|
Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла
|
Къ корjнfzнwмъ 1-е
|
|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
| Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат | (За? Rк7в7.) Пavелъ, звaнъ ґпcлъ ї}съ хrт0въ в0лею б9іею, и3 сwсfeнъ брaтъ, |
|
2
|
2
|
| церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас: | цRкви б9іей сyщей въ корjнfэ, њсщ7є1ннымъ њ хrтЁ ї}сэ, зв†ннымъ с™ы6мъ, со всёми призывaющими и4мz гDа нaшегw ї}са хrтA, во всsцэмъ мёстэ, тёхъ же и3 нaшемъ: |
|
3
|
3
|
| благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. | (За? Rк7G.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A нaшегw и3 гDа ї}са хrтA. |
|
4
|
4
|
| Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі, | Благодарю2 бGа моего2 всегдA њ вaсъ, њ блгdти б9іей дaннэй вaмъ њ хrтЁ ї}сэ, |
|
5
|
5
|
| бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — | ћкw во всeмъ њбогати1стесz њ нeмъ, во всsцэмъ сл0вэ и3 всsцэмъ рaзумэ, |
|
6
|
6
|
| тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — | ћкоже свидётелство хrт0во и3звэсти1сz въ вaсъ: |
|
7
|
7
|
| так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, | ћкw вaмъ не лиши1тисz ни во є3ди1нэмъ даровaніи, чaющымъ tкровeніz гDа нaшегw ї}са хrтA, |
|
8
|
8
|
| Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа. | и4же и3 ўтверди1тъ вaсъ дaже до концA непови1нныхъ въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA. |
|
9
|
9
|
| Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим. | Вёренъ бGъ, и4мже звaни бhсте во nбщeніе сн7а є3гw2 ї}са хrтA, гDа нaшегw. |
|
10
|
10
|
| Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці. | (За? Rк7д7.) Молю1 же вы2, брaтіе, и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA, да т0жде глаг0лете вси2, и3 да не бyдутъ въ вaсъ р†спри, да бyдете же ўтверждeни въ т0мже разумёніи и3 въ т0йже мhсли. |
|
11
|
11
|
| Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. | Возвэсти1сz бо ми2 њ вaсъ, брaтіе мо‰, (пHсланнымъ) t хл0иса [t домaшнихъ хл0иса], ћкw рвє1ніz въ вaсъ сyть. |
|
12
|
12
|
| Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів. | Глаг0лю же сE, ћкw кjйждо вaсъ глаг0летъ: ѓзъ ќбw є4смь пavловъ, ѓзъ же ґполлHсовъ, ѓзъ же ки1финъ, ѓзъ же хrт0въ. |
|
13
|
13
|
| Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися? | Е#дA раздэли1сz хrт0съ, є3дA пavелъ распsтсz по вaсъ; и3ли2 во и4мz пavлово крести1стесz; |
|
14
|
14
|
| Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая, | Благодарю2 бGа, ћкw ни є3ди1наго t вaсъ крести1хъ, т0чію крjспа и3 гaіа, |
|
15
|
15
|
| щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я. | да не кто2 речeтъ, ћкw въ моE и4мz крести1хъ. |
|
16
|
16
|
| Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю. | Крести1хъ же и3 стефани1новъ д0мъ: пр0чее не вёмъ, ѓще кого2 и3н0го крести1хъ. |
|
17
|
17
|
| Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового. | Не послa бо менE хrт0съ крести1ти, но благовэсти1ти, не въ премyдрости сл0ва, да не и3спраздни1тсz кrтъ хrт0въ. |
|
18
|
18
|
| Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. | (За? Rк7е7.) Сл0во бо кrтное погибaющымъ ќбw ю3р0дство є4сть, ґ спасaємымъ нaмъ си1ла б9іz є4сть. |
|
19
|
19
|
| Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину». | Пи1сано бо є4сть: погублю2 премyдрость премyдрыхъ, и3 рaзумъ разyмныхъ tвeргу. |
|
20
|
20
|
| Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство? | ГдЁ премyдръ; гдЁ кни1жникъ; гдЁ совопр0сникъ вёка сегw2; Не њбуи1 ли бGъ премyдрость мjра сегw2; |
|
21
|
21
|
| Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих. | Понeже бо въ премdрости б9іей не разумЁ мjръ премyдростію бGа, бlгоизв0лилъ бGъ бyйствомъ пр0повэди спcти2 вёрующихъ. |
|
22
|
22
|
| Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости; | Понeже и3 їудeє знaменіz пр0сzтъ, и3 є4ллини премyдрости и4щутъ: |
|
23
|
23
|
| а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство, | мh же проповёдуемъ хrтA рaспzта, їудeємъ ќбw соблaзнъ, є4ллинwмъ же безyміе, |
|
24
|
24
|
| для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість; | самBмъ же зв†ннымъ їудeємъ же и3 є4ллинwмъ хrтA, б9ію си1лу и3 б9ію премdрость: |
|
25
|
25
|
| бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського. | занE бyее б9іе премdрэе человBкъ є4сть, и3 немощн0е б9іе крэпчaе человBкъ є4сть. |
|
26
|
26
|
| Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; | (За?.) Ви1дите бо звaніе вaше, брaтіе, ћкw не мн0зи премyдри по пл0ти, не мн0зи си1льни, не мн0зи благор0дни: |
|
27
|
27
|
| але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; | но б{zz мjра и3збрA бGъ, да прем{дрыz посрами1тъ, и3 нeмwщнаz мjра и3збрA бGъ, да посрами1тъ крBпкаz: |
|
28
|
28
|
| і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — | и3 худорHднаz мjра и3 ўничижє1ннаz и3збрA бGъ, и3 не с{щаz, да с{щаz ўпраздни1тъ, |
|
29
|
29
|
| щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом. | ћкw да не похвaлитсz всsка пл0ть пред8 бGомъ. |
|
30
|
30
|
| Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням, | И#з8 негHже вы2 є3стE њ хrтЁ ї}сэ, и4же бhсть нaмъ премdрость t бGа, прaвда же и3 њсщ7eніе и3 и3збавлeніе, |
|
31
|
31
|
| щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом». | да, ћкоже пи1шетсz: хвалsйсz, њ гDэ да хвaлитсz. |
|
Глава 2
|
Главa в7
|
|
1
|
1
|
| І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, | И# ѓзъ пришeдъ къ вaмъ, брaтіе, пріид0хъ не по превосх0дному словеси2 и3ли2 премyдрости возвэщaz вaмъ свидётелство б9іе: |
|
2
|
2
|
| бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого, | не суди1хъ бо вёдэти что2 въ вaсъ, т0чію ї}са хrтA, и3 сего2 рaспzта: |
|
3
|
3
|
| і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті. | и3 ѓзъ въ нeмощи и3 стрaсэ и3 трeпетэ мн0зэ бhхъ въ вaсъ. |
|
4
|
4
|
| І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили, | И# сл0во моE и3 пр0повэдь моS не въ препрётелныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ kвлeніи дyха и3 си1лы, |
|
5
|
5
|
| щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій. | да вёра вaша не въ мyдрости человёчестэй, но въ си1лэ б9іей бyдетъ. |
|
6
|
6
|
| Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих; | (За? Rк7ѕ7.) Премdрость же глаг0лемъ въ совершeнныхъ, премdрость же не вёка сегw2, ни кнzзeй вёка сегw2 престаю1щихъ, |
|
7
|
7
|
| а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої, | но глаг0лемъ премdрость б9ію, въ тaйнэ сокровeнную, ю4же пред8устaви бGъ прeжде вBкъ въ слaву нaшу, |
|
8
|
8
|
| якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. | ю4же никт0же t кнzзeй вёка сегw2 разумЁ: ѓще бо бhша разумёли, не бhша гDа слaвы рaспzли. |
|
9
|
9
|
| Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». | Но ћкоже є4сть пи1сано: (За? Rк7з7.) и4хже џко не ви1дэ, и3 ќхо не слhша, и3 на сeрдце человёку не взыд0ша, ±же ўгот0ва бGъ лю1бzщымъ є3го2. |
|
10
|
10
|
| Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі. | Нaмъ же бGъ tкрhлъ є4сть д¦омъ свои1мъ: д¦ъ бо вс‰ и3спытyетъ, и3 глубины6 б9іz. |
|
11
|
11
|
| Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. | Кт0 бо вёсть t человBкъ, ±же въ человёцэ, т0чію дyхъ человёка, живyщій въ нeмъ; Тaкожде и3 б9іz никт0же вёсть, т0чію д¦ъ б9ій. |
|
12
|
12
|
| Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, | Мh же не дyха мjра сегw2 пріsхомъ, но д¦а и4же t бGа, да вёмы ±же t бGа даров†ннаz нaмъ, |
|
13
|
13
|
| що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. | ±же и3 глаг0лемъ не въ научeныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ научeныхъ д¦а с™aгw, духHвнаz дух0вными сразсуждaюще. |
|
14
|
14
|
| Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. | Душeвенъ же человёкъ не пріeмлетъ ±же д¦а б9іz: ю3р0дство бо є3мY є4сть, и3 не м0жетъ разумёти, занE дух0внэ востzзyетсz. |
|
15
|
15
|
| Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. | Дух0вный же востzзyетъ ќбw вс‰, ґ сaмъ т0й ни t є3ди1нагw востzзyетсz. |
|
16
|
16
|
| Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів. | Кт0 бо разумЁ ќмъ гDень, и4же и3з8zсни1тъ и5; Мh же ќмъ хrт0въ и4мамы. |
|
Глава 3
|
Главa G
|
|
1
|
1
|
| І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христі. | И# ѓзъ, брaтіе, не мог0хъ вaмъ глаг0лати ћкw духHвнымъ, но ћкw плHтzнымъ, ћкw младeнцємъ њ хrтЁ. |
|
2
|
2
|
| Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, | Млек0мъ вы2 напои1хъ, ґ не брaшномъ: и4бо не u5 можaсте, но нижE є3щE м0жете нн7э, |
|
3
|
3
|
| бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? І чи не за людським звичаєм живете? | є3щe бо пл0тстіи є3стE. И#дёже бо въ вaсъ з†висти и3 рвє1ніz и3 рaспри, не пл0тстіи ли є3стE и3 по человёку х0дите; |
|
4
|
4
|
| Бо коли хтось говорить: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба не плотські ви? | Е#гдa бо глаг0летъ кто2: ѓзъ ќбw є4смь пavловъ, другjй же: ѓзъ ґполлHсовъ: не пл0тстіи ли є3стE; |
|
5
|
5
|
| Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. | Кто2 u5бо є4сть пavелъ; кт0 же ли ґполлHсъ; Но т0чію служи1теліе, и4миже вёровасте, и3 комyждо ћкоже гDь дадE. |
|
6
|
6
|
| Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; | Ѓзъ насади1хъ, ґполлHсъ напои2, бGъ же возрасти2: |
|
7
|
7
|
| а тому і хто насаджує‚ і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує. | тёмже ни насаждazй є4сть что2, ни напаszй, но возращazй бGъ. |
|
8
|
8
|
| Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. | Насаждazй же и3 напаszй є3ди1но є3стA: кjйждо же свою2 мздY пріи1метъ по своемY трудY. |
|
9
|
9
|
