Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 22

Brenton–Byzantine English Bible > Luke :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Chapter 22	Глава 22

1	1
Now the feast of unleavened bread drew nigh, which is called the Passover.	Наближалося свято опрісноків, що зветься Пасхою.
2	2
And the chief priests and the scribes sought how they might put him to death; for they feared the people.	І шукали первосвященики і книжники, як би погубити Його, але боялися народу.
3	3
And Satan entered into Judas who was called Iscariot, being of the number of the twelve.	Увійшов сатана в Іуду, званого Іскаріотом, що був з числа дванадцятьох,
4	4
And he went away, and communed with the chief priests and captains, how he might deliver him unto them.	і він пішов і говорив з первосвящениками та начальниками, як Його видати їм.
5	5
And they were glad, and covenanted to give him money.	Вони зраділи і згодилися дати йому срібників.
6	6
And he consented, and sought opportunity to deliver him unto them in the absence of the multitude.	І він обіцяв і шукав слушної нагоди, щоб видати їм Його без народу.
7	7
And the day of unleavened bread came, on which the passover must be sacrificed.	Настав же день опрісноків, коли належало заколювати пасхальне ягня.
8	8
And he sent Peter and John, saying, Go and make ready for us the passover, that we may eat.	І послав Ісус Петра та Іоана, сказавши: підіть, приготуйте нам їсти паску.
9	9
And they said unto him, Where wilt thou that we make ready?	Вони ж сказали Йому: де хочеш, щоб ми приготували?
10	10
And he said unto them, Behold, when ye are entered into the city, there shall meet you a man bearing a pitcher of water; follow him into the house whereinto he goeth.	Він сказав їм: ось як увійдете в місто, зустріне вас чоловік, що нестиме глек води; ідіть слідом за ним до того дому, в який він увійде.
11	11
And ye shall say unto the master of the house, The Teacher saith unto thee, Where is the guestchamber, where I shall eat the passover with my disciples?	І скажіть господареві дому: Учитель говорить тобі: де кімната, в якій би Мені їсти паску з учениками Моїми?
12	12
And he will show you a large upper room furnished: there make ready.	І він покаже вам світлицю велику, прибрану; там приготуйте.
13	13
And they went, and found as he had said unto them: and they made ready the passover.	Вони пішли і знайшли, як сказав їм, і приготували паску.
14	14
And when the hour was come, he sat down, and the twelve apostles with him.	І коли настав час, Він возліг, і дванадцять апостолів з Ним,
15	15
And he said unto them, With desire I have desired to eat this passover with you before I suffer:	і сказав їм: дуже бажав Я цю паску їсти з вами, перш ніж зазнаю страждань.
16	16
for I say unto you, I shall not anymore eat thereof, until it be fulfilled in the kingdom of God.	Бо кажу вам, що не буду вже більш їсти її, доки вона не сповниться в Царстві Божому.
17	17
And he received a cup, and when he had given thanks, he said, Take this, and divide it among yourselves:	І, взявши чашу й воздавши хвалу, сказав: прийміть її та розділіть між собою.
18	18
for I say unto you, that I shall not drink of the fruit of the vine, until the kingdom of God shall come.	Бо кажу вам, що не питиму від плоду виноградного, поки не прийде Царство Боже.
19	19
And he took bread, and when he had given thanks, he brake it, and gave to them, saying, This is my body which is given for you: this do in remembrance of me.	І, взявши хліб і воздавши хвалу, розломив і подав їм, кажучи: це є Тіло Моє, що за вас віддається; це чиніть на спомин про Мене.
20	20
In like manner also the cup after supper, saying, This cup is the new covenant in my blood, even that which is poured out for you.	Також і чашу після вечері, кажучи: ця чаша — Новий Завіт у Моїй Крові, що за вас проливається.
21	21
But behold, the hand of him that betrayeth me is with me on the table.	І ось рука того, хто зраджує Мене, зі Мною на трапезі.
22	22
And the Son of man indeed goeth, as it hath been determined: but woe unto that man through whom he is betrayed!	Проте Син Людський іде, як призначено; але горе тій людині, що Його видає.
23	23
And they began to question among themselves, which of them it was that should do this thing.	І вони почали питати один одного, хто з них є той, що хоче це зробити.
24	24
And there arose also a contention among them, which of them was accounted to be greatest.	Сталася ж між ними і суперечка — хто з них має вважатися за більшого.
25	25
And he said unto them, The kings of the Gentiles have lordship over them; and they that have authority over them are called Benefactors.	Він же сказав їм: царі народів панують над ними, і ті, хто володіє ними, доброчинцями звуться.
26	26
But ye shall not be so: but he that is the greater among you, let him become as the younger; and he that is chief, as he that doth serve.	Ви ж не так: але більший між вами хай буде як менший, а старший — як слуга.
27	27
For which is greater, he that sitteth at meat, or he that serveth? is not he that sitteth at meat? but I am in the midst of you as he that serveth.	Бо хто більший: чи той, хто возлежить, чи той, хто услуговує? Чи не той, хто возлежить? А Я посеред вас, як слуга.
28	28
But ye are they that have continued with me in my temptations;	Але ви були зі Мною в напастях Моїх,
29	29
and I appoint unto you a kingdom, even as my Father appointed unto me,	і Я заповідаю вам, як заповів Мені Отець Мій, Царство,
30	30
that ye may eat and drink at my table; and ye shall sit on thrones judging the twelve tribes of Israel.	щоб ви їли і пили на трапезі Моїй у Царстві Моїм, і сядете на престолах судити дванадцять колін Ізраїлевих.
31	31
And the Lord said, Simon, Simon, behold, Satan asked to have you, that he might sift you as wheat:	Сказав же Господь: Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю,
32	32
but I made supplication for thee, that thy faith fail not; and do thou, when once thou hast turned again, establish thy brethren.	але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.
33	33
And he said unto him, Lord, with thee I am ready to go both to prison and to death.	Він відповів Йому: Господи, з Тобою я готовий і у в’язницю, і на смерть іти.
34	34
And he said, I tell thee, Peter, the cock shall not crow this day, before thou shalt thrice deny that thou knowest me.	Він же промовив: кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене.
35	35
And he said unto them, When I sent you forth without purse, and wallet, and shoes, lacked ye anything? And they said, Nothing.	І сказав їм: коли Я посилав вас без мішка, і без торби, і без взуття, чи мали ви в чому нестаток? Вони відповіли: ні в чому.
36	36
He said therefore unto them, But now, he that hath a purse, let him take it, and likewise a wallet; and he that hath none, he shall sell his cloak, and buy a sword.	Тоді Він сказав їм: але тепер, хто має мішок, нехай візьме, також і торбу, а в кого немає, нехай продасть одяг свій і купить меч.
37	37
For I say unto you, that this which is written must yet be fulfilled in me, And he was reckoned with transgressors: for the things concerning me have fulfillment.	Бо кажу вам, що оце написане має здійснитися на Мені: і до злочинців прирівняли Його. Бо те, що про Мене, наближається до кінця.
38	38
And they said, Lord, behold, here are two swords. And he said unto them, It is enough.	Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. Він сказав їм: досить!
39	39
And he came out, and went, as his custom was, unto the mount of Olives; and his disciples also followed him.	І, вийшовши, пішов, за звичаєм, на гору Елеонську; за Ним пішли й ученики Його.
40	40
And when he was at the place, he said unto them, Pray that ye enter not into temptation.	Прийшовши ж на місце, сказав їм: моліться, щоб не впасти в спокусу.
41	41
And he was parted from them about a stone’s cast; and he knelt down and prayed,	А Сам відійшов від них, як докинути каменем, і, ставши на коліна, молився,
42	42
saying, Father, if thou be willing to remove this cup from me—nevertheless not my will, but thine, be done.	говорячи: Отче, о, коли б Ти благоволив пронести чашу цю мимо Мене! А втім, не Моя воля, а Твоя нехай буде!
43	43
And there appeared unto him an angel from heaven, strengthening him.	Явився ж Йому ангел з небес і укріплював Його.
44	44
And being in an agony he prayed more earnestly; and his sweat became as it were great drops of blood falling down upon the ground.	І, перебуваючи в борінні, старанніше молився; і був піт Його як краплі крови, що падають на землю.
45	45
And when he rose up from his prayer, he came unto the disciples, and found them sleeping for sorrow,	Вставши від молитви, Він прийшов до учеників і знайшов, що вони спали від смутку,
46	46
and said unto them, Why sleep ye? rise and pray, that ye enter not into temptation.	і сказав їм: чого спите? Встаньте і моліться, щоб не ввійшли у спокусу.
47	47
And while he yet spake, behold, a multitude, and he that was called Judas, one of the twelve, went before them; and he drew near unto Jesus to kiss him.	Коли Він ще говорив це, то ось з’явився народ, і званий Іудою, один з дванадцятьох, ішов попереду. І він приступив до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо такий знак він дав їм: Кого я поцілую, Той і є.
