1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ ѕ҃і
|
Глава 16
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀, рекꙋ́щее: и҆ ты̀ да не по́ймеши жены̀, | І було до мене слово Господнє: |
|
2
|
2
|
| и҆ не роди́тсѧ тебѣ̀ сы́нъ, нижѐ дще́рь на мѣ́стѣ се́мъ. | не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́кѡ сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ѡ҆ сынѣ́хъ и҆ дще́рехъ, и҆̀же родѧ́тсѧ на мѣ́стѣ се́мъ, и҆ ѡ҆ ма́терехъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же роди́ша и҆̀хъ, и҆ ѡ҆ ѻ҆тцѣ́хъ и҆́хъ роди́вшихъ ѧ҆̀ въ землѝ се́й: | Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі: |
|
4
|
4
|
| сме́ртїю лю́тою и҆зо́мрꙋтъ, не ѡ҆пла́чꙋтсѧ и҆ не погребꙋ́тсѧ: во ѡ҆́бразъ на лицы̀ землѝ бꙋ́дꙋтъ и҆ мече́мъ падꙋ́тъ и҆ гла́домъ сконча́ютсѧ, и҆ бꙋ́дꙋтъ трꙋ́пїе и҆́хъ во снѣ́дь пти́цамъ небє́снымъ и҆ ѕвѣрє́мъ земны̑мъ. | тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним. |
|
5
|
5
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: да не вни́деши въ до́мъ и҆́хъ пи́рный, ни да хо́диши пла́кати, нижѐ да рыда́еши и҆̀хъ, поне́же ѿѧ́хъ ми́ръ мо́й ѿ люді́й си́хъ, речѐ гдⷭ҇ь, млⷭ҇ть и҆ щедрѡ́ты. | Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль. |
|
6
|
6
|
| И҆ оу҆́мрꙋтъ вели́цыи и҆ ма́лїи въ землѝ се́й: не погребꙋ́тсѧ, ни ѡ҆пла́чꙋтсѧ, нижѐ терза́нїе ѡ҆ ни́хъ бꙋ́детъ, нижѐ ѡ҆брі́ютсѧ ра́ди и҆́хъ, | І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них. |
|
7
|
7
|
| и҆ не прело́мѧтъ хлѣ́ба во стена́нїи и҆́хъ ко оу҆тѣше́нїю над̾ ме́ртвымъ, и҆ не дадꙋ́тъ и҆̀мъ питїѧ̀ ча́ши ко оу҆тѣше́нїю над̾ ѻ҆тце́мъ и҆ ма́терїю и҆́хъ. | І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх. |
|
8
|
8
|
| И҆ въ до́мъ пи́рный да не вни́деши сѣдѣ́ти съ ни́ми, є҆́же ꙗ҆́сти и҆ пи́ти. | Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити; |
|
9
|
9
|
| Поне́же сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: сѐ, а҆́зъ ѿимꙋ̀ ѿ мѣ́ста сегѡ̀ во ѻ҆́чїю ва́шєю и҆ во дне́хъ ва́шихъ гла́съ ра́дости и҆ гла́съ весе́лїѧ, гла́съ жениха̀ и҆ гла́съ невѣ́сты. | бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої. |
|
10
|
10
|
| И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ возвѣсти́ши лю́демъ си̑мъ всѧ̑ словеса̀ сїѧ̑, и҆ рекꙋ́тъ къ тебѣ̀: вскꙋ́ю гл҃алъ є҆́сть гдⷭ҇ь на на́съ всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑; ка́ѧ непра́вда на́ша; и҆ кі́й грѣ́хъ на́шъ, и҆́мже согрѣши́хомъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ; | Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» — |
|
11
|
11
|
| И҆ рече́ши къ ни̑мъ: поне́же ѡ҆ста́виша мѧ̀ ѻ҆тцы̀ ва́ши, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ и҆до́ша в̾слѣ́дъ богѡ́въ чꙋжди́хъ, и҆ послꙋжи́ша и҆̀мъ и҆ поклони́шасѧ и҆̀мъ, мене́ же ѡ҆ста́виша и҆ зако́на моегѡ̀ не сохрани́ша: | тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали. |