| Бо ми співпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля. | (За? Rк7}.) БGу бо є3смы2 споспBшницы: б9іе тzжaніе, б9іе здaніе є3стE. |
|
10
|
10
|
| Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу, а інший будує на ній; але нехай кожний пильнує, як він будує. | По блгdти б9іей дaннэй мнЁ, ћкw премyдръ ґрхітeктwнъ њсновaніе положи1хъ, и4нъ же назидaетъ: кjйждо же да блюдeтъ, кaкw назидaетъ. |
|
11
|
11
|
| Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. | Њсновaніz бо и3нaгw никт0же м0жетъ положи1ти пaче лежaщагw, є4же є4сть ї}съ хrт0съ. |
|
12
|
12
|
| Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, — | Ѓще ли кто2 назидaетъ на њсновaніи сeмъ злaто, сребро2, кaменіе честн0е, дровA, сёно, тр0стіе, |
|
13
|
13
|
| діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. | когHждо дёло kвлeно бyдетъ: дeнь бо kви1тъ, занE nгнeмъ tкрывaетсz: и3 когHждо дёло, kков0же є4сть, џгнь и3скyситъ. |
|
14
|
14
|
| У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. | (И#) є3гHже ѓще дёло пребyдетъ, є4же наздA, мздY пріи1метъ: |
|
15
|
15
|
| А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь. | (ґ) є3гHже дёло сгори1тъ, њтщети1тсz: сaмъ же спасeтсz, тaкожде ћкоже nгнeмъ. |
|
16
|
16
|
| Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас? | Не вёсте ли, ћкw хрaмъ б9ій є3стE, и3 д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ; |
|
17
|
17
|
| Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви. | Ѓще кто2 б9ій хрaмъ растли1тъ, растли1тъ сего2 бGъ: хрaмъ бо б9ій с™ъ є4сть, и4же є3стE вы2. |
|
18
|
18
|
| Hіхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим. | (За? Rк7f7.) Никт0же себE да прельщaетъ: ѓще кто2 мни1тсz мyдръ бhти въ вaсъ въ вёцэ сeмъ, бyй да бывaетъ, ћкw да премyдръ бyдетъ. |
|
19
|
19
|
| Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: «Він ловить мудрих у хитрощах їхніх». | Премyдрость бо мjра сегw2 бyйство ў бGа є4сть, пи1сано бо є4сть: запинazй прем{дрымъ въ ковaрствэ и4хъ. |
|
20
|
20
|
| І ще: «Господь знає міркування мудреців, що вони марнi». | И# пaки: гDь вёсть помышлє1ніz человёчєска [мyдрыхъ], ћкw сyть сyєтна. |
|
21
|
21
|
| Отже, ніхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше: | Тёмже никт0же да хвaлитсz въ человёцэхъ, вс‰ бо в†ша сyть: |
|
22
|
22
|
| чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше; | ѓще пavелъ, и3ли2 ґполлHсъ, и3ли2 ки1фа, и3ли2 мjръ, и3ли2 жив0тъ, и3ли2 смeрть, и3ли2 насто‰щаz, и3ли2 б{дущаz, вс‰ в†ша сyть: |
|
23
|
23
|
| ви ж — Христові, а Христос — Божий. | вh же хrтHвы, хrт0съ же б9ій. |
|
Глава 4
|
Главa д7
|
|
1
|
1
|
| Отже, кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і будівничих таїн Божих. | (За? Rl.) Тaкw нaсъ да непщyетъ человёкъ, ћкw слyгъ хrт0выхъ и3 строи1телей т†инъ б9іихъ: |
|
2
|
2
|
| Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним. | ґ є4же пр0чее и4щетсz въ строи1телехъ, да вёренъ кто2 њбрsщетсz. |
|
3
|
3
|
| Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе. | Мнё же не вели1ко є4сть, да t вaсъ и3стzжyсz, и3ли2 t человёческагw днE [судA]: но ни сaмъ себE востzзyю. |
|
4
|
4
|
| Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. | НичесHже бо въ себЁ свёмъ, но ни њ сeмъ њправдaюсz: востzзyzй же мS гDь є4сть. |
|
5
|
5
|
| Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. | (За?.) Тёмже прeжде врeмене ничт0же суди1те, д0ндеже пріи1детъ гDь, и4же во свётэ приведeтъ т†йнаz тмы2 и3 њб8zви1тъ совёты сердє1чныz, и3 тогдA похвалA бyдетъ комyждо t бGа. |
|
6
|
6
|
| Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним. | Сі‰ же, брaтіе (мо‰), преwбрази1хъ на себE и3 ґполлHса вaсъ рaди, да t нaю научитeсz не пaче напи1санныхъ мyдрствовати, да не є3ди1нъ по є3ди1ному гордитeсz на другaго. |
|
7
|
7
|
| Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав? | Кт0 бо тS разсуждaетъ; Чт0 же и4маши, є3гHже нёси пріsлъ; Ѓще же и3 пріsлъ є3си2, что2 хвaлишисz ћкw не пріeмъ; |
|
8
|
8
|
| Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати! | СE, сhти є3стE, сE, њбогати1стесz, без8 нaсъ воцари1стесz: и3 q, дабы2 воцари1лисz є3стE, да и3 мы2 бhхомъ съ вaми цaрствовали. |
|
9
|
9
|
| Бо я думаю, що нам, посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям. | (За? Rl№.) Мню1 бо, ћкw бGъ ны2 послaнники послёдніz kви2, ћкw насмeртники: занE поз0ръ бhхомъ мjру и3 ѓгGлwмъ и3 человёкwмъ. |
|
10
|
10
|
| Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христi; ми немічні, а ви міцнi; ви у славі, а ми в безчесті. | Мы2 (ќбw) бyи хrтA рaди, вh же мyдри њ хrтЁ: мы2 нeмощни, вh же крёпцы: вы2 слaвни, мh же безчeстни. |
|
11
|
11
|
| Hавіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, | До нн7эшнzгw часA и3 ѓлчемъ, и3 жaждемъ, и3 наготyемъ, и3 стрaждемъ, и3 скитaемсz, |
|
12
|
12
|
| і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; | и3 труждaемсz, дёлающе свои1ми рукaми. Ўкорsеми, благословлsемъ: гони1ми, терпи1мъ: |
|
13
|
13
|
| ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині. | хyлими, ўтэшaемсz [м0лимъ]: ћкоже њтрeби мjру бhхомъ, всBмъ попрaніе досeлэ. |
|
14
|
14
|
| Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених, | Не срамлsz вaсъ сі‰ пишY, но ћкоже ч†да мо‰ возлю1блєннаz наказyю. |
|
15
|
15
|
| бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям. | Ѓще бо (и3) мнHги пёстуны и4мате њ хrтЁ, но не мнHги nтцы2: њ хrтё бо ї}сэ бlговэствовaніемъ ѓзъ вы2 роди1хъ. |
|
16
|
16
|
| Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу. | Молю1 же вaсъ: под0бни мнЁ бывaйте, ћкоже ѓзъ хrтY. |
|
17
|
17
|
| Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві. | (За? Rlв7.) Сегw2 рaди послaхъ къ вaмъ тімоfeа, и4же ми2 є4сть чaдо возлю1блено и3 вёрно њ гDэ, и4же вaмъ воспомsнетъ пути6 мо‰, ±же њ хrтЁ ї}сэ, ћкоже вездЁ и3 во всsцэй цRкви ўчY. |
|
18
|
18
|
| Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися; | Ћкw не грzдyщу ми2 къ вaмъ, разгордёшасz нёцыи: |
|
19
|
19
|
| але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господеві, і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу, | пріидy же ск0рw къ вaмъ, ѓще гDь восх0щетъ, и3 ўразумёю не сл0во разгордёвшихсz, но си1лу: |
|
20
|
20
|
| бо Царство Боже не в слові, а в силі. | не въ словеси1 бо цrтво б9іе, но въ си1лэ. |
|
21
|
21
|
| Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідности? | Что2 х0щете; съ пaлицею ли пріидY къ вaмъ, и3ли2 съ люб0вію и3 дyхомъ кр0тости; |
|
Глава 5
|
Главa є7
|
|
1
|
1
|
| Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодіяння‚ і то таке блудодіяння, якого немає навіть і у язичників, що хтось за жінку має жінку батька свого. | Tню1дъ слhшитсz въ вaсъ блужeніе, и3 таково2 блужeніе, kков0же ни во kзhцэхъ и3менyетсz, ћкw нёкоему и3мёти женY џтчую. |
|
2
|
2
|
| А ви загордилися, замість того, щоб плакати, і того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. | И# вы2 разгордёсте, и3 не пaче плaкасте, да и4зметсz t среды2 вaсъ содёzвый дёло сіE. |
|
3
|
3
|
| Та я, будучи відсутній тілом, але присутній духом, уже вирішив, ніби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке діло, | ЗанE ѓзъ ќбw ѓще не ў вaсъ сhй тёломъ, тy же живhй дyхомъ, ўжE суди1хъ, ћкw тaмw сhй: содёzвшаго си1це сіE, |
|
4
|
4
|
| у зібранні вашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з моїм духом, силою Господа нашого Ісуса Христа, | њ и4мени гDа нaшегw ї}са хrтA собрaвшымсz вaмъ и3 моемY дyху, съ си1лою гDа нaшегw ї}са хrтA, |
|
5
|
5
|
| віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Ісуса Христа. | предaти таковaго сатанЁ во и3змождeніе пл0ти, да дyхъ спасeтсz въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA. |
|
6
|
6
|
| Hічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? | Не добрA похвалA вaша. (За? RlG.) Не вёсте ли, ћкw мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ; |
|
7
|
7
|
| Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом‚ бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. | Њчи1стите u5бо вeтхій квaсъ, да бyдете н0во смэшeніе, ћкоже є3стE безквaсни: и4бо пaсха нaша за ны2 пожрeнъ бhсть хrт0съ. |
|
8
|
8
|
| Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини. | Тёмже да прaзднуемъ не въ квaсэ вeтсэ, ни въ квaсэ ѕл0бы и3 лукaвства, но въ безквaсіихъ чтcоты2 и3 и4стины. |
|
9
|
9
|
| Я писав вам у посланні — не знатися з блудниками; | (За? Rlд7.) Писaхъ вaмъ въ послaніи не примэшaтисz блудникHмъ: |
|
10
|
10
|
| проте не взагалі з блудниками світу цього — або лихварями, або хижаками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти із світу цього. | и3 не всsкw блудникHмъ мjра сегw2, и3ли2 лихои1мцємъ, и3ли2 хи1щникwмъ, и3ли2 їдwлослужи1телємъ, понeже u5бо д0лжни бы є3стE бhли t мjра (сегw2) и3зhти: |
|
11
|
11
|
| Hині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом. | нн7э же писaхъ вaмъ не примэшaтисz, ѓще нёкій, брaтъ и3менyемь, бyдетъ блудни1къ, и3ли2 лихои1мецъ, и3ли2 їдwлослужи1тель, и3ли2 досади1тель, и3ли2 піsница, и3ли2 хи1щникъ: съ таковhмъ нижE ћсти. |
|
12
|
12
|
| Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите? | Чт0 бо ми2 и3 внёшнихъ суди1ти; Не внyтреннихъ ли вы2 сyдите; |
|
13
|
13
|
| А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих. | Внёшнихъ же бGъ сyдитъ. И# и3зми1те ѕлaго t вaсъ самёхъ. |
|
Глава 6
|
Главa ѕ7
|
|
1
|
1
|
| Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у неправедних, а не у святих? | Смёетъ ли кто2 t вaсъ, вeщь и3мёz ко и3н0му, суди1тисz t непрaведныхъ, ґ не t с™hхъ; |
|
2
|
2
|
| Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи? | Не вёсте ли, ћкw с™jи мjрови и4мутъ суди1ти; и3 ѓще вaми сyдъ пріи1метъ мjръ, недост0йни є3стE суди1щємъ худы6мъ; |
