|
Друге послання до Коринф’ян святого апостола Павла
|
Къ корjнfzнwмъ 2-е
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
|
Павло, з волі Божої апостол Ісуса Христа, і Тимофій брат, церкві Божій, що в Коринфі, з усіма святими по всій Ахайї:
|
(За? R…з7.) Пavелъ, послaнникъ ї}съ хrт0въ в0лею б9іею, и3 тімоfeй брaтъ, цRкви б9іей сyщей въ корjнfэ, со с™hми всёми сyщими во всeй ґхaіи:
|
|
2
|
2
|
|
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.
|
блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A нaшегw, и3 гDа ї}са хrтA.
|
|
3
|
3
|
|
Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог усякої втіхи,
|
(За?.) Блгcвeнъ бGъ и3 nц7ъ гDа нaшегw ї}са хrтA, nц7ъ щедр0тъ и3 бGъ всsкіz ўтёхи,
|
|
4
|
4
|
|
Який втішає у всякій скорботі нашій, щоб і ми могли втішати тих‚ хто перебуває у всякій скорботi‚ тією втіхою, якою Бог утішає нас самих.
|
ўтэшazй нaсъ њ всsцэй ск0рби нaшей, ћкw возмощи2 нaмъ ўтёшити сyщыz во всsцэй ск0рби, ўтэшeніемъ, и4мже ўтэшaемсz сaми t бGа.
|
|
5
|
5
|
|
Бо в міру, як примножуються в нас страждання Христові, примножує Христос і втіху нашу.
|
ЗанE ћкоже и3збhточествуютъ страд†ніz хrтHва въ нaсъ, тaкw хrт0мъ и3збhточествуетъ и3 ўтэшeніе нaше.
|
|
6
|
6
|
|
Чи терпимо скорботи, ми терпимо скорботи для вашої втіхи і спасіння, що здійснюється перенесенням тих самих страждань, які й ми терпимо.
|
Ѓще ли же скорби1мъ, њ вaшемъ ўтэшeніи и3 спcніи, дёйствующемсz въ терпёніи тёхже страдaній, ±же и3 мы2 стрaждемъ:
|
|
7
|
7
|
|
І надія наша на вас тверда. Чи втішаємося ми, втішаємося для вашої втіхи й спасіння, знаючи, що ви берете участь як у стражданнях наших, так і в утішенні.
|
и3 ўповaніе нaше и3звёстно њ вaсъ. Ѓще ли ўтэшaемсz, њ вaшемъ ўтэшeніи и3 спcніи, вёдzще, занE ћкоже w4бщницы є3стE страстeмъ нaшымъ, тaкожде и3 ўтэшeнію.
|
|
8
|
8
|
|
Бо не хочемо ми, браття, щоб вам було невідомо про скорботу нашу, що трапилася з нами в Асії, де було нам тяжко надміру і над силу, так що не сподівалися залишитися живими,
|
(За? R…}.) Не бо2 х0щемъ вaсъ, брaтіе, не вёдэти њ ск0рби нaшей бhвшей нaмъ во ґсjи, ћкw по премн0гу (и3) пaче си1лы њтzготи1хомсz, ћкw не надёzтисz нaмъ и3 жи1ти.
|
|
9
|
9
|
|
але самі в собі мали вирок до смерти для того, щоб надіятися не на самих себе, а на Бога, Який воскрешає мертвих,
|
Но сaми въ себЁ њсуждeніе смeрти и3мёхомъ, да не надёющесz бyдемъ на сS, но на бGа возставлsющаго мє1ртвыz,
|
|
10
|
10
|
|
Який і врятував нас від такої близької смерти‚ і визволяє, і на Якого надіємось, що і ще визволить,
|
и4же t толи1кіz смeрти и3збaвилъ ны2 є4сть и3 и3збавлsетъ, нaньже и3 ўповaхомъ, ћкw и3 є3щE и3збaвитъ,
|
|
11
|
11
|
|
при сприянні й вашої молитви за нас, щоб за дароване нам, завдяки заступництву багатьох, багато хто дякував за нас.
|
споспэшествyющымъ и3 вaмъ по нaсъ моли1твою, да t мн0гихъ ли1цъ, є4же въ нaсъ даровaніе, мн0гими благодари1тсz њ вaсъ [въ нёкіихъ: њ нaсъ].
|
|
12
|
12
|
|
Бо похвала ця наша — є свідченням совісти нашої, що ми в простоті і боговгодній щирості, не за тілесною мудрістю, але за благодаттю Божою, жили на світі, особливо ж у вас.
|
(За? R…f7.) Похвалeніе бо нaше сіE є4сть, свидётелство с0вэсти нaшеz, ћкw въ простотЁ и3 чтcотЁ б9іей, (ґ) не въ мyдрости пл0ти, но блгdтію б9іею жи1хомъ въ мjрэ, мн0жае же ў вaсъ.
|
|
13
|
13
|
|
І ми пишемо вам не інше, як те, що ви читаєте або розумієте і що, сподіваюсь, до кінця зрозумієте.
|
Не и3н†z бо пи1шемъ вaмъ, но ±же чтетE и3 разумэвaете: ўповaю же, ћкw и3 до концA ўразумёете,
|
|
14
|
14
|
|
Бо ви частково і зрозуміли вже, що ми будемо вашою похвалою, а рівно й ви нашою, в день Господа нашого Ісуса Христа.
|
ћкоже и3 разумёсте нaсъ t чaсти, ћкw похвалeніе вaмъ є3смы2, ћкоже и3 вы2 нaмъ, въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA.
|
|
15
|
15
|
|
І з цією певністю я мав намір прийти до вас раніше, щоб ви вдруге одержали благодать,
|
И# си1мъ ўповaніемъ хотёхъ къ вaмъ пріити2 прeжде, да вторyю блгdть и4мате,
|
|
16
|
16
|
|
і через вас пройти до Македонії, з Македонії знову прийти до вас, а ви провели б мене до Юдеї.
|
и3 вaми проити2 въ макед0нію, и3 пaки t макед0ніи пріити2 къ вaмъ, и3 вaми проводи1тисz во їудeю.
|
|
17
|
17
|
|
Маючи такий намір, хіба легковажно я вчинив? Або те, що я роблю, за плоттю роблю, так що в мене і «так, так», і «ні, нi»?
|
Сіe же хотS, є3дA что2 ќбw легкот0ю дёzхъ; И#ли2 ±же совэщавaю, по пл0ти совэщавaю, да бyдетъ ў менє2 є4же є4й, є4й, и3 є4же ни2, ни2.
|
|
18
|
18
|
|
Вірний Бог, що наше слово до вас не було і «так», і «нi».
|
Вёренъ же бGъ, ћкw сл0во нaше, є4же къ вaмъ, не бhсть є4й и3 ни2.
|
|
19
|
19
|
|
Бо Син Божий, Ісус Христос, проповіданий у вас нами, мною та Силуаном і Тимофієм, не був «так» і «нi»; але в Hьому Самому було «так», —
|
И$бо б9ій сн7ъ ї}съ хrт0съ, и4же ў вaсъ нaми проповёданный, мн0ю и3 сілуaномъ и3 тімоfeемъ, не бhсть є4й и3 ни2, но въ нeмъ самёмъ є4й бhсть:
|
|
20
|
20
|
|
бо всі обітниці в Hьому «так»‚ і в Hьому «амінь» — Богові на славу, через нас.
|
є3ли6ка бо њбэтwвaніz б9іz, въ т0мъ є4й и3 въ т0мъ ґми1нь: бGу къ слaвэ нaми.
|
|
21
|
21
|
|
А Той‚ Хто утверджує нас із вами у Христі і Який помазав нас‚ є Бог,
|
(За? Rо7.) И#звэствyzй же нaсъ съ вaми во хrтA и3 помaзавый нaсъ, бGъ,
|
|
22
|
22
|
|
Він і поклав печать на нас‚ і дав запоруку Духа в серця наші.
|
и4же и3 запечатлЁ нaсъ, и3 дадE њбручeніе д¦а въ сердцA н†ша.
|
|
23
|
23
|
|
Бога кличу в свідки на душу мою, що, жаліючи вас, я досі не приходив до Коринфа,
|
Ѓзъ же свидётелz бGа призывaю на мою2 дyшу, ћкw щадS вaсъ, ктомY не пріид0хъ въ корjнfъ,
|
|
24
|
24
|
|
не тому, ніби ми беремо владу над вірою вашою; але ми сприяємо радості вашій: бо вірою ви тверді.
|
не ћкw њбладaемъ вёрою вaшею, но (ћкw) споспBшницы є3смы2 вaшей рaдости: вёрою бо стоитE.
|
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
|
Отже, я вирішив сам у собі не приходити до вас знову у смутку.
|
Суди1хъ же въ себЁ сіE, не пaки ск0рбію къ вaмъ пріити2.
|
|
2
|
2
|
|
Бо коли я засмучую вас, то хто звеселить мене, як не той, хто засмучений мною?
|
Ѓще бо ѓзъ ск0рбь творю2 вaмъ, то2 кто2 є4сть веселszй мS, т0чію пріeмлzй ск0рбь t менє2;
|
|
3
|
3
|
|
Те саме я і писав до вас, щоб, прийшовши, не мати смутку від тих, за яких мені належало радіти, бо за всіх вас певний, що моя радість є радість і для всіх вас.
|
И# писaхъ вaмъ сіE и4стое, да не пришeдъ ск0рбь на ск0рбь пріимY, њ ни1хже подобaше ми2 рaдоватисz, надёzсz на вс‰ вы2, ћкw (За? Rо7№.) моS рaдость всёхъ вaсъ є4сть.
|
|
4
|
4
|
|
Від великої скорботи і туги серця я писав вам з великими сльозами не для того, щоб засмутити вас, але щоб ви пізнали мою надмірну любов до вас.
|
T печaли бо мн0гіz и3 туги2 сeрдца написaхъ вaмъ мн0гими слезaми, не ћкw да њскорби1тесz, но люб0вь да познaете, ю4же и4мамъ и3з8oби1лнw къ вaмъ.
|
|
5
|
5
|
|
Коли ж хто засмутив, то не мене засмутив, а почасти, — щоб не сказати багато, — і всіх вас.
|
Ѓще ли кто2 њскорби1лъ (менE), не менE њскорби2, но t чaсти, да не њтzгчY, всёхъ вaсъ.
|
|
6
|
6
|
|
Для такого досить цього покарання від багатьох,
|
Дов0лно (бо) таков0му запрещeніе сіE, є4же t мн0гихъ:
|
|
7
|
7
|
|
тож вам краще вже простити його і втішити, щоб його не поглинула надмірна печаль.
