1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ г҃
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| А҆́ще ѿпꙋ́ститъ мꙋ́жъ женꙋ̀ свою̀, и҆ ѿи́детъ ѿ негѡ̀ и҆ бꙋ́детъ мꙋ́жꙋ и҆но́мꙋ, є҆да̀ возвраща́ющисѧ возврати́тсѧ къ немꙋ̀ па́ки; є҆да̀ непоро́чна бꙋ́детъ и҆ неѡскверне́на жена̀ та̀; Ты́ же соблꙋди́ла є҆сѝ съ па́стырьми мно́гими, и҆ возвраща́ласѧ є҆сѝ [Є҆вр.: ѻ҆ба́че ѡ҆брати́сѧ.] ко мнѣ̀, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Говорять: «якщо чоловік відпустить дружину свою, і вона відійде від нього і зробиться дружиною іншого чоловіка, то чи може вона повернутися до нього? Чи не осквернилася б цим країна та?» А ти з багатьма коханцями блудодіяла, — і однак же повернися до Мене, — говорить Господь. |
|
2
|
2
|
| Воздви́гни ѻ҆́чи твоѝ на правотꙋ̀ и҆ ви́ждь, гдѣ̀ не смѣси́ласѧ є҆сѝ; На пꙋте́хъ сидѣ́ла є҆сѝ а҆́ки вра́на ѡ҆со́бѧщаѧсѧ и҆ ѡ҆скверни́ла є҆сѝ зе́млю въ любодѣѧ́нїихъ и҆ въ лꙋка́вствѣхъ твои́хъ, | Зведи очі твої на висоти і подивися, де не блудодіяли з тобою? Біля дороги сиділа ти для них, як аравитянин у пустелі, й осквернила землю блудом твоїм і лукавством твоїм. |
|
3
|
3
|
| и҆ и҆мѣ́ла є҆сѝ па́стырей мно́гихъ въ претыка́нїе себѣ̀ [Є҆вр.: сеѧ̀ ра́ди вины̀ оу҆дє́ржаны сꙋ́ть ка̑пли дождє́вныѧ, и҆ до́ждь вече́рнїй не бы́сть.]: лицѐ жены̀ блꙋдни́цы бы́сть тебѣ̀, не хотѣ́ла є҆сѝ постыдѣ́тисѧ ко всѣ̑мъ. | За те були утримані дощі, і не було дощу пізнього; але у тебе було чоло блудниці, ти відкинула сором. |
|
4
|
4
|
| Не а҆́ки ли до́момъ менѐ нарекла̀ є҆сѝ и҆ ѻ҆ц҃е́мъ и҆ вожде́мъ дѣ́вства твоегѡ̀; | Чи не будеш ти відтепер волати до Мене: «Отче мій! Ти був путівником юности моєї! |
|
5
|
5
|
| є҆да̀ пребꙋ́детъ во вѣ́къ, и҆лѝ сохрани́тсѧ въ побѣ́дꙋ; Сїѧ̑ глаго́лала є҆сѝ, и҆ сотвори́ла є҆сѝ ѕла̑ѧ, и҆ возмогла̀ є҆сѝ. | Невже завжди буде Він у гніві? і невже вічно буде утримувати його у Собі?» Ось, що говориш ти, а робиш зло і досягаєш успіхів у ньому. |
|
6
|
6
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀ во дни̑ і҆ѡсі́и царѧ̀: ви́дѣлъ ли є҆сѝ, ꙗ҆̀же сотвори́ ми до́мъ і҆и҃левъ; поидо́ша на всѧ́кꙋ го́рꙋ высо́кꙋ и҆ под̾ всѧ́ко дре́во ли́ствѧно и҆ соблꙋди́ша та́мѡ. | Господь сказав мені у дні Іосії царя: чи бачив ти, що робила відступниця, дочка Ізраїля? Вона ходила на всяку високу гору і під усяке гіллясте дерево і там блудодіяла. |
|
7
|
7
|
| И҆ реко́хъ по внегда̀ прелюбодѣ́йствовати є҆мꙋ̀ во всѣ́хъ си́хъ: ко мнѣ̀ ѡ҆брати́сѧ. И҆ не ѡ҆брати́сѧ. И҆ ви́дѣ престꙋпле́нїе є҆гѡ̀ престꙋ́пница і҆ꙋде́а сестра̀ є҆гѡ̀. | І після того, як вона усе це робила, Я говорив: «повернися до Мене»; але вона не повернулася; і бачила це віроломна сестра її Юдея. |
|
8
|
8
|
| И҆ ви́дѣхъ, ꙗ҆́кѡ ѿ всѣ́хъ (и҆з̾ѡбличе́нъ є҆́сть), въ ни́хже ꙗ҆́тъ бы́сть, въ ни́хже любодѣ́йствова до́мъ і҆и҃левъ: сегѡ̀ ра́ди ѿпꙋсти́хъ и҆̀ и҆ да́хъ є҆мꙋ̀ кни́гꙋ распꙋ́стнꙋю въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀. Ѻ҆ба́че не оу҆боѧ́сѧ престꙋ́пница і҆ꙋде́а (сестра̀ є҆гѡ̀), но и҆́де и҆ соблꙋди́ла є҆́сть и҆ та̀: | І Я бачив, що, коли за усі перелюбні дії відступниці, дочки Ізраїля, Я відпустив її і дав їй розвідний лист, віроломна сестра її Юдея не убоялась, а пішла і сама блудодіяла. |
