Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 9

Brenton–Byzantine English Bible > Luke :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Chapter 9	Глава 9

1	1
And he called the twelve together, and gave them power and authority over all demons, and to cure diseases.	Скликавши дванадцятьох, Ісус дав їм силу і владу над усіма бісами і зціляти від недуг.
2	2
And he sent them forth to preach the kingdom of God, and to heal the sick.	І послав їх проповідувати Царство Боже та зціляти хворих.
3	3
And he said unto them, Take nothing for your journey, neither staves, nor wallet, nor bread, nor money; neither have two coats apiece.	І сказав їм: нічого не беріть на дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні срібла, і не майте по дві одежі.
4	4
And into whatsoever house ye enter, there abide, and thence depart.	І в який дім увійдете, там залишайтесь і звідтіля виходьте в дорогу.
5	5
And as many as will not receive you, when ye depart from that city, shake off even the dust from your feet for a testimony against them.	А якщо де не приймуть вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть і порох з ніг ваших на свідчення проти них.
6	6
And they departed, and went throughout the villages, preaching the gospel, and healing everywhere.	Вони вийшли і проходили по селах, благовістячи і зціляючи повсюди.
7	7
Now Herod the tetrarch heard of all that was done by him: and he was much perplexed, because that it was said by some, that John was risen from the dead;	Почув Ірод четвертовладник про все, що діялося через Нього, і стривожився, бо одні говорили, що то Іоан повстав з мертвих;
8	8
and by some, that Elijah had appeared; and by others, that one of the old prophets was risen again.	інші ж — що Ілля з’явився, а ще інші, що воскрес один з давніх пророків.
9	9
And Herod said, John I beheaded: but who is this, about whom I hear such things? And he sought to see him.	І сказав Ірод: Іоанові я відсік голову; хто ж Цей, про Кого я таке чую? І намагався побачити Його.
10	10
And the apostles, when they were returned, declared unto him what things they had done. And he took them, and withdrew apart to a desert place of a city called Bethsaida.	Апостоли, повернувшись, розповіли Йому, що вони зробили. І Він, взявши їх з Собою, відійшов осібно в безлюдне місце біля міста, що зветься Вифсаїда.
11	11
But the multitudes perceiving it followed him: and he received them, and spake to them of the kingdom of God, and them that had need of healing he cured.	Але люди, довідавшись, пішли за Ним; і Він, прийнявши їх, говорив їм про Царство Боже і зціляв тих, хто потребував зцілення.
12	12
And the day began to wear away; and the twelve came, and said unto him, Send the multitude away, that they may go into the villages and the country round about, and lodge, and get provisions: for we are here in a desert place.	День же почав схилятись. І приступивши до Нього, дванадцять сказали Йому: відпусти людей, щоб вони пішли в навколишні села і селища ночувати і знайти їжу, бо ми тут у безлюдному місці.
13	13
But he said unto them, Give ye them to eat. And they said, We have no more than five loaves and two fish; except we should go and buy food for all this people.	А Він сказав їм: ви дайте їм їсти. Вони сказали: нема в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба піти нам та купити їжі для всіх цих людей?
14	14
For they were about five thousand men. And he said unto his disciples, Make them sit down in companies by fifties.	Бо їх було близько п’яти тисяч мужів. Але Він сказав ученикам Своїм: розсадіть їх рядами по п’ятдесят.
15	15
And they did so, and made them all sit down.	І зробили так, і розсадили всіх.
16	16
And he took the five loaves and the two fish, and looking up to heaven, he blessed them, and brake; and gave to the disciples to set before the multitude.	Він же, узявши п’ять хлібів і дві рибини і поглянувши на небо, благословив їх, переломив і дав ученикам, щоб роздали народові.
17	17
And they ate, and were all filled: and there was taken up that which remained over to them of broken pieces, twelve baskets.	І всі їли, і наситились, і набрали залишків дванадцять кошиків.
18	18
And it came to pass, as he was praying apart, the disciples were with him: and he asked them, saying, Who do the multitudes say that I am?	І сталося, коли Він молився у безлюдному місці, ученики були з Ним. Він запитав їх: за кого вважає Мене народ?
19	19
And they answered and said, John the Baptist; but others say, Elijah; and others, that one of the old prophets is risen again.	Вони сказали у відповідь: за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків.
20	20
And he said unto them, But who say ye that I am? And Peter answered and said, The Christ of God.	Він же спитав їх: а ви за кого Мене вважаєте? Петро відповів: за Христа Божого.
