|
Послання до Галатів святого апостола Павла
|
Къ галaтwмъ
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Павло апостол, обраний не людьми і не через людину, але Ісусом Христом і Богом Отцем, Який воскресив Його з мертвих, | (За? R§}.) Пavелъ, ґпcлъ ни t челwвёкъ, ни человёкомъ, но ї}съ хrт0мъ и3 бGомъ nц7eмъ воскRси1вшимъ є3го2 и3з8 мeртвыхъ, |
|
2
|
2
|
| і вся братія, яка зі мною, — Церквам Галатійським: | и3 и5же со мн0ю вс‰ брaтіz, цRквамъ галат‡йскимъ: |
|
3
|
3
|
| благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа, | (За? R§f7.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A и3 гDа нaшегw ї}са хrтA, |
|
4
|
4
|
| Який віддав Себе Самого за гріхи наші, щоб визволити нас від сучасного лукавого віку, з волі Бога і Отця нашого; | дaвшагw себE по грэсёхъ нaшихъ, ћкw да и3збaвитъ нaсъ t настоsщагw вёка лукaвагw, по в0ли бGа и3 nц7A нaшегw, |
|
5
|
5
|
| Йому і слава на віки віків. Амінь. | є3мyже слaва во вёки вэкHвъ. Ґми1нь. |
|
6
|
6
|
| Дивуюся, що від того, хто покликав вас благодаттю Христовою, ви так скоро переходите до іншого благовістування, | Чуждyсz, ћкw тaкw ск0рw прелагaетесz t звaвшагw вы2 блгdтію хrт0вою, во и4но благовэствовaніе: |
|
7
|
7
|
| яке, зрештою, не інше, а тільки є люди, що бентежать вас і хочуть спотворити благовістування Христове. | є4же нёсть и4но, т0чію нёцыи сyть смущaющіи вы2 и3 хотsщіи преврати1ти бlговэствовaніе хrт0во. |
|
8
|
8
|
| Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема. | Но и3 ѓще мы2, и3ли2 ѓгGлъ съ нб7сE благовэсти1тъ вaмъ пaче, є4же благовэсти1хомъ вaмъ, ґнafема да бyдетъ. |
|
9
|
9
|
| Як ми раніше казали, так і тепер ще говорю: хто благовістить вам не те, що ви прийняли, нехай буде анафема. | Ћкоже предрек0хомъ, и3 нн7э пaки глаг0лю: ѓще кто2 вaмъ благовэсти1тъ пaче, є4же пріsсте, ґнafема да бyдетъ. |
|
10
|
10
|
| Чи в людей я шукаю тепер благовоління, чи у Бога? Чи людям я прагну догоджати? Якби я і тепер догоджав людям, не був би рабом Христовим. | Нн7э бо человёки препирaю, и3ли2 бGа, и3ли2 и3щY человёкwмъ ўгождaти; Ѓще бо бhхъ є3щE человёкwмъ ўгождaлъ, хrт0въ рaбъ не бhхъ ќбw бhлъ. |
|
11
|
11
|
| Сповіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, не є людське; | (За? ©.) Сказyю же вaмъ, брaтіе, бlговэствовaніе благовэщeнное t менє2, ћкw нёсть по человёку: |
|
12
|
12
|
| бо я прийняв його і навчився не від людини, а через одкровення Ісуса Христа. | ни бо ѓзъ t человёка пріsхъ є5, нижE научи1хсz, но kвлeніемъ ї}съ хrт0вымъ. |
|
13
|
13
|
| Ви чули про мій попередній спосіб життя в юдействі, що я жорстоко гнав Церкву Божу та руйнував її | Слhшасте бо моE житіE и3ногдA въ жид0вствэ, ћкw по премн0гу гони1хъ цRковь б9ію и3 разрушaхъ ю5, |
|
14
|
14
|
| і перевершував у юдействі багатьох ровесників моїх у роді моєму, будучи надмірним ревнителем батьківських моїх передань. | и3 преспэвaхъ въ жид0вствэ пaче мн0гихъ свє1рстникъ мои1хъ въ р0дэ моeмъ, и4злиха ревни1тель сhй nтeческихъ мои1хъ предaній. |
|
15
|
15
|
| Коли ж Бог, Який обрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, благоволив | Е#гдa же бlговоли2 бGъ, и3збрaвый мS t чрeва мaтере моеS и3 призвaвый блгdтію своeю, |
|
16
|
16
|
| відкрити в мені Сина Свого, щоб я благовістив Його язичникам, — я не став тоді ж радитися з плоттю і кров’ю | kви1ти сн7а своего2 во мнЁ, да благовэствyю є3го2 во kзhцэхъ, ѓбіе не приложи1хсz пл0ти и3 кр0ви, |
|
17
|
17
|
| і не пішов у Єрусалим до тих, що стали апостолами раніше за мене, а пішов до Аравії і знову повернувся в Дамаск. | ни взыд0хъ во їеrли1мъ къ пeрвэйшымъ менє2 ґпcлwмъ, но и3д0хъ во ґравjю и3 пaки возврати1хсz въ дамaскъ. |
|
18
|
18
|