|
3
|
3
|
| Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські? | Не вёсте ли, ћкw ѓггелwвъ суди1ти и4мамы, ґ не т0чію житeйскихъ; |
|
4
|
4
|
| А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать. | Житє1йскаz бо суди6ща ѓще и4мате, ўничижeнныхъ въ цRкви, си1хъ посаждaете. |
|
5
|
5
|
| Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми? | Къ срaму вaмъ глаг0лю: тaкw ли нёсть въ вaсъ мyдръ ни є3ди1нъ, и4же м0жетъ разсуди1ти междY брaтій свои1хъ; |
|
6
|
6
|
| Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними. | Но брaтъ съ брaтомъ сyдитсz, и3 то2 пред8 невёрными. |
|
7
|
7
|
| І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки? | ЎжE u5бо tню1дъ вaмъ срaмъ є4сть, ћкw тzжбы6 и4мате междY соб0ю. Почто2 не пaче њби1дими є3стE; почто2 не пaче лишeни бывaете; |
|
8
|
8
|
| Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів. | Но вы2 (сaми) њби1дите и3 лишaете, да є3щE брaтію. |
|
9
|
9
|
| Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, | И#ли2 не вёсте, ћкw непрaвєдницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ; Не льсти1те себE: ни блудницы2, ни їдwлослужи1телє, ни прелюбодёє, (ни скверни1телє,) ни малак‡и, ни мужел0жницы, |
|
10
|
10
|
| ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують. | ни лихои1мцы, ни тaтіе, ни пі‰ницы, ни досади1телє, ни хи6щницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ. |
|
11
|
11
|
| І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого. | И# си1ми (ќбw) нёцыи бёсте, но њмhстесz, но њс™и1стесz, но њправди1стесz и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA и3 д¦омъ бGа нaшегw. |
|
12
|
12
|
| Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною. | (За? Rlе7.) Вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ на п0льзу: вс‰ ми2 лёть сyть, но не ѓзъ њбладaнъ бyду t чегw2. |
|
13
|
13
|
| Їжа для черева, і черево для їжi; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла. | Бр†шна чрeву, и3 чрeво брaшнwмъ: бGъ же и3 сіE и3 сі‰ ўпраздни1тъ. Тёло же не блужeнію, но гDеви, и3 гDь тёлу. |
|
14
|
14
|
| Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю. | БGъ же и3 гDа воздви1же, и3 нaсъ воздви1гнетъ си1лою своeю. |
|
15
|
15
|
| Хіба не знаєте‚ що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні! | Не вёсте ли, ћкw тэлесA в†ша ќдове хrтHвы сyть; Взeмь ли u5бо ќды хrтHвы, сотворю2 ќды блудни6чи; Да не бyдетъ. |
|
16
|
16
|
| Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть». | И#ли2 не вёсте, ћкw прилэплszйсz сквернодёйцэ є3ди1но тёло є4сть (съ блудодёйцею); бyдета бо, речE, џба въ пл0ть є3ди1ну. |
|
17
|
17
|
| А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. | Прилэплszйсz же гDеви є3ди1нъ дyхъ є4сть (съ гDемъ). |
|
18
|
18
|
| Уникайте блудодіяння: всякий гріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла грішить. | Бёгайте блудодэsніz: всsкъ (бо) грёхъ, є3г0же ѓще сотвори1тъ человёкъ, кромЁ тёла є4сть: ґ блудsй во своE тёло согрэшaетъ. |
|
19
|
19
|
| Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої? | И#ли2 не вёсте, ћкw тэлесA в†ша хрaмъ живyщагw въ вaсъ с™aгw д¦а сyть, є3г0же и4мате t бGа, и3 нёсте свои2; |
|
20
|
20
|
| Бо ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі. | кyплени бо є3стE цэн0ю. (За? Rlѕ7.) Прослaвите u5бо бGа въ тэлесёхъ вaшихъ и3 въ душaхъ вaшихъ, ±же сyть б9іz. |
|
Глава 7
|
Главa з7
|
|
1
|
1
|
| А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки. | Ґ њ ни1хже писaсте ми2, добро2 человёку женЁ не прикасaтисz. |
|
2
|
2
|
| Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка. | Но блудодэsніz рaди кjйждо свою2 женY да и4мать, и3 кazждо (женA) своего2 мyжа да и4мать. |
|
3
|
3
|
| Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові. | ЖенЁ мyжъ д0лжную люб0вь да воздаeтъ: тaкожде и3 женA мyжу. |
|
4
|
4
|
| Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка. | ЖенA свои1мъ тёломъ не владёетъ, но мyжъ: тaкожде и3 мyжъ свои1мъ тёломъ не владёетъ, но женA. |
|
5
|
5
|
| Hе ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою. | Не лишaйте себє2 дрyгъ дрyга, т0чію по соглaсію до врeмене, да пребывaете въ постЁ и3 моли1твэ, и3 пaки вкyпэ собирaйтесz, да не и3скушaетъ вaсъ сатанA невоздержaніемъ вaшимъ. |
|
6
|
6
|
| А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління. | Сіe же глаг0лю по совёту, (ґ) не по повелёнію. |
|
7
|
7
|
| Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше. | Хощy бо, да вси2 человёцы бyдутъ, ћкоже и3 ѓзъ: но кjйждо своE даровaніе и4мать t бGа, џвъ ќбw си1це, џвъ же си1це. |
|
8
|
8
|
| Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. | Глаг0лю же безбр†чнымъ и3 вдови1цамъ: добро2 и5мъ є4сть, ѓще пребyдутъ ћкоже и3 ѓзъ: |
|
9
|
9
|
| Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися. | ѓще ли не ўдержaтсz, да посzгaютъ: лyчше бо є4сть жени1тисz, нeжели разжизaтисz. |
|
10
|
10
|
| А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, — | Ґ њжени1вшымсz завэщавaю не ѓзъ, но гDь: женЁ t мyжа не разлучaтисz: |
|
11
|
11
|
| якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, — і чоловікові не залишати своєї жінки. | ѓще ли же и3 разлучи1тсz, да пребывaетъ безбрaчна, и3ли2 да смири1тсz съ мyжемъ (свои1мъ): и3 мyжу жены2 не tпущaти. |
|
12
|
12
|
| Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; | Пр0чымъ же ѓзъ глаг0лю, (ґ) не гDь: (За? Rlз7) ѓще кот0рый брaтъ женY и4мать невёрну, и3 тA благоволи1тъ жи1ти съ ни1мъ, да не њставлsетъ є3S: |
|
13
|
13
|
| і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. | и3 женA ѓще и4мать мyжа невёрна, и3 т0й благоволи1тъ жи1ти съ нeю, да не њставлsетъ є3гw2: |
|
14
|
14
|
| Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. | свzти1тсz бо мyжъ невёренъ њ женЁ вёрнэ, и3 свzти1тсz женA невёрна њ мyжи вёрнэ: и3нaче бо ч†да в†ша нечи6ста бhли бы, нн7э же с™а сyть. |
|
15
|
15
|
| Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь. | Ѓще ли невёрный tлучaетсz, да разлучи1тсz: не пораб0тисz (бо) брaтъ и3ли2 сестрA въ таковhхъ: въ ми1ръ бо призвA нaсъ (гDь) бGъ. |
|
16
|
16
|
| Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки? | Чт0 бо вёси, жeно, ѓще мyжа спасeши; И#ли2 что2 вёси, мyжу, ѓще женY спасeши; |
|
17
|
17
|
| Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах. | Т0чію коемyждо ћкоже раздэли1лъ є4сть бGъ, кjйждо ћкоже при1званъ бhсть гDемъ, тaкw да х0дитъ: и3 тaкw во всёхъ цRквахъ повелэвaю. |
|
18
|
18
|
| Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся. | Во њбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть; да не tт0ргнетсz [да не твори1тъ себЁ неwбрёзаніz]: въ неwбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть; да не њбрёзуетсz. |
|
19
|
19
|
| Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих. | Њбрёзаніе ничт0же є4сть, и3 неwбрёзаніе ничт0же є4сть, но соблюдeніе зaповэдій б9іихъ. |
|
20
|
20
|
| Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний. | Кjйждо въ звaніи, въ нeмже при1званъ бhсть, въ т0мъ да пребывaетъ. |
|
21
|
21
|
| Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим. | Рaбъ ли при1званъ бhлъ є3си2; да не неради1ши [да не печaлишисz]: но ѓще и3 м0жеши своб0денъ бhти, б0лше пораб0ти себE. |
|
22
|
22
|
| Бо раб, покликаний у Господі, є вільний у Господi; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. | При1званный бо њ гDэ рaбъ, своб0дникъ гDень є4сть: тaкожде и3 при1званный своб0дникъ, рaбъ є4сть хrт0въ. |
|
23
|
23
|
| Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей. | Цэн0ю кyплени є3стE: не бyдите раби2 человёкwмъ. |
|
24
|
24
|
| У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом. | (За? Rl}.) Кjйждо, въ нeмже при1званъ бhсть, брaтіе, въ т0мъ да пребывaетъ пред8 бGомъ. |
|
25
|
25
|
| Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому; | Њ дёвахъ же повелёніz гDнz не и4мамъ, совётъ же даю2, ћкw поми1лованъ t гDа вёренъ бhти. |
|
26
|
26
|
| отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людині залишатися так. | Мню2 u5бо сіE добро2 бhти за настоsщую нyжду, ћкw добро2 человёку тaкw бhти. |
|
27
|
27
|
| Чи з’єднався ти з жінкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Hе шукай жінки. | Привzзaлсz ли є3си2 женЁ; не и3щи2 разрэшeніz. Tрэши1лсz ли є3си2 жены2; не и3щи2 жены2. |
|
28
|
28
|
| А втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну; а мені вас шкода. | Ѓще ли же и3 њжeнишисz, не согрэши1лъ є3си2: и3 ѓще посsгнетъ дёва, не согрэши1ла є4сть. Ск0рбь же пл0ти и3мёти бyдутъ таковjи: ѓзъ же вы2 щаждY. |
|
29
|
29
|
| Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх; | Сіe же глаг0лю, брaтіе, ћкw врeмz прекращeно є4сть пр0чее, да и3 и3мyщіи жєны2, ћкоже не и3мyщіи бyдутъ: |
|
30
|
30
|
| хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває; | и3 плaчущіисz, ћкоже не плaчущіи: и3 рaдующіисz, ћкоже не рaдующесz: и3 купyющіи, ћкw не содержaще: |
|
31
|
31
|
| і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього. | и3 трeбующіи мjра сегw2, ћкw не трeбующе: прех0дитъ бо w4бразъ мjра сегw2. |
|
32
|
32
|
| А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi; | Хощy же вaсъ безпечaльныхъ бhти. Не њжени1выйсz печeтсz њ гDнихъ, кaкw ўгоди1ти гDеви: |
|
33
|
33
|
| а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею: | ґ њжени1выйсz печeтсz њ мірски1хъ, кaкw ўгоди1ти женЁ. Раздэли1сz женA и3 дёва: |
|
34
|
34
|
| незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові. | непосsгшаz печeтсz њ гDнихъ, кaкw ўгоди1ти гDеви, да бyдетъ с™A и3 тёломъ и3 дyхомъ: ґ посsгшаz печeтсz њ мірски1хъ, кaкw ўгоди1ти мyжу. |
|
35
|
35
|
| Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві. | (За? Rlf7.) Сіe же на п0льзу вaмъ самBмъ глаг0лю: не да сило2 вaмъ наложY, но къ благоwбрaзію и3 благоприступaнію гDеви безм0лвну. |
|
36
|
36
|
| Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж. | Ѓще ли же кто2 без8wбрази1ти њ дёвэ своeй непщyетъ, ѓще є4сть превозрaстна, и3 тaкw должнA є4сть бhти: є4же х0щетъ, да твори1тъ: не согрэшaетъ, ѓще посsгнетъ. |
|
37
|
37
|
| А хто непохитно твердий у серці своїм і не має необхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить. | Ґ и4же стои1тъ твeрдw сeрдцемъ, не и3мhй нyжды, влaсть же и4мать њ своeй в0ли, и3 сE разсуди1лъ є4сть въ сeрдцы своeмъ блюсти2 дёву свою2, д0брэ твори1тъ. |
|
38
|
38
|
| Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. | Тёмже и3 вдаsй брaку свою2 дёву д0брэ твори1тъ: и3 не вдаsй лyчше твори1тъ. |
|
39
|
39
|
| Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі. | ЖенA привsзана є4сть зак0номъ, въ є3ли1ко врeмz живeтъ мyжъ є3S: ѓще же ќмретъ мyжъ є3S, своб0дна є4сть, за нег0же х0щетъ, посsгнути, т0чію њ гDэ. |
|
40
|
40
|
| Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що і я маю Духа Божого. | Бlжeннэйша же є4сть, ѓще тaкw пребyдетъ, по моемY совёту: мню1сz бо и3 ѓзъ д¦а б9іz и3мёти. |
|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання; але знання надимає, а любов будує. | Њ їдwложeртвенныхъ же вёмы: ћкw вси2 рaзумъ и4мамы. Рaзумъ (ќбw) кичи1тъ, ґ любы2 созидaетъ. |
|
2
|
2
|
| Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати. | Ѓще ли кто2 мни1тсz вёдэти что2, не u5 что2 разумЁ, ћкоже подобaетъ разумёти: |
|
3
|
3
|
| Але хто любить Бога, тому дано знання від Hього. | ѓще же кто2 лю1битъ бGа, сeй познaнъ бhсть t негw2. |
|
4
|
4
|
| Отже, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо і що немає іншого Бога, крім Єдиного. | Њ kдeніи же їдwложeртвенныхъ вёмы, ћкw јдwлъ ничт0же є4сть въ мjрэ, и3 ћкw никт0же бGъ и4нъ, т0кмw є3ди1нъ. |
|
5
|
5
|
| Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, — так як є багато богів і господарів багато, — | Ѓще бо и3 сyть глаг0леміи б0зи, и3ли2 на небеси2, и3ли2 на земли2: ћкоже сyть б0зи мн0зи и3 госп0діе мн0зи: |
|
6
|
6
|
| але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Hього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Hього. | но нaмъ є3ди1нъ бGъ nц7ъ, и3з8 негHже вс‰, и3 мы2 ў негw2, и3 є3ди1нъ гDь ї}съ хrт0съ, и4мже вс‰, и3 мы2 тёмъ. |
|
7
|
7
|
| Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оскверняється. | Но не во всёхъ рaзумъ: нёцыи же с0вэстію јдwлскою дaже досeлэ ћкоже їдwложeртвенное kдsтъ, и3 с0вэсть и4хъ, немощнA сyщи, скверни1тсz. |
|
8
|
8
|
| Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо. | (За? Rм7.) Брaшно же нaсъ не поставлsетъ пред8 бGомъ: нижe бо ѓще ћмы, и3збhточествуемъ: нижE ѓще не ћмы, лишaемсz. |
|
9
|
9
|
| Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних. | Блюди1те же, да не кaкw влaсть вaша сіS преткновeніе бyдетъ немощнhмъ. |
|
10
|
10
|
| Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне? | Ѓще бо кто2 ви1дитъ тS, и3мyща рaзумъ, въ трeбищи возлежaща, не с0вэсть ли є3гw2 немощнA сyщи сози1ждетсz їдwложeртвєннаz ћсти; |
|
11
|
11
|
| І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос. | И# поги1бнетъ немощнhй брaтъ въ твоeмъ рaзумэ, є3гHже рaди хrт0съ ќмре. |
|
12
|
12
|
| А грішачи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви грішите проти Христа. | Тaкожде согрэшaюще въ брaтію и3 бію1ще и4хъ с0вэсть нeмощну сyщу, во хrтA согрэшaете. |
|
13
|
13
|
| Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого. | Тёмже ѓще брaшно соблазнsетъ брaта моего2, не и4мамъ ћсти мsса во вёки, да не соблазню2 брaта моего2. |
|
Глава 9
|
Главa f7
|
|
1
|
1
|
| Чи не апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі? | Нёсмь ли ґпcлъ; Нёсмь ли своб0дь; Не ї}са хrтa ли гDа нaшего ви1дэхъ; Не дёло ли моE вы2 є3стE њ гDэ; |
|
2
|
2
|
| Якщо для інших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства — ви у Господі. | Ѓще и3ны6мъ (и3) нёсмь ґпcлъ, но nбaче вaмъ є4смь: (За? Rм7№.) печaть бо моегw2 ґпcлства вы2 є3стE њ гDэ. |
|
3
|
3
|
| Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. | М0й tвётъ востzзyющымъ менE сeй є4сть. |
|
4
|
4
|
| Хіба ми не маємо влади їсти і пити? | Е#дA не и4мамы влaсти ћсти и3 пи1ти; |
|
5
|
5
|
| Хіба не маємо влади мати супутницею сестру — жінку, як і інші апостоли, і брати Господні, і Кифа? | Е#дA не и4мамы влaсти сестрY женY води1ти, ћкw и3 пр0чіи ґпcли, и3 брaтіz гDнz, и3 ки1фа; |
|
6
|
6
|
| Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? | И#ли2 є3ди1нъ ѓзъ и3 варнaва не и4мамы влaсти є4же не дёлати; |
|
7
|
7
|
| Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? | Кто2 в0инствуетъ свои1ми њбрHки когдA; И#ли2 кто2 насаждaетъ віногрaдъ, и3 t плодA є3гw2 не ћстъ; И#ли2 кто2 пасeтъ стaдо, и3 t млекA стaда не ћстъ; |
|
8
|
8
|
| Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? | Е#дA по человёку сі‰ глаг0лю; Не и3 зак0нъ ли сі‰ глаг0летъ; |
|
9
|
9
|
| Бо в Мойсеєвім законі написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волів турбується Бог? | Въ мwmсeовэ бо зак0нэ пи1сано: да не загради1ши ўстнY волA молотsща. Е#дA њ волёхъ ради1тъ бGъ; |
|
10
|
10
|
| Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. | И#ли2 нaсъ рaди всsкw глаг0летъ; Нaсъ бо рaди написaсz, ћкw њ надeжди д0лженъ є4сть њрsй њрaти, и3 молотsй съ надeждею своегw2 ўповaніz причащaтисz. |
|
11
|
11
|
| Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? | Ѓще мы2 духHвнаz сёzхомъ вaмъ, вели1ко ли, ѓще мы2 в†ша тэлє1снаz п0жнемъ; |
|
12
|
12
|
| Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому. | Ѓще и3нjи влaсти вaшеz причащaютсz, не пaче ли мы2; Но не сотвори1хомъ по w4бласти сeй: но вс‰ терпи1мъ, да не прекращeніе к0е дaмы бlговэствовaнію хrт0ву. |
|
13
|
13
|
| Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника? | (За? Rм7в7.) Не вёсте ли, ћкw дёлающіи сщ7є1ннаz t свzти1лища kдsтъ; (и3) служaщіи nлтарю2 со nлтарeмъ дёлzтсz; |
|
14
|
14
|
| Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування. | Тaкw и3 гDь повелЁ проповёдающымъ бlговёстіе t бlговёстіz жи1ти. |
|
15
|
15
|
| Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою. | Ѓзъ же ни є3ди1но сотвори1хъ t си1хъ. Не писaхъ же сі‰, да тaкw бyдетъ њ мнЁ: д0брэе бо мнЁ пaче ўмрeти, нeжели похвалY мою2 кто2 да и3спраздни1тъ. |
|
16
|
16
|
| Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую! | Ѓще бо благовэствyю, нёсть ми2 похвалы2, нyжда бо ми2 належи1тъ: г0ре же мнЁ є4сть, ѓще не благовэствyю. |
|
17
|
17
|
| Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння. | Ѓще ќбw в0лею сіE творю2, мздY и4мамъ: ѓще же нев0лею, строeніе ми2 є4сть предано2. |
|
18
|
18
|
| За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовістуванні. | Кaz u5бо ми2 є4сть мздA; Да благовэствyzй без8 мзды2 положY бlговёстіе хrт0во, во є4же не твори1ти ми2 по w4бласти моeй въ бlговэствовaніи. |
|
19
|
19
|
| Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: | (За? Rм7G.) Своб0денъ бо сhй t всёхъ, всBмъ себE пораб0тихъ, да мн0жайшыz приwбрsщу: |
|
20
|
20
|
| для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних; | бhхъ їудeємъ ћкw їудeй, да їудє1и пріwбрsщу: подзакHннымъ ћкw подзак0ненъ, да подзакHнныz приwбрsщу: |
|
21
|
21
|
| для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону; | беззакHннымъ ћкw беззак0ненъ, не сhй беззак0нникъ бGу, но зак0нникъ хrтY, да приwбрsщу беззакHнныz. |
|
22
|
22
|
| для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких. | Бhхъ немощнhмъ ћкw нeмощенъ, да немощнhz пріwбрsщу. ВсBмъ бhхъ вс‰, да всsкw нBкіz спасY. |
|
23
|
23
|
| Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його. | Сіe же творю2 за бlговёстіе, да соo1бщникъ є3мY бyду. |
|
24
|
24
|
| Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти. | Не вёсте ли, ћкw текyщіи въ поз0рищи вси2 ќбw текyтъ, є3ди1нъ же пріeмлетъ п0честь; Тaкw тецhте, да пости1гнете. |
|
25
|
25
|
| Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного. | Всsкъ же подвизazйсz t всёхъ воздержи1тсz: и3 nни2 ќбw да и3стлёненъ вэнeцъ пріи1мутъ, мh же неистлёненъ. |
|
26
|
26
|
| І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; | Ѓзъ ќбw тaкw текY, не ћкw безвёстнw, тaкw подвизaюсz, не ћкw воздyхъ біsй: |
|
27
|
27
|
| але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним. | но ўмерщвлsю тёло моE и3 порабощaю, да не кaкw, и3ны6мъ проповёдуz, сaмъ неключи1мь бyду. |
|
Глава 10
|
Главa ‹
|
|
1
|
1
|
| Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море; | Не хощy же вaсъ не вёдэти, брaтіе, ћкw nтцы2 нaши вси2 под8 w4блакомъ бhша, и3 вси2 сквозЁ м0ре проид0ша: |
|
2
|
2
|
| і всі хрестилися у Мойсея в хмарі і в морi; | и3 вси2 въ мwmсeа крести1шасz во w4блацэ и3 въ м0ри: |
|
3
|
3
|
| і всі споживали ту саму духовну їжу; | и3 вси2 т0жде брaшно дух0вное kд0ша: |
|
4
|
4
|
| і всі пили те саме духовне питво, бо пили від духовного грядущого каменя; камінь же був Христос. | и3 вси2 т0жде пи1во дух0вное пи1ша, піsху бо t дух0внагw послёдующагw кaмене: кaмень же бЁ хrт0съ. |
|
5
|
5
|
| Та не до багатьох із них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелі. | (За? Rм7д7.) Но не во мн0жайшихъ и4хъ бlговоли2 бGъ, поражeни бо бhша въ пустhни. |
|
6
|
6
|
| А це було за приклад для нас, щоб ми не були похітливі до лихого, як були похітливі вони. | Сі‰ же w4брази нaмъ бhша, ћкw не бhти нaмъ похотникHмъ ѕлhхъ, ћкоже и3 nни2 похотёша. |
|
7
|
7
|