|
12
|
12
|
| и҆ вы̀ го́рше дѣ́ласте, не́же ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆ сѐ, вы̀ хо́дите кі́йждо в̾слѣ́дъ по́хотей се́рдца ва́шегѡ лꙋка́вагѡ, є҆́же не слꙋ́шати менѐ: | А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене. |
|
13
|
13
|
| и҆ и҆зри́нꙋ ва́съ ѿ землѝ сеѧ̀ въ зе́млю, є҆ѧ́же не вѣ́сте вы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ ва́ши, и҆ послꙋ́жите та́мѡ богѡ́мъ чꙋжди̑мъ де́нь и҆ но́щь, и҆̀же не дадꙋ́тъ ва́мъ ми́лости. | За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя. |
|
14
|
14
|
| Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ не рекꙋ́тъ ктомꙋ̀: жи́въ гдⷭ҇ь, и҆́же и҆зведѐ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: | Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»; |
|
15
|
15
|
| но: живе́тъ гдⷭ҇ь, и҆́же и҆зведѐ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ ѿ землѝ сѣ́верныѧ и҆ ѿ всѣ́хъ стра́нъ, а҆́може и҆зве́ржени бы́ша: и҆ возвращꙋ̀ и҆̀хъ въ зе́млю и҆́хъ, ю҆́же да́хъ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ. | але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім. |
|
16
|
16
|
| Сѐ, а҆́зъ послю̀ ры̑бари мнѡ́ги, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ оу҆ловѧ́тъ и҆̀хъ: и҆ посе́мъ послю̀ мнѡ́ги ловцы̀, и҆ оу҆ловѧ́тъ и҆̀хъ на всѧ́цѣй горѣ̀ и҆ на всѧ́цѣмъ хо́лмѣ и҆ ѿ пеще́ръ ка́менныхъ. | Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель. |
|
17
|
17
|
| Ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи моѝ на всѣ́хъ пꙋте́хъ и҆́хъ, не сокрове́ни сꙋ́ть ѿ лица̀ моегѡ̀, и҆ не оу҆тає́на сꙋ́ть беззакѡ́нїѧ и҆́хъ ѿ ѻ҆́чїю моє́ю. | Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх. |
|
18
|
18
|
| И҆ возда́мъ пе́рвѣе сꙋгꙋ̑баѧ беззакѡ́нїѧ и҆ грѣхѝ и҆́хъ, и҆́миже ѡ҆скверни́ша зе́млю мою̀ въ мертвечи́нахъ ме́рзостей свои́хъ и҆ въ беззако́нїихъ свои́хъ, и҆́миже напо́лниша достоѧ́нїе моѐ. | І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє. |
|
19
|
19
|
| Гдⷭ҇и, ты̀ крѣ́пость моѧ̀ и҆ по́мощь моѧ̀ и҆ прибѣ́жище моѐ во дне́хъ ѕлы́хъ: къ тебѣ̀ ꙗ҆зы́цы прїи́дꙋтъ ѿ послѣ́днихъ землѝ и҆ рекꙋ́тъ: вои́стиннꙋ лжи́выхъ стѧжа́ша ѻ҆тцы̀ на́ши і҆́дѡлѡвъ, и҆ нѣ́сть въ ни́хъ по́льзы. | Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи». |
|
20
|
20
|
| Є҆да̀ сотвори́тъ себѣ̀ человѣ́къ бо́ги, и҆ ті́и не сꙋ́ть бо́зи; | Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги? |
|
21
|
21
|
| Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ покажꙋ̀ и҆̀мъ во вре́мѧ сїѐ рꙋ́кꙋ мою̀ и҆ зна́емꙋ сотворю̀ и҆̀мъ си́лꙋ мою̀, и҆ позна́ютъ, ꙗ҆́кѡ и҆́мѧ мнѣ̀ гдⷭ҇ь. | Тому, ось Я покажу їм нині, покажу їм руку Мою і могутність Мою, і пізнають, що ім’я Моє — Господь. |
