1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃и
|
Глава 38
|
|
1
|
1
|
| И҆ слы́ша сафані́а сы́нъ наѳа́нь и҆ годолі́а сы́нъ пасхѡ́ровъ, и҆ і҆ѡаха́лъ сы́нъ селемі́инъ и҆ фасхѡ́ръ сы́нъ мелхі́евъ словеса̀, ꙗ҆̀же і҆еремі́а глаго́ла ко всѣ̑мъ лю́демъ, глаго́лѧ: | І почули Сафатія, син Матфана, і Годолія, син Пасхора, і Юхал, син Селемії, і Пасхор, син Малхії, слова, які Єремія промовив до всього народу, говорячи: |
|
2
|
2
|
| та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: сѣдѧ́й во гра́дѣ се́мъ оу҆́мретъ мече́мъ и҆ гла́домъ и҆ мо́ромъ, и҆сходѧ́й же ко халде́ємъ жи́въ бꙋ́детъ, и҆ бꙋ́детъ дꙋша̀ є҆гѡ̀ на ѡ҆брѣ́тенїе, и҆ жи́въ бꙋ́детъ. | так говорить Господь: хто залишиться у цьому місті, помре від меча, голоду і моровиці; а хто вийде до халдеїв, буде живий, і душа його буде йому замість здобичі, і він залишиться живий. |
|
3
|
3
|
| Ꙗ҆́кѡ та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь: преда́нїемъ преда́стсѧ гра́дъ се́й въ рꙋ́цѣ си́лы царѧ̀ вавѷлѡ́нска, и҆ во́зметъ є҆го̀. | Так говорить Господь: неодмінно віддане буде місто це в руки війська царя Вавилонського, і він візьме його. |
|
4
|
4
|
| И҆ реко́ша царю̀: да оу҆́мретъ человѣ́къ то́й, ꙗ҆́кѡ се́й разслаблѧ́етъ рꙋ́цѣ мꙋже́й вою́ющихъ ѡ҆ста́вшихсѧ во гра́дѣ и҆ рꙋ́ки всѣ́хъ люді́й, глаго́лѧ къ ни̑мъ по словесє́мъ си̑мъ: ꙗ҆́кѡ человѣ́къ се́й не проповѣ́даетъ лю́демъ си̑мъ ми́ра, но то́кмѡ ѕла̑ѧ. | Тоді князі сказали цареві: нехай буде цей чоловік відданий на смерть, тому що він ослаблює руки воїнів, які залишаються у цьому місті, і руки усього народу, говорячи до них такі слова; бо цей чоловік не благоденства бажає народу цьому, а біди. |
|
5
|
5
|
| И҆ речѐ ца́рь седекі́а: сѐ, то́й въ рꙋка́хъ ва́шихъ. Поне́же не можа́ше ца́рь проти́вꙋ и҆̀мъ. | І сказав цар Седекія: ось, він у ваших руках, тому що цар нічого не може зробити всупереч вам. |
|
6
|
6
|
| И҆ взѧ́ша і҆еремі́ю и҆ вверго́ша є҆го̀ въ ро́въ мелхі́инъ, сы́на царе́ва, и҆́же бѧ́ше во дворѣ̀ темни́чнѣмъ: и҆ свѣ́сиша є҆го̀ оу҆́жами въ ро́въ, въ ро́вѣ же не бѧ́ше воды̀, но ти́на, и҆ бѧ́ше въ ти́нѣ і҆еремі́а. | Тоді взяли Єремію і кинули його в яму Малхії, сина царя, що була у дворі сторо́жі, й опустили Єремію на мотузках; у ямі тій не було води, а тільки багно, і занурився Єремія у багно. |
|
7
|
7
|