21	21
But he charged them, and commanded them to tell this to no man;	Він же суворо наказав їм нікому не говорити про це,
22	22
saying, The Son of man must suffer many things, and be rejected of the elders and chief priests and scribes, and be killed, and the third day be raised up.	сказавши, що Синові Людському належить багато постраждати, бути зневаженим старійшинами, первосвящениками і книжниками, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
23	23
And he said unto all, If any man would come after me, let him deny himself, and take up his cross, and follow me.	До всіх же сказав: якщо хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме хрест свій та йде за Мною.
24	24
For whosoever would save his life shall lose it; but whosoever shall lose his life for my sake, the same shall save it.	Бо хто хоче зберегти свою душу, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той збереже її.
25	25
For what is a man profited, if he gain the whole world, and lose or forfeit his own self?	Бо що за користь матиме людина, якщо придбає ввесь світ, себе ж саму згубить чи занапастить?
26	26
For whosoever shall be ashamed of me and of my words, of him shall the Son of man be ashamed, when he cometh in his own glory, and the glory of the Father, and of the holy angels.	Бо хто посоромиться Мене і слів Моїх, того й Син Людський посоромиться, коли прийде у славі Своїй, і Отця, і святих ангелів.
27	27
But I tell you of a truth, There are some of them that stand here, who shall in no wise taste of death, till they see the kingdom of God.	Воістину кажу вам: є деякі з присутніх тут, які не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже.
28	28
And it came to pass about eight days after these sayings, that he took with him Peter and John and James, and went up into the mountain to pray.	Після цих слів, днів через вісім, узявши Петра, Іоана і Якова, зійшов Він на гору помолитись.
29	29
And as he was praying, the fashion of his countenance was altered, and his raiment became white and dazzling.	І коли Він молився, вигляд лиця Його змінився, і одяг Його зробився білим, блискучим.
30	30
And behold, there talked with him two men, who were Moses and Elijah;	І ось два мужі розмовляли з Ним, то були Мойсей і Ілля:
31	31
who appeared in glory, and spake of his decease which he was about to accomplish at Jerusalem.	з’явившись у славі, вони говорили про кінець Його, який Йому належить завершити в Єрусалимі.
32	32
Now Peter and they that were with him were heavy with sleep: but when they were fully awake, they saw his glory, and the two men that stood with him.	Петро ж і ті, що були з Ним, зморені були сном; але, прокинувшись, побачили славу Його і двох мужів, які стояли з Ним.
33	33
And it came to pass, as they were parting from him, Peter said unto Jesus, Master, it is good for us to be here: and let us make three tabernacles; one for thee, and one for Moses, and one for Elijah: not knowing what he said.	Коли вони відійшли від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути; поставимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один і один Іллі, — не знаючи сам, що говорить.
34	34
And while he said these things, there came a cloud, and overshadowed them: and they feared as they entered into the cloud.	Коли ж він це говорив, з’явилася хмара і покрила їх, і вони злякались, як увійшли в хмару.
35	35
And a voice came out of the cloud, saying, This is my beloved Son: hear ye him.	І був з хмари Голос, Який говорив: Цей є Син Мій Улюблений; Його слухайте!
36	36
And when the voice came, Jesus was found alone. And they held their peace, and told no man in those days any of the things which they had seen.	І коли був цей Голос, Ісус залишився один. А вони промовчали і нікому нічого не розповідали в ті дні про те, що бачили.
37	37
And it came to pass, on the next day, when they were come down from the mountain, a great multitude met him.	Наступного дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.
38	38
And behold, a man from the multitude cried out, saying, Teacher, I beseech thee to look upon my son; for he is mine only child:	Раптом хтось з народу викликнув: Учителю, благаю Тебе, зглянься на сина мого, бо він у мене єдиний:
39	39
and behold, a spirit taketh him, and he suddenly crieth out; and it teareth him that he foameth, and it hardly departeth from him, bruising him sorely.	його хапає дух, і він зненацька скрикує, і трясе його так, що він пускає піну; і ледве відходить від нього, змучивши його.
40	40
And I besought thy disciples to cast it out; and they could not.	Я просив учеників Твоїх, щоб вигнали його; та вони не змогли.
41	41
And Jesus answered and said, O faithless and perverse generation, how long shall I be with you, and bear with you? bring thy son hither.	Ісус же сказав у відповідь: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами і терпітиму вас? Приведи до Мене сина твого.
