|
Глава 1
|
Главa №
|
|
1
|
1
|
|
Яків, раб Бога і Господа Ісуса Христа, дванадцятьом колінам, що в розсіянні, — радуйтеся.
|
(За? н7.) Їaкwвъ, бGу и3 гDу ї}су хrтY рaбъ, nбэманaдесzте колёнома, и5же въ разсёzніи, рaдоватисz.
|
|
2
|
2
|
|
З великою радістю приймайте, браття мої, коли підпадаєте різним спокусам,
|
Всsку рaдость и3мёйте, брaтіе мо‰, є3гдA во и3скушє1ніz впaдаете разли6чна,
|
|
3
|
3
|
|
знаючи, що випробування вашої віри дає терпіння;
|
вёдzще, ћкw и3скушeніе вaшеz вёры содёловаетъ терпёніе:
|
|
4
|
4
|
|
терпіння ж повинно мати досконалу дію, щоб ви були досконалі в усій повноті без усякого недоліку.
|
терпёніе же дёло совершeнно да и4мать, ћкw да бyдете совершeнни и3 всецёли, ни въ чeмже лишeни.
|
|
5
|
5
|
|
Якщо ж у кого з вас не вистачає мудрости, нехай просить у Бога, Який дає всім просто й без докорів, — і дасться йому.
|
Ѓще же кто2 t вaсъ лишeнъ є4сть премyдрости, да пр0ситъ t даю1щагw бGа всBмъ нелицепріeмнэ и3 не поношaющагw, и3 дaстсz є3мY.
|
|
6
|
6
|
|
Але нехай просить з вірою, нітрохи не сумніваючись, бо той, хто сумнівається, подібний до морської хвилі, яку вітер здіймає і розвіває.
|
Да пр0ситъ же вёрою, ничт0же сумнsсz: сумнsйсz бо ўпод0бисz волнeнію морск0му, вBтры возметaему и3 развэвaему.
|
|
7
|
7
|
|
Hехай не думає така людина одержати що-небудь від Господа.
|
Да не мни1тъ бо человёкъ w4нъ, ћкw пріи1метъ что2 t бGа.
|
|
8
|
8
|
|
Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх.
|
Мyжъ двоедyшенъ неустр0енъ во всёхъ путeхъ свои1хъ.
|
|
9
|
9
|
|
Hехай хвалиться брат смиренний своєю висотою,
|
Да хвaлитсz же брaтъ смирeнный въ высотЁ своeй,
|
|
10
|
10
|
|
а багатий — смиренням своїм, бо він перейде, як цвіт трав’яний.
|
богaтый же во смирeніи своeмъ, занE ћкоже цвётъ трaвный мимои1детъ:
|
|
11
|
11
|
|
Сходить сонце, настає спека, і спекою висушує траву; цвіт її опадає, зникає краса її вигляду, так в’яне і багатий на своїх шляхах.
|
возсіs бо с0лнце со зн0емъ, и3 и3зсуши2 травY, и3 цвётъ є3S tпадE, и3 благолёпіе лицA є3S поги1бе: си1це и3 богaтый въ хождeніи своeмъ ўвzдaетъ.
|
|
12
|
12
|
|
Блаженна людина, яка переносить спокуси, бо, будучи випробуваною, вона одержить вінець життя, який обіцяв Господь тим, що люблять Його.
|
Бlжeнъ мyжъ, и4же претерпи1тъ и3скушeніе: занE и3скyсенъ бhвъ, пріи1метъ вэнeцъ жи1зни, є3г0же њбэщA бGъ лю1бzщымъ є3го2.
|
|
13
|
13
|
|
У спокусі ніхто не кажи: «Бог мене спокушає»; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого,
|
Никт0же и3скушaемь да глаг0летъ, ћкw t бGа и3скушaемь є4смь: бGъ бо нёсть и3скуси1тель ѕлы6мъ [и3скушaемь ѕлhми], не и3скушaетъ же т0й никог0же,
|
|
14
|
14
|
|
але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю;
|
кjйждо же и3скушaетсz, t своеS п0хоти влек0мь и3 прельщaемь:
|
|
15
|
15
|
|
похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть.
