1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃в
|
Глава 32
|
|
1
|
1
|
| Сло́во бы́вшее ѿ гдⷭ҇а ко і҆еремі́и въ десѧ́тое лѣ́то седекі́и, царѧ̀ і҆ꙋ́дина, то̀ лѣ́то ѻ҆смоена́десѧть навꙋходоно́сорꙋ царю̀ вавѷлѡ́нскꙋ. | Слово, яке було від Господа до Єремії у десятий рік Седекії, царя Юдейського; цей рік був вісімнадцятим роком Навуходоносора. |
|
2
|
2
|
| И҆ тогда̀ си́ла царѧ̀ вавѷлѡ́нска ѻ҆стро́гъ ѡ҆бложѝ ѡ҆́крестъ і҆ерⷭ҇ли́ма, і҆еремі́а же стрего́мь бѧ́ше во дворѣ̀ темни́чнѣмъ, и҆́же є҆́сть во дворѣ̀ царѧ̀ і҆ꙋ́дина, | Тоді військо царя Вавилонського облягало Єрусалим, і Єремія пророк був ув’язнений у дворі сторожі, який був при домі царя Юдейського. |
|
3
|
3
|
| въ не́йже заключѝ є҆го̀ седекі́а ца́рь, глаго́лѧ: почто́ ты прорица́еши, глаго́лѧ: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, а҆́зъ даю̀ се́й гра́дъ въ рꙋ́цѣ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, и҆ во́зметъ є҆го̀, | Седекія, цар Юдейський, ув’язнив його туди, сказавши: «навіщо ти пророкуєш і говориш: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він візьме його; |
|
4
|
4
|
| и҆ седекі́а ца́рь і҆ꙋ́динъ не спасе́тсѧ ѿ рꙋкѝ халде́йски, ꙗ҆́кѡ преда́нїемъ преда́стсѧ въ рꙋ́цѣ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, и҆ соглаго́летъ оу҆сты̑ свои́ми ко оу҆стѡ́мъ є҆гѡ̀, и҆ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ ѻ҆́чи є҆гѡ̀ оу҆́зрѧтъ, | і Седекія, цар Юдейський, не уникне рук халдеїв, але неодмінно відданий буде у руки царя Вавилонського, і буде говорити з ним устами до вуст, і очі його побачать очі його; |
|
5
|
5
|
| и҆ въ вавѷлѡ́нъ вни́детъ седекі́а и҆ тꙋ̀ бꙋ́детъ, до́ндеже посѣщꙋ̀ є҆го̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь: а҆́ще же воева́ти бꙋ́дете на халдє́и, ничесѡ́же оу҆спѣ́ете; | і він відведе Седекію у Вавилон, де він і буде, доки не відвідаю його, — говорить Господь. Якщо ви будете воювати з халдеями, то не будете мати успіху?» |
|
6
|
6
|
| И҆ речѐ і҆еремі́а: бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І сказав Єремія: таке було до мене слово Господнє: |
|
7
|
7
|
| сѐ, а҆намеи́лъ, сы́нъ салѡ́мль, бра́та ѻ҆тца̀ твоегѡ̀, и҆́детъ къ тебѣ̀, глаго́лѧ: прикꙋпѝ себѣ̀ село̀ моѐ, є҆́же во а҆наѳѡ́ѳѣ, ꙗ҆́кѡ тебѣ̀ сꙋ́дъ оу҆́жичества прїѧ́ти во притѧжа́нїе. | ось Анамеїл, син Саллума, дядька твого, йде до тебе сказати: «купи собі поле моє, яке в Анафофі, тому що за правом родинним тобі слід купити його». |
|
8
|
8
|
| И҆ прїи́де ко мнѣ̀ а҆намеи́лъ, сы́нъ салѡ́мль, бра́та ѻ҆тца̀ моегѡ̀, по словесѝ гдⷭ҇ню во дво́ръ темни́чный и҆ рече́ ми: прикꙋпѝ себѣ̀ село̀ моѐ, є҆́же во а҆наѳѡ́ѳѣ въ землѝ венїамі́ни: ꙗ҆́кѡ тебѣ̀ сꙋ́дъ прикꙋпи́ти є҆̀, ты́ бо ста́рѣй. И҆ разꙋмѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ сло́во гдⷭ҇не є҆́сть, | Й Анамеїл, син дядька мого, прийшов до мене, за словом Господнім, у двір сторо́жі і сказав мені: «купи поле моє, яке в Анафофі, у землі Веніаміновій, тому що право спадщини твоє і право викупу твоє; купи собі». Тоді я дізнався, що це було слово Господнє. |
