|
Глава 8
|
Главa }
|
|
1
|
1
|
| Таке відіння відкрив мені Господь Бог: ось кошик зі стиглими плодами. | Си1це показa ми гDь бGъ: и3 сE, сосyдъ птицел0вца. |
|
2
|
2
|
| І сказав Він: що ти бачиш, Амосе? Я відповів: кошик зі стиглими плодами. Тоді Господь сказав мені: прийшов кінець народу Моєму, Ізраїлю: не буду більше прощати йому. | И# речE (гDь): что2 ты2 ви1диши, ґмHсе; И# рёхъ: сосyдъ птицел0вца. И# речE гDь ко мнЁ: приспЁ конeцъ на лю1ди мо‰ ї}лz, не приложY ксемY є4же мимоити2 є3го2. |
|
3
|
3
|
| Пісні чертога у той день обернуться на ридання, — говорить Господь Бог; багато буде трупів, на всякому місці будуть кидати їх мовчки. | И# восплaчутсz стр0пове хрaма въ т0й дeнь, гlетъ гDь бGъ: мн0зи пaдшіи во всeмъ мёстэ, навeргу молчaніе. |
|
4
|
4
|
| Вислухайте це ви, що жадаєте поглинути бідних і погубити убогих, — | Слhшите u5бо сі‰, сокрушaющіи и3з8 ќтра ўб0гаго и3 наси1льствующіи ни1щихъ t земли2, |
|
5
|
5
|
| ви, які говорите: «колись мине місяць у повні, щоб нам продавати хліб, і субота, щоб відчинити житниці, зменшити міру, збільшити ціну сикля й обманювати неточними терезами, | глаг0лющіи: когдA прeйдетъ мцcъ, и3 продaмы, и3 (когдA прeйдутъ) суббw6ты, и3 tвeрземъ сокрHвища н†ша, є4же сотвори1ти мёру мaлу, и3 ўвели1чити мёрило, и3 сотвори1ти вёсъ непрaведенъ, |
|
6
|
6
|
| щоб купувати незаможних за срібло і бідних за пару взуття, а висівки з хліба продавати». | ћкw да притsжемъ ўбHгіz сребр0мъ и3 ни1щаго за сапоги2, и3 t всsкагw жи1та кyплю сотвори1мъ; |
|
7
|
7
|
| Клявся Господь славою Якова: воістину повіки не забуду жодного з діл їхніх! | Кленeтсz гDь на през0рство їaкwвле, ѓще забyдетъ въ конeцъ вс‰ дэлA в†ша: |
|
8
|
8
|
| Чи не захитається від цього земля, і чи не заплаче кожен, хто живе на ній? Захвилюється вся вона, як ріка, і буде підніматися й опускатися, як ріка Єгипетська. | и3 њ си1хъ не возмzтeтсz ли землS, и3 восплaчетсz всsкъ живsй на нeй; и3 взhдетъ ћкw рэкA скончaніе (є3S), и3 сни1детъ ћкоже рэкA є3гЂпетскаz. |
|
9
|
9
|
| І буде у той день, — говорить Господь Бог: зроблю захід сонця опівдні і затьмарю землю серед світлого дня. | И# бyдетъ въ т0й дeнь, гlетъ гDь бGъ, зaйдетъ с0лнце въ полyдне, и3 помeркнетъ на земли2 въ дeнь свётъ: |
|
10
|
10
|
| І оберну свята ваші на тужіння й усі пісні ваші на плач, і покладу на всі стегна веретище і плішину на всяку голову; і вчиню у країні плач, як за єдиним сином, і кінець її буде — як гіркий день. | и3 превращY прaздники вaшz въ жaлость и3 вс‰ пBсни вaшz въ плaчь, и3 возложY на всsкъ хребeтъ врeтище и3 на всsку главY плёшь, и3 положY є3го2 ћкw жaлость люби1магw и3 сyщыz съ ни1мъ ћкw дeнь болёзни. |
|
11
|
11
|
| Ось настають дні, — говорить Господь Бог, — коли Я пошлю на землю голод, — не голод хліба, не спрагу води, але спрагу слухання слів Господніх. | СE, днjе грzдyтъ, гlетъ гDь, и3 послю2 глaдъ на зeмлю, не глaдъ хлёба, ни жaжду воды2, но глaдъ слhшаніz сл0ва гDнz: |
|
12
|
12
|
| І будуть ходити від моря до моря і блукати від півночі до сходу, шукаючи слова Господнього, і не знайдуть його. | и3 поколeблютсz в0ды t м0рz до м0рz и3 t сёвера до востHкъ, и3 њбтекyтъ и4щуще словесE гDнz, и3 не њбрsщутъ. |
|
13
|
13
|
| У той день будуть сохнути від спраги красиві діви і юнаки, | Въ т0й дeнь њскудёютъ дBвы дHбрыz и3 ю4нwши въ жaжди, |
|
14
|
14
|
| які клянуться гріхом самарійським і говорять: «живий бог твій, Дан! і жива путь у Вирсавію!» — Вони впадуть і вже не встануть. | кленyщіисz њчищeніемъ самарjйскимъ и3 глаг0лющіи: жи1въ б0гъ тв0й, дaне, и3 жи1въ б0гъ тв0й, вирсавeе. И# падyтъ и3 не востaнутъ ктомY. |
Зміст ▼
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