|
тёмже сопроти1вное пaче вы2 да дaруете и3 ўтёшите, да не кaкw мн0гою ск0рбію пожeртъ бyдетъ таковhй:
|
|
8
|
8
|
|
І тому прошу вас: виявіть до нього любов.
|
тёмже молю2 вы2, ўтверди1те къ немY люб0вь.
|
|
9
|
9
|
|
Бо я для того і писав, щоб дізнатися на досвіді, чи в усьому ви слухняні.
|
На сіe бо и3 писaхъ, да разумёю и3скyсство вaше, ѓще во всeмъ послушли1ви є3стE.
|
|
10
|
10
|
|
А кого ви в чому прощаєте, того і я; бо і я, коли простив кого в чому, простив для вас від лиця Христового,
|
Е#мyже ѓще что2 дaруете, и3 ѓзъ: и4бо ѓзъ ѓще что2 даровaхъ, є3мyже даровaхъ, вaсъ рaди, њ лицы2 ї}съ хrт0вэ,
|
|
11
|
11
|
|
щоб не заподіяв шкоди нам сатана, бо нам відомі його наміри.
|
да не њби1дими бyдемъ t сатаны2: не не разумэвaемъ бо ўмышлeній є3гw2.
|
|
12
|
12
|
|
Прийшовши до Троади благовістити про Христа, хоч Господь і відчинив мені двері,
|
Пришeдъ же въ трwaду во бlговёстіе хrт0во, и3 двeри tвeрзенэ ми2 бhвшей њ гDэ,
|
|
13
|
13
|
|
я не мав спокою духові моєму, бо не знайшов там брата мого Тита; але‚ попрощавшись із ними, я пішов до Македонії.
|
не и3мёхъ пок0z дyху моемY, не њбрётшу ми2 тjта брaта моегw2: но tрeксz и5мъ [цэловaвъ и5хъ], и3зыд0хъ въ макед0нію.
|
|
14
|
14
|
|
Але дяка Богові, Який завжди дає нам торжествувати у Христі і пахощі пізнання про Себе розповсюджує через нас у всякому місці.
|
(За? Rо7в7.) БGу же бlгодарeніе, всегдA побэди1тєли нaсъ творsщему њ хrтЁ ї}сэ и3 воню2 рaзума є3гw2 kвлsющу нaми во всsцэмъ мёстэ.
|
|
15
|
15
|
|
Бо ми Христові пахощі Богові в тих, що спасаються‚ і в тих‚ що гинуть.
|
Ћкw хrт0во бlгоухaніе є3смы2 бGови въ спасaемыхъ и3 въ погибaющихъ.
|
|
16
|
16
|
|
Для одних запах смертоносний на смерть, а для інших запах животворчий на життя. І хто здатний до цього?
|
W$вэмъ ќбw в0нz смeртнаz въ смeрть, w4вэмъ же в0нz жив0тнаz въ жив0тъ. И# къ си6мъ кто2 дов0ленъ;
|
|
17
|
17
|
|
Бо ми не спотворюємо слова Божого, як багато хто, але проповідуємо щиро, як від Бога, перед Богом, у Христі.
|
Нёсмы бо, ћкоже мн0зи, нечи1стw проповёдающіи сл0во б9іе, но ћкw t чтcоты2, но ћкw t бGа, пред8 бGомъ, во хrтЁ глаг0лемъ.
|
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
|
Hевже нам знову знайомитися з вами! Hевже потрібні для нас, як для деяких, схвальні послання до вас або від вас?
|
Зачинaемъ ли пaки нaсъ самёхъ и3звэщавaти вaмъ; И#ли2 трeбуемъ, ћкоже нёцыи, и3звэщавaтелныхъ послaній къ вaмъ, и3ли2 t вaсъ и3звэсти1телныхъ;
|
|
2
|
2
|
|
Ви — наше послання, написане у серцях наших, яке пізнають і читають усі люди;
|
Послaніе (бо) нaше вы2 є3стE, напи1саное въ сердцaхъ нaшихъ, знaемое и3 прочитaемое t всёхъ человBкъ:
|
|
3
|
3
|
|
ви показуєте собою, що ви — послання Христове, через служіння наше, написане не чорнилом, але Духом Бога Живого, не на кам’яних скрижалях, але на плотських скрижалях серця.
|
kвлsеми, ћкw є3стE послaніе хrт0во слyженое нaми, напи1сано не черни1ломъ, но д¦омъ бGа жи1ва, не на скрижaлехъ кaменныхъ, но на скрижaлехъ сeрдца пл0тzныхъ.
|
|
4
|
4
|
|
Таку впевненість ми маємо в Бозі через Христа.
|
(За? Rо7G.) Надёzніе же таково2 и4мамы хrт0мъ къ бGу,
|
|
5
|
5
|
|
Hе тому, що ми самі здатні були помислити щось від себе, ніби від себе, але здібність наша від Бога.
|
не ћкw дов0лни є3смы2 t себє2 помhслити что2, ћкw t себє2, но дов0лство нaше t бGа:
|
|
6
|
6
|
|
Він дав нам здібність бути служителями Hового Завіту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить.
|
и4же и3 ўдов0ли нaсъ служи1тели бhти н0ву завёту, не пи1смени, но дyху: писмs бо ўбивaетъ, ґ дyхъ животвори1тъ.
|
|
7
|
7
|
|
Якщо ж служіння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлеві не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслідок минущої слави обличчя його, —
|
Ѓще ли служeніе смeрти писмены2, њбразовaно въ кaменехъ, бhсть въ слaву, ћкw не мощи2 взирaти сынHмъ ї}лєвымъ на лицE мwmсeово, слaвы рaди лицA є3гw2 престаю1щіz:
|
|
8
|
8
|
|
то чи не значно славнішим має бути служіння духа?
|
кaкw не мн0жае пaче служeніе дyха бyдетъ въ слaвэ;
|
|
9
|
9
|
|
Бо коли служіння осуду — славне, то тим більше рясніє славою служіння виправдання.
|
Ѓще бо служeніе њсуждeніz, слaва, мн0гw пaче и3збhточествуетъ служeніе прaвды въ слaвэ.
|
|
10
|
10
|
|
Та прославлене навіть не є славним із цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає.
|
И$бо не прослaвисz прослaвленное въ чaсти сeй, за превосходsщую слaву.
|
|
11
|
11
|
|
Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славніше те‚ що триває.
|
Ѓще бо престаю1щее, слaвою: мн0гw пaче пребывaющее, въ слaвэ.
|
|
12
|
12
|
|
Маючи таку надію, ми діємо з великим дерзновенням,
|
(За? Rо7д7.) И#мyще u5бо таково2 ўповaніе, мн0гимъ дерзновeніемъ дёйствуемъ,
|
|
13
|
13
|
|
а не так, як Мойсей, який клав покривало на обличчя своє, щоб сини Ізраїлеві не дивилися на кінець того‚ що минає.
|
и3 не ћкоже мwmсeй полагaше покрывaло на лицы2 своeмъ, за є4же не мощи2 взирaти сынHмъ ї}лєвымъ на конeцъ престаю1щагw.
|
|
14
|
14
|
|
Та їхній розум засліпився: бо те ж саме покривало донині лишається незнятим при читанні Старого Заповіту, бо воно знімається Христом.
|
Но њслэпи1шасz помышлє1ніz и4хъ: дaже бо до сегw2 днE т0жде покрывaло во чтeніи вeтхагw завёта пребывaетъ не tкровeно, занE њ хrтЁ престаeтъ.
|
|
15
|
15
|
|
Донині, коли вони читають Мойсея, покривало лежить на серці їхньому,
|
Но дaже до днeсь, внегдA чтeтсz мwmсeй, покрывaло на сeрдцэ и4хъ лежи1тъ:
|
|
16
|
16
|
|
але коли навертаються до Господа, тоді це покривало знімається.
|
внегдa же њбратsтсz ко гDу, взимaетсz покрывaло.
|
|
17
|
17
|
|
Господь є Дух; а де Дух Господній, там свобода.
|
ГDь же д¦ъ є4сть: ґ и3дёже д¦ъ гDень, тY своб0да.
|
|
18
|
18
|
|
А ми всi‚ відкритим обличчям, як у дзеркалі, дивлячись на славу Господню, перетворюємося на той же образ від слави у славу, як від Господнього Духа.
|
Мh же вси2 tкровeннымъ лицeмъ слaву гDню взирaюще, въ т0йже w4бразъ преwбразyемсz t слaвы въ слaву, ћкоже t гDнz д¦а.
|
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
|
Тому, маючи з милости Божої таке служіння, ми не сумуємо,
|
(За? Rо7е7.) Сегw2 рaди и3мyще служeніе сіE, ћкоже поми1ловани бhхомъ, не стужaемъ си2:
|
|
2
|
2
|
|
але, відкинувши приховані ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а відкриваючи істину, доручаємо себе совісті кожної людини перед Богом.
|
но tрек0хомсz тaйныхъ срaма, не въ лукaвствіи ходsще, ни льстsще словесE б9іz, но kвлeніемъ и4стины представлsюще себE ко всsцэй с0вэсти человёчестэй, пред8 бGомъ.
|
|
3
|
3
|
|
Якщо ж і закрите благовістування наше, то закрите для тих, що гинуть.
|
Ѓще ли же є4сть покровeно бlговэствовaніе нaше, въ ги1бнущихъ є4сть покровeно,
|
|
4
|
4
|
|
Для невіруючих, у яких бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого.
|
въ ни1хже б0гъ вёка сегw2 њслэпи2 рaзумы невёрныхъ, во є4же не возсіsти и5мъ свёту бlговэствовaніz слaвы хrт0вы, и4же є4сть w4бразъ бGа неви1димагw.
|
|
5
|
5
|
|
Бо ми не себе проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, а ми — раби ваші заради Ісуса,
|
Не себe бо проповёдаемъ, но хrтA ї}са гDа: себe же самёхъ рабHвъ вaмъ ї}са (гDа) рaди:
|
|
6
|
6
|
|
тому що Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв наші серця, щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа.
|
(За? Rо7ѕ7.) ћкw бGъ рекjй и3з8 тмы2 свёту возсіsти, и4же возсіS въ сердцaхъ нaшихъ, къ просвэщeнію рaзума слaвы б9іz њ лицы2 ї}съ хrт0вэ.
|
|
7
|
7
|
|
Але скарб цей ми носимо в глиняних сосудах, щоб велич сили була Божою, а не нашою.
