Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 22

Brenton–Byzantine English Bible > Matthew :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 22	Глава 22

1	1
And Jesus answered and spake unto them again in parables, saying,	Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2	2
The kingdom of heaven is likened unto a certain king, who made a marriage feast for his son,	Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
3	3
and sent forth his servants to call them that were bidden to the marriage feast: and they would not come.	І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4	4
Again he sent forth other servants, saying, Tell them that are bidden, Behold, I have made ready my dinner; my oxen and my fatlings are killed, and all things are ready: come to the marriage feast.	Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
5	5
But they made light of it, and went their ways, one to his own farm, another to his merchandise;	Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6	6
and the rest laid hold on his servants, and treated them shamefully, and killed them.	Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7	7
And when that king heard thereof, he was wroth; and he sent his armies, and destroyed those murderers, and burned their city.	Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
8	8
Then saith he to his servants, The wedding is ready, but they that were bidden were not worthy.	Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
9	9
Go ye therefore unto the partings of the highways, and as many as ye shall find, bid to the marriage feast.	Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10	10
And those servants went out into the highways, and gathered together all as many as they found, both bad and good: and the wedding was filled with guests.	І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11	11
But when the king came in to behold the guests, he saw there a man who had not on a wedding garment:	Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
12	12
and he saith unto him, Friend, how camest thou in hither not having a wedding garment? And he was speechless.	І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13	13
Then said the king to the servants, Bind his feet and hands, take him away, and cast him out into the outer darkness; there shall be weeping and gnashing of teeth.	Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
14	14
For many are called, but few chosen.	Бо багато покликаних, та мало обраних.
15	15
Then went the Pharisees, and took counsel how they might ensnare him in his talk.	Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
16	16
And they send to him their disciples, with the Herodians, saying, Teacher, we know that thou art true, and teachest the way of God in truth, and carest not for anyone: for thou regardest not the person of men.	І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17	17
Tell us therefore, What thinkest thou? Is it lawful to give tribute unto Caesar, or not?	Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
18	18
But Jesus perceived their wickedness, and said, Why make ye trial of me, ye hypocrites?	Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19	19
Show me the tribute money. And they brought unto him a denarius.	Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20	20
And he saith unto them, Whose is this image and superscription?	І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21	21
They say unto him, Caesar’s. Then saith he unto them, Render therefore unto Caesar the things that are Caesar’s; and unto God the things that are God’s.	Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
22	22
And when they heard it, they marveled, and left him, and went away.	Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23	23
On that day there came to him the Sadducees, they that say that there is no resurrection: and they asked him,	В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
24	24
saying, Teacher, Moses said, If a man die, having no children, his brother shall marry his wife, and raise up seed unto his brother.	Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
25	25
Now there were with us seven brethren: and the first married and deceased, and having no seed left his wife unto his brother;	Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
26	26
in like manner the second also, and the third, unto the seventh.	Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
27	27
And after them all, the woman also died.	А після всіх померла і жінка.
28	28
Therefore in the resurrection whose wife shall she be of the seven? for they all had her.	Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
29	29
But Jesus answered and said unto them, Ye do err, not knowing the scriptures, nor the power of God.	Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
30	30
For in the resurrection they neither marry, nor are given in marriage, but are as angels of God in heaven.	Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
31	31
But as touching the resurrection of the dead, have ye not read that which was spoken unto you by God, saying,	А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32	32
I am the God of Abraham, and the God of Isaac, and the God of Jacob? God is not God of the dead, but of the living.	Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
33	33
And when the multitudes heard it, they were astonished at his teaching.	І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34	34
But the Pharisees, when they heard that he had put the Sadducees to silence, gathered themselves together.	А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35	35
And one of them, a lawyer, asked him a question, trying him, and saying,	І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36	36
Teacher, which is the great commandment in the law?	Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37	37
And Jesus said unto him, Thou shalt love the Lord thy God with all thy heart, and with all thy soul, and with all thy mind.	Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38	38
This is the first and great commandment.	Це є перша і найбільша заповідь.
39	39
And a second like it is this, Thou shalt love thy neighbor as thyself.	Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
40	40
On these two commandments hang the whole law and the prophets.	На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41	41
Now while the Pharisees were gathered together, Jesus asked them a question,	Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
42	42
saying, What think ye of the Christ? whose son is he? They say unto him, The son of David.	що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43	43
He saith unto them, How then doth David in the Spirit call him Lord, saying,	Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
44	44
The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand, Till I make thine enemies the footstool of thy feet?	сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
45	45
If David then calleth him Lord, how is he his son?	Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46	46
And no one was able to answer him a word, neither durst any man from that day forth ask him any more questions.	І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.