|
9
|
9
|
| и҆ прикꙋпи́хъ село̀ а҆намеи́ле, сы́на бра́та ѻ҆тца̀ моегѡ̀, ѿ а҆наѳѡ́ѳа, и҆ поста́вихъ є҆мꙋ̀ седмьна́десѧть сі̑кль сребра̀, | І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, яке в Анафофі, і відважив йому сім сиклів срібла і десять срібників; |
|
10
|
10
|
| и҆ вписа́хъ въ кни́гꙋ и҆ запеча́тахъ, и҆ засвидѣ́телствовахъ пѡ́слꙋхи и҆ поста́вихъ сребро̀ на вѣса́хъ. | і записав у книгу і запечатав її, і запросив для цього свідків і відважив срібло на терезах. |
|
11
|
11
|
| И҆ взѧ́хъ кни́гꙋ кꙋпле́нїѧ прочте́нꙋ и҆ запеча́танꙋ. | І взяв я купчий запис, як запечатаний за законом і уставом, так і відкритий; |
|
12
|
12
|
| И҆ да́хъ кни́гꙋ кꙋпле́нїѧ варꙋ́хови сы́нꙋ нирі́инꙋ, сы́на маассе́ова, пред̾ ѻ҆чи́ма а҆намеи́ла сы́на бра́та ѻ҆тца̀ моегѡ̀, и҆ пред̾ ѻ҆чи́ма стоѧ́щихъ пѡ́слꙋхъ и҆ вписа́вшихъ въ кни̑ги кꙋпле́нїѧ, и҆ пред̾ ѻ҆чи́ма всѣ́хъ і҆ꙋде́ѡвъ, сѣдѧ́щихъ во дворѣ̀ темни́чнѣмъ. | і віддав цей купчий запис Варуху, синові Нирії, сина Маасеї, на очах Анамеїла, сина дядька мого, і на очах свідків, які підписали цей купчий запис, на очах усіх юдеїв, які сиділи на дворі сторо́жі; |
|
13
|
13
|
| И҆ завѣща́хъ варꙋ́хꙋ пред̾ ѻ҆чи́ма и҆́хъ, глаго́лѧ: | і заповів Варуху в присутності їх: |
|
14
|
14
|
| та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель бг҃ъ і҆и҃левъ: возмѝ кни́гꙋ сїю̀ кꙋпле́нїѧ запечатлѣ́ннꙋ и҆ кни́гꙋ прочте́нꙋю и҆ вложѝ ю҆̀ въ сосꙋ́дъ гли́нѧнъ, да пребꙋ́детъ дни̑ мно́жайшыѧ. | так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: візьми ці записи, цей купчий запис, який запечатаний, і цей запис відкритий, і поклади їх у глиняну посудину, щоб вони залишалися там багато днів. |
|
15
|
15
|
| Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь вседержи́тель бг҃ъ і҆и҃левъ: є҆щѐ притѧ́жꙋтсѧ хра̑мины и҆ се́ла и҆ вїногра́ды на се́й землѝ. | Бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: доми і поля і виноградники будуть знову купуватися у землі цій. |
|
16
|
16
|
| И҆ моли́хсѧ ко гдⷭ҇еви по ѿда́нїи кни́ги прикꙋпле́нїѧ варꙋ́хꙋ сы́нꙋ нирі́инꙋ, глаго́лѧ: | І, передавши купчий запис Варуху, синові Нирії, я помолився Господу: |
|
17
|
17
|
| ѽ, сы́й гдⷭ҇и бж҃е! ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ не́бо и҆ зе́млю крѣ́постїю твое́ю вели́кою и҆ мы́шцею твое́ю высо́кою, не оу҆таи́тсѧ ѿ тебє̀ ничто́же, | «о, Господи Боже! Ти створив небо і землю великою силою Твоєю і простягнутою правицею; для Тебе нічого немає неможливого; |
|
18
|
18
|
| творѧ́й млⷭ҇ть въ ты́сѧщы и҆ ѿдаѧ́й грѣхѝ ѡ҆́тчи въ нѣ̑дра ча̑дъ и҆́хъ по ни́хъ: бг҃ъ вели́кїй и҆ крѣ́пкїй, | Ти являєш милість тисячам і за беззаконня батьків відплачуєш у надро дітям їхнім після них: Боже великий, сильний, Якому ім’я Господь Саваоф! |
|
19
|
19
|