42	42
And as he was yet a coming, the demon dashed him down, and tare him grievously. But Jesus rebuked the unclean spirit, and healed the boy, and gave him back to his father.	Коли ж той ще йшов, біс звалив його і стряс, але Ісус заборонив нечистому духові і зцілив отрока, і віддав його батькові його.
43	43
And they were all astonished at the majesty of God. But while all were marveling at all the things which Jesus did, he said unto his disciples,	І всі дивувались величі Божій. Коли всі ще дивувались усьому, що творив Ісус, Він сказав ученикам Своїм:
44	44
Let these words sink into your ears: for the Son of man shall be delivered up into the hands of men.	вкладіть у вуха ваші ці слова: Син Людський має бути виданий в руки людські.
45	45
But they understood not this saying, and it was concealed from them, that they should not perceive it; and they were afraid to ask him about this saying.	Вони ж не зрозуміли слова цього, і воно було закрите від них, так що вони не збагнули його, а запитати Його про це слово боялись.
46	46
And there arose a reasoning among them, which of them was the greatest.	Спало ж їм на думку — хто б з них був більший?
47	47
But when Jesus saw the reasoning of their heart, he took a little child, and set him by his side,	Ісус же, знаючи думку серця їхнього, взяв дитину і поставив її перед Собою
48	48
and said unto them, Whosoever shall receive this little child in my name receiveth me: and whosoever shall receive me receiveth him that sent me: for he that is least among you all, the same shall be great.	і сказав їм: хто прийме оце дитя в ім’я Моє, той Мене приймає; і хто приймає Мене, той приймає Того, Хто послав Мене; бо хто найменший між вами, той є великий.
49	49
And John answered and said, Master, we saw one casting out demons in thy name; and we forbade him, because he followeth not with us.	При цьому Іоан сказав: Наставнику, ми бачили чоловіка, який іменем Твоїм виганяє бісів, і заборонили йому, бо він не ходить з нами.
50	50
And Jesus said unto him, Forbid him not: for he that is not against us is for us.	Ісус сказав йому: не забороняйте; бо хто не проти вас, той за вас.
51	51
And it came to pass, when the days were well-nigh come that he should be received up, he steadfastly set his face to go to Jerusalem,	І було, коли наближалися дні відходу Його з цього світу, Він твердо вирішив іти до Єрусалима.
52	52
and sent messengers before his face: and they went, and entered into a village of the Samaritans, to make ready for him.	І послав вісників перед лицем Своїм; і вони пішли, і увійшли до села самарянського, щоб приготувати Йому.
53	53
And they did not receive him, because his face was as though he were going to Jerusalem.	Але там не прийняли Його, бо було видно, що йде Він до Єрусалима.
54	54
And when his disciples James and John saw this, they said, Lord, wilt thou that we bid fire to come down from heaven, and consume them, even as Elijah did?	Побачивши це, ученики Його, Яків і Іоан, сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і спалив їх, як і Ілля вчинив?
55	55
But he turned, and rebuked them, and said, Ye know not what manner of spirit ye are of.	Але Він, обернувшись до них, заборонив їм і сказав: не знаєте, якого ви духу;
56	56
For the Son of man came not to destroy men’s lives but to save them. And they went to another village.	бо Син Людський прийшов не губити душі людські, а спасати. І пішли до іншого села.
57	57
And it came to pass, as they went on the way, a certain man said unto him, I will follow thee whithersoever thou goest, Lord.	Сталось, що коли вони були в дорозі, хтось сказав Йому: Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов.
58	58
And Jesus said unto him, The foxes have holes, and the birds of the heaven have nests; but the Son of man hath not where to lay his head.	Ісус сказав йому: лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити.
59	59
And he said unto another, Follow me. But he said, Lord, suffer me first to go and bury my father.	А іншому сказав: іди за Мною. Той сказав: Господи, дозволь мені перше піти і поховати батька мого.
60	60
But Jesus said unto him, Leave the dead to bury their own dead; but go thou and publish abroad the kingdom of God.	Але Ісус сказав йому: залиш мертвим ховати своїх мерців; а ти йди, благовісти Царство Боже.
61	61
And another also said, I will follow thee, Lord; but first suffer me to bid farewell to them that are at my house.	І ще інший сказав: я піду за Тобою, Господи, тільки дозволь перше мені попрощатися з домашніми моїми.
62	62
But Jesus said unto him, No man, having put his hand to the plow, and looking back, is fit for the kingdom of God.	Але Ісус сказав йому: жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого.