1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ в҃
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть сло́во гдⷭ҇не ко мнѣ̀ глаго́лющее: и҆дѝ и҆ вопі́й во оу҆́шы і҆ерⷭ҇ли́мꙋ, рекі́й: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: | І було слово Господнє до мене: |
|
2
|
2
|
| помѧнꙋ́хъ ми́лость ю҆́ности твоеѧ̀ и҆ любо́вь соверше́нства [Є҆вр.: ѡ҆брꙋче́нїѧ.] твоегѡ̀, є҆гда̀ послѣ́довалъ є҆сѝ въ пꙋсты́ни ненасѣ́ѧннѣй ст҃о́мꙋ і҆и҃левꙋ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | йди і проголоси у вуха дочки Єрусалима: так говорить Господь: Я згадую про дружбу юности твоєї, про любов твою, коли ти була нареченою, коли пішла за Мною у пустелю, у землю незасіяну. |
|
3
|
3
|
| Ст҃ъ і҆и҃ль гдⷭ҇еви, нача́токъ плодѡ́въ є҆гѡ̀: всѝ поѧда́ющїи є҆го̀ согрѣша́тъ, ѕла̑ѧ прїи́дꙋтъ на ни́хъ, речѐ гдⷭ҇ь. | Ізраїль був святинею Господа, початком плодів Його; усі, хто поїдав його, були засуджувані, біди осягали їх, — говорить Господь. |
|
4
|
4
|
| Оу҆слы́шите сло́во гдⷭ҇не, до́ме і҆а́кѡвль и҆ всѧ̑ племена̀ до́мꙋ і҆и҃лева. | Вислухайте слово Господнє, доме Якова і всі роди дому Ізраїлевого! |
|
5
|
5
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: ко́е ѡ҆брѣто́ша ѻ҆тцы̀ ва́ши во мнѣ̀ погрѣше́нїе, ꙗ҆́кѡ оу҆дали́шасѧ ѿ менє̀ и҆ ходи́ша в̾слѣ́дъ сꙋ́етныхъ и҆ ѡ҆сꙋети́шасѧ, | Так говорить Господь: яку неправду знайшли у Мені батьки ваші, що віддалилися від Мене і пішли за суєтою, й осуєтились, |
|
6
|
6
|
| и҆ не реко́ша: гдѣ́ є҆сть гдⷭ҇ь, и҆зведы́й на́съ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ, преведы́й на́съ по пꙋсты́ни, по землѝ неѡбита́ннѣй и҆ непрохо́днѣй, по землѝ безво́днѣй и҆ непло́днѣй, по землѝ, по не́йже не ходи́лъ мꙋ́жъ никогда́же и҆ не ѡ҆бита́лъ человѣ́къ та́мѡ; | і не сказали: «де Господь, Який вивів нас із землі Єгипетської, вів нас пустелею, землею порожньою і ненаселеною, землею сухою, землею тіні смертної, по якій ніхто не ходив і де не жила людина?» |
|
7
|
7
|
| И҆ введо́хъ ва́съ въ зе́млю карми́лъ, да снѣ́сте плоды̀ є҆гѡ̀ и҆ блага̑ѧ тогѡ̀: и҆ внидо́сте, и҆ ѡ҆скверни́ли є҆стѐ зе́млю мою̀, и҆ достоѧ́нїе моѐ поста́вили є҆стѐ въ ме́рзость. | І Я ввів вас у землю плодючу, щоб ви годувалися плодами її і добром її; а ви увійшли й осквернили землю Мою, і надбання Моє зробили мерзотою. |
|
8
|
8
|
| Свѧще́нницы не реко́ша: гдѣ̀ є҆́сть гдⷭ҇ь; и҆ держа́щїи зако́нъ не вѣ́дѣша мѧ̀, и҆ па́стырїе нече́ствоваша на мѧ̀, и҆ проро́цы проро́чествоваша въ ваа́ла и҆ і҆́дѡлѡмъ послѣ́доваша. | Священики не говорили: «де Господь?», і вчителі закону не знали Мене, і пастирі відпали від Мене, і пророки пророкували в ім’я Ваала і ходили слідом тих, які не допомагають. |
|
9
|
9
|
| Сегѡ̀ ра́ди є҆щѐ сꙋдо́мъ прѣ́тисѧ и҆́мамъ съ ва́ми, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ съ сы̑ны ва́шими препрю́сѧ. | Тому Я ще буду судитися з вами, — говорить Господь, — і з синами синів ваших буду судитися. |