|
И$мамы же сокр0вище сіE въ скудeльныхъ сосyдэхъ, да премн0жество си1лы бyдетъ б9іz, ґ не t нaсъ:
|
|
8
|
8
|
|
Hас звідусіль тиснуть, але ми не стисненi; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії;
|
во всeмъ скорбsще, но не стужaюще си2: нечaеми, но не tчаzвaеми:
|
|
9
|
9
|
|
нас гонять, але ми не покинутi; повалені, але не погублені.
|
гони1ми, но не њставлsеми: низлагaеми, но не погибaюще:
|
|
10
|
10
|
|
Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому.
|
всегдA мeртвость гDа ї}са въ тёлэ носsще, да и3 жив0тъ ї}совъ въ тёлэ нaшемъ kви1тсz.
|
|
11
|
11
|
|
Бо ми живі безперестанно віддаємося на смерть заради Ісуса, щоб і життя Ісусове відкрилося у смертній плоті нашій,
|
Пrнw бо мы2 живjи въ смeрть предаeмсz ї}са рaди, да и3 жив0тъ ї}совъ kви1тсz въ мeртвеннэй пл0ти нaшей:
|
|
12
|
12
|
|
тому-то смерть діє в нас, а життя у вас.
|
тёмже смeрть ќбw въ нaсъ дёйствуетъ, ґ жив0тъ въ вaсъ.
|
|
13
|
13
|
|
Але, маючи той же дух віри, як написано: «Я вірував і тому говорив», — і ми віруємо, тому й говоримо,
|
(За? Rо7з7.) И#мyще же т0йже д¦ъ вёры, по пи1санному: вёровахъ, тёмже возглаг0лахъ: и3 мы2 вёруемъ, тёмже и3 глаг0лемъ,
|
|
14
|
14
|
|
знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить через Ісуса і нас і поставить перед Собою з вами.
|
вёдzще, ћкw воздви1гій гDа ї}са, и3 нaсъ со ї}сомъ воздви1гнетъ, и3 предпостaвитъ съ вaми.
|
|
15
|
15
|
|
Бо все для вас, щоб благодать‚ примножившись‚ тим більшу викликала в багатьох вдячність на славу Божу.
|
Вс‰ бо вaсъ рaди, да блгdть ўмн0жившаzсz, мн0жайшими благодарє1ніи и3збhточествитъ въ слaву б9ію.
|
|
16
|
16
|
|
Тому ми не сумуємо; але якщо зовнішній наш чоловік і тліє, то внутрішній день у день оновлюється.
|
Тёмже не стужaемъ си2: но ѓще и3 внёшній нaшъ человёкъ тлёетъ, nбaче внyтренній њбновлsетсz по вс‰ дни6.
|
|
17
|
17
|
|
Бо короткочасне легке страждання наше викликає безмірну вічну славу,
|
Е$же бо нн7э лeгкое печaли нaшеz, по преумножeнію въ преспёzніе тzготY вёчныz слaвы содёловаетъ нaмъ,
|
|
18
|
18
|
|
коли ми дивимось не на видиме, але на невидиме: бо видиме — дочасне, а невидиме — вічне.
|
не смотрsющымъ нaмъ ви1димыхъ, но неви1димыхъ: ви6димаz бо врeмєнна, неви6димаz же вBчна.
|
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
|
Бо знаємо, що‚ коли земний наш дім, ця хатина, розвалиться, ми маємо від Бога житло на небесах, дім нерукотворний, вічний.
|
(За? Rо7}.) Вёмы бо, ћкw ѓще земнaz нaша хрaмина тёла разори1тсz, создaніе t бGа и4мамы, хрaмину нерукотворeну, вёчну на нб7сёхъ.
|
|
2
|
2
|
|
Від того ми і зітхаємо, бажаючи облачитися в небесне наше житло;
|
И$бо њ сeмъ воздыхaемъ, въ жили1ще нaше нбcное њблещи1сz желaюще:
|
|
3
|
3
|
|
тільки б нам і вдягненим не виявитися нагими.
|
ѓще т0чію и3 њблeкшесz, не нaзи њбрsщемсz.
|
|
4
|
4
|
|
Бо ми, знаходячись у цій хатині, зітхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягнутися, але вдягнутися, щоб смертне поглинуте було життям.
|
И$бо сyщіи въ тёлэ сeмъ воздыхaемъ њтzгчaеми, понeже не х0щемъ совлещи1сz, но поwблещи1сz, да пожeрто бyдетъ мeртвенное живот0мъ.
|
|
5
|
5
|
|
Hа це саме і створив нас Бог і дав нам запоруку Духа.
|
Сотвори1вый же нaсъ въ сіE и4стое бGъ, и4же и3 дадE нaмъ њбручeніе д¦а.
|
|
6
|
6
|
|
Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, —
|
Дерзaюще u5бо всегдA и3 вёдzще, ћкw живyще въ тёлэ tх0димъ t гDа:
|
|
7
|
7
|
|
бо ми ходимо вірою, а не видінням, —
|
вёрою бо х0димъ, ґ не видёніемъ:
|
|
8
|
8
|
|
сміливість же маємо і бажаємо краще вийти з тіла і оселитися в Господа.
|
дерзaемъ же и3 благоволи1мъ пaче tити2 t тёла и3 вни1ти ко гDу:
|
|
9
|
9
|
|
І тому ревно стараємось, чи то входячи, чи виходячи, бути Йому угодними;
|
тёмже и3 тщи1мсz, ѓще входsще, ѓще tходsще, бlгоуг0дни є3мY бhти:
|
|
10
|
10
|
|
бо всім нам належить стати перед судом Христовим, щоб кожному одержати згідно з тим‚ що він робив, живучи в тілі, добре або лихе.
|
(За? Rо7f7.) всBмъ бо kви1тисz нaмъ подобaетъ пред8 суди1щемъ хrт0вымъ, да пріи1метъ кjйждо, ±же съ тёломъ содёла, и3ли2 бл†га, и3ли2 ѕл†.
|
|
11
|
11
|
|
Отже, знаючи страх Господній, ми наставляємо людей, Богові ж ми відкритi; маю надію, що відкриті і вашій совісті.
|
Вёдуще u5бо стрaхъ гDень, человёки ўвэщавaемъ, бGови же kвлeни є3смы2: ўповaемъ же, ћкw и3 въ с0вэстехъ вaшихъ kвлeни є3смы2.
|
|
12
|
12
|
|
Hе знову представляємо себе вам, але даємо вам привід хвалитись нами, щоб ви мали що сказати тим, котрі хваляться обличчям, а не серцем.
|
Не пaки бо себE хвaлимъ пред8 вaми, но винY даeмъ вaмъ похвалeнію њ нaсъ, да и4мате къ хвалsщымсz въ лицы2, ґ не въ сeрдцы.
|
|
13
|
13
|
|
Якщо ми втрачаємо самовладання, то для Бога; коли ж скромні, то для вас.
|
Ѓще бо и3зуми1хомсz, бGови: ѓще ли цэломyдрствуемъ, вaмъ.
|
|
14
|
14
|
|
Бо любов Христова обіймає нас, що міркуємо так: якщо один помер за всіх, то всі померли.
|
И$бо любы2 б9іz њбдержи1тъ нaсъ сyждшихъ сіE: ћкw ѓще є3ди1нъ за всёхъ ќмре, то2 ќбw вси2 ўмр0ша.
|
|
15
|
15
|
|
А Христос помер за всіх, щоб ті‚ хто живе‚ вже не для себе жили, але для померлого за них і воскреслого.
|
(За? Rп7.) Хrт0съ же за всёхъ ќмре, да живyщіи не ктомY себЁ живyтъ, но ўмeршему за ни1хъ и3 воскrшему.
|
|
16
|
16
|
|
Тому ми віднині нікого не знаємо за плоттю; а коли й знали Христа за плоттю, то тепер уже не знаємо.
|
Тёмже и3 мы2 tнн7э ни є3ди1нагw вёмы по пл0ти: ѓще же и3 разумёхомъ по пл0ти хrтA, но нн7э ктомY не разумёемъ.
|
|
17
|
17
|
|
Отже, хто в Христі, той нове створіння; давнє минуло, тепер усе нове.
|
Тёмже ѓще кто2 во хrтЁ, новA твaрь: дрє1внzz мимоид0ша, сE бhша вс‰ нwвA:
|
|
18
|
18
|
|
Усе ж від Бога, Який Ісусом Христом примирив нас із Собою і дав нам служіння примирення,
|
всsчєскаz же t бGа, примири1вшагw нaсъ себЁ ї}съ хrт0мъ и3 дaвшагw нaмъ служeніе примирeніz:
|
|
19
|
19
|
|
бо в Христі Ісусі Бог примирив із Собою світ, не ставлячи в провину людям злочинів їхніх, і дав нам слово примирення.
|
занE бGъ бЁ во хrтЁ мjръ примирsz себЁ, не вмэнsz и5мъ согрэшeній и4хъ и3 положи1въ въ нaсъ сл0во примирeніz.
|
|
20
|
20
|
|
Отже, ми — посланці від імені Христового і мовби сам Бог умовляє через нас; від імені Христового просимо: примиріться з Богом.
|
По хrтЁ u5бо м0лимъ [пос0лствуемъ], ћкw бGу молsщу нaми, м0лимъ по хrтЁ: примири1тесz съ бGомъ.
|
|
21
|
21
|
|
Бо Того, Хто не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх, щоб ми в Hьому стали праведними перед Богом.
|
Не вёдэвшаго бо грэхA по нaсъ грёхъ сотвори2, да мы2 бyдемъ прaвда б9іz њ нeмъ.
|
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
|
Ми ж, як співпрацівники, благаємо вас, щоб благодать Божу ви прийняли не марно.
|
(За? Rп7№.) Споспёшествующе же и3 м0лимъ, не вотщE блгdть б9ію пріsти вaмъ.
|
|
2
|
2
|
|
Бо сказано: «У сприятливий час Я почув тебе і в день спасіння допоміг тобi». Ось тепер час сприятливий, ось тепер день спасіння.
|
Гlетъ бо: во врeмz пріsтно послyшахъ тебє2, и3 въ дeнь спcніz помог0хъ ти2. СE нн7э врeмz бlгопріsтно, сE нн7э дeнь спcніz.