48	48
But Jesus said unto him, Judas, betrayest thou the Son of man with a kiss?	Ісус же сказав йому: Іудо! То ти поцілунком Сина Людського видаєш?!
49	49
And when they that were about him saw what would follow, they said unto him, Lord, shall we smite with the sword?	Ті ж, що з Ним були, побачивши, що відбувається, сказали Йому: Господи, чи не вдарити нам мечем?
50	50
And a certain one of them smote the servant of the high priest, and struck off his right ear.	І один з них вдарив слугу первосвященика і відсік йому праве вухо.
51	51
But Jesus answered and said, Suffer ye them thus far. And he touched his ear, and healed him.	Озвався тоді Ісус і сказав: облиште, досить! І, доторкнувшись до його вуха, зцілив його.
52	52
And Jesus said unto the chief priests, and captains of the temple, and elders, that were come against him, Are ye come out, as against a robber, with swords and staves?	Сказав Ісус тим, що прийшли по Нього, — первосвященикам і начальникам храму та старійшинам: мов на розбійника, вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене!
53	53
When I was daily with you in the temple, ye stretched not forth your hands against me: but this is your hour, and the power of darkness.	Щодня бував Я з вами у храмі, і ви не здіймали рук на Мене; але тепер ваша година і влада темряви.
54	54
And they seized him, and led him away, and brought him into the high priest’s house. But Peter followed afar off.	Узявши Його, повели і привели Його у двір первосвященика. Петро ж ішов слідом віддалік.
55	55
And when they had kindled a fire in the midst of the court, and had sat down together, Peter sat in the midst of them.	Коли вони розклали вогонь посеред двору і сіли разом, сів і Петро між ними.
56	56
And a certain maid seeing him as he sat in the light of the fire, and looking steadfastly upon him, said, This man also was with him.	Одна служниця побачила його, що він сидить при світлі, і, придивившись до нього, сказала: і цей був з Ним.
57	57
But he denied him, saying, Woman, I know him not.	Але він відрікся від Нього, сказавши: жінко, я не знаю Його!
58	58
And after a little while another saw him, and said, Thou also art one of them. But Peter said, Man, I am not.	Невдовзі другий, побачивши його, сказав: і ти з них. Петро ж сказав цьому чоловікові: ні!
59	59
And after the space of about one hour another confidently affirmed, saying, Of a truth this man also was with him; for he is also a Galilean.	Минула ще приблизно година, й хтось інший твердив, говорячи: воістину і цей був з Ним, бо і він галилеянин.
60	60
But Peter said, Man, I know not what thou sayest. And immediately, while he yet spake, a cock crowed.	Але Петро сказав тому чоловікові: не знаю, що ти говориш. І зараз же, коли він ще говорив, заспівав півень.
61	61
And the Lord turned, and looked upon Peter. And Peter remembered the word of the Lord, how that he said unto him, Before the cock crow thou shalt deny me thrice.	І, обернувшись, Господь глянув на Петра, і Петро згадав слово Господнє, як Він сказав йому: перш ніж півень заспіває, тричі зречешся Мене.
62	62
And Peter went out, and wept bitterly.	І, вийшовши геть, плакав гірко.
63	63
And the men that held Jesus mocked him, and beat him.	Люди, які тримали Ісуса, глумилися з Нього і били Його.
64	64
And having blindfolded him, they struck him on the face, and asked him, saying, Prophesy: who is he that struck thee?	І, закривши Його, били Його по обличчю і питали Його: проречи, хто Тебе вдарив?
65	65
And many other things spake they against him, reviling him.	І багато іншої хули говорили на Нього.
66	66
And as soon as it was day, the assembly of the elders of the people was gathered together, chief priests and scribes; and they led him up into their council, saying,	А коли настав день, зібралися старійшини народу, первосвященики і книжники, та повели Його у свій синедріон
67	67
If thou art the Christ, tell us. But he said unto them, If I tell you, ye will not believe:	і питали: чи Ти Христос? Скажи нам. Він відповів їм: якщо Я скажу вам, не повірите.
68	68
and if I also ask you, ye will not answer me, nor let me go.	Коли ж Я запитаю вас, не відповісте Мені і не відпустите.
69	69
From henceforth shall the Son of man be seated at the right hand of the power of God.	Віднині Син Людський сяде праворуч сили Божої.
70	70
And they all said, Art thou then the Son of God? And he said unto them, Ye say that I am.	І сказали всі: чи Ти Син Божий? Він же відповів: ви говорите, що Я.
71	71
And they said, What further need have we of witness? for we ourselves have heard from his own mouth.	Вони ж сказали: якого ще свідчення нам треба? Самі бо чули з уст Його.