|
Глава 4
|
|
|
1
|
|
| Ось книга заповідей Божих і закон, який перебуває повік. Усі, хто дотримуються її, будуть жити, а ті, що залишають її, помруть. | |
|
2
|
|
| Звернися, Якове, і візьми її, ходи при сяйві світла її. | |
|
3
|
|
| Не віддавай іншому слави твоєї, і корисного для тебе — чужому народові. | |
|
4
|
|
| Щасливі ми, Ізраїлю, що ми знаємо, що благоугодно Богу. | |
|
5
|
|
| Дерзай, народе мій, пам’ятник Ізраїлю! | |
|
6
|
|
| Ви віддані язичникам не на загибель, але за те, що ви прогнівали Бога, ви віддані ворогам; | |
|
7
|
|
| бо роздратували Того, Хто сотворив вас, приносячи жертви бісам, а не Богу. | |
|
8
|
|
| Ви забули вічного Бога, Який годує вас, а також засмутили і Єрусалим, який виховав вас, | |
|
9
|
|
| бо він бачив гнів, який прийшов на вас від Бога, і говорив: «слухайте, співмешканці Сиону, Бог навів на мене велику скорботу, | |
|
10
|
|
| бо я бачив полонення синів моїх і дочок, яке навів на них Вічний. | |
|
11
|
|
| Я годував їх з радістю, а відпустив із плачем і гіркотою. | |
|
12
|
|
| Ніхто не радуйся за мене, який є вдівцем і залишений багатьма; я спорожнів за гріхи дітей моїх, бо вони ухилилися від закону Божого; | |
|
13
|
|
| не пізнали уставів Його, не ходили путями заповідей Бога, і не вступили на стежки навчання у правді Його. | |
|
14
|
|
| Прийдіть, співмешканці Сиону, і згадаєте полон синів моїх і дочок, який навів на них Вічний. | |
|
15
|
|
| Бо Він навів на них народ здалеку, народ нахабний та іншомовний, бо не посоромилися старця, і не зглянулися на дитину, | |
|
16
|
|
| і забрали у вдови синів улюблених і залишили самотню без дочок. | |
|
17
|
|
| Я ж чим можу допомогти вам? | |
|
18
|
|
| Хто навів на вас ці біди, Той і визволить вас від руки ворогів ваших. | |
|
19
|
|
| Ідіть, діти, йдіть, бо я залишився порожнім. | |
|
20
|
|
| Я зняв із себе одяг світлий й одягся у веретище моління мого; буду волати до Вічного у дні мої. | |
|
21
|
|
| Дерзайте, діти, взивайте до Бога, і Він визволить вас від насильства, від руки ворогів. | |
|
22
|
|
| Бо від Вічного я очікував спасіння вашого, і мені прийшла від Святого радість про милість, що скоро прийде до вас від Вічного, Спасителя нашого. | |
|
23
|
|
| Я відпускав вас із сумом і гіркотою, але Бог поверне мені вас з радістю і веселощами навіки. | |
|
24
|
|
| Тому що, як нині співмешканці Сиону бачили полон ваш, так побачать швидке спасіння ваше від Бога, Який прийде до вас з великою славою і величчю Вічного. | |
|
25
|
|
| Діти! потерпіть гнів, який прийшов на вас від Бога: переслідував тебе ворог, але ти незабаром побачиш загибель його, і наступиш йому на шию. | |
|
26
|
|
| Виховані у мене у розкошах пішли жорсткими шляхами, схоплені як стадо, розкрадене ворогами. | |
|
27
|
|
| Дерзайте, діти, і взивайте до Бога, бо про вас згадає Той, Хто навів на вас це. | |
|
28
|
|
| Яка була рішучість ваша, щоб віддалитися від Бога, збільшіть її у десять разів, щоб навернутися і шукати Його, | |
|
29
|
|
| бо Той, Хто навів на вас ці біди, подасть вам вічні веселощі зі спасінням». | |
|
30
|
|
| Дерзай, Єрусалиме! Той, Хто дарував тобі ім’я, утішить тебе. | |
|
31
|
|
| Нещасні ті, які ображали тебе і раділи твоєму падінню. | |
|
32
|
|
| Нещасні міста, яким служили діти твої, нещасна земля, яка прийняла синів твоїх, | |
|
33
|
|
| бо як вона раділа твоєму падінню і веселилася через твою поразку, так буде у скорботі через своє спустошення. | |
|
34
|
|
| Я відніму у неї радість за численність її народу, і хвастощі її будуть на сум; | |
|
35
|
|
| бо прийде на неї вогонь від Вічного на довгі дні, і дуже тривалий час вона буде населена бісами. | |
|
36
|
|
| Оглянься, Єрусалиме, на схід, і подивися на радість, яка прийде до тебе від Бога. | |
|
37
|
|
| Ось, ідуть сини твої, яких ти відпустив, ідуть зібрані від сходу до заходу словом Святого, радіючи славі Божій. |