|
|
3
|
3
|
|
Ми нікому ні в чому не чинимо перешкоди, щоб служіння було бездоганним,
|
Ни є3ди1но ни въ чeмже даю1ще претыкaніе, да служeніе безпор0чно бyдетъ,
|
|
4
|
4
|
|
але в усьому показуємо себе як служителі Божі, у великому терпінні, в бідах і нестатках, у тіснотах,
|
но во всeмъ представлsюще себE ћкоже б9іz слуги6, въ терпёніи мн0зэ, въ ск0рбехъ, въ бэдaхъ, въ тэснотaхъ,
|
|
5
|
5
|
|
у ранах, у в’язницях, у вигнаннях, у трудах, у неспанні, в постах,
|
въ рaнахъ, въ темни1цахъ, въ нестроeніихъ, въ трудёхъ, во бдёніихъ, въ пощeніихъ,
|
|
6
|
6
|
|
у очищенні, у розумі, у довготерпінні, в доброті, в Дусі Святому, в нелицемірній любові,
|
во њчищeніи, въ рaзумэ, въ долготерпёніи, въ бlгости, въ д©э с™э, въ любви2 нелицемёрнэ,
|
|
7
|
7
|
|
у слові істини, у силі Божій зі зброєю правди в правій і в лівій руці,
|
въ словеси2 и4стины, въ си1лэ б9іей, nр{жіи прaвды деснhми и3 шyими,
|
|
8
|
8
|
|
у славі і безчесті, у ганьбі і похвалах: як обманщики, але ми правдивi;
|
слaвою и3 безчeстіемъ, гаждeніемъ и3 благохвалeніемъ: ћкw лестцы2, и3 и4стинни:
|
|
9
|
9
|
|
як незнані, але пізнані; як ті‚ що помирають, але ось ми живi; як карані, та не вбиті;
|
ћкw незнaеми, и3 познавaеми: ћкw ўмирaюще, и3 сE жи1ви є3смы2: ћкw наказyеми, ґ не ўмерщвлsеми:
|
|
10
|
10
|
|
як сумні, але завжди радіємо; як бідні, але багатьох збагачуємо; як ті‚ що нічого не мають, але всім володіємо.
|
ћкw скорбsще, пrнw же рaдующесz: ћкw ни6щи, ґ мнHги богатsще: ћкw ничт0же и3мyще, ґ вс‰ содержaще.
|
|
11
|
11
|
|
Уста наші відкрилися до вас, коринф’яни, серце наше розширене.
|
(За? Rп7в7.) ЎстA н†ша tверз0шасz къ вaмъ, корjнfzне, сeрдце нaше распространи1сz.
|
|
12
|
12
|
|
Вам не тісно в нас, але в серцях ваших тісно.
|
Не тёснw вмэщaетесz въ нaсъ, ўтэснsетесz же во ўтр0бахъ вaшихъ.
|
|
13
|
13
|
|
Такою ж відплатою‚ — кажу як дітям, — будьте розширені і ви.
|
Т0жде же возмeздіе, ћкоже чaдwмъ глаг0лю, распространи1тесz и3 вы2.
|
|
14
|
14
|
|
Hе схиляйтеся під чуже ярмо з невірними, бо яке спілкування праведности з беззаконням? Що спільного у світла з темрявою?
|
Не бывaйте (ўд0бь) прел0жни ко и3н0му kрмY, ћкоже невёрніи [не бывaйте прел0жни ко и3н0му kрмY невёрныхъ]. К0е бо причaстіе прaвдэ къ беззак0нію; И#ли2 к0е nбщeніе свёту ко тмЁ;
|
|
15
|
15
|
|
Яка згода між Христом і Веліаром? Або яка співучасть вірного з невірним?
|
К0е же соглaсіе хrт0ви съ веліaромъ; И#ли2 кaz чaсть вёрну съ невёрнымъ;
|
|
16
|
16
|
|
Яка сумісність храму Божого з ідолами? Бо ви — храм Бога Живого, як сказав Бог: «Оселюся в них‚ і ходитиму в них‚ і буду їхнім Богом, і вони будуть Моїм народом.
|
И#ли2 к0е сложeніе цRкви б9іей со јдwлы; (За?.) Вh бо є3стE цRкви бGа жи1ва, ћкоже речE бGъ: ћкw вселю1сz въ ни1хъ и3 похождY, и3 бyду и5мъ бGъ, и3 тjи бyдутъ мнЁ лю1діе.
|
|
17
|
17
|
|
І тому вийдіть із середовища їхнього і відлучіться, — говорить Господь, — і не доторкайтесь до нечистого, і Я прийму вас.
|
Тёмже и3зыди1те t среды2 и4хъ и3 tлучи1тесz, гlетъ гDь, и3 нечистотЁ не прикасaйтесz, и3 ѓзъ пріимY вы2:
|
|
18
|
18
|
|
І буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками,» — говорить Господь Вседержитель.
|
и3 бyду вaмъ во nц7A, и3 вы2 бyдете мнЁ въ сhны и3 дщє1ри, гlетъ гDь вседержи1тель.
|
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
|
Отже, улюблені, маючи такі обітниці, очистьмо себе від усякої скверни плоті і духу, творячи святиню в страхові Божому.
|
СицєвA u5бо и3мyще њбэтwвaніz, q, возлю1бленніи, (За? Rп7G.) њчи1стимъ себE t всsкіz сквeрны пл0ти и3 дyха, творsще с™hню въ стрaсэ б9іи.
|
|
2
|
2
|
|
Дайте нам місце. Ми нікого не скривдили, нікому не зашкодили, ні від кого не шукали користи.
|
Вмэсти1те ны2: ни є3ди1наго њби1дэхомъ, ни є3ди1наго и3стли1хомъ, ни є3ди1наго лихои1мствовахомъ.
|
|
3
|
3
|
|
Hе на осуд кажу: бо я раніше казав, що ви в серцях наших, так щоб разом і вмерти, і жити.
|
Не на њсуждeніе глаг0лю: прeжде бо рёхъ, ћкw въ сердцaхъ нaшихъ є3стE, во є4же ўмрeти съ вaми и3 сожи1ти.
|
|
4
|
4
|
|
Я дуже надіюся на вас, багато хвалюся вами; я повен утіхи, маю радість велику, при всій скорботі нашій.
|
Мн0го ми2 дерзновeніе къ вaмъ, мн0га ми2 похвалA њ вaсъ: и3сп0лнихсz ўтёхи, преизбhточествую рaдостію њ всsцэй печaли нaшей.
|
|
5
|
5
|
|
Бо, коли прийшли ми до Македонії, тіло наше не мало ніякого спокою, але ми пригнічені були звідусіль: назовні — боротьба, всередині — страхи.
|
И$бо пришeдшымъ нaмъ въ макед0нію, ни є3ди1нагw и3мЁ пок0z пл0ть нaша, но во всeмъ скорбsще: внэyду бр†ни, внутрьyду бо‰зни.
|
|
6
|
6
|
|
Але Бог, Який утішає смиренних, утішив нас прибуттям Тита,
|
Но ўтэшazй смирє1нныz, ўтёши нaсъ бGъ пришeствіемъ тjтовымъ,
|
|
7
|
7
|
|
і не тільки прибуттям його, але й утіхою, якою він утішався за вас, розповідаючи нам про вашу старанність, про ваш плач, про вашу прихильність до мене, так що я зрадів ще більше.
|
не т0кмw же пришeствіемъ є3гw2, но и3 ўтэшeніемъ, и4мже ўтёшисz њ вaсъ, повёдаz нaмъ вaше желaніе, вaше рыдaніе, вaшу рeвность по мнЁ, ћкw ми2 пaче возрaдоватисz.
|
|
8
|
8
|
|
Отже, якщо я засмутив вас посланням, не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що послання те засмутило вас, але на деякий час.
|
Ћкw ѓще и3 њскорби1хъ вaсъ послaніемъ, не раскaюсz, ѓще и3 раскazлъ бhхъ сS: ви1жду бо2, ћкw послaніе џно, ѓще и3 къ часY, њскорби2 вaсъ.
|
|
9
|
9
|
|
Тепер я радію не тому, що ви засумували, але що ви засумували до покаяння; бо сумували заради Бога, так що ніскільки не зазнали від нас шкоди.
|
Нн7э рaдуюсz, не ћкw ск0рбни бhсте, но ћкw њскорби1стесz въ покаsніе: њскорбёсте бо2 по бз7э, дA ни въ чeмже њтщетитeсz t нaсъ.
|
|
10
|
10
|
|
Бо печаль заради Бога породжує незмінне покаяння на спасіння, а печаль мирська викликає смерть.
|
(За? Rп7д7.) Печaль бо2, ћже по бз7э, покаsніе нераскazнно во спcніе содёловаетъ, ґ (сегw2) мjра печaль смeрть содёловаетъ.
|
|
11
|
11
|
|
Бо те саме, що ви засмутилися заради Бога, глядіть, яку спричинило у вас старанність, яке виправдання, яке обурення на винного, який страх, яке бажання, яку ревність, яку відплату! У всьому ви показали себе чистими у цій справі.
|
Сe бо сіE сaмое, є4же по бз7э њскорби1тисz вaмъ, коли1ко содёла въ вaсъ тщaніе; но tвётъ; но негодовaніе, но стрaхъ, но вожделёніе, но рeвность, но tмщeніе; Во всeмъ предстaвисте себE чи6сты бhти въ вeщи.
|
|
12
|
12
|
|
Отже, якщо я писав до вас, то не заради того‚ хто образив‚ і не заради ображеного, але щоб вам відкрилося піклування наше про вас перед Богом.
|
Ѓще бо и3 писaхъ вaмъ, не њби1дэвшагw рaди, нижE њби1димагw рaди, но за є4же kви1тисz въ вaсъ тщaнію нaшему, є4же њ вaсъ пред8 бGомъ.
|
|
13
|
13
|
|
Тому ми втішились утіхою вашою, і ще більше зраділи радістю Тита, що ви всі заспокоїли дух його.
|
Сегw2 рaди ўтёшихомсz њ ўтэшeніи вaшемъ: ли1шше же пaче возрaдовахомсz њ рaдости тjтовэ, ћкw пок0исz дyхъ є3гw2 t всёхъ вaсъ:
|
|
14
|
14
|
|
Отже, я не осоромився, коли чим-небудь про вас похвалився перед ним, але як вам ми говорили всю істину, так і перед Титом похвала наша виявилася правдивою.
|
ћкw ѓще что2 є3мY њ вaсъ похвали1хсz, не посрами1хсz: но ћкw вс‰ вои1стинну глаг0лахомъ вaмъ, тaкw и3 похвалeніе нaше, є4же къ тjту, и4стинно бhсть:
|
|
15
|
15
|
|
І серце його дуже прихильне до вас, при спомині про послух усіх вас, як ви прийняли його зі страхом і трепетом.
|
и3 ўтр0ба є3гw2 и4злиха къ вaмъ є4сть, воспоминaющагw всёхъ вaсъ послушaніе, ћкw со стрaхомъ и3 трeпетомъ пріsсте є3го2.
|
|
16
|
16
|
|
Отже, радію, що в усьому можу покластися на вас.
|
Рaдуюсz u5бо, ћкw во всeмъ дерзaю въ вaсъ.
