|
Друга книга Маккавейська*
|
Маккавeйскаz 2-z*
|
| * Книги Маккавейські перекладені з грецької, тому що в єврейському тексті їх немає. | |
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Братам юдеям у Єгипті — радуватися; брати юдеї у Єрусалимі й у всій країні юдейській бажають щасливого миру. | Брaтіи сyщей во є3гЂптэ їудewмъ рaдоватисz: брaтіz и5же во їеrли1мэ їудeє и3 и5же во странЁ їудeйстэй, ми1ра благaгw: |
|
2
|
2
|
| Нехай благодіє вам Бог і нехай пом’яне завіт Свій з вірними рабами Своїми: Авраамом, Ісааком і Яковом! | и3 да бlгосотвори1тъ вaмъ бGъ и3 да помzнeтъ завётъ св0й и4же ко ґвраaму и3 їсаaку и3 їaкwву рабHмъ свои6мъ вBрнымъ, |
|
3
|
3
|
| Нехай дасть усім вам серце, щоб шанувати Його і виконувати волю Його всім серцем і всією душею! | и3 да дaстъ вaмъ сeрдце всBмъ во є4же чeствовати є3го2 и3 твори1ти хwтёніz є3гw2 сeрдцемъ вели1кимъ и3 душeвнымъ и3зволeніемъ, |
|
4
|
4
|
| Нехай відкриє серце ваше для закону Його і велінь і дарує мир! | и3 да tвeрзетъ сердцA в†ша въ зак0нэ своeмъ и3 въ повелёнщхъ, и3 ми1ръ да сотвори1тъ, |
|
5
|
5
|
| Нехай почують моління ваші і нехай буде милостивий до вас, і нехай не залишить вас під час біди! | и3 да ўслhшитъ моли6твы вaшz и3 ўмили1тсz вaмъ и3 не њстaвитъ вaсъ во врeмz лукaво. |
|
6
|
6
|
| Так нині тут ми молимося за вас. | И# нн7э здЁ є3смы2 молsщесz њ вaсъ. |
|
7
|
7
|
| У царювання Димитрія, у сто шістдесят дев’ятому році, ми, юдеї, писали до вас у скорботі і стражданнях, які спіткали нас у ті роки, як відійшов Іасон і співумисники його від святої землі і царства. | Цaрствующу дими1трію лёта сто2 шестьдесsтъ девsтагw, мы2 їудeє писaхомъ вaмъ въ ск0рби и3 въ г0рести нашeдшей нaмъ въ лётэхъ си1хъ, tнeлэже tступи2 їaсwнъ и3 и5же съ ни1мъ t стhz земли2 и3 цaрства, |
|
8
|
8
|
| Вони спалили ворота і пролили невинну кров. Тоді ми молилися Господу і були почуті, і приносили жертву і семидал, і запалювали світильники, і покладали хліби. | и3 пожг0ша вратA, и3 проліsша кр0вь непови1нну: и3 моли1хомсz гDеви, и3 ўслhшани є3смы2, и3 принес0хомъ жeртву и3 семідaлъ, и3 возжг0хомъ свэти1лники, и3 предложи1хомъ хлёбы. |
|
9
|
9
|
| І нині звершуйте свято кущів у місяці Хаслеві. | И# нн7э прaзднуйте дни6 скинопигjи хаслevа мцcа. |
|
10
|
10
|
| У сто вісімдесят восьмому році, живучи в Єрусалимі й у Юдеї, і старійшини й Іуда — Аристовулу, учителеві царя Птоломея, який походить з роду помазаних священиків, і юдеям, які перебувають у Єгипті, — радуватися і бути здоровими. | Лёта сто2 џсмьдесzтъ nсмaгw, и5же во їеrли1мэ и3 и5же во їудeи, и3 старBйшины и їyда ґрістовyлу ўчи1телю птоломeа царэS сyщему же t помaзанныхъ їерeєвъ р0да, и сyщымъ во є3гЂптэ їудewмъ, рaдоватисz и3 здрaвствовати. |
|
11
|
11
|
| Визволені Богом від великих небезпек, ми урочисто дякуємо Йому, ніби ми є ті, що боролися проти царя, | T вели1кихъ бёдствъ бGомъ сп7сeни, вельми2 благодари1мъ є3мY, ѓки на царS њполчaющщсz. |
|
12
|
12
|
| оскільки Він вигнав тих, що ополчилися на святий град. | Сeй бо и3зведE њполчaющихсz на с™hй грaдъ: |
|
13
|
13
|
| Бо коли цар пішов у Персію і з ним військо, яке здавалося непереможним, вони уражені були у храмі Нанеї через обман, ужитий жерцями Нанеї. | въ персjду бо бhвъ вожд0мъ, и3 при нeмъ нестерпи1маz мнsщаzсz бhти си1ла, посёчени бhша въ кaпищи нанeи, прельщє1ніz ўпотреби1вшымъ жерцє1мъ сyщымъ при нанeи. |
|
14
|
14
|
| Саме, коли Антиох, ніби маючи намір з’єднатися з нею, прийшов на те місце, а друзі, які були з ним, прийшли взяти гроші, як посаг, | Ѓки бо спребывaти хотS є4й, пріи1де на мёсто ґнті0хъ и и5же съ ни1мъ дрyзи, взsтіz рaди срeбреникwвъ под8 и4менемъ вёна: |
|
15
|
15
|
| і жерці Нанеї запропонували їх, і Антиох з небагатьма увійшов усередину храму, — тоді вони зачинили храм, як тільки ввійшов Антиох, | и3 предложи1вшымъ сі‰ жерцє1мъ нанeи, и3 џному вшeдшу съ мaлыми въ притв0ръ кaпища, заключи1вше кaпище, |
|
16
|
16
|
| і, відкривши потайний отвір у склепінні, стали кидати каміння, й уразили проводиря і тих, що були з ним, і, розсікши на частини і відрубавши голови, викинули їх до тих, що знаходилися зовні. | є3гдA вни1де ґнті0хъ, tвeрзше св0да сокровeнную двeрь, метaюще кaменіе поби1ша и3гeмwна и3 сyщихъ съ ни1мъ, и3 раздэли1вше на ќды и3 главы6 tсёкше и3зметaша късyщымъ внЁ. |
|
17
|
17
|
| В усьому благословенний Бог наш, Який віддав нечестивців. | Њ всёхъ блгcвeнъ нaшъ бGъ, и4же предадE нечeствовавшихъ. |
|
18
|
18
|
| Отже, маючи намір у двадцять п’ятий день Хаслева святкувати очищення храму, ми знайшли за потрібне сповістити вас, щоб і ви звершили свято кущів і вогню, подібно до того, як Неємія, побудувавши храм і жертовник, приніс жертву. | Хотsще u5бо прaздновати двaдесzть пsтагw днE мцcа хаслevа њчищeніе цeркве, потрeбно непщевaхомъ и3звэсти1ти вaмъ, да и3 вы2 прaзднуете дeнь скинопигjи и3 nгнS, є3гдA неемjа создaвъ цeрковь и3 nлтaрь, принесE жeртву. |
|
19
|
19
|
| Бо коли батьки наші відведені були у Персію, тоді благочестиві священики, узявши вогонь з жертовника таємно, сховали його у глибині колодязя, який мав безводне дно, і в ньому безпечно зберегли його, оскільки нікому не відоме було це місце. | И$бо є3гдA въ персjду ведsхусz nтцы2 нaши, тогдA жерцы2 боsщщсz бGа взeмше t nгнS nлтaрнагw w4тай, скрhша во ю3д0ль клaдzзz дно2 и3мёюща безв0дное, и3 въ нeмъ соблюд0ша, ћкw всBмъ невёдому бhти мёсту. |
|
20
|
20
|
| Після ж багатьох років, коли угодно було Богу, Неємія, присланий від Перського царя, послав за цим вогнем нащадків тих священиків, які сховали його. Коли ж оголосили нам, що не знайшли вогню, а тільки густу воду, | Преминyвшымъ же лётwмъ мнHгимъ, є3гдA и3зв0лисz бGу, п0сланный неемjа t царS персjдскагw, внyки жерцє1въ сокрhвшихъ послA на взыскaніе nгнS: и3 ћкоже повёдаша нaмъ, не њбрэт0ша nгнS, но в0ду гyсту, |
|
21
|
21
|
| тоді він наказав їм, почерпнувши, принести її; і коли потім приготовані були жертви, Неємія наказав священикам окропити цією водою дрова і покладене на них. | повелЁ и5мъ чeрпати и3 принести2: є3гдa же принесє1на бhша жeртвєннаz, повелЁ жерцє1мъ неемjа покропи1ти вод0ю дровA и3 леж†щаz на ни1хъ. |
|
22
|
22
|
| Коли ж це було зроблено, і настав час, коли засяяло солнце, раніше закрите хмарами, тоді запалився великий вогонь, так що всі здивувалися. | Е#гдa же бhсть сіE, и3 врeмz пріи1де, є3гдA с0лнце возсіS прeжде w4блачно сyщо, возжжeсz џгнь вели1къ, ћкw диви1тисz всBмъ. |
|
23
|
23
|
| Священики ж, доки горіла жертва, звершували молитву, священики і всі; Іонафан починав, а інші приспівували, як і Неємія. | Моли1тву же творsху жерцы2, є3гдA горsще жeртва, и3 жерцы2 и3 вси2 їwнаfaну начинaющу, пр0чымъ же tвэщaющымъ, ћкоже неемjи. |
|
24
|
24
|
| Молитва ж була така: «Господи, Господи Боже, Творче усіх, страшний і сильний, і праведний і милостивий, єдиний Цар і благодійник, | Бё же моли1тва и3мёющи w4бразъ сeй: гDи, гDи б9е, всёхъ тв0рче, стрaшный и3 крёпкій, и3 првdный и3 млcтивый, є3ди1ный цRю2 и3 бlгjй, |
|
25
|
25
|
| єдиний податель усього, єдиний праведний і всемогутній і вічний, Який визволяє Ізраїля від усякого зла, Який обрав батьків і освятив їх! | є3ди1ный дaтелю, є3ди1не првdне и3 вседержи1телю и3 вёчный, сп7сazй ї}лz t всsкагw ѕлA, сотвори1вый nтцы2 и3збр†нны и3 њс™и1вый и5хъ, |
|
26
|
26
|
| Прийми жертву цю за весь народ Твій — Ізраїля, і збережи цей наділ Твій, і освяти його; | прщми2 жeртву за вс‰ лю1ди тво‰ ї}лz и3 сохрани2 чaсть твою2 и3 њс™и2: |
|
27
|
27
|
| збери розсіяння наше, визволи поневолених язичниками, зглянься на принижених і знехтуваних, і нехай пізнають язичники, що Ти Бог наш; | собери2 расточeніе нaше, и3збaви раб0тающихъ kзhкwмъ, на ўничижeниыхъ и3 мeрзкихъ при1зри, и3 да ўвёдzтъ kзhцы, ћкw ты2 є3си2 бGъ нaшъ: |
|
28
|
28
|
| покарай гнобителів і тих, що кривдять нас з гордовитістю, | показни2 наси1лующихъ и3 досаждaющихъ въ гордhни: |
|
29
|
29
|
| насади народ Твій на святому місці Твоєму, як сказав Мойсей». | насади2 лю1ди тво‰ на мёстэ с™ёмъ твоeмъ, ћкоже речE мwmсeй. |
|
30
|
30
|
| Священики співали при цьому урочисті пісні. | Жерцh же поsху пBніz. |
|
31
|
31
|
| Коли ж жертва була спалена, Неємія наказав водою, що залишилася, полити великі камені. | Е#гдa же сгорёша жeртвєннаz, њстaвшею вод0ю неемjа повелЁ кaменіе б0льшее поли1ти. |
|
32
|
32
|
| Як тільки це було зроблено, спалахнуло полум’я, але від світла, що засяяло від жертовника, воно зникло. | Е#гдa же сіE бhсть, плaмень возгорёсz, и3 t nлтарS њблистaвшу свёту, сгорЁ. |
|
33
|
33
|
| Коли ця подія стала відомою, і донесено було цареві персів, що у тім місці, де переселені священики сховали вогонь, виявилася вода, якою Неємія і ті, що були з ним, освятили жертви; | Е#гдa же kвлeна бhсть вeщь, и3 возвэщeно бhсть царю2 пeрсску, ћкw на мёстэ, въ нeмже џгнь скрhша преселeнніи жерцы2, водA kви1сz, tнeлэже неемjа и3 сyщіи съ ни1мъ њчи1стиша жє1ртвы, |
|
34
|
34
|
| цар, після дослідження справи, відгородив це місце, як священне. | њгради1въ же цaрь с™о сотвори2 (мёсто то2), и3скушazй вeщь. |
|
35
|
35
|
| І тим, до кого цар благоволив, він роздавав багато дарів, які сам одержував. | И# и5мже даровaше цaрь, мнHги дaры взимaше и3 преподаsше. |
|
36
|
36
|
| Ті, що були з Неємією, прозвали це місце Нефтар, що означає: «очищення»; багатьма ж називається воно Нефтай. | Прозвa же неемjа и3 и5же съ ни1мъ мёсто то2 нефfaрь, є4же сказyетсz њчищeніе, нарицaетсz же ў мн0гихъ нефfaй. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| У записах пророка Єремії знаходиться, що він наказав тим, що переселяються, узяти від вогню, як показано, | Њбрэтaетсz же во њписaнщхъ їеремjи прbр0ка, ћкw повелЁ nгнS взsти преселsющымсz, ћкоже знaменовасz, |
|
2
|
2
|
| і як заповів пророк, давши тим, що переселялися, закон, щоб вони не забували повелінь Господніх і не помилялися думками своїми, дивлячись на золоті і срібні кумири і на прикрасу їх. | и3 ћкоже заповёда преселsющымсz прbр0къ, дaвъ и5мъ зак0нъ, да не забывaютъ повелёній гDнихъ и3 да не прельстsтсz ўмы6, ви1дzще јдwлы зл†ты и3 срє1брzны и3 сyщую w4крестъ и4хъ ќтварь. |
|
3
|
3
|
| Говорячи й інше, подібне до цього, він застерігав їх не викидати закону із серця свого. | И# и4на таков† глаг0лz, молsше, да не tстyпитъ зак0нъ t сeрдца и4хъ. |
|
4
|
4
|
| Було також у писанні, що цей пророк, за Божественним одкровенням, яке було йому, повелів скинії і ковчегу йти слідом за ним, коли він сходив на гору, з якої Мойсей, зійшовши, бачив насліддя Боже. | Бё же въ писaнщ, ћкw ски1нщ и3 ківHту повелЁ прbр0къ по б9твенному tвёту бhвшему є3мY послёдствовати, д0ндеже взhде въ г0ру на ню1же мwmсeй возшeдъ, ви1дэ б9іе наслёдіе. |
|
5
|
5
|
| Прийшовши туди, Єремія знайшов житло у печері і вніс туди скинію і ковчег і жертовник кадильний, і загородив вхід. | И# пришeдъ їеремjа њбрёте пещeру и3 жили1ще, и3 ски1нію и3 ківHтъ, и3 nлтaрь fmміaма внесE тaмw, и3 двє1ри загради2. |
|
6
|
6
|
| Коли потім прийшли деякі з тих, що супроводжували, щоб помітити вхід, то не могли знайти його. | И# приступи1ша нёцыи t послёдствующихъ, да назнaменаютъ себЁ пyть, и3 не мог0ша њбрэсти2. |
|
7
|
7
|
| Коли ж Єремія довідався про це, то, дорікаючи їм, сказав, що це місце залишиться невідомим, доки Бог, змилосердившись, не збере сонм народу. | Е#гдa же познA їеремjа, ўкори1въ и5хъ, речE: ћкw невёдомо бyдетъ мёсто, д0ндеже соберeтъ бGъ собрaніе людjй и3 млcтивъ бyдетъ: |
|
8
|
8
|
| І тоді Господь покаже його, і явиться слава Господня і хмара, як явилася при Мойсеєві, як і Соломон просив, щоб особливо святилося місце. | и3 тогдA гDь покaжетъ сі‰, и3 kви1тсz слaва гDнz и3 w4блакъ, ћкоже и3 при мwmсeи kвлsшесz, ћкоже и3 соломHнъ моли2, да мёсто њс™и1тсz вельми2. |
|
9
|
9
|
| Було сказано і те, як він, сповнений премудрости, приніс жертву оновлення і звершення храму. | Kвлsшесz же, и3 ћкw премyдрость и3мёz вознесE жeртву њбновленіz и3 совершeніz цeркве. |
|
10
|
10
|
| Як Мойсей молився Господу, і зійшов вогонь з неба, і спожив жертву, так і Соломон молився, і вогонь, що зійшов, знищив жертви всепалення. | Ћкоже и3 мwmсeй молsшесz ко гDу, и3 сни1де џгнь съ небесE и3 поzдE жє1ртвы: тaкожде и3 соломHнъ моли1сz, и3 сни1де џгнь съ небесE и3 пожжE всесожжє1ніz. |
|
11
|
11
|
| І сказав Мойсей: оскільки жертва за гріх не вжита в їжу, то спожита вогнем. | И# речE мwmсeй: понeже не снэдeно бhсть сyщее за грёхъ, попали1сz. |
|
12
|
12
|
| Точно так і Соломон торжествував вісім днів. | Тaкожде и3 соломHнъ џсмь днjй прaзднова. |
|
13
|
13
|
| Оповідається також у записах і пам’ятних книгах Неємії, як він, складаючи бібліотеку, зібрав сказання про царів і пророків і про Давида і листи царів про священні приношення. | Повёдашасz же и3 въ написaнщхъ и3 въ памzтописaнщхъ бhвшихъ при неемjи т†zжде: и3 кaкw стр0zщь книгопол0жницу собрA кни6ги, ±же њ царeхъ и3 њ прbр0цэхъ и3 њ давjдэ, и3 є3пістHлщ царeй њ приношeнщхъ. |
|
14
|
14
|
| Подібним чином і Іуда загублене, з нагоди війни, що була у нас, усе зібрав, і воно є у нас. | Тaкожде и3 їyда, п†дшаz брaнію бhвшею нaмъ, собрA вс‰, и3 сyть при нaсъ. |
|
15
|
15
|
| Отже, якщо ви маєте у тім потребу, пришліть людей, які вам доставлять. | Сихъ u5бо ѓще трeбуете, приносsщихъ вaмъ посли1те. |
|
16
|
16
|
| Маючи намір святкувати очищення, ми писали вам про це; добре зробите і ви, якщо будете святкувати ці дні. | Хотsще u5бо прaздновати њчищeніе, писaхомъ вaмъ: блaгw u5бо сотворитE прaзднующе дни6. |
|
17
|
17
|
| Бог же, Який зберіг весь народ Свій і повернув усім спадщину і царство і священство і святилище, | БGъ же сп7сhй вс‰ лю1ди сво‰ и3 воздaвый наслёдіе всBмъ и3 цaрствіе, и3 свzщенство и3 њсвzщeніе, |
|
18
|
18
|
| як обіцяв у законі, — уповаємо на Бога, — Він скоро помилує нас і збере від піднебесної у місце святе. | ћкоже њбэщA въ зак0нэ: ўповaемъ бо на бGа, ћкw ск0рw нaсъ поми1луетъ и3 соберeтъ t поднебeсныz въ мёсто с™0е: |
|
19
|
19
|
| Бо Він визволив нас від великих бід і очистив місце. | и3з8sтъ бо нaсъ t вели1кихъ бёдъ и3 мёсто њчи1сти. |
|
20
|
20
|
| Про діла ж Іуди Маккавея і братів його і про очищення великого храму й оновлення жертовника, | Дэлa же їyды маккавeа и3 брaтій є3гw2, и3 цeркве вели1кіz њчищeніе, и3 њбновлeніе жeртвенника: |
|
21
|
21
|
| також про війни проти Антиоха Єпифана і проти сина його Евпатора, | є3щe же и3 њ брaнехъ на ґнті0ха є3піфaна и3 сhна є3гw2 є3vпaтора: |
|
22
|
22
|
| і про явлення, які були з неба тим, що подвизалися за юдеїв настільки ревно, що, будучи дуже нечисленними, очищали всю країну і переслідували численні натовпи ворогів, | и3 њ kвлeнщхъ съ небесE бhвшихъ благомyжествовавшымъ їудeйства рaди любочeстнw, ћкw всю2 странY мaли сyще њпустошaху, и3 вaрварwвъ мн0жество прогонsху, |
|
23
|
23
|
| і відтворили славний у всій вселенній храм, і звільнили місто, і відновили закони, що хилилися до руйнування, коли Господь з великою милістю змилосердився над ними; | и3 преслaвную во всeй вселeннэй цeрковь возсоздaша, и3 грaдъ и3збaвиша, и3 хотsщыz разори1тисz зак0ны и3справлsху, гDу со всsкою кр0тостію млcтиву бывaющу и5мъ: |
|
24
|
24
|
| про все це, викладене Іасоном Киринейським у п’яти книгах, ми спробуємо коротко написати в одній книзі. | ±же t їасHна кmрінeа и3звэщє1на пzтію2 кни1гами, покyсимсz є3ди1нымъ сочинeніемъ сократи1ти. |
|
25
|
25
|
| Бо, маючи на увазі безліч чисел і труднощі, які мають місце через велике багатство змісту, для тих, хто бажає зайнятися історичними оповідями, | Созерцaюще бо мн0гое число2 (вещeй) и3 сyщее неуд0бство хотsщымъ приступи1ти къ п0вэсти їст0рщ мн0жества рaди веществA, |
|
26
|
26
|
| ми потурбувалися дати душевне повчання тим, які бажають читати, полегшення тим, які намагаються утримати в пам’яті, і всім, кому доведеться читати, користь; | попек0хомсz, дабы2 хотsщщ читaти и3мeли души2 ўтэшeніе, любомyдрствующщ же ўд0бэе прщмaли на пaмzть, вси1 же чтyщщ п0льзу. |
|
27
|
27
|
| хоч для нас, які прийняли на себе труд скорочення, це нелегка справа, яка вимагає напруги і пильности, | И# нaмъ ќбw пріsвшымъ трyдъ сокращeніz неуд0бно, п0та же и3 бдёніz дёло (твори1мъ): |
|
28
|
28
|
| як нелегко буває тому, хто готує бенкет і бажає користи іншим. Але, маючи на увазі подяку багатьох, ми охоче приймаємо на себе цей труд, | ћкоже ўготовлsющему пи1ръ и3 и4щущему и4ныхъ п0льзы не легко2 ќбw, nбaче за благодарeніе мн0гихъ слaдцэ трyдъ потерпи1мъ. |
|
29
|
29
|
| даючи точний виклад подробиць історику і намагаючись іти за прикладами скороченого викладу. | И#спhтность ќбw њ кjихждо списaтелю попусти1вше, послёдовати примёру сокращeніz потщи1мсz. |
|
30
|
30
|
| Бо як будівнику нового дому належить піклуватися про всю будівлю, а тому, хто повинен зайнятися різьбленням і живописом, слід вишукувати тільки потрібне для прикраси, так ми думаємо і про себе. | Ћкоже бо н0выz хрaмины ґрхітeктону њ всeмъ здaнщ пещи1сz подобaетъ, и3 живописaти начинaющему прили1чныхъ ко ўкрашeнию и3скaти, тaкw мню2 и3 њ нaсъ. |
|
31
|
31
|
| Заглиблюватися і говорити про все і досліджувати кожну подробицю — властиво початковому описувачеві історії. | Е$же ќбw глубочaе и3спhтовати и3 њ всёхъ твори1ти сл0во и3 любопhтствовати њ к0емждо подр0бну, п0вэсти сочини1телю дост0итъ. |
|
32
|
32
|
| Тому ж, хто робить скорочення, має бути надано переслідувати тільки стислість мови й уникати докладних досліджень. | Сокращeнію же рэчeній послёдовати и3 т0нкагw испытaніz вещeй бёгатн, сокращeніе творsщему попущaти д0лжно. |
|
33
|
33
|
| Отже, у зв’язку зі сказаним, почнемо тепер оповідання: бо нерозумно збільшувати передмову до історії, а саму історію скорочувати. | Tсю1ду ќбw начни1мъ п0вэсть предрэчє1ннымъ толи1ко присовокупи1вше: неразyмно бо предисл0віе їст0рщ ўмножaти, сaмую їст0рію сокращaти. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| Коли у святому місті жили ще у повному мирі, і ретельно дотримувалися законів, за благочестям і відразою до зла первосвященика Онії, | Е#гдA u5бо с™hй грaдъ њбитaемь бЁ во всsцэмъ ми1рэ, и3 зак0ны є3щE и3зрsднw хранsхусz, nнjи ґрхіерeа благочeстіz рaди и3 ненавидёніz лукaвства, |
|
2
|
2
|
| бувало, і самі царі шанували це місце, і прославляли святилище багатими дарами, | случaшесz и3 сами6мъ царє1мъ почитaти мёсто и3 цeрковь вели1кими д†ры прославлsти, |
|
3
|
3
|
| так що і Селевк, цар Азії, давав зі своїх прибутків на всі витрати, потрібні для жертовного служіння. | ћкw и3 селevкъ ґсjйскій цaрь подаsше t свои1хъ дох0дwвъ вс‰, ±же ко служeніємъ жeртвъ надлежaщаz и3ждивє1ніz. |
|
4
|
4
|
| Але якийсь Симон з коліна Веніамінового, поставлений піклувальником храму, ввійшов у суперечку з первосвящеником про порушення законів у місті. | Сjмwнъ же нёкій t колёна веніамjнz настоsтель цeркви постaвленный, прsшесz со ґрхіерeемъ њ начaлствэ є4же во грaдэ. |
|
5
|
5
|
| І оскільки він не міг перемогти Онію, то пішов до Аполлонія, сина Фрасея, який у той час був воєначальником Келе-Сирії і Фінікії, | Но є3гдA премощи2 nнjи не можaше, пріи1де ко ґполлHнію fрасeеву, и4же во џно врeмz бsше воев0да кілисmрjи и3 фінікjи, |
|
6
|
6
|
| й оголосив йому, що єрусалимська скарбниця наповнена незліченними багатствами, так само як незліченна кількість грошей зібрана, і немає у них потреби для приношення жертв, але все це може бути обернене під владу царя. | и3 возвэсти2 є3мY, ћкw богaтствы неизчeтными нап0лнено є4сть во їеrли1мэ сокр0вищное храни1лище, ћкw мн0жеству сокр0вищъ безчи1слену бhти, и3 ћкw не надлежaтъ сі‰ къ винЁ жeртвъ, бhти же м0щно, да под8 влaсть царeву подпадyтъ вс‰ сі‰. |
|
7
|
7
|
| Аполлоній же, побачившись з царем, повідомив йому про зазначені багатства, а він, призначивши Іліодора, поставленого над державними справами, послав його і дав наказ вивезти згадані скарби. | Е#гдa же пріи1де ко царю2 ґполлHній, њ возвэщeиныхъ є3мY богaтствахъ и1з8zви2: џнъ же и3збрaвъ и3ліодHра, и4же бЁ над8 дэлaми є3гw2, послA заповёдавъ, да предрэчє1ннаz бог†тства принесeтъ. |
|
8
|
8
|
| Іліодор негайно вирушив у дорогу, під приводом огляду міст Келе-Сирії і Фінікії, а насправді для того, щоб виконати волю царя. | Ск0рw же и3ліодHръ творsше шeствіе, под8 ви1домъ ќбw ѓкибы грaды кілисmр‡йскіz и3 фінік‡йскіz проходS, сaмою же вeщію царeво повелёніе исп0лнити хотsщь. |
|
9
|
9
|
| Прибувши ж у Єрусалим і будучи дружньо прийнятим первосвящеником міста, він сповістив йому про отриману вказівку й оголосив, задля чого прийшов, притім запитував: чи дійсно все це так? | Пришeдъ же во їеrли1мъ и3 любомyдреннw t ґрхіерeа грaдскагw пріsтъ, повёда њ бhвшемъ и3з8zвлeнщ, и3 чесw2 рaди пріи1де, сказA: вопрошaше же, ѓще и4стиннw сі‰ тaкw сyть. |
|
10
|
10
|
| Хоча первосвященик показав, що це є довірене на збереження майно вдів і сиріт, | ТогдA ґрхіерeй показA положє1на бhти сі‰ вдHвъ и3 сир0тъ, |
|
11
|
11
|
| і частково Гиркана, сина Товії, мужа дуже знаменитого, а не так, як обмовляв нечестивий Симон, і що всього чотириста талантів срібла і двісті золота; | нBкаz же бhти и3 v3риaна сhна тwвjина мyжа ѕэлw2 чeстна, ґ не ћкоже бЁ њболгazй нечести1вый сjмwнъ, всегH же сребрA тал†нтъ четhреста, ґ злaта двёстэ: |
|
12
|
12
|
| кривдити ж тих, які поклалися на святість місця, на повагу і недоторканність храму, шанованого в усій вселенній, ніяк не слід. | њби1дэти же ввёрившихъ мёста с™hни, и3 чeстности и3 безwпaсству честнhz по всемY мjру цeркве, весьмA не возм0жно є4сть. |
|
13
|
13
|
| Але Іліодор, маючи царський наказ, рішуче говорив, що це має бути взяте у царську скарбницю. | И#ліодHръ же, цaрскихъ рaди повелёній, и5хже и3мsше, глаг0лаше, ћкw всsчески подобaетъ взsти сі‰ въ цaрскоесокр0вище. |
|
14
|
14
|
| Призначивши день, він увійшов, щоб зробити огляд цього, і відбулося чимале хвилювання в усьому місті. | Њпредэли1въ же дeнь, вхождaше, присмотрeніе њ си1хъ хотS сотвори1ти: бё же не мaло по всемY грaду смzтeніе. |
|
15
|
15
|
| Священики у священних облаченнях, упавши перед жертовником, взивали до неба, щоб Той, Який дав закон про майно, яке довіряється святилищу, у цілості зберіг його тим, що довірили. | Свzщeнницы же пред8 nлтарeмъ въ свzщeнническихъ ри1захъ повeргше себE, призывaху съ небесE дaвшаго зак0нъ њ положeнныхъ, дабы2 положи1вшымъ сі‰ цёлw сохрани1лъ. |
|
16
|
16
|
| Хто дивився на лице первосвященика, відчував душевне потрясіння; бо погляд його і колір обличчя, який змінився, виявляв його душевне знічення. | Бё же зрsщему лицE ґрхіерeево ўзвлsтисz мhслію: зрaкъ бо и3 ви1дъ и3змэнeнъ kвлsше душeвную тугY. |
|
17
|
17
|
| Його охопив жах і тремтіння тіла, з чого явна була для тих, хто дивився, скорбота його серця. | Њбліs бо мyжа боsзнь нёкаz и3 стрaхъ тэлeсный, и4миже kвлeнна бhсть зрsщымъ сeрдца настоsщаz болёзнь. |
|
18
|
18
|
| Деякі родинами вибігали з домів на всенародне моління, бо випадало священному місцю зазнати наруги; | И#нjи же кyпнw и3з8 домHвъ и3стекaху на всенар0дную моли1тву, занE хотsше прщти2 мёсто въ поругaніе. |
|
19
|
19
|
| жінки, оперезавши груди веретищами, натовпами ходили по вулицях; усамітнені діви деякі бігли до воріт, інші — на стіни, а деякі дивилися з вікон, | Жєнh же препоsсавшzсz по пeрсемъ власzни1цами на путeхъ ўмножaхусz: заключє1ныz же дэви6цы є3ди6ны ќбw прибэгaху ко вратHмъ, и3ны6z же на стёны, нBкіz же nк0нцами приницaху. |
|
20
|
20
|
| усі ж, простягаючи до неба руки, молилися. | Вси1 же воздэвaюще рyце на нeбо молsхусz. |
|
21
|
21
|
| Зворушливо було, як народ натовпами кидався ниць, а сильно знічений первосвященик стояв у очікуванні. | Ўмили1телно же бЁ мн0жества смэшeное падeніе и3 ѕэлw2 бёдствующагw ґрхіерeа чazніе. |
|
22
|
22
|
| Вони благали Вседержителя Бога зберегти довірене у цілості тим, що довірили. | И# сjи u5бо призывaху вседержи1телz бGа, да ввёрєннаz ввёрившымъ цBла сохрани1тъ со всsкимъ без8wпaсствомъ. |
|
23
|
23
|
| А Іліодор виконував те, що було припущенням. | И#ліодHръ же є4же ўмhсли, совершaше: тaможе є3мY со копіенHсцы въ газофmлaкію ўжE пришeдшу, |
|
24
|
24
|
| Коли ж він із озброєними людьми увійшов уже в скарбницю, Господь батьків і Владика усякої влади явив велике знамення: всі, хто насмілився увійти з ним, будучи ураженими страхом сили Божої, прийшли у знемогу і жах, | (вседержи1тель) nтцє1въ гDь и3 всsкіz влaсти њбладaтель kвлeніе вeліе сотвори2, ћкw всBмъ дерзнyвшымъ совни1ти ўжаснyвшымсz б9іz силы, во њслаблeніе и3 во ќжасъ премэни1тисz. |
|
25
|
25
|
| бо явився їм кінь зі страшним вершником, покритий прекрасним покровом: швидко несучись, він уразив Іліодора передніми копитами, а той, хто сидів на ньому, здавалося, мав золоте всеозброєння. | Kви1сz бо и5мъ нёкій к0нь стрaшна и3мёz всaдника и3 пред0брымъ покр0вомъ ўкрaшенъ, напaдъ же со ўстремлeніемъ вонзE во и3ліодHра прє1днzz кwпhта: сэдsй же на нeмъ kвлsшесz злaто nрyжіе и3мёz. |
|
26
|
26
|
| Явилися йому і ще інші два юнаки, квітучі силою, прекрасні на вигляд, благоліпно одягнені, які, ставши з того й іншого боку, безупинно бичували його, заподіюючи йому багато ран. | и3нjи же двA kви1стасz є3мY ю4нwши си1лою благолёпни, пред0бри слaвою, ўкрaшени же њдэsніемъ: и5же и3 њбст{пльща є3го2 t nбои1хъ стрaнъ, біsста є3го2 непрестaннw, мнHги налаг†юща є3мY р†ны. |
|
27
|
27
|
| Коли він раптово упав на землю й обійнятий був великою темрявою, тоді підняли його і поклали на ноші. | Внезaпу же (и3ліодHра) пaдша на зeмлю и3 мн0гою тм0ю њб8sта восхи1тивше и3 на носи1ло положи1вше, |
|
28
|
28
|
| Того, хто з великим почтом і охоронцями тільки-но увійшов у зазначену скарбницю, винесли як безпомічного, ясно пізнавши всемогутність Божу. | того2, и4же недaвнw со мн0гимъ ристaніемъ и3 со всsкимъ дорmношeніемъ въ предрэчeнную вни1де газофmлaкію, и3зношaху безпом0щна себЁ сyща, ћвнw б9ію си1лу познaвше. |
|
29
|
29
|
| Божественною силою він був повалений безмовним і позбавленим усякої надії і порятунку. | И# т0й ќбw бжcтвеннымъ дёйствомъ безглaсенъ и3 всsкагw ўповaніz и3 спасeніz лишeнъ повeрженъ бsше. |
|
30
|
30
|
| Вони ж благословляли Господа, Який прославив Свою оселю; і храм, який незадовго перед тим був наповнений страхом і смутком, явленням Господа Вседержителя наповнився радістю і веселощами. | Сjи же гDа благословлsху прослaвльшаго своE мёсто: и3 мaлымъ прeжде стрaха и3 смzтeніz п0лнаz цeрковь, вседержи1телю ћвльшусz гDу, рaдости и3 весeліz и3сп0лнисz. |
|
31
|
31
|
| Невдовзі деякі з близьких Іліодора, прийшовши, благали Онію прикликати Всевишнього і дарувати життя тому, хто лежав уже конаючи. | Ск0рw же нёцыи t другHвъ и3ліодHровыхъ молsху nнjю призвaти вhшнzго, да жив0тъ дaруетъ є3мY весьмA въ послёднемъ и3здыхaнщ лежaщему. |
|
32
|
32
|
| Первосвященик, побоюючись, щоб цар не подумав, що юдеями зроблено яке-небудь зловмишлення проти Іліодора, приніс жертву за його порятунок. | Помhсливъ же ґрхіерeй, да не когдA цaрь мнёніе воз8имёетъ, ћкw ѕлодёйство нёкое на и3ліодHра їудeє сотвори1ша, принесE жeртву њ спасeнщ мyжа. |
|
33
|
33
|
| Коли ж первосвященик приносив умилостивительну жертву, ті самі юнаки знову явилися Іліодору, прикрашені тим самим одягом, і, ставши, сказали йому: віддай велику подяку первосвященику Онії, бо заради нього Господь дарував тобі життя; | Е#гдa же ґрхіерeй молsшесz, тjижде ю4нwши пaки kви1стасz и3ліодHру тёмижде њдэsньми њблечє1на и3 ст†вша рёста: мнHгаz nнjи ґрхіерeю благодарє1ніz воздaждь, є3гH бо рaди гDь тебЁ жив0тъ даровA: |
|
34
|
34
|
| ти ж, покараний від Нього, сповіщай усім велику силу Бога. І, сказавши це, вони стали невидимі. | тh же t негw2 біeнъ возвэсти2 всBмъ вели1чіе б9іе и3 держaву. И# сі‰ рє1кша неви1дими бhста. |
|
35
|
35
|
| Іліодор же, принісши жертву Господу і давши багато обітниць Тому, Хто зберіг йому життя, і подякувавши Онії, повернувся з воїнами до царя, | и3ліодHръ же жeртву принeсъ гDеви, и3 њбёты превели6кіz њбэщaвъ жив0тъ даровaвшему, и3 nнjи возблагодари1въ, возврати1сz ко царю2 съ вHины, |
|
36
|
36
|
| і перед усіма свідчив про діла великого Бога, які він бачив своїми очима. | свидётелствоваше же всBмъ, ±же ви1дэ nчи1ма дэлA превели1кагw бGа. |
|
37
|
37
|
| Коли ж цар запитав Іліодора, хто був би здатний, щоб ще раз послати в Єрусалим, він відповів: | Е#гдa же цaрь вопрошaше и3ліодHра, кто2 бhлъ бы ключи1мь є3щE є3ди1ною во їеrли1ліъ п0сланъ бhти, tвэщA: |
|
38
|
38
|
| якщо ти маєш якого-небудь ворога і супротивника твого правління, то пошли його туди, і зустрінеш його покараним, якщо тільки залишиться він у живих, бо на місці цьому істинно перебуває сила Божа: | ѓще к0его и4маши врагA, и3ли2 цaрству твоемY навётника, посли2 є3го2 nнaмw, и3 ћзвена є3го2 пріи1меши, ѓще и3 спасeтсz: занE въ мёстэ т0мъ и4стиннw є4сть б9іz нёкаz си1ла: |
|
39
|
39
|
| Він Сам, Який перебуває на небі, є стражем і заступником того місця, і тих, що приходять зі злим наміром, уражає й умертвляє. | т0й бо њбитaніе на нбcси2 и3мёzй надзирaтель є4сть и3 пом0щникъ мёсту томY, и3 грzдyщихъ на њѕлоблeніе поражaетъ и3 погублsетъ. |
|
40
|
40
|
| Ось що сталося з Іліодором, і так урятована скарбниця храму. | И# сі‰ ќбw ±же њ и3ліодHрэ и3 њ хранeніи газофmлaкіи си1це и3мёютсz. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| А вищезгадуваний Симон, зробившись зрадником скарбів і батьківщини, зводив наклепи на Онію, ніби він сам заохочував Іліодора і був винуватцем зла. | Предрэчeнный же сjмwнъ, и4же њ срeбреницэхъ и3 nтeчествэ доноси1тель сотвори1сz, ѕлосл0вzше nиjю, ѓкибы т0й и3ліодHра и3 поwщрsлъ къ си6мъ и ѕл0бъ содётелб бhлъ. |
|
2
|
2
|
| Благодійника міста, піклувальника за єдиноплемінників і ревнителя законів, він насмілився називати супротивником правителя. | И# благодётелz грaду и3 защи1тника свои1хъ людjй и3 ревни1телz зак0нwвъ (б9іихъ) дерзaше нарицaти навётникомъ вещeй. |
|
3
|
3
|
| Коли ж ворожнеча дійшла до того, що через одного з довірених людей Симона стали звершуватися вбивства: | Враждё же въ толи1ко происходsщей, ћкw чрез8 нёкоего t другHвъ сjмwновыхъ и3 ўб‡йства совершaхусz, |
|
4
|
4
|
| тоді Онія, бачачи, що боротьба небезпечна, що Аполлоній, як воєначальник Келе-Сирії і Фінікії, шаленіє, збільшуючи злобу Симона, | созерцaz nнjа лю1тость прёніz, и3 ґполлHніа неи1стовствовати, ћкw кілисmрjи и3 фінікjи воев0ду, ўмножaюща ѕл0бу сjмwнову, ко царю2 tи1де, |
|
5
|
5
|
| вирушив до царя, не як обвинувач співгромадян, але маючи на увазі користь кожного й усього народу, | не бывazй грaжданъ клеветни1къ, но п0льзу во џбществэ и3 на є3ди1нэ всемY мн0жеству промышлsz: |
|
6
|
6
|
| бо він бачив, що без царського захисту неможливо мирно влаштувати справи, і Симон не залишить свого безумства. | ви1дzше бо, ћкw без8 царeва пр0мысла не м0щно получи1ти ми1ра ктомY вещeмъ, и3 ћкw сjмwнъ не tстaвитъ бyйства. |
|
7
|
7
|
| Але коли помер Селевк, і одержав царство Антиох, прозваний Єпифаном, тоді домагався священноначалля Іасон, брат Онії, | Њстaвльшу же житіE селevку и3 пріeмшу цaрство ґнті0ху, и4же нарицaшесz є3піфaнъ, желaше їасHнъ брaтъ nнjинъ ґрхіерeйства, |
|
8
|
8
|
| пообіцявши царю при побаченні триста шістдесят талантів срібла і з деяких прибутків вісімдесят талантів. | вни1де ко царю2, њбэщавaz є3мY сребрA тал†нтъ три1ста шестьдесsтъ и3 t прих0дwвъ нёкіихъ и3нhхъ тал†нтъ џсмьдесzтъ. |
|
9
|
9
|
| Понад те обіцяв і ще підписати сто п’ятдесят талантів, якщо надано йому буде владою його влаштувати училище для тілесних вправ юнаків і писати єрусалимлян антиохійцями. | Къ си6мъ же њбэщавaше и3 и3нhхъ написaти сто2 пzтьдесsтъ, ѓще подaстсz влaстію є3гw2 ўчи1лище ю4ныхъ є3мY постaвити и сyщихъ во їеrли1мэ ґнтіохjанами писaти. |
|
10
|
10
|
| Коли цар дав згоду, і він одержав владу, негайно почав схиляти одноплемінників своїх до еллінських звичаїв. | Соизв0лившу же царю2, и3 начaлство њдержaвъ, ѓбіе на kзhческій њбhчай є3диноплемє1нныz сво‰ преводи1ти начA. |
|
11
|
11
|
| Він відкинув людинолюбно надані юдеям царські пільги за клопотанням Іоана, батька Евполемового, який посилав посольство до римлян про дружбу і союз; порушуючи законні установи, він вводив супротивні закону звичаї. | И# ўстaвлєннаz їудewмъ человэколю6біz ц†рскаz чрез8 їwанна nтцA є3vполeма, и4же бsше посл0мъ њ дрyжбэ и3 споборeніи къ ри1млzнwмъ, tри1ну: и3 закHнныz ќбw гражд†нскіz разорsz ўстaвы, беззакHнныz њбы6чаи нововвождaше. |
|
12
|
12
|
| Навмисно під самою фортецею побудував він училище для тілесних вправ юнаків і, залучивши кращих з юнаків, підводив їх під соромітну покришку. | Тщaтелнэ бо под8 сaмымъ краегрaдіемъ ўчи1лище постaви, и3 и3зрsднэйшихъ ю4ношъ покори1въ, под8 петaсъ ввождaше. |
|
13
|
13
|
| Так з’явилася схильність до еллінізму і зближення з іноплемінництвом унаслідок непомірного нечестя Іасона, цього безбожника, а не первосвященика, | И# си1це бЁ ўсeрдіе нёкое ко є4ллинству и3 ўспёхъ kзhческагw жи1телства, рaди безмёрнагw, нечести1вагw, ґ не ґрхіерeа їасHна, беззак0ніz. |
|
14
|
14
|
| так що священики перестали бути ревними до служіння жертовнику і, нехтуючи храм і будучи недбалими до жертв, поспішали брати участь у противних закону іграх палестри за закликом кинутого диска. | Ћкw не ктомY њ слyжбахъ nлтaрныхъ ўсeрдни бsху жерцы2, но хрaмъ ќбw презирaюще и3 њ жeртвахъ нерадsще, тщaхусz прич†стницы бhти палeстрэ беззак0ннагw предaніz, по произзывaніи и3грaлищнагw крyга. |
|
15
|
15
|
| Ні у що ставили вони вітчизняну пошану; тільки еллінські почесті визнавали найкращими. | И# nтeчєскіz ќбw чє1сти ни во чт0же вмэнsху, є4ллинскіz же сл†вы предHбры бhти мнsху: |
|
16
|
16
|
| За це спіткало їх тяжке відвідування, і ті самі, з якими вони змагалися у способі життя і хотіли в усьому уподібнитися, стали їхніми ворогами і мучителями; | и4хже рaди њб8sтъ | лю1тое њбстоsніе, и3 њ и4хже ревновaху наставлeніихъ, и3 весьмA и5мъ хотSху ўпод0битисz си1хъ врагHвъ и3 мучи1телей и3мёzху. |
|
17
|
17
|
| бо нечестиво чинити проти Божественних законів неможливо безкарно, як показує час, що настає після того. | Нечествовати бо въ бжcтвенныхъ за0нэхъ неуд0бь: но сі‰ послёдующее врeмz и3звэсти1тъ. |
|
18
|
18
|
| Коли святкувалися у Тирі п’ятирічні ігри, і цар був присутній там, | Бhвшу же пzтолётному три1знищу въ тЂрэ и3 царю2 сyщу тaмw, |
|
19
|
19
|
| тоді нечестивий Іасон послав туди глядачами антиохійців з Єрусалима, щоб доставити триста драхм срібла на жертву Геркулесу; але самі ті, що принесли, просили не вживати їх на жертву, вважаючи це непристойним, а призначити на інші витрати: | послA їасHнъ стyдныхъ смотри1телей и3з8 їеrли1ма ґнтіохjаны сyщыz, несyщыz сребрA дідрaхмъ три1ста въ жeртву и3раклjеву, њ и4хже и3 молsху принeсшіи, да не ўпотреблsютъ въ жeртву, ћкw не дост0итъ, но во и3ны6z росх0ды и5хъ tложи1ти. |
|
20
|
20
|
| отже, ним послані ці гроші у жертву Геркулесу від імені того, хто посилав, а тими, що принесли, вони обернені на влаштування гребних суден. | ПослA u5бо сі‰ рaди послaвшагw въ жeртву и3раклjеву, рaди же принeсшихъ на строeніе кораблецeй тривесeлныхъ. |
|
21
|
21
|
| Коли потім Аполлоній, син Менесфея, був посланий у Єгипет з нагоди сходження на престіл царя Птоломея Филометора, Антиох запідозрив його у ворожості до себе і почав намагатися убезпечити себе проти нього; тому, вирушивши в Іоппію, він прийшов до Єрусалима. | П0слану же бhвшу во є3гЂпетъ ґполлHнію сhну менестeову ко птоломeю філомeтеру царю2, торжествA рaди воспріsтіz прест0ла, возмнёвъ ґнті0хъ чyжда є3го2 бhти свои1хъ вещeй, њ своeмъ без8wпaсствэ печaшесz: тогw2 рaди во їoппjю пришeдъ, дости1же во їеrли1мъ. |
|
22
|
22
|
| Чудово прийнятий Іасоном і містом, він увійшов при світильниках і вигуках, і звідти вирушив з військом у Фінікію. | Великолёпнw же t їасHна и3 грaда пріsтъ, со свэщьми2 свётлыми и3 хвалaми вни1де: тaже си1це въ фінікjю съ в0инствомъп0йде. |
|
23
|
23
|
| Після трьох років Іасон послав Менелая, брата вищезгаданого Симона, щоб він доставив цареві гроші і зробив представлення деяких потрібних справ. | По трелётнэмъ же врeмени послA їасHнъ менелaа брaта предрэчeннагw сjмwна несyща царю2 срeбреники и3 њ вeщехъ нyжныхъ представлeніе соверши1ти и3мyщаго. |
|
24
|
24
|
| Він же, представившись цареві і підлестивши його владі, захопив собі священноначалля, надбавивши триста талантів срібла проти Іасона. | Џнъ же предстaвъ царю2 и3 возвели1чивъ є3го2 въ лицE влaсти рaди, на себE вост0рже ґрхіерeйство, положи1въ свhше їасHна тал†нтъ сребрA три1ста. |
|
25
|
25
|
| Одержавши від царя накази, він повернувся, не принісши з собою нічого гідного первосвященства, а тільки гнів жорстокого тирана і лють дикого звіра. | Пріeмь же t царS повелBніz пріи1де, ничт0же ќбw носS дост0йно ґрхіерeйства, ћрость же жeстокагw мучи1телz и ѕвёрz лю1тагw гнёвъ и3мёz. |
|
26
|
26
|
| Так Іасон, який обманув свого брата, сам був обманутий іншим і, як вигнанець, відійшов у країну Аммонитську. | И# їасHнъ ќбw, и4же своего2 брaта к0знію ўлови2, сaмъ к0знію ўловлeнъ t и3нaгw, бэглeцъ во ґманjтскую странY и3згнaнъ бhсть. |
|
27
|
27
|
| Менелай же одержав владу, але ніскільки не турбувався про обіцяні цареві гроші, хоч Сострат, начальник міської фортеці, і робив вимоги, | Менелaй же начaлство ќбw њдержA, њ срeбрениэхъ же царeви њбэщaнныхъ ничт0же радsше: |
|
28
|
28
|
| бо на ньому лежав збір данин; з цієї причини обоє вони були викликані царем. | творsщу же и3стzзaніе сwстрaту краегрaдіz є3пaрху, къ семy бо надлежaще дaней дёло, тоS рaди вины2 џба ко царю2 при1звани. |
|
29
|
29
|
| Менелай залишив спадкоємцем первосвященства брата свого Лисимаха, а Сострат — Кратита, начальника кіпрян. | И# менелaй ќбw њстaви ґрхіерeйства преeмника лmсімaха брaта своего2, сwстрaтъ же крати1та, и4же бЁ над8 к›прzны. |
|
30
|
30
|
| У той час, як це відбувалося, збунтувалися тарсяни і маллоти за те, що вони віддані були у дар Антиохиді, наложниці царській. | И# є3гдA сі‰ дёzхусz, случи1сz тaрсzнwмъ и3 малHтwмъ крамолY воздви1гнути, сегw2 рaди, ћкw ґнтіохjдэ нал0жницэ царeвэ въ дaръ tдaни бhша. |
|
31
|
31
|
| Тому цар поспішно вирушив, щоб дати лад справам, залишивши замість себе Андроника, одного з почесних сановників. | Ск0рw u5бо цaрь пріи1де ўкроти1ти вeщы, њстaвz намёстника ґндронjка є3ди1наго t кнzзeй свои1хъ. |
|
32
|
32
|
| Тоді Менелай, думаючи скористатися сприятливою нагодою, викрав із храму деякі золоті сосуди і подарував Андронику, а інші продав у Тирі й навколишніх містах. | Возмнёвъ же менелaй воспріsти себЁ врeмz благополyчно, златы6z иBкіz сосyды t цeркве ўкрaдъ даровA ґндронjку и3 и4на продадE въ тЂръ и3 во њкрє1стныz грaды. |
|
33
|
33
|
| Достовірно дізнавшись про те, Онія викрив його і відійшов у безпечне місце — Дафну, що лежить біля Антиохії. | Я%же ћвнw познaвъ nнjа, њбличaше є3го2, tшeдъ въ мёсто без8wпaсное, въ дафнію бли1з8 ґнтіохjи лежaщую. |
|
34
|
34
|
| Тому Менелай, заставши наодинці Андроника, просив його убити Онію; і він, прийшовши до Онії і підступно запевнивши його, давши руку з клятвою, хоч і був у підозрі, переконав його вийти зі сховища і негайно убив, не посоромившись правди. | Tтyду менелaй взeмъ на є3ди1нэ ґндронjка, молsше да ўбіeтъ nнjю. Џнъ же пришeдъ ко nнjи, и3 ўвэщaвъ лeстію, и3 десни1цу съ клsтвою дaвъ, ѓще и3 въ подозрёніи бЁ, ўсовётова и3з8 без8wпaснагw мёста и3зhти, є3г0же и3 ѓбіе заключи1въ ўби2, не ўстыдёвсz прaвды. |
|
35
|
35
|
| Цим роздратовані були не тільки юдеї, але і багато хто з інших народів, і обурювалися на беззаконне убивство цього мужа. | Сеs же рaди вины2 не т0кмw їудeє, но мн0зи и3 t и3нhхъ kзhкwвъ иегодовaху и3 скорбsху њ непрaведньмъ мyжа ўбjйствэ. |
|
36
|
36
|
| Коли ж цар повернувся з країн Киликії, то юдеї, які були у місті, (*разом) з обуреними еллінами донесли йому, що Онію вбили безвинно. | Возвратившусz же царю2 t кілікjйскихъ мёстъ, сyщіи во грaдэ їудeє приступи1ша просsще (судA) кyпнw съ ненави1дzщими беззакHніz є4ллинами њ безви1ннэмъ ўбjйствэ nнjинэ. |
|
37
|
37
|
| Антиох, душевно засмучений і розчулений співчуттям, оплакував чесноти і велике благочестя померлого, | Њскорби1всz u5бо душeю ґнті0хъ (nнjи рaди) и3 преклони1въ на ми1лость, и3 слeзы и3зліsвъ њ цэломyдріи скончaвшагwсz и3 њ мн0зэмъ благонрaвіи |
|
38
|
38
|
| й у гніві на Андроника, негайно знявши з нього порфиру і роздерши одяг, наказав водити його по всьому місту і на тому самому місці, де він злочинно погубив Онію, стратити вбивцю; чим Господь і воздав йому заслужену кару. | и3 раз8zри1всz душeю, ѓбіе со ґндронjка порфЂру совлeкъ и3 nдє1жды њбодрaвъ, по всемY грaду повелёвъ њбводи1ти, на т0мже мёстэ, и3дёже nнjю нечести1вw ўби2, тaмw ўбjйцу погуби2, гDу дост0йную є3мY кaзнь воздаю1щу. |
|
39
|
39
|
| Коли ж у місті було вчинено багато святотатств Лисимахом, зі зволення Менелая, і рознеслася про те чутка, то народ повстав на Лисимаха, бо викрадено було багато золотих сосудів. | Е#гдa же мнHга свzщеннограби1тєлства во грaдэ содBлана бhша t лmсімaха со менелaевымъ совётомъ, и3 и3зhде вёсть внЁ, собрaсz мн0жество на лmсімaха, мнHгимъ ўжE златы6мъ сосyдwмъ и3знесє1нымъ бhвшымъ. |
|
40
|
40
|
| Коли повстав народ, сповнений гніву, то Лисимах озброїв до трьох тисяч чоловік і почав беззаконне насильство під проводом одного тирана, старого літами і не менш застарілого у безумстві. | Нар0дwмъ же востаю1щымъ и3 гнёва и3сп0лнєннымъ, воwружи1въ лmсімaхъ три2 тhсzщы, начA беззак0нными рукaми њби1дэти, предводи1телствующу нёкоему мучи1телю престарёвшусz в0зрастомъ, пaче же безyміемъ. |
|
41
|
41
|
| Побачивши таке насильство Лисимаха, одні схопили каміння, інші — товсті кілки, а деякі, хапаючи з землі пилюку, кидали всі разом на людей Лисимаха, | Ўразумёвше же и3 ўси1ліе лmсімахово, и3нjи кaменіе, и3нjи дрекHліz тHлстаz восхи1тиша, нёцыи же бли1з8 лежaщій прaхъ взeмше, на сyщихъ w4крестъ лmсімaха метaша. |
|
42
|
42
|
| і таким чином багатьох з них поранили, інших уразили, і всіх змусили тікати, а самого святотатця умертвили біля скарбниці. | СеS рaди вины2 мн0гихъ ќбw t ни1хъ ўzзви1ша, нёкщхъ же и3 низложи1ша, всёхъ же въ бёгъ њбрати1ша: самаг0 же свzщеннограби1телz при сокр0вищнэмъ храни1лищи ўби1ша. |
|
43
|
43
|
| Щодо цього відбувся суд над Менелаєм. | Њ си1хъ же сyдъ на менелaа настоsше. |
|
44
|
44
|
| Коли цар прибув у Тир, то послані від зібрання старійшин три мужі представили йому скаргу. | Е#гдa же пріи1де цaрь въ тЂръ, къ немY судeбное дёло принес0ша п0сланніи три2 м{жа t старёйшинъ. |
|
45
|
45
|
| Менелай, уже взятий, обіцяв Птоломею, синові Дорименовому, великі гроші, якщо він ублагає за нього царя. | И# ўжE премогaемь менелaй њбэщA птоломeю сhну дорmмeнову мнHги срeбреники дaти на ўтолeніе царS. |
|
46
|
46
|
| І Птоломей, відкликавши царя у притвор під приводом відпочинку, перекрутив справу. | Поsтъ u5бо њс0бь птоломeй въ нёкій притв0ръ ѓки прохлаждaюшасz царS, преврати2, |
|
47
|
47
|
| Менелая, винуватця всього зла, звільнив від звинувачень, а нещасних, які, якби і перед скіфами говорили, були б відпущені незасудженими, засудив на смерть. | и3 всеS ќбw ѕл0бы вин0внаго менелaа свободи2 t вины2, ґ бёдныхъ, и5же ѓще бы и3 пред8 ск›fы глаг0лали, tпущeни бhли бhша неwсуждeни, си1хъ на смeрть њсуди2. |
|
48
|
48
|
| Так швидко понесли несправедливу страту ті, що говорили на захист міста, народу і священних сосудів. | Ск0рw u5бо непрaведну кaзнь претерпёша и5же њ грaдэ и3 лю1дехъ и3 њ свzщeнныхъ сосyдэхъ доноси1вшіи. |
|
49
|
49
|
| Тиряни, обурюючись на те, щедро доставили потрібне для поховання їх. | СеS рaди вины2 и3 тЂрzне, вознегодовaвще њ беззак0ніи, на погребeніе и4хъ щeдрw преподaша. |
|
50
|
50
|
| А Менелай, завдяки користолюбству начальників, утримав за собою владу і, зростаючи у злобі, зробився жорстоким ворогом громадян. | Менелaй же рaди лихои1мства њбладaющихъ пребывaше во влaсти, возрастaющь ѕл0бою, вели1кій грaжданwмъ навётникъсотвори1всz. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Близько цього часу Антиох почав другий похід у Єгипет. | Въ сіe же врeмz вторhй пох0дъ ўгот0ва ґнті0хъ во є3гЂпетъ. |
|
2
|
2
|
| Сталося, що над усім містом майже протягом сорока днів являлися у повітрі вершники, які носилися у золотих одежах і на зразок воїнів (були) озброєні списами, | Случи1сz же по всемY грaду, є3двA не чрез8 четhредесzть днjй kвлsтисz на воздyсэ рнстaющихъ к0нникwвъ златы6z nдє1жды и3мyщихъ и3 к0піzми по полкHмъ воwружeнныхъ, |
|
3
|
3
|
| і стрункі загони кінноти, і напади і відступи з обох боків, обертання щитів, безліч списів і змахи мечів, кидання стріл і блиск золотого обладунку й усякого роду озброєння. | и3 собр†ніz к0ней чи1ннw ўстр0енныхъ, и3схождє1ніz твwри1маz и3 сражє1ніz t nбои1хъ стрaнъ, и3 щитHвъ движє1ніz и3 сyлицъ мн0жество, и1 мечeй и3сторжє1ніz и3 стрёлъ мет†ніz, и3 златhхъ nдeждъ блист†ніz и3 вс‰кіz брwни2. |
|
4
|
4
|
| Чому всі молилися, щоб це явлення було до блага. | Тёмже вси2 молsхусz, да kвлeніе во блaго бyдетъ. |
|
5
|
5
|
| Коли потім рознеслася неправдива чутка, начебто Антиох помер, Іасон, зібравши не менше тисячі мужів, зробив раптовий напад на місто, коли вони зійшли на стіну і врешті місто було взяте, Менелай утік у фортецю. | Бhвши же вёсти лжи1вэй, ѓкибы ґнті0хъ t житіS tшeлъ, взeмъ їасHнъ не мeнши тhzщи мужeй, внезaпу на грaдъ сотвори2 нападeніе грaжданwмъ же на стёну востeкшымъ, и3 наконeцъ ўжE взeмлему сyщу грaду, менелaй во краегрaдіе ўбэжE. |
|
6
|
6
|
| А Іасон нещадно чинив кровопролиття між своїми співгромадянами, не думаючи про те, що успіх проти одноплемінників є найбільше нещастя, і уявляючи одержати трофеї ніби від ворогів, а не одноплемінних. | ЇасHнъ же творsше закл†ніz грaжданъ свои1хъ нещaднw, не помышлsz, ћкw благоврeменство, є4же на ќжики, ѕлополyчіе є4сть превeліе: мнS над8 врагaми, ґ не над8 є3диноzзhчными побэди1тєлнаz пріsти, |
|
7
|
7
|
| Утім, він не досяг начальства, а кінцем його зловмисництва було те, що він з ганьбою, як утікач, знову пішов у країну Аммонитську. | начaлства ќбw не њдержA, кончи1ну же навёта стyдъ пріeмь, бэглeцъ пaки во ґманjтіду tи1де. |
|
8
|
8
|
| Кінцем його злісного життя було те, що, звинувачений перед Аретою, володарем Аравійським, він бігав з міста у місто, всіма переслідуваний і ненавидимий, як відступник від законів, і зневажений, як ворог батьківщини і співгромадян, був вигнаний у Єгипет. | Конeцъ u5бо ѕлaгw житіS получи2, заключeнъ ў ґрeты ґрaвскагw мучи1телz, бёгаz t грaда во грaдъ, гони1мь t всёхъ и3 ненави1димь ѓки зак0нwвъ tстyпникъ, и3 њгнушaемь, ћкw nтeчеству и3 грaжданwмъ врaгъ, во є3гЂпетъ и3згнaнъ бhсть. |
|
9
|
9
|
| Той, який багатьох вигнав з батьківщини, сам загинув на чужій стороні, прийшовши до лакедемонян і сподіваючись, через родинне походження, знайти у них притулок. | И# и4же мн0гихъ t nтeчества и3згнaвый, стрaнствуz поги1бе къ лакедем0нzнwмъ tшeдъ, ѓки ср0дства рaди прибёжище хотsщь и3мёти. |
|
10
|
10
|
| Залишивши багатьох без поховання, він сам залишився неоплаканим, і не удостоєний ні поховання, ні батьківського гробу. | И# и4же мн0жество непогребeнныхъ и3звeрже, (сaмъ) не њплaканъ бhсть, и3 погребeніz ни каковA спод0бисz, нижE nтeческому гр0бу приwбщи1сz. |
|
11
|
11
|
| Коли все, що відбулося, дійшло до слуху царя, він подумав, що Юдея відходить від нього, піднявся з Єгипту, розлютившись у душі, і взяв місто озброєною рукою. | Возвэсти1вшымъ же царю2 њ бhвшихъ, ўсумнёсz (цaрь), да не tстyпитъ їудeа: и3 тогw2 рaди пришeдъ и3з8 є3гЂпта раз8zрeнъ душeю, взS грaдъ nрyжіемъ |
|
12
|
12
|
| Він наказав воїнам нещадно бити усіх, хто трапиться, й умертвляти, хто стане ховатися у домах. | и3 повелЁ в0инwмъ сэщи2 нещaднw срэтaющихсz и3 въ д0мы входsщихъ закалaти. |
|
13
|
13
|
| Так звершилося побиття юних і старих, умертвлення чоловіків, дружин і дітей, заколення дів і немовлят. | Бhша же ўбіє1ніz ю4ношъ и3 стaрцєвъ, мужeй и3 жeнъ и3 ч†дъ и3стреблє1ніz, дёвъ же и3 nтрокHвъ заклaніz. |
|
14
|
14
|
| Протягом трьох днів загинуло вісімдесят тисяч: сорок тисяч упало від руки вбивць, і не менше убитих було продано. | Џсмьдесzтъ же тhсzщъ во всёхъ тріeхъ днeхъ и3збіeни: и3 четhредесzть ќбw тhсzщъ плэнeни, не мeнши же ўбіeныхъ пр0дани бhша. |
|
15
|
15
|
| Але, не задовольнившись цим, він насмілився ввійти у найсвятіший на всій землі храм, маючи провідником Менелая, цього зрадника законів і батьківщини. | Не дов0ленъ же бhвъ и3 си1ми, дерзнY вни1ти въ цeрковь всеS земли2 свzтёйшую, и3мёzй менелaа предводи1телz, бhвша зак0нwвъ и3 nтeчества предaтелz. |
|
16
|
16
|
| Скверними руками приймаючи священні сосуди й інші речі, пожертвувані іншими царями на звеличення і славу і честь святого місця, грабуючи нечестивими руками, роздавав. | И# сквeрныма рукaма взeмлz свzщє1нныz сосyды и3 ±же t и3нhхъ царeй положє1ннаz на ўмножeніе и3 слaву мёста и3 чeсть, сквeрныма рукaма прикасazсz подаsше. |
|
17
|
17
|
| І звеличився Антиох у своїх думках, не розуміючи, що Господь на короткий час прогнівався за гріхи тих, що жили у місті, чому і залишилося без захисту це місце. | И# вознесeсz мhслію ґнті0хъ, не помышлsz, ћкw грBхъ рaди њбитaющихъ во грaдэ мaлw прогнёвасz вLка, тогw2 рaди бhсть њ мёстэ презрёніе: |
|
18
|
18
|
| Якби вони не були обійняті багатьма гріхами, тоді подібно до Іліодора, посланого царем Селевком оглянути скарбницю, і він, лиш тільки увірвався б, негайно був би покараний і залишив би свою зухвалість. | ѓще же бы не случи1лосz и5мъ мн0гими грэхи6 бhти њб8‰тымъ, ћкоже бЁ и3ліодHръ п0сланный t селevка царS ко њсмотрeнію сокр0вищнагw храни1лища, сeй пришeдъ внезaпу біeнъ бhвъ tврати1лсz бы t дeрзости. |
|
19
|
19
|
| Але Господь обрав не для місця народ, а для народу це місце. | Но не рaди мёста kзhкъ, но kзhка рaди мёсто гDь и3збрA. |
|
20
|
20
|
| Тому і саме місце, ставши причетним до колишніх народних нещасть, прилучилося потім до благодіянь Господа і, бувши залишеним Всемогутнім у гніві, знову, з милосердя верховного Владики, постало в усій славі. | Тёмже u5бо и3 сіE мёсто сопричaстно бhсть людски1хъ ѕHлъ случи1вишихсz, послэди1 же благодэsніємъ t гDа приwбщи1сz, и3 њстaвленое во гнёвэ вседержи1телz, пaки въ примирeніи вели1кагw вLки со всsкою слaвою и3спрaвисz. |
|
21
|
21
|
| Отже, Антиох, викравши з храму тисячу вісімсот талантів, поспішно відійшов до Антиохії, у гордовитості серця знаходячи можливим зробити землю судноплавною і море сухопутним. | ?И$бо ґнті0хъ и3з8 цeркве взeмъ тhсzщу џсмь сHтъ талaнтwвъ, ск0рw во ґнтіохjю возврати1сz, чaz t гордhни зeмлю ќбw плaвателну, ґ м0ре пэшех0дно положи1ти t возвышeніz сeрдца. |
|
22
|
22
|
| Тим часом він залишив приставників, щоб гнітити народ, у Єрусалимі — Филипа, родом фригійця, норовом же людину ще більш жорстоку, ніж той, що поставив його, | Њстaви же и3 пристaвники ко њѕлоблeнію людjй, во їеrли1мэ ќбw філjппа р0домъ фрmгeанина, нрaвъ жесточaйшій и3мyщаго нeже постaвльшій (є3го2), |
|
23
|
23
|
| а в Гаризині — Андроника, і зверх того Менелая, який перевершив інших злобою до жителів і мав вороже ставлення до громадян юдейських. | въ гарізjнэ же ґндронjка: и3 къ си6мъ менелaа, и4же ѕлёе и3нhхъ њѕлоблsше грaжданъ, |
|
24
|
24
|
| Він послав винуватця нечестя, Аполлонія, з двадцятьма двома тисячами війська, повелівши всіх дорослих побити, а жінок і дітей продавати. | ненави1стное же ко граждaнwмъ їудє1йскимъ и3мёzй сeрдце, послA ненави1стнаго начaлника ґполлHніа со двaдесzтію двэмA тhсzщьми в0инства, повелёвъ є3мY всёхъ въ в0зрастэ сyщихъ погуби1ти, жєнh же и3 ю4ношы продаsти. |
|
25
|
25
|
| Він же, прийшовши у Єрусалим і удавано зберігаючи мир, зволікав до святого дня суботи і, застигнувши юдеїв під час спокою, повелів своїм людям озброїтися. | Сeй же пришeдъ во їеrли1мъ и3 ѓки ми1ръ себЁ притвори1въ, ўдержaсz дaже до днE свzтыz суббHты: и3 ўлучи1въ празднующихъ їудewвъ, воwружи1тисz свои6мъ повелЁ, |
|
26
|
26
|
| Усіх, що вийшли на це видовище, він умертвив і, ввірвавшись з військом у місто, побив безліч народу. | и3 и3зшeдшихъ всёхъ на поз0ръ заклA, и3 во грaдъ со nрyжіи вскочи1въ, людjй мн0гое мн0жество погуби2. |
|
27
|
27
|
| А Іуда Маккавей, десятий у роді своєму, відійшов у пустелю і жив зі своїми прихильниками у горах за подобою звірів, годуючись травами, щоб не стати причетним до осквернення. | Їyда же маккавeй, и4же десsтый бhвъ, и3 tшeдъ въ пyсто мёсто, ѕвэри1нымъ w4бразомъ въ горaхъ живsше съ сyщими съ ни1мъ, и3 травнyю пи1щу kдyще пребывaху, є4же бы не причасти1сz њсквернeнію. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Через якийсь час цар послав одного старця, афінянина, примушувати юдеїв відступати від законів батьківських і не жити за законами Божими, | Не по мн0зэ же врeмени послA цaрь стaрца (нёкоего) ґfинeанина понуждaти їудє1й, дабы2 tступи1ли t nтeческихъ предaній и3 по бжcтвєннымъ зак0нwмъ не жи1телствовали, |
|
2
|
2
|
| а також осквернити храм Єрусалимський і найменувати його храмом Юпітера Олімпійського, а храм у Гаризині, оскільки мешканці того місця прибульці, храмом Юпітера странноприїмного. | њскверни1ти же и3 во їеrли1мэ хрaмъ и3 нарещи2 дjа nлmмпjйскагw, и3 сyщій въ гарізjнэ, ћкоже њбитaющіи бsху на мёстэ џнэмъ, дjа страннопріи1мца. |
|
3
|
3
|
| Важким і нестерпним було для народу нещастя, що настало. | Лю1то же и3 всемY нар0ду бЁ и тsжко нападeніе ѕл0бы, |
|
4
|
4
|
| Храм наповнився любодійством і нечестям від язичників, які, спілкуючись з блудницями, змішувалися з жінками у самих священних притворах і вносили всередину речі недозволені. | и4бо цeрковь любодэsніz и3 козлогласовaніz бЁ полнA t kзы6къ живyщихъ со блудни1цами и3 во свzщeнныхъ притв0рэхъ къ женaмъ приближaющихсz и3 неподwбaющаz внyтрь вносsщихъ. |
|
5
|
5
|
| І жертовник наповнився непотребними, забороненими законом речами. | Nлтaрь тaкожде п0лнъ бЁ возбранeнными t зак0нwвъ. |
|
6
|
6
|
| Не можна було ні зберігати суботи, ні дотримуватися батьківських свят, ні навіть називатися юдеєм. | Бsше же не возм0жио суббHтъ храни1ти, ни прaздникwвъ nтeческихъ содержaти, нижE весьмA комY себE їудeаниномъ и3меновaти. |
|
7
|
7
|
| З тяжким примусом водили їх щомісяця у день народження царя на ідольські жертви, а на свято Діониса примушували юдеїв у плющових вінках іти в урочистому ході на честь Діониса. | Ведsхужесz съ г0рькою нуждeю на всsкъ мцcъ въ дeнь рождeніz царeва въ жeртвэ: бhвшу же діон0сову прaзднику, понуждaхусz їудeє кjссы и3мyще хвали1ти діонЂса. |
|
8
|
8
|
| Таке повеління вийшло і сусіднім еллінським містам, за наущенням Птоломея, щоб вони так само діяли проти юдеїв і змушували їх приносити ідольські жертви, | Повелёніе же и3зhде въ бли6жніz грaды є4ллинскіz, птоломeю под8усти1вшу, да тогHжде ўставлeніz проти1ву їудeєвъ ўпотреблsютъ, и3 жeртву прин0сzтъ, |
|
9
|
9
|
| а тих, що не погоджувалися переходити до еллінських звичаїв, убивали. Тоді-то можна було бачити справжню біду. | не и3зволsющихъ же прейти2 на є4ллинскіz ўстaвы да ўбивaютъ: бЁ u5бо ви1дэти настоsщую бёдность. |
|
10
|
10
|
| Дві жінки звинувачені були у тім, що обрізали своїх дітей; і за це, привісивши до сосків їхніх немовлят і перед народом провівши по місту, скинули їх зі стіни. | ДвЁ бо жєны2 њклевєтaны бhстэ њбрёзавшыz ч†да сво‰: си1хъ привёсивше и4ма къ сосцaмъ младeнцы и3 пред8 нар0домъ њбводи1вше и5хъ по грaду, со стэны2 сверг0ша. |
|
11
|
11
|
| Інші бігли у ближні печери, щоб потай святкувати сьомий день, але, будучи виданими Филипу, були спалені, бо вони неправедним вважали захищатися з поваги до святости дня. | И#нjи же въ бли6жніz стeкшесz пещє1ры, тaйнw дeнь суббHтный прaздновати, є3гдA возвёщено бhсть філjппу, сожжeни бhша, занE рaди чeсти прaздничнагw днE боsхусz помогaти себЁ. |
|
12
|
12
|
| Тих, кому випаде читати цю книгу, прошу не страшитися напастей і зрозуміти, що ці страждання служать не на погублення, а на напоумлення роду нашого. | Молю2 u5бо чтyщихъ кни1гу сію2 не ўстрашaтисz напaстей, мнёти же мучє1іz сі‰ не къ погублeнію, но къ наказaнію р0да нaшегw бhти. |
|
13
|
13
|
| Бо те саме, що нечестивцям не дається багато часу, але швидко піддаються вони карам, є знамення великого благодіяння. | И$бо на мн0го врeмz не попускaти ѕлочeствующымъ, но ѓбіе впaдати и5мъ въ мучє1ніz, вели1кагw благодэsніz є4сть знaменіе. |
|
14
|
14
|
| Бо не так, як до інших народів, продовжує Господь довготерпіння, щоб карати їх, коли вони досягнуть повноти гріхів, не так судив Він про нас, | Не бо2 ћкоже на и4ныхъ kзhцэхъ ждeтъ долготерпэли1вый вLка, д0ндеже дости1гшихъ ко и3сполнeнію грэхHвъ мyчитъ, тaкw и3 на нaсъ суди2 бhти: |
|
15
|
15
|
| щоб покарати нас після, коли вже досягнемо краю гріхів. | да не до концA дости1гшымъ грэхHмъ нaшымъ, послэди2 нaмъ tмсти1тъ. |
|
16
|
16
|
| Він ніколи не відбирає у нас Своєї милости і, караючи нещастями, не залишає Свого народу. | Сегw2 рaди никогдaже t нaсъ млcрдіе своE teмлетъ: наказyzй же бёдствами не њставлsетъ людjй свои1хъ. |
|
17
|
17
|
| Втім, нехай буде це сказано на пам’ять нам: після цих небагатьох слів повернемося до оповіді. | Но сі‰ ко ўвэщaнію нaмъ речє1на сyть: мaлыми же подобaетъ вни1ти въ п0вэсть. |
|
18
|
18
|
| Був такий собі Єлеазар, з перших книжників, муж, який уже досяг старости, але дуже красивої зовнішности: його примушували, розкриваючи йому рот, їсти свиняче м’ясо. | Е#леазaръ нёкій t пeрвенствующихъ кни1жникwвъ, мyжъ ўжE состaрэвсz лётами и3 зрaкомъ лицA благолёпенъ сhй, tвeрстыми ўсты6 принуждaемь бsше ћсти свин†z мzсA. |
|
19
|
19
|
| Віддаючи перевагу славній смерті перед зганьбленим життям, він добровільно пішов на муки, і плював, | Џнъ же со слaвою смeрть пaче, нeжели ненави1стный жив0тъ пред8избрaвъ, в0лею и3дsше на мyку: |
|
20
|
20
|
| як належало тим, хто вирішив устояти проти того, чого з любови до життя не дозволено споживати. | плю1нувъ же (на т†z), и4мже w4бразомъ подобaше приходи1ти хотsщымъ терпёти мучeніе, ±же не лёть бЁ ћсти рaди люблeніz животA. |
|
21
|
21
|
| Тоді приставлені до беззаконного жертвоприношення, які знали цього мужа з давнього часу, відкликавши його, наодинці переконували його принести ним самим приготоване м’ясо, яке він міг би споживати, і прикинутися, начебто їсть призначене від царя жертовне м’ясо, | Ко беззак0ннэй же пристaвленніи жeртвэ, дрeвнzгw рaди къ мyжу знaніz, взeмше є3го2 на є3ди1нэ молsху, да принесє1наz мzсA, ±же ћсти є3мY лёть бsше, є3гw2 рaди ўготHвана, притвори1тъ себE ѓки kдyща повелBннаz t царS жeртвєннаz мzсA: |
|
22
|
22
|
| щоб через це уникнути смерти і за давньою з ними дружбою скористатися їхнім людинолюбством. | да сіE содёлавъ и3збaвитсz t смeрти и3 дрeвніz рaди къ ни6мъ дрyжбы полyчитъ человэколю1біе. |
|
23
|
23
|
| Але він, утвердившись у добрій думці, гідній його віку і поважної старости і досягнутої ним славної сивини, і благочестивого з дитинства виховання, а найбільше — святого і Богом даного законоположення, згідно з цим відповів, і сказав: негайно віддати на смерть; | Џнъ же мhсль блaгу воспріeмь и3 дост0йну в0зраста и3 стaрости преимyщества, и3 пристzжaныz лёпотныz сэди1ны и3 и3здётска пред0брагw воспитaніz, пaче же с™aгw и3 бGодaннагw зак0на, послёдовнw tвэщA, ск0рw глаг0лz: и3зволsю п0сланъ бhти во ѓдъ, |
|
24
|
24
|
| бо негідно у нашому віці лицемірити, щоб багато хто з юних, дізнавшись, що дев’яностолітній Єлеазар перейшов у язичництво, | не бо2 в0зрасту нaшему дост0йно є4сть лицемёрити, да мн0зи t ю4ныхъ непщyюще є3леазaра девzтидесzтилётна прейти2 къ жи1телству и3ноплемeнныхъ, |
|
25
|
25
|
| і самі внаслідок мого лицемірства, заради короткого і нікчемного життя, не впали через мене в оману, і через те я поклав би нечестя і пляму на мою старість. | и3 nни2 моегw2 рaди лицемёріz и3 маловрeменнагw животA прельстsтсz менє2 рaди, и3 нeнависть и3 пор0къ стaростимоeй сотворю2: |
|
26
|
26
|
| Якщо у даний час я і позбудуся мук від людей, але не уникну правиці Всемогутнього ні в цьому житті, ні після смерти. | ѓще бо нhнэшніz мyки человёческіz и3 и3збaвлюсz, но руки2 всемогyщагw ни жи1въ, ни ўмeрый и3збэгY: |
|
27
|
27
|
| Тому, мужньо розлучаючись тепер з життям, сам я буду гідним старости, | тёмже мyжественнэ нн7э разлучи1всz животA, стaрости ќбw дост0инъ kвлю1сz, |
|
28
|
28
|
| а юним залишу добрий приклад — охоче і мужньо приймати смерть за шановані і святі закони. Сказавши це, він одразу ж пішов на муки. | ю4нымъ же w4бразъ д0блій њстaвлю, є4же ўсeрднw и3 д0бльственнw за чєстнhz и3 свzты6z зак0ны ўмирaти. И# сі‰ рeкъ, со тщaніемъ на мyку п0йде. |
|
29
|
29
|
| Тоді й ті, які вели його, незадовго перед цим виявлену до нього доброзичливість змінили на ненависть через вищесказані слова, бо вони вважали їх божевіллям. | Ведyщіи же є3го2, бhвшую мaлw прeжде благопріsтность къ немY въ свирёпость премэни1ша предрэчeнныхъ рaди словeсъ, ±же сjи мнsху безyмство бhти. |
|
30
|
30
|
| Готуючись уже померти під ударами, він, застогнавши, промовив: Господу, Який має досконале відання, відомо, що я, маючи можливість уникнути смерти, приймаю через бичування тіла жорстокі страждання, а душею охоче терплю їх зі страху перед Ним. | Хотs же рaнами скончaтисz, возстенaвъ речE: гDеви с™hй рaзумъ и3мyщему ћвно є4сть, ћкw t смeрти могyщь и3збaвитисz, жeстwкіz терплю2 на тёлэ бwлёзни ўzзвлsемь, на души1 же слaдцэ стрaха рaди є3гw2 сі‰ стрaжду. |
|
31
|
31
|
| І так помер він, залишивши у смерті своїй не тільки юнакам, але і дуже багатьом з народу зразок доблести і пам’ятник доброчесности. | И# сeй u5бо си1мъ w4бразомъ жив0тъ скончA, не т0кмw ю4ношамъ, но и3 премнHгимъ kзhка свою2 смeрть во w4бразъ д0блести и3 въ памzть добродётели њстaвивъ. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| Трапилося також, що були схоплені сім братів з матір’ю, яких примушував цар їсти недозволе свиняче м’ясо, їх били бичами і жилами. | Случи1сz же и3 седми1мъ брaтіzмъ вкyпэ съ мaтерію ћтымъ, понуждaємымъ бhти t царS ћсти проти1ву прaвилъ мzсA свин†z, бичми2 и3 жи1лами волyzми м{чимымъ. |
|
2
|
2
|
| Один з них, взявши на себе відповідь, сказав: про що ти хочеш запитувати, або про що дізнатися від нас? ми готові краще померти, ніж переступити отецькі закони. | Е#ди1нъ же t ни1хъ, и4же бЁ пeрвый, тaкw речE: что2 х0щеши вопрошaти и3 научи1тисz t нaсъ; гот0ви бо є3смы2 ўмрeти, нeжели преступи1ти nтeчєскіz зак0ны. |
|
3
|
3
|
| Тоді цар, озлобившись, наказав розпалити сковороди і казани. | Разгнёвавсz же цaрь повелЁ скwврады2 и3 кон0бы разжещи2. |
|
4
|
4
|
| Коли вони були розпалені, негайно наказав тому, який узяв на себе відповідь, відрізати язик і, здерши шкіру з нього, відітнути члени тіла, на виду інших братів і матері. | И%мже ск0рw разжжє1ннымъ бhвшымъ, повелЁ сyщему t ни1хъ предводи1телю сл0ва tрёзати љзhкъ, и3 со всегw2 к0жу содрaвше, краи6 ўдHвъ тэлeсныхъ tсэщи2, прHчіимъ брaтіzмъ и3 мaтери смотрsщымъ. |
|
5
|
5
|
| Позбавленого всіх членів, але ще дихаючого, повелів віднести до багаття і палити на сковороді; коли ж від сковороди поширилися сильні випари, вони разом з матір’ю умовляли одне одного мужньо перетерпіти смерть, говорячи: | И# є3гдA ўжE неключи1мь сотворeнъ бhсть всёми (ўдесы2), повелЁ nгню2 предaти є3щE дhшуща и3 пещи2 на сковрадЁ: пaру же ўмножaющусz t сковрады2, (пр0чіи кyпнw) съ мaтерию дрyгъ дрyга поwщрsху ўмрeти мyжественнw, глаг0люще си1це: |
|
6
|
6
|
| Господь Бог бачить і за істиною змилосердиться над нами, як Мойсей звістив у своїй пісні перед лицем народу: «і над рабами Своїми змилосердиться». | гDь бGъ зри1тъ и3 њ и4стинэ нaшей ўтэшaетсz, ћкоже пред8 лицeмъ свидётелствующею пёснію и3з8zви2 мwmсeй глаг0лz: и3 њ рабёхъ свои1хъ ўтёшитсz. |
|
7
|
7
|
| Коли помер перший, вивели на наругу другого і, здерши з голови шкіру з волоссям, запитували, чи буде він їсти, перше ніж будуть мучити по частинах його тіло? | Ўмeршу же пeрвому си1мъ w4бразомъ, вторaго и3зводsху на поругaніе: и3 к0жу со главы2 є3гw2 со власы6 содрaвше, и3 вопрошaху: бyдеши ли ћсти прeжде нeже ўмyчено бyдетъ всE тёло по ќдамъ. |
|
8
|
8
|
| Він же, відповідаючи вітчизняною мовою, сказав: ні. Тому і він прийняв муки таким же чином, як перший. | Џнъ же tвэщaвъ nтeческимъ глaсомъ, речE: ни2. Тёмже и3 сeй по рsду пріsтъ мучeніе, ћкоже и3 пeрвый. |
|
9
|
9
|
| Будучи ж при останньому подиху, сказав: ти, мучителю, позбавляєш нас теперішнього життя, але Цар миру воскресить нас, які померли за Його закони, для життя вічного. | Въ послёднемъ же и3здыхaніи бhвъ, речE: ты2 u5бо, њкаsннэйшій, t настоsщагw животA нaсъ погублsеши, цRь же мjра ўмeршихъ нaсъ свои1хъ рaди зак0нwвъ воскRси1тъ нaсъ въ воскrніе животA вёчнагw. |
|
10
|
10
|
| Після того третій підданий був нарузі, і на вимогу дати язик — негайно виставив його, безстрашно простягнувши і руки, | По сeмъ же трeтій поругaемь бЁ, и3 љзhка и3спрошeнъ, ѓбіе и3здадE и3 рyцэ дeрзостнэ прострE и1 мyжественнэ речE: |
|
11
|
11
|
| і мужньо сказав: від неба я одержав їх і за закони Його не шкодую їх, і від Нього сподіваюся знову одержати їх. | t нб7сE сі‰ притzжaхъ, и3 є3гw2 рaди зак0нwвъ презирaю сі‰, и3 t негw2 сі‰ пaки ўповaю воспріsти. |
|
12
|
12
|
| Сам цар і ті, що були з ним, здивовані були такою мужністю отрока, як він ні у що ставив страждання. | Ћкw и3 сaмъ цaрь и3 сyщіи съ нимъ ўдивлsхусz ю4нагw великодyшію, ћкw ни во чт0же полагaше м{ки. |
|
13
|
13
|
| Коли помер і цей, у такий самий спосіб шматували і мучили четвертого. | И# семY скончавшусz, и3 четвeртаго тaкожде мyчаху мучи1телє. |
|
14
|
14
|
| Будучи близьким до смерти, він так говорив: тому, хто помирає від людей, бажано покладати надію на Бога, що Він знову оживить; для тебе ж не буде воскресіння до життя. | И# є3гдA ўжE бhсть къ смeрти тaкw речE: лyчше ўбивaемымъ t человBкъ ўповaніz чazти t бGа, пaки и3мyщымъ воскрешє1нымъ бhти t негw2, тебё же воскресeніе въ жив0тъ не бyдетъ. |
|
15
|
15
|
| Потім привели і почали мучити п’ятого. | По сeмъ же пsтаго привeдше мyчиша. И# џнъ воззрёвъ нaнь, речE: |
|
16
|
16
|
| Він, дивлячись на царя, сказав: маючи владу над людьми, ти, сам підданий тлінню, робиш, що хочеш; але не думай, щоб рід наш залишений був Богом. | влaсть въ человёцэхъ и3мёz тлёненъ сhй, є4же х0щеши, твори1ши: не мни1 же р0ду нaшему t бGа њстaвлену бhти: |
|
17
|
17
|
| Зачекай, і ти побачиш велику силу Його, як Він покарає тебе і сім’я твоє. | тh же потерпи2 и3 зри2 вeлію держaву є3гw2, кaкw тебE и3 сЁмz твоE ўмyчитъ. |
|
18
|
18
|
| Після цього привели шостого, який, готуючись до смерти, сказав: не обманюй себе даремно, бо ми терпимо це за себе, згрішивши перед Богом нашим, від того і сталося гідне подиву. | По сeмъ приведоша щестaго. И# т0й ўмрeти начинaющь речE: не прельщaйсz сyетиw, мh бо себє2 рaди сі‰ стрaждемъ согрэшaюще къ бGу нaшему, сегw2 рaди достHйнаz ўдивлeніz бhша: |
|
19
|
19
|
| Але не думай залишитися безкарним ти, що набрався сміливости протистояти Богу. | тh же да не возмни1ши непови1ненъ бhти, бGоб0рствовати начeнъ. |
|
20
|
20
|
| Найбільше ж достойна здивування і славної пам’яті мати, яка, бачачи, як сім її синів умертвлені протягом одного дня, благодушно переносила це у надії на Господа. | безмёрно же мaти ди1внаz и3 благjz пaмzти дост0йнаz, ћже погибaющихъ седми2 сынHвъ є3ди1нагw днE и3 врeмене ви1дzщи, благодyшнw терпsше рaди ўповaніz на гDа, |
|
21
|
21
|
| Сповнена доблесних почуттів і укріплюючи жіноче міркування чоловічим духом, вона заохочувала кожного з них вітчизняною мовою і говорила їм: | и3 коег0ждо и4хъ ўвэщавaше nтeческимъ глaсомъ, д0бліz и3сп0лнена мyдрости и3 жeнское помышлeніе мyжескою душeю воздвизaющи, глаг0лаше къ ни6мъ: |
|
22
|
22
|
| я не знаю, як ви з’явилися в утробі моїй; не я дала вам дихання і життя; не мною утворився склад кожного. | не вёмъ, ћкw во чрeвэ моeмъ kви1стесz, нижe бо ѓзъ дyхъ и3 жив0тъ дaхъ вaмъ, и3 коегHждо ќды не ѓзъ состaвихъ, |
|
23
|
23
|
| Отже, Творець світу, Який утворив природу людини й упорядкував походження усіх, знову дасть вам дихання і життя з милістю, оскільки ви тепер не щадите самих себе за Його закони. | но мjра творeцъ, создaвый р0дъ человёчь и3 всёхъ и3з8wбрэтhй рождeніе, и3 дyхъ и3 жи1знь вaмъ пaки воздaстъ съ млcтію, ћкw нн7э сaми себE презирaете рaди зак0нwвъ є3гw2. |
|
24
|
24
|
| Антиох же, думаючи, що його зневажають, і приймаючи ці слова за наругу над собою, переконував наймолодшого, який ще залишався, не тільки словами, але і клятвеними запевненнями, що і збагатить і ощасливить його, якщо він відступить від отецьких законів, що буде мати його за друга і довірить йому почесні посади. | Ґнті0хъ же непщyzй ўничижeнъ бhти и3 понощaющь глaсъ презрёвъ, є3щE ю3нёйшему жи1ву сyщу, не т0кмw словесы2 творsше ўвэщaніе, но и3 клsтвою подкрэплsше, богaта кyпнw и3 блажeна сотвори1ти, преведeннаго t nтeческихъ зак0нwвъ, и3 дрyга воз8имёти, и3 дэлA ввёрити є3мY. |
|
25
|
25
|
| Але оскільки юнак ніскільки не слухав, то цар, покликавши матір, переконував її порадити синові зберегти себе. | Си6мъ же ю4ношэ ни кaкоже внeмлющу, призвaвъ цaрь мaтерь ўвэщавaше, да бyдетъ ю4ношэ совётница на спасeніе. |
|
26
|
26
|
| Після багатьох його умовлянь, вона погодилася умовляти сина. | Мн0гw же є3мY ўвэщавaющу, њбэщaла совётовати сhну своемY. |
|
27
|
27
|
| Нахилившись же до нього і насміхаючись з жорстокого мучителя, вона так говорила вітчизняною мовою: сину! май милість до мене, яка дев’ять місяців носила тебе в утробі, три роки годувала тебе молоком, вигодувала і виростила і виховала тебе. | Приклони1вшисz же къ немY, посмэsсz жeстокому мучи1телю и3 си1це речE nтeческимъ глaсомъ: сhне, поми1луй мS носи1вшую тS во чрeвэ дeвzть мцcей и3 млек0мъ питaвшую тS лBта три2, и3 воскорми1вшую тS и3 привeдшую въ в0зрастъ сeй, и3 болBзни воспитaніz понeсшую: |
|
28
|
28
|
| Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого і що так з’явився і рід людський. | молю1 тz, чaдо, да воззри1ши на нeбо и3 зeмлю, и3 вс‰, ±же въ ни1хъ, ви1дzщь ўразумёеши, ћкw t не сyщихъ сотвори2 сі‰ бGъ, и3 человёчь р0дъ тaкw бhсть: |
|
29
|
29
|
| Не страшися цього вбивці, але будь достойним братів твоїх і прийми смерть, щоб я з милости Божої знову придбала тебе з братами твоїми. | не ўб0йсz плоторастерзaтелz сегw2, но дост0инъ бhвъ брaтіи твоеS, воспріими2 смeрть, да въ ми1лости съ брaтіею твоeю воспріимY тS. |
|
30
|
30
|
| Коли вона ще продовжувала говорити, юнак сказав: чого ви очікуєте? Я не слухаю повеління царя, а підкорююся повелінню закону, який був даний батькам нашим через Мойсея. | Е#щe же сі‰ є4й глаг0лющей, ю4ноша речE: когw2 њжидaете; не слyшаю повелёніz царeва, но повелёніz зак0на слyшаю дaннагw nтцє1мъ нaшымъ чрез8 мwmсeа: |
|
31
|
31
|
| Ти ж, винахіднику всього зла для євреїв, не уникнеш рук Божих. | тh же всsкіz ѕл0бы и3з8wбрэтaтель бhвъ на їудє1и, не и3збэжи1ши рyкъ б9іихъ: |
|
32
|
32
|
| Ми страждаємо за свої гріхи. | мh бо за грэхи2 нaшz сі‰ стрaждемъ: |
|
33
|
33
|
| Якщо для напоумлення і покарання нашого живий Господь і прогнівався на нас на деякий час, то Він знову змилостивиться над рабами Своїми; | ѓще же рaди ўстрашeніz и3 наказaніz живhй гDь нaшъ мaлw прогнёвасz, но пaки примири1тсz рабHмъ свои6мъ: |
|
34
|
34
|
| ти ж, нечестивий і найзлочинніший з усіх людей, не підносься марно, величаючись облудними надіями, що ти піднімеш руку на рабів Його, | тh же, q=^, беззак0нниче и3 всёхъ человBкъ сквернaвэйше, не возноси1сz сyетнw кичaсz тщeтнымъ ўповaніемъ, на нбcныz рабы6 є3гw2 возносsщь рyку: |
|
35
|
35
|
| бо ти ще не уник суду всемогутнього і всевидючого Бога. | не u5 бо вседержи1телz и3 бсеви1дца бGа судA и3збёглъ є3си2: |
|
36
|
36
|
| Брати наші, перетерпівши нині короткі муки, за завітом Божим одержали життя вічне, а ти за судом Божим понесеш праведне покарання за гордовитість. | брaтіz бо н†ша мaлw нн7э болёзни потерпёвше по завёту б9ію вёчный жив0тъ получи1ша: тh же суд0мъ б9іимъ прaведную кaзнь гордhни (твоеS) воспріи1меши: |
|
37
|
37
|
| Я ж, як і брати мої, віддаю і душу і тіло за отецькі закони, закликаючи Бога, щоб Він скоро змилосердився над народом, і щоб ти з муками і карами сповідав, що Він єдиний є Бог, | ѓзъ же, ћкоже брaтіz мо‰, дyшу и3 тёло моE предаю2 за nтeчєскіz зак0ны, призывaz бGа млcтива вск0рэ бhти ї}лю: тh же съ мучeніемъ и3 біeніемъ и3сповёси, ћкw є3ди1нъ т0кмw бGъ є4сть: |
|
38
|
38
|
| і щоб на мені і на братах моїх закінчився гнів Всемогутнього, який праведно спостиг весь рід наш. | на мнЁ и3 на брaтіи моeй престaнетъ вседержи1телz гнёвъ нанесeнный првdнw всемY р0ду нaшему. |
|
39
|
39
|
| Тоді розгніваний цар учинив з ним ще жорстокіше, ніж з іншими, обурюючись за насміяння. | ТогдA цaрь раз8zри1сz ћростію нaнь пaче и3нhхъ лютёе, г0рцэ терпsщь посмэsніе. |
|
40
|
40
|
| Так і цей скінчив життя чистим, цілком поклавшись на Господа. | И# сeй u5бо чи1стъ t житіS премэни1сz, по всемY на гDа ўповaz. |
|
41
|
41
|
| Після синів померла і мати. | Послэди1 же сынHвъ и3 мaти скончaсz. |
|
42
|
42
|
| Про жертви ідольські і про незвичайні муки сказано достатньо. | Сі‰ u5бо њ жeртвахъ и3 њ превосходsщихъ мучи1телствахъ толи1кw и3звэсти1шасz. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Тим часом Іуда Маккавей і ті, що були з ним, таємно входячи у селища, скликали родичів і, приймаючи тих, що залишилися в юдействі, зібрали до шести тисяч мужів. | Їyда же маккавeй и3 и5же съ ни1мъ, входsще тaйнw въ сeла, созывaху ср0дники и3 пребывaюшихъ во їудeйствэ пріeмлюще собрaша до шести2 тhсzщъ мужeй. |
|
2
|
2
|
| Вони взивали до Господа, щоб Він зглянувся на народ, який усі топчуть, і пожалів храм, осквернений людьми нечестивими; | И# призывaху гDа призрёти на лю1ди t всёхъ попирaємыхъ, ўщeдрити же и3 хрaмъ t нечести1выхъ человBкъ њсквернeнъ |
|
3
|
3
|
| щоб помилував розорене місто, близьке до того, щоб зрівнятися з землею, і почув кров, яка волає до Нього; | поми1ловати же и3 разореный грaдъ и3 и3мёющь рaвнw со землeю бhти, и3 глaсъ кровeй вопію1щихъ къ немY ўслhшати, |
|
4
|
4
|
| щоб згадав про беззаконне погублення безвинних немовлят і про колишні хуління Його імені, й обурився на злих. | помzнyти же и3 безгрёшныхъ младeнцєвъ беззак0нное погублeніе и3 бы6вшаz хулє1ніz на и4мz є3гw2, и3 возненави1дэти лук†вства. |
|
5
|
5
|
| Оточивши себе багатьма, Маккавей зробився непереможним для язичників, коли гнів Господа перетворився на милість. | Собрaвъ же мн0жество, маккавeй нестерпи1мь ћжE kзhкwмъ бhсть, гнёву гDню въ млcть њбрати1вшусz. |
|
6
|
6
|
| Раптово нападаючи на міста і селища, він спалював їх, і, займаючи зручні місця, немало переміг ворогів, змушуючи їх утікати; | И# напaдаz на вє1си и3 грaды нечazннw сожигaше, и3 благоврeмєнна мэстA взимaющь, не мaлw супост†тъ побэждaше ўбивaz, |
|
7
|
7
|
| переважно він обирав собі на допомогу для таких справ ночі, і чутка про його мужність розносилася всюди. | наипaче же н0щы на такwвaz нападє1ніz въ п0мощь пріeмлzше: и3 слaва нёкаz мyжества є3гw2 прохождaше всю1ду. |
|
8
|
8
|
| Филип, бачачи, що цей муж помалу входить у силу, а частіше буває щасливий у ділах, писав до Птоломея, воєначальника Келе-Сирії і Фінікії, щоб він допоміг ділам царя. | Ви1дэ же філjппъ по мaлу въ пред8успэsніе грzдyща мyжа, чaстэе же во благодeнствіихъ ўспэвaюща, ко птоломeю воев0дэ кілисmрjи и3 фінікjи писA, дабы2 помогaлъ въ цaрскихъ дёлэхъ. |
|
9
|
9
|
| Він же, негайно обравши Никанора, сина Патроклового, одного з перших своїх друзів, послав його, підпорядкувавши йому не менше двадцяти тисяч чоловік з різних народів, знищити весь рід юдеїв; приєднав до нього і Горгія воєначальника, досвідченого у справах військових. | џнъ же ск0рw и3збрaвъ нікан0ра, сhна патр0клова t пeрвэйшихъ другHвъ послA, подчини1въ є3мY t всsкихъ kзhкwвъ воwружeнныхъ ви1євъ не мeнше двaдесzти тhсzщъ, да вeсь їудeйскій р0дъ и3збіeтъ: придадe же є3мY и3 горгjю мyжа страти1га и3 въ рaтныхъ дёлэхъ и3скyсство и3мyща. |
|
10
|
10
|
| Никанор ухвалив: данину у дві тисячі талантів, яку цар винен був римлянам, поповнити від полонення юдеїв. | Ўстaви же нікан0ръ дaнь царю2, ћже ри1млzнwмъ даsшесz, двЁ тhсzщы талaнтwвъ t плэнeніz їудeйскагw нап0лнити. |
|
11
|
11
|
| Тому негайно послав у приморські міста, запрошуючи їх купувати у раби юдеїв і обіцяючи доставляти по дев’яносто полонених за один талант; але не очікував він тієї помсти, яка готова була прийти на нього від Всемогутнього. | Ѓбіе же въ помHрскіхъ грaды послA, созывaz на кyплю jудeйскихъ плённикwвъ, њбэщazсz дeвzтьдесzтъ плённикwвъ за талaнтъ дaти, не чaz мщeніz хотsщаго послёдовати є3мY t вседержи1телz. |
|
12
|
12
|
| Іуді ж дано було знати про прихід Никанора, і коли він передав тим, що були з ним, про прибуття війська, | Їyдэ же возвэщeно бЁ њ прищeствіи нікан0ровэ: и3 є3гдA џнъ возвэсти2 сyщымъ съ соб0ю њ пришeствіи в0инства, |
|
13
|
13
|
| тоді боязкі й ті, що не вірили у воздаяння Боже, розбіглися, залишивши місця свої. | ўжaсшесz и3 не вёровавше б9ію tмщeнію разбэгaхусz и3 t мёста своегw2 tступaху: |
|
14
|
14
|
| Інші ж продавали все, що залишилося у них, і благали Господа визволити їх, проданих нечестивим Никанором раніше битви, | и3нjи же њст†вшаz вс‰ продаsху, кyпнw же гDа молsху, да и3збaвитъ t нечести1вагw нікан0ра пр0даныхъ, прeжде дaже сни1тисz, |
|
15
|
15
|
| якщо не для них, то заради завітів з батьками їхніми і наречення на них святого і славного імені Його. | и3 ѓще не и4хъ рaди, то2 рaди завёта, и4же бhсть ко nтцє1мъ и4хъ, и3 призывaніz рaди честнaгw и3 великолёпагw и4мене своегw2 на ни1хъ. |
|
16
|
16
|
| Тоді Маккавей зібрав тих, що були з ним, числом шість тисяч мужів, і умовляв їх не страшитися ворогів і не боятися великої кількости язичників, що неправедно йдуть на них, але мужньо битися, | Собрaвъ же маккавeй сyщихъ w4крестъ є3гw2 числ0мъ шeсть тhсzщъ, молsше, да не ўжaснутсz t супроти1вникwвъ, нижE да ўстрашaтсz непрaведнw грzдyщихъ на нS kзhкwвъ мн0жества, но мyжественнw да подвизaютсz, |
|
17
|
17
|
| маючи перед очима неправедно нанесену ними образу святому місцю і розорення зганьбленого міста і порушення праотецьких настанов. | пред8 nчи1ма имёюще беззак0ннw на мёсто с™0е содёланную t ни1хъ ўкори1зну и3 посмэsннагw грaда њби1ду, є3щe же и3 прароди1телнагw жи1телства разрушeніе. |
|
18
|
18
|
| Бо, — говорив він, — вони надіються на зброю і відважність, а ми надіємося на всемогутнього Бога, Який одним помахом може подолати і тих, що йдуть на нас, і весь світ. | Nни1 бо на nрyжіе надёютсz кyпнw и3 на дeрзость, речE: мh же на вседержи1телz бGа могyщаго и3 грzдyщихъ мгновeніемъ низложи1ти надёемсz. |
|
19
|
19
|
| Він розповів їм і про те заступництво, яке одержували їхні предки, і як при Сеннахиримі погублені сто вісімдесят п’ять тисяч мужів, | Воспомzнyвъ же и5мъ и3 бы6вшаz заступлє1ніz при прароди1телехъ, и3 ћкw под8 сеннахирjмомъ сто џсмьдесzтъ пsть тhсzщь погиб0ща, |
|
20
|
20
|
| і про битву, що була у Вавилоні проти галатів, як вони прийшли на битву в кількості лише восьми тисяч з чотирма тисячами македонян, і коли македоняни змішалися, то ці вісім тисяч погубили сто двадцять тисяч завдяки допомозі, яка була їм з неба, й одержали велику здобич. | и3 въ вавmлHнэ на галaтwвъ бhвшее њполчeніе, кaкw вси2, є3гдA на брaнь пріид0ша, џсмь тhсzщъ съ четhрію тысzщами македHнzнъ, македHнzнwмъ tчazвшымсz, є3ди1ни џсмь тhсzщъ поби1ша сто2 двaдесzть тhсzщъ п0мощію дaнною и5мъ t нб7сE, и3 п0льзу мн0гу взsша. |
|
21
|
21
|
| Такими розповідями зробивши їх безстрашними і готовими померти за закони і батьківщину, він розділив військо на чотири загони, | Си1ми (воспомzновє1ніи) дeрзwстны w4ныz постaвивъ и3 готHвы ўмрeти за зак0ны и3 nтeчество, четверочaстно в0инство постaви: |
|
22
|
22
|
| призначивши вождями кожного загону братів своїх: Симона, Йосифа та Іонафана, і підпорядкувавши кожному по тисячі п’ятсот чоловік. | ўчини1въ и3 брaтію свою2 воев0дами nбоегw2 њполчeніz, сjмwна и3 їHсифа и3 їwнаfaна, поддaвъ коемyждо тhсzщу и3 пsть сHтъ, |
|
23
|
23
|
| Потім наказав Єлеазару читати священну книгу, і, обнадіявши Божою допомогою, сам прийняв провід над передовим загоном і вступив у битву з Никанором. | є3щe же и3 є3леазaру (повелёвъ) чести2 с™yю кни1гу и3 дaвъ знaменіе п0мощи б9ію, пeрвому полкY сaмъ предводи1телствуz сразjсz съ ніканоромъ. |
|
24
|
24
|
| Оскільки помічником їх був Усемогутній, то вони побили ворогів понад дев’ять тисяч, і ще більшу частину Никанорового війська залишили пораненими і покаліченими, і всіх змусили втікати. | Бhвшу же и5мъ вседержи1телю споб0рнику, ўби1ша супостaтwвъ б0лэе девzти2 тhсzщъ, ћзвеныхъ же и3 безчленныхъ б0лшую чaсть сотворища в0євъ нікан0ровыхъ, всёхъ же въ бёгство понyдиша. |
|
25
|
25
|
| Узяли і гроші у тих, що прийшли купувати їх; переслідували їх на значну відстань, і повернулися, будучи зупинені часом. | Срeбреники же t пришeдшихъ на кyплю и4хъ взsша. |
|
26
|
26
|
| Бо це був день перед суботою; з цієї причини вони і не продовжували гнатися за ними. | Гони1вше же и4хъ ѕёлнэ, возврати1шасz t врeмене заключeни: бЁ бо (дeнь) пред8 суббHтою, сеS рaди вины2 не продолжи1ша гонsще и5хъ. |
|
27
|
27
|
| Зібравши ж за ними зброю і знявши обладунок з ворогів, вони святкували суботу, щиро дякуючи і прославляючи Господа, Який спас їх у той день і Який почав являти їм Своє милосердя. | nр{жіz же и4хъ собирaюще и3 коры6сти t супост†тъ teмлюще, суббHту прaздноваху попремн0гу благословsще и3 и3сповёдаюшесz гDеви спcшему и5хъ въ дeнь сeй, начaло млcти ўчини1вшему и5мъ. |
|
28
|
28
|
| Після суботи, виділивши зі здобичі калікам, удовам і сиротам, інше розділили між собою і дітьми своїми. | По суббHтэ же немwщнhмъ и3 сиротaмъ, и3 вдовaмъ (и3 њби6димымъ) раздэли1вше t корhстэй, прHчаz сaми и3 џтроцы раздэли1ша. |
|
29
|
29
|
| Закінчивши це, вони встановили громадську молитву, і благали милосердого Господа остаточно примиритися з рабами Своїми. | Сі‰ же содёzвше и3 џбщую моли1тву сотв0рше, млcрдаго гDа молsху, въ конeцъ примири1тисz рабHмъ свои6мъ. |
|
30
|
30
|
| І тоді, як Тимофій і Вакхид напали на них спільно, вони побили понад двадцять тисяч і легко оволоділи високими фортецями; вони розділили дуже багато здобичі рівними частинами між собою й каліками і сиротами і вдовами, ще ж і старійшинами. | И# t сyщихъ съ тімоfeемъ и3 вакхjдомъ проти1вныхъ мн0жае двaдесzти тhсzщъ ўби1ша и3 тверды6ни ѕэлw2 высHкіz њдержaша, и3 мнHгіz коры6сти раздэли1ша, равночaстнэ себЁ и3 немощны6мъ, и3 сиротaмъ и3 вдовaмъ, є3щe же и3 старёйшинамъ сотв0рше. |
|
31
|
31
|
| Зібравши після них зброю, ретельно склали все у зручних місцях, іншу ж здобич принесли у Єрусалим. | Собрaвше же nрyжіz и4хъ, прилёжнэ вс‰ положи1ша въ мёстэхъ благоврeменныхъ, пр0чыz же коры6сти во їеrли1мъ принес0ша. |
|
32
|
32
|
| Убили і вождя військ Тимофієвих, людину дуже нечестиву, яка заподіяла багато зла юдеям. | И# філaрха тімоfeева ўби1ша мyжа беззак0ннЁйшаго и3 вельми2 їудewвъ њѕл0бившаго, |
|
33
|
33
|
| Потім, торжествуючи перемогу на батьківщині, вони спалили Каллисфена і деяких інших, які спалили священні ворота й утекли в один дім, так що ці за своє нечестя понесли гідну відплату. | иобэди1тєлнаz же прaзднующе во nтeчествэ, зажeгшихъ свzшє1ннаz вратA, калісfeна и3 нёкіихъ и3нhхъ сожг0ша ўбёгшихъ во є3ди1ну хрaмину, и5же дост0йную мздY нечeстіz воспріsша. |
|
34
|
34
|
| А найзлочинніший Никанор, який привів тисячу купців для купівлі юдеїв, | Треклsтёйшій же нікан0ръ, и4же тысzщу купцє1въ на кyплю їудewвъ приведhй, |
|
35
|
35
|
| за допомогою Божою посоромлений був тими, яких вважав за ніщо, і, скинувши розкішний одяг, під виглядом біглого раба через внутрішні землі прийшов один в Антиохію, вкрай засмучений поразкою війська. | смирeнъ п0мощію гDнею t тёхъ, и5хже проти1ву себє2 за ничт0же вмэнsше, слaвную tложи1въ ри1зу, чрез8 средиземное (м0ре) бэглецA w4бразомъ ўединена себE сотв0рь, пріи1де во ґнтіохjю преѕёлнэ неблагополyченъ њ погублёніи в0инства. |
|
36
|
36
|
| Той, який взявся доставити римлянам данину від полонених у Єрусалимі, оголосив, що юдеї мають захисником Бога, і таким чином залишаються неушкодженими, тому що підкорюються установленим від Бога законам. | И# и4же њбэщA ри1млzнwмъ дaнь воздaти t плэнeніz їеrли1мскагw, проповёдаше, ±кw защи1тителz бGа и3мёютъ їудeи, и3 сегw2 рaди не ўzзвлsеми сyть їудeє, занE послёдуютъ зак0нwмъ t тогw2 ўстaвлєнымъ. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Близько того ж часу Антиох безславно повертався з меж Персії. | ТогH же врeмене ґнті0хъ съ безчeстіемъ возврати1сz t персjды. |
|
2
|
2
|
| Бо він увійшов у так званий Персеполь і мав намір пограбувати храм і оволодіти містом. Тому збігся народ, і взялися за зброю, й Антиох, змушений жителями втікати, повинен був із соромом повернутися назад. | Вни1де бо во грaдъ глаг0лемый персeполь и3 покуси1сz расхи1тити хрaмъ и3 грaдъ њбдержaти: тогw2 рaди мн0жеству ўстреми1вшусz, къ п0мощи nрyжій њбрати1шасz: и1 тaкw случи1сz прогнaному ґнті0ху t градожи1телей со срaмомъ возврати1тисz. |
|
3
|
3
|
| Коли знаходився він біля Екбатани, донесли йому про те, що трапилося з Никанором і з Тимофієм. | Сyщу же є3мY при є3кватaнэ, возвэсти1шасz є3мY содBzннаz при нікан0рэ и3 тімоfeи. |
|
4
|
4
|
| Запалавши гнівом, він думав зігнати на юдеях зло на тих, що змусили його втікати; тому наказав погоничеві колісниці безперестанно гнати і прискорювати подорож, тоді як небесний суд уже йшов слідом за ним. Бо він сказав із зарозумілістю: кладовищем для юдеїв зроблю Єрусалим, коли прийду туди. | Вознeссz же ћростію, мнsше и3 прогнaвшихъ є3го2 ѕл0бу нанести2 на їудє1и: сегw2 рaди повелЁ возни1цэ непрестaннw гонsщему совершaти шeствіе, нбcному судY понуждaющу є3го2, си1це бо гордели1вэ речE: гр0бищное мёсто їудeємъ їеrли1мъ, пришeдъ тaмw, сотворю2. |
|
5
|
5
|
| Але всевидючий Господь, Бог Ізраїлів, уразив його незцілимим і невидимим ударом: як тільки скінчив він ці слова, схопили його нестерпний біль живота і жорстокі внутрішні муки, | Всеви1децъ же гDь бGъ ї}левъ порази2 є3го2 неизцёльною и3 неви1димою ћзвою: и3зрeкшусz бо є3гw2 сл0ву, ѓбіе њб8sтъ є3го2 ўтр0бнаz неизёльнаz болёбзнь и3 гHрькіz внyтрєнніz м{ки, |
|
6
|
6
|
| і цілком праведно; бо він багатьма і надзвичайними муками терзав утроби інших. | ѕэлw2 прaведнэ, ћкw мн0гими и3 стрaнными напaстьми и3нhхъ ўтрHбы мyчи. Џнъ же никaкоже t кичeніz (своегw2) престA: |
|
7
|
7
|
| Але він ніскільки не залишав своєї гордости, і ще більше сповнювався зарозумілости, дихаючи вогнем люті на юдеїв і наказуючи прискорювати подорож. Тоді сталося, що він упав з колісниці, яка неслася швидко, і тяжким падінням пошкодив усі члени тіла. | є3щe же и3 гордhни и3сполнsшесz, nгнeмъ дhшущь ћрости на їудє1и и3 заповёдавъ ўскори1ти шeствіе: случи1сz же и3 пaсти є3мY t колесни1цы со ўстремлeніемъ и3дyщіz, и3 лю1тымъ падeніемъ пaдшему вс‰ ўды пл0ти сокруши1ти. |
|
8
|
8
|
| І той, який тільки що думав з гордости, більш ніж людської, повелівати хвилями моря і думав на терезах зважити висоти гір, повалений був на землю, і несений був на ношах, показуючи всім явну силу Божу, | Џнъ же, и4же мaлw прeжде мнsй волнaмъ мwрски1мъ повелэвaти, t г0рдости пaче человёчи, и3 мёриломъ высотY г0ръ мнsсz и3змёрити, до земли2 смирeнъ на носи1лэ носsшесz, ћвную б9ию си1лу всBмъ показyz: |
|
9
|
9
|
| так що з тіла нечестивця у безлічі виповзала черва, і ще у живого випадали частини тіла від хвороб і страждань; запах же смороду від нього нестерпний був у цілому війську. | ћкw и3 t тэлесE нечести1вагw чeрвію кипёти, и3 живyщу въ болёзнехъ и3 въ мучeніихъ, пл0ти є3гw2 и3зліsтисz t смрaда же є3гw2 и3 гн0z вси2 в0ини гнушaхусz. |
|
10
|
10
|
| І того, який незадовго перед тим мріяв торкатися зірок небесних, ніхто не міг носити через нестерпний сморід. | И# мaлw прeжде небeсныхъ ѕвёздъ касaтисz мнsщаго никт0же можaше носи1ти, смрaда рaди лю1тагw. |
|
11
|
11
|
| Тепер-то, будучи розтрощеним, почав він залишати свою велику гордовитість і приходити до пізнання, коли за покаранням Божим страждання його посилювалися з кожною хвилиною. | Tсю1ду u5бо начA t многіz гордhни своеS преставaти ўsзвленъ и3 въ познaніе приходи1ти (научeнъ) б9іею ћзвою повсечaстнw ўмножее болёзни своеS пріемлz. |
|
12
|
12
|
| Сам не в силах зносити свого смороду, він так говорив: праведно підкорятися Богу, і смертному не слід думати гордовито бути рівним Богу. | И# є3гдA нижE сaмъ смрaда своегw2 терпёти можaше, тaкw речE: прaведно є4сть повинyтисz бGови, и3 смeртну сyщу р†внаz бGови не мyдрствовати г0рдэ. |
|
13
|
13
|
| Нечестивець молив Господа, Який вже не милував його, і говорив: | Молsшесz же сквeрный ко никогдA хотsщему поми1ловати є3го2 вlцЁ, тaкw глаг0лz: |
|
14
|
14
|
| «Святе місто, яке поспішав я зрівняти з землею і зробити кладовищем, оголошую вільним; | стhй ќбw грaдъ, є3г0же тщaхсz пришедъ во прaхъ њбрати1ти и3 мёсто гр0бищное создaти, своб0денъ њстaвлю, |
|
15
|
15
|
| юдеїв, яких вирішив не дозволяти ховати, а викидати разом з дітьми їхніми хижим птахам і звірам, зроблю всіх рівними афінянам; | їудeєвъ же, и5хже хотёхъ нижE погребeніе спод0бите, но пти1цємъ ѕвэрє1мъ на растерзaніе предaти со младє1нцы, всёхъ и5хъ рaвныхъ ґfинewмъ сотворю2: |
|
16
|
16
|
| святий храм, який колись пограбував, прикрашу найкращими дарами, священні сосуди поверну всі, і ще у більшій кількості, і необхідні для жертов витрати буду робити з моїх прибутків; | хрaмъ же с™hй, є3г0же прeжде њгрaбихъ, пред0брыми д†ры ўкрашY, и3 свzщє1нныz сосyды мн0гw б0лше вс‰ воздaмъ, и3 подобaющаz къ жeртвамъ и3ждивє1нію t свои1хъ дох0дwвъ подaмъ: |
|
17
|
17
|
| понад те сам зроблюсь юдеєм, і, проходячи по всякому населеному місцю, буду звіщати силу Божу». | къ си6мъ же и3 їудeаниномъ бhти, и3 всsкое мёсто њбитaемо проходи1ти, и3 проповёдати б9ію держaву и4мамъ. |
|
18
|
18
|
| Але коли болі ніскільки не зменшувалися, бо прийшов уже на нього праведний суд Божий, він, упавши у відчай, написав до юдеїв лист, який мав значення благання, такого змісту: | Но никaкоже престаю1щымъ болёзнемъ, нaйде бо нaнь првdный б9ій сyдъ, њ себЁ tчazвсz, писA ко їудewмъ ниженапи1санное послaніе, молeніz чи1нъ и3мyщее, содержaщее же сі‰: |
|
19
|
19
|
| «Цар і воєначальник Антиох добрим юдеям-громадянам — багато радуватися, і бути здоровими і благоденствувати. | предHбрымъ грaжданwмъ їудewмъ ѕэлw2 рaдоватисz и3 здрaвствовати и3 благодeнствовати, цaрь ґнті0хъ и3 страти1гъ: |
|
20
|
20
|
| Якщо ви здорові з дітьми вашими, і справи ваші йдуть за вашим бажанням, то я воздаю Богу найбільшу подяку, покладаючи надію на небо. | ѓще здрaвствуете и3 ч†да, и3 (и3мBніz) в†шz но мhсли вaмъ сyть, благодарю2 ќбw бGу вели1кимъ благодарeніемъ, на нб7о ўповaніе и3мёz: |
|
21
|
21
|
| Я ж лежу у хворобі і з любов’ю згадую про вашу шанобливість і прихильність до мене. Повертаючись з меж Персії і зазнавши тяжкої хвороби, я за потрібне вважаю подбати про загальну безпеку всіх. | ѓзъ же въ нeмощи лежaщь, вaшу чeсть и3 благопріsтство воспоминaхъ любeзнw: возвращazсz t персjдскихъ мёстъ и3 впaдъ въ болhзнь тsжку, нyжно возмнёхъ попечeніе воз8имёти њ џбщемъ всёхъ ўтверждeніи: |
|
22
|
22
|
| Хоч я не впадаю у відчай і маю повну надію звільнитися від хвороби, | не tчаzвazсz њ себЁ, но ўповaніе мн0го и3мёz и3збэжaти недyга, |
|
23
|
23
|
| але, знаючи, що і батько мій, коли воював у верхніх країнах, оголосив наступника, | зрs же, ћкw и3 nтeцъ м0й, въ нsже временA въ вhшнихъ мёстэхъ воевA, показA и3мyщаго пріsти по нeмъ начaлство, |
|
24
|
24
|
| щоб, коли станеться що-небудь несподіване, або оголошена буде якась незгода, жителі країни знали, кому надане правління, і не бентежилися; | да ѓще что2 проти1вно случи1тсz и3ли2 возвэсти1тсz что2 бёдственно, вёдуще сyщіи по странaмъ, комY влaсть ввёрена, не смутsтсz: |
|
25
|
25
|
| понад те зауважуючи, що навколишні володарі і сусідні з нашою державою спостерігають час і вичікують, який буде кінець, я призначив царем сина мого Антиоха, якого я вже часто під час походів у верхні сатрапії дуже багатьом з вас доручав і представляв; і йому я написав особисто. | къ си6мъ же помышлsю прілежaщихъ могyтникwвъ и3 сосёдей цaрствію врeмене ўсмотрsющихъ и3 слyчаz њжидающихъ, њёzви1хъ сhна моего2 ґнті0ха царeмъ, є3г0же мн0гаши њбходsщь вы6шній сатр†піи мнHгимъ t вaсъ препоручaхъ и3 представлsхъ, писaхъ же къ немY, ±же нижaе пи6сана сyть: |
|
26
|
26
|
| Отже, переконую вас і прошу, щоб ви, пам’ятаючи мої благодіяння взагалі і зокрема, зберегли вашу теперішню прихильність до мене і до сина мого. | молю2 u5бо вaсъ и3 прошY, да п0мнzще благодэ‰ніz во џбще и3 њс0бнw, кjйждо содержитE сyщее благопріsтство ко мнЁ и3 сhну моемY: |
|
27
|
27
|
| Бо я впевнений, що він, ідучи за моїм бажанням, буде поводитися з вами милостиво і людинолюбно». | ўповaю бо, ћкw џнъ кр0тцэ и3 человэколю1бнэ, послёдующь моемY произволeнію, соwбщaтисz вaмъ бyдетъ. |
|
28
|
28
|
| Так цей людиновбивця і богохульник, перетерпівши тяжкі страждання, які заподіював іншим, скінчив життя на чужій стороні у горах найжалюгіднішою смертю. | Мужеубjйца u5бо и3 хyльникъ ѕлBйшаzэ пострадaвъ, ћкоже и3ны6мъ сотвори2, въ стрaнствЁ, на горaхъ бёдною смeртію и3зчезE. |
|
29
|
29
|
| Тіло його привіз Филип, співвихованець його, який, боячись сина Антиохового, відійшов до Птоломея Филопатора в Єгипет. | Пренесe же тёло є3гw2 філjппъ свeрстникъ є3гw2: и4же и3 ўбоsвсz сhна ґнті0хова ко птоломeю філоми1тору во є3гЂпетъ tи1де. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Маккавей же і ті, що були з ним, під проводом Господа, знову зайняли храм і місто, | Маккавeй же и3 и5же съ ни1мъ бsху, гDу и5хъ защищaющу, хрaмъ ќбw и3 грaдъ воспріsша: |
|
2
|
2
|
| а побудовані іноплемінниками на площі жертовники і капища зруйнували. | к†пища же t и3ноплемeнникwвъ на т0ржищи ўстр0єннаz, є3щe же и3 трє1бища раскопaша, |
|
3
|
3
|
| Очистивши храм, вони спорудили інший жертовник; розпаливши камені і взявши з них вогонь, принесли жертву після дворічної перерви, зробили кадильницю і свічники і предкладення хлібів. | и3 њчи1стивше хрaмъ, и4нъ nлтaрь сотвори1ша, и3 разжeгше кaменіе и1 взeмше џгнь t ни1хъ, принес0ша жeртву по двою2 лёту и шeсти мцcэхъ, и3 fmміaмъ и3 свёщники, и3 хлёбwвъ предложeніе сотвори1ша. |
|
4
|
4
|
| Влаштувавши все це, вони молили Господа, падаючи ниць, щоб їм не зазнавати більше таких бід; якщо ж коли і згрішать, те нехай покарає Він їх милостиво, не віддаючи богохульним і жорстоким язичникам. | Сі‰ же сотв0рше, молsху гDа пaдше ни1цъ, да не ктомY въ сицєвaz ѕл†z впадyтъ, но ѓще когдA и3 согрёшатъ, t негw2 съ кр0тостію да наказyютсz, ґ не вaрварwмъ и3 хyльнымъ kзhкwмъ предадsтсz. |
|
5
|
5
|
| У той самий день, в який осквернений був храм іноплемінниками, звершилося й очищення храму, у двадцять п’ятий день того самого місяця Хаслева. | И# въ џньже дeнь хрaмъ t и3ноплемє1нникъ њскверни1сz, случи1сz въ т0й же дeнь њчищeнію бhти хрaма, двaдесzть пsтагw днE мцcа, и4же є4сть хаслevъ. |
|
6
|
6
|
| І провели вони у веселощах вісім днів за подобою свята кущів, згадуючи, як незадовго перед тим часом вони проводили свято кущів, подібно до звірів, у горах і печерах. | И# съ весeліемъ прaздноваху днjй џсмь по w4бразу сёней, поминaюще, ћкw прeжде мaлагw врeмене прaздникъ сённицъ въ горaхъ и3 въ пещeрахъ ѕвюри1нымъ w4бразомъ бsху провождaюще. |
|
7
|
7
|
| Тому вони з жезлами, оповитими плющем, і з квітучими гілками і пальмами підносили хвальні пісні Тому, Який благопоспішив очистити місце Своє. | Сегw2 рaди fЂрси и3 вBтви зелє1ныz, є3щe же и3 фjніки и3мёюще, пBсни приношаху бlгопоспэши1вшему њчтcити мёсто своE. |
|
8
|
8
|
| І загальним рішенням і вироком визначили — всьому юдейському народу святкувати ці дні щорічно. | И# ўзак0ниша џбщимъ повелёніемъ и3 ўставленіемъ всемY kзhку їудeйску по вс‰ лBта прaздновати дни6 сі‰. |
|
9
|
9
|
| Така була кончина Антиоха, прозваного Єпифаном. | И# ґнтіохъ ќбw, и4же проименовaшесz є3піфaнъ, кончи1ну тaкw и3мЁ. |
|
10
|
10
|
| Тепер викладемо, що відбувалося за Антиоха Евпатора, сина того нечестивця, обмежуючись лихами воєн. | Нн7э же ±же њ є3vпaторэ ґнті0хэ, сhнэ нечести1вагw бhвшемъ, речeмъ, сокращaюще ѕла†z, ±же во брaнехъ сотворє1на сyть. |
|
11
|
11
|
| Прийнявши царство, він доручив управління якомусь Лісію, головному воєначальнику Келе-Сирії і Фінікії. | Сeй бо воспріsвъ цaрствіе, постaви над8 дэлaми цaрскими лmсjю нёкоего, кілисmрjи же и3 фінікjи воев0ду первоначaлнаго. |
|
12
|
12
|
| Бо Птоломей, на прізвисько Макрон, вважав за краще дотримуватися справедливости щодо юдеїв, після несправедливостей, які були стосовно них, і намагався справи з ними закінчувати мирно. | Птоломeй бо нарицaемый мaкрwнъ прaвду соблюдaти произв0ливъ ко їудewмъ бhвшаz рaди къ ни6мъ њби1ды, покушaшесz ±же къ ни6мъ ми1рнw препроводи1ти. |
|
13
|
13
|
| Тому на нього звели наклеп улюбленці перед Евпатором, і, всюди чуючи назву зрадника за те, що він залишив довірений йому від Филометора Кіпр і перейшов до Антиоха Єпифана, він, не маючи почесної влади, від суму отруїв себе, і так скінчив життя своє. | Тёмже њклеветaнъ t другHвъ ко є3vпaтору и3 чaстw нарицaемь ѓкибы предaтель, понeже кЂпръ ввёрениый t філоми1тора њстaви и3 ко ґнті0ху є3піфaну tи1де, нижE честнhz влaсти и3мyщь, t печaли њтрави1въ себE жив0тъ скончA. |
|
14
|
14
|
| Горгій же, ставши у тих місцях воєначальником, утримував наймані війська і безупинно підтримував війну проти юдеїв. | Горгjа же бhвъ воев0да над8 мэстaми, собирaше чужди1хъ в0євъ и3 непрестaннw на їудє1и рaтоваше. |
|
15
|
15
|
| Разом з ним і ідумеї, які володіли зручними укріпленнями, тривожили юдеїв, і, приймаючи до себе вигнаних з Єрусалима, починали війни. | Съ ни1мъ же кyпиw и3 їдумeане њбдержaще крBпкіz тверды6ни њбучaху їудewвъ, и3 и3згонsемыхъ и3з8 їеrли1ма пріeмлюще, рaтовати начинaху. |
|
16
|
16
|
| Ті ж, що були з Маккавеєм, звершуючи моління і благаючи Бога бути помічником їм у війні, кинулися на укріплення ідумеїв. | Сyщіи же со маккавeомъ сотв0рше моли1тву и3 моли1вше бGа споб0рника и5мъ бhти, на їдумє1йскіz тверды6ни ўстреми1шасz. |
|
17
|
17
|
| І, зробивши на них сильний напад, вони оволоділи цими місцями, помстилися всім, хто бився на стінах, умертвляли всіх, хто траплявся назустріч, і побили не менше двадцяти тисяч. | Къ ни6мъ же и3 приступи1вше мyжественнw њдержaша мэстA, всBмъ же на стэнЁ рaтующымъ tмсти1ша и3 срэтaющихсz закалaху, ўби1ша же не мeнше двaдесzти тhсzщъ. |
|
18
|
18
|
| Не менше дев’яти тисяч утекли у дві дуже міцні вежі, зебезпечені всім проти облоги. | И#збёгшымъ же иBкіимъ не мeнши девzти2 тhсzщъ въ двЁ п›рги крBпки ѕэлw2 и3 вс‰, ±же проти1ву њблежeніz, и3мyщыz, |
|
19
|
19
|
| Залишивши Симона і Йосифа і ще Закхея з достатньою кількістю людей для облоги їх, Маккавей сам вирушив у такі місця, де він більше потрібен був. | маккавeй њстaвивъ сjмwна и3 їHсифа, є3щe же и3 закхeа и3 и5же съ ни1мъ доволиыхъ ко њблежeнію и4хъ, на нyжднаz мэстA сaмъ tи1де. |
|
20
|
20
|
| А ті, що були із Симоном, будучи сріблолюбними, дали деяким з тих, що знаходилися у вежах, підкупити себе грішми; одержавши сімдесят тисяч драхм, дозволили деяким утекти. | Сyщіи же съ сjмwномъ сребролюби1віи t нёкіихъ, и4же въ п›ргахъ, сребр0мъ прельщeни, и3 сeдмьдесzтъ тhсzщъ дрaхмъ взeмше, њстaвиша нёкіихъ и3збэжaти. |
|
21
|
21
|
| Коли донесено було Маккавею про те, що сталося, він, зібравши народних вождів, докоряв їм, що вони за срібло продали братів, відпустивши ворогів їхніх. | Е#гдa же возвэсти1сz маккавeю њ бhвшемъ, собрaвъ начaлники людjй, порицaше, ћкw за сребро2 продaша брaтію, супостaтwвъ на ни1хъ tпусти1вше. |
|
22
|
22
|
| Цих людей, які зробилися зрадниками, він віддав на смерть, і негайно оволодів двома вежами. | Си1хъ u5бо предaтелей бhвшихъ ўби2 и3 внезaпу двЁ п›рги разруши2. |
|
23
|
23
|
| Маючи постійно успіх у зброї, яка була у руках його, він знищив у цих двох укріпленнях понад двадцять тисяч чоловік. | Nрyжіемъ же во всёхъ и3 рукaми благоуспэвaz, погуби2 въ двY твердhнехъ б0лэе двaдесzти тhсzщъ. |
|
24
|
24
|
| Тимофій же, раніше переможений юдеями, зібрав дуже численне військо з чужоземців, зібрав чимало і вершників, що були в Азії, і з’явився в Юдею з наміром завоювати її. | Тімоfeй же, и4же прeжде t їудє1й бhсть поражeнъ, собрaвъ в0євъ стрaнныхъ мн0жество, и3 во ґсjи бhвщихъ к0нникwвъ собрaвъ не мaлw, приjде ѓки nрyжіемъ їудeю хотsщь взsти. |
|
25
|
25
|
| При його наближенні ті, що були з Маккавеєм, звернулися у молитві до Бога, посипавши землею голови й оперезавши стегна веретищами. | Маккавeй же и3 сyщіи съ ни1мъ, приближaющусz томY, ко моли1твэ б9ій њбратишасz, главы6 землeю посhпавше и3 чрє1сла врeтищами препоsсавше, |
|
26
|
26
|
| Припадаючи до підніжжя жертовника, вони благали Його, щоб Він був милостивим до них, був ворогом ворогам їхнім і супротивником супротивникам, як говорить закон. | пред nлтaрнымъ прaгомъ ни1цъ пaдше, молsху млcтива и5мъ бhти, враждовaти же враждyющымъ на ни1хъ и3 супостaтwмъ проти1витсz ћкw зак0нъ глаг0летъ. |
|
27
|
27
|
| Звершивши молитву, вони взяли зброю і далеко відійшли від міста; наблизившись же до ворогів, зупинилися. | Бhвше же по моли1твэ, воспріeмше nр{жіz далeче и3з8 грaда и3зыд0ша: прибли1жшежесz къ супостaтwмъ, њ себЁ стaша. |
|
28
|
28
|
| Коли зійшло сонце, ті й інші вступили у битву — одні, в доблесті своїй, маючи запорукою успіху і перемоги пристановище у Господі, інші, — поставивши проводирем битви лють. | С0лнцу же возсіzвающу, nбои2 сразишасz: сjи ќбw спорyчника и3мyще благополyчіz и3 побёды съ добродётелію ко гDу прибёжище, nни1 же воев0ду брaней ўчини1ща ћрость. |
|
29
|
29
|
| Коли відбулася завзята битва, то супротивникам явилися з неба п’ять величних мужів на конях із золотими вуздами, і двоє з них були на чолі юдеїв: | Пребывaющей же крёпцейй брaни, kви1шасz супостaтwмъ t нб7сE мyжіе пsть на к0нехъ зл†ты ўзды6 и3мyщихъ, благолёпни, и3 прaвzще їудewвъ двA: |
|
30
|
30
|
| вони взяли Маккавея у середину до себе і, покриваючи своїм озброєнням, зберігали його неушкодженим, на супротивників же кидали стріли і блискавки, так що вони, змішавшись від осліплення і сповнені страху, самі себе уражали. | и3 маккавeа средЁ себє2 вземше и3 защищaюще свои1мъ всеорyжіемъ невреди1ма сохранsху, на супостaты же стрёлы и3 мHлніи метaху: тёмже смэси1вшесz невидёніемъ сэчaхусz мzтeжа и3сп0лнени. |
|
31
|
31
|
| Побито було двадцять тисяч п’ятсот піших і шістсот кінних. | Ўбіeнныхъ же бhсть двaдесzть тhсzщъ и3 пsтсwть сHтъ, к0нныхъ же шeсть сHтъ. |
|
32
|
32
|
| Сам Тимофій утік у фортецю, називану Газара, дуже міцну, яка знаходилася під начальством Херея. | Сaмъ же тімоfeй побэбжE въ газaру глаг0лемую твердhню, ѕэлw2 крёпкую, воев0дствующу тaмw херeю. |
|
33
|
33
|
| Ті, що були з Маккавеєм, весело облягали цю фортецю протягом чотирьох днів. | Маккавeй же и3 сyщіи съ нимъ вeселw њбсэд0ша крёпость дни6 четhри. |
|
34
|
34
|
| А ті, що знаходилися у фортеці, впевнені у неприступності цього місця, надмірно лихословили і промовляли хульні слова. | сyщіи же внyтрь на твeрдость мёста ўповaюще, пaче мёры хyлzху и3 словесA беззакHннаz и3зношaху. |
|
35
|
35
|
| На світанку п’ятого дня двадцять юнаків з тих, що були з Маккавеєм, запалившись гнівом від такого лихослів’я, хоробро кинулися на стіну і зі звірячою люттю уражали кожного, хто траплявся. | Ћвльшужесz пsтому дню2 двaдесzть ю4ношей, и5же съ маккавeемъ бёху, разжeгшесz ћростію хулeніz рaди, прибли1жившесz ко стэнЁ, мyжественнw и3 ѕвэроwбрaзною ±ростію прилучи1вшихсz разсэцaху. |
|
36
|
36
|
| Інші також кинулися під час сум’яття на тих, що знаходилися всередині, підпалювали вежі, і, розпаливши багаття, спалювали хульників живими; інші розбивали ворота, і, впустивши у них решту війська, оволоділи містом; | И#нjи же под0бнэ возшeдше съ нyждею къ сyщымъ внyтрь, зажигaху п›рги, и3 возжeгше nгни6ща, живhхъ хyльникwвъ сожг0ша. |
|
37
|
37
|
| Тимофія ж, який сховався у рові, убили, так само як і брата його Херея, й Аполлофана. | И#нjи же вратA разсэк0ша, и3 впусти1вше пр0чій п0лкъ, взsша грaдъ, и3 тімоfeа скрhвшагосz въ нёкоемъ рвЁ заклaша, и3 брaта є3гw2 херeа и3 ґполлwфaна. |
|
38
|
38
|
| Звершивши це, вони з піснями і славослів’ями подякували Господу, Який так багато благодіяв Ізраїлю і дарував їм перемогу. | Сі‰ же сотв0рше съ пёсньми и3 и3сиовёданьми благословлsху гDа бlгодётелz вели1каго ї}лю и3 побёду и5мъ дaвшаго. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Коли минуло дуже небагато часу, Лісій, опікун і родич царя, намісник царський, з великим засмученням переносячи те, що сталося, | По мaлэ же весьмA врeмени лmсjа, намёстннкъцарeвъ и3 ср0дникъ и3 къ дэлHмъ пристaвникъ, ѕэлw2 тsжцэ сносS бы6вшаz, |
|
2
|
2
|
| зібрав до вісімдесяти тисяч піхоти і всю кінноту, і вирушив проти юдеїв з наміром зробити місто їхнє місцем проживання еллінів, | собрaвъ ѓки џсмьдесzтъ тhсzщъ и3 конники вс‰, пріи1де на їудeєвъ, помышлsz ќбw грaдъ є4ллинwмъ њбитaлище, |
|
3
|
3
|
| храм обкласти податком, подібно до інших язичницьких капищ, а священноначалля зробити щорічно продажним. | хрaмъ же сребродaненъ сотвори1ти, ћкоже и3 пр0чіихъ kзы6къ к†пища, и3 по вс‰ лBта продавaти ґрхіерeйство, |
|
4
|
4
|
| Ніскільки не подумав він про силу Божу, понадіявшись на десятки тисяч піхоти, на тисячі кінноти і на вісімдесят слонів. | никaкоже помышлzю б9ію держaву безyмнw ўповaz на тмы6 пэбшцє1въ и3 на тhсzщы к0нникwвъ и3 на џсмьдесzтъ слонHвъ. |
|
5
|
5
|
| Вступивши в Юдею і наблизившись до Вефсури, місця укріпленого, віддаленого від Єрусалима стадій на п’ять, він обложив його. | Вшeдъ же во їудeю и3 прибли1живсz ко веfсyрэ, къ мёсту ќбw крёпкому сyщу, t їеrли1ма же tстоzщему ћкw стjдій пsть, сіE ўтэснsше. |
|
6
|
6
|
| Коли Маккавей і ті, що були з ним, довідалися, що він облягає твердині, то з плачем і сльозами разом з народом благали Господа, щоб Він послав доброго ангела на спасіння Ізраїля. | Е#гдa же познA маккавeй и3 и5же съ ни1мъ рaтующа є3го2 тверды6ни, съ плaчемъ и3 слезaми молsху гDа со всёмъ нар0домъ, бlгaго ѓгGла послaти ко сп7сeнію ї}лz. |
|
7
|
7
|
| Маккавей же, сам перший узявши зброю, переконував інших разом з ним, піддаючи себе небезпекам, допомогти братам; і вони негайно охоче вирушили з ним у похід. | Сaмъ же маккавeй пeрвый взsвъ nрyжіе ўвэщавaше пр0чихъ вкпэ съ ни1мъ бёдство под8sти, є4же помогaти брaтіи своeй: вкyпэ же и3 со ќсeрдмъ ўстреми1шасz. |
|
8
|
8
|
| Коли вони були поблизу Єрусалима, негайно явився проводирем їх вершник у білому одязі, який потрясав золотою зброєю. | Тaмw же, и3 бли1з8 їеrли1ма сyщымъ, kви1сz предводsй и4хъ к0нникъ во nдeжди бёлэ всеoрyжіе злат0е потрzсaющь. |
|
9
|
9
|
| Усі вони разом подякували милосердному Богу, й укріпилися духом, готові знищити не тільки людей, але і лютих звірів і навіть залізні стіни. | Вкyпэ же вси2 благослови1ша млcрдаго бGа и3 ўкрэпи1шасz душaми, не т0чію человёкwвъ, но и3 ѕвэрeй лютёйшихъ и3 стёны жєлёзны сокрушaти сyще гот0ви, |
|
10
|
10
|
| Так прийшли вони, під покровом небесного споборника, з милости до них Господа. | и3дsху во ўстроeніи съ нб7се споб0рника и3мёюще, ми1лующу и5хъ гDу: |
|
11
|
11
|
| Як леви, кинулися вони на ворогів, і уразили їх одинадцять тисяч піших і тисячу шістсот кінних, а всіх інших змусили тікати. | львоwбрaзнw же ўстрэми1вшесz на супостaты, положи1ша t ни1хъ є3ди1нонaдесzть тhсzщъ пэшцє1въ, к0нникwвъ же тhсщу и3 шeсть сHтъ, |
|
12
|
12
|
| Багато хто з них, будучи пораненими, рятувалися роздягненими, і сам Лісій урятувався ганебною втечею. | всёхе же понyдиша бэжaти: мн0зи же t ни1хъ ћзвени нaзи ўцэлёша, и3 сaмъ лmсjа стyднw бэжaвъ спасeсz. |
|
13
|
13
|
| Будучи ж досить розумним і розмірковуючи сам із собою над поразкою, яка трапилася з ним, він зрозумів, що євреї непереможні, тому що всемогутній Бог допомагає їм; тому, пославши до них, | Не без8 ўмa же сhй, размышлsz въ себЁ бhвшее на себE поражeніе и1 ўразумёвъ непобэди1мыхъ бhти є3врewвъ, всемогyщему бGу споб0рствующему и5мъ, послaвъ |
|
14
|
14
|
| запевняв, що він погоджується на всі законні вимоги і переконає царя бути їхнім другом. | ўвэщавaше, ћкw и4мать примири1тисz во всёхъ прaведныхъ и3 ћкw совётуz прекли3 царS, да бyдетъ и5мъ дрyгъ. |
|
15
|
15
|
| Маккавей, піклуючись про користь, погодився на все, що пропонував Лісій; бо цар схвалив усе, що запропонував Маккавей Лісію у листі щодо юдеїв. | Соизв0ли же маккавeй њ всёхъ, њ ни1хже лmсjа молsше, њ полезныхъ радsщь: є3ли6ка бо маккавeй дадE лmсjа на писмЁ њ їудeехъ, соизв0ли цaрь. |
|
16
|
16
|
| Лист же, написаний Лісієм до юдеїв, був такого змісту: «Лісій народу юдейському — радуватися. | Бёша бо пис†ніz їудеємъ пHсланаz t лmсjи, и3мyщаz w4бразъ сицeвъ, лmсjа мн0жеству їудeйску рaдоватисz: |
|
17
|
17
|
| Іоан і Авессалом, вами послані, передавши підписану відповідь, клопотали про те, що було зазначено у ньому. | їwaннъ и3 ґвессалHмъ, и5же п0слани сyть t вaсъ, даю6ща напи1санный tвётъ, прошaста њ назнaменанныхъ въ нeмъ: |
|
18
|
18
|
| Отже, про що потрібно було донести царю, я пояснив, і, що можна було прийняти, на те він погодився. | є3ли6ка u5бо подобaше царю2 предложи1ти, и3звэсти1хъ, и3 ±же бsху прі‰тна, соизв0ли: |
|
19
|
19
|
| Тому, якщо ви будете зберігати добру прихильність до правління, то і на майбутній час я потурбуюсь допомагати вам для блага. | ѓще u5бо въ дёлэхъ вёрность соблюдетE, то2 и3 въ пр0чее покушyсz вин0венъ вaмъ бhти благи1хъ: |
|
20
|
20
|
| Про подробиці ж я доручив як вашим, так і моїм посланим переговорити з вами. | њ си1хъ же подр0бну заповёдахъ си1ма и3 пHсланнымъ t меиє2 побесёдовати съ вaми: |
|
21
|
21
|
| Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, місяця Діоскоринфія, двадцять четвертого дня». | здрaвствуйте. Лёта сто2 четhредесzть nсмaгw, (мцcа) діоскорjнfіа, днE двaдесzть четвeртагw. |
|
22
|
22
|
| Лист же царя був такого змісту: «Цар Антиох брату Лісію — радуватися. | Цaрское же послaніе содержaше сі‰: цaрь ґнті0хъ лmсjи брaту рaдоватисz: |
|
23
|
23
|
| З того часу, як батько мій відійшов до богів, наше бажання те, щоб піддані царства залишалися безтурботними у відправленні справ своїх. | nтцY нaшему въ б0ги премёншусz, мы2 хотsще во цaрствіи сyщихъ безмzтeжныхъ бhти и3 њ свои1хъ прилэжaти, |
|
24
|
24
|
| Коли ж ми почули, що юдеї не погоджуються на почате батьком моїм нововведення еллінських звичаїв, а віддають перевагу власним установленням, і тому просять, щоб дозволено було їм дотримуватися своїх законів; | слhшахомъ їудє1й не соблаговолsющихъ nтцA моегw2 повелёнію, є4же премэни1тисz и5мъ на є4ллинскіz зак0ны, но и3зволsющихъ держaти сво‰ зaпwвэди и тогw2 рaди молsщихъ, да дaруютсz и5мъ закHннаz и4хъ: |
|
25
|
25
|
| то, бажаючи, щоб і цей народ не був потурбованим, визначаємо, щоб храм їхній був відновлений і щоб жили вони за звичаєм своїх предків. | хотsще ќбw и3 семY kзhку без8 мzтeжа бhти, суди1хомъомъ и3 хрaмъ и5мъ возврати1ти и3 жи1ти по прароди1тєлскимъ и4хъ њбhчаємъ: |
|
26
|
26
|
| Отже, ти добре зробиш, якщо пошлеш до них і укладеш мир з ними, щоб вони, знаючи наші наміри, були благодушні і весело продовжували займатися ділами своїми». | блaгw u5бо сотвори1ши, ѓще п0слеши къ ни6мъ и3 десни1цу дaси, ћкw да познавше нaше произволeніе, благодyшни бyдутъ и3 безпечaльнw пребyдутъ ко своемY њхранeнію. |
|
27
|
27
|
| До народу ж лист царя був такий: «Цар Антиох старійшинам юдейським та іншим юдеям — радуватися. | Ко їудewмъ же цaрское послaніе сицево2 бЁ: цaрь ґнті0хъ старёйшинамъ їудє1йскимъ и3 прочымъ їудewмъ рaдоватисz: |
|
28
|
28
|
| Якщо ви здорові, то цього ми і бажаємо: ми також здорові. | ѓще здрaвствуете, да бyдетъ ћкоже х0щемъ, и3 сaми здрaвствуемъ: |
|
29
|
29
|
| Менелай оголосив нам, що ви бажаєте сходити до ваших, які у нас. | и3з8zви2 нaмъ менелaй, ћкw х0щете tшeдше бhти съ вaшими: |
|
30
|
30
|
| Отже, тим, які будуть приходити до тридцятого дня місяця Ксанфика, готова правиця на запевнення їхньої безпеки: | приходsщhмъ ќбw дaже до днE тридесsтагw мцcа занfjка, дади1мъ десни1цу без8 њпасeніz: |
|
31
|
31
|
| юдеї можуть споживати свою їжу і зберігати свої закони, як і раніше, і ніхто з них ніяким чином не буде потурбований за колишні опущення. | є4же ўпотреблsти їудewмъ свои1хъ брaшенъ и3 зак0нwвъ, ћкоже и3 прeжде, и3 ни є3ди1нъ и5мъ ни по є3ди1ному w4бразу стужи1ти и4мать њ содёzнныхъ въ невёдэніи: |
|
32
|
32
|
| Я послав до вас Менелая, щоб він заспокоїв вас. | послaхомъ же и3 менелaа и3мyщаго ўтёшити вaсъ: |
|
33
|
33
|
| Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика». | здрaвствуйте. Лёта сто2 четhредесzть nсмaгw, xанfjка (мцcа), пzтагwнaдесzть днE. |
|
34
|
34
|
| Надіслали до них лист і римляни такого змісту: «Квинт Меммій і Тит Манлій, старійшини римські, юдейському народу — радуватися. | Послaша же и3 ри1млzне къ ни6мъ послaніе и3мёющее сі‰: квjнтъ мeммій и3 тjтъ мaнлій, старBйшины ри1мстіи, лю1демъ їудє1йскимъ рaдоватисz: |
|
35
|
35
|
| Що уступив вам Лісій, родич царя, те і ми підтверджуємо. | њ ни1хже лmсjа ср0дникъ царeвъ соизв0ли вaмъ, и3 мы2 соблаговолsемъ: |
|
36
|
36
|
| А що визнав він за потрібне доповісти цареві, про те, розсудивши негайно, пошліть кого-небудь, щоб ми могли зробити, що для вас потрібно, бо ми вирушаємо в Антиохію. | ґ ±же суди2 предложи1ти царю2, скорёе посли1те кого2 созирaюще њ си1хъ, да ўстaвитъ, ћкоже подобaетъ вaмъ, мы бо и4демъ ко ґнтіохjи: |
|
37
|
37
|
| Тому поспішіть, і пошліть кого-небудь, щоб і ми могли знати, якої ви думки. | сегw2 рaди ўскори1те и3 посли1те нёкіихъ, да и3 мы2 ўвёмы, к0еz є3стE мhсли: |
|
38
|
38
|
| Будьте здорові! Сто сорок восьмого року, п’ятнадцятого дня Ксанфика». | Здрaвствуйте. Лёта сто2 четhредесzть nсмaгw, пzтагwнaдесzть днE (мцcа) xанfjка. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Після закінчення цих договорів Лісій вирушив до царя, а юдеї зайнялися землеробством. | СодBzннымъ же бhвшымъ завётwмъ си6мъ, лmсjа ќбw tи1де ко царю2, їудeє же въ земледёліи ўпражнsхусz. |
|
2
|
2
|
| Але з місцевих воєначальників Тимофій і Аполлоній, син Генея, так само як Ієронім і Димофон, і зверх того Никанор, начальник Кіпру, не давали їм жити у спокої і безпеці. | T сyщихъ же по мэстHмъ воев0дъ, тімоfeй и3 ґполлHній сhнъ генeовъ, є3щe же їерwиЂмъ и3 димофHнъ, къ си6мъ же и3 нікан0ръ кmпріaрхъ, не њставлsху и5хъ благостоsти и3 въ пок0и бhти. |
|
3
|
3
|
| Іоппійці ж зробили таке безбожне діло: вони запросили юдеїв, які жили з ними, з їхніми дружинами і дітьми сісти у приготовані ними човни, ніби не маючи проти них ніякого зла. | Їoппjане же толи1ко сотвори1ша нечeстіе, ўмоли1вше їудє1й съ ни1ми живyщихъ вни1ти во предстaвлєныz t ни1хъ ладіи6 съ женaми и3 чaды, ѓкибы ни є3ди1нэй враждЁ междY и4ми настоsщей: |
|
4
|
4
|
| Коли ж вони погодилися, бо бажали зберегти мир і не мали ніякої підозри, тоді, за загальним вироком міста, іоппійці, відпливши, потопили їх, не менше двохсот чоловік. | на џбщее же ўставлeніе грaдское и3 си6мъ соизв0лившымъ, ћкw ми1ръ и3мёти хотsщымъ и3 ничт0же подозрёніz и3мyщымъ, tвeзше и5хъ погрузи1ша, сyщхъ не мнёе двY сHтъ. |
|
5
|
5
|
| Коли Іуда довідався про таку жорстокість, звершену над одноплемінниками, оголосив про те тим, що були з ним, | Познaвъ же їyда бhвшую на ср0дники сво‰ жeстокость, возвэсти1въ мужє1мъ и5же съ ни1мъ и3 призвaвъ првdнаго судію2 бGа, |
|
6
|
6
|
| і, закликавши праведного Суддю Бога, пішов проти мерзенних убивць братів його, запалив уночі пристань, і спалив човни, а тих, що збіглися туди, умертвив. | пріи1де на скверноубjйцъ брaтій є3гw2, и3 прист†нища н0щію сожжE, и3 ладіи6 попали2, избёгшихъ же t nгнS заклA. |
|
7
|
7
|
| А оскільки це місце було замкнене, то він відійшов, з наміром знову прийти і знищити всю громаду іоппійців. | Странё же заключeнэ бhвшей tи1де, ћкw пaки пріити2 и3мyщь и3 всE їoппjанъ и3скорени1ти граждaнство. |
|
8
|
8
|
| Довідавшись же, що і жителі Іамнії хочуть так само вчинити з юдеями, які там живуть, | Ўразумёвъ же, ћкw и3 во ґмнjи живyщій хотsтъ њбитaющымъ їудewмъ тёмже w4бразомъ сотвори1ти, |
|
9
|
9
|
| він напав уночі і на іамнитян і запалив пристань з кораблями, так що полум’я видне було в Єрусалимі за двісті сорок стадій. | и3 на їамнjтzнъ н0щію напaдъ, зажжE пристaнище съ кораблsми ћкw kви1тисz зарsмъ nгнS во їеrли1мэ, стaдіzмъ сyщымъ двyмъ стaмъ четhредесzти. |
|
10
|
10
|
| Коли ж вони відійшли звідти на дев’ять стадій, вирушаючи проти Тимофія, то напали на них араби, не менше п’яти тисяч і п’ятисот вершників. | Tтyду же tшeдшымъ дeвzть стaдій, творsщымъ пyть на тімоfeа, срази1шасz съ ни1мъ ґрaвлzнъ мн0жае пzти2 тhсzщъ мужeй и3 кHнникъ пsть сHтъ. |
|
11
|
11
|
| Битва була жорстока, і коли ті, що були з Іудою, за допомогою Божою здобули перемогу, то араби, які потерпіли поразку номади, просили Іуду про мир, обіцяючи доставляти їм худобу і в іншому бути корисними їм. | Бhвшей же крёпцэй брaни, и3 сyщымъ при їyдэ п0мощію б9іею преуспэвaющымъ, нап0льніи ґрaвлzне њдолёни, прошaху t їyды десни1цы себЁ, њбэщaюще и3 пaжить дaти и3 во пр0чіихъ п0льзовати и5хъ. |
|
12
|
12
|
| Іуда ж, розуміючи, що вони дійсно багато у чому можуть бути корисні, погодився укласти з ними мир; уклавши ж мир, вони відійшли у свої намети. | Їyда же ўразумёвъ, ћкw и4стиннw во мн0гихъ nни2 потрeбни, њбэщA ми1ръ содержaти съ ни1ми: взsвше же десни1цу, tид0ша въ кyщы сво‰. |
|
13
|
13
|
| Ще напав він на одне місто з міцним мостом, оточене стінами і населене різними народами, на імення Каспин. | Нападe же и3 на нёкій грaдъ мостaми твeрдъ и3 стэнaми Hграждeнъ, и4же t всsкихъ смёшеныхъ kзhкwвъ њбитaемый, є3мyже и4мz кaспінъ. |
|
14
|
14
|
| Жителі, сподіваючись на міцність стін і запас продовольства, поводилися дуже зухвало, лихословлячи на тих, що були з Іудою, промовляючи хулу на Бога і непристойні слова. | Сyщіи же внутри2 надёющесz на крёпость стёнъ и3 на ўготовлeніе брaшенъ, неради1вw пребывaху, проклинaюще сyщихъ при їyдэ, и3 ктомY хулsще, и3 глаг0люще, ±же не подобaетъ. |
|
15
|
15
|
| Але ті, що були з Іудою, закликавши на допомогу великого Владику миру, Який без стінопробивних машин і знарядь зруйнував Єрихон у часи Ісуса, по-звірячому кинулися на стіну. | Сyщіи же со їyдою призвaвше вели1каго њбладaтелz мjра, и4же без8 nвнHвъ и3 мехaніческихъ nрyдій во временA їисyса разруши2 їеріхHнъ, напад0ша ѕвэроwбрaзнw на стёну. |
|
16
|
16
|
| За допомогою Божою вони взяли місто, і вчинили незліченні убивства, так що прилегле озеро, яке мало дві стадії у ширину, здавалося наповненим кров’ю. | И# взeмше грaдъ б9іею в0лею, безчи1слєнна закл†ніz сотвори1ша, ћкw прилежaщему є4зеру, въ широтY и3мyщему ст†діи двЁ, текyщею (ўбіенныхъ) кр0вію и3сполнену kви1тисz. |
|
17
|
17
|
| Відійшовши звідти на сімсот п’ятдесят стадій, вони прийшли у Харак до юдеїв, називаних тувиїнами; | Tтyду же tшeдше стaдій сeдмь сHтъ пzтьдесsтъ, пріид0ша въ харaкъ, ко глаг0лємымъ тувjинwмъ їудewмъ. |
|
18
|
18
|
| але не застали там Тимофія, який, нічого не зробивши, відійшов з цієї країни, залишивши, втім, у одному місці дуже міцну варту. | И# тімоfeа ќбw на мёстэхъ не достиг0ша, ни є3ди1но дёло соверши1вша t мёстъ tшeдша, њстaвльша же стрaжу въ нёкоемъ мёстэ ѕэлw2 твeрду: |
|
19
|
19
|
| Тому Досифей і Сосипатр, з вождів, які були з Маккавеєм, вирушили і побили залишених Тимофієм у фортеці людей, понад десять тисяч. | досіfeй же и3 сwсіпaтръ сyщіи t воев0дъ, и5же со маккавeомъ, и3зшeдше погуби1ша t тімоfeа њстaвшихъ въ твердhни б0лэе десzти2 тhсzщъ мужeй. |
|
20
|
20
|
| Тоді Маккавей, розділивши своє військо на загони, поставив їх над цими загонами і кинувся на Тимофія, який мав при собі сто двадцять тисяч піших і тисячу п’ятсот кінних. | Маккавeй же ўстр0ивъ вHz сво‰ по полкHмъ, постaви и4хъ над8 полкaми, и3 на тімоfeа п0йде и3мyщаго съ соб0ю сто двaдесzть тhсzщъ пэшє1цъ, кHнникъ же двЁ тhсzщы и3 пsть сHтъ. |
|
21
|
21
|
| Коли довідався Тимофій про наближення Іуди, то відіслав дружин і дітей і решту обозу у так званий Карніон; бо ця фортеця була незручна для облоги і недоступна через тісноту всієї місцевості. | Познaвъ же тімоfeй пришeствіе їyдино, послA жєны2 и3 дёти и3 прHчаz ўготHваніz въ твердhню нарицaемую карнjю: бЁ бо непребори1ма и3 ко всх0ду неудобна рaди тэсноты2 всёхъ мёстъ. |
|
22
|
22
|
| Коли ж показався перший загін Іуди, страх напав на ворогів, і жах охопив їх від явлення Всевидючого: вони кинулися навтіки, пориваючись один туди, інший сюди, так що більшою частиною уражувані були своїми, проколювані вістрям своїх мечів. | Е#гдa же п0лкъ їyдинъ пeрвый kви1сz, и3 бhсть ќжасъ на супостaты и3 стрaхъ t kвлeніz всеви1дzщагw бhвшагw на ни1хъ, въ бёгство ўстреми1шасz є3ди1нъ t другaгw бэжaщь, ћкw мн0жицею t свои1хъ повреди1шасz и3 nрyжіи свои1ми прободaхусz. |
|
23
|
23
|
| Іуда наполегливо продовжував переслідувати, убивав беззаконних, і знищив до тридцяти тисяч чоловік. | Творsше же їyда гонeніе прилёжнw, ўбивaz и3ноплемeнникwвъ, и3 и3зби2 t ни1хъ три1десzть тhсzщъ мужeй. |
|
24
|
24
|
| Сам Тимофій потрапив до рук тих, що були з Досифеєм і Сосипатром, і з великим хитруванням благав відпустити його живим, бо у нього знаходилися багатьох [юдеїв] батьки, а деяких брати, і вони не будуть пощаджені, якщо він помре. | Сaмъ же тімоfeй впaдъ междY сyщихъ со досіfeемъ и3 сwсіпaтромъ, со мн0гимъ ўхищрeніемъ молsше, да жи1въ tпyсти1тсz: занE мн0гихъ ќбw (t їудє1й) роди1телей и3 нёкіихъ брaтію и3мёzше (ў себє2), и3 си6мъ ѕло2 случи1тсz, ѓще ќмретъ. |
|
25
|
25
|
| Коли він багатьма словами запевнив у своїй обіцянці, що поверне їх неушкодженими, вони відпустили його, заради спасіння братів. | Е#гдa же мн0гими словесы2 вэроsтенъ сотвори2 њбётъ, є4же возврати1ти џныхъ неврeдныхъ, пусти1ша є3го2 рaди спасeніz брaтіи. |
|
26
|
26
|
| Потім Іуда пішов проти Карниона й Атаргатиона, і вибив двадцять п’ять тисяч чоловік. | И#зшeдъ же (маккавeй) на карнjю и3 на ґтаргaтію, ўби2 двaдесzть пsть тhсzщъ. |
|
27
|
27
|
| Після перемоги над ними й ураження, Іуда вирушив проти укріпленого міста Ефрона, в якому мав перебування Лісій і безліч різноплемінних: сильні юнаки, які стояли перед стінами, воювали завзято; там же знаходилися великі запаси знарядь і стріл. | По побёдэ же си1хъ и3 погублeніи њбрати2 їyда в0инство и3 на є3фрHнъ, грaдъ твeрдый, въ нeмже живsше лmсjа и3 мн0жество рaзныхъ kзы6къ: ю4нwши же си1льніи стоsще пред8 стэнaми крёпкw противурaтоваху, въ нeмже бёху nр{діz и3 стрёлъ мн0гое ўготовлeніе. |
|
28
|
28
|
| Але вони, закликавши на допомогу Всесильного, Який Своєю могутньою силою зищує ворогів, оволоділи цим містом і побили тих, що були у ньому, до двадцяти п’яти тисяч. | Призвaвше же всеси1льнаго съ держaвою сокрушaющаго рaтныхъ си6лы, взsша грaдъ под8 рyку и3 ўби1ша сyщихъ внyтрь двaдесzть пsть тhсzщъ: |
|
29
|
29
|
| Піднявшись звідти, вони попрямували на місто скіфів, що знаходиться від Єрусалима на відстані шістсот стадій. | и3 tшeдше tтyду ўстреми1шасz на скЂfскій грaдъ, tстоsщь t їеrли1ма стaдій шeсть сHтъ. |
|
30
|
30
|
| Але оскільки юдеї, які жили там, свідчили про прихильність, яку мають до них скіфські жителі, і про лагідне поводження з ними у часи бід: | Њсвидётелствовавшымъ же живyщымъ тaмw їудewмъ њ скЂfскихъ грaжданэхъ, ћкw и3мёютъ къ ни6мъ благопріsтство и3 во временA ѕлополyчнаz кр0тцы пребывaху, |
|
31
|
31
|
| то, подякувавши їм і попросивши і на майбутній час бути прихильними до роду їхнього, вони вирушили у Єрусалим, тому що наближалося свято седмиць. | благодари1вше и5мъ и3 ўмоли1вше, дабы2 и3 въ пр0чее къ р0ду и4хъ благопріsтни бhли, пріид0ша во їеrли1мъ, дню2 вели1кагw прaздника седми1цъ настоsщу. |
|
32
|
32
|
| Після свята, називаного П’ятдесятницею, пішли вони проти Горгія, воєначальника Ідумеї. | По глаг0лемей же пентик0стіи, и3д0ша проти1ву горгjа страти1га їдумeйска. |
|
33
|
33
|
| Виступив же Іуда з трьома тисячами піших і чотирмастами кінних. | И#зhде же съ пэшцы6 треми2 тhсzщьми, и3 кHнникъ четhре ст†, |
|
34
|
34
|
| Коли вони вступили у битву, сталося, що деякі юдеї впали. | и3 сотв0ршымъ брaнь, случи1сz пaсти м†лымъ t їудє1й. |
|
35
|
35
|
| Досифей же, один з тих, що були під начальством Вакинора, вершник, муж сильний, упіймав Горгія і, схопивши його за плащ, волік його сильно, щоб узяти проклятого у полон живим; але один з вершників фракійських наскочив на нього і відсік йому плече, і Горгій утік у Марису. | Досіfeй же нёкто t вакин0ра, к0нный мyжъ и3 крёпокъ, ћтъ горгjю, и3 взeмъ є3го2 за хламЂду, ведsше є3го2 крёпкw, и3 хотsщь прокл‰таго взsти жи1ва, нёкто t fракjйскихъ кHнникъ нападE нaнь и3 рaмо tсэчE, горгjа же и3збэжE во марісY. |
|
36
|
36
|
| Коли ж ті, що були з Ездрином, довго б’ючись, знемогли, Іуда закликав на допомогу Господа, нехай буде Він началовождем у битві. | В0инwмъ же горгjєвымъ на мн0зэ борю1щымсz и3 ўтруждє1ннымъ бhвшымъ, призвaвъ їyда гDа спом0щника, да бyдетъ и3 воев0да брaни, |
|
37
|
37
|
| Почавши вітчизняною мовою піснеспіви гучним голосом, він викликнув і, несподівано кинувшись на тих, що були з Горгієм, повернув їх на втечу. | начaтъ глaсомъ nтeческимъ съ пёсньми в0пль, возопи1въ и3 нечazннэ на вHz горгjєвы напaдъ, въ бёгство и4хъ њбрати2. |
|
38
|
38
|
| Потім Іуда, взявши з собою військо, вирушив у місто Одоллам, і оскільки наставав сьомий день, то вони очистилися за звичаєм і святкували суботу. | Їyда же собрaвъ вHz пріи1де во грaдъ nдоллaмъ: и3 є3гдA седмhй дeнь прміи1де, по њбhчаю њчи1стившесz въ т0мъ мёстэ суббHту прaздноваша. |
|
39
|
39
|
| На другий день ті, що були з Іудою, пішли, як вимагав обов’язок, перенести тіла полеглих і покласти їх разом з родичами у батьківських гробницях. | На ќтріе же пріи1де со свои1ми їyда, да, ћкоже подобaше, тэлесA пaдшихъ в0зметъ и3 со ср0дниками положи1тъ во гробёхъ nтeческихъ. |
|
40
|
40
|
| І знайшли вони в кожного з померлих під хітонами присвячені іамнійським ідолам речі, що закон забороняв юдеям: і стало всім явно, з якої причини вони впали. | Њбрэт0ша же ў коегHждо t ўмeршихъ под8 ри1зами ўбіeнныхъ t дарHвъ јдwлскихъ, ±же во їамнjи, њ ни1хже зак0нъ запрещaше їудewмъ, всBмъ же ћве бhсть, ћкw сеS рaди вины2 тjи пад0ша. |
|
41
|
41
|
| Отже, всі прославили праведного Суддю Господа, який відкриває потаємне, | Вси2 u5бо благослови1вше прaвый сyдъ гд‡ень, ±кw т†йнаz сотвори2 kвлє1на, |
|
42
|
42
|
| і звернулися до молитви, благаючи, нехай буде зовсім згладжений учинений гріх; а доблесний Іуда напучував народ оберігати себе від гріхів, бачачи своїми очима, що трапилося з вини загиблих. | къ молeнію њбрати1шасz моли1вше, да сотворeный грёхъ весьмA и3зглaдитсz: д0бльственный же їyда молsше людjй, да сохранsтъ себE t грэхA, nчи1ма ви1дzще бы6вшаz пaдшихъ за грёхъ. |
|
43
|
43
|
| Зробивши ж збір за числом мужів до двох тисяч драхм срібла, він послав у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх, і вчинив дуже добре і благочесно, думаючи про воскресіння; | И# сотвори1въ t мужeй собрaніе ќтварей, ћкw двЁ тhсzщы дрaхмъ сребрA, послA во їеrли1мъ принести2 за грёхъ (мeртвыхъ) жeртву, пред0брэ и3 благочeстнw творS, њ воскресeніи помышлsz. |
|
44
|
44
|
| бо, якби він не надіявся, що полеглі у битві воскреснуть, то зайве і марно було б молитися за мертвих. | Ѓще бо пaдшымъ востaти не чazлъ бы, и3зли1шно бhло бы и3 всyе њ мeртвыхъ моли1тисz. |
|
45
|
45
|
| Але він помишляв, що тим, які померли у благочесті, уготована велика нагорода, — яка свята і благочестива думка! — Тому приніс за померлих умилостивительну жертву, щоб розрішилися від гріха. | КтомY взирaющь, ±кw во благочeстіи ўс0пшымъ и3зрsднёйшаz ўгот0васz благодaть: |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| У сто сорок дев’ятому році дійшла чутка до тих, що були з Іудою, що Антиох Евпатор іде на Юдею з безліччю війська | Лёта сто2 четhредесzть девsтагw, познA їyда,ћкw ґнті0хъ є3vпaторъ грzдeтъ со мн0жествомъ на їудeю, |
|
2
|
2
|
| і з ним Лісій, опікун і державний правитель, і в кожного еллінське військо, сто десять тисяч піших, п’ять тисяч триста кінних, двадцять два слони і триста колісниць з косами. | и3 съ ни1мъ лmсjа намёстникъ є3мY и3 над8 дэлaми старёйшій, кjйждо и3м{ща (съ соб0ю) си1лу є4ллинску пёшцєвъ сто2 дeсzть тhсzщъ и3 кHнникъ пsть тhсzщъ и3 три1ста, и3 слонHвъ двaдесzть двA и3 колесни1цъ съ косaми три1ста. |
|
3
|
3
|
| Приєднався до них Менелай, з великим облудством спонукуючи Антиоха, не заради спасіння батьківщини, але в надії одержати начальство. | Примэси1сz же къ ни6мъ и3 менелaй, и3 съ вели1кою лeстмю молsше ґнті0ха, не рaди nтeчеству спасeніz но надёzсz въ начaлство постaвленъ бhти. |
|
4
|
4
|
| Але Цар царів викликав гнів Антиоха на злочинця, і коли Лісій пояснив, що Менелай був винуватцем усіх зол, то він наказав відвести його у Берію і за тамошнім звичаєм умертвити. | ЦRь же царeй воздви1же ±рость ґнті0хову на нечести1ваго, и3 лmсjи показaвшу сего2 бhти вин0вна всёхъ ѕлhхъ, повелЁ, ћкоже њбhчай є4сть, на мёстэ ўби1ти, привeдшымъ є3го2 въ вирсавjю. |
|
5
|
5
|
| У тому місці знаходиться вежа у п’ятдесят ліктів, наповнена попелом; у ній було знаряддя, що оберталося навколо і спускалося у попіл. | Бё же на т0мъ мёстэ ст0лпъ пzти1десzти лакHтъ п0лнъ пeпела, сeй же и3мёzше nрyдіе w4крестъ вращaющеесz ўстреми1телное въ пeпелъ. |
|
6
|
6
|
| Туди завжди скидають на загибель винного у святотатстві або того, хто перейшов міру інших зол. | Тaмw свzщеннотaтству пови1нна сyща, и3ли2 и3 и3нhхъ нёкіихъ ѕл0бъ превосх0дство сотв0ршаго, вси2 врэsютъ въ поги1бель. |
|
7
|
7
|
| Такою от смертю довелося померти нечестивому Менелаю і не мати поховання у землі, — і дуже справедливо. | Сицев0ю смeртію законопрестyпнику случи1сz ўмрeти, нижE погребeніz получи1вшему менелaю |
|
8
|
8
|
| Бо якщо він учинив багато гріхів проти вівтаря Господнього, якого вогонь і попіл були святі, то й одержав смерть у попелі. | ѕэлw2 прaведнэ: понeже бо мнHга согрэшє1ніz на nлтaрь б9ій соверши2, є3гHже џгнь и3 пeпелъ бЁ свsтъ, (и3 џнъ) въ пeпелэ смeрть воспріS. |
|
9
|
9
|
| Тим часом цар, який озлобився у своїх задумах, продовжував похід, маючи намір заподіяти юдеям біди гірші за ті, які були за батька його. | Но цaрь ўм0мъ неwбуздaнъ грzдsше, гHршаz при nтцЁ є3гw2 бhвшихъ показaти хотsщь їудewмъ. |
|
10
|
10
|
| Коли довідався про це Іуда, то повелів народу день і ніч закликати Господа, щоб Він і нині, як і колись, явив їм Свою допомогу у небезпеці позбутися закону і батьківщини і святого храму, | Ўвёдавъ же їyда њ си1хъ, повелЁ лю1демъ дeнь и3 н0щь моли1ти гDа, нeгли, ћкоже и3ногдA, и3 нн7э пом0жетъ |
|
11
|
11
|
| і щоб народ, який тільки-но трохи заспокоївся, не віддав у поневолення злохульним язичникам. | и3мyщымъ зак0на и3 nтeчества и1 с™aгw хрaма лиши1тисz, и3 мaлw прeжде почи1вшихъ людjй не њстaвитъ ѕлохyльнымъ kзhкwмъ подрyчныхъ бhти. |
|
12
|
12
|
| Усі одностайно виконали це, і впродовж трьох днів із плачем і постом і колінопреклонінням безперестанно молилися милосердному Господу; тоді Іуда, підбадьоривши їх, наказав їм бути у готовності. | ВсBмъ же т0жде вкyпэ сотв0ршымъ и3 проси1вшымъ t гDа млrдіz съ плaчемъ и3 постaми и3 простeртіемъ (на зeмлю) по три2 дни6 непрестaннw, ўкрэпи1въ и5хъ їyда повелЁ и3ти2. |
|
13
|
13
|
| Залишившись же наодинці зі старійшинами, тримав раду, маючи намір раніше, ніж царське військо ввійде в Юдею і оволодіє містом, вийти і вирішити діло за допомогою Господа. | Њс0бь же бhвъ їyда со старBйшины, совётова, прeжде нeжели вни1дутъ вHи цaрстіи во їудeю и3 њдержaтъ грaдъ, и3зшeдше срази1тисz (за вeщы с™ы6z) гDнею п0мощію. |
|
14
|
14
|
| Віддавши піклування про себе Творцю світу, він переконував тих, що були з ним, боротися мужньо до смерти, за закони, за храм, місто, батьківщину і права громадянські, і розташував військо біля Модина. | Вдaвъ же попечeніе создaтелю мjра и3 ўмоли1въ свои1хъ мyжественнэ подвизaтисz дaже до смeрти за зак0ны, за свzти1лище, за грaдъ, за nтeчество, за граждaнство, w4крестъ мwдjна в0инство постaви. |
|
15
|
15
|
| Давши тим, що були з ним, умовний знак «Божа перемога», він з обраними сильними юнаками вночі накинувся на царський намет, убив у війську до чотирьох тисяч чоловік і, крім того, найбільшого слона з людьми, які знаходилися на ньому. | Дaвъ же сyщымъ съ ни1мъ знaменіе б9іz побёды, съ ю4ношами крэпчaйшими и3збрaнными напaдъ н0щію на цaрскій дворъ, во станY ўби2 четhре тhсzщы мужeй и3 болшaго слонA съ сyщими на нeмъ порази2: |
|
16
|
16
|
| Нарешті, наповнивши військо страхом і сум’яттям, вони благополучно відійшли. | и3 на конeцъ вeсь п0лкъ стрaха и3 смzтеніz и3сп0лниша и3 и3зыд0ша благополyчнw. |
|
17
|
17
|
| Відбулося це вже на світанку дня, заступництвом Господа. | Kвлsющусz же ўжE дню2, сіE содёzсz, помогaющу є3мY гDню покровeнію. |
|
18
|
18
|
| Цар же, на досвіді пізнавши відважність юдеїв, намагався оволодіти місцями за допомогою хитрости. | Цaрь же пріeмь вкyсъ хрaбрости їудeйскіz, и3спhтова хи1тростію мэстA. |
|
19
|
19
|
| І приступив він до Вефсури, міцної фортеці юдейської, але був змушений утікати, і потерпів поразку і втрату; | И# ко веfсyрэ крёпцэйи твердhни їудeйстэй пріи1де, и3 tгони1мь бЁ, ўдарsшесz, ўмалsшесz. |
|
20
|
20
|
| Іуда ж надсилав тим, що були у фортеці, все потрібне. | Сyщымъ же внyтрь, їyда потрє1бнаz послA. |
|
21
|
21
|
| Такий собі Родок з війська юдейського повідомив ворога про цю таємницю, але був знайдений, схоплений і ув’язнений. | Возвэсти1 же т†йнаz супостaтwмъ р0докъ t їудeйскихъ в0инwвъ: взhсканъ же бhсть и3 ћтъ и3 заключeнъ. |
|
22
|
22
|
| Удруге цар почав переговори з жителями Вефсури; дав їм і від них одержав мир, відійшов і повернув проти тих, що були з Іудою, але був переможений. | Повтори1 же цaрь сл0во со веfс{рzны, десни1цу дадE, пріS, tи1де, |
|
23
|
23
|
| Довідавшись же, що Филип, залишений в Антиохії правителем, відійшов, він збентежився: став умовляти юдеїв, упокорився і клявся виконати всі справедливі вимоги, потім примирився з ними і приніс жертву, вшанував храм і виявив милості місту, | состaви брaнь со їyдою и3 прем0женъ бhсть: є3гдa же познA tмeщущасz філjппа во ґнтіохjи постaвленнаго над8 дBлами, смzтесz и3 моли2 їудewвъ, повинyсz и3 клsсz њ всёхъ прaведныхъ, примири1сz и3 жeртву принесE, почтE хрaмъ и3 ўщeдри мёсто. |
|
24
|
24
|
| прийняв Маккавея і поставив його воєначальником від Птолемаїди до самого Геррина. | И# маккавeа пріsтъ, постaви страти1га t птолемаjды дaже до герри1нwвъ кнsземъ, |
|
25
|
25
|
| Потім пішов він у Птолемаїду: птолемаїдяни невдоволені були договором, обурювалися на умови і хотіли скасувати їх. | пріи1де во птолемаjду: скорбsху птолемаjдzне њ завётэхъ, негодовaху бо њ примирeніихъ, ±же хотёша tри1нути. |
|
26
|
26
|
| Увійшов на судилище Лісій, захищався за можливістю, умовив їх, заспокоїв, зробив прихильними і вирушив до Антиохії. Так закінчилася навала і повернення царя. | Взhде на суди1ще лmсjа, tвэщA по возм0жности, ўвэщA, (лю1ди) ўти1ши, благопрі‰тны сотвори2, возврати1сz во ґнтіохjю. Си1це бhсть цaрско и3схождeніе и3 возвращeніе. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Через три роки дійшла чутка до Іуди і тих, що були з ним, що Димитрій, син Селевка, приплив до пристані Трипільської з сильним сухопутним і морським військом | По тріeхъ же лётэхъ ўвёбда їyда, ћкw дими1трій селevковъ сhнъ вплывE сквозЁ пристaнище, є4же при трjполи, со мн0жествомъ крёпкимъ и3 кораблsми, |
|
2
|
2
|
| і, оволодівши країною, умертвив Антиоха й опікуна його Лісія. | и3 њдержA странY и3 ўби2 ґнті0ха и3 є3гw2 намёстника лmсjю. |
|
3
|
3
|
| Алким же якийсь, що був раніше первосвящеником, але добровільно осквернився у смутні часи, подумавши, що ніяким чином немає йому спасіння і немає доступу до священного жертовника, | Ґлкjмъ же нёкто бhвый прeжде ґрхіерeй, в0лею же њскверни1выйсz во временA смэшeніz, помhсливъ, ћкw ни кjимъ w4бразомънёбсть є3мY спасeніz, нижE прихождeніz ко с™0му nлтарю2, |
|
4
|
4
|
| у сто п’ятдесят першому році прийшов до царя Димитрія і приніс йому золотий вінець і пальму і зверх того оливкові гілки, які вважалися приналежностями храму, — і в цей день Алким нічого не зробив. | пріи1де ко царю2 дими1трію сто2 пzтьдесsтъ пeрвагw лёта, приносS є3мY вэнeцъ злaтъ и3 фjнікъ, къ си6мъ же и3 цвэты2, и5же мнsхусz церк0вніи бhти: и въ дeнь џный молчaше. |
|
5
|
5
|
| Улучивши ж час, сприятливий для його безумного задуму, коли він покликаний був Димитрієм у зібрання ради і коли його запитали, в якому стані і настрої перебувають юдеї, він сказав на це: | Получи1въ же врeмz безyмію своемY содёйствующее, при1званъ бhсть дими1тріемъ на соб0ръ и3 вопрошeнъ, въ к0емъ состоsніи и3 совётэ стоsтъ їудeє; |
|
6
|
6
|
| так звані з юдеїв асидеї, вождем яких Іуда Маккавей, підтримують війну і чинять заколоти, не даючи царству досягти добробуту. | Къ си6мъ речE: глаг0леміи t їудє1й ґсідeє, и4хже в0ждь їyда маккавeй, бр†ни стр0zтъ и3 р†спри воздвизaютъ, не допускaюще цaрству благостоsніz получи1ти: |
|
7
|
7
|
| Тому я, позбавлений честі предків моїх, тобто священноначалля, прийшов тепер сюди, | сегw2 рaди tлучeнъ прароди1телскіz слaвы, си1рэчь свzщенноначaлства, сёмw нн7э пріид0хъ, |
|
8
|
8
|
| по-перше, щиро вболівати за те, що належить цареві, по-друге, маючи на увазі своїх співгромадян; бо від нерозсудливости названих людей немало бідує весь рід наш. | пeрвое ќбw њ надлежaщихъ царю2 вёрность содержaщь, втор0е же и3 њ свои1хъ грaжданёхъ промышлsz: предрэчeниыхъ бо безсловeсіемъ весьмA р0дъ нaшъ не мaлw стрaждетъ: |
|
9
|
9
|
| Ти ж, царю, довідавшись про все це, потурбуйся про країну і про пригноблений рід наш, за доступним для всіх людинолюбством твоїм: | к†zждо же си1хъ познaвъ, ты2, царю2, њ странЁ и3 њ њбстоsніи р0да нaшегw проуразумёй по человэколю1бію, є4же и4маши ко всBмъ благопрекл0нное: |
|
10
|
10
|
| доки залишається Іуда, не може бути спокою. | донeлэже бо їyда жи1въ є4сть, невозм0жно ми1ра получи1ти вещeмъ. |
|
11
|
11
|
| Коли це було сказано ним, інші радники, що мали ворожнечу до Іуди, ще більш підбурили Димитрія. | Сицєвымъ же рэчє1ннымъ бhвшымъ t негw2, ѓбіе пр0чіи дрyзи, враждY и3мyщіи на їyду, разжег0ша дими1тріа. |
|
12
|
12
|
| Він негайно покликав Никанора, який завідував слонами, і, призначивши його воєначальником у Юдею, послав його, | Призвaвъ же ск0рw никан0ра старёйшину над8 слонaми и3 воев0дою постaвивъ їудeею, послA, |
|
13
|
13
|
| давши наказ, щоб Іуду умертвити, спільників його розсіяти, Алкима ж поставити первосвящеником великого храму. | дaвъ зaповэдь, самаго2 ќбw їyду ўби1ти, сyщихъ же съ ни1мъ расточи1ти, постaвити же ґлкjма ґрхіерeемъ превели1кагw хрaма. |
|
14
|
14
|
| Тоді язичники, які втекли з Юдеї від Іуди, натовпами сходилися до Никанора у надії, що нещастя і біди юдеїв зробляться для них благоденством. | ТогдA kзhцы ўбёгшіи и3з8 їудeи t їyды, стадaми прихождaху къ нікан0ру, їудє1йскаz ѕлопол{чіz и3 бBдства себЁ благопол{чіz мнsще бhти. |
|
15
|
15
|
| Юдеї ж, почувши про похід Никанора і приєднання до нього язичників, посипали голови землею, і молилися Тому, Хто до віку встановив народ Свій і завжди видимо захищав наділ Свій. | Слhшавще же (їудeє) нікан0рово пришeствіе и3 нападeніе kзhкwвъ, посhпавшесz землeю, молsху постaвившаго дaже до вёка лю1ди сво‰ и3 пrнw съ kвленіемъ защищaющаго свою2 чaсть. |
|
16
|
16
|
| За повелінням вождя свого вони поспіхом піднялися звідти і зійшлися з ними біля селища Дессау. | Повелёвшу же воев0ду, ск0рw tтyду дви1гнушасz и3 смэси1шасz съ ни1ми при грaдцэ десaвли. |
|
17
|
17
|
| Симон, брат Іуди, вступив у битву з Никанором, але незабаром, при раптовому наступі супротивників потерпів невелику поразку. | Сjмwнъ же брaтъ їyдинъ срази1всz съ нікан0ромъ, мaлw же ўстраши1всz внезaпнагw рaди нахождeніz супостaтwвъ. |
|
18
|
18
|
| Втім, Никанор, чувши, яку хоробрість мали ті, що знаходилися з Іудою і яку відважність у битвах за батьківщину, побоявся вирішити справу кровопролиттям; | Nбaче же слhшавъ нікан0ръ мyжесто при їyдэ сyщихъ и3 благодyшіе, и4мже подвизaютсz за nтeчество, ўбоsсz сyдъ кр0вію сотвори1ти: |
|
19
|
19
|
| тому послав Посидонія, Феодота і Маттафію — укласти з юдеями мир. | сегw2 рaди послA посідHніа и3 fеод0та и3 маттаfjю дaти и3 взsти десни1цу. |
|
20
|
20
|
| Після довгого розмірковування про це, і коли вождь сповістив про те народ, склалася одностайна думка, і вони погодилися на переговори | Мн0гу же њ сeмъ бhвшу совёту и3 воев0дэ лю1демъ возвэсти1вшу и3 бhвшу є3диноглaсному всёхъ и3зволeнію, соизв0лиша на ми6рнаz |
|
21
|
21
|
| і призначили день, у який би зійтися їм разом наодинці, і коли він настав, поставили для кожного особливі сідалища. | и3 нарек0ша дeнь, въ џньже њс0бнw сни1дутсz кyпнw. И# пріи1де. И# постaвиша разли6чнаz сэд†лища. |
|
22
|
22
|
| Іуда ж поставив у зручних місцях озброєних людей напоготові, щоб від ворогів раптово не пішло якого-небудь лиходійства, — і мали вони мирну нараду. | Повелё же їyда воwружє1ннымъ бhти готHвымъ въ мёстэхъ прили1чныхъ, да не когдA t супост†тъ внезaпу ѕлодэsніе бyдетъ, и3 подобaющую бесёду џбще сотвори1ша. |
|
23
|
23
|
| Никанор пробув у Єрусалимі деякий час, і не зробив нічого недоречного, і відпустив зібраний народ. | Пребывaше же нікан0ръ во їеrли1мэ и3 ни к0егwже ѕлA сотвори2, стадa же нар0дwвъ с0бранныхъ tпусти2. |
|
24
|
24
|
| Він постійно мав Іуду з собою і душевно прихилився до цього мужа; | И#мёzше же їyду всегдA въ лицы2, душeвнw къ мyжу преклони1сz: |
|
25
|
25
|
| переконав його одружитися, щоб народжувати дітей. Іуда одружився, заспокоївся і насолоджувався життям. | моли1 же є3го2 њжени1тисz и3 ч†да сотвори1ти. Њжени1сz, блaгw поживE, nбщежи1телствоваше. |
|
26
|
26
|
| Алким же, бачачи взаємну їх один до одного прихильність і союз, який склався між ними, зібрався з духом, прийшов до Димитрія і сказав, що Никанор має ворожі для царства наміри, бо призначив Іуду, зловмисника проти царства, своїм спадкоємцем. | Ґлкjмъ же ви1дz междY и4ми благопріsтство и3 бы6вшаz совэщ†ніz познaвъ, и4де къ дими1трію и3 глаг0лаше, ћкw нікан0ръ њ вeщехъ ч{ждаz мyдрствуетъ: їyду бо, навётника цaрству, преeмника воспріS себЁ. |
|
27
|
27
|
| Цар, розгніваний і роздратований цими наклепами лиходія, написав до Никанора, заявляючи, що йому тяжко переносити такий договір, і наказував негайно ж прислати Маккавея в Антиохію у кайданах. | Цaрь же воз8zри1всz и3 прелукaвыми њклевєтaніи є3гw2 разсверёпэвъ, писA нікан0ру глаг0лz: њ совэщaніихъ си1хъ тsжко (ми2 є4сть) носи1ти: повелэвaю ти2 маккавeа свsзана послaти ск0рw во ґнтіохjю. |
|
28
|
28
|
| Коли довідався про це Никанор, то знітився, і засмучений був тим, що повинен був відкинути встановлений союз з людиною, яка не зробила нічого несправедливого. | Ўвёдавъ же њ си1хъ нікан0ръ, смzтeсz и3 тsжкw терпsше завэщ†ннаz tри1нути, ни чи1мже є3го2 мyжу њби1дэвшу. |
|
29
|
29
|
| Але оскільки не можна було противитися цареві, то він вичікував благоприємної нагоди виконати це хитрістю. | Но понeже царю2 сопроти1витисz не бЁ возм0жно, благоврeменства наблюдaше хи1тростію военною сіE соверши1ти. |
|
30
|
30
|
| Маккавей же, помітивши, що Никанор почав поводитися з ним суворіше і при звичайних зустрічах став грубішим, і зробивши висновок, що не від добра виходить ця суворість, і зібравши чималу кількість з тих, що знаходилися при ньому, сховався від Никанора. | Маккавeй же ви1дz над8 соб0ю гр0знэе дёюща нікан0ра и3 њбыкновeнное срётеніе свирёпэе и3мyща, ўразумёвъ не t блaга бhти суровствY семY, собрaвъ не мaлw сyщихъ w4крестъ себє2, скрhсz t нікан0ра. |
|
31
|
31
|
| Коли останній довідався, що Іуда майстерно випередив його хитрістю, то прийшов у великий і святий храм, коли священики приносили встановлені жертви, і наказав, щоб вони видали того мужа. | Познaвъ же другjй, ћкw д0бльственнw t мyжа хи1тростію предварeнъ, пришeдъ къ вели1кому и свzт0му хрaму, свzщeнникwмъ подобaющыz жє1ртвы приносsщымъ повелЁ предaти мyжа. |
|
32
|
32
|
| Коли ж вони з клятвою говорили, що не знають, де знаходиться той, кого він шукає, | Си6мъ же съ клsтвою рeкшымъ, ћкw не вёдzтъ, гдЁ є4сть и3ск0мый, простeръ десни1цу на цeрковь, си1ми клsтсz: |
|
33
|
33
|
| то він, простягнувши правицю на храм, поклявся, сказавши: якщо ви не видасте мені Іуду зв’язаним, то я цей храм Божий зрівняю з землею, розкопаю жертовник, і збудую тут славний храм Діонису. | ѓще не предадитe ми свsзана їyду, то2 б9ій хрaмъ рaвенъ со землeю сотворю2, и3 nлтaрь раскопaю, и3 кaпище діонЂсу слaвное возстaвлю здЁ. |
|
34
|
34
|
| Сказавши це, він відійшов. Священики ж, здіймаючи руки до неба, благали постійного Захисника народу нашого і говорили: | И# сі‰ рeкъ tи1де. Жерцы2 же воздёюще рyцэ на нeбо, прнзывaху сyщаго всегдA споб0рника kзhку своемY, сі‰ рекyще: |
|
35
|
35
|
| Ти, Господи, не маючи ні в чому нестатку, благоволив храму цьому бути місцем Твого перебування між нами. | ты2, гDи всёхъ, не трeбуzй ничт0же, благоволи1лъ є3си2 хрaму њбитaніz твоегw2 бhти въ нaсъ: |
|
36
|
36
|
| І нині, Святий Господь усякої святині, збережи навіки неоскверненим цей недавно очищений дім і закрий уста неправедні. | и3 нн7э, q=^, с™е, всsкагw њсщ7eніz гDи, сохрани2 во вёкъ несквeрненъ сeй хрaмъ недaвнw њчищeнный, загради1 же вс‰ка ўстA непрaвєдна. |
|
37
|
37
|
| Никанору ж указали на якогось Разиса з єрусалимських старійшин, як на друга громадян, який мав дуже добру славу і за свою доброзичливість був прозваним батьком юдеїв. | Разjй же нёкто t старёйшинъ їеrли1мскихъ њклеветaнъ бhсть нікан0ру, мyжъ люби1тель грaжданъ и3 ѕэлw2 д0брэ словyщь и3 по благопрмsтству nтeцъ їудewмъ и3менyемый: |
|
38
|
38
|
| Він у попередні смутні часи стояв на боці юдейства і з усією старанністю віддавав за юдейство і тіло і душу. | бsше бо внесhй въ прeжнихъ временёхъ несмэшeніz сyдъ во їудeйствэ, и3 тёло и3 дyшу за їудeйство предаsше со всsкимъ ўсeрдіемъ. |
|
39
|
39
|
| Никанор, бажаючи показати, яку він має ненависть проти юдеїв, послав понад п’ятсот воїнів, щоб схопити його, | Хотsщь же нікан0ръ ћвну сотвори1ти нeнависть, ю4же и3мЁ на їудє1и, послA в0инwвъ б0лэе пzти2 сHтъ ћти є3го2. |
|
40
|
40
|
| бо думав, що, взявши його, заподіє їм нещастя. | Мнsше бо, ћкw џнаго поимaвъ, си6мъ содёлаетъ бэдY. |
|
41
|
41
|
| Коли ж натовп хотів оволодіти вежею й уривався у ворота двору, і вже наказано було принести вогню, щоб запалити ворота, тоді він, у неминучій небезпеці бути захопленим, простромив себе мечем, | Мн0жеству же нар0да хотsщу ст0лпъ њбдержaти и3 дворHвыz двє1ри разрушaющу, и3 повелёвшу џгнь принести2 и3 двє1ри зажещи2, њб8sтъ tвсю1ду бhвъ, мечeмъ порази1сz, |
|
42
|
42
|
| бажаючи краще доблесно вмерти, ніж потрапити до рук беззаконників і негідно знечестити своє благородство. | лyчше добльственнw хотsщь ўмрeти, нeжели беззак0нникwмъ подрyчникъ бhти и3 своE благор0дство недост0йнэ њбезчeстити. |
|
43
|
43
|
| Але оскільки удар виявився від поспіху неточним, а натовп уже вривався у двері, то він, відважно вбігши на стіну, мужньо кинувся з неї на натовп народу. | Ск0рости же рaди п0двига несмeртна ћзва бhсть, и3 нар0дwмъ внyтрь двeрій врёzвшымсz, востeкъ дeрзостнw на стёну, свeрже сaмъ себE мyжественнw на нар0ды. |
|
44
|
44
|
| Коли ж ті, що стояли, поспіхом розступилися, і залишився порожній простір, то він упав у середину на живіт. | Њнымъ же ск0рw разбёгшымсz и3 бhвшу разстоsнію, падE среди1ною чрeва посредЁ и4хъ: |
|
45
|
45
|
| Дихаючи ще і згораючи обуренням, незважаючи на кров, що лилася струмком, і тяжкі рани, встав і, пробігши крізь натовп народу, зупинився на одній крутій скелі. | є3щe же дhшущь и3 разжжeнъ душeю, востaвъ, кр0ви є3гw2 пот0комъ текyщей и3 тzжчaйшымъ рaнамъ сyщымъ, бэжaщь сквозЁ нар0ды пр0йде, |
|
46
|
46
|
| Зовсім уже стікаючи кров’ю, він вирвав із себе нутрощі й, узявши їх обома руками, кинув у натовп і, благаючи Господа життя і духу знову дати йому життя і дихання, скінчив таким способом життя. | и3 стaвъ на нёкоемъ кaмени стремни1ннэмъ, весьмA ўжE без8 кр0ви бhвъ, и3ст0ргнувъ внyтрєннzz (сво‰) и3 взeмъ nбёма рукaма вeрже на нар0ды: и3 призвaвъ владёющаго живот0мъ и3 дyхомъ, да сі‰ є3мY пaки воздaстъ, и3 си1мъ w4бразомъ жив0тъ скончA. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Коли довідався Никанор, що ті, які були з Іудою, знаходяться у країні Самарійській, то думав зовсім безкарно напасти на них у день спокою. | Нікан0ръ же ўвёдавъ, ћкw їyда въ мёстэхъсамарjйскихъ, ўмhсли со всёмъ ўстремлeніемъ въ дeнь суббHтный на ни1хъ напaсти. |
|
2
|
2
|
| Коли ж юдеї, які невільно супроводжували його, говорили: «не губи їх так жорстоко і нелюдяно, воздай честь дню, освяченому Всевидючим»; | По нyжди же послёдующіи є3мY їудeє глаг0лаху: никaкоже си1це ѕвёрски и3 вaрварски да погублsеши, но слaву воздaждь предпочтeнному t всеви1дzщагw со с™hнею днeви. |
|
3
|
3
|
| тоді цей нечестивець запитав: «невже є Владика на небі, Який повелів святкувати день суботній?» | Нечести1выи1 же вопроси2: є3дA є4сть си1льный на нб7си2, и4же повелЁ прaздновати дeнь суббHтный; |
|
4
|
4
|
| І коли вони відповіли: «є живий Господь, Владика небесний, Який повелів шанувати сьомий день», | Џнэмъ же tвэщaвшымъ: є4сть гDь живhй сeй на нб7си2 си1ленъ, и4же повелЁ прaздновати сeдмый дeнь. |
|
5
|
5
|
| то він сказав: «а я — господар на землі, який повеліває взяти зброю і виконати царську службу». Втім, він не встиг звершити свого наміру. | Џнъ же речE: и3 ѓзъ си1ленъ є4смь на земли2, повелэвazй взимaти nр{жіz и3 ц†рскіz потрє1бы и3сполнsти. Nбaче не њдержA и3 соверши1ти њкаsннагw своегw2 совёта. |
|
6
|
6
|
| Звеличуючись з великою гордістю, Никанор думав здобути загальну перемогу над тими, що були з Іудою. | И# нікан0ръ ќбw вели1кою гордhнею воздви1женъ ўмhсли џбщую побёду состaвити на їyду. |
|
7
|
7
|
| Маккавей же не переставав надіятися з повною упевненістю, що одержить заступництво від Господа. | Маккавeй же всегдA надёzшесz со всёмъ ўповaніемъ заступлeніе t гDа получи1ти |
|
8
|
8
|
| Він переконував тих, що були з ним, не страшитися навали язичників, але, згадуючи приклади небесної допомоги, які були раніше, і нині очікувати собі перемоги і допомоги від Вседержителя. | и3 ўтэшaше свои1хъ, да не ўбоsтсz пришeствіz kзhкwвъ, да и3мЁютъ же во ўмЁ преждебhвшую и5мъ t нб7сE п0мошь, и3 нн7э да чaютъ t вседержи1телz бhти себЁ побёдэ и3 п0мощи: |
|
9
|
9
|
| Втішаючи їх обітницями закону і пророків, нагадуючи їм подвиги, звершені ними самими, він надихнув їх мужністю. | и3 наказaвъ и5хъ t зак0на и3 прbр0кwвъ, воспомzнyвъ же и5мъ преждебhвшыz п0двиги, ўсeрднэйшихъ и5хъ сотвори2: |
|
10
|
10
|
| Збуджуючи дух їхній, він переконував їх, указуючи притому на віроломність язичників і порушення ними клятв. | и3 душaми воздви1гнувъ и5хъ, ўвэщавaше, вкyпэ показaвъ и5мъ kзhчєскаz льщє1ніz и3 клzтвопреступлeніе: |
|
11
|
11
|
| Озброїв же він кожного не стільки міцними щитами і списами, скільки переконливими добрими промовами, і притім усіх обрадував розповіддю про гідне ймовірности сновидіння. | и3 коег0ждо и4хъ воwружи1въ не тaкw щитHвъ и3 к0пій ўтверждeніемъ, ћкw словeсъ благи1хъ ўтэшeніемъ, и3 сказaвъ с0нъ достовёренъ, ўтрHбы всёхъ возвесели2. |
|
12
|
12
|
| Видіння ж його було таке: він бачив Онію, який був первосвящеником, мужа чесного і доброго, поважного на вигляд, лагідного норовом, приємного у словах, який з дитинства ревно засвоїв усе, що стосувалося чеснот, — бачив, що він, простягаючи руки, молиться за весь народ юдейський. | Бhсть же є3гw2 сицево2 видёніе: nнjю бhвшаго ґрхіерeа, мyжа д0браго и3 благaго, благоговёйна видёніемъ, кр0тка же нрaвомъ и3 бесёдою благолёпна, и3 t дётства њбучи1вшагосz всBмъ добродётелемъ, сего2 рyцэ воздёюща и3 молsщасz за вс‰ лю1ди їудє1йскіz (ви1дэ). |
|
13
|
13
|
| Потім явився інший муж, прикрашений сивинами і славою, оточений дивною і надзвичайною величчю. | И# ћкw посeмъ kви1сz и4нъ мyжъ сэди1нами и3 слaвою ди1венъ, чyдно же нёкое и3 великолёпнэйшее w4крестъ є3гw2 преизsщество. |
|
14
|
14
|
| І сказав Онія: це братолюбець, який багато молиться за народ і святе місто, Єремія, пророк Божий. | Tвэщaвъ же nнjа речE: сeй є4сть братолю1бецъ, и4же мн0гw м0литсz њ лю1дехъ и3 њ с™ёмъ грaдэ, їеремjа б9ій прbр0къ. |
|
15
|
15
|
| Тоді Єремія, простягши праву руку, дав Іуді золотий меч і, подаючи його, сказав: | Простeръ же їеремjа десни1цу, даsше їyдэ мeчь злaтъ, даю1щь же возгласи2 сі‰: |
|
16
|
16
|
| візьми цей святий меч, дар від Бога, яким ти знищиш ворогів. | пріими2 с™hй мeчь дaръ t бGа, и4мже сокруши1ши супостaты. |
|
17
|
17
|
| Утішені настільки добрими словами Іуди, які могли пробуджувати до мужности і зміцнювати серця юних, юдеї наважилися не розташовуватися станом, а відважно напасти і, з повною мужністю вступивши у битву, вирішити діло, бо місто і святиня і храм перебували у небезпеці. | Ўкрэпи1вшежесz їyдиными словесы2 преблаги1ми и3 могyщими къ мyжеству ўстреми1ти и3 дyщы ю4ношъ и3спрaвити, ўмhслиша не њполчaтисz, но хрaбрw напaсти и3 со всsкою д0блестію сшeдшымсz срази1тисz за вeщы с™ы6z, понeже и3 грaдъ и3 с™†z и3 свzти1лище бёдствуютъ. |
|
18
|
18
|
| Боротьба за дружин і дітей, братів і рідних здавалася їм ділом менш важливим; найбільше і переважне побоювання було за святий храм. | Бё бо њ женaхъ и3 чaдэхъ є3щe же и3 њ брaтіи и3 ќжикахъ мeншій и5мъ п0двигъ, величaйшій же и3 пeрвый стрaхъ њ њсвzщeннэмъ хрaмэ. |
|
19
|
19
|
| Для тих, які залишилися у місті, також чимало було занепокоєння, бо вони тривожилися за битву, яка мала бути у полі. | Тaкожде и3 во грaдэ њстaвлєннымъ не мaлаz печaль, мzтyщымсz њ сражeніи на п0ли хотsщемъ бhти. |
|
20
|
20
|
| Отже, коли всі очікували, що настає вирішення діла, коли вороги вже з’єдналися і військо було поставлене у стрій, слони розміщені у належних місцях і кіннота розташована по боках, — | И# всBмъ ўжE чaющымъ и3мyщагw бhти сражeніz и3 супостaтwмъ ўжE смэси1вшымсz, и3 в0инству чи1ннw расположeнну сyщу и3 ѕвэрє1мъ въ прили1чнэй странЁ постaвлєнымъ и3 к0нницэ по ќгламъ ўчинeннэй, |
|
21
|
21
|
| Маккавей, бачачи наступ численного війська, строкатість приготованої зброї і лютість звірів, здійняв руки до неба і закликав Господа, Який творить чудеса і все бачить, знаючи, що не зброєю здобувається перемога, але Сам Він, як Йому вгодно, дарує перемогу достойним. | разсуждaz маккавeй мн0жества пришeствіе и3 nрyжіz разли1чное ўготовлeніе и3 свирёпство ѕвэрeй, простeръ рyцэ на нeбо, призывaше чудотворsщаго и3 призирaющаго гDа, вёдаz, ћкw не nрyжіемъ побёда, но ћкоже ўг0дно є3мY, достHйнымъ даeтъ њдолёніе. |
|
22
|
22
|
| У молитві своїй він так говорив: Ти, Господи, за часів Єзекії, царя Юдейського, послав ангела, — і він уразив із полку Сеннахиримового сто вісімдесят п’ять тисяч. | Речe же призывaz си1мъ w4бразомъ: ты2, вLко, послaлъ є3си2 ѓгGла твоего2 при є3зекjи цари2 їyдинэ и3 ўби1лъ є3си2 t в0євъ сеннахирjмовыхъ сто2 џсмьдесzтъ пsть тhсzщъ: |
|
23
|
23
|
| І нині, Господи небес, пошли доброго ангела перед нами на страх і трепет ворогам. | и3 нн7э, вl\дко си1льный на нб7сёхъ, посли2 ѓгGла твоего2 благaго пред8 нaми въ стрaхъ и3 трeпетъ и5мъ: |
|
24
|
24
|
| Силою правиці Твоєї нехай будуть уражені ті, що прийшли з хулою на святий народ Твій. Цим він скінчив. | вели1чествомъ мhшцы твоеS да ўбоsтсz и5же съ хулeніемъ пришeдшіи на с™ы6z лю1ди тво‰. И# сeй ќбw си1це помоли1сz. |
|
25
|
25
|
| Ті, що були з Никанором, ішли зі звуком труб і криками, | Нікан0ръ же и3 и5же съ ни1мъ съ трубaми и3 пёсньми приближaхусz. |
|
26
|
26
|
| а ті, що знаходилися з Іудою, з призиванням і молитвами вступили у битву з ворогами. | Їyда же и3 сyщіи съ ни1мъ въ призывaніи и3 моли1твахъ смэси1шасz съ супост†ты: |
|
27
|
27
|
| Руками воюючи, а серцями молячися Богу, вони побили не менше тридцяти п’яти тисяч, дуже обрадувані видимою допомогою Божою. | и3 рукaми ќбw борю1щесz, сердцaми же къ бGу молsщесz, постлaша не мeнши три1десzти пzти2 тhсzщъ, kвлeніемъ б9іимъ ѕэлw2 возрaдовавшесz. |
|
28
|
28
|
| Закінчивши діло і радісно повертаючись, вони дізналися, що Никанор упав у своєму всеозброєнні. | Престaвше же t би1твы и3 съ рaдостію возвращaющесz, познaша нікан0ра пaдша со всеoр{жіи (свои1ми). |
|
29
|
29
|
| Коли крик і шум затихли, вони звеличили Господа вітчизняною мовою. | Бhвшу же в0плю и3 смzтeнію, благословлsху си1льнаго nтeческимъ глaсомъ. |
|
30
|
30
|
| Тоді Іуда, первоподвижник за співгромадян і тілом і душею, який кращі літа свої віддав для одноплемінників, дав наказ, щоб відтяли голову Никанора і руку з плечем і несли в Єрусалим. | И# повелЁ, и4же весьмA тёломъ и3 душeю первоподви1жникъ за грaжданъ, и4же в0зраста благопріsтство къ своемY нар0ду сохрани1вый їyда, нікан0рову главY и3 рyку со рaмомъ tсэщи2 и3 принести2 во їеrли1мъ. |
|
31
|
31
|
| Прийшовши туди, він скликав одноплемінників і поставив перед жертовником священиків, покликав і тих, які знаходилися у фортеці, | Пришeдъ же тaмw и3 созвaвъ є3диноzзhчныхъ свои1хъ и3 свzщeнникwвъ, пред8 nлтарeмъ стaвъ, призвA сyщихъ t краегрaдіz |
|
32
|
32
|
| і, показавши голову мерзенного Никанора і руку злохульника, яку він простягав на святий дім Вседержителя і звеличувався, | и3 показA и5мъ сквeрнагw нікан0ра главY и3 рyку хyльникову, ю4же прострE на хрaмъ с™hй вседержи1телевъ возносsсz: |
|
33
|
33
|
| наказав вирізати язик у нечестивого Никанора і, роздрібнивши його, розкидати птахам, руку ж безумця повісити навпроти храму. | и3 љзhкъ нечести1вагw нікан0ра tрЁзавъ, речE, ћкw на раздроблeніе пти1цамъ и4мать дaти, и3 сі‰ въ возмeздіе безyміz проти1ву хрaма повёси. |
|
34
|
34
|
| Тоді всі, звертаючись до неба, прославляли Господа, Який явив допомогу, і говорили: благословенний Той, Хто зберіг неоскверненим місце Своє! | Вси1 же на нб7о благослови1ша гDа kвлeнаго, рекyще: блгcвeнъ сохрани1вый мёсто своE не њсквернeно. |
|
35
|
35
|
| Голову ж Никанора повісив він на фортеці як видиме для всіх і ясне знамення допомоги Господньої. | Повёси же нікан0рову главY на краегрaдіи во и3звёстное всBмъ и3 ћвное гDни п0мощи знaменіе. |
|
36
|
36
|
| І всі загальним присудом визначили: ніколи не залишати без торжества день цей, шанувати як свято тринадцятий день дванадцятого місяця, називаного сирською мовою Адаром, за день до дня Мардохеєвого. | И# ўзак0ниша вси2 џбщимъ совётомъ никaкоже њстaвити без8 прaзднованіz дeнь сeй: |
|
37
|
37
|
| Так скінчилася справа з Никанором; і оскільки з того часу місто залишилося у владі євреїв, то я і закінчу тут моє слово. | и3мёти же прaздникъ сeй въ третійнaдесzть дeнь вторагwнaдесzть мцcа, и4же глаг0летсz сmрjйскимъ глaсомъ ґдaръ, пред8 є3ди1нымъ днeмъ мардохeева днE. |
|
38
|
38
|
| Якщо я виклав його добре і задовільно, то я цього і бажав; якщо ж слабко і посередньо, то я зробив те, що було під силу мені. | И# сі‰ u5бо, ±же њ нікан0рэ, и3мёютсz си1це: и3 t тёхъ времeнъ њдержaнъ бhсть грaдъ t є3врє1й, и3 ѓзъ здЁ њставлsю сл0во. |
|
39
|
39
|
| Неприємно пити окремо вино і негайно ж окремо воду, тоді як вино, змішане з водою, солодке і приносить задоволення; так і складений твір приємно займає слух читача при співмірності. Тут нехай буде кінець. | И# ѓще ќбw блaго и3 прили1чно сочинeнію, сегw2 и3 сaмъ хотёхъ: ѓще же малоцённо и3 мёрно, сіE по возм0жности моeй бЁ. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