| Потім‚ через три роки‚ пішов я до Єрусалима побачити Петра і пробув у нього днів п’ятнадцять. | Пот0мъ же по тріeхъ лётэхъ взыд0хъ во їеrли1мъ соглsдати петрA, и3 пребhхъ ў негw2 днjй пzтьнaдесzть. |
|
19
|
19
|
| Іншого з апостолів не бачив нікого, тільки Якова, брата Господнього. | И#н0гw же t ґпcлъ не ви1дэхъ, т0кмw їaкwва брaта гDнz. |
|
20
|
20
|
| А те, що пишу вам, як перед Богом, не обманюю. | Ґ ±же пишY вaмъ, сE пред8 бGомъ, ћкw не лгY. |
|
21
|
21
|
| Потім я пішов до країн Сирії та Киликії. | Пот0мъ же пріид0хъ въ страны6 с›рскіz и3 кілік‡йскіz. |
|
22
|
22
|
| Церквам Христовим в Юдеї я особисто не був відомий, | Бёхъ же не знaемь лицeмъ цRквамъ їудє1йскимъ, ±же њ хrтЁ, |
|
23
|
23
|
| вони лише чули, що той, хто гнав їх колись, тепер благовістить віру, яку раніш знищував, — | т0чію же слhшаще бsху, ћкw гонsй нaсъ и3ногдA, нн7э благовэствyетъ вёру, ю4же и3ногдA разрушaше: |
|
24
|
24
|
| і славили Бога за мене. | и3 слaвлzху њ мнЁ бGа. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| Потім, через чотирнадцять років, я знову пішов до Єрусалима з Варнавою, взявши з собою і Тита. | Пот0мъ же по четыренaдесzти лётэхъ пaки взыд0хъ во їеrли1мъ съ варнaвою, поeмъ съ соб0ю и3 тjта. |
|
2
|
2
|
| Пішов же за одкровенням і виклав їм, і особливо знатнішим, благовістування, яке я проповідую язичникам, чи, бува, не даремно я труджуся або трудився. | Взыд0хъ же по tкровeнію, и3 предложи1хъ и5мъ бlговэствовaніе, є4же проповёдую во kзhцэхъ, на є3ди1нэ же мни6мымъ, да не кaкw вотщE текY, и3ли2 тек0хъ. |
|
3
|
3
|
| Але вони й Тита, який був зі мною, хоч і елліна, не примушували обрізатися, | Но ни тjтъ, и4же со мн0ю, є4ллинъ сhй, нyжденъ бhсть њбрёзатисz. |
|
4
|
4
|
| а перед лжебраттями, котрі потай прийшли підглядати нашу свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі, щоб підкорити нас, | И# за пришeдшую лжебрaтію, и5же привнид0ша соглsдати своб0ды нaшеz, ю4же и4мамы њ хrтЁ ї}сэ, да нaсъ пораб0тzтъ: |
|
5
|
5
|
| ми ні в чому не поступилися і не скорились, щоб істина благовістування зберігалась у вас. | и5мже ни къ часY повинyхомсz въ покорeніе, да и4стина бlговёстіz пребyдетъ въ вaсъ. |
|
6
|
6
|
| І у знаменитих будь-чим, якими б вони не були колись, для мене немає нічого особливого. Бог на особу не вважає. І мені знамениті нічого не додали. | (За? ©№.) T мнsщихсz же бhти что2, ћкови нёкогда бёша, ничт0же ми2 рaзнствуетъ: лицA бGъ человёча не пріeмлетъ. Мнё бо мни1міи ничт0же привозложи1ша: |
|
7
|
7
|
| Hавпаки, побачивши, що мені довірено благовістя серед необрізаних, як Петрові серед обрізаних | но сопроти1вное, ўразумёвше, ћкw ўвёрено ми2 бhсть бlговёстіе неwбрёзаніz, ћкоже петрY њбрёзаніz: |
|
8
|
8
|
| (бо Той, Хто сприяв Петрові в апостольстві у обрізаних, сприяв і мені у язичників), | и4бо споспёшествовавый петрY въ послaніе њбрёзаніz, споспёшествова и3 мнЁ во kзhки: |
|
9
|
9
|
| і довідавшись про благодать, дану мені, Яків, Кифа та Іоан, визнані стовпи, подали мені руку єднання, щоб нам іти до язичників, а їм до обрізаних, | и3 познaвше блгdть дaнную ми2, їaкwвъ и3 ки1фа и3 їwaннъ, мни1міи столпи2 бhти, десни1цы дaша мнЁ и3 варнaвэ nбщeніz, да мы2 во kзhки, nни1 же во њбрёзаніе, |
|
10
|
10
|
| тільки щоб ми пам’ятали про вбогих, що я і намагався виконувати ретельно. | т0чію ни1щихъ да п0мнима: є4же и3 потщaхсz сіE и4стое сотвори1ти. |
|
11
|
11
|
| Коли ж прийшов Петро до Антиохії, то я особисто протистав йому, бо він заслуговував на нарікання. | (За? ©в7.) Е#гдa же пріи1де пeтръ во ґнтіохjю, въ лицE є3мY противустaхъ, ћкw заз0ренъ бЁ. |
|
12
|
12
|
| Бо до прибуття деяких від Якова він їв разом із язичниками; а коли ті прийшли, він почав таїтися та відсторонятися, побоюючись обрізаних. | Прeжде бо дaже не пріити2 нBкимъ t їaкwва, съ kзы6ки kдsше: є3гдa же пріид0ша, њпрsташесz и3 tлучaшесz, боsсz сyщихъ t њбрёзаніz. |
