Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 19

Brenton–Byzantine English Bible > Luke :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Chapter 19	Глава 19

1	1
And he entered and was passing through Jericho.	Потім Ісус увійшов до Єрихона і проходив через нього.
2	2
And behold, a man called by name Zacchaeus; and he was a chief publican, and he was rich.	І ось один муж на ім’я Закхей, він був старший над митарями і чоловік був багатий,
3	3
And he sought to see Jesus who he was; and could not for the crowd, because he was little of stature.	бажав бачити Ісуса, хто Він; але не міг за народом, бо був малий на зріст.
4	4
And he ran on before, and climbed up into a sycamore tree to see him: for he was to pass that way.	І, забігши наперед, виліз на смоковницю, щоб побачити Його, бо Він мав проходити біля неї.
5	5
And when Jesus came to the place, he looked up, and saw him, and said unto him, Zacchaeus, make haste, and come down; for today I must abide at thy house.	Коли Ісус прийшов на те місце і, глянувши, побачив його, сказав йому: Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі.
6	6
And he made haste, and came down, and received him joyfully.	І він поспішно зліз і прийняв Його з радістю.
7	7
And when they saw it, they all murmured, saying, He is gone in to lodge with a man that is a sinner.	І всі, побачивши те, почали нарікати, що Він зайшов гостити до грішного чоловіка.
8	8
And Zacchaeus stood, and said unto the Lord, Behold, Lord, the half of my goods I give to the poor; and if I have wrongfully exacted aught of any man, I restore fourfold.	Закхей, вставши, сказав Господеві: Господи, половину добра мого я віддам убогим і, якщо кого скривдив чим, поверну вчетверо.
9	9
And Jesus said unto him, Today is salvation come to this house, forasmuch as he also is a son of Abraham.	Ісус сказав йому: нині прийшло спасіння дому цьому, бо і він син Авраамів.
10	10
For the Son of man came to seek and to save that which was lost.	Прийшов бо Син Людський знайти і спасти, що загинуло.
11	11
And as they heard these things, he added and spake a parable, because he was nigh to Jerusalem, and because they supposed that the kingdom of God was immediately to appear.	Коли ж вони слухали це, розповів ще одну притчу; бо Він був недалеко від Єрусалима, і вони думали, що Царство Боже повинне скоро відкритися.
12	12
He said therefore, A certain nobleman went into a far country, to receive for himself a kingdom, and to return.	Отже, сказав: один чоловік високого роду вирушав у далеку країну, щоб прийняти собі царство і повернутися.
13	13
And he called ten servants of his, and gave them ten pounds, and said unto them, Trade ye herewith till I come.	Покликавши десятьох рабів своїх, дав їм десять мин^* і сказав їм: пустіть їх у діло, поки я повернусь.
14	14
But his citizens hated him, and sent an embassage after him, saying, We will not that this man reign over us.	Але громадяни ненавиділи його і відправили слідом за ним посланців, сказавши: ми не хочемо, щоб він царював над нами.
15	15
And it came to pass, when he was come back again, having received the kingdom, that he commanded these servants, unto whom he had given the money, to be called to him, that he might know who had gained what by trading.	І коли він повернувся, прийнявши царство, то звелів покликати рабів тих, яким дав срібло, щоб довідатися, хто що придбав.
16	16
And the first came before him, saying, Lord, thy pound hath made ten pounds more.	Прийшов перший і сказав: господарю, мина твоя принесла десять мин.
17	17
And he said unto him, Well done, thou good servant: because thou wast found faithful in a very little, have thou authority over ten cities.	І сказав йому: гаразд, добрий рабе! За те, що ти у малому був вірний, візьми управління над десятьма містами.
18	18
And the second came, saying, Lord, thy pound hath made five pounds.	Прийшов другий і сказав: господарю, мина твоя принесла п’ять мин.
19	19
And he said unto him also, Be thou also over five cities.	Сказав і цьому: і ти будь над п’ятьма містами.
20	20
And another came, saying, Lord, behold, here is thy pound, which I kept laid up in a napkin:	Прийшов ще один і сказав: господарю, ось твоя мина, яку я зберігав, загорнувши в хустину,
21	21
for I feared thee, because thou art an austere man: thou takest up that which thou laidst not down, and reapest that which thou didst not sow.	бо я боявся тебе, тому що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав, і жнеш, чого не сіяв.
22	22
And he saith unto him, Out of thine own mouth will I judge thee, thou wicked servant. Thou knewest that I am an austere man, taking up that which I laid not down, and reaping that which I did not sow;	Господар сказав йому: твоїми вустами суджу тебе, лукавий рабе! Ти знав, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сіяв.
23	23
then wherefore gavest thou not my money into a bank, and I at my coming should have required it with interest?	Чому ж ти не віддав срібла мого купцям, щоб я, повернувшись, узяв його з прибутком?
