Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Перше послання до Коринф’ян святого апостола Павла
Къ корjнfzнwмъ 1
Глава 1
Главa №
1
1
Павло, волею Божою покликаний апостол Ісуса Христа, і Сосфен, брат (За? Rк7в7.) Пavелъ, звaнъ ґпcлъ ї}съ хrт0въ в0лею б9іею, и3 сwсfeнъ брaтъ,
2
2
церкві Божій у Коринфі, освяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, з усіма, хто призиває ім’я Господа нашого Ісуса Христа, у всякому місці, у них і у нас: цRкви б9іей сyщей въ корjнfэ, њсщ7є1ннымъ њ хrтЁ ї}сэ, зв†ннымъ с™ы6мъ, со всёми призывaющими и4мz гDа нaшегw ї}са хrтA, во всsцэмъ мёстэ, тёхъ же и3 нaшемъ:
3
3
благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа. (За? Rк7G.) блгdть вaмъ и3 ми1ръ t бGа nц7A нaшегw и3 гDа ї}са хrтA.
4
4
Завжди дякую Богові моєму за вас заради благодаті Божої, дарованої вам у Христі Ісусі, Благодарю2 бGа моего2 всегдA њ вaсъ, њ блгdти б9іей дaннэй вaмъ њ хrтЁ ї}сэ,
5
5
бо в Hьому ви збагатилися всім, усяким словом і всяким пізнанням, — ћкw во всeмъ њбогати1стесz њ нeмъ, во всsцэмъ сл0вэ и3 всsцэмъ рaзумэ,
6
6
тому що свідчення Христове утвердилося у вас, — ћкоже свидётелство хrт0во и3звэсти1сz въ вaсъ:
7
7
так що ви не маєте нестачі ні в якому даруванні, чекаючи явлення Господа нашого Ісуса Христа, ћкw вaмъ не лиши1тисz ни во є3ди1нэмъ даровaніи, чaющымъ tкровeніz гDа нaшегw ї}са хrтA,
8
8
Який і утвердить вас до кінця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Ісуса Христа. и4же и3 ўтверди1тъ вaсъ дaже до концA непови1нныхъ въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA.
9
9
Вірний Бог, Яким покликані ви до єднання з Сином Його Ісусом Христом, Господом нашим. Вёренъ бGъ, и4мже звaни бhсте во nбщeніе сн7а є3гw2 ї}са хrтA, гDа нaшегw.
10
10
Благаю вас, браття, ім’ям Господа нашого Ісуса Христа, щоб усі ви говорили одне і не було між вами розділення, а щоб ви з’єднані були в одному розумінні та в одній думці. (За? Rк7д7.) Молю1 же вы2, брaтіе, и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA, да т0жде глаг0лете вси2, и3 да не бyдутъ въ вaсъ р†спри, да бyдете же ўтверждeни въ т0мже разумёніи и3 въ т0йже мhсли.
11
11
Бо від домашніх Хлоїних стало мені відомо про вас, браття мої, що між вами є суперечки. Возвэсти1сz бо ми2 њ вaсъ, брaтіе мо‰, (пHсланнымъ) t хл0иса [t домaшнихъ хл0иса], ћкw рвє1ніz въ вaсъ сyть.
12
12
Я кажу про те, що у вас говорять: я — Павлів; я — Аполлосів; я — Кифин; а я — Христів. Глаг0лю же сE, ћкw кjйждо вaсъ глаг0летъ: ѓзъ ќбw є4смь пavловъ, ѓзъ же ґполлHсовъ, ѓзъ же ки1финъ, ѓзъ же хrт0въ.
13
13
Хіба ж розділився Христос? Хіба Павло розп’явся за вас? Чи в ім’я Павлове ви хрестилися? Е#дA раздэли1сz хrт0съ, є3дA пavелъ распsтсz по вaсъ; и3ли2 во и4мz пavлово крести1стесz;
14
14
Дякую Богові, що я нікого з вас не хрестив, крім Криспа та Гая, Благодарю2 бGа, ћкw ни є3ди1наго t вaсъ крести1хъ, т0чію крjспа и3 гaіа,
15
15
щоб не сказав хто, що я хрестив у моє ім’я. да не кто2 речeтъ, ћкw въ моE и4мz крести1хъ.
16
16
Хрестив же я і Стефанів дім; а чи хрестив ще кого, не знаю. Крести1хъ же и3 стефани1новъ д0мъ: пр0чее не вёмъ, ѓще кого2 и3н0го крести1хъ.
17
17
Бо Христос послав мене не хрестити, а благовістити, і не в премудрості слова, щоб не скасувати хреста Христового. Не послa бо менE хrт0съ крести1ти, но благовэсти1ти, не въ премyдрости сл0ва, да не и3спраздни1тсz кrтъ хrт0въ.
18
18
Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, — сила Божа. (За? Rк7е7.) Сл0во бо кrтное погибaющымъ ќбw ю3р0дство є4сть, ґ спасaємымъ нaмъ си1ла б9іz є4сть.
19
19
Бо написано: «Погублю мудрість мудреців і розум розумних відкину». Пи1сано бо є4сть: погублю2 премyдрость премyдрыхъ, и3 рaзумъ разyмныхъ tвeргу.
20
20
Де мудрець? Де книжник? Де допитливий віку цього? Чи не обернув Бог мудрість світу цього на безумство? ГдЁ премyдръ; гдЁ кни1жникъ; гдЁ совопр0сникъ вёка сегw2; Не њбуи1 ли бGъ премyдрость мjра сегw2;
21
21
Бо коли світ своєю мудрістю не пізнав Бога в премудрості Божій, то угодно було Богові безумством проповіді спасти віруючих. Понeже бо въ премdрости б9іей не разумЁ мjръ премyдростію бGа, бlгоизв0лилъ бGъ бyйствомъ пр0повэди спcти2 вёрующихъ.
22
22
Бо й юдеї вимагають чудес, і елліни шукають мудрости; Понeже и3 їудeє знaменіz пр0сzтъ, и3 є4ллини премyдрости и4щутъ:
23
23
а ми проповідуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллінів безумство, мh же проповёдуемъ хrтA рaспzта, їудeємъ ќбw соблaзнъ, є4ллинwмъ же безyміе,
24
24
для самих же покликаних, юдеїв і еллінів, — Христа, Божу силу і Божу премудрість; самBмъ же зв†ннымъ їудeємъ же и3 є4ллинwмъ хrтA, б9ію си1лу и3 б9ію премdрость:
25
25
бо й безумне Боже мудріше від людського, і немічне Боже сильніше від людського. занE бyее б9іе премdрэе человBкъ є4сть, и3 немощн0е б9іе крэпчaе человBкъ є4сть.
26
26
Погляньте, браття, хто ви‚ покликані: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; (За?.) Ви1дите бо звaніе вaше, брaтіе, ћкw не мн0зи премyдри по пл0ти, не мн0зи си1льни, не мн0зи благор0дни:
27
27
але Бог обрав немудре світу, щоб посоромити мудрих, і немічне світу обрав Бог, щоб посоромити сильне; но б{zz мjра и3збрA бGъ, да прем{дрыz посрами1тъ, и3 нeмwщнаz мjра и3збрA бGъ, да посрами1тъ крBпкаz:
28
28
і незнатне світу і принижене, і нічого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, — и3 худорHднаz мjра и3 ўничижє1ннаz и3збрA бGъ, и3 не с{щаz, да с{щаz ўпраздни1тъ,
29
29
щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом. ћкw да не похвaлитсz всsка пл0ть пред8 бGомъ.
30
30
Від Hього і ви в Христі Ісусі, Який став для нас премудрістю від Бога, праведністю і освяченням та відкупленням, И#з8 негHже вы2 є3стE њ хrтЁ ї}сэ, и4же бhсть нaмъ премdрость t бGа, прaвда же и3 њсщ7eніе и3 и3збавлeніе,
31
31
щоб було як написано: «Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом». да, ћкоже пи1шетсz: хвалsйсz, њ гDэ да хвaлитсz.
Глава 2
Главa в7
1
1
І коли я приходив до вас, браття, приходив провіщати вам свідчення Боже не пишномовним словом або мудрістю, И# ѓзъ пришeдъ къ вaмъ, брaтіе, пріид0хъ не по превосх0дному словеси2 и3ли2 премyдрости возвэщaz вaмъ свидётелство б9іе:
2
2
бо я розсудив не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа‚ і то розп’ятого, не суди1хъ бо вёдэти что2 въ вaсъ, т0чію ї}са хrтA, и3 сего2 рaспzта:
3
3
і був я у вас у немочi‚ і в страху, і у великому трепеті. и3 ѓзъ въ нeмощи и3 стрaсэ и3 трeпетэ мн0зэ бhхъ въ вaсъ.
4
4
І слово моє, і проповідь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленні духу і сили, И# сл0во моE и3 пр0повэдь моS не въ препрётелныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ kвлeніи дyха и3 си1лы,
5
5
щоб віра ваша утверджувалася не на мудрості людській, а на силі Божій. да вёра вaша не въ мyдрости человёчестэй, но въ си1лэ б9іей бyдетъ.
6
6
Мудрість же ми проповідуємо між довершеними, але мудрість не віку цього і не володарів віку цього скороминучих; (За? Rк7ѕ7.) Премdрость же глаг0лемъ въ совершeнныхъ, премdрость же не вёка сегw2, ни кнzзeй вёка сегw2 престаю1щихъ,
7
7
а проповідуємо премудрість Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед віками для слави нашої, но глаг0лемъ премdрость б9ію, въ тaйнэ сокровeнную, ю4же пред8устaви бGъ прeжде вBкъ въ слaву нaшу,
8
8
якої ніхто з князів віку цього не пізнав; бо якби пізнали, то не розіп’яли б Господа слави. ю4же никт0же t кнzзeй вёка сегw2 разумЁ: ѓще бо бhша разумёли, не бhша гDа слaвы рaспzли.
9
9
Але, як написано: «Hе бачило око‚ і вухо не чуло, і на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його». Но ћкоже є4сть пи1сано: (За? Rк7з7.) и4хже џко не ви1дэ, и3 ќхо не слhша, и3 на сeрдце человёку не взыд0ша, ±же ўгот0ва бGъ лю1бzщымъ є3го2.
10
10
Hам же Бог відкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, і глибини Божі. Нaмъ же бGъ tкрhлъ є4сть д¦омъ свои1мъ: д¦ъ бо вс‰ и3спытyетъ, и3 глубины6 б9іz.
11
11
Бо хто з людей знає, що є в людині, крім духа людського, який живе в ній? Так і Божого ніхто не знає, крім Духа Божого. Кт0 бо вёсть t человBкъ, ±же въ человёцэ, т0чію дyхъ человёка, живyщій въ нeмъ; Тaкожде и3 б9іz никт0же вёсть, т0чію д¦ъ б9ій.
12
12
Ми ж прийняли не духа світу цього, а Духа від Бога, щоб знати дароване нам від Бога, Мh же не дyха мjра сегw2 пріsхомъ, но д¦а и4же t бGа, да вёмы ±же t бGа даров†ннаz нaмъ,
13
13
що і сповіщаємо вам вивченими словами не від людської мудрости, а вивченими від Духа Святого, порівнюючи духовне з духовним. ±же и3 глаг0лемъ не въ научeныхъ человёческіz премyдрости словесёхъ, но въ научeныхъ д¦а с™aгw, духHвнаz дух0вными сразсуждaюще.
14
14
Душевна людина не приймає того, що від Духа Божого, бо вона вважає це безумством; і не може зрозуміти, тому що про це треба судити духовно. Душeвенъ же человёкъ не пріeмлетъ ±же д¦а б9іz: ю3р0дство бо є3мY є4сть, и3 не м0жетъ разумёти, занE дух0внэ востzзyетсz.
15
15
Духовний же судить про все, а про нього ніхто не може судити. Дух0вный же востzзyетъ ќбw вс‰, ґ сaмъ т0й ни t є3ди1нагw востzзyетсz.
16
16
Бо хто пізнав розум Господній, щоб міг пояснити його? А ми маємо розум Христів. Кт0 бо разумЁ ќмъ гDень, и4же и3з8zсни1тъ и5; Мh же ќмъ хrт0въ и4мамы.
Глава 3
Главa G
1
1
І я, браття, не міг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христі. И# ѓзъ, брaтіе, не мог0хъ вaмъ глаг0лати ћкw духHвнымъ, но ћкw плHтzнымъ, ћкw младeнцємъ њ хrтЁ.
2
2
Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, Млек0мъ вы2 напои1хъ, ґ не брaшномъ: и4бо не u5 можaсте, но нижE є3щE м0жете нн7э,
3
3
бо ви ще плотські. Якщо між вами заздрощі, суперечки і незгоди, то хіба ви не плотські? І чи не за людським звичаєм живете? є3щe бо пл0тстіи є3стE. И#дёже бо въ вaсъ з†висти и3 рвє1ніz и3 рaспри, не пл0тстіи ли є3стE и3 по человёку х0дите;
4
4
Бо коли хтось говорить: «Я — Павлів», а інший: «Я — Аполлосів», то хіба не плотські ви? Е#гдa бо глаг0летъ кто2: ѓзъ ќбw є4смь пavловъ, другjй же: ѓзъ ґполлHсовъ: не пл0тстіи ли є3стE;
5
5
Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тільки служителі, через яких ви увірували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. Кто2 u5бо є4сть пavелъ; кт0 же ли ґполлHсъ; Но т0чію служи1теліе, и4миже вёровасте, и3 комyждо ћкоже гDь дадE.
6
6
Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; Ѓзъ насади1хъ, ґполлHсъ напои2, бGъ же возрасти2:
7
7
а тому і хто насаджує‚ і хто поливає є ніщо, а все Бог, Який вирощує. тёмже ни насаждazй є4сть что2, ни напаszй, но возращazй бGъ.
8
8
Хто ж насаджує і поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. Насаждazй же и3 напаszй є3ди1но є3стA: кjйждо же свою2 мздY пріи1метъ по своемY трудY.
9
9
Бо ми співпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля. (За? Rк7}.) БGу бо є3смы2 споспBшницы: б9іе тzжaніе, б9іе здaніе є3стE.
10
10
Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу, а інший будує на ній; але нехай кожний пильнує, як він будує. По блгdти б9іей дaннэй мнЁ, ћкw премyдръ ґрхітeктwнъ њсновaніе положи1хъ, и4нъ же назидaетъ: кjйждо же да блюдeтъ, кaкw назидaетъ.
11
11
Бо ніхто не може покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос. Њсновaніz бо и3нaгw никт0же м0жетъ положи1ти пaче лежaщагw, є4же є4сть ї}съ хrт0съ.
12
12
Чи будує хто на цій основі із золота, срібла, дорогоцінних каменів, дерева, сіна, соломи, — Ѓще ли кто2 назидaетъ на њсновaніи сeмъ злaто, сребро2, кaменіе честн0е, дровA, сёно, тр0стіе,
13
13
діло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогні відкривається, і вогонь випробовує діло кожного‚ яке воно є. когHждо дёло kвлeно бyдетъ: дeнь бо kви1тъ, занE nгнeмъ tкрывaетсz: и3 когHждо дёло, kков0же є4сть, џгнь и3скyситъ.
14
14
У кого діло, яке він будував, устоїть, той одержить нагороду. (И#) є3гHже ѓще дёло пребyдетъ, є4же наздA, мздY пріи1метъ:
15
15
А в кого діло згорить, той зазнає втрати; а втім, сам спасеться, але так, ніби через вогонь. (ґ) є3гHже дёло сгори1тъ, њтщети1тсz: сaмъ же спасeтсz, тaкожде ћкоже nгнeмъ.
16
16
Хіба ж не знаєте, що ви — храм Божий і Дух Божий живе у вас? Не вёсте ли, ћкw хрaмъ б9ій є3стE, и3 д¦ъ б9ій живeтъ въ вaсъ;
17
17
Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм — ви. Ѓще кто2 б9ій хрaмъ растли1тъ, растли1тъ сего2 бGъ: хрaмъ бо б9ій с™ъ є4сть, и4же є3стE вы2.
18
18
Hіхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у світі цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим. (За? Rк7f7.) Никт0же себE да прельщaетъ: ѓще кто2 мни1тсz мyдръ бhти въ вaсъ въ вёцэ сeмъ, бyй да бывaетъ, ћкw да премyдръ бyдетъ.
19
19
Бо мудрість світу цього є безумство перед Богом, як написано: «Він ловить мудрих у хитрощах їхніх». Премyдрость бо мjра сегw2 бyйство ў бGа є4сть, пи1сано бо є4сть: запинazй прем{дрымъ въ ковaрствэ и4хъ.
20
20
І ще: «Господь знає міркування мудреців, що вони марнi». И# пaки: гDь вёсть помышлє1ніz человёчєска [мyдрыхъ], ћкw сyть сyєтна.
21
21
Отже, ніхто хай не хвалиться людьми, бо все — ваше: Тёмже никт0же да хвaлитсz въ человёцэхъ, вс‰ бо в†ша сyть:
22
22
чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи світло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє — все ваше; ѓще пavелъ, и3ли2 ґполлHсъ, и3ли2 ки1фа, и3ли2 мjръ, и3ли2 жив0тъ, и3ли2 смeрть, и3ли2 насто‰щаz, и3ли2 б{дущаz, вс‰ в†ша сyть:
23
23
ви ж — Христові, а Христос — Божий. вh же хrтHвы, хrт0съ же б9ій.
Глава 4
Главa д7
1
1
Отже, кожен повинен розуміти нас як служителів Христових і будівничих таїн Божих. (За? Rl.) Тaкw нaсъ да непщyетъ человёкъ, ћкw слyгъ хrт0выхъ и3 строи1телей т†инъ б9іихъ:
2
2
Від будівничих же вимагається, щоб кожний був вірним. ґ є4же пр0чее и4щетсz въ строи1телехъ, да вёренъ кто2 њбрsщетсz.
3
3
Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять інші люди; я і сам не суджу про себе. Мнё же не вели1ко є4сть, да t вaсъ и3стzжyсz, и3ли2 t человёческагw днE [судA]: но ни сaмъ себE востzзyю.
4
4
Бо хоч я і нічого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж мені Господь. НичесHже бо въ себЁ свёмъ, но ни њ сeмъ њправдaюсz: востzзyzй же мS гDь є4сть.
5
5
Тому не судіть нічого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освітить таємне у темряві і виявить сердечні наміри; і тоді кожному буде похвала від Бога. (За?.) Тёмже прeжде врeмене ничт0же суди1те, д0ндеже пріи1детъ гDь, и4же во свётэ приведeтъ т†йнаz тмы2 и3 њб8zви1тъ совёты сердє1чныz, и3 тогдA похвалA бyдетъ комyждо t бGа.
6
6
Це, браття, я прикликав до себе і Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися від нас не мудрувати більше того, що написано, та не величалися один перед одним. Сі‰ же, брaтіе (мо‰), преwбрази1хъ на себE и3 ґполлHса вaсъ рaди, да t нaю научитeсz не пaче напи1санныхъ мyдрствовати, да не є3ди1нъ по є3ди1ному гордитeсz на другaго.
7
7
Бо хто тебе відрізняє? Що ти маєш, чого б не одержав? А якщо одержав, чого хвалишся, ніби не одержав? Кт0 бо тS разсуждaетъ; Чт0 же и4маши, є3гHже нёси пріsлъ; Ѓще же и3 пріsлъ є3си2, что2 хвaлишисz ћкw не пріeмъ;
8
8
Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справді царювали, щоб і нам з вами царювати! СE, сhти є3стE, сE, њбогати1стесz, без8 нaсъ воцари1стесz: и3 q, дабы2 воцари1лисz є3стE, да и3 мы2 бhхомъ съ вaми цaрствовали.
9
9
Бо я думаю, що нам, посланцям останнім, Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям. (За? Rl№.) Мню1 бо, ћкw бGъ ны2 послaнники послёдніz kви2, ћкw насмeртники: занE поз0ръ бhхомъ мjру и3 ѓгGлwмъ и3 человёкwмъ.
10
10
Ми безумні Христа ради, а ви мудрі у Христi; ми немічні, а ви міцнi; ви у славі, а ми в безчесті. Мы2 (ќбw) бyи хrтA рaди, вh же мyдри њ хrтЁ: мы2 нeмощни, вh же крёпцы: вы2 слaвни, мh же безчeстни.
11
11
Hавіть донині терпимо голод‚ і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, До нн7эшнzгw часA и3 ѓлчемъ, и3 жaждемъ, и3 наготyемъ, и3 стрaждемъ, и3 скитaемсz,
12
12
і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; и3 труждaемсz, дёлающе свои1ми рукaми. Ўкорsеми, благословлsемъ: гони1ми, терпи1мъ:
13
13
ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині. хyлими, ўтэшaемсz [м0лимъ]: ћкоже њтрeби мjру бhхомъ, всBмъ попрaніе досeлэ.
14
14
Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дітей моїх улюблених, Не срамлsz вaсъ сі‰ пишY, но ћкоже ч†да мо‰ возлю1блєннаz наказyю.
15
15
бо хоч у вас тисячі наставників у Христі, та не багато отців; я родив вас у Христі Ісусі благовістям. Ѓще бо (и3) мнHги пёстуны и4мате њ хrтЁ, но не мнHги nтцы2: њ хrтё бо ї}сэ бlговэствовaніемъ ѓзъ вы2 роди1хъ.
16
16
Тому благаю вас: ставайте подібні мені, як я Христу. Молю1 же вaсъ: под0бни мнЁ бывaйте, ћкоже ѓзъ хrтY.
17
17
Для цього я послав до вас Тимофія, мого улюбленого і вірного в Господі сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христі Ісусі, як я навчаю скрізь і в усякій церкві. (За? Rlв7.) Сегw2 рaди послaхъ къ вaмъ тімоfeа, и4же ми2 є4сть чaдо возлю1блено и3 вёрно њ гDэ, и4же вaмъ воспомsнетъ пути6 мо‰, ±же њ хrтЁ ї}сэ, ћкоже вездЁ и3 во всsцэй цRкви ўчY.
18
18
Бо через те, що я не йду до вас, деякі у вас загордилися; Ћкw не грzдyщу ми2 къ вaмъ, разгордёшасz нёцыи:
19
19
але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господеві, і пізнаю не слова тих, що загордилися, а силу, пріидy же ск0рw къ вaмъ, ѓще гDь восх0щетъ, и3 ўразумёю не сл0во разгордёвшихсz, но си1лу:
20
20
бо Царство Боже не в слові, а в силі. не въ словеси1 бо цrтво б9іе, но въ си1лэ.
21
21
Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю і духом лагідности? Что2 х0щете; съ пaлицею ли пріидY къ вaмъ, и3ли2 съ люб0вію и3 дyхомъ кр0тости;
Глава 5
Главa є7
1
1
Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодіяння‚ і то таке блудодіяння, якого немає навіть і у язичників, що хтось за жінку має жінку батька свого. Tню1дъ слhшитсz въ вaсъ блужeніе, и3 таково2 блужeніе, kков0же ни во kзhцэхъ и3менyетсz, ћкw нёкоему и3мёти женY џтчую.
2
2
А ви загордилися, замість того, щоб плакати, і того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. И# вы2 разгордёсте, и3 не пaче плaкасте, да и4зметсz t среды2 вaсъ содёzвый дёло сіE.
3
3
Та я, будучи відсутній тілом, але присутній духом, уже вирішив, ніби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке діло, ЗанE ѓзъ ќбw ѓще не ў вaсъ сhй тёломъ, тy же живhй дyхомъ, ўжE суди1хъ, ћкw тaмw сhй: содёzвшаго си1це сіE,
4
4
у зібранні вашому, в ім’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з моїм духом, силою Господа нашого Ісуса Христа, њ и4мени гDа нaшегw ї}са хrтA собрaвшымсz вaмъ и3 моемY дyху, съ си1лою гDа нaшегw ї}са хrтA,
5
5
віддати сатані на виснаження плоті, щоб дух спасся в день Господа нашого Ісуса Христа. предaти таковaго сатанЁ во и3змождeніе пл0ти, да дyхъ спасeтсz въ дeнь гDа нaшегw ї}са хrтA.
6
6
Hічим вам хвалитися. Хіба не знаєте, що мала закваска заквашує все тісто? Не добрA похвалA вaша. (За? RlG.) Не вёсте ли, ћкw мaлъ квaсъ всE смэшeніе квaситъ;
7
7
Отже, очистіть стару закваску, щоб бути вам новим тістом‚ бо ви — безквасні, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. Њчи1стите u5бо вeтхій квaсъ, да бyдете н0во смэшeніе, ћкоже є3стE безквaсни: и4бо пaсха нaша за ны2 пожрeнъ бhсть хrт0съ.
8
8
Тому святкуймо не зі старою закваскою, не із закваскою злоби та лукавства, а з опрісноками чистоти й істини. Тёмже да прaзднуемъ не въ квaсэ вeтсэ, ни въ квaсэ ѕл0бы и3 лукaвства, но въ безквaсіихъ чтcоты2 и3 и4стины.
9
9
Я писав вам у посланні — не знатися з блудниками; (За? Rlд7.) Писaхъ вaмъ въ послaніи не примэшaтисz блудникHмъ:
10
10
проте не взагалі з блудниками світу цього — або лихварями, або хижаками, або ідолослужителями, бо інакше ви мусили б вийти із світу цього. и3 не всsкw блудникHмъ мjра сегw2, и3ли2 лихои1мцємъ, и3ли2 хи1щникwмъ, и3ли2 їдwлослужи1телємъ, понeже u5бо д0лжни бы є3стE бhли t мjра (сегw2) и3зhти:
11
11
Hині ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або ідолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навіть і не їсти разом. нн7э же писaхъ вaмъ не примэшaтисz, ѓще нёкій, брaтъ и3менyемь, бyдетъ блудни1къ, и3ли2 лихои1мецъ, и3ли2 їдwлослужи1тель, и3ли2 досади1тель, и3ли2 піsница, и3ли2 хи1щникъ: съ таковhмъ нижE ћсти.
12
12
Бо що мені судити і зовнішніх? Хіба не внутрішніх ви судите? Чт0 бо ми2 и3 внёшнихъ суди1ти; Не внyтреннихъ ли вы2 сyдите;
13
13
А зовнішніх судить Бог. Отже, вилучіть розпутного від вас самих. Внёшнихъ же бGъ сyдитъ. И# и3зми1те ѕлaго t вaсъ самёхъ.
Глава 6
Главa ѕ7
1
1
Як сміє хто з вас, маючи справу з іншим, судитися у неправедних, а не у святих? Смёетъ ли кто2 t вaсъ, вeщь и3мёz ко и3н0му, суди1тисz t непрaведныхъ, ґ не t с™hхъ;
2
2
Хіба не знаєте, що святі судитимуть світ? Якщо ж світ буде судимий вами, то невже недостойні ви судити незначні справи? Не вёсте ли, ћкw с™jи мjрови и4мутъ суди1ти; и3 ѓще вaми сyдъ пріи1метъ мjръ, недост0йни є3стE суди1щємъ худы6мъ;
3
3
Хіба не знаєте, що ми будемо судити ангелів, чи не тим більше справи житейські? Не вёсте ли, ћкw ѓггелwвъ суди1ти и4мамы, ґ не т0чію житeйскихъ;
4
4
А ви, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, які в церкві нічого не значать. Житє1йскаz бо суди6ща ѓще и4мате, ўничижeнныхъ въ цRкви, си1хъ посаждaете.
5
5
Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який міг би розсудити справи між братами своїми? Къ срaму вaмъ глаг0лю: тaкw ли нёсть въ вaсъ мyдръ ни є3ди1нъ, и4же м0жетъ разсуди1ти междY брaтій свои1хъ;
6
6
Але брат із братом судиться, та ще й перед невірними. Но брaтъ съ брaтомъ сyдитсz, и3 то2 пред8 невёрными.
7
7
І те вже зовсім сором для вас, що ви судитеся між собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпіти нестатки? ЎжE u5бо tню1дъ вaмъ срaмъ є4сть, ћкw тzжбы6 и4мате междY соб0ю. Почто2 не пaче њби1дими є3стE; почто2 не пaче лишeни бывaете;
8
8
Але ви самі кривдите і віднімаєте, та ще й у братів. Но вы2 (сaми) њби1дите и3 лишaете, да є3щE брaтію.
9
9
Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: ні блудники, ні ідолослужителі, ні перелюбники, ні малакії, ні мужоложці, И#ли2 не вёсте, ћкw непрaвєдницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ; Не льсти1те себE: ни блудницы2, ни їдwлослужи1телє, ни прелюбодёє, (ни скверни1телє,) ни малак‡и, ни мужел0жницы,
10
10
ні злодії, ні лихварі, ні п’яниці, ні лихословці, ні хижаки — Царства Божого не успадкують. ни лихои1мцы, ни тaтіе, ни пі‰ницы, ни досади1телє, ни хи6щницы цrтвіz б9іz не наслёдzтъ.
11
11
І такими були деякі з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися іменем Господа нашого Ісуса Христа і Духом Бога нашого. И# си1ми (ќбw) нёцыи бёсте, но њмhстесz, но њс™и1стесz, но њправди1стесz и4менемъ гDа нaшегw ї}са хrтA и3 д¦омъ бGа нaшегw.
12
12
Усе мені дозволено, та не все корисне; все мені дозволено‚ та ніщо не повинне володіти мною. (За? Rlе7.) Вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ на п0льзу: вс‰ ми2 лёть сyть, но не ѓзъ њбладaнъ бyду t чегw2.
13
13
Їжа для черева, і черево для їжi; але Бог знищить і те і друге. Тіло ж не для блуду, а для Господа, і Господь для тіла. Бр†шна чрeву, и3 чрeво брaшнwмъ: бGъ же и3 сіE и3 сі‰ ўпраздни1тъ. Тёло же не блужeнію, но гDеви, и3 гDь тёлу.
14
14
Бог воскресив Господа, воскресить і нас силою Своєю. БGъ же и3 гDа воздви1же, и3 нaсъ воздви1гнетъ си1лою своeю.
15
15
Хіба не знаєте‚ що тіла ваші є члени Христові? Отож, узявши члени Христові, чи зроблю їх членами блудниці? Зовсім ні! Не вёсте ли, ћкw тэлесA в†ша ќдове хrтHвы сyть; Взeмь ли u5бо ќды хrтHвы, сотворю2 ќды блудни6чи; Да не бyдетъ.
16
16
Хіба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тілом з нею? Бо сказано: «Обидва будуть одна плоть». И#ли2 не вёсте, ћкw прилэплszйсz сквернодёйцэ є3ди1но тёло є4сть (съ блудодёйцею); бyдета бо, речE, џба въ пл0ть є3ди1ну.
17
17
А хто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. Прилэплszйсz же гDеви є3ди1нъ дyхъ є4сть (съ гDемъ).
18
18
Уникайте блудодіяння: всякий гріх, що його чинить людина, є поза тілом, а блудник проти власного тіла грішить. Бёгайте блудодэsніz: всsкъ (бо) грёхъ, є3г0же ѓще сотвори1тъ человёкъ, кромЁ тёла є4сть: ґ блудsй во своE тёло согрэшaетъ.
19
19
Хіба не знаєте, що тіла ваші є храм Святого Духа, Який живе у вас і Якого ви маєте від Бога, і ви не свої? И#ли2 не вёсте, ћкw тэлесA в†ша хрaмъ живyщагw въ вaсъ с™aгw д¦а сyть, є3г0же и4мате t бGа, и3 нёсте свои2;
20
20
Бо ви куплені дорогою ціною. Отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі. кyплени бо є3стE цэн0ю. (За? Rlѕ7.) Прослaвите u5бо бGа въ тэлесёхъ вaшихъ и3 въ душaхъ вaшихъ, ±же сyть б9іz.
Глава 7
Главa з7
1
1
А про що ви писали мені, то добре чоловікові не торкатися жінки. Ґ њ ни1хже писaсте ми2, добро2 человёку женЁ не прикасaтисz.
2
2
Але ж, щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка. Но блудодэsніz рaди кjйждо свою2 женY да и4мать, и3 кazждо (женA) своего2 мyжа да и4мать.
3
3
Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові. ЖенЁ мyжъ д0лжную люб0вь да воздаeтъ: тaкожде и3 женA мyжу.
4
4
Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка. ЖенA свои1мъ тёломъ не владёетъ, но мyжъ: тaкожде и3 мyжъ свои1мъ тёломъ не владёетъ, но женA.
5
5
Hе ухиляйтеся один від одного, хіба за згодою, до часу, щоб перебувати в пості та молитві, і знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою. Не лишaйте себє2 дрyгъ дрyга, т0чію по соглaсію до врeмене, да пребывaете въ постЁ и3 моли1твэ, и3 пaки вкyпэ собирaйтесz, да не и3скушaетъ вaсъ сатанA невоздержaніемъ вaшимъ.
6
6
А втім, це кажу вам як дозвіл, а не як повеління. Сіe же глаг0лю по совёту, (ґ) не по повелёнію.
7
7
Бо бажаю, щоб усі люди були як і я; але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше. Хощy бо, да вси2 человёцы бyдутъ, ћкоже и3 ѓзъ: но кjйждо своE даровaніе и4мать t бGа, џвъ ќбw си1це, џвъ же си1це.
8
8
Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. Глаг0лю же безбр†чнымъ и3 вдови1цамъ: добро2 и5мъ є4сть, ѓще пребyдутъ ћкоже и3 ѓзъ:
9
9
Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися. ѓще ли не ўдержaтсz, да посzгaютъ: лyчше бо є4сть жени1тисz, нeжели разжизaтисz.
10
10
А одруженим заповідаю не я, а Господь: жінці з чоловіком не розлучатися, — Ґ њжени1вшымсz завэщавaю не ѓзъ, но гDь: женЁ t мyжа не разлучaтисz:
11
11
якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловіком своїм, — і чоловікові не залишати своєї жінки. ѓще ли же и3 разлучи1тсz, да пребывaетъ безбрaчна, и3ли2 да смири1тсz съ мyжемъ (свои1мъ): и3 мyжу жены2 не tпущaти.
12
12
Іншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жінку невіруючу, і вона згодна жити з ним, то він не повинен залишати її; Пр0чымъ же ѓзъ глаг0лю, (ґ) не гDь: (За? Rlз7) ѓще кот0рый брaтъ женY и4мать невёрну, и3 тA благоволи1тъ жи1ти съ ни1мъ, да не њставлsетъ є3S:
13
13
і жінка, яка має чоловіка невіруючого, і він згодний жити з нею, не повинна залишати його. и3 женA ѓще и4мать мyжа невёрна, и3 т0й благоволи1тъ жи1ти съ нeю, да не њставлsетъ є3гw2:
14
14
Бо невіруючий чоловік освячується жінкою віруючою, невіруюча жінка освячується віруючим чоловіком. Інакше діти ваші були б нечистими, а тепер святі. свzти1тсz бо мyжъ невёренъ њ женЁ вёрнэ, и3 свzти1тсz женA невёрна њ мyжи вёрнэ: и3нaче бо ч†да в†ша нечи6ста бhли бы, нн7э же с™а сyть.
15
15
Якщо ж невіруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь. Ѓще ли невёрный tлучaетсz, да разлучи1тсz: не пораб0тисz (бо) брaтъ и3ли2 сестрA въ таковhхъ: въ ми1ръ бо призвA нaсъ (гDь) бGъ.
16
16
Звідки ти знаєш, жінко, чи не спасеш чоловіка? Або ти, чоловіче, звідки знаєш, чи не спасеш жінки? Чт0 бо вёси, жeно, ѓще мyжа спасeши; И#ли2 что2 вёси, мyжу, ѓще женY спасeши;
17
17
Тільки кожен роби так, як визначив йому Бог; і кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всіх церквах. Т0чію коемyждо ћкоже раздэли1лъ є4сть бGъ, кjйждо ћкоже при1званъ бhсть гDемъ, тaкw да х0дитъ: и3 тaкw во всёхъ цRквахъ повелэвaю.
18
18
Чи покликаний хто обрізаним, не ховайся; чи покликаний хто необрізаним, не обрізуйся. Во њбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть; да не tт0ргнетсz [да не твори1тъ себЁ неwбрёзаніz]: въ неwбрёзаніи ли кто2 при1званъ бhсть; да не њбрёзуетсz.
19
19
Обрізання ніщо, і необрізання ніщо, а все в дотриманні заповідей Божих. Њбрёзаніе ничт0же є4сть, и3 неwбрёзаніе ничт0же є4сть, но соблюдeніе зaповэдій б9іихъ.
20
20
Кожний залишайся в тому званні, в якому був покликаний. Кjйждо въ звaніи, въ нeмже при1званъ бhсть, въ т0мъ да пребывaетъ.
21
21
Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо і можеш стати вільним, то скористайся кращим. Рaбъ ли при1званъ бhлъ є3си2; да не неради1ши [да не печaлишисz]: но ѓще и3 м0жеши своб0денъ бhти, б0лше пораб0ти себE.
22
22
Бо раб, покликаний у Господі, є вільний у Господi; так само і покликаний вільним є рабом Христовим. При1званный бо њ гDэ рaбъ, своб0дникъ гDень є4сть: тaкожде и3 при1званный своб0дникъ, рaбъ є4сть хrт0въ.
23
23
Ви куплені дорогою ціною: не ставайте ж рабами людей. Цэн0ю кyплени є3стE: не бyдите раби2 человёкwмъ.
24
24
У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом. (За? Rl}.) Кjйждо, въ нeмже при1званъ бhсть, брaтіе, въ т0мъ да пребывaетъ пред8 бGомъ.
25
25
Щодо дівоцтва я не маю повеління Господнього; а даю пораду як той, хто одержав від Господа милість бути вірним Йому; Њ дёвахъ же повелёніz гDнz не и4мамъ, совётъ же даю2, ћкw поми1лованъ t гDа вёренъ бhти.
26
26
отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людині залишатися так. Мню2 u5бо сіE добро2 бhти за настоsщую нyжду, ћкw добро2 человёку тaкw бhти.
27
27
Чи з’єднався ти з жінкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Hе шукай жінки. Привzзaлсz ли є3си2 женЁ; не и3щи2 разрэшeніz. Tрэши1лсz ли є3си2 жены2; не и3щи2 жены2.
28
28
А втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну; а мені вас шкода. Ѓще ли же и3 њжeнишисz, не согрэши1лъ є3си2: и3 ѓще посsгнетъ дёва, не согрэши1ла є4сть. Ск0рбь же пл0ти и3мёти бyдутъ таковjи: ѓзъ же вы2 щаждY.
29
29
Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх; Сіe же глаг0лю, брaтіе, ћкw врeмz прекращeно є4сть пр0чее, да и3 и3мyщіи жєны2, ћкоже не и3мyщіи бyдутъ:
30
30
хто плаче, наче не плаче; хто радіє, наче не радіє; і хто купує, наче не набуває; и3 плaчущіисz, ћкоже не плaчущіи: и3 рaдующіисz, ћкоже не рaдующесz: и3 купyющіи, ћкw не содержaще:
31
31
і хто користується світом цим, наче не користується; бо минає образ світу цього. и3 трeбующіи мjра сегw2, ћкw не трeбующе: прех0дитъ бо w4бразъ мjра сегw2.
32
32
А я хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi; Хощy же вaсъ безпечaльныхъ бhти. Не њжени1выйсz печeтсz њ гDнихъ, кaкw ўгоди1ти гDеви:
33
33
а одружений турбується про мирське, як догодити жінці. Різниця є між заміжньою і дівицею: ґ њжени1выйсz печeтсz њ мірски1хъ, кaкw ўгоди1ти женЁ. Раздэли1сz женA и3 дёва:
34
34
незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господеві, щоб бути святою і тілом і духом; а заміжня піклується про мирське, як догодити чоловікові. непосsгшаz печeтсz њ гDнихъ, кaкw ўгоди1ти гDеви, да бyдетъ с™A и3 тёломъ и3 дyхомъ: ґ посsгшаz печeтсz њ мірски1хъ, кaкw ўгоди1ти мyжу.
35
35
Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві. (За? Rlf7.) Сіe же на п0льзу вaмъ самBмъ глаг0лю: не да сило2 вaмъ наложY, но къ благоwбрaзію и3 благоприступaнію гDеви безм0лвну.
36
36
Коли ж хто вважає непристойним для своєї дівчини, щоб вона, досягнувши зрілого віку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрішить; нехай такі виходять заміж. Ѓще ли же кто2 без8wбрази1ти њ дёвэ своeй непщyетъ, ѓще є4сть превозрaстна, и3 тaкw должнA є4сть бhти: є4же х0щетъ, да твори1тъ: не согрэшaетъ, ѓще посsгнетъ.
37
37
А хто непохитно твердий у серці своїм і не має необхідности, а має владу над своєю волею і розсудив у серці своїм зберегти дівчину свою, той добре робить. Ґ и4же стои1тъ твeрдw сeрдцемъ, не и3мhй нyжды, влaсть же и4мать њ своeй в0ли, и3 сE разсуди1лъ є4сть въ сeрдцы своeмъ блюсти2 дёву свою2, д0брэ твори1тъ.
38
38
Тому той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. Тёмже и3 вдаsй брaку свою2 дёву д0брэ твори1тъ: и3 не вдаsй лyчше твори1тъ.
39
39
Жінка зв’язана законом, доки живий її чоловік; якщо ж помер її чоловік, вона вільна вийти заміж за кого хоче, тільки в Господі. ЖенA привsзана є4сть зак0номъ, въ є3ли1ко врeмz живeтъ мyжъ є3S: ѓще же ќмретъ мyжъ є3S, своб0дна є4сть, за нег0же х0щетъ, посsгнути, т0чію њ гDэ.
40
40
Але вона блаженніша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що і я маю Духа Божого. Бlжeннэйша же є4сть, ѓще тaкw пребyдетъ, по моемY совёту: мню1сz бо и3 ѓзъ д¦а б9іz и3мёти.
Глава 8
Главa }
1
1
Про ідоложертовні страви ми знаємо, бо ми всі маємо знання; але знання надимає, а любов будує. Њ їдwложeртвенныхъ же вёмы: ћкw вси2 рaзумъ и4мамы. Рaзумъ (ќбw) кичи1тъ, ґ любы2 созидaетъ.
2
2
Хто гадає, що він знає що-небудь, той нічого ще не знає так, як треба знати. Ѓще ли кто2 мни1тсz вёдэти что2, не u5 что2 разумЁ, ћкоже подобaетъ разумёти:
3
3
Але хто любить Бога, тому дано знання від Hього. ѓще же кто2 лю1битъ бGа, сeй познaнъ бhсть t негw2.
4
4
Отже, про вживання в їжу ідоложертовного ми знаємо, що ідол у світі ніщо і що немає іншого Бога, крім Єдиного. Њ kдeніи же їдwложeртвенныхъ вёмы, ћкw јдwлъ ничт0же є4сть въ мjрэ, и3 ћкw никт0же бGъ и4нъ, т0кмw є3ди1нъ.
5
5
Бо хоч і є так звані боги, чи на небі, чи на землі, — так як є багато богів і господарів багато, — Ѓще бо и3 сyть глаг0леміи б0зи, и3ли2 на небеси2, и3ли2 на земли2: ћкоже сyть б0зи мн0зи и3 госп0діе мн0зи:
6
6
але в нас один Бог Отець, від Якого все, і ми для Hього, і один Господь Ісус Христос, через Якого все, і ми через Hього. но нaмъ є3ди1нъ бGъ nц7ъ, и3з8 негHже вс‰, и3 мы2 ў негw2, и3 є3ди1нъ гDь ї}съ хrт0съ, и4мже вс‰, и3 мы2 тёмъ.
7
7
Та не в усіх таке знання: деякі й донині з совістю, що визнає ідолів, їдять ідоложертовне, як жертви ідольські, і совість їхня, будучи немічною, оскверняється. Но не во всёхъ рaзумъ: нёцыи же с0вэстію јдwлскою дaже досeлэ ћкоже їдwложeртвенное kдsтъ, и3 с0вэсть и4хъ, немощнA сyщи, скверни1тсz.
8
8
Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо. (За? Rм7.) Брaшно же нaсъ не поставлsетъ пред8 бGомъ: нижe бо ѓще ћмы, и3збhточествуемъ: нижE ѓще не ћмы, лишaемсz.
9
9
Однак бережіться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немічних. Блюди1те же, да не кaкw влaсть вaша сіS преткновeніе бyдетъ немощнhмъ.
10
10
Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищі, то совість його, як немічного, чи не наверне і його їсти ідоложертовне? Ѓще бо кто2 ви1дитъ тS, и3мyща рaзумъ, въ трeбищи возлежaща, не с0вэсть ли є3гw2 немощнA сyщи сози1ждетсz їдwложeртвєннаz ћсти;
11
11
І від твого знання загине немічний брат, за якого помер Христос. И# поги1бнетъ немощнhй брaтъ въ твоeмъ рaзумэ, є3гHже рaди хrт0съ ќмре.
12
12
А грішачи таким чином проти братів і вражаючи немічну совість їхню, ви грішите проти Христа. Тaкожде согрэшaюще въ брaтію и3 бію1ще и4хъ с0вэсть нeмощну сyщу, во хrтA согрэшaете.
13
13
Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повік, щоб не спокусити брата мого. Тёмже ѓще брaшно соблазнsетъ брaта моего2, не и4мамъ ћсти мsса во вёки, да не соблазню2 брaта моего2.
Глава 9
Главa f7
1
1
Чи не апостол я? Чи не вільний я? Чи не бачив я Ісуса Христа, Господа нашого? Хіба не моє діло ви у Господі? Нёсмь ли ґпcлъ; Нёсмь ли своб0дь; Не ї}са хrтa ли гDа нaшего ви1дэхъ; Не дёло ли моE вы2 є3стE њ гDэ;
2
2
Якщо для інших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства — ви у Господі. Ѓще и3ны6мъ (и3) нёсмь ґпcлъ, но nбaче вaмъ є4смь: (За? Rм7№.) печaть бо моегw2 ґпcлства вы2 є3стE њ гDэ.
3
3
Ось мій захист проти тих, що осуджують мене. М0й tвётъ востzзyющымъ менE сeй є4сть.
4
4
Хіба ми не маємо влади їсти і пити? Е#дA не и4мамы влaсти ћсти и3 пи1ти;
5
5
Хіба не маємо влади мати супутницею сестру — жінку, як і інші апостоли, і брати Господні, і Кифа? Е#дA не и4мамы влaсти сестрY женY води1ти, ћкw и3 пр0чіи ґпcли, и3 брaтіz гDнz, и3 ки1фа;
6
6
Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? И#ли2 є3ди1нъ ѓзъ и3 варнaва не и4мамы влaсти є4же не дёлати;
7
7
Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманні? Хто, насадивши виноград, не їсть плодів його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока від стада? Кто2 в0инствуетъ свои1ми њбрHки когдA; И#ли2 кто2 насаждaетъ віногрaдъ, и3 t плодA є3гw2 не ћстъ; И#ли2 кто2 пасeтъ стaдо, и3 t млекA стaда не ћстъ;
8
8
Чи тільки за людським міркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить і закон? Е#дA по человёку сі‰ глаг0лю; Не и3 зак0нъ ли сі‰ глаг0летъ;
9
9
Бо в Мойсеєвім законі написано: «Hе зав’язуй рота волові, що молотить». Чи про волів турбується Бог? Въ мwmсeовэ бо зак0нэ пи1сано: да не загради1ши ўстнY волA молотsща. Е#дA њ волёхъ ради1тъ бGъ;
10
10
Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надією, і хто молотить, повинен молотити з надією одержати те, чого чекає. И#ли2 нaсъ рaди всsкw глаг0летъ; Нaсъ бо рaди написaсz, ћкw њ надeжди д0лженъ є4сть њрsй њрaти, и3 молотsй съ надeждею своегw2 ўповaніz причащaтисz.
11
11
Якщо ми посіяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тілесне? Ѓще мы2 духHвнаz сёzхомъ вaмъ, вели1ко ли, ѓще мы2 в†ша тэлє1снаz п0жнемъ;
12
12
Якщо інші мають у вас владу, то чи не більше ми? Однак ми не користувалися цією владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовістю Христовому. Ѓще и3нjи влaсти вaшеz причащaютсz, не пaче ли мы2; Но не сотвори1хомъ по w4бласти сeй: но вс‰ терпи1мъ, да не прекращeніе к0е дaмы бlговэствовaнію хrт0ву.
13
13
Хіба не знаєте, що священнослужителі живляться від святилища? Що ті, які служать жертовнику, мають частку від жертовника? (За? Rм7в7.) Не вёсте ли, ћкw дёлающіи сщ7є1ннаz t свzти1лища kдsтъ; (и3) служaщіи nлтарю2 со nлтарeмъ дёлzтсz;
14
14
Так і Господь звелів тим, які проповідують Євангеліє, жити від благовістування. Тaкw и3 гDь повелЁ проповёдающымъ бlговёстіе t бlговёстіz жи1ти.
15
15
Але я не користувався нічим таким. І написав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, ніж щоб хто знищив похвалу мою. Ѓзъ же ни є3ди1но сотвори1хъ t си1хъ. Не писaхъ же сі‰, да тaкw бyдетъ њ мнЁ: д0брэе бо мнЁ пaче ўмрeти, нeжели похвалY мою2 кто2 да и3спраздни1тъ.
16
16
Бо коли я благовістую, то нічим мені хвалитися, тому що це неодмінний обов’язок мій, і горе мені, коли не благовістую! Ѓще бо благовэствyю, нёсть ми2 похвалы2, нyжда бо ми2 належи1тъ: г0ре же мнЁ є4сть, ѓще не благовэствyю.
17
17
Бо коли роблю це добровільно, то матиму нагороду; а коли недобровільно, то лише виконую довірене мені служіння. Ѓще ќбw в0лею сіE творю2, мздY и4мамъ: ѓще же нев0лею, строeніе ми2 є4сть предано2.
18
18
За що ж мені нагорода? За те, що, проповідуючи Євангеліє, благовістую про Христа безвідплатно, не користуючись моєю владою в благовістуванні. Кaz u5бо ми2 є4сть мздA; Да благовэствyzй без8 мзды2 положY бlговёстіе хrт0во, во є4же не твори1ти ми2 по w4бласти моeй въ бlговэствовaніи.
19
19
Бо, будучи вільним від усіх, я всім підкорив себе, щоб більше придбати: (За? Rм7G.) Своб0денъ бо сhй t всёхъ, всBмъ себE пораб0тихъ, да мн0жайшыz приwбрsщу:
20
20
для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для підзаконних був як підзаконний, щоб придбати підзаконних; бhхъ їудeємъ ћкw їудeй, да їудє1и пріwбрsщу: подзакHннымъ ћкw подзак0ненъ, да подзакHнныz приwбрsщу:
21
21
для тих, що не мають закону, — був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але підзаконним Христу], щоб придбати тих, які не мають закону; беззакHннымъ ћкw беззак0ненъ, не сhй беззак0нникъ бGу, но зак0нникъ хrтY, да приwбрsщу беззакHнныz.
22
22
для немічних був як немічний, щоб придбати немічних. Для всіх я став усім, щоб спасти хоч деяких. Бhхъ немощнhмъ ћкw нeмощенъ, да немощнhz пріwбрsщу. ВсBмъ бhхъ вс‰, да всsкw нBкіz спасY.
23
23
Це ж роблю задля Євангелія, щоб бути співучасником його. Сіe же творю2 за бlговёстіе, да соo1бщникъ є3мY бyду.
24
24
Хіба не знаєте, що ті, які біжать на змаганні, біжать усі, але один приймає почесті? Так біжіть, щоб досягти. Не вёсте ли, ћкw текyщіи въ поз0рищи вси2 ќбw текyтъ, є3ди1нъ же пріeмлетъ п0честь; Тaкw тецhте, да пости1гнете.
25
25
Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми — нетлінного. Всsкъ же подвизazйсz t всёхъ воздержи1тсz: и3 nни2 ќбw да и3стлёненъ вэнeцъ пріи1мутъ, мh же неистлёненъ.
26
26
І тому я біжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тільки бити повітря; Ѓзъ ќбw тaкw текY, не ћкw безвёстнw, тaкw подвизaюсz, не ћкw воздyхъ біsй:
27
27
але приборкую і поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не зостатися недостойним. но ўмерщвлsю тёло моE и3 порабощaю, да не кaкw, и3ны6мъ проповёдуz, сaмъ неключи1мь бyду.
Глава 10
Главa ‹
1
1
Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отці наші всі були під хмарою і всі пройшли крізь море; Не хощy же вaсъ не вёдэти, брaтіе, ћкw nтцы2 нaши вси2 под8 w4блакомъ бhша, и3 вси2 сквозЁ м0ре проид0ша:
2
2
і всі хрестилися у Мойсея в хмарі і в морi; и3 вси2 въ мwmсeа крести1шасz во w4блацэ и3 въ м0ри:
3
3
і всі споживали ту саму духовну їжу; и3 вси2 т0жде брaшно дух0вное kд0ша:
4
4
і всі пили те саме духовне питво, бо пили від духовного грядущого каменя; камінь же був Христос. и3 вси2 т0жде пи1во дух0вное пи1ша, піsху бо t дух0внагw послёдующагw кaмене: кaмень же бЁ хrт0съ.
5
5
Та не до багатьох із них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелі. (За? Rм7д7.) Но не во мн0жайшихъ и4хъ бlговоли2 бGъ, поражeни бо бhша въ пустhни.
6
6
А це було за приклад для нас, щоб ми не були похітливі до лихого, як були похітливі вони. Сі‰ же w4брази нaмъ бhша, ћкw не бhти нaмъ похотникHмъ ѕлhхъ, ћкоже и3 nни2 похотёша.
7
7
Hе будьте також ідолопоклонниками, як деякі з них, про яких написано: «Люди сіли їсти й пити і встали, щоб грати». Ни їдwлослужи1телє бывaйте, ћкоже нёцыи t ни1хъ, ћкоже є4сть пи1сано: сэд0ша лю1діе ћсти и3 пи1ти, и3 востaша и3грaти.
8
8
Hе станемо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і загинуло їх одного дня двадцять три тисячі. НижE соблyдимъ, ћкоже нёцыи t ни1хъ соблуди1ша, и3 пад0ша во є3ди1нъ дeнь двaдесzть три2 тhсzщы.
9
9
Hе будемо спокушати Христа, як деякі з них спокушали, і загинули від змій. Ни да и3скушaимъ хrтA, ћкоже нёцыи t ни1хъ и3скуси1ша и3 t ѕмjй погиб0ша.
10
10
Hе нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від всегубителя. Ни ропщи1те, ћкоже нёцыи t ни1хъ роптaша и3 погиб0ша t всегуби1телz.
11
11
Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, які досягли останніх віків. Сі‰ же вс‰ w4брази прилучaхусz w4нэмъ: пи6сана же бhша въ научeніе нaше, въ ни1хже концы6 вBкъ достиг0ша.
12
12
Тому, хто думає, що він стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. (За? Rм7е7.) Тёмже мнsйсz стоsти да блюдeтсz, да не падeтъ.
13
13
Вас спіткала спокуса ніяка інша, тільки людська; і вірний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести. И#скушeніе вaсъ не дости1же, т0чію человёческое: вёренъ же бGъ, и4же не њстaвитъ вaсъ и3скуси1тисz пaче, є4же м0жете, но сотвори1тъ со и3скушeніемъ и3 и3збhтіе, ћкw возмощи2 вaмъ понести2.
14
14
Отже, улюблені мої, уникайте ідолослужіння. Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz, бёгайте t їдwлослужeніz.
15
15
Я кажу вам як розсудливим: самі розсудіть те, про що говорю. Ћкw м{дрымъ глаг0лю: суди1те вы2, є4же глаг0лю:
16
16
Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хліб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тіла Христового? чaша блгcвeніz, ю4же благословлsемъ, не nбщeніе ли кр0ве хrт0вы є4сть; хлёбъ, є3г0же л0мимъ, не nбщeніе ли тёла хrт0ва є4сть;
17
17
Один хліб, і нас багато — одне тіло; бо всі причащаємось від одного хліба. Ћкw є3ди1нъ хлёбъ, є3ди1но тёло є3смы2 мн0зи: вси1 бо t є3ди1нагw хлёба причащaемсz.
18
18
Погляньте на Ізраїля по плоті: ті, що їдять жертви, чи не учасники жертовника? Ви1дите ї}лz по пл0ти: не kдyщіи ли жє1ртвы w4бщницы nлтарeви сyть;
19
19
Що ж я кажу? Чи те, що ідол є щось, або жертва ідольська що-небудь значить? Что2 u5бо глаг0лю; ћкw јдwлъ что2 є4сть; и3ли2 їдwложeртвенное что2 є4сть;
20
20
Hі, але що язичники, приносячи жертви, приносять бісам, а не Богові. А я не хочу, щоб ви єдналися з бісами. Но занE, ±же жрyтъ kзhцы, бэсHмъ жрyтъ, ґ не бGови: не хощy же вaсъ џбщникwвъ бhти бэсHмъ.
21
21
Hе можете пити чашу Господню і чашу бісівську; не можете бути учасниками трапези Господньої і трапези бісівської. Не м0жете чaшу гDню пи1ти и3 чaшу бэс0вскую: не м0жете трапeзэ гDней причащaтисz и3 трапeзэ бэс0встэй.
22
22
Чи посміємо ми гнівити Господа? Хіба ми сильніші за Hього? И#ли2 раздражaемъ гDа; Е#дA крэпчaйши є3гw2 є3смы2;
23
23
Усе мені дозволено, та не все на користь; усе мені дозволено, та не все повчає. (За? Rм7ѕ7.) Вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ на п0льзу: вс‰ ми2 лёть сyть, но не вс‰ назидaютъ.
24
24
Hехай ніхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. Никт0же своегH си да и4щетъ, но є4же бли1жнzгw кjйждо.
25
25
Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совісти; ВсE, є4же на т0ржищи продаeмое, kди1те, ничт0же сумнsщесz, за с0вэсть:
26
26
бо «Господня земля і те, що наповнює її». гDнz бо землS и3 и3сполнeніе є3S.
27
27
Якщо хтось із невірних запросить вас і ви захочете піти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совісти. Ѓще ли кто2 t невёрныхъ призывaетъ вы2, и3 х0щете и3ти2, всE предлагaемое вaмъ kди1те, ничт0же сумнsщесz, за с0вэсть.
28
28
Але якщо хтось вам скаже: це ідоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ і заради совісти. Бо Господня земля і те, що наповнює її. (За? Rм7з7.) Ѓще ли же кто2 вaмъ речeтъ: сіE їдwложeртвенно є4сть: не kди1те за џного повёдавшаго, и3 с0вэсть: гDнz бо землS и3 и3сполнeніе є3S.
29
29
А совість маю на увазі не свою, а іншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совістю? С0вэсть же глаг0лю не свою2, но другaгw: вскyю бо своб0да моS сyдитсz t и3нhz с0вэсти;
30
30
Якщо я із вдячністю вживаю їжу, то навіщо мене зневажати за те, за що я дякую? Ѓще ѓзъ благодaтію причащaюсz, почто2 хулY пріeмлю, њ нeмже ѓзъ благодарю2;
31
31
Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось інше робите, все робіть на славу Божу. Ѓще u5бо ћсте, ѓще ли піетE, ѓще ли и4но что2 творитE, вс‰ во слaву б9ію твори1те.
32
32
Hе давайте спокуси ні юдеям, ні еллінам, ні Церкві Божій, Безпреткновeни бывaйте їудeємъ и3 є4ллинwмъ и3 цRкви б9іей,
33
33
тому що і я догоджаю всім у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися. ћкоже и3 ѓзъ во всeмъ всBмъ ўгождaю, не и3скjй своеS п0льзы, но мн0гихъ, да спасyтсz.
Глава 11
Главa №i
1
1
Будьте моїми послідовниками, як і я Христа. Подражaтелє мнЁ бывaйте, ћкоже и3 ѓзъ хrтY.
2
2
Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте і дотримуєте передання так, як я передав вам. Хвалю1 же вы2, брaтіе, ћкw вс‰ мо‰ п0мните, и3 ћкоже предaхъ вaмъ, пред†ніz держитE.
3
3
Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловікові голова Христос; голова жінці — чоловік, а голова Христу — Бог. Хощy же вaсъ вёдэти, ћкw всsкому мyжу главA хrт0съ є4сть, главa же женЁ мyжъ, главa же хrтY бGъ.
4
4
Кожний чоловік, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. Всsкъ мyжъ, моли1тву дёz и3ли2 прbр0чествуzй покрhтою глав0ю, срамлsетъ главY свою2:
5
5
І кожна жінка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. и3 всsка женA, моли1тву дёющаz и3ли2 прbр0чествующаz tкровeнною глав0ю, срамлsетъ главY свою2: є3ди1но бо є4сть и3 т0жде [є4же бhти] њстри1женнэй:
6
6
Бо коли жінка не покривається, то нехай і стрижеться; а коли жінці сором бути остриженій чи поголеній, нехай покривається. ѓще бо не покрывaетсz женA, да стрижeтсz: ѓще ли же срaмъ женЁ стри1щисz и3ли2 бри1тисz, да покрывaетсz.
7
7
Отже, чоловік не повинен покривати голову, бо він є образ і слава Божа; а жінка є слава чоловіка. Мyжъ ќбw не д0лженъ є4сть покрывaти главY, w4бразъ и3 слaва б9іz сhй: женa же слaва мyжу є4сть.
8
8
Бо не чоловік від жінки, а жінка від чоловіка; (За? Rм7}.) Нёсть бо мyжъ t жены2, но женA t мyжа:
9
9
і не чоловік був створений для жінки, а жінка для чоловіка. и4бо не с0зданъ бhсть мyжъ жены2 рaди, но женA мyжа рaди.
10
10
Тому жінка і повинна мати на голові своїй знак влади над нею, заради ангелів. Сегw2 рaди должнA є4сть женA влaсть и3мёти на главЁ ѓгGлъ рaди.
11
11
А втім, ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі. Nбaче ни мyжъ без8 жены2, ни женA без8 мyжа, њ гDэ.
12
12
Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку; все ж — від Бога. Ћкоже бо женA t мyжа, си1це и3 мyжъ жен0ю: вс‰ же t бGа.
13
13
Розсудіть самі: чи личить жінці молитися Богові з непокритою головою? Въ вaсъ самёхъ суди1те, лёпо ли є4сть женЁ tкровeннэй бGу моли1тисz;
14
14
Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловік запускає волосся, то це для нього безчестя, И#ли2 и3 не сaмое є3стество2 ўчи1тъ вы2, ћкw мyжъ ќбw ѓще власы2 расти1тъ, безчeстіе є3мY є4сть,
15
15
але коли жінка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замість покривала. женa же ѓще власы2 расти1тъ, слaва є4й є4сть; занE растёніе власHвъ вмёстw њдэsніz дано2 бhсть є4й.
16
16
Коли б хтось захотів сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, ані церкви Божі. Ѓще ли кто2 мни1тсz сп0рливъ бhти, мы2 таковaгw њбhчаz не и4мамы, нижE цRкви б9іz.
17
17
Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гірше. Сіe же завэщавaz не хвалю2, ћкw не на лyчшее, но на хyждшее сбирaетесz.
18
18
Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, між вами бувають розділення, чому почасти і вірю. Пeрвое ќбw, сходsщымсz вaмъ въ цRковь, слhшу въ вaсъ р†спри сyщыz, и3 чaсть нёкую (си1хъ) вёрую.
19
19
Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені. Подобaетъ бо и3 є3ресeмъ въ вaсъ бhти, да и3скyсніи kвлeни бывaютъ въ вaсъ.
20
20
Далі, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечері Господньої; Сходsщымсz u5бо вaмъ вкyпэ, нёсть гDскую вeчерю ћсти:
21
21
бо кожний спішить раніше від інших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а інший упивається. кjйждо бо свою2 вeчерю предварsетъ въ снэдeніе, и3 џвъ ќбw ѓлчетъ, џвъ же ўпивaетсz.
22
22
Хіба у вас нема домів для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу і принижуєте бідних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. Е#дa бо домHвъ не и4мате, во є4же ћсти и3 пи1ти; И#ли2 њ цRкви б9іей нерадитE и3 срамлsете не и3мyщыz; Что2 вaмъ рекY; похвалю1 ли вы2 њ сeмъ; Не похвалю2.
23
23
Бо я від Господа прийняв те, що і вам передав, що Господь Ісус у ту ніч, коли був зраджений, узяв хліб (За? Rм7f7.) Ѓзъ бо пріsхъ t гDа, є4же и3 предaхъ вaмъ, ћкw гDь ї}съ въ н0щь, въ ню1же прeданъ бывaше, пріeмь хлёбъ,
24
24
і, віддавши хвалу, переломив і сказав: прийміть, споживайте, це Тіло Моє, яке за вас ламається; це творіть на спомин про Мене. и3 бlгодари1въ преломи2, и3 речE: пріими1те, kди1те, сіE є4сть тёло моE, є4же за вы2 ломи1мое: сіE твори1те въ моE воспоминaніе.
25
25
Також і чашу після вечері взяв, промовивши: ця чаша є новий завіт у Моїй Крові, це творіть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. Тaкожде и3 чaшу по вeчери, гlz: сіS чaша н0вый завётъ є4сть въ моeй кр0ви: сіE твори1те, є3ли1жды ѓще піeте, въ моE воспоминaніе.
26
26
Бо кожного разу, коли ви споживаєте хліб цей і п’єте чашу цю, смерть Господню сповіщаєте, доки Він прийде. Е#ли1жды бо ѓще ћсте хлёбъ сeй и3 чaшу сію2 піeте, см7рть гDню возвэщaете, д0ндеже пріи1детъ.
27
27
Тому-то, хто їстиме хліб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тіла і Крови Господньої. Тёмже и4же ѓще ћстъ хлёбъ сeй и3ли2 піeтъ чaшу гDню недост0йнэ, пови1ненъ бyдетъ тёлу и3 кр0ви гDни.
28
28
Hехай же випробовує себе людина, і так нехай їсть від хліба цього і п’є від чаші цієї. Да и3скушaетъ же человёкъ себE, и3 тaкw t хлёба да ћстъ и3 t чaши да піeтъ.
29
29
Бо хто їсть і п’є недостойно, той їсть і п’є на осудження собі, не думаючи про Тіло Господнє. Kдhй бо и3 піsй недост0йнэ, сyдъ себЁ ћстъ и3 піeтъ, не разсуждaz тёла гDнz.
30
30
Через це багато з вас немічних і недужих і чимало вмирає. Сегw2 рaди въ вaсъ мн0зи нeмощни и3 недyжливи, и3 спsтъ (ўсыпaютъ) дов0лни.
31
31
Бо коли б ми судили самі себе, то не були б судимі. (За? Rн7.) Ѓще бо бhхомъ себE разсуждaли, не бhхомъ њсуждeни бhли.
32
32
Будучи ж судимі, караємось від Господа, щоб не бути засудженими зі світом. Суди1ми же, t гDа наказyемсz, да не съ мjромъ њсyдимсz.
33
33
Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. Тёмже, брaтіе мо‰, сходsщесz ћсти, дрyгъ дрyга жди1те.
34
34
А коли хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Інше ж влаштую, коли прийду. Ѓще ли кто2 ѓлчетъ, въ домY да ћстъ, да не въ грёхъ сх0дитесz. Њ пр0чихъ же, є3гдA пріидY, ўстр0ю.
Глава 12
Главa в7i
1
1
Hе хочу, браття, щоб ви не знали і про дари духовні. Њ дух0вныхъ же, брaтіе, не хощY вaсъ не вёдэти.
2
2
Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до ідолів безмовних, ніби вас вели. Вёсте, ћкw є3гдA невёрни бёсте, ко јдwлwмъ безгл†снымъ ћкw вед0ми вед0стесz.
3
3
Тому кажу вам, що ніхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Ісуса, і ніхто не може назвати Ісуса Господом, як тільки через Духа Святого. Тёмже сказyю вaмъ, ћкw никт0же, д¦омъ б9іимъ глаг0лzй, речeтъ ґнafема ї}са, и3 никт0же м0жетъ рещи2 гDа ї}са, т0чію д¦омъ с™hмъ.
4
4
Дари різні, а Дух один і той же; Раздэлє1ніz же даровaній сyть, ґ т0йжде д¦ъ:
5
5
і служіння різні, а Господь один і той же; и3 раздэлє1ніz служeній сyть, ґ т0йжде гDь:
6
6
і діяння різні, а Бог один і той же, Який творить усе в усіх. и3 раздэлє1ніz дёйствъ сyть, ґ т0йжде є4сть бGъ, дёйствуzй вс‰ во всёхъ.
7
7
Але кожному дається виявлення Духа на користь. (За? Rн7№.) Комyждо же даeтсz kвлeніе д¦а на п0льзу:
8
8
Одному дається Духом слово мудрости, іншому — слово знання, тим же Духом; џвому бо д¦омъ даeтсz сл0во премdрости, и3н0му же сл0во рaзума, њ т0мже д©э:
9
9
іншому — віра, тим же Духом; іншому — дари зцілення, тим же Духом; друг0му же вёра, тёмже д¦омъ: и3н0му же даров†ніz и3сцэлeній, њ т0мже д©э:
10
10
іншому — творення чудес, іншому — пророцтво, іншому — розпізнавання духів, іншому — різні мови, іншому — тлумачення мов. друг0му же дBйствіz си1лъ, и3н0му же прbр0чество, друг0му же разсуждє1ніz духовHмъ, и3н0му же р0ди љзhкwвъ, друг0му же сказ†ніz љзhкwвъ.
11
11
Усе це творить один і той же Дух, наділяючи кожному осібно, як Йому завгодно. Вс‰ же сі‰ дёйствуетъ є3ди1нъ и3 т0йжде д¦ъ, раздэлsz влaстію коемyждо ћкоже х0щетъ.
12
12
Бо, як тіло одне, але має багато членів, усі члени одного тіла, хоч їх багато, утворюють одне тіло, — так і Христос. (За? Rн7в7.) Ћкоже бо тёло є3ди1но є4сть и3 ќды и4мать мнHги, вси1 же ќди є3ди1нагw тёла, мн0зи сyще, є3ди1но сyть тёло: тaкw и3 хrт0съ.
13
13
Бо всі ми одним Духом хрестилися в одне тіло, юдеї чи елліни, раби чи вільні, і всі єдиним Духом напоєні. И$бо є3ди1нэмъ д¦омъ мы2 вси2 во є3ди1но тёло крести1хомсz, ѓще їудeє, ѓще є4ллини, и3ли2 раби2, и3ли2 своб0дни: и3 вси2 є3ди1нэмъ д¦омъ напои1хомсz.
14
14
Бо тіло не з одного члена, а з багатьох. И$бо тёло нёсть є3ди1нъ ќдъ, но мн0зи.
15
15
Якщо нога скаже: «Я не належу до тіла, бо я не рука», то невже через це вона не належить до тіла? Ѓще речeтъ ногA, ћкw нёсмь рукA, нёсмь t тёла: є3дA сегw2 рaди нёсть t тёла;
16
16
І якщо вухо скаже: «Я не належу до тіла, бо я не око», то невже через це воно не належить до тіла? И# ѓще речeтъ ќхо, ћкw нёсмь џко, нёсмь t тёла: є3дA сегw2 рaди нёсть t тёла;
17
17
Якщо все тіло — око, то де слух? Якщо все — слух, то де нюх? Ѓще всE тёло џко, гдЁ слyхъ; ѓще (же) всE слyхъ, гдЁ ўхaніе;
18
18
Та Бог розмістив члени, кожний з них‚ у тілi‚ як було Йому завгодно. Нн7э же положи2 бGъ ќды, є3ди1наго коег0ждо и4хъ въ тэлеси2, ћкоже и3зв0ли.
19
19
А коли б усі були один член, то де було б тіло? Ѓще ли бhша вси2 є3ди1нъ ќдъ, гдЁ тёло;
20
20
Тепер же членів багато, а тіло одне. Нн7э же мн0зи ќбw ќдове, є3ди1но же тёло.
21
21
Hе може око сказати руці: «Ти мені не потрібна»; або так само голова ногам: «Ви мені не потрібнi». Не м0жетъ же џко рещи2 руцЁ: не трeбэ ми2 є3си2: и3ли2 пaки главA ногaма: не трeбэ ми2 є3стE.
22
22
Hавпаки, ті члени тіла, що здаються слабкішими, значно потрібніші, Но мн0гw пaче, мнsщіисz ќди тёла немощнёйши бhти, нyжнэйши сyть,
23
23
і які нам здаються в тілі непочесними, про тих більше піклуємось; и3 и5хже мни1мъ безчeстнэйшихъ бhти тёла, си6мъ чeсть мн0жайшую прилагaемъ:
24
24
і непочесні наші члени благовидніше покриваються, а благовидні наші не мають у тому потреби. Але Бог так створив тіло, щоб ми про менш довершене більше піклувалися, и3 неблагоwбрaзніи нaши благоwбрaзіе мн0жайше и4мутъ, ґ благоwбрaзніи нaши не трeбэ и4мутъ. Но бGъ раствори2 тёло, худёйшему б0лшу дaвъ чeсть,
25
25
щоб не було розділення в тілі, але щоб усі члени однаково дбали один про одного. да не бyдетъ рaспри въ тэлеси2, но да т0жде въ себЁ (да рaвнw є3ди1нъ њ друзёмъ) пекyтсz ќди.
26
26
Тому, чи страждає один член, з ним страждають усі члени; чи славиться один член, з ним радіють усі члени. И# ѓще стрaждетъ є3ди1нъ ќдъ, съ ни1мъ стрaждутъ вси2 ќди: ѓще ли же слaвитсz є3ди1нъ ќдъ, съ ни1мъ рaдуютсz вси2 ќди.
27
27
І ви — тіло Христове, а нарізно — члени. (За? Rн7G.) Вh же є3стE тёло хrт0во, и3 ќди t чaсти.
28
28
І одних Бог настановив у Церкві, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далі, іншим дав сили чудотворення, також дари зцілення, заступництва, управління і різні мови. И# џвыхъ ќбw положи2 бGъ въ цRкви пeрвэе ґпcлwвъ, втор0е прbр0кwвъ, трeтіе ўчи1телей: пот0мъ же си6лы, тaже даров†ніz и3сцэлeній, заступлє1ніz, правлє1ніz, р0ди љзhкwвъ.
29
29
Чи всі апостоли? Чи всі пророки? Чи всі вчителі? Чи всі чудотворці? Е#дA вси2 ґпcли; є3дA вси2 прbр0цы; є3дA вси2 ўчи1телє; є3дA вси2 си6лы;
30
30
Чи всі мають дари зцілення? Чи всі говорять різними мовами? Чи всі тлумачі? є3дA вси2 даров†ніz и4мутъ и3сцэлeній; є3дA вси2 љзы6ки глаг0лютъ; є3дA вси2 сказyютъ;
31
31
Дбайте про дари більші, і я покажу вам шлях іще кращий. Ревнyйте же даровaній б0лшихъ, и3 є3щE по превосхождeнію пyть вaмъ показyю.
Глава 13
Главa Gi
1
1
Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я — мідь, що дзвенить, або кімвал, що бриньчить. Ѓще љзы6ки человёческими глаг0лю и3 ѓгGлскими, любвe же не и4мамъ, бhхъ (ћкw) мёдь звенsщи, и3ли2 кmмвaлъ звzцazй.
2
2
Якщо маю дар пророцтва, і знаю всі таємниці, і маю всяке пізнання і всю віру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, — то я ніщо. И# ѓще и4мамъ прbр0чество, и3 вёмъ т†йны вс‰ и3 вeсь рaзумъ, и3 ѓще и4мамъ всю2 вёру, ћкw и3 г0ры преставлsти, любвe же не и4мамъ, ничт0же є4смь.
3
3
І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любови не маю, то нема мені з того ніякої користи. И# ѓще раздaмъ вс‰ и3мBніz мо‰, и3 ѓще предaмъ тёло моE, во є4же сжещи2 є5, любвe же не и4мамъ, ни кaz п0льза ми2 є4сть.
4
4
Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, (За? Rн7д7.) Любы2 долготерпи1тъ, милосeрдствуетъ, любы2 не зави1дитъ, любы2 не превозн0ситсz, не горди1тсz,
5
5
не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не безчи1нствуетъ, не и4щетъ свои1хъ си2, не раздражaетсz, не мhслитъ ѕлA,
6
6
не радіє з неправди, а радіє істинi; не рaдуетсz њ непрaвдэ, рaдуетсz же њ и4стинэ:
7
7
усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить. вс‰ лю1битъ [покрывaетъ], всемY вёру є4млетъ, вс‰ ўповaетъ, вс‰ терпи1тъ.
8
8
Любов ніколи не минає, хоч і пророцтва скінчаться, і мови замовкнуть, і знання зникне. Любы2 николи1же tпaдаетъ, ѓще же прbр0чєствіz ўпразднsтсz, ѓще ли љзhцы ўм0лкнутъ, ѓще рaзумъ и3спраздни1тсz.
9
9
Бо ми частинно знаємо і частинно пророкуємо; T чaсти бо разумэвaемъ и3 t чaсти прbр0чествуемъ:
10
10
коли ж настане досконале, тоді частинне припиниться. є3гдa же пріи1детъ совершeнное, тогдA, є4же t чaсти, ўпраздни1тсz.
11
11
Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина міркував, як дитина розумів; а коли став мужем, тоді відкинув дитяче. (За?.) Е#гдA бёхъ младeнецъ, ћкw младeнецъ глаг0лахъ, ћкw младeнецъ мyдрствовахъ, ћкw младeнецъ смышлsхъ: є3гдa же бhхъ мyжъ, tверг0хъ младeнчєскаz.
12
12
Тепер ми бачимо ніби у тьмяному дзеркалі, тоді ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тоді пізнаю, подібно як і я пізнаний. Ви1димъ ќбw нн7э ћкоже зерцaломъ въ гадaніи, тогдa же лицeмъ къ лицY: нн7э разумёю t чaсти, тогдa же познaю, ћкоже и3 познaнъ бhхъ.
13
13
Нині ж перебувають ці три: віра, надія, любов; але більша з них любов. Нн7э же пребывaютъ вёра, надeжда, любы2, три2 сі‰: б0лши же си1хъ любы2.
Глава 14
Главa д7i
1
1
Досягайте любови; дбайте про дари духовні, а особливо про те, щоб пророкувати. Держи1тесz любвE: ревнyйте же духHвнымъ, пaче же да прbр0чествуете.
2
2
Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що ніхто не розуміє його, він таємне говорить духом; Глаг0лzй бо љзы6ки, не человёкwмъ глаг0летъ, но бGу: никт0же бо слhшитъ, дyхомъ же глаг0летъ т†йны:
3
3
а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння і на втішення. прbр0чествуzй же, человёкwмъ глаг0летъ созидaніе и3 ўтэшeніе и3 ўтверждeніе.
4
4
Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. Глаг0лzй (бо) љзы6ки себE зи1ждетъ, ґ прbр0чествуzй цRковь зи1ждетъ.
5
5
Бажаю, щоб усі ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо більший той, хто пророкує, ніж той, хто говорить мовами, хіба що він буде і тлумачити, щоб церква розбудовувалася. Хощy же всёхъ вaсъ глаг0лати љзы6ки, пaче же да прорицaете: б0лій бо прbр0чествуzй, нeжели глаг0лzй љзы6ки, рaзвэ ѓще (кто2) сказyетъ, да цRковь созидaніе пріeмлетъ.
6
6
Тепер же, браття, якщо я прийду до вас і буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пізнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? (За? Rн7е7.) Нн7э же, брaтіе, ѓще пріидY къ вaмъ љзы6ки глаг0лz, кyю вaмъ п0льзу сотворю2, ѓще вaмъ не глаг0лю и3ли2 во tкровeніи, и3ли2 въ рaзумэ, и3ли2 въ прbр0чествіи, и3ли2 въ научeніи;
7
7
І бездушні речі, що дають звук, як сопілка чи гуслі, коли не видають різних тонів, то як зрозуміти те, що грають на сопілці чи на гуслях? Nбaче безд{шнаz глaсъ даю6щаz, ѓще сопёль, ѓще гyсли, ѓще рaзнствіz пискaніемъ не дадsтъ, кaкw разyмно бyдетъ пискaніе и3ли2 гудeніе;
8
8
І коли сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? И$бо ѓще безвёстенъ глaсъ трубA дaстъ, кто2 ўгот0витсz на брaнь;
9
9
Так і ви, якщо промовляєте язиком незрозумілі слова, то як зрозуміють, що ви говорите? Ви будете говорити на вітер. Тaкw и3 вы2 ѓще не благоразyмно сл0во дадитE љзhкомъ, кaкw ўразумёетсz глаг0лемое; Бyдете бо на воздyхъ глаг0люще.
10
10
Скільки, наприклад, різних слів у світі, а жодного з них немає без значення. Толи1цы ќбw, ѓще ключи1тсz, р0ди гласHвъ сyть въ мjрэ, и3 ни є3ди1нъ и4хъ безглaсенъ.
11
11
Але якщо я не розумію значення слів, то я для того, хто говорить, буду іноземець; і той, хто говорить, іноземець для мене. Ѓще u5бо не ўвёмъ си1лы глaса, бyду глаг0лющему и3ноzзhчникъ, и3 глаг0лющій мнЁ и3ноzзhчникъ.
12
12
Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. Тaкw и3 вы2, понeже ревни1телє є3стE духовHмъ, (±же) къ созидaнію цRкве проси1те [и3щи1те], да и3збhточествуете.
13
13
А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. Тёмже глаг0лzй љзhкомъ да м0литсz, да сказyетъ.
14
14
Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч і дух мій молиться, але розум мій лишається безплідним. Ѓще бо молю1сz љзhкомъ, дyхъ м0й м0литсz, ґ ќмъ м0й без8 плодA є4сть.
15
15
Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися і розумом; буду співати духом, буду співати і розумом. Что2 u5бо є4сть; Помолю1сz дyхомъ, помолю1сz же и3 ўм0мъ: воспою2 дyхомъ, воспою1 же и3 ўм0мъ.
16
16
Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже «амінь» на твою подяку‚ якщо вона не розуміє, що ти говориш? Понeже ѓще благослови1ши дyхомъ, и3сполнszй мёсто невёжды кaкw речeтъ ґми1нь, по твоемY благодарeнію; Понeже не вёсть, что2 глаг0леши.
17
17
Ти добре дякуєш, та інший не повчається. Ты2 ќбw д0брэ благодари1ши, но другjй не созидaетсz.
18
18
Дякую Богові моєму: я більше за всіх вас говорю мовами; Благодарю2 бGа моего2, пaче всёхъ вaсъ љзы6ки глаг0лz:
19
19
але в церкві хочу краще п’ять слів сказати розумом моїм, щоб і інших наставити, ніж тисячі слів незнайомою мовою. но въ цRкви хощY пsть словeсъ ўм0мъ мои1мъ глаг0лати, да и3 и4ны п0льзую, нeжели тмы6 словeсъ љзhкомъ.
20
20
Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні. (За? Rн7ѕ7.) Брaтіе, не дёти бывaйте ўмы6: но ѕл0бою младeнствуйте, ўмы6 же совершeни бывaйте.
21
21
У законі написано: «Іншими мовами й іншими устами говоритиму народові цьому; та й тоді не послухають Мене, — говорить Господь». Въ зак0нэ пи1шетъ: ћкw и3нhми љзы6ки и3 ўстны6 и3нhми возгlю лю1демъ си6мъ, и3 ни тaкw послyшаютъ менє2, гlетъ гDь.
22
22
Отже, мови є знамення не для віруючих, а для невіруючих; пророцтво ж не для невіруючих, а для віруючих. Тёмже љзhцы въ знaменіе сyть не вёрующымъ, но невBрнымъ: ґ прbр0чество не невBрнымъ, но вёрующымъ.
23
23
Коли вся церква зійдеться разом‚ і всі почнуть говорити незнайомими мовами, і увійдуть до вас недосвідчені або невіруючі, то чи не скажуть, що ви біснуєтесь? Ѓще u5бо сни1детсz цRковь всS вкyпэ, и3 вси2 љзы6ки глаг0лютъ, вни1дутъ же (и3) неразyмивіи и3ли2 невёрніи, не рекyтъ ли, ћкw бэснyетесz;
24
24
Та коли всі пророкують і ввійде хтось невіруючий або недосвідчений, то його всі викривають і всі осуджують. Ѓще же вси2 прbр0чествуютъ, вни1детъ же нёкій невёренъ и3ли2 невёжда, њбличaетсz всёми, (и3) и3стzзyетсz t всёхъ,
25
25
І таким чином таємниці серця його виявляються, і він, упавши ниць, поклониться Богові і скаже: «Воістину з вами Бог». и3 си1це т†йнаz сeрдца є3гw2 kвлє1на бывaютъ: и3 тaкw пaдъ ни1цъ покл0нитсz бGови, возвэщaz, ћкw вои1стинну бGъ съ вaми є4сть.
26
26
Так що ж, браття? Коли ви сходитесь і у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, — все це нехай буде на повчання. (За? Rн7з7.) Что2 u5бо є4сть, брaтіе; Е#гдA сх0дитесz, кjйждо вaсъ pал0мъ и4мать, ўчeніе и4мать, љзhкъ и4мать tкровeніе и4мать, сказaніе и4мать: вс‰ (же) къ созидaнію да бывaютъ.
27
27
Якщо хто говорить незнайомою мовою, говоріть двоє, найбільше троє, і то по одному, а один нехай тлумачить. Ѓще љзhкомъ кто2 глаг0летъ, по двэмA, и3ли2 мн0жае по тріeмъ, и3 по чaсти: и3 є3ди1нъ да сказyетъ.
28
28
Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церкві, а говори собі та Богові. Ѓще ли не бyдетъ сказaтель, да молчи1тъ въ цRкви, себё же да глаг0летъ и3 бGови.
29
29
І пророки нехай говорять двоє чи троє, а інші нехай розмірковують. Прbр0цы же двA и3ли2 тріE да глаг0лютъ, и3 друзjи да разсуждaютъ:
30
30
Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. ѓще ли и3н0му tкрhетсz сэдsщу, пeрвый да молчи1тъ.
31
31
Бо всі один по одному можете пророкувати, щоб усі повчалися і всі втішалися. М0жете бо вси2 по є3ди1ному прbр0чествовати, да вси2 ўчaтсz и3 вси2 ўтэшaютсz.
32
32
І духи пророчі покірні пророкам, И# дyси прbр0честіи прbр0кwмъ повинyютсz:
33
33
тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всіх церквах у святих. нёсть бо нестроeніz бGъ, но ми1ра, ћкw во всёхъ цRквахъ с™hхъ.
34
34
Жінки ваші у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як і закон говорить. Жєны2 вaшz въ цRквахъ да молчaтъ: не повелёсz бо и5мъ глаг0лати, но повиновaтисz, ћкоже и3 зак0нъ глаг0летъ.
35
35
Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловіків, бо непристойно жінці говорити в церкві. Ѓще ли чесомY научи1тисz хотsтъ, въ домY свои1хъ мужeй да вопрошaютъ: срaмно бо є4сть женЁ въ цRкви глаг0лати.
36
36
Хіба від вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло? И#ли2 t вaсъ сл0во б9іе и3зhде; И#ли2 вaсъ є3ди1ныхъ дости1же;
37
37
Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розуміє, що я пишу вам, бо це заповіді Господні. Ѓще кто2 мни1тсz прbр0къ бhти и3ли2 дух0венъ, да разумёетъ, ±же пишY вaмъ, занE гDни сyть зaпwвэди;
38
38
А хто не розуміє, нехай не розуміє. ѓще ли кто2 не разумёетъ, да не разумэвaетъ.
39
39
Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; Тёмже, брaтіе мо‰, ревнyйте є4же прbр0чествовати, и3 є4же глаг0лати љзы6ки не возбранsйте:
40
40
тільки все повинно бути благопристойно і статечно. вс‰ же благоwбрaзнw и3 по чи1ну да бывaютъ.
Глава 15
Главa є7i
1
1
Звіщаю вам, браття, благовістування, яке я благовістив вам, яке ви і прийняли, в якому і утвердилися, (За? Rн7}.) Сказyю же вaмъ, брaтіе, бlговэствовaніе, є4же благовэсти1хъ вaмъ, є4же и3 пріsсте, въ нeмже и3 стоитE,
2
2
яким і спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовістив вам, коли тільки не марно увірували. и4мже и3 спасaетесz, кaцэмъ сл0вомъ благовэсти1хъ вaмъ, ѓще содержитE: рaзвэ ѓще не всyе вёровасте.
3
3
Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за гріхи наші, за Писанням, Предaхъ бо вaмъ и3спeрва, є4же и3 пріsхъ, ћкw хrт0съ ќмре грBхъ нaшихъ рaди, по писaніємъ,
4
4
і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, и3 ћкw погребeнъ бhсть, и3 ћкw востA въ трeтій дeнь, по писaніємъ,
5
5
і що явився Кифі, потім одинадцятьом; и3 ћкw kви1сz ки1фэ, тaже є3динонaдесzтимъ:
6
6
потім явився більш як п’ятистам браттям одночасно, більшість яких живуть і донині, а деякі й померли; пот0мъ же kви1сz б0лэ пzти2 сHтъ брaтіzмъ є3ди1ною, t ни1хже мн0жайшіи пребывaютъ досeлэ, нёцыи же и3 почи1ша:
7
7
потім явився Якову, також усім апостолам; пот0мъ же kви1сz їaкwву, тaже ґпcлwмъ всёмъ:
8
8
а після всіх явився і мені, мов якомусь виродкові. послэди1 же всёхъ, ћкw нёкоему и4звергу, kви1сz и3 мнЁ.
9
9
Бо я найменший з апостолів і недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. Ѓзъ бо є4смь мнjй ґпcлwвъ, и4же нёсмь дост0инъ нарещи1сz ґпcлъ, занE гони1хъ цRковь б9ію.
10
10
Але благодаттю Божою я є те, що є; і благодать Його в мені не була марною, та й потрудився я більше за них усіх: тільки не я, а благодать Божа, яка зі мною. Блгdтію же б9іею є4смь, є4же є4смь, и3 блгdть є3гw2, ћже во мнЁ, не тщA бhсть, но пaче всёхъ и4хъ потруди1хсz: не ѓзъ же, но блгdть б9іz, ћже со мн0ю.
11
11
Проте чи я, чи вони, ми так проповідуємо, і ви так увірували. Ѓще u5бо ѓзъ, ѓще ли nни2, тaкw проповёдуемъ, и3 тaкw вёровасте.
12
12
Коли ж про Христа проповідується, що Він воскрес з мертвих, то як же деякі з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? (За? Rн7f7.) Ѓще же хrт0съ проповёдуетсz, ћкw и3з8 мeртвыхъ востA, кaкw глаг0лютъ нёцыи въ вaсъ, ћкw воскrніz мeртвыхъ нёсть;
13
13
Якщо нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес. И# ѓще воскrніz мeртвыхъ нёсть, то2 ни хrт0съ востA:
14
14
А якщо і Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. ѓще же хrт0съ не востA, тщE ќбw проповёданіе нaше, тщa же и3 вёра вaша.
15
15
Крім цього, ми були б лжесвідками Божими, тому що свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа, Якого Він не воскресив, якщо мертві не воскресають; Њбрэтaемсz же и3 лжесвидётелє б9іи, ћкw послyшествовахомъ на бGа, ћкw воскRси2 хrтA, є3гHже не воскRси2, ѓще ќбw мeртвіи не востаю1тъ:
16
16
бо якщо мертві не воскресають, то й Христос не воскрес. ѓще бо мeртвіи не востаю1тъ, то2 ни хrт0съ востA:
17
17
А якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна: ви ще у гріхах ваших. ѓще же хrт0съ не востA, сyетна вёра вaша, є3щE є3стE во грэсёхъ вaшихъ:
18
18
Тому і ті, що вмерли у Христі, загинули, ќбw и3 ўмeршіи њ хrтЁ, погиб0ша.
19
19
і якщо ми в цьому тільки житті уповаємо на Христа, то ми нещасніші за всіх людей. (И#) ѓще въ животЁ сeмъ т0чію ўповaюще є3смы2 во хrтA, њкаsннэйши всёхъ человBкъ є3смы2.
20
20
Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. (За? R….) Нн7э же хrт0съ востA t мeртвыхъ, начaтокъ ўмeршымъ бhсть.
21
21
Бо як смерть через людину, так через людину і воскресіння мертвих. Понeже бо человёкомъ смeрть (бhсть), и3 чlвёкомъ воскrніе мeртвыхъ.
22
22
Як в Адамі всі вмирають, так у Христі всі оживуть, Ћкоже бо њ ґдaмэ вси2 ўмирaютъ, тaкожде и3 њ хrтЁ вси2 њживyтъ,
23
23
кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. кjйждо же во своeмъ чинY: начaтокъ хrт0съ, пот0мъ же хrтY вёровавшіи въ пришeствіи є3гw2.
24
24
А потому кінець, коли Він передасть царство Богу і Отцю, коли скасує всяке начальство, і всяку владу і силу, Тaже кончи1на, є3гдA предaстъ цrтво бGу и3 nц7Y, є3гдA и3спраздни1тъ всsко начaлство и3 всsку влaсть и3 си1лу:
25
25
бо Йому належить царствувати, доки покладе всіх ворогів під ноги Свої. подобaетъ бо є3мY цrтвовати, д0ндеже положи1тъ вс‰ враги2 под8 ногaма свои1ма.
26
26
Останній же ворог знищиться — смерть, Послёдній же врaгъ и3спраздни1тсz смeрть,
27
27
бо все впокорив під ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому підкорене, то ясно, що, крім Того, Який підкорив Йому все. вс‰ бо покори2 под8 н0зэ є3гw2: внегдa же рещи2, ћкw вс‰ покорє1на сyть є3мY, ћвэ, ћкw рaзвэ пок0ршагw є3мY вс‰.
28
28
Коли ж упокорить Йому все, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. Е#гдa же покори1тъ є3мY всsчєскаz, тогдA и3 сaмъ сн7ъ покори1тсz пок0ршему є3мY всsчєскаz, да бyдетъ бGъ всsчєскаz во всёхъ.
29
29
Бо що роблять ті, які хрестяться заради мертвих? Якщо мертві зовсім не воскресають, то навіщо і хрестяться заради мертвих? (За? R…№.) Понeже что2 сотворsтъ крестsщіисz мeртвыхъ рaди; Ѓще tню1дъ мeртвіи не востаю1тъ, что2 и3 крещaютсz мeртвыхъ рaди;
30
30
Hавіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки? Почт0 (же) и3 мы2 бэды6 пріeмлемъ на всsкъ чaсъ;
31
31
Я щодня вмираю: тому свідок ваша похвала мені, браття, яку я маю в Христі Ісусі, Господі нашому. По вс‰ дни6 ўмирaю: тaкw ми2 вaша похвалA, брaтіе, ю4же и4мамъ њ хrтЁ ї}сэ гDэ нaшемъ.
32
32
Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! Ѓще (бо) по человёку со ѕвёремъ борsхсz въ є3фeсэ, кaz ми2 п0льза, ѓще мeртвіи не востаю1тъ; Да ћмы и3 піeмъ, ќтрэ бо ќмремъ.
33
33
Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрі звичаї. Не льсти1тесz: тлsтъ њбы6чаи бlги бесBды ѕлы6.
34
34
Протверезіться, як належить, і не грішіть; бо‚ на сором вам кажу, деякі з вас не знають Бога. И#стрезви1тесz првdнw и3 не согрэшaйте: невёдэніе бо б9іе нёцыи и4мутъ, къ срaму вaмъ глаг0лю.
35
35
Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертві? І в якому тілі прийдуть? Но речeтъ нёкто: кaкw востaнутъ мeртвіи; к0имъ же тёломъ пріи1дутъ;
36
36
Hерозумний! Те, що ти сієш, не оживе, якщо не умре. Безyмне, ты2 є4же сёеши, не њживeтъ, ѓще не ќмретъ:
37
37
І коли ти сієш, то сієш не тіло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь інше; и3 є4же сёеши, не тёло бyдущее сёеши, но голо2 зeрно, ѓще случи1тсz, пшени1цы и3ли2 и3н0гw t пр0чихъ:
38
38
але Бог дає йому тіло, як хоче, і кожній зернині своє тіло. бGъ же даeтъ є3мY тёло, ћкоже восх0щетъ, и3 коемyждо сёмени своE тёло.
39
39
Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але інша плоть у людей, інша у тварин, інша у риб, інша у птахів. (За? R…в7.) Не всsка пл0ть тaже пл0ть: но и4на ќбw пл0ть человёкwмъ, и4на же пл0ть скотHмъ, и4на же рhбамъ, и4на же пти1цамъ.
40
40
Є тіла небесні і є тіла земнi; та інша слава небесних, інша земних. И# тэлесA небє1снаz, и3 тэлесA земн†z: но и4на ќбw небє1снымъ слaва, и3 и4на земны6мъ:
41
41
Інша слава сонця, інша слава місяця, інша зірок; і зірка від зірки різниться у славі. и4на слaва с0лнцу, и3 и4на слaва лунЁ, и3 и4на слaва ѕвэздaмъ: ѕвэздa бо t ѕвэзды2 рaзнствуетъ во слaвэ.
42
42
Так і при воскресінні мертвих: сіється у тління, встає в нетліннi; Тaкожде и3 воскrніе мeртвыхъ: сёетсz въ тлёніе, востаeтъ въ нетлёніи:
43
43
сіється у безчесті, встає у славi; сіється в немочі, встає у силi; сёетсz не въ чeсть, востаeтъ въ слaвэ: сёетсz въ нeмощи, востаeтъ въ си1лэ:
44
44
сіється тіло душевне, встає тіло духовне. Є тіло душевне, і є тіло духовне. сёетсz тёло душeвное, востаeтъ тёло дух0вное. Е$сть тёло душeвное, и3 є4сть тёло дух0вное.
45
45
Так і написано: перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам є дух животворчий. Тaкw и3 пи1сано є4сть: бhсть пeрвый человёкъ ґдaмъ въ дyшу жи1ву, послёдній ґдaмъ въ д¦ъ животворsщь.
46
46
Але не духовне перше, а душевне, потім духовне. Но не прeжде дух0вное, но душeвное, пот0мъ же дух0вное.
47
47
Перший чоловік — із землі, земний; другий чоловік — Господь з неба. (За? R…G.) Пeрвый человёкъ t земли2, пeрстенъ: вторhй чlвёкъ гDь съ нб7сE.
48
48
Який земний, такі й земнi; і який небесний, такі й небесні. Kк0въ пeрстный, такови2 и3 пeрстніи: и3 kк0въ нбcный, тaцы же и3 нбcніи:
49
49
І як ми носили образ земного, так будемо носити і образ небесного. и3 ћкоже њблек0хомсz во w4бразъ пeрстнагw, да њблечeмсz и3 во w4бразъ нбcнагw.
50
50
Але скажу вам, браття, що плоть і кров успадкувати Царства Божого не можуть, і тління не успадкує нетління. Сіe же глаг0лю, брaтіе, ћкw пл0ть и3 кр0вь цrтвіz б9іz наслёдити не м0гутъ, нижE тлёніе нетлёніz наслёдствуетъ.
51
51
Ось кажу вам таїну: не всі ми помремо, але всі змінимось; СE, тaйну вaмъ глаг0лю: вси1 бо не ќспнемъ, вси1 же и3змэни1мсz
52
52
раптом, в одну мить, при останній сурмi; бо засурмить, і мертві воскреснуть нетлінними, а ми перемінимось. вск0рэ, во мгновeніи џка, въ послёдней трубЁ: вострyбитъ бо, и3 мeртвіи востaнутъ нетлённи, и3 мы2 и3змэни1мсz:
53
53
Бо тлінному цьому належить одягнутися в нетлінне, і смертному цьому одягнутись у безсмертя. подобaетъ бо тлённому семY њблещи1сz въ нетлёніе и3 мeртвенному семY њблещи1сz въ безсм7ртіе.
54
54
Коли ж тлінне це вдягнеться в нетлінне і смертне це вдягнеться в безсмертя, тоді збудеться слово написане: «Поглинута смерть перемогою». Е#гдa же тлённое сіE њблечeтсz въ нетлёніе и3 смeртное сіE њблечeтсz въ безсм7ртіе, тогдA бyдетъ сл0во напи1санное: пожeрта бhсть смeрть побёдою.
55
55
Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? Гдё ти, смeрте, жaло; гдё ти, ѓде, побёда;
56
56
Жало ж смерти — гріх; а сила гріха — закон. Жaло же смeрти грёхъ: си1ла же грэхA зак0нъ.
57
57
Дяка Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа. БGу же бlгодарeніе, дaвшему нaмъ побёду гDемъ нaшимъ ї}съ хrт0мъ.
58
58
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. (За? R…д7.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1блєннаz, твeрди бывaйте, непостyпни, и3збhточествующе въ дёлэ гDни всегдA, вёдzще, ћкw трyдъ вaшъ нёсть т0щь пред8 гDемъ.
Глава 16
Главa ѕ7i
1
1
Щодо милостині для святих, то робіть так, як я установив у церквах галатійських. Њ ми1лостыни же, ћже ко с™ы6мъ, ћкоже ўстр0ихъ цRквамъ галат‡йскимъ, тaкw и3 вы2 сотворsйте:
2
2
У перший день тижня кожен із вас нехай відкладає в себе і зберігає, скільки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. по є3ди1нэй t суббHтъ кjйждо вaсъ да полагaетъ ў себє2 сохранsz, є4же ѓще что2 благопоспэши1тсz, да не є3гдA пріидY, тогдA собр†ніz бывaютъ.
3
3
Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. Е#гдa же пріидY, и5хже ѓще и3скyсите, съ послaньми си1хъ послю2 tнести2 благодaть вaшу во їеrли1мъ.
4
4
Якщо ж буде пристойно і мені піти, то вони підуть зі мною. (За? R…е7.) Ѓще же дост0йно бyдетъ и3 мнЁ и3ти2, со мн0ю п0йдутъ.
5
5
Я прийду до вас, коли пройду Македонію; бо я йду через Македонію. Пріидy же къ вaмъ, є3гдA макед0нію преидY: макед0нію бо прохождY.
6
6
У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди піду. Ў вaсъ же, ѓще случи1тсz мнЁ, пребyду, и3ли2 и3 њзимёю, да вы2 мS пров0дите, ѓможе ѓще поидY.
7
7
Бо не хочу тепер бачитися із вами мимохідь, а сподіваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь. Не хощy бо вaсъ нн7э въ мимохождeніи ви1дэти: ўповaю же врeмz нёкое пребhти ў вaсъ, ѓще гDь повели1тъ.
8
8
В Ефесі ж я пробуду до П’ятдесятниці, Пребyду же во є3фeсэ до пентик0стіи:
9
9
бо для мене відчинилися великі й широкі двері, і супротивників багато. двeрь бо ми2 tвeрзесz вели1ка и3 поспёшна, и3 сопроти1вніи мн0зи.
10
10
Якщо прийде до вас Тимофій, глядіть, щоб він був у вас у безпецi; бо він робить діло Господнє, як і я. Ѓще же пріи1детъ тімоfeй, блюди1те, да без8 стрaха бyдетъ ў вaсъ: дёло бо гDне дёлаетъ, ћкоже и3 ѓзъ:
11
11
Тому нехай ніхто не зневажає його, але проведіть його з миром, щоб він прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. да никт0же u5бо є3го2 ўничижи1тъ: проводи1те же є3го2 съ ми1ромъ, да пріи1детъ ко мнЁ, ждy бо є3го2 съ брaтіею.
12
12
Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб він із браттями прийшов до вас; та він ніяк не хотів іти тепер, а прийде при нагоді. Њ ґполлHсэ же брaтэ: мн0гw моли1хъ є3го2, да пріи1детъ къ вaмъ съ брaтіею: и3 всsкw не бЁ в0лz, да нн7э пріи1детъ, пріи1детъ же, є3гдA ўпраздни1тсz.
13
13
Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні і тверді. (За? R…ѕ7.) Б0дрствуйте, ст0йте въ вёрэ, мужaйтесz, ўтверждaйтесz:
14
14
Усе у вас нехай буде з любов’ю. вс‰ вaмъ люб0вію да бывaютъ.
15
15
Благаю вас, браття [ви знаєте сім’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї і що вони присвятили себе на служіння святим], Молю1 же вы2, брaтіе: вёсте д0мъ стефани1новъ, ћкw є4сть начaтокъ ґхaіи, и3 въ служeніе с™ы6мъ ўчини1ша себE:
16
16
будьте і ви шанобливі до таких і до всякого, хто допомагає і трудиться. да и3 вы2 повинyйтесz таковhмъ и3 всsкому споспёшствующу и3 труждaющусz.
17
17
Я радий приходу Стефана, Фортуната і Ахаїка; вони заповнили відсутність вашу, Возрaдовахсz же њ пришeствіи стефани1новэ и3 фуртунaтовэ и3 ґхaіковэ, ћкw вaше лишeніе сjи и3сп0лниша:
18
18
бо вони заспокоїли мій і ваш дух. Шануйте таких. ўпок0иша бо м0й дyхъ и3 вaшъ. Познавaйте u5бо такwвhz.
19
19
Вітають вас Церкви Асійськi; щиро вітають вас у Господі Акила і Прискілла разом із домашньою їхньою церквою. Цэлyютъ вы2 цRкви ґс‡йскіz: цэлyютъ вы2 њ гDэ мн0гw ґкЂла и3 пріскjлла съ домaшнею и4хъ цRковію.
20
20
Вітають вас усі браття. Вітайте один одного святим цілуванням. Цэлyютъ вы2 брaтіz вс‰. Цэлyйте дрyгъ дрyга лобзaніемъ с™hмъ.
21
21
Моє, Павлове, вітання власною рукою. Цэловaніе моeю рук0ю пavлею.
22
22
Хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклятий, мара́н-афа́.* Ѓще кто2 не лю1битъ гDа ї}са хrтA, да бyдетъ пр0клzтъ, марaнъ ґfA [гDь нaшъ пріи1де (сЂрскій глaсъ)].
23
23
Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами, Блгdть гDа нaшегw ї}са хrтA съ вaми,
24
24
і любов моя з усіма вами в Христі Ісусі. Амінь. (и3) любы2 моS со всёми вaми њ хrтЁ ї}сэ. Ґми1нь.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.