| бг҃ъ вели́ка совѣ́та и҆ си́ленъ дѣлесы̀, бг҃ъ вели́кїй вседержи́тель и҆ великоимени́тъ гдⷭ҇ь: ѻ҆́чи твоѝ ѿвє́рсты на всѧ̑ пꙋти̑ сынѡ́въ человѣ́ческихъ, да́ти комꙋ́ждо по пꙋтѝ є҆гѡ̀ и҆ по плодꙋ̀ начина́нїй є҆гѡ̀: | Великий у раді і сильний у ділах, Якого очі відкриті на усі путі синів людських, щоб відплачувати кожному за путями його і за плодами діл його, |
|
20
|
20
|
| и҆́же сотвори́лъ є҆сѝ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ во землѝ є҆гѵ́петстѣй, да́же до сегѡ̀ днѐ и҆ во і҆и҃ли и҆ въ лю́дехъ, и҆ сотвори́лъ є҆сѝ и҆́мѧ себѣ̀, ꙗ҆́коже де́нь се́й, | Який звершив чудеса і знамення у землі Єгипетській, і звершуєш до цього дня і в Ізраїлі і між усіма людьми, і сотворив Собі ім’я, як у цей день, |
|
21
|
21
|
| и҆ и҆зве́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ і҆и҃лѧ и҆з̾ землѝ є҆гѵ́петскїѧ зна́мєнїи и҆ чꙋдесы̀, рꙋко́ю крѣ́пкою и҆ мы́шцею высо́кою и҆ видѣ̑нїи вели́кими, | і вивів народ Твій Ізраїля із землі Єгипетської знаменнями і чудесами, і рукою сильною і правицею простягнутою, при великому жаху, |
|
22
|
22
|
| и҆ да́лъ є҆сѝ и҆̀мъ сїю̀ зе́млю, є҆́юже клѧ́лсѧ є҆сѝ ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ, зе́млю кипѧ́щꙋю ме́домъ и҆ млеко́мъ. | і дав їм землю цю, яку дати їм клятвено обіцяв батькам їхнім, землю, яка тече молоком і медом. |
|
23
|
23
|
| И҆ внидо́ша и҆ прїѧ́ша ю҆̀, и҆ не послꙋ́шаша гла́са твоегѡ̀ и҆ въ за́повѣдехъ твои́хъ не ходи́ша: всѧ̑, ꙗ҆̀же заповѣ́далъ є҆сѝ и҆̀мъ (твори́ти), не сотвори́ша, и҆ сотвори́ша, да сбꙋ́дꙋтсѧ и҆̀мъ всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑. | Вони ввійшли і заволоділи нею, але не стали слухати гласу Твого і не чинили за законом Твоїм, не стали робити того, що Ти заповів їм робити, і за те Ти навів на них усі ці біди. |
|
24
|
24
|
| Сѐ, наро́дъ и҆́детъ на се́й гра́дъ взѧ́ти є҆го̀, и҆ гра́дъ пре́данъ є҆́сть въ рꙋ́цѣ халде́євъ вою́ющихъ на́нь ѿ лица̀ меча̀ и҆ гла́да и҆ мо́ра. Ꙗ҆́коже гл҃алъ є҆сѝ, та́кѡ и҆ бы́сть: и҆ сѐ, ты̀ зри́ши. | Ось, насипи досягають міста, щоб узяти його; і місто від меча і голоду і моровиці віддається у руки халдеїв, які воюють проти нього; що Ти говорив, те і сповнюється, і ось, Ти бачиш це. |
|
25
|
25
|
| А҆ ты̀ ко мнѣ̀ гл҃еши: притѧжѝ себѣ̀ село̀ сребро́мъ: и҆ вписа́хъ въ кни́гꙋ, и҆ запеча́тахъ, и҆ засвидѣ́телствовахъ пѡ́слꙋхи, гра́дъ же преда́стсѧ въ рꙋ́цѣ халдє́йстѣ. | А Ти, Господи Боже, сказав мені: «купи собі поле за срібло і запроси свідків», тоді як місто віддається у руки халдеїв». |
|
26
|
26
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ гл҃ѧ: | І було слово Господнє до Єремії: |
|
27
|
27
|
| а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ всеѧ̀ пло́ти, є҆да̀ ѿ менє̀ оу҆таи́тсѧ что̀; | ось, Я Господь, Бог усякої плоті; чи є щось неможливе для Мене? |
|
28
|
28
|
| Сегѡ̀ ра́ди та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: ѿда́нъ преда́стсѧ се́й гра́дъ въ рꙋ́цѣ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, и҆ во́зметъ є҆го̀, | Тому так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це до рук халдеїв і до рук Навуходоносора, царя Вавилонського, і він візьме його, |
|
29
|
29
|
| и҆ прїи́дꙋтъ халде́є вою́ющїи на се́й гра́дъ, и҆ пожгꙋ́тъ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ хра̑мины сожгꙋ́тъ, въ ни́хже кади́ша на кро́вѣхъ свои́хъ ваа́лꙋ и҆ возлива́ша возлїѧ̑нїѧ богѡ́мъ и҆нѣ̑мъ, ко є҆́же разгнѣ́вати мѧ̀. | і ввійдуть халдеї, які облягають це місто, запалять місто вогнем і спалять його і доми, на покрівлях яких підносилися куріння Ваалу і були узливання чужим богам, щоб прогнівляти Мене. |
|
30
|
30
|
| Поне́же бѣ́ша сы́нове і҆и҃лєвы и҆ сы́нове і҆ꙋ̑дины є҆ди́ни творѧ́ще ѕло̀ пред̾ ѻ҆чи́ма мои́ма ѿ ю҆́ности своеѧ̀, сы́нове і҆и҃лєвы подвиза́ютъ мѧ̀ на гнѣ́въ въ дѣ́лѣхъ рꙋ́къ свои́хъ, речѐ гдⷭ҇ь. | Бо сини Ізраїлеві й сини Іудині тільки зло робили перед очима Моїми від юности своєї; сини Ізраїлеві тільки прогнівляли Мене ділами рук своїх, — говорить Господь. |
|
31
|
31
|
| Ꙗ҆́кѡ на гнѣ́въ мо́й и҆ на ꙗ҆́рость мою̀ бѣ̀ гра́дъ се́й, ѿ негѡ́же днѐ согради́ша є҆го̀ и҆ да́же до сегѡ̀ днѐ, ꙗ҆́кѡ ѿста́вити є҆го̀ ѿ лица̀ моегѡ̀, | І ніби для гніву Мого і люті Моєї існувало місто це від самого дня побудови його до цього дня, щоб Я відкинув його від лиця Мого |
|
32
|
32
|
| ѕло́бы ра́ди всѧ́кїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ и҆ і҆ꙋ́диныхъ, ꙗ҆́кѡ сотвори́ша разгнѣ́вати мѧ̀ ті́и и҆ ца́рїе и҆́хъ, и҆ кнѧ̑зи и҆́хъ и҆ вельмѡ́жи и҆́хъ, и҆ жерцы̀ и҆́хъ и҆ проро́цы и҆́хъ, мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины и҆ живꙋ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ, | за усе зло синів Ізраїля і синів Іуди, яке вони для прогнівлення Мене робили, вони, царі їхні, князі їхні, священики їхні й пророки їхні, й мужі Іуди і жителі Єрусалима. |
|
33
|
33
|
| и҆ ѡ҆брати́ша хребе́тъ ко мнѣ̀, а҆ не лицѐ: и҆ наказа́хъ ѧ҆̀ и҆з̾ оу҆́тра, и҆ не послꙋ́шаша прїѧ́ти наказа́нїѧ, | Вони повернулися до Мене спиною, а не лицем; і коли Я навчав їх, з раннього ранку навчав, вони не хотіли прийняти настановлення, |
|
34
|
34
|
| и҆ положи́ша ѡ҆сквернє́нїѧ своѧ̑ въ домꙋ̀, и҆дѣ́же нарѣче́сѧ и҆́мѧ моѐ, въ нечисто́тахъ свои́хъ: | і в домі, над яким наречене ім’я Моє, поставили мерзоти свої, осквернили його. |
|
35
|
35
|
| и҆ согради́ша трє́бища ваа́лꙋ, ꙗ҆̀же въ де́бри сы́на є҆ннѡ́млѧ, є҆́же возноси́ти сы́ны своѧ̑ и҆ дщє́ри своѧ̑ моло́хꙋ, и҆́хже не заповѣ́дахъ и҆̀мъ, и҆ не взы́де на се́рдце моѐ, є҆́же сотвори́ти ме́рзость сїю̀ на согрѣше́нїе і҆ꙋ́дѣ. | Влаштували капища Ваалу в долині синів Енномових, щоб проводити через вогонь синів своїх і дочок своїх на честь Молоха, чого Я не повелівав їм, і Мені на розум не спадало, щоб вони робили цю мерзоту, вводячи у гріх Іуду. |
|
36
|
36
|
| И҆ нн҃ѣ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ ко гра́дꙋ, ѡ҆ не́мже ты̀ глаго́леши: пре́данъ бꙋ́детъ въ рꙋ́цѣ царѧ̀ вавѷлѡ́нска мече́мъ и҆ гла́домъ и҆ мо́ромъ. | І однак же нині так говорить Господь, Бог Ізраїлів, про це місто, про яке ви говорите: «воно віддається у руки царя Вавилонського мечем і голодом і моровицею», — |
|
37
|
37
|
| Сѐ, а҆́зъ соберꙋ̀ ѧ҆̀ ѿ всеѧ̀ землѝ, и҆дѣ́же разсѣ́ѧхъ ѧ҆̀ во гнѣ́вѣ мое́мъ и҆ ꙗ҆́рости мое́й и҆ въ преѡгорче́нїи ве́лїемъ, и҆ ѡ҆бращꙋ̀ ѧ҆̀ на сїѐ мѣ́сто, и҆ посаждꙋ̀ ѧ҆̀ во оу҆пова́нїи, | ось, Я зберу їх з усіх країн, в які вигнав їх у гніві Моєму й у люті Моїй і у великому обуренні, і поверну їх на місце це і дам їм безпечне життя. |
|
38
|
38
|
| и҆ бꙋ́дꙋтъ мѝ въ лю́ди, и҆ а҆́зъ бꙋ́дꙋ и҆̀мъ въ бг҃а: | Вони будуть Моїм народом, а Я буду їм Богом. |
|
39
|
39
|
| и҆ да́мъ и҆̀мъ пꙋ́ть и҆́нъ и҆ се́рдце и҆́но, боѧ́тисѧ менє̀ всѧ̑ дни̑, на благотꙋ̀ и҆̀мъ и҆ ча́дѡмъ и҆́хъ по ни́хъ: | І дам їм одне серце й одну путь, щоб боялися Мене в усі дні життя, для блага свого і блага дітей своїх після них. |
|
40
|
40
|
| и҆ завѣща́ю и҆̀мъ завѣ́тъ вѣ́чный, є҆гѡ́же не ѿвращꙋ̀ послѣдѝ и҆́хъ, и҆ стра́хъ мо́й да́мъ въ се́рдце и҆́хъ, ко є҆́же не ѿстꙋпи́ти и҆̀мъ ѿ менє̀: | І укладу з ними вічний завіт, за яким Я не відвернуся від них, щоб благодіяти їм, і страх Мій вкладу у серця їхні, щоб вони не відступали від Мене. |
|
41
|
41
|
| и҆ посѣщꙋ̀ є҆́же оу҆бл҃жи́ти ѧ҆̀ и҆ насаждꙋ̀ ѧ҆̀ въ се́й землѝ съ вѣ́рою и҆ со всѣ́мъ срⷣцемъ мои́мъ и҆ со все́ю дш҃е́ю мое́ю. | І буду радіти за них, благодіючи їм, і насаджу їх на землі цій твердо, від усього серця Мого і від усієї душі Моєї. |
|
42
|
42
|
| Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́коже наведо́хъ на лю́ди сїѧ̑ всѧ̑ ѕла̑ѧ сїѧ̑ вели̑каѧ, та́кѡ а҆́зъ наведꙋ̀ на ни́хъ всѧ̑ благѡты̀, ꙗ҆̀же а҆́зъ гл҃ахъ къ ни̑мъ. | Бо так говорить Господь: як Я навів на народ цей усе це велике зло, так наведу на них усе благо, яке Я вирік про них. |
|
43
|
43
|
| И҆ воз̾ѡблада́ютъ па́ки се́лы на землѝ, ѡ҆ не́йже ты̀ глаго́леши: непрохо́дна бꙋ́детъ ѿ человѣ̑къ и҆ скота̀, и҆ преда́шасѧ въ рꙋ́цѣ халдє́йстѣ. | І будуть купувати поля у землі цій, про яку ви говорите: «це пустеля, без людей і без худоби; вона віддана у руки халдеям»; |
|
44
|
44
|
| И҆ притѧ́жꙋтъ се́ла сребро́мъ: и҆ впи́шеши въ кни̑ги, и҆ запеча́таеши, и҆ ѡ҆послꙋши́ши пѡ́слꙋхи въ землѝ венїамі́ни и҆ ѡ҆́крестъ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ во градѣ́хъ і҆ꙋ́диныхъ и҆ во градѣ́хъ го́рнихъ, и҆ во градѣ́хъ по́льныхъ и҆ во градѣ́хъ наге́въ [ю҆́жныхъ]: ꙗ҆́кѡ возвращꙋ̀ преселє́нїѧ и҆́хъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | будуть купувати поля за срібло і вносити у записи, і запечатувати і запрошувати свідків — у землі Веніаміновій і в околицях Єрусалима, і в містах Іуди й у містах нагірних, і в містах низинних і у містах південних; бо поверну полон їх, — говорить Господь. |