|
13
|
13
|
| Разом з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав до лицемірства їхнього. | И# лицемёришасz съ ни1мъ и3 пр0чіи їудє1и, ћкw и3 варнaвэ пристaти лицемёрству и4хъ. |
|
14
|
14
|
| А коли я побачив, що вони діють неправдиво щодо істини євангельської, я сказав Петрові перед усіма: якщо ти, будучи юдеєм, живеш по-язичеськи, а не по-юдейськи, то навіщо примушуєш язичників жити по-юдейськи? | Но є3гдA ви1дэхъ, ћкw не прaвw х0дzтъ ко и4стинэ бlговэствовaніz, рек0хъ петрY пред8 всёми: ѓще ты2, їудeй сhй, kзhчески, ґ не їудeйски живeши, почто2 kзhки нyдиши їудeйски жи1телствовати; |
|
15
|
15
|
| Ми за природою юдеї, а не грішники з язичників. | Мы2 є3стеств0мъ їудeє, ґ не t kзы6къ грBшницы: |
|
16
|
16
|
| Однак, дізнавшись, що людина виправдовується не ділами закону, а тільки вірою в Ісуса Христа, і ми увірували в Христа Ісуса, щоб виправдатися вірою в Христа Ісуса, а не ділами закону; бо ділами закону не виправдається ніяка плоть. | (За? ©G.) ўвёдэвше же, ћкw не њправди1тсz человёкъ t дёлъ зак0на, но т0кмw вёрою ї}съ хrт0вою, и3 мы2 во хrтA ї}са вёровахомъ, да њправди1мсz t вёры хrт0вы, ґ не t дёлъ зак0на: занE не њправди1тсz t дёлъ зак0на всsка пл0ть. |
|
17
|
17
|
| Якщо ж ми, шукаючи виправдання у Христі, самі виявилися грішниками, то невже Христос є служитель гріха? Аж ніяк! | Ѓще ли, и4щуще њправди1тисz њ хrтЁ, њбрэт0хомсz и3 сaми грBшницы, хrт0съ ќбw грэхy ли служи1тель; Да не бyдетъ. |
|
18
|
18
|
| Бо якщо я знову будую те, що зруйнував, то сам себе роблю злочинцем. | Ѓще бо, ±же разори1хъ, сі‰ пaки созидaю, престyпника себE представлsю. |
|
19
|
19
|
| Законом я вмер для закону, щоб жити для Бога. Я співрозп’явся Христові, | Ѓзъ бо зак0номъ зак0ну ўмр0хъ, да бGови жи1въ бyду. Хrт0ви сраспsхсz: |
|
20
|
20
|
| і вже не я живу, а живе в мені Христос. А що нині живу в плоті, то вірою живу в Сина Божого, Який полюбив мене і віддав Себе за мене. | живy же не ктомY ѓзъ, но живeтъ во мнЁ хrт0съ. Ґ є4же нн7э живY во пл0ти, вёрою живY сн7а б9іz, возлюби1вшагw менE и3 предaвшагw себE по мнЁ. |
|
21
|
21
|
| Hе відкидаю благодаті Божої; а якщо виправдання через закон, то Христос даремно вмер. | (За? ©д7.) Не tметaю блгdти б9іz. Ѓще бо зак0номъ прaвда, u5бо хrт0съ тyне ќмре. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| О нерозумні галати! Хто звабив вас не підкорятися істинi; вас, перед очима яких зображений був Христос, ніби у вас розп’ятий? | Q, несмhсленніи галaтє, кто2 вы2 прельсти1лъ є4сть не покори1тисz и4стинэ, и5мже пред8 nчи1ма ї}съ хrт0съ преднапи1санъ бhсть, въ вaсъ распsтъ; |
|
2
|
2
|
| Одне тільки хочу знати від вас: чи ділами закону ви прийняли Духа, чи через навчання у вірі? | СіE є3ди1но хощY ўвёдэти t вaсъ: t дёлъ ли зак0на д¦а пріsсте, и3ли2 t слyха вёры; |
|
3
|
3
|
| Hевже ви такі нерозумні, що, почавши духом, закінчуєте тепер плоттю? | Тaкw ли несмhсленни є3стE; начeнше дyхомъ, нн7э пл0тію скончавaете; |
|
4
|
4
|
| Так багато перетерпіли ви і невже даремно? О, коли б тільки даремно! | Толи6ка пострадaсте тyне; Ѓще т0чію и3 тyне. |
|
5
|
5
|
| Той, Хто подає вам Духа і робить між вами чудеса, творить це ділами закону чи через навчання у вірі? | Подаsй u5бо вaмъ д¦а и3 дёйствуzй си6лы въ вaсъ, t дёлъ ли зак0на, и3ли2 t слyха вёры; |
|
6
|
6
|
| Так Авраам повірив Богові, і це поставилося йому в праведність. | Ћкоже ґвраaмъ вёрова бGу, и3 вмэни1сz є3мY въ прaвду. |
|
7
|
7
|
| Отож знайте, що ті, хто вірує, є сини Авраамові. | Разумёйте u5бо, ћкw сyщіи t вёры, сjи сyть сhнове ґвра†мли. |
|
8
|
8
|