|
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
|
Сповіщаємо вам, браття, про благодать Божу, дану Церквам Македонським,
|
(За? Rп7е7.) Сказyемъ же вaмъ, брaтіе, блгdть б9ію, дaнную въ цRквахъ макед0нскихъ:
|
|
2
|
2
|
|
бо вони серед великого випробування скорботами дуже багаті на радість; і глибока вбогість їхня дуже багата на щедрість їхню.
|
ћкw во мн0зэмъ и3скушeніи скорбeй и3збhтокъ рaдости и4хъ, и3 ћже во глубинЁ нищетA и4хъ и3збhточествова въ богaтство простоты2 и4хъ:
|
|
3
|
3
|
|
Бо вони доброзичливі по силах і над сили — я свідок;
|
ћкw по си1лэ и4хъ, свидётелствую, и3 пaче си1лы доброх0тни,
|
|
4
|
4
|
|
вони дуже переконливо просили нас прийняти дар і участь їхню в служінні святим;
|
со мн0гимъ молeніемъ молsще нaсъ, благодaть и3 nбщeніе служeніz, є4же ко с™ы6мъ, пріsти нaмъ:
|
|
5
|
5
|
|
і не тільки те, чого ми сподівалися, але вони віддали самих себе, по-перше, Господеві, потім і нам з волі Божої;
|
и3 не ћкоже надёzхомсz, но себE вдaша пeрвэе гDеви, и3 нaмъ в0лею б9іею:
|
|
6
|
6
|
|
тому ми просили Тита, щоб він, як почав, так і закінчив у вас і це добре діло.
|
во є4же ўмоли1ти нaмъ тjта, да ћкоже прeжде начaтъ, тaкожде и3 скончaетъ въ вaсъ и3 бlгодaть сію2.
|
|
7
|
7
|
|
А оскільки ви багаті всім: вірою‚ і словом, і пізнанням, і всіляким старанням, і любов’ю вашою до нас, — так багатійте і цією чеснотою.
|
(За? Rп7ѕ7.) Но ћкоже во всeмъ и3збhточествуете, вёрою и3 сл0вомъ, и3 рaзумомъ, и3 всsцэмъ тщaніемъ, и3 люб0вію, ћже t вaсъ къ нaмъ, да и3 въ сeй бlгодaти и3збhточествуете.
|
|
8
|
8
|
|
Кажу це не як повеління, але старанністю інших випробовую щирість і вашої любови.
|
Не по повелёнію глаг0лю, но за и3нhхъ тщaніе и3 вaшеz любвE и4стинное и3скушaz.
|
|
9
|
9
|
|
Адже ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, що Він, будучи багатим, став убогим заради вас, щоб ви збагатилися Його убогістю.
|
Вёсте бо блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA, ћкw вaсъ рaди њбнищA богaтъ сhй, да вы2 нищет0ю є3гw2 њбогатитeсz.
|
|
10
|
10
|
|
Я даю на це пораду: бо це корисно вам, які не тільки почали робити це, але бажали того ще з минулого року.
|
И# совётъ даю2 њ сeмъ: сe бо вaмъ є4сть на п0льзу, и5же не т0чію, є4же твори1ти, но и3 є4же хотёти, прeжде начaсте t прешeдшагw лёта.
|
|
11
|
11
|
|
Зробіть же тепер саме діло, щоб чого ревно бажали, те й виконано було по змозі.
|
Нн7э же и3 сіE твори1ти скончaйте, да ћкоже бhсть ўсeрдіе хотёти, тaкw бyдетъ и3 и3сп0лнити t (сегw2,) є4же и4мате.
|
|
12
|
12
|
|
Бо коли є старанність, то вона приймається зважаючи на те, хто що має, а не на те, чого не має.
|
Ѓще бо ўсeрдіе предлежи1тъ, по є3ли1ку ѓще кто2 и4мать, благопріsтенъ є4сть, ґ не по є3ли1ку не и4мать.
|
|
13
|
13
|
|
Hе треба, щоб іншим було полегшення, а вам тягар, але щоб була рівномірність.
|
Не бо2 да и3ны6мъ ќбw tрaда, вaмъ же ск0рбь: но по и3зравнeнію.
|
|
14
|
14
|
|
Hині ваш надлишок на доповнення їхньої нестачі, а потім їхній надлишок на доповнення вашої нестачі, щоб була рівність,
|
Въ нн7эшнее врeмz вaше и3збhточествіе во џнэхъ лишeніе, да и3 џнэхъ и3збhтокъ бyдетъ въ вaше лишeніе, ћкw да бyдетъ рaвенство,
|
|
15
|
15
|
|
як написано: «Хто зібрав багато, не мав зайвого; і хто мало, не мав нестачi».
|
ћкоже є4сть пи1сано: и4же мн0гое, не преумн0жилъ є4сть: и3 и4же мaлое, не ўмaлилъ [не преизбhточествова, и4же мн0гw: и3 и4же мaлw, не мнёе пріsтъ].
|
|
16
|
16
|
|
Дяка Богові, Який вклав у серце Титове таку старанність до вас.
|
(За? Rп7з7.) Бlгодарeніе же бGови, дaвшему т0жде тщaніе њ вaсъ въ сeрдце тjтово:
|
|
17
|
17
|
|
Бо, хоча я й просив його, а втім, він, будучи дуже старанним, пішов до вас добровільно.
|
ћкw молeніе ќбw пріsтъ, тщали1вэйшій же сhй, своeю в0лею и3зhде къ вaмъ.
|
|
18
|
18
|
|
З ним послали ми також брата, якого по всіх церквах хвалять за благовістя,
|
Послaхомъ же съ ни1мъ (и3) брaта, є3гHже похвалA во є3ђліи по всBмъ цRквамъ:
|
|
19
|
19
|
|
і до того обраного церквами супроводжувати нас для цього добродіяння, якому ми служимо на славу Самого Господа і відповідно до вашого старання,
|
не т0чію же, но и3 њсщ7eнъ t цRквeй съ нaми ходи1ти, со бlгодaтію сeю, служи1мою нaми къ самогw2 гDа слaвэ и3 ўсeрдію вaшему:
|
|
20
|
20
|
|
оберігаючись, щоб не зазнати від кого нарікання при такій великій кількості пожертв, доручуваних нашому служінню;
|
блюдyщесz тогw2, да не кто2 нaсъ поречeтъ во nби1ліи сeмъ служи1мэмъ нaми:
|
|
21
|
21
|
|
бо ми дбаємо про добре не тільки перед Господом, але й перед людьми.
|
промышлsюще дHбраz не т0кмw пред8 бGомъ, но и3 пред8 человBки.
|
|
22
|
22
|
|
Ми послали з ними і брата нашого, старанність якого випробували багато в чому, і він тепер іще старанніший з великої впевнености у вас.
|
Послaхомъ же съ ни1ми (и3) брaта нaшего, є3г0же и3скуси1хомъ во мн0гихъ мн0гащи встaнлива [мн0гажды тщaтелна] сyща, нн7э же ѕэлw2 встанли1вэйша [мн0жае тщaтелнэйша], надёzніемъ мн0гимъ на вaсъ.
|
|
23
|
23
|
|
Що ж стосується Тита, це мій товариш і співпрацівник у вас, а щодо братів наших, це — посланці церков, слава Христова.
|
Ѓще ли же њ тjтэ, џбщникъ мнЁ и3 къ вaмъ споспёшникъ: ѓще ли брaтіz н†ша, посл†нницы цRквeй, слaва хrт0ва.
|
|
24
|
24
|
|
Отже, перед лицем церков дайте їм доказ любови вашої й того, що ми справедливо хвалимося вами.
|
Показaніе u5бо любвE вaшеz и3 нaшегw хвалeніz њ вaсъ, къ ни6мъ покажи1те, и3 въ лицE цRквeй.
|
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
|
Для мене‚ втім‚ зайва річ писати вам про допомогу святим,
|
Њ слyжбэ бо, ћже ко с™ы6мъ, ли1шше ми2 є4сть писaти вaмъ,
|
|
2
|
2
|
|
бо я знаю щирість вашу і хвалюся вами перед македонянами, що Ахайя приготована ще з минулого року, і ревність ваша заохотила багатьох.
|
вёмъ бо ўсeрдіе вaше, и4мже њ вaсъ хвалю1сz макед0нzнwмъ, ћкw ґхaіа пригот0висz t мимошeдшагw лёта: и3 ћже t вaсъ рeвность раздражи2 мн0жайшихъ.
|
|
3
|
3
|
|
А братів послав я для того, щоб похвала моя про вас не виявилася марною в цьому випадку, але щоб ви, як я говорив, були приготовані
|
Послaхъ же брaтію, да не похвалeніе нaше, є4же њ вaсъ, и3спраздни1тсz въ чaсти сeй, но да, ћкоже глаг0лахъ, пригот0вани бyдете:
|
|
4
|
4
|
|
і щоб, коли прийдуть зі мною македоняни і знайдуть вас неготовими, не лишилися ми в в соромі, — не кажу «ви», — похвалившись з такою впевненістю.
|
да не кaкw, ѓще пріи1дутъ со мн0ю макед0нzне и3 њбрsщутъ вaсъ непригот0ванныхъ, постыди1мсz мы2, да не глаг0лемъ вы2, въ чaсти сeй похвалeніz.
|
|
5
|
5
|
|
Тому вважав я за потрібне упросити братів, щоб вони пішли наперед до вас і потурбувалися, щоб сповіщене вже благословення ваше було готове як благословення, а не як вимушений дар.
|
Потрeбно u5бо ўмhслихъ ўмоли1ти брaтію, да прeжде пріи1дутъ къ вaмъ и3 пред8угот0вzтъ прeжде возвэщeнное бlгословeніе вaше, сіE гот0во бhти тaкw, ћкоже бlгословeніе, ґ не ћкw лихои1мство.
|
|
6
|
6
|
|
При цьому скажу: хто сіє скупо, той скупо і пожне, а хто сіє щедро, той щедро і пожне.
|
(За? Rп7}.) Сe же глаг0лю: сёzй скyдостію, скyдостію и3 п0жнетъ: ґ сёzй њ бlгословeніи, њ бlгословeніи и3 п0жнетъ.
|
|
7
|
7
|
|
Кожен приділяй з ласки серця, не з гіркотою і не з примусом, бо хто дає доброзичливо, того любить Бог.
|
Кjйждо ћкоже и3зволeніе и4мать сeрдцемъ, не t ск0рби, ни t нyжды: доброх0тна бо дaтелz лю1битъ бGъ.
|
|
8
|
8
|
|
Бог же має силу збагатити вас усякою благодаттю, щоб ви, завжди і в усьому маючи всякий достаток, були багаті на всяке добре діло.
|
Си1ленъ же бGъ всsку блгdть и3з8oби1ловати въ вaсъ, да њ всeмъ всегдA всsко дов0лство и3мyще, и3збhточествуете во всsко дёло бlго,
|
|
9
|
9
|
|
Як написано: «Розсипав, роздав убогим, правда його перебуває повік».
|
ћкоже є4сть пи1сано: расточи2, дадE ўбHгимъ: прaвда є3гw2 пребывaетъ во вёкъ вёка.
|
|
10
|
10
|
|
Той же, Хто дає насіння сіячеві і хліб на поживу, дасть рясноту посіяному вами і примножить плоди правди вашої,
|
Даsй же сёмz сёющему и3 хлёбъ въ снёдь, да подaстъ и3 ўмн0житъ сёмz вaше, и3 да возрасти1тъ жи6та прaвды вaшеz,
|
|
11
|
11
|
|
так щоб ви були багаті на всяку щедрість, яка через нас створює подяку Богові.
|
да њ всeмъ богатsщесz во всsку простотY, ћже содэвaетъ нaми бlгодарeніе бGу.
|
|
12
|
12
|
|
Бо діло служіння цього не тільки доповнює потреби святих, але й викликає в багатьох великі подяки Боговi;
|
(За? Rп7f7.) Ћкw раб0та сегw2 служeніz не т0кмw є4сть и3сполнsющаz лишє1ніz с™hхъ, но и3 и3збhточествующаz мн0гими бlгодарeньми бGови:
|
|
13
|
13
|
|
бо, спостерігаючи досвід цього служіння, вони прославляють Бога за покірність сповідуваному вами Євангелію Христовому і за щире спілкування з ними та з усіма,
|
и3скушeніемъ служeніz сегw2 слaвzще бGа њ покорeніи и3сповёданіz вaшегw въ бlговэствовaніи хrт0вэ, и3 њ простотЁ соoбщeніz къ ни6мъ и3 ко всBмъ,
|
|
14
|
14
|
|
молячись за вас із прихильністю до вас за дуже щедру у вас благодать Божу.
|
и3 њ тёхъ моли1твэ њ вaсъ, возжелёющихъ вaсъ за премн0гую блгdть б9ію на вaсъ.
|
|
15
|
15
|
|
Дяка Богові за невимовний дар Його!
|
Бlгодарeніе же бGови њ неисповэди1мэмъ є3гw2 дaрэ.
|
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
|
Я ж, Павло, який особисто між вами смиренний, а заочно проти вас сміливий, благаю вас лагідністю й покірністю Христовою.
|
Сaмъ же ѓзъ пavелъ молю1 вы кр0тостію и3 ти1хостію хrт0вою, и4же въ лицE ќбw смирeнъ въ вaсъ, не сhй же ў вaсъ дерзaю въ вaсъ.
|
|
2
|
2
|
|
Благаю, щоб мені і в день приходу мого не вдаватися до тієї рішучої сміливості, яку гадаю вжити проти деяких, що думають про нас, ніби ми чинимо за плоттю.
|
Молю1 же, да не присyщъ дерзaю надёzніемъ, и4мже помышлsю смёти на нBкіz непщyющыz нaсъ ћкw по пл0ти ходsщихъ.
|
|
3
|
3
|
|
Бо ми, будучи в плоті, не за плоттю воюємо.
|
Во пл0ти бо ходsще, не по пл0ти вои1нствуемъ:
|
|
4
|
4
|
|
Зброя нашого воювання не плотська, але сильна Богом на зруйнування твердинь: нею руйнуємо задуми
|
nр{жіz бо в0инства нaшегw не плотск†z, но си6льна бGомъ на разорeніе твeрдємъ: помышлє1ніz низлагaюще,
|
|
5
|
5
|
|
і всяке звеличування, що повстає проти пізнання Бога, і беремо в полон усякий помисел на послух Христу,
|
и3 всsко возношeніе взимaющеесz на рaзумъ б9ій, и3 плэнsюще всsкъ рaзумъ въ послушaніе хrт0во,
|
|
6
|
6
|
|
і готові покарати всілякий непослух, коли ваш послух здійсниться.
|
и3 въ гот0вости и3мyще tмсти1ти всsко преслушaніе, є3гдA и3сп0лнитсz вaше послушaніе.
|
|
7
|
7
|
|
Чи на обличчя ви дивитесь? Хто певний у собі, що він Христів, той сам по собі суди, що як він Христів, так і ми Христові.
|
Я%же ли пред8 лицeмъ, зритE; (За? R§.) Ѓще кто2 надёетсz себE хrт0ва бhти, да помышлsетъ пaки t себє2, занE, ћкоже џнъ хrт0въ, тaкожде и3 мы2 хrтHвы.
|
|
8
|
8
|
|
Бо коли б я і більше став хвалитися нашою владою, що Господь дав нам на будування, а не на руйнування ваше, то не осоромився б.
|
Ѓще бо и3 ли1шше что2 похвалю1сz њ влaсти нaшей, ю4же дадE нaмъ гDь въ создaніе, ґ не на разорeніе вaше, не постыжyсz.
|
|
9
|
9
|
|
Втім, нехай не здається, що я залякую вас посланнями.
|
(Но) да не kвлю1сz, ћкw страшS вaсъ послaньми.
|
|
10
|
10
|
|
Так як дехто говорить: послання його важкі і міцні, а особисто присутній — слабкий, і мова його незначна, —
|
Ћкw посл†ніz ќбw, речE, т‰жка и3 крBпка, ґ пришeствіе тёла нeмощно, и3 сл0во ўничижeнно:
|
|
11
|
11
|
|
такий нехай знає, що які ми на словах у посланнях заочно, такі самі і на ділі особисто.
|
сіE да помышлsетъ таковhй, ћкw ћцы же є3смы2 сл0вомъ послaній, tстоsще, таковjи и3 тY сyще є3смы2 дёломъ.
|
|
12
|
12
|
|
Бо ми не сміємо рівняти або прирівнювати себе до тих, які самі себе виставляють: вони міряють себе самими собою та порівнюють себе з собою нерозумно.
|
Не смёемъ бо суди1ти [присовокуплsти], и3ли2 приклaдовати себE и3ны6мъ хвaлzщымъ себE самёхъ: но сaми въ себЁ себE и3змэрsюще, и3 прилагaюще себE сами6мъ себЁ, не разумэвaютъ.
|
|
13
|
13
|
|
А ми не будемо хвалитися безмірно, але за мірилом, що призначив нам Бог, як таку міру, щоб досягти і до вас.
|
Мh же не въ безмBрнаz похвaлимсz, но по мёрэ прaвила, є3г0же раздэли2 нaмъ бGъ мёру, достизaти дaже и3 до вaсъ.
|
|
14
|
14
|
|
Бо ми не напружуємо себе, як ті, що не досягли до вас, тому що ми досягли і до вас благовістям Христовим.
|
Не ћкw бо не досsжуще до вaсъ, пaче простирaемъ себE, дaже бо и3 до вaсъ достиг0хомъ бlговёстіемъ хrт0вымъ:
|
|
15
|
15
|
|
Ми не без міри хвалимося, не чужими трудами, але надіємось, що разом із зростанням віри вашої ми звеличимося між вами надміру,
|
не въ безмBрнаz хвaлzщесz въ чужди1хъ трудёхъ, ўповaніе же и3мyще, растyщей вёрэ вaшей, въ вaсъ величaтисz по прaвилу нaшему и3з8oби1лнw,
|
|
16
|
16
|
|
так щоб проповідувати Євангеліє і далеко за вами, а не хвалитися готовим у чужому ділі.
|
во є4же и3 въ дaльшихъ вaсъ (странaхъ) благовэсти1ти, не чужи1мъ прaвиломъ въ гот0выхъ похвали1тисz.
|
|
17
|
17
|
|
«А хто хвалиться, нехай хвалиться в Господi».
|
Хвалsйсz же, њ гDэ да хвaлитсz:
|
|
18
|
18
|
|
Бо не той достойний, хто сам себе хвалить, але кого хвалить Господь.
|
не хвалsй бо себE сeй и3скyсенъ, но є3г0же бGъ восхвалsетъ.
|
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
|
О, коли б ви були трохи поблажливіші до мого безумства! Але ви і поблажливі до мене.
|
(За? R§№.) Q, да бhсте мaлw потерпёли безyмію моемY! Но и3 потерпи1те мS.
|
|
2
|
2
|
|
Бо я турбуюся про вас ревністю Божою; тому що я заручив вас єдиному мужу, щоб представити Христу вас чистою дівою.
|
Ревнyю бо по вaсъ б9іею рeвностію: њбручи1хъ бо вaсъ є3ди1ному мyжу дёву чи1сту предстaвити хrт0ви.
|
|
3
|
3
|
|
Але боюсь, щоб, як змій хитрістю обманув Єву, так і ваші уми щоб не пошкодились, ухилившись від простоти у Христі.
|
Бою1сz же, да не кaкw, ћкоже ѕмjй є4vу прельсти2 лукaвствомъ свои1мъ, тaкw и3стлёютъ (и3) рaзумы вaши t простоты2, ћже њ хrтЁ.
|
|
4
|
4
|
|
Бо якби хто, прийшовши, почав проповідувати іншого Ісуса, Якого ми не проповідували, або коли б ви одержали іншого Духа, Якого не одержали, або інше благовістя, якого не приймали, — то ви були б дуже поблажливі до цього.
|
Ѓще бо грzдhй и3нaго ї}са проповёдаетъ, є3гHже не проповёдахомъ, и3ли2 дyха и3нaго пріeмлете, є3гHже не пріsсте, и3ли2 благовэствовaніе и4но, є4же не пріsсте, д0брэ бhсте потерпёли.
|
|
5
|
5
|
|
Але я думаю, що я ні в чому не менший від великих апостолів:
|
(За? R§в7.) Непщyю бо ничи1мже лиши1тисz прeднихъ ґпcлъ:
|
|
6
|
6
|
|
хоч я і неук у слові, але не в пізнанні. Втім, ми у всьому цілком відомі вам.
|
ѓще бо и3 невёжда сл0вомъ, но не рaзумомъ: но вездЁ ћвльшесz њ всeмъ въ вaсъ [но2 во всeмъ kвлeнни є3смы2 во всёхъ къ вaмъ].
|
|
7
|
7
|
|
Чи згрішив я тим, що принижував себе, щоб піднести вас; бо безвідплатно проповідував вам Євангеліє Боже?