|
10
|
10
|
| Тогѡ̀ ра́ди прїиди́те во ѻ҆́стровы хетті́мъ и҆ ви́дите, и҆ въ кида́ръ посли́те и҆ разсмотри́те прилѣ́жнѡ и҆ ви́дите, а҆́ще сотворє́на бы́ша такѡва́ѧ; | Бо підіть на острови хиттимські і подивіться, і пошліть у Кидар і розвідайте старанно, і розгляньте: чи було там що-небудь подібне до цього? |
|
11
|
11
|
| а҆́ще премѣни́ша ꙗ҆зы́цы бо́ги своѧ̑, и҆ ті́и не сꙋ́ть бо́зи; лю́дїе же моѝ премѣни́ша сла́вꙋ свою̀ на то̀, ѿ негѡ́же не оу҆по́льзꙋютсѧ. | чи перемінив який народ богів своїх; хоч вони і не боги? а Мій народ проміняв славу свою на те, що не допомагає. |
|
12
|
12
|
| Оу҆жасе́сѧ нб҃о ѡ҆ се́мъ и҆ вострепета̀ попремно́гꙋ ѕѣлѡ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Подивуйтеся цьому, небеса, і здригніться, і жахніться, — говорить Господь. |
|
13
|
13
|
| Два́ бо ѕла̑ сотвори́ша лю́дїе моѝ: менѐ ѡ҆ста́виша и҆сто́чника воды̀ жи́вы, и҆ и҆скопа́ша себѣ̀ кладенцы̀ сокрꙋшє́ныѧ, и҆̀же не возмо́гꙋтъ воды̀ содержа́ти. | Бо два зла зробив народ Мій: Мене, джерело води живої, залишили, і висікли собі водойми розбиті, які не можуть тримати води. |
|
14
|
14
|
| Є҆да̀ ра́бъ є҆́сть і҆и҃ль, и҆лѝ домоча́децъ є҆́сть; вскꙋ́ю бы́сть въ плѣне́нїе; | Хіба Ізраїль раб? або він домочадець? чому він зробився здобиччю? |
|
15
|
15
|
| На него̀ рыка́ша льво́ве и҆ и҆зда́ша гла́съ сво́й, и҆̀же поста́виша зе́млю є҆гѡ̀ въ пꙋсты́ню, и҆ гра́ды є҆гѡ̀ сожже́ни сꙋ́ть, є҆́же не ѡ҆бита́ти въ ни́хъ. | Зарикали на нього молоді леви, подали голос свій і зробили землю його пустелею; міста його спалені, без жителів. |
|
16
|
16
|
| И҆ сы́нове мемфі́са и҆ тафны̀ позна́ша тѧ̀ и҆ порꙋга́шасѧ тебѣ̀. | І сини Мемфиса і Тафни об’їли тім’я твоє. |
|
17
|
17
|
| Не сїѧ̑ ли сотворѝ тебѣ̀ то̀, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́вилъ є҆сѝ менѐ; гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й. | Чи не заподіяв ти собі це тим, що залишив Господа Бога твого у той час, коли Він вів тебе у дорозі? |
|
18
|
18
|
| И҆ нн҃ѣ что̀ тебѣ̀ и҆ пꙋти̑ є҆гѵ́петскомꙋ, є҆́же пи́ти во́дꙋ геѡ́нскꙋю [Є҆вр.: мꙋ́тнꙋ.], и҆ что̀ тебѣ̀ и҆ пꙋти̑ а҆ссѷрі́йскомꙋ, да пїе́ши во́дꙋ рѣ́чнꙋю; | І нині для чого тобі путь у Єгипет, щоб пити воду з Нілу? і для чого тобі путь в Ассирію, щоб пити воду з ріки її? |
|
19
|
19
|
| Нака́жетъ тѧ̀ ѿстꙋпле́нїе твоѐ, и҆ ѕло́ба твоѧ̀ ѡ҆бличи́тъ тѧ̀: и҆ оу҆вѣ́ждь и҆ ви́ждь, ꙗ҆́кѡ ѕло̀ и҆ го́рько тѝ є҆́сть, є҆́же ѡ҆ста́вити мѧ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й: и҆ не бл҃говоли́хъ ѡ҆ тебѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й. | Покарає тебе нечестя твоє, і відступництво твоє викриє тебе; отже, пізнай і розміркуй, як погано і гірко те, що ти залишив Господа Бога твого і страху Мого немає у тобі, — говорить Господь Бог Саваоф. |
|
20
|
20
|
