Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 2

Порівняти:

⇄

1 2 3 4

Глава 2	Глава́ в҃

1	1
Отже, зміцнюйся, сину мій, у благодаті Христом Ісусом,	(Заⷱ҇ ©ч҃в҃.) Ты̀ оу҆̀бо, ча́до моѐ, возмога́й во блгⷣти, ꙗ҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ,
2	2
і що чув від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, які були б спроможні й інших навчити.	и҆ ꙗ҆̀же слы́шалъ є҆сѝ ѿ менє̀ мно́гими свидѣ́тєли, сїѧ̑ преда́ждь вѣ̑рнымъ человѣ́кѡмъ, и҆̀же дово́лни бꙋ́дꙋтъ и҆ и҆ны́хъ наꙋчи́ти.
3	3
Отже, терпи страждання‚ як добрий воїн Ісуса Христа.	Ты̀ оу҆̀бо ѕлопостраждѝ ꙗ҆́кѡ до́бръ во́инъ і҆и҃съ хрⷭ҇то́въ.
4	4
Hіякий воїн не зв’язує себе з ділами житейськими, щоб догодити воєводі.	Никто́же (бо) во́инъ быва́ѧ ѡ҆бѧзꙋ́етсѧ кꙋ́плѧми жите́йскими, да воево́дѣ оу҆го́денъ бꙋ́детъ.
5	5
А якщо хто і змагається, не одержить вінка, коли незаконно буде змагатися.	А҆́ще же и҆ постра́ждетъ [подвиза́етсѧ] кто̀, не вѣнча́етсѧ, а҆́ще не зако́ннѡ мꙋ́ченъ бꙋ́детъ [бꙋ́детъ подвиза́тисѧ].
6	6
Трудящому хліборобові першому належить покуштувати плодів.	Трꙋжда́ющемꙋсѧ дѣ́лателю пре́жде подоба́етъ ѿ плода̀ вкꙋси́ти.
7	7
Розумій, що я кажу. Hехай дасть тобі Господь розуміння в усьому.	Разꙋмѣ́й, ꙗ҆̀же глаго́лю: да да́стъ оу҆̀бо тебѣ̀ гдⷭ҇ь ра́зꙋмъ ѡ҆ все́мъ.
8	8
Пам’ятай Господа Ісуса Христа від сімені Давидового, що воскрес із мертвих за благовістям моїм,	Помина́й (гдⷭ҇а) і҆и҃са хрⷭ҇та̀ воста́вшаго ѿ ме́ртвыхъ, ѿ сѣ́мене дв҃дова, по бл҃говѣствова́нїю моемꙋ̀,
9	9
за яке я страждаю навіть до кайданів, як злодій; але для слова Божого немає кайданів.	въ не́мже ѕлостраждꙋ̀ да́же до оу҆́зъ, ꙗ҆́кѡ ѕлодѣ́й: но сло́во бж҃їе не вѧ́жетсѧ.
10	10
Тому я все терплю заради обраних, щоб і вони одержали спасіння в Христі Ісусі з вічною славою.	Сегѡ̀ ра́ди всѧ̑ терплю̀ и҆збра́нныхъ ра́ди, да и҆ ті́и спⷭ҇нїе оу҆лꙋча́тъ є҆́же ѡ҆ хрⷭ҇тѣ̀ і҆и҃сѣ, со сла́вою вѣ́чною.
11	11
Вірне слово: коли ми з Hим померли, то з Hим і оживемо;	(Заⷱ҇ ©ч҃г҃.) Вѣ́рно сло́во: а҆́ще бо съ ни́мъ оу҆мро́хомъ, то̀ съ ни́мъ и҆ ѡ҆живе́мъ:
12	12
коли терпимо, то з Hим і царювати будемо; коли відречемося, і Він відречеться від нас;	а҆́ще терпи́мъ, съ ни́мъ и҆ воцр҃и́мсѧ: а҆́ще ѿве́ржемсѧ, и҆ то́й ѿве́ржетсѧ на́съ:
13	13
коли ми невірні, Він перебуває вірним, бо Себе зректися не може.	а҆́ще не вѣ́рꙋемъ, ѻ҆́нъ вѣ́ренъ пребыва́етъ: ѿрещи́сѧ бо себє̀ не мо́жетъ.
14	14
Це нагадуй, заклинаючи перед Господом не сперечатися, що нітрохи не служить на користь, а на розлад тих, що слухають.	Сїѧ̑ воспомина́й, засвидѣ́телствꙋѧ пред̾ гдⷭ҇емъ, не словопрѣ́тисѧ, ни на кꙋ́юже потре́бꙋ, на разоре́нїе слы́шащихъ.
15	15
