Павло‚ і Силуан‚ і Тимофій — церкві Солунській в Бозі Отці і Господі Ісусі Христі: благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

(Зач. 262) Па́вел, і Силуа́н, і Тимофе́й це́ркві Солу́нстій о Бо́зі Отці́ і Го́споді Ісу́сі Христі́: благода́ть вам і мир от Бо́га Отця́ на́шего і Го́спода Ісу́са Христа́.

Завжди дякуємо Богові за всіх вас, згадуючи про вас у молитвах наших,

Благодари́м Бо́га всегда́ о всіх вас, помина́ніє о вас творя́ще в моли́твах на́ших,

безперестанно пам’ятаючи про ваше діло віри, і труд любови, і терпіння уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,

непреста́нно помина́юще ва́ше ді́ло ві́ри, і труд любве́, і терпі́ніє упова́нія Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ пред Бо́гом і Отце́м на́шим,

знаючи обрання ваше, улюблені Богом браття;

ві́дяще, бра́тіє возлю́бленная, от Бо́га ізбра́ніє ва́ше;

тому що наше благовістування у вас було не лише в слові, але і в силі, і у Святому Дусі, і з багатьма свідченнями, як ви самi знаєте‚ які ми були між вами для вас.

я́ко благовіствова́ніє на́ше не бисть к вам в сло́ві то́чію, но і в си́лі, і в Ду́сі Свя́ті, і во ізвіще́нії мно́зі, я́коже і ві́сте, какови́ би́хом в вас ра́ди вас.

І ви стали наслідувачами нам і Господеві, прийнявши слово при багатьох скорботах з радістю Духа Святого,

(Зач. 263) І ви подо́бници би́сте нам і Го́споду, приє́мше сло́во в ско́рбі мно́зі с ра́достію Ду́ха Свята́го,

так що ви стали зразком для всіх віруючих у Македонії та Ахайї.

я́ко би́ти вам о́браз всім ві́рующим в Македо́нії і Аха́йї.

Бо від вас рознеслося слово Господнє не тільки в Македонії та Ахайї, але і в усякому місці пройшла слава про віру вашу в Бога, так що не треба нам говорити про це.

От вас бо промче́ся сло́во Госпо́днє не то́кмо в Македо́нії і Аха́йї, но і во вся́ко мі́сто ві́ра ва́ша, я́же к Бо́гу, ізи́де, я́ко не тре́бовати нам глаго́лати что.

Бо вони самі звіщають про нас, яким був наш вхід до вас, і як ви навернулися до Бога від ідолів, щоб служити Богові Живому і істинному

Ті́ї бо о нас возвіща́ють, како́в вход імі́хом к вам, і ка́ко обрати́стеся к Бо́гу от і́дол рабо́тати Бо́гу жи́ву і і́стинну

і чекати з небес Сина Його, Якого Він воскресив з мертвих, Ісуса, що визволяє нас від майбутнього гніву.

і жда́ти Си́на Єго́ с небе́с, єго́же воскреси́ із ме́ртвих, Ісу́са, ізбавля́ющаго нас от гні́ва гряду́щаго.

Ви самі знаєте, браття, про наш вхід до вас, що він не був даремний;

(Зач 264) Са́мі бо ві́сте, бра́тіє, вход наш і́же к вам, я́ко не вотще́ бисть;

але, спершу постраждавши і зазнавши зневаги в Филиппах, як ви знаєте, ми насмілились у Богові нашому проповідувати вам благовістя Боже з великим подвигом.

но предпострада́вше і досажде́ні би́вше, я́коже ві́сте, в Філі́ппіх, дерзну́хом о Бо́зі на́шем глаго́лати к вам благовіствова́ніє Бо́жиє со мно́гим по́двигом.

Бо в нашому вченні нема ні омани, ні нечистих спонукань, ні лукавства;

Утіше́ніє бо на́ше не от пре́лести, ні от нечистоти́, ні ле́стію;

але, оскільки Бог визнав нас гідними, щоб доручити нам благовістування, то ми так і говоримо, догоджаючи не людям, а Богові, Який випробовує серця наші.

