Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 20

Brenton–Byzantine English Bible > Luke :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Chapter 20	Глава 20

1	1
And it came to pass, on one of those days, as he was teaching the people in the temple, and preaching the gospel, there came upon him the priests and the scribes with the elders;	І сталося в один з тих днів, коли Він навчав народ у храмі і благовістив, прийшли первосвященики і книжники зі старійшинами.
2	2
and they spake unto him, saying, Tell us: By what authority doest thou these things? or who is he that gave thee this authority?	І запитали Його: скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?
3	3
And he answered and said unto them, I also will ask you one question; and tell me:	Він сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, скажіть Мені —
4	4
The baptism of John, was it from heaven, or from men?	хрещення Іоанове було з небес чи від людей?
5	5
And they reasoned with themselves, saying, If we shall say, From heaven; he will say, Why did ye not believe him?	Вони ж, міркуючи між собою, говорили: коли скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому?
6	6
But if we shall say, From men; all the people will stone us: for they are persuaded that John was a prophet.	А коли скажемо, що від людей, то весь народ поб’є нас камінням, бо він упевнений, що Іоан є пророк.
7	7
And they answered, that they knew not whence it was.	І відповіли: не знаємо, звідки.
8	8
And Jesus said unto them, Neither tell I you by what authority I do these things.	Ісус сказав їм: то і Я не скажу вам, якою владою це роблю.
9	9
And he began to speak unto the people this parable: A man planted a vineyard, and let it out to husbandmen, and went into another country for a long time.	І почав Він розповідати людям таку притчу: один чоловік насадив виноградник і віддав його виноградарям, та й відбув на довгий час.
10	10
And at the season he sent unto the husbandmen a servant, that they should give him of the fruit of the vineyard: but the husbandmen beat him, and sent him away empty.	І у певний час послав до виноградарів раба, щоб вони дали йому плодів з виноградника; але виноградарі, побивши його, відіслали ні з чим.
11	11
And he sent yet another servant: and him also they beat, and handled him shamefully, and sent him away empty.	Ще послав другого раба; але вони і того, побивши і зневаживши, відіслали ні з чим.
12	12
And he sent yet a third: and him also they wounded, and cast him forth.	І ще послав третього; але вони і того, поранивши, вигнали.
13	13
And the lord of the vineyard said, What shall I do? I will send my beloved son; it may be they will reverence him when they see him.	Тоді господар виноградника сказав: що мені робити? Пошлю сина мого улюбленого; може, побачивши його, посоромляться.
14	14
But when the husbandmen saw him, they reasoned among themselves, saying, This is the heir; come, let us kill him, that the inheritance may be ours.	А виноградарі, побачивши його, міркували між собою, кажучи: це спадкоємець, ходім уб’ємо його, щоб спадщина була нашою.
15	15
And they cast him forth out of the vineyard, and killed him. What therefore will the lord of the vineyard do unto them?	І, вивівши його геть з виноградника, вбили. Що зробить з ними господар виноградника?
16	16
He will come and destroy these husbandmen, and will give the vineyard unto others. And when they heard it, they said, God forbid.	Прийде і погубить виноградарів тих, і віддасть виноградник іншим. Ті, що слухали це, сказали: нехай не буде так!
17	17
But he looked upon them, and said, What then is this that is written, The stone which the builders rejected, The same was made the head of the corner?	А Він, поглянувши на них, сказав: що значить оце написане: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем?
18	18
Everyone that falleth on that stone shall be broken to pieces; but on whomsoever it shall fall, it will scatter him as dust.	Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється; а на кого він упаде, того роздавить.
19	19
And the chief priests and the scribes sought to lay hands on him in that very hour; and they were afraid: for they perceived that he spake this parable against them.	І шукали в цей час первосвященики і книжники, як накласти на Нього руки, та побоялися народу; бо зрозуміли, що про них сказав Він цю притчу.
20	20
And they watched him, and sent forth spies, who feigned themselves to be righteous, that they might take hold of his speech, so that they might deliver him up to the rule and to the authority of the governor.	І, слідкуючи за Ним, підіслали лукавих людей, які, вдаючи з себе праведних, зловили б Його на слові, щоб видати Його начальникам і владі правителя.
21	21
And they asked him, saying, Teacher, we know that thou sayest and teachest rightly, and acceptest not the person of any, but of a truth teachest the way of God:	І вони запитали Його: Учителю, ми знаємо, що Ти правдиво говориш і навчаєш, і не дивишся на особу, але істинно на путь Божу наставляєш;
22	22
Is it lawful for us to give tribute unto Caesar, or not?	чи належить нам давати податок кесареві, чи ні?
23	23
But he perceived their craftiness, and said unto them, Why make ye trial of me?	Він же, зрозумівши їхнє лукавство, сказав їм: чого Мене спокушаєте?
24	24
Show me a denarius. Whose image and superscription hath it? And they answered and said, Caesar’s.	Покажіть Мені динарій — чиє на ньому зображення і напис? Вони відповіли: кесареве.
25	25
And he said unto them, Render then unto Caesar the things that are Caesar’s, and unto God the things that are God’s.	Він сказав їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
26	26
And they were not able to take hold of his saying before the people: and they marveled at his answer, and held their peace.	І не могли впіймати Його на слові перед народом і, здивувавшись відповіді Його, замовкли.
27	27
And there came to him certain of the Sadducees, they that deny that there is a resurrection; and they asked him,	Тоді прийшли деякі з саддукеїв, які не визнають воскресіння, і запитали Його:
28	28
saying, Teacher, Moses wrote unto us, that if a man’s brother die, having a wife, and he die childless, his brother should take the wife, and raise up seed unto his brother.	Учителю, Мойсей написав нам: коли у кого помре брат, що мав жінку, і помре бездітним, то нехай брат його візьме жінку його, відродить потомство братові своєму.
29	29
There were therefore seven brethren: and the first took a wife, and died childless;	Отже, було сім братів, і перший взяв жінку і помер бездітним;
30	30
and the second took her to wife, and he died childless:	узяв ту жінку другий, і той помер бездітним;
31	31
and the third likewise took her; and likewise the seven also: they left no children, and died.	узяв її третій, так само і всі семеро; і, не залишивши дітей, померли.
32	32
And last of all the woman also died.	Після всіх померла і жінка.
33	33
In the resurrection therefore whose wife of them shall she be? for the seven had her to wife.	Отже, у воскресінні, якому з них буде вона жінкою? Бо семеро мали її за дружину.
34	34
And Jesus answered and said unto them, The sons of this world marry, and are given in marriage:	Ісус сказав їм у відповідь: сини віку цього женяться і виходять заміж;
35	35
but they that are accounted worthy to attain to that world, and the resurrection from the dead, neither marry, nor are given in marriage:	а ті, що сподобилися досягти того віку і воскресіння з мертвих, не женяться і не виходять заміж.
36	36
for neither can they die anymore: for they are equal unto the angels; and are sons of God, being sons of the resurrection.	І вмерти вже не можуть; бо вони рівні з ангелами і є сини Божі, ставши синами воскресіння.
37	37
But that the dead are raised, even Moses showed, in the place concerning the Bush, when he calleth the Lord the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob.	А що мертві воскресають, і Мойсей показав при купині, коли Господа назвав Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.
38	38
Now he is not the God of the dead, but of the living: for all live unto him.	Бог же не є Бог мертвих, а живих. Бо в Нього всі живі.
39	39
And certain of the scribes answered and said, Teacher, thou hast well said.	На це деякі з книжників сказали: Учителю, Ти добре сказав.
40	40
And they durst not anymore ask him any question.	І більше не насмілювалися запитувати Його ні про що. Він же сказав їм:
41	41
And he said unto them, How say they that the Christ is David’s son?	як це кажуть, що Христос є сином Давидовим,
42	42
Even David himself saith in the book of Psalms, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,	А сам Давид говорить у книзі псалмів: сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
43	43
Till I make thine enemies the footstool of thy feet.	доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх?
44	44
David therefore calleth him Lord, and how is he his son?	Отже, Давид називає Його Господом; як же Він син йому?
45	45
And in the hearing of all the people he said unto his disciples,	І коли увесь народ слухав, Він сказав ученикам Своїм:
46	46
Beware of the scribes, who desire to walk in long robes, and love salutations in the marketplaces, and chief seats in the synagogues, and chief places at feasts;	стережіться книжників, які люблять ходити в довгому одязі і люблять, щоб їх вітали на народних зібраннях, мати перші місця в синагогах і перші місця на вечерях,
47	47
who devour widows’ houses, and for a pretense make long prayers: these shall receive greater condemnation.	які з’їдають доми вдів і лицемірно довго моляться; вони приймуть тим більше осудження.