1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃г
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
| Го́ре па́стырємъ, и҆̀же погꙋблѧ́ютъ и҆ расточа́ютъ ѻ҆́вцы па́ствы моеѧ̀, речѐ гдⷭ҇ь. | Горе пастирям, які гублять і розганяють овець пастви Моєї! — говорить Господь. |
|
2
|
2
|
| Сегѡ̀ ра́ди сїѧ̑ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ къ пасꙋ́щымъ люді́й мои́хъ: вы̀ расточи́ли є҆стѐ ѻ҆́вцы моѧ̑, и҆ ѿверго́сте ѧ҆̀, и҆ не посѣти́сте и҆̀хъ, сѐ, а҆́зъ посѣщꙋ̀ на ва́съ по лꙋка́вствꙋ оу҆мышле́нїй ва́шихъ, речѐ гдⷭ҇ь: | Тому так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, які пасуть народ Мій: ви розсіяли овець Моїх, і розігнали їх, і не наглядали за ними; ось, Я покараю вас за злі діяння ваші, — говорить Господь. |
|
3
|
3
|
| и҆ а҆́зъ соберꙋ̀ ѡ҆ста́нки ста́да моегѡ̀ ѿ всѣ́хъ земе́ль, въ нѧ́же и҆зверго́хъ и҆̀хъ та́мѡ, и҆ возвращꙋ̀ и҆̀хъ къ селе́нїємъ и҆́хъ, и҆ возрастꙋ́тъ и҆ оу҆мно́жатсѧ. | І зберу залишок стада Мого з усіх країн, куди Я вигнав їх, і поверну їх у двори їхні; і будуть плодитися і розмножуватися. |
|
4
|
4
|
| И҆ возста́влю над̾ ни́ми па̑стыри, и҆ оу҆пасꙋ́тъ и҆̀хъ, и҆ не оу҆боѧ́тсѧ ктомꙋ̀, нижѐ оу҆жа́снꙋтсѧ, и҆ ни є҆ди́нъ поги́бнетъ ѿ числа̀, речѐ гдⷭ҇ь. | І поставлю над ними пастирів, які будуть пасти їх, і вони вже не будуть боятися і лякатися, і не будуть губитися, — говорить Господь. |
|
5
|
5
|
| Сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆ возста́влю даві́дꙋ восто́къ првⷣный, и҆ црⷭ҇твовати бꙋ́детъ цр҃ь и҆ премⷣръ бꙋ́детъ и҆ сотвори́тъ сꙋ́дъ и҆ пра́вдꙋ на землѝ: | Ось, настають дні, — говорить Господь, — і восставлю Давиду Паросток праведний, і воцариться Цар, і буде чинити мудро, і буде робити суд і правду на землі. |
|
6
|
6
|
| во дне́хъ є҆гѡ̀ спасе́тсѧ і҆ꙋ́да, и҆ і҆и҃ль пребꙋ́детъ въ наде́жди, и҆ сїѐ и҆́мѧ є҆мꙋ̀, и҆́мже нарекꙋ́тъ є҆го̀: гдⷭ҇ь првⷣнъ на́шъ. | У дні Його Іуда спасеться й Ізраїль буде жити безпечно; і ось ім’я Його, яким будуть називати Його: «Господь виправдання наше!» |
|
7
|
7
|
| Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, дні́е грѧдꙋ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ не рекꙋ́тъ ктомꙋ̀: живе́тъ гдⷭ҇ь, и҆́же и҆зведѐ сы́ны і҆и҃лєвы ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ: | Тому, ось настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської», |
|
8
|
8
|
| но: живе́тъ гдⷭ҇ь, и҆́же и҆зведѐ и҆ преведѐ сѣ́мѧ до́мꙋ і҆и҃лева ѿ землѝ сѣ́верски и҆ ѿ всѣ́хъ земе́ль, въ нѧ́же и҆зве́рже и҆̀хъ та́мѡ, и҆ ѡ҆бита́ти и҆́мꙋтъ въ землѝ свое́й. | але: «живий Господь, Який вивів і Який привів плем’я дому Ізраїлевого із землі північної і з усіх земель, куди Я вигнав їх», і будуть жити на землі своїй. |
|
9
|
9
|
| Ѡ҆ проро́цѣхъ сотре́но є҆́сть се́рдце моѐ во мнѣ̀, вострепета́ша всѧ̑ кѡ́сти моѧ̑, бы́хъ ꙗ҆́кѡ мꙋ́жъ пїѧ́нъ и҆ ꙗ҆́кѡ человѣ́къ, є҆го́же ѡ҆долѣ̀ вїно̀, ѿ лица̀ гдⷭ҇нѧ и҆ ѿ лица̀ бл҃голѣ́пїѧ сла́вы є҆гѡ̀. | Про пророків. Серце моє у мені роздирається, усі кістки мої трясуться; я — як п’яний, як людина, яку здолало вино, заради Господа і заради святих слів Його, |
|
10
|
10
|
| Ꙗ҆́кѡ прелюбодѣѧ́ньми и҆спо́лнена є҆́сть землѧ̀, ꙗ҆́кѡ ѿ лица̀ и҆́хъ пла́касѧ землѧ̀, и҆зсхо́ша па̑жити пꙋсты̑нныѧ: и҆ бы́сть тече́нїе и҆́хъ лꙋка́во, и҆ крѣ́пость и҆́хъ та́кожде. | тому що земля наповнена перелюбниками, тому що плаче земля від прокляття; засохли пасовища пустелі, і прагнення їх — зло, і сила їх — неправда, |
|
11
|
11
|
| Поне́же проро́къ и҆ свѧще́нникъ ѡ҆скверни́шасѧ, и҆ въ домꙋ̀ мое́мъ ѡ҆брѣто́хъ лꙋка́вство и҆́хъ, речѐ гдⷭ҇ь: | бо і пророк і священик — лицеміри; навіть у домі Моєму Я знайшов нечестя їх, — говорить Господь. |
|
12
|
12
|
| тогѡ̀ ра́ди пꙋ́ть и҆́хъ бꙋ́детъ и҆̀мъ по́лзокъ во тмѣ̀, и҆ по́ткнꙋтсѧ и҆ падꙋ́тъ въ не́мъ: наведꙋ́ бо на ни́хъ ѕла̑ѧ въ лѣ́то посѣще́нїѧ и҆́хъ, речѐ гдⷭ҇ь. | За те шлях їх буде для них, як слизькі місця у темряві: їх штовхнуть, і вони впадуть там; бо Я наведу на них біду, в рік відвідання їх, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| И҆ во проро́цѣхъ самарі́йскихъ ви́дѣхъ беззакѡ́нїѧ: проро́чествовахꙋ чрез̾ ваа́ла и҆ прельща́хꙋ лю́ди моѧ̑ і҆и҃лѧ. | І у пророках Самарії Я бачив безумство; вони пророкували ім’ям Ваала, і ввели в оману народ Мій, Ізраїля. |
|
14
|
14
|
| И҆ во проро́цѣхъ і҆ерⷭ҇ли́мскихъ ви́дѣхъ оу҆жа̑снаѧ, прелюбодѣ́йствꙋющихъ и҆ ходѧ́щихъ во лжѝ и҆ скрѣплѧ́ющихъ рꙋ́ки стропти̑вымъ, да не ѿврати́тсѧ кі́йждо ѿ пꙋтѝ своегѡ̀ лꙋка́вагѡ: бы́ша мнѣ̀ всѝ а҆́ки содо́мъ, и҆ ѡ҆бита́ющїи въ не́мъ ꙗ҆́кѡ гомо́рръ. | Але у пророках Єрусалима бачу жахливе: вони перелюбствують і ходять у неправді, підтримують руки лиходіїв, щоб ніхто не навертався від свого нечестя; всі вони переді Мною — як Содом, і жителі його — як Гоморра. |
|
15
|
15
|
| Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь си́лъ ко проро́кѡмъ: сѐ, а҆́зъ напита́ю и҆̀хъ пелы́немъ и҆ напою̀ и҆̀хъ же́лчїю, ѿ проро́кѡвъ бо і҆ерⷭ҇ли́мскихъ и҆зы́де ѡ҆скверне́нїе на всю̀ зе́млю. | Тому так говорить Господь Саваоф про пророків: ось, Я нагодую їх полином і напою їх водою з жовчю, бо від пророків єрусалимських нечестя поширилося на усю землю. |
|
16
|
16
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь си́лъ: не слꙋ́шайте слове́съ проро́кѡвъ, и҆̀же проро́чествꙋютъ ва́мъ и҆ прельща́ютъ ва́съ: видѣ́нїе ѿ се́рдца своегѡ̀ глаго́лютъ, а҆ не ѿ оу҆́стъ гдⷭ҇нихъ. | Так говорить Господь Саваоф: не слухайте слів пророків, які пророкують вам: вони обманюють вас, розповідають мрії серця свого, а не від уст Господніх. |
|
17
|
17
|
| Глаго́лютъ ѿверга́ющымъ мѧ̀: гл҃а гдⷭ҇ь, ми́ръ бꙋ́детъ ва́мъ: и҆ всѣ̑мъ, и҆̀же хо́дѧтъ въ по́хотехъ свои́хъ, и҆ всѧ́комꙋ, ходѧ́щемꙋ въ стропти́вствѣ се́рдца своегѡ̀, реко́ша: не прїи́дꙋтъ на ва́съ ѕла̑ѧ. | Вони постійно говорять тим, які зневажають Мене: «Господь сказав: мир буде у вас». І всякому, хто чинить за впертістю свого серця, говорять: «не прийде на вас лихо». |
|
18
|
18
|
| Кто́ бо бы́сть въ совѣ́тѣ гдⷭ҇ни, и҆ ви́дѣ и҆ слы́ша словеса̀ є҆гѡ̀; кто̀ внѧ́тъ сло́во є҆гѡ̀ и҆ слы́ша; | Бо хто стояв у раді Господа і бачив і чув слово Його? Хто прислуховувався до слова Його і почув? |
|
19
|
19
|
| Сѐ, бꙋ́рѧ ѿ гдⷭ҇а и҆ ꙗ҆́рость и҆схо́дитъ въ сотрѧсе́нїе, оу҆стреми́вшисѧ прїи́детъ на нечести̑выѧ. | Ось, іде буря Господня з люттю, буря грізна, і впаде на голову нечестивих. |
|
20
|
20
|
| И҆ ктомꙋ̀ не возврати́тсѧ ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ, до́ндеже сотвори́тъ сїѐ и҆ до́ндеже соверши́тъ помышле́нїе се́рдца своегѡ̀. Въ послѣ̑днїѧ дни̑ оу҆разꙋмѣ́ете совѣ́тъ є҆гѡ̀. | Гнів Господа не відвернеться, доки Він не звершить і доки не виконає намірів серця Свого; у наступні дні ви ясно зрозумієте це. |
|
21
|
21
|
| Не посыла́хъ проро́ки, а҆ ѻ҆нѝ теча́хꙋ: не гл҃ахъ къ ни̑мъ, и҆ ті́и проро́чествовахꙋ. | Я не посилав пророків цих, а вони самі побігли; Я не говорив їм, а вони пророкували. |
|
22
|
22
|
| И҆ а҆́ще бы ста́ли въ совѣ́тѣ мое́мъ, слы̑шана сотвори́ли бы словеса̀ моѧ̑ и҆ ѿврати́ли бы люді́й мои́хъ ѿ пꙋтѝ и҆́хъ лꙋка́вагѡ и҆ ѿ начина́нїй и҆́хъ лꙋка́выхъ. | Якби вони стояли у Моїй раді, то оголосили б народу Моєму слова Мої і відводили б їх від злої путі їхньої і від злих діл їхніх. |
|
23
|
23
|
| Бг҃ъ приближа́ѧйсѧ а҆́зъ є҆́смь, гл҃етъ гдⷭ҇ь, а҆ не бг҃ъ и҆здале́ча [Є҆вр.: є҆да̀ бг҃ъ бли́з̾ сꙋ́щїй а҆́зъ є҆́смь, речѐ гдⷭ҇ь, а҆ не бг҃ъ и҆здале́ча;] | Хіба Я — Бог тільки поблизу, — говорить Господь, — а не Бог і віддалік? |
|
24
|
24
|
| А҆́ще оу҆таи́тсѧ кто̀ въ сокрове́нныхъ, и҆ а҆́зъ не оу҆зрю́ ли є҆го̀; речѐ гдⷭ҇ь. Є҆да̀ не́бо и҆ зе́млю не а҆́зъ наполнѧ́ю; речѐ гдⷭ҇ь. | Чи може людина сховатися у потаємне місце, де Я не бачив би її? — говорить Господь. Чи не наповнюю Я небо і землю? — говорить Господь. |
|
25
|
25
|
| Слы́шахъ, ꙗ҆̀же глаго́лютъ проро́цы, проро́чествꙋюще во и҆́мѧ моѐ лжꙋ̀ и҆ глаго́люще: ви́дѣхъ со́нъ, (ви́дѣхъ со́нъ). | Я чув, що говорять пророки, Моїм ім’ям пророкують неправду. Вони говорять: «мені снилося, мені снилося». |
|
26
|
26
|
| Доко́лѣ бꙋ́детъ въ се́рдцы проро́кѡвъ прорица́ющихъ лжꙋ̀ и҆ проро́чествꙋющихъ льщє́нїѧ се́рдца своегѡ̀, | Чи довго це буде у серці пророків, які пророкують неправду, пророкують обман свого серця? |
|
27
|
27
|
| мы́слѧщихъ, да забве́нъ бꙋ́детъ зако́нъ мо́й въ со́нїихъ и҆́хъ, ꙗ҆̀же вѣща́ютъ кі́йждо и҆́скреннемꙋ своемꙋ̀, ꙗ҆́коже забы́ша ѻ҆тцы̀ и҆́хъ и҆́мѧ моѐ ра́ди ваа́ла; | Чи думають вони довести народ Мій до забуття імені Мого за допомогою снів своїх, які вони переказують один одному, як батьки їхні забули ім’я Моє через Ваала? |
|
28
|
28
|
| Проро́къ, и҆́же и҆́мать сновидѣ́нїе, да вѣща́етъ сновидѣ́нїе своѐ, а҆ и҆́же и҆́мать сло́во моѐ, да глаго́летъ сло́во моѐ во и҆́стинѣ. Что̀ пле́вы ко пшени́цѣ; та́кѡ сло́во моѐ, речѐ гдⷭ҇ь. | Пророк, який бачив сон, нехай і розповідає його як сон; а в якого Моє слово, той нехай говорить слово Моє вірно. Що спільного у полови з чистим зерном? — говорить Господь. |
|
29
|
29
|
| Є҆да̀ словеса̀ моѧ̑ не сꙋ́ть ꙗ҆́коже ѻ҆́гнь горѧ́щь, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ ꙗ҆́кѡ мла́тъ сотры́ющь ка́мень; | Слово Моє чи не подібне до вогню, — говорить Господь, — і чи не подібне до молота, який розбиває скелю? |
|
30
|
30
|
| Сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ ко проро́кѡмъ, речѐ гдⷭ҇ь, и҆̀же кра́дꙋтъ словеса̀ моѧ̑ кі́йждо ѡ҆ и҆́скреннѧгѡ своегѡ̀. | Тому, ось Я — на пророків, — говорить Господь, — які крадуть слова Мої один в одного. |
|
31
|
31
|
| Сѐ, а҆́зъ на проро́ки, гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆зносѧ́щыѧ проро́чєствїѧ ѧ҆зы́комъ и҆ дре́млющыѧ дрема́нїе своѐ. | Ось, Я — на пророків, — говорить Господь, — які діють своїм язиком, а говорять: «Він сказав». |
|
32
|
32
|
| Сѐ, а҆́зъ на проро́ки, прорица́ющыѧ со́нїе лжи́во, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ провѣща́ша та̑, и҆ прельсти́ша лю́ди моѧ̑ во лжа́хъ свои́хъ и҆ во пре́лестехъ свои́хъ, а҆́зъ же не посла́хъ и҆́хъ, ни заповѣ́дахъ и҆̀мъ, и҆ по́льзою не оу҆по́льзꙋютъ люді́й си́хъ, (речѐ гдⷭ҇ь). | Ось, Я — на пророків неправдивих снів, — говорить Господь, — які розповідають їх і вводять народ Мій в оману своїми обманами і звабою, тоді як Я не посилав їх і не повелівав їм, і вони ніякої користи не приносять народу цьому, — говорить Господь. |
|
33
|
33
|
| И҆ а҆́ще вопро́сѧтъ лю́дїе сі́и, и҆лѝ проро́къ, и҆лѝ свѧще́нникъ, рекꙋ́ще: ко́е (є҆́сть) бре́мѧ гдⷭ҇не; и҆ рече́ши къ ни̑мъ: вы̀ є҆стѐ бре́мѧ, и҆ пове́ргꙋ ва́съ, речѐ гдⷭ҇ь. | Якщо запитає у тебе народ цей, або пророк, або священик: «який тягар від Господа?», то скажи їм: «який тягар? Я покину вас, — говорить Господь». |
|
34
|
34
|
| И҆ проро́къ, и҆ свѧще́нникъ, и҆ лю́дїе, и҆̀же рекꙋ́тъ: бре́мѧ гдⷭ҇не, посѣщꙋ̀ ме́стїю на мꙋ́жа того̀ и҆ на до́мъ є҆гѡ̀. | Якщо пророк, або священик, або народ скаже: «тягар від Господа», Я покараю ту людину і дім її. |
|
35
|
35
|
| Си́це рцы́те кі́йждо ко и҆́скреннемꙋ и҆ ко бра́тꙋ своемꙋ̀: что̀ ѿвѣща̀ гдⷭ҇ь; и҆ что̀ гл҃а гдⷭ҇ь; | Так говоріть одне одному і брат братові: «що відповів Господь?» або: «що сказав Господь?» |
|
36
|
36
|
| И҆ бре́мѧ гдⷭ҇не не помѧне́тсѧ ктомꙋ̀, и҆́бо бре́мѧ бꙋ́детъ комꙋ́ждо сло́во є҆гѡ̀: и҆ преврати́сте словеса̀ бг҃а жива́гѡ, гдⷭ҇а си́лъ, бг҃а на́шегѡ. | А цього слова: «тягар від Господа», надалі не вживайте: бо тягарем буде такій людині слово її, тому що ви спотворюєте слова живого Бога, Господа Саваофа Бога нашого. |
|
37
|
37
|
| Сїѧ̑ рцы̀ ко проро́кꙋ: что̀ ѿвѣща̀ тебѣ̀ гдⷭ҇ь; и҆ что̀ гл҃а гдⷭ҇ь; | Так говори пророку: «що відповів тобі Господь?» або: «що сказав Господь?» |
|
38
|
38
|
| А҆́ще же рече́те: бре́мѧ гдⷭ҇не: сегѡ̀ ра́ди та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: поне́же реклѝ є҆стѐ глаго́лъ се́й бре́мѧ гдⷭ҇не, и҆ посла́хъ къ ва́мъ, рекі́й: не глаго́лите бре́мѧ гдⷭ҇не: | А якщо ви ще будете говорити: «тягар від Господа», то так говорить Господь: за те, що ви кажете слово це: «тягар від Господа», тоді як Я послав сказати вам: «не говоріть: тягар від Господа», — |
|
39
|
39
|
| сегѡ̀ ра́ди, сѐ, а҆́зъ возмꙋ̀ и҆ пове́ргꙋ ва́съ и҆ гра́дъ, є҆го́же да́хъ ва́мъ и҆ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ, ѿ лица̀ моегѡ̀, | за те, ось, Я забуду вас зовсім і залишу вас, і місто це, яке Я дав вам і батькам вашим, відкину від лиця Мого |
|
40
|
40
|
| и҆ да́мъ ва́съ въ поноше́нїе вѣ́чное и҆ въ срамотꙋ̀ вѣ́чнꙋю, ꙗ҆́же никогда̀ забве́нїемъ загла́дитсѧ. | і покладу на вас ганьбу вічну й неславу вічну, які не забудуться. |