| Поне́же ѿ вѣ́ка сокрꙋши́лъ є҆сѝ и҆́го твоѐ и҆ растерза́лъ є҆сѝ оу҆́зы твоѧ̑ и҆ ре́клъ є҆сѝ: не и҆́мамъ тебѣ̀ слꙋжи́ти, но пойдꙋ̀ на всѧ́кїй хо́лмъ высо́кїй и҆ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ ли́ственнымъ та́мѡ разлїю́сѧ въ блꙋдѣ̀ мое́мъ. | Бо здавна Я скрушив ярмо твоє, розірвав кайдани твої, і ти говорив: «не буду служити ідолам», а між тим на усякому високому пагорбі і під усяким гіллястим деревом ти блудодіяв. |
|
21
|
21
|
| А҆́зъ же насади́хъ тѧ̀ вїногра́дъ плодоно́сенъ, ве́сь и҆́стиненъ: ка́кѡ преврати́лсѧ є҆сѝ въ го́ресть, вїногра́дъ чꙋжді́й; | Я насадив тебе як благородну лозу, — найчистіше насіння; як же ти перетворилася у Мене на дикий паросток чужої лози? |
|
22
|
22
|
| А҆́ще оу҆мы́ешисѧ ні́тромъ и҆ оу҆мно́жиши себѣ̀ травы̀ борі́ѳовы, поро́ченъ є҆сѝ во беззако́нїихъ твои́хъ предо мно́ю, речѐ гдⷭ҇ь бг҃ъ. | Тому, хоч би ти умився милом і багато ужив на себе лугу, нечестя твоє відзначене переді Мною, — говорить Господь Бог. |
|
23
|
23
|
| Ка́кѡ рече́ши: не ѡ҆скверни́хсѧ и҆ в̾слѣ́дъ ваа́ла не ходи́хъ; ви́ждь пꙋти̑ твоѧ̑ на мѣ́стѣ многогро́бищнѣмъ и҆ оу҆вѣ́ждь, что̀ сотвори́лъ є҆сѝ. Въ ве́черъ гла́съ є҆гѡ̀ рыда́ше, | Як можеш ти сказати: «я не осквернив себе, я не ходив слідом Ваала?» Подивися на поведінку твою у долині, пізнай, що робила ти, жвава верблюдиця, яка гасає по шляхах твоїх? |
|
24
|
24
|
| пꙋти̑ своѧ̑ разширѝ на во́ды пꙋсты̑нныѧ, въ по́хотехъ дꙋшѝ своеѧ̀ вѣ́тромъ ноша́шесѧ, пре́данъ бы́сть, кто̀ ѡ҆брати́тъ є҆го̀; всѝ и҆́щꙋщїи є҆гѡ̀ не оу҆трꙋдѧ́тсѧ, во смире́нїи є҆гѡ̀ ѡ҆брѧ́щꙋтъ є҆го̀. | Звиклу до пустелі дику ослицю, яка у пристрасті душі своєї ковтає повітря, хто може утримати? Усі, хто шукає її, не стомляться: у її місяці вони знайдуть її. |
|
25
|
25
|
| Ѿвратѝ но́гꙋ твою̀ ѿ пꙋтѝ стро́потна и҆ горта́нь тво́й ѿ жа́жди. И҆ речѐ: возмꙋжа́юсѧ, ꙗ҆́кѡ возлюбѝ чꙋжди́хъ и҆ в̾слѣ́дъ и҆́хъ хожда́ше. | Не давай ногам твоїм стоптувати взуття, і гортані твоїй — знемагати від спраги. Але ти сказав: «не надійся, ні! бо люблю чужих і буду ходити слідом за ними». |
|
26
|
26
|
| Ꙗ҆́коже сты́дъ та́тю, є҆гда̀ ꙗ҆́тъ бꙋ́детъ, та́кѡ постыдѧ́тсѧ сы́нове і҆и҃лєвы, ті́и и҆ ца́рїе и҆́хъ, и҆ нача̑лницы и҆́хъ и҆ свѧще́нницы и҆́хъ и҆ проро́цы и҆́хъ. | Як злодій, коли впіймають його, буває осоромлений, так осоромив себе дім Ізраїлів: вони, царі їх, князі їх, і священики їх, і пророки їх, — |
|
27
|
27
|
| Дре́вꙋ реко́ша: ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ мо́й є҆сѝ ты̀: и҆ ка́мени: ты́ мѧ роди́лъ є҆сѝ: и҆ ѡ҆брати́ша ко мнѣ̀ хребты̀, а҆ не ли́ца своѧ̑: и҆ во вре́мѧ ѡ҆ѕлобле́нїѧ своегѡ̀ рекꙋ́тъ: воста́ни и҆ и҆зба́ви на́съ. | говорячи дереву: «ти мій батько», і каменю: «ти народив мене»; бо вони повернули до Мене спину, а не лице; а під час біди своєї будуть говорити: «встань і спаси нас!» |
|
28
|
28
|