|
9
|
9
|
| и҆ бы́сть ни во что̀ блꙋ́дъ є҆ѧ̀, и҆ ѡ҆сквернѝ зе́млю, и҆ соблꙋди́ла є҆́сть съ ка́менемъ и҆ со дре́вомъ. | І неприхованим блудодійством вона осквернила землю, і перелюбствувала з каменем і деревом. |
|
10
|
10
|
| И҆ во всѣ́хъ си́хъ не ѡ҆брати́сѧ ко мнѣ̀ престꙋ́пница сестра̀ є҆ѧ̀ і҆ꙋде́а ѿ всегѡ̀ се́рдца своегѡ̀, но во лжѝ, речѐ гдⷭ҇ь. | Але при усьому цьому віроломна сестра її Юдея не навернулася до Мене усім серцем своїм, а тільки удавано, — говорить Господь. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: ѡ҆правда̀ дꙋ́шꙋ свою̀ ѿстꙋ́пница і҆и҃ль, па́че престꙋ́пницы і҆ꙋде́и: | І сказав мені Господь: відступниця, дочка Ізраїлева, виявилася правішою, ніж віроломна Юдея. |
|
12
|
12
|
| и҆дѝ, и҆ прочтѝ словеса̀ та̑ къ сѣ́верꙋ, и҆ рече́ши: ѡ҆брати́сѧ ко мнѣ̀, до́ме і҆и҃левъ, речѐ гдⷭ҇ь: и҆ не оу҆тверждꙋ̀ лица̀ моегѡ̀ на ва́съ, ꙗ҆́кѡ млⷭ҇тивъ а҆́зъ є҆́смь, речѐ гдⷭ҇ь, и҆ не прогнѣ́ваюсѧ на вы̀ во вѣ́ки. | Йди і проголоси слова ці на північ, і скажи: навернися, відступнице, дочко Ізраїлева, — говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, — говорить Господь, — не вічно буду обурюватися. |
|
13
|
13
|
| Ѻ҆ба́че вѣ́ждь беззако́нїе твоѐ, ꙗ҆́кѡ въ гдⷭ҇а бг҃а твоего̀ престꙋпи́ла є҆сѝ, и҆ расточи́ла є҆сѝ пꙋти̑ твоѧ̑ чꙋжди̑мъ под̾ всѧ́кимъ дре́вомъ ли́ствѧнымъ, гла́са же моегѡ̀ не послꙋ́шала є҆сѝ, речѐ гдⷭ҇ь. | Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа Бога твого і блудодіяла з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, — говорить Господь. |
|
14
|
14
|
| Ѡ҆брати́тесѧ, сы́нове ѿстꙋпи́вшїи, гл҃етъ гдⷭ҇ь: ꙗ҆́кѡ а҆́зъ воз̾ѡблада́ю ва́ми и҆ поимꙋ́ вы є҆ди́наго ѿ гра́да и҆ двꙋ́хъ ѿ пле́мене, и҆ введꙋ̀ ва́съ въ сїѡ́нъ | Поверніться, діти-відступники, — говорить Господь, — тому що Я поєднався з вами, і візьму вас по одному з міста, по двоє із племені, і приведу вас на Сион. |
|
15
|
15
|
| и҆ да́мъ ва́мъ па̑стыри по срⷣцꙋ моемꙋ̀, и҆ оу҆пасꙋ́тъ ва́съ ра́зꙋмомъ и҆ оу҆че́нїемъ. | І дам вам пастирів за серцем Моїм, які будуть пасти вас зі знанням і розсудливістю. |
|
16
|
16
|
| И҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ оу҆мно́житесѧ и҆ возрасте́те на землѝ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, во дни̑ ѡ҆́ны не рекꙋ́тъ ктомꙋ̀: кївѡ́тъ завѣ́та ст҃а́гѡ і҆и҃лева: не взы́детъ на се́рдце, ни воспомѧне́тсѧ, нижѐ посѣти́тсѧ, нижѐ сотвори́тсѧ ктомꙋ̀. | І буде, коли ви розмножитеся і зробитеся багатоплідними на землі, у ті дні, — говорить Господь, — не будуть говорити більше: «ковчег завіту Господнього»; він і на думку не спаде, і не згадають про нього, і не будуть приходити до нього, і його вже не буде. |
|
17
|
17
|