| І Писання, передбачаючи, що через віру Бог виправдає язичників, передвістило Авраамові: «У тобі благословляться всі народи». | (За? ©е7.) Пред8уви1дэвшее же писaніе, ћкw t вёры њправдaетъ kзhки бGъ, прeжде благовэствовA ґвраaму, ћкw блгcвsтсz њ тебЁ вси2 kзhцы. |
|
9
|
9
|
| Отже, ті‚ що від віри‚ благословляться з вірним Авраамом, | Тёмже сyщіи t вёры, блгcвsтсz съ вёрнымъ ґвраaмомъ: |
|
10
|
10
|
| а всі ті, що утверджуються на ділах закону, перебувають під прокляттям. Бо написано: «Проклятий усякий, хто не виконує постійно всього, що написано в книзі закону». | є3ли1цы бо t дёлъ зак0на сyть, под8 клsтвою сyть. Пи1сано бо є4сть: пр0клzтъ всsкъ, и4же не пребyдетъ во всёхъ пи1санныхъ въ кни1зэ зак0ннэй, ћкw твори1ти |. |
|
11
|
11
|
| А що законом ніхто не виправдається перед Богом, це зрозуміло, бо праведний вірою живий буде. | Ґ ћкw въ зак0нэ никт0же њправдaетсz t бGа, ћвэ, ћкw прaведный t вёры жи1въ бyдетъ. |
|
12
|
12
|
| Закон не від віри; але хто виконує його, той живий буде ним. | Зак0нъ же нёсть t вёры: но сотвори1вый т† человёкъ жи1въ бyдетъ въ ни1хъ. |
|
13
|
13
|
| Христос відкупив нас від прокляття закону, ставши за нас прокляттям (бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на деревi»)‚ | (За? ©ѕ7.) Хrт0съ ны2 и3скупи1лъ є4сть t клsтвы зак0нныz, бhвъ по нaсъ клsтва: пи1сано бо є4сть: пр0клzтъ всsкъ висsй на дрeвэ: |
|
14
|
14
|
| щоб благословення Авраамове через Христа Ісуса поширилося на язичників, щоб нам вірою прийняти обітницю Духа. | да въ kзhцэхъ блгcвeніе ґвраaмле бyдетъ њ хrтЁ ї}сэ, да њбэтовaніе д¦а пріи1мемъ вёрою. |
|
15
|
15
|
| Браття! Кажу за розсудом людським: навіть затвердженого людиною заповіту ніхто не скасовує і не додає до нього нічого. | (За? ©з7.) Брaтіе, по человёку глаг0лю: nбaче человёческагw пред8утверждeнна завёта никт0же tметaетъ и3ли2 приповелэвaетъ. |
|
16
|
16
|
| Але Авраамові було дано обітниці і сімені його. Hе казано «і нащадкам», ніби про багатьох, а як про одного: і нащадкові твоєму, Який є Христос. | Ґвраaму же речeни бhша њбёты, и3 сёмени є3гw2. Не глаг0летъ (же): и3 сёменємъ, ћкw њ мн0зэхъ, но ћкw њ є3ди1номъ: и3 сёмени твоемY, и4же є4сть хrт0съ. |
|
17
|
17
|
| Я говорю про те, що заповіту про Христа, раніш утвердженого Богом, закон, даний через чотириста тридцять років, не скасовує так, щоб обітниця втратила силу. | Сіe же глаг0лю, завёта пред8утверждeннагw t бGа во хrтA, бhвый по лётэхъ четhриста и3 три1десzтихъ зак0нъ не tметaетъ, во є4же разори1ти њбэтовaніе. |
|
18
|
18
|
| Бо якщо за законом спадщина, то вже не за обітницею; але Авраамові Бог дарував її за обітницею. | Ѓще бо t зак0на наслёдіе, не ктомY (ўжE) t њбэтовaніz: ґвраaму же њбэтовaніемъ даровA бGъ. |
|
19
|
19
|
| Для чого ж тоді закон? Він був даний пізніше заради злочинів, аж доки прийде нащадок, якому належить обітниця; і вчинений він був через ангелів, рукою посередника. | Что2 u5бо зак0нъ; Преступлeній рaди приложи1сz, д0ндеже пріи1детъ сёмz, є3мyже њбэтовaсz, вчинeнъ ѓгGлы, рук0ю ходaтаz. |
|
20
|
20
|
| Але посередника при одному не буває, а Бог один. | Ходaтай же є3ди1нагw нёсть, бGъ же є3ди1нъ є4сть. |
|
21
|
21
|
| Отже, хіба закон заперечує обітниці Божі? Аж ніяк! Бо коли б даний закон міг животворити, тоді воістину праведність була б від закону; | Зак0нъ ли u5бо проти1ву њбэтовaніємъ б9іимъ; Да не бyдетъ. Ѓще бо дaнъ бhсть зак0нъ могjй њживи1ти, вои1стинну t зак0на бы былA прaвда: |
|
22
|
22
|
| але Писання всіх замкнуло під гріхом, щоб обітницю дано було віруючим за їхньою вірою в Ісуса Христа. | но затвори2 писaніе всёхъ под8 грэх0мъ, да њбэтовaніе t вёры ї}съ хrт0вы дaстсz вёрующымъ. |
|
23
|
23
|
| А до пришестя віри ми були замкнені під охороною закону, до того часу, як належало відкритися вірі. | (За? ©}.) Прeжде же пришeствіz вёры, под8 зак0номъ стрег0ми бёхомъ, затворeни въ хотsщую вёру tкрhтисz. |
|
24
|
24
|
| Тому закон був вихователем, який вів нас до Христа, щоб нам виправдатися вірою; | Тёмже зак0нъ пёстунъ нaмъ бhсть во хrтA, да t вёры њправди1мсz: |
|
25
|
25
|
| коли ж прийшла віра, ми вже не під вихователем. | пришeдшей же вёрэ, ўжE не под8 пёстуномъ є3смы2. |
|
26
|
26
|
| Бо всі ви — сини Божі через віру в Христа Ісуса; | Вси1 бо вы2 сн7ове б9іи є3стE вёрою њ хrтЁ ї}сэ: |
|
27
|
27
|
| усі ви, що в Христа хрестилися, у Христа одяглися. | є3ли1цы бо во хrтA крести1стесz, во хrтA њблек0стесz. |
|
28
|
28
|
| Hема вже ні юдея, ні язичника; нема ні раба, ні вільного; нема ні чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви — одно в Христі Ісусі. | Нёсть їудeй, ни є4ллинъ: нёсть рaбъ, ни своб0дь: нёсть мyжескій п0лъ, ни жeнскій: вси1 бо вы2 є3ди1но є3стE њ хrтЁ ї}сэ. |
|
29
|
29
|
| А коли ви Христові, то ви нащадки Авраамові і за обітницею спадкоємці. | Ѓще ли вы2 хrтHвы, u5бо ґвраaмле сёмz є3стE, и3 по њбэтовaнію наслBдницы. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Ще скажу: доки спадкоємець — дитина, він нічим не відрізняється від раба, хоч і є господарем усього‚ | Глаг0лю же: въ є3ли1ко врeмz наслёдникъ млaдъ є4сть, ничи1мже лyчшій є4сть рабA, госп0дь сhй всёхъ: |
|
2
|
2
|
| а перебуває під опікунами і домоправителями до визначеного батьком строку. | но под8 повели1тєли и3 прист†вники є4сть дaже до нар0ка џтча. |
|
3
|
3
|
| Так і ми, доки були дітьми, поневолені були стихіями світу; | Тaкожде и3 мы2, є3гдA бёхомъ млaди, под8 стіхjами бёхомъ мjра порабощeни: |
|
4
|
4
|
| коли ж настала повнота часу, послав Бог Сина Свого (Єдинородного), котрий народився від жони, був під законом, | (За? ©f7.) Е#гдa же пріи1де кончи1на лёта, послA бGъ сн7а своего2 є3динор0днаго, раждaемаго t жены2, бывaема под8 зак0номъ, |
|
5
|
5
|
| щоб викупити підзаконних, щоб нам прийняти всиновлення. | да подзакHнныz и3скyпитъ, да всыновлeніе воспріи1мемъ. |
|
6
|
6
|
| А оскільки ви — сини, то послав Бог Духа Сина Свого в серця ваші, Який викликує: «Авва, Отче!» | И# понeже є3стE сн7ове, послA бGъ д¦а сн7а своегw2 въ сердцA вaша, вопію1ща: ѓвва џ§е. |
|
7
|
7
|
| Тому ти вже не раб, а син, а якщо син, то і спадкоємець Божий через Ісуса Христа. | Тёмже ўжE нёси рaбъ, но сhнъ: ѓще ли же сhнъ, и3 наслёдникъ б9ій ї}съ хrт0мъ. |
|
8
|
8
|
| Але тоді, не знавши Бога, ви служили богам, які по суті не є боги. | (За? ©‹.) Но тогдA ќбw не вёдуще бGа, служи1сте не по є3стествY сyщымъ б0гwмъ: |
|
9
|
9
|
| Тепер же, пізнавши Бога, або, краще, одержавши пізнання від Бога, навіщо повертаєтеся знову до немічних та вбогих стихій і хочете ще знову себе поневолити їм? | нн7э же, познaвше бGа, пaче же познaни бhвше t бGа, кaкw возвращaетесz пaки на немощны6z и3 худhz стіхjи, и5мже пaки свhше [вспsть] служи1ти х0щете; |
|
10
|
10
|
| Ви спостерігаєте дні, місяці, пори і роки. | дни6 смотрsете, и3 мцcы, и3 временA, и3 лBта. |
|
11
|
11
|
| Боюся за вас, чи не даремно я трудився у вас. | Бою1сz њ вaсъ, є3дA кaкw всyе труди1хсz въ вaсъ. |
|
12
|
12
|
| Прошу вас, браття, будьте, як я, бо і я, як ви. Ви нічим не образили мене. | Бyдите ћкоже ѓзъ, занE и3 ѓзъ, ћкоже вы2: брaтіе, молю2 вы2. Ничи1мже менE њби1дэсте: |
|
13
|
13
|
| Знаєте, що хоч я і в немочі плоті благовістив вам у перший раз, | вёсте же, ћкw за нeмощь пл0ти благовэсти1хъ вaмъ пeрвэе: |
|
14
|
14
|
| але ви не зневажили і не відцуралися спокуси моєї в плоті моїй, а прийняли мене, як ангела Божого, як Христа Ісуса. | и3 и3скушeніz моегw2, є4же во пл0ти моeй, не ўничижи1сте, ни њплевaсте, но ћкоже ѓгGла б9іz пріsсте мS, ћкw хrтA ї}са. |
|
15
|
15
|
| Яке ж було блаженство ваше! Свідчу вам, якби це було можливо, ви вирвали б очі свої і віддали мені. | К0е u5бо бsше бlжeнство вaше; Свидётелствую бо вaмъ, ћкw, ѓще бы бhло м0щно, nчесA в†ша и3звертёвше дaли бhсте ми2. |
|
16
|
16
|
| Hевже ж я став ворогом вашим, говорячи істину? | Тёмже врaгъ вaмъ бhхъ, и4стину вaмъ глаг0лz; |
|
17
|
17
|
| Пильнують про вас нещиро, хочуть відлучити вас, щоб ви дбали про них. | Ревнyютъ по вaсъ не д0брэ, но tлучи1ти вaсъ хотsтъ, да и5мъ ревнyете. |
|
18
|
18
|
| Добре пильнувати в доброму завжди, а не лише в моїй присутності у вас. | Добр0 же, є4же ревновaти всегдA въ д0брэмъ, и3 не т0чію внегдA приходи1ти ми2 къ вaмъ. |
|
19
|
19
|
| Діти мої, для яких я знову в муках народження, доки не відобразиться у вас Христос! | Ч†дца мо‰, и4миже пaки болёзную, д0ндеже воwбрази1тсz хrт0съ въ вaсъ: |
|
20
|
20
|
| Хотів би тепер бути у вас і змінити голос мій, бо я не розумію вас. | хотёлъ же бhхъ пріити2 къ вaмъ нн7э и3 и3змэни1ти глaсъ м0й, ћкw не домышлsюсz њ вaсъ. |
|
21
|
21
|
| Скажіть же мені ви, які бажаєте бути під законом: хіба ви не слухаєте закону? | Глаг0лите ми2, и5же под8 зак0номъ х0щете бhти: зак0на ли не слyшаете; |
|
22
|
22
|
| Бо написано: «Авраам мав двох синів: одного від рабині, а другого від вільної». | (За?.) Пи1сано бо є4сть, ћкw ґвраaмъ двA сы6на и3мЁ: є3ди1наго t рабы2, ґ другaго t своб0дныz. |
|
23
|
23
|
| Але той, хто від рабині, народився за плоттю, а той, хто від вільної‚ — за обітницею. | Но и4же t рабы2, по пл0ти роди1сz: ґ и4же t своб0дныz, по њбэтовaнію. |
|
24
|
24
|
| У цьому є іносказання. Це два завіти: один від гори Синайської, що народжує в рабство, це є Агар, | Я%же сyть и3носказaєма: сі‰ бо є3стA двA завBта: є3ди1нъ ќбw t горы2 сінaйскіz, въ раб0ту раждazй, и4же є4сть ґгaрь: |
|
25
|
25
|
| бо Агар означає гору Синай в Аравії і відповідає нинішньому Єрусалиму, бо він зі своїми дітьми перебуває в рабствi; | ґгaрь бо, сінA горA є4сть во ґравjи, прилагaетсz же нн7эшнему їеrли1му, раб0таетъ же съ ч†ды свои1ми: |
|
26
|
26
|
| а вишній Єрусалим — вільний: він мати всім нам. | ґ вhшній їеrли1мъ своб0дь є4сть, и4же є4сть мaти всBмъ нaмъ. |
|
27
|
27
|
| Бо написано: «Звеселися, неплідна, яка не родила; вигукни і виголоси, яка не мучилася родами; бо в одинокої значно більше дітей, ніж у тієї, що має чоловіка». | Пи1сано бо є4сть: возвесели1сz, непл0ды, не раждaющаz: раст0ргни и3 возопи2, неболsщаz: ћкw мнHга ч†да пустhz пaче, нeжели и3мyщіz мyжа. |
|
28
|
28
|
| Ми, браття, діти обітниці за Ісааком. | (За? ©№‹.) Мh же, брaтіе, по їсаaку њбэтовaніz ч†да є3смы2. |
|
29
|
29
|
| Але як тоді той, який народився за плоттю, переслідував народженого за духом, так і нині. | Но ћкоже тогдA по пл0ти роди1выйсz гонsше дух0внаго, тaкw и3 нн7э. |
|
30
|
30
|
| Що ж говорить Писання? «Вижени рабиню разом із сином її, бо не може син рабині бути спадкоємцем разом із сином вільної». | Но что2 глаг0летъ писaніе; И#зжени2 рабY и3 сhна є3S, не и4мать бо наслёдовати сhнъ рабhнинъ съ сhномъ своб0дныz. |
|
31
|
31
|
| Отже, браття, ми діти не рабині, а вільної. | Тёмже, брaтіе, нёсмы рабы6нина ч†да, но своб0дныz. |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Отже, стійте у свободі, яку дарував нам Христос, і не підпадайте знову під ярмо рабства. | Своб0дою u5бо, є4юже хrт0съ нaсъ свободи2, ст0йте, и3 не пaки под8 и4гомъ раб0ты держи1тесz. |
|
2
|
2
|
| Ось я, Павло, кажу вам: якщо ви обрізуєтесь, не буде вам ніякої користі від Христа. | СE ѓзъ пavелъ глаг0лю вaмъ, ћкw ѓще њбрёзаетесz, хrт0съ вaсъ ничт0же п0льзуетъ. |
|
3
|
3
|
| Знову я свідчу кожному чоловікові, який обрізується, що він повинен виконувати весь закон. | Свидётелствую же пaки всsкому человёку њбрёзающемусz, ћкw д0лженъ є4сть вeсь зак0нъ твори1ти. |
|
4
|
4
|
| Ви, що виправдовуєтеся законом, залишилися без Христа, відпали від благодаті, | Ўпраздни1стесz t хrтA, и5же зак0номъ њправдaетесz, t блгdти tпад0сте: |
|
5
|
5
|
| а ми духом чекаємо і сподіваємося праведности через віру. | мh бо дyхомъ t вёры ўповaніz прaвды ждeмъ. |
|
6
|
6
|
| Бо в Христі Ісусі не має сили ні обрізання, ні необрізання, а віра, яка діє любов’ю. | Њ хrтё бо ї}сэ ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни неwбрёзаніе, но вёра люб0вію поспёшествуема. |
|
7
|
7
|
| Ви йшли добре; хто зупинив вас, щоб ви не підкорялись істині? | Течaсте д0брэ: кто2 вaмъ возбрани2 не покарsтисz и4стинэ; |
|
8
|
8
|
| Таке переконання не від Того, Хто покликав вас. | Препрёніе не t призвaвшагw вы2. |
|
9
|
9
|
| Мала закваска все тісто заквашує. | Мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ. |
|
10
|
10
|
| Я певен за вас у Господі, що ви не будете мислити інакше; а той, хто бентежить вас, хто б він не був, понесе на собі осудження. | Ѓзъ надёюсz њ вaсъ въ гDэ, ћкw ничт0же и4но разумёти бyдете: смущazй же вaсъ понесeтъ грёхъ, кт0 бы ни бhлъ. |
|
11
|
11
|
| Браття! За що ж переслідують мене, якщо я і тепер проповідую обрізання? Тоді припинилася б спокуса хреста. | (За? ©в7‹.) Ѓзъ же, брaтіе, ѓще њбрёзаніе є3щE проповёдую, почто2 є3щE гони1мь є4смь; u5бо ўпраздни1сz соблaзнъ кrтA. |
|
12
|
12
|
| О, якби були видалені ті, що підбурюють вас! | Q, дaбы tсэчeни бhли развращaющіи вaсъ. |
|
13
|
13
|
| До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті, але любов’ю служіть один одному. | Вh бо на своб0ду звaни бhсте, брaтіе: т0чію да не своб0да вaша въ винY пл0ти, но люб0вію раб0тайте дрyгъ дрyгу. |
|
14
|
14
|
| Бо весь закон в одному слові міститься: «Люби ближнього твого, як самого себе». | И$бо вeсъ зак0нъ въ є3ди1нэмъ словеси2 и3сполнsетсz, во є4же: возлю1биши бли1жнzго твоего2 ћкоже себE. |
|
15
|
15
|
| Коли ж ви один одного гризете і з’їдаєте, стережіться, щоб не знищили ви один одного! | Ѓще же дрyгъ дрyга ўгрызaете и3 снэдaете, блюди1тесz, да не дрyгъ t дрyга и3стреблeни бyдете. |
|
16
|
16
|
| Я говорю: духом живіть, і ви не будете чинити похоті плотської, | Глаг0лю же: дyхомъ ходи1те, и3 п0хоти плотскjz не совершaйте: |
|
17
|
17
|
| бо плоть бажає противного духові, а дух — противного плоті: вони одне одному противляться, так що ви не те робите, чого хотіли б. | пл0ть бо похотствyетъ на дyха, дyхъ же на пл0ть: сі‰ же дрyгъ дрyгу проти1вzтсz, да не ±же х0щете, сі‰ творитE. |
|
18
|
18
|
| Якщо ж дух вас провадить, то ви не під законом. | Ѓще ли дyхомъ води1ми є3стE, нёсте под8 зак0номъ. |
|
19
|
19
|
| Діла плотські явні: це — перелюб, блуд, нечистота, безсоромність, | Kвлє1на же сyть дэлA плотск†z, ±же сyть прелюбодэsніе, блyдъ, нечистотA, студодэsніе, |
|
20
|
20
|
| ідолослужіння, чародійство, ворожнеча, чвари, заздрість, гнів, розбрат, незгоди‚ (спокуси), єресі, | їдwлослужeніе, чародэ‰ніz, вражды6, рвє1ніz, зави6ды, ћрwсти, разжжє1ніz, рaспри, соблaзны, є4рєси, |
|
21
|
21
|
| ненависть, убивство, пияцтво, безчинство і таке інше. Попереджаю вас, як і раніше попереджав, що ті, хто так роблять, Царства Божого не успадкують. | з†висти, ўб‡йства, пі‰нства, безчи1нни кли6чи и3 подHбнаz си6мъ: ±же предглаг0лю вaмъ, ћкоже и3 предрек0хъ, ћкw таковaz творsщіи цrтвіz б9іz не наслёдzтъ. |
|
22
|
22
|
| Плід же духа є: любов, радість, мир, довготерпіння, доброта, милосердя, віра, | (За? ©G‹.) Пл0дъ же дух0вный є4сть любы2, рaдость, ми1ръ, долготерпёніе, блaгость, милосeрдіе, вёра, |
|
23
|
23
|
| лагідність, стриманість. Hа таких нема закону. | кр0тость, воздержaніе: на таковhхъ нёсть зак0на. |
|
24
|
24
|
| Але ті, що Христові є‚ плоть свою розп’яли з пристрастями і похотями. | Ґ и5же хrтHвы сyть, пл0ть распsша со страстьми2 и3 похотьми2. |
|
25
|
25
|
| Якщо ми живемо духом, то за духом повинні й діяти. | Ѓще живeмъ дyхомъ, дyхомъ и3 да х0димъ. |
|
26
|
26
|
| Hе будьмо марнославні, один одного дратувати, один одному заздрити. | Не бывaимъ тщеслaвни, дрyгъ дрyга раздражaюще, дрyгъ дрyгу зави1дzще. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Браття! Якщо і впаде людина в якийсь гріх, ви, духовні, виправляйте такого в дусі лагідности, пильнуючи кожний себе, щоб і ти не був спокушений. | Брaтіе, ѓще и3 впадeтъ человёкъ въ нёкое прегрэшeніе, вы2 дух0вніи и3справлsйте таковaго дyхомъ кр0тости: блюдhй себE, да не и3 ты2 и3скушeнъ бyдеши. |
|
2
|
2
|
| Hосіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа. | (За? ©д7‹.) Дрyгъ дрyга тzгwты2 носи1те, и3 тaкw и3сп0лните зак0нъ хrт0въ. |
|
3
|
3
|
| Бо хто вважає себе чимось, коли він є ніщо, той обманює себе. | Ѓще бо кто2 мни1тъ себE бhти что2, ничт0же сhй, ўм0мъ льсти1тъ себE. |
|
4
|
4
|
| Кожний нехай випробовує своє діло і тоді матиме похвалу тільки в собі, а не в іншому, | Дёло же своE да и3скушaетъ кjйждо, и3 тогдA въ себЁ т0чію хвалeніе да и4мать, ґ не во и3нёмъ: |
|
5
|
5
|
| бо кожний свій тягар понесе. | кjйждо бо своE брeмz понесeтъ. |
|
6
|
6
|
| Той, хто навчається слова, нехай ділиться з наставником усяким добром. | Да њбщaетсz же ўчsйсz словеси2 ўчaщему во всёхъ благи1хъ. |
|
7
|
7
|
| Hе обманюйтесь: Бог зневаженим не буває. Що посіє людина, те й пожне. | Не льсти1тесz: бGъ поругaемь не бывaетъ. Е$же бо ѓще сёетъ человёкъ, т0жде и3 п0жнетъ: |
|
8
|
8
|
| Хто сіє для плоті своєї, від плоті пожне тління, а хто сіє для духа, від духа пожне життя вічне. | ћкw сёzй въ пл0ть свою2, t пл0ти п0жнетъ и3стлёніе: ґ сёzй въ дyхъ, t дyха п0жнетъ жив0тъ вёчный. |
|
9
|
9
|
| Роблячи добро, не будемо сумувати, бо у свій час пожнемо, якщо не ослабнемо. | Д0брое же творsще, да не стужaемъ си2: во врeмz бо своE п0жнемъ, не њслабёюще. |
|
10
|
10
|
| Отже, доки є час, будемо робити добро всім, а найбільше ж своїм за вірою. | Тёмже u5бо, д0ндеже врeмz и4мамы, да дёлаимъ благ0е ко всBмъ, пaче же къ пrнымъ въ вёрэ. |
|
11
|
11
|
| Бачите, як багато я написав вам власною рукою. | (За? ©е7‹.) Ви1дите, коли1цэми кни1гами писaхъ вaмъ моeю рук0ю. |
|
12
|
12
|
| Ті, які бажають хвалитися плоттю, примушують вас обрізуватися тільки для того, щоб їх не гнали за хрест Христів, | Е#ли1цы хотsтъ хвали1тисz по пл0ти, сjи нyдzтъ вы2 њбрёзатисz, т0чію да не кrтA рaди хrт0ва гони1ми бyдутъ: |
|
13
|
13
|
| бо й самі ті, що обрізуються, не дотримуються закону, але хочуть, щоб ви обрізувалися, аби похвалитися вашою плоттю. | ни бо2 њбрёзающіисz сaми зак0нъ хранsтъ, но хотsтъ вaмъ њбрёзоватисz, да въ вaшей пл0ти похвaлzтсz: |
|
14
|
14
|
| А я не бажаю хвалитися, хіба тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, Яким для мене світ розп’ятий і я для світу. | (За?.) мнё же да не бyдетъ хвали1тисz, т0кмw њ кrтЁ гDа нaшегw ї}са хrтA, и4мже мнЁ мjръ распsтсz, и3 ѓзъ мjру. |
|
15
|
15
|
| Бо у Христі Ісусі не має ваги ні обрізання, ні необрізання, а нове створіння. | Њ хrтё бо ї}сэ ни њбрёзаніе что2 м0жетъ, ни неwбрёзаніе, но н0ва твaрь. |
|
16
|
16
|
| Тим, які живуть за цим правилом, мир їм і милість та Ізраїлеві Божому. | И# є3ли1цы прaвиломъ си1мъ жи1телствуютъ, ми1ръ на ни1хъ и3 млcть, и3 на ї}ли б9іи. |
|
17
|
17
|
| А втім, ніхто не обтяжуй мене: бо я ношу рани Господа Ісуса на тілі моїм. | Пр0чее, труды2 да никт0же ми2 даeтъ: ѓзъ бо ћзвы гDа ї}са на тёлэ моeмъ ношY. |
|
18
|
18
|
| Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браття! Амінь. | Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA со дyхомъ вaшимъ, брaтіе. Ґми1нь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
