1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ з҃і
|
Глава 17
|
|
1
|
1
|
| Грѣ́хъ і҆ꙋ́динъ напи́санъ є҆́сть писа́ломъ желѣ́знымъ на но́гти а҆дама́нтовѣ, начерта́нъ на скрижа́ли се́рдца и҆́хъ и҆ на ро́зѣхъ ѻ҆лтаре́й и҆́хъ. | Гріх Іуди написаний залізним різцем, алмазним вістрям накреслений на скрижалі серця їх і на рогах жертовників їх. |
|
2
|
2
|
| Є҆гда̀ воспомѧ́нꙋтъ сы́нове и҆́хъ ѻ҆лтари̑ своѧ̑ и҆ дꙋбра̑вы своѧ̑ при дре́вѣ ли́ственнѣ и҆ на холмѣ́хъ высо́кихъ, | Як про синів своїх, згадують вони про жертовники свої і діброви свої біля зелених дерев, на високих пагорбах. |
|
3
|
3
|
| ѽ, наго́рный (жи́телю)! крѣ́пость твою̀ и҆ сокрѡ́вища твоѧ̑ въ расхище́нїе да́мъ, и҆ высѡ́каѧ твоѧ̑, грѣ̑хъ ра́ди твои́хъ, ꙗ҆̀же во всѣ́хъ предѣ́лѣхъ твои́хъ, | Гору Мою у полі, майно твоє і всі скарби твої віддам на розграбування, і всі висоти твої — за гріхи в усіх межах твоїх. |
|
4
|
4
|
| и҆ ѡ҆ста́нешисѧ є҆ди́нъ ѿ наслѣ́дїѧ твоегѡ̀, є҆́же да́хъ тебѣ̀: и҆ слꙋжи́ти тѧ̀ сотворю̀ врагѡ́мъ твои̑мъ въ землѝ, є҆ѧ́же не вѣ́си: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь разже́глъ є҆сѝ въ ꙗ҆́рости мое́й, да́же во вѣ́къ горѣ́ти бꙋ́детъ. Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: | І ти через себе позбавишся спадщини твоєї, яку Я дав тобі, і віддам тебе у рабство ворогам твоїм, у землю, якої ти не знаєш, тому що ви розпалили вогонь гніву Мого; він буде горіти повіки. |
|
5
|
5
|
| про́клѧтъ человѣ́къ, и҆́же надѣ́етсѧ на человѣ́ка и҆ оу҆тверди́тъ пло́ть мы́шцы своеѧ̀ на не́мъ, и҆ ѿ гдⷭ҇а ѿстꙋ́питъ се́рдце є҆гѡ̀: | Так говорить Господь: проклята людина, яка надіється на людину і плоть робить своєю опорою, і серце якої відходить від Господа. |
|
6
|
6
|
| и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ ди́вїѧ мѷрі́ка въ пꙋсты́ни и҆ не оу҆́зритъ, є҆гда̀ прїи́дꙋтъ блага̑ѧ, и҆ ѡ҆бита́ти бꙋ́детъ въ сꙋхотѣ̀ и҆ въ пꙋсты́ни, въ землѝ сла́нѣй и҆ неѡбита́емѣй. | Вона буде як вереск у пустелі і не побачить, коли прийде добре, й оселиться у місцях спекотних у степу, на землі неплідній, ненаселеній. |
|
7
|
7
|
| И҆ бл҃гослове́нъ человѣ́къ, и҆́же надѣ́етсѧ на гдⷭ҇а, и҆ бꙋ́детъ гдⷭ҇ь оу҆пова́нїе є҆гѡ̀: | Благословенна людина, яка надіється на Господа, і уповання якої — Господь. |
|
8
|
8
|
| и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ дре́во насажде́нное при вода́хъ, и҆ во вла́гѣ пꙋ́ститъ коре́нїе своѐ: не оу҆бои́тсѧ, є҆гда̀ прїи́детъ зно́й, и҆ бꙋ́детъ на не́мъ сте́блїе зеле́но, и҆ во вре́мѧ бездо́ждїѧ не оу҆страши́тсѧ и҆ не преста́нетъ твори́ти плода̀. | Бо вона буде як дерево, посаджене біля вод, яке пускає коріння своє біля потоку; не знає воно, коли приходить спека; лист його зелений, і в час засухи воно не боїться і не перестає приносити плід. |
|
9
|
9
|
| Глꙋбоко̀ се́рдце (человѣ́кꙋ) па́че всѣ́хъ, и҆ человѣ́къ є҆́сть, и҆ кто̀ позна́етъ є҆го̀; | Лукаве серце людське найбільше і вкрай зіпсоване; хто пізнає його? |