| Hе будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: «Люди сіли їсти й пити і встали, щоб грати». | Ни їдwлослужи1телє бывaйте, ћкоже нёцыи t ни1хъ, ћкоже є4сть пи1сано: сэд0ша лю1діе ћсти и3 пи1ти, и3 востaша и3грaти. |
|
8
|
8
|
| Hе станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі. | НижE соблyдимъ, ћкоже нёцыи t ни1хъ соблуди1ша, и3 пад0ша во є3ди1нъ дeнь двaдесzть три2 тhсzщы. |
|
9
|
9
|
| Hе будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій. | Ни да и3скушaимъ хrтA, ћкоже нёцыи t ни1хъ и3скуси1ша и3 t ѕмjй погиб0ша. |
|
10
|
10
|
| Hе нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від всегубителя. | Ни ропщи1те, ћкоже нёцыи t ни1хъ роптaша и3 погиб0ша t всегуби1телz. |
|
11
|
11
|
| Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків. | Сі‰ же вс‰ w4брази прилучaхусz w4нэмъ: пи6сана же бhша въ научeніе нaше, въ ни1хже концы6 вBкъ достиг0ша. |
|
12
|
12
|
| Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. | (За? Rм7е7.) Тёмже мнsйсz стоsти да блюдeтсz, да не падeтъ. |
|
13
|
13
|
| Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести. | И#скушeніе вaсъ не дости1же, т0чію человёческое: вёренъ же бGъ, и4же не њстaвитъ вaсъ и3скуси1тисz пaче, є4же м0жете, но сотвори1тъ со и3скушeніемъ и3 и3збhтіе, ћкw возмощи2 вaмъ понести2. |
|
14
|
14
|
| Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння. | Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz, бёгайте t їдwлослужeніz. |
|
15
|
15
|
| Я кажу вам як розсудливим: самі розсудіть те, про що говорю. | Ћкw м{дрымъ глаг0лю: суди1те вы2, є4же глаг0лю: |
|
16
|
16
|
| Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового? | чaша блгcвeніz, ю4же благословлsемъ, не nбщeніе ли кр0ве хrт0вы є4сть; хлёбъ, є3г0же л0мимъ, не nбщeніе ли тёла хrт0ва є4сть; |
|
17
|
17
|
| Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба. | Ћкw є3ди1нъ хлёбъ, є3ди1но тёло є3смы2 мн0зи: вси1 бо t є3ди1нагw хлёба причащaемсz. |
|
18
|
18
|
| Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника? | Ви1дите ї}лz по пл0ти: не kдyщіи ли жє1ртвы w4бщницы nлтарeви сyть; |
|
19
|
19
|
| Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська що-небудь значить? | Что2 u5бо глаг0лю; ћкw јдwлъ что2 є4сть; и3ли2 їдwложeртвенное что2 є4сть; |
|
20
|
20
|
| Hі, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами. | Но занE, ±же жрyтъ kзhцы, бэсHмъ жрyтъ, ґ не бGови: не хощy же вaсъ џбщникwвъ бhти бэсHмъ. |
|
21
|
21
|
| Hе можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської. | Не м0жете чaшу гDню пи1ти и3 чaшу бэс0вскую: не м0жете трапeзэ гDней причащaтисz и3 трапeзэ бэс0встэй. |
|
22
|
22
|
| Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Hього? | И#ли2 раздражaемъ гDа; Е#дA крэпчaйши є3гw2 є3смы2; |
|
23
|
23
|
| Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає. | (За? Rм7ѕ7.) Вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ на п0льзу: вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ назидaютъ. |
|
24
|
24
|
| Hехай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. | Никт0же своегH си да и4щетъ, но є4же бли1жнzгw кjйждо. |
|
25
|
25
|
| Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісти; | ВсE, є4же на т0ржищи продаeмое, kди1те, ничт0же сумнsщесz, за с0вэсть: |
|
26
|
26
|
| бо «Господня земля і те, що наповнює її». | гDнz бо землS и3 и3сполнeніе є3S. |
|
27
|
27
|
| Якщо хтось із невірних запросить вас і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісти. | Ѓще ли кто2 t невёрныхъ призывaетъ вы2, и3 х0щете и3ти2, всE предлагaемое вaмъ kди1те, ничт0же сумнsщесz, за с0вэсть. |
|
28
|
28
|
| Але якщо хтось вам скаже: це ідоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ і заради совісти. Бо Господня земля і те, що наповнює її. | (За? Rм7з7.) Ѓще ли же кто2 вaмъ речeтъ: сіE їдwложeртвенно є4сть: не kди1те за џного повёдавшаго, и3 с0вэсть: гDнz бо землS и3 и3сполнeніе є3S. |
|
29
|
29
|
| А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совістю? | С0вэсть же глаг0лю не свою2, но другaгw: вскyю бо своб0да моS сyдитсz t и3нhz с0вэсти; |
|
30
|
30
|
| Якщо я із вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую? | Ѓще ѓзъ благодaтію причащaюсz, почто2 хулY пріeмлю, њ нeмже ѓзъ благодарю2; |
|
31
|
31
|
| Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу. | Ѓще u5бо ћсте, ѓще ли піетE, ѓще ли и4но что2 творитE, вс‰ во слaву б9ію твори1те. |
|
32
|
32
|
| Hе давайте спокуси ні юдеям, ні еллінам, ні Церкві Божій, | Безпреткновeни бывaйте їудeємъ и3 є4ллинwмъ и3 цRкви б9іей, |
|
33
|
33
|
| тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися. | ћкоже и3 ѓзъ во всeмъ всBмъ ўгождaю, не и3скjй своеS п0льзы, но мн0гихъ, да спасyтсz. |
|
Глава 11
|
Главa №i
|
|
1
|
1
|
| Будьте моїми послідовниками, як і я Христа. | Подражaтелє мнЁ бывaйте, ћкоже и3 ѓзъ хrтY. |
|
2
|
2
|
| Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам. | Хвалю1 же вы2, брaтіе, ћкw вс‰ мо‰ п0мните, и3 ћкоже предaхъ вaмъ, пред†ніz держитE. |
|
3
|
3
|
| Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці — чоловік, а голова Христу — Бог. | Хощy же вaсъ вёдэти, ћкw всsкому мyжу главA хrт0съ є4сть, главa же женЁ мyжъ, главa же хrтY бGъ. |
|
4
|
4
|
| Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. | Всsкъ мyжъ, моли1тву дёz и3ли2 прbр0чествуzй покрhтою глав0ю, срамлsетъ главY свою2: |
|
5
|
5
|
| І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. | и3 всsка женA, моли1тву дёющаz и3ли2 прbр0чествующаz tкровeнною глав0ю, срамлsетъ главY свою2: є3ди1но бо є4сть и3 т0жде [є4же бhти] њстри1женнэй: |
|
6
|
6
|
| Бо коли жінка не покривається, то нехай і стрижеться; а коли жінці сором бути остриженій чи поголеній, нехай покривається. | ѓще бо не покрывaетсz женA, да стрижeтсz: ѓще ли же срaмъ женЁ стри1щисz и3ли2 бри1тисz, да покрывaетсz. |
|
7
|
7
|
| Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка. | Мyжъ ќбw не д0лженъ є4сть покрывaти главY, w4бразъ и3 слaва б9іz сhй: женa же слaва мyжу є4сть. |
|
8
|
8
|
| Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка; | (За? Rм7}.) Нёсть бо мyжъ t жены2, но женA t мyжа: |
|
9
|
9
|
| і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка. | и4бо не с0зданъ бhсть мyжъ жены2 рaди, но женA мyжа рaди. |
|
10
|
10
|
| Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів. | Сегw2 рaди должнA є4сть женA влaсть и3мёти на главЁ ѓгGлъ рaди. |
|
11
|
11
|
| А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі. | Nбaче ни мyжъ без8 жены2, ни женA без8 мyжа, њ гDэ. |
|
12
|
12
|
| Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога. | Ћкоже бо женA t мyжа, си1це и3 мyжъ жен0ю: вс‰ же t бGа. |
|
13
|
13
|
| Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою? | Въ вaсъ самёхъ суди1те, лёпо ли є4сть женЁ tкровeннэй бGу моли1тисz; |
|
14
|
14
|
| Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього безчестя, | И#ли2 и3 не сaмое є3стество2 ўчи1тъ вы2, ћкw мyжъ ќбw ѓще власы2 расти1тъ, безчeстіе є3мY є4сть, |
|
15
|
15
|
| але коли жінка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замість покривала. | женa же ѓще власы2 расти1тъ, слaва є4й є4сть; занE растёніе власHвъ вмёстw њдэsніz дано2 бhсть є4й. |
|
16
|
16
|
| Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі. | Ѓще ли кто2 мни1тсz сп0рливъ бhти, мы2 таковaгw њбhчаz не и4мамы, нижE цRкви б9іz. |
|
17
|
17
|
| Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше. | Сіe же завэщавaz не хвалю2, ћкw не на лyчшее, но на хyждшее сбирaетесz. |
|
18
|
18
|
| Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, між вами бувають розділення, чому почасти і вірю. | Пeрвое ќбw, сходsщымсz вaмъ въ цRковь, слhшу въ вaсъ р†спри сyщыz, и3 чaсть нёкую (си1хъ) вёрую. |
|
19
|
19
|
| Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені. | Подобaетъ бо и3 є3ресeмъ въ вaсъ бhти, да и3скyсніи kвлeни бывaютъ въ вaсъ. |
|
20
|
20
|
| Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої; | Сходsщымсz u5бо вaмъ вкyпэ, нёсть гDскую вeчерю ћсти: |
|
21
|
21
|
| бо кожний спішить раніше від інших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається. | кjйждо бо свою2 вeчерю предварsетъ въ снэдeніе, и3 џвъ ќбw ѓлчетъ, џвъ же ўпивaетсz. |
|
22
|
22
|
| Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. | Е#дa бо домHвъ не и4мате, во є4же ћсти и3 пи1ти; И#ли2 њ цRкви б9іей нерадитE и3 срамлsете не и3мyщыz; Что2 вaмъ рекY; похвалю1 ли вы2 њ сeмъ; Не похвалю2. |
|
23
|
23
|
| Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб | (За? Rм7f7.) Ѓзъ бо пріsхъ t гDа, є4же и3 предaхъ вaмъ, ћкw гDь ї}съ въ н0щь, въ ню1же прeданъ бывaше, пріeмь хлёбъ, |
|
24
|
24
|
| і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. | и3 бlгодари1въ преломи2, и3 речE: пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 ломи1мое: сіE твори1те въ моE воспоминaніе. |
|
25
|
25
|
| Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. | Тaкожде и3 чaшу по вeчери, гlz: сіS чaша н0вый завётъ є4сть въ моeй кр0ви: сіE твори1те, є3ли1жды ѓще піeте, въ моE воспоминaніе. |
|
26
|
26
|
| Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде. | Е#ли1жды бо ѓще ћсте хлёбъ сeй и3 чaшу сію2 піeте, см7рть гDню возвэщaете, д0ндеже пріи1детъ. |
|
27
|
27
|
| Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої. | Тёмже и4же ѓще ћстъ хлёбъ сeй и3ли2 піeтъ чaшу гDню недост0йнэ, пови1ненъ бyдетъ тёлу и3 кр0ви гDни. |
|
28
|
28
|
| Hехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї. | Да и3скушaетъ же человёкъ себE, и3 тaкw t хлёба да ћстъ и3 t чaши да піeтъ. |
|
29
|
29
|
| Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє. | Kдhй бо и3 піsй недост0йнэ, сyдъ себЁ ћстъ и3 піeтъ, не разсуждaz тёла гDнz. |