| И҆ гдѣ̀ сꙋ́ть бо́зи твоѝ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ тебѣ̀; да воста́нꙋтъ и҆ и҆зба́вѧтъ тѧ̀ во вре́мѧ ѡ҆ѕлобле́нїѧ твоегѡ̀: по числꙋ́ бо градѡ́въ твои́хъ бы́ша бо́зи твоѝ, і҆ꙋ́до, и҆ по числꙋ̀ пꙋті́й і҆ерⷭ҇ли́мскихъ жрѧ́хꙋ ваа́лꙋ. | Де ж боги твої, яких ти зробив собі? — нехай вони встануть, якщо можуть спасти тебе у час біди твоєї; бо скільки в тебе міст, стільки і богів у тебе, Іудо. |
|
29
|
29
|
| Вскꙋ́ю глаго́лете ко мнѣ̀; всѝ вы̀ нече́ствовасте и҆ всѝ вы̀ беззако́нновасте ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Для чого вам змагатися зі Мною? — усі ви [нечестиво чинили і] грішили проти Мене, — говорить Господь. |
|
30
|
30
|
| Всꙋ́е порази́хъ ча̑да ва̑ша, наказа́нїѧ не прїѧ́сте, ме́чь поѧдѐ проро́ки ва́шѧ, а҆́ки ле́въ погꙋблѧ́ѧй, и҆ не оу҆боѧ́стесѧ. | Даремно вражав Я дітей ваших: вони не прийняли напоумлення; пророків ваших пожирав меч ваш, як лев, який винищує [, і ви не убоялись]. |
|
31
|
31
|
| Слы́шите сло́во гдⷭ҇не, та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: є҆да̀ пꙋсты́нѧ бы́хъ і҆и҃лю, и҆лѝ землѧ̀ непло́дна; вскꙋ́ю рѣ́ша лю́дїе моѝ: ѡ҆блада́еми не бꙋ́демъ и҆ пото́мъ не прїи́демъ къ тебѣ̀; | О, роде! слухайте ви слово Господнє: чи був Я пустелею для Ізраїля? чи був Я країною мороку? Навіщо ж народ Мій говорить: «ми самі собі господарі; ми вже не прийдемо до Тебе»? |
|
32
|
32
|
| Є҆да̀ забꙋ́детъ невѣ́ста красотꙋ̀ свою̀, и҆ дѣ́ва мѡни́ста пе́рсїй свои́хъ; лю́дїе же моѝ забы́ша менѐ дни̑ безчи́слєнны. | Чи забуває дівчина прикрасу свою і наречена — вбрання своє? а народ Мій забув Мене, — немає числа дням. |
|
33
|
33
|
| Что̀ є҆щѐ добро̀ оу҆хи́триши на пꙋте́хъ твои́хъ, є҆́же взыска́ти любвѐ; Не та́кѡ: но и҆ ты̀ лꙋка́вновала є҆сѝ, є҆́же ѡ҆скверни́ти пꙋти̑ твоѧ̑, | Як майстерно направляєш ти шляхи твої, щоб здобути любов! і для того навіть до злочинів пристосовувала ти шляхи твої. |
|
34
|
34
|
| и҆ въ рꙋка́хъ твои́хъ ѡ҆брѣ́тесѧ кро́вь дꙋ́шъ (оу҆бо́гихъ) непови́нныхъ: не въ ро́вѣхъ ѡ҆брѣто́хъ и҆̀хъ, но во всѧ́цѣй дꙋбра́вѣ. | Навіть на полах одягу твого знаходиться кров людей бідних, невинних, яких ти не застала при зламі, і, незважаючи на все це, |
|
35
|
35
|
| И҆ рекла̀ є҆сѝ: непови́нна є҆́смь, но да ѿврати́тсѧ ꙗ҆́рость твоѧ̀ ѿ менє̀. Сѐ, а҆́зъ сꙋждꙋ́сѧ съ тобо́ю, внегда̀ рещѝ тебѣ̀: не согрѣши́хъ: | говориш: «оскільки я невинна, то, напевне, гнів Його відвернеться від мене». Ось, Я буду судитися з тобою за те, що говориш: «я не згрішила». |
|
36
|
36
|
| поне́же презрѣ́ла є҆сѝ ѕѣлѡ̀, є҆́же повтори́ти пꙋти̑ твоѧ̑: и҆ ѿ є҆гѵ́пта постыди́шисѧ, ꙗ҆́коже постыдѣ́на є҆сѝ ѿ а҆ссꙋ́ра: | Навіщо ти так багато бродиш, змінюючи путь твою? Ти так само будеш посоромлена і Єгиптом, як була посоромлена Ассирією; |
|
37
|
37
|
| ꙗ҆́кѡ и҆ ѿтꙋ́дꙋ и҆зы́деши, и҆ рꙋ́цѣ твоѝ на главѣ̀ твое́й: ꙗ҆́кѡ ѿри́нꙋ гдⷭ҇ь надѣ́ѧнїе твоѐ, и҆ не благопоспѣши́тсѧ тебѣ̀ въ не́мъ. | і від нього ти вийдеш, поклавши руки на голову, тому що відкинув Господь надії твої, і не будеш мати з ними успіху. |
