|
Глава 20
|
|
|
1
|
|
| Після цього моавитяни й аммонитяни, а з ними деякі з країни Маонитської, пішли війною на Іосафата. | |
|
2
|
|
| І прийшли, і донесли Іосафату, говорячи: йде на тебе безліч велика з-за моря, від Сирії, і ось вони в Хацацон-Фамарі, тобто в Енгедді. | |
|
3
|
|
| І злякався Іосафат, і навернув лице своє шукати Господа, й оголосив піст по всій Юдеї. | |
|
4
|
|
| І зібралися юдеї просити допомоги у Господа; з усіх міст Іудиних прийшли вони благати Господа. | |
|
5
|
|
| І став Іосафат на зібранні юдеїв та єрусалимлян у домі Господньому, перед новим двором, | |
|
6
|
|
| і сказав: Господи Боже батьків наших! Чи не Ти Бог на небі? І Ти володарюєш над усіма царствами народів, і у Твоїй руці сила і міцність, і ніхто не встоїть проти Тебе! | |
|
7
|
|
| Чи не Ти, Боже наш, вигнав жителів землі цієї перед лицем народу Твого Ізраїля і віддав її сімені Авраама, друга Твого, повік? | |
|
8
|
|
| І вони оселилися на ній і побудували Тобі на ній святилище в ім’я Твоє, говорячи: | |
|
9
|
|
| якщо прийде на нас біда: меч, що карає, або моровиця, або голод, то ми станемо перед домом цим і перед лицем Твоїм, бо ім’я Твоє в домі цьому, і закличемо Тебе в тісноті нашій, і Ти почуєш і спасеш. | |
|
10
|
|
| І нині ось аммонитяни і моавитяни і жителі гори Сеїра, через землі яких Ти не дозволив пройти ізраїльтянам, коли вони йшли із землі Єгипетської, а тому вони оминули їх і не знищили їх, — | |
|
11
|
|
| ось вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас зі спадкоємного володіння Твого, яке Ти віддав нам. | |
|
12
|
|
| Боже наш! Ти суди їх. Бо немає в нас сили проти безлічі цієї великої, що прийшла на нас, і ми не знаємо, що́ робити, але до Тебе очі наші! | |
|
13
|
|
| І всі юдеї стояли перед лицем Господнім, і малі діти їхні, дружини їхні і сини їхні. | |
|
14
|
|
| Тоді на Іозиїла, сина Захарієвого, сина Ванеї, сина Ієіела, сина Матфанії, левита із синів Асафових, зійшов Дух Господній серед зібрання | |
|
15
|
|
| і сказав він: слухайте, всі юдеї і жителі Єрусалима і царю Іосафате! Так говорить Господь до вас: не бійтеся і не жахайтеся безлічі цієї великої, бо не ваша війна, а Божа. | |
|
16
|
|
| Завтра виступите проти них: ось вони піднімаються на височину Циц, і ви знайдете їх в кінці долини, перед пустелею Ієруїлом. | |
|
17
|
|
| Не вам воювати цього разу; ви станьте, стійте і дивіться на спасіння Господнє, що посилається вам. Іуда та Єрусалим! не бійтеся і не жахайтеся. Завтра виступите назустріч їм, і Господь буде з вами. | |
|
18
|
|
| І схилився Іосафат лицем до землі, і всі юдеї і жителі Єрусалима впали перед Господом, щоб поклонитися Господу. | |
|
19
|
|
| І встали левити із синів Каафових і з синів Кореєвих — хвалити Господа Бога Ізраїлева, голосом дуже гучним. | |
|
20
|
|
| І встали вони рано-вранці, і виступили до пустелі Фекойської; і коли вони виступили, став Іосафат і сказав: послухайте мене, юдеї і жителі Єрусалима! Вірте Господу Богу вашому, і будьте твердими; вірте пророкам Його, і буде успіх вам. | |
|
21
|
|
| І радився він з народом, і поставив співців Господу, щоб вони у благоліпності святині, виступаючи попереду озброєних, славословили і говорили: славте Господа, бо повіки милість Його! | |
|
22
|
|
| І в той час, як вони стали викликувати і славословити, Господь збудив незгоду між аммонитянами, моавитянами і жителями гори Сеїра, які прийшли на Юдею, і були вони вражені: | |
|
23
|
|
| бо повстали аммонитяни і моавитяни на жителів гори Сеїра, вбиваючи і знищуючи їх, а коли покінчили з жителями Сеїра, тоді стали знищувати одне одного. | |
|
24
|
|
| І коли юдеї прийшли на височину до пустелі і глянули на ту багатолюдність, і ось — трупи лежать на землі, і нема уцілілого. | |
|
25
|
|
| І прийшов Іосафат і народ його забирати здобич, і знайшли в них безліч і майна, і одягу, і коштовних речей, і набрали собі стільки, що не могли нести. І три дні вони забирали здобич; така велика була вона! | |
|
26
|
|
| А на четвертий день зібралися в долині благословення, бо там вони благословили Господа. Тому і називають те місце долиною благословення до цього дня. | |
|
27
|
|
| І пішли назад усі юдеї та єрусалимляни й Іосафат на чолі їх, щоб повернутися в Єрусалим з радістю, тому що дав їм Господь торжество над ворогами їхніми. | |
|
28
|
|
| І прийшли в Єрусалим з псалтирями, і цитрами, і трубами, до дому Господнього. | |
|
29
|
|
| І був страх Божий на всіх царствах земних, коли вони почули, що Сам Господь воював проти ворогів Ізраїля. | |
|
30
|
|
| І спокійним стало царство Іосафатове, і дав йому Бог його спокій з усіх боків. | |
|
31
|
|
| Так царював Іосафат над Юдеєю: тридцяти п’яти років він був, коли став царем, і двадцять п’ять років царював у Єрусалимі. Ім’я матері його Азува, дочка Салаїла. | |
|
32
|
|
| І ходив він путями батька свого Аси і не ухилився від них, роблячи угодне в очах Господніх. | |
|
33
|
|
| Тільки висоти не були скасовані, і народ ще не навернув твердо серця свого до Бога батьків своїх. | |
|
34
|
|
| Інші діяння Іосафата, перші й останні, описані в записах Іиуя, сина Ананієвого, які внесені в книгу царів Ізраїлевих. | |
|
35
|
|
| Але після того вступив Іосафат, цар Юдейський, у спілкування з Охозією, царем Ізраїльським, який чинив беззаконня, | |
|
36
|
|
| і з’єднався з ним, щоб побудувати кораблі для відправлення у Фарсис; і побудували вони кораблі в Еціон-Гавері. | |
|
37
|
|
| І вирік тоді Єлиєзер, син Додави з Мареші, пророцтво на Іосафата, говорячи: оскільки ти вступив у спілкування з Охозією, то зруйнував Господь справу твою. — І розбилися кораблі, і не могли йти у Фарсис. |