|
30
|
30
|
| Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає. | Сегw2 рaди въ вaсъ мн0зи нeмощни и3 недyжливи, и3 спsтъ (ўсыпaютъ) дов0лни. |
|
31
|
31
|
| Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. | (За? Rн7.) Ѓще бо бhхомъ себE разсуждaли, не бhхомъ њсуждeни бhли. |
|
32
|
32
|
| Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом. | Суди1ми же, t гDа наказyемсz, да не съ мjромъ њсyдимсz. |
|
33
|
33
|
| Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. | Тёмже, брaтіе мо‰, сходsщесz ћсти, дрyгъ дрyга жди1те. |
|
34
|
34
|
| А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду. | Ѓще ли кто2 ѓлчетъ, въ домY да ћстъ, да не въ грёхъ сх0дитесz. Њ пр0чихъ же, є3гдA пріидY, ўстр0ю. |
|
Глава 12
|
Главa в7i
|
|
1
|
1
|
| Hе хочу, браття, щоб ви не знали і про дари духовні. | Њ дух0вныхъ же, брaтіе, не хощY вaсъ не вёдэти. |
|
2
|
2
|
| Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели. | Вёсте, ћкw є3гдA невёрни бёсте, ко јдwлwмъ безгл†снымъ ћкw вед0ми вед0стесz. |
|
3
|
3
|
| Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого. | Тёмже сказyю вaмъ, ћкw никт0же, д¦омъ б9іимъ глаг0лzй, речeтъ ґнafема ї}са, и3 никт0же м0жетъ рещи2 гDа ї}са, т0чію д¦омъ с™hмъ. |
|
4
|
4
|
| Дари різні, а Дух один і той же; | Раздэлє1ніz же даровaній сyть, ґ т0йжде д¦ъ: |
|
5
|
5
|
| і служіння різні, а Господь один і той же; | и3 раздэлє1ніz служeній сyть, ґ т0йжде гDь: |
|
6
|
6
|
| і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх. | и3 раздэлє1ніz дёйствъ сyть, ґ т0йжде є4сть бGъ, дёйствуzй вс‰ во всёхъ. |
|
7
|
7
|
| Але кожному дається виявлення Духа на користь. | (За? Rн7№.) Комyждо же даeтсz kвлeніе д¦а на п0льзу: |
|
8
|
8
|
| Одному дається Духом слово мудрости, іншому — слово знання, тим же Духом; | џвому бо д¦омъ даeтсz сл0во премdрости, и3н0му же сл0во рaзума, њ т0мже д©э: |
|
9
|
9
|
| іншому — віра, тим же Духом; іншому — дари зцілення, тим же Духом; | друг0му же вёра, тёмже д¦омъ: и3н0му же даров†ніz и3сцэлeній, њ т0мже д©э: |
|
10
|
10
|
| іншому — творення чудес, іншому — пророцтво, іншому — розпізнавання духів, іншому — різні мови, іншому — тлумачення мов. | друг0му же дBйствіz си1лъ, и3н0му же прbр0чество, друг0му же разсуждє1ніz духовHмъ, и3н0му же р0ди љзhкwвъ, друг0му же сказ†ніz љзhкwвъ. |
|
11
|
11
|
| Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно. | Вс‰ же сі‰ дёйствуетъ є3ди1нъ и3 т0йжде д¦ъ, раздэлsz влaстію коемyждо ћкоже х0щетъ. |
|
12
|
12
|
| Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, — так і Христос. | (За? Rн7в7.) Ћкоже бо тёло є3ди1но є4сть и3 ќды и4мать мнHги, вси1 же ќди є3ди1нагw тёла, мн0зи сyще, є3ди1но сyть тёло: тaкw и3 хrт0съ. |
|
13
|
13
|
| Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні. | И$бо є3ди1нэмъ д¦омъ мы2 вси2 во є3ди1но тёло крести1хомсz, ѓще їудeє, ѓще є4ллини, и3ли2 раби2, и3ли2 своб0дни: и3 вси2 є3ди1нэмъ д¦омъ напои1хомсz. |
|
14
|
14
|
| Бо тіло не з одного члена, а з багатьох. | И$бо тёло нёсть є3ди1нъ ќдъ, но мн0зи. |
|
15
|
15
|
| Якщо нога скаже: «Я не належу до тіла, бо я не рука», то невже через це вона не належить до тіла? | Ѓще речeтъ ногA, ћкw нёсмь рукA, нёсмь t тёла: є3дA сегw2 рaди нёсть t тёла; |
|
16
|
16
|
| І якщо вухо скаже: «Я не належу до тіла, бо я не око», то невже через це воно не належить до тіла? | И# ѓще речeтъ ќхо, ћкw нёсмь џко, нёсмь t тёла: є3дA сегw2 рaди нёсть t тёла; |
|
17
|
17
|
| Якщо все тіло — око, то де слух? Якщо все — слух, то де нюх? | Ѓще всE тёло џко, гдЁ слyхъ; ѓще (же) всE слyхъ, гдЁ ўхaніе; |
|
18
|
18
|
| Та Бог розмістив члени, кожний з них‚ у тілi‚ як було Йому завгодно. | Нн7э же положи2 бGъ ќды, є3ди1наго коег0ждо и4хъ въ тэлеси2, ћкоже и3зв0ли. |
|
19
|
19
|
| А коли б усі були один член, то де було б тіло? | Ѓще ли бhша вси2 є3ди1нъ ќдъ, гдЁ тёло; |
|
20
|
20
|
| Тепер же членів багато, а тіло одне. | Нн7э же мн0зи ќбw ќдове, є3ди1но же тёло. |
|
21
|
21
|
| Hе може око сказати руці: «Ти мені не потрібна»; або так само голова ногам: «Ви мені не потрібнi». | Не м0жетъ же џко рещи2 руцЁ: не трeбэ ми2 є3си2: и3ли2 пaки главA ногaма: не трeбэ ми2 є3стE. |
|
22
|
22
|
| Hавпаки, ті члени тіла, що здаються слабкішими, значно потрібніші, | Но мн0гw пaче, мнsщіисz ќди тёла немощнёйши бhти, нyжнэйши сyть, |
|
23
|
23
|
| і які нам здаються в тілі непочесними, про тих більше піклуємось; | и3 и5хже мни1мъ безчeстнэйшихъ бhти тёла, си6мъ чeсть мн0жайшую прилагaемъ: |
|
24
|
24
|
| і непочесні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають у тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про менш довершене більше піклувалися, | и3 неблагоwбрaзніи нaши благоwбрaзіе мн0жайше и4мутъ, ґ благоwбрaзніи нaши не трeбэ и4мутъ. Но бGъ раствори2 тёло, худёйшему б0лшу дaвъ чeсть, |
|
25
|
25
|
| щоб не було розділення в тілі, але щоб усі члени однаково дбали один про одного. | да не бyдетъ рaспри въ тэлеси2, но да т0жде въ себЁ (да рaвнw є3ди1нъ њ друзёмъ) пекyтсz ќди. |
|
26
|
26
|
| Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени. | И# ѓще стрaждетъ є3ди1нъ ќдъ, съ ни1мъ стрaждутъ вси2 ќди: ѓще ли же слaвитсz є3ди1нъ ќдъ, съ ни1мъ рaдуютсz вси2 ќди. |
|
27
|
27
|
| І ви — тіло Христове, а нарізно — члени. | (За? Rн7G.) Вh же є3стE тёло хrт0во, и3 ќди t чaсти. |
|
28
|
28
|
| І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови. | И# џвыхъ ќбw положи2 бGъ въ цRкви пeрвэе ґпcлwвъ, втор0е прbр0кwвъ, трeтіе ўчи1телей: пот0мъ же си6лы, тaже даров†ніz и3сцэлeній, заступлє1ніz, правлє1ніz, р0ди љзhкwвъ. |
|
29
|
29
|
| Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці? | Е#дA вси2 ґпcли; є3дA вси2 прbр0цы; є3дA вси2 ўчи1телє; є3дA вси2 си6лы; |
|
30
|
30
|
| Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі? | є3дA вси2 даров†ніz и4мутъ и3сцэлeній; є3дA вси2 љзы6ки глаг0лютъ; є3дA вси2 сказyютъ; |
|
31
|
31
|
| Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях іще кращий. | Ревнyйте же даровaній б0лшихъ, и3 є3щE по превосхождeнію пyть вaмъ показyю. |
|
Глава 13
|
Главa Gi
|
|
1
|
1
|
| Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. | Ѓще љзы6ки человёческими глаг0лю и3 ѓгGлскими, любвe же не и4мамъ, бhхъ (ћкw) мёдь звенsщи, и3ли2 кmмвaлъ звzцazй. |
|
2
|
2
|
| Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо. | И# ѓще и4мамъ прbр0чество, и3 вёмъ т†йны вс‰ и3 вeсь рaзумъ, и3 ѓще и4мамъ всю2 вёру, ћкw и3 г0ры преставлsти, любвe же не и4мамъ, ничт0же є4смь. |
|
3
|
3
|
| І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи. | И# ѓще раздaмъ вс‰ и3мBніz мо‰, и3 ѓще предaмъ тёло моE, во є4же сжещи2 є5, любвe же не и4мамъ, ни кaz п0льза ми2 є4сть. |
|
4
|
4
|
| Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, | (За? Rн7д7.) Любы2 долготерпи1тъ, милосeрдствуетъ, любы2 не зави1дитъ, любы2 не превозн0ситсz, не горди1тсz, |
|
5
|
5
|
| не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, | не безчи1нствуетъ, не и4щетъ свои1хъ си2, не раздражaетсz, не мhслитъ ѕлA, |
|
6
|
6
|
| не радіє з неправди, а радіє істинi; | не рaдуетсz њ непрaвдэ, рaдуетсz же њ и4стинэ: |
|
7
|
7
|
| усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. | вс‰ лю1битъ [покрывaетъ], всемY вёру є4млетъ, вс‰ ўповaетъ, вс‰ терпи1тъ. |
|
8
|
8
|
| Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне. | Любы2 николи1же tпaдаетъ, ѓще же прbр0чєствіz ўпразднsтсz, ѓще ли љзhцы ўм0лкнутъ, ѓще рaзумъ и3спраздни1тсz. |
|
9
|
9
|
| Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо; | T чaсти бо разумэвaемъ и3 t чaсти прbр0чествуемъ: |
|
10
|
10
|
| коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться. | є3гдa же пріи1детъ совершeнное, тогдA, є4же t чaсти, ўпраздни1тсz. |
|
11
|
11
|
| Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче. | (За?.) Е#гдA бёхъ младeнецъ, ћкw младeнецъ глаг0лахъ, ћкw младeнецъ мyдрствовахъ, ћкw младeнецъ смышлsхъ: є3гдa же бhхъ мyжъ, tверг0хъ младeнчєскаz. |
|
12
|
12
|
| Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. | Ви1димъ ќбw нн7э ћкоже зерцaломъ въ гадaніи, тогдa же лицeмъ къ лицY: нн7э разумёю t чaсти, тогдa же познaю, ћкоже и3 познaнъ бhхъ. |
|
13
|
13
|
| Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов. | Нн7э же пребывaютъ вёра, надeжда, любы2, три2 сі‰: б0лши же си1хъ любы2. |
|
Глава 14
|
Главa д7i
|
|
1
|
1
|
| Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати. | Держи1тесz любвE: ревнyйте же духHвнымъ, пaче же да прbр0чествуете. |
|
2
|
2
|
| Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом; | Глаг0лzй бо љзы6ки, не человёкwмъ глаг0летъ, но бGу: никт0же бо слhшитъ, дyхомъ же глаг0летъ т†йны: |
|
3
|
3
|
| а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення. | прbр0чествуzй же, человёкwмъ глаг0летъ созидaніе и3 ўтэшeніе и3 ўтверждeніе. |
|
4
|
4
|
| Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. | Глаг0лzй (бо) љзы6ки себE зи1ждетъ, ґ прbр0чествуzй цRковь зи1ждетъ. |
|
5
|
5
|
| Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася. | Хощy же всёхъ вaсъ глаг0лати љзы6ки, пaче же да прорицaете: б0лій бо прbр0чествуzй, нeжели глаг0лzй љзы6ки, рaзвэ ѓще (кто2) сказyетъ, да цRковь созидaніе пріeмлетъ. |
|
6
|
6
|
| Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? | (За? Rн7е7.) Нн7э же, брaтіе, ѓще пріидY къ вaмъ љзы6ки глаг0лz, кyю вaмъ п0льзу сотворю2, ѓще вaмъ не глаг0лю и3ли2 во tкровeніи, и3ли2 въ рaзумэ, и3ли2 въ прbр0чествіи, и3ли2 въ научeніи; |
|
7
|
7
|
| І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях? | Nбaче безд{шнаz глaсъ даю6щаz, ѓще сопёль, ѓще гyсли, ѓще рaзнствіz пискaніемъ не дадsтъ, кaкw разyмно бyдетъ пискaніе и3ли2 гудeніе; |
