|
Глава 3
|
|
|
1
|
|
| Молитва Аввакума пророка, для співу. | |
|
2
|
|
| Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість. | |
|
3
|
|
| Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля. | |
|
4
|
|
| Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили! | |
|
5
|
|
| Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер. | |
|
6
|
|
| Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні. | |
|
7
|
|
| Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської. | |
|
8
|
|
| Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні? | |
|
9
|
|
| Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю. | |
|
10
|
|
| Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої; | |
|
11
|
|
| сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх. | |
|
12
|
|
| У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи. | |
|
13
|
|
| Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху. | |
|
14
|
|
| Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно. | |
|
15
|
|
| Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод. | |
|
16
|
|
| Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його. | |
|
17
|
|
| Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, — | |
|
18
|
|
| але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє. | |
|
19
|
|
| Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.] |