|
10
|
10
|
| А҆́зъ гдⷭ҇ь и҆спытꙋ́ѧй сердца̀ и҆ и҆скꙋша́ѧй оу҆трѡ́бы, є҆́же возда́ти комꙋ́ждо по пꙋтѝ є҆гѡ̀ по плодѡ́мъ и҆з̾ѡбрѣ́тенїй є҆гѡ̀. | Я, Господь, проникаю у серце і випробовую нутрощі, щоб воздати кожному за путями його і за плодами діл його. |
|
11
|
11
|
| Возгласѝ рѧ́бъ, собра̀, и҆́хже не родѝ, творѧ́й бога́тство своѐ не съ сꙋдо́мъ: въ преполове́нїи дні́й свои́хъ ѡ҆ста́витъ є҆̀ и҆ на послѣ́докъ сво́й бꙋ́детъ безꙋ́менъ. | Куріпка сідає на яйця, яких не несла; таким є той, хто здобуває багатство неправдою: він залишить його у половині днів своїх, і нерозумним залишиться при кінці своєму. |
|
12
|
12
|
| Прⷭ҇то́лъ сла́вы возвыше́нъ ѿ нача́ла, мѣ́сто ст҃ы́ни на́шеѧ. | Престіл слави, піднесений від початку, є місце освячення нашого. |
|
13
|
13
|
| Ча́ѧнїе і҆и҃лево, гдⷭ҇и! всѝ ѡ҆ставлѧ́ющїи тѧ̀ да постыдѧ́тсѧ, ѿстꙋпа́ющїи (ѿ тебє̀) на землѝ да напи́шꙋтсѧ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆ста́виша и҆сто́чникъ живы́хъ во́дъ, гдⷭ҇а. | Ти, Господи, надія Ізраїлева; усі, що залишають Тебе, осоромляться. «Ті, що відступають від Мене, будуть написані на поросі, тому що залишили Господа, джерело води живої». |
|
14
|
14
|
| И҆сцѣли́ мѧ, гдⷭ҇и, и҆ и҆сцѣлѣ́ю: сп҃си́ мѧ, и҆ спⷭ҇нъ бꙋ́дꙋ, ꙗ҆́кѡ хвала̀ моѧ̀ ты̀ є҆сѝ. | Зціли мене, Господи, і зціленим буду; спаси мене, і спасеним буду; бо Ти хвала моя. |
|
15
|
15
|
| Сѐ, ті́и глаго́лютъ ко мнѣ̀: гдѣ̀ є҆́сть сло́во гдⷭ҇не; да прїи́детъ. | Ось, вони говорять мені: «де слово Господнє? нехай воно прийде!» |
|
16
|
16
|
| А҆́зъ же не оу҆трꙋди́хсѧ, тебѣ̀ (па́стырю) послѣ́дꙋѧй, и҆ днѐ человѣ́ча не пожела́хъ: ты̀ вѣ́си и҆сходѧ̑щаѧ ѿ оу҆сте́нъ мои́хъ, пред̾ лице́мъ твои́мъ сꙋ́ть: | Я не поспішав бути пастирем у Тебе і не бажав дня бідування, Ти це знаєш; що вийшло з уст моїх, відкрите перед лицем Твоїм. |
|
17
|
17
|
| не бꙋ́ди мѝ во ѿчꙋжде́нїе, оу҆пова́нїе моѐ ты̀ въ де́нь лю́тъ. | Не будь страшним для мене, Ти — надія моя у день біди. |
|
18
|
18
|
| Да постыдѧ́тсѧ гонѧ́щїи мѧ̀, а҆́зъ же да не постыждꙋ́сѧ: да оу҆страша́тсѧ ті́и, а҆́зъ же да не оу҆страшꙋ́сѧ: наведѝ на ни́хъ де́нь ѡ҆ѕлобле́нїѧ, сꙋгꙋ́бымъ сокрꙋше́нїемъ сотрѝ и҆̀хъ. | Нехай посоромляться гонителі мої, а я не буду посоромлений; нехай вони затремтять, а я буду безтрепетним; наведи на них день бідування і скруши їх подвійним знищенням. |
|
19
|
19
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: и҆дѝ и҆ ста́ни во вратѣ́хъ сынѡ́въ люді́й твои́хъ, и҆́миже вхо́дѧтъ ца́рїе і҆ꙋ̑дины и҆ и҆схо́дѧтъ, и҆ во всѣ́хъ вратѣ́хъ і҆ерⷭ҇ли́мскихъ и҆ рече́ши къ ни̑мъ: | Так сказав мені Господь: піди і стань у воротах синів народу, якими входять царі юдейські і якими вони виходять, і біля усіх воріт єрусалимських, |
|
20
|
20
|
| слы́шите сло́во гдⷭ҇не, ца́рїе і҆ꙋ̑дины и҆ всѧ̀ і҆ꙋде́а и҆ ве́сь і҆ерⷭ҇ли́мъ, входѧ́щїи во врата̀ сїѧ̑. | і говори їм: слухайте слово Господнє, царі юдейські, і вся Юдея, і всі жителі Єрусалима, які входять цими воротами. |