|
И#ли2 грёхъ сотвори1хъ себE смирsz, да вы2 вознесeтесz, ћкw тyне б9іе бlговэствовaніе благовэсти1хъ вaмъ;
|
|
8
|
8
|
|
Від інших церков я одержував плату для служіння вам; а перебуваючи у вас, хоч і терпів нестаток, нікому не докучав,
|
T и3нhхъ цRквeй ўsхъ, пріи1мъ њбр0къ къ вaшему служeнію: и3 пришeдъ къ вaмъ, и3 въ скyдости бhвъ, не стужи1хъ ни є3ди1ному:
|
|
9
|
9
|
|
бо нестаток мій поповнили браття, що прийшли з Македонії; та й у всьому я старався і постараюсь не бути для вас тягарем.
|
скyдость бо мою2 и3сп0лниша брaтіz, пришeдше t макед0ніи: и3 во всeмъ без8 стужeніz вaмъ себE соблюд0хъ и3 соблюдY.
|
|
10
|
10
|
|
По істині Христовій, що в мені, скажу, що ця похвала не відбереться від мене в країнах Ахайї.
|
Е$сть и4стина хrт0ва во2 мнЁ, ћкw похвалeніе сіE не загради1тсz њ мнЁ въ странaхъ ґхaйскихъ.
|
|
11
|
11
|
|
Чому ж я так чиню? Чи тому, що не люблю вас? Богові відомо! Але так роблю і так робитиму,
|
Почто2; занE не люблю1 ли вaсъ; БGъ вёсть. Ґ є4же творю2, и3 сотворю2,
|
|
12
|
12
|
|
щоб не дати приводу тим, хто шукає приводу, щоб вони, чим хваляться, у тому виявились такими ж, як і ми.
|
да tсэкY винY хотsщымъ вины2, да, њ нeмже хвaлzтсz, њбрsщутсz ћкоже и3 мы2.
|
|
13
|
13
|
|
Бо такі лжеапостоли — лукаві працівники, що набирають вигляду апостолів Христових.
|
Таковjи бо лжи1ви ґп0столи, дёлателє льсти1віи, преwбразyющесz во ґпcлы хrтHвы.
|
|
14
|
14
|
|
І не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела світла,
|
И# не ди1вно: сaмъ бо сатанA преwбразyетсz во ѓгGла свётла:
|
|
15
|
15
|
|
а тому не велика річ, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кінець їх буде по ділах їхніх.
|
не вeліе u5бо, ѓще и3 служи1теліе є3гw2 преwбразyютсz ћкw служи1тели прaвды: и5мже кончи1на бyдетъ по дэлHмъ и4хъ.
|
|
16
|
16
|
|
Ще скажу: нехай не вважає хто-небудь мене нерозумним, а якщо не так, то прийміть мене хоч як нерозумного, щоб і мені скільки-небудь похвалитися.
|
Пaки глаг0лю: да никт0же мни1тъ мS безyмна бhти: ѓще ли ни2, понE ћкw безyмна пріими1те мS, да и3 ѓзъ мaло что2 похвалю1сz.
|
|
17
|
17
|
|
А що кажу, то кажу не в Господі, але ніби в безумстві при такій відвазі на похвалу.
|
Ґ є4же глаг0лю, не глаг0лю по гDэ, но ћкw въ безyміи въ сeй чaсти похвалы2:
|
|
18
|
18
|
|
Як багато хто хвалиться за плоттю, то і я буду хвалитися.
|
понeже мн0зи хвaлzтсz по пл0ти, и3 ѓзъ похвалю1сz.
|
|
19
|
19
|
|
Бо ви, люди розумні, охоче терпите нерозумних:
|
Любeзнw бо пріeмлете без{мныz, мyдри сyще:
|
|
20
|
20
|
|
ви терпите, коли хто вас поневолює, коли хто об’їдає, коли хто вас оббирає, коли хто звеличується, коли хто б’є вас в обличчя.
|
пріeмлете бо, ѓще кто2 вaсъ порабощaетъ, ѓще кто2 поzдaетъ, ѓще кто2 (не влёпоту) прот0ритъ [teмлетъ], ѓще кто2 по лицY біeтъ вы2, ѓще кто2 величaетсz.
|
|
21
|
21
|
|
Hа сором скажу, що на це у нас не вистачало сили. А коли хто сміє хвалитися чим-небудь, то (кажу з нерозуму) смію і я.
|
По досаждeнію глаг0лю, занE ѓки мы2 и3знемог0хомъ. (За? R§G.) Њ нeмже ѓще дерзaетъ кто2, несмhсленнw глаг0лю, дерзaю и3 ѓзъ.
|
|
22
|
22
|
|
Вони євреї? І я. Ізраїльтяни? І я. Сíм’я Авраамове? І я.
|
Е#врeє ли2 сyть; и3 ѓзъ. Ї}лjте ли сyть; и3 ѓзъ. Сёмz ґвраaмле ли сyть; и3 ѓзъ.
|
|
23
|
23
|
|
Христові служителі? У нерозумі говорю — я більше. Я значно більше був у трудах, безмірно в ранах, більше у в’язницях і багаторазово при смерті.
|
Служи1теліе ли хrтHвы сyть; не въ мyдрости глаг0лю, пaче ѓзъ. Въ трудёхъ мн0жае, въ рaнахъ преб0лэ, въ темни1цахъ и4злиха, въ смeртехъ мн0гащи.
|
|
24
|
24
|
|
Від юдеїв п’ять разів дано було мені по сорок ударів без одного;
|
T їудє1й пsть крaты четhредесzть рaзвэ є3ди1ныz пріsхъ:
|
|
25
|
25
|
|
три рази мене били палицями, один раз побивали камінням; три рази розбивався зі мною корабель, ніч і день пробув я у безодні морській;
|
три1щи пaлицами біeнъ бhхъ, є3ди1ною кaменьми намeтанъ бhхъ, трикрaты корaбль њпровeржесz со мн0ю: н0щь и3 дeнь во2 глубинЁ сотвори1хъ:
|
|
26
|
26
|
|
багато разів був я у подорожах, у небезпеках на річках, у небезпеках від розбійників, у небезпеках від єдиноплемінників, у небезпеках від язичників, у небезпеках у місті, у небезпеках в пустелі, у небезпеках на морі, у небезпеках між лжебратами,
|
въ пyтныхъ шeствіихъ мн0жицею: бэды6 въ рэкaхъ, бэды6 t разбHйникъ, бэды6 t срHдникъ, бэды6 t kзы6къ, бэды6 во градёхъ, бэды6 въ пустhни, бэды6 въ м0ри, бэды6 во лжебрaтіи:
|
|
27
|
27
|
|
в труді й у виснаженні, часто без сну, в голоді і спразі, часто в постах, на холоді і в наготі.
|
въ трудЁ и3 п0двизэ, во бдёніихъ мн0жицею, во ѓлчбэ и3 жaжди, въ пощeніихъ мн0гащи, въ зимЁ и3 наготЁ.
|
|
28
|
28
|
|
Крім зовнішнього‚ налягають на мене щоденні клопоти, турбота про всі церкви.
|
КромЁ внёшнихъ, нападeніе є4же по вс‰ дни6, (и3) попечeніе всёхъ цRквeй.
|
|
29
|
29
|
|
Хто знемагає, з ким і я не знемагав би? Хто спокушається, за кого б я не палав би?
|
Кто2 и3знемогaетъ, и3 не и3знемогaю; Кто2 соблазнsетсz, и3 ѓзъ не разжизaюсz;
|
|
30
|
30
|
|
Якщо треба мені хвалитися, то буду хвалитися неміччю моєю.
|
Ѓще хвали1тисz (ми2) подобaетъ, њ нeмощи моeй похвалю1сz.
|
|
31
|
31
|
|
Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, благословенний повік, знає, що я кажу правду.
|
(За? R§д7.) БGъ и3 nц7ъ гDа нaшегw ї}са хrтA вёсть, сhй блгcвeнъ во вёки, ћкw не лгY.
|
|
32
|
32
|
|
У Дамаску обласний правитель царя Арети стеріг місто Дамаск, щоб схопити мене, і мене в кошику спустили з вікна по стіні, і я уник його рук.
|
Въ дамaсцэ kзhческій кнsзь ґрefы царS стрежaше дамaскъ грaдъ, ћти мS хотS: и3 nк0нцемъ въ кошни1цэ свёшенъ бhхъ по стэнЁ, и3 и3збэг0хъ и3з8 рукY є3гw2.
|
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
|
Hе корисно хвалитися мені, бо я прийду до видінь і одкровень Господніх.
|
Похвали1тисz же не п0льзуетъ ми2: пріидy бо въ видBніz и3 tкровє1ніz гDнz.
|
|
2
|
2
|
|
Знаю чоловіка у Христі, який чотирнадцять років тому (чи в тілі — не знаю, чи без тіла — не знаю‚ Бог відає) узятий був до третього неба.
|
Вёмъ человёка њ хrтЁ, прeжде лётъ четыренaдесzти: ѓще въ тёлэ, не вёмъ, ѓще ли кромЁ тёла, не вёмъ, бGъ вёсть: восхищeна бhвша таковaго до трeтіzгw нб7сE.
|
|
3
|
3
|
|
І знаю про такого чоловіка (не знаю — в тілі чи без тіла‚ Бог відає),
|
И# вёмъ таковA человёка: ѓще въ тёлэ, и3ли2 кромЁ тёла, не вёмъ: бGъ вёсть:
|
|
4
|
4
|
|
що він був узятий в рай і чув невимовні слова, яких людині не можна переказати.
|
ћкw восхищeнъ бhсть въ рaй, и3 слhша неизрэчє1нны гlг0лы, и4хже не лёть є4сть человёку глаг0лати.
|
|
5
|
5
|
|
Таким чоловіком можу хвалитись; собою ж не похвалюся, хіба тільки немочами моїми.
|
Њ таковёмъ похвалю1сz: њ себё же не похвалю1сz, т0кмw њ нeмощехъ мои1хъ.
|
|
6
|
6
|
|
А коли я захочу хвалитися, не буду безумний, бо скажу істину; але я утримуюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж скільки в мені бачить або чує від мене.
|
Ѓще бо восхощY похвали1тисz, не бyду безyменъ, и4стину бо рекY: щаждy же, да не (кaкw) кто2 вознепщyетъ њ мнЁ пaче, є4же ви1дитъ мS, и3ли2 слhшитъ что2 t менє2.
|
|
7
|
7
|
|
А щоб я не звеличувався надзвичайністю одкровень, дано мені жало у плоть, ангел сатани, пригнічувати мене, щоб я не величався.
|
И# за премнHгаz tкровє1ніz да не превозношyсz, дадeсz ми2 пaкостникъ пл0ти, ѓггелъ сатани1нъ, да ми2 пaкwсти дёетъ, да не превозношyсz.
