. | |
|
13
|
|
| І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників. | |
|
14
|
|
| І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх. | |
|
15
|
|
| А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились | |
|
16
|
|
| і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу? | |
|
17
|
|
| І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч. | |
|
18
|
|
| Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів. | |
|
19
|
|
| Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла. | |
|
20
|
|
| Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця? | |
|
21
|
|
| Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде; | |
|
22
|
|
| і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите. | |
|
23
|
|
| І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу? | |
|
24
|
|
| Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. | |
|
25
|
|
| Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? | |
|
26
|
|
| А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка. | |
|
27
|
|
| І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю. | |
|
28
|
|
| А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму. | |
|
29
|
|
| Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов. | |
|
30
|
|
| І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов. | |
|
31
|
|
| Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже. | |
|
32
|
|
| Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому. | |
|
33
|
|
| Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав. | |
|
34
|
|
| Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди. | |
|
35
|
|
| Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням. | |
|
36
|
|
| Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само. | |
|
37
|
|
| Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого. | |
|
38
|
|
| Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його. | |
|
39
|
|
| І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили. | |
|
40
|
|
| Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями? | |
|
41
|
|
| Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно. | |
|
42
|
|
| Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших. | |
|
43
|
|
| Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його. | |
|
44
|
|
| І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить. | |
|
45
|
|
| І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить. | |
|
46
|
|
| І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка. |