24	24
And he said unto them that stood by, Take away from him the pound, and give it unto him that hath the ten pounds.	І сказав тим, що там стояли: візьміть у нього мину і дайте тому, що має десять мин.
25	25
And they said unto him, Lord, he hath ten pounds.	І сказали йому: господарю, у нього є десять мин.
26	26
For I say unto you, that unto everyone that hath shall be given; but from him that hath not, even that which he hath shall be taken away from him.	Кажу ж бо вам, що всякому, хто має, тому дасться; а хто не має, відбереться і те, що має.
27	27
But those mine enemies, that would not that I should reign over them, bring hither, and slay before me.	А ворогів моїх, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте переді мною.
28	28
And when he had thus spoken, he went on before, going up to Jerusalem.	Сказавши це, Ісус пішов далі, підіймаючись до Єрусалима.
29	29
And it came to pass, when he drew nigh unto Bethsphage and Bethany, at the mount that is called Olivet, he sent two of his disciples,	І коли наблизився до Виффагії та Вифанії, до гори, що зветься Елеонською, послав двох учеників Своїх
30	30
saying, Go your way into the village over against you; in which as ye enter ye shall find a colt tied, whereon no man ever yet sat: loose him, and bring him.	і сказав: підіть до села, що перед вами; увійшовши в нього, знайдете осля прив’язане, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’язавши його, приведіть.
31	31
And if anyone ask you, Why do ye loose him? thus shall ye say unto him, The Lord hath need of him.	А коли хто вас спитає: навіщо відв’язуєте? — скажіть йому так: Господь його потребує.
32	32
And they that were sent went away, and found even as he had said unto them.	Посланці пішли і знайшли все так, як Він сказав їм.
33	33
And as they were loosing the colt, the owners thereof said unto them, Why loose ye the colt?	Коли ж вони відв’язували осля, то господарі його сказали їм: навіщо відв’язуєте осля?
34	34
And they said, The Lord hath need of him.	Вони відповіли: Господь його потребує.
35	35
And they brought him to Jesus: and they threw their garments upon the colt, and set Jesus thereon.	І привели його до Ісуса, і, накинувши одяг свій на осля, посадили Ісуса.
36	36
And as he went, they spread their garments in the way.	І коли Він їхав, стелили одяг свій на дорозі.
37	37
And as he was now drawing nigh, even at the descent of the mount of Olives, the whole multitude of the disciples began to rejoice and praise God with a loud voice for all the mighty works which they had seen;	А коли Він наближався вже до спуску з гори Елеонської, безліч учеників почали радісно хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які вони бачили,
38	38
saying, Blessed is the King that cometh in the name of the Lord: Peace in heaven, and glory in the highest.	кажучи: благословен Цар, що гряде в ім’я Господнє! Мир на небесах і слава у вишніх!
39	39
And some of the Pharisees from the multitude said unto him, Teacher, rebuke thy disciples.	І деякі фарисеї з народу сказали Йому: Учителю, заборони ученикам Твоїм.
40	40
And he answered and said unto them, I tell you that, if these shall hold their peace, the stones will cry out.	Але Він сказав їм у відповідь: Я вам кажу, що коли вони замовкнуть, то каміння заголосить.
41	41
And when he drew nigh, he saw the city and wept over it,	І коли, наблизившись, побачив місто, то заплакав над ним
42	42
saying, If thou hadst known, even thou, at least in this thy day, the things which belong unto thy peace! but now they are hidden from thine eyes.	і сказав: о, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх.
43	43
For the days shall come upon thee, when thine enemies shall cast up a bank about thee, and compass thee round, and keep thee in on every side,	Бо прийдуть на тебе дні, і вороги твої оточать тебе валом, і візьмуть в облогу тебе, і стиснуть тебе звідусіль.
44	44
and shall dash thee to the ground, and thy children within thee; and they shall not leave in thee one stone upon another; because thou knewest not the time of thy visitation.	І зруйнують тебе, і поб’ють дітей твоїх у тобі, і не залишать у тобі каменя на камені, бо ти не зрозуміло часу відвідин твоїх.
45	45
And he entered into the temple, and began to cast out them that sold therein, and them that bought,	І ввійшовши у храм, почав виганяти тих, що в ньому продавали і купували,
46	46
saying unto them, It is written, My house is a house of prayer: but ye have made it a den of robbers.	кажучи їм: написано: дім Мій є дім молитви, а ви зробили його вертепом розбійників.
47	47
And he was teaching daily in the temple. But the chief priests and the scribes and the principal men of the people sought to destroy him:	І навчав щодня в храмі. А первосвященики і книжники та старійшини народні шукали, як погубити Його,
48	48
and they could not find what they might do; for the people all hung upon him, listening.	і не знаходили, що б зробити з Ним, бо всі люди трималися Його і слухали Його.