|
|
8
|
8
|
|
Тричі благав я Господа про те, щоб він відступився від мене.
|
Њ сeмъ трикрaты гDа моли1хъ, да tстyпитъ t менє2,
|
|
9
|
9
|
|
Але Господь сказав мені: «Досить для тебе благодаті Моєї, бо сила Моя виявляється в немочi». І тому я значно охочіше буду хвалитися немочами своїми, щоб перебувала в мені сила Христова.
|
и3 речe ми: довлёетъ ти2 блгdть моS: си1ла бо моS въ нeмощи совершaетсz. Слaдцэ u5бо похвалю1сz пaче въ нeмощехъ мои1хъ, да всели1тсz въ мS си1ла хrт0ва.
|
|
10
|
10
|
|
Тому я себе почуваю добре в немочах, у кривдах, у нестатках, у гоніннях, в утисках за Христа, бо, коли я немічний, тоді сильний.
|
(За? R§е7.) Тёмже благоволю2 въ нeмощехъ, въ досаждeніихъ, въ бэдaхъ, во и3згнaніихъ, въ тэснотaхъ по хrтЁ: є3гдa бо немощствyю, тогдA си1ленъ є4смь.
|
|
11
|
11
|
|
Я дійшов до безумства, хвалячись; ви мене до цього змусили. Вам би слід було хвалити мене, бо в мене ні в чому нема недостатку супроти найперших апостолів, хоч я і ніщо.
|
Бhхъ несмhсленъ хвалsсz: вы2 мS понyдисте. Ѓзъ бо д0лженъ бёхъ t вaсъ хвали1мь бывaти: ничи1мже бо лиши1хсz пeрвэйшихъ ґпcлъ, ѓще и3 ничт0же є4смь:
|
|
12
|
12
|
|
Ознаки апостола виявилися перед вами всяким терпінням, знаменнями, чудесами і силами.
|
знaмєніz бо ґпcлwва содёzшасz въ вaсъ во всsцэмъ терпёніи, въ знaменіихъ и3 чудесёхъ и3 си1лахъ.
|
|
13
|
13
|
|
Бо чого не вистачає у вас перед іншими церквами, хіба тільки того, що сам я не був вам тягарем? Простіть мені таку провину.
|
Чт0 бо є4сть, є3гHже лиши1стесz пaче пр0чихъ цRквeй, рaзвэ т0чію ћкw ѓзъ сaмъ не стужи1хъ вaмъ; Дади1те ми2 непрaвду сію2.
|
|
14
|
14
|
|
Ось третій раз я готовий іти до вас, і не буду вас обтяжувати‚ бо шукаю не вашого, а вас. Hе діти повинні збирати майно для батьків, а батьки для дітей.
|
СE трeтіе гот0въ є4смь пріити2 къ вaмъ, и3 не стужY вaмъ: не и3щy бо вaшихъ, но вaсъ. Не дHлжна бо сyть ч†да роди1телємъ снискaти и3мёніz, но роди1телє чaдwмъ.
|
|
15
|
15
|
|
Я охоче буду витрачати своє і виснажувати себе за душі ваші, не зважаючи на те, що, надзвичайно люблячи вас, я менше люблений вами.
|
Ѓзъ же въ слaдость и3ждивY и3 и3ждивeнъ бyду по душaхъ вaшихъ, ѓще и3 и3зли1шше вaсъ любS, мeнше люби1мь є4смь.
|
|
16
|
16
|
|
Припустимо, що сам я не обтяжував вас, але, бувши хитрим, лукавством брав з вас.
|
Бyди же, ѓзъ не њтzгчи1хъ вaсъ, но ковaренъ сhй, лeстію вaсъ пріsхъ.
|
|
17
|
17
|
|
Але чи користувався я чим від вас через кого-небудь з тих, кого посилав до вас?
|
Е#дA к0имъ t п0сланныхъ къ вaмъ лихои1мствовахъ вaсъ;
|
|
18
|
18
|
|
Я упросив Тита і послав із ним одного з братів: чи скористався Тит чим від вас? Чи не в одному дусі ми діяли? Чи не однією дорогою ходили?
|
Ўмоли1хъ тjта, и3 съ ни1мъ послaхъ брaта: є3дA лихои1мствова чи1мъ вaсъ тjтъ; не тёмже ли дyхомъ ходи1хома; не тёмиже ли стопaми;
|
|
19
|
19
|
|
Чи не думаєте ще, що ми тільки виправдовуємося перед вами? Ми говоримо перед Богом, у Христі, і все це, улюблені, для вашого повчання.
|
Пaки ли мнитE, ћкw tвётъ вaмъ твори1мъ; Пред8 бGомъ, њ хrтЁ глаг0лемъ: вс‰ же, возлю1бленніи, њ вaшемъ созидaніи и3 ўтверждeніи.
|
|
20
|
20
|
|
Бо я боюсь, щоб мені, прийшовши до вас, не знайти вас такими, якими не бажаю, також щоб і вам не знайти мене таким, яким не бажаєте; щоб не знайти у вас розбрату, заздрости, гніву, сварок, наклепів, нашептів‚ пихи, безладдя,
|
(За? R§ѕ7.) Бою1сz же, є3дA кaкw пришeдъ, не ћцэхъ же хощY, њбрsщу вaсъ, и3 ѓзъ њбрsщусz вaмъ, kковa же не х0щете: да не кaкw (бyдутъ) рвє1ніz, з†висти, ћрwсти, рє1ти, клеветы6, шептaніz, кичє1ніz, нестроє1ніz:
|
|
21
|
21
|
|
щоб знов, коли прийду, не принизив мене у вас Бог мій, і щоб не оплакувати мені багатьох, що згрішили раніш і не покаялись у нечистоті, блуді та непотребстві, яке чинили.
|
да не пaки пришeдша мS смири1тъ бGъ м0й ў вaсъ, и3 восплaчусz мн0гихъ прeжде согрёшшихъ и3 не покazвшихсz њ нечистотЁ и3 блужeніи и3 студол0жствіи, ±же содёzша.
|
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
|
Третій раз уже іду до вас. При устах двох або трьох свідків буде твердим усяке слово.
|
Трети1цею сE грzдY къ вaмъ: при ўстёхъ двою2 и3ли2 тріeхъ свидётелей стaнетъ всsкъ глаг0лъ.
|
|
2
|
2
|
|
Я попереджав і попереджаю, як перебуваючи у вас вдруге, так і тепер, будучи відсутнім, пишу тим, які раніше згрішили, та всім іншим, що, коли знов прийду, не пощаджу.
|
Прeжде рёхъ и3 предглаг0лю, ћкw ў вaсъ бhвъ втор0е, и3 tсyтствуz нн7э пишY прeжде согрэши1вшымъ и3 пр0чымъ всBмъ, ћкw ѓще пріидY пaки, не пощаждY:
|
|
3
|
3
|
|
Ви шукаєте доказу того, чи говорить у мені Христос: Він не безсилий для вас, але сильний у вас.
|
(За? R§з7.) понeже и3скушeніz и4щете гlющагw во мнЁ хrтA, и4же въ вaсъ не и3знемогaетъ, но м0жетъ въ вaсъ:
|
|
4
|
4
|
|
Бо, хоч він і розп’ятий у немочі, але живий силою Божою; і ми також, хоч немічні в Hьому, але будемо живі з Hим силою Божою у вас.
|
и4бо ѓще и3 рaспzтъ бhсть t нeмощи, но жи1въ є4сть t си1лы б9іz: и4бо и3 мы2 немощствyемъ въ нeмъ, но жи1ви бyдемъ съ ни1мъ t си1лы б9іz въ вaсъ:
|
|
5
|
5
|
|
Перевіряйте самих себе, чи у вірі ви; самих себе досліджуйте. Чи ви не знаєте самих себе, що Ісус Христос у вас? Хіба тільки ви не ті, ким повинні бути.
|
себE и3скушaйте, ѓще є3стE въ вёрэ: себE и3скушaйте. И#ли2 не знaете себE, ћкw ї}съ хrт0съ въ вaсъ є4сть; Рaзвэ т0чію чи1мъ неискyсни є3стE.
|
|
6
|
6
|
|
Про нас же, сподіваюся, дізнаєтесь, що ми ті, ким бути повинні.
|
Ўповaю же, ћкw разумёти и4мате, ћкw мы2 нэсмы2 неискyсни.
|
|
7
|
7
|
|
Молимо Бога, щоб ви не чинили ніякого зла, не для того, щоб нам показатися, ким повинні бути; але щоб ви робили добро, хоч би ми здавалися і не тими, ким повинні бути.
|
М0лимсz же къ бGу, не сотвори1ти вaмъ ни є3ди1нагw ѕлA, не ћкw да мы2 и3скyсни kви1мсz, но да вы2 д0брое сотворитE, мh же ћкw неискyсни бyдемъ.
|
|
8
|
8
|
|
Бо ми не сильні проти істини, але сильні за істину.
|
Ничт0же бо м0жемъ на и4стину, но по и4стинэ.
|
|
9
|
9
|
|
Ми радіємо, коли ми немічні, а ви сильні, за це ми і молимось, за вашу досконалість.
|
Рaдуемсz бо, є3гдA мы2 немощствyемъ, вh же си1льни бывaете: њ сeмъ же и3 м0лимсz, њ вaшемъ совершeніи.
|
|
10
|
10
|
|
Для того я й пишу це у відсутності, щоб у присутності не вжити суворости за владою, даною мені Господом на будування, а не на розорення.
|
Сегw2 рaди не сhй ў вaсъ сі‰ пишY, да не пришeдъ безщaднw сотворю2 по влaсти, ю4же гDь дaлъ ми2 є4сть въ создaніе, ґ не на разорeніе.
|
|
11
|
11
|
|
А втім, браття, радуйтесь, довершуйтесь, утішайтесь, будьте однодумні, мирні, — і Бог любови й миру буде з вами.
|
Пр0чее же, брaтіе, рaдуйтесz, совершaйтесz, ўтэшaйтесz, т0жде мyдрствуйте, ми1ръ и3мёйте. И# бGъ любвE и3 ми1ра бyдетъ съ вaми.
|
|
12
|
12
|
|
Вітайте один одного цілуванням святим. Вітають вас усі святі!
|
Цэлyйте дрyгъ дрyга лобзaніемъ с™hмъ. Цэлyютъ вы2 с™jи вси2.
|
|
13
|
13
|
|
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця‚ і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами. Амінь.
|
Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA, и3 любы2 бGа и3 nц7A, и3 nбщeніе с™aгw д¦а со всёми вaми. Ґми1нь.
|
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.