| И҆ слы́ша а҆вдемеле́хъ мꙋ́ринъ, и҆ то́й бѧ́ше во дворѣ̀ царе́вѣ, ꙗ҆́кѡ вверго́ша і҆еремі́ю въ ро́въ: ца́рь же (въ то́й ча́съ) сѣдѧ́ше во вратѣ́хъ венїамі́нихъ. | І почув Авдемелех ефіоплянин, один з євнухів, який знаходився у царському домі, що Єремію посадили в яму; а цар сидів тоді біля воріт Веніамінових. |
|
8
|
8
|
| И҆ и҆зы́де а҆вдемеле́хъ ѿ до́мꙋ царе́ва и҆ речѐ ко царю̀ глаго́лѧ: | І вийшов Авдемелех з дому царського і сказав цареві: |
|
9
|
9
|
| ѕлосотвори́лъ є҆сѝ, ꙗ҆̀же сотвори́лъ є҆сѝ, оу҆бива́ѧ человѣ́ка сего̀ ѿ лица̀ гла́да, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть хлѣ́ба во гра́дѣ ктомꙋ̀. | господарю мій царю! зле зробили ці люди, так учинивши з Єремією пророком, якого кинули в яму; він помре там від голоду, тому що немає більше хліба у місті. |
|
10
|
10
|
| И҆ повелѣ̀ ца́рь а҆вдемеле́хꙋ, глаго́лѧ: поимѝ съ собо́ю ѿсю́дꙋ три́десѧть мꙋже́й и҆ и҆звлецы̀ і҆еремі́ю и҆з̾ ро́ва, да не оу҆́мретъ. | Цар дав наказ Авдемелеху ефіоплянину, сказавши: візьми із собою звідси тридцять чоловік і витягни Єремію пророка з ями, доки він не помер. |
|
11
|
11
|
| И҆ поѧ́тъ а҆вдемеле́хъ мꙋ́жы, и҆ прїи́де въ до́мъ царе́въ подзе́мный, и҆ взѧ̀ ѿтꙋ́дꙋ вє́тхи по́рты и҆ вє́тхїѧ оу҆́жы, и҆ вве́рже ѧ҆̀ ко і҆еремі́и въ ро́въ, и҆ речѐ къ немꙋ̀: | Авдемелех узяв людей із собою і ввійшов у дім царський під комору, і взяв звідти старих негодящих ганчірок і старих негодящих клаптів і опустив їх на мотузках у яму до Єремії. |
|
12
|
12
|
| положѝ сїѧ̑ под̾ оу҆́жы. И҆ сотворѝ і҆еремі́а си́це. | І сказав Авдемелех ефіоплянин Єремії: підклади ці старі кинуті ганчірки і клапті під пахви рук твоїх, під мотузки. І зробив так Єремія. |
|
13
|
13
|
| И҆ и҆звлеко́ша є҆го̀ оу҆́жами и҆ и҆з̾ѧ́ша є҆го̀ и҆з̾ ро́ва. И҆ сѣ́де і҆еремі́а во дворѣ̀ темни́чнѣмъ. | І потягли Єремію на мотузках і витягли його з ями; і залишався Єремія у дворі сторо́жі. |
|
14
|
14
|
| И҆ посла̀ ца́рь, и҆ призва̀ къ себѣ̀ і҆еремі́ю въ до́мъ а҆селїси́ль, и҆́же въ домꙋ̀ гдⷭ҇ни. И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: вопроша́ю тѧ̀ словесѐ (є҆ди́нагѡ), и҆ не оу҆та́й ѿ менє̀ словесѐ. | Тоді цар Седекія послав і покликав Єремію пророка до себе, при третьому вході у дім Господній, і сказав цар Єремії: я у тебе запитаю щось; не приховай від мене нічого. |
|
15
|
15
|