но я́коже іскуси́хомся от Бо́га ві́рні би́ти прия́ти благовіствова́ніє, та́ко глаго́лем, не а́ки челові́ком угожда́юще, но Бо́гу іскуша́ющему сердця́ на́ша.

Бо ніколи не було в нас перед вами ні слова омани, як ви знаєте, ні користи: Бог свідок!

Нікогда́же бо в словесі́ ласка́нія би́хом к вам, я́коже ві́сте, ніже́ в вині́ лихоіма́нія: Бог свиді́тель!

Hе шукаємо слави людської ні від вас, ні від інших:

Ні і́щуще от челові́к сла́ви, ні от вас, ні от іні́х;

ми могли прийти з поважністю, як апостоли Христові, але були тихі серед вас, як годувальниця, що ніжно поводиться з дітьми своїми.

могу́ще в тяготі́ би́ти, я́коже Христо́ви апо́столи, но би́хом ти́сі посреді́ вас, я́коже дої́лиця грі́єть своя́ ча́да.

Так ми, з прихильности до вас, зажадали передати вам не тільки благовістя Боже, але й душі наші, тому що ви стали нам любі.

Та́ко жела́юще вас, благоволи́хом пода́ти вам не то́чію благовіствова́ніє Бо́жиє, но і ду́ші своя́, зане́же возлю́блені би́сте нам.

Бо ви пам’ятаєте, браття, труд наш і подвиг: вночі і вдень працюючи, щоб не обтяжити кого з вас, ми проповідували благовістя Боже.

(Зач. 265) По́мніте бо, бра́тіє, труд наш і по́двиг: нощ бо і день ді́лающе, да не отяготи́м ні єди́наго от вас, пропові́дахом вам благовіствова́ніє Бо́жиє.

Свідки ви і Бог, як свято і праведно та бездоганно ми поводились серед вас, віруючих,

Ви свиді́теле і Бог, я́ко преподо́бно і пра́ведно і непоро́чно вам, ві́рующим, би́хом,

тому що ви добре знаєте, як кожного з вас, мов батько дітей своїх,

я́коже ві́сте, зане́ єди́наго кого́ждо вас, я́коже оте́ць ча́да своя́,

ми просили і переконували та благали діяти достойно Бога, Який покликав вас у Своє Царство і славу.

моля́ще і утіша́юще вас, і свиді́тельствующе вам ходи́ти досто́йно Бо́гу, призва́вшему ви во своє́ Ца́рство і сла́ву.

Тому і ми безперестанно дякуємо Богові, що‚ прийнявши від нас почуте Слово Боже, ви прийняли його не як слово людське, а як Слово Боже, яким воно є істинно, яке і діє у вас, віруючих.

Сего́ ра́ди і ми благодари́м Бо́га непреста́нно, я́ко приє́мше сло́во сли́шанія Бо́жия от нас, прия́сте не а́ки сло́во челові́чесько, но, я́коже єсть воі́стину, сло́во Бо́жиє, є́же і ді́йствується в вас, ві́рующих.

Бо ви, браття, стали наслідувачами церков Божих у Христі Ісусі, які знаходяться в Юдеї, бо і ви те саме перетерпіли від своїх єдиноплемінників, що й ті від юдеїв,

(Зач. 266) Ви бо подо́бници би́сте, бра́тіє, церква́м Бо́жиїм су́щим во Іуде́ї о Христі́ Ісу́сі, зане́ та́яжде і ви пострада́сте от свої́х сплеме́нник, я́коже і ті́ї от іуде́й,

які вбили і Господа Ісуса і Його пророків, і нас вигнали, і Богові не догоджають, і всім людям противляться,

уби́вших і Го́спода Ісу́са і Єго́ проро́ки, і нас ізгна́вших, і Бо́гу не угоди́вших, і всім челові́ком проти́в'ящихся,

які забороняють нам говорити язичникам, щоб спаслися, і через це поповнюють завжди міру гріхів своїх; та наближається на них гнів до кінця.