|
21
|
21
|
| Сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сохрани́те дꙋ́шы ва́шѧ и҆ не носи́те бреме́нъ въ де́нь сꙋббѡ́тъ, и҆ не и҆сходи́те враты̀ і҆ерⷭ҇ли́ма, | Так говорить Господь: бережіть душі свої і не носіть тягарів у день суботній і не вносьте їх воротами єрусалимськими, |
|
22
|
22
|
| и҆ не и҆зноси́те бреме́нъ и҆з̾ домѡ́въ ва́шихъ въ де́нь сꙋббѡ́тный, и҆ всѧ́кагѡ дѣ́ла не твори́те: ѡ҆свѧти́те де́нь сꙋббѡ́тный, ꙗ҆́коже заповѣ́дахъ ѻ҆тцє́мъ ва́шымъ: | і не виносьте тягарів з домів ваших у день суботній, і не займайтеся жодною працею, але святіть день суботній так, як Я заповів батькам вашим, |
|
23
|
23
|
| и҆ не оу҆слы́шаша, ни приклони́ша оу҆́ха своегѡ̀, но ѡ҆жесточи́ша вы̑и своѧ̑ па́че ѻ҆тє́цъ свои́хъ, да не оу҆слы́шатъ мѧ̀ и҆ да не прїи́мꙋти наказа́нїѧ. | які, втім, не послухалися і не прихилили вуха свого, але зробилися жорстокосердими, щоб не слухати і не приймати настановлення. |
|
24
|
24
|
| И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще послꙋ́шаете менѐ, гл҃етъ гдⷭ҇ь, є҆́же не вноси́ти бреме́нъ во врата̀ гра́да сегѡ̀ въ де́нь сꙋббѡ́тный, и҆ свѧти́ти де́нь сꙋббѡ́тный, не твори́ти въ ѻ҆́нь всѧ́кагѡ дѣ́ла, | І якщо ви послухаєте Мене у тому, — говорить Господь, — щоб не носити тягарів воротами цього міста у день суботній і щоб святити суботу, не займаючись у цей день жодною працею, |
|
25
|
25
|
| и҆ вни́дꙋтъ во врата̀ гра́да сегѡ̀ ца́рїе и҆ нача̑лницы, сѣдѧ́щїи на престо́лѣ даві́довѣ и҆ восходѧ́щїи на колесни́цахъ и҆ ко́нехъ свои́хъ, ті́и и҆ нача̑лницы и҆́хъ, мꙋ́жїе і҆ꙋ̑дины и҆ ѡ҆бита́телїе і҆ерⷭ҇ли́ма: и҆ ѡ҆бита́ти бꙋ́дꙋтъ во гра́дѣ се́мъ во вѣ́ки: | то воротами цього міста будуть входити царі і князі, які сидять на престолі Давида, які їздять на колісницях і на конях, вони і князі їхні, юдеї і жителі Єрусалима, і місто це буде населеним вічно. |
|
26
|
26
|
| и҆ прїи́дꙋтъ ѿ градѡ́въ і҆ꙋ́диныхъ и҆ ѿ ѡ҆кре́стныхъ і҆ерⷭ҇ли́ма, и҆ ѿ землѝ венїамі́ни и҆ ѿ по́льныхъ, и҆ ѿ го́рнихъ и҆ ѿ ю҆́га, носѧ́ще всесожжє́нїѧ и҆ же́ртвꙋ, и҆ ѳѷмїа́мъ и҆ манаꙋ̀ [да́ръ] и҆ лїва́нъ, носѧ́ще хвалꙋ̀ въ до́мъ гдⷭ҇ень. | І будуть приходити з міст юдейських, і з околиць Єрусалима, і з землі Веніамінової, і з рівнини і з гір і з півдня, і приносити всепалення і жертву, і хлібне приношення, і ливан, і подячні жертви у дім Господній. |
|
27
|
27
|
| И҆ бꙋ́детъ, а҆́ще не послꙋ́шаете менѐ є҆́же свѧти́ти де́нь сꙋббѡ́тный и҆ не носи́ти бреме́нъ, нижѐ входи́ти врата́ми і҆ерⷭ҇ли́ма въ де́нь сꙋббѡ́тный, то̀ зажгꙋ̀ ѻ҆́гнь во вратѣ́хъ є҆гѡ̀, и҆ пожре́тъ до́мы і҆ерⷭ҇ли̑мли и҆ не оу҆га́снетъ. | А якщо не послухаєте Мене у тому, щоб святити день суботній і не носити тягарів, входячи у ворота Єрусалима в день суботній, то запалю вогонь у воротах його, і він пожере палаци Єрусалима і не погасне. |