| Во дни̑ ѡ҆́ны нарекꙋ́тъ і҆ерⷭ҇ли́ма прⷭ҇то́лъ гдⷭ҇ень, и҆ соберꙋ́тсѧ къ немꙋ̀ всѝ ꙗ҆зы́цы во и҆́мѧ гдⷭ҇не во і҆ерⷭ҇ли́мъ, и҆ не по́йдꙋтъ ктомꙋ̀ в̾слѣ́дъ похоте́й се́рдца своегѡ̀ ѕлѣ́йшагѡ. | У той час назвуть Єрусалим престолом Господа; і всі народи заради імені Господа зберуться в Єрусалим і не будуть більше чинити за впертістю злого серця свого. |
|
18
|
18
|
| Во дне́хъ тѣ́хъ прїи́детъ до́мъ і҆ꙋ́динъ ко до́мꙋ і҆и҃левꙋ, и҆ по́йдꙋтъ вкꙋ́пѣ ѿ землѝ сѣ́верныѧ и҆ ѿ всѣ́хъ стра́нъ къ землѝ, ю҆́же да́хъ въ наслѣ́дїе ѻ҆тцє́мъ и҆́хъ. | У ті дні прийде дім Іудин до дому Ізраїлевого, і підуть разом із землі північної у землю, яку Я дав у спадщину батькам вашим. |
|
19
|
19
|
| А҆́зъ же рѣ́хъ: да бꙋ́детъ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ положꙋ́ тѧ въ ча̑да и҆ да́мъ тебѣ̀ зе́млю и҆збра́ннꙋю, достоѧ́нїе бг҃а вседержи́телѧ ꙗ҆зы́кѡвъ: и҆ реко́хъ: ѻ҆ц҃е́мъ нарече́те мѧ̀ и҆ ѿ менє̀ не ѿвратите́сѧ. | І говорив Я: як поставлю тебе у число дітей і дам тобі жадану землю, найпрекраснішу спадщину багатьох народів? І сказав: ти будеш називати Мене отцем твоїм і не відступиш від Мене. |
|
20
|
20
|
| Ѻ҆ба́че ꙗ҆́коже ѿверга́етсѧ жена̀ сожи́телѧ своегѡ̀, та́кѡ ѿве́ржесѧ ѿ менє̀ до́мъ і҆и҃левъ, речѐ гдⷭ҇ь. | Але воістину, як дружина віроломно зраджує друга свого, так віроломно вчинили зі Мною ви, дім Ізраїлів, — говорить Господь. |
|
21
|
21
|
| Гла́съ и҆з̾ оу҆сте́нъ слы́шанъ бы́сть пла́ча и҆ моле́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ꙗ҆́кѡ беззако́нноваша въ пꙋте́хъ свои́хъ, забы́ша гдⷭ҇а бг҃а ст҃а́го своего̀. | Голос чутно на висотах, жалібний плач синів Ізраїля за те, що вони спотворили шлях свій, забули Господа Бога свого. |
|
22
|
22
|
| Возврати́тесѧ, сы́нове возвраща́ющїисѧ, и҆ и҆сцѣлю̀ сокрꙋшє́нїѧ ва̑ша. Сѐ, рабѝ мы̀ бꙋ́демъ тебѣ̀, ты́ бо є҆сѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ на́шъ. | Поверніться, бунтівливі діти: Я зцілю вашу непокору. — Ось, ми йдемо до Тебе, бо Ти — Господь Бог наш. |
|
23
|
23
|
| И҆́стиннѡ лжи́ви бы́ша хо́лми и҆ мно́жество го́ръ, то́кмѡ гдⷭ҇емъ бг҃омъ на́шимъ спⷭ҇нїе і҆и҃лево. | Воістину, марно надіялися ми на пагорби і на безліч гір; воістину, у Господі Бозі нашому спасіння Ізраїлеве! |
|
24
|
24
|
| Стꙋ́дъ же поѧдѐ трꙋды̀ ѻ҆тє́цъ на́шихъ, ѿ ю҆́ности на́шеѧ, ѻ҆́вцы и҆́хъ и҆ телцы̀ и҆́хъ, и҆ сы́ны и҆́хъ и҆ дщє́ри и҆́хъ. | Від юности нашої ця мерзота пожирала труди батьків наших, овець їхніх і волів їхніх, синів їхніх і дочок їхніх. |
|
25
|
25
|
| Оу҆снꙋ́хомъ въ постыдѣ́нїи на́шемъ, и҆ покры̀ на́съ безче́стїе на́ше, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ согрѣши́хомъ, мы̀ и҆ ѻ҆тцы̀ на́ши, ѿ ю҆́ности на́шеѧ да́же до сегѡ̀ днѐ, и҆ не послꙋ́шахомъ гла́са гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ. | Ми лежимо у соромі своєму, і сором наш покриває нас, тому що ми грішили перед Господом Богом нашим, — ми і батьки наші, від юности нашої і до цього дня, і не слухалися голосу Господа Бога нашого. |