|
8
|
8
|
| І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? | И$бо ѓще безвёстенъ глaсъ трубA дaстъ, кто2 ўгот0витсz на брaнь; |
|
9
|
9
|
| Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер. | Тaкw и3 вы2 ѓще не благоразyмно сл0во дадитE љзhкомъ, кaкw ўразумёетсz глаг0лемое; Бyдете бо на воздyхъ глаг0люще. |
|
10
|
10
|
| Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення. | Толи1цы ќбw, ѓще ключи1тсz, р0ди гласHвъ сyть въ мjрэ, и3 ни є3ди1нъ и4хъ безглaсенъ. |
|
11
|
11
|
| Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене. | Ѓще u5бо не ўвёмъ си1лы глaса, бyду глаг0лющему и3ноzзhчникъ, и3 глаг0лющій мнЁ и3ноzзhчникъ. |
|
12
|
12
|
| Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. | Тaкw и3 вы2, понeже ревни1телє є3стE духовHмъ, (±же) къ созидaнію цRкве проси1те [и3щи1те], да и3збhточествуете. |
|
13
|
13
|
| А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. | Тёмже глаг0лzй љзhкомъ да м0литсz, да сказyетъ. |
|
14
|
14
|
| Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним. | Ѓще бо молю1сz љзhкомъ, дyхъ м0й м0литсz, ґ ќмъ м0й без8 плодA є4сть. |
|
15
|
15
|
| Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом. | Что2 u5бо є4сть; Помолю1сz дyхомъ, помолю1сz же и3 ўм0мъ: воспою2 дyхомъ, воспою1 же и3 ўм0мъ. |
|
16
|
16
|
| Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку‚ якщо вона не розуміє, що ти говориш? | Понeже ѓще благослови1ши дyхомъ, и3сполнszй мёсто невёжды кaкw речeтъ ґми1нь, по твоемY благодарeнію; Понeже не вёсть, что2 глаг0леши. |
|
17
|
17
|
| Ти добре дякуєш, та інший не повчається. | Ты2 ќбw д0брэ благодари1ши, но другjй не созидaетсz. |
|
18
|
18
|
| Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами; | Благодарю2 бGа моего2, пaче всёхъ вaсъ љзы6ки глаг0лz: |
|
19
|
19
|
| але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою. | но въ цRкви хощY пsть словeсъ ўм0мъ мои1мъ глаг0лати, да и3 и4ны п0льзую, нeжели тмы6 словeсъ љзhкомъ. |
|
20
|
20
|
| Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні. | (За? Rн7ѕ7.) Брaтіе, не дёти бывaйте ўмы6: но ѕл0бою младeнствуйте, ўмы6 же совершeни бывaйте. |
|
21
|
21
|
| У законі написано: «Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, — говорить Господь». | Въ зак0нэ пи1шетъ: ћкw и3нhми љзы6ки и3 ўстны6 и3нhми возгlю лю1демъ си6мъ, и3 ни тaкw послyшаютъ менє2, гlетъ гDь. |
|
22
|
22
|
| Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих. | Тёмже љзhцы въ знaменіе сyть не вёрующымъ, но невBрнымъ: ґ прbр0чество не невBрнымъ, но вёрующымъ. |
|
23
|
23
|
| Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь? | Ѓще u5бо сни1детсz цRковь всS вкyпэ, и3 вси2 љзы6ки глаг0лютъ, вни1дутъ же (и3) неразyмивіи и3ли2 невёрніи, не рекyтъ ли, ћкw бэснyетесz; |
|
24
|
24
|
| Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують. | Ѓще же вси2 прbр0чествуютъ, вни1детъ же нёкій невёренъ и3ли2 невёжда, њбличaетсz всёми, (и3) и3стzзyетсz t всёхъ, |
|
25
|
25
|
| І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: «Воістину з вами Бог». | и3 си1це т†йнаz сeрдца є3гw2 kвлє1на бывaютъ: и3 тaкw пaдъ ни1цъ покл0нитсz бGови, возвэщaz, ћкw вои1стинну бGъ съ вaми є4сть. |
|
26
|
26
|
| Так що ж, браття? Коли ви сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання. | (За? Rн7з7.) Что2 u5бо є4сть, брaтіе; Е#гдA сх0дитесz, кjйждо вaсъ pал0мъ и4мать, ўчeніе и4мать, љзhкъ и4мать tкровeніе и4мать, сказaніе и4мать: вс‰ (же) къ созидaнію да бывaютъ. |
|
27
|
27
|
| Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить. | Ѓще љзhкомъ кто2 глаг0летъ, по двэмA, и3ли2 мн0жае по тріeмъ, и3 по чaсти: и3 є3ди1нъ да сказyетъ. |
|
28
|
28
|
| Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові. | Ѓще ли не бyдетъ сказaтель, да молчи1тъ въ цRкви, себё же да глаг0летъ и3 бGови. |
|
29
|
29
|
| І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують. | Прbр0цы же двA и3ли2 тріE да глаг0лютъ, и3 друзjи да разсуждaютъ: |
|
30
|
30
|
| Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. | ѓще ли и3н0му tкрhетсz сэдsщу, пeрвый да молчи1тъ. |
|
31
|
31
|
| Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися. | М0жете бо вси2 по є3ди1ному прbр0чествовати, да вси2 ўчaтсz и3 вси2 ўтэшaютсz. |
|
32
|
32
|
| І духи пророчі покірні пророкам, | И# дyси прbр0честіи прbр0кwмъ повинyютсz: |
|
33
|
33
|
| тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих. | нёсть бо нестроeніz бGъ, но ми1ра, ћкw во всёхъ цRквахъ с™hхъ. |
|
34
|
34
|
| Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить. | Жєны2 вaшz въ цRквахъ да молчaтъ: не повелёсz бо и5мъ глаг0лати, но повиновaтисz, ћкоже и3 зак0нъ глаг0летъ. |
|
35
|
35
|
| Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві. | Ѓще ли чесомY научи1тисz хотsтъ, въ домY свои1хъ мужeй да вопрошaютъ: срaмно бо є4сть женЁ въ цRкви глаг0лати. |
|
36
|
36
|
| Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло? | И#ли2 t вaсъ сл0во б9іе и3зhде; И#ли2 вaсъ є3ди1ныхъ дости1же; |
|
37
|
37
|
| Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні. | Ѓще кто2 мни1тсz прbр0къ бhти и3ли2 дух0венъ, да разумёетъ, ±же пишY вaмъ, занE гDни сyть зaпwвэди; |
|
38
|
38
|
| А хто не розуміє, нехай не розуміє. | ѓще ли кто2 не разумёетъ, да не разумэвaетъ. |
|
39
|
39
|
| Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; | Тёмже, брaтіе мо‰, ревнyйте є4же прbр0чествовати, и3 є4же глаг0лати љзы6ки не возбранsйте: |
|
40
|
40
|
| тільки все повинно бути благопристойно і статечно. | вс‰ же благоwбрaзнw и3 по чи1ну да бывaютъ. |
|
Глава 15
|
Главa є7i
|
|
1
|
1
|
| Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, | (За? Rн7}.) Сказyю же вaмъ, брaтіе, бlговэствовaніе, є4же благовэсти1хъ вaмъ, є4же и3 пріsсте, въ нeмже и3 стоитE, |
|
2
|
2
|
| яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. | и4мже и3 спасaетесz, кaцэмъ сл0вомъ благовэсти1хъ вaмъ, ѓще содержитE: рaзвэ ѓще не всyе вёровасте. |
|
3
|
3
|
| Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, | Предaхъ бо вaмъ и3спeрва, є4же и3 пріsхъ, ћкw хrт0съ ќмре грBхъ нaшихъ рaди, по писaніємъ, |
|
4
|
4
|
| і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, | и3 ћкw погребeнъ бhсть, и3 ћкw востA въ трeтій дeнь, по писaніємъ, |
|
5
|
5
|
| і що явився Кифі, потім одинадцятьом; | и3 ћкw kви1сz ки1фэ, тaже є3динонaдесzтимъ: |
|
6
|
6
|
| потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; | пот0мъ же kви1сz б0лэ пzти2 сHтъ брaтіzмъ є3ди1ною, t ни1хже мн0жайшіи пребывaютъ досeлэ, нёцыи же и3 почи1ша: |
|
7
|
7
|
| потім явився Якову, також усім апостолам; | пот0мъ же kви1сz їaкwву, тaже ґпcлwмъ всёмъ: |
|
8
|
8
|
| а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові. | послэди1 же всёхъ, ћкw нёкоему и4звергу, kви1сz и3 мнЁ. |
|
9
|
9
|
| Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. | Ѓзъ бо є4смь мнjй ґпcлwвъ, и4же нёсмь дост0инъ нарещи1сz ґпcлъ, занE гони1хъ цRковь б9ію. |
|
10
|
10
|
| Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною. | Блгdтію же б9іею є4смь, є4же є4смь, и3 блгdть є3гw2, ћже во мнЁ, не тщA бhсть, но пaче всёхъ и4хъ потруди1хсz: не ѓзъ же, но блгdть б9іz, ћже со мн0ю. |
|
11
|
11
|
| Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували. | Ѓще u5бо ѓзъ, ѓще ли nни2, тaкw проповёдуемъ, и3 тaкw вёровасте. |
|
12
|
12
|
| Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? | (За? Rн7f7.) Ѓще же хrт0съ проповёдуетсz, ћкw и3з8 мeртвыхъ востA, кaкw глаг0лютъ нёцыи въ вaсъ, ћкw воскrніz мeртвыхъ нёсть; |
|
13
|
13
|
| Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. | И# ѓще воскrніz мeртвыхъ нёсть, то2 ни хrт0съ востA: |
|
14
|
14
|
| А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. | ѓще же хrт0съ не востA, тщE ќбw проповёданіе нaше, тщa же и3 вёра вaша. |
|
15
|
15
|
| Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають; | Њбрэтaемсz же и3 лжесвидётелє б9іи, ћкw послyшествовахомъ на бGа, ћкw воскRси2 хrтA, є3гHже не воскRси2, ѓще ќбw мeртвіи не востаю1тъ: |
|
16
|
16
|
| бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. | ѓще бо мeртвіи не востаю1тъ, то2 ни хrт0съ востA: |
|
17
|
17
|
| А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших. | ѓще же хrт0съ не востA, сyетна вёра вaша, є3щE є3стE во грэсёхъ вaшихъ: |
|
18
|
18
|
| Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули, | ќбw и3 ўмeршіи њ хrтЁ, погиб0ша. |
|
19
|
19
|
| і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей. | (И#) ѓще въ животЁ сeмъ т0чію ўповaюще є3смы2 во хrтA, њкаsннэйши всёхъ человBкъ є3смы2. |
|
20
|
20
|
| Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. | (За? R….) Нн7э же хrт0съ востA t мeртвыхъ, начaтокъ ўмeршымъ бhсть. |
|
21
|
21
|
| Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. | Понeже бо человёкомъ смeрть (бhсть), и3 чlвёкомъ воскrніе мeртвыхъ. |
|
22
|
22
|
| Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, | Ћкоже бо њ ґдaмэ вси2 ўмирaютъ, тaкожде и3 њ хrтЁ вси2 њживyтъ, |
|
23
|
23
|
| кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. | кjйждо же во своeмъ чинY: начaтокъ хrт0съ, пот0мъ же хrтY вёровавшіи въ пришeствіи є3гw2. |
|
24
|
24
|
| А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу, | Тaже кончи1на, є3гдA предaстъ цrтво бGу и3 nц7Y, є3гдA и3спраздни1тъ всsко начaлство и3 всsку влaсть и3 си1лу: |
|
25
|
25
|
| бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. | подобaетъ бо є3мY цrтвовати, д0ндеже положи1тъ вс‰ враги2 под8 ногaма свои1ма. |
|
26
|
26
|
| Останній же ворог знищиться — смерть, | Послёдній же врaгъ и3спраздни1тсz смeрть, |
|
27
|
27
|
| бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все. | вс‰ бо покори2 под8 н0зэ є3гw2: внегдa же рещи2, ћкw вс‰ покорє1на сyть є3мY, ћвэ, ћкw рaзвэ пок0ршагw є3мY вс‰. |
|
28
|
28
|
| Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. | Е#гдa же покори1тъ є3мY всsчєскаz, тогдA и3 сaмъ сн7ъ покори1тсz пок0ршему є3мY всsчєскаz, да бyдетъ бGъ всsчєскаz во всёхъ. |
|
29
|
29
|
| Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих? | (За? R…№.) Понeже что2 сотворsтъ крестsщіисz мeртвыхъ рaди; Ѓще tню1дъ мeртвіи не востаю1тъ, что2 и3 крещaютсz мeртвыхъ рaди; |
|
30
|
30
|
| Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки? | Почт0 (же) и3 мы2 бэды6 пріeмлемъ на всsкъ чaсъ; |
|
31
|
31
|
| Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому. | По вс‰ дни6 ўмирaю: тaкw ми2 вaша похвалA, брaтіе, ю4же и4мамъ њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ. |
|
32
|
32
|
| Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! | Ѓще (бо) по человёку со ѕвёремъ борsхсz въ є3фeсэ, кaz ми2 п0льза, ѓще мeртвіи не востаю1тъ; Да ћмы и3 піeмъ, ќтрэ бо ќмремъ. |
|
33
|
33
|
| Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї. | Не льсти1тесz: тлsтъ њбы6чаи бlги бесBды ѕлы6. |
|
34
|
34
|
| Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога. | И#стрезви1тесz првdнw и3 не согрэшaйте: невёдэніе бо б9іе нёцыи и4мутъ, къ срaму вaмъ глаг0лю. |
|
35
|
35
|
| Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? | Но речeтъ нёкто: кaкw востaнутъ мeртвіи; к0имъ же тёломъ пріи1дутъ; |
|
36
|
36
|
| Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. | Безyмне, ты2 є4же сёеши, не њживeтъ, ѓще не ќмретъ: |
|
37
|
37
|
| І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше; | и3 є4же сёеши, не тёло бyдущее сёеши, но голо2 зeрно, ѓще случи1тсz, пшени1цы и3ли2 и3н0гw t пр0чихъ: |
|
38
|
38
|
| але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло. | бGъ же даeтъ є3мY тёло, ћкоже восх0щетъ, и3 коемyждо сёмени своE тёло. |
|
39
|
39
|
| Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів. | (За? R…в7.) Не всsка пл0ть тaже пл0ть: но и4на ќбw пл0ть человёкwмъ, и4на же пл0ть скотHмъ, и4на же рhбамъ, и4на же пти1цамъ. |
|
40
|
40
|
| Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних. | И# тэлесA небє1снаz, и3 тэлесA земн†z: но и4на ќбw небє1снымъ слaва, и3 и4на земны6мъ: |
|
41
|
41
|
| Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. | и4на слaва с0лнцу, и3 и4на слaва лунЁ, и3 и4на слaва ѕвэздaмъ: ѕвэздa бо t ѕвэзды2 рaзнствуетъ во слaвэ. |
|
42
|
42
|
| Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi; | Тaкожде и3 воскrніе мeртвыхъ: сёетсz въ тлёніе, востаeтъ въ нетлёніи: |
|
43
|
43
|
| сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi; | сёетсz не въ чeсть, востаeтъ въ слaвэ: сёетсz въ нeмощи, востаeтъ въ си1лэ: |
|
44
|
44
|
| сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне. | сёетсz тёло душeвное, востаeтъ тёло дух0вное. Е$сть тёло душeвное, и3 є4сть тёло дух0вное. |
|
45
|
45
|
| Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий. | Тaкw и3 пи1сано є4сть: бhсть пeрвый человёкъ ґдaмъ въ дyшу жи1ву, послёдній ґдaмъ въ д¦ъ животворsщь. |
|
46
|
46
|
| Але не духовне перше, а душевне, потім духовне. | Но не прeжде дух0вное, но душeвное, пот0мъ же дух0вное. |
|
47
|
47
|
| Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба. | (За? R…G.) Пeрвый человёкъ t земли2, пeрстенъ: вторhй чlвёкъ гDь съ нб7сE. |
|
48
|
48
|
| Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні. | Kк0въ пeрстный, такови2 и3 пeрстніи: и3 kк0въ нбcный, тaцы же и3 нбcніи: |
|
49
|
49
|
| І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного. | и3 ћкоже њблек0хомсz во w4бразъ пeрстнагw, да њблечeмсz и3 во w4бразъ нбcнагw. |
|
50
|
50
|
| Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління. | Сіe же глаг0лю, брaтіе, ћкw пл0ть и3 кр0вь цrтвіz б9іz наслёдити не м0гутъ, нижE тлёніе нетлёніz наслёдствуетъ. |
|
51
|
51
|
| Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; | СE, тaйну вaмъ глаг0лю: вси1 бо не ќспнемъ, вси1 же и3змэни1мсz |
|
52
|
52
|
| раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось. | вск0рэ, во мгновeніи џка, въ послёдней трубЁ: вострyбитъ бо, и3 мeртвіи востaнутъ нетлённи, и3 мы2 и3змэни1мсz: |
|
53
|
53
|
| Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя. | подобaетъ бо тлённому семY њблещи1сz въ нетлёніе и3 мeртвенному семY њблещи1сz въ безсм7ртіе. |
|
54
|
54
|
| Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою». | Е#гдa же тлённое сіE њблечeтсz въ нетлёніе и3 смeртное сіE њблечeтсz въ безсм7ртіе, тогдA бyдетъ сл0во напи1санное: пожeрта бhсть смeрть побёдою. |
|
55
|
55
|
| Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? | Гдё ти, смeрте, жaло; гдё ти, ѓде, побёда; |
|
56
|
56
|
| Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон. | Жaло же смeрти грёхъ: си1ла же грэхA зак0нъ. |
|
57
|
57
|
| Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. | БGу же бlгодарeніе, дaвшему нaмъ побёду гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ. |
|
58
|
58
|
| Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. | (За? R…д7.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz, твeрди бывaйте, непостyпни, и3збhточествующе въ дёлэ гDни всегдA, вёдzще, ћкw трyдъ вaшъ нёсть т0щь пред8 гDемъ. |
|
Глава 16
|
Главa ѕ7i
|
|
1
|
1
|
| Щодо милостині для святих, то робіть так, як я установив у церквах галатійських. | Њ ми1лостыни же, ћже ко с™ы6мъ, ћкоже ўстр0ихъ цRквамъ галат‡йскимъ, тaкw и3 вы2 сотворsйте: |
|
2
|
2
|
| У перший день тижня кожен із вас нехай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. | по є3ди1нэй t суббHтъ кjйждо вaсъ да полагaетъ ў себє2 сохранsz, є4же ѓще что2 благопоспэши1тсz, да не є3гдA пріидY, тогдA собр†ніz бывaютъ. |
|
3
|
3
|
| Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. | Е#гдa же пріидY, и5хже ѓще и3скyсите, съ послaньми си1хъ послю2 tнести2 благодaть вaшу во їеrли1мъ. |
|
4
|
4
|
| Якщо ж буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною. | (За? R…е7.) Ѓще же дост0йно бyдетъ и3 мнЁ и3ти2, со мн0ю п0йдутъ. |
|
5
|
5
|
| Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію. | Пріидy же къ вaмъ, є3гдA макед0нію преидY: макед0нію бо прохождY. |
|
6
|
6
|
| У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду. | Ў вaсъ же, ѓще случи1тсz мнЁ, пребyду, и3ли2 и3 њзимёю, да вы2 мS пров0дите, ѓможе ѓще поидY. |
|
7
|
7
|
| Бо не хочу тепер бачитися із вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь. | Не хощy бо вaсъ нн7э въ мимохождeніи ви1дэти: ўповaю же врeмz нёкое пребhти ў вaсъ, ѓще гDь повели1тъ. |
|
8
|
8
|
| В Ефесі ж я пробуду до П’ятдесятниці, | Пребyду же во є3фeсэ до пентик0стіи: |
|
9
|
9
|
| бо для мене відчинилися великі й широкі двері, і супротивників багато. | двeрь бо ми2 tвeрзесz вели1ка и3 поспёшна, и3 сопроти1вніи мн0зи. |
|
10
|
10
|
| Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпецi; бо він робить діло Господнє, як і я. | Ѓще же пріи1детъ тімоfeй, блюди1те, да без8 стрaха бyдетъ ў вaсъ: дёло бо гDне дёлаетъ, ћкоже и3 ѓзъ: |
|
11
|
11
|
| Тому нехай ніхто не зневажає його, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. | да никт0же u5бо є3го2 ўничижи1тъ: проводи1те же є3го2 съ ми1ромъ, да пріи1детъ ко мнЁ, ждy бо є3го2 съ брaтіею. |
|
12
|
12
|
| Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він із браттями прийшов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді. | Њ ґполлHсэ же брaтэ: мн0гw моли1хъ є3го2, да пріи1детъ къ вaмъ съ брaтіею: и3 всsкw не бЁ в0лz, да нн7э пріи1детъ, пріи1детъ же, є3гдA ўпраздни1тсz. |
|
13
|
13
|
| Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді. | (За? R…ѕ7.) Б0дрствуйте, ст0йте въ вёрэ, мужaйтесz, ўтверждaйтесz: |
|
14
|
14
|
| Усе у вас нехай буде з любов’ю. | вс‰ вaмъ люб0вію да бывaютъ. |
|
15
|
15
|
| Благаю вас, браття [ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї і що вони присвятили себе на служіння святим], | Молю1 же вы2, брaтіе: вёсте д0мъ стефани1новъ, ћкw є4сть начaтокъ ґхaіи, и3 въ служeніе с™ы6мъ ўчини1ша себE: |
|
16
|
16
|
| будьте і ви шанобливі до таких і до всякого, хто допомагає і трудиться. | да и3 вы2 повинyйтесz таковhмъ и3 всsкому споспёшствующу и3 труждaющусz. |
|
17
|
17
|
| Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони заповнили відсутність вашу, | Возрaдовахсz же њ пришeствіи стефани1новэ и3 фуртунaтовэ и3 ґхaіковэ, ћкw вaше лишeніе сjи и3сп0лниша: |
|
18
|
18
|
| бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких. | ўпок0иша бо м0й дyхъ и3 вaшъ. Познавaйте u5бо такwвhz. |
|
19
|
19
|
| Вітають вас Церкви Асійськi; щиро вітають вас у Господі Акила і Прискілла разом із домашньою їхньою церквою. | Цэлyютъ вы2 цRкви ґс‡йскіz: цэлyютъ вы2 њ гDэ мн0гw ґкЂла и3 пріскjлла съ домaшнею и4хъ цRковію. |
|
20
|
20
|
| Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням. | Цэлyютъ вы2 брaтіz вс‰. Цэлyйте дрyгъ дрyга лобзaніемъ с™hмъ. |
|
21
|
21
|
| Моє, Павлове, вітання власною рукою. | Цэловaніе моeю рук0ю пavлею. |
|
22
|
22
|
| Хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий, мара́н-афа́.* | Ѓще кто2 не лю1битъ гDа ї}са хrтA, да бyдетъ пр0клzтъ, марaнъ ґfA [гDь нaшъ пріи1де (сЂрскій глaсъ)]. |
|
23
|
23
|
| Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами, | Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA съ вaми, |
|
24
|
24
|
| і любов моя з усіма вами в Христі Ісусі. Амінь. | (и3) любы2 моS со всёми вaми њ хrтЁ ї}сэ. Ґми1нь. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