|
тaже п0хоть зачeнши раждaетъ грёхъ, грёхъ же содёzнъ раждaетъ смeрть.
|
|
16
|
16
|
|
Hе обманюйтесь, браття мої улюблені.
|
Не льсти1тесz, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz:
|
|
17
|
17
|
|
Всяке добре даяння і всякий досконалий дар сходять зверху, від Отця світів, у Якого немає зміни і ні тіні переміни.
|
всsко даsніе бlго и3 всsкъ дaръ совершeнъ свhше є4сть, сходsй t nц7A свётwвъ, ў негHже нёсть премэнeніе, и3ли2 преложeніz стёнь.
|
|
18
|
18
|
|
Захотівши, Він породив нас словом істини, щоб нам бути якимсь початком Його створінь.
|
Восхотёвъ бо породи2 нaсъ сл0вомъ и4стины, во є4же бhти нaмъ начaтокъ нёкій создaніємъ є3гw2.
|
|
19
|
19
|
|
Отож, браття мої улюблені, кожна людина нехай буде скорою на слухання, повільною на слова, повільною на гнів,
|
(За? н7№.) Тёмже, брaтіе мо‰ возлю1бленнаz, да бyдетъ всsкъ человёкъ ск0ръ ўслhшати (и3) к0сенъ глаг0лати, к0сенъ во гнёвъ,
|
|
20
|
20
|
|
бо гнів людини не творить правди Божої.
|
гнёвъ бо мyжа, прaвды б9іz не содёловаетъ.
|
|
21
|
21
|
|
Тому, відкинувши всяку нечистоту і залишок злоби, з лагідністю прийміть насаджене слово, яке може спасти ваші душі.
|
Сегw2 рaди tл0жше всsку сквeрну и3 и3збhтокъ ѕл0бы, въ кр0тости пріими1те всаждeнное сл0во, могyщее спcти2 дyшы вaшz.
|
|
22
|
22
|
|
Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють.
|
Бывaйте же творцы2 сл0ва, ґ не т0чію слhшатєли, прельщaюще себE самёхъ.
|
|
23
|
23
|
|
Бо хто слухає слово і не виконує, той подібний до людини, яка розглядає природні риси свого обличчя у дзеркалі:
|
ЗанE ѓще кто2 є4сть слhшатель сл0ва, ґ не творeцъ, таковhй ўпод0бисz мyжу смотрsющу лицE бытіS своегw2 въ зерцaлэ:
|
|
24
|
24
|
|
вона подивилась на себе, відійшла і відразу ж забула, яка вона.
|
ўсмотри1 бо себE и3 tи1де, и3 ѓбіе забы2, как0въ бЁ.
|
|
25
|
25
|
|
Але хто вникне в закон довершений, в закон свободи, і перебуватиме в ньому, той, будучи не слухачем, який забуває, а виконавцем діла, блаженний буде у своїй діяльності.
|
Прини1кій же въ зак0нъ совершeнъ своб0ды, и3 пребhвъ, сeй не слhшатель забhтливъ бhвъ, но творeцъ дёла, сeй бlжeнъ въ дёланіи своeмъ бyдетъ.
|
|
26
|
26
|
|
Коли хто з вас гадає, що він побожний і не приборкує свого язика, але спокушає своє серце, то побожність у того пуста.
|
Ѓще кто2 мни1тсz вёренъ бhти въ вaсъ, и3 не њбуздовaетъ љзhка своегw2, но льсти1тъ сeрдце своE, сегw2 сyетна (є4сть) вёра.
|
|
27
|
27
|
|
Чиста і непорочна побожність перед Богом і Отцем є в тому, щоб піклуватися про сиріт і вдів у їхніх скорботах і берегти себе неоскверненим від світу.
|
Вёра бо чтcA и3 несквeрна пред8 бGомъ и3 nц7eмъ сіS є4сть, є4же посэщaти си1рыхъ и3 вдови1цъ въ ск0рбехъ и4хъ, (и3) несквeрна себE блюсти2 t мjра.
|
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.