(і) возбраня́ющих нам глаго́лати язи́ком, да спасу́ться, во є́же іспо́лнити їм гріхи́ своя́ всегда́; пости́же же на них гнів до конця́.

Ми ж, браття, розлучившись із вами на короткий час лицем, а не серцем, ще з більшим бажанням прагнули побачити лице ваше.

Ми же, бра́тіє, осироті́вше от вас ко вре́мені часа́ лице́м, а не се́рдцем, ли́шше тща́хомся лице́ ва́ше ви́діти мно́гим жела́нієм.

І тому ми, я‚ Павло, і один раз і вдруге хотіли прийти до вас, та перешкодив нам сатана.

Ті́мже хоті́хом прийти́ к вам, аз у́бо Па́вел, єди́ною і два́жди; і возбрани́ нам сатана́.

Бо хто наша надія, або радість, або вінець похвали? Хіба і не ви перед Господом нашим Ісусом Христом у пришестя Його?

Кто бо нам упова́ніє, іли́ ра́дость, іли́ віне́ць похвале́нія? Не і ви ли пред Го́сподем на́шим Ісу́с Христо́м во прише́ствії Єго́?

Бо ви — слава наша і радість.

(Зач. 267) Ви бо єсте́ сла́ва на́ша і ра́дость.

І тому, не стерпівши більше, ми захотіли зостатися в Афінах одні

і послали Тимофія, брата нашого і служителя Божого та співпрацівника нашого у благовістуванні Христовому, щоб утвердити вас і втішити у вірі вашій,

щоб ніхто не похитнувся в скорботах цих: бо ви самі знаєте, що нам так судилося.

Бо ми й тоді, коли були у вас, передрікали вам, що маємо страждати, як і сталося, і ви знаєте.

Тому і я, не стерпівши більше, послав довідатися про віру вашу, щоб часом не спокусив вас спокусник і не став марним труд наш.

Тепер же, коли прийшов до нас від вас Тимофій і приніс нам добру звістку про віру і любов вашу, і що ви завжди маєте добру пам’ять про нас, бажаючи нас бачити, як і ми вас,

то ми, при всій скорботі і нужді нашій‚ втішалися за вас, браття, заради вашої віри;

бо тепер ми живі, коли ви перебуваєте в Господі.

Яку подяку ми можемо скласти Богові за вас, за всю радість, якою радіємо за вас перед Богом нашим,

і вночі і вдень якнайревніше молячись, щоб побачити лице ваше і довершити те, чого не вистачило віри вашій?

Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай і направить шлях наш до вас.

А вас Господь нехай виповнить і збагатить любов’ю один до одного і до всіх, як і наша є до вас,

щоб утвердити серця ваші непорочними у святині перед Богом і Отцем нашим, у пришестя Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його. Амінь.

Тим-то, браття, просимо і благаємо вас Христом Ісусом, щоб ви, прийнявши від нас, як належить вам поводитись і догоджати Богові, у тому ще більше зростали,

бо ви знаєте, які заповіді ми дали вам від Господа Ісуса.

Бо воля Божа є святість ваша, щоб ви стримувалися від блуду;

щоб кожний із вас міг утримувати свій сосуд у святості й честі,

а не в пристрасті похітливій, як язичники, що не знають Бога;

щоб ви ні в чому не поводились із братом своїм протизаконно і користолюбно; тому що Господь — месник за це все, як і раніш ми говорили вам і свідчили.

Бо покликав нас Бог не до нечистоти, а до святости.

Отже, непокірливий непокірний не людині, а Богові, Який і дав нам Духа Свого Святого.

Про братолюбність же нема потреби писати вам; бо ви самі навчені Богом любити один одного,

бо ви так і поводитесь із усіма браттями по всій Македонії. Благаємо ж вас, браття, досягати більшого

і старанно дбати про те, щоб жити спокійно, робити своє діло і працювати своїми власними руками, як ми наказували вам:

щоб ви поводилися благопристойно перед зовнішніми і ні в чому не мали нестачі.

Hе хочу ж, браття, лишати вас у незнанні про померлих, щоб ви не сумували, як інші, що не мають надії.

Бо коли ми віруємо, що Ісус помер і воскрес, то й померлих в Ісусі Бог приведе з Hим.

Бо це говоримо вам словом Господнім, що ми, які живемо і залишимося до пришестя Господнього, не попередимо померлих,

тому що сам Господь у час сповіщення, при голосі архангела і сурми Божої, зійде з неба, і мертві у Христі воскреснуть раніш;

потім ми, що лишились живими, разом з ними будемо піднесені на хмарах назустріч Господеві у повітря і так завжди з Господом будемо.

Отже, втішайте один одного цими словами.

Про часи ж і терміни, браття, нема потреби вам писати,

бо ви самі достовірно знаєте, що день Господній так прийде, як злодій уночі.

Бо коли говоритимуть: «мир і безпека»‚ тоді несподівано прийде на них погибель, подібно як біль тієї, що носить в утробі, і не уникнуть.

Але ви, браття, не в темряві, щоб день застав вас, як злодій;

бо всі ви — сини світла і сини дня: ми — не сини ночі, ані темряви.

Отже, не будемо спати, як і інші, а пильнуймо і будьмо тверезі.

Бо ті, що сплять, вночі сплять, і ті, що упиваються, вночі упиваються.

Ми ж, будучи синами дня, будьмо тверезі, одягнувшись у броню віри й любови та в шолом надії на спасіння,

тому що Бог визначив нас не для гніву, а на одержання спасіння через Господа нашого Ісуса Христа,

Який помер за нас, щоб ми, чи пильнуємо, чи спимо, жили разом з Hим.

Тому втішайте один одного і повчайте один одного, як ви і робите.

Просимо ж вас, браття, поважати тих, що трудяться у вас, і предстоятелів ваших у Господі, і тих, що наставляють вас,

і шанувати їх з великою любов’ю за діло їхнє; будьте в мирі між собою.

Благаємо вас також, браття: наставляйте на розум безчинних, втішайте малодушних, підтримуйте немічних, будьте довготерплячі до всіх.

Пильнуйте, щоб хто кому не відплачував злом за зло; але завжди дбайте про добро один одному і всім.

Завжди радійте.

Всегда́ ра́дуйтеся.

Безперестанно моліться.

Непреста́нно молі́теся.

За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі.

О всем благодарі́те; сія́ бо єсть во́ля Бо́жия о Христі́ Ісу́сі в вас.

Духа не вгашайте.

Духа не угаша́йте.

Пророцтва не зневажайте.

Проро́чєствія не унічижа́йте.

Все досліджуйте, доброго тримайтеся.

Вся же іскуша́юще, до́брая держі́те.

Утримуйтесь від усякого зла.

От вся́кия ве́щі зли́я [от вся́каго ви́да зла́го] огреба́йтеся.

Сам же Бог миру нехай освятить вас у всій повноті, і ваш дух, і душа, і тіло у всій цілості нехай збережеться непорочно на пришестя Господа нашого Ісуса Христа.

Сам же Бог ми́ра да освяти́ть вас всесоверше́нних во всем; і всесоверше́н ваш дух, і душа́, і ті́ло непоро́чно в прише́ствіє Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ да сохрани́ться.

Вірний, Хто кличе вас, Який і сотворить це.

Ві́рен призва́вий вас, І́же і сотвори́ть.

Браття! Моліться за нас.

Бра́тіє, молі́теся о нас.

Вітайте всіх братів цілуванням святим.

Цілу́йте бра́тію всю лобза́нієм святи́м.

Заклинаю вас Господом прочитати це послання всім святим браттям.

Заклина́ю ви Го́сподем, прочести́ посла́ніє сіє́ пред все́ю свято́ю бра́тією.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.

Благода́ть Го́спода на́шего Ісу́са Христа́ с ва́ми. Амі́нь.