Старайся представити себе Богові достойним, працівником бездоганним, який вірно подає слово істини.	Потщи́сѧ себѐ и҆скꙋ́сна поста́вити пред̾ бг҃омъ, дѣ́лателѧ непосты́дна, пра́вѡ пра́вѧща сло́во и҆́стины.
16	16
А від непотрібного марнослів’я віддаляйся; бо вони ще більший успіх матимуть у нечесті,	Скве́рныхъ же тщегла́сїй ѿмета́йсѧ: наипа́че бо преспѣ́ютъ въ нече́стїе,
17	17
і слово їхнє, як рак, буде розповсюджуватись. Такі є Гіменей і Филип,	и҆ сло́во и҆́хъ ꙗ҆́кѡ га́ггрена жи́ръ ѡ҆брѧ́щетъ: ѿ ни́хже є҆́сть ѵ҆мене́й и҆ фїли́тъ,
18	18
які відступили від істини, кажучи, що воскресіння вже було, і руйнують у деяких віру.	и҆̀же ѡ҆ и҆́стинѣ погрѣши́ста, глагѡ́люща, ꙗ҆́кѡ воскрⷭ҇нїе оу҆жѐ бы́сть: и҆ возмꙋща́ютъ нѣ́которыхъ вѣ́рꙋ.
19	19
Та тверда основа Божа стоїть, маючи печать цю: «Пізнав Господь Своїх»; і «Hехай відступить від неправди кожен, хто сповідує ім’я Господа».	Тве́рдое оу҆̀бо ѡ҆снова́нїе бж҃їе стои́тъ, и҆мꙋ́щее печа́ть сїю̀: позна̀ гдⷭ҇ь сꙋ́щыѧ своѧ̑, и҆: да ѿстꙋ́питъ ѿ непра́вды всѧ́къ и҆менꙋ́ѧй и҆́мѧ гдⷭ҇не.
20	20
А у великому домі є сосуди не тільки золоті та срібні, а й дерев’яні та глиняні; і одні у почесному, а інші у низькому вживанні.	(Заⷱ҇ ©ч҃д҃.) Въ вели́цѣмъ же домꙋ̀ не то́чїю сосꙋ́ди зла́ти и҆ сре́брѧни сꙋ́ть, но и҆ древѧ́ни и҆ гли́нѧни: и҆ ѻ҆́ви оу҆́бѡ въ че́сть, ѻ҆́ви же не въ че́сть.
21	21
Отже, хто буде чистий від цього, той буде сосудом на честь, освяченим і благопотрібним Владиці, придатним на всяке добре діло.	А҆́ще оу҆̀бо кто̀ ѡ҆чи́ститъ себѐ ѿ си́хъ, бꙋ́детъ сосꙋ́дъ въ че́сть, ѡ҆сщ҃е́нъ и҆ бл҃гопотре́бенъ влⷣцѣ, на всѧ́кое дѣ́ло бл҃го́е оу҆гото́ванъ.
22	22
Юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, віри, любови, миру з усіма, хто кличе Господа від чистого серця.	По́хотей ю҆́ныхъ бѣ́гай, держи́сѧ же пра́вды, вѣ́ры, любвѐ, ми́ра со всѣ́ми призыва́ющими гдⷭ҇а ѿ чи́стагѡ се́рдца.
23	23
Від нерозумних та безглуздих змагань ухиляйся, знаючи, що вони породжують сварки;	Бꙋ́ихъ же и҆ ненака́занныхъ стѧза́нїй ѿрица́йсѧ, вѣ́дый, ꙗ҆́кѡ ражда́ютъ сва̑ры:
24	24
раб же Господній не повинен сваритися, а бути до всіх привітним, повчальним, незлобливим,	рабꙋ́ же гдⷭ҇ню не подоба́етъ свари́тисѧ, но ти́хꙋ бы́ти ко всѣ̑мъ, оу҆чи́телнꙋ, неѕло́бивꙋ,
25	25
з лагідністю наставляти противників, чи не дасть їм Бог покаяння до пізнання істини,	съ кро́тостїю наказꙋ́ющꙋ проти̑вныѧ, є҆да̀ ка́кѡ да́стъ и҆̀мъ бг҃ъ покаѧ́нїе въ ра́зꙋмъ и҆́стины,
26	26
щоб вони звільнилися від тенет диявола, який упіймав їх живими у свою волю.	и҆ возни́кнꙋтъ ѿ дїа́волскїѧ сѣ́ти, жи́ви оу҆ловле́ни ѿ негѡ̀ въ свою̀ є҆гѡ̀ во́лю.

← Глава 1

Глава 3 →

1 2 3 4

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт