|
Перше послання до Солунян святого апостола Павла
|
Перше послання до Солунян святого апостола Павла
|
|
Глава 1
|
Глава 1
|
|
1
|
1
|
| Павло‚ і Силуан‚ і Тимофій — церкві Солунській в Бозі Отці і Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. | (Зач. 262) Па́вел, і Силуа́н, і Тимофе́й це́ркві Солу́нстій о Бо́зі Отці́ і Го́споді Ісу́сі Христі́: благода́ть вам і мир от Бо́га Отця́ на́шего і Го́спода Ісу́са Христа́. |
|
2
|
2
|
| Завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи про вас у молитвах наших, | Благодари́м Бо́га всегда́ о всіх вас, помина́ніє о вас творя́ще в моли́твах на́ших, |
|
3
|
3
|
| безперестанно пам’ятаючи про ваше діло віри, і труд любови, і терпіння уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим, | непреста́нно помина́юще ва́ше ді́ло ві́ри, і труд любве́, і терпі́ніє упова́нія Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ пред Бо́гом і Отце́м на́шим, |
|
4
|
4
|
| знаючи обрання ваше, улюблені Богом браття; | ві́дяще, бра́тіє возлю́бленная, от Бо́га ізбра́ніє ва́ше; |
|
5
|
5
|
| тому що наше благовістування у вас було не лише в слові, але і в силі, і у Святому Дусі, і з багатьма свідченнями, як ви самi знаєте‚ які ми були між вами для вас. | я́ко благовіствова́ніє на́ше не бисть к вам в сло́ві то́чію, но і в си́лі, і в Ду́сі Свя́ті, і во ізвіще́нії мно́зі, я́коже і ві́сте, какови́ би́хом в вас ра́ди вас. |
|
6
|
6
|
| І ви стали наслідувачами нам і Господеві, прийнявши слово при багатьох скорботах з радістю Духа Святого, | (Зач. 263) І ви подо́бници би́сте нам і Го́споду, приє́мше сло́во в ско́рбі мно́зі с ра́достію Ду́ха Свята́го, |
|
7
|
7
|
| так що ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та Ахайї. | я́ко би́ти вам о́браз всім ві́рующим в Македо́нії і Аха́йї. |
|
8
|
8
|
| Бо від вас рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та Ахайї, але і в усякому місці пройшла слава про віру вашу в Бога, так що не треба нам говорити про це. | От вас бо промче́ся сло́во Госпо́днє не то́кмо в Македо́нії і Аха́йї, но і во вся́ко мі́сто ві́ра ва́ша, я́же к Бо́гу, ізи́де, я́ко не тре́бовати нам глаго́лати что. |
|
9
|
9
|
| Бо вони самі звіщають про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоб служити Богові Живому і істинному | Ті́ї бо о нас возвіща́ють, како́в вход імі́хом к вам, і ка́ко обрати́стеся к Бо́гу от і́дол рабо́тати Бо́гу жи́ву і і́стинну |
|
10
|
10
|
| і чекати з небес Сина Його, Якого Він воскресив з мертвих, Ісуса, що визволяє нас від майбутнього гніву. | і жда́ти Си́на Єго́ с небе́с, єго́же воскреси́ із ме́ртвих, Ісу́са, ізбавля́ющаго нас от гні́ва гряду́щаго. |
|
Глава 2
|
Глава 2
|
|
1
|
1
|
| Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був даремний; | (Зач 264) Са́мі бо ві́сте, бра́тіє, вход наш і́же к вам, я́ко не вотще́ бисть; |
|
2
|
2
|
| але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом. | но предпострада́вше і досажде́ні би́вше, я́коже ві́сте, в Філі́ппіх, дерзну́хом о Бо́зі на́шем глаго́лати к вам благовіствова́ніє Бо́жиє со мно́гим по́двигом. |
|
3
|
3
|
| Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства; | Утіше́ніє бо на́ше не от пре́лести, ні от нечистоти́, ні ле́стію; |
|
4
|
4
|
| але, оскільки Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Який випробовує серця наші. | но я́коже іскуси́хомся от Бо́га ві́рні би́ти прия́ти благовіствова́ніє, та́ко глаго́лем, не а́ки челові́ком угожда́юще, но Бо́гу іскуша́ющему сердця́ на́ша. |
|
5
|
5
|
| Бо ніколи не було в нас перед вами ні слова омани, як ви знаєте, ні користи: Бог свідок! | Нікогда́же бо в словесі́ ласка́нія би́хом к вам, я́коже ві́сте, ніже́ в вині́ лихоіма́нія: Бог свиді́тель! |
|
6
|
6
|
| Hе шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших: | Ні і́щуще от челові́к сла́ви, ні от вас, ні от іні́х; |
|
7
|
7
|
| ми могли прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми. | могу́ще в тяготі́ би́ти, я́коже Христо́ви апо́столи, но би́хом ти́сі посреді́ вас, я́коже дої́лиця грі́єть своя́ ча́да. |
|
8
|
8
|
| Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі. | Та́ко жела́юще вас, благоволи́хом пода́ти вам не то́чію благовіствова́ніє Бо́жиє, но і ду́ші своя́, зане́же возлю́блені би́сте нам. |
|
9
|
9
|
| Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш і подвиг: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували благовістя Боже. | (Зач. 265) По́мніте бо, бра́тіє, труд наш і по́двиг: нощ бо і день ді́лающе, да не отяготи́м ні єди́наго от вас, пропові́дахом вам благовіствова́ніє Бо́жиє. |
|
10
|
10
|
| Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих, | Ви свиді́теле і Бог, я́ко преподо́бно і пра́ведно і непоро́чно вам, ві́рующим, би́хом, |
|
11
|
11
|
| тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх, | я́коже ві́сте, зане́ єди́наго кого́ждо вас, я́коже оте́ць ча́да своя́, |
|
12
|
12
|
| ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу. | моля́ще і утіша́юще вас, і свиді́тельствующе вам ходи́ти досто́йно Бо́гу, призва́вшему ви во своє́ Ца́рство і сла́ву. |
|
13
|
13
|
| Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що‚ прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є істинно, яке і діє у вас, віруючих. | Сего́ ра́ди і ми благодари́м Бо́га непреста́нно, я́ко приє́мше сло́во сли́шанія Бо́жия от нас, прия́сте не а́ки сло́во челові́чесько, но, я́коже єсть воі́стину, сло́во Бо́жиє, є́же і ді́йствується в вас, ві́рующих. |
|
14
|
14
|
| Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, які знаходяться в Юдеї, бо і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, що й ті від юдеїв, | (Зач. 266) Ви бо подо́бници би́сте, бра́тіє, церква́м Бо́жиїм су́щим во Іуде́ї о Христі́ Ісу́сі, зане́ та́яжде і ви пострада́сте от свої́х сплеме́нник, я́коже і ті́ї от іуде́й, |
|
15
|
15
|
| які вбили і Господа Ісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не догоджають, і всім людям противляться, | уби́вших і Го́спода Ісу́са і Єго́ проро́ки, і нас ізгна́вших, і Бо́гу не угоди́вших, і всім челові́ком проти́в'ящихся, |
|
16
|
16
|
| які забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це поповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця. | (і) возбраня́ющих нам глаго́лати язи́ком, да спасу́ться, во є́же іспо́лнити їм гріхи́ своя́ всегда́; пости́же же на них гнів до конця́. |
|
17
|
17
|
| Ми ж, браття, розлучившись із вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше. | Ми же, бра́тіє, осироті́вше от вас ко вре́мені часа́ лице́м, а не се́рдцем, ли́шше тща́хомся лице́ ва́ше ви́діти мно́гим жела́нієм. |
|
18
|
18
|
| І тому ми, я‚ Павло, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана. | Ті́мже хоті́хом прийти́ к вам, аз у́бо Па́вел, єди́ною і два́жди; і возбрани́ нам сатана́. |
|
19
|
19
|
| Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Ісусом Христом у пришестя Його? | Кто бо нам упова́ніє, іли́ ра́дость, іли́ віне́ць похвале́нія? Не і ви ли пред Го́сподем на́шим Ісу́с Христо́м во прише́ствії Єго́? |
|
20
|
20
|
| Бо ви — слава наша і радість. | (Зач. 267) Ви бо єсте́ сла́ва на́ша і ра́дость. |
|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
|
| І тому, не стерпівши більше, ми захотіли зостатися в Афінах одні | |
|
2
|
|
| і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співпрацівника нашого у благовістуванні Христовому, щоб утвердити вас і втішити у вірі вашій, | |
|
3
|
|
| щоб ніхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самі знаєте, що нам так судилося. | |
|
4
|
|
| Бо ми й тоді, коли були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви знаєте. | |
|
5
|
|
| Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатися про віру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник і не став марним труд наш. | |
|
6
|
|
| Тепер же, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас, | |
|
7
|
|
| то ми, при всій скорботі і нужді нашій‚ втішалися за вас, браття, заради вашої віри; | |
|
8
|
|
| бо тепер ми живі, коли ви перебуваєте в Господі. | |
|
9
|
|
| Яку подяку ми можемо скласти Богові за вас, за всю радість, якою радіємо за вас перед Богом нашим, | |
|
10
|
|
| і вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і довершити те, чого не вистачило віри вашій? | |
|
11
|
|
| Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай і направить шлях наш до вас. | |
|
12
|
|
| А вас Господь нехай виповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як і наша є до вас, | |
|
13
|
|
| щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його. Амінь. | |
|
Глава 4
|
Глава 4
|
|
1
|
|
| Тим-то, браття, просимо і благаємо вас Христом Ісусом, щоб ви, прийнявши від нас, як належить вам поводитись і догоджати Богові, у тому ще більше зростали, | |
|
2
|
|
| бо ви знаєте, які заповіді ми дали вам від Господа Ісуса. | |
|
3
|
|
| Бо воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду; | |
|
4
|
|
| щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі, | |
|
5
|
|
| а не в пристрасті похітливій, як язичники, що не знають Бога; | |
|
6
|
|
| щоб ви ні в чому не поводились із братом своїм протизаконно і користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як і раніш ми говорили вам і свідчили. | |
|
7
|
|
| Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости. | |
|
8
|
|
| Отже, непокірливий непокірний не людині, а Богові, Який і дав нам Духа Свого Святого. | |
|
9
|
|
| Про братолюбність же нема потреби писати вам; бо ви самі навчені Богом любити один одного, | |
|
10
|
|
| бо ви так і поводитесь із усіма браттями по всій Македонії. Благаємо ж вас, браття, досягати більшого | |
|
11
|
|
| і старанно дбати про те, щоб жити спокійно, робити своє діло і працювати своїми власними руками, як ми наказували вам: | |
|
12
|
|
| щоб ви поводилися благопристойно перед зовнішніми і ні в чому не мали нестачі. | |
|
13
|
|
| Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії. | |
|
14
|
|
| Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Hим. | |
|
15
|
|
| Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих, | |
|
16
|
|
| тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш; | |
|
17
|
|
| потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо. | |
|
18
|
|
| Отже, втішайте один одного цими словами. | |
|
Глава 5
|
Глава 5
|
|
1
|
|
| Про часи ж і терміни, браття, нема потреби вам писати, | |
|
2
|
|
| бо ви самі достовірно знаєте, що день Господній так прийде, як злодій уночі. | |
|
3
|
|
| Бо коли говоритимуть: «мир і безпека»‚ тоді несподівано прийде на них погибель, подібно як біль тієї, що носить в утробі, і не уникнуть. | |
|
4
|
|
| Але ви, браття, не в темряві, щоб день застав вас, як злодій; | |
|
5
|
|
| бо всі ви — сини світла і сини дня: ми — не сини ночі, ані темряви. | |
|
6
|
|
| Отже, не будемо спати, як і інші, а пильнуймо і будьмо тверезі. | |
|
7
|
|
| Бо ті, що сплять, вночі сплять, і ті, що упиваються, вночі упиваються. | |
|
8
|
|
| Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезі, одягнувшись у броню віри й любови та в шолом надії на спасіння, | |
|
9
|
|
| тому що Бог визначив нас не для гніву, а на одержання спасіння через Господа нашого Ісуса Христа, | |
|
10
|
|
| Який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Hим. | |
|
11
|
|
| Тому втішайте один одного і повчайте один одного, як ви і робите. | |
|
12
|
|
| Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, і предстоятелів ваших у Господі, і тих, що наставляють вас, | |
|
13
|
|
| і шанувати їх з великою любов’ю за діло їхнє; будьте в мирі між собою. | |
|
14
|
|
| Благаємо вас також, браття: наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте немічних, будьте довготерплячі до всіх. | |
|
15
|
|
| Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному і всім. | |
|
16
|
16
|
| Завжди радійте. | Всегда́ ра́дуйтеся. |
|
17
|
17
|
| Безперестанно моліться. | Непреста́нно молі́теся. |
|
18
|
18
|
| За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі. | О всем благодарі́те; сія́ бо єсть во́ля Бо́жия о Христі́ Ісу́сі в вас. |
|
19
|
19
|
| Духа не вгашайте. | Духа не угаша́йте. |
|
20
|
20
|
| Пророцтва не зневажайте. | Проро́чєствія не унічижа́йте. |
|
21
|
21
|
| Все досліджуйте, доброго тримайтеся. | Вся же іскуша́юще, до́брая держі́те. |
|
22
|
22
|
| Утримуйтесь від усякого зла. | От вся́кия ве́щі зли́я [от вся́каго ви́да зла́го] огреба́йтеся. |
|
23
|
23
|
| Сам же Бог миру нехай освятить вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа. | Сам же Бог ми́ра да освяти́ть вас всесоверше́нних во всем; і всесоверше́н ваш дух, і душа́, і ті́ло непоро́чно в прише́ствіє Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ да сохрани́ться. |
|
24
|
24
|
| Вірний, Хто кличе вас, Який і сотворить це. | Ві́рен призва́вий вас, І́же і сотвори́ть. |
|
25
|
25
|
| Браття! Моліться за нас. | Бра́тіє, молі́теся о нас. |
|
26
|
26
|
| Вітайте всіх братів цілуванням святим. | Цілу́йте бра́тію всю лобза́нієм святи́м. |
|
27
|
27
|
| Заклинаю вас Господом прочитати це послання всім святим браттям. | Заклина́ю ви Го́сподем, прочести́ посла́ніє сіє́ пред все́ю свято́ю бра́тією. |
|
28
|
28
|
| Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь. | Благода́ть Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ с ва́ми. Амі́нь. |