| И҆ речѐ і҆еремі́а царю̀: а҆́ще повѣ́мъ тѝ, то̀ не сме́ртїю ли оу҆мори́ши мѧ̀; и҆ а҆́ще совѣща́ю тѝ, то̀ не послꙋ́шаеши менѐ. | І сказав Єремія Седекії: якщо я відкрию тобі, чи не віддаси ти мене на смерть? і якщо дам тобі пораду, ти не послухаєш мене. |
|
16
|
16
|
| И҆ клѧ́тсѧ є҆мꙋ̀ ца́рь, глаго́лѧ: жи́въ гдⷭ҇ь, и҆́же сотворѝ на́мъ дꙋ́шꙋ сїю̀, а҆́ще оу҆бїю̀ тѧ̀ и҆ а҆́ще преда́мъ тѧ̀ въ рꙋ́цѣ человѣ̑къ си́хъ и҆́щꙋщихъ дꙋшѝ твоеѧ̀ (на сме́рть). | І клявся цар Седекія Єремії таємно, говорячи: живий Господь, Який створив нам душу цю, не віддам тебе на смерть і не віддам до рук цих людей, які шукають душі твоєї. |
|
17
|
17
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ і҆еремі́а: та́кѡ речѐ гдⷭ҇ь си́лъ, бг҃ъ і҆и҃левъ: а҆́ще и҆зыды́й и҆зы́деши къ воево́дамъ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀, и҆ гра́дъ се́й не пожже́тсѧ ѻ҆гне́мъ, и҆ жи́въ бꙋ́деши ты̀ и҆ до́мъ тво́й: | Тоді Єремія сказав Седекії: так говорить Господь Бог Саваоф, Бог Ізраїлів: якщо ти вийдеш до князів царя Вавилонського, то жива буде душа твоя, і це місто не буде спалене вогнем, і ти будеш живий, і дім твій; |
|
18
|
18
|
| а҆́ще же не и҆зы́деши ко кнѧзє́мъ царѧ̀ вавѷлѡ́нска, преда́стсѧ гра́дъ се́й въ рꙋ́цѣ халдє́йстѣ, и҆ пожгꙋ́тъ є҆го̀ ѻ҆гне́мъ, и҆ ты̀ не спасе́шисѧ ѿ рꙋкѝ и҆́хъ. | а якщо не вийдеш до князів царя Вавилонського, то це місто буде віддане до рук халдеїв, і вони спалять його вогнем, і ти не уникнеш рук їхніх. |
|
19
|
19
|
| И҆ речѐ ца́рь і҆еремі́и: а҆́зъ ѡ҆пасе́нїе и҆́мамъ ѿ і҆ꙋде́євъ и҆збѣжа́вшихъ ко халде́ємъ, да не предадꙋ́тъ мѧ̀ (халде́є) въ рꙋ́цѣ и҆́хъ, и҆ порꙋга́ютсѧ мѝ. | І сказав цар Седекія Єремії: я боюся юдеїв, які перейшли до халдеїв, щоб халдеї не віддали мене у руки їх, і щоб ті не наглумилися з мене. |
|
20
|
20
|
| И҆ речѐ і҆еремі́а: не предадѧ́тъ тебѐ: послꙋ́шай оу҆̀бо словесѐ гдⷭ҇нѧ, є҆́же а҆́зъ глаго́лю тебѣ̀, и҆ лꙋ́чше тѝ бꙋ́детъ, и҆ жива̀ бꙋ́детъ дꙋша̀ твоѧ̀: | І сказав Єремія: не віддадуть; послухай гласу Господа у тім, що я говорю тобі, і добре тобі буде, і жива буде душа твоя. |
|
21
|
21
|
| и҆ а҆́ще не восхо́щеши ты̀ и҆зы́ти, сїѐ сло́во, є҆́же сказа̀ мнѣ̀ гдⷭ҇ь: | А якщо ти не захочеш вийти, то ось слово, яке відкрив мені Господь: |
|
22
|
22
|
| и҆ сѐ, всѧ̑ жєны̀, ѡ҆ста́вшыѧсѧ въ домꙋ̀ царѧ̀ і҆ꙋ́дина, и҆зведꙋ́тсѧ ко кнѧзє́мъ царѧ̀ вавѷлѡ́нска: и҆ ты̑ѧ глаго́лахꙋ: прельсти́ша тѧ̀ и҆ премого́ша тѧ̀ мꙋ́жїе ми́рницы твоѝ, и҆ ѡ҆сла́биша во поползнове́нїихъ но́гꙋ твою̀ и҆ ѿврати́шасѧ ѿ тебє̀: | ось, усі дружини, які залишилися у домі царя Юдейського, відведені будуть до князів царя Вавилонського, і скажуть вони: «тебе звабили і перемогли друзі твої; ноги твої занурилися у багно, і вони віддалилися від тебе». |
|
23
|
23
|
| и҆ жєны̀ твоѧ̑ и҆ ча̑да твоѧ̑ и҆зведꙋ́тъ ко халде́ємъ, и҆ ты̀ не оу҆цѣлѣ́еши, ꙗ҆́кѡ рꙋко́ю царѧ̀ вавѷлѡ́нска ꙗ҆́тъ бꙋ́деши, и҆ гра́дъ се́й пожже́тсѧ. | І всіх дружин твоїх і дітей твоїх відведуть до халдеїв, і ти не уникнеш рук їхніх; але будеш узятий рукою царя Вавилонського, і зробиш те, що місто це буде спалене вогнем. |
|
24
|
24
|
| И҆ речѐ є҆мꙋ̀ ца́рь: человѣ́къ да не оу҆вѣ́сть слове́съ си́хъ, и҆ да не оу҆́мреши ты̀. | І сказав Седекія Єремії: ніхто не повинен знати цих слів, і тоді ти не помреш; |
|
25
|
25
|
| И҆ а҆́ще оу҆слы́шатъ кнѧ̑зи, ꙗ҆́кѡ глаго́лахъ съ тобо́ю, и҆ прїи́дꙋтъ къ тебѣ̀ и҆ рекꙋ́тъ тѝ: повѣ́ждь на́мъ, что̀ глаго́ла къ тебѣ̀ ца́рь; не оу҆та́й ѿ на́съ, и҆ не оу҆бїе́мъ тебѐ: и҆ что̀ глаго́ла къ тебѣ̀ ца́рь; | і якщо почують князі, що я розмовляв з тобою, і прийдуть до тебе, і скажуть тобі: «скажи нам, що говорив ти царю, не приховай від нас, і ми не віддамо тебе на смерть, — і також що говорив тобі цар», |
|
26
|
26
|
| И҆ рече́ши и҆̀мъ: поверго́хъ а҆́зъ моле́нїе моѐ пред̾ лице́мъ царе́вымъ, ꙗ҆́кѡ да не возврати́тъ менѐ въ до́мъ і҆ѡнаѳа́нь, оу҆мре́ти мѝ та́мѡ. | то скажи їм: «я склав перед лицем царя прохання моє, щоб не повертати мене у дім Іонафана, щоб не померти там». |
|
27
|
27
|
| И҆ прїидо́ша всѝ кнѧ̑зи ко і҆еремі́и и҆ вопроси́ша є҆го̀. И҆ повѣ́да и҆̀мъ по всѣ̑мъ словесє́мъ си̑мъ, ꙗ҆̀же заповѣ́да є҆мꙋ̀ ца́рь. И҆ оу҆мо́лкнꙋша, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть слы́шано сло́во гдⷭ҇не. | І прийшли усі князі до Єремії і запитували його, і він сказав їм згідно з усіма словами, які цар повелів сказати, і вони мовчки залишили його, тому що не довідалися про те, що було сказано цареві. |
|
28
|
28
|
| И҆ сѣдѧ́ше і҆еремі́а во дворѣ̀ темни́чнѣмъ, до́ндеже взѧ́ша і҆ерⷭ҇ли́мъ. | І залишався Єремія у дворі сторо́жі до того дня, в який був узятий Єрусалим. І Єрусалим був